Справжнє походження оповідання «Хуан Осо»
John McDowell. The True Lineage of «Juan Oso». A cohesive narrative, a tale-type story «John the Bear» or «Juan Oso» is analyzed in the article of John H. McDowell. The author inspects the thesis that the native American narrative corpus, and the plot of «John the Bear» as its element, both originat...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201674 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Справжнє походження оповідання «Хуан Осо» / Д. Мак-Дауелл // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 32-41. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860128891726725120 |
|---|---|
| author | Мак-Дауелл, Д. |
| author_facet | Мак-Дауелл, Д. |
| citation_txt | Справжнє походження оповідання «Хуан Осо» / Д. Мак-Дауелл // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 32-41. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | John McDowell. The True Lineage of «Juan Oso». A cohesive narrative, a tale-type story «John the Bear» or «Juan Oso» is analyzed in the article of John H. McDowell. The author inspects the thesis that the native American narrative corpus, and the plot of «John the Bear» as its element, both originate in European sources. After considering the presence of the same plot in two New World collections, Robert Lowie’s Assiniboine myths and his own Kamsá mythic narratives, the author proposes that «Juan Oso» is a special case in an endemic American corpus of tales featuring amorous bears.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:43:57Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Коли йдеться про створіння, яке є напівлюдиною і
напівведмедем, неминуче виникає питання щодо його
походження. Хуан Осо, або Джон-Ведмідь, – це дитина
від ведмедя-самця і жінки; він є чимось середнім між
людиною і твариною, але пересувається зазвичай як
сильна, але дещо незграбна людина. У цій статті нас
більше цікавить значне поширення міфічних опові-
дань, що мають неоднозначне походження, аніж власне
казки про ведмежа. «Juan Oso» («Хуан Осо») – назва,
поширена в іспаномовній Америці, натомість «John the
Bear» («Джон-Ведмідь») – у тих куточках Америки, де
розмовляють англійською. Така подібність підкреслює
взаємовплив між прототипами, що побутують у прозі
європейців і корінних американців.
Чи походить «Juan Oso» з Європи? Якщо так, то чи є
це оповідання зразком тенденції до запозичення євро-
пейських елементів казки, поширеної в прозі автохтон-
них американців? Чи ґрунтується репертуар казок
корінних американців на європейських засадах? Чи,
можливо, в оповіданні «Juan Oso» йдеться про персона-
жа, вигаданого в Америці? Як можна з’ясувати його
справжнє походження? Ці питання будуть розглянуті в
запропонованій статті.
Дослідники народних казок активно вивчають похо-
дження окремих з них. На початку ХХ ст. фольклористи
й антропологи жваво обговорювали джерела походжен-
ня оповідань, задокументованих у США та Канаді зі слів
корінного населення Америки, а також зі слів тих, кого
згодом назвуть представниками афро-американського
населення. У тлумаченні такого явища панувала думка
щодо європейського походження [19]; однак висловлю-
вали також докази того, що казки, які розповідали в
місцевих громадах Америки, є здебільшого перероб-
леннями європейських матеріалів, поширених шляхом
спілкування з корінними мешканцями та пристосова-
них до місцевого оточення, щоби створити європеїзова-
ну прозу. За певними авторитетними джерелами було
сформовано думку, що антологія прози автохтонних
американців має європейське коріння, оскільки «дику-
ни» і «примітиви» не могли створити настільки художні
оповідання. За цитатою Джона Роуї, наведеною на
початку статті, припущення щодо європейського похо-
дження також набуло популярності поміж багатьох
на уковців, які працювали серед місцевих мешканців
Північної Америки. У середині ХХ ст. було запропонова-
но зустрічні аргументи, які підкреслювали автохтонію
Справжнє походження оповідання «Хуан Осо»
Джон Г. МакДауелл
УДК 398.21(73)
John McDowell. The True Lineage of «Juan Oso». A cohesive narrative, a tale type story «John the Bear» or «Juan Oso»
is analyzed in the article of John H. McDowell. The author inspects the thesis that the native American narrative corpus, and
the plot of «John the Bear» as its element, both originate in European sources. After considering presence of the same plot in
two New World collections, Robert Lowie’s Assiniboine myths and his own Kamsá mythic narratives, the author proposes that
«Juan Oso» is a special case in an endemic American corpus of tales featuring amorous bears.
Keywords: cohesive narrative, plot, mythic narratives.
«Хуан осо», також відоме в англійських легендах як «Джонведмідь», – це збірне
казкове оповідан ня, безперечно, європейського походження. Проте воно набуло знач
ного поширення серед місцевих громад у Південній і Північній Америці. Ми ґрунтуємо
ся на твердженні, що антологія американської прози походить з європейських дже
рел. «Хуан осо», на перший погляд, підтверджує цю теорію, але після виявлення
зазначеного образу у двох збірках з Нового світу, у міфах ассинібойнів, зібраних
Робертом Лоуї, та в опрацьованих автором міфічних оповіданнях племені камса
припускаємо, що «Хуан осо» – це особливий випадок у місцевій американській антоло
гії казок, де йдеться про ведмедівзалицяльників.
Усі казки інків, збережені до нашого часу, належать або до місцевих міфів, або до
історичних легенд; жоден літописець не згадує існування оповідань про тварин, що їх
нині розповідають індіанці племен аймара і кечуа. Походження таких байок, імовір
но, має європейське коріння, оскільки жоден з давніших авторів їх не згадує, однак ми
вважаємо за доцільне залишити означене питання відкритим.
Джон Роуї
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
33
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Джон Г. Мак-Дауелл. Справжнє походження оповідання «Хуан Осо»
та цілісність традицій у прозі Нового світу, а також вису-
нуто гіпотезу щодо африканського походження [6,
р. 65–71; 8; 10]. Короткий виклад таких обговорень
міститься в статті Алана Дандеса «African Tales among
the North Fmerican Indians» («Африканські казки серед
індіанців Північної Америки»), надрукованій 1965 року
в журналі «Southern Folklore Quarterly» («Квартальник
Південноамериканського фольклору») і передрукованій
1973 року в його збірці «Mother Wit from the Laughing
Barrel...» («Матусин жарт від веселої Варрел...») [8]. Як
зауважив А. Дандес, видатний фольклорист і антрополог
Франц Боас долучився до обговорень, аби довести, що
більшість оповідань про спритних тварин задокументо-
вані в американських індіанців «іспанського походжен-
ня» [4, р. 519]. Упродовж останніх десятиріч ХХ ст.
були поширені теорії, що вказували на креолізацію та
культурну гібридність джерел [1; 11, р. 303–326]. У цій
статті ми намагаємося відродити інтерес до питання
щодо походження казок, беручи до уваги вищезазначені
креолізацію та гібридність.
У межах нашого дослідження ми не будемо відтво-
рювати відомі обговорення щодо походження казок у
Південній і Північній Америці, які посідають вагоме
місце в американській фольклористиці. Натомість
зосередимося на окремій казці Нового світу, що тісно
пов’язана з європейською традицією, – «Juan Oso», або
«John the Bear», – докладно пояснюючи формулювання
нашого підходу до визначення її справжнього похо-
дження. Розглядаючи приклад в епістемології похо-
дження прози, слід обов’язково визначити міграційні
елементи культурних матриць, зокрема при аналізy
певних історичних і географічних взаємозв’язків.
