Народні знання українців-русинів Cловаччини

У статті досліджено народні знання українців-русинів Словаччини в царині астрономії, метеорології, медицини; проаналізовано космогонічні уявлення лемків, прийоми та ірраціонально-магічна складова їхньої лікувальної практики....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Вархол, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:	Народна творчість та етнологія
Теми:	Розвідки та матеріали
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201600
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Народні знання українців-русинів Cловаччини / Н. Вархол // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 33-45. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201600
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2016002025-02-09T14:20:55Z Народні знання українців-русинів Cловаччини Slovakian Lore of the Ukrainian Rusyns Вархол, Н. Розвідки та матеріали У статті досліджено народні знання українців-русинів Словаччини в царині астрономії, метеорології, медицини; проаналізовано космогонічні уявлення лемків, прийоми та ірраціонально-магічна складова їхньої лікувальної практики. The article examines the Slovakian lore of the Ukrainian Rusyns, particularly astronomy, meteorology, and medicine, and analyzes the Lemky cosmogonical conceptions, methods, and irrational and magical components of medical practice. 2012 Article Народні знання українців-русинів Cловаччини / Н. Вархол // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 33-45. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201600 398.3(437.6=161.2) uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали
spellingShingle	Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали Вархол, Н. Народні знання українців-русинів Cловаччини Народна творчість та етнологія
description	У статті досліджено народні знання українців-русинів Словаччини в царині астрономії, метеорології, медицини; проаналізовано космогонічні уявлення лемків, прийоми та ірраціонально-магічна складова їхньої лікувальної практики.
format	Article
author	Вархол, Н.
author_facet	Вархол, Н.
author_sort	Вархол, Н.
title	Народні знання українців-русинів Cловаччини
title_short	Народні знання українців-русинів Cловаччини
title_full	Народні знання українців-русинів Cловаччини
title_fullStr	Народні знання українців-русинів Cловаччини
title_full_unstemmed	Народні знання українців-русинів Cловаччини
title_sort	народні знання українців-русинів cловаччини
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Розвідки та матеріали
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201600
citation_txt	Народні знання українців-русинів Cловаччини / Н. Вархол // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 33-45. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT varholn narodníznannâukraíncívrusinívclovaččini AT varholn slovakianloreoftheukrainianrusyns
first_indexed	2025-11-26T19:47:34Z
last_indexed	2025-11-26T19:47:34Z
_version_	1849883584551190528
fulltext	33 НародНі зНаННя україНців-русиНів словаччиНи Надія Вархол УДК 398.3(437.6=161.2) У статті досліджено народні знання українціврусинів Словаччини в царині астрономії, метеорології, медици ни; проаналізовано космогонічні уявлення лемків, прийоми та іраціональномагічна складова їхньої лікувальної практики. Ключові слова: лемки, народні знання, традиційна метеорологія, народна медицина. The article examines the Slovakian lore of the Ukrainian Rusyns, particularly astronomy, meteorology, and medicine, and analyzes the Lemky cosmogonical conceptions, methods and irrational and magical component of medical practice. Keywords: Lemky, lore, traditional meteorology, folk medicine. Космологія належить до найдавнiших ви явів світогляду людини. Значну роль у віру ваннях українців Лемківщини, як і в багатьох інших народів, відігравав культ Сонця і Мі сяця. Сонце символізувало життєдайну силу, радість, добро. Південні лемки називали його «небесним оком» і зверталися шанобливо: «Сонечко, сонечко, небесне сонечко, шыроко ты шьвітиш, далеко ты видиш» (с. Шамб рін). Діти, скупавшись у річці, у своїх заклич ках зверталися до теплих сонячних променів: «Зашвіть, сонечко, дам ті яєчко, як куроч ка знесе, та ті го принесе» (с. Довгуня). Проміжок часу між заходом i сходом сонця вважали недобрим – це час надприродних не чистих сил, які нібито могли заподіяти людині нещастя. Тому дотримувалися певних правил. Після заходу сонця не виносили речей з хати, нічого не позичали й не виливали надвір воду з купiллю новонародженої дитини; пелюшки, особливо нехрещеної дитини, на подвiр’ї не су шили, аби хтонебудь не наворожив немовляті. Жінки не прали на потоці з праником, щоби не привернути увагу диких, поганих демоніч них жінок – так званих «боґыньок», які саме в цей час зосереджувалися поблизу річок. Не викидали сміття з хати, щоби разом з ним не викинути й щастя [4, c. 33]. Не мили вікон, бо, за народним повір’ям, саме тоді крізь вікна за глядає Смерть [14, s. 90]. Ворожили лише після заходу сонця. Час доби лемки визначали за рухом сонця на небо схилі: по тіні – удень («дополудне была цькін векша, найменша цькін была наполуден, пополудни уж ся цькін векала», с. Ладо мирова), по зорях – уночі. На підвіконні про водили шилом рисочку, і коли до неї наближа лася тінь – уже був полудень. Місяць, особливо його фази, за законами симілярної магії, мав значний вплив на сіль ськогосподарські роботи i здоров’я людини. Окремі фази місяця південні лемки називають так: «новый місяць», «новачок», «серпик», «окрайчик», «переміна» («округле качалеч ко, але чорне»), «перемінка», «штвертка», «схід», «півмісяца», «повный місяць», «пов ня». Про глибоке шанування місяця свідчать старовинні примовки, якими вітали новий місяць: «Вітай, вітай, новый кралю! Я тя вітам новым кральом, ты мня вітай ще щом, здравльом. Я тя вітам на землі, а ты мня вітай на небі» (с. Шамбрін); «Місячку кралю (або: царю), я тебе вітаю в шестю, здравлю, а в Божскім раю» (с. Паризівці). Новий місяць добре впливав на ріст рослин, тому в цей період починали виконувати різні роботи: садити, стригти волосся тощо. Однак заборонялося садити картоплю («ґрулі»). Ця заборона походила від первісного уявлення, що хоча рослини під впливом нового місяця ростуть, однак не дозрівають і не плодоносять [17, s. 458]. За фазою місяця сiяли пшени цю – обернуті вгору ріжки серпика вiщували велику кількість заснітків. Коли місяць схо http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 