Магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя)

У статті проаналізовано основні магічні дії, що їх виконувало населення пограниччя з метою забезпечити благополуччя дитини в майбутньому та захистити її від усього лихого в житті. На основі етнографічних польових записів авторки, а також опублікованих джерел і даних наукової літератури здійснено спр...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Народна творчість та етнологія
Date:	2012
Main Author:	Трумко, Д.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Subjects:	Трибуна молодого дослідника
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201611
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя) / Д. Трумко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 127-133. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859767783445757952
author	Трумко, Д.
author_facet	Трумко, Д.
citation_txt	Магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя) / Д. Трумко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 127-133. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	У статті проаналізовано основні магічні дії, що їх виконувало населення пограниччя з метою забезпечити благополуччя дитини в майбутньому та захистити її від усього лихого в житті. На основі етнографічних польових записів авторки, а також опублікованих джерел і даних наукової літератури здійснено спробу реконструювати деякі магічні способи впливу (відтинання пуповини, ховання містища, перша купіль, перший постриг). Описано апотропейні дії: вибір імені, вибір кумів, «продавання» дитини. The main magic actions performed by the borderland population on purpose to ensure a child’s welfare henceforth and to protect out from harm’s way are analyzed in the article. Based on her own ethnographic field recordings as well as on the published sources and scientific data the author makes an attempt to reconstruct some magic techniques (umbilical cord severance, interment of placenta, newborn bathing, and first haircut). Also, there is a description of the apotropaic magic (baby name choice, godparents’ choice, child selling).
first_indexed	2025-12-02T05:55:23Z
format	Article
fulltext	127 магічНі сПособи вПливу На майбутНє дитиНи (за матеріалами українсько-польського пограниччя) дзвенислава Трумко УДК 392.1(477+438)(1–192.2) У статті проаналізовано основні магічні дії, що їх виконувало населення пограниччя з метою забезпечити благо получчя дитини в майбутньому та захистити її від усього лихого в житті. На основі етнографічних польових записів авторки, а також опублікованих джерел і даних наукової літератури здійснено спробу реконструювати деякі магічні способи впливу (відтинання пуповини, ховання містища, перша купіль, перший постриг). Описано апотропейні дії: вибір імені, вибір кумів, «продавання» дитини. Ключові слова: українськопольське пограниччя, дитина, звичай, магічні дії, апотропейні дії. The main magic actions performed by the borderland population on purpose to ensure a child’s welfare henceforth and to protect out of harm’s way are analyzed in the article. Based on her own ethnographic field recordings as well as on the published sources and scientific data the author makes an attempt to reconstruct some magic techniques (umbilical cord severance, interment of placenta, newborn bathing, and first haircut). Also there is a description of the apotropaic magic (baby name choice, godparents’ choice, child selling). Keywords: UkrainianPolish borderland, child, custom, magic actions, apotropaic magic. Багатовіковий досвід, знання та вірування українців і поляків яскраво простежуються в родильній обрядовості. Саме в цій сфері три валий час зберігалася ціла система різноманіт них за походженням звичаїв, у яких релігійно християнські вірування тісно переплелися з магічними. Страх, невідомість, нерозуміння фізіологічних процесів, висока дитяча смерт ність були тими чинниками, що сприяли ши рокому розповсюдженню та виконанню різних магічних дій і ритуалів, дотриманню пересто рогоберегів. Сім’я новонародженої дитини ві рила, що саме за допомогою магії вона зможе, з одного боку, забезпечити їй щасливе життя в майбутньому, а з другого, – захистити дитину від усього злого. Чимало дослідників родильної обрядовості розглядали цю проблему чи певні її аспекти в контексті загального вивчення родильних зви чаїв та обрядів. Про магічні способи впливу на майбутнє дитини йде мова в працях О. Боряк, Н. Гаврилюк, С. Гвоздевич, Н. Здоровеги, М. Худаша. Особливо цінними є узагальнюю чі праці Мр. Грушевського, С. Верхратського, О. Кольберга. У поляків родильну обрядовість досліджували Я. Бистронь, К. Мошинський, О. Ганцька та ін. Проте й досі немає окремого ґрунтовного дослідження традиційних магіч них способів впливу на майбутнє дитини, яке б містило їх аналіз, розкривало б локальне роз маїття способів виконання цих обрядодій. У родильній обрядовості використовують магію імітативну, вербальну, апотропейну, контактну тощо. За смисловим та функціо нальним призначенням магічні способи впливу на майбутнє дитини можна об’єднати в кілька груп: 1) магічні способи впливу на майбутні про фесійні здібності дитини; 2) магічні дії, які мають забезпечити здоров’я і щастя дитині; 3) апотропеї та апотропейні дії. Потрібно зазначити, що всі ці магічні дії тісно переплетені, тому досить тяжко проводи ти їх жорстке розмежування. Так, у багатьох ритуалах (відрізання пуповини, перша купіль та ін.) найчастіше відбувається поєднання імі тативної магії з вербальною. Перші дії бабиповитухи та сім’ї після наро дження дитини вказують на тісний зв’язок ро дильної обрядовості з господарською діяльніс тю селян. Серед відповідних магічних засобів виділяють відрізання пуповини. Це був один з головних обов’язків бабиповитухи (хоча поде http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 128 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 куди, в окремих селах українськопольського пограниччя, пуповину відрізав батько новона родженої дитини). Так, у с. Тернавка (Львів ська обл.) «пуповину відтинав чоловік, батько дитини» [1, арк. 76]. Про бажання за допо могою імітативної магії передати дитині ті чи інші практичні навики свідчить той факт, що пуповину відрізали на предметі, який міг мати зв’язок з майбутнім заняттям дитини: хлопчи кові – на сокирі, дубовій корі, дівчинці – на гребені, веретені. Мотивація цієї дії полягала в тому, щоб у майбутньому хлопець був добрим господарем, а дівчина – вправною ткалею. На початку ХХ ст. поширилося повір’я про до цільність відрізання пуповини на книзі (щоб діти гарно вчилися й були розумними). Таким чином бабаповитуха ніби символічно програ мувала майбутнє заняття дитини відповідно до її статі. Використовували також різні домашні та сільськогосподарські предмети під час першої купелі дитини, до якої для хлопчиків клали со киру, свердло, молоток, рубанок (щоб уміли майструвати), а для дівчаток – голку, вере тено (щоб були умілими швачками). На Лем ківщині, коли вперше купали хлопчика, клали молоток, сокиру; а коли дівчинку, – голку, за колоту в одному з країв крижма. Цікаво, що такі обряди зафіксував Е. Тайлор у Мексиці та Китаї, де під час першої купелі дитини кла ли у воду іграшкові знаряддя залежно від статі [2, с. 498]. Аналогічне пояснення мають дії, що їх ви конували після першої купелі або перед хре щенням. Дитині давали потримати в руках або клали біля неї різні предмети, що мали відпо відати її майбутньому заняттю. Населення українськопольського пограниччя здебіль шого виконувало цей звичай перед хрещен ням дитини. Готуючи дитину до хрещення, її клали на ліжко, а поруч – зошит або олівець, щоб у майбутньому добре вчилася. Під по лотно (крижмо), у яке