Науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку України (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 р.)

Науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку України (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 р.)

У доповіді визначено основні науково-практичні проблеми українського конституціоналізму в умовах правового режиму воєнного стану та відповідні тенденції його повоєнного розвитку. Акцентовано увагу на тому, що «центром» науково-практичної парадигми конституціоналізму є людина, права і свободи якої в...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2024
Автор: Крусян, А.Р.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2024
Назва видання:Вісник НАН України
Теми:
З кафедри Президії НАН України
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201817
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку України (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 р.) / А.Р. Крусян // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 4. — С. 25-34. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201817
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2018172025-03-05T01:20:49Z Науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку України (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 р.) The scientific and practical paradigm of modern Ukrainian constitutionalism: the influence of the realities of the legal regime of martial law and the challenges of Ukraine's post-war development (According to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, February 7, 2024) Крусян, А.Р. З кафедри Президії НАН України У доповіді визначено основні науково-практичні проблеми українського конституціоналізму в умовах правового режиму воєнного стану та відповідні тенденції його повоєнного розвитку. Акцентовано увагу на тому, що «центром» науково-практичної парадигми конституціоналізму є людина, права і свободи якої в умовах війни потребують особливого захисту, а також дотримання конституційних принципів та вимог щодо їх обмеження. Розглянуто авторську доктринально-правову «формулу» обмеження прав людини в умовах воєнного стану у контексті парадигми сучасного конституціоналізму. Окреслено основні зміни та тенденції повоєнного розвитку в інституціональному механізмі українського конституціоналізму, зокрема в організації та функціонуванні органів державної влади та місцевого самоврядування, у функціонуванні українського громадянського суспільства; в нормативній основі конституціоналізму, в тому числі в системі чинного законодавства у контексті євроінтеграційних прагнень України тощо. The report identifies the main scientific and practical problems of Ukrainian constitutionalism under the legal regime of martial law and the relevant trends in its post-war development. The author emphasizes that the “center” of the scientific and practical paradigm of constitutionalism is a person whose rights and freedoms require special protection in wartime, as well as compliance with constitutional principles and requirements for their restriction. At the same time, the author presents the author’s own doctrinal and legal “formula” for limiting human rights under martial law in the context of the paradigm of modern constitutionalism. The author identifies main modern changes and trends in post-war development: in the institutional mechanism of Ukrainian constitutionalism, in particular, in the organization and functioning of public authorities and local self-government bodies, and in the functioning of Ukrainian civil society; in the regulatory framework of constitutionalism, in particular, in the system of current legislation in the context of Ukraine’s European integration aspirations, etc. 2024 Article Науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку України (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 р.) / А.Р. Крусян // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 4. — С. 25-34. — укр. 1027-3239 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201817 DOI: doi.org/10.15407/visn2024.04.025 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З кафедри Президії НАН України
З кафедри Президії НАН України
spellingShingle З кафедри Президії НАН України
З кафедри Президії НАН України
Крусян, А.Р.
Науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку України (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 р.)
Вісник НАН України
description У доповіді визначено основні науково-практичні проблеми українського конституціоналізму в умовах правового режиму воєнного стану та відповідні тенденції його повоєнного розвитку. Акцентовано увагу на тому, що «центром» науково-практичної парадигми конституціоналізму є людина, права і свободи якої в умовах війни потребують особливого захисту, а також дотримання конституційних принципів та вимог щодо їх обмеження. Розглянуто авторську доктринально-правову «формулу» обмеження прав людини в умовах воєнного стану у контексті парадигми сучасного конституціоналізму. Окреслено основні зміни та тенденції повоєнного розвитку в інституціональному механізмі українського конституціоналізму, зокрема в організації та функціонуванні органів державної влади та місцевого самоврядування, у функціонуванні українського громадянського суспільства; в нормативній основі конституціоналізму, в тому числі в системі чинного законодавства у контексті євроінтеграційних прагнень України тощо.
format Article
author Крусян, А.Р.
author_facet Крусян, А.Р.
author_sort Крусян, А.Р.
title Науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку України (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 р.)
title_short Науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку України (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 р.)
title_full Науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку України (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 р.)
title_fullStr Науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку України (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 р.)
title_full_unstemmed Науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку України (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 р.)
title_sort науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку україни (за матеріалами доповіді на засіданні президії нан україни 7 лютого 2024 р.)
