Непідвладне й кероване в наукових знаннях і вербальній науковій мові
Закономірна різноманітність помилок вербальної наукової мови свідчить, що крім звичайних помилок, виправних філологічно, є помилки складніші, сутнісно-змістові, виявлення і виправлення яких потребує залучення інших знань — наукознавчих. Досі мало відомі, такі помилки інваріантно поширені в різних ет...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2024 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2024
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201795 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Непідвладне й кероване в наукових знаннях і вербальній науковій мові / В.М. Пащенко // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 3. — С. 92-101. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201795 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пащенко, В.М. 2025-02-01T15:44:20Z 2025-02-01T15:44:20Z 2024 Непідвладне й кероване в наукових знаннях і вербальній науковій мові / В.М. Пащенко // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 3. — С. 92-101. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1027-3239 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201795 Закономірна різноманітність помилок вербальної наукової мови свідчить, що крім звичайних помилок, виправних філологічно, є помилки складніші, сутнісно-змістові, виявлення і виправлення яких потребує залучення інших знань — наукознавчих. Досі мало відомі, такі помилки інваріантно поширені в різних етномовних науково-освітніх змістах і підлягають атрибутивно-наукознавчому діагностуванню відповідно до положень атрибутивного наукознавства, нової галузі науки про науку, осмисленої та напрацьованої в Україні. Такі помилковості спричинені хибними сутнісними трактуваннями відмінних між собою реалій, адекватний опис яких можливий на базі знань про об’єктно-сутнісну і предметно-знаннєву вербальні наукові субмови. Єдність фрагментів цих субмов дає цілісну вербальну наукову мову й відображення всіх вербальних наукових і освітніх змістів. Атрибутивнонаукознавче напрацювання — український пріоритет світового рівня. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Наукометрія і видавнича справа Непідвладне й кероване в наукових знаннях і вербальній науковій мові Uncontrolled and controlled in scientific knowledge and verbal scientific language Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Непідвладне й кероване в наукових знаннях і вербальній науковій мові |
| spellingShingle |
Непідвладне й кероване в наукових знаннях і вербальній науковій мові Пащенко, В.М. Наукометрія і видавнича справа |
| title_short |
Непідвладне й кероване в наукових знаннях і вербальній науковій мові |
| title_full |
Непідвладне й кероване в наукових знаннях і вербальній науковій мові |
| title_fullStr |
Непідвладне й кероване в наукових знаннях і вербальній науковій мові |
| title_full_unstemmed |
Непідвладне й кероване в наукових знаннях і вербальній науковій мові |
| title_sort |
непідвладне й кероване в наукових знаннях і вербальній науковій мові |
| author |
Пащенко, В.М. |
| author_facet |
Пащенко, В.М. |
| topic |
Наукометрія і видавнича справа |
| topic_facet |
Наукометрія і видавнича справа |
| publishDate |
2024 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Uncontrolled and controlled in scientific knowledge and verbal scientific language |
| description |
Закономірна різноманітність помилок вербальної наукової мови свідчить, що крім звичайних помилок, виправних філологічно, є помилки складніші, сутнісно-змістові, виявлення і виправлення яких потребує залучення інших знань — наукознавчих. Досі мало відомі, такі помилки інваріантно поширені в різних етномовних науково-освітніх змістах і підлягають атрибутивно-наукознавчому діагностуванню відповідно до положень атрибутивного наукознавства, нової галузі науки про науку, осмисленої та напрацьованої в Україні. Такі помилковості спричинені хибними сутнісними трактуваннями відмінних між собою реалій, адекватний опис яких можливий на базі знань про об’єктно-сутнісну і предметно-знаннєву вербальні наукові субмови. Єдність фрагментів цих субмов дає цілісну вербальну наукову мову й відображення всіх вербальних наукових і освітніх змістів. Атрибутивнонаукознавче напрацювання — український пріоритет світового рівня.
|
| issn |
1027-3239 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201795 |
| citation_txt |
Непідвладне й кероване в наукових знаннях і вербальній науковій мові / В.М. Пащенко // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 3. — С. 92-101. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT paŝenkovm nepídvladneikerovanevnaukovihznannâhíverbalʹníinaukovíimoví AT paŝenkovm uncontrolledandcontrolledinscientificknowledgeandverbalscientificlanguage |
| first_indexed |
2025-11-24T11:50:17Z |
| last_indexed |
2025-11-24T11:50:17Z |
| _version_ |
1850846278859096064 |
| fulltext |
92 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (3)
НЕПІДВЛАДНЕ Й КЕРОВАНЕ
В НАУКОВИХ ЗНАННЯХ
І ВЕРБАЛЬНІЙ НАУКОВІЙ МОВІ
Закономірна різноманітність помилок вербальної наукової мови свідчить,
що крім звичайних помилок, виправних філологічно, є помилки складніші,
сутнісно-змістові, виявлення і виправлення яких потребує залучення інших
знань — наукознавчих. Досі мало відомі, такі помилки інваріантно пошире-
ні в різних етномовних науково-освітніх змістах і підлягають атрибутив-
но-наукознавчому діагностуванню відповідно до положень атрибутивного
наукознавства, нової галузі науки про науку, осмисленої та напрацьованої
в Україні. Такі помилковості спричинені хибними сутнісними трактуван-
нями відмінних між собою реалій, адекватний опис яких можливий на базі
знань про об’єктно-сутнісну і предметно-знаннєву вербальні наукові суб-
мови. Єдність фрагментів цих субмов дає цілісну вербальну наукову мову
й відображення всіх вербальних наукових і освітніх змістів. Атрибутивно-
наукознавче напрацювання — український пріоритет світового рівня.
Наукове й науково-освітнє пізнання спрямоване на відобра-
ження в знаннях різних наявних сутнісних реалій світу. Вони
бувають просто сутні й такі, що зазнають цільового пізнання.
