Особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок)

У статті проаналізовано особливості сценічної обробки танцювального фольклору сучасними українськими балетмейстерами на матеріалі постановок, представлених на IV Всеукраїнському фестивалі-конкурсі народної хореографії імені Павла Вірського. Окреслено основні тенденції у створенні танцювальних номері...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Народна творчість та етнологія
Дата:	2015
Автор:	Пісклова, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2015
Теми:	Трибуна молодого дослідника
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201876
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок) / І. Пісклова // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 5. — С. 64-70. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859675126021226496
author	Пісклова, І.
author_facet	Пісклова, І.
citation_txt	Особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок) / І. Пісклова // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 5. — С. 64-70. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	У статті проаналізовано особливості сценічної обробки танцювального фольклору сучасними українськими балетмейстерами на матеріалі постановок, представлених на IV Всеукраїнському фестивалі-конкурсі народної хореографії імені Павла Вірського. Окреслено основні тенденції у створенні танцювальних номерів в умовах сучасного ставлення до проблеми національної ідентичності. В статье проанализированы особенности сценической обработки танцевального фольклора современными украинскими балетмейстерами на материале постановок, представленных на IV Всеукраинском фестивале-конкурсе народной хореографии имени Павла Вирского. Определены основные тенденции создания танцевальных номеров в условиях современного отношения к проблеме национальной идентичности. The article analyses the peculiarities of stage treatment of dancing folklore by modern Ukrainian choreographers on the material of choreographic productions submitted at the IVth Pavlo Virskyi All-Ukrainian Folk Choreography Festival-Contest. There is also an outline of the main trends in creating dance routines within the framework of modern attitude to the problem of national identity.
first_indexed	2025-11-30T15:41:58Z
format	Article
fulltext	64 ОСОБЛИВОСТІ ОБРОБКИ ТАНЦЮВАЛЬНОГО ФОЛЬКЛОРУ (на прикладі сучасних постановок) Ірина Пісклова УДК 793.31 У статті проаналізовано особливості сценічної обробки танцювального фольклору сучасними українськими балетмейстерами на матеріалі постановок, представлених на IV Всеукраїнському фестиваліконкурсі народної хорео графії імені Павла Вірського. Окреслено основні тенденції у створенні танцювальних номерів в умовах сучас ного ставлення до проблеми національної ідентичності. Ключові слова: український народний танець, танцювальна автентичність, обробка хореографічного фолькло ру, українські балетмейстери. В статье проанализированы особенности сценической обработки танцевального фольклора современными укра инскими балетмейстерами на материале постановок, представленных на IV Всеукраинском фестивалеконкурсе на родной хореографии имени Павла Вирского. Определены основные тенденции создания танцевальных номеров в условиях современного отношения к проблеме национальной идентичности. Ключевые слова: украинский народный танец, танцевальная аутентичность, обработка хореографического фольклора, украинские балетмейстеры. The article analyses the peculiarities of stage treatment of dancing folklore by modern Ukrainian choreographers on the material of choreographic productions submitted at the IVth Pavlo Virskyi AllUkrainian Folk Choreography FestivalContest. There is also an outline of main trends in creating dance routines within the framework of modern attitude to the problem of national identity. Keywords: Ukrainian folk dance, dance authenticity, treatment of choreographic folklore, Ukrainian choreographers. Український народносценічний танець надзвичайно виразно презентує нашу культу ру на міжнародній арені. Професійні танцю вальні колективи завжди бажані гості в усіх країнах світу. Подібний інтерес до україн ського танцю зумовлений його багатовіковою історією і традиціями. Фольклорна основа дозволяє йому підтримувати зв’язок з інши ми видами народного мистецтва, передавати знан ня молоді, виражати і зберігати прита манні українцям риси характеру, світогляд, моральні та етичні цінності. Бажання зберег ти форми народного танцю спонукає україн ських балетмейстерів до поглиблення знань з історії, релігії та культури народу. Оскільки, як зазначав у статті «Про збереження і від родження українського танцювального фольк лору» А. Богород, «Втрачаючи танцювальний фольк лор, українська нація втрачає часточку своєї душі, своєї самобутності, що в свою чер гу негативно вплине на культурноісторичний розвиток народу» [1]. Нині фольклорні танцювальні традиції пере бувають у складній фазі адаптації до умов прискореного технічного прогресу. Глядацька вибагливість, викликана збільшенням кількос ті шоупрограм та удосконаленням технологій створення візуальних ефектів, ставить перед балетмейстерами нові завдання. Однак у го нитві за вражаючим видовищем втрачається автентична складова народносценічного тан цю України. Як наслідок, між танцювальними традиціями минулих поколінь і роботами су часних хореавторів утворюються прогалини, які утруднюють процес збереження україн ської фольклорної спадщини. Подібні тенден ції поширюють мистецький несмак замість любові до традиційної культури свого народу, яка була прищеплена досягненнями плеяди ви датних балетмейстеріветнологів. До питання обробки народного українсько го танцю зверталися В. Верховинець, В. Ав раменко, П. Вірський, А. Гуменюк, Я. Чупер чук, В. Петрик, Д. Ластівка, Н. Уварова та http://www.etnolog.org.ua 65 Трибуна молодого дослідника багато інших видатних хореографіветнологів. Основні принципи обробки танцювального фольклору окреслив Василь Верховинець у своїй праці «Теорія українського народного танцю» [3]. Він виділяв три основні принци пи обробки танцювального фольклору: пер ший – збереження першооснови фольклорно го танцю (мінімальна обробка і традиційний варіант виконання), другий – аранжування народного танцю (сценічна обробка основ них виразних засобів фольклорного танцю), третій – створення балетмейстером на ґрунті народного танцю власного варіанта. В. Верхо винець вважав за необхідне зберігати фольк лорну складову народного танцю. Ця теза стала основою першого принципу обробки фольклору. Його послідовники, А. Гуменюк, П. Вірський, частіше вдавалися до аранжу вання фольклорного танцю, а також до ство рення авторського варіанта першоджерела (другий і третій принципи обробки танцю вального фольклору). Для останнього важли ву роль почав відігравати сюжет. Інтерес науковців до вивчення особливос тей обробки народного українського танцю не згасає і сьогодні. Про це свідчать наукові статті А. Богорода, І. Гутник «До пробле ми стилізації народного танцю» [4], а також тези наукової доповіді Л. Козинко «Транс місія фольклорних танцювальних традицій у діяльності професійних колективів народно сценічного танцю України» [7]. У цих роботах досить детально проаналізовано особливості обробки народного танцю за принципами, сформульованими В. Верховинцем. Однак питання визначення специфіки створення на родносценічних танцювальних постановок на фольклорній основі потребує подальшого роз гляду в контексті його сучасного стану і роз витку. На актуальність дослідження також вказують проблеми вивчення репертуарної по літики танцювальних колективів України. Сучасний стан розвитку суспільства ви магає від молодих балетмейстерів не тільки розв’язання загальних питань збереження традиційної танцювальної спадщини, але й по шуку нових способів обробки традиційної тан цювальної культури та популяризації її серед молоді. Оскільки неконкурентоспроможність народного танцю в умовах глобалізації може призвести до його занепаду і втрати значного пласта традиційної української культури. Завдяки проведенню семінарів, відкритих уроків, звітів, фестивалів і конкурсів народної хореографії, техніка українського народно сценічного танцю досягла досить високого рівня. Здебільшого, у роботах сучасних хоре авторів народносценічного танцю зберіга ється фольклорна складова, на основі якої створюються авторські номери. Найчастіше «відлунням» танцювального фольклору в по становках балетмейстерів виступає лексика українського танцю (набір рухів, притаман них для певного регіону). Однак і вони за знають знач них змін під впливом класичного танцю, розвитку майстерності та прагненням хореавторів приголомшити глядачів. Говорячи про танцювальні малюнки, відзначимо їхню віддаленість від фольклорного матеріалу, особ ливо це простежується на теренах Схід ної України. Така тенденція виправдовується ускладненням умов вивчення особливостей народного танцю на Слобожанщині та відсут ністю зафіксованих зразків танцювального фольклору в етнографічній літературі. У наш час у роботах хореавторів народно сценічного танцю переважають номери, ство рені за третім принципом обробки фольклору. При цьому позитивною ознакою розвитку на родносценічного танцювального мистецтва є збільшення кількості танців, побудованих за другим принципом обробки фольклору. Для зручності подальшого аналізу особ ливостей обробки народного танцю, про веденого на матеріалі номерів, показаних на IV Все українському фестиваліконкурсі імені Павла Вірського, було створено умовну кла сифікацію народносценічних танців. Вона базується на визначенні форми та виду тан цювального твору. Було виділено п’ять основ них груп: сюжетні та образні танці (створені за третім принципом обробки фольклору); по http://www.etnolog.org.ua 66 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015 бутові танці (другий принцип); хореографічні композиції та сюїти; фольклорні танці (другий принцип) і стилізовані народні танці (третій принцип). До першої, найчисленнішої, групи можна віднести народносценічні танці, які ство рювалися балетмейстерами на основі націо нального фольклору (з використанням лек сики народного танцю, але без поглибленого освітлення обрядів або звичаїв). Зазвичай, подібні постановки мають певний сюжет або образ, який відповідає національним тради ціям. У них частково можуть бути представ лені характерні елементи побуту, висвітлена господарська діяльність, розкриті родинні відносини. Безперечно, народносценічні тан ці цієї групи найпопулярніші, адже їхня сю жетність зацікавлює глядачів і заохочує їх до знайомства з фольклором народу. У них збе рігаються автентичні танцювальні традиції, поширюються знання про українську танцю вальну народну творчість, зокрема серед мо лоді. Створення постановок на основі фольк лорного матеріалу вимагає від хореографів постійного дослідження традиційної культури народу, аналізу сучасних тенденцій у галузях етнохореології, етнології та мистецтвознав ства. Професійне переосмислення фольклору повинне спиратися на досвід попередніх поко лінь, результати фольклорних та етнографіч них експедицій для уникнення некоректних суб’єктивних тлумачень. Сьогодні в народносценічному мистецтві представлено багато зразків сюжетних і об разних танців, створених на основі фолькло ру певного регіону України. Серед них зу стрічаються танцювальні твори, побудовані на фольк лорному матеріалі Слобожанщини. Звичайно, їхня кількість значно менша, порів няно з народносценічними танцями західних і центральних областей України, що зумовле но відсутністю фундаментальних досліджень танцювального фольклору регіону, втратою зразків народних танців, зростанням впливу сучасних субкультур на популярність народно сценічного танцю серед молоді. Яскравим прикладом перенесення фольк лору Слобожанщини на сцену є хореографічна композиція «Харківські забавлянки» зразко вого ансамблю народного танцю «Джерельце» (художні керівники – І. Кощавець і М. Коща вець), у якій представлено традиційний по бут слобожан, елементи сімейної обрядовості, взаємо відносини між поколіннями. Безпереч ним досягненням хореавторів є використання обробленого музичного фольклору, що дозво ляє підкреслити автентичність народносце нічного танцю. До цієї групи можна також віднести народно сценічні танці, які ґрунтуються на фольклор них дитячих іграх. У танцювальному номері вона є основою сюжету та підсилює його ко лоритність. Діти та молодь легше сприймають подібні танці, адже гра відповідає рівню роз витку їхньої уяви, а також є найзручнішою формою світосприйняття для дитини. Так, на основі декількох народних ігор, що побутували на Слобожанщині, побудовано слобожанську польку «По грибочки». На жаль, у цьому тан ці майже не розроблено хореографічний текст, який би спирався на особливості лексики на родного танцю вказаного регіону. Танцюваль ні комбінації створені на основі поширених рухів, притаманних Центральному регіону України, але цей недолік виправдовується від сутністю зафіксованих описів рухів і манери виконання народних танців слобожан. До другої групи належать оброблені хорео графами українські побутові танці. Постанов ки цієї групи не мають чіткої сюжетної лінії, але зберігають танцювальні рухи, малюнки, особливості композиційної будови народних танців, які побутували ще за давніх часів. До таких танців відносяться: гопаки, козачки, польки, коломийки, гуцулки, аркани тощо. Се ред побутових танців, що були представлені на конкурсі, переважали народні танці Західної України. Ця специфіка зумовлена рівнем роз витку танцювального фольклору та його збе реженістю. Народні танці західних областей були до сить ретельно зібрані та зафіксовані в науко http://www.etnolog.org.ua 67 Трибуна молодого дослідника вій літературі ще за часів Я. Чуперчука, тому їхнє дослідження не потребує надмірних зу силь. Крім того, композиційні особливості цих танців зберігаються та передаються від поко ління до покоління. Завдяки такому підходу підтримується автентична форма народного танцю, зберігаються рухи, малюнки, деталі одягу, музичний супровід. Важливим факто ром у розповсюдженні народного танцю в За хідній Україні є рівень промислового розвитку регіону та значна наближеність населення до сільського господарювання, що дозволяє під тримувати прадавні традиції. При цьому по бутові танці і досі виконують на весіллях та інших родинних святах, що сприяє їхній збе реженості [6]. Так, найпопулярнішими серед сучасних хореавторів є гуцулки та коломийки, які можна поділити на сюжетні, образні або ті, які відображають танцювальний фольклор певної етнографічної групи, як наприклад, «Лемківська коломийка» з репертуару ан самблю народного танцю «Джерельця Кар пат» обласного Будинку культури профспілок м. Ужгорода (художній керівник – В. Сачко). Також, на фестиваліконкурсі були представ лені побутові танці «Дуботанець», «Голуб ка», «Аркан», які входять у золотий фонд по бутових танців України. Форми побутових танