Розвідки сучасного українсько-канадського фольклору: погляд з Вінніпега
Robert-Bohdan Klymasz. Survey of Contemporary Folklore of Canadian Ukrainians: View from Winnipeg. This article deals with the contemporary folklore of Canadian Ukrainians, especially with the new forms of tradition in the urban surroundings.
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201680 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Розвідки сучасного українсько-канадського фольклору: погляд з Вінніпега / Р. Климаш // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 81-83. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859939798745088000 |
|---|---|
| author | Климаш, Р. |
| author_facet | Климаш, Р. |
| citation_txt | Розвідки сучасного українсько-канадського фольклору: погляд з Вінніпега / Р. Климаш // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 81-83. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | Robert-Bohdan Klymasz. Survey of Contemporary Folklore of Canadian Ukrainians: View from Winnipeg. This article deals with the contemporary folklore of Canadian Ukrainians, especially with the new forms of tradition in the urban surroundings.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:10:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Коли у 2000 році я вийшов на пенсію, залишивши
Канадський музей цивілізації, розташований у Ґатіно
(провінція Квебек, неподалік Оттави), то переїхав до
Вінніпега в провінції Манітоба – історичного центру
українського життя в Канаді. Отже, я опинився в місті,
мешканцями якого є або українці, або принаймні одру-
жені з українцями. Проте для мене Вінніпег був не про-
сто зупинкою на шляху до заманливих реліктів Заходу,
на зразок міст Дофіна, Йорктона, Вегревілля та перифе-
рії, насичених українським фольклором *. Я приїхав до
Вінніпега, щоб залишитися. Молодеча енергійність і
зовнішнє фінансування полишили пенсіонера, тож
літні експедиції відійшли в історію. Вінніпег мав стати
моїм постійним місцем перебування.
Проте фольклористів колишніх не буває, тому мені
було важко ігнорувати українські фольклорні явища,
що просто скупчувалися всюди, куди б я не повернув-
ся. Стало зрозумілим те, що українське населення
Вінніпега захоплюється фольклорними подіями так
само, як будь-яка інша громада. Хоча фольклору в
місті було достатньо, але мені не вистачило підготов-
ки, аби змагатися з динамікою нової ситуації. Старих
позначок, на які я зазвичай дивився, як-от церкви з
маківками-цибулинами чи туалети просто неба, при-
таманні преріям, у Вінніпезі не було. Це – урбанізова-
ний простір, насичений тим «справжнім» знанням,
яке я записував багато років тому на периферії. Це
знання виражалося не усно, а через сучасні засоби,
проте була експресія, спов нена звичним для мене
фольклором. Моє початкове небажання називати це
фольклором поступово минулося, я збагнув, що всі ті
нові явища, включно з усіма нетрадиційними свята-
ми (на кшталт української церемонії підняття прапо-
ра) і були сучасною народною творчістю, вартою
серйозної уваги та наукового розгляду. Можливо,
більшість моїх висновків (хоча це переважно резуль-
* Хоча Роберт Климаш працював у Музеї цивілізації, він
проводив ґрунтовні польові дослідження серед українців
канадських прерій. Результатом стала низка монографій:
«Sveto: Celebrating Ukrainian-Canadian Ritual in East Central
Alberta throught the Generations», «The Ukrainian Folk Ballad in
Canada», «Folk Narrative among Ukrainian-Canadians in Western
Canada», «Ukrainian Folklore in Canada: An Immigrant Complex
in Transition» [прим. Н. Кононенко].
тат кабінетних польових досліджень) можна застосу-
вати до фольклору інших українських громад у містах
Північної Америки.
Утрата мови
Саме мова характеризує найдраматичніший аспект
фольклорного комплексу вінніпезьких українців.