34 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 дить, бувають «порожні дні», тоді нічого не садили й не сіяли, бо нічого не вродить: «По перемині другый ден потім є порожній – та не кажут в тот ден садити або шіяти, же порожній, же шя не гродит» (с. Нижня По лянка). «Порожнім» днем називали останній день у четвертій четвертині місяця [13, c. 119, 120]. Так само ця фаза впливає і на людей, тому в цей час при статевих стосунках мало ймовірно зачати дитину [16, s. 255, 256]. За народним повір’ям північних лемків, пов ний місяць уважався найкращим періодом для відлучення дітей вiд грудного годування (у господарствi – телят) [4, c. 33]. За вузько локальним поглядом, «на руснацкый Велиґ- день ниґда повня не шьвітила ані не буде» (с. Ва пеник). Важливе значення мали окремі фази місяця в народному лікуванні. Аби по збутися бородавок, їх терли рукою, коли мі сяць убував [14, s. 90]. Поширене уявлення, що коли настає пов ний мiсяць («повня»), то на ньому, нiби, чітко видно Каїна, який на вилах тримає вбитого Авеля. На Старолюбовнянщині ві дома легенда про Давида, який на місяці грає на скрипці («выграват свою матір»), бо його мати була дуже недоброю, тому він їй грає на скрипці, аби вона могла потрапи ти до Раю. А коли вже їй «выграл шыткы гріхы», і вона, нарешті, вознеслася на небо, то на неї повісилися інші душі, які хотіли потрапити до Царства Божого. Мати, при бувши «під самісіньке небо», стрепенулася, бо не хотiла, щоби цi душi потрапили ра зом з нею до Раю. Тому впала вниз iз ними, так i не діставшись Царства Божого. На міся ці Давид i нині грає на скрипці. Словаки пля ми на місяці вважали за Давида, який грає на арфі. Якщо хтонебудь подивиться на мі сяць тоді, коли розірветься струна на арфі, то осліпне [15, s. 324]. За народним вiруванням південних лемків, від місячного сяйва зачи нається «мішячна» дитина – «ни не хлоп, ни не баба, такый перехідниый хлоп, така перехідна баба», тобто гомосексуалiст або лесбіянка (с. Вапеник). За словами респондентів старшого віку, усі явища навколишньої дійсності на зем лі помітні і на небі («тоты знакы суть і на небі», с. Сташківці). Тому народні назви сузір’їв пов’язані з явищами та щоденною господарською діяльністю хлібороба. Так, сузір’я Оріона називають «Кісці», «Косы», сузір’я Тiльця – «Куркы», «Курка з куря тами», сузір’я Лебедя – «Крестик», сузір’я Північної Корони – «Колесо», сузір’я Вели кої і Малої Ведмедиць – «Великый Віз» і «Маленькый Віз». Найпопулярніше сузір’я в південних лем ків – сузір’я Оріона: «Три звізды ішли небом, як косаре, што косят хлопи, а другы три звізды ішли, та же то жены, што їм не сут їсти» (с. Сташківці). Коли «Косы» схо дили, десь о третій, о четвертій годині, то це був час пробудження селян: «Косы вишли, та вже можеме вставати; то вже было надо дню» (с. Нехваль Полянка); «уж буде рано, бо Кісці уж кошят» (с. Циґла). Чоловiки, які йшли з кіньми на фурманку, уставали, щоби годувати й напувати коней, косарі лагодилися косити, а жінки – терти льон. За відсутності годинників, поява «Кісців» на небі була озна кою, що наближався день: «Годинкы даколи не мали, муй дідо знав на звізды гварити: “Вставайте, діточкы, гет, бо вже Косы над планками, бо то вже буде рано”» (с. Руське). Увечері, коли «Косы» заходили, примовляли: «Не буде тепвой росы, ниж не зыйдут зо змерьканьом Косы» (с. Шамбрін). Народна назва сузір’я Північної Коро ни – «Колесо» – походить від парубоцького танцю, який, за давнiм звичаєм, танцювали «до колечка» самітні парубки без дівчат на весіллі або «на музыці» – «та так повідали на тото Колесо на небі, же то парібці тан цюють колесо» (с. Сташківці). За дишлом сузір’я «Великий Віз» південні лемки визна чали північ: «То даколи люде не знали писа ти, читати, але по жьвіздох знали, подля того ворожыли. Так, як дерев’яне колесо мат дванацет шпиц, так і рокы, мішяци шя обертают» (с. Вапеник). Вечірня зірка – http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 35 розвідки та матеріали «вечорничка», провідна зірка – «поларка». На зірницю, що падає, лiтнi люди казали: «На сто лукоть абы ішла до землі тута зорни ца» (с. Новоселиця). Вірили, що кожна люди на має свою зірку, яка запалюється на небі при її народженні, а після смерті – падає й гасне: «Каждый чоловік має свою звізду, зорницу, а кедь звізда з неба падать, нона особа вме рать» (с. Руське). Якщо зорі «зчистят ся» (метеор, що падає) – це погана прикмета і ві щує голод, війну, неспокій. На зорю забороне но було показувати пальцем, бо палець потім скривиться. Словаки також не показували на зірку пальцем з тiєї причини, що коли, випад ково, хтонебудь покаже саме на свою зорю – вона згасне, і людина помре [15, s. 324]. Куль том Сонця, Місяця i зірок переткані й народні ліричні пісні. А в народних загадках небесні світила персоніфіковані: Сонце – Око; Мі сяць – Пастух, Орач; зірки – вівці, коні. Земля була у великій пошані, адже вона – хлібодарець, годувальниця сім’ї, у землю хо вали останки предків. Ще в дохристиянський час їй приносили жертви. На Південній Лем ківщині, в околиці Свидника, під час збирання папороті в ямку кладуть дрібну монету «па портинякові». В Україні, викопавши корiнь цілющої рослини, клали в ямку кусник хліба, сіль, монету, як своєрідну жертву землі. У цих діях, безперечно, збережені елементи язич ництва [3, c. 82]. Культ землі відображений і в поширеному обведенні простору магічним колом, яким людина себе оберігала від усяких нечистих сил. Воду з давніхдавен уважали очищуваль ною, вірили в її необмежену й освячувальну силу. У великій пошані були природні живо токи – «жива вода». За народним уявленням, це вода, яка «біжить», тобто проточна вода. Особливою водою вважали ту, де зливалися три річки в одне русло: вiрили, що вона має неабиякі цілющі властивості, її брали до сходу сонця, причiм ніхто цього не повинен бачити. Нерідко про таку воду йдеться в народних казках: водойма мiститься в недоступних міс цях, вода з неї омолоджує, повертає здоров’я, зцілює та оживлює головного героя, який уна слідок різних інтриг помер насильницькою смертю [7, c. 472]. Зауважимо, що водою з двох потоків, які зливалися в одне русло, ко ристувалися в любовній магії. Намагаючись навернути втрачену любoв подружжю, з такої водойми набирали, приказуючи: «Як тоту воду ніхтo не розлучить, так жебы і вас ніхто не розлучив» (с. Паризівці), потiм бризкали цiєю водою обом у їжу. В Улицькій долині (на Снинщині) воду з гірських струмків, разом із зіллям, освячува ли на Маковiя, тому її називали «маковійна вода» (у випадку сімейних суперечок, сімей ного лиха нею окроплювали ціле обійстя). Місце, де стоїть дощова вода, яка нікуди не витікає, південні лемки називають «утова», «това». «Утова» виникла внаслідок зсуву ґрунту на фліш. Звісно, що люди побоювалися таких місць. Однак пiд час засухи господарі йшли «утову трясти, жебы падав доч» [7, c. 126], а також шукали порятунку в різних магічних практиках: пастуха обливали холод ною водою; запалювали мурашник; на межі хотарів закопували живого рака догори клеш нями. Зпоміж людей, яких надiляли власти вістю задобрювати Всевишнього під час за сухи, уважали вдовиць. Удови бiльш старшого вiку зранку або пізнього вечора, щоби ніхто не побачив, у визначені дні – середу, п’ятницю і суботу, тобто у вдовині дні, – оголеними ку палися в річці, після чого нібито обов’язково дощило. У деяких селах на Свидниччині вдова навколішки носила воду в роті з одного дже рела до іншого. Вірили, що «ПанБіг ґдові веце даст благословіня, як такій» (с. Кеч ківці), тому таку важливу справу доручали лише вдовицям під час тривалої відсутності дощу. У Старинській долині оголенi дівчата й парубки з джерела, яке було по той бік кор дону – на польській стороні, набирали в рот води й носили її в «студник» поблизу свого села, у такий спосiб забезпечуючи потрібну вологість. Засуху спричинювали і жінкитка лі, які порушували споконвічні сільські кано ни – залишали на кроснах основу або тканину. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 36 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 У такому випадку кросна поливали водою [13, c. 116]. У посушливі роки обходили громадою довкола джерелець і виконували поблизу них ритуальні дійства. Одну з найважливіших причин стихійного лиха (засуха, градобій, повінь...) народ убачав і в порушенні загальнопоширених та устале них громадських канонів селянського побу ту. Молодиця з першими ознаками вагітності не мала права ходити з непокритою головою, тому її сільська громада в принизливий спосiб «чепила» за селом або на гною. I взагалі, жод на жінка, не тільки покритка, не сміла ходити простоволосою – «незачепленою», щоби не спричинити стихійного лиха. Священною стихією був і вогонь. Народи світу надiляли його очисною та магічноохо ронною функцією. У давнину вогонь добува ли, окрім іншого, тертям дерева одне об інше. Такий вогонь називали «живим». Цей арха їчний спосіб добування вогню iнколи застосо вували лише у важливих життєвих ситуаціях. Так, північні лемки, переселяючись у новозве дену хату, перед входом розпалювали «живий» вогонь, який здобували тертям об одвірок. Він мав оберігати нову оселю від усякого лиха й від немочі [14, s. 90]. У Південній Лемківщи ні, під час епідемічних хвороб, а також обері гаючись від холери, «живий» вогонь добували в подібний спосiб – ним окурювали все село. «Живим» вогнем («живою ватрою»), яко му надавали чудодійної, магічнолікувальної сили, послуговувалися також жителi Україн ських Карпат у скотарстві [12, c. 388, 389]. Народна метеорологія як учення про зміни погоди й методи її передбачення ґрунтува лася на багатовіковому практичному досвіді людинихлібороба, тісно переплітаючись із її щоденною виробничою діяльністю i навко лишнім середовищем. Спостереження лемків за явищами природи, атмосферними змінами й різними прикметами покладенi в основу про гнозування погоди. Передбачення погоди за атмосферними явищами: коли наприкінці зими тане сніг, і на пагорбках видніються перші проталини, так званi «кіпнины», – швидко весна прийде; пер ший грім навесні, «здолы», віщував урожайний рік, а «згоры» – поганий; третього дня після появи веселки на небосхилі мало дощити. Передбачення погоди за небесними сві- тилами: якщо сонце заходить за небосхил у хмару – буде дощ, а коли ні, то буде гарна погода [14, s. 90]. У прогнозуванні погоди за окремими фазами місяця є певні локальні роз біжності. Якщо місяць має «горі ріжкы» – буде сонячна погода, узимку – мороз, а коли «вдолину ріжкы» – дощ (на Снинщинi); на Свидниччині переважає протилежний погляд. «Обгородженый» місяць – ознака поганої по годи: узимку – нa снігопад, улітку – на дощ: за три дні очікували зливу, «не слебідно было косити». Коли місяць має фазу «перемінкы: кедь повня шя перемінит на серпик, або сер пик – на повню», тоді неодмінно зміниться погода: з гарної на сльоту і навпаки (с. Крайня Бистра); «ясна драга през небо» – на сонце. Передбачення погоди за рослинами: якщо навесні котики («минькы») ростуть на самому вершечку дерева – буде гарна весна; стулені квітки «часовника» (курячі очка по льові, Anagallis arvensis) вiщували дощ, а на гарну погоду вони розвивалися; якщо восени зацвіли дерева – буде довга осінь. Передбачення погоди за птахами, до- машньою птицею тощо: високий політ ластівок віщував сприятливу погоду, низь кий – дощ; якщо в зеленому лісі навесні була зозуля – до хорошого року, у нерозвиненому лісі – до поганого; якщо сова або сич поблизу сільської оселі восени кричить – випаде вели кий сніг; на погану погоду кури порпаються, а горобці, цвірінькаючи, згуртовуються на землі; перед бурею бджоли жалять сильніше, а їхнє швидке повернення у вулики віщує дощ. Передбачення погоди за церковними святами: якщо в неділю до святої літургії ллє дощ – цілий тиждень буде сльотливий; якщо на Громниці капає зі стріхи («перегризкы выцапкувуть») – до довгої зими; скільки тижнів перед Юрієм гримить, стільки тиж нів після Юрія ще буде сніг; якщо «Андріюв http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 37 розвідки та матеріали місяць» (грудень) мокрий – потрiбно чекати мокрого літа. За вiруваннями південних лемків, у субо ту опадiв не повинно бути, щоб удовин чіпець після прання встиг висохнути, бо більше чіпців у бідної вдови не було, лише той, один, який вона прала щосуботи. Подібна думка iснувала й про бідну сироту, у якої була однаоднісінь ка сорочка, яку вона прала щосуботи. І саме в той день не мало бути дощу, щоби сорочка висохла, і її можна було вдягнути у святу неді леньку. Після першого весняного грому селя ни «піднімали хыжу» – обтиралися спиною об зовнішню стіну хати й гукали: «Гырмит, піднімайте хыжу, жебы крижы не боліли!» (с. Брезівка); каменем умовно били по го лові, примовляючи: «Гырмить, гырмить, голо ва ня не болить, бодай ня тоды боліла, коли камінь у воді згорить» (с. Светлиці). Перший весняний грім над горами й лісами ві щував добру удійність корів, овець. Якщо під час грози випадав град, то південні лемки в па зуху кидали льодові кульки, аби