Сутності й відповідні їм змісти щодо непізнаних і пізна-
них реалій існують незалежно від людей, хоча знання фіксу-
ють люди, і не тільки дослідники. В аналітичному сприйнятті
сутності й відповідні їм змісти — це дві науково-атрибутивні
групи реалій, дві пов’язані, але протилежні сторони пізнання:
об’єктна пізнавана різносутнісна і предметна результуюча,
знаннєва.
Об’єктну, незалежну від нас сторону пізнання складають
об’єктивні сутнісні утворення, первинні за своїм походжен-
ням — непідвладні, непідконтрольні дослідникам. Суб’єкти-
науковці лише обирають частини наявного світу у своє пізна-
вальне — об’єктне — поле зору.
Друга, результуюча група реалій пізнання існує завдяки на-
уковцям. Це сформовані ними пізнавальні процеси і набуті
знання про пізнавані сутності першої групи. Пізнавальні відо-
браження їх є вторинними за своїм походженням. Відображаю-
чи в знаннях пізнаване, образи-моделі пізнаного своїм змістом
залежать від дослідників, бо сформовані, а вербальні моделі
ПАЩЕНКО
Володимир Михайлович —
доктор географічних наук,
професор
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 3 93
НАУКОМЕТРІЯ І ВИДАВНИЧА СПРАВА
їх — і сформульовані науковцями. Ті образи
можуть бути оцінені, схвалені чи критикова-
ні й виправлені. Це суб’єктивізовані знаннєві,
тобто науковомовні сутності, що мають від-
носно достовірний зміст, відповідний своєму
історичному часові. Вони створені, керовані й
кореговані людьми.
Наукова мова покликана подавати вичерпне
інформуюче та освітнє знання як коректне за
формою і викладом, правильне і точне за зміс-
том системне відображення пізнаного. Наукова
мова крім вербальних семантичних поєднує в
собі ще знакові семіотичні, зокрема картогра-
фічні, складові, графічні моделі, абстраговані
математичні моделі-символи тощо. Прямі зміс-
тові донесення щодо пізнаваних сутностей, піз-
наних їхніх властивостей і засобів їх пізнання
забезпечує вербальна наукова мова.
Наукове й науково-освітнє знання має охоп-
лювати й передавати змістово точною вербаль-
ною науковою мовою все наявне на певний час,
усе відоме різноманіття сутностей: просто сут-
ніх, із них первинних об’єктних, найширшого
сутнісного спектра, і вторинних знаннєвих,
розмаїто галузевих.
Сутності первинні є частинами об’єктивного
світу, очевидно незалежними від науковців у
пізнавальному відображенні та в знаннєвому
розкритті.
Сутності вторинні — одноманітно знаннє-
ві, змістом різногалузеві. Це інформація про
пізнавальні засоби і про результати пізнання.
Та хоча, як науковомовні галузеві дані про все
сутнє і про первинні об’єкти, вони різні, в їхніх
означеннях є багато передбачуваних змістових
вербальних хиб.
Змістові наповнення результатів пізнання
залежать від чіткості сутнісних розрізнень і на-
лежних, відмінних за означеннями й керуван-
нями науковомовних відображень об’єктних
реалій. Вони мають різні якості, просто сутні та
пізнавані, зокрема первинні об’єктно-сутнісні
та вторинні предметно-знаннєві.
Означення первинних об’єктних сутностей
не повинні мати ознак пізнавальної участі лю-
дини, їх треба називати безвідносно до назв
наук, які їх вивчають: родовище копалин —
утворення земних надр, а не «геологічне» утво-
рення; землетрус — сейсмічне, а не «сейсмоло-
гічне» явище тощо.
Науковий опис таких сутностей і мовлен-
нєве керування щодо них мають відображати
самочинність їхнього формування і розвитку,
аж до конструкцій безособових формулювань:
«Корисні копалини формуються, змінюються,
руйнуються, зазнають перевідкладень»; «Тряс-
ло силою до 5 балів»; «Коли штормить, плавцям
не подолати відкати хвиль».
Для первинних сутностей, непідвладних до-
слідникам, коректними є самодостатні (в яких
не простежується участь людини) об’єктні
означення та інформування; в керуванні —
із самочинністю і навіть безособовістю.
Означення вторинних, предметних сутнос-
тей, формованих і керованих дослідниками,
крім наголошення змісту напрацьованих знань
мають передавати пізнавальну роль і резуль-
тативність дослідників як суб’єктів пізнання.
Такі означення мають бути віднауковими у
своїх назвах і змістах. Ці сутності є і функці-
ональними, і результуючими пізнавально-до-
слідницькими. Їхній предметності відповіда-
ють формування і формулювання назв і на-
повнень. Результуючі знаннєві реалії є пізна-
вально-галузевими донесеннями інформації
певних наукових та освітніх змістів. Тому вони
повинні мати імена своїх наук і відповідати їм
своїм змістовим наповненням.
Приміром, «Палеонтологічний опис скам’я ні-
лих решток дає змогу з’ясувати палеоекоумови
формування товщі порід зі скам’янілостями»;
«10-бальну сейсмологічну шкалу Ріхтера часто
вважають 9-бальною»; «При повторних геобо-
танічних картографуваннях виявляють спря-
мування змін рослинного покриву». Навіть не
згадана, в кожній тезі читається певна участь
задіяних дослідників і галузева належність тих
суб’єктів-науковців.
Із предметних сутностей саме суб’єктним
означенням і розкриттям властиве сильне ке-
рування, яке й визначає семантичне передання
ролі суб’єктів у накопиченні знань.
