Мисливство

Мисливство

Рукопис зберігається в АНФРФ ІМФЕ (ф. 14-2, од. зб. 246).

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2015
Main Author: Суха, Л.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2015
Series:Народна творчість та етнологія
Subjects:
Архівні матеріали
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201874
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Мисливство / Л. Суха // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 5. — С. 74-85. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201874
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2018742025-03-05T01:19:32Z Мисливство Hunting Суха, Л. Архівні матеріали Рукопис зберігається в АНФРФ ІМФЕ (ф. 14-2, од. зб. 246). 2015 Article Мисливство / Л. Суха // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 5. — С. 74-85. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201874 39.001.891.3:639.1 uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Архівні матеріали
Архівні матеріали
spellingShingle Архівні матеріали
Архівні матеріали
Суха, Л.
Мисливство
Народна творчість та етнологія
description Рукопис зберігається в АНФРФ ІМФЕ (ф. 14-2, од. зб. 246).
format Article
author Суха, Л.
author_facet Суха, Л.
author_sort Суха, Л.
title Мисливство
title_short Мисливство
title_full Мисливство
title_fullStr Мисливство
title_full_unstemmed Мисливство
title_sort мисливство
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2015
topic_facet Архівні матеріали
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201874
citation_txt Мисливство / Л. Суха // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 5. — С. 74-85. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT suhal mislivstvo
AT suhal hunting
first_indexed 2025-12-01T22:28:30Z
last_indexed 2025-12-01T22:28:30Z
_version_ 1850346692292902912
fulltext 74 МИСЛИВСТВО * Любов Суха УДК 39.001.891.3:639.1 Мисливство було одним з занять населен­ ня, що проживало на території сучасної Украї­ ни вже в давньому кам’яному віці (палеоліті). Нечисленне  населення  того  часу  –  гово­ рять  перші  сторінки  історії  України  –  жило  невеликими  групами.  Судячи  по  археологіч­ ним  матеріалам  полювано  на  мамута,  сибір­ ського носорога, печерного ведмедя та  інших  тварин.  Полювання  на  мамутів  і  носорогів  провадилось  колективною  облавою;  цих  ве­ литенських  тварин  заганяли  в  такі  місця,  де  їх легше було вбити (круті урвища, топкі ни­ зини).  При  полюванні  на  дрібніших  тварин  застосовувались  дерев’яні  дубини  –  палиці  (т. І. ч. ), списи з кремінними наконечниками  (т.  І. ч. ),  і боласи (т.  І. ч. ) – довгі ремені з  кам’яними  кулями  на  кінцях  для  спутування  ніг тваринам, коли вони тікали. Мисливською  здобиччю користувалися всі. На  пізніх  етапах  давнього  кам’яного  віку  (40–13  тисяч  тому)  значно  розширилось  по­ лювання на тварин. Крім мамута  і сибірсько­ го носорога, полювано на дикого коня, бізона,  оленя, лисицю, росомаху, вовка, з птахів – по­ лярну сову і білу куріпку. Тварини давали лю­ дині м’ясо на харчування, шкури і хутро – одяг  і покриття житла, кістки – знаряддя. В  новому  кам’яному  віці  (неоліті)  (13  до  3–2 тисяч років тому) населення полювало на  оленя,  лося,  дикого  коня,  кабана,  вовка,  вед­ медя, лисицю, ховраха. Для  більш  успішного  полювання  почина­ ють користуватися пастками і сильцями. В цей  же час були винайдені лук і стріли. «Лук, тети­ ва і стріла – пише Ф. Енгельс – становлять  уже дуже складну зброю, винайдення якої має  за передумову довго нагромаджуваний досвід  та відгострені розумові сили, отже, і одночасну  обізнаність з численними іншими винаходами.  Для епохи дикунства лук і стріла були тим са­ мим,  чим  став  залізний  меч  для  варварства  і  вогнепальна зброя для цивілізації». В неоліті появляється перша свійська тва­ рина  –  собака,  яку  використовують  як  по­ мічника  на  полюванні.  Мисливство,  одначе,  не  мало  вже  такого  великого  значення  в  гос­ подарстві племен цього часу, що займалися в  основному землеробством і скотарством. До  моменту  переходу  людського  суспіль­ ства в добу цивілізації, знаряддя і мисливські  Цим матеріалом продовжуємо опублікування окремих робіт з матеріальної культури, напрацьованих наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років співробітниками Інститу- ту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії (м. Київ) та Етнографічного му- зею Академії наук (м. Львів) у рамках підготовки «Етнографічного атласу матеріальної культури Української РСР». Через низку суб’єктивних обставин і тогочасних суспільно- політичних реалій ці тексти за тих часів не були опубліковані, а окремі з них були пе- редані на зберігання до Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (далі – АНФРФ ІМФЕ). Редколегія журналу «Народна творчість та етнологія» не втручається в авторський виклад текстів та у вживану на той час ідеологічно зафарбовану термінологію, оскільки має намір подавати ці тексти як пам’ятки етнографічних студій середини ХХ ст. * Рукопис зберігається в АНФРФ ІМФЕ (ф. 14‑2, од. зб. 246). http://www.etnolog.org.ua 75 Архівні матеріали способи все ще примітивні  і нечисленні. Кре­ мінні наконечники списів замінено бронзовими  і залізними, бронзові ножі, кинджали, топори,  сіти і пастки, – в основному все, що одержала  цивілізація від попередніх поколінь мисливців.  Ці мисливські знаряддя і засоби є основними і  впродовж довгих віків цивілізації. Починаючи  з  ІV  ст.  до  нашої  ери  через  територію  сучасної  України  стали  проходити  різні кочові скотарські племена. У V–VІ ст. ст.  для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів,  утворився великий союз східних слов’янських  племен – антів, що займали всю територію від  Дона до Дністра. В господарстві антів скотар­ ство  мало  найважливіше  після  землеробства  значення.  Мисливство  відігравало  значну  роль лише у тих племен, які проживали в лісо­ вих місцевостях. З кінця VІІІ і поч. ІХ ст. почало зароджу­ ватися державне об’єднання у східних слов’ян,  що відомі вже тоді під назвою «Русь». Госпо­ дарська діяльність східних слов’ян така як і у  V–VІ віках. При розкопках на городищах VІІІ–Х ст. ст.  звичайною  нахідкою  являються  кости  диких  тварин:  оленя,  лося,  косулі,  ведмедя,  зайця,  бобра,  видри.  Це  свідчить,  що  в  житті  насе­ лення тих часів мисливство відігравало ще до­ волі значну роль. Роль мисливства в ІХ–ХІІІ ст. ст. як дже­ рело м’ясної поживи підупала, але набрала ве­ ликого економічного значення, перейшовши в  мисливство хутровинне. Торгівля з Полуднем  і Сходом потребувала великої кількості хутро­ вини, що була основним товаром вивозу з Русі. У  другій  половині  ХІІ  ст.  Київ  перестав  бути  політичним  центром.  Київська  держа­ ва  розпалася  на  феодальні  князівства.  З  них  найбільш сильними і економічно розвинутими  стали  Галицьке  і  Волинське  князівства.  Для  економічного  піднесення  Галицької  землі  се­ ред  інших  сприятливих  факторів,  як:  соляні  поклади, судноплавні ріки, родючий грунт, ве­ лике значення мала і фауна. Головним предме­ том вивозу з Галицької землі були хутровина,  мед, віск та ін. В ХІ і ХІІ ст. ст. в давній Русі право вільно­ го користування мисливськими угіддями при­ слуговувало  усім.  Одначе,  по  причині  росту  торгівлі й обміну, князі починають ограничу­ вати право вільного полювання  і захоплюють  для  себе  кращі  земельні  угіддя,  багаті  звіри­ ною і птицею. Угіддя ці були джерелом одер­ жання цінних хутер, м’ясних ресурсів і місцями  спортивного полювання князів. Заправою до лицарського життя були лови.  Що галицькі князі залюбки полювали на турів  і других диких тварин, потверджують і архео­ логічні  розкопки  (Галич,  Пліснисько)  і  літо­ писні  вістки.  Галицько­Волинський  літопис  під 1145 роком згадує Галицького князя Воло­ димирка, що виїзджав на лови до Тисьмениці  (зараз м. Тисьмениця, Станісл. обл.), недале­ ко Галича. Враз з ним виїзджав його син Яро­ слав. На ловах молодий княжич мусів виявити  свою силу й відвагу, нераз зустрічався з туром,  ведмедем, диким конем і сам мусів звіра вби­ ти. Дальше Галицько­Волинський літопис під  роком 1165 згадує про грецького царевича, що  прибув до Ярослава, до Галича. В його честь  Ярослав уладив лови  і передав йому мислив­ ські угіддя для розваги. «Мисливство – каже Ф. Енгельс, – що було  раніше необхідністю, стало тепер розкішшю». Мисливськими знаряддями того часу були  лук, стріли, рогатина, різновидні сіті, тенета  і  другі самоловки. Про те, що мисливство було  одним з видів княжої розваги, та про мислив­ ське знаряддя згадується вже в Поученії Во­ лодимира Мономаха, в Рускій Правді і других  джерелах. Для полювання князі держали спеціальних  ловців, сокольничих, собачих, тетерев’ятників,  зайчих, гоголиних, лебединих і т. п. Монастирі в той час теж володіли мислив­ ськими  угіддями,  експлуатація  яких  давала  великі прибутки. Могутність  Галицько­Волинського  кня­ зівства, об’єднаного в 1199 р. Романом Мсти­ славичом,  в  першій  пол.  ХІV  ст.  підупала  в  наслідок  татарського  іга.  Населення  платило  завойовникам данину хутром і сріблом. http://www.etnolog.org.ua 76 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015 Після  об’єднання  Литви  і  Польщі  в  одну  державу  1569  р.  під  владу  Польщі  попала  територія  західно­українських  земель,  крім  території Закарпатської і Чернівецької облас­ тей. Жорстоко пригноблюючи народ, польська  шляхта нищила і природні багатства країни, в  першу чергу ліси з їх звіринним світом. Щойно революція 1848 р. поклала в західно­  українських  землях  кінець  пануванню  фео­ дально­кріпосницької системи. У країні запа­ нував капіталістичний лад. В 1918 р. на зміну  гнітові Австрії прийшов гніт панської Польщі,  румунських бояр (Чернівецька обл.), чеських  поміщиків (Закарпатська обл.). Промислові ресурси сучасної території за­ хідних областей УРСР були дуже великі, але  вікове господарювання наїздників привело до  сильного  обіднення  промислових  багатств.  Всі  вони  проводили  грабіжницьку  колоні­ альну політику, чи були це російсько­царські,  чи  австрійсько­королівські  чиновники,  що  враз  з  купцями,  місцевими  князями  і  помі­ щиками  впродовж  століть  грабували  хутряні  багатства.  Запаси  їх  зменшувалися,  ніяких  міропріятій по правильній експлуатації, по ви­ рощуванню  молодняка  і  збільшенні  поголів’я  звірини, по охороні вигибаючих звірів не про­ водилось. Мисливське законодавство і охоро­ на звіринного світу були відсутні, полювання  велося  всякими,  навіть  шкідливими  спосо­ бами.  В  результаті  того  багато  видів  звірят,  як  річний  бобер,  видра  (північні  райони  Ро­ венської  і  Волинської  областей)  на  початку  ХХ ст. були на вимерті, європейський олень,  бурий  ведмідь  (півд.  р­ни  Станісл.,  Дрогоб.,  Чернівецької  і  півн.  р­ни  Закарпатської  об­ ластей) сильно потерпіли. Територія західно­українських земель мала  всі  умови  для  розвитку  мисливського  про­ мислу,  але будучи впродовж довгих років під  капіталістичним  гнітом,  в  умовинах  приват­ ної  власності  на  землю  та  напів  кріпосниць­ ких привілеїв поміщиків на володіння лісами,  створені  були  умови  для  панівних  класів  по  хижацькому експлуатувати звіринний світ ліс­ них  резервуарів.  Мисливство  було  виключно  привілеєм панівного класу, воно було одним з  видів розваги і спорту поміщиків і шляхти. Через  це  широкі  маси  трудящих  західних  областей позбавлені були можливостей корис­ тати з мисливських угідь і розвинути мислив­ ський промисел. Народне  мисливство  придушували  панівні  класи строгими карами і заборонами. За «без­ правне»  забиття  кози,  лисиці  чи  навіть  зайця  карано селян в часи Австрії  і панської Польщі  роками тюрми. Не випадковим, а дуже частим  було явище, коли лісничий «злісний» стріляв у  селян  за  ловлю  звірини  в  поміщицьких  лісах.  Навіть перед диким кабаном, що чинив великі  шкоди на полях, не вільно було селянам борони­ тися інакше, як тільки відстрашуванням їх вог­ нем і хитро придуманими брязкальцями. Серед  народу залишилась однак думка первісного сус­ пільства, що звірина  і птиця є власністю всего  суспільства і кожний має рівне право до них. Як  гострий  вияв  протесту  народу  проти  пансько­ го  законодавства  і  привілеїв,  помимо  великих  кар, виникло  і перетрівало віки браконьєрство,  так  зване  «равбшісерство».  Народ,  крадько­ ма, вживаючи саморобної мисливської зброї та  різних самоловок, полював на звірину і птицю.  Способи ці, як і зброя, були примітивні, давали  малі результати що до ловлі  звірини. Розрахо­ вані були тільки на індивідуальне користування.  Вони могли існувати і вдержатися лише в умовах  індивідуального сільського господарства. Щоби  відвернути  від  себе  підозріння  браконьєра,  всі  придумані мисливські способи, а головне зброю,   заховувано  в  строгій  тайні.  Тим  то  так  мало  етно графічної літератури по цьому питанні. Ко­ ротенькі згадки в монографіях, описах поодино­ ких районів і сіл дають дуже мало матеріалу. Невелику  кількість  відомостей  по  мис­ ливстві  в  дорадянському  періоді  дає  праця  В. Шухевича «Гуцульщина», 1901 р., в розділі  «Стрілецтво». Автор подає деяке число описів  активних самоловок і мисливської зброї з пів­ денних районів Станіславської області. Відтак  А. Онищук в праці: «Останки первісної куль­ тури в гуцулів» описує декілька активних са­ моловок  з  південних  районів  Станіславської  http://www.etnolog.org.ua 77 Архівні матеріали області.  Про  мисливство  в  Ровенській  і  Во­ линській областях дає неповні відомості праця  Северина Т.: «Народне мисливство на Воли­ ні» (на поль. мові). Що  до  музейного  матеріалу  то  найбіль­ ша  кількість  мисливського  знаряддя  (зброя,  пастки,  сильця,  порохівниці)  знаходиться  в  збірках  Етнографічного  музею  АН  УРСР  у  Львові, що (вправді неповно) дають матеріал  з  Станісл.,  Дрогоб.,  Терноп.  і  Львів.  облас­ тей. Історико­Краєзнавчий музей м. Станіслав  зберігає невелику кількість мисливської зброї  з півд. р­нів Станісл. обл. (р­ни Косів і Жаб’є).  Збірки  других  Історико­Краєзнавчих  музеїв  в  західних  областях  УРСР  не  мають  ніякого  мисливського знаряддя із за чого не можна по­ дати докладніших відомостей про мисливське  знаряддя тих областей, а виключно треба спи­ ратися на незначний літературний матеріал. Експедиційний  матеріал  з  Ровенської,  Станіславської,  Чернівецької,  Закарпатської  і  Дрогобицької  областей  цінний  відомостями  про  сучасне  мисливське  культурне  господар­ ство,  про  його  організацію,  про  мережу  мис­ ливських  заповідників,  заказників  і  припис­ них  мисливських  господарств,  про  кращих  мисливців, їхню працю і досягнення. Коли для первісних людей, до часу поділу  людського  суспільства  на  класи,  мисливство  було одним із середників їхнього існування то  в суспільстві класовому воно має інший харак­ тер.  Воно  стало  розвагою,  забавою,  спортом  для феодалів­поміщиків і буржуазії. При соціалізмі мисливство перероджуєть­ ся  в  планово  організовану  галузь  народного  господарства. Основні  і  докорінні  зміни  в  зах.  україн­ ських землях, в організації мисливського гос­ подарства, в способах ловлі, в організації пра­ ці наступили з возз’єднанням зах. областей з  Радянською Україною. Мисливське господар­ ство  перетворилося  на  культурне  господар­ ство, з великими можливостями для викорис­ тання природних лісних багатств. <...> Мисливський спорт є одним  із улюблених  видів спорту бійців і офіцерського складу Чер­ воної Армії. Будучи видом культурної  розва­ ги, мисливський спорт в той же час розвиває  спостережливість,  винахідливість,  відвагу  і  хоробрість,  приучує  поборювати  труднощі,  вирабляє  навики  в  стрілянні,  маскіровці,  орі­ єнтації в незнаній місцевості, навики цінні для  кожного бійця, особливо розвідчика. Мислив­ ській  справі  і  мисливсько­стрілковому  спор­ тові  в  Червоній  Армії  приділювалося  і  зараз  приділюється багато уваги. <...> Радянське  законодавство  направлене  в  тому  напрямі,  щоби  мисливство  розвивалося  масово  і  служило  інтересам народного  госпо­ дарства.  Трудящі  зах.  обл.  УРСР,  об’єднані  в  спортивно­мисливські  товариства,  мають  змогу користуватися мисливськими угіддями і  організувати мисливські господарства, які від­ повідають вимогам соціалістичної держави. Вперше  в  історії  на  західних  українських  землях  мисливство  стало  досягненням  всіх  трудящих. Соціалістична  організація  мисливського  господарства сприяє прогресові і техніці полю­ вання на звірят, удосконалюються знаряддя  і  способи ловлі, сприяє розвиткові мисливсько­ го промислу. Радянська  влада  з  дня  возз’єднання  зах.  обл. з Радянською Україною провела необхід­ ні міроприятія по охороні фауни і створила на  території  зах.  обл.  УРСР  мережу  державних  заповідників, заказників і мисливських госпо­ дарств. Під сучасну пору  існує в зах. обл. УРСР:  заповідників – 2, заказників – 11, приписних  мисливських господарств – 13. Завданням заповідників, заказників і мис­ ливських  господарств  є:  охороняти  і  помно­ жити спеціально цінних для науки і господар­ ських  цілей  диких  тварин,  відтак  теоретична  розробка  і  практичне  рішення  питань  обліку  природних  ресурсів,  способів  їх  збагачення,  якісного покращання і раціонального викорис­ тання, як також виявлення нових сировинних  ресурсів  хутровини,  завдання  акліматизації  і  реакліматизації  диких  тварин,  цінних  в  на­ учних і господарських відношеннях. http://www.etnolog.org.ua 78 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015 Організаційну і заготівельну роботу в мис­ ливських господарствах проводять Всесоюзне  об’єднання  «Заготживсировина»  Міністер­ ства  заготівель,  а  також  «Центросировина»  Союза споживчої кооперації. Регулювання  мисливського  господарства  і нагляд за виповненням законів про мислив­ ство  веде  управління  по  справам  мисливства  при  Раді  Міністрів  УРСР  і  його  місцевими  відділами в кожній області. Значення мисливства в економіці зах. обл.  УРСР дуже велике, воно доставляє (постачає)  сировину, а також є одним з джерел доходу. Розвинення  мисливства  в  промисел  в  зах.  обл. УРСР буде великим вкладом в народно­ господарське будівництво в тих областях. Народні  мисливці  дорадянського  періоду,  спираючися на досвіді мисливців минулих ві­ ків  і  передаючи  з  покоління  в  покоління  на­ вики  і  вміння,  послуговувалися  підчас  полю­ вання  багатьома  способами:  підходженням,  підїздженням,  підпливанням,  маскуванням,  засідкою, вабленням голосом та приманою. Підходження зв’язане з слідженням. Одне  і друге дуже часто попереджає засідку, з якою  також  в’яжуться  ваблення  і  нагінка.  Велику  роль  в  тих  способах  ловлі  дорадянського  пе­ ріоду відограє маскування. Підходження від­ бувається з великою обережністю, замінюєть­ ся  дуже  часто  повзанням,  підскакуванням,  з  вжиттям хитрощів, обманювання і т. п. В півн.  р­нах  Ровенської  і  Волинської  областей  під­ ходячи до журавля мисливець повзе по землі,  підносячи час­до­часу рукою шапку. Зацікав­ лений тим птах сам зближається до мисливця. Мисливці  на  терені  рівному,  низинному  слідять  звірину  по  слідах  (часто  при  помочі  собаки), в гірських районах приміщуються на  значній  висоті  і  звідтам  поглядом  перешуку­ ють поле зору. Ваблення  диких  тварин  відбувається  го­ лосом  і  приманою.  Мисливці  дуже  вдало  на­ слідують  голос  звірят  і  птахів:  оленя,  серни,  вовка, зайця, орябка, дикої качки і перепелиці. Голос вовка і дикої качки наслідують тільки  устами і відповідно складеною долонею. Деякі з мисливців послуговуються спеціаль­ ними приладами, що наслідують голос звірят і  птахів  т.  зв.  «вабами»,  «вабцями»  (півд.  р­ни  Станісл.,  півн.  р­ни  Ровен.  і  Вол.  областей),  «вабчіками» (Закарп. обл.), виконаними з тро­ щі, кісточок птахів (гусей і звірят (зайців), ді­ равих ліскових оріхів, бляшок, дощинок і т. под.  Бувають вони з дерева, сопілковаті і мушлеваті  формою, як нпр. ваб на оленя (село Дора, р­н  Яремче, Станісл. обл.), або з дощинок, як ваб  на серни (р­н Костопіль Ровенська обл. і півн.  р­ни Вол. області), ваб на орябки (село Дора,  Станісл.  обл.,  р­н  Сколе,  Дрог.  обл.),  або  з  глиняного горшка відповідно приспособ леного  (с. Дубровиця, р­н Ратне, Вол. обл.),  або ваб  виконаний  з  рога,  як  наприклад  ваб  на  оле­ ня  (с.  Стебне,  окр.  Рахів,  Закарп.  обл.),  або  дерев’яні «вабчіки» – сопілки на серни і птахи  (там же). Глухаря зваблюють свистаком «ваб­ цем», виконаним з очерету (с. Скулин р­н Ко­ вель, Вол. обл.), або з кісточок, як ваб на куро­ патки (півд. р­ни Станісл. обл.). Примана буває різна, залежна від звірини.  Вовкам кладуть неживе ягня, птахів приманю­ ють зерном. Також при активних самоловках  підставляють живі звірята або випхані птахи. Звірят, яких не можна звабити голосом, ви­ полошують  нагінкою  і  засідкою.  В  такому  по­ люванні бере участь більша кількість мисливців.  Завданням одних є виполошити звіря, зробити  довкруги  нього  кільце,  звужуючи  його  вміру  зближення до тих мисливців, які є в засідці. За­ сідка є звичайно біля леговища звірят, біля водо­ пою, або біля вузьких гірських проходів. Однією з форм маскування є під’їздження  і підпливання. Мисливці, що їдуть саньми чи  возом,  мають  змогу  зблизитися  на  близьку  віддаль  до  звірини,  для  якої  вид  транспорту  видається  безпечним.  При  підпливанні  чов­ ном підчас полювання на качки, мисливці мас­ куються зеленню (гілля дерев, водяне зілля).  Зимою  мисливці  надівають  білі  покривала.  Спеціальне  накриття  голови,  як  наприклад  шапка з шкіри серни, обманює звіря  і маскує  заразом мисливця. Для слідження, добування  звірят  з  нор  послуговуються  мисливці  соба­ http://www.etnolog.org.ua 79 Архівні матеріали кою, що сповняє часто роль наганячів (собака  гонить  безнастанно  з  місця  на  місце)  підчас  коли мисливець скритий в засідці. Різнородність ловецького знаряддя (зброя і  самоловки)  дуже  велика.  Найбільш  примітив­ ний серед них дрючок і камінь, ще в 1878 р. були  уживані дітьми при ловлі качок в півн. р­нах Ро­ венської області. При помочі дрючка полювали  також дорослі, при помочі каменя – виключно  діти. Ніж, сокира, ратище – вже дещо прогре­ сивніше  ловецьке  знаряддя.  Ножем  пробива­ ють звір’я втомлене довгою нагінкою. Булавою  «буждиганом»  ратищем,  сокирою,  послугову­ ються станувши віч­на­віч з ведмедем (т. І. р. 6).  Ловецьке знаряддя як лук, праща, заникли, за­ лишилися тільки у виді дитячих іграшок. Безвладні  самоловки  (вудки,  сильця)  за­ гально  розповсюджені  були  на  території  зах.  укр.  земель.  Вудками,  на  гачках  яких  при­ кріплена  приманка  з  телячих  легенів  (Ров.,  Вол.  обл.),  р­ни  Шумськ,  Вишневецьк,  Терн.  обл.),  послуговуються  при  ловлі  диких  качок і гусей. Вудки ці подібні до рибальських.  На одному кінці такої вудки є гачок з прикрі­ пленою  приманкою,  другий  кінець  получений  з шнурком, завішеним поземо над водою, або  получений з дрючком, вбитим в дно чи то бе­ рег  ріки,  або  получений  з  плоским  каменем,  покладеним  на  рівно  зрізаному  вершку  кілка.  Шнурок,  порушений  птахом,  паде  до  води,  зашморгуючи  птаха  за  головку.  Подібні  але  більші  розміром  вудки  наставляють  на  вовків  і заяців (р­н Костопіль, Ровенська обл.). Птах  чи звір’я, трафивши ногою, чи головою в петлю  сильця, ніколи не подається назад, але йде впе­ ред, затягаючи зашморг «око». Наставляють ці  сильця поодиноко, зачіплюючи їх між двома де­ ревами на стежках, куди проходить звір’я (півд.  р­ни  Станісл.,  Чернів.,  Закарп.,  Ров.,  Вол.,  Львів.,  Дрог.  областей),  або,  щоби  охоронити  звір’я перед  хижаками,  зачіплюють  сильце на  пригнутому до землі вершку дерева, що після  зашморгу  в  петлю  звірини  відривається  від  землі  і  випростовується.  Звичайно  при  силь­ цях, наставлюваних на звіринних стежках, при  джерелах,  норах,  гніздах,  кладуть  приманку,  напр. живе звір’я, зерно і т. п. На дрібних птахів  приміщують  сильця  «сило»  (с.  Жукотин,  р­н  Турка, Дрог. обл.), а багатьома петельками, ви­ конаними з кінського волосіння або рослинних  волокон, на галузці з овочами, китиці збіжжя,  що заразом є приманою (с. Сільце, р­н Горо­ хів, Вол. обл., с. Витилівка, р­н Кіцмань, Чер­ нів. обл., с. Підгірці р­н Олесько, Львів. обл.). Природною самоловкою для звірят є дуже  часто  їх  власна  нора,  звідки  підкопом  чи  ви­ курюванням димом добувають звірят. Для  зловлення  більшої  звірини  (вовка,  ди­ кого  кабана)  копають  доли,  ями,  «сліпі  ями»,  «вовківні»,  «западниці»,  «теліші»  (півд.  р­ни  Стан., Дрог., Чернів., півн. р­ни Закарп. обл.).  Величина тих ям залежна від величини звір’ят.  Стіни  обставлені  гладко  обтесаними  колами  «бальками».  Верх  ями  прикривають  дверми   «віком» (півд. р­ни Станісл., р­н Путила, Чер­ нів.  обл.),  що  обертається  на  вісі  і  після  зва­ ження  тягарем  звірини  повертається  до  по­ переднього положення. Зверху яма замаскована  гіллям дерев, листям, травою. Ями, доли, копа­ ні на звір’ят, бувають долом ширші (півд. р­ни  Стан.  обл.,  півн.  окр.  Закарп.  обл.),  часто  з  гостро  затесаними  колами  на  дні,  як  нпр.  яма  т. зв. «тиліш» (півд. р­ни Станісл. обл.). При­ ману приміщують біля ями або над поверхнею  штучного  помосту  (Дрог.,  Закарп.,  Чернів.,  Станісл. обл.). Допоміжним знаряддям при ловлі самолов­ ками є плоти, що окрилюють ями по боках, або  творять  вуличку  (півн.  р­ни  Ров.  і  Вол.  обл.,  Станісл. обл.). Самоловки на вовків обгороджу­ ють плотами, виплетеними з пруття так, що б  гостро стягі кінці були повернені до середини в  напрямі дороги вовка, що унеможливлює йому  поворот (півн. р­ни Ров. і Вол. обл.). Широке  примінення  мають  сіті,  що  їх  на­ ставляють при ловлі птахів підчас перельоту, чи  то на водоплаваючу дичину. В північних райо­ нах  Ровенської  і  Волинської  областей  такі  сіті  наставляють  серед  очерету,  в  південних  райо­ нах Закарпатської області в затишних долинах.  В очка такої сіті впадає головкою водоплаваюча  дичина  підчас  льоту.  Примінюють  також  по­ http://www.etnolog.org.ua 80 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015 двійну  сіть,  великооку  і  дрібнооку  (півн.  р­ни  Вол.  і  Ровен.  обл.).  Птах,  перейшовши  через  сіть великооку, набирає на себе сіть дрібнооку  і залишається в ній як у мішку. Бувають сіті на  птахів,  як  також  і на  зайців,  сконструйовані  у  виді пасток (Ровен., Вол., Терноп. обл.). Є вони  розтягнені  на  рамах,  підтримувані  каблуками  у виді брамок, получених зо шнурком, «потор­ гом»  (Терноп.  обл.).  Потягнувши  за  шнурок,  сітка спадає і накриває собою птахів чи зайців. Ловлення  птахів,  особливо  яструбів,  при  помочі залізного шила «іглиці» знане в Ровен­ ській, Волинській і Станіславській обл. Шило,  довжиною  около  20  см.  з  наколеним  на  його  неживим голубом, чи іншою приманою, примі­ щують на дасі будівель, або на окремому стов­ пі.  Яструб,  кидаючися  на  побачену  добичу,  вбивається на «іглицю». При активних самоловках використовуєть­ ся тягар каменя чи колоди уміщених на деякій  висоті,  підпертих  підпорою,  або  завішених.  Спадають  вони  по  нарушенні  рівноваги.  До  таких активних самоловок слід залічити: «сло­ пи», «слупці», «торгла», «поколодви», «залізні  капкани», дерев’яні розщепи і т. п. В  гірських  районах  Станіславської,  Черні­ вецької  і  Закарпатської  областей  на  ведмедя  і  вовка кладуть «слопи», «слупці», які будують так: Вбивають  у  землю  дві  сохи,  на  яких  опи­ рають  кіл  «кладина»,  на  неї  опирають  одним  кінцем  дрючок  «важок».  На  маловистаючий  кінець дрючка закладають «гужевку», яка дер­ жить  грубе,  тяжке  бервено  «киж»;  на  другий  конець  дрючка  закладають  довгу  «гужевку»,  яка держиться тонкого колика «язик». Грубший  конець  колика  заходить  і  опирається  о  клюку  вбиту в землю, а другий затесаний, заходить у  виріз «зазубець» ключки, що зубом зачеплена  за зуб другої ключки вбитої в землю. «Поколодви» укладають по лісах на тхорів,  ласиць,  куниць.  Дві  розсохаті  смереки  вбива­ ють в землю, в розсохи кладуть поземо грубу  жердку «підколод», а над нею грубий кругляк –  притяг; поміж них кладуть т. зв. «сьвідерок», на  який  закріплюють  кусень  м’яса.  «Сьвідерок»  повинен обертатися «ходити» дуже легко. При­ тяг обтяжують двома скісними пнями «пільга­ ми»,  що  долішнім  своїм  кінцем  опираються  о  землю. На пні накладають соснового зеленого  гілля,  під  розсохою  прибивають  поземо  грубу  жердку – «победрина». Звір’я, звітривши м’ясо,  лізе по тій «победрині», дійшовши до «сьвідер­ ка» сягає по м’ясо, а чуть його діткнеться, «сьві­ дерок» вискакує, притяг паде в низ і придавлює  звір’я. На тхорів є також спеціально сконстру­ йовані  самоловки  у  виді  дерев’яних  скриньок  (с. Іванівка, р­н Поморяни, Терноп. обл., с. Жу­ котин, р­н Турка, Дрогоб. обл.). На лисів готовлять «зазуби». В дуплавому,  зрізаному  пні  дерева  видовбують  в  горі,  діру  завішуючи над пнем кусень грубої дошки т. зв.  «ступа»  з  набитими  цвяхами.  З  одного  боку  пня находиться патичок т. зв. «зрущик», полу­ чений шнурочком зо «ступою». «Зазуб» устав­ ляють перед лисячою норою, коли лис є в ямі,  цілу пастку обкладають камінням, щоби лис не  втік другою дорогою тільки через пасть. Лис,  вилазячи з нори, порушує легко уставлений па­ тичок, «ступа» падає і цвяхами пробиває лиса. Велике примінення при ловлі оленів, лисів,  ведмедів,  вовків  находять  дерев’яні  і  заліз­ ні  капкани (півд. р­ни Стансл., р­ни Заствна  і  Путила  Чернівецької  обл.,  округи  Свалява,  Рахів, Закарп. обл.). Мисливська  зброя,  зберігана  в  Історико­ крає знавчих  музях  зах.  обл.  УРСР,  свідчить  про  поширення  мисливства.  Стрільби  півден­ них районів Станіславської області пол. ХІХ ст.  т.  зв.  «старовіцькі»  є  саморобного  виконання.  Дерев’яне  ложе  стрільби  мисливець  виконував  сам, а «цівку» і замок на пружині з курком «ко­ гутиком», «коминком» (Станісл. обл.) на капслю  та «каблук», що хоронить цингель – «кощок»,  «язичок»,  «спуст»,  що  служить  до  спускання  зведеного курка, виконував слюсар­латунник. Мисливські стрільби з пол. ХІХ ст. були роб­ лені на кремінь – «замок кременовий»; звідси  теж і походить назва стрільби «кріс», бо вогонь  треба було кресати при помочі кресала і губки,  або називали «пушка кременева» від кременя,  що  ним  викрешували  вогонь.  Новіші  стрільби  поч. ХХ ст. називають «рушниця» або «пуш­ http://www.etnolog.org.ua 81 Архівні матеріали ка капслева». При допомозі цингля спускається  курок враз з виделками «вилицями» що на них  осаджений кремінь; кремінь вдаряє об сталеве   огниво при цівці, з того паде іскра у вижолоб­ лення  «каганець»,  де  запалює  порох  призна­ чений на підсипку. В ложі стрільби є звичайно  магазин на кулю закритий засувкою. Широка  частина ложа так зв. «п’єтка», що її підчас стрі­ ляння прикладає мисливець до правого рамени,  є підбита залізною бляхою «постолом», для за­ безпечення ложа перед ушкодженням. Крім стрільб, поширені були пістолі креме­ неві  і  капслеві.  Цівки  пістолів  виконані  з  ла­ туні,  дерев’яні  їх  ложа  гарно  орнаментовані  і  прикрашені металом. Для  переховування  вогнестрільного  поро­ ху служили порохівниці т. зв. «перехресниці».  До кремінних стрільб вживалося двоякого по­ роху: дрібненького на підсипку  і  грубшого до  цівки. Дрібний порох переховувано в порохів­ ницях  т.  зв.  «кубок»,  грубший  в  порохівниці  т. зв. «ріжок». Організаційні форми культурного мислив­ ського господарства в зах. обл. УРСР мають  дві різновидості: 1)  Спортивно­мисливські  товариства,  за­ вданням яких є правильне використання дер­ жавного мисливського фонду, то є запасів ди­ ких тварин і птиць на відведених територіях. 2)  Мисливські  господарства  організацій  і  установ, зорганізовані на приписаних терито­ ріях як підсобні господарства, в цілях заготов­ ки хутровини і м’ясо­дичної продукції. Число спортивно­мисливських господарств  в  зах.  обл.  УРСР  вже  доволі  велике.  Госпо­ дарства ці дають змогу мисливцям­спортсме­ нам, об’єднаним в УДТМР (Укр. Добр. Тов.  Мисл. і Риб.), організувати колективні виїзди  на полювання. В господарствах тих перестері­ гаються правила, час і способи полювання, та  ведуться норми відстрілу диких тварин. Мис­ ливці­спортсмени  приймають  активну  участь  у  винищенні  хижаків,  вовків,  рисів  і  др.,  що  наносять  шкоду  громадському  тваринництву.  Кращі мисливці Ров. обл. (р­н Рокитно), Кру­ пич убив в сезоні 1949 р. 24 вовків, а мисли­ вець  Памохов  з  Висоцького  р­ну,  Ров.  обл.,  убив  96  вовчат.  Мисливці  Станісл.  обл.  за­ воювали перше місце в міжобласних соціаліс­ тичних  змаганнях  по  добитті  кабанів.  Серед  них  мисливець  Говера,  р­н  Богородчани  –  10 кабанів, Юрійчук І. Н. с. Ключів Великий,  р­н  Печеніжин  –  12,  Чукор  В.  М.  с.  Іспас,  р­н  Коломия  –  10,  Пуйда  Е.  М.  с.  Побере­ же – 11. По знищенні вовків завоювали перше  місце мисливці сіл Зелена і Голови, р­н Жаб’є,  Максим’юк  Ю.  К.,  Зеленський  Ю.  М.,  Ли­ сюк М. Н., Петрук Н. В. В Дрогобицькій об­ ласті  в  сезоні  1948/49 р.  знищено 60 вовків,  добуто  693  диких  кабанів.  Бригадам  в  числі  36, по знищенні вовків в Дрогобицькій облас­ ті, виплачено премій на суму 25.000 карбован­ ців. Рисів в Перегінському р­ні добито – 2, в  р­ні Болехів – 1 (Станіславська обл.). Мисливці приймають активну участь в со­ ціалістичній  реконструкції  мисливського  гос­ подарства в зах. обл. УРСР. Вони виповняють  перед  державою  договірні  зобов’язання  по  здачі хутровини. Мисливець Чернівецької об­ ласті, р­н Заставна, Викирюк М. Г. в 1947 р.  нагороджений  похвальною  грамотою  Мініс­ терства  Заготівлі  СРСР  за  досягнуті  висо­ кі  показники  у  всесоюзному  соціалістичному  змаганні  мисливців  в  сезоні  1946/1947  рр.  Мисливець  Викирюк  М.  Г.  заключені  до­ говори  в  «Заготживсировиною»  і  «Союзом  споживчої кооперації» виконав на 368 %, зда­ ючи  державі  хутровини  в  сезоні  1948/49  р.  на  суму  4.900  крб.  Крім  мисливця  Вики­ рюка  М.  Г.,  норму  по  здачі  хутровини  пере­ виконують  і  другі  мисливці  Чернів.  обл.,  як  Щербановський Г. П. р­н Вашківці на 202 %,  Крец П. Н., р­н Новоселиця на 230 %, Ков­ цун В. І. р­н Кельменці на 219 % і др. Праця  мисливця­промисловика  оплачу­ ється вповні. Мисливець Викирюк М. Г., крім  одержаної суми 4.900 крб., одержав кількара­ зові грошеві нагороди по 400 крб. кожна, одну  дубельтівку, 20 кл. пороху, 10 кл. шроту, ком­ пас, мисливський одяг тощо. Мисливці  зах.  обл.  УРСР,  об’єднані  в  УДТМР,  ведуть  велику  роботу  по  підготовці  http://www.etnolog.org.ua 82 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015 юних мисливців і по плані заготівки хутровини;  допомагають  в  тому  міжрайонні  і  міжобласні  соцзмагання. Ударники мають значок відмінника. Культ­масову  роботу  серед  мисливців  впроводять обласні  і районні мисливські клу­ би, як нпр. клуб в Чернівцях, Мукачеве (За­ карп. обл.), Самбір (Дрог. обл.). Мисливці зах. обл. УРСР випускають ці­ лий  ряд  періодичних  листків  і  стінгазети,  як  «Мисливець­спортовик»  (м.  Ровно),  «Охот­ ник»  (Чернівці),  «Охота»  (Львів);  «Радян­ ський  мисливець»  (Ужгород),  «Мисливець»  (Мукачеве, Закарп. обл.), «Мисливець пере­ довик» (Берегово, Закарп. обл.) і другі. Приписних  мисливських  господарств  під  сучасну пору в зах. обл. УРСР ще доволі не­ значне число. Ровенська  область  налічує  2  мисливські  господарства: 1) Жуківське, с. Жуків, р­н Клеванськ, на  площі 150 га, приписане Обласній Раді ловців  і риболовів. 2)  Курганське,  с.  Кургани,  р­н  Острог  на  площі 600 га, приписане Райраді м. Острога. Дрогобицька  область  приписних  мислив­ ських господарств налічує 7: 1)  Майданське,  р­н  Підбуж,  на  площі  42.000 га, приписане Прикарпатській Окруж­ ній Раді. В ньому теж приміщується Дім від­ починку мисливця в с. Коростів. 2)  Мединицьке,  р­н  Медениця  (водопла­ ваюча птиця), закріплене за Обласною Радою  мисливців. 3)  Криницьке,  р­н  Мединиця,  площою  3.000 га, приписане Обласній Раді мисливців. 4)  Рудники,  р­н,  на  площі  8.000  га,  при­ писане Львівській Обласній Раді ловців і мис­ ливців. 5)  Комарнянське,  р­н  Комарно,  на  пло­ щі 9.500 га, приписане Львівській Окружній  Раді ловців і мисливців. 6)  Оттиневичі,  р­н  Ходорів,  на  площі  10.000 га закріплено за Ходорівською Район­ ною Радою ловців і мисливців. 7)  Стрийське,  р­н  Стрий,  (водоплава­ юча  птиця  і  хутровинна  звірина),  на  площі  16.000 га, приписане Стрийській Міській Раді  ловців і мисливців. В  Станіславській  області  налічується  2 мисливські господарства: 1)  Княгиницьке,  р­н  Рогатин,  площею  12.500  га,  приписане  Львівській  Обласній  Раді мисливців і риболовів. 2)  Тисьменицьке,  с.  Хом’яки  (водоплава­ юча  птиця)  площею  10.000  га,  закріплене  за  УДТМР м. Станіслав. В  Закарпатській  області,  в  округу  Хуст,  зорганізовано  в  червні  1949  р.  покищо  одно  мисливське господарство на площі 52.000 га,  приписане  за  УДТМР  Закарпатської  облас­ ті. В господарстві цьому проведено підготовчі  роботи, витичено границі і поставлено оріента­ ційні таблиці, влаштовано солонці (20), буду­ ються кормушки (20). Для охорони цінних диких тварин і забез­ печення  найкращих  умовин  для  збільшення  поголів’я, на території зах. обл. УРСР виділе­ но спеціальні мисливські угіддя – заповідни­ ки і заказники. Заповідники – це такі участки території,  на  якій  недозволене  полювання  на  довший  час.  Завданням  заповідників  є:  а)  зберегти  і  побільшити  в  господарському  і  научному  відношеннях  диких  тварин,  б)  теоретична  розробка  і  практичне  вирішення  питань  об­ ліку  природних  ресурсів,  способів  їх  збага­ чення,  якісного  покращання  і  раціонального  використання,  в)  виявлення  нових  сировин­ них  ресурсів,  рішення  завдань  акліматиза­ ції  (т.  