Дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст

Дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст

У статті розглядається питання дозвілля сільської молоді в містах. Зокрема, досліджується аспект залежності дозвіллєвої активності від реалій споживацького суспільства та консюмеризму, а також специфіка проведення вільного часу сільськими мігрантами, для яких дозвілля є одним зі способів інкультурац...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Народна творчість та етнологія
Дата:2012
Автор: Момот, Т.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Теми:
Трибуна молодого дослідника
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201609
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст / Т. Момот // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 120-126. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201609
record_format dspace
spelling Момот, Т.
2025-01-25T10:41:11Z
2025-01-25T10:41:11Z
2012
Дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст / Т. Момот // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 120-126. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201609
316.346.32–053.6
У статті розглядається питання дозвілля сільської молоді в містах. Зокрема, досліджується аспект залежності дозвіллєвої активності від реалій споживацького суспільства та консюмеризму, а також специфіка проведення вільного часу сільськими мігрантами, для яких дозвілля є одним зі способів інкультурації в місті.
The article concerns the question of the rural youth leisure in the cities. Our study particularly refers to the leisure activity dependence on the consumer society realities and consumerism, as well as to the specifics of leisure time beguilement of the rural migrants for whom leisure is one of the ways of enculturation in the city.
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнологія
Трибуна молодого дослідника
Дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст
Rural Youth Leisure in the Cities: Sociocultural Context
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст
spellingShingle Дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст
Момот, Т.
Трибуна молодого дослідника
title_short Дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст
title_full Дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст
title_fullStr Дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст
title_full_unstemmed Дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст
title_sort дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст
author Момот, Т.
author_facet Момот, Т.
topic Трибуна молодого дослідника
topic_facet Трибуна молодого дослідника
publishDate 2012
language Ukrainian
container_title Народна творчість та етнологія
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt Rural Youth Leisure in the Cities: Sociocultural Context
description У статті розглядається питання дозвілля сільської молоді в містах. Зокрема, досліджується аспект залежності дозвіллєвої активності від реалій споживацького суспільства та консюмеризму, а також специфіка проведення вільного часу сільськими мігрантами, для яких дозвілля є одним зі способів інкультурації в місті. The article concerns the question of the rural youth leisure in the cities. Our study particularly refers to the leisure activity dependence on the consumer society realities and consumerism, as well as to the specifics of leisure time beguilement of the rural migrants for whom leisure is one of the ways of enculturation in the city.
issn 0130-6936
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201609
citation_txt Дозвілля сільської молоді в містах: соціокультурний контекст / Т. Момот // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 120-126. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT momott dozvíllâsílʹsʹkoímolodívmístahsocíokulʹturniikontekst
AT momott ruralyouthleisureinthecitiessocioculturalcontext