Хоча українська мова більше не є життєздатним засо-
бом щоденного спілкування, однак вона функціонує
як «мова спадщини», і саме в цій якості її зберігають –
як позначку традиційної автентичності та квазівідда-
ності. Канадсько-українська мова часто перекручена
й спотворена. Наприклад, некрологи в щоденній
англомовній газеті оплакують вінніпезьких українців
і часто закінчуються фразою «Vichnaya Pam Yat»
замість «Vichnaja pamjat’ [Вічная пам’ять]». Назва міс-
цевої м’ясної крамниці «Karpaty Meats» звучить у
радіо рекламі як «Car Patty Meats» 1. Макаронічні пісні
продовжують «лоскотати слух» загалу та домінувати в
розважальному радіоефірі Вінніпега. Діджей постій-
но підбирає «золоте ретро», до якого належить і тра-
диційна українська балада про вбивство – «Їхали
козаки», що її завзято виконують у стилі польки.
Здається, ніхто не здогадується про зловісний сюжет
балади, де викрадачі прив’язують дівчину до дерева
та підпалюють її.
Перегляд некрологів
Окрім згаданих аномалій, народні «родинні повідом-
лення» (тобто некрологи), спогади й різноманітні ого-
лошення в газеті «Winnipeg Free Press» надають ще
більше матеріалу для дослідження, а суботній номер
особливо багатий на приклади. Щоденний перегляд
газетних некрологів може стати нав’язливим заняттям
для будь-якого фольклориста, бо часто це оповідання з
епічним обертоном. Нижченаведений текст із некроло-
га на десять параграфів (надруковано 21 серпня
2010 р.) являє собою уривок оригіналу й передає істо-
рію життя столітнього Вільяма Пилипчука, знаного
також як Bill Phillips.
Білл народився 1909 року в Східній Галіції (Австрія),
прибув до Канади з батьками в 1912 році й оселився в
Манітобі. Молодим хлопцем Білл полюбляв брати
участь у театралізованих виставах, співати, танцю‑
Розвідки сучасного українсько-канадського
фольклору: погляд з Вінніпега
РобертБогдан Климаш
УДК 801.83:398(71=161.1)
Robert-Bohdan Klymasz. Survey of Contemporary Folklore of Canadian Ukrainians: View from Winnipeg. This article
deals with the contemporary folklore of Canadian Ukrainians, especially with the new forms of tradition in the urban
surrounding.
Keywords: contemporary folklore, Canadian Ukrainians, urban surrounding.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
82 Мультикультурні традиції США та Канади
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
вати, і йому надзвичайно подобалося «мати пригоди» з
друзями у Вінніпезі та околицях.
1940 року Білл вступив до Канадської армії і брав
участь у бойових діях на території Франції та
Німеччини. Після демобілізації він повернувся до Канади,
де познайомився й одружився з «англійською дівчиною
на ім’я Нелма». Після народження сина в місті Аджекс
(провінція Онтаріо) родина перебралася на батьківщи‑
ну Нелми та «оселилася в тихому мальовничому селищі
Айторн поблизу Довера».
У 1983 році після смерті дружини Білл повернувся до
Вінніпега, який знову став для нього домівкою. Свою
любов до співу він виявляв через активну участь у хорі
для старших людей «Вік і Можливості», аж допоки не
стався інсульт...
Порівняно з іншими українськими й неукраїнськи-
ми некрологами, некролог Вільяма можна «оцінити»
лише як фольклорний документ. Таке порівняння вияв-
ляє двоїстість, притаманну цьому жанру, а також пере-
гукування з архаїчнішою версією української традиції
похоронних голосінь. Про Білла згадують, як про пред-
ставника «першої хвилі», людину, яка пережила почат-
кову «лихоманку» української еміграції до Канади сто-
літньої давнини. У подіб них некрологах часто пишуть
про хобі, тому з’являються речення про любов Білла
до співу й інші музичні досягнення. Якби це був некро-
лог жінки, текст виглядав би по-іншому: померлих
українських «бабів» завжди вихваляють за їхні таланти
куховарства та садівництва. Примітно, що тут згадуєть-
ся рік і місце народження, бо про життя українських
емігрантів так званої «Д. П. третя хвиля» (тобто тих, які
прибули до Канади після Другої світової війни)
по відомляють інакше **. Сповідувана релігія – важли-
вий факт, і про нього зазвичай пишуть формульною
мовою, через подробиці поховання й місцезнаходжен-
ня цвинтаря. Анотований список мотивів некрологів
(якщо такий колись укладуть) розглядав би структурні
механізми, притаманні газетним голосінням, які є
части ною канадського й українського діаспорного
фольклору ХХІ ст.