Особливостями мовленнєвого керування
тут є недоречність формул самочинності, бо
94 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (3)
НАУКОМЕТРІЯ І ВИДАВНИЧА СПРАВА
все напрацьоване вченим, вчителем чи учнем
не виникає саме собою: завдання не виконува-
лось, його цілеспрямовано виконували. Інші по-
ширені знаннєві хиби — називання пізнаваль-
них напрямів, процесів, результатів і суб’єк-
тів-науковців за об’єктами вивчення, а не за
галуззю пізнання: університет правознавства
(не права) готує не правників, а юристів, пра-
вознавців.
Свідчення потреби наукознавчо обґрунто-
ваних виправлень знаходимо в працях уче-
них-гуманітаріїв і природничників. «Сьогодні
особливої актуальності набули проблеми мов-
ної екології — оцінка соціомовної ситуації та
передбачення можливих її змін…» [1]. Мовна
екологія, як у природничників ландшафтна
екологія, — помилкові об’єктні означення суто
предметних реалій, напрямів пізнання. Ви-
правлені вислови — мовознавча екологія (еко-
логія мови) і ландшафтознавча екологія (еко-
логія ландшафтів).
Інші природничі предметні кривоозначен-
ня: «участь ландшафтного фахівця» — фахівця
з екології ландшафтів (ландшафтознавця-еко-
лога); не «ґрунтове картування», а ґрунто-
знавче картографування (картографічне ви-
вчення ґрунтів).
Некоректним є означення пізнавально-
освітнього процесу за назвою його результа-
ту (не картування, а картографування); воно
спонукає уникати подібних означень процесів
створення інших науково-освітніх атрибутів
(не «книгування»). Це ставить питання про
коректність тих схожих означень, які сприйма-
ємо як узвичаєні. Але йдеться не про телефо-
нування чи фільмування, а про дослідницькі,
пізнавальні реалії: наприклад, не калібрація, а
калібрування. Крайнім у цьому ряду є відсут-
ність усвідомлення та означення процесності у
створенні певних цільових реалій, яким тради-
ційно навчають застаріло-інерційно.
Так, в аграрних вишах є кафедри земельно-
го кадастру і навчають фахівців тому кадастру
(кадастр — велика таблиця-інвентаризація зе-
мельних ділянок і їх якості). Що треба навчати
кадаструванню земель на кафедрах кадастру-
вання земель, там усе ще не вважають.
Інше дуже поширене ігнорування пізна-
вального процесу пов’язане з нерозрізненням
змістів оцінювання чогось і результуючих да-
них, оцінок. І там, і там фігурує термін-омонім
оцінка.
Різним групам пізнавальних сутностей —
різні вербальні субмови. Відповідно до гру-
пових відмінностей між собою первинних і
вторинних сутнісних реалій вербальні наукові
виклади і змісти щодо них також мають бути
істотно різними. Але в кожній групі схожими
між собою є притаманні висвітленню сутнос-
тей усієї єдності реалій мовленнєві складові,
формули керування і змістові вирази. Вони
близькі, інваріантно споріднені в групах та
істотно відмінні між групами. Одногрупові
спорідненості утворюють лише дві відміни,
співвідносні окремо з єдностями первинних і
окремо вторинних сутнісних реалій. Різні су-
путні тексти, з методично-пізнавальними й
результуючими теоретичними включно, теж
належать лише цим двом групам змістів.
Є підстави стверджувати, що єдину вер-
бальну наукову мову складають і вичерпують
собою дві різні вербальні субмови: об’єктно-
сутнісна і предметно-знаннєва [2]. Між
субмовами наявні істотні відмінності: означу-
вальні, змістово-семантичні, мовленнєво-кон-
структивні. Обидві субмови функціонують у
тісному живому взаємопереплетенні й разом
складають кожний цілісний вербальний на-
уковий зміст. Він правильний, коли коректно
поєднано у своїх частинах окремі безпомилко-
во вибудувані фрагменти, належні різним вер-
бальним науковим субмовам.
Помилки вербальних наукових субмов.
Вчені НАН України, сприйнявши передовий
досвід створення національних атласів ба-
гатьох країн світу, напрацювали свій науко-
во-інформаційний продукт — Національний
атлас України [3]. Це тримовне видання дає
багатий спектр поширених у світі і в Україні
змістових помилок із різних галузей наукових
знань (див. табл.). Приклади типових помилок
подають заголовки карт Атласу. Тексти Атла-
су й легенди його карт також мають подібні й
інші змістові вади. Огріхи змісту й викладу є в
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 3 95
НАУКОМЕТРІЯ І ВИДАВНИЧА СПРАВА
різних галузях науки й донесені в Атласі укра-
їнською і в перекладах російською та англій-
ською мовами. Помилки різні, наприклад такі:
• неправильні означення об’єктних сутнос-
тей і понять як предметно-знаннєвих; назви їх
подано як похідні від назв наук (пп. 2, 6—19);
• підміна сутнісних об’єктних реалій класи-
фікаційними предметними абстракціями (п. 17:
ловлять рибу різних видів, а не види риб);
• помилкове означення знаннєвих понять і
сутностей, власне предметних, напрацьованих
дослідниками, цільових пізнавально-резуль-
татних (об’єктно-теоретичних: районування) і
дослідницьких (методичних і методологічних)
як сутностей типово об’єктних, якими ні ме-
тод, ні районування не бувають (п. 1);
• різні випадкові неправильні означення
об’єктних сутностей і понять (пп. 3—5: явні
глибокі архаїзми, «освячені» все ще триваю-
чою інерційною практикою міжнародного на-
укового використання);
• означення екосередовищних станів і кри-
теріїв інтегративного змісту не об’єктними
параметрами, еталонними для екосуб’єктів, а,
хибно, — міждисциплінарними прикметника-
ми, похідними від назв наук (пп. 20—22).
