«Мамай-фест» як ритуал у просторі сучасного міста
Улітку 2015 року в м. Дніпродзержинську відбувся Всеукраїнський історико-культурологічний фестиваль "Мамай-фест" (з ключовим позивним "Мамай єднає Україну"), присвячений захисникам України. Найвиразнішою ознакою "Мамай-фесту" стало глибоке усвідомлення значущості та діє...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201870 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Мамай-фест» як ритуал у просторі сучасного міста / Л. Боса, А. Журавльова, Т. Перегінчук // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 5. — С. 104-108. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860084578144747520 |
|---|---|
| author | Боса, Л. Журавльова, А. Перегінчук, Т. |
| author_facet | Боса, Л. Журавльова, А. Перегінчук, Т. |
| citation_txt | «Мамай-фест» як ритуал у просторі сучасного міста / Л. Боса, А. Журавльова, Т. Перегінчук // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 5. — С. 104-108. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | Улітку 2015 року в м. Дніпродзержинську відбувся Всеукраїнський історико-культурологічний фестиваль "Мамай-фест" (з ключовим позивним "Мамай єднає Україну"), присвячений захисникам України. Найвиразнішою ознакою "Мамай-фесту" стало глибоке усвідомлення значущості та дієвості українських історичних символів в особливий, тривожний та критичний для країни час.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:18:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
104
Улітку 2015 року в м. Дніпродзержинську
відбувся VІІІ Всеукраїнський історикокуль
турологічний фестиваль «Мамайfest» (з клю
човим позивним «Мамай єднає Україну»),
присвячений захисникам України. Відбувся,
незважаючи на те що в Україні йде війна та
попри те що саме місто вписано в пострадян
ський індустріальний і топонімічний ландшаф
ти, де переважають депресивні настрої жите
лів, більшість із яких ще донедавна належала
до зденаціоналізованого робітничого класу.
Це була ще одна спроба розірвати зачарова
не коло новим (старим) ритуалом «повернення
до самих себе», до автохтонної культури краю,
спроба стати єдиним цілим перед геополітич
ними викликами.
Зазначимо, що фестиваль як культурне
явище виник разом з розвитком міст. Проте
генетично він пов’язаний зі святковообря
довою народною культурою. Тому очевидно,
що за своєю роллю це дійство апелює як до
ранніх, так і пізніх структур людської психіки
і соціокультурної організації, водночас скла
даючи частину сучасних цивілізаційних про
цесів. Таким чином, можна цілком погодитися
з дослідниками, що фестиваль відіграє роль
ритуалу в сучасному місті [4].
Наразі «Мамайфесту» притаманні всі
ознаки ритуалу як найважливішої форми на
копичення й передачі соціальнокультурного
досвіду, що сягає глибокої давнини і зберігає
свою функціональність у сучасності: консолідує
спільноту, соціалізує емоції, має циклічний ха
рактер тощо. Навіть саме запрошення на фес
тиваль несло цю важливу складову: «Року Бо
жого 2015 упродовж 5–7 червня на колишніх
Вольностях Запорозьких, у славному історич
ному місті Кам’янське – Дніпродзержинськ,
буде проходити VIIІ Всеукраїнський історико
культурологічний фестиваль “Мамайфест”».
«В образі Мамая, – відкриваючи фести
валь, наголошувала його очільниця Наталя Бу
ланова, – закодована дуже важлива для укра
їнської душі інформація. Вона знаходить своє
виявлення в найбільш складні для нації часи і
виривається назовні... Поки існує цей психо
тип, поки він не розмитий часом, обставинами,
спокусами, доти є сенс думати і говорити про
можливість українського відродження. Мамай
не просто міфічна постать, оспівана в легендах
та змальована на старовинних малюнках. Ця
легенда набуває і в сьогоденні рис реальності й
тому залишається поза часом» [1].
Саме про це йшлося на всіх етапах «Мамай
фесту». Так, у перший день фестивалю Музей
історії м. Дніпродзержинська спільно з Інсти
тутом мистецтвознавства, фольклористики та
етнології ім. М. Т. Рильського НАН України,
історичним факультетом Дніпропетровсько
го національного університету імені Олеся
Гончара та Дніпродзержинським відділенням
Національної асоціації україністів провели
науковопрактичну конференцію «Українське
козацтво в етнокультурному просторі Наддніп
рянщини» за такими напрямами:
українське козацтво в контексті історич
ного розвитку Наддніпрянщини;
сучасні аспекти дослідження козацтва в
етнології, етнографії, фольклористиці та усній
історії;
«МАМАЙ-ФЕСТ» ЯК РИТУАЛ У ПРОСТОРІ
СУЧАСНОГО МІСТА
Любов Боса,
Анастасія Журавльова,
Тарас Перегінчук
Під час ритуалу ми передаємо
повідомлення самим собі.
Е. Ліч
http://www.etnolog.org.ua
105
З експедиційних досліджень
образ рідної землі, тема захисту Вітчизни
та героїзації дійсності в народній творчості;
українське козацтво в мистецтві та музей
ній справі.
На Конференції панувала творча атмосфе
ра, велися палкі дискусії між науковцями, які
представляли майже всю Україну.
Водночас на примузейній території пра
цювала виставка декоративноужиткового
мистец тва, де було презентовано вироби на
родних умільців. Майстри з багатьох регіонів
України привезли свої неповторні вироби з
дерева, кераміки, хутра, шкіри, соломи, бісеру,
каменю, а також вишиванки, витинанки, цілю
щі трави та багато іншого. Упродовж фестива
лю учасники мали змогу долучитися до плетін
ня маскувальних сіток для АТО, ініційованого
жіночим товариством «Яворина».
Особливо емоційними видалися наступні
фестивальні дні, враження від яких переда
но нижче авторами цієї розвідки, які не тіль
ки взяли активну участь, а й записали кілька
інтерв’ю з гостями фестивалю.
«Коло муз». Поєднання кількох естетич
них вимірів – мистецьких творів і музейних
предметів, музики та поезії, театру й кіно
мистецтва – витворило цілком неповторну
«мозаї ку» другого дня фестивалю.
Супутнім позитивним явищем такого орга
нізаторського підходу можна вважати те, що
довільна інтерпретація «іконографічного» об
разу Мамая викликала неабияке хвилювання
й дискусії в колі відвідувачів, які вперше озна
йомилися з «прообразом» нації. Н. Буланова
у зв’язку із цим згадала кумедне запитання
однієї з харківських волонтерок: «Скажите,
пожалуйста, кто же такой Мамай, что он
написал, что он сделал, какие его афоризмы
Вы знаете и почему я его должна “шанува-
ти”?» (БНМ).
У межах «денної» програми фестивалю
відбулися презентації виставок «МамаЙо»,
«Мамай єднає Україну», «Україна у знаках і
символах». Зупинимося на деяких моментах.
Тетяна Хупава, головний зберігач Дніпро
петровського художнього музею, презентувала
виставку О. Висоцького «МамаЙо. Погляд із
зарубіжжя: Кельн – Dnipro. Код ідентифікації
українців від традиції до модерну». У межах
«Мамайфесту» було представлено 24 карти
ни. Щодо історії створення проекту Тетяна
Іванівна зауважила, що роботу над «Мамая
ми» було розпочато «задовго до нинішніх по
дій». «Еще в 2009 году Александр мне го-
ворит: “Я хочу что-то такое сделать для
Украины”… И с тех пор “почалися Мамаї”»
(ХТІ). Потрібно наголосити, що сам худож
ник уже понад 20 років проживає в Німеччині
(м. Кельн). Дослідники його творчості зазна
чають, що О. Висоцький, «ототожнюючи себе
з Україною, постійно відчуваючи свою належ
ність до неї [адже він народився і тривалий час
проживав у м. Дніпропетровську. – Авт.],
творчим шляхом реалізовує свою іманентну
потребу в самоідентифікації» [2].
Якась особлива «сила духу» присутня в
картинах «Libertas» (2010) та «Козакхарак
терник» (2010). За словами куратора екс
позиції, останню було створено під впливом
ознайомлення митця з легендарною постаттю
Івана Сірка. Можна припустити, що герой, зоб
ражений на картині, і кошовий отаман Запо
розької Січі та всього Війська Запорозького
Низового пов’язані природою єдиного архе
типу «мудрого старця» (К. Г. Юнг). На нашу
думку, на цьому полотні художник спробував
зафіксувати глибинний медитативний стан –
момент звернення особи до своєї Самості.
Наприкінці нашої розмови Тетяна Іванівна
висловила таку думку: «Все-таки Украина –
пуп Земли. Мы тут. Мы отсюда» (ХТІ).
Далі варто відзначити спільний проект
тернопільських художників «Мамай єднає
Україну». Нам вдалося поспілкуватися з Бог
даном Ткачиком – митцем, членом Націо
нальної спілки художників України. Зауваж
мо, що в площині історичного живопису нині
саме Богдан Іванович намагається поновому
поглянути на запорозьке козацтво.
«Мене якось так затягнуло в глибину
тієї історії, весь час тягне на Хортицю,
козаччина – моя тема… Я просто бачу, що
http://www.etnolog.org.ua
106
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015
до сьогоднішнього дня ніхто глибоко не за-
черпував цієї теми. Все це було неправда,
малювали для влади, щоб сподобатися, а
треба малювати правду. Адже якщо ти на
історичну тему щось малюєш – треба зна-
ти ЩО ти малюєш і треба там бути [на
тих місцях. – Авт.], треба відчувати, спіл-
куватися з людьми, які добре знають цю іс-
торію <…> 45 років ми щороку плаваємо на
байдарках по річках України. І от… підхо-
дить вечір. Ми маємо намети, робимо та-
бір. На другий день ми не пливемо. Ми йдемо
по історичних місцях, вивчаємо, як тут
люди живуть, музеї і все це. А я, окрім того,
малюю. Все, що я побачив, фіксую і потім у
своїй творчості використовую. Я на істо-
рію дивлюся не з підручників, а конкретно з
життя» (ТБІ).
Створюючи полотна, художник відштовху
ється не лише від власного емпіричного досві
ду – свого часу він долучився до археологічних
розкопок під керівництвом І. Ґерети. За сло
вами самого Богдана Івановича, він завдячує
Ігорю Петровичу «своїм новим баченням сві-
ту» (ТБІ). Очевидно, Б. Ткачик має досить
чутливу натуру, здатну через сни сприймати
образи несвідомого. «Я багато разів був на
Хортиці, на пленері, я там жив. Вночі мені
сняться запорожці, я з ними біля ватри си-
джу. Воно мені… я не знаю звідкіля це йде…
Це десь… сниться. І я стараюсь створити
образ тої землі. По суті, 90 процентів моїх
творів, вони мені зі сну прийшли до мене.
Це щось таке незбагненне, я не можу зрозу-
міти. Тут рука Господа є – то 100 процен-
тів, бо Він таланти роздає. І нам тільки
здається, що то ми малюємо, а то не ми –
то Він малює нашими руками» (ТБІ).
Унікальність його світосприйняття вповні
відображена й у «Тернопільському Мамаї».
Глибокий душевний щем викликала поезія
львів’янки Галини Крук, учасниці ще одного
дійства «Мамайфесту» – «Коло Слова». Ав
торка не лише декламувала вірші, а й розпо
відала контекст їх написання, що, звісно, під
силювало враження.
На початку виступу Галина Григорівна
поділилася зі слухачами переживаннями про
те, як на неї, на її творчість, життя вплину
ла війна: «За останній рік <…> з тими
важкими подіями, що відбуваються, мені
на початку зовсім нічого не писалося. Я ні-
коли не відчувала, що мені бракує слів, чи
я не знаю, що з ними робити, але була в
мене ситуація, коли <…> я часом ходжу в
госпіталь до наших хлопців, які лежать у
Львові, найважче мені було говорити з од-
ним хлопцем, в якого не було після тих всіх
травм семи сантиметрів спинного мозку і
він ніколи не буде ходити, рухатись, нічо-
го… От поговорити з людиною і сказати їй
про сенс життя щось насправді було дуже
важко, розумієте. Я за той останній весь
час вирішила собі, що зараз то є та поезія,
яка дає надію і яка дозволяє щось пережи-
ти, яка дозволяє залишитися людиною
при тому всьому, що відбувається <…>
Деякі вірші може будуть важкими. Такий
вже наш час» (КГГ).
«Якийсь час тому, ще минулого літа,
була ситуація, яка мене страшенно вра-
зила. Ситуація, коли дитина народилася
через кілька днів після того як батько за-
гинув. Потім було таких ситуацій вже
більше, але ця перша чомусь страшенно
вразила, так як колись страшенно вразила
розповідь мого старшого товариша, вже по-
кійного, на жаль, який розповідав про свого
друга, який намагався в Карпатах відшука-
ти батька [з партизанських загонів УПА. –
Авт.]» (КГГ) [3].
«Зброя Мамая». Важливим моментом
фестивалю є те, що діти також брали участь,
а їхні художні роботи на козацьку тематику
сформували окрему виставку в холі Музею іс
торії міста. Згодом було підбито підсумки кон
курсу дитячої творчості «Козак Мамай та його
пісня». Хочеться відзначити оригінальні дитячі
малюнки, витинанки та аплікації: «Козацька
потилиця перед Путіним не схилиться» Анас
тасії Верещак з Нікополя (16 років), «Музика
воїнів» Юрія Бєлова з Дніпродзержинська
http://www.etnolog.org.ua
107
З експедиційних досліджень
(11 років), який зобразив Мамаясолдата в су
часній військовій формі, озброєного автоматом
та шаблею, та «Великодня пісня Мамая» Кири
ла Гришина (11 років) з Кривого Рогу.
Сьогоднішні військовослужбовці АТО,
яким діти пересилають свої малюнки, дуже
бережно до них ставляться. Наші воїни віша
ють їх на стіни бліндажів поряд з іконами, а
також розміщують їх між пластинами броне
жилетів і тримають у нагрудних кишенях.
Микола Степанович Шевчук, художник з
Тернопільщини, викладач Теребовлянського
вищого училища культури, волонтер, розпо
відає: «Це було під м. Щастя. Ось унікаль-
ний випадок. Один наш боєць понапихав
дитячі малюнки по колу у підкладку кев-
ларової каски. Коли бронебійна куля про-
била його каску і влетіла під саму каску,
зробила коло, пройшла саме між дитячи-
ми малюнками, де була шпарина, і зупини-
лася за вухом, зовсім не пошкодивши його.
Ті, хто носять дитячі малюнки за плас-
тинами бронежилетів, я не чув жодного
випадку, щоб їх прострелили. Ці малюнки
мають надзвичайну магічну силу, сприй-
маються як оберіг» (ШМС).
Учасники фестивалю презентували також
створені ними фільми про сучасних Мама
їв – українських воїнів. Один з таких героїв –
Віктор Голий (1981–2014), історик, краєзна
вець, музейник, а також гармаш Чорноліської
сотні Чорноліського куреня БугоГардівського
округу українського козацтва, який загинув,
захищаючи Україну в зоні проведення анти
терористичної операції. Про нього розповів
Микола Правда з м. Кіровограда.
З початком російської військової агресії
проти України Віктор Голий пішов доброволь
цем до 42го Кіровоградського батальйону
територіальної оборони, попрощавшись із мо
лодою дружиною і півторарічним сином Миро
славом. Від командира взводу стали відомі
подробиці останнього бойового зіткнення, у
якому проявив героїзм Віктор Голий. 28 серп
ня 2014 року, супроводжуючи військову коло
ну з Краматорська до Дебальцевого, яка пе
ресувалася в зону бойових дій, Віктор разом
з бойовими товаришами потрапив у засідку.
Ворожий снайпер пробив колесо їхнього авто
мобіля і смертельно вразив водія Миколу
Сінченка, після чого бойова машина зупини
лася. Розвернувши зенітну установку, бойовий
розрахунок вступив у відкритий бій. Ведучи
вогонь по супротивнику, хлопці встигли ви
пустити в нападників більше двохсот набоїв,
завдавши їм чималих втрат. Ворожі міноме
ти та кулемети відкрили шалений вогонь по
їхньому розрахунку. Кілька мін вибухнули
поряд, чим спричинили поранення чотирьох
бійців, а Віктор, отримавши смертельне пора
нення, загинув біля своєї зенітної установки.
Викликавши вогонь на себе, Віктор Голий –
цей Мамай ХХІ століття – зі своїми побрати
мами дав можливість вирватися основній ко
лоні з ворожої пастки й загинув смертю героя,
врятувавши своїх бойових товаришів (ПМ).
Варто наголосити, що військова тематика
наявна й у доповідях учасників Конференції, і
в художніх роботах митців, а особливої глиби
ни та значимості вона набула під час зустрічі з
місцевими учасниками АТО.
Так, машиніст кранометалургійного ви
робництва (конверторний цех) Роман Жу
равльов із Дніпродзержинська служив у
93й окремій механізованій бригаді: «Дис-
локація нашої бригади була спочатку на
кордоні Луганської області та Росії, піз-
ніше нас перекинули в Горлівку, після цього
були Бахмутівка, Авдіївка. Наш бойовий
дух постійно підтримували побратими,
“идейные ребята”, а також безліч дитя-
чих малюнків, обереги та мотанки, які нам
привозили волонтери. Це була мотивація
“железная”» (ЖР).
Інший мешканець Дніпродзержинська,
Костянтин Касатонов, який був призваний у
25ту десантну бригаду (взвод артрозвідки),
розповів: «Місця нашої дислокації це –
Слов’янськ і Краматорськ. Бліндажі ми
взагалі не будували, особливо під час на-
ступу на Слов’янськ – не було часу. Окопи
робили мінімальні (півметра), щоб не заче-
http://www.etnolog.org.ua
108
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015
пило осколками. Вибили, вибили ворогів на-
шою артилерією і просунулись вперед. За-
кріпились, а потім знову вибили, вибили і
займаємо ворожі позиції. Отак і воювали.
Мій бойовий дух дуже підтримувала моя
мама, за що я їй дякую, а також мій брат,
з яким ми служили в одній бригаді» (КК).
Наступного дня глядачі, не стримуючи
сліз, передивлялися відеопрезентацію про
біографічні ескізи 22х полеглих місцевих ге
роїввоїнів АТО – сучасних Мамаїв. Цю пре
зентацію підготували співробітники Музею
історії м. Дніпродзержинська. Усі жертви не
мають бути марними. Це найважливіше, що
акцентувалося на фестивалі.
Щорічною символічною подією є також
своєрідне паломництво до сакральних місць,
пов’язаних з епохою Козачини. Цього разу всі
охочі відвідали с. Дніпровокам’янка Верхньо
дніпровського району. Потім було дружнє спіл
кування, обмін думками, цікавими пропозиція
ми та планами щодо майбутньої зустрічі.
Швидко промайнули фестивальні дні, на
сичені яскравими подіями, що зливалися в
одне ритуальне дійство ретрансляції базових
цінностей українства. Найвиразнішою озна
кою «Мамайфесту» стало глибоке усвідом
лення значущості та дієвості українських іс
торичних символів в особливий, тривожний та
критичний для країни час.
БНМ – Буланова Наталія Миколаївна,
1961 р. н. Записала Л. Боса 7 червня 2015 р. в
м. Дніпродзержинсь ку Дніпропетровської обл.
ЖР – Журавльов Роман, 1982 р. н. Записав
Т. Перегінчук 5 червня 2015 р. в м. Дніпродзер-
жинську Дніпропетровської обл.