завивали немовля для хрещення, кума або мати дитини клали голку, програмуючи в такий спосіб долю кравчині. У поляків перед хрещенням хлопчика клали на подушку папір і олівець (щоб добре вчився), а на подушку дівчинки – весільний вінок матері (щоб доброчесною була її поведінка), утикали голку в крижмо (щоб стала вправною швач кою) [3, с. 143]. Населення українськопольського погра ниччя значну увагу приділяло магічним діям, за допомогою яких прагнуло наділити ново народжене дитя позитивними якостями, за безпечити йому щастя й добробут. Ці магічні дії часто поєднували елементи імітативної, контактної та вербальної магії. Про віру на ших предків у магічну силу слова ще в сере дині ХІХ ст. писав Олександр Потебня: «Чим далі у старовину, тим звичніше й міцніша віра у здатність слова однією своєю появою твори ти те, що ним означено» [4, с. 59]. Це яскраво простежується вже в перших привітаннях ди тині, які були спрямовані на побажання довгих і щасливих років життя. Так, бабаповитуха ві тала новонародженого словами: «Нівроку, нів року щастя бись мало», а батько й мати благо словляли словами: «Щастя би, дитинко, мала» [5, с. 239]. Поєднання вербальної та контактної магії можемо спостерігати під час зав’язування пу повини. Для цього обряду бабаповитуха вико ристовувала лляну нитку (повісмо), а в пооди ноких випадках – волокно чи нитку з конопель (але тільки з тих, що мали насіння, тобто з ма тірки: «якщо це прядиво було з матірки, то якби дитина доросла, мала б дітей, але з “плоскіню” (з чоловічого стебла) у жодному разі, бо плос кінь не має насіння, є безплідний» [6, с. 28]). Цікаво, що на Опіллі вибір нитки міг залежати від статі дитини. Так, на хуторі Романівка пуповину зав’язували повісмом з конопель, якщо народився хлопчик, або повісмом з льо ну, – якщо дівчинка [1, арк. 26]. Зав’язуючи пуповину, бабаповитуха виголошувала по бажання: «Зав’язую – щастє, здоров’є і многі літа», «Зав’язую тобі щастя і здоров’я, і вік дов гий, і розум добрий» [7, с. 113]. За народними переконаннями пуповину не можна було викидати. Її дбайливо зберігали за образами, а коли дитина досягала певного http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 129 Трибуна молодого дослідника віку (після шестисеми років, тобто коли йшла до школи), давали їй розв’язати цю пуповину. Загальнопоширеним був погляд: якщо дитина розв’яже пуповину, то «матиме хист до всякої роботи», «буде мудра, гарно буде вчитися» [1, арк. 73], «розум розв’яже» [8, арк. 27]. Подіб ні вірування можна знайти майже в усіх народів світу. Розв’язування вузлів на пупо вині віщує в Німеччині професійний успіх, у Сілезії – доб ру пам’ять, у румунів, чехів – успішне навчання (коли хлопець) і вправне шиття (коли дівчина) [9, с. 40]. Важливого значення населення україн ськопольського пограниччя надавало ма гічним діям, які мали забезпечити дитині заступництво предків у майбутньому. Це про стежується в певній сакралізації поводження з послідом (містищем, місцем), щодо місця і способів закопування якого існувало безліч локальних варіантів. Так, на Волині в кожно му селі було власне твердження: «містище за копували під п’єцом» (с. Кутрів) [10, арк. 2]; «закопували разом з пуповиною, в землю, під пєцом, щоб добре дитині жилося» (с. Мерва) [10, арк. 7]; «закопували в хаті, колись була земля в хаті і під тим ліжком, де жінка роди ла, копали ямку, і там закопували» (с. Липа) [10, арк. 19]. Закопували містище в хаті для того, щоб дитина не забувала рідної домівки. Відмінності в хованні містища були і на Опіл лі: «ховали під лавою в хаті» (с. Лисків) [1, арк. 22], «десь закопували під дерево, або на цвинтарі» (хутір Романівка) [1, арк. 27]. Проте найчастіше його закопували в глухому місці, де не ходять люди. Українці Лемківщи ни закопували місце під молодим родючим фруктовим деревом, а поляки звертали увагу на стать дитини: містище новонародженого хлопчика закопували в домі під столом, а дів чинки – під порогом або в саду. Важливим моментом у родильній обрядо вості була перша купіль дитини. Вважалося, що саме під час першої купелі найбільше мож на вплинути на здоров’я дитини та її подальшу долю, наділити її щастям, що відображено і в родиннопобутових піснях: – Чи ти мене, мамо, в купелі не купала, Що ти мені, мамо, щастя не дала? – А я ж тебе, доню, по двічі купала, Не раз гірка доля в купіль заглядала [11, с. 213]. Для підсилення магічної дії першої купелі до неї додавали свячену воду, зілля (щоб за хистити дитину від усього злого), молоко (щоб дитина росла гарною), мед (щоб люди любили, солодко було жити на світі). У воду кидали різні символічні предмети: батько кидав у воду монету – на щастя дити ні; кожен, хто входив до хати під час першої купелі дитини, мусив кинути в купіль цукор, а також монету – на щастя. Подібний звичай побутує і в інших народів; зокрема, сіль або монету кидали в купіль у Молдові та Руму нії – на щастя і достаток дитині [12, с. 650]. Під час першої купелі дитині бажали лег кого життя, добробуту, любові, мудрості: «Як без водички ніхто не може жити, так і без тебе щоб ніхто не міг би бути! Як квітку всі люблять, так щоб і тебе, дитинко, любили до кінця твого життя» [13, с. 51]. У населення українськопольського погра ниччя існує традиція диференційованого при готування купелі залежно від статі дитини. У купіль дівчинки клали ромашку, щоб рум’яна була; гроно калини та гілочку вишні, щоб гарна була і розквітала дівоча краса; любисток, щоб люб’язна була та в майбутньому любили хлоп ці. У купіль хлопчика додавали гілочку дуба, щоб був міцний; листя й коріння любистку, щоб дівчата любили; барвінок, щоб довго жив; чорнобривець, щоб був чорнобривий. Воду після першої купелі заборонялося ви ливати під час та після заходу сонця. Це мож на було робити тільки вдень. Таке вірування, безперечно, пов’язано із символікою часу доби: ранок – символ нового життя, а надвечір’я та вечір – символ смерті, час, коли правують «нечисті сили». Найчастіше воду вилива ли під дерево, особливо фруктове, що ще раз підкреслює живучість у народі віри в те, що дитина ростиме, як дерево, під яке виливають воду. Так, воду після купання хлопчика ви http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 130 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 ливають під дуб або ясен, мотивуючи тим, що це допоможе вирости йому здоровим, міцним, сильним і твердим у своїх діях і переконаннях; а після купелі дівчинки воду виливали під виш ню, грушу, яблуню (щоб виросла гарною), березу, вербу (щоб була стрункою і гнучкою). Заборонялося виливати воду на стежку, бо вірили, що люди можуть потоптатися по долі новонародженого. В обрядових діях, таких як покладання ди тини на кожух, стіл, піч, убачається намагання шляхом контактної магії забезпечити їй бага те й щасливе життя, прищепити дитині лю бов до рідного дому. У цих діях на території українськопольського пограниччя проявля лися певні локальні особливості. Це, зокрема, стосується часу виконання тієї чи іншої обря дової дії (дитину могли класти на кожух піс ля першої купелі, перед або після хрещення). Найпоширенішим був звичай класти дитину на кожух перед хрещенням: «тоді, як дитину несуть до церкви, то клала дитину на кожух мама» [1, арк. 72], «той кожух стелили коло пічки і клали дитину на нього» [10, арк. 23]. Рідше це могли виконувати після хрещення дитини: «Кожух стелили вовною вверх на по розі, аби баба з дитиною стала на нього, коли йшла з церкви, щоб дитина така була багата на всьо, як той кожух на вовну» [14, s. 204]. І тільки в поодиноких випадках її клали на ко жух після першої купелі. Виконання цього об ряду пояснювалося вірою в те, що дитина буде мати стільки грошей, як вовни в кожусі, адже кожух був символом багатства. Крім