Більше хиб смислових наповнень різнога-
лузевих наукових змістів і словесних викла-
дів дає аналіз пояснювальних текстів Атласу.
Кожна помилка є неправильністю однієї з двох
вербальних наукових субмов [2].
Інші приклади кривоозначень стосуються
різнотипних словосполучень, належних одній
із вербальних субмов і різним сферам прак-
тики. У виразах об’єктно-сутнісного змісту
не має бути означень, похідних від назв наук;
у виразах предметно-знаннєвого змісту суто
об’єкт ні означення не повинні підміняти со-
бою означення, похідні від назв наук.
Виправлення об’єктно-сутнісної субмови:
• археологічні пам’ятки — артефакти істо-
ричної спадщини;
• біологічні батьки — рідні, кровні батьки;
• біологічна зброя — біотична зброя;
• біологічні ресурси — біотичні ресурси;
• валеологічний режим дня — здоровий ре-
жим дня;
• геронтологічні хвороби — захворювання в
старечому віці;
• демографічний спад населення — демопо-
пуляційний спад;
• екологічна ситуація — екосередовищна си-
туація;
• кардіологія (відділення лікарні) — ліку-
вання серця;
• кров містить певний вид клітин — кров
містить клітини певного виду;
• міфологічний рай аборигенів — міфічний
рай;
• охорона екології — охорона екосередовища
людини;
• руйнування екології агресорами, воєнні
злочини проти екології — руйнування природ-
ного середовища, воєнні злочини проти природи.
Виправлення предметно-знаннєвої суб-
мови:
• лісова таксація — таксація лісів;
• земельний кадастр — кадастр земель;
• земельні відносини — відносини у сфері
землекористування;
• ландшафтна карта — карта ландшафтів;
• ландшафтне дослідження — ландшафтоз-
навче дослідження або вивчення ландшафтів.
Далі наведено характерні приклади, які
стосуються назв закладів вищої освіти. Уні-
верситет біоресурсів (у Києві) коректно мав
би зватись університетом біоресурсознавства;
Університет права НАН України — універси-
тетом правознавства чи юридичним. Для чіль-
ного профілю вишів визначальні знання, а не
об’єкти вивчення.
Поєднаний комплект кривоозначень має-
мо щодо глобального потепління. Об’єктний
зміст погодної зими, метеозими часом доно-
сять предметно-об’єктним покручем «метео-
рологічна зима» (через потепління відповідне
сезонне погодно-кліматичне явище з фіксо-
ваними температурами у рівнинних регіонах
України почало періодично зникати). А пред-
метно-знаннєвий зміст, який повинне б пере-
давати означення кліматологічної конференції,
доручено об’єктному прикметнику «кліматич-
ний»: кліматична конференція. Це протилеж-
не заблукання, симетричне хибно-кривому
96 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (3)
НАУКОМЕТРІЯ І ВИДАВНИЧА СПРАВА
імені зими. На конференцію з’їжджаються клі-
матологи, а не клімати.
Закономірності розвитку вербального на-
укового викладу. В усі часи розвитку дисци-
плінарної науки й освіти, в усіх історичних
етномовних середовищах вербальний виклад
змісту будь-якої галузі пізнання мав рясні не-
досконалі складники і змісту (сутнісних трак-
тувань), і форми (помилки наукової мови).
Має місце діалектика змісту і форми на-
укових трактувань. Були прояви пізнавальних
суперечностей. Помилки — звичні, усталені,
спадкові — закономірно поширені в кожній на-
уці. Вони стали звичним науковим жаргоном,
не усвідомленим фахівцями, носіями помилок.
Загальновживане означення жаргону в Слов-
нику іншомовних слів: «мова якої-небудь со-
ціальної групи, насичена словами й виразами,
властивими тільки цій групі й незрозумілими
іншим людям». Філологи означують науко-
вий жаргон як «громіздкий, недоладний, тем-
ний стиль». Характерними рисами жаргонного
псевдонаукового стилю вчені-філологи назива-
ють «зловживання термінами й запозиченнями,
надмір задовгих речень, синтаксично заплута-
ний канцелярський виклад» [4, с. 10—11].
На доповнення ми відносимо до наукових
жаргонів і помилкові словосполучення, впіз-
навані спеціалістами, але семантично непра-
вильні, аж до бездумних, штампи вербальної
Наукознавчі виправлення заголовків у Національному атласі України
п/п Сторінки Вжиті означення Виправлені означення*
1 103 Сейсмічне районування Сейсмологічне районування
2 105—122, 148 Геологічна будова Будова надр; будова надр земної кори
3 108—111 Дочетвертинний зріз (архаїзм)** Доантропогеновий зріз
4 114 Четвертинні відклади (архаїзм)** Антропогенові відклади
5 116 Потужність четвертинних відкладів Потужність антропогенових відкладів
6 117 Палеогеоморфологічні умови Умови формування давнього рельєфу
7 137—146 Гідрогеологічні умови та ресурси Гідрогеоматичні умови*** та ресурси
8 147—154 Інженерно-геологічні умови Інженерно-геоматичні умови
9 148 Гідрогеологічні умови Гідрогеоматичні умови
10 148 Гідрологічний режим водоймищ Режим станів водоймищ; водний режим
11 152 Екзогенні геологічні процеси Екзогенні геоматичні процеси
12 153 Спелеологічні області Області поширення підземного карсту (печер)
13 158—161 Геоморфологічна будова Будова рельєфу поверхні Землі
14 220 Фізико-географічні області, райони Ландшафтні (природні) області, райони
15 237 Гідрологічні умови Гідрологічні характеристики
16 240 Біологічні ресурси Біотичні ресурси
17 240 Вилов промислових видів риб Вилов риб промислових видів
18 278 Демографічний розвиток Демопопуляційний розвиток
19 286 Демографічне навантаження на насе-
лення працездатного віку
Соціальне навантаження на населення
працездатного віку
20 405—406 Екологічний стан середовища Екостани середовища (ці стани екічні —
належні ойкосу, дому-оточенню людини)
21 407—423 Екологічний стан компонентів природи Екостани компонентів природи
22 424 Інженерно-геологічний ризик освоєння
території
Інженерно-геологічні характеристики ризи-
ків освоєння території
* Виправлення можуть мати варіантні формулювання, головне — їхня змістова адекватність.