лід розтанув. Ту саму функцію виконував первісток, який у свою пазуху ховав три кульки граду. Тьмяну веселку південнi лемки називали «жыдувскою», ясну – «веселою», «нашою», «руснацкою», «християнською». Вірили, що веселка («тога», «смуга» – «Смуга воду п’є, Ґаль гача б’є», с. Чертіжне) «воду п’є», причiм може випити й людину, а потім випустити. Народна медицина – одна з важливих векторів народних знань. На Лемкiвщинi про процес лікування жартома мовиться: «Лічена хворота шя шім днів лічит, а нелічена – тыждень» (с. Нижній Верлих). Анімістичні погляди на причини хвороб у лемків були загальнослов’янськими, серед яких домінуюче місце належить так званому поганому вітру. З ним пов’язували різні не дуги, зокрема гарячку, утрату пам’яті, параліч, які в народі побутували під назвою «обійде ня вітром». Людину, «обійдену вітром», обкурювали «вітровым жільом» (назва по хідна від уявлення про те, що «чорт вітор несе, а хоробу нанесе», с. Довгуня), що має в південних лемків певні локальні різновиди. Лише на Свидниччині знають про дев’ять ви дів цього зілля, причiм його розрізняли за ко льором: «вітрове жіля біле», «вітрове жіля жовте», «вітрове жіля синє» (чина лісова, Lathyrus sylvestris), «вітрове жіля ружове» (плакун верболистий, Lythrum salicaria)... та формою рослини – «тягаче вітрове жіля». Натомість уважали, що вітер може розві яти недугу. Тому в купіль хворобливої дитини клали дев’ять різних ганчірок, які потiм роз вішували на дев’ятьох кілках, щоби вітер роз віяв неміч, а скупавши хвору на туберкульоз дитину («мала сухоты») у воді, у якій варили вареники чи галушки, розвішували вареники (галушки) на деревах дев’яти видiв (береза, верба, груша...), приказуючи: «Жебы сухоты із тебе [називали ім’я хворої дитини. – Н. В.] так пішли, як вітер по полю» (с. Вишня По лянка) [5, c. 349]. Окрім вітру, відібрати хво робу в дітей, за народним уявленням, могли й птахи: воду, у якій скупали плаксиву дитину, виливали на таке місце, де сідали птахи, ви гукуючи: «Птач, птач, возь од моєй дітины плач!» (с. Олька). Чимало хвороб лемки пов’язували з наяв ністю в людському організмі паразитів. Люди старшого віку, коли блювали, казали: «Шя мі глиста высикала» (с. Вишній Комарник). На Снинщині на пуп новонародженої дитини прикладали горіхове листя, щоб гоївся. Горіхо ве листя, за народним віруванням, витягувало волос iз тіла новонародженого, що нібито обе рігало дитину від різних захворювань. Функ цію горіхового листя в околиці Старої Любовні виконувала освячена «Янова ліщына», у від варі якої щоденно купали немовля впродовж трьох тижнів. На Закарпатті вірили, що ди тина буде мати волос (болітиме шлунок), коли вагітна жінка відштовхне ногою собаку або кішку [1, c. 24]. Волос – це паразитний черв’як (глист) у людському організмі. За свідченням К. Мошинського, поляки були впевнені в тому, що черв’яки містяться під шкірою кожної ди тини [17, s. 184]. У всіх слов’ян загальнопоши реним було повір’я про тонкого, довгого, білого http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 38 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 або чорного черв’яка, волоса, який водився в джерельній воді або в калюжах. Випивши його з водою, людина вмирала [1, c. 21]. Людина могла захворіти, переступивши «підляте місто», тобто воду, у якій обми вали мерця і навмисне вилили на стежку, аби нашкодити своєму недоброзичливцеві. Тіло «підлитої» людини починало поступово слаб нути, і вона з дня на день висихала на очах: «Кед воду з мертвого підліє, а дахто то пе рейде – уж тот чловек не мат яття, як мертвый ходит, шытко го болит» (с. Кеч ківці). За народним повір’ям, неміч та слабість у тілі свого неприятеля можна було викликати і під час зведення його нового житла: у тре тій куток хати встромляли голку [20, s. 348]. Лемки були переконані, що хворобу могли спричинити і звичайні люди, які в житті впер ше трапляються [9, c. 143]. У народній медицині Північної та Півден ної Лемківщини раціональні методи лікування переплітаються з ірраціональними. Часто за хворювання розглядали як живі істоти. Щоби вигнати хвороби з людського організму, їх у різний спосiб «залякували», заклинали, «об манювали». В основі такого лікування лежить повір’я, що хвороба злякається й покине орга нізм хворого. Такі анімістичні погляди на при чини захворювань породили магічні способи лікування. Так, наприклад, шкіряну недугу «віщиці» «залякували» тим, що за хворою людиною тричі виливали окріп або кидали жевріючі вуглинки, погрожуючи: «Віщицьо, віщицьо, попекла ти мене, попечу я тебе!» (с. Вавринець); «Віщицьо, віщицьо, опекла ты мого хлопця, а я опечу твоє дівча», або навпаки (с. Грабівчик). Жовтяницю «заляку вали», зокрема, так: 1) до хворої дитини при водили хресну матір, яка тричі плювала дитині в очі, щоби та злякалася, а «жовтячка шя стратила» (с. Бехерів); 2) хворого приво дили в хату сільської знахарки, садовили на стілець, причiм знахарка, не звертаючи ува ги на нього, спокійно підмітала хату і, знена цька наблизившись до хворого, харкала йому увiчі, що мало налякати хворого до без тями, після чого «жовтячка» мала відійти (с. Мала Поляна). Епілепсію («зла хворота») «об манювали» в такий спосiб: хворого в ліжку обертали – мiняли мiсцеположення голови i нiг. Персоніфікована хвороба, яка на деякий час нібито залишала хворого, уже не могла по вернутися, оскільки він уже лежав в іншій позі [20, s. 350]. Людина з давніхдавен при лікуванні хво роб зверталася по допомогу до навколишньої природи та до небесних світил. Особливо життє дайне сонце мало сприяти вдалому лікуван ню, свідченням чого є ціла низка замовлянь дитячих недуг, таких, як астма, молочниця, плач дитини. Молочницю («порохавку») сіль ські знахарі при заході сонця замовляли так: «Сонечко за гору, а порохавка до гною, гніздо собі вити, не мою дітину трапити!» (с. Виш ній Мирошів). Раціональна частина в народній медицині лемків ґрунтувалася насамперед на фітотера пії, яка була основним видом лікування. Деякі рослини й нинi називають старовинними на звами окремих захворювань, що вказує на їхнi лікувальні властивості й здатність зміцнюва ти здоров’я: «гісцьове жіля» (його є дев’ять видів – «дев’ятораке») – остудник голий, грижниця, Herniaria; плакун верболистий, Lythrium salicaria; «болячкове жіля» – ма рунка звичайна, фізаліс, Physalis alkekengi; «ружове жіля» – підмаренник справжній, Galium verum; «фолюшове зіля», «фолю шовник» («фолюш» – вид шкірної неду ги) – дивинa волотиста, Verbascum lychnitis’; «пострілове зіля» – гравілат