Звертаючись до внутрішньої, культурної логіки джерел
виникнення оповідань, ми займаємо позицію, з якої
можемо краще оцінити факт запозичення казки та її
поширення в часі й просторі. Щоб надалі довести цей
аргумент, надамо більше уваги версії «Juan Oso»
інді анців племені камса, що в південно-західній
Колумбії, де нами зафіксовано цю казку як елемент
наявної міфології.
Спочатку здійснимо екскурс в історію оповідання
«John the Bear», наведеного в збірці Стіта Томпсона
«Tales of the North American Indians» («Оповідання інді-
анців Північної Америки») [20] та в джерелі, з якого він
запозичив свою версію казки – у публікації Роберта Лоуї
«The Assiniboine» («Ассинібойни») [13]. Переглядаючи
збірку Р. Лоуї «The Assiniboine», ми можемо оцінити
культурну логіку, згідно з якою «John the Bear» нале-
жить до типових оповідань про ведмедів. Такий екс-
курс дозволить нам пов’язати європеїзований варіант
«Juan Oso» з оповіданнями про ведмедів у міфології
племені камса. Додатково й матимемо змогу оцінити
тенденції, притаманні прозі Нового і Старого світів, та
збагнути «концептуальну механіку», яка виникає при
взаємодії чітких традицій у прозі.
Уважаємо за доцільне внести важливе розмежуван-
ня між оповідальними матеріалами. У Новому світі
побутують два різновиди сюжетів про ведмедів. В одній
групі казок ведмідь – це незграбний комічний герой.
У казках племені камса до назви такого персонажа
додано афікс -be, що вказує на округлість. Таким чином,
«osobe» – це приземкувата, незграбна істота, часто
представлена як вождь племені, якого обдурюють весе-
лі спритники – або кролик, або білка. У другій групі
казок зображено могутнього представника світу при-
роди, який цікавиться людськими справами та зазви-
чай намагається спілкуватися із жінками. У цьому
образі немає нічого гумористичного, оскільки такий
герой може завдати значної шкоди людині.
У цій статті розглядатимемо саме ведмедів, що є
героями оповідань про зваблювання жінок, а не сати-
рично зображених тварин з веселих казок.
«John the Bear» Стіта Томпсона
Видатний дослідник народних казок ХХ ст.
С. Томпсон здобув визнання фольклориста завдяки
дослідженням виявлення зв’язків на матеріалі оповідей
європейців і корінних американців. У 1919 році
С. Томпсон захистив дисертацію в коледжі Колорадо на
тему «European Tales among the North American Indians»
(«Європейські казки в середовищі північноамерикан-
ських індіанців») [19], а 1929 року він надрукував знач-
ну збірку текстів з вичерпними тлумаченнями під
назвою «Tales of the North American Indians» («Казки
північноамериканських індіанців») [20]. Його погляди
на походження казок такі: з одного боку, дослідник
визнає європейський вплив, а з другого, – підкреслює,
що індіанські племена Північної Америки мали власну
унікальну спадщину. Його визнання європейського
впливу виникло і з дисертаційних матеріалів, особливо
щодо оповідей про спритників, де головними героями
є тварини, а також з його антології казок індіанців
Північної Америки, у якій зауважив, що «не менше
п’ятдесяти добре відомих європейських казок побутує
серед американських індіанців» [20, р. 20]. До цієї
антології С. Томпсон додав два розділи, що містять
казки нібито європейського походження: розділ VIII –
«Tales Borrowed from Europeans» («Казки, запозичені у
європейців»), що містить п’ятнадцять творів, і роз-
діл IX – «Bible Stories» («Біблійні оповідання»), яким
охоплено чотири оповідання. Слід звернути увагу на те,
що зазначені матеріали розміщено наприкінці збірки.
Оцінюючи антологію прози індіанців Північної
Америки загалом, С. Томпсон ствердив, що «основа
більш ранніх казок американських індіанців дуже чітко
визначена» [20, р. 22], але запозичення також відбува-
лися: «індіанці це, безперечно, визнають як запозичен-
ня» [20, р. 20]. Далі розглянемо окремо казку 39
«John the Bear» з розділу VІІІ вищеподаної збірки.
Наратив «John the Bear» зі збірки С. Томпсона
1929 року походить зі збірки Р. Лоуї [13]. Він має поши-
рений сюжет: улітку ведмідь викрадає жінку, тримає її
в печері до наступної весни; вона народжує сина, який
має змішані риси ведмедя і людини, тому його кличуть
Джоном-Ведмедем. У цій версії казки жінка вже була
вагітна від свого чоловіка, проте певні ведмежі риси
передалися дитині – він має надлюдську силу, типову
для Джона-Ведмедя, сина ведмедя. Зрештою, мати й
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
34 Народна епіка та питання виконавства
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
син утікають і повертаються до людей; ведмідь почи-
нає переслідувати їх, але його вбивають. Нарешті, син
досягає повноліття вже серед людей, виявляючи свою
надзвичайну силу. У певний момент юнак збирає това-
ришів, і вони вирушають на пошуки пригод. В оповіда-
нні, яке С. Томпсон узяв зі збірки Р. Лоуї «The
Assiniboine», юнака кличуть Ікма, дослівно – «багато
волосся», що вказує на його подвійні фізичні ознаки.
У подальших розповідях про пригоди Ікма більше не
згадано його ведмежих рис, ідеться лише про славні
перемоги героя над суперниками. Наприкінці вождь
віддає йому за дружин трьох своїх дочок.
Варто докладніше розглянути джерело згаданої
казки з антології С. Томпсона – працю Р. Лоуї «The
Assiniboine». Р. Лоуї народився 1883 року у Відні, але у
віці 10-ти років переїхав до США, де основними його
зацікавленнями стали література і філософія. Пізніше
на Р. Лоуї істотно вплинув його вчитель з Колумбійського
університету Ф. Боас, який працював на ниві фольк-
лористики (був редактором «Journal of American
Folklore» («Журнал американського фольклору») у
1917–1918 р.) й антропології. Також був помічником
доглядача Американського музею природознавства
перед тим, як обійняв посаду професора антропології в
Берклі (1921), на якій працював до відставки (1950).
Р. Лоуї набув авторитету серед індіанців, котрі прожи-
вали на рівнинах. Дослідник працював з кількома пле-
менами, у тому числі з ассинібойнами, народом сіу,
який мешкає на північних рівнинах США та на терито-
ріях, прилеглих до Канади. Насправді, його 270-сторін-
кова етнографічна праця про ассинібойнів із провінції
Альберта, що в Канаді, написана за результатами
польових досліджень, проведених у цій місцевості про-
тягом шести тижнів 1907 року, а також у форті Белкнап
(Монтана). Вона – одна з багатьох його вичерпних
досліджень індіанських народів, які живуть на рівни-
нах. У дослідженні Р. Лоуї, присвяченому племені асси-
нібойнів, міститься 80 казок, що представлені в розділі
«Mithology» («Міфологія»). За тогочасної ситуації тек-
сти було розміщено в розділі англійської прози, незва-
жаючи на їхні контекстуальні й етнопоетичні ознаки,
на яких ми зауважуємо сьогодні. (Однак слід зазначи-
ти, що було надруковано чотири тексти мовою ассині-
бойнів з перекладом, наведеним у додатку.) Ціль
Р. Лоуї, згідно з вченням Ф. Боаса, полягала в докумен-
туванні змісту казок, аби надалі оцінити культурні
вірування і традиції та передати місцевий стиль.