КГГ – Крук Галина Григорівна, 1974 р. н., поет,
літературознавець. Нині проживає в м. Львові
КК – Касатонов Костянтин, 1986 р. н. Записав
Т. Перегінчук 5 червня 2015 р. в м. Дніпродзер-
жинську Дніпропетровської обл.
ПМ – Правда Микола, 1977 р. н. Записав
Т. Перегінчук 5 червня 2015 р. в м. Дніпродзер-
жинську Дніпропетровської обл.
ТБІ – Ткачик Богдан Іванович, 1951 р. н., гро-
мадський діяч, член Національної спілки худож-
ників України. Нині проживає в м. Тернополі. За-
писали Л. Боса та А. Журавльова 6 червня 2015 р.
в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської обл.
ХТІ – Хупава Тетяна Іванівна, 1960 р. н., го-
ловний зберігач Дніпропетровського художньо-
го музею. Нині проживає в м. Дніпропетров-
ську. Записала А. Журавльова 6 червня 2015 р. в
м. Дніпро дзержинську Дніпропетровської обл.
ШМС – Шевчук Микола Степанович,
1965 р. н. Записав Т. Перегінчук 5 червня 2015 р.
в м. Дніпро дзержинську Дніпропетровської обл.
1. Буланова Н. Мамай як іноваційний про-
ект [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу : http://mamayfest.at.ua/Днепропетровский
художественный музей.
2. В честь защитников Украины [Электронный
ресурс]. – Режим доступа : http://artmuseum.
dp.ua/?p=5042.
3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://www.youtube.com/watch?v=54YIzIQpIac.
4. Зиммель Г. Большие города и духовная
жизнь [Электронный ресурс] // Логос. – 2002. –
№ 3–4. – Режим доступа : http://magazines.russ.ru/
logos/2002/3/zim.html.
Список інформантів
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201870 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:18:47Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Боса, Л. Журавльова, А. Перегінчук, Т. 2025-02-19T16:43:26Z 2015 «Мамай-фест» як ритуал у просторі сучасного міста / Л. Боса, А. Журавльова, Т. Перегінчук // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 5. — С. 104-108. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201870 Улітку 2015 року в м. Дніпродзержинську відбувся Всеукраїнський історико-культурологічний фестиваль "Мамай-фест" (з ключовим позивним "Мамай єднає Україну"), присвячений захисникам України. Найвиразнішою ознакою "Мамай-фесту" стало глибоке усвідомлення значущості та дієвості українських історичних символів в особливий, тривожний та критичний для країни час. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З експедиційних досліджень «Мамай-фест» як ритуал у просторі сучасного міста Mamay-Fest as a Ritual in Modern Urban Space Article published earlier |
| spellingShingle | «Мамай-фест» як ритуал у просторі сучасного міста Боса, Л. Журавльова, А. Перегінчук, Т. З експедиційних досліджень |
| title | «Мамай-фест» як ритуал у просторі сучасного міста |
| title_alt | Mamay-Fest as a Ritual in Modern Urban Space |
| title_full | «Мамай-фест» як ритуал у просторі сучасного міста |
| title_fullStr | «Мамай-фест» як ритуал у просторі сучасного міста |
| title_full_unstemmed | «Мамай-фест» як ритуал у просторі сучасного міста |
| title_short | «Мамай-фест» як ритуал у просторі сучасного міста |
| title_sort | «мамай-фест» як ритуал у просторі сучасного міста |
| topic | З експедиційних досліджень |
| topic_facet | З експедиційних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201870 |
| work_keys_str_mv | AT bosal mamaifestâkritualuprostorísučasnogomísta AT žuravlʹovaa mamaifestâkritualuprostorísučasnogomísta AT peregínčukt mamaifestâkritualuprostorísučasnogomísta AT bosal mamayfestasaritualinmodernurbanspace AT žuravlʹovaa mamayfestasaritualinmodernurbanspace AT peregínčukt mamayfestasaritualinmodernurbanspace |