first_indexed 2025-11-27T03:47:08Z
last_indexed 2025-11-27T03:47:08Z
_version_ 1850797362393382912
fulltext 120 дозвілля сільської молоді в містаХ: соціокультурНий коНтекст Тіна Момот УДК 316.346.32–053.6 У статті розглядається питання дозвілля сільської молоді в містах. Зокрема, досліджується аспект залежності  дозвіллєвої активності від реалій споживацького суспільства та консюмеризму, а також специфіка проведення віль­ ного часу сільськими мігрантами, для яких дозвілля є одним зі способів інкультурації в місті.   Ключові слова:  дозвілля,  сільська  молодь,  споживацьке  суспільство,  консюмеризм,  креативність,  гедонізм,  коконінг, віртуалізація. The article concerns the question of the rural youth leisure in the cities. Our study particularly refers to the leisure activity  dependence on the consumer society realities and consumerism, as well as to the specifics of leisure time beguilement of the rural  migrants for whom leisure is one of the ways of enculturation in the city. Keywords: leisure, rural youth, consumer society, consumerism, creativeness, hedonism, cocooning, virtualization. Мета дослідження – проаналізувати особ­ ливості  дозвілля  сільської  молоді  в  містах,  визна чити  його  форми,  співвідношення  з  до­ звіллям міської молоді та дослідити етнокуль­ турну складову в ньому. Ця  проблема  малорозроблена  в  сучасній  українській  етнологічній  науці,  однак  окремі  аспекти  висвітлюються  через  призму  соціо­ логії.  Методологічна  база  дослідження  проб­ леми  дозвілля  була  закладена  європейськими  й  американськими  соціологами  та  психологами  ще в середині ХХ ст. Так, класичними є праці  Ж. Дюмазедьє (На пути у цивилизации досу­ га. – М., 2003), Ж. Фурастьє (Великая надеж­ да XX века. – М., 2001), Дж. Келлі (Теория  личности.  Психология  личных  конструктов.  –  С.Пб., 2000), Р.­А. Стеббінса (Свободное вре­ мя:  к  оптимальному  стилю  досуга  (взгляд  из  Канады).  –  М.,  2000).  Учені  розробили  різні  концепції дозвілля: від розуміння його як само­ стійної  сфери  життя  до  бачення  в  ньому  нової  форми цивілізації.  Серед російських дослідників можна назва­ ти  В.  Лісовського  (Социология  молодежи.  –  М.,  1996),  І.  Кона  (Юность  как  социальная  проблема.  –  М.,  1973),  О.  Понукаліну  (До­ суг  в  пространстве  современного  города.  –  Саратов,  2007),  М.  Ліберову  (Изменение  форм досуга молодежи российской провинции:   социо логический анализ. – М., 2009), О. Ро­ мах  (Социология  молодежного  досуга.  –  М., 1991), М. Дьяконова (Сфера молодёжного  досуга  мегаполиса  в  обществе  потребления:  социологический  анализ.  –  М.,  2010).  Учені  не  лише  створили  власні  концепції  теорії  доз­ вілля,  але  й  проаналізували  трансформацію  дозвіл́ьних тенденцій у російському суспільстві. Серед українських науковців, які займалися  зазначеною проблемою, можна виділити В. Пічу  (Культура вільного часу (філософсько­соціаль­ ний аспект). – Л., 1990; Вільний час: тенденції  і проблеми розвитку. – К., 1992), Й. Бочелюк  та В. Бочелюк (Дозвіллєзнавс тво. – К., 2006),  І.  Корсун  (Соціалізація  старшокласників  у   сфері вільного часу. – Луганськ, 1996).  Джерельною базою нашого дослідження є  анкетування, проведене у вишах Києва і Він­ ниці,  та  інтерв’ю  з  молодими  сільськими  мі­ грантами.  Насамперед з’ясуємо, що ми надалі розумі­ тимемо під словом «дозвілля». Дозвілля – це  частина  вільного  часу,  сукупність  занять,  які  виконують  функцію  відновлення  фізичних  і  психічних сил людини; діяльність заради влас­ ного  задоволення,  розваги,  самовдосконален­ ня  або  ж  досягнення  інших  цілей  за  власним  вибором, а не з причини моральної необхідності  [6, с. 10].  Утім, варто зауважити, що при аналізі мо­ лодіжної дозвільної діяльності часто спостері­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 121 Трибуна молодого дослідника гається ситуація, коли в ході навчання мо ло­ ді  люди виконують ті дії,  які для дорослих є  елементом  дозвілля,  як,  наприклад,  заняття  спортом,  перегляд  кінофільмів,  підготовка  творчих завдань [6, с. 17]. Водночас деякими  молодими людьми ці самі заняття сприймаю­ ться як розвага й такі, що приносять задово­ лення, тому визначення дозвілля в цій віковій  групі є досить відносним [6, с. 17]. Розділяючи таким чином вільний час і доз­ вілля, зосередимося на останньому як на своє­ рідному індикаторі вподобань молоді. Питан­ ня дозвілля наразі є вкрай актуальним, адже  у світі спостерігається тенденція до постійного  збільшення кількості  вільного часу:  від менш  як 1000 годин на рік у доіндустріальних сус­ пільствах до 4000 годин на рік у сучасних ін­ дустріальних країнах [6, с. 5]. Аналіз  дозвільної  діяльності  сучасної  мо­ лоді  в містах дає можливість виділити  такі  її  риси [11, с. 197]: консюмеризм, розважально­ рекреаційна спрямованість, віртуалізація, пріо­ ритет  споживацьких  орієнтацій  над  креатив­ ними,  вестернізація,  стандартизація,  слабка  індивідуалізованість,  позаінститутська  само­ реалізація,  відсутність  соціокультурної  само­ ідентифікації. Розглянемо кожну з них окремо.  Так,  соціокультурні  реалії  сучасного  міста  демонструють залежність дозвілля від  спожи­ вання [7, с. 83]. У постіндустріальному світі за­ силля пропозицій і домінування консюмеризму  диктують  нові  тенденції  в  проведенні  вільно­ го часу. Недарма шопінг стає однією з найпо­ пулярніших  міських  розваг,  адже  в  розумінні  більшості населення розважатися можна, лише  витрачаючи гроші. Процвітання консюмеризму  спостерігається і в селах. Навіть за відсутності   достатньої пропозиції спостерігаємо в їх жителів  таке саме наполегливе прагнення до задоволен­ ня однакових з  городянами потреб. Сільський  шопінг набуває форми періодичних виїздів «на  базар». При цьому в селах можуть економити  на  речах  першої  необхідності  задля  того,  щоб  дозволити собі той чи інший елемент розкоші. Цікаво,  що  серед  сільських  мігрантів  у  перший  час  після  переїзду  спостерігається  певне побоювання великих торгових центрів і  «скуповування» на стихійних ринках (у Киє­ ві – «Троєщина», «Шулявка» тощо, у Вінни­ ці – муніципальний ринок), однак у ході адап­ тації  це  явище  поступово  зникає.  Натомість  місцями  відпочинку  сільської  молоді  стають:  у  Києві  –  ТЦ  «Караван»,  ТЦ  «Магелан»,  ТЦ «Глобус», ТЦ «Метроград»; у Вінниці –   ТЦ «Магіцентр», ТЦ «Мегамолл», ТЦ «Магі­ гранд». Там, окрім здійснення покупок, молодь  відвідує  кафе,  боулінг,  більярд,  кінотеатри,  книгарні тощо. Таким чином, відтепер будь­які  розваги  стають  можливими  в  одному  й  тому  самому приміщенні.  Також варто згадати  і про незмінний пре­ стиж іноземних мережевих закладів швидкого  харчування.  Так,  MакДональдз,  пройшовши  у  свідомості  українців  шлях  від  престижно­ го ресторану для  заможних до  так  само пре­ стижного,  проте  доступного,  кафе,  лишається  лідером  з  відвідування  молодими  людьми  в  Україні.  Однак,  якщо  під  час  періодичних  подорожей  до  міста  похід  у  MакДональдз   сприймається селянами як одна з атракцій, то  після переїзду це стає одним з варіантів про­ ведення дозвілля.  У цій  ситуації можемо вести мову про  за­ міну просвітницької моделі культури на гедо­ ністичну. Молодь відтепер турбується не про  власний  саморозвиток,  а  про  якнайбільшу  кількість задоволень, які можна отримати [3].  Дослідження  [5]  засвідчують  украй  низький  відсоток молоді, яка читає та відвідує театри,  балет  або  концерти  класичної  музики.  На­ томість  цей  простір  заповнюють  розважаль­ ні  кінофільми,  дискотеки,  гральні  автомати,  більярд  або  ж  просто  вживання  алкоголю   в  певних  закладах.  Молодь  не  бажає  за ­  ми слюватися,  вчитися  й  розвиватися.  