Первинні знахідки Р. Лоуї в міфології ассинібойнів
полягають у демонструванні обмеженого зв’язку зі
спадщиною народу сіу та виявляють більшу схильність
до «сучасного впливу від контактів з іншими племена-
ми» [13, р. 100].
Шукаючи в дослідженні Р. Лоуї оригінального тексту
оповіді «John the Bear», опублікованого С. Томпсоном,
ми виявляємо, що такої назви серед 80-ти творів ассині-
бойнів, зібра них Р. Лоуї, немає. Натомість вищезазначе-
на казка С. Томпсона (за Р. Лоуї) розміщена за шостим
номером у підрозділі «Miscellaneous Tales» («Інші казки»)
під назвою «The Underground Journey» («Підземна подо-
рож») [13, р. 147]. Така назва зумовлена подіями в серед-
ній частині казки, коли герой вирушає на пошуки при-
год і, зокрема, потрапляє до підземного світу, щоб уряту-
вати трьох дочок вождя. Можливо, С. Томпсон під впли-
вом європейського матеріалу вирішив дати казці ассині-
бойнів назву «John the Bear» та уподібнити її до європей-
ського сегмента в розповідях індіанців Північної
Америки. Учинок С. Томпсона зумовлений також анота-
цією Р. Лоуї до «The Underground Journey»: Р. Лоуї назвав
це оповідання «європейською казкою» та вказав на
працю 1864 року австрійця Дж.-Г. фон Хана, присвячену
грецьким і албанським казкам. Окрім цього, Р. Лоуї
вказав на паралелі з оповідями племен шошонів (з його
власної роботи) й омаха (з роботи Джеймса-Овена
Дорсі). С. Томпсон у свою чергу в примітці 290 до влас-
ної збірки навів кілька аналогій, притаманних корінним
американцям з Канади, США й Мексики. Ще один важ-
ливий момент, який слід взяти до уваги, розглядаючи
першоджерело, – це те, що в міфології ассинібойнів вед-
меді часто є головними героями і тісно пов’язані з люд-
ськими заняттями. Нижче подаємо частковий перелік
таких випадків.
Казка 23. «Жінка‑Ведмідь». Ведмідь-самець бере
шлюб із жінкою, яка потім стає жорстокою вбивцею
[13, р. 179].
Казка 32. «Гризлі та його підопічний». Ведмідь-
самець і людська дитина потоваришували й мешкають
разом, доки ведмедя не вбивають родичі хлопчика
[13, р. 190].
Казка 33. «Вдячний ведмідь». Жінка виймає гілку з
лапи ведмедя, який попереджає її про групу людей, яку
вона має зустріти дорогою додому [13, р. 191].
Казка 34. «Молодий ведмідь». Жінка народжує маля
від ведмедя-самця; зрештою, жінка та її дитя-ведмежа
тікають, а ведмедя вбивають, як в оповіданні «John
the Bear»; ведмежа виростає дуже сильним [13,
р. 191, 192].
Казка 35. «Дружина‑Ведмідь». Син вождя «зваблює»
(це евфемізм, уживаний Р. Лоуї) ведмедицю, яку зустрі-
чає, ідучи назирці; вона народжує дитину, що стає
могутнім помічником людей [13, р. 193].
Безсумнівно, ассинібойни вважають, що ведмеді є
тими істотами, з якими вони «можуть думати разом»,
як влучно зазначив Клод Леві-Стросс, пояснюючи
такий вияв тотемізму [12, р. 69]. Казка, яку С. Томпсон
запозичив у Р. Лоуї та перейменував на «John the Bear»,
сприймається як одне з низки оповідань про інтимні та
часто небезпечні взаємини між людьми й ведмедями –
істотами, які змагаються за їжу і територію. Існує бага-
то пояснень, чому в казках ассинібойнів ідеться про
стосунки людей і ведмедів. У межах статті ми розгляне-
мо тільки одне з них. Зміст цього пояснення закладе-
ний у словах Дружини-Ведмедиці з казки ассинібойнів,
які вона промовляє, доручаючи своє маля-напівлюдину
його батькові: «Це твій син. Піклуйся про нього. Якби
він мав таку шерсть, як у мене, я б піклувалася про
нього сама, але в нього плоть, як у тебе. Коли він вирос-
те, то допомагатиме тобі своєю надзвичайною силою.
Він здобуде для тебе коней і скальпи, ти станеш вели-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
35
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Джон Г. Мак-Дауелл. Справжнє походження оповідання «Хуан Осо»
ким вождем. Я віддала йому всю свою силу. Я більше не
повернуся» [13, р. 193].
«Juan Oso» племені камса
У племені камса з південно-західної Колумбії побу-
тує оповідь про Джона-Ведмедя з аналогічним сюже-
том, як і в ассинібойнів з північних рівнин. Ми розгля-
немо три оповідання племені камса про ведмедів:
«Juan Oso» («Хуан Осо», або «Джон-Ведмідь»), «Alegra
osobiama» («Веселий ведмідь») у редакції Франциска
Нарваеза і «Оsobiama» («Про Ведмедя») у редакції
Маріано Чикункве. Від образу ведмедя-спокусника
перейдімо до розгляду серії казок, пов’язаних однією
темою, зосереджуючись на подібних тваринах, аби
дізнатися про справжнє походження оповідання
«Juan Oso».
Оповідання «Juan Oso», нами записане у виконанні
Ф. Нарваеза, майже аналогічне версії ассинібойнів, яку
записав Р. Лоуї, проте є один виняток: у версії камса
зауважено, що дитина народилася внаслідок статевого
акту між ведмедем-самцем і жінкою.
Отже, одного дня, увечері після польових робіт,
селяни зібралися в будинку господаря, щоб випити по
кухлю домашнього пива з кукурудзи. Коли люди
зайняли місця на лавах уздовж стін вітальні,
Ф. Нарваез розпочав своє оповідання. Нижче викладе-
но текст, відтворений за цією оповіддю, оригінальною
мовою камса й у вільному перекладі англійською
мовою.
«Juan Oso» («John the Bear») у виконанні Франциска
Нарваеза, жовтень 1979 року
І
tempo chká inopasan tajayana inamna.
У давні часи трапилося свято.
kanye btsetsata nye tabanoy yojtsoñana tsotmoñama
Батьки пішли до Сібундой, щоб долучитися до інших
та випити по чарці.
tobiaxna shanyá shanyá jokedan kanya
Дівчина залишилася пильнувати будинок, вона була
одна.
ndeolpna inaboy ch oso chentxe ibojabwache
Раптом з’явився ведмідь, який саме відвідував ті
місця.
ibojtseingañe ibojtsanbañe tsjwan ch betiyexoka
tambo inaboprontán
Він обдурив дівчину та забрав її із собою. На дереві
він влаштував для неї оселю.
chata ibojtseneyen
Ці двоє почали жити разом.
i ya pues achkas katakwente ibojtseyen
І, як це трапляється в подружжі, вона завагітніла.
