До епістемологічного аналізу наукових теорій

У статті розглянуто взаємозв’язки науки та філософії науки крізь призму моделювання наукових теорій, які є значно складнішими системами, ніж зазвичай їх описують у фаховій літературі. Багато фахівців, пов’язаних з наукою, її викладанням і адмініструванням, мають спрощені уявлення про компонентни...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник НАН України
Дата:	2023
Автор:	Кузнєцов, В.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2023
Теми:	Статті та огляди
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201619
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До епістемологічного аналізу наукових теорій / В.І. Кузнєцов // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 11. — С. 32-47. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859819117535559680
author	Кузнєцов, В.І.
author_facet	Кузнєцов, В.І.
citation_txt	До епістемологічного аналізу наукових теорій / В.І. Кузнєцов // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 11. — С. 32-47. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник НАН України
description	У статті розглянуто взаємозв’язки науки та філософії науки крізь призму моделювання наукових теорій, які є значно складнішими системами, ніж зазвичай їх описують у фаховій літературі. Багато фахівців, пов’язаних з наукою, її викладанням і адмініструванням, мають спрощені уявлення про компонентний склад теорій, які є основними інструментами наукового мислення. Тому необхідно розробити об’єднуючий, але детальний погляд на теорії. Ґрунтувати його доцільно на аналізі теорій, що використовуються в науковій практиці. Автор пропонує помістити полісистемне бачення теорій у центр філософії науки та інших метанаук про науку (наукознавство, історія науки, соціологія науки, психологія науки, управління наукою тощо). Такий підхід може бути корисним для філософів і науковців, викладачів наукових дисциплін і студентів, а також для тих, хто керує наукою як соціальним інститутом з продукування нового знання, і тих, хто оцінює її результати. The article examines the relationship between science and the philosophy of science through the prism of modeling scientific theories, which are much more complex systems than are usually described in professional literature. Many specialists related to science, its teaching, and administration have simplified ideas about the component composition of theories, which are the main tools of scientific thinking. It is, therefore, necessary to develop a unifying yet detailed view of the theories. It is appropriate to base it on analyzing theories used in scientific practice. The author proposes to place a polysystemic vision of theories at the center of the philosophy of science and other metasciences about science (science of science, history of science, sociology of science, psychology of science, science management, etc.). Such a vision is useful for philosophers and scientists, teachers of scientific disciplines and students, those who manage science as a social institution for producing new knowledge, and those who evaluate its results.
first_indexed	2025-12-07T15:24:21Z
format	Article
fulltext	32 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (11) doi: https://doi.org/10.15407/visn2023.11.032 ДО ЕПІСТЕМОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАУКОВИХ ТЕОРІЙ У статті розглянуто взаємозв’язки науки та філософії науки крізь призму моделювання наукових теорій, які є значно складнішими системами, ніж зазвичай їх описують у фаховій літературі. Багато фахівців, пов’язаних з наукою, її викладанням і адмініструванням, мають спрощені уявлення про компонентний склад теорій, які є основними інструментами наукового мислення. Тому необхідно розробити об’єднуючий, але детальний погляд на теорії. Ґрунтувати його доцільно на аналізі теорій, що використовують- ся в науковій практиці. Автор пропонує помістити полісистемне бачення теорій у центр філософії науки та інших метанаук про науку (наукознав- ство, історія науки, соціологія науки, психологія науки, управління наукою тощо). Такий підхід може бути корисним для філософів і науковців, викла- дачів наукових дисциплін і студентів, а також для тих, хто керує наукою як соціальним інститутом з продукування нового знання, і тих, хто оці- нює її результати. Ключові слова: філософія науки, філософія фізики, наукова теорія, під- системи теорій, полісистемне бачення теорій. Philosophy of science is where the philosophical analysis of scientific theories is. Anonym Українські філософи мають бути не просто споглядальниками світового філософського процесу, а й активними його учасниками, не копіювальниками старих ідей, а творцями нових. Василь Лісовий Натурфілософське коріння науки та філософії. Європейська філософія виникла як натурфілософія у Стародавній Греції. Вона займалася різноманітними спробами не міфічного, а раці- онального пояснення природи (physis), тобто була своєрідною предтечею сучасного природознавства. Її засновники — Фа- лес, Анаксимен, Анаксимандр, Геракліт, Парменід, Протагор, Емпедокл, Анаксагор, Демокріт і Піфагор [1] — перш ими по- ставили «вічні», на той час синкретичні/нероздільні, науково- філософські питання: що та як існує у природі? яка будова та які атрибути (властивості та відношення) природних реалій, явищ, станів і процесів? Натурфілософи висували свої вчення на ґрунті систематичних споглядань природних явищ та пошу- КУЗНЄЦОВ Володимир Іванович — доктор філософських наук, професор, головний науковий співробітник відділу логіки та методології науки Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, професор кафедри фізико-математичних дисциплін Національного університету «Києво- Могилянська академія» СТАТТІ СТАТТІ ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 11 33 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ків аналогій між ними. Про практичне застосу- вання явищ ще не йшлося, хоча в античні часи вже були прагматично орієнтовані дослідники на кшталт Архімеда. Після класичної німецької філософії (Кант, Фіхте, Гегель) філософські розмисли про при- роду та природничі науки стали формулювати в термінах відношення людської свідомості до зовнішньої до неї реальності. На сьогодні існує багато абстрактних тлума- чень, що таке свідомість [2]. Їхніми альтерна- тивами є численні спроби емпіричного вивчен- ня її проявів: формування сенсорних образів та абстракцій, а також ментальних дій з ними. Представники когнітивних наук досліджують ці феномени в контексті взаємодії соціальних, мовних, освітніх, психічних, біологічних та ней робіологічних факторів виникнення, роз- витку і функціонування різних проявів свідо- мості [3—5]. Для появи та прогресу власно сучасних при- родничих наук принципове значення мають конструювання та використання наукових те- орій як створених вченими особливих форм свідомості. На відміну від філософських док- трин наукові теорії дають обґрунтовані відпо- віді на питання не про реальність взагалі, а про її фізичний, хімічний та біологічний світи та їхні підсвіти [6]. Підсвіти є предметними га- лузями окремих теорій. Вчені використовують теорії як головний інтелектуальний інстру- мент пізнання цих галузей, а відношення між галузями і теоріями аналізують за допомогою експериментального дослідження перших та кількісного зіставлення теоретичних розра- хунків з отриманими емпіричними даними. Представники сучасного природознавства «перекладають» поставлені натурфілософами «вічні» запитання про природу на мови ство- рених видатними вченими специфічних на- укових теорій. Кожна наукова теорія — це тео- рія про реалії її предметної галузі. Проте теорія існує не наодинці, не сама по собі, а як елемент величезної та постійно зростаючої мережі ін- ших теорій. Тому для прогресу природознавства важ- ливими є такі питання: як побудовані теорії? які зв’язки між різними теоріями (наприклад, математичними та фізичними, фізичними та хімічними тощо)? як перевіряються з плином часу зміни співвідношень між окремою тео- рією та її предметною галуззю? як та під впли- вом яких факторів трансформуються теорії? На ці питання намагаються відповісти як професійні вчені, так і представники філософії науки. Вони переформовують споконвічні фі- лософські епістемологічні та метафізичні про- блеми в запитання стосовно будови та функцій теорій, їхніх предметних галузей та відношень між ними. Напрями сучасної філософії науки пропонують різні відповіді на ці запитання (див., зокрема, [7, 8]). Філософія фізики як прототип філософій природничих наук. Загальні назви, на кшталт «фізика», «хімія», «біологія», «геологія» та ін., позначають відповідно мережі конкретних фізичних, хімічних, біологічних, геологічних наук або дисциплін. За будь-якими критеріями