цього, загортання новонародженого в кожух, розсте лений біля печі, означало прилучення його до домашнього вогнища і прийняття в сімейний колектив. Наприклад, на Лемківщині «після народження дитину негайно завивали у кожух (символ багатства) і клали на піч (місце пере бування домашнього божества) або на підлогу, звідкіля повинен був підняти її батько, ствер джуючи отим своє батьківство» [15, с. 313]. Ушановуючи культ домашнього вогнища й очисної сили вогню, дитину притуляли до печі. У лемків побутував такий звичай: «По вернувшись з хрещення, хресна мати або баба притуляла дитину до домашнього вогнища (печі) і виголошувала своєрідну формулу, спрямовану на її добробут: “Взяли – зме вам поганча, принесли християнча, жеби оно рос ло родичам на радість”» [15, с. 313]. Поляки клали новонародженого на лаву коло печі (щоб дому тримався); важливо було це зроби ти, якщо народилася дівчинка [3, с. 142]. Ця дія виконувала ще й охоронну функцію. Так, щоб уберегти дитину від «вроків», її відразу після народження підносили до челюстів печі. Подібний звичай був відомий ще стародавнім грекам. Так, на п’ятий день після пологів під час обряду «очищення» мати обходила з не мовлям навколо вогнища, передаючи нового члена сім’ї під опіку домашніх богів [16, с. 18]. У селах українськопольського пограниччя тривалий час зберігався звичай класти немов ля на стіл. Коли дитя клали на стіл, то бажали: «Щоб його так батько, мама, люди любили і поважали, як стіл в хаті люблять», «Як люди частують стіл, так би частували цю дитину від нині й до віку» [5, с. 239]. Інколи на стіл клали хліб і, притуляючи тричі дитину головою до хлі ба, примовляли: «Щоб чесне і добре було». На Опіллі ще й нині можна зафіксувати цей зви чай: «Перед хрещенням дитину клали на стіл, щоб була здорова, як дубовий стіл» [1, арк. 40]. Значне місце в післяпологових обрядах займав перший постриг дитини. Потрібно зазначити, що серед населення українсько польського пограниччя цей звичай менш по пулярний, ніж у східних областях України. Загально поширеним було повір’я, що до року волосся дитини не можна стригти. Поляки не стригли волосся до того часу, поки дитина не почне говорити, проте за необхідності надто довге волосся підпалювали [17, s. 229]. Ди тину стригли мати або батько, часто – хре щений батько. Вірили, що хто почав стригти, той має і закінчити, «бо дитина буде заїка тися». Побажання щасливого майбутнього відбувалося при хованні першого зістрижено го волосся. Магічні дії виконували і в пово дженні із зістриженим волоссям: поширеною http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 131 Трибуна молодого дослідника дією було його спалювання, «щоб птахи його не взяли собі на гніздо, бо буде дитину боліти голова» або щоб «хтось не підібрав і не на врочив». Рідше закопували волосся в землю, а лемки волосся дівчинки кидали в річку, щоб воно росло, як з води. Нерозуміння сільським населенням при чин смерті дитини чи хвороби сприяло фор муванню системи вірувань у нечисту силу і злі погляди. Населення українськопольсько го пограниччя зберегло віру в силу ворожого ока – вроки. Новонароджена дитина над звичайно чутлива до чужого ока, наврочи ти їй дуже легко. Це повір’я було відоме ще римлянам, які мали навіть особливе божество Fascinus (fascinare – наврочити), яке охоро няло дітей від вроків [18, с. 927]. Крім вроків, остерігалися також злих духів і відьом, які, за повір’ям, могли скористатися тим, що дитина нехрещена, і викрасти її або підмінити. У по ляків дитину викрадають богінкі, а в україн ців – богині або чорт. Щоб убезпечитися від цього, люди зверталися за допомогою до різ них апотропеїв та апотропейних дій. Основні апотропеї родильної обрядовості: вода, вугілля, залізо, предмети рослинного світу, свічка, сіль. Про популярність захисних функцій води свідчить повсюдність її застосування: новона роджену дитину бабаповитуха одразу кропи ла свяченою водою; до першої купелі лили свя чену воду; колиску, перед тим як класти в неї немовля, кропили водою; у колисці в невеликій пляшечці завжди була свячена вода. Такого самого символічного змісту нада ва ли і вугіллю: до правої руки дитини прив’я зували торбину з вугіллям від впливу «пога них очей»; на порозі клали декілька вуглинок, і кума, перед тим як нести дитину до церкви, мусила переступити їх. Народна традиція захисні функції припи сувала і залізу: у колиску нехрещеній дитині клали ніж, ножиці, інші металеві предмети. Із сокирою пов’язані звичаї, які передують хрещенню дитини: «Вже як несуть дитину до хресту, то несуть до хати сокиру, і ту со киру обертають до дверей. Кум і кума з ди тиною на руках переступають через сокиру» [1, арк. 17]. Охоронні властивості заліза ви користовували також під час купелі дитини. Як дитину купали, то під ванночку клали со киру або ніж. Існувало повір’я, що захистити дитину від вроків, злого побажання можуть певні рос лини. Серед таких – часник, який немовляті прив’язували на ниточці на шию, до ручки або клали в колиску. Відоме також використання із захисною метою полину та чортополоху. Апотропеєм було і свячене зілля, яке клали в колиску під голову дитини. Аналогії подібного використання рослин знаходимо в обрядовості інших слов’янських народів; зокрема в біло русів дитину обкурювали свяченим зіллям від переляку й зурочення. Народна традиція захисні властивості при писувала і свічці: до хрещення дитини запа лену свічку ставили у вікно, вона мала горіти вночі. Часто проти вроків застосовували сіль, на тираючи нею дитину або залишаючи її коло немовляти. У першу купіль дитини також ки дали сіль. Нині найпопулярнішим апотропеєм є чер вона нитка чи стрічка, яку зав’язують на руку дитині. Важливим компонентом комплексу магіч них звичаїв, спрямованих на щасливе май бутнє та захист новонародженого, був вибір імені. Цілком слушно зауважив Михайло Ху даш: «У власні імена люди завжди вкладали забобонний, надприродний зміст, спрямова ний у першу чергу на побажання новому чле нові сім’ї лише добра і щастя..., в ньому міс тилося благословення на все життя, бажання домогтися того, що було закладено в імені» [19, с. 153]. У населення українськопольського по граниччя в ХІХ–ХХ ст. при виборі імені ди тини головну роль відігравали батьки, інко ли – священик, який давав дитині ім’я одного зі святих церковного календаря. Поширеним був звичай називати дітей іменем предків http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 132 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 (дідуся, бабусі) або родичів, але лише тих, які мали щасливу долю. Так, на Південному Підляшші, якщо в сім’ї помирали діти, то на ступній дитині, яка народилася, давали ім’я батька або матері, бо вірили, що тільки тоді дитина буде жити [6, с. 28]. Менш пошире ною формою вибору імені серед населення українськопольського пограниччя було об рання імені бабоюповитухою. Найчастіше бабаповитуха була посередником між бать ками дитини й церквою: вона йшла до свяще ника, щоб «взяти ім’я» і домовитися про день хрещення. Розповсюдженим було вірування, згідно з яким певний час не можна говорити ім’я ново народженого, бо рідні боялися, щоб дитина не померла. Через це, крім даного при народжен ні імені, могли давати друге ім’я при хрещенні. Цікаву інформацію знаходимо в статті Б. Гор дасевича «Відомий і невідомий Іван Фран ко»: «Стосовно імені письменника, то навіть дослідникифранкознавці не всі знають, що насправді вдома і в рідному селі Нагуєвичах Франка звали зовсім не Іваном, а Мироном. Відоме оповідання “Малий Мирон” є повніс тю автобіографічним» [20, с. 2]. Неабияку увагу приділяли вибору кумів, оскільки вважали, що дитина може перейня ти їх характер. Хрещені батьки ставали для неї своєрідними заступниками. Вірили, що правильний вибір кумів міг захистити дити ну від смерті, якщо попередні діти вмирали. У всіх слов’ян широко розповсюджений зви чай: якщо перша дитина помирала, то до дру гої запрошували кумами перших зустрічних людей – так званих божих кумів. Цей звичай репрезентований локальними відмінностями на території українськопольського погра ниччя. Батько йшов на дорогу і кликав пер шого зустрічного на вулиці, щоб той тримав дитину «до хресту». В одних селах батько вибирав кума, в інших селах – куму чи на віть старшу пару кумів. Він міг також покли кати того, кого скоріше зустріне, незважаючи на стать людини. Відмінність простежується також у тому, що батько міг іти не на дорогу, а на роздоріжжя. Крім зустрічних кумів, для захисту дитини в куми могли брати рідних брата й сестру з однієї хати. Також чоловік міг просити свого брата, а жінка – свою се стру чи навпаки. На Південному Підляшші у випадку смерті попередніх дітей за кумів брали рідного діда та бабу дитини. Значне місце в апотропейних обрядових діях займає звичай передавання дитини через вікно. Це пов’язувалося із семантикою вікна як кордону з «іншим» світом. На досліджу ваній території були відмінності в передаванні дитини через вікно. Дитину могли передавати кумі або кумові як до хрещення, так і після (це залежало від того, хто ніс дитину до церкви). Важливою вимогою було те, щоб у того, кому передавали дитину, були власні діти. Нерідко цей обряд доповнювався імітацією «купівлі» дитини, за яку куми давали батькам символічну плату. Продавання дитини здій снювалося в такий спосіб: «Як колись діти вмирали, то продавали їх, мама продавала ди тину тому чоловікові, в якого діти велися. Він дав пару копійок і казав: “То вже моя дитина, а не твоя”. А виручені гроші батьки давали “на Боже, до церкви”» [1, арк. 25]. З метою захисту дитини від смерті батькам заборонялося йти на цвинтар за маленьким покійником. Інколи ця заборона стосувалася лише матері. У такий спосіб хотіли перервати дію магії подібності, бо вірили, що, провівши в останню путь власну померлу дитину, можна піти і за наступною. Отже, на основі викладеного матеріалу можна стверджувати, що у звичаях і магіч них діях, які супроводжували народження дитини, населення українськопольського по граниччя зберегло сліди давніх дохристиян ських вірувань і символів, незважаючи на те що поряд із цими віруваннями здійснюються і християнські обряди. Локальні відмінності у виконанні цих магічних дій були незначними і проявлялися в окремих деталях і елементах їх структури. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 133 Трибуна молодого дослідника 1. Архів Львівського національного універ ситету імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 17, спр. 275Е, 78 арк. 2. Тайлор Э.- Б. Первобытная культура / Эду- ардБернетт Тайлор. – М., 1989. – 573 с. 3. Ганцкая О. Польская семья / Ольга Ганц- кая. – М., 1986. – 176 с. 4. Потебня А. Объяснение малорусских и сродных песен / Александр Потебня. – Варшава, 1883. – Т. 2. 5. Здоровега Н. І. Народні звичаї і обряди / Ніна Здоровега // Бойківщина. – К., 1983. – С. 238–240. 6. Ігнатюк І. Звичаї та обряди при народженні дитини на південному Підляшші / Іван Ігнатюк // Над Бугом і Нарвою. – 2000. – № 6. – С. 28–29. 7. Гвоздевич С. Родильна обрядовість україн- ців / Стефанія Гвоздевич // Народознавчі зоши- ти. – 1997. – № 2. – С. 111–122. 8. Архів Львівського національного універ ситету імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 17, спр. 240Е, 33 арк. 9. Грушевський М. Дитина у звичаях і віруван- нях українського народу / Марко Грушевський. – К., 2006. – 256 с. 10. Архів Львівського національного універ ситету імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 17, спр. 308Е, 30 арк. 11. Борисенко В. Сімейні звичаї та обряди / Валентина Борисенко // Поділля. – К., 1994. – С. 211–228. 12. Народы зарубежной Европы / под ред. С. Токарева, Н. Чебоксарова. – М., 1964. – Т. 1. 13. Бевка О. Про народження дитини / О. Бев- ка // Ґражда. – 2003. – № 8. – С 51–53. 14. Bystroń J.-S. Słowiańсskie obrzędy rodzin- ne. – Kraków, 1916. 15. Мушинка М. Духовна культура / Микола Мушинка // Лемківщина: земля – люди – історія – культура. – НьюЙорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1988. – Ч. 2. 16. Уссингь И. Л. Воспитание и обучение у гре- ков и римлян / пер. Н. Новопашенный. – С.Пб., 1878. – 175 с. 17. Wójcik A. Zwyczaje doroczne pogórzan // Nad rzeką Ropą. Zarys kultury ludowej powiatu gorlickiego. – Kraków, 1965. 18. Верхратський С. Народне акушерство на Україні. НоваПрилука, Вінницький округ / С. Верхратський. – [Б. м.], 1928. 19. Худаш М. З історії української антропоні- мії / Михайло Худаш. – К., 1977. – 236 с. 20. Гордасевич Б. Відомий і невідомий Іван Франко / Б. Гордасевич // Літературна Україна. – 2003. – 11 вересня. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201611
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-02T05:55:23Z
publishDate	2012
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Трумко, Д. 2025-01-25T10:42:59Z 2025-01-25T10:42:59Z 2012 Магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя) / Д. Трумко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 127-133. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201611 392.1(477+438)(1–192.2) У статті проаналізовано основні магічні дії, що їх виконувало населення пограниччя з метою забезпечити благополуччя дитини в майбутньому та захистити її від усього лихого в житті. На основі етнографічних польових записів авторки, а також опублікованих джерел і даних наукової літератури здійснено спробу реконструювати деякі магічні способи впливу (відтинання пуповини, ховання містища, перша купіль, перший постриг). Описано апотропейні дії: вибір імені, вибір кумів, «продавання» дитини. The main magic actions performed by the borderland population on purpose to ensure a child’s welfare henceforth and to protect out from harm’s way are analyzed in the article. Based on her own ethnographic field recordings as well as on the published sources and scientific data the author makes an attempt to reconstruct some magic techniques (umbilical cord severance, interment of placenta, newborn bathing, and first haircut). Also, there is a description of the apotropaic magic (baby name choice, godparents’ choice, child selling). uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Трибуна молодого дослідника Магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя) Magical Methods of Influence on a Child’s Future (After the Ukrainian-Polish Borderland Materials) Article published earlier
spellingShingle	Магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя) Трумко, Д. Трибуна молодого дослідника
title	Магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя)
title_alt	Magical Methods of Influence on a Child’s Future (After the Ukrainian-Polish Borderland Materials)
title_full	Магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя)
title_fullStr	Магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя)
title_full_unstemmed	Магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя)
title_short	Магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя)
title_sort	магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя)
topic	Трибуна молодого дослідника
topic_facet	Трибуна молодого дослідника
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201611
work_keys_str_mv	AT trumkod magíčnísposobivplivunamaibutnêditinizamateríalamiukraínsʹkopolʹsʹkogopograniččâ AT trumkod magicalmethodsofinfluenceonachildsfutureaftertheukrainianpolishborderlandmaterials

Магічні способи впливу на майбутнє дитини (за матеріалами українсько-польського пограниччя)

Institution

Similar Items