ІІ
chokna ya xokayujtsemena shembasa ya xoká xexo-
na kukwatxiñe
Вона захворіла, а коли одужала, то вже мала дитину
на руках.
yase ch boyá ch osna jtsanana ch familiangabenach
jotbebama twamba ndasoye
Тоді її чоловік, той ведмідь, почав навідуватися до
людської громади, щоб красти курей або щось інше.
i ch xoká jtsekwedanám
Він піклувався про хвору.
i ya yojatetsebaná orna ch kachabe yentxayá tsaboja-
bonám
Коли вона звелася на ноги, то пішла прати його одяг.
i ch buyeshna mwentxe jtsabkukanám i ch tabanoye
yojtsebokanamna
Вода вирувала й текла до Сібундой.
tonday lisensia shembasana nye kachentxe kachentxe
jtsemenama
Без дозволу жінка, яка була одна, зовсім одна,
i asna xexona mbuna yojtsobochaye
схопила дитину та швидко побігла.
chana kanyoikna krischanka inyoikna kach oská
Вона водночас була людиною і ведмедицею.
chká wabonaná i choroso ve
Ось така кучерява і кудлата, бачите? (оповідач
сміється)
yojtsobochaye
Вона побігла.
ІІІ
i así chana nye bien jwesbomina yojtsejakán jwisio
yojtsejakanamna
Незабаром дитина досягла повноліття, набула розу-
му й виросла сильною.
chore ibojatjaye bebmaftaka ibojenekwentá
Тоді син спитав у матері, а вона розповіла:
akabe taitana animal komna oso komna
«Твій батько – тварина, він – ведмідь.
chan ndoñe krischianika
Він – не людина.
achkasna xjetsabokna atxebe btsetsangabioka ndoñe
lisensia kenats-mena
Через нього я залишила батьківську оселю без дозволу.
atxena jtsanám akabe taitan bayuj
Я пішла з твоїм батьком – звіром».
chorna ch wakiñana bebmabioye txabá yojtsayañe
bebmabioye yojtsayañe txabá
Тоді син не засмутився через слова матері:
entonces atxebe taitan chaotsoñe saná tjayentxe
jangwangán
«Отже, мій батько пішов за їжею, він шукає її в
горах.
kejtsoñe ora chorna mamaftakna mwentxana
boischañe
Доки його немає, мамо, потрібно негайно вибирати-
ся звідси,
lijero tabanoy buchjetsebokna
ми маємо негайно вирушити до Сібундой».
i serto chká txamo ibojeniankana
І так щиро він казав це матері.
serto oso yojiyá ch bngabenache krischiangabenache
jiyondebiayama saná
Насправді, ведмідь вештається серед нас, людей,
щоби вкрасти їжу.
ya
Так.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
36 Народна епіка та питання виконавства
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
ІV
i chora chatana betsko ibojtsachañika tabanoye ibo-
jenakmiye ibojachá chatena
І тоді ці двоє швидко побігли до Сібундой, вони то
їли, то бігли, ті, двоє.
і ch osna yojtashjango sanangaka
Ведмідь повернувся та приніс багато їжі.
сhor ndoknay shema ndokna xexon
Але ні жінки, ні дитини не було.
сhor ungetsetxenán chjena yojotjajo shukwatxe ibo-
jwastoto
Уловивши їхній запах, він побіг по сліду.
i asta pronto tabanoka yojetsebokna
Та незабаром він опинився в Сібундой.
сhana chokna antes kaban ibundashjanga orna
chokna limpe yojetsob-wambaye
Ще до того, як він там з’явився, жінка всіх попереди-
ла про нього.
a los soldados o que serán de ese skopetaxangak
Солдати й усі решта були з гвинтівками.
V
ibojatmanga imojwanyaye chbiama ch bebta juan oso
Вони чекали, щоб захистити їх від батька Хуана Осо,
ch chan kabandonse wabayná
хоча син все ще був нехрещений.
ndayá ch oso ch bebta imojtsetabaye bebtaj imojtse-
tabaye
Вони вбила батька, того батька, що був ведмедем.
ora cha skopetaxaka imojtsoba
Потім вони опустили свої гвинтівки.
i chorkokayé libre ch wakiñatema bebmana libre
Отже, син був вільний від свого батька, вільною була
й мати.
i chorsa ch wakiñana tabanokna imojwabaye que
llamó juan oso wakiña
Пізніше в Сібундой вони похрестили того хлопця та
дали йому ім’я Хуан – син ведмедя.
VІ
i chorna chentxana yojtsobochaye mobuna jwisio
yojtsejakana
Вони залишили Сібундой, хлопець швидко досяг
повноліття.
skweloy imojomashingo tabanoy lempe imojabestia
Він пішов до школи в Сібундой, одягався, як справж-
ня людина.
imojwabayentxana i skwele imojemashingo
Він мав одяг і відвідував школу.
i ch kanyebé nyetxá podeskebé yojtsenajwabna
nyetxá podeskebé yojtsenajwabna
Та хлопчик був потворний, усе плутав; був потвор-
ний та все навкруги переплутував.
lo de mase baseñamalunga ndoñe kas imentsebomina
Інші маленькі дітлахи не сприймали його серйозно.
kaftsoburlañika jtsoburlañingana
Вони глузували з нього, дражнили.
i chorna ch ermanebeñe jombwambayana mntxá
І тоді католицький чернець звернувся до них:
xmojtseborlana i el bueno
«Ви висміюєте його, а він думає:
atxena chantsawanta kexmuntatawanta atxebe
añemna kach kuntxamo
“Я змирюся із цим, я витерплю, моя сила дуже велика.
atxe tstojatatxenana
Я не втрачу владу над собою”».
kaban nye ndoñe kaso imontsebomna
Вони все ще не звертали на це уваги.
asna yojobwambaye ndoñe kaso montsebomentxana
Тоді він порадив їм: «Будьте обережні!»
yojobwambay pronta ermanebeñe yojakastegakasa
Він радив їм знову, чернець карав їх.
nye ndoñe ndojinyinga nye kaftsoburlañika chbé
jtseborlanán
Але вони не мали співчуття, глузували й дражнили.
chentxan nemo erman ndoñe kaso imontsebom-
nentxan
З того часу вони не звертали уваги на ченця.
nye pronta jaoprobamna chabe añema
«Незабаром ви відчуєте його силу».
tojanoprobay
І вони відчули.
nye batatema chana jatsuntxana tempo chana obaná
jaotxenamaka
Він лише несильно вдарив одного з них кулаком, і
той одразу помер, він лише вдарив одного з них.
muerto con la fuerza de él
Той помер від сили удару його руки.
chentxana imojtsewatjanaka ndoñe mejor kachkay
imojonyaye
Після цього вони почали побоюватися його, краще б
вони не чіпали його.