Така   ситуація є однаковою як для міської, так і для  сільської  молоді,  з  тією  різницею,  що  міська  для розваг має більше можливостей. Респон­ денти  зазначають  насамперед  про  можли­ вості  городян  і  наявність  у  місті  культурного   середовища: «Ну, в селі,  скажем, там прийти  на  природу,  якісь  розваги,  п’янство,  чи  там  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 122 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 десь в кабачок піти тоже попити, рибалки. Там  не  було  ніяких  розваг,  як  в  місті.  Ну,  в  місті  більше,  тут  можна  якось  більш  культурніше:  сходити в кіно, в кафе те саме, а не просто десь  на  природі,  погуляти  в  парку.  В  місті  більш  розвинена  інфраструктура,  тому  молоді  є,  де  розважитись» [13].  Зважаючи  на  засилля  пропозицій  у  місті,  спостерігається  формування  статусно­пре­ стижної  моделі  проведення  часу,  коли  задо­ волення цінується з огляду на його авторитет  у  суспільстві.  Таким  чином,  щоб  досягнути  певного  соціального  статусу,  необхідно  відпо­ відати вимогам найсучасніших тенденцій і мати  достатні  фінансові  можливості.  Звідси  потяг  молоді  до  розкоші,  бездіяльності  та  прагнен­ ня мати все, не докладаючи до цього жодних  зусиль. У містах таку молодь називають «зо­ лотою» або «мажорами». У селах аналогію зна­ йти важко, адже престижною в селі вважаєть­ ся міграція до міста, а там навіть за підтримки  батьків доводиться досягати всього самостійно.  За умов залежності від фінансового статусу  виникає явище, яке вчені називають віртуалі­ зацією дозвілля, коли реальне дозвілля витіс­ няється у віртуальний простій, що не вимагає  значних фінансових  затрат  [8,  с.  18]. Молодь  опиняється в ситуації, де абсолютно всі розва­ ги стають доступними в Інтернеті: спілкування,  музика, кінофільми, книги. Будь­яка потрібна  інформація  є  досяжною  прямо  вдома  в  необ­ меженій кількості. Отже, віртуальне дозвілля  часом  витісняє  реальне,  перетворюючись  на  вагому альтернативу для біднішого населення,  а також населення невеликих міст і сіл.  Цю  тенденцію  підтверджують  і  статис­ тичні  дані  [5]:  так,  радикальне  підвищення  спостерігається  в  залученні  молоді  до  інтер­ нет­мережі.  Загалом  станом  на  2010  рік  в  Україні Інтернетом користувалося 51,5 % осіб.  В  Інтернеті  проводять  час  27,4  %  українців,  а  в  комп’ютерні  ігри  грає  15–25  %  молоді.  Дослідження  підтверджують  і  використання  Інтернету  в  дозвільних  практиках.  Зокрема,  слухають музику в Інтернеті 47,9 % українців;  дивляться фільми, серіали – 41,2 %; перегля­ дають  фотографії,  образотворчі  матеріали  –  15,6  %.  Читають  у  мережі  газети,  журнали  26,5 % українців, а 15,6 % молоді надає пере­ вагу художній літературі.  Наші  дослідження  підтверджують  анало­ гічні  явища  і  серед  сільських  мігрантів.  Так,  абсолютна більшість користується Інтернетом.  При цьому  в Києві 68 % опитаних надають  перевагу  україномовному  Інтернету,  і  всього  41  %  –  російськомовному,  у  Вінниці  розрив  значно менший – відповідно 69 % і 56 %. Для  порівняння  варто  зазначити,  що  в  Польщі, де процес інтернетизації почався зна­ чно  раніше,  спостерігаємо  наступну  тенден­ цію:  городяни,  як  і  селяни,  починають  нада­ вати  перевагу  спілкуванню  за  посередництва  комп’ютера,  не  бажаючи  взагалі  залишати  власний дім [14].  Тут доцільно згадати про явище коконінгу  (від англ. cocoon – кокон) у сучасному світі,  коли  люди  зумисне  весь  вільний  час  прово­ дять  удома,  закриваючись  від  суспільства  й  вибудовуючи собі власний мікросвіт за допо­ могою  Інтернету,  предметів  домашнього  за­ тишку тощо. У  такій  ситуації  з  огляду  на  засилля  роз­ ваг навколо (віртуальних  та реальних) може­ мо спостерігати тенденцію звикання молоді до  того, щоб її постійно розважали. Молоді люди  просто не знають, чим можна самостійно зай­ нятися,  і  за  відсутності  посередників  стають  безпомічними  [8,  с.  18].  