Участь кобзаря Т.М.Пархоменка в культурно-мистецькому житті Ніжина початку ХХ ст.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Ніжинська старовина |
|---|---|
| Datum: | 2006 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20169 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Участь кобзаря Т.М.Пархоменка в культурно-мистецькому житті Ніжина початку ХХ ст. / С. Зозуля // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2006. — Вип. 2(5). — С. 110-113. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859774010993147904 |
|---|---|
| author | Зозуля, С. |
| author_facet | Зозуля, С. |
| citation_txt | Участь кобзаря Т.М.Пархоменка в культурно-мистецькому житті Ніжина початку ХХ ст. / С. Зозуля // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2006. — Вип. 2(5). — С. 110-113. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Ніжинська старовина |
| first_indexed | 2025-12-02T07:58:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
110
13. Дурилін С.М. Марія Заньковецька. – К., 1955. – С. 408.
14. Слідча справа НКВС №817.
15. Известия Нежинского уисполкома. – 1922. – 7 августа (№7).
16. ВДАЧОН, ф. 598, оп.1, спр. 665, арк. 241.
17. Известия Нежинского уисполкома. – 1922. – 23 июля (№5).
18. Мандельштам О. «Березіль» // Київський пролетар. – Київ, 1926. – 7 травня (№102).
19. Лягущенко А. Лесь Курбас: мистецтво художника у дзеркалі двох епох // Український
театр. – 1996. – №2. – С. 3.
20. Смолич Ю. Розповідь про неспокій триває. Частина друга. – К., 1969. – С. 52.
21. Там само. – С. 53.
22. Грудина Д. Декларації і маніфести. Про «шляхи» «Березоля» // Критика (Харків). – 1931. –
Ч. 2. – Лютий. – С. 92-108; Він же. «Стаканчик» з «Березоля» // Радянський театр (Харків).
– 1931. – Ч. 3; Він же. Рецидив – чи... «строга витримана лінія» // Критика (Харків). –
1931.– Ч. 4. – Квітень. – С. 78-90; Він же. «Стаканчик»... «воїнствує» // Радянський театр
(Харків). –– 1931. – Ч. 4-5. – С. 51–58; Він же. Про театральний диспут в будинку
літератора В.Блакитного (9.ІІІ.1931) // Літературна Газета (Харків). – 1931. – Ч. 10; Він же.
Досвід шевства ХПЗ над «Березолем» перенесемо на заводи країни // Театральна декада
(Харків). – 1931. – Ч. 1. – С. 10–11; Він же. Український радянський театр за 15 років //
Критика (Харків). – 1932. – Ч. 11. – С. 40–67; Він же. З приводу помилок «Березоля». Лист
до редакції // Комсомолець України (Харків). – 1932. – 27 лютого; Він же. За високу
культуру радянської естрадної драматургії // За марксоленінську критику (Київ). – 1934. –
Ч. 8. – Серпень. – С. 82–97; Він же. Против Курбасовщины в театре // Театр и драматургия
(Москва). – 1934. – № 6. – Июнь. – С. 30–36 та ін.
23. Табачник Д. І руйнівник і будівничий // Репресоване «відродження». – Київ, 1993. – С.
385-398.
24. Слідча справа НКВС №817.
25. Там само.
26. Там само.
Сергій Зозуля (Київ-Ніжин)
УЧАСТЬ КОБЗАРЯ Т.М.ПАРХОМЕНКА
В КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОМУ ЖИТТІ НІЖИНА
ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Із-поміж «товарищества» співочого цеху межі ХІХ-ХХ ст. особа сліпого
бандуриста Терентія (Терешка) Макаровича Пархоменка є досить помітною і
неординарною: кому ще з українських кобзарів і лірників доводилося виступати в
оперному театрі або на загальнодержавному науковому форумі; отримувати допомогу
від професійних композиторів у підборі музики [5, С.448]. За ступенем виявленої
цікавості до професійної діяльності і репертуару Т.М.Пархоменка в науковому світі
свого часу, можна порівняти хіба що з проявами інтересу до постаті Остапа Вересая.
Але, попри констатацію фінальних результатів етнографічних досліджень
професійної діяльності Т.М.Пархоменка, не менш цікавими є епізоди його біографії,
особливо – зважаючи на їх безпосередній вплив на розвиток культурно-мистецького
життя в Україні.