VІІ
skweloye libre yojabokna i chorna chana inyana
ndayá wabayina
Він залишив одну школу, потім іншу. Яке було його
ім’я?
pero utatsa tsunditatxumbo
Але я впевнений, що дві школи.
ibojá a la guerra ch juan oso y con el otro chbiama
ndoñe tsutsabowinyna
Він пішов на війну, той Хуан Осо, з іншим парубком,
чиє ім’я я не можу згадати.
i otro tambien kantsubtay imojobema pero mayoral-
na juan osoka
Там було також семеро інших людей, але найстар-
шим був Хуан Осо,
mayorna mas mayorna ndayá podeskabé
найстаршим і таким небезпечним!
i choka ch moikan kanya txamo soplomolina i kastel-
lanamakanak
Вони мали іспанську артилерію.
chiekna el otro i ch mayor i ch utata nyenga kansubta
imojetsobukañe
Отже, той парубок і той, що старший, тільки вони
двоє та ті, семеро, вижили.
choka imojtsanjanga mallajkta gente imojtsobatman
skopetaxangak
Вони воювали з багатьма людьми, вони вбивали їх
за допомогою гвинтівок.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
37
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Джон Г. Мак-Дауелл. Справжнє походження оповідання «Хуан Осо»
choka ch jenapelian ch con el juan oso
Вони воювали з Хуаном Осо.
oh ch kastellanamakana yojtsangwebjoy
Ця артилерія примушувала їх літати.
nyan nye twambebe plumashaka yojtsangwebubjoy
la gente
Як перо курки, так літали люди.
nye chan kansubta imojetsobukañamina
Тільки ті, семеро, вижили.
chorna nye grasia yojtsemna ch mallajkta imojtse-
menungena grasia yojtsemna
Вони лише посміхалися, навколо було дуже багато
ворогів, а вони лише посміхалися.
kachká mujemungena imochjatsungana
Ось скільки багато було ворогів.
pero chunga imojtsoganañe lempe chubta jente yojt-
sapochokaye con soplomolina kastellanamakanak
Але вони перемогли геть усіх тих ворогів за допомо-
гою іспанської артилерії.
VІІІ
nyetxá tsundatatxumbo
Це все, що я знаю.
Вищенаведена казка виникла в контексті культури
племені камса. Ведмідь приходить до оселі, коли дівчи-
на залишилася доглядати за домівкою, поки її родина
перебуває в місті на святі. Дівчина вразлива, ведмідь
зваблює її та забирає жити до себе. Зваблювання опи-
сане шляхом повторення слова з мови камса «ibojtsein-
gañe», яке має корінь іспанського походження «enga-
ñar» і означає «обдурювати», «обманювати», але має і
значення «фліртувати» в англійській мові з префіксом
-bo, який у мові камса означає взаємність. Звідси
випливає, що стосунки дівчини й звіра були взаємни-
ми. Така взаємність продовжується, коли ведмідь і
жінка починають жити разом – як чоловік і дружина.
Вислів мовою камса, яким це описано, – «chata ibojt-
seneyen» – дослівно означає «ті двоє, почали жити
разом». Тут ми також бачимо префікс взаємності -bo.
У казці племені камса йдеться про статевий зв’язок
між людиною і твариною, унаслідок якого народжуєть-
ся дитина. У зверненні до дитини мати називає свого
чоловіка словом «bayuj», що означає «звір». Фраза «chan
ndoñe krischian», тобто «він – не людина», має важливе
значення в міфології камса.
Саме хлопчик пропонує матері залишити їхнє житло
й повернутися до людей, і оповідач зауважив, що він
«ставився до матері добре», кажучи це. Мати й син
швидко побігли до Сібундой. Коли ведмідь повернувся
додому, то побачив, що вони пішли, та за їхнім запахом
рушив за ними до міста.
Однак жінка попередила людей, вони підготували-
ся до появи звіра та застрелили його з гвинтівок.
Хлопчика похрестили й назвали «Juan Oso Wakiña»,
тобто «Хуан, дитина ведмедя». Хуан Осо характеризу-
ється розповідачем як «дуже потворний, він усе плу-
тає». Він носить одяг і відвідує школу, але інші дітлахи
глузують з нього. Католицький чернець попереджає
їх, що дражнити його не варто, але вони не слухають,
тож одного разу Хуан Осо втратив владу над собою і
вдарив хлопця, який одразу вмер. З того моменту Хуан
Осо залишив школу та вирушив пізнавати світ.
Наприкінці казки розповідається про перемогу в
битві, у якій Хуан Осо очолив гурт із сімох товаришів.
За допомогою «kastellanomakanak», що схоже на іспан-
ську артилерію, Хуан і його товариші перемагають.
Якщо не зважати на елементи, які пов’язані з доли-
ною Сібундой, то ця казка у виконанні Ф. Нарваеза у
всіх подробицях відповідає іспансько-американському
прототипу. Нижче наведено стандартні епізоди.
1. Ведмідь приходить, щоб звабити та забрати силою
жінку.
2. Вони живуть разом і мають статеві стосунки, уна-
слідок яких народжується син.
3. Мати та її син залишають ведмедя, щоб знову
долучитися до людського товариства.
4. Ведмідь приходить за жінкою, але його вбивають
її товариші.
5. Дитину ведмедя і людини називають Хуан Осо;
вона має особливості, успадковані від батька, зокрема
надзвичайну силу.
6. Хуан Осо одним ударом убиває дітей, які глузують
з нього.
7. Він покидає домівку, щоб узяти участь у воєн них
діях.
Ці епізоди, з певною відмінністю в деталях, містять-
ся в оповіданнях, які переказують у Новому світі [5; 9;
16; 17]. Отже, у ассинібойнів ця казка є своєрідним
каркасом, або кістяком, у межах цілої серії оповідань
про ведмедів. У казці ассинібойнів, яку відібрав
С. Томпсон зі збірки Р. Лоуї 1910 року, спостерігаємо всі
ці епізоди, окрім посилання на статеві стосунки, але
можна припустити, що про це замовчують, оскільки
дитина, народжена жінкою, має величезну силу, яка,
безсумнівно, успадкована від ведмедя.
Отже, ми маємо вагомі докази впливу європейських
казок, що можна довести трьома аргументами.
По-перше, каркас оповідання дуже подібний до євро-
пейських прототипів оповідань, а саме: до типу 301, за
покажчиком казкових сюжетів Аарне-Томпсона, «Три
викрадені принцеси» і типу 650А «Сильний Джон» за
С. Томпсоном, які могли бути запозичені. По-друге,
однотипність сюжетів указує на те, що таке поширення
є результатом послідовного розповсюдження стандарт-
ного варіанта казки. Ф. Боас зазначає, що це поширен-
ня – результат попередніх контактів з іспанцями й
подальша передача оповідання від племені до племе-
ні [3, р. 254]. По-третє, на підтримку європейського
походження вказує також тема військових завоювань,
яка відображена в обох варіантах (і в племені камса, і в
ассинібойнів).
Якщо зважати на цей аргумент, то чи означатиме
це, що решта казок про ведмедя-спокусника, пошире-
них серед корінних американців, також має подіб не
походження? І якщо це так, то чи не маємо ми доказів
того, що цей розповідний жанр автохтонних амери-
канців суттєво залежить від європейських джерел?