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate 2024
topic_facet З кафедри Президії НАН України
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201817
citation_txt Науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму: вплив реалій правового режиму воєнного стану та викликів повоєнного розвитку України (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 р.) / А.Р. Крусян // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 4. — С. 25-34. — укр.
series Вісник НАН України
work_keys_str_mv AT krusânar naukovopraktičnaparadigmasučasnogoukraínsʹkogokonstitucíonalízmuvplivrealíipravovogorežimuvoênnogostanutaviklikívpovoênnogorozvitkuukraínizamateríalamidopovídínazasídanníprezidíínanukraíni7lûtogo2024r
AT krusânar thescientificandpracticalparadigmofmodernukrainianconstitutionalismtheinfluenceoftherealitiesofthelegalregimeofmartiallawandthechallengesofukrainespostwardevelopmentaccordingtothematerialsofscientificreportatthemeetingofthepresidiumofnasofukrainefebruary7
first_indexed 2025-12-02T10:35:35Z
last_indexed 2025-12-02T10:35:35Z
_version_ 1850392429286391808
fulltext ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 4 25 НАУКОВО-ПРАКТИЧНА ПАРАДИГМА СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ: ВПЛИВ РЕАЛІЙ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ВИКЛИКІВ ПОВОЄННОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ За матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 7 лютого 2024 року У доповіді визначено основні науково-практичні проблеми українського конституціоналізму в умовах правового режиму воєнного стану та відпо- відні тенденції його повоєнного розвитку. Акцентовано увагу на тому, що «центром» науково-практичної парадигми конституціоналізму є людина, права і свободи якої в умовах війни потребують особливого захисту, а та- кож дотримання конституційних принципів та вимог щодо їх обмеження. Розглянуто авторську доктринально-правову «формулу» обмеження прав людини в умовах воєнного стану у контексті парадигми сучасного консти- туціоналізму. Окреслено основні зміни та тенденції повоєнного розвитку в інституціональному механізмі українського конституціоналізму, зокрема в організації та функціонуванні органів державної влади та місцевого са- моврядування, у функціонуванні українського громадянського суспільства; в нормативній основі конституціоналізму, в тому числі в системі чинного законодавства у контексті євроінтеграційних прагнень України тощо. Ключові слова: конституціоналізм, воєнний стан, повоєнний розвиток, конституційно-правовий статус людини, обмеження прав людини, орга- ни публічної влади, конституційне законодавство, українське громадян- ське суспільство, конституційна правосвідомість. Конституціоналізм є універсальним політико-правовим яви- щем, проблематика якого актуалізується зазвичай у найсклад- ніший період розвитку демократичного суспільства і держави, в якому зараз перебуває Україна. Адже конституціоналізм є носієм теоретичної енергії конституційної демократії, основою парадигми конституційної практики, критерієм конституцій- ності дій органів публічної влади та інших суб’єктів права, ме- тою конституційних перетворень та конституційного розвитку сучасних держав. Український конституціоналізм, маючи вра- жаючу національну історію та сягаючи своїм корінням у захід- ноправову культуру право- та державотворення, ґрунтується КРУСЯН Анжеліка Романівна — доктор юридичних наук, професор, вчений секретар Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2024.04.025 26 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ на найкращих європейських політико-право- вих традиціях і цінностях та є науково-теоре- тичним, ідеологічним підґрунтям практичного утвердження та подальшого розвитку Украї- ни як суверенної, незалежної, демократичної, правової європейської держави. Втім, у сучасній конституційно-правовій на- уці конституціоналізм не отримав уніфіковано- го визначення, відсутня єдність думки учених щодо його поняття, сутності та змісту. Безумов- но, це пов’язано з тим, що конституціоналізм є не тільки універсальним, а ще й складним полі- тико-правовим явищем, яке, можливо, справді складно вмістити у вузькі категоріальні рамки. Проте конституціоналізм — це реальність, яку можна виразити в евристично значущих науко- вих дефініціях. Тому доцільно надати авторське визначення конституціоналізму як методоло- гічного інструментарію для розкриття осно- вних положень теми доповіді. Конституціоналізм — це публічно-правова система конституційної організації сучасного суспільства на основі права, демократії та утвер- дження конституційно-правової свободи люди- ни, змістом якої є конституція та конституційне законодавство, конституційні правовідносини, конституційна правосвідомість, конституцій- ний правопорядок; функціонування цієї систе- ми спрямоване на обмеження (самообмеження) публічної влади на користь громадянського суспільства, прав і свобод людини. Сучасні реалії війни РФ проти суверенної України, яка розпочалася з агресії в 2014 р., а з лютого 2022 р. продовжилася як широкомасш- табне збройне вторгнення, актуалізують про- блематику українського конституціоналізму, який є конституційно-правовою, доктриналь- ною та національно-ідеологічною основою протистояння державі-терористу, політичний режим якої є нацистським за своєю суттю і практикою та ідеологічно наслідує націонал- соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим, який є повною протилежністю ідеоло- гії, теорії та практиці сучасного українського конституціоналізму. Правовий режим воєнного стану та виклики повоєнної відбудови України впливають на на- уково-практичну парадигму українського кон- ституціоналізму, яка набуває певних модифі- кацій, що зумовлюють відповідні зміни в змісті й механізмі функціонування його системи. Перш ніж розпочати аналіз цих змін у пара- дигмі сучасного українського конституціона- лізму, важливо зафіксувати як основну тезу те, що в контексті парадигми конституціоналізму для забезпечення реальності існування консти- туціоналізму слід визначити ті його константи, які не змінюються за будь-яких умов, адже їх втрата означає втрату конституціоналізму. До таких незмінних констант конституціоналізму належать його принципи й мета. Український конституціоналізм спираєть- ся на універсальні принципи європейського конституціоналізму, який можна назвати кла- сичним ліберальним конституціоналізмом, що ґрунтується на основних цінностях, які людство виробило впродовж усієї своєї історії і які стали світовими стандартами формування демокра- тичної держави та громадянського суспільства. Згідно зі ст. 2 Лісабонського договору (Кон- солідованої версії Договору про Європейський Союз1), основоположними цінностями Євро- пейського Союзу визнано такі: повага до люд- ської гідності, свобода, демократія, рівність, верховенство права та повага до прав людини, зокрема до прав меншин. Ці «європейські цін- ності» визначають принципи європейського конституціоналізму і є «лакмусовим індикато- ром» для перевірки відповідності вітчизняно- го конституційного законодавства та політи- ко-правових реалій європейським цінностям і відповідним стандартам. Системний аналіз міжнародних документів, теорія і практика процесів конституціоналі- зації євроінтеграції в країнах-членах, досвід функціонування ЄС дають можливість ви- окремити серед принципів європейського кон- ституціоналізму ті, що мають особливе значен- ня для України на сучасному етапі її розвитку. Це, зокрема, тріада принципів: верховенства 1 Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європей- ського Союзу (2010/С 83/01). https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/994_b06#Text ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 4 27 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ права, пріоритету прав і свобод людини перед іншими соціальними цінностями та інтереса- ми, а також принцип конституційного демо- кратизму. Саме ці принципи є константами науково-практичної парадигми українського конституціоналізму в реаліях об’єктивних змін, які відбуваються під впливом війни. До незмінних констант парадигми конститу- ціоналізму обґрунтовано можна віднести його мету — утвердження та забезпечення консти- туційно-правової свободи людини. Ця мета ви- значає й сутність сучасного українського кон- ституціоналізму, яка є демократичною, в єднос- ті з правом — демократично-правовою. Демо- кратизм як прояв сутності конституціоналізму опосередкований народовладдям із забезпечен- ням балансу між повагою волі більшості, захис- том прав меншості та прав і свобод людини. Ви- міром демократичності як вираження сутності конституціоналізму є народовладдя, спрямова- не на забезпечення прав і свобод людини, ви- знання її цінності та індивідуальної свободи, що є можливим тільки за умови існування поряд із народовладдям влади права. Правова сутність конституціоналізму опосе- редкована функціонально-інструментальною значущістю та роллю права, яке має інстру- ментальну цінність щодо створення норматив- но-правової основи системи конституціоналіз- му. Крім того, право є тією владою (правовлад- дям), що дає змогу обмежувати публічну владу на користь громадянського суспільства, прав, свобод та інтересів людини. Втім, під час війни, за наявності надзвичай- них умов та об’єктивних загроз суверенності й незалежності держави, відбуваються певні змі- ни в організації та функціонуванні системи ор- ганів публічної влади, громадянського суспіль- ства та ін. Ці зміни детермінують відповідні мо- дифікації у механізмі конституціоналізму. При цьому важливо, щоб ці зміни не «посягали» на вищезазначені сутність та мету конституціона- лізму. Саме це є умовою збереження, захисту та подальшого сталого розвитку України як кон- ституційної європейської держави. Тому в контексті визначення актуальних про- блем функціонального механізму українського конституціоналізму під час війни слід звернути особливу увагу на конституційно-правовий ста- тус людини і громадянина, який в умовах воєнно- го стану має певні особливості, зумовлені воєнною загрозою, а саме: змінюється нормативно-правове підґрунтя статусу людини і громадянина через дію надзвичайних (тимчасових) нормативно- правових актів, що регулюють суспільні відноси- ни безпосередньо в умовах воєнного стану; вста- новлюється тимчасове обмеження прав і свобод відповідно до ст. 64 Конституції України; актуа- лізується виконання конституційного обов’язку захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; запроваджуються засоби ви- ключного захисту прав та свобод; застосовуються додаткові засоби забезпечення прав та свобод лю- дини і громадянина. Специфікою конституційно-правового ста- тусу людини і громадянина в умовах воєнного стану є обмеження прав і свобод. Так, відповід- но до ч. 2 ст. 64 Конституції України та згідно з ч. 