Популярна ономастика
Поширеність українських фольклорних танців при-
вела до швидкого збільшення кількості клубів, ансамб-
лів, шкіл і академій. Щорічний вінніпезький фестиваль
«Фолк лорама», що триває два тижні, у 2010 році пред-
ставив 25 таких танцювальних груп. Кожна з них мала
найменування й на підставі відбору, здійснюваного
комітетом свята, можна зрозуміти важливість гендеру
як основного фактора самоназви. Більшість танцю-
вальних колективів називалися іменниками жіночого
** Д. П. – це абревіатура на позначення DP, тобто Displaced
Persons (українські емігранти до Північної Америки після
Другої світової війни). «Друга хвиля» прибула після Першої
світової війни, а представниками «першої хвилі» стали ті, хто
приїхав наприкінці 1800-х – на початку 1900-х років. Багато їх
прибуло тоді з Австро-Угорської імперії, зваблених
канадськими обіцянками дешевої землі в преріях [прим.
Н. Кононенко].
роду зі світу природи, наприклад: «Річка», «Зоря»,
«Фіалка», «Троянда», «Весна», «Зірка» чи «Завірюха
[Zaavarооka]». Було й кілька колективів із фольклорни-
ми назвами: «Русалка», «Слава!» та «Сопілка». Кілька
груп послуговувалися чоловічими найменуваннями:
«Барвінок», «Розмай» і «Романець». Лише одна група
мала гендерно-нейтральну назву – «Село». На жаль,
одна англомовна газета написала про «українських
танцюристів із гурту “Сало”». Цікаво, що більшість цих
колективів позбулася слова «фольклорний», але зали-
шила «український» для свого опису. На мою думку, це
прихована спроба вирізнити цей жанр танцю і, можли-
во, підняти його до рівня інших, наприклад балету,
сучасного танцю або хіп-хопу.
Кухня
В асортименті вінніпезьких продуктових супермар-
кетів і дрібних продовольчих крамниць завжди є пиро-
ги з усіх усюд ***. Зазвичай їх продають замороженими
в пачках по 12 штук або в кількості, що ділиться на 12.
Багато церковних громад, у тому числі англіканці,
улаш товували вечері з пирогами, щоб зібрати гроші.
Сезон пирогів, що триває з осені до весни, використо-
вують для накопичення коштів й інші релігійні та нере-
лігійні громади (як українські, так і неукраїнські).
Жінки з вінніпезького Українського православного
катед рального собору Святої Трійці влаштовують щомі-
сяця пирогові марафони, що тривають весь день і
голов ний принцип яких – «скільки зможеш з’їсти».
Чимало комерційних ресторанів мали економічну
вигоду саме за рахунок популярності пирогів. Є навіть
такі незвичайні кулінарні експерименти, як пирогові
піци чи сендвічі ****. Увійшовши до кулінарного мейн-
стріма, пироги продовжують свою «тріумфальну ходу»,
а жителька Вінніпега Орися Трач прославилася завдяки
цим кулінарним шедеврам.
Календарні зрушення
Як засвідчують оголошення, надруковані в північно-
американській українській (утім, англомовній) газеті
«Український щотижневик [The Ukrainian Weekly]»,
«бути українцем» можна визначити на підставі певних
свят кожного місяця – від Маланки в січні до Коляди в
грудні. Він ніпезький варіант «бути українцем» включає
два Різдва: «англійське Різдво» (25 грудня) й «україн-
ське Різдво» (7 січня). Останнє більше відповідає
«справжньому духу і значенню Різдва». Проте найсуттє-
вішою модифікацією канадського народного календа-
ря є універсальне сприйняття Маланки як жвавого
свята, що позначає український Новий рік (13–
14 січня). Це січневе свято між груднем (із загально-
прийнятим у Канаді Різдвом) і лютим (із загальноша-
*** Канадські українці вживають слово «пироги» на позначення
вареників, а в англійській мові закріпився польський варіант
написання – «perogies» [прим. перекладача].