Однак не варто передчасно приймати цю низку дока-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
38 Народна епіка та питання виконавства
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
зів. Ми пропонуємо зустрічний аргумент, який ста-
вить «Juan Oso» не в центр, а на периферію серії опо-
відань про ведмедя-спокусника. Якщо припустити, що
ця казка пов’язана з європейськими джерелами, то
постає зовсім інша картина. І передусім тоді слід
визнати, що європейський оригінал тому набув попу-
лярності серед американців, що в їхній міфології вже
були сюжети про тварин, які беруть шлюб з людиною.
Наш вищенаведений аргумент є важливим не тільки з
погляду теорії європейського походження, а також для
розуміння тематичних тенденцій, що розрізняють
європейську й американську антології казок.
Тварини-спокусники з казок племені камса
Як і в ассинібойнів, у племені камса побутують чис-
ленні історії про ведмедів, які спокушали жінок. Це
може свідчити про те, що «Juan Oso» належить до
широкої категорії міфічний розповідей. Одну з них –
«Osobiama» – нам розповів у листопаді 1978 року най-
досвідченіший казкар племені камса – Маріано
Чикункве. Він оповідає про події, які сталися на свято
Тіла Христового, коли батьки пішли до міста Сібундой
на три тижні чи навіть на місяць, залишивши дітей
доглядати за будинком. М. Чикункве каже, що він від-
відував такі свята, коли був дитиною, доки церква не
заборонила їх через те, що вони, мовляв, сприяли роз-
бещеності.
Казкар зображує ведмедя, поведінка якого схожа на
людську. Він весело розповідає про спроби тварини
наслідувати гуляння людей у місті. Звір прив’язує бряз-
кальце з насінням до щиколотки й танцює, приспівую-
чи: «Я роблю тут, у саду, те саме, що вони роблять у
Сібундой». Передражнюючи людей, він виносить яйця,
щоб з’їсти, але замість того, щоб покласти їх на тарілку,
розбиває об чоло; наслідування ведмедя загалом
незграбні. Він співає пісню про Тіло Христове
«Korobxstontxe, Korobxstontxe», танцює і кружляє.
У цьому початковому епізоді казки ми бачимо гуморис-
тичне зображення ведмедя, як у казках племені камса
про спритників.
Однак оповідь М. Чикункве швидко стає серйозною.
Він описує сцену зваблювання в подробицях, вислов-
люючи невпевненість: «Як це могло бути? Я вважаю,
що так. Добре, я розповім». Нижче подаємо уривок зі
сцени зваблювання, яку розповів казкар.
chora chana ibojatontxa jaingeñana ch osona boyá
oso inamna
Тоді він почав блазнювати перед нею, той ведмідь-
самець, бо ведмедем він був.
yojontxá jayingeñana shemaka
Тоді він почав блазнювати перед тією жінкою.
iye ch shema chkasa yojowena ch osoftaka
Та жінка слухала ведмедя.
i chká ibojtsobwachjangwa ch umanidad
І, таким чином, почалися залицяння.
Саме в образі ведмедя, а не людини, йому вдається
звабити молоду жінку. Потім він забирає її в гори і
доглядає за нею, як у версії Ф. Нарваеза. Однак у розпо-
віді М. Чикункве чоловік знаходить жінку поблизу гір-
ського струмка, де вона пере білизну; вона просить
повернути її додому, але до того часу збудувати десять
огорож і поставити солдатів із гвинтівками.
У цій версії ведмідь повертається та негайно дізна-
ється, що трапилося; одним ударом він розриває дити-
ну навпіл та кидається наздоганяти жінку, щоб убити і
її. У люті він наближається до міста й минає чотири
огорожі, перш ніж кулі повалять його. Щоб добити тва-
рину, люди вийшли з палицями. М. Чикункве завершив
свою казку зауваженням: «Ці ведмеді були, як у давні
часи. Вони любили зваблювати жінок».
Незважаючи на схожість сюжетів, між «Osobiama» і
«Juan Oso» є суттєва різниця: в «Osobiama» тему дитини
ведмедя й людини не розвинено. Так, є живий нащадок
цього союзу, але оповідання залишає дитину-ведмежа
без імені та зображує його загибель дуже поверхово;
оповідач зосереджується на кумедній поведінці ведме-
дя на початку, потім на особливому шлюбному союзі
ведмедя й жінки, а наприкінці – на вбивстві лютого
звіра на околицях міста.
Варто згадати ще одне оповідання племені камса –
«Alegra Osobiama», яке розповів Ф. Нарваез у грудні
1978 року. У ньому, знову-таки, ведмідь приходить до
жінки, яка доглядає за будинком, доки її батьки пере-
бувають у місті на святі. Але цього разу жінка виявля-
ється розумною та здатною протистояти і захиститися
від ведмедя. Останній починає готувати кілька яєць і
соус, щоб забрати із собою, кажучи: «Так вони їдять у
Сібундой». Як і ведмідь з казки М. Чикункве, він
прив’язує брязкальце з насінням до ноги й починає
танцювати. Але він видає важливу інформацію, співа-
ючи: «Я нічого не боюсь, тільки гримучої змії». Молода
жінка, яка сховалася на горищі, почула це та вигадала
план: вона вирішує опустити довгий тканий ремінь на
голову ведмедеві. Коли ремінь обкрутиться навколо
його ніг, ведмідь подумає, що змія захопила його, та
вилетить з будинку з причепленим брязкальцем і
ніколи не повернеться. Як і у версії М. Чикункве,
цього ведмедя зображено гумористично. Але він
залишається джерелом справжньої небезпеки, а отже,
стоїть осторонь від ведмедя із циклу казок про
спритників.
Незмінним елементом в описаних казках про вед-
медів є намір тварини звабити жінку та побратися з
нею. Саме цей ключовий елемент допоможе нам, зре-
штою, визначити справжнє походження оповідання
«Juan Oso». До речі, візити тварин-залицяльників до
осель молодих чоловіків і жінок є центральною темою
в міфології камса, пов’язаною з «гірко-солодкою
мораллю майбутнього» [14, р. 3–36]. Так, нами було
знайдено понад десять оповідань такого типу в репер-
туарі камса. Головний зміст полягає в тому, що які б
подарунки ці тварини не приносили, їх потрібно вига-
няти з людської родини. Хоча такі подарунки бувають
значними: сова-людина може розчистити ділянку лісу,
лише з галасом літаючи над землею; жінка-шулупсі
може зварити пиво з кількох зернин кукурудзи; жінка-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
39
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Джон Г. Мак-Дауелл. Справжнє походження оповідання «Хуан Осо»
стонога може перетворитися на їжу. Кожне із цих
створінь шукало доступу до людської родини через
шлюб, але всіх їх виганяли через незграбність і
нечемність.
Типовим прикладом є оповідання Марії Джуаджи-
біой «Tobiaxbe Parlo» («Казка про стоногу»). Нижче
викладено текст, записаний за виступом М. Джуаджи-
біой, і його переклад.
