Фундатор електронної хімії (до 150-річчя від дня народження академіка Л. В. Писаржевського)
Цього року наукова спільнота відзначає 150-річчя від дня народження видатного вченого в галузі фізичної хімії, який зробив визначний внесок у започаткування й розвиток електронних уявлень у різних розділах хімії та електрохімії, теорії хімічної будови, основ електронної теорії каталізу, теорії оки...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2024 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2024
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201764 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Фундатор електронної хімії (до 150-річчя від дня народження академіка Л. В. Писаржевського) / В.Г. Кошечко // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 2. — С. 109-114. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859621529031016448 |
|---|---|
| author | Кошечко, В.Г. |
| author_facet | Кошечко, В.Г. |
| citation_txt | Фундатор електронної хімії (до 150-річчя від дня народження академіка Л. В. Писаржевського) / В.Г. Кошечко // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 2. — С. 109-114. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Цього року наукова спільнота відзначає 150-річчя від дня народження видатного вченого в галузі фізичної хімії, який зробив визначний внесок у започаткування й розвиток електронних уявлень у різних розділах хімії та
електрохімії, теорії хімічної будови, основ електронної теорії каталізу,
теорії окисно-відновних перетворень, лауреата премії імені М.В. Ломоносова (1899), премії імені В.І. Леніна (1930), засновника і першого директора
Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України, доктора
хімічних наук (1912), дійсного члена Всеукраїнської академії наук (1925),
Академії наук СРСР (1930) Лева Володимировича Писаржевського.
This year, the scientific community celebrates the 150th anniversary of an outstanding scientist in the field of physical
chemistry, the founder of electronic theories of redox reactions, the galvanic cell and heterogeneous catalysis, the laureate
of the Lomonosov Prize (1899), the Lenin Prize (1930), founder and first director of the Institute of Physical Chemistry
of the NAS of Ukraine, which is named after him since 1936, Doctor of Chemical Sciences (1912), full member of
the All-Ukrainian Academy of Sciences (1925), Academy of Sciences of the USSR (1930) Lev V. Pisarzhevsky.
|
| first_indexed | 2025-11-29T06:02:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 2 109
ФУНДАТОР ЕЛЕКТРОННОЇ ХІМІЇ
До 150-річчя від дня народження
академіка Л.В. Писаржевського
Цього року наукова спільнота відзначає 150-річчя від дня народження ви-
датного вченого в галузі фізичної хімії, який зробив визначний внесок у за-
початкування й розвиток електронних уявлень у різних розділах хімії та
електрохімії, теорії хімічної будови, основ електронної теорії каталізу,
теорії окисно-відновних перетворень, лауреата премії імені М.В. Ломоно-
сова (1899), премії імені В.І. Леніна (1930), засновника і першого директора
Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України, доктора
хімічних наук (1912), дійсного члена Всеукраїнської академії наук (1925),
Академії наук СРСР (1930) Лева Володимировича Писаржевського.
Віднині тут пануватиме електронна хімія.
Л.В. Писаржевський
Один з найвидатніших вчених кінця ХІХ — початку ХХ ст.,
основоположник цілої низки фундаментальних розділів сучас-
ної хімії, великий мислитель, знаний організатор науки, тала-
новитий педагог, відомий громадський діяч Лев Володимиро-
вич Писаржевський народився 13 лютого 1874 р. в місті Ки-
шиневі в сім’ї нотаріуса. В 1882 р. після раптової смерті батька
родина переїхала в Одесу, де він вчився в Ришельєвській кла-
сичній гімназії, після закінчення якої вступив на природни-
чо-медичний факультет Новоросійського університету. Однак
вирішальний вплив на все подальше життя Лева Володимиро-
вича справила книга Д.І. Менделєєва «Основи хімії». Захопив-
шись викладеним у ній періодичним законом, він твердо ви-
рішив стати хіміком.
На здібного студента звернув увагу професор Новоросій-
ського університету Петро Григорович Меліков (Мелікішвілі)
і залучив його до експериментальної наукової роботи над пе-
роксидами. Це був цікавий напрям у хімії, в якому працювали
видатні вчені того часу. В 1896 р. Лев Володимирович закінчив
університет і залишився працювати в ньому спочатку лабо-
рантом, а через два роки — приват-доцентом. Наступні чотири
роки були заповнені інтенсивною науковою роботою спочатку
під керівництвом П.Г. Мелікова, а згодом самостійно.