**** Пироги переважно начиняють картоплею чи сиром, тому
використання їх у піцах і сендвічах як замінника м’яса є дуже
незвичним для неукраїнських любителів м’ясних страв [прим.
Н. Кононенко].
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
83
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Роберт-Богдан Климаш. Розвідки сучасного українсько-канадського
фольклору: погляд з Вінніпега
нованим днем Святого Валентина) привносить радість
і тепло посеред суворої вінніпезької зими. Воно
пом’якшує післяріздвяну апатію, якою в іншому випад-
ку сповнилася б ментальність вінніпезців.
«Освячення великодніх кошиків» досі популярне, і в
деяких церквах цей ритуал проводять у Великодню
суботу. Щодо самих кошиків, то вони часто не відпові-
дають тому, як мусять виглядати традиційні кошики і
що в них має бути. Багато з них подібні до літніх коши-
ків для пікніка й містять пляшку вина.
Українським традиціям притаманний фактор весе-
лощів, і він особливо виявляється в неабиякій популяр-
ності «соціального» – святкування, що започаткувалося
від старих українських весільних обрядів. Ця подія
тепер є традиційною, про неї навіть написано в
«Енциклопедії Манітоби» (2007). На відміну від вище-
згаданих календарних святкувань, «соціальне», подібно
до більшості весіль і всіх похоронів, може відбуватися
будь-коли впродовж року. «Соціальне» переважно вла-
штовують для зарученої пари перед весіллям.
Пригощання, музика й алкоголь – головні приваби.
Люди, які приходять на «соціальне», не обов’язково зна-
ють заручених, оскільки квитки на подію продають
усім бажаючим взяти участь і повеселитися. Гроші від
продажу квитків стають потім подарунком для пари.
Усе це лише опис сутності «соціального», хоча варіантів
цього святкування може бути безліч.
За вже встановленою репутацією в Західній Канаді,
українські традиції поважають за певний дух радості.
Здається, є народне повір’я, що українцям властива
загальна любов до веселощів і їхні святкування – більш
видовищні, ніж в інших народів, тобто видовищ, при-
таманних українським святкуванням, в інших традиці-
ях нібито немає. На жаль, фольклористам варто глиб-
ше дослідити це народне повір’я, насамперед через те,
що воно відходить від усталених моделей фольклорис-
тичного дослідження. Особливо показовою в цьому
плані є функція згаданих Маланки та «соціального».
Деякі заключні спостереження
Дослідження засвідчують, що втрата мови в діаспор-
ній громаді компенсується підвищеною увагою до
залишкових елементів. Перехід стимулює процес коди-
фікації та стандартизації, а також операції «пошуку й
порятунку». Традиційні страви, наприклад, возвеличу-
ються до статусу «національної кухні» й поширюються
через письмові рецепти та українські куховарські
книги, що незмінно друкуються англійською мовою.
Українські танцювальні ансамблі переважно відкида-
ють слово «фольклорний» і представляють себе просто
як групи «українського танцю», приховуючи спроби
акцентувати увагу не на етнічності, а на жанрі, і в
такий спосіб шукають паритету з балетом або хіп-
хопом.
Однак утрата мови, що зумовлює інші втрати, є
потужним стимулом для серйозного підходу до ство-
рення родинного дерева. Генеологія стала популярним
хобі, що надихає канадських українців на дослідження
родинної історії. Дехто сподівається відшукати бодай
краплину благородної козацької крові у своїх жилах, а
ще краще – знайти родинний герб. Багато людей ідуть
на чималі жертви в довготривалих пошуках докумен-
тів. Виявляти відомості про предків, які, цілком можли-
во, були неписьменні, – це складне завдання.