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
111
Складно говорити чи вперше влітку 1901 р. Т.М.Пархоменко був у Ніжині.
Швидше за все – ні, оскільки основні заробітки члени «гурту» співочого цеху
отримували на ярмарках і базарах, які досить часто відбувалися по всіх провінційних
містах і містечках Лівобережної України [6, С.13]. Однак, зазначений візит мав на
меті не тільки заробіток. За спогадами ніжинського композитора, диригента, співака і
культурного діяча Ф.Д.Проценка Т.М.Пархоменко спеціально завітав до Ніжина аби
завести знайомства серед місцевої культурної публіки [7, С.23]. Такий візит,
зважаючи на особу цього бандуриста, не є дивним: інтелігенція («пани») становили
важливу – і найбільш щедру – частину його аудиторії [9, С.107]. Водночас,
інтелігентна публіка була не тільки вдячним споживачем, але й, одночасно,
постачальником репертуару бандуриста: спостерігаючи уподобання «панів»,
Т.М.Пархоменко виконував найбільш ціновані ними твори: думи й історичні пісні, які
розучував за збірками народних пісень Б.Д.Грінченка, А.Метлинського,
Д.М.Ревуцького [7, С.23; 9, С.136].
Про Ф.Д.Проценка він дізнався в Чернігові, коли навчався співу «в одного дідича і
у двох студентів, які й послали його у Ніжен до Проценка». Ось як характеризує
Федір Данилович народного співця: «людина років 30 … грати на бандурі і співати
він був добрий майстер … помітив у Пархоменка незвичний музичний хист, побачив
широкий репертуар козацьких дум, історичних,
побутових та гумористичних пісень, часто
запозичених з репертуару Остапа Вересая, і збірки
козацьких дум Ревуцького. Він виконував їх
артистично, з глибоким почуттям, гарним тенором
лірико-драматичного характеру» [7, С.23].
Ф.Д.Проценко запросив бандуриста приїхати до
Ніжина восени того ж року, коли почнеться
навчальний рік, аби виступати перед студентською
і гімназійною аудиторією. Також, ймовірно,
порекомендував познайомитися з ученим-
славістом і етнографом М.Н.Сперанським [про
нього коротко див.: 3, С.178; 8, С.86-88]. Проте,
наступні відвідини Ніжина відбулися лише
наступного року.
Цікавим є факт, що після візиту до Ніжина
Т.М.Пархоменко виходить за межі своєї,
узгодженої з цеховим «гуртом», території
професійної діяльності і дедалі більше набуває
відомості (власне – виступає з концертами) в
культурних центрах Лівобережної України.
протягом наступного року він побував у Глухові, Чернігові, Ніжині, Києві, Харкові.
Завів дуже корисні для себе знайомства: в Глухові спілкувався з О.Н.Малинкою, у
Харкові – з Г.М.Хоткевичем, в Києві – з М.В.Лисенком, котрі вивчали його
репертуар, манеру виконання і у котрих сам бандурист «багато чому навчився» [5,
С.448; 8, С.23]. Останній допоміг Т.М.Пархоменку підібрати музику до одного з двох
отриманих у Ніжині влітку 1901 р. від місцевої дворянки А.Ф.Полякової варіантів
тексту «Пісні про Морозенка» [9, С.138]. Зважаючи, що Ф.Д.Проценко був гарно
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
112
знайомим і підтримував контакти з М.В.Лисенком, вірогідно – з О.Н.Малинкою
також (він у 1885-1890 роках навчався в НІФІ і гіпотетично міг бути знайомим із
Ф.Д.Проценком [5, С.383]), то цілком можливо, що до їх обох бандурист потрапив за
рекомендацією свого нового ніжинського знайомого.
Ймовірно спілкування згаданих українських культурно-мистецьких діячів із
Т.М.Пархоменком, котрий, у силу своєї природної обдарованості й досить непоганого
освітнього рівня [див.: 9, С.107], міг зрозуміло охарактеризувати стан і умови
професійної діяльності колег по співочому цеху; привело до влаштування
українськими вченими на чолі з М.В.Лисенком на ХІІ Всеросійському
археологічному з’їзді в 1902 р. виступу із засудженням поліцейських переслідувань
кобзарів і лірників на теренах Російської імперії [6, С.14]. Тут же, на з’їзді кілька
спеціально запрошених бандуристів і лірників, серед яких був і Т.М.Пархоменко,
виступили з концертом перед його учасниками [5, С.448].