Про наполегливість у роботі молодого Писаржевського свід-
чить той факт, що за цей короткий термін він разом з Меліко-
КОШЕЧКО
Вячеслав Григорович —
академік НАН України,
директор Інституту фізичної
хімії ім. Л.В. Писаржевського
НАН України
doi: https://doi.org/10.15407/visn2024.02.109
Лев Володимирович
Писаржевський
(1874—1938)
НАУКОВА НАУКОВА
СПАДЩИНАСПАДЩИНА
110 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
вим опублікував 20 статей з вивчення неорга-
нічних пероксидів у російських та зарубіжних
журналах. За цикл робіт «Дослідження над
пероксидами» 25-річному вченому і його вчи-
телю в 1899 р. було присуджено найвищу від-
знаку Петербурзької академії наук — премію
імені Ломоносова.
У 1900 р. Лева Володимировича як перспек-
тивного вченого на два роки відправили у від-
рядження до Німеччини у Фізико-хімічний ін-
ститут Лейпцизького університету — на той час
всесвітньо відомий центр, яким керував знаний
вчений Вільгельм Оствальд. Туди стікалися та-
лановиті хіміки з усього світу і звідти вийшло
багато видатних дослідників у галузі фізичної
хімії. В Інституті Лев Володимирович мав мож-
ливість спілкуватися з людьми, імена яких сьо-
годні відомі кожному хіміку: Людвіг Больцман,
Вальтер Нерст, Якоб Вант-Гофф, Макс Боденш-
тейн та інші знані вчені того часу.
Повернувшись в Одесу, Лев Володимирович
захистив у 1902 р. магістерську дисертацію на
тему «Пероксиди і надкислоти», в якій підбив
підсумок цього значного циклу робіт.
Згідно з теорією, яку розробив Л.В. Писар-
жевський, пероксиди являють собою сольові
сполуки кислоти — пероксиду водню з основа-
ми. Систематичне вивчення властивостей чис-
ленних пероксидних сполук дозволило йому
вперше встановити закономірності їх стійкос-
ті залежно від місця відповідного елемента в
періодичній системі, а також привело до від-
криття нових надкислот з підвищеним вміс-
том активного кисню. На основі оригінальних
підходів Лев Володимирович отримав низку
нових пероксидних сполук металів, зокрема
перборатів, які поряд з перкарбонатами отри-
мали згодом широке технічне використання в
промисловості, в тому числі як дезінфекційні
засоби та відбілювачі.
Роботи Лева Володимировича з дослідження
пероксидів високо оцінив зазвичай нещедрий
на похвали Д.І. Менделєєв, який навіть проци-
тував їх в останній редакції своїх «Основ хімії»,
зазначивши, що отримані Л.В. Писаржевським
узагальнюючі результати стали важливим під-
твердженням його періодичного закону.
Після завершення циклу досліджень перок-
сидів Лева Володимировича запросили про-
фесором на кафедру хімії в Юр’ївський (нині
Тартуський) університет. Ось один із фрагмен-
тів прочитаної Л.В. Писаржевським у цьому
університеті вступної лекції, який дуже влучно
характеризує Лева Володимировича як визна-
чного вченого і яскраво ілюструє, наскільки
зрілим він був у свої 30 років: «В останнє де-
сятиліття повільна еволюція науки перейшла
в бурхливу революцію. Щоб не захлинутися
в цьому стрімкому потоці нових відкриттів,
людству в особі його великих мислителів дове-
деться якомога швидше взятися за перебудову
всього фундаменту величної будови сучасно-
го наукового світогляду — за перебудування
основних законів природознавства…».
У цей період Лев Володимирович розпочи-
нає новий великий цикл робіт, який стосувався
досить широкого напряму в хімії — вивчення
впливу розчинника на хімічні реакції. Ці до-
слідження становили основу його докторської
дисертації.