** У міжнародній науковій практиці вживання терміна quarter вважається унормованим.
*** Геома — сутнісна збірна назва всього неживого на Землі.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 3 97
НАУКОМЕТРІЯ І ВИДАВНИЧА СПРАВА
наукової мови. Вони нібито відображають ре-
алії буття, а якщо вдуматися у зміст тих сло-
восполук, то це псевдонаукові, навіть беззміс-
товні формулювання. Вони не витримують
аналізу свого змісту через нелогічність чи вза-
галі безглузде поєднання слів (той же «захист
екології» — виходить захист науки, а не екосе-
редовища). Жаргоном стають і туманять наше
розуміння будь-які усталені, звичні, загаль-
ноприйняті неточності й неправильності на-
укового та освітнього викладу чи буденності:
вивіска «Стоматологія» на лікувальному, а не
дослідницькому закладі має бути «Лікування
зубів». Семантика втрачає свою змістову силу;
діє упізнаваність, поблажливість і мода.
Причини засилля наукових жаргонних
словосполучень. Помилковості наукової мови
зумовлені поєднаним впливом об’єктивних і
суб’єк тивних причин.
Об’єктивних причин наявності наукових
жаргонів кілька:
• розвиток процесу пізнання, складний і су-
перечливий, залежний від спільної дії кількох
чинників, тому синергійний, нелінійний;
• не завжди логічне та назагал передове збага-
чення накопичуваних знань; вони часто взаємно
неспіввідносні, невідповідні в інерційних формою
констатаційних означеннях і прогресивніших
реф лек сій но-аналітичних змістових частинах;
• закономірні діалектичні суперечності між
історично конкретним науковим змістом (ви-
будуваними в теорію поняттями й положен-
нями конкретних наук) та інерційнішою вер-
бальною формою їх означень (термінами, які
передають науковий зміст).
Суб’єктивні причини побутування наукових
жаргонів такі:
• дотримання науковцем певних інерційних,
раніше засвоєних уподобань у змістовому спря-
муванні наукового дослідження і в наступному
викладі знань, науковому й освітньому;
• надання мало обґрунтованих переваг і ви-
бір застарілих робочих понять і термінів окре-
мими дослідниками чи представниками науко-
вих шкіл та освітніх спільнот;
• свідоме використання звичних, нерідко
явно хибних наукових виразів, поширене в усі
часи у співтовариствах науковців і вишівських
викладачів.
У наведеній таблиці крім природознавчих
є приклади жаргонів іще з суспільствознав-
чих наук (а не суспільних наук) (пп. 18, 19) і з
практики (п. 17).
Застосування наукового жаргону щора-
зу здійснюється науковцями чи освітянами
відповідно до властивого їм індивідуального
рівня прийнятності (відповідно до рівня недо-
освіченості, несмаку й невимогливості).
Історія різних наук багата на закономірні
усталення, існування і поглиблення кількох
повторюваних суперечностей. Вони супрово-
джують розвиток наукових знань у різних сфе-
рах пізнання [5] та освіти. Закономірним було
й періодичне зняття тих суперечностей.
Головні суперечності наукових та освітніх
знань такі:
• між змістом наукового знання, що постій-
но розвивається, та його поняттєвим і терміно-
логічним забезпеченням, яке часто відстає від
розвитку змісту;
• між рівнем пізнавальних спромог науки й
інерційнішими прикладними запитами соціуму;
• між потенційними перспективами розви-
тку науки і різнорівневими осібними можли-
востями окремих науковців;
• між змістовим наповненням оновлених і
збагачених у ході розвитку наукових понять та
інерційнішими у змінах термінами, що не за-
вжди відповідають збагаченому змісту понять
і не завжди є належною формою для того онов-
леного змісту.
Зняття змістових суперечностей трапля-
ються періодично, завдяки зусиллям творчих
науковців, які передають нові чи успадковані
наукові змісти коректними науковими висло-
вами, методологічно грамотніше й теоретично
точніше. Свого часу небайдужими до проблем
вербальних наукових формулювань та борця-
ми за подолання проблем вербальної наукової
мови, за збагачення і точність викладу науко-
вих змістів були філософи Готфрід Вільгельм
Лейбніц і Клод Адріан Гельвецій, хімік Анту-
ан Лоран Лавуазьє, математик Анрі Пуанкаре
[5, 6].
98 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (3)
НАУКОМЕТРІЯ І ВИДАВНИЧА СПРАВА
Для освітніх складників пізнання прагнення
точності й правильності загальних і конкрет-
но-наукових змістових і смислових донесень
характерне, але воно часто було більше декла-
роване, ніж реалізоване. Переконливі виправ-
лення змістів освітніх знань рідко були систем-
ними, залишалися фрагментарними, обґрунто-
ваними філологічно. Атрибутивно-наукознав-
чих обґрунтувань вони не сягали. Інакше не
було б стільки наявних хиб вербальної науко-
вої мови. Тепер уже є продуктивні наукознавчі
обґрунтування виправлень тих хиб [2].
Особистий вибір науковців. Наукові опра-
цювання і зняття суперечностей вербальної
наукової мови — справа передових дослідни-
ків. Їм завжди протидіяв, за свідченнями істо-
риків-наукознавців, інертний спротив тих, хто
залишався прихильником усталеного, звично-
го в науці, попри хибність спадкових змістів і
відсталість застарілих термінологічних форм.