Постійна  нудьга  й  перебирання розвагами – ось реалії молодіж­ ного  дозвілля.  Більше  того,  сучасна  молодь  досить цинічна та скептична, і нові пропозиції  не відразу сприймаються відкрито й охоче, аж  доки  не  сформується  їх  престижний  статус  у  суспільстві.  Крім  того,  це  призводить  до  втрати  мо­ лоддю креативних навичок  [7]. Молоді люди  взагалі  не  мають  бажання  щось  створювати,  навіть  коли  це  стосується  в’язання  чи  шиття  (бачимо падіння показників з 15,2 % до 9,8 %  за  останні  кілька  років)  [5].  Віднедавна,  що­ правда, дедалі популярнішими стають «hand­ made»  прикраси,  елементи  декору  й  одягу,   http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 123 Трибуна молодого дослідника однак більшість респондентів воліють такі речі  придбати, аніж виготовити самостійно. В умовах глобалізації можемо вести мову і  про  вестернізацію,  тобто  запозичення  захід­ них  тенденцій,  технологій,  цінностей  та  пріо­ ритетів. Дозвільні тенденції в сучасній Україні  здебільшого  просто  звертаються  до  західних  запозичень або ж до адаптації західних зраз­ ків на місцевий лад.  Доречним  буде  виділення  такої  риси,  як  стандартизація, адже в умовах споживацько­ го суспільства та масового виробництва інду­ стрія розваг теж стає масовою: застосовують­ ся одні й ті  самі  технології, прийоми, методи  популяризації.  Слабка  індивідуалізованість  виявляється  в  тому,  що  молодь  сприймає  прояви  масової  культури  як  даність,  не  намагаючись  щось  змінити  або  ж  зробити  власний  внесок,  вона  готова сприймати те, що пропонується ззовні  без жодного критичного підходу.  Позаінститутська  самореалізація  –  одна  з  найбільших  проблем  дозвільної  активності  сучасної  молоді.  Починаючи  з  1990­х  років,  держава поступово почала втрачати вплив на  організацію  молодіжного  дозвілля,  позбув­ шись як фінансових можливостей, так  і авто­ ритету. Це підтверджують  і результати моні­ торингу Національного  інституту стратегічних  досліджень, адже найнижчий авторитет серед  молоді  мають  державні  культосвітні  закла­ ди [10]. Молодь заповнює дозвілля на власний  розсуд. З одного боку, свобода – це фактор,  який  чудово  готує  до  самостійного  життя  й  формує життєві орієнтації, а з другого, – час­ то молоді люди просто не знають про існуван­ ня якихось альтернатив і приймають ті умови,  у яких вимушені перебувати.  Ще однією рисою молодіжного дозвілля є  відсутність соціокультурної самоідентифікації.  Молодь  надає  перевагу  уподібненню  до  по­ пулярних у масовій культурі образів, а не ото­ тожненню зі спадщиною власного народу.  Дослідження дозвільних уподобань молоді  репрезентують наступні тенденції [5]. Станом  на 2010 рік найпопулярнішим способом прове­ дення вільного часу залишався перегляд теле­ програм, а кількість молоді, яка слухає радіо,  зменшилась у два рази, читачів газет і журна­ лів стало менше на 10 %. Згідно зі статисти­ кою,  кількість  читачів  художньої  літератури  знизилася із 40 % до 25 %. Наші  дослідження  дозвільних  уподобань  сільської молоді в містах засвідчують ці тенден­ ції. Так, украй поширеним є перегляд телепере­ дач, зокрема, у Вінниці неабиякий попит мають  науково­популярні передачі й ток­шоу (50 %  і  57 % відповідно), у Києві – ток­шоу (55 %).  Більшість  опитаних  у  Вінниці  відвідують  кінотеатр  зрідка  (69  %),  у  Києві  результати   аналогічні – 68 %. Це можемо пояснити ви­ сокою  вартістю  квитків  і  доступністю  всіх   кіноновинок в інтернет­мережі.  Щодо  музичних  уподобань,  то  більшість  молодих  людей,  які  приїхали  до  Вінниці,  об­ рали улюбленим жанром поп­музику (76 %),   а  вподобання  мігрантів  Києва  розділилися  між поп­музикою (58 %) і репом (51 %).  