Завдяки своєму великому таланту та гостро-
му науковому відчуттю Л.В. Писаржевському
вдалося уникнути крайніх точок зору обох
протиборчих тоді наукових теорій — фізичної
та сольватаційної — і взяти в кожній із них те
найкраще, що вони могли дати. Найважливі-
шим висновком цього циклу робіт стало ви-
знання поряд з правомірністю фізичної теорії
Вант-Гоффа—Арреніуса надзвичайно важли-
вого значення хімічної взаємодії розчинника з
розчиненою речовиною. Головне значення цих
робіт Л.В. Писаржевського полягає в тому, що
вони спрямували подальший розвиток теорії
розчинів по шляху об’єднання фізичних і хі-
мічних уявлень і дозволили ліквідувати про-
тистояння фізичної та сольватаційної теорій,
і сучасна фізична хімія розчинів розвивається
саме таким шляхом.
Лев Володимирович продовжив розпочаті
в Юр’єві роботи цього циклу в Київському по-
літехнічному інституті, куди він перейшов у
1908 р. і де згуртував навколо себе здібну молодь.
Саме в Києві він остаточно завершив експери-
ментальну частину своєї докторської дисертації.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 2 111
НАУКОВА СПАДЩИНА
Однак київський період діяльності Л.В. Пи-
саржевського тривав недовго. В 1911 р. група
професорів і викладачів КПІ на чолі з Левом
Володимировичем подали у відставку на знак
протесту проти репресій царського уряду,
спрямованих на придушення революційного
руху прогресивного студентства.
Як свідчать документи, покинувши Київську
політехніку, соціал-революціонер Л.В. Писар-
жевський не міг залишатися в Києві. У звіті
поліцейської охранки із зовнішнього нагляду
в м. Києві є вказівки на те, що професор Ки-
ївського політехнічного інституту Л.В. Писар-
жевський, 37 років, 19 квітня взятий під нагляд
на підставі агентурних даних як провідний
член партії. Поліція вимагала, щоб Лев Воло-
димирович залишив Київ.
Після звільнення з КПІ Л.В. Писаржевсько-
му довелося на два роки перервати свою ак-
тивну експериментально-наукову роботу. Він
переїхав до Москви, де розгорнув діяльність
з організації нового видання — науково-по-
пулярного журналу «Природа», який було за-
сновано в 1912 р. Лев Володимирович разом
з професором В.О. Вагнером стали першими
редакторами «Природи». Цей журнал успіш-
но продовжує виходити і в наші дні. Водно-
час у цей період Лев Володимирович закінчив
оформлення докторської дисертації і захистив
її в Петербурзі.
У 1913 р. Л.В. Писаржевський прийняв за-
прошення очолити кафедру загальної хімії в
Гірничому інституті і переїхав до Катеринос-
лава (нині — м. Дніпро). Тут він започаткував
свій найбільш знаменний цикл робіт «Елект-
рон у хімії», присвячений вирішенню не окре-
мих, хоча й важливих проблем, а радикально-
му, революційному перегляду всього хімічного
світогляду, самих основ хімії.
Які ж причини спонукали Лева Володими-
ровича перейти від тематики, яка вже зробила
його ім’я широковідомим, до вирішення нового
кола проблем, що в подальшому принесло йому
світову славу? Ось що він писав з цього приво-
ду: «В 1912 р. я закінчив цикл своїх робіт з ви-
мірювання сил хімічної спорідненості, присвя-
чений вивченню впливу розчинника на вільну
енергію хімічної реакції. Тут, у цих досліджен-
нях, мені неодноразово доводилося натрапляти
на перетворення хімічної енергії на електричну
і замислюватися над суттю цього перетворення.
Неподільний атом не давав на це ніякої відпо-
віді… Іони Арреніуса, які з’я ви ли ся на хімічній
арені, ці електрично заряджені атоми, тоді ще
також неподільні, не допомогли справі… Це не-
ясно… дратуюче неясно. У цьому найважливі-
шому пункті хімічної науки стара атомна хімія
зі своїм неподільним атомом зайшла в глухий
кут. Суперечність розв’язувалася відкриттям,
що атом — тіло складне».