Такий консервативний вибір найбільше супе-
ре чить напрацюванню й утвердженню резуль-
татів у головному покликанні науковців — по-
шуку нового, прогресивного в науці. Це за-
важає генеруванню і впровадженню в науку
і практику нових достовірних знань, гальмує
розвиток дослідницьких ідей і продуктивний
поступ науки з її освітніми і прикладними сус-
пільними впровадженнями та реалізаціями.
Спадкові проблеми вербального змісто-
вого викладу. Істотні вади змістів сучасного
вербального викладу, включно з науковим і на-
уково-освітнім, склалися як закономірні хиби
спадкування і наслідування. Вони властиві
розвитку науки й неминучі при неврахуванні
відмінностей вербальних наукових субмов у
їхніх означеннях та властивих їм керуваннях.
Жаргонні терміни теж спадкують і наслідують
науковці, освітяни, працівники різних при-
кладних професійних напрямів і засобів масо-
вої інформації.
Невибагливі навіть творці «Україномовного
ерудита», просвітника патріотичних українців.
Для довіри до себе така служба правопису і
правомовлення мала б називатися коректніше:
українськомовною. Апелювання до європей-
ських аналогів невдалі: в Європі немає нічого
«англіємовного» чи «франціємовного». Ана-
логом коректно означених англомовних, фран-
ко-, італо- та іспаномовних реалій в інший час,
можливо, став би вислів укромовні. Означення
«україномовне» недопродумане: підвело від-
чуття мови.
У постімперській Франції, при її етнічній
розмаїтості й нестабільності, штрафують за ви-
віски іноземною мовою і патріотично дбають
про державну французьку мову. В постколоні-
альній Україні замість відродження державної
мови триває масове легальне пропагування
лайфхаків із іноземних мов.
Роль журналістів неоднозначна. Вони ма-
ють мільйонні аудиторії, але рідко турбуються
рівнем орфоепічних, лексичних і семантичних
досконалостей своїх мовлень (теле- і радіо-
журналісти) й рівнем лексичних і семантич-
них довершеностей своїх писань (журналісти
пера). Невибагливі працівники ЗМІ нерідко
піддаються моді й наслідуванню колег, впрова-
джують у свідомість інформованих жаргонні
складники мовлення. ЗМІ культивують імпер-
ські спадки, чергові новинки у вигляді чужо-
мовних висловів, поширюють модну лексику
й немилозвучну псевдоавтентику (наразі).
Невдумливість мовців показова в означеннях
часу. Завершену сьому годину доби, коли від-
разу починається неповна восьма (7.00), озву-
чують як усе ще «сьому», хоч то вже перші
хвилини восьмої: 7.05 — не «сьома 05», а п’ять
хвилин на восьму або п’ять хвилин по сьомій.
Від мовців-городян годі чекати справжності,
мовленнєвої органічності у вимові, наголосах,
лексиці: гору бере набуто-роблене, штучне,
зросійщене, з перепом’якшеними шиплячими
та богемним сленгом: вау, прям, нічьо.
Мовленнєве кривоменю розмаїте. Це огріхи
семантики; діалектизми, як-от «наразі», вжи-
вані без міри, смаку, без відповідності смис-
ловій змістовій потребі (лакмус нещирості,
отарності негаличан). Побутують українська
лексика у москальській вимові, численні іншо-
мовні вислови й запозичення, чужомовні кон-
струкції, відмінки й наголоси. Забуті й нікому
не служать золоті орфоепічні напрацювання,
переважно радіофонічні фонди, надбані в по-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 3 99
НАУКОМЕТРІЯ І ВИДАВНИЧА СПРАВА
передні десятиріччя. На українському радіо —
це записи Миколи Івановича Погрібного. І так
само рідко журналісти вшановують своєю ува-
гою літературні фонди красного письменства.
Неякісна мовно-мовленнєва картина в Укра-
їні повсюдна, вона історично успадкована, ти-
пова для реалій початку ХХІ ст. Тут у постра-
дянських умовах склалися особливі мовленнєві
ситуації з відсутністю у неавтентичних носіїв
органічних живих традицій української мови і
втратою традицій автентичними носіями (по-
стімперський москальський акцент із пере по-
м’як шенням шиплячих, «дякую вас», вжиток
модних довгих нещьодавно, телефонувати за-
мість коротших недавно, дзвонити тощо). Інтер-
в’ю і репортажі рускоязичних у побуті журналіс-
тів з їхніми героями — багатослівними мовлен-
нєво і ментально змосковленими депутатами,
спрямовані на мільйонні аудиторії українських
глядачів, слухачів, менше — читачів.
Ніким не контрольовані недограмотні «про-
фесіонали» привчають слухачів і глядачів до
убогої, поганенької української мови з руси-
фікованим звучанням, кальками слів і виразів.
Носії таких імперських варіантів мови при-
щеплюють мешканцям України несмаки своєї
хворої мовленнєвості.
Промосковство вкорінювали віками, а масо-
вий мовленнєвий несмак культивується тепер:
це некритичне мавпування набутих штучних
мовленнєвих вад, виправних філологічно. Це
також вади живої і науково-освітньої мови,
набагато складніші, теж утворені змістовими
жаргонами, медійними й науково-освітніми. Та
для їх виправлення мало філологічних пізнань,
потрібні атрибутивно-наукознавчі знання та
обґрунтування. А ще потрібна об’єктивна іс-
торична аргументація, яка могла б розкрити
причини формування історичних мовних об-
ставин та умов, які склалися в Україні.