міський, Geum glycyphyllos; «шульове жіля», «шульов ник» – куколиця червона, Melandrium rubrum; «червінкове зіля» – герань кривавочервона, Geranium sanguineum. Новіша лемківська на зва лікарської рослини – відкасник безстеб ловий (Carlina acaulis), «дев’ясил», – указує на те, що вона призначена лікувати дев’ять видів захворювань. Давня назва – «постріл» – ґрунтується на язичницьких уявленнях про демонів (про духівхвороб), які стріляють. Захворювання «постріл» – гострий, різкий http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 39 розвідки та матеріали біль – у народі розглядали як дух хвороби, як демонічну істоту зі зброєю в руках, від удару якої людина страждала [3, c. 46]. Хоча народ на фітотерапія вирiзняється різноманітними лікувальними формами (відвари, настої, мазі, порошки, підкурювання висушеного зілля на жевріючих вуглинках), та все ж таки немає такого зiлля, яке б уберегло людину від неми нучої смерті: «Од смерти ніт жіля у керти» («керть» – город, сад) (с. Циґла). При простудних захворюваннях викорис товували відвари та настої «божої матері душкы» (чебрець, Thymus), «шалвії» (шав лія, Salvia), ромашки тощо. Здатність зупи няти кровотечу та загоювати рани мали свіжi листя «крвавника» (деревій тисячолистий, Achillea millefolium) i «бабки» (подорожник, Plantago), їх прикладали до ран. При шлун кових недугах пили передусім відвар «цин терії» (золототисячник, Centaurium), а при серцевих – відвар рослини «зимной серце» (зимолюбка зонтична, Chimaphila umbellata). «Дерев’яника», «Пречистой Дівы квіток» (звіробій звичайний, Hypericum perforatum), «репика», «грубого Янка» (парило звичайне, Agrimonia eupatoria) лемки вважали рослинами надзвичайно широкої лікувальної дії. Квітку «сп’ячникa», «твердоспаю» (пухівка широко листа, Eriophorum latifolium) клали дитині під подушку задля спокійного сну. Під час епіде мії дезинфікували житло димом з гілок ялівцю. Винятково важливе місце в практиці самолі кування лемків належало часнику – символу здоров’я. Це один з найпоширеніших засобів народного методу профілактики не тільки в слов’ян, але й в інших народів. Ще в Київській Русі його використовували як охоронний за сіб від «морового повітря» [3, c. 24]. Особ ливу міць мав часник у Святвечір, коли саме його вживали на початку вечері, приказуючи: «Жебы зме были такы здравы, як тот чес нок» (с. Микулашова). А на Снинщині, над кусивши часник з лушпинням, зверталися до нього, щоби їх оберігав від усякого лиха: «Не луплю тя до жывого, варій ня од вшыткого злого» (с. Пихні). Часник уважали засобом, який лікує дев’ять хвороб: «Часник дев’ят хво ріб загоїт, а цибуля дев’ят хворіб насобит» (с. Вапеник); «Часнок хвороти одганять, а цибуля приганять» (с. Улич). Зауважимо, що у вищезгаданому регiонi не радять спожи вати забагато цибулі, щоби не було струпiв у носі, «шуля». Навіть у профілактицi захворювань лем ки використовували рослини. В’язка тирличу, пiдвішена над вхідними дверима або покла дена під хатнім порогом, охороняла домашніх від холери. Аби запобiгти болю в попереку, слов’янські народи послуговувалися полином звичайним («чорна быль»), яким на Iвана Купала жінки перев’язували поперек. Особ ливими лікувальними властивостями наділяли трави, зібрані й освячені в день Iвана Купала («на Яна») – «помічне зіля», причiм зби рали їх ще до сходу сонця – «зак сонце на зышло, ходили зберати жіля» (с. Крайня Бистра). Не освячували лише «глуху копри ву» (глуха кропива, Lamium album), бо вона глуха, i «єдностеблицу», тобто рослину з одним стеблом без листочків [19, s. 458]. За загальноприйнятими канонами, не виконува ли жодної дії з лікувальним зіллям у неділю та на великі свята. Вiрили, що зiлля лише тодi допомагатиме, коли його потай зiрвати. Так, епілепсію («зла хворота») лікували саме в такий спосiб: «кам’яну ружу» (рожа рожева, городня, Alcesa rosea) потайки крали на городі і нею обкурювали хворого. Збираючи всяке зіл ля, суворо заборонялося «штокати» – за питувати «На што тото жіля?», бо воно не буде «спомічне», утратить свою цілющу силу. Деякі лікарські рослини використовували для лікування лише жінок, а деякі – лише для чоловіків, причiм вирішальною була від мінність барв: білим «бабскым лукавцом» (маренка запашна, Galium odoratum) обкурю вали жінок, пригнічених депресією, а жовтий «хлопскый лукавец» (підмаренник справжній, Galium verum) слугував чоловiкам; «з’очник бабскый» (буркун білий, Melilotus albus) за стосовували при вроках від злих очей жінок, a «з’очникoм хлопскым» (буркун лікарський, http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 40 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 жовтий, Melilotus officinalis) послуговувалися при навроченні мужчиною. Найпоширеніші лікувальні методи були ві домі майже в кожному селі. Винятково доб ре орієнтувалися в лікувальних практиках жін ки – «ворожылі», «шептухы». Якщо їхній лікувальний метод не був дієвий, то хвора людина зверталася до інших, які радили їй свій лікувальний засіб. Кожен допомагав по радою, як міг, тому під час лікування хвороби випробовували кілька методів. Якщо не допо магав жоден, то хворі зверталися по допомогу до сільських знахарів, які своїми знаннями в народній медицині були широковідомі. Для ефективнішого методу лікування, залежно від статі хворого, до сільського знахаря йшли у визначені дні, а саме: чоловiки – у понеділок, вівторок, четвер («хлопскы дні»), а жінки – у середу, п’ятницю, суботу («бабскы дні»). Неділя не була лікувальним днем. Доброю прик метою відвідин знахаря був місяць, який убував, бо «зыйде тота хворота з чловека, як з того мішячка убудат» (м. Свидник). Сільські знахарі («бачове») добре зналися на різноманітних рослинах: «бачове знали, зо жільом робити». Вони вміли замовляти в негативному («поробити») i позитивному значеннях («одробити»), тобто насилати хво роби і зцілювати. Їхнє вміння насилати хво робу чи навіть смерть (або відвернути її) спри чинило те, що односельчани, з одного боку, їх поважали, а з другого, – побоювалися. Про славленими на Свидниччині були «бачове» із с. Кечківці, навіть прізвище деякі носили Бача. Вони користувалися відварами й напоя ми заспокійливих і стимулюючих рослин, до складу яких входило й «бачівске жіля» (сі дач коноплевий, Eupatorium cannabinum), яки ми зцілювали різні недуги, особливо психічні розлади. Оселю, до якої приходив покiйник, «бача одбачувал», тобто обходив навколо неї і обкурював димом з магічних відворотних рос лин, промовляючи при цьому заклинання від нeчистого. У хатні пороги та в покуття «бача», свердлом зробивши отвір, клав апотропейні предмети (проскуру, монету, розтяту на дев’ять частин, i так зване «чортове лайно» – густий сік чужоземної рослини Ferula asa foetida, який купували в аптеці), загорнуті в шматок випря деного рушника в протилежному напрямку. Ці отвори потiм закладали так, щоб вони не були помітні [22, s. 127]. Декотрі знахарі вміли «спущати плану [погану. – Н. В.] кров», яка нібито спричинювала захворювання. Селяни платили за роботу сільським знахарям гро шима або зерном, домашнім полотном тощо. Сільські знахарі передавали знання з поколін ня в покоління, суворо дотримуючись певних правил – тільки старша за віком людина могла передати свої знання молодшій, бо лікування потім «неплатне»: «Што мы баяме, шя не шьміє повісти старшому, бо неплатне, лем молодшому» (с. Довгуня). Південнi лемки вважали, що сільські знахарі, лікуючи хворих людей, перебирають на себе окремі хвороби, зокрема в останні роки свого життя вони ма ють «тоту тягобу, тоты болести, што одберали од хорых, та тото шытко хпаде на них» (с. Вапеник). При укусі гадюки зверталися також до «ба чох», які вміли «зачитати од гада», послуго вуючись при цьому такою словесною форму лою: «Не я лікар, але Господь Бог лікар. Што ты ту хцеш, паскуднику, нечыстотнику? Ид же ты на м’їсце, де маш обіцяно од ар хангела Рахаіла. Вуж, вуж, вуж, мал дев’ят вуж, з дев’ятьох осем, з осмох шідем, з шід мох шыйст, з шыйстьох п’ят, з п’ятьох штирі, зо штирьох три, з трьох дві, з двох єдну, з тей єдной бодай не мал ані єдну! За клинам тя з живым Богом, як тя заклял Господь Бог, як єс в Раю покусил двох рабів жывушчих в дияволскій шкорі. Я ті ґадал, же будеш шя од гнеска звати вуж, а ніґда не здохнеш, а по землі шмыкати шя будеш, землю їсти будеш, пыйдеш на ходник, де рабы живучи ходят, ниж не приде планшый чловек од тебе, а тя не убиє. Прошу Господа Бога з помаганьом тому, кому лічу, а охрань мене зо шелиякыма псотами, а варій мня од в шелиякых хороб, од шелиякого чародей ства, од вздушного, а в’їтрового, а жільно http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 41 розвідки та матеріали го, а водного, а раба жывужчого [сказати ім’я хворого. – Н. В.] предтсавшого, од птаха літаюшчого і звіра смыкаюшчого. Амінь» (с. Якуб’яни) [18, s. 324]. Народне уявлення наділяло знахарів силою слова, спроможного заклинати нечистих духів i духів хвороб. За галом «бачове» у своїй діяльності широко ви користовували магію. До раціональної частини народної медици ни належать і засоби тваринного походження, зпоміж яких найпопулярнішими були молочні продукти i жири. Окрім коров’ячого, уживали й козине, овече, кобиляче молоко. Iз жирів по пулярними були борсучий, свинячий, гусячий, качачий. Серцеві недуги та біль у грудях ліку вали козиним i кобилячим молоком, яке разом iз власною сечею наносили на «гурькый лопух» (лопух справжній, Aretium lappa) і прикладали перед сном на груди та спину. Уранці, після ви порожнення, знімали із себе лопухове листя i, поклавши його на власний кал, промовляли: «Якый густь, такым гощу» (с. Збій). «Ліно виско», тобто шкуру з гадюки, уважали цілю щою при пораненні. Поранившись серпом або косою, відразу шукали гадючине линовище, яке прикладали на поранене місце, воно невдов зі зросталося з людським тілом. Плацентою кішки («мачаче щистины») разом з полином звичайним обкурювали людину, хвору на епі лепсію («підла хворота»). Від запалення ле гень давали випити рідину, у якій розтирали три блощиці. Зауважимо, що з органотерапії послуговувалися навіть цілими тваринними організмами (наприклад, роздертою живою качкою, яку прикладали на болюче мiсце на тілi). Північні лемки кров’ю голуба натирали бородавки [4, c. 30]. У народному лікуваннi лемки використо вували і засоби мінерального походження: землю, глину, пісок, воду, гноївку, сажу, сіль, мило; з металів – залізо. Залізом, як засобом проти дії різних злих сил і хвороб, слов’яни широко послуговувалися в народній магії. Так, залiзний ланцюг клали у відвар лис тя «копытника» (копитник європейський, Asarum europaeum), у якому купали хвору на туберкульоз людину. Серпом, намоченим у гноївці, торкалися до губ дитини, хворої на молочницю. Землю також використовували для лікування окремих хвороб. У колишніх селах Старинської долини, аби позбутися бо родавок і нагноєнь, прикладали картопляні кружельця, якi перед сходом сонця закопува ли в землю, вірячи, що разом з ними в землю закопують і хворобу [19, s. 472]. На Лабір щині сорочку, зняту з тіла дитини, хворої на епілепсiю, кидали в середнє вікно, і де вона впала, там її закопували в землю, примов ляючи: «Як мі негідно, неподібно з мойой дітины метати, так тобі негідно, неподіб но веце на моїй дітині быти» (с. Красний Брід). Людину, яку вкусила гадюка, закопу вали в землю («тота часть мусила быти у землі, де гад укусив», с. Старина), щоби земля витягнула отруту; так само закопували в землю і людину, у яку влучила блискавка. Паралізовану людину («обійдену вітром») обкурювали грудкою глини, узятої з того міс ця, де вона заснула. Для лікування дитячого шкірного захворювання «кртиці» брали гли ну з кротовиння, яку додавали в купіль ди тини. У відварі намулу («охабиска») купали слабку, худорляву дитину. Кип’ячену гноївку пили від запалення легенів. Сажею витирали «вищиці» – запалені червоні місця на шкірі тіла. Неабияку лікувальну силу мала кухон на сіль, освячена на Великдень. Окрім того, що її вважали оберегом від усякого лиха, сіль широко використовували при зубному болю, болях у вухах, горлі тощо. На Старолюбов нянщині (с. Якуб’яни) нею натирали «понад кліпкы» – брови, оберігаючись від уроків. Воду, яку здавна наділяли очищувальною силою, часто використовували в народній ме дицині, а набираючи її, промовляли старовин ну примовку на одужання: «Добрий день, ты бистра водічко, я тобі принесла болічко, а ты мі дай здравічко» (с. Олька). Особливо цілющою вважали воду, набрану на Водо хреще, яку зберігали вдома з лікувальною метою. Поширеним у народі є замовляння від зурочення («з’оч»). За уявленнями, уроки http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 42 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 виникали від поганого, лихого слова, а при стріт – від «поганих» очей. Поступово від мінність між уроками i пристрітом стерлася. Лемки термінами «врокы» («вречи дітину») i «з’оч» («достати з’оч») у народній медицині ототожнюють як хворобу вiд поганого слова, так і хворобу вiд поганих очей, ознаками яких є головний