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. (через воєнну агресію РФ проти України), у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму во- єнного стану, можуть обмежуватися конститу- ційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30—34, 38, 39, 41—44, 53 Конституції України, а саме: недоторканність житла; таємниця листування; невтручання в особисте і сімейне життя; свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України; право на свободу думки і слова; право брати участь в управлінні державними справами; право на мітинги, похо- ди і демонстрації; право володіти, користува- тися і розпоряджатися своєю власністю; право на підприємницьку діяльність; право на пра- цю; право на страйк; право на освіту. Це досить суттєві обмеження, і тут важливо, щоб вони не порушували основних принципів конституційно-правового статусу людини, не заважали реалізації життєво важливих прав і свобод, що мають виняткове значення. Водночас слід зазначити, що, як свідчить практика, є низка проблемних питань, по в’я- 28 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ за них з обмеженням прав людини. Зокрема, ці питання виникають у процесі законотворчої ді- яльності (досить навести приклад законопроєк- тних робіт щодо внесення змін до законодавства про мобілізацію в період з кінця 2023 — початку 2024 р.), а також у процесі правозастосовної ді- яльності судових, правоохоронних органів. Системний аналіз чинного національного законодавства, міжнародного гуманітарного права, а також судової практики та юридич- них позицій Конституційного Суду України дає підстави визначити доктринально-правову формулу обмеження прав людини в умовах во- єнного стану, яка містить такі основні складові. По-перше, обмеження прав людини завжди має тимчасовий характер і є вимушеним кро- ком чи заходом, що застосовується у виключ- них випадках. Так, відповідно до ч. 2 ст. 64 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»2, во- єнний стан передбачає тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина із зазначенням строку дії цих обмежень. По-друге, обмеження конституційних прав і свобод здійснюється лише в чітко визначено- му порядку й встановленим колом суб’єктів, будь-які інші спроби обмежити права людини є незаконними і зумовлюють юридичну відпо- відальність. Так, Конституційний Суд України наголошує, що «обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є мож- ливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюва- тися виключно законом — актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення та- кого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України»3. 2 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційнос- ті) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запо- бігання поширенню на території України гострої рес- піраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона- Обмеження конституційних прав людини з непередбачених Конституцією України моти- вів і підстав є нелегітимним. Так, Конституцій- ний Суд України неодноразово наголошував, що, відповідно до принципу верховенства пра- ва (правовладдя), законодавець може обмежу- вати конституційні права людини і громадя- нина з дотриманням умов, визначених Кон- ституцією України. Установлення обмеження прав людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що воно є домірним (про- порційним) та суспільно потрібним (Рішення Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009). Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, їх мають встановлювати виключно Конституція і зако- ни України, вони мають відповідати легітим- ній меті, бути зумовленими суспільною потре- бою досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими (Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016) 4. По-третє, виходячи з теорії та практики су- часного українського конституціоналізму, за будь-яких умов мають залишатися незмінни- ми принципи конституційно-правового стату- су людини, закріплені в Конституції України, а саме: визнання людини найвищою соціальною цінністю (ст. 3); рівноправності (ст. 21, 24); презумпції невинуватості (ст. 62) та ін. По-четверте, Конституція України передба- чає перелік прав людини, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Так, не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27—29, 40, 47, 51, 52, 55—63 вірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протие- підемічних заходів», положень частин першої, тре- тьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев’ятого пунк- ту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 28.08.2020 № 10-р/2020. https://ccu.gov.ua/sites/ default/files/docs/10_p_2020.pdf 4 Рішення Конституційного Суду України від 05.07.2023 № 5-р(II)/2023 у справі щодо індивідуалізації юри- дичної відповідальності особи за митне правопору- шення. https://ccu.gov.ua/dokument/5-rii2023 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 4 29 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Конституції України (ч. 2 ст. 64 Конституції України). Зокрема, це такі природні права лю- дини, як право на життя, заборона катувань, право на справедливий суд та ін. По-п’яте, обмеження мають не лише ґрунту- ватися на положеннях національного законо- давства, а й відповідати принципам і нормам міжнародного права. Чинну національну систему прав і свобод людини і громадянина, що гарантуються Кон- ституцією України, розроблено з урахуванням відповідних міжнародних правових актів: За- гальної декл арації прав людини 1948 p., Між- народного пакту про громадянські і політичні права 1966 p., Міжнародного пакту про еконо- мічні, соціальні і культурні права 1966 p., Єв- ропейської конвенції з прав людини 1950 р. Отже, воєнний або надзвичайний стан не може бути підставою для відмови від прав лю- дини і скасування відповідних міжнародних зобов’язань щодо них, проте держава може ого- лосити про відступ від окремих зобов’язань. Відступ від зобов’язань під час надзвичай- ної ситуації (війни або іншої суспільної небез- пеки) передбачено як Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 5 (ст. 4), так і Конвенцією про захист прав людини і осно- воположних свобод 6 (ст. 15). По-шосте, дискреція держави щодо обме- ження прав людини також обмежена певним критерієм достатності. Обмеження прав лю- дини не може ґрунтуватися виключно на факті існування правового режиму воєнного стану та виправдовуватися ним. Відповідно до принци- пів міжнародного права, держави можуть вжи- вати заходів на відступ від своїх зобов’язань «тільки в такій мірі, в якій це диктується го- стротою становища, за умови, що такі заходи не є несумісними з їх іншими зобов’язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі раси, кольо- ру шкіри, статі, мови, релігії чи соціального по- ходження» (ч. 1 ст. 4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права). 