Складні наукові й науково-освітні жарго-
ни — явища позаетномовні, поширені в сучас-
ну інформаційну епоху повсюдно й практично
інваріантно в країнах панування найрізнома-
нітніших етнічних мов. Звичні жаргонні ви-
словлювання фахівці вживають як прийнятні
професійні вирази — спеціальні терміносполу-
чення, що мають місце навіть у державних до-
кументах. Прикладами можуть бути закони й
підзаконні акти «про екологічну мережу», при-
йняті в пострадянських країнах, і всесвітньо
поширені кривотрактування погано обґрунто-
ваного, а філософськи й безпорадного sustain-
able development як сталого розвитку. Він же і
не сталий, і не розвиток, бо його змісту властиві
революційні (катастрофічні) складники, при-
йнятні тільки у творчих сферах. Поза творчістю
бажана лише контрольована екоеволюція [7]. Та
поки що хибно й неповно осмислені терміни і
положення sustainable development однаково
лжеплідно тиражують у багатьох мовах різних
країн світу через відповідне словосполучення і
трактування помилкового змісту [7, 8].
Схоже недоосмислені і міждисциплінарні
екологічності. Неопозитивістські нехтування
методологією науки обмежують можливості
інтегрування знань. Так є в науковій, освітній,
діловій мові в Україні і в зарубіжних країнах,
у різних етномовних середовищах, не лише в
пострадянських російськомовних [9].
Ту ж «екологічну мережу», виходячи з на-
зви, мають складати міфічні ланцюги якихось
безадресних екологічних науковостей. Ними
повинні мандрувати невідомо хто з біологічно-
го (правильно біотичного) різноманіття. Неві-
домо хто, бо в реальних живих представників
біоти кожного виду параметри екокоридорів та
екосередовищні вимоги до них свої, особливі.
Як зазначено, насправді природоохоронна ме-
режа екосередовищна, або коротко екомережа.
Для біоти різних видів вона універсальна лише
умовно. Фахівці-біологи знають, що універ-
сальна екомережа — міф.
Проблема безсуб’єктних екологій. Вихідні
екологічні знання, присвячені комфортності пев-
ної біоти (екосуб’єкта в його середовищі), були
біологічними, належали екології живого, від ко-
махи до людини. Теперішні різні екології мають
бути результатами міждисциплінарного інтегру-
вання знань біологічної екології (загальнонау-
кового екологічного підходу) зі знаннями реци-
пієнтних напрямів досліджень для найнесподі-
ваніших екосуб’єктів, які потребують турботи й
охорони, аж до відроджуваної державної мови [1].
100 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (3)
НАУКОМЕТРІЯ І ВИДАВНИЧА СПРАВА
Та часто для нових екологій не виконано по-
трібних інтегрувань і не набуто інтегративної
спеціалізації результатів. У підсумку такого
недобору і недопоєднання знань склалася без-
суб’єк тна наукова дисципліна, а в Україні — і на-
вчальна та фахова спеціальність екологія. Вона
вивчає стани навколишнього людського середо-
вища, проте навіть не декларує цього своєю
назвою, як належало б. Але у вже згаданих мо-
вознавчій та ландшафтознавчій екологіях акту-
альні екосуб’єкти усвідомлені та означені.
Наукові й освітні знання екологічного між-
дисциплінарного спрямування зосереджують
у собі значну проблемність через складність
інтегрувань. Як наслідок, екологічна без-
суб’єкт ність сягнула найширших кіл екобез-
пеки (невідомо чиєї) і вишівських екобезпе-
кових програм. Жаргон освітян-харчовиків
свідчить: фахівці часом гублять, про що, про
чиї інтере си має йтися. У спеціальності «нічия
«екологія» вболівають за «екологію харчових
виробництв» [10]. Зміст, який читається: зара-
ди добробуту тих виробництв. За ідеєю авторів
посібника не простежується і не сприймається,
що тверезий глузд ратує за безпечність харчо-
вих продуктів для людини.
Публікації науково-освітнього і дослід-
ницького спрямування. Змістово неправильні
означення різних сутностей спадково, історич-
но побутують скрізь, поширені в давніх науках,
у їхніх традиційних галузях і в нових міждис-
циплінарних інтегративних спрямуваннях. За
інвентаризацією складних змістових помилок
науково-освітнього викладу, такі явища мають
місце на всіх рівнях освіти, в навчальних тек-
стах підручників і практичних інструктивних
посібників для середньої та вищої школи [10].
Характерний англомовний приклад. Читає-
мо в статті про кенгуру про складники австра-
лійського природного середовища, про чинни-
ки формування та умови реалізації м’ясних ре-
сурсів: «ecological, economic and political forces
that operate at different spatial scales» [9, с. 214].
Сили економічні й політичні, які діють за свої-
ми шкалами, реальні. Сумнівні екологічні сили:
це не сили наукових знань про середовище
життя кенгуру, а «прокенгурові» природні сили,
які потребують збереження, і ресурси популя-
цій, вразливі при надмірних заготівлях м’яса.
Має місце неусвідомлене означення об’єктного
поняття (середовищеутворюючих сил) пред-
метно-знаннєвим терміном (екологічні сили).
Відбулася неконтрольована підміна понять.
Подібний українськомовний приклад: «Ви-
користання сучасних інформаційних техно-
логій для дослідження старовинних карт… іс-
тотно спрощує процеси вивчення історичного і
географічного розвитку території…» [11, с. 46].
Ідеться про джерела даних щодо часового і
просторового розвитку регіонів. Але головні
субстантивні складники розвитку території,
геочасові й геопросторові первинності, замість
цих об’єктних означень отримали там озна-
чення вторинні, предметні, за назвами наук.
Наведена цитата подає спотворений науковий
зміст, хоча він належить висновку статті.
Різні змісти. Для семантичної, змістової ко-
ректності викладу треба вдумуватися у зміст
понять, аналізувати відповідність їм термінів.