біль, гарячка, блювання, а малі діти при цьому дуже плачуть. Як охоронний засіб від наврочення дитині давали проскуру, скроп лену свяченою водою [5, c. 250]. Найпоширенішим магічнолікувальним за собом вiд наврочення є вода. Iнколи для згаду ваного лікування приносили «крижову воду», тобто воду, через яку навхрест простягається дорога. Для цього акту брали також воду, що витікала зпiд каменя. Оскільки у воду кидали («змітували») три–дев’ять жевріючих ву глинок, рахуючи їх з останньої до першої, то таку воду називали «угликовою водою». (При цьому промовляли: «Кедь од дівкы – та під косу, кедь од хлопа – та під калап, кедь од бабы – та під чіпець», с. Гуменський Роки тів.) Долонями («видлі руков», «спакрукы») умивали водою, настояною на вуглинах, облич чя, руки і трішечки давали ковтнути хворому, а потiм її виливали на стріху, підсилюючи акт вербальною формулою: «Як са вода на стрісі не затримать, так бы са на тобі буль не за тримав» (с. Дара). Якщо в селі стояв млин, то «угликову воду» виливали на млинове колесо з такими словами: «Як са туто колесо скоро обертає, так і бы тобі туто скоро пере шло» (с. Руське) [22, s. 127]. Подекуди для такої дії послуговувалися й дев’ятьма ложками, які тримали в руках «лицем» униз, промовля ючи: «Жебы так зышла тота хворота, як долом жычками вода» (с. Вишній Мирошів). Від наврочення запобігали й заклинанням: «Сорокаті вочі [зрячі очі. – Н. В.], коцурові яйца» (с. Стащин); «Сячена сіль вам в очах, а гівно в зубох» (с. Збудська Біла). Лемків ме тод «з’оч» широко застосовують і нині, причiм у водi, замість жевріючих вуглинок, гасять за палені сірники або зубочистки. Із профілак тичномагічною метою від уроків використо вували передусім червоний колір, тому лемки ще й до сьогодні в’яжуть червону нитку на руку дитинi; одягають спідню білизну навиво ріт і кажуть застережливе слово «невроком»: «невроком яка шумна дітина»; лiтнi люди звикли до питання додавати застережливе архаїчне слово «не престричавши» (похідна назва від пристріту): «Де сте были, не пре стричавши?». Віра в цілющі властивості джерельної води загальновідома, її набирали лише до сходу сонця. Річкову воду використовували, окрім іншого, і в магічнолікувальних діях при ту беркульозі в дітей («лишець»): на нахилене над річкою вербове гілля, яке торкалося води, прив’язували будьяку річ хворої дитини. У та кій воді купали малих дітей – як немічних, так i здорових. Це була певна народна превенція від захворювання. Ранню росу iз шибки вікна використовували для лікування лишаю. При простудних хворобах найуживані шим способом лікування було вигрівання на печі. У минулому на печі не тільки спали, але також вигрівалися при недугах, тому в регіо ні побутує адекватна назва печі – «руськый дохтор» [11, c. 161]. Ячмінь в оці витирали зернятком ячменю, який кидали у вогонь. Дитину, хвору на туберкульоз, клали на хліб ну лопату й саджали в холодну піч, примов ляючи: «До пеца сухоты, а з пеца тукоты» (с. Вишній Верлих) [5, c. 249]. З людини, хворої на епiлепсiю, знімали одяг і одразу спалювали, вірячи, що в такий спосiб спа люють і «недобру хвороту». Північні лемки «пірща» на вустах лікували тим, що вран ці, одразу пiсля пробудження, цілували піч, щоб вони пришерхли [4, c. 30]. Стрибання через купальський вогонь («собітку») мало запобігти появі «натовканців» на ногах. Зi шматочків твердого мила, яке використову вали для прання білизни («ядрове мыдло»), i борошна та сметани виготовляли «тісто», прикладаючи його на чиряк. У народній магічнолікувальній практиці лемків у вжитку також були кості мертвої людини або предмети, які мали безпосеред http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 43 розвідки та матеріали ній контакт iз покійником, оскільки вірили, що вiн забирає iз собою хворобу в могилу. Так, кісткою, принесеною опівночі iз цвин таря, натирали кістяний наріст («мертву кістку»), щоб зник [23, s. 105]. Соломою, на якій лежав покiйник, тицяли в болючий зуб, щоб угамувати біль, причiм ім’я покій ника і хворого мали збігатися [21, s c. 37]. Аналогічного ефекту досягали при лікуванні за допомогою людського калу, сечі, грудного молока тощо. При епілепсії мати з оголеними сідницями присідала на рот хворій дитині, примовляючи: «З чим єм тя родила, з тим тя лічу» (с. Красний Брід). Власною сечею мати вмивала обличчя навроченої дитини. Грудним молоком закрапували очі при заки санні [9, c. 147]. Важливе місце в народній медицині лемків посідала магія, що становить ірраціональну складову народної медицини. У цих закли наннях простежується поклоніння силам при роди: «Ляк одливам, страх одганям, страх, врокы – най ідуть на бокы, де вітер не до дує, сонце не догріє, когут не доспівать, місяць не досвітить, на горы, на вертепы» (с. Смолник); «Болячко, болячко, облесна болячко, ид ты до Геціменской загороды, там собі гледай квіт і лист, і корінь, а выйд до сивой скалы, а там шя радуй і весель, амінь» (с. Орлів); «Ціс пришло зо спаня, ціс пришло з гырміня, ціс пришло зо злости, ціс пришло з крегкости, ціс пришло з їдовіска... (так перелічували всі можливі причини виник нення недуги «гостець» і далі замовлянням «выпрозывают го з головы до ніг»): Гос тец головатый, гостец волосатый, гостец окатый, гостец носатый, гостец ухатый, гостец воргатый, гостец зубатый, гос тец языкатый, гостец бородатый, гос тец шыятый, гостец плечатый, гос тец рукатый, гостец пекачый, гостец вітрйовый, гостец постріловый – заклінам я тебе по першый раз не зо свою моцу, але з Кртиста пана помоцу; з БогомОтцом, з БогомСыном, з БогомДухом шыватым і зо шыткыма шьватыма, жебы ты не ламало, не пекло, не дремузґало тото грішне тіло, тоту червену кров і тоты білы косты, але жебы ты ишло до сывого каменя, до тер нового кореня, де слонко не зшьвітит, ві тер не задує, дзвоны не задзвонят, когут не зашьпіват, ані жадна добра річ не зайде. Там можеш скалы ламати, букы валяти, а тому грішному тілу покій дати... Так я тебе заклінам по другы раз...» і т. д. «Так я тебе заклінам по треті раз...» і т. д. «Па куй, пакуй, бо ты ту жадного місця не маш. Тьфу, тьфу, тьфу!» [10, c. 88]. У значеннi «лікувати словом» у лемків побутує й назва «баяня» («баяті – лічиті словом», с. Вав ринець). Про «професiйнi» вади декотрих ці лителів жартома казали («шя шьміяли, кед дахто пришола повідал, же знат баяти, а не знал»): «Баю, баю, нич не знаю, я од тебе, пси до тебе» (с. Ґаврянець). Iмітативна магія виходила з принципу подібності (подібне лікує подібне) – при лі куванні жовтяниці вживали відвар рослин iз