5 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Tex 6 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Отже, обмеження прав людини є вимуше- ним кроком при визначенні необхідності за- безпечення та захисту прав людини в Україні. Адже положення ст. 3 Конституції України ді- ють і не є обмеженими. Людина залишається найвищою цінністю та вимагає захисту. Пи- тання забезпечення та захисту прав людини в умовах війни потребує окремої уваги, адже станом на початок 2024 р., за даними Офісу Ге- нерального прокурора України, зареєстровано понад 126 тис. воєнних злочинів, загинуло 528 і поранено 1230 дітей 7. Отже, людина в умовах війни потребує осо- бливого захисту, який можна визначити як ви- ключний, адже він застосовується у зв’язку з воєнним станом. Так, в умовах війни в Украї- ні було прийнято кілька нормативно-право- вих актів, якими зміцнюються гарантії прав, свобод та законних інтересів людини і грома- дянина, зокрема у сфері соціального захисту, надання соціальної, правової та іншої допомо- ги тощо (наприклад, це закони України: «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Украї- ні або окремих її місцевостях» від 14.04.2022; «Про внесення змін до деяких законів Украї- ни щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціаль- ного страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21.04.2022; «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введено- го у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» від 01.04.2022; «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення допоміжними засобами реабілі- тації осіб, постраждалих внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» від 01.04.2022; «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права вій- ськовослужбовців та інших осіб на біологіч- не батьківство (материнство)» від 22.11.2023; «Про внесення змін до деяких законів України 7 Злочини, вчинені в період повномасштабного втор- гнення РФ. Офіс Генерального прокурора. https:// www.gp.gov.ua 30 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ судочинство та захист від свавільного арешту; право на свободу пересування; право на грома- дянство; право на володіння майном; право на свободу переконань та їх вираження; право на соціальний захист тощо. Безумовно, держава може заявити про неспроможність захистити основні права людини на непідконтрольних територіях. Проте такий підхід не вирішує про- блеми збереження суверенітету, територіальної цілісності та захисту прав людини. Крім того, він є неприйнятним у контексті парадигми су- часного українського конституціоналізму. Тому сьогодні для України гостро постала проблема забезпечення прав і свобод людини і грома- дянина на тимчасово окупованих територіях. Державний суверенітет України поширюється на тимчасово окуповані території України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та право- вий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.201410, тимчасово окупова- на РФ територія України є невід’ємною части- ною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжна- родних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У механізмі конституціоналізму організація та функціонування публічної влади має корес- пондувати його вищезазначеній демократич- но-правовій сутності й бути спрямована на до- сягнення його мети. Втім, в умовах правового режиму воєнного стану відбулися відповідні трансформації в системі організації та функці- онування органів публічної влади на місцях11, що проявилося у створенні військових адмі- ністрацій12, зміні повноважень місцевого са- моврядування, появі нових форм та напрямів взаємодії органів місцевого самоврядування з 10 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text 11 Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого са- моврядування у період дії воєнного стану: Закон України від 12.05.2022. https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2259-20#Text 12 Про утворення військових адміністрацій: Указ Пре- зидента України від 24.02.2022 № 68/2022. https:// www.president.gov.ua/documents/682022-41405 щодо визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України» від 21.11.2023 та ін.). Вразливу групу становлять внутрішньо переміщені особи. Гарантії дотримання прав внутрішньо переміщених осіб встановлює За- кон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.20148 та Закон України «Про внесення змін до За- кону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо деяких питань забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом для тимчасового проживання» від 08.11.20239. В сучасних умовах війни внутріш- ньо переміщеним особам надається матеріальна допомога (наприклад, за постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати до- помоги на проживання внутрішньо переміще- ним особам» від 20.03.2022). Втім, залишається безліч проблем, пов’язаних з реалізацією та за- хистом прав переміщених осіб, біженців. Слід зазначити, що, зважаючи на особливі обставини, які виникають у зв’язку зі зброй- ними конфліктами, обґрунтованим є виокрем- лення особливостей реалізації та захисту прав людини як під час збройного конфлікту, так і в постконфліктний період, коли можуть бути за- стосовані, зокрема, спеціальні засоби захисту порушених прав і свобод людини, амністії, від- новлювальні компенсаційні механізми, засоби транзитивної юстиції та ін. Наводячи формулу обмеження прав люди- ни в умовах війни і, зокрема, характеризуючи