Серед нових знайомств Т.М.Пархоменка на цьому з’їзді слід виділити професора
НІФІ М.Н.Сперанського, а також його колегу історика М.М.Бережкова, який зробив
відповідний запис у своєму щоденнику [5, Арк.28]. Ніжинські вчені підтвердили
запрошення Ф.Д.Проценка і у жовтні того ж (1902) року Т.М.Пархоменко виступав у
Ніжині [9, С.106].
Силами ніжинської інтелектуальної еліти виступи Т.М.Пархоменка вдалося
перетворити в досить масштабну і помітну мистецьку подію. За сприяння
Ф.Д.Проценка та М.Н.Сперанського спеціально з нагоди виступу Т.М.Пархоменка 21
жовтня 1902 р. було влаштовано урочисте розширене засідання наукового історико-
філологічного товариства при НІФІ [1, Арк.1]. Серед «присутствующих членов
[історико-філологічного товариства – авт.] и многочисленных гостей» були викладачі
інституту, студенти, учні класичної гімназії при НІФІ, представники керівництва
міста, міська мистецька еліта. Днем раніше у садибі Ф.Д.Проценка відбулося
своєрідне прослуховування невеличкої частини з репертуару бандуриста
М.Н.Сперанським та його колегою по НІФІ Є.І.Кашпровським. Пісні дуже
сподобалися і вчені запропонували в згодом записати тексти і ноти репертуару
Т.М.Пархоменка. Цього ж разу було записано лише кілька пісень і сфотографовано
сліпого бандуриста разом із хлопчиком-поводирем [7, С.23].
Основні етнографічні досліди над репертуаром і творчістю Т.М.Пархоменка були
проведені в лютому 1904 р., коли бандурист певний час гостював у
М.Н.Сперанського, котрий, відтак, отримав можливість «основательнее … с ним
познакомиться» [9, С.106]. Цього разу ніжинському професорові за допомоги
чотирьох студентів НІФІ вдалося, наскільки це було можливим, зафіксувати текст і
ноти всього репертуару Т.М.Пархоменка, записати зі слів бандуриста його ж
біографію, особливості його виконавської манери, описати його музичний інструмент
і прийоми гри на ньому; а також записати інформацію про соціальний склад, устрій,
традиції й обрядовість співочого («нищенского») цеху на території Чернігівської
губернії. Усе це дало можливість того ж року Михайлові Несторовичу оформити
зібраний матеріал в узагальнюючу наукову працю «Южно-русская песня и её
носители (по поводу бандуриста Т.М.Пархоменка)», – відому і ціновану як
тогочасними, так і сучасними дослідниками [див.: 7, С.1,5].
Не переривалися стосунки з ніжинцями й надалі. Після неспокійних революційних
1905-1907 років Т.М.Пархоменко ще кілька разів бував у Ніжині, двічі гостював у
ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿
113
Ф.Д.Проценка, не гребував співом на храмовинах і базарах, але основною все ж
залишалася інтелігентна публіка: виступав перед учнями і викладачами міських
чоловічої та жіночої гімназій, у школах, двічі співав у Народному будинку, яким
керував Ф.Д.Проценко; співав на виставах перед робітничою і селянською аудиторією
[7, С.23]. Останнім документально зафіксованим фактом перебуванням сліпого
бандуриста в Ніжині є згадка про ще один його концерт на засіданні того-таки
історико-філологічного товариства 2 грудня 1907 р. Цікаво, що це засідання було
першим після майже півторарічної «революційної» перерви в роботі цього товариства
[1, Арк.1]. А зовсім скоро потому – за три роки – Т.М.Пархоменко захворів і в досить
молодому віці (37 років) помер у рідних Волосківцях [5, С.448; 8, С.23].