У 1914 р. Лев Володимирович у курсі лекцій
«Фізична хімія і одне з її чергових завдань»,
який він читав у гуртку інженерів, уперше ви-
клав кілька сформульованих ним положень
нової хімії — про теорію виникнення струму в
гальванічному елементі, процеси окиснення і
відновлення тощо. В доповіді 23 квітня 1938 р.
професор Борис Якович Даїн зазначив: «Тре-
ба було мати велику сміливість і передбачен-
ня видатного вченого, щоб уже в 1914 р. стати
на нові позиції. Адже революція у фізиці тоді
щойно починалася. Лише в 1911 р. Резерфорд
вперше пропонує свою планетарну модель ато-
ма. Тільки в 1913 р. Нільс Бор відкриває нову
сторінку в історії науки, пропонуючи свій пер-
ший варіант теорії будови атома водню. Годі й
казати, що хімії цей переворот тоді ще не тор-
кнувся, ще не встиг торкнутися… Так у 1914 р.
в Катеринославі, вдалині від великих науко-
вих центрів, починається перебудова хімії на
нових засадах — на базі вчення про будову ато-
мів і молекул».
Вже в 1914 р. Лев Володимирович форму-
лює нові погляди на природу процесів окис-
нення-відновлення в розчинах: «окиснення —
це втрата електронів; відновлення — приєднан-
ня останніх», які ознаменували революційні
зміни, перебудову основ хімії і стали сьогодні
класичними.
У роки Першої світової війни Л.В. Писар-
жевський спрямував діяльність своєї лабора-
торії на медичну допомогу армії. Разом зі спів-
робітниками в короткі терміни він розробив
способи виробництва йоду з морських водо-
112 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
Перші аспіран-
ти Інституту
фізичної хімії
(зліва напра-
во): В.А. Юза,
прізвище не
встановлено,
В.А. Ройтер,
Б.Я. Даїн
ростей, пероксиду водню, уротропіну, саліци-
лових препаратів тощо. За роботи з одержання
йоду Лева Володимировича було нагороджено
орденом Святої Анни ІІ ступеня.
Коли під час цієї війни почали використову-
вати хімічну зброю, Лев Володимирович нала-
годив масове виробництво спрощених проти-
газів, які врятували життя тисячам солдатів.
Після революції Л.В. Писаржевський і його
молоді учні, багато з яких пізніше стали відо-
мими вченими, започаткували цикл дослі-
джень з розроблення електронної теорії хіміч-
них, електрохімічних, каталітичних та інших
процесів.
Аналізуючи хімічну й електрохімічну пове-
дінку металів з позицій окисно-відновних про-
цесів, ще в 1914 р. Лев Володимирович робить
сміливий на той час висновок про наявність у
металах вільних електронів. Згадуючи про це
в 1927 р., він писав: «У 1914 році я висловив
припущення у формі уявлення про дисоціацію
атомів у металах на іони і електрони… Звідси
зроблено другий крок — до розгляду осмотич-
ної теорії Нерста з цієї точки зору». Спираю-
чись на це уявлення, він запропонував нове
тлумачення осмотичної теорії Нерста як однієї
з основоположних в електрохімії. Було ство-
рено чітку теорію гальванічного елемента, яка
значно випередила в часі загальновизнані за-
раз погляди, з’явившись задовго до теорії Фер-
мі, квантової механіки тощо.
Нові підходи Лева Володимировича хіміч-
на спільнота сприйняла спочатку недовірливо.
Деякі вчені вважали їх зайвими методичними
ускладненнями, інші заперечували їх достовір-
ність по суті. Однак подальший розвиток науки
переконливо підтвердив теорію Л.В. Писаржев-
ського. Зараз ці погляди є звичними для нас,
електронне тлумачення хімічних процесів міц-
но увійшло в хімічну теорію, практику, освіту.
Лев Володимирович не лише одним із пер-
ших заклав основи електронної хімії, а й був
найбільш послідовним її піонером.