фізика є найбільш розвиненою природничою наукою. Це справедливо і для філософії фізи- ки, яка є однією з філософій конкретних наук (філософія хімії, філософія біології, філософія геології тощо). Не всі ознаки фізики як науки притаманні іншим наукам. Наприклад, фізич- ні науки, за винятком космології, є експери- ментальними, а геологічні — переважно обсер- ваційними. З іншого боку, в деяких фізичних науках типу космології реалізується еволюцій- на точка зору, вперше запропонована в геології та біології. Отже, хоча філософія фізики є про- тотипом філософій інших природничих наук, у ній відбиваються не всі їхні теми та пробле- матики. Тому крім філософій конкретних наук доцільно виокремлювати й філософію науки як таку, що займається спільною для філосо- фій усіх інших наук проблематикою. У статті застосування термінів «філософія фізики» та «філософія науки» залежить від контексту вживання термінів «фізика» та «фі- лософія». Філософія фізики як попередник філософії науки є міждисциплінарною наукою, що вини- кла та існує завдяки постійному ідейному вза- ємовпливу філософії і фізики. У світовій літе- 34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (11) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ратурі є багато досліджень, які, з одного боку, розглядають вплив філософії на науку [9, 10], а з іншого — науки на філософію. Останньому присвячено кілька програм сцієнтифікації фі- лософії, що відображено в їхніх назвах як на- укових філософій [11—16]. До них належать роботи, в яких дивляться на науку з точки зору філософії [17], а на деякі види філософії — з точки зору науки [18]. Філософія фізики виступає посередником між фізиками та філософами як майже доско- нале втілення науково-природничої та гума- нітарної культури. Незважаючи на часто про- голошуваний антагонізм між ними, без їх вза- ємодії була б неможлива сучасна цивілізація з усіма її досягненнями та вадами [19—23]. Філософія фізики є філософським аналізом фізики як науки, яка створює властивими їй засобами та методами знання про фізичний світ. Вона прагне за допомогою понять філосо- фії як гуманітарної науки усвідомити причини та наслідки ефективності фізичного пізнан- ня, а також визначити межі його застосуван- ня у царині соціальних та гуманітарних наук. Певна настороженість «українських фізиків» стосовно «філософських ліриків усього світу» спричинена як неадекватністю й неповнотою знань перших про значення філософії та її іс- торії для формування сучасної науки [24], так і тим, що чимало українських рефлексій над фізикою зокрема та наукою взагалі зводять- ся до переказу їхніх досягнень тією чи іншою філософською мовою. Раніше це відбувалося мовою марксизму-ленінізму, зараз — мовами синергетики та постмодерністської філософії. Фактично такі непрофесійні медитації не не- суть нової інформації про фізичне пізнання, крім тієї, якою вже свідомо володіють самі фі- зики. Тому останні мають достатньо підстав розглядати українську філософію фізики як марне, тривіальне та абстрактне мудрування з додаванням деяких фізичних термінів та філо- софських категорій. Кому і чому може бути корисною фізика та її філософія? Для філософів вироблені фізи- кою уявлення про світ є важливими для роз- витку філософської онтології як загального вчення про те, що і як існує [25]. У свою чергу, усвідомлення філософією фізики пізнаваль- них засобів фізики сприяє розвитку філософ- ської епістемології як загального вчення про пізнання. Філософія фізики може бути цікавою теоре- тикам та експериментаторам з різних фізичних галузей для формування ними певних узагаль- нень стосовно спільних ознак та особливостей фізичного пізнання загалом. Представникам нефізичних наук, які володі- ють лише шкільним обсягом знань про фізику, філософія фізики повідомляє про методоло- гію, чинники та наслідки творчого поєднання й розвитку математичних, експериментальних і теоретичних досліджень найбільш просуну- тої сучасної природничої науки. Нарешті, філософія фізики оснащує школя- рів, студентів та дорослих, небайдужих до на- уки, сучасними уявленнями про шляхи та за- соби формування наукового світогляду. Внесок у розвиток фізики як науки робили та роблять дослідники з протилежним став- ленням до філософії взагалі та філософії фі- зики зокрема. Проте історія фізики та інших природничих наук переконливо свідчить про незаперечний та величезний науковий внесок вчених, які не лише розумілися на фізиці та математиці, а й були схильні до філософських розмислів про наукове пізнання та його істо- рію. У цьому контексті можна згадати таких вчених з різних наук, як А. Ейнштейн, Н. Бор, Ф. Вільчек, В. Гайзенберг, Дж. Лавлок, Р. Пен- роуз, Дж. Піблз, К. Шеннон, Е. Шредінгер. Підсвіти фізичного світу. Фізичний світ не є однорідним і розщеплюється на різні, але взаємопов’язані підсвіти з притаманними їм особливостями та закономірностями. Всі ці підсвіти є матеріальними в сенсі незалежнос- ті їхнього існування від дослідників та люд- ства загалом. Зміна наукових уявлень про них у жодному разі не є аргументом на користь їх залежності від науковців. Зараз виокремлю- ють мікро- (нано-), мезо-, макро- і мега- (кос- мо-) світи. Одним з найбільш досліджуваних є мікросвіт, підсвітами якого є кварк-глюонно- лептонний, елементарно-частинковий, ядер- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 11 35 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ний, атомний та молекулярний підсвіти. Вони утворюються в ході еволюції Всесвіту після Великого вибуху. Фізичні реалії або складники кожного наступного підсвіту складаються з реа- лій попередніх світів. Атрибути цих підсвітів та етапи їх послідовного виникнення у космоло- гічному часі описано в багатьох джерелах [26]. Без сучасного стану фізичного світу та його одночасно наявних зараз підсвітів не існують усі інші світи: хімічний, геологічний, біологіч- ний і врешті-решт культурно-історичний, со- ціальний, ментальний [27—29]. Проте зі знань про певний фізичний світ не випливає, що з них можна вивести знання про інші підсвіти [30]. По-перше, кожний наступний підсвіт має власну специфіку і в компонентному сенсі різ- номанітніший і складніший, ніж попередній, а по-друге, закономірності наступного підсвіту не редукуються до закономірностей попере- днього. Однак, якщо не враховувати так звані порушення симетрій попереднього підсвіту, в наступному підсвіті діють закономірності його попередників, яких, проте, недостатньо для пояснення цього світу. Ці закономірності відображаються в різноманітних законах збе- реження, на кшталт законів збереження енергії та імпульсу, законів термодинаміки типу зрос- тання ентропії. Від метафізики фізики до епістемології фі- зики. У радянську добу філософія фізики мала назву філософські питання фізики і тлумачила- ся як знаряддя для обґрунтування діалектико- матеріалістичного світогляду. Її основним ін- струментом була мова філософських категорій і законів матеріалістичної діалектики, а бажа- ним наслідком вважалося збагачення цієї мови завдяки введенню до неї категорій, які можна було виокремити з нового фізичного знання [31]. При цьому головний акцент робився на те, як отримані фізикою знання про світ під- тверджують його матеріальність та прита- манну йому так звану об’єктивну діалектику. Процеси отримання, перевірки та з’ясування структури фізичного знання не перебували в центрі тогочасної філософії фізики. Їх аналіз вважався прерогативою так званої логіки піз- нання [32]. Головними засобами цього аналі- зу були методи лінгвістики [33, 34] та нефор- мальної логіки [35, 36]. З послабленням ідеологічного тиску в часи перебудови відбулася певна переорієнтація фі- лософії фізики на епістемологічну проблема- тику з наголосом на аналіз конкретних систем фізичного знання, а не фізичного знання зага- лом. До її принципових питань належать такі: як побудовано системи фіз ичного знання? як вони пов’язані між собою? як вони розвива- ються? як за їх допомогою отримується нове знання? Поштовхом до такої переорієнтації була очевидна невідповідність між сформова- ними під час навчання на фізико-математич- них факультетах університетів уявленнями про математичні та фізичні теорії і панівними в сучасній філософії фізики поглядами на на- укові теорії, зокрема фізичні та математичні. До формування цих поглядів доклалися логіч- ні позитивісти, неопозитивісти та постпозити- вісти [37—44]. Передумови і перспективи візії епісте- мології фізики крізь призму фізичних тео- рій. Визнаючи особисте і в цьому сенсі навіть суб’єктивне розуміння та подання наведеної нижче інформації, спробую розповісти укра- їнським науковій та філософській спільнотам, насамперед представникам молодого поколін- ня, про деякі результати, отримані академіч- ною (тобто в АН УРСР / НАН України) фі- лософією фізики та філософією науки радян- ського й пострадянського часу, до яких були дотичні я і мої співавтори — математик Марк Бургін1 і фізик-теоретик Олександр Габович2. Ці результати, по-перше, були отримані на концептуальних засадах, створених попередні- ми директорами Інституту філософії П. Копні- ним, В. Шинкаруком та М. Поповичем, під ке- рівництвом яких я працював з 1974 р. після за- кінчення аспірантури. По-друге, вони форму- валися впродовж тривалого часу, тобто мають історію виникнення та змін. По-третє, вони надруковані у рецензованих виданнях різних країн, що свідчить про позитивні відгуки на них з боку фахового експертного середовища. 1 https://www.researchgate.net/profile/Mark-Burgin 2 https://www.researchgate.net/profile/A-Gabovich 36 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (11) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Ці результати та їх критичний аналіз є одним із джерел для розроблення задокументованого об’єктивного погляду на історію української академічної філософії науки тоталітарної та посттоталітарної доби. По-четверте, зважаю- чи на доволі ідеологічно нейтральний предмет філософського дослідження — природниче на- укове знання, мені як філософу науки не по- трібно було змінювати підхід до його філософ- ського аналізу та відхрещуватися від моїх по- передніх праць. Однак з часів перебудови мені як громадя- нину національної республіки СРСР відкри- лися абсолютно немислимі в тоталітарні часи можливості отримувати з перших рук інфор- мацію про аналогічні західні дослідження, ви- гравати гранти на закордонні відрядження та брати участь у міжнародних конференціях з філософії науки. На щастя, все це збіглося ще й з початком інформатизації суспільства [45]. Переконаний, що відомості про спільне з моїми співавторами розуміння філософії на- уки та наукових теорій не порушують відо- му правову максиму, що ніхто не може бути суддею у власній справі. У викладеній нижче інформації йдеться про праці, які маловідо- мі українським науковцям та філософам, і за ними залишається право і обов’язок самим ви- нести заслужений вердикт цим роботам. Академічна філософія науки як terra incognita для викладачів і студентів універ- ситетів. Зважаючи на зміст публікацій, на ви- вченні яких виховують у філософському сенсі представників нового, пострадянського філо- софського і наукового покоління, у них може сформуватися хибна думка, що української академічної школи філософії науки взагалі не було. Маю на увазі посібники з філософії на- уки, що побачили світ після 1991 р. Їхні автори можуть відповісти, що представники акаде- мічної філософії також не посилаються на їхні праці. Проте йдеться не про наукові роботи, а про посібники, на які не прийнято з низки оче- видних резонів посилатися в інших наукових працях. Посібник за визначенням містить ін- формацію, яка, на думку його авторів, є уста- леною та незаперечною. Проблема з вітчиз- няними посібниками полягає в тому, що вони віддзеркалюють не сучасний світовий рівень досліджень, а переважно радянський або ни- нішнє російське тлумачення філософії науки з додаванням деяких авторських міркувань. Більшість авторів згаданих посібників не вва- жають за потрібне оприлюднювати свої без- сумнівно інноваційні ідеї, наприклад, у про- відному фаховому українському журналі «Фі- лософська думка», що приводить до ситуації, коли їхні ідеї доступні лише обмеженому колу філософів, аспірантів та студентів. Нехтують автори посібників і публікаціями в провідних західних часописах з філософії науки або в українських філософських часописах, що вхо- дять до міжнародних платформ Scopus та Web of Science (зокрема, в журналах «Sententiae» та «Philosophy and Cosmology»). Відсутність у згаданих посібниках посилань на публікації осіб, дотичних до створення та розвитку української академічної філософії науки, свідчить про формальність стосунків між ними та представниками університетської філософії науки. Це виглядає досить дивним на тлі рясного цитування російських робіт в українських працях з філософії науки, тобто фактичного визнання вторинності україн- ських дослідників. Дивує також і апологетич- не некритичне ставлення до таких «священних корів» західної філософії науки, як К. Поппер, Т. Кун, І. Лакатос, П. Феєрабенд, що дуже нага- дує догматичне ставлення тоталітарних часів до будь-яких опіній К. Маркса, Ф. Енгельса і В. Леніна. Спільними рисами університетських посіб- ників з філософії науки є також відсутність у них так званих case studies. Це, з одного боку, унеможливлює підтвердження загальних аб- страктних міркувань про науку та її історію на аналізі конкретних епізодів наукового пізнан- ня, а з іншого — робить ці публікації нецікави- ми для дослідників з математичних та природ- ничих наук. На жаль, у випуску академічного журналу «Філософська думка», який був присвячений 75-річчю Інституту філософії та інформував про оригінальний доробок його провідних ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 11 37 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ співробітників і відділів 3, немає статей про філософію науки. Не згадується змістовно академічна філософія науки і в поки ще нечис- ленних оприлюднених спогадах про Інститут філософії та Київську академічну філософську школу, які належать Г. Вдовиченко, Н. Вяткі- ній, Є. Головасі, О. Кирилюку та С. Кримсько- му. Єдине джерело, яке вдалося знайти і яке позитивно оцінює певні аспекти досліджень з філософських питань природознавства, на- лежить представнику філософської діаспори Б. Витвицькому 4. Далі стисло розглянемо історію розвитку уявлень про наукові теорії (далі — теорії) в природничих науках, на кшталт фізики, хімії, біології тощо. У світлі прогресу природознав- ства немає сумніву, що їхній філософський аналіз був і залишиться надалі одним із вічних завдань філософії науки. Значення філософського аналізу теорій для філософії науки. З 1979 р. я працюю у від- ділі логіки наукового пізнання (нині — відділ логіки та методології науки). У центрі твор- чих пошуків його співробітників П. Копніна, С. Кримського, М. Поповича були форми нау- кового мислення. Інноваційні результати їхніх досліджень позитивно сприймалися тими ра- дянськими філософами, для яких вони вияви- лися ковтком свіжого повітря в затхлій атмос- фері догматично зрозумілої теорії пізнання. Значну частину робіт відділу було присвячено аналізу теорій як вищих форм і організації здо- бутого наукового знання, а також наукового пізнання як процесу отримання нового знання. Слід підкреслити, що монографію П. Йолона «Системність наукових знань і дійсність. Про- блема системного аналізу наукових знань і по- няття теоретичної системи» було перекладено німецькою мовою. 3 Журнал «Філософська думка». 2021. № 4. https://doi. org/10.15407/fd2021.04 4 Витвицький Б. Філософія, політика та політика у фі- лософії. Огляд Філософської думки за 1970—1979 роки. Сучасність. 1984. № 7-8. С. 202—215; № 9. С. 89—105. https://diasporiana.org.ua/wp-content/ uploads/books/3180/file.pdf Під впливом цієї традиції мої дослідницькі інтереси змістилися в бік аналізу наукових те- орій [46]. Виявилося, що тут є багато важли- вих аспектів, які залишалися поза увагою як зарубіжних, так і українських філософів. Це спонукало звернутися до з’ясування того, що розуміється у філософії науки під теоріями як інструментами отримання нового знання. Переконаний, що тільки сучасна наука може претендувати на відносно точне пізнання реа- лій Всесвіту та їхніх атрибутів (див. піктогра- му Ends of Evidence, яка показує просторові виміри відомих матеріальних реалій 5). З ви- никненням сучасного природознавства філо- софські розмисли про те, що є за межами від- критого, проте не остаточно пізнаного світу, жодного разу не підтверджувалися його розви- тком. Це свідчить про певну проблематичність метафізичних досліджень у межах філософії науки. Хоча є філософи науки, які продовжу- ють займатися такими дослідженнями (див., напр., [47—49]). Якщо не є філософською справою проду- кувати спекулятивні твердження про Всесвіт, особливо стосовно ще не пізнаної наукою його частини, то що тоді залишається робити філо- софам науки в їхніх спробах осмислити науку та її розвиток? Кожен з напрямів сучасної фі- лософії науки пропонує свою відповідь на це запитання. Переважна більшість сучасних філософів науки аналізують вплив соціокультурних чинників на науку та її розвиток. Деякі про- довжують розробляти метафізичні питання науки. Інші, маючи фундаментальні наукові та філософські знання, шукають аргументи щодо евристичної користі філософії для науки [50— 52]. Є й такі, хто, замінюючи мову діалектики синергетичною термінологією, сподіваються пояснити розвиток науки. Перспективними є дослідження, які став- лять у центр уваги епістемологічні питання науки та її розвитку, Дійсно, завжди актуаль- ною теоретико-пізнавальною проблематикою 5 Wolchover N. A fight for the soul of science. Quanta Magazine. December 16, 2015. https://www.quanta- magazine.org/a-fight-for-the-soul-of-science-20151216/ 38 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (11) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ був аналіз того, як вчені отримують достовірні знання про те, що є, та про атрибути того, що вважається існуючим. Достатньо згадати Ем- мануїла Канта, який для пояснення успіхів сучасних йому природознавства та математи- ки апелював до нібито апріорних форм сприй- няття та речей у собі і для нас, хоча насправді йшлося про візію природи крізь призму уяв- лень тогочасної класичної фізики та арифме- тики. Ця проблематика ніколи не перестане бути актуальною для філософії науки, оскіль- ки відбувається постійний розвиток теоретич- них та експериментальних засобів, які натура- лісти використовують у своїх намаганнях піз- нати матеріальний світ і отримати об’єктивні знання про нього. Іноді науковці змушені змінювати свої по- гляди на універсальність раніше ефективних візій природи. Зокрема, виникнення некла- сичної фізики, основою якої є квантова теорія і теорії відносності, спростувало уявлення про універсальність ньютонівської механіки, яке припускав Кант, розробляючи свою доктрину пізнання. Проте до складу квантової теорії, як і решти фізичних теорій, входять одні й ті самі типи компонентів, які наповнюються специ- фічним змістом відповідно до природи дослі- джуваних за їх допомогою реалій. Ось чому ми зі співавторами сформулювали програму з’ясування та дослідження засобів, за допомогою яких вчені роблять свої макси- мально, але не абсолютно обґрунтовані твер- дження про Всесвіт, його підсвіти та їх реалії. Передусім до цих засобів належать тео- рії [53]. Для того щоб конкретно сказати про їхню пізнавальну роль та функцію, потрібно з’ясувати їхню будову. Читачеві перед тим, як далі проглядати цей текст, можна порадити за- нотувати свою відповідь на питання: які склад- ники є у використовуваних ним теоріях? Піс- ля прочитання цієї статті було б цікаво порів- няти зафіксовану точку зору із запропонова- ною тут відповіддю. Зауважу, що неодноразове спілкування за чашкою чаю з вітчизняними та зарубіжними колегами, слухачами Вищої школи філософії при Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, магістрами (під час викладання курсу з філософії фізики у На- УКМА) виявило, що максимальна кількість складників, яку вони виокремлювали в теорі- ях, дорівнює п’яти. Наукові теорії не є безглуздими спекуляці- ями марних умів невідомо про що (див., напр., [54, 55]). Кожна з них має характерну для неї предметну галузь застосування. Дослідник, який використовує теорію (або часто сукуп- ність теорій), продукує за її допомогою експе- риментально перевірені твердження про відпо- відну галузь. Остання складається з окремих одиничних реалій певного типу, їхніх проявів, взаємодій, процесів, станів і закономірностей. Теорія та експериментальне дослідження від- повідних до неї реалій визначають одне одного та розвиваються спільно. Універсальні щодо підсвітів фізичного сві- ту теорії та особливі теорії типів їхніх реалій. Розглядаючи сучасний нечіткий поділ фізич- ного світу на підсвіти і відповідний спектр те- орій, можна в першому наближенні виділити універсальні та особливі теорії, асоційовані з кожним із підсвітів. Універсальна для підсвіту теорія описує спільні атрибути різних типів його реалій. Макросвіт пізнається за допомогою таких уні- версальних для нього теорій, як класична ме- ханіка, класичні статистичні теорії, класична термодинаміка, класична електродинаміка та спеціальна теорія відносності. Універсальни- ми для мегасвіту є загальна теорія відносності та її різні варіанти, зокрема спроби поки ще не досягнутого синтезу з квантовою теорією. Для мікросвіту універсальними є нерелятивістська і релятивістська версії квантової механіки і квантово-теоретичні модифікації теорій ста- тистичної фізики, термодинаміки, електроди- наміки. Наприклад, класична механіка — це універсальна теорія про закономірності руху макроскопічних тіл незалежно від їх природи і за умови, що їхні відносні швидкості значно менші за швидкість світла. У рамках таких універсальних теорій фізики будують особливі теорії, які залежать від типів реалій з цих світів. Такі теорії беруть до ува- ги склад відповідних реалій та притаманні їм ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 11 39 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ атрибути [55]. Теорії небесної механіки врахо- вують особливості небесних тіл — планет або зоряних скупчень — і в цьому сенсі є особливи- ми щодо класичної механіки як універсальної теорії для макросвіту. Предметна галузь універсальної квантової теорії включає різноманітні типи мікроскопіч- них реалій, взаємодії між якими є дискретни- ми. Залежно від типу цих реалій і умов їх екс- периментального дослідження вчені будують особливі квантові теорії. Предметна галузь особливої квантової атомної теорії — це влас- тивості та закономірності взаємодії атомів за енергій, які їх не руйнують. Такі теорії утво- рюють специфічні мережі, наприклад конкрет- ні теорії певних типів атомів. Отже, квантова атомна теорія — це побудована на засадах уні- версальної квантової теорії мережа особливих атомних теорій, до предметних галузей яких входять різні типи атомів. У подальшому розглядатимуться лише осо- бливі теорії, до предметних галузей яких вхо- дять типи конкретних реалій, тоді як пред- метні галузі відносно універсальних теорій є абстрактними конструктами. Часто ствер- джують, що, наприклад, квантова механіка як універсальна для мікросвіту теорія досліджує квантові системи/об’єкти. Однак у природі іс- нують не квантові системи per se, а конкретні типи реалій, які спочатку моделюють як кван- тові системи, а потім на цій основі моделюють атрибути, притаманні лише цим типам реалій. Традиційна історико-філософська проблема- тика співвідношення номіналізму та реалізму [56] не бере до уваги такі принципові аспекти сучасного наукового пізнання. Різні візії теорій у філософії науки та про- блема їх синтезу. Будь-яка особлива теорія про конкретні типи природних реалій є на- самперед організованим знанням про них як основним продуктом пізнавальної діяльності вчених і водночас — своєрідним складним дви- гуном, що постійно вдосконалюється з метою отримання нового знання. Які ж різновиди компонентів має такий ін- телектуальний/розумовий двигун, створений та вдосконалюваний науковою елітою? Тривалий час у філософії науки домінувала так звана пропозиційна/сентенційна (proposi- tional/sententional), або стандартна (received), візія компонентного складу теорій [57]. Згід- но з нею, теорія — це статична і дедуктивно впорядкована система двох типів тверджень, пов’язаних із реаліями її галузі. В ній є кіль- ка загальних (lawlike) тверджень, з яких виво- диться нескінченна кількість одиничних твер- джень про спостережувані реалії. Деякі похідні твердження з назвами реалій мають емпірич- ний зміст, що дає можливість порівнювати їх з експериментальними даними про ці реалії. Процеси виведення та порівняння тлумачать- ся у контексті розвитку теорії. Альберт Ейнштейн у листі до свого друга юності Моріса Соловіна висловив свою точку зору [58], яка стала джерелом концепцій тео- рій, запропонованих неопозитивістами, по- стпозитивістами та семантистами [59]. Перші розробили її формально-логічний варіант, дру- гі використали як основу для впровадження процедур фальсифікації і верифікації теорії, а треті запропонували семантичні інструменти для аналізу теорій. Реалізуючи історико-соціо- логічний аналіз науки та її розвитку, Томас Кун і його численні послідовники взагалі відмови- лися від застосування теорій, замінивши їх на нечітко визначені парадигми [60, 61]. Методи та засоби дослідження систем фі- зичного знання диктують певну візію. В разі відсутності у філософа фундаментальних фі- зичних знань та інших візій у нього виникає спокуса ототожнити аналізовану систему знан- ня з її візією, яка сформувалася у нього при догматичному розумінні й тлумаченні праць інших філософів. Неформальні логічні та лінгвістичні методи спричинили сентенційну візію всіх систем фізичного знання як логіко- лінгвістичної системи тверджень та відношень між ними. Твердження про досліджувані реалії завдяки правилам кореспонденції співвідно- сяться з реаліями, значення атрибутів яких ви- мірюються в експериментах. Вищою стадією розвитку логіко-лінгвістичної системи вважа- ються фізичні теорії, які викладено в різних текстуальних форматах — від тез конференцій 40 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (11) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ до наукових монографій. Незважаючи на попу- лярність сентенційної візії, вона є надто спро- щеною, щоб бути релевантним поглядом на теорії, їхній склад, зв’язки та історичний роз- виток. Практично будь-який набір тверджень про будь-що можна назвати теорією. Згадаймо такі добре відомі науковцям старшого поко- ління «теорії», як науковий атеїзм та науковий комунізм. У 1987 р. на філософському факуль- теті Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова викладався навіть курс з «теорії» побудови комунізму! Книга Дж. Сніда [62] започаткувала нову компонентну візію теорій [63], яка ближча до реальної практики їх функціонування в науці. Дж. Снід зосередився на репрезентації реалій з предметної галузі теорії їх абстрактними моде- лями. Вони є композиціями кількісних теоре- тичних описів обраних атрибутів реалій, тоб- то більш складними структурами теорії, ніж її твердження, що мають суб’єкт-предикатну структуру. Останні складаються з назв реалій та назв їхніх атрибутів і мають два значен- ня істинності. Вони вважаються істинними, якщо реалії дійсно мають згадувані атрибути, та хибними, коли не мають. Ось чому логіка вважається ефективною при аналізі такої візії систем наукового знання. Однак за допомогою таких тверджень можливо висловлюватися не про самі атрибути (наприклад, рух, масу, елек- тричний заряд та спін електронів), а про їхню наявність чи відсутність у реалій. Це вино- сить за межі сентенційної візії питання про те, як репрезентують у теорії та як досліджують атрибути (фізики кажуть про фізичні величи- ни), а також як знаходять і зіставляють їхні те- оретично розраховані та експериментально ви- мірювані значення. Таку можливість дає лише моделювання реалій, унаслідок чого констру- юють різні пов’язані види моделей. Застосовуючи теоретико-множинну мову, пропагандистом якої у філософії науки був П. Суппес [64], Дж. Снід, В. Бальцер і К. Му- лінес [65] сформулювали і розвинули основні положення нової структуралістської філософії науки та використали її для досліджень теорій як систем абстрактних моделей і мереж теорій. Сентенційна, або стандартна, та структура- лістська, або модельна, візії беруть до уваги лише деякі компоненти теорій у науковому пізнанні. Проте є функції, без реалізації яких теорія перестає бути інструментом отримання нового знання. Мається на увазі як розв’язання за допомогою теорії її внутрішніх суперечнос- тей, так і опис та пояснення результатів екс- периментального дослідження відповідних реалій. Теорія, яка не вирішує проблем, марна для наукового пізнання як складного процесу отримання нового знання. Вчені, які опанували теорію та використовують її як двигун пізна- вальної діяльності, не мають інших наукових засобів розуміння реалій, крім як через їх тео- ретичні моделі. Ось чому вищезазначені про- блеми мають формулюватися в термінах моде- лей. Кожна особлива теорія пропонує свої мо- делі, в термінах яких теоретики, що володіють нею, намагаються розв’язати нову проблему. Наприклад, прийняття планетарної моде- лі атома Е. Резерфорда, згідно з якою навко- ло позитивно зарядженого ядра обертаються електрони, поставило проблему пояснення ста- більності влаштованого в такий спосіб атома. Розв’язати її за допомогою класичної електро- динаміки виявилося неможливим, оскільки рух електронів орбітами є рухом з прискоренням, що має наслідком випромінювання електрона- ми світла, миттєве падіння електронів на ядро та їх неминучу анігіляцію. Кроком до вирішен- ня цієї проблеми стала гіпотеза Н. Бора, згідно з якою електрони рухаються певними стабіль- ними орбітами і випромінюють або поглина- ють світло лише при переході з однієї орбіти на іншу. Остаточно цю проблему вдалося вирі- шити із застосуванням квантової механіки, яку створили В. Гайзенберг, Е. Шредінгер і П. Дірак на основі квантової гіпотези М. Планка. Розвинена теорія має справу з багатьма ти- пами проблем — загальними та одиничними, внутрішніми і зовнішніми, фізичними і матема- тичними, фундаментальними та прикладними, конструктивними та аналітичними, простими й складними, розв’язаними та нерозв’язаними, проблемами та їхніми підпроблемами (напри- клад, підпроблемою проблеми пояснення ем- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 11 41 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ піричних даних зазвичай є проблема пошуку адекватного програмного подання цих даних), проблемами та їхніми надпроблемами (на- приклад, надпроблемою є пошук математич- них узагальнень різних розв’язків важливої проблеми) тощо. Ознакою прогресу теорії є зростання кількості сформульованих у ній та розв’язаних нею типів проблем. Ці міркування дають поштовх для того, щоб поглянути на те- орію як на систему проблем різних типів. У сучасній теоретизованій науці [66] пробле- ми формулюють та розв’язують у рамках теорії з використанням наявних у ній і нових (запо- зичених з математичних теорій або іноді спеці- ально винайдених) методів та моделей. Прогрес у розв’язуванні проблем є одним із потужних та нетривіальних імпульсів розвитку теорії. Про- те проблеми розв’язуються не самі по собі, а за допомогою певних методів. Кожна теорія має деякі спільні з іншими теоріями та притаман- ні до певного часу лише їй методи розв’язання проблем. І класична, і квантова механіки вико- ристовують методи розв’язання різних дифе- ренціальних рівнянь. Для класичної механіки характерні методи математичної теорії скінчен- новимірних геометрій, а для квантової теорії — теорії нескінченновимірних гільбертових про- сторів. Тому теорію доцільно розглядати також як систему використаних у ній методів. Візія теорії як системи моделей, як систе- ми проблем і, зокрема, як системи методів розв’язання проблем дозволяє усвідомити, що будь-який із цих поглядів передбачає та акту- алізує інші. Вище стисло було описано ланцю- жок: моделі—проблеми—методи розв’язання проблем—розв’язки проблем. Звертаючись до процесів побудови моделі, отримуємо більш розгалужену нелінійну структуру ланцюжків, яка відображає використання дотичних до по- будови моделей мов, методів, наближень, оці- нок та евристик. Теорії як полісистеми. Об’єднати ці різні по- гляди допомагає розуміння теорій як полісис- тем, підсистеми яких пов’язані зі згаданими та іншими поглядами на теорію. Різні напрями сучасної західної філософії науки частково та окремо досліджували ці підсистеми. Реалізацією цієї візії стала структурно-номі- нативна реконструкція теорій, започаткована у співавторстві з Марком Бургіним [67—71]. Її назва пояснюється тим, що елементи (структу- ри) теорії аналізуються як такі, що обов’язково мають певні назви (nomina) в широкому сенсі. У створеній ним математичній теорії іменова- них множин ім’я розуміється гранично широ- ко, як будь-що, що може використовуватися як позначка будь-якої природної реалії або люд- ського витвору. Неформальні та формальні варіанти теорії іменованих множин [72, 73] да- ють інструменти для філософського метаана- лізу теорій як систем компонентів, що мають різні назви. Неформально іменована множина є трійкою X = (X, n, N), де X і N — множини з фіксованих класів, а n — відображення із X в I, що нале- жить класу М. Множина X називається носієм іменованої множини X, множина I — множи- ною імен іменованої множини X, а n — відно- шенням іменування іменованої множини X. Є багато видів іменованих множин — інди- відуалізовані, нормалізовані, однойменні, не- пусті, пусті тощо — та операцій (морфізмів) з ними. Наприклад, пусті стосовно елементів но- сія іменовані множини моделюють пізнавальні ситуації, коли вже є ім’я або щось невідоме по- значається цим іменем. Відкриття цього щось моделюється трансформацією (морфізмом) відповідної пустої іменованої множини в пев- ну непусту. Прикладом пізнавальної ситуації, коли пуста множина так і залишається пустою, є гіпотеза про існування найближчої до Сонця планети, яку назвали Вулканом. Прикладом позитивної пізнавальної ситуації є відкриття Джоном Адамсом передбаченої раніше Урбе- ном Левер’є невідомої планети, яка здобула назву Нептун. Ця ситуація моделюється мор- фізмом пустої іменованої множини в непусту множину. Наведемо ще один приклад. Візьмемо трій- ку, що складається з формулювань певної зада- чі, методів її розв’язання та її розв’язків. Вони взаємопов’язані і створюють деяку цілісність. Це уможливлює її моделювання як певної іме- нованої множини. Її носієм є множина форму- 42 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (11) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ лювань проблеми, множиною імен — множина її розв’язків, а відношенням іменування — ме- тоди її розв’язання. За допомогою такого мета- моделювання можна описати мовою теорії іме- нованих множин взаємопов’язані та узгоджені зміни множин: формулювання проблеми, старі та інноваційні рішення, традиційні і винайдені методи. Аналогічні іменовані множини при- родно будувати та досліджувати для моделю- вання інших асоційованих трійок складників теорій [74]. У певному сенсі таке моделюван- ня подібне до побудови пропозицій/речень з окремих слів. З високою ймовірністю можна припустити, що мислення досвідчених теоре- тиків включає операції не стільки з окреми- ми складниками теорії, скільки з їх трійками, на кшталт проблема—методи розв’язання— розв’язки. Перша версія структурно-номінативної ре- конструкції виокремила дві підсистеми, які приблизно відповідають сентенційному/стан- дартному і модельному / структуралістсько- му поглядам на теорії, і встановлює між ними багато зв’язків, що виходять за межі суто фор- мально-логічних уявлень. Друга версія виділила п’ять неоднорідних підсистем, склад яких зрозумілий з їхніх назв: логіко-лінгвістична, модельно-репрезентатив- на, прагматико-процедурна, проблемно-ев- ристична та зв’язувальна підсистеми. Остання фіксує зв’язок між відокремлюваними підсис- темами [75, 76]. Третя версія розробляється у співпраці з Олександром Габовичем. Завдяки неформаль- ному змістовому характеру вона називається полісистемною реконструкцією [77]. Згідно з нею, в теорії розрізняють онтичну, називну, лінгвістичну, дефініційну, модельно-репрезен- тативну, формально-модельну, логістичну, но- мічну, апроксимативну, проблемну, операційну, процедурну, оціночну, евристичну, гіпотезну та сполучну підсистеми [66, 78]. Як свідчить аналіз класичної механіки, небесної механіки, квантової теорії поля, вони містять усі ці під- системи. Метагіпотезу про наявність таких складників у всіх інших природничих теоріях можна спростувати демонстрацією хоча б од- нієї визнаної фаховою спільнотою теорії, що не містить цих складників. Більшість пред- ставників сучасних наук використовують кілька теорій у спробах зрозуміти та пояснити надскладні феномени. В цьому сенсі розвиток космології, фізики плазми та фізики надпро- відності демонструє їхню мультитеоретич- ність. Полісистемне бачення теорій допомагає з’ясувати взаємозв’язки між застосовувани- ми у таких науках теоріями та сприяє філо- софському аналізу історичних ситуацій (case studies) їх бурхливого розвитку [79, 80]. Зважаючи на переплетення (entanglement) підсистем, для характеристики типів складни- ків будь-якої з них необхідно брати до уваги складники інших підсистем. Наприклад, кон- струювання моделей і постановка задач є про- цесами, що належать операційній підсистемі. Для реалізації цих процесів потрібні певні ев- ристики, оцінки та наближення, які складають відповідні підсистеми теорії, що розвивається. Далі, моделі є дотичними до проблемної під- системи, оскільки більшість її основних склад- ників (але не всі!) сформульовані за допомо- гою моделей досліджуваних реалій. У свою чергу, певні проблеми можна розглядати як допоміжні для модельної підсистеми, оскіль- ки вони пов’язані з аналізом наявних моделей і спонукають до побудови нових. Таким чином, зміни елементів однієї підсистеми породжують відповідні зміни елементів інших підсистем. Отже, можна зробити висновок, що наукові теорії виявляються набагато складнішими, ніж вважають більшість філософів науки. Можли- во, саме спрощене бачення теорій є основною причиною відсутності згадок про результати їхнього філософського аналізу як у самих на- уках, так і в дидактиці та філософії викладання природознавства. Між візіями наукової теорії, розробленими різними групами представників природничих наук, логіків, філософів та істориків науки, викладачів природничих наук і педагогів [81— 83], є великі розбіжності. Настав час виробити єдиний спільний погляд, заснований на аналізі практичних наукових теорій, а не тільки того, що говорять про них вчені, викладачі та філо- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 11 43 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ софи науки різних напрямів. Полісистемна ві- зія теорій є однією з можливих платформ для досягнення такої мети. Висновки. Полісистемний погляд на науко- ві теорії передбачає такі основні складові: • виокремлення в теоріях однорідних під- систем, типи елементів більшості яких сучасні філософи не асоціюють з теоріями науки (при- кладами є оцінки, процедури, евристики тощо); • дефрагментоване розуміння теорії, згід- но з яким кожен окремий тип її елементів має своє природне місце; • тлумачення елементів теорії як форм мис- лення та знання, а теорії загалом — як найви- щої форми наукового мислення; • встановлення зв’язків між цими формами, завдяки яким вони спільно сприяють створен- ню теорією нових знань; • врахування складу підсистем теорії та їх трансформацій; • перспективи дослідження варіантів роз- витку теорії як зміни її складників та їх взаємозв’язків; • виявлення нетривіальних зв’язків між те- оріями (квантифікація, математизація, уточ- нення, редукція, генералізація, конкретизація, відповідність тощо). Відмінності між поглядами на наукову те- орію, які пропонують різні групи вчених, фі- лософів науки, філософів освіти, логіків, ви- кладачів природничих наук та педагогів, спо- нукають до розроблення єдиного загального бачення наукових теорій на основі аналізу реальних теорій. У спільній з Олександром Габовичем монографії викладено детальне й розгорнуте бачення лише називної та онтич- ної підсистем теорій, їхніх властивостей та зв’язків [77]. Решту підсистем та їхніх зв’язків ми сподіваємося проаналізувати в наших на- ступних працях. REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Russell B. A History оf Western Philosophy. Simon & Schuster/Touchstone, 1972. [Рассел Б. Історія західної філософії. Київ: Основи, 1995.] 2. Irvine E. Consciousness as a Scientific Concept. A Philosophy of Science Perspective. Springer, Dordrecht, 2013. https://doi.org/10.1007/978-94-007-5173-6 3. Baars B.J., Gage N.M. Cognition, Brain, and Consciousness. Introduction to Cognitive Neuroscience. Academic Press, 2010. https://doi.org/10.1016/C2009-0-01556-6 4. Hedman A. Consciousness from a Broad Perspective. A Philosophical and Interdisciplinary Introduction. Springer Cham, 2017. https://doi.org/10.1007/978-3-319-52975-2 5. Thagard P. Brain-Mind. From Neurons to Consciousness and Creativity. Oxford University Press, 2019. https://doi. org/10.1093/oso/9780190678715.001.0001 6. Gabovich A., Kuznetsov V. Scientific realism from a polysystemic view of physical theories and their functioning. Global Philosophy. 2023. 33: 53. https://doi.org/10.1007/s10516-023-09703-0 7. Gabovich O., Kuznetsov V. Overview of modern philosophy of science. Part I. Filosofska Dumka. 2022. (1): 115—133. https://doi.org/10.15407/fd2022.01.115 [Габович О., Кузнєцов В. Огляд сучасної філософії науки. Частина І. Філософська думка. 2022. № 1. С. 115—133.] 8. Gabovich O., Kuznetsov V. Overview of modern philosophy of science. Part II. Filosofska Dumka. 2022. (2): 137— 154. https://doi.org/10.15407/fd2022.02.137 [Габович О., Кузнєцов В. Огляд сучасної філософії науки. Частина друга. Філософська думка. 2022. № 2. С. 137—154.] 9. Matthews M.R. (ed.). The Scientific Background to Modern Philosophy. Hackett Pub., 1989. 10. Torretti R. Creative Understanding. Philosophical Reflections on Physics. The University of Chicago Press, 1990. 11. Agassi J., Cohen R.S. (eds). Scientific Philosophy Today. Essays in Honor of Mario Bunge. Springer, Dordrecht, 1981. https://doi.org/10.1007/978-94-009-8462-2 12. Bunge M. The Myth of Simplicity: Problems of Scientific Philosophy. Prentice-Hall, 1963. 13. Peels R., de Ridder J., van Woudenberg R. Scientific Challenges to Common Sense Philosophy. Routledge, 2020. 14. Reichenbach H. The Rise of Scientific Philosophy. University of California Press, 1951. 44 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (11) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 15. Romero G.E. Scientific Philosophy. Springer Nature, 2018. 16. Stadler F. (ed.). Scientific Philosophy. Origins and Developments. Springer, Dordrecht, 1993. https://doi. org/10.1007/978-94-017-2964-2 17. Bunge M. Doing Science. In the Light of Philosophy. World Scientific Publishing Co., 2017. 18. Kuznetsov V. Is the philosophy of science a science? From a view of the Ukrainian philosopher of science. Philosophi- cal Dialogs. 2019. 17/18: 162—183. 19. Carafoli E., Danieli G.A., Longo G.O. (eds). The Two Cultures. Shared Problems. Springer-Verlag Italia, 2009. https:// doi.org/10.1007/978-88-470-0869-4 20. Leavis F.R., Collini S. The Two Cultures. The Significance of C.P. Snow. Cambridge University Press, 2013. https:// doi.org/10.1017/CBO9781107337169.004 21. Lee R.E. Jr, Wallerstein I. (eds). Overcoming the Two Cultures: Science vs. the Humanities in the Modern World-System. Routledge, 2016. https://doi.org/10.4324/9781315633046 22. Snow C.P. The Two Cultures. Cambridge University Press, 1959. 23. Williams K. (ed.). Two Cultures. Essays in Honour of David Speiser. Birkhäuser, 2006. https://doi.org/10.1007/3- 7643-7540-X 24. Skirbekk G., Gilje N. A History of Western Thought. From Ancient Greece to the Twentieth Century. Routledge, 2001. https://doi.org/10.4324/9780203870372 25. Frank P. Philosophy of Science. The Link between Science and Philosophy. Greenwood Press, 1957. 26. Louis J. With String Theory to the Big Bang. A Journey to the Origin of the Universe. Springer Wiesbaden, 2021. https:// doi.org/10.1007/978-3-658-35850-1 27. Aerts D., Apostel L., de Moor B., Hellemans S., Maex E., Van Belle H., Van der Veken J. World Views: From Fragmenta- tion to Integration. VUB Press. http://pespmc1.vub.ac.be/CLEA/Reports/WorldviewsBook.html 28. Lineweaver C.H., Chopra A. The Biological Overview Effect. In: Crawford I. (ed.). Expanding Worldviews: Astrobi- ology, Big History and Cosmic Perspectives. Springer Cham, 2021. P. 199—216. https://doi.org/10.1007/978-3-030- 70482-7_11 29. Kuznetsov V. Komunikatsiia yak chynnyk rozvytku nauky. In: Hardashuk T. (ed.). Komunikatyvni transformatsii v suchasnii nautsi. Kyiv, 2022. P. 11—67 (in Ukrainian). [Кузнєцов В. Комунікація як чинник розвитку науки. В кн.: Гардашук Т. (ред.). Комунікативні трансформації в сучасній науці. Київ: Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2022. С. 11—67.] 30. Anderson P.W. More is different. Science. 1972. 177(4047): 393—396. https://doi.org/10.1126/science.177.4047.3 31. Kuznetsov V. Ex-Soviet philosophy of science and its teaching: Totalitarian past and uncertain future. In: Lecourt D. (ed.) Science, Philosophie et Histoire des Sciences en Europe. Paris: European Communities, 1998. Р. 78—81. 32. Popper K. Logik der Forschung. Zur Erkenntnistheorie der Modernen Naturwissenschaft. Springer-Verlag GmbH, 1935. 33. Hutten E. The Language of Modern Physics. An Introduction to the Philosophy of Science. Allen & Unwin Ltd.; The MacMillan Co., 1956. https://doi.org/10.1086/287586 34. Popovich M. O filosofskom analize yazyka nauki. Kyiv: Naukova Dumka, 1966 (in Russian). [Попович М. О философском анализе языка науки. Kиев: Наукова думка, 1966.] 35. Kopnin P., Popovich M. Logika nauchnogo issledovaniya. Moscow: Nauka, 1965 (in Russian). [Копнин П., Попович М. (отв. ред.). Логика научного исследования. Москва: Наука, 1965.] 36. Popovich M. Lohika i naukove piznannya. Kyiv: Naukova Dumka, 1971 (in Ukrainian). [Попович М. Логіка і наукове пізнання. Київ: Наукова думка, 1971.] 37. Carnap R. Der logische Aufbau der Welt. Felix Meiner Verlag, 1928. 38. Cohen M.R., Nagel E. An Introduction to Logic and Scientific Method. Routledge & Kegan Paul, 1934. 39. Feyerabend P. Against Method. New Left Books, 1975. 40. Hempel C.G. Philosophy of Natural Science. Prentice-Hall Inc., 1966. 41. Lakatos I. Philosophical Papers. Vol. 1. The Methodology of Scientific Research Programmes; Vol. 2. Mathematics, Science and Epistemology. Cambridge University Press, 1980. 42. Neurath O. Foundations of the Social Sciences. In: International Encyclopedia of Unified Science. Vol. 2, No. 1. Uni- versity of Chicago Press, 1944. 43. Reichenbach H. Modern Philosophy of Science. Routledge & Kegan Paul, 1959. 44. Schlick M. Allgemeine Erkenntnislehre. Springer-Verlag, 1925. 45. Kuznetsov V. Tekhnolohii filosofskoi pratsi u dotsyfrovomu ta tsyfrovomu eonakh. In: Drotianko V.L. (ed.). Transfor- matsiia movy komunikatsii u merezhevomu suspilstvi: materialy Vseukrainskoho kruhloho stolu. Kyiv, 2019. P. 44—48 (in Ukrainian). ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 11 45 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ [Кузнєцов В. Технології філософської праці у доцифровому та цифровому еонах. В кн.: Дротянко В.Л. (ред.). Трансформація мови комунікацій у мережевому суспільстві: матер. Всеукр. круглого столу. Київ, 2019. С. 44— 48.] 46. Kuznetsov V. From the study of theoretical physics to philosophical modeling scientific theories: Under influence of Pavel Kopnin and his school. Filosofski dialohy. Istoriia ta suchasnist u naukovykh rozmyslakh Instytutu filosofii (do 70-richnoho yuvileiu). 2016. P. 62—92 (in Ukrainian). [Кузнєцов В. Від вивчення теоретичної фізики до філософського моделювання наукових понять і теорій: під впливом Павла Копніна та його школи. Філософські діалоги. Історія та сучасність у наукових розмислах Інституту філософії (до 70-річного ювілею). 2016. C. 62—92.] 47. Chalmers D.J. Reality+. Virtual Worlds and the Problems of Philosophy. Norton & Company, 2022. 48. Mauldin T. The Metaphysics within Physics. Oxford University Press, 2007. https://doi.org/10.1093/acprof:o so/9780199218219.001.0001 49. Ney A., Albert D.Z. The Wave Function. Essays on the Metaphysics of Quantum Mechanics. Oxford University Press, 2013. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199790807.001.0001 50. De Haro S. Science and philosophy: A love–hate relationship. Foundations of Science. 2020. 25: 297—314. https:// doi.org/10.1007/s10699-019-09619-2 51. Dilworth C. The Metaphysics of Science. An Account of Modern Science in Terms of Principles, Laws and Theories. Springer Dordrecht, 2006. https://doi.org/10.1007/978-1-4020-3838-9 52. Laplane L., Mantovani P., Adolphs R., Pradeu T. Why science needs philosophy. PNAS. 2019. 116(10): 3948—3952. https://doi.org/10.1073/pnas.1900357116 53. Wells J.D. Effective Theories in Physics. From Planetary Orbits to Elementary Particle Masses. Springer Heidelberg, 2012. https://doi.org/10.1007/978-3-642-34892-1 54. Iliopoulos J., Tomaras T.N. Elementary Particle Physics. The Standard Theory. Oxford University Press, 2021. https:// doi.org/10.1093/oso/9780192844200.001.0001 55. Gabovich A., Kuznetsov V. Path of modern natural sciences: from discovery of realities to study of their attributes. Studies in History and Philosophy of Science and Technology. 2022. 31(2): 3—15. https://doi.org/10.15421/272214 56. Armstrong D.M. Universals and Scientific Realism. Vol. 1. Nominalism and Realism; Vol. 2. A Theory of Universals. Cambridge University Press, 1978. 57. Suppe F. The search for philosophic understanding of scientific theories. In: Suppe F. (ed.). The Structure of Scientific Theories. University of Illinois Press, 1974. P. 3—241. 58. Einstein A. Letters to Solovine, 1906—1955. May 7, 1952, “In your letter, you.” Philosophical Library/Open Road, 2011. 59. Suppe F. The Semantic Conception of Theories and Scientific Realism. University of Illinois Press, 1989. 60. Kuhn T.S. The Structure of Scientific Revolutions. Chicago University Press, 1962. 61. Kuhn T.S. The Last Writings of Thomas S. Kuhn. Incommensurability in Science. University of Chicago Press, 2022. 62. Sneed J.D. The Logical Structure of Mathematical Physics. Springer Dordrecht, 1971. https://doi.org/10.1007/978- 94-010-3066-3 63. Balzer W., Sneed J. A new structuralism. Filosofska i sotsiolohichna dumka. 1989. (10): 81—95 (in Ukrainian). [Бальцер В., Снід Дж. Новий структуралізм. Філософська і соціологічна думка. 1989. № 10. С. 81—95]. 64. Suppes P. Introduction to Logic. Van Nostrand Reinold Co., 1957. 65. Balzer W., Moulines C.U., Sneed J.D. The Architectonic for Science. The Structuralist Program. Springer Dordrecht, 1987. https://doi.org/10.1007/978-94-009-3765-9 66. Gabovich A., Kuznetsov V. Towards periodizations of science in the history of science. In: Seroglou F., Koulountzos V. (eds). History, Philosophy, and Science Teaching. Re-Introducing Science: Sculpting the Image of Science for Educa- tion and Media in Its Historical and Philosophical Background: Proc. 15th Int. Conf. (July 15—19, 2019, Thessaloniki, Greece). P. 585—594. 67. Burgin M., Kuznetsov V. Problems of unified understanding of logico-mathematical reconstructions of scientific theories. In: Popovich M. (ed.) Dokazatelstvo i ponimaniye. Kyiv: Naukova Dumka, 1986. P. 244—294 (in Russian). [Бургин М., Кузнецов В. Проблема единого понимания логико-математических реконструкций научных теорий. В кн.: Попович М. (ред.) Доказательство и понимание. Киев: Наукова думка, 1986. С. 244—294.] 68. Burgin M., Kuznetsov V. System analysis of scientific theories on the basis of the named set theory. Sistemnyye issle- dovaniya: metodologicheskiye problemy. Moscow: Nauka, 1986. P. 136—160 (in Russian). [Бургин М., Кузнецов В. Системный анализ научной теории на основе концепции именованных множеств. Системные исследования: методологические проблемы. Москва: Наука, 1986. C. 136—160.] 