Сам бандурист із великою шаною відносився до своїх ніжинських знайомих,
відповідно до цехової етики [див.: 10, С.112-120] завжди дякував за теплий прийом і
за можливість гарно заробити (наприклад, за концерт на засіданні історико-
філологічного товариства в 1902 р. йому заплатили 5 руб. [2, Арк.23]), охоче
розповідав – знову-таки: в межах цехових правил і етики – про свою професійну
діяльність, про інших колег по співочому «гурту» [7, С.23; 10, С.106-107] тощо.
Загалом, можна говорити, що участь кобзаря (бандуриста) Т.М.Пархоменка, в
культурно-мистецькому житті Ніжина, Українського Лівобережжя в цілому, початку
ХХ ст. була досить помітною. Ніжин, власне – ніжинські знайомства, стали
своєрідним щаблем у професійній діяльності цього кобзаря, давши можливість вийти
за межі традиційної аудиторії, зорієнтувавшись на освічену інтелігентну публіку. В
такий спосіб Т.М.Пархоменко, не усвідомлюючи цього і не ставивши це за мету,
пропагував українську народну поезію, українську пісенну культуру. З іншого боку –
привертав увагу до проблем її побутування і збереженості; стимулював науковий і
соціальний інтерес до української народної творчості та її носіїв.
У національній історіографії персоналія Т.М.Пархоменка досі, за винятком
етнографічного дослідження М.Н.Сперанського, не була представлена. То ж на часі
актуальним є питання про відповідне біоісторичне дослідження, що особливо цікавим
і корисним може бути при розгляді життя і діяльності цього кобзаря через призму
сучасних йому культурно-митецьких подій і соціокультурних процесів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
1. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1334, оп. 1, спр. 40.
2. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1334, оп. 1, спр. 52.
3. Викладачі Ніжинської вищої школи. Бібліографічний покажчик. Ч.1. 1820-1920 / Упорядник Грана-
тович Л.В. – Ніжин, 2001. – 243 с.
4. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, ф. ХХІІІ, спр.27.
5. Митці України. Енциклопедичний довідник. – К., 1992. – 847 с.
6. Підгорбунський М.А. Кобзарський рух в Україні (ХVІ-ХІХ ст.) / Автореф. дис. … канд. істор. наук.
– К., 2004. – 19 с.
7. Проценко Ф. Мистецькі спомини. 1880-1930. – Ніжин, 1993. – 59 с.
8. Самойленко Г.В., Самойленко О.Г. Ніжинська вища школа: від Гімназії вищих наук до університету.
– Ніжин, 2000. – 288 с.
9. Сперанский М.Н. Южно-русская песня и её носители (по поводу бандуриста Т.М.Пархоменка) //
Сборник Историко-Филологического общества при Институте князя Безбородько в Нежине. – Т.V. –
К., 1904. – С.97-230.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20169 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-063X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T07:58:23Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Зозуля, С. 2011-05-21T21:44:46Z 2011-05-21T21:44:46Z 2006 Участь кобзаря Т.М.Пархоменка в культурно-мистецькому житті Ніжина початку ХХ ст. / С. Зозуля // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2006. — Вип. 2(5). — С. 110-113. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2078-063X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20169 uk Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК Ніжинська старовина Культурне життя Участь кобзаря Т.М.Пархоменка в культурно-мистецькому житті Ніжина початку ХХ ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Участь кобзаря Т.М.Пархоменка в культурно-мистецькому житті Ніжина початку ХХ ст. Зозуля, С. Культурне життя |
| title | Участь кобзаря Т.М.Пархоменка в культурно-мистецькому житті Ніжина початку ХХ ст. |
| title_full | Участь кобзаря Т.М.Пархоменка в культурно-мистецькому житті Ніжина початку ХХ ст. |
| title_fullStr | Участь кобзаря Т.М.Пархоменка в культурно-мистецькому житті Ніжина початку ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Участь кобзаря Т.М.Пархоменка в культурно-мистецькому житті Ніжина початку ХХ ст. |
| title_short | Участь кобзаря Т.М.Пархоменка в культурно-мистецькому житті Ніжина початку ХХ ст. |
| title_sort | участь кобзаря т.м.пархоменка в культурно-мистецькому житті ніжина початку хх ст. |
| topic | Культурне життя |
| topic_facet | Культурне життя |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20169 |
| work_keys_str_mv | AT zozulâs učastʹkobzarâtmparhomenkavkulʹturnomistecʹkomužittínížinapočatkuhhst |