У 1921 р. він окреслює програму, в якій по-
єднувалася сміливість творця і строгість екс-
периментатора: «У фізиці електрон вже став
не меншою реальністю, ніж атом чи молекула
в хімії. Завоювання хімії електроном ще тільки
розпочинається. Хімічним шляхом потрібно пе-
ревірити можливість всебічного використання
електрона в хімії і тим самим зробити його та-
кою ж реальністю, якою він став у фізиці». Пер-
ші результати цих досліджень у 1923 р. було
узагальнено в монографії Л.В. Писаржевсько-
го «Електрон у хімії розчинів і в електрохімії».
Уявлення про наявність вільних електронів
у металах, нова теорія окисно-відновних реак-
цій стали для Лева Володимировича відправ-
ною точкою його робіт у галузі гетерогенного
каталізу. Починаючи з 1923 р. він проводить
широкий цикл теоретичних та експеримен-
тальних досліджень з розроблення електрон-
ної теорії гетерогенного каталізу, причому пер-
ші ідеї в цьому напрямі Л.В. Писаржевський
висловлював ще в 1917 р.
Лева Володимировича не задовольняли на-
явні тоді в каталізі формальні уявлення теорії
проміжних сполук, як і адсорбційні теорії ка-
талізу, оскільки вони не давали відповідь на го-
ловне питання — про саму природу і механізм
активації молекул каталізатором.
Дія каталізатора, згідно з його новими погля-
дами, полягає в первинній адсорбції молекул і
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 2 113
НАУКОВА СПАДЩИНА
Перші співробітники Інституту фізичної хімії
вторинній їх активації електронами каталіза-
тора. Л.В. Писаржевський уперше показав, що
каталітичні процеси, зокрема окиснення водню,
можуть мати автоколивальний характер, і цей
напрям зараз інтенсивно розвивається.
Звичайно ж, як і все нове, уявлення Л.В. Пи-
саржевського, що революційно змінювали
усталені тоді основи науки, скептично сприй-
малися більшістю дослідників, які працюва-
ли в галузі каталізу. Зокрема, прихильники
формальної адсорбційної теорії каталізу без-
підставно звинувачували його в тому, що він
ігнорує значення адсорбції в каталізі. Про це в
одній зі своїх статей Лев Володимирович пи-
сав: «Якось мені кинули докір, що я не приді-
ляю належної уваги адсорбції. Це, звичайно ж,
неправда; як випливає з цієї статті та всіх по-
передніх, де я торкався питання адсорбції. Я
тільки не заразився надмірним захопленням
адсорбцією, яке спостерігалося не так давно,
перебільшенням її значення в механізмі ге-
терогенного каталізу. На противагу цьому за-
хопленню я весь час вказував на значну роль
вільних електронів каталізаторів-металів».
Дивуєшся, наскільки випередив Лев Володи-
мирович своїх сучасників у трактуванні цих,
навіть сьогодні складних для пізнання, явищ.
Для розвитку й експериментального під-
твердження електронної теорії каталізу
Л.В. Писаржевський зі співробітниками роз-
горнув велику серію досліджень з вивчення
впливу на гетерогенно-каталітичні процеси
різних фізичних факторів: дії ультрафіолето-
вого і рентгенівського випромінювання, висо-
кочастотних полів тощо. На жаль, тяжка хво-
роба і передчасна смерть не дозволили йому
завершити роботи в цій важливій галузі, як і
в інших напрямах, підвалини яких заклав Лев
Володимирович.
У подальшому уявлення Л.В. Писаржев-
ського розвивали його талановиті учні, які
працювали в нашому Інституті: академіки
О.І. Бродський і В.А. Ройтер, член-ко рес пон-
дент АН СРСР С.З. Рогинський, професори
М.А. Розенберг (близький друг Лева Воло-
димировича), Ф.І. Березовська, А.М. Зань-
ко, Б.Я. Даїн, В.М. Поляков, І.О. Неймарк,
М.Т. Русов, М.Я. Рубанік та багато-багато
інших.
Ось один із цікавих фрагментів дарчого над-
пису на книзі Л.В. Писаржевського «Електрон
у хімії», подарованій ним своїй учениці Бере-
зовській, яка була одним з піонерів викладан-
ня органічної хімії з позицій електронно-іонної
теорії: «…преданнейшей поклоннице электрона,
своими работами расчищавшей дорогу в дрему-
чем лесу химии углерода, одной из строитель-
ниц электронной химии…».
Короткий нарис не дає можливості більш
детально зупинитися на багатьох інших важ-
ливих дослідженнях Лева Володимировича,
спрямованих на обґрунтування вперше сфор-
мульованих ним принципово нових поглядів
і уявлень, які відкрили нові шляхи розвитку
хімії і нині загальновизнані у світі.
Лев Володимирович був не лише видатним
вченим, а й талановитим організатором, педа-
гогом, активним громадським діячем. Створе-
на в Гірничому інституті кафедра електронної
хімії, завдяки започаткованій ним новітній те-
матиці, швидко зростала і зміцнювалася. На її
базі в 1927 р. було створено перший в СРСР
Інститут фізичної хімії, який у 1934 р. пере-
ведено до системи Академії наук УРСР. Ін-
ститут був улюбленим дітищем Лева Володи-
мировича, його розвитку він віддавав усі свої
сили, всю свою енергію. В 1935 р. ще за життя
Л.В. Писаржевського Інституту було присвоє-
но ім’я його засновника.
114 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
У 1929 р. Лев Володимирович організував у
Тбілісі перший в Грузії науково-дослідний хі-
мічний інститут, який названо ім’ям його вчи-
теля — П.Г. Мелікішвілі.
У 1925 р. Л.В. Писаржевського було обрано
дійсним членом Всеукраїнської академії наук,
а в 1930 р. — Академії наук СРСР.
За видатні досягнення в галузі електронної
хімії в 1930 р. йому було присуджено найвищу
на той час державну наукову нагороду — Пре-
мію імені В.І. Леніна, а в 1935 р. в день 40-річ-
чя його наукової діяльності нагороджено орде-
ном Леніна.
Лев Володимирович був також чудовим ви-
кладачем. Його педагогічній творчості було
притаманне прагнення ввести у викладання
найновітніші уявлення в науці. Великий лек-
торський талант, глибокий зміст лекцій завжди
притягували до Лева Володимировича слуха-
чів. Його курси лекцій, його підручники ко-
ристувалися широкою популярністю, він їх по-
стійно і радикально оновлював з урахуванням
нових досягнень хімічної науки. На цих підруч-
никах зростало не одне покоління студентів.
Як високоінтелігентна людина Лев Володи-
мирович глибоко шанував своїх вчителів. Він
також постійно піклувався про своїх співробіт-
ників. І тут також є багато чому повчитися. Ось
кілька рядків з його спогадів про свого вчителя
професора П.Г. Мелікова: «І в моїй душі, охо-
пленій спогадами про роки моєї юності, яскра-
віше від усіх далеких образів встає благородна
постать мого незабутнього вчителя й друга».
Лев Володимирович любив життя в усіх
його багатогранних проявах. Він знав і пова-
жав поезію, писав прекрасні картини, деякі з
них зберігаються в музеї Інституту фізичної
хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України.
Він був художником і в житті, і в творчості, і
в науці.
23 березня 1938 р. перестало битися сер-
це Лева Володимировича Писаржевського. У
64-річному віці передчасно обірвалося жит-
тя видатного вченого ХХ ст. Поховано його в
м. Дніпро, у нинішньому парку імені Л.В. Пи-
саржевського.
Минуло майже 86 років, як не стало Лева
Володимировича. Його ім’я не забуто. Його
ідеї успішно розвиваються і в нашому Інсти-
туті, і в багатьох установах Відділення хімії
НАН України, і в інших хімічних центрах
України, близького й далекого зарубіжжя.
Адже сьогодні не можна уявити собі сучасну
хімію — теорію хімічної будови, реакційної
здатності, механізмів неорганічних і органіч-
них реакцій, фізичну хімію розчинів, електро-
хімію, каталіз, фотохімію, адсорбцію тощо,
без тих електронних основ, які заклав Лев Во-
лодимирович.
У 1964 р. в Академії наук України було за-
сновано премію імені Л.В. Писаржевського,
яку присуджують за найкращі наукові робо-
ти з хімії, а з 2000 р. в Інституті фізичної хімії
ім. Л.В. Писаржевського НАН України запо-
чатковано стипендію для найздібніших моло-
дих вчених і спеціалістів Інституту.
Vyacheslav G. Koshechko
L.V. Pisarzhevsky Institute of Physical Chemistry of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
FOUNDER OF ELECTRONIC CHEMISTRY
To the 150th anniversary of Academician L.V. Pisarzhevsky
This year, the scientific community celebrates the 150th anniversary of an outstanding scientist in the field of physical
chemistry, the founder of electronic theories of redox reactions, the galvanic cell and heterogeneous catalysis, the laure-
ate of the Lomonosov Prize (1899), the Lenin Prize (1930), founder and first director of the Institute of Physical Chem-
istry of the NAS of Ukraine, which is named after him since 1936, Doctor of Chemical Sciences (1912), full member of
the All-Ukrainian Academy of Sciences (1925), Academy of Sciences of the USSR (1930) Lev V. Pisarzhevsky.
Cite this article: Koshechko V.G. Founder of electronic chemistry (to the 150th anniversary of Academician L.V. Pisar-
zhevsky). Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2024. (2): 109—114. https://doi.org/10.15407/visn2024.02.109
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201764 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1027-3239 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T06:02:32Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кошечко, В.Г. 2025-01-30T11:26:08Z 2025-01-30T11:26:08Z 2024 Фундатор електронної хімії (до 150-річчя від дня народження академіка Л. В. Писаржевського) / В.Г. Кошечко // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 2. — С. 109-114. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2024.02.109 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201764 Цього року наукова спільнота відзначає 150-річчя від дня народження видатного вченого в галузі фізичної хімії, який зробив визначний внесок у започаткування й розвиток електронних уявлень у різних розділах хімії та електрохімії, теорії хімічної будови, основ електронної теорії каталізу, теорії окисно-відновних перетворень, лауреата премії імені М.В. Ломоносова (1899), премії імені В.І. Леніна (1930), засновника і першого директора Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України, доктора хімічних наук (1912), дійсного члена Всеукраїнської академії наук (1925), Академії наук СРСР (1930) Лева Володимировича Писаржевського. This year, the scientific community celebrates the 150th anniversary of an outstanding scientist in the field of physical chemistry, the founder of electronic theories of redox reactions, the galvanic cell and heterogeneous catalysis, the laureate of the Lomonosov Prize (1899), the Lenin Prize (1930), founder and first director of the Institute of Physical Chemistry of the NAS of Ukraine, which is named after him since 1936, Doctor of Chemical Sciences (1912), full member of the All-Ukrainian Academy of Sciences (1925), Academy of Sciences of the USSR (1930) Lev V. Pisarzhevsky. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Наукова спадщина Фундатор електронної хімії (до 150-річчя від дня народження академіка Л. В. Писаржевського) Founder of electronic chemistry (to the 150th anniversary of Academician L.V. Pisarzhevsky) Article published earlier |
| spellingShingle | Фундатор електронної хімії (до 150-річчя від дня народження академіка Л. В. Писаржевського) Кошечко, В.Г. Наукова спадщина |
| title | Фундатор електронної хімії (до 150-річчя від дня народження академіка Л. В. Писаржевського) |
| title_alt | Founder of electronic chemistry (to the 150th anniversary of Academician L.V. Pisarzhevsky) |
| title_full | Фундатор електронної хімії (до 150-річчя від дня народження академіка Л. В. Писаржевського) |
| title_fullStr | Фундатор електронної хімії (до 150-річчя від дня народження академіка Л. В. Писаржевського) |
| title_full_unstemmed | Фундатор електронної хімії (до 150-річчя від дня народження академіка Л. В. Писаржевського) |
| title_short | Фундатор електронної хімії (до 150-річчя від дня народження академіка Л. В. Писаржевського) |
| title_sort | фундатор електронної хімії (до 150-річчя від дня народження академіка л. в. писаржевського) |
| topic | Наукова спадщина |
| topic_facet | Наукова спадщина |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201764 |
| work_keys_str_mv | AT košečkovg fundatorelektronnoíhímíído150ríččâvíddnânarodžennâakademíkalvpisarževsʹkogo AT košečkovg founderofelectronicchemistrytothe150thanniversaryofacademicianlvpisarzhevsky |