Безперечно,  маємо  багато  винятків  із  цієї  тенденції,  адже  серед  сільських  мігрантів  подекуди  спостерігається  підвищений  інте­ рес і до альтернативних напрямів музики, і до   сучасної  української  літератури,  мистецтва,  театру, кінематографа. Тут можна дещо зупи­ нитися  на  традиціях  етнофестивалів  в  Украї­ ні, які, розпочавшись у 2000­х роках, у сере­  дині  десятиліття  почали  набувати  неабиякої  популярності. Ми вважаємо цей аспект украй  важливим,  адже  ідеологія  таких  фестивалів  покликана  пробудити  в  молоді  відчуття  ет­ нічної ідентичності. Так, в одному з інтерв’ю в  Хмельницькій області нами був зафіксований  випадок, коли інформатор сам називав фести­ валь «Шешори» (2007) як відправну точку в  зміні свого світогляду [12].  Надзвичайно  актуальним  є  питання  міс­ ця  занять  спортом  у  контексті  вільного  часу.  Анкетування  показує,  що  серед  сільських  міг рантів до Києва 55 % респондентів зрідка   займаються спортом, а 31 % – не займаються,  але хотіли б. У Вінниці 42 % – займаються,  22 % – хотіли б. Отже, бачимо, з одного боку,  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 124 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 позитивне ставлення, а з другого, – певну бай­ дужість  і  безвідповідальність  щодо  власного  здоров’я. Таку ситуацію засвідчують і соціоло­ гічні  дослідження.  Зокрема,  моніторинг  чин­ ників, які впливають на здоров’я молодих лю­ дей, доводить, що найбільшу загрозу здоров’ю  молоді  становить  відсутність  фізичної  актив­ ності [4, с. 145]. Так, регулярно спортом займа­ лися лише 7 % опитаних, а 59 % зазначили, що  взагалі нічим не займаються [4, с. 146].  Окрім  того,  можемо  спостерігати  втра­ ту  популярності  такого  виду  спілкування,  як  приймання  гостей  і  ходіння  в  гості  –  станом  на  2008  рік  приймали  гостей  лише  38,7  %  українців.  Це  пов’язують  як  із  поширенням  спілкування  через  Інтернет,  так  і  зі  зміною  традиційних поведінкових норм. Молодь воліє  зустрічатися на нейтральній території, ніж до­ кладати додаткових зусиль для того, щоб прий­ няти  гостей  удома.  Респонденти  повсюдно  зазначали, що більше люблять ходити в гості,  аніж їх приймати.  Тут можна додати й те, що досить значна  частина молоді обирає девіантні форми дозвіл­ ля: надмірне споживання алкоголю, вживання  наркотиків,  нерозбірливі  сексуальні  стосунки  стають нормою сучасного життя.  За результатами соціологічного опитування  молоді  [4,  с.  146],  проведеного  у  2006  році,  79 % респондентів, віком 18–24 років, ужи­ вали  одну  порцію  пива  1–2  рази  протягом  тижня, 15 % – 3–5 разів, 6 % – 6 і більше ра­ зів. Молоді люди, віком 25–28 років, знач но  частіше пили пиво: 52 % – 1–2 рази, 40 % –  3–4 рази, 8 % – 6 і більше разів. Упродовж  тижня горілку або коньяк уживали 1–2 рази  70  %  молодих  людей,  віком  18–24  років,  3–5 разів – 10 %, 6 і більше разів – 20 %.  У віковій категорії 25–28 років 94 % респон­ дентів  пили  горілку  або  коньяк  1–2  рази  на  тиждень, 6 % – 3–5 разів на тиждень.  Ці  результати  засвідчують  тенденцію  до  надмірного  споживання  алкоголю  з  досить  раннього  віку  як  серед  сільської,  так  і  серед  міської  молоді.  Більшість  уперше  куштує  ці  напої ще в школі в підлітковому віці, і з часом  їх уживання стає неодмінним атрибутом спіл­ кування  молоді,  а  отже,  виникає  проблема:   алкоголь є частиною спілкування у вільний час  чи,  навпаки,  алкоголь  є  самоціллю,  а  спілку­ вання – лише тлом [9, с. 2].  Утім, і в місті, і в селі алкоголь споживають  лише  в  компанії,  уживання  ж  його  наодинці  розцінюється як алкоголізм і засуджується [9,  с. 2]. У цьому питанні різниці між містом і се­ лом  не  простежується.  Можна  зауважити  ще  одну  цікаву  деталь:  у  сучасному  споживаць­ кому  суспільстві  спостерігається  формування  елементу  алкоголю  як  ознаки  якості  та  рівня  власного життя [1, s. 270]. Молодь намагається  наслідувати героїв реклами, серіалів, кінофіль­ мів, формуючи за допомогою алкоголю подібні  образи й підвищуючи власну самооцінку.  