жовтими квітами, так зване «жовтячко ве жіля», «жовтило» (жовтозілля Якова, Senecio Jacobaea), також лiкували блискучи ми предметами жовтого кольору, особливо позолоченою церковною чашею. Адекват ні апотропейні дії були відомі і в білорусів, українців, росіян, якi хворобу асоціювали з кольором золота [2, c. 30]. Для лікуван ня астми широко застосовували воду з бо лотистих місцевостей («дихавиця»), у яких вода «дихтіла», що нагадувало астматичне дихання. Iмпотенцію лікували вирізаним лозиновим прутом із греблі («гаті») – ним шмагали чоловічий статевий орган («з пру тиком з гати треба побити мужске ре месло, жебы му добрі ставав, як тот пру тик», с. Паризівці). За законами імітативної магії, сила «міцного жіля» (волошка лучна, Centaurea jacea), корінь якого міцно тримав ся ґрунту, мала перейти й на людину. Тому в деяких місцевостях Південної Лемківщи ни жінки («на Яна») спершу рвали «міцне жіля», яке запихали за пояс або ним підпері зувалися, щоби бути міцними. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 44 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 Через шипшиновий кущ «просували» хвору на астму дитину і, за законами контактної ма гії, на шипшині, яка росла на межі трьох хота рів, зав’язували «хворобу» – сорочку, волосся, нігті дитини. Також вішали на шипшиновий кущ хустину, якою витирали гній iз чиряка, а коли випадковий перехожий піднімав цю хус тину – на нього переходила хвороба. У деяких місцевостях на шипшину завішували шматок полотна, яким витирали рани, промовляючи: «Свербогуз, тримай ґуз, бо ты в поли та маш коли» (с. Вапеник). У цих випадках діяв закон контагіозної магії. Контагіозна магія ґрунтувалася на народних знаннях про різні хвороби, які поширювалися через їжу, пред мети, через контакт із хворим [6, c. 80]. Хворі зуби натирали жовтецем їдким (Ranunculus acris), народна назва якого «терпизіля». У наведеній народній фітонімії простежу ються залишки контактної магії – через кон такт хворого місця з предметом недуга має перейти на цей предмет, і хворий видужає [6, c. 83]. Принцип парціальної магії полягав у перенесенні магічної дії на предмет, що нале жить хворому: до верби у висвердлену дірку клали нігті та кров з мізинчика дитини, хворої на астму, а також нитку, якою міряли хвору ди тину вздовж і впоперек. Магічні дії ґрунтува лися здебільшого на аналогіях, хоча побутува ли i види магії, а саме: парціальна, контактна, контагіозна, iмiтативна, вербальна, які часто поєднувалися. 1. Болтарович З. Народне лікування україн- ців Карпат кінця ХІХ – початку ХХ століття. – К., 1980. 2. Болтарович З. З народної медицини україн- ців // Народна творчість та етнографія. – 1991. – № 2. 3. Болтарович З. Українська народна медици- на. Історія і практика. – К., 1994. 4. Буґера І. Звичаї та вірування Лемківщини // Бібліотека Лемківщини. – Л., 1939. – Чис. 15. 5. Вархол Н. Народні методи профілактики та лікування дитячих захворювань // Науковий збір- ник Державного музею українськоруської куль- тури у Свиднику. – Пряшів, 1995. – Вип. 20. 6. Вархол Н. Рослини в народних повір’ях ру- синівукраїнців Пряшівщини. – Пряшів ; Едмон- тон, 2002. 7. Вархол Н. Звідки і коли... (Топонімійні пере- кази про заснування сіл та виникнення їх назв) / Спілка українських письменників Словаччини. – Пряшів ; Свидник, 2009. 8. Вархол Н. Культ води в обрядовості ру- синівукраїнців Словаччини // Ukrajinistika v slovenskom kontexte na začiatku nového tisícročia. (Jazykovedný zborník vedeckých štúdií venovaný životnému jubileu doc. PhDr. Zuzany Hanudeľovej, CSc.) / Filozofická fakulta Prešovskej univerzity v Prešove. – Пряшів, 2009. 9. Мацієвський О., Гошко Ю. Народна медици- на і ветеринарія // Лемківщина. – Л., 2002. – Т. 2. 10. Мушинка М. Заговоры и календарная обря- довость села Куров // Дукля. – 1957. – № 4. 11. Сополига М. Етнографічна спадщина В. П. Латти // Науковий збірник Музею україн- ської культури у Свиднику. – Братислава ; Пря- шів, 1994. – Вип. 19. 12. Тиводар М. Традиційне скотарство укра- їнських Карпат другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. Історикоетнологічне дослі- дження. – Ужгород, 1999. 13. Шмайда М. Повір’я про природу // Дук ля. – 1965. – № 3. 14. Falkowski J., Pasznycki B. Na pograniczu ŁemkowskoBojkowskiem / nakładem Towarzystwa łudoznawczego. – Lwów, 1935. 15. Horváthová E. Duchovná kultúra // Horehronie / еditor J. Mjartan. – Bratislava : VEDA, vydavateľstvo Slovenskej akadémie vied, 1974. 16. Jakubíková K. Duchovná kultúra // Zamagurie. Národopisná monografia oblasti / zostavil a redigoval J. Podolák ; vydal Odbor kultúry ONV a Dom kultúry a vzdelania v Poprade vo Východoslovenskom vydavateľstve. – Košicе, 1972. 17. Moszyński K. Kultura ludowa słowian. – Warszawa, 1967. – T. II. – Cs. 1. 18. Mušinka M. Zdravotné povery v niektorých severovýchodných obciach Bardejovského okresu // Nové obzory. 4. Spoločenskovedný zborník východného Slovenska. – Prešov, 1962. 19. Šípka M. Liečivé rastliny Hornej Cirochy // Vedecký zborník Múzea ukrajinskej kultúry vo Svidníku / рod redakciou I. Rusinka. – Bratislava ; Prešov, 1985. – N 12. 20. Šmajda M. Poverové spôsoby liečenia a zaklínania v ukrajinských obciach severovýchodného Slovenska // Nové obzory Spoločenskovedný zborník východného Slovenska. – Prešov, 1971. – N 15. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 45 розвідки та матеріали 21. Varchol J. Manipulácia s telom ako objektom rituálneho úkonu v ľúbostnej a škodlivej mágii ako aj v rituáloch spojených s narodením a svadbou RusínovUkrajincov Slovenska // Tělo jako kulturní fenomén / sestavila a redakčně upravila L. Tarcalová. Studie Slováckého muzea 14 / 2010 Slovácké muzeum v Uherském Hradišti. – 2010. 22. Varchol J., Varcholová N. Zvyky a povery v ľudovom staviteľstve a bývaní RusínovUkrajincov na Slovensku // Tradície staviteľstva a bývania na Slovensku s osobitným akcentom na kultúrne prejavy v prostredí etnických minorít. Múzeá a etniká 1999 / hlavný redaktor a zostavovateľ M. Sopoliga. – Bratislava ; Svidník, 1999. 23. Varcholová N. Poverové predstavy o revenantoch v rusínskoukrajinskej oblasti východného Slovenska // Obyčajové tradície pri úmrtí a pochovávaní na Slovesnku s osobitným zreteľom na etnickú a konfesionálnu mnohotvárnosť / zostavil J. Botík ; Múzeá a etniká 2001 ; Slovenské národné múzeum ; Historické múzeum v Bratislave. – Bratislava, 2001. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Народні знання українців-русинів Cловаччини

Репозитарії

Схожі ресурси