необхідність дотримання міжнародних прин- ципів та стандартів міжнародного гуманітар- ного права, не можна не торкнутися проблеми забезпечення та захисту прав людини на тим- часово окупованих територіях України. Нині в Україні на тимчасово окупованих те- риторіях масово порушуються такі основопо- ложні права та свободи людини, як право на життя, свободу та особисту недоторканність; право на гідне поводження та недопустимість застосування до людини тортур, жорстокого та нелюдського поводження; право на справедливе 8 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text 9 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3446-20#n ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 4 31 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ органами державної влади, зокрема з військо- вими адміністраціями тощо. Під час війни коригується функціональна спрямованість органів публічної влади від- повідно до особливостей правового режиму воєнного стану, який передбачає «надання органам державної влади, військовому коман- дуванню, військовим адміністраціям та орга- нам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки держав- ній незалежності України, її територіальній ці- лісності» (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015). Визначені зміни в системі органів публічної влади та зміщення акцентів у їх функціональ- ній спрямованості безпосередньо впливають на мету і зміст (види, форми) взаємодії органів державної влади на місцях та органів місцевого самоврядування. Так, є проблема, яка була і в мирні часи, щодо взаємодії органів місцевого самоврядування з органами виконавчої влади на місцях, а саме: необхідність чіткого розме- жу вання повноважень, зокрема в сучасних умовах між органами місцевого самоврядуван- ня та військовими адміністраціями. Крім того, посилюється субординаційна взаємодія між органами місцевого самоврядування та органа- ми державної влади на місцях за пріоритетнос- ті, в контексті теорії і практики конституціона- лізму, їх координаційної взаємодії, поновлення якої слід відзначити як одну з повоєнних тен- денцій українського конституціоналізму. Аналізуючи функціонування органів пу- блічної влади в умовах війни, слід підкрес- лити, що повномасштабне вторгнення РФ в Україну не можна розглядати як підставу для припинення функціонування інститутів демо- кратії. Отже, для забезпечення перемоги в цій війні, а також для подальшого повоєнного роз- витку України та її вступу до ЄС важливим є збереження демократичних традицій та утвер- дження реалій конституціоналізму. Хоча демократичні права були обмежені в умовах воєнного стану, що є виправданим згідно з міжнародним правом у контексті масштабної надзвичайної ситуації, демократичні інститути України продовжують функціонувати. Водно- час існує низка проблем, пов’язаних з функці- онуванням представницьких органів державної влади в умовах війни. Так, при безумовному відзначенні того, що Президент України став символом мужності та стійкості, політичної волі, яка забезпечуватиме функціонування по- літичної системи, експерти зазначають, що до проблемних питань слід віднести зростання по- літичної ролі Офісу Президента у системі вла- ди, підкреслюючи при цьому, що «це інституція без конституційного якоря, але надзвичайно потужна. І цей аспект після війни потрібно переглянути»13. Крім того, експерти зауважу- ють, що при очевидному зростанні продуктив- ності роботи парламенту відбулися певні зміни в його робочому процесі, серед яких найбільш загрозливим є те, що обмежено інформацію про порядок денний та зміст парламентських сесій і засідань комітетів; зростає політична роль вій- ськових та ін. Ці зміни в організації та функ- ціонуванні державної влади є виправдaними в умовах війни, однак вони мають бути мінімізо- вані в аспекті практичної парадигми конститу- ціоналізму та подолані після війни. Звідси випливає, що важливою тенденцією розвитку конституціоналізму в повоєнний пе- ріод є вдосконалення інституціональної скла- дової його механізму для досягнення мети конституціоналізму — обмеження (самообме- ження) державної влади на користь прав і сво- бод людини і громадянина та в інтересах гро- мадянського суспільства. Важливою умовою функціонування сис- теми конституціоналізму є наявність його нормативної основи — системи ефективного законодавства. В умовах війни відбуваєть- ся трансформація конституційного законо- давства України (за незмінності Конституції України). Зокрема, війна зумовила прийняття нормативно-правових актів, які слід віднести до спеціального законодавства, спрямовано- го на створення законодавчого підґрунтя для 13 Огляд демократичних інститутів України під час ві- йни. https://rpr.org.ua/news/ohliad-demokratychnykh- instytutiv-ukrainy-pid-chas-viyny/ 32 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ загальнонаціонального оборонного спротиву, що потребує свого подальшого вдосконалення та вирішення низки проблем. Досить згадати законопроєкти (основні та численні альтер- нативні до них) про внесення змін до законів щодо мобілізації в Україні. Крім того, актуальним у контексті подаль- шого розвитку українського конституціоналіз- му є продовження євроінтеграційних процесів, які реалізуватимуться в прийнятті «євроінте- граційних законів» та інших нормативно-пра- вових актів, спрямованих на гармонізацію на- ціонального законодавства з правом ЄС. Попри воєнний стан євроінтеграційні про- цеси в Україні не зупинилися. З метою ви- конання вимог, які Єврокомісія висунула до України як кандидата на членство в ЄС, Вер- ховна Рада України ще наприкінці 2022 р. при- йняла відповідні «євроінтеграційні» закони (зокрема, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах» від 13 грудня 2022 р.; Закон України «Про медіа» від 13 грудня 2022 р.; Закон України «Про національні мен- шини (спільноти)» від 13 грудня 2022 р.). Втім, на початку лютого 2023 р. Україна отримала важливий документ Єврокомісії — «Аналітичний звіт, що доповнює висновки Єврокомісії щодо заявки України на вступ до Євросоюзу»14. Аналіз цього документа свід- чить, що в українському праві та практиці по- ряд зі сферами, в яких законодавство України близьке до права ЄС, є сфери, в яких Україна продемонструвала лише уривчасте запрова- дження європейських норм, тобто вони мають «несистемний рівень інтеграції». Певного рів- ня підготовки, за даними звіту, Україна дося- гла в таких напрямах, як свобода підприємни- 14 Commission staff working document. Analytical Report following the Communication from the Commission to the European Parliament, the European Council and the Council Commission Opinion on Ukraine’s application for membership of the European Union. https://neighbourhood-enlargement.ec.europa.eu/ system/files/2023-02/SWD_2023_30_Ukraine.pdf цтва та надання послуг, свобода руху капіталу, публічні закупівлі, антимонопольна політика, корпоративне право, фінансові послуги, пра- восуддя, свобода та безпека, освіта і культура, захист прав споживачів та охорона здоров’я. Крім того, визначено сфери, в яких Україна майже не адаптувала право ЄС. Зокрема, Єв- рокомісія визначила, що початковий, найниж- чий рівень підготовки Україна має у таких сфе- рах, як свобода руху осіб, право інтелектуаль- ної власності, сільське господарство, довкілля, соціальна політика та фінансовий контроль. Отже, на шляху до ЄС Україні у сфері пра- вотворення необхідно, по-перше, в повному обсязі адаптувати національне законодавство до права ЄС, тобто прийняти, змінити велику кількість нормативно-правових актів і в такий спосіб механічно адаптувати вітчизняне зако- нодавство до права ЄС; по-друге, адаптувати його реально, тобто впровадити європейські правові стандарти та принципи у вітчизняні конституційні реалії, в практику українського конституціоналізму. Потрібно довести євро- пейському співтовариству, що Україна дотри- мується європейських цінностей, неухильно впроваджує їх, насамперед у сфері прав лю- дини. Саме практичне впровадження, реальне дотримання європейських цінностей та право- вих стандартів є не просто технічною чи меха- нічною, а реальною, практичною інтеграцією права ЄС у політико-правову систему україн- ського конституціоналізму. Отже, одним з основних напрямів подаль- шого розвитку українського конституціоналіз- му є євроінтеграційна тенденція. У цьому кон- тексті виокремлюються два напрями: 1) вдо- сконалення нормативної основи українського конституціоналізму через прийняття норма- тивно-правових актів євроінтеграційної спря- мованості; 2) впровадження європейських цін- ностей у сучасні конституційно-правові реалії. Передумовою і водночас умовою наявності й функціонування конституціоналізму є дієве громадянське суспільство. Громадянське сус- пільство в системі конституціоналізму, з одно- го боку, є природним осередком соціального буття людини, адже в центрі громадянського ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 4 33 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ суспільства, як і в центрі конституціоналізму, перебуває людина, а з другого — громадянське суспільство є важливим засобом обмеження державної влади, стримування її від недемо- кратичних дій та можливого свавілля. Тому важливим є питання змін, що відбуваються в громадянському суспільстві під час війни. Війна безпосередньо вплинула на українське громадянське суспільство, яке в сучасних умо- вах стало суспільством, що бореться за свободу, демократію, за суверенну державність і терито- ріальну цілісність України. У сучасних реаліях з’являються нові форми та механізми функці- онування громадянського суспільства (напри- клад, волонтерство, безоплатна правова та інша допомога біженцям і вимушеним переселенцям, громадський контроль за діями органів влади у сфері обороноздатності держави, взаємодія з міжнародним громадянським суспільством з ме- тою всесвітньої протидії російській агресії та ін.). Крім того, сучасні реалії воєнного стану зу- мовлюють визначення нових акцентів у док- тринальній характеристиці громадянського суспільства, яке набуває ознак патріотично налаштованого, ініціативного, дієвого суспіль- ства, та появу інших нових «національних» особливостей у його характеристиці, що дає підстави досліджувати такий соціально- та по- літико-правовий феномен, як «українське гро- мадянське суспільство». Водночас слід констатувати, що війна не лише сприяла зміцненню громадянського сус- пільства, а й виявила низку серйозних проблем, що потребують доктринального та практичного вирішення (зокрема, прояви колабораціонізму, правопорушення та зловживання при здійснен- ні волонтерської діяльності тощо). На часі — переосмислення багатьох про- блемних питань щодо визначення ролі гро- мадянського суспільства в утвердженні та подальшому сталому розвитку української державності, взаємодії громадянського сус- пільства та органів публічної влади як в умо- вах війни для перемоги, зміцнення оборони та національної безпеки України, так і в подаль- шій повоєнній відбудові та євроінтеграційно- му розвитку України. Об’єднавчим чинником громадянського сус- пільства став розвиток національної свідомості, що є проявом зміцнення національної єдності. В умовах воєнного стану відбуваються зміни у сфері утвердження та розвитку національної сві- домості українців, що зумовлює відповідні зміни в конституційній правосвідомості, яка є ідеоло- гічною складовою парадигми сучасного укра- їнського конституціоналізму. В умовах росій- сько-української війни вона набуває особливого значення та потребує змістового оновлення у на- прямі підвищення значущості національної ідеї, національної ідентичності, національної культу- ри та мови українців з тим, щоб подолати про- яви рашизму як ідеології та практики сучасного нацизму, протистояти їх викликам та утвердити українську національну стійкість. Отже, правовий режим воєнного стану та виклики повоєнної відбудови й розвитку України впливають на науково-практичну па- радигму українського конституціоналізму, яка зазнає певних модифікацій, що зумовлюють відповідні зміни в змісті й механізмі функціо- нування його системи. 1. Найбільш актуальним у контексті пара- дигми конституціоналізму є питання прав і свобод людини, які в умовах війни можуть бути обмежені, що своєю чергою актуалізує необхідність застосування особливих (надзви- чайних) організаційно-правових засобів для їх забезпечення, захисту та охорони, а також до- тримання конституційних принципів та вимог щодо їх обмеження. 2. Війна зумовила зміни в інституціональній складовій системи українського конституціо- налізму, передусім в організації та функціону- ванні органів публічної влади. Аналіз цих змін дає підстави виокремити проблеми, що потре- бують розв’язання, а саме: проблемні питання, пов’язані з організацією діяльності представ- ницьких органів державної влади в умовах ві- йни, а також проблеми функціонування орга- нів місцевого самоврядування в умовах воєн- ного стану, їх взаємодії з органами державної влади на місцях. 3. У сучасних умовах трансформується конституційне законодавство України (за не- 34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ змінності Конституції України), яке є норма- тивною основою українського конституціо- налізму. Зокрема, війна зумовила прийняття нормативно-правових актів, які слід віднести до спеціального законодавства, спрямовано- го на створення законодавчого підґрунтя для загальнонаціонального оборонного спротиву, що потребує подальшого розвитку. Крім того, актуальним є продовження євроінтеграційних процесів, які реалізуватимуться у прийнятті нормативно-правових актів, спрямованих на гармонізацію національного законодавства з правом ЄС, а також у практичному втіленні європейських принципів у конституційно- правові реалії. 4. Передумовою і водночас умовою кон- ституціоналізму є дієве громадянське сус- пільство, на розвиток якого безпосередньо вплинула війна, що активізувала та прак- тично змінила його. Важливим напрямом повоєнного розвитку науково-практичної парадигми конституціоналізму є розвиток взаємодії громадянського суспільства з ор- ганами публічної влади та управління. Адже ефективне та дієве громадянське суспільство є передумовою і разом з тим умовою утвер- дження й розвитку українського конститу- ціоналізму. 5. Важливим елементом змісту науково- практичної парадигми українського конститу- ціоналізму є конституційна правосвідомість. В умовах війни її розвиток має відбуватися у напрямі піднесення національної ідеї та націо- нальної ідентичності українців. Зазначені зміни у практичній парадигмі українського конституціоналізму потребують подальших наукових досліджень з тим, щоб забезпечити доктринально-правове і теорети- ко-методологічне супроводження практичного функціонування системи конституціоналізму як в умовах війни, так і в період повоєнної від- будови України. Адже для забезпечення та за- хисту суверенітету України, збереження її те- риторіальної цілісності, забезпечення життєді- яльності населення, утвердження національної єдності українців в умовах війни та подальшого повоєнного розвитку України як демократич- ної, правової європейської держави необхідною є збалансована парадигма сучасного україн- ського конституціоналізму, заснована на прин- ципах, що кореспондують європейським полі- тико-правовим цінностям та стандартам. Anzhelika R. Krusian Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6437-2864 THE SCIENTIFIC AND PRACTICAL PARADIGM OF MODERN UKRAINIAN CONSTITUTIONALISM: THE INFLUENCE OF THE REALITIES OF THE LEGAL REGIME OF MARTIAL LAW AND THE CHALLENGES OF UKRAINE’S POST-WAR DEVELOPMENT According to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, February 7, 2024 The report identifies the main scientific and practical problems of Ukrainian constitutionalism under the legal regime of martial law and the relevant trends in its post-war development. The author emphasizes that the “center” of the scientific and practical paradigm of constitutionalism is a person whose rights and freedoms require special protection in wartime, as well as compliance with constitutional principles and requirements for their restriction. At the same time, the author presents the author’s own doctrinal and legal “formula” for limiting human rights under martial law in the context of the paradigm of modern constitution- alism. The author identifies main modern changes and trends in post-war development: in the institutional mechanism of Ukrai- nian constitutionalism, in particular, in the organization and functioning of public authorities and local self-government bodies, and in the functioning of Ukrainian civil society; in the regulatory framework of constitutionalism, in particular, in the system of current legislation in the context of Ukraine’s European integration aspirations, etc. Keywords: constitutionalism, martial law, post-war development, constitutional and legal status of a person, restriction of hu- man rights, public authorities, constitutional legislation, Ukrainian civil society, constitutional legal consciousness. Cite this article: Krusian A.R. The scientific and practical paradigm of modern Ukrainian constitutionalism: the influence of the realities of the legal regime of martial law and the challenges of Ukraine’s post-war development. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2024. (4): 25—34. https://doi.org/10.15407/visn2024.04.025

Схожі ресурси