«Tobiaxbe Parlo» у виконанні Марії Джуаджибіой,
жовтень 1978 року
І
kanye tobiaxe inashjango bobonsbiamaka
Молода жінка прийшла до молодого чоловіка.
i ch wamben mama jaboknán ibojauyan
Та її майбутня свекруха сказала:
xkatjesaboye jenaxaka
«Іди та посади насіння barbacuano».
i ch bebinka jabokná ibnetsjwañe
Та майбутня невістка відповіла їй:
xwatsetsejaja jomuxenaka
«Я сама стану barbacuano».
asna bibiaxá xmetsabojeka
Потім: «Посади achira для мене».
inye chká jatjwañana xwatsetsejaja bibiná
Знову вона відповіла: «Я сама стану achira».
i nye ndoñese juwenan ntxam tbojtserwanka
Проте вона навіть слухати її не стала, як та може
просити її?
ІІ
chorna ch wamben mama jabokná inetsoñe jawas-
huntsam
Тоді майбутня свекруха пішла садити кукурудзу.
inetsashuntsañokna santopeso ibninyenaka
Коли вона саджала кукурудзу, то побачила стоногу.
i as cha chuwashuntsantxeka ibnetsutsjanganja
Та коли вона саджала кукурудзу, вона вдарила її
палицею для копання.
nye natjumbañe inetsashuntsañe
Вона лише спокійно продовжувала саджати кукурудзу.
yojabuchoká orna yojtá tsoy
Після цього вона повернулася до будинку.
chorna ibninyen ch bebinkwa jabokná impasajem
Тоді вона знайшла майбутню невістку в кепському
стані.
intsatotebemañe betxaxena txa lisianajem
Вона сиділа з перев’язаною головою.
umochkwanajem ibojinyem
Вона побачила її з покритою головою.
ІІІ
chorna ch wamben mama jabokná ibojatjay
Тоді майбутня свекруха запитала:
ndayek sobrená chká biyatsmanaka
«Що трапилося, доню?»
chorna ibojojwá ndoñe kach batá chká xkondwabo-
naka
Та відповіла: «А це не ви, мамо, зробили мені так?»
chorna ibojauyán ndayentxe chká tkunbjamaka
Тоді вона сказала: «Де це трапилося з тобою?»
orna ibnojwá ndoñe ch jajoka jenantxeka xkon-
jutsjanjanaka
Та відповіла: «У саду, чи не ви вдарили мене палицею
для копання?»
chorna ibnojwá jenantxeka ndayá santo pesontxe
chká tijutsjanganja
Тоді вона відповіла: «Я вдарила велику стоногу, ось
так, палицею для копання».
as ak ndoñe krischian nkondimunaka ibnauyanaka
«Тоді ти – не людина», – сказала вона їй.
ІV
nye nyetxá sindutatxumbo
Це все, що я знаю.
Отже, молода жінка прийшла до будинку неодруже-
ного чоловіка. Як і в інших оповіданнях про тварин-
залицяльників, потенційний партнер має пройти
випробувальний період шлюбу, упродовж якого май-
бутнє подружжя доводить серйозність своїх намірів,
але члени родини знаходять причини, щоб заборони-
ти союз.
Центральним моментом у таких міфах є виявлення
тваринної природи залицяльника. У «Tobiaxbe Parlo» –
це рана, завдана жінці-стонозі її майбутньою свекру-
хою. Певна вказівка на подальший розвиток подій
виявляється тоді, коли стара жінка питає молоду, чи
допоможе вона їй у саджанні, а та відповідає, що сама
може перетворитися на бажану їжу. У всіх цих казках
оповідач, зрештою, вигукує: «Cha ndoñe krischian!»
(«Він / вона – не людина!»). Це здивування, що
з’явилося в міфічних оповіданнях племені камса,
стало також традиційною фразою під час гри в
крем’яхи, коли хтось точно влучає у ціль (у родинах,
де діти слухали такі казки). Водночас у вищезгаданих
оповідях простежується і сумний тон, адже вигнання
тварин-залицяльників позбавляє людське товариство
духовної сили перетворення, якою тварини володі-
ють. Відмовляючись, люди залишаються в межах
смертного життя. Літні люди пояснюють, що такі тва-
рини-залицяльники приходять, щоб дати знання, які
могли б створити рай на землі, але ціна дуже висока –
порушення онтологічних меж, що забезпечують
надійні умови для продовження цивілізації. Описи
того, що може трапитися, якщо обрати інший шлях,
тобто погодитися жити з твариною як чоловік і дружи-
на, широко представлені в міфології сусідніх груп, а
також віддаленіших корінних громад. Ця міфологія
передбачає, що спокуса духовної сили значно перева-
жає над можливою шкодою. Серед єкуана, що у Гвінеї,
наприклад, «шлюб із тваринним духом, навіть якщо
це небезпечно, дає можливість набути сили» [2, р. 71].
Тукуна – група, що мешкає в тропічних лісах далеко
вниз за течею від долини Сібундой, – має у своїй міфо-
логії національного героя Монманекі, який обирає
собі кількох тварин за дружин [15]. Кожне таке спаро-
вування завдає серйозних проблем. Наприклад, жін-
ка-папуга ара може варити великі кухлі пива з кількох
зернин кукурудзи. Як і у випадку із Сібундой, свекруха
знаходить багато невикористаних кукурудзяних качанів
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
40 Народна епіка та питання виконавства
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
і, не перевіривши кухлі, дорікає молодій жінці, яка обра-
жається та повертається до своєї тваринної подоби.
Також повчальним є оповідання про ведмедя
Тлінгіта, яке записали Річард і Нора Дауенхауер, «Haa
Shuká, Our Ancestors» («Наші предки») [7]. У казці «The
Woman Who Married the Bear» («Жінка, яка вийшла
заміж за ведмедя»), що розповів Том Петерс, жінку
викрадає ведмідь-спокусник, якого вбивають її брати.
Але вона вдягає шкуру свого чоловіка та, зрештою,
перетворюється разом з дітьми на ведмедів. Урешті-
решт, її вбиває молодший брат. Персонаж Хуан Осо
подібний до Тлінгіта, але сюжети дуже різняться: роди-
чі спрямовують свою руйнівну енергію на жінку. І у
випадку папуги ара, і у випадку ведмедя Тлінгіта ціна
такого міжвидового шлюбу та розмноження виявляєть-
ся невиправдано високою.
Міфічні оповідання племені камса зосереджені на
здобутті духовної сили та на потребі застосовувати її
для конструктивних цілей. У цьому розумінні міфи
камса позначені моральною філософією, глибокими
роздумами про людську природу. Наше життя, з його
труднощами, таким чином, постає як хитке надбання,
яке можна втратити, навіть якщо людська уява наді-
лена надзвичайними можливостями. У цій міфології
представлені оповідання про корисні вчинки предків,
які були здатні набувати та закріплювати форми
знань, що уможливило існування людської цивілізації.
Натомість в інших випадках, що спостерігаємо в опо-
віданнях про тварин-залицяльників, зображена небез-
пека шлюбу з представниками непевної духовної
сили. Отже, ми розглядаємо «Juan Oso» як багатознач-
ну структуру, сформовану поперед німи спостережен-
нями. По-перше, «Juan Oso» є зразком оповідань з
європейським корінням, що знач но поширені в
Америці, у тому числі серед місцевих народностей. Це
можна назвати зовнішньою специфікою казки, де спо-
стерігається поєднання європейського й американ-
ського мистецтва оповіді. По-друге, як випливає з
казок і ассинібойнів, і камса, «Juan Oso», або «John the
Bear», також має внутрішню специфіку, згідно з якою
це оповідання є наративним джерелом репрезентації
місцевих записів про історичні прототипи. Такі прото-
типи характерні для оповідань Нового світу, та вони
зосереджені, як уже зазначалося, на здобуванні й при-
боркуванні духовної сили.