46 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (11) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 69. Burgin M., Kuznetsov V. The new dimensions of scientific theory. Visnyk of Academy of Sciences of Ukrainian SSR. 1990. (10): 26—30 (in Ukrainian). [Бургін М., Кузнєцов В. Нові виміри наукової теорії. Вісник АН УРСР. 1990. № 10. С. 26—30.] 70. Burgin M., Kuznetsov V. Vvedeniye v sovremennuyu tochnuyu metodologiyu nauki. Struktury sistem znaniya. Moscow, 1994 (in Russian). [Бургин М., Кузнецов В. Введение в современную точную методологию науки. Структуры систем знания. Москва: Аспект, 1994.] 71. Burgin M., Kuznetsov V. Scientific problems and questions from a logical point of view. Synthese. 1994. 100(1): 1—28. https://doi.org/10.1007/BF01063918 72. Burgin M., Kuznetsov V. Named set theory as a tool for logical and methodological analysis. In: Metodologicheskoye soznaniye v sovremennoy nauke. Kyiv: Naukova Dumka, 1989. P. 135—171 (in Russian). [Бургин М., Кузнецов В. Теория именованных множеств как инструментарий логико-методологического анализа. В кн.: Йолон П. (ред.). Методологическое сознание в современной науке. Киев: Наукова думка, 1989. C. 135—171.] 73. Burgin M. Theory of Named Sets. Nova Science Publishers Inc., 2011. 74. Kuznetsov V. Transformations of scientific theories as a condition and factor in the development of science. Filosofski dialohy. Buty lyudynoyu (pamyati Myroslava Popovycha). 2018. P. 30—48 (in Ukrainian). [Кузнєцов В. Трансформації наукових теорій як умова та чинник розвитку науки. Філософські діалоги. Бути людиною (пам’яті Мирослава Поповича). 2018. C. 30—48.] 75. Burgin M., Kuznetsov V. Aksiologicheskiye aspekty nauchnykh teoriy. Kyiv: Naukova Dumka, 1991 (in Russian). [Бургин М., Кузнецов В. Аксиологические аспекты научных теорий. Киев: Наукова думка, 1991.] 76. Burgin M., Kuznetsov V. Nomologicheskiye struktury nauchnykh teoriy. Kyiv: Naukova Dumka, 1993 (in Russian). [Бургин М., Кузнецов В. Номологические структуры научных теорий. Киев: Наукова думка, 1993.] 77. Gabovіch O., Kuznetsov V. Philosophy of Scientific Theories. The First Essay: Names and Realities. Kyiv: Naukova Dumka, 2023 (in Ukrainian). https://philpapers.org/archive/KUZOGA.pdf [Габович О., Кузнєцов В. Філософія наукових теорій. Нарис перший: назви та реалії. Київ: Наукова думка, 2023.] 78. Kuznetsov V. Modified structure-nominative reconstruction of practical physical theories as a frame for the philoso- phy of physics. Epistemological Studies in Philosophy, Social and Political Sciences. 2021. 4(1): 20—28. https://doi. org/10.15421/342103 79. Gabovich A., Kuznetsov V. What do we mean when using the acronym ‘BCS’? The Bardeen–Cooper–Schrieffer theory of superconductivity. Eur. J. Phys. 2013. 34(2): 371—382. https://doi.org/10.1088/0143-0807/34/2/371 80. Gabovich A., Kuznetsov V. Anatoly Vlasov heritage: 60-year-old controversy. Eur. J. Phys. H. 2023. 48: 5. https://doi. org/10.1140/epjh/s13129-023-00051-6 81. Erduran S., Dagher Z. Reconceptualizing the Nature of Science for Science Education: Scientific Knowledge, Practices and Other Family Categories. Springer Dordrecht, 2014. https://doi.org/10.1007/978-94-017-9057-4 82. Matthews M.R. (ed.). International Handbook of Research in History, Philosophy and Science Teaching. Springer Dor- drecht, 2014. https://doi.org/10.1007/978-94-007-7654-8 83. McComas W.F. (ed.). The Nature of Science in Science Education. Rationales and Strategies. Springer Dordrecht, 2020. https://doi.org/10.1007/0-306-47215-5 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 11 47 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Vladimir I. Kuznetsov H. Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine National University of Kyiv-Mohyla Academy, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8193-8548 TO THE EPISTEMOLOGICAL ANALYSIS OF SCIENTIFIC THEORIES The article examines the relationship between science and the philosophy of science through the prism of modeling sci- entific theories, which are much more complex systems than are usually described in professional literature. Many spe- cialists related to science, its teaching, and administration have simplified ideas about the component composition of theories, which are the main tools of scientific thinking. It is, therefore, necessary to develop a unifying yet detailed view of the theories. It is appropriate to base it on analyzing theories used in scientific practice. The author proposes to place a polysystemic vision of theories at the center of the philosophy of science and other metasciences about science (science of science, history of science, sociology of science, psychology of science, science management, etc.). Such a vision is use- ful for philosophers and scientists, teachers of scientific disciplines and students, those who manage science as a social institution for producing new knowledge, and those who evaluate its results. Keywords: philosophy of science, philosophy of physics, scientific theory, subsystems of scientific theories, polysystem approach. Cite this article: Kuznetsov V.I. To the epistemological analysis of scientific theories. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2023. (11): 32—47. https://doi.org/10.15407/visn2023.11.032
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201619
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1027-3239
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:24:21Z
publishDate	2023
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Кузнєцов, В.І. 2025-01-25T12:37:32Z 2025-01-25T12:37:32Z 2023 До епістемологічного аналізу наукових теорій / В.І. Кузнєцов // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 11. — С. 32-47. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2023.11.032 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201619 У статті розглянуто взаємозв’язки науки та філософії науки крізь призму моделювання наукових теорій, які є значно складнішими системами, ніж зазвичай їх описують у фаховій літературі. Багато фахівців, пов’язаних з наукою, її викладанням і адмініструванням, мають спрощені уявлення про компонентний склад теорій, які є основними інструментами наукового мислення. Тому необхідно розробити об’єднуючий, але детальний погляд на теорії. Ґрунтувати його доцільно на аналізі теорій, що використовуються в науковій практиці. Автор пропонує помістити полісистемне бачення теорій у центр філософії науки та інших метанаук про науку (наукознавство, історія науки, соціологія науки, психологія науки, управління наукою тощо). Такий підхід може бути корисним для філософів і науковців, викладачів наукових дисциплін і студентів, а також для тих, хто керує наукою як соціальним інститутом з продукування нового знання, і тих, хто оцінює її результати. The article examines the relationship between science and the philosophy of science through the prism of modeling scientific theories, which are much more complex systems than are usually described in professional literature. Many specialists related to science, its teaching, and administration have simplified ideas about the component composition of theories, which are the main tools of scientific thinking. It is, therefore, necessary to develop a unifying yet detailed view of the theories. It is appropriate to base it on analyzing theories used in scientific practice. The author proposes to place a polysystemic vision of theories at the center of the philosophy of science and other metasciences about science (science of science, history of science, sociology of science, psychology of science, science management, etc.). Such a vision is useful for philosophers and scientists, teachers of scientific disciplines and students, those who manage science as a social institution for producing new knowledge, and those who evaluate its results. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди До епістемологічного аналізу наукових теорій To the epistemological analysis of scientific theories Article published earlier
spellingShingle	До епістемологічного аналізу наукових теорій Кузнєцов, В.І. Статті та огляди
title	До епістемологічного аналізу наукових теорій
title_alt	To the epistemological analysis of scientific theories
title_full	До епістемологічного аналізу наукових теорій
title_fullStr	До епістемологічного аналізу наукових теорій
title_full_unstemmed	До епістемологічного аналізу наукових теорій
title_short	До епістемологічного аналізу наукових теорій
title_sort	до епістемологічного аналізу наукових теорій
topic	Статті та огляди
topic_facet	Статті та огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201619
work_keys_str_mv	AT kuznêcovví doepístemologíčnogoanalízunaukovihteoríi AT kuznêcovví totheepistemologicalanalysisofscientifictheories

До епістемологічного аналізу наукових теорій

Репозитарії

Схожі ресурси