є.  введення  нових)  і  реакліматизації  (т.  є.  відновлення  коли  то  бувших  в  даному  місці диких тварин). Заповідники – це научнодослідні  станції,  це свого рода лабораторії живої природи, бо по  словам М. Гор[ь]кого: «Нет университета бо­ лее универсального, чем природа». На території зах. обл. УРСР зорганізовано  2 заповідники: 1)  Заповідник  Устрики  (Дрогоб.  обл.),  на  площі 11.000 га, зорганізований в 1946 р., на  основі постанови Облвиконкому з дня 14 груд­ ня за №[?]. http://www.etnolog.org.ua 83 Архівні матеріали 2)  Заповідник  Шепіт  (Чернів.  обл.)  на  площі 12.000 га, зорганізований на основі по­ станови Облвиконкому з дня 22.8.1946 р. Гарно  і  добре  організовується  робота  в  за­ повіднику  Чернівецької  області,  Вижницького  р­ну,  на  угіддях  Шепіт.  Охороняється  в  ньо­ му із звір’ят: європейський благородний олень,  коза, куна, білка – з птахів: глухар, рябчик. За­ раз в заповіднику Шепіт проводиться наукова  інвентаризація фауни, опис основних комплек­ сів заповідника, виділення зон повної заборони,  опреділення місця і ролі дослідних участків, те­ риторіальне обладнання заповідника і т. п. В заповіднику Устрики (р­н Нижнье­Устриць­ кий, Дрогобицька область) зберігається, з звір’ят:  чорнобура  і  червона  лисиця,  дика  коза,  олень,   заяць­русак; з птахів: глухар, тетерев, куропатка.  Проведено  вповні  научну  інвентаризація  фау­ ни, чорнобурих лисиць налічено 200–250 голов,  євро пейського оленя ок. 100 голов. Проводиться  науково­дослідна робота;  роб ляться  спроби реа­ кліматизувати  фазана.  Вповні  закінчено  підго­ товку на зимову підкормку дичини. Заготовлено  15–20 тон сіна, як також заготовлено мох, овочі,  тощо.  Солонців  закладено  около  20,  теплушок  збудовано вже 8, будується ще 3. У  відрізненні  від  заповідників,  виділених  на довгий час, зорганізовано в зах. обл. УРСР  мисливські заказники, на ограничений час, зви­ чайно 3–5 років. В заказниках недозволене по­ лювання на всі види звір’ят і птахів. Вони орга­ нізовані для відновлення запасів диких тварин. На території зах. обл. УРСР вже зоргані­ зовано 11 заказників. З них по Чернівецькій обл., на основі поста­ нови Чернів. Облвиконкому від 16.VІІІ.48 р.,  за  №693/90  зорганізовано  5  заказників,  на  5 років кожний: Сербичанський, р­н Сокиря­ ни, Яноуцький, р­н Кельменці, Жучковський,  р­н Садгора, Кіцманський р­н Кіцмань і Хо­ тинський, р­н Хотин. По Ровенській обл. в 1948 р. зорганізовано  два заказники: 1) Клеванський, на площі 2.210 га. 2)  Хорівський,  р­н  Острог,  на  площі  6.500 га. По Закарпатській обл. також два: 1)  Мукачівський  (катастри  сс.  Знанєво,  Чомонин,  Грабово,  Пізнаківці,  Вел.  Вижни­ ця), на площі 4.300 га. 2)  Свалявський  (катастри  сс.  Свалява,  Оса), на площі 13.000 га. В Станіславській області один заказник: 1) Смиглянський, р­н Солотвина. В Дрогобицькій обл. також один заказник: 1)  Ходорівський,  р­н  Ходорів,  на  площі  9.500 га. Заповідники,  заказники  і  приписні  мислив­ ські господарства в зах. обл. УРСР є практич­ ною школою виховання радянського культурного  мисливця. Вони своїми мисливсько­організатор­ ськими  міропріятіями,  науково­дослідною  ро­ ботою, акліматизацією і реакліматизацією мис­ ливської  фауни,  вповні  включилися  в  процес  соціалістичної  реконструкції  мисливського  гос­ подарства зах. обл. УРСР. Сучасна  мисливська  зброя,  в  порівнянні  з  саморобною  мисливською  зброєю  дорадян­ ського  періоду,  підняла  на  небувалу  висоту  матеріальний  і  культурний  рівень  мисливців­ промисловиків і мисливців­любителів. Значну  роль  в  сучасному  мисливському  господарстві відограють також самоловки. Не  всі  вони  рівноцінні  по  свому  значенні.  Деякі,  як  нпр.  капкани,  мають  широке  примінення  при  веденні  боротьби  з  хижаками,  другі  гра­ ють  другорядну  роль,  як  пастки,  самоловки,  при  винищенні  гризунів  в  житлових  умовах,  деякі вживаються рідко і не у всіх областях. Одержання  бездефектної  хутровини  мож­ ливе тільки при раціональному вживанні само­ ловок.  Мисливці­промисловики  в  більшості  добувають диких тварин при помочі капканів,  силець і хитропридуманих самоловок. Доволі поширені  в  зах.  обл. УРСР є кап­ кани. Вони в більшості ще кустарного виробу,  хоча послуговуються вже і капканами фабрич­ ного випуску. Найстаріший  мисливець  Станісл.  обл.,  с.  Річка,  Рошенюк  Клим,  80  р.  життя,  пре­ красний знавець життя і навиків диких тварин,  маючи довголітній мисливський досвід,  знає  і  http://www.etnolog.org.ua 84 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015 примінює багато давніх народних способів лов­ лі звір’ят і сам виконує капкани за своїми влас­ ними придуманими зразками, примінюючи їх з  великим успіхом. Другим по Роменюку визнач­ ним  мисливцем  є  мисливець  Дереш  С.  М.  з  с. Діброва, р­н Миколаїв, Дрогоб. обл. Мисливство  при  помочі  капканів  вимагає  фахової підготовки. Мисливець Викирюк М. Г.  (Чернів.  обл.)  враз  з  своїми  синами  –  юни­ ми  мисливцями,  завчасу  до  сезону  підготов­ ляє  капкани.  Вони  повинні  бути  відчищені  і  справні. Підготовка і наставлювання капканів  проводиться  з  великою  обережністю.  Підго­ товляють капкани, не доторкаючися  їх безпо­ середньо руками (на руки надівають рукавиці)  і навіть не дихаючи на них. Мисливець мусить  обманути інстинкт, нюх, зір і слух звірів, тому  він мусить знати життя і навики звір’ят. Безвладні самоловки як сильця, ями «вов­ ківні», «теліші», а також активні самоловки як  «двері»,  «слопи»,  «торгла»,  передавані  мис­ ливцями з покоління в покоління, ще й сьогодні  живуть у побуті і находять велике примінення  в боротьбі з хижаками, в гірських р­нах Ста­ нісл., Дрогоб., Чернів. і Закарп. областей. В польових умовах і в житті сільськогоспо­ дарські артілі в порядку агромінімума ведуть  боротьбу з гризунами, шкідниками сільського  господарства, шкірки яких використовуються  як хутровина. Боротьба ця ведеться хімічними методами і  механічними способами т. є. приміненням кап­ канів і других знарядь мисливського промислу. Кожного  року  до  початку  весняних  робіт  сільсько­господарські артілі в зах. обл. УРСР  організують вихід колгоспників на поля і луги  для проведення безпосередніх робіт по вини­ щенні мишовидних  гризунів. Для боротьби з  гризунами в польових умовах звичайно засто­ совується два методи: отруйні приманки і за­ троювання газом. В першому випадку в нори  гризунів закладають примани з хліба, або зе­ рен пшениці, жита, кукурудзи, вперед затроє­ них отрутою. В другому випадку нори гризунів  затроюють хлорпікрином, відтак нору затика­ ють джгутом соломи і прикопують землею. Для  винищення  гризунів  у  житлі,  в  зсип­ них і насінних фондах застосовуються пастки,  капкани і верші (табл. ч.  ) різних конструкцій,  в  які  закладається  приманку  з  підсмаженого  м’яса  чи  сала  (Чернів.,  Стан.  обл.),  копченої  риби (Ров., Вол. обл.). Капкани і верші є саморобного, артільного  (артіль «Промкуст» Чернівці), як також і фаб­ ричного виробу. Стрічається ще багато давніх народних хит­ ро придуманих пасток, як нпр.: ведро чи бочку  з  водою  прикривають  хрестоподібно  розріза­ ним картоном, на якому прикріплена приманка.  Гризуни пробираючись до неї провалюються  і  тонуть у воді. Або: на край невисокого цебрич­ ка наповненого водою ставиться хитку планку,  на якій прикріплено принаду. Знюхавши при­ наду, гризуни, пробираючись до неї, потрапля­ ють на хиткий кінець планки, падають у воду. В  деяких  с/г  артілях  в  зах.  обл.  УРСР,  (Станісл., Чернів., Дрогоб., Закарп. обл.) орга­ нізовуються постійні і сезонні мисливсько­про­ мислові бригади, що формуються з числа кол­ госпників­мисливців. Бригадир враз з членами  бригади  підготовляє  мисливське  знаряддя,  виготовляє приманки, проводить розвідку про  стан  і кількість звірини  і птиці. Він керує ви­ ходом бригади і розстановкою мисливців. Бри­ гадир також нав’язує зв’язки з заготівельними  організаціями, організує збір добутої бригадою  звірини  і  здачу  заготівельним  організаціям  хут ровини і другої мисливської продукції. Підсумовуючи  все  вище  сказане,  можна  ствердити, що: 1) На зорі  людського  суспільства мислив­ ство було однією з перших виробничих діяль­ ностей  людей.  Воно  достарчало  їм  поживу  і  одяг. 2)  Захищаючи  і  зберігаючи  своє  життя,  люди  навчилися  зробити  з  каменя  і  дерева  знаряддя праці і мисливства. 3) Мисливство було однією з перших форм  колективної  праці  на  першій  стадії  розвитку  суспільства. 4)  В  класовому  суспільстві  мисливство  було засобом прибутків для експлуататорів і в  http://www.etnolog.org.ua 85 Архівні матеріали той  же  час  було  для  них  спортом,  забавою,  і  розвагою. Мисливство для трудящих було не­ доступним ані як джерело доходу, ані як спорт,  ані як культурна розвага. 5)  В  дорадянські  часи  мисливство  на  су­ часній  території  західно­українських  земель  не  мало  промислового  характеру.  Воно  було  привілеєм панівних класів і буржуазії. Широ­ кі маси трудящих західно­українських земель  були позбавлені  всяких прав користати з  зві­ ринного багатства лісних резервуарів. Народ­ не мисливство було потайне і виступало в виді  браконьєрства, т. зв. «рабшісерства». 6) Найбільш поширене мисливство, корис­ туючися  саморобною  зроєю,  було  в  Станісл.,  Дрогоб., Чернів. і Закарп. обл. 7) Широко розвинуте народне мисливство  при  помочі  активних  і  безвладних  самоловок  було  в  Ровенській,  Волинській,  Станіслав­ ській,  Дрогобицькій,  Чернівецькій  і  Закар­ патській областях. 8) Вперше в історії людства тільки в Радян­ ському Союзі, після знищення капіталістично­ го  способу  виробництва  –  мисливство  стало  всенародним досягненням. Воно стало однією  з  важливіших  ділянок  планового  народного  господарства  і масовим спортом широких мас  трудящих міста і села. 9)  Мисливські  приписні  господарства  і  мисливсько­спортивні  товариства,  дві  орга­ нізаційні  форми  культурного  мисливського  господарства, що постачають  хутровинну  си­ ровину і м’ясо дичну продукцію, мають велике  значення в економіці західних областей УРСР. 10) Значну роботу по вивченні промислової  фауни,  життя  диких  тварин,  умовин  їх  про­ живання,  акліматизації  і  реакліматизації,  в  зах. обл. УРСР проводять заповідники Шепіт  (Чернів. обл.) і Устрики (Дрогоб. обл.). Збіль­ шення поголівя диких тварин та в раціонально­ му використанню хутровинних ресурсів, велике  значення мають такі  заказники: Кіцманський  і  Яноуцький  (Чернів.  обл.);  Мукачівський  і  Свалявський  (Закарп.  обл.),  Клеванський  (Ровен. обл.) як також всі сім мисливських гос­ подарств Дрогобицької області. 11)  Участь  мисливців  в  научно­дослідній  роботі по питанні біології промислових тварин,  при вивченні питань техніки і організації про­ мисла,  по  випробуванні  приманок,  капканів,  самоловок має велике значення для розвитку  мисливського господарства і збільшення сиро­ винних ресурсів, а враз з тим піднесення куль­ турного та матеріального рівня трудящих зах.  обл. УРСР. 12) Велика роль мисливських бригад у ви­ нищенні гризунів і хижаків, що наносять шко­ ду  сільськогосподарським  зерновим  і  техніч­ ним культурам та громадському тваринництву. 13) Сучасне мисливське  господарство зах.  обл. УРСР не набуло ще промислового харак­ теру; воно по причині охорони фауни не може  повністю використати хутровинні резерви, але  при правильнішій постановці може значно під­ вищити свою ефективність. 14) Мисливство в зах. обл. УРСР може на­ бути промислового характеру при таких умо­ винах: а)  Створення  густої  мережі  науково­до­ слідних  станцій,  заповідників,  заказників  і  приписних мисливських господарств, б) Збільшення поголів’я диких тварин шля­ хом  акліматизації  (чорнобура  лисиця,  чорно­ срібляста  лисиця,  єнотовидна  собака,  ондат­ ра) – і реакліматизації (річний бобер, видра,  фазан),  в) Популяризація мисливського промислу і  заінтересування думки населення шляхом лек­ цій, доповідей, випуском літератури по питанні  мисливського промислу, г)  Створення  сіті  мисливських  бригад  при  с/г артілях, д) Примінення і поширення раціонального  капканного промислу, е)  Організація  гуртків  юних  охотників  у  Середніх школах, особливо в сільських місце­ востях, є) Посилення боротьби з браконьєрством,  гризунами і хижаками, ж)  Відкриття  мисливського  технікуму  в  зах.  обл.  УРСР  для  випуску  високо­кваліфі­ кованих мисливців. <...> http://www.etnolog.org.ua

Similar Items