У міфології корінних американців показано межі
між твариною і людиною, установлення цих меж і їх
порушення, а також наслідки такого порушення.
Міфічні оповідання племені камса варто сприймати
як моральну філософію, що має на меті забезпечення
стабільності суспільства. А значне поширення подіб-
них міфів в Америці можна розглядати як роздуми над
людською природою. Ключовим елементом є питання
духовної сили, але цей елемент часто взаємодіє з
темою тварин-залицяльників. Міфологія корінних
американців пов’язана з оповіданнями, у яких твари-
ни намагаються долучитися до людської родини,
застосовуючи різноманітні моделі зваблювання.
В антології ассинібойнів та інших племен у Південній
і Північній Америці приймання таких незграбних
залицяльників до людських родин забезпечує володін-
ня дивовижними силами, але водночас викликає руй-
нівну силу, не контрольовану та не обмежену. В анто-
логії камса подібних союзів, як правило, уникають,
усвідомлюючи втрачені можливості. Отже, яким
чином «John the Bear» належить до цих зразків міфо-
логії корінних американців? У нашому аналізі це опо-
відання постає як європейське нашарування,
прив’язане до місцевої моделі як відокремлений, ано-
мальний тип. Походження оповідання «Juan Oso»
може бути європейським, але воно поширюється
через своїх численних «родичів» у Новому світі, які
також мають спільні тваринно-людські особливості,
але виявляють зовсім інші інтереси. Хуан Осо, або
Джон-Ведмідь, має тенденцію здобувати багатство і
владу шляхом бойових дій; натомість казки, де героя-
ми є його «тубільні родичі», розповідають про спокусу
та небезпеку набуття духовної сили. Отже, у цьому
випадку постійний елемент – ведмідь, який шукає
собі пару серед людей, – дає хибне уявлення про дві
дуже різні складові оповідань щодо національної куль-
тури, а також тематичної логіки. «Juan Oso», можливо,
і походить з Європи, але його «родичі» в Америці є
невід’ємною частиною надбання Нового світу.
1. Abrahams R. The Man-of-Words in the
West Indies: Performance and the
Emergence of Creole Culture. – Baltimore :
Johns Hopkins University Press, 1983.
2. Bierhorst J. The Mythology of South
America. – New York : Morrow, 1988.
3. Boas F. Notes on Mexican Folk-Lore //
Journal of American Folklore. – 1912. –
N 25. – Р. 204–260.
4. Boas F. Race, Language and Culture. –
New York : Macmillan, 1940.
5. Boggs R. Index of Spanish Folktales. –
Helsinki : Folklore Fellows Communica-
tions, 1930.
6. Crowley D. Negro Folklore: An
Africanist’s View // Texas Quarterly. –
1962. – N 5. – Р. 65–71.
7. Dauenhauer R., Dauenhauer N. Haa
Shuká, Our Ancestors: Tlingit Oral
Narratives. – Seattle : University of
Washington Press, 1988.
8. Dundes A. African Tales among the
North American Indians // Mother Wit
from the Laughing Barrel: Readings in
the Interpretation of Afro-American
Folklore, 11k4–25. Englewood Cliffs. –
New Jersey : Prentice-Hall, 1973.
9. Hansen T. The Types of the Folktale in
Cuba, Puerto Rico, the Dominican
Republic and Spanish South America. –
Berkeley : University of California Press,
1957.
10. Herskovits M. The Myth of the Negro
Past. – Boston : Beacon Press, 1958.
11. Kapchan D. Hybridization and the
Marketplace: Emerging Paradigms in
Folkloristics // Western Folklore. –
1993. – N 52. – Р. 303–326.
12. Lévi‑Strauss C. Totemism. – London :
Beacon Books, 1963.
13. Lowie R. The Assiniboine //
Anthropological Papers of the American
Museum of Natural History. – 1910. –
Vol. IV. – Pt. 1.
Література
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
41
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Джон Г. Мак-Дауелл. Справжнє походження оповідання «Хуан Осо»
14. McDowell J. Paradise Forestalled:
Animal Suitors in Sibundoy Myth //
Midwestern Folklore. – 2007. – N 33. –
Р. 3–36.
15. Nimuendajú C. The Tucuna. –
Berkeley : University of California
Publications in American Archaeo logy
and Ethnology, 1952. – Vol. 45.
16. Paredes A. Folktales of Mexico. –
Chicago : University of Chicago
Press, 1970.
17. Robe S. Index of Mexican Folktales. –
Chicago : University of California
Press, 1973.
18. Rowe J. Inca Culture at the Time of the
Spanish Conquest // Handbook of South
American Indians / ed. J. H. Steward. –
Washington : U. S. Govt. Printing Office,
1946. – Vol. 2.
19. Thompson S. European Tales Among
the North American Indians. – Colorado
Springs, 1919.
20. Thompson S. Tales of the North
American Indians. – Bloomington :
Indiana University Press, 1929.
Переклад з англійської Інни Головахи
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201674 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:43:57Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мак-Дауелл, Д. 2025-01-28T08:45:56Z 2025-01-28T08:45:56Z 2012 Справжнє походження оповідання «Хуан Осо» / Д. Мак-Дауелл // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 32-41. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201674 398.21(73) John McDowell. The True Lineage of «Juan Oso». A cohesive narrative, a tale-type story «John the Bear» or «Juan Oso» is analyzed in the article of John H. McDowell. The author inspects the thesis that the native American narrative corpus, and the plot of «John the Bear» as its element, both originate in European sources. After considering the presence of the same plot in two New World collections, Robert Lowie’s Assiniboine myths and his own Kamsá mythic narratives, the author proposes that «Juan Oso» is a special case in an endemic American corpus of tales featuring amorous bears. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Народна епіка та питання виконавства Справжнє походження оповідання «Хуан Осо» The True Lineage of «Juan Oso» Article published earlier |
| spellingShingle | Справжнє походження оповідання «Хуан Осо» Мак-Дауелл, Д. Народна епіка та питання виконавства |
| title | Справжнє походження оповідання «Хуан Осо» |
| title_alt | The True Lineage of «Juan Oso» |
| title_full | Справжнє походження оповідання «Хуан Осо» |
| title_fullStr | Справжнє походження оповідання «Хуан Осо» |
| title_full_unstemmed | Справжнє походження оповідання «Хуан Осо» |
| title_short | Справжнє походження оповідання «Хуан Осо» |
| title_sort | справжнє походження оповідання «хуан осо» |
| topic | Народна епіка та питання виконавства |
| topic_facet | Народна епіка та питання виконавства |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201674 |
| work_keys_str_mv | AT makdauelld spravžnêpohodžennâopovídannâhuanoso AT makdauelld thetruelineageofjuanoso |