Американське повсякдення та свято: враження подорожнього
Авторка цікаво подає свої враження про поїздку в Америку у грудні 2014 року, яка була першою в житті мандрівкою за океан. Три тижні проживання в маленькому провінційному містечку дали змогу спостерігати повсякденне життя американців як у святкові дні, так і у будні. Ці замітки мандрівника — лише мал...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201696 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Американське повсякдення та свято: враження подорожнього / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 57-60. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201696 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бондаренко, Г. 2025-01-29T08:40:54Z 2025-01-29T08:40:54Z 2015 Американське повсякдення та свято: враження подорожнього / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 57-60. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201696 82-992:39(737) Авторка цікаво подає свої враження про поїздку в Америку у грудні 2014 року, яка була першою в житті мандрівкою за океан. Три тижні проживання в маленькому провінційному містечку дали змогу спостерігати повсякденне життя американців як у святкові дні, так і у будні. Ці замітки мандрівника — лише маленький штрих до образу держави, що вмістила в собі мозаїку тисячі етнічних культур, не розгубивши жодної з них, що хотіла зберегти себе, зуміла згуртувати їх довкола ідеї Батьківщини. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки. Матеріали. Хроніка Американське повсякдення та свято: враження подорожнього American Everyday Life and Holiday: a Wayfarer’s Impression Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Американське повсякдення та свято: враження подорожнього |
| spellingShingle |
Американське повсякдення та свято: враження подорожнього Бондаренко, Г. Розвідки. Матеріали. Хроніка |
| title_short |
Американське повсякдення та свято: враження подорожнього |
| title_full |
Американське повсякдення та свято: враження подорожнього |
| title_fullStr |
Американське повсякдення та свято: враження подорожнього |
| title_full_unstemmed |
Американське повсякдення та свято: враження подорожнього |
| title_sort |
американське повсякдення та свято: враження подорожнього |
| author |
Бондаренко, Г. |
| author_facet |
Бондаренко, Г. |
| topic |
Розвідки. Матеріали. Хроніка |
| topic_facet |
Розвідки. Матеріали. Хроніка |
| publishDate |
2015 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
American Everyday Life and Holiday: a Wayfarer’s Impression |
| description |
Авторка цікаво подає свої враження про поїздку в Америку у грудні 2014 року, яка була першою в житті мандрівкою за океан. Три тижні проживання в маленькому провінційному містечку дали змогу спостерігати повсякденне життя американців як у святкові дні, так і у будні. Ці замітки мандрівника — лише маленький штрих до образу держави, що вмістила в собі мозаїку тисячі етнічних культур, не розгубивши жодної з них, що хотіла зберегти себе, зуміла згуртувати їх довкола ідеї Батьківщини.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201696 |
| citation_txt |
Американське повсякдення та свято: враження подорожнього / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 57-60. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bondarenkog amerikansʹkepovsâkdennâtasvâtovražennâpodorožnʹogo AT bondarenkog americaneverydaylifeandholidayawayfarersimpression |
| first_indexed |
2025-11-25T14:57:54Z |
| last_indexed |
2025-11-25T14:57:54Z |
| _version_ |
1850515640009359360 |
| fulltext |
57
американСьке пОвСякдення та СвятО:
враження пОдОрОжньОгО
Галина Бондаренко
УДК 82-992:39(737)
Поїздка в Америку у грудні 2014 року була
моєю першою в житті мандрівкою за океан, що
наперед лякала труднощами тривалого пере-
льоту. Утім, бажання побачити новонароджену
онучку Лейлані перемогло всі страхи і, урешті-
решт, – я на борту авіалайнера, що здійснює
рейс Амстердам – Детройт. Увагу привертає
значна кількість людей літнього віку – це аме-
риканські пенсіонери повертаються додому з
європейських мандрів. З Детройта мій шлях
лежав до маленького містечка Новай (Novi).
Штат Мічіган, у якому воно розташоване, на-
зивають ще штатом Росомахи – так його ко-
лись називали індіанські племена, що тут про-
живали. Нащадку одного з вождів племені
належить казино, яке розміщується на землях
його прадідів. Штат розташований на геогра-
фічній широті Києва, славиться своїми природ-
ними та штучними озерами.