Однак  у  селі  надмірне  вживання  алкого­ лю молоддю частково зумовлене  і банальною  відсутністю  інших  альтернатив.  Дискотека  в  клубі,  спілкування  з  однолітками  та  алко­ голь – для більшості сільської молоді на цьо­ му розваги закінчуються.  Цікавою є різниця між містом і селом у ген­ дерному аспекті: якщо в містах спостерігається  досить лояльне ставлення до вживання алко­ голю  дівчатами  з  боку  їх  однолітків­хлопців,  то  в  селі  дівчата  намагаються  пити  так,  щоб  хлопці їх не бачили [9, с. 2].  Щодо сільських мігрантів у містах, то вар­ то зауважити їх швидку адаптацію до міських  алкогольних  традицій,  зокрема  до  вживання  алкоголю  в  різноманітних  закладах  (пабах,  кафе, ресторанах, барах, на дискотеках).  Окремий пласт алкогольних традицій сту­ дентської  молоді  становлять  вечірки  в  гурто­ житках:  до  них  залучається  як  сільська  мо­ лодь, яка там живе, так і міська, яка приходить  у  гості.  Такі  вечірки  (студенти  здебільшого   називають їх «п’янки») відбуваються переваж­ но на свята (День студента, 8 Березня, День  захисника  Вітчизни)  або  у  зв’язку  зі  складе­ ними  чи  нескладеними  екзаменами,  днями  народженнями чи будь­якими іншими особис­ тими  датами.  Для  них  характерне  застілля  з  холодними й гарячими стравами (тут ми бачи­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 125 Трибуна молодого дослідника мо спадковість традиції застілля). Хлопці зде­ більшого  споживають  горілку,  дівчата  часто  надають перевагу вину. Іноді за такими застіл­ лями співають популярних українських народ­ них  пісень  («Ти  ж  мене  підманула»,  «Чом  ти  не прийшов», «Цвіте терен», «Їхав­їхав козак  містом»)  [17].  Утім,  для  студентів  привід  по­ святкувати  завжди  знайдеться,  тому  можна  розглядати вживання алкоголю як неодмінний  атрибут студентського дозвілля.  Тут  доречно  згадати  про  ще  одну  тенден­ цію: вживання алкоголю як антидепресанта [9,  с. 3]. Замість того, щоб вирішувати проблеми,  молодь намагається про них забути. Частково  це може бути зумовлене кризою морально­цін­ нісних орієнтацій, а іноді – браком виховання  та прикладом старших.  Ще однією з девіантних форм дозвілля мо­ лоді є бійки. Можемо зауважити, що подекуди  традиційні  конфлікти  в  сільських  клубах  або  бійки «куток на куток» в умовах міста перетво­ рюються на з’ясування стосунків між студент­ ськими гуртожитками або факультетами [16].  Дозвілля сільської молоді в містах має ряд  особливостей.  Насамперед  варто  зауважити,  що в цьому контексті воно є  інкультуруючим  чинником  [2,  с.  12]:  від  успішного  пристосу­ вання  до  нових  форм  дозвілля  певною  мірою  залежить  і  адаптація до життя в місті. Звід­ си  походить  і  те,  що  частина  молодих  людей  після переїзду із села досить легко піддається  зовнішньому впливу й обирає ті форми прове­ дення дозвілля, які є престижними або ж яким  надає перевагу більшість.  Таким  чином,  дозвілля  сільської  молоді  в  містах,  як  і  міської,  залежить  від  пріоритетів  споживацького  суспільства.  Відбувається  за­ міна просвітницької моделі культури на  гедо­ ністичну, а реального дозвілля – на віртуальне.  Спостерігається падіння рівня креативності та  самостійності. У такій ситуації значна частина  молоді  обирає  девіантні  форми  дозвілля,  зо­ крема надмірне вживання алкоголю. Сільська  молодь після переїзду до міста отримує значно  більше  можливостей  щодо  проведення  свого  вільного  часу,  однак  бачимо  байдужість  до  саморозвитку  й  дотримання  міських  тенден­ цій. Утім,  варто зауважити, що для  сільської  молоді дозвілля стає способом якнайшвидшої  інкультурації в місті. 1.  Szor  L. Zasoby adaptacyjne zagrożonej alkogolizmem młodzieży wiejskiej / L. Szor // Zkazani na wykluczenie. Zasoby adaptacyjne osób zagrożonych marginalizacją apoleczną. – Lublin, 2010. – S. 265–328. 