Одними термінами слід означувати змістові
сутнісні риси об’єктів (пізнаваних реалій сві-
ту, зокрема природних і суспільних сутностей,
і трактування їх у теорії). Іншими термінами,
відмінними від об’єктних, означують специфі-
ку предметів (засоби вивчення, хід напрацю-
вання і зміст знань про ті об’єкти як результа-
тів їх пізнання, зокрема знань природничих і
суспільствознавчих наук). Треба ретельно вра-
ховувати сутнісні та функціональні специфіки
й інших атрибутів науки разом з аналітичними
результатами рефлексії як атрибута пізнання.
Тим специфікам відповідають поєднані вира-
жальні засоби обох вербальних наукових суб-
мов, об’єктної та предметної.
Змістово хибні, але впізнавано звичні жар-
гонні вислови, якої б генези вони не були,
можна й треба обґрунтовано виправляти або
усувати з наукового та освітнього вжитку. Те
саме стосується й інших термінологічних вад
викладу. Ідеться про діагностовані філологами
жаргонізми, про модні етномовні й численні
іншомовні зловживання, стилістичні огріхи
письмової та, з орфоепічними вадами, усної
науково-освітньої і ділової мови. Усуненню
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 3 101
НАУКОМЕТРІЯ І ВИДАВНИЧА СПРАВА
складних вад передання змістів слугує знання
наукових вербальних субмов [2].
Наявні науково-атрибутивні, непідконт-
роль ні філологам помилки змістів загострю-
ють потребу залучення наукознавчо обґрунто-
ваних знань про дві вербальні наукові субмови
для коректного виправлення тих помилок. Ці
вдосконалені знання належать вістрю часу. Їх
змістовий конструктив адресовано всім на-
уковцям і освітянам світу, всім, хто думає,
мовить і пише, незалежно від їхньої етнічної
мови.
Міжетномовна інваріантність наукознав-
чих виправлень. В інших етнічних мовах світу,
як і у нас, наявні жаргонні штампи вербальної
наукової мови. В англомовних джерелах, як і
в наших вітчизняних та інших пострадянських
виданнях, охоронне біотичне різноманіття
називають біологічним (biological diversity) і
скорочено коректним терміном biodiversity, а
екомережу — екологічною (ecological) [9]. По-
ширеність наукових жаргонів засвідчена між-
державним досвідом створення «Національно-
го атласу України». Його творці використали
найпрогресивніші національні доробки вчених
світу і їхні вербальні наукові мови з помилка-
ми, як у нас. Допущені авторами й редактора-
ми Атласу змістові огріхи, частково зібрані у
таблиці, є типовими для науковців світу. Об-
ґрунтовані в Україні атрибутивно-наукознавчі
виправлення їх [2] — системні, вони прийнят-
ні для багатьох різних етномовних середовищ,
оригінальні й пріоритетні у світі.
Висновки. Різномовні наукові й науково-
освітні знання, тексти і трактування рясніють
істотними змістовими помилками, виправлен-
ня яких потребує використання наукознавчих
обґрунтувань на доповнення до обґрунтувань
філологічних. Змістово передбачувані у своїй
різноманітності помилки й наукознавчі ви-
правлення їх закономірно складають дві вели-
кі групи: об’єктно-сутнісну і предметно-зна-
ннєву. Ці дві єдності лексично-, синтаксично-
й мовленнєво-конструктивних відмінних між
собою складових вербальної наукової мови
утворюють дві різні вербальні наукові субмови
з наведеними назвами, які відповідають голо-
вним атрибутам наукового пізнання. Поєднан-
ня обох вербальних субмов, складаючи собою
єдину, цілісну вербальну наукову мову, доно-
сять усі змістові наповнення наукових і науко-
во-освітніх текстів. Знання сутнісно-змістових
рис кожної субмови дає можливість виправ-
ляти непідконтрольні філологам помилки й
некоректності викладу. Вони інваріантні для
різних етнічних мов світу. Це атрибутивно-на-
укознавче узагальнення — системний науково-
прикладний результат нової галузі науки про
науку, атрибутивного наукознавства, яке впер-
ше у світі осмислене й напрацьоване в Україні.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Гриценко П.Ю. Академічне мовознавство у викликах сьогодення. Вісник НАН України. 2016. № 5. С. 92—95.
2. Пащенко В.М. Атрибутивне наукознавство. Київ, 2020.
3. Національний атлас України. Київ: Картографія, 2009.
4. Селігей П.О. Український науковий текст: проблеми комунікативної повноцінності та стильової досконалості.
Автореф. дис. … д. філол. н. Київ, 2017.
5. Энциклопедия эпистемологии и философии науки. Москва, 2009.
6. Пуанкаре А.. Объективная ценность науки.. В кн.: Пуанкаре А. О науке. Москва: Наука, 1990. С. 326—365.
7. Пащенко В.М. Екоеволюція від сталого розвитку. Супутник Київського географічного щорічника. 2005. Вип. 5.
8. Серебрянный Л.Р., Скопин А.Ю. Поддерживаемое, сбалансированное или устойчивое развитие? Изв. РАН.
Серия геогр. 1998. № 1. С. 44—49.
9. Hercock M., Tonts M. From the Rangelands to the Ritz: Geographies of Kangaroo Management and Trade. Geogra-
phy. 2004. 89(3): 214—225.
10. Семенова О.І., Салавор О.М., Ничик О.В. та ін. Екологія харчових виробництв: методичні рекомендації до
виконання курсової роботи для студ. освітнього ступеня «бакалавр» спеціальності 101 «Екологія» ден. та заоч.
форм навч. Київ: НУХТ, 2017.
11. Говадікова А. Сучасні технології дослідження старовинних карт. Сучасні досягнення геодезичної науки та
виробництва. 2020. Вип. 1. С. 41—47.
|