Серед численних виявів фольклорних традицій візу-
альні символи стали особливими цінностями в руках
як відданих дослідників, так і аматорів. Писанки є тому
найпершим прикладом. Нещодавно за допомогою циф-
рових технологій почали детально документувати
українські церкви в західних провінціях і розміщувати
цю інформацію в мережі для всіх зацікавлених *****.
Традиційне вбрання становить особливу «пробле-
му», оскільки людське тіло – це об’єкт вбирання та при-
крашання. Прихильники українського народного
вбрання вважають, що певний одяг (і всі його складо-
ві) обов’язково мусить пасувати. Таке бачення має
сенс, проте установи й ентузіасти, які збирають і збері-
гають убрання, виставляють його на манекенах або
навіть у ще динамічніший спосіб: одні демонструють
одяг на учасниках парадів, інші влаштовують покази
мод, коли моделі мовчки дефілюють подіумом, а гляда-
чі можуть роздивитися костюми зблизька. Зазвичай
такі відтворення українського народного вбрання «ста-
рого краю» супроводжують коментарі англійською
мовою.
***** Проект, що фінансується урядом, має назву «Sanctuary:
The Spiritual Heritage Documentation Project» («Святилище:
проект документування духовної спадщини») і покликаний
документувати українські церкви та цвинтарі в преріях
провінцій Альберта, Саскачеван і Манітоба. Режим доступу до
п р о е к т у : h t t p : / / w w w. u a l b e r t a . c a / % 7 E c i u s /
religion-culture/c-sanctuary.htm [прим. перекладача].
1 Із граматичного погляду, друга конструкція не має сенсу, проте фонетично вона сприймається англомовним слухачем як
«Автомобільні котлети» замість «М’ясна крамниця “Карпати”».
Примітки
Переклад з англійської Світлани Кухаренко
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201680 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:10:22Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Климаш, Р. 2025-01-28T08:52:35Z 2025-01-28T08:52:35Z 2012 Розвідки сучасного українсько-канадського фольклору: погляд з Вінніпега / Р. Климаш // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 81-83. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201680 801.83:398(71=161.1) Robert-Bohdan Klymasz. Survey of Contemporary Folklore of Canadian Ukrainians: View from Winnipeg. This article deals with the contemporary folklore of Canadian Ukrainians, especially with the new forms of tradition in the urban surroundings. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Мультикультурні традиції США та Канади Розвідки сучасного українсько-канадського фольклору: погляд з Вінніпега Survey of Contemporary Folklore of Canadian Ukrainians: View from Winnipeg Article published earlier |
| spellingShingle | Розвідки сучасного українсько-канадського фольклору: погляд з Вінніпега Климаш, Р. Мультикультурні традиції США та Канади |
| title | Розвідки сучасного українсько-канадського фольклору: погляд з Вінніпега |
| title_alt | Survey of Contemporary Folklore of Canadian Ukrainians: View from Winnipeg |
| title_full | Розвідки сучасного українсько-канадського фольклору: погляд з Вінніпега |
| title_fullStr | Розвідки сучасного українсько-канадського фольклору: погляд з Вінніпега |
| title_full_unstemmed | Розвідки сучасного українсько-канадського фольклору: погляд з Вінніпега |
| title_short | Розвідки сучасного українсько-канадського фольклору: погляд з Вінніпега |
| title_sort | розвідки сучасного українсько-канадського фольклору: погляд з вінніпега |
| topic | Мультикультурні традиції США та Канади |
| topic_facet | Мультикультурні традиції США та Канади |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201680 |
| work_keys_str_mv | AT klimašr rozvídkisučasnogoukraínsʹkokanadsʹkogofolʹklorupoglâdzvínnípega AT klimašr surveyofcontemporaryfolkloreofcanadianukrainiansviewfromwinnipeg |