2. Дьяконов М. Ю. Сфера молодёжного досуга мегаполиса в обществе потребления: социологи- ческий анализ : автореф. дисс. ... канд. социол. наук : 22.00.04 [Електронний ресурс] / М. Ю. Дья- конов ; [Рос. гос. социал. ун­т]. – М., 2010. – 26 с. – Режим доступу : http://www.dissercat.com/ content/sfera­molodezhnogo­dosuga­megapolisa­v­ obshchestve­potrebleniya­sotsiologicheskii­analiz. 3. Зайнутдинова А. Р. Современные тенденции формирования досуговых интересов молодежи в условиях трансформации общества [Електронний ресурс] / А. Р. Зайнутдинова // Вестник Тамбовского университета. – Серия «Гуманитарные науки». – Тамбов, 2010. – Режим доступу : http://elibrary.ru/ item.asp?id=15520752. – Дата доступу : 12.04.2012. 4. Збірник наукових праць Державного ін- ституту розвитку сім’ї та молоді (за підсумками 2006 р.). – К. : Державний інститут розвитку сім’ї та молоді, 2006. – 192 с. 5. Злобіна О. Дозвілля молоді України та Росії активно переноситься в Інтернет­мережу [Елек- тронний ресурс] / О. Злобіна ; Фонд «Демокра- тичні ініціативи» ім. І. Кучеріва. – 2010. – Режим доступу : http://dif.org.ua/ua/publications/articles/ zlobina3.htm. – Дата доступу : 1.04.2012. 6. Кабадейцева О. В. Эволюция понятия «до- суг молодежи» в истории социологических кон- цепций [Електронний ресурс] / О. В. Кабадей- цева // Современные исследования социальных проблем (электронный журнал). – 2011. – Т. 7. – № 3. – С. 1–24. – Режим доступу : http://elibrary.ru/ item.asp?id=16927215. – Дата доступу : 12.03.2012. 7. Понукалина  О.  В. Виртуальная «цивили- зация досуга» российской провинции [Елек- тронний ресурс] / О. В. Понукалина // Вестник Челябинского государственного университета. – Челябинск, 2008. – № 33. – С. 80–87. 8. Понукалина  О.  В. Социокультурное про- странство досуга российского общества в контек- http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 126 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 сте консумеризма : автореф. дисс. ... д­ра социол. наук : 22.00.06 [Електронний ресурс] / О. В. По- нукалина ; [Сарат. гос. техн. ун­т]. – Саратов, 2010. – 38 с. – Режим доступу : http://dibase.ru/ article/02082010_ponukalinaov/1. 9. Рыбакова  Л.  Н.,  Чекинева  Т.  В. Моде- ли потребления алкоголя в молодежной сре- де [Електронний ресурс] / Л. Н. Рыбакова, Т. В. Чекинева // Социальные аспекты здоровья населения. – М., 2010. – № 4. – С. 1–15. – Режим доступу : http://elibrary.ru/item.asp?id=15502212. – Дата доступу : 15.03.2012. 10. Соціальні проблеми молоді в Україні [Електронний ресурс] / Національний інститут стратегічних досліджень. – 2008. – Режим досту- пу : http://old.niss.gov.ua/Monitor/april08/27.htm. – Дата доступу : 23.02. 2012. 11. Янковская  О.  В. Особенности и специфи- ческие черты российской молодежной культуры [Електронний ресурс] / О. В. Янковская // Вест- ник КГУ им. Н. А. Некрасова. – Кострома, 2001. – № 1. – С. 196–199. – Режим доступу : http:// elibrary.ru/item.asp?id=15250475. – Дата доступу : 13.03.2012. 12. Записала Т. Момот у серпні 2011 р. у м. Він­ ниці від В. Рибка, 1989 р. н., родом із с. Михайлів- ці Красилівського р­ну Хмельницької обл. 13. Записала Т. Момот у серпні 2011 р. у м. Він­ ниці від І. Волошина, 1980 р. н., родом із смт Су- тиски Тиврівського р­ну Вінницької обл. 14. Записала Т. Момот у липні 2011 р. у м. Вар- шаві (Польща) від І. Малішевської, 1988 р. н., родом із с. Острів Північного Підляського воєводства. 15. Записала Т. Момот у січні 2012 р. у м. Він­ ниці від О. Величко, 1987 р. н., родом із с. Вербка Летичівського р­ну Хмельницької обл. 16. Записала Т. Момот у січні 2012 р. у м. Києві від М. Беха, 1987 р. н., родом із с. Бехи Коростен- ського р­ну Житомирської обл. 17. Записала Т. Момот у липні 2011 р. у м. Він ниці від Ю. Олійника, 1988 р. н., родом із м. Він ниці. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Схожі ресурси