Три тижні проживання в маленькому про-
вінційному містечку (55 тис. населення, пере-
важають європеоїди) дали змогу спостерігати
повсякденне життя американців, так би мови-
ти, ізсередини. Основна міська забудова скла-
дається з котеджних містечок чи квартирних
комплексів (2-3 поверхи), окремо розташовані
офісні й торгові центри. Спортивні, оздоровчі
установи (басейни, тренувальні зали) працюють
у кожному районі, деякі з них можна відвідува-
ти безкоштовно. При плануванні будівництва
максимальну увагу архітектори зосереджують
на збереженні та відтворенні природного ланд-
шафту. Озера з водоплавними птахами, зелені
галявини, ялини, кущики очерету, що ростуть
тут мало не перед кожним будинком, створю-
ють образ зеленого міста. З Канади на місцеві
озера прилітають зимувати дикі гуси, що досить
комфортно почувають себе в місті, так само, як
і місцеві качки та лебеді. Навесні вздовж доріг
з’являються попередження «Обережно, гусеня-
та!», проте місцеві автомобілісти й узимку терп-
ляче очікують, поки табун гусей неквапом пере-
йде дорогу. При цьому водії жартують: «Вони
думають, що це ми в них живемо». Прагнення
поєднати урбаністичне і природне середовища
досить успішно втілено в досвіді містобудуван-
ня не лише маленьких, але й середніх та вели-
ких американських міст.
Про те, що грудень в Америці – це місяць,
присвячений Різдву, можна переконатися, ми-
луючись святковим декором міста. Вінками,
гірляндами, стрічками зелених, червоних і білих
кольорів, які вважаються різдвяними, прикра-
шено будинки, вулиці, вітрини магазинів, навіть
огорожу кладовища. Зелено-червоні листки
рослини опунції (живої або штучної) зустріча-
ють відвідувачів кафе, ресторанів. Біля христи-
янських храмів виставлено вертепні композиції.
Увечері місто сяє сотнями вогнів. Власники бу-
динків часто змагаються в бажанні найкраще
прикрасити будинок до свята.
Готуватися до Різдва починають ще від дня
Всіх Святих (Хелловіна). Промисловість, зо-
рієнтована на забезпечення потреб людини, у
тому числі й релігійних, пропонує величезний
асортимент святкової атрибутики та символі-
ки. До речі, перед багатьма будинками, поряд
з фігурами Санта Клаусів, ангелів, оленів, сні-
говиків, залишилися стояти «гарбузові голови»,
виготовлені з глини, придбані до Хелловіна.
Колись для різдвяних подарунків біля каміна
вивішували шкарпетки за кількістю членів ро-
дини. Сьогодні вони відіграють лише символіч-
ну роль, тому навіть за наявності в будинку ка-
міна їх розміщують там, де зручно, а подарунки
складають під ялинку.
Напередодні Різдва родина збирається ра-
зом, щоб обмінятися подарунками. У будинку
http://www.etnolog.org.ua
58
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
батьків мого зятя Мітці та Деррека Девісів на
Святвечір зібрався чималий гурт – четверо
дітей, троє онуків, дві невістки і я – «мати в
законі» (motherinlaw) їхнього сина Доннел-
ла – так дослівно перекладається з англійської
цей ступінь спорідненості. Після святкового
частування почався обмін подарунками, за-
здалегідь складеними під ялинку. На моє про-
хання розповісти про різдвяні традиції в їхніх
родинах Деррек пригадав, що його бабуся за-
вжди поспішала розібрати різдвяну ялинку до
початку Нового року – «щоб усі негаразди
залишилися в старому році». Різдво – свято
родинне, тому за християнською традицією
запрошували в гості подорожніх, самотніх.
Мітці розповіла, що в домі її бабусі на свято
часто можна було зустріти людей, які не знали
англійської, це були емігранти, які тільки при-
були в Америку, бабуся забирала їх додому з
храму. Цієї традиції і досі дотримуються в ба-
гатьох християнських громадах країни.
На Різдво вся родина Девісів по черзі збира-
ється в когось із родичів. Незважаючи на знач-
ну кількість гостей (близько 40 осіб), для гос-
подарів дому свято не стає обтяжливим. Наїдки
до столу гості приносять з дому, домовляючись
заздалегідь, хто що готуватиме. Господарі по-
дають м’ясні страви, зазвичай індичку, а також
крем-суп з кабачка, без якого не минає жодна
гостина. Після молитви, яку читає хтось із при-
сутніх, починається частування та спілкування.
На столі у вітальні можна бачити кришталеві
келихи в срібній оправі, дорогі столові прибо-
ри, вишукані різдвяні букети, але гості корис-
туються одноразовим паперовим посудом, що
значно зменшує клопоти господині.
У день Різдва – 25 грудня – у м. Новай
зачинені всі магазини, кафе, ресторани. Пра-
цюють лише кілька китайських ресторанів,
відвідувачами яких на цей час стають ті, хто не
відзначає свято з релігійних переконань (євреї,
індуси). І звичайно, під час різдвяних канікул
особливу популярність, не лише в мешкан-
ців Мічігану, але й інших штатів, має магазин
різдвяних прикрас Воллі Броннера. Щороку в
містечко Франкенмут, засноване вихідцями з
Баварії, на вулицю Різдва, де він розташований,
приїздить близько двох мільйонів туристів. Ви-
готовлення прикрас до Різдва підприємець по-
чав з майстерні в підвалі батьківського будинку.
Тепер різдвяний центр, що існує вже 70 років,
займає площу 320 000 кв. м, окрім магазину,
тут є кафе, зал для проведення вистав. Іграш-
ки з усіх країн світу і на будь-який смак, вінки,
вертепи, корпоративні ялинки для вчителів, кос-
монавтів, рибалок, макети засніжених містечок
подобаються не лише дітям, але й дорослим.
Ознайомлення з культурою іншої країни за-
вжди передбачає порівняння: як у нас і як у них.
Перше, на що звертаєш увагу, – відсутність гро-
мадського транспорту і безлюдні вулиці. Людно
в торгових центрах, закладах громадського хар-
чування. Різноманітні кафе й ресторани є міс-
цями спілкування, в обідні перерви, у п’ятницю
ввечері, у вихідні та святкові дні тут багато від-
відувачів. З огляду на високу вартість якісних
продуктів та необхідність економити час на при-
готування їжі більшість родин надає перевагу
харчуванню поза домом, часто обмежуючись
лише домашнім сніданком (омлет, вівсянка, сухі
сніданки). До найближчого магазину чи аптеки
доїжджають автомобілем, не надаючи при цьо-
му значення формі одягу. Зважаючи на зруч-
ність, переважає спортивний стиль. Пропаганда
здорового способу життя, заняття спортом зро-
била популярними відвідування тренажерних
залів, фітнес-центрів, окремі з яких працюють
цілодобово. Неабиякий попит мають заняття
йогою, передбачені навіть в обідню перерву.
Життя сучасного американця неможливо
уявити без обов’язкового страхування життя,
здоров’я, майна. Необхідність планування, роз-
рахунку життєвих витрат суттєво впливає на
спосіб життя, ментальність людей. Це та сфера,
у якій більшість українців ще послуговуються
принципом «якось воно буде» і вважають аме-
риканців занадто прагматичними. Можливо,
через це, а можливо, через заборону купувати
одяг дитині до її появи на світ у нас поки що
немає звичаю святкувати Baby shower. За мі-
сяць чи півтора до пологів хтось з родичів ва-
гітної жінки бере на себе організацію свята на
http://www.etnolog.org.ua
Вертепна композиція біля магазину
різдвяних прикрас. м. Франкенмут, США,
штат Мічіган. 2014 р.
* Усі світлини з приватного архіву Г. Бондаренко.
Інтер’єр українського
католицького храму
Непорочного зачаття Діви Марії.
м. Гемтремк, США, штат Мічіган.
2014 р. *
Волхви з вертепної композиції
біля магазину різдвяних прикрас.
м. Франкенмут, США, штат Мічіган.
2014 р.
Світлини до розвідки Г. Бондаренко
http://www.etnolog.org.ua
Різдвяні прикраси
та аксесуари в магазині
різдвяних прикрас.
м. Франкенмут, США,
штат Мічіган. 2014 р.
http://www.etnolog.org.ua
Аутентична косівська кераміка
та сучасна робота українських
гончарів в Америці.
З експозиції Українського музею та
архіву. м. Гемтремк, США,
штат Мічіган. 2014 р.
Традиційний жіночий стрій з
Чернігівщини.
З експозиції Українського музею
та архіву. м. Гемтремк, США,
штат Мічіган. 2014 р.
Весільне вбрання
з Південно-Африканської Республіки.
З експозиції Інституту мистецтва.
м. Детройт, США, штат Мічіган.
2014 р.
http://www.etnolog.org.ua
Різдвяне декорування
будинків.
м. Новай, США,
штат Мічіган. 2014 р.
Американська українка
Лейлані-Марія Девіс. 2014 р.
Український етнолог Г. Бондаренко
в магазині різдвяних прикрас.
м. Франкенмут, США, штат Мічіган. 2014 р.
http://www.etnolog.org.ua
59
Розвідки. Матеріали. Хроніка
честь майбутньої дитини і реєструє в магазині
список необхідних для неї речей. Запрошені на
свято купують щось із цього списку і приходять
на вечірку, де їх частують. Пологи в медичному
центрі міста за наявності медичного страхуван-
ня коштують 4 тис. доларів.
Весільні традиції, що їх дотримуються меш-
канці міста, залежать від їхньої етнічної та кон-
фесійної належності, хоч існує усталений сце-
нарій свята, елементи якого побутують нині і в
Україні (кидання нареченою букета, підв’язки).
Окрім весільних агенцій, весільні послуги про-
понують нареченим і церковні громади.
За американським етикетом розмови про
смерть уважаються небажаними, навіть з на-
уковцями. За святково прикрашеною огорожею
місцевого кладовища біліють невеликі марму-
рові стели з вибитими на них іменами й датами.
Кладовище порівняно невелике, оскільки тут
покоїться лише прах померлих (застосовують
кремацію). Поховальний обряд може відріз-
нятися через релігійну належність померлого,
зазвичай поминання не відбувається. Серед
людей похилого віку поширене страхування
«остаточних життєвих витрат» (Final expense
life insurance), що складає приблизно 10 тис.
доларів і яке страхові компанії дають усім без
винятку. Цих коштів родичам померлого якраз
вистачає на ці самі витрати.
Якщо коротко сформулювати визначальну
якість або рису американців чи американського
суспільства в цілому, то «толерантність» ви-
дається тим визначенням, що найбільше під-
ходить для цього. Право кожної людини бути
собою, бути повноцінним членом суспільства,
незалежно від фізичного стану, кольору шкіри,
віросповідання, – те, що приваблює численних
мігрантів. Не можна не звернути уваги на особ-
ливе ставлення до інвалідів, для яких передба-
чені пандуси в будинках, громадських місцях,
спеціально марковані парковки. Мультикуль-
турність і поліконфесійність – важливі маркери
толерантності. У м. Новай проживають пред-
ставники багатьох національностей. Однією з
найбільших етнічних меншин є японська спіль-
нота, що продовжує зберігати культурну окре-
мішність. З огляду на це в міській бібліотеці ін-
формаційно-пошукова система продубльована
японською мовою. У місті проводяться фести-
валі національного мистецтва: мексиканського,
полінезійського тощо.
Різноманітною є конфесійна палітра міста:
тут зареєстровані і діють вісім християнських
громад, з яких одна католицька – святого Яко-
ва, решта – протестантські. При церквах діють
безкоштовні курси вивчення англійської як дру-
гої мови, працюють недільні школи для дітей.
У католицькому храмі проходять вечори куль-
тури італійської, польської та німецької громад.
У 2009 році відкрився індуїстський храм
(Siddhi Vinayaka Temple), діє кілька синагог.
Передріздвяні дні 2014 року збіглися зі святом
Хануки. Біля будинків, де проживають євреї,
можна було спостерігати встановлені семисвіч-
ники-мінори. А ще вперше довелося побачити
чорношкірих ангелів та чорношкірого Санту –
різдвяні прикраси в магазині «чорного» райо-
ну Детройта.
Українська громада регіону сформувалася
на початку ХХ ст., поповнюючись вихідцями з
України, здебільшого з Галичини, у різні періо-
ди її історії. Серцем культурного життя грома-
ди в усі часи була церква Непорочного зачаття
Діви Марії – католицька українська церква, у
якій богослужіння ведеться старослов’янською
мовою. Минулого року храм відсвяткував
своє століття. Звичайно, я не могла не відвіда-
ти містечка Гемтремк, неподалік від м. Новай,
де, окрім церкви, ще діють Український музей
та архів і українська школа. В експозиції Му-
зею – комплекти українського народного одягу,
колекції писанок, кераміки, величезний архів та
бібліотека, що нараховує понад 40 тис. примір-
ників. Особливий інтерес викликає мемуарна
література, у якій автори описують рідні міста і
села в Україні та події власного життя в емігра-
ції. Тут дбайливо зберігаються навіть найменші
фрагменти вишивки. Вони розміщені на окремих
стендах за склом. Місцеві гончарі виготовляють
керамічні вироби за взірцем косівських.
Маленький двоповерховий будиночок за-
малий для такого багатства, але поки що не-
http://www.etnolog.org.ua
60
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
має коштів для розширення експозиції. Серед
книг у Музеї помічаю фотоальбоми «Україн-
ці» – видання Українського центру народної
культури «Музей Івана Гончара», подаровані
раніше родиною Ющенків. Директорці музею
пані Христині Никорак я передала до бібліоте-
ки праці Інституту мистецтвознавства, фольк-
лористики та етнології ім. М. Т. Рильського
НАН України – «Колядки та щедрівки» і
«Веснянки», можливо, стане в нагоді педаго-
гам та учням школи. Саме зимовий і весняний
фольклор виявився тут найбільш живучим
жанром народної творчості через прив’язку
до головних християнських свят – Різдва та
Великодня. Різдвяні українські традиції про-
довжують жити в Америці: додому можна
запросити гурт колядників, а в Українському
центрі сусіднього з Гемтремком містечка Вор-
рена можна замовити різдвяну українську ве-
черю: голубці, вареники, борщ. Вартість однієї
страви – приблизно 7–8 доларів. Учні укра-
їнської школи вміють співати веснянок і виво-
дити гагілки, своє вміння вони демонструють
на Великдень. Навчання в школі платне, але
дирекція розглядає і варіанти безкоштовного
навчання при зацікавленні батьків та дитини.
Церква вражає довершеністю малюнків, ба-
гатством позолоти. Автор малюнків – худож-
ник Михайло Дмитренко, учень Ф. Їжакевича,
родом з м. Лохвиці, емігрував 1951 року, усла-
вився, розписуючи українські церкви Канади
та Америки. У нижньому приміщенні храму,
що зазвичай використовується для різних куль-
турно-мистецьких акцій – портрети героїв Не-
бесної сотні, скринька для пожертв на потреби
воїнів АТО. На стінах ще залишились окремі
картини та світлини з виставки до 70-ліття Му-
зею, що відбулася напередодні. Привертає ува-
гу фото родини Василя Авраменка, відомого
хорео графа, одного з фундаторів Музею. 21 лю-
того за участю учнів української школи тут орга-
нізовується вечір пам’яті Небесної сотні.
Детройт – один з найбільших промислових
та адміністративних центрів, розташованих по-
близу м. Новай. Величезний білборд з рекламою
шостого айфона, що недавно з’явився в продажу,
на фоні старовинного собору – мої перші вра-
ження від відомого всім Мотор Сіті (друга на-
зва міста), здається, відбивають його сутність:
історичні традиції в поєднанні з новітніми техно-
логіями. Вражають висотні офісні центри – за-
будови 80-х років минулого століття, поруч хра-
ми, вони тут скрізь – різної архітектури й часу.
На клумбах – той самий очерет і ще якась трава,
схожа на ковилу, бурундуки і білки, що бігають
по тротуарах. Утім, найбільшим враженням від
Детройта стало відвідання Детройського ін-
ституту мистецтв, що належить до п’яти най-
багатших музеїв світу. У його зібранні – твори
європейських та американських художників,
етно графічні збірки й колекції, що репрезенту-
ють культуру народів світу в усьому її розмаїтті
від давнини до сьогодення. Велика африканська
етнографічна колекція: предмети культу, одяг,
твори народного мистецтва. Глибшому ознайом-
ленню відвідувачів Музею зі світовою культур-
ною спадщиною сприяють різні сучасні форми
подачі матеріалу: у відділі, присвяченому куль-
турі Ірану, пропонується зібрати один з килимів,
що експонується, за допомогою магнітних паз-
лів, у залі голландських майстрів можна скласти
картину з окремих фрагментів, зашифрувавши
якесь побажання (пояснення символіки серед-
ньовічного мистецтва подається). Сівши за стіл
з електронною поверхнею, можна дізнатися про
етикет гостювання доби «процвітання» у США.
Цікаві сучасні мистецькі проекти Музею, зо-
крема фотопроект «Люди вулиці», що змальовує
мешканців міста, кожен з яких презентує окре-
мий світ своєї етнічної культури чи субкультури.
Три тижні занадто мало для ознайомлення з
культурою іншої країни, і тому мої замітки ман-
дрівника не претендують на вичерпність. Це
лише маленький штрих до образу держави, що
вмістила в собі мозаїку тисячі етнічних культур,
не розгубивши жодної з тих, що хотіла зберегти
себе, зуміла згуртувати їх довкола ідеї Бать-
ківщини. І сотні великих, середніх і маленьких
американських прапорів, що їх довелося поба-
чити під час подорожі, – над приватними бу-
динками, школами, торговими центрами, в ав-
томобілях – цю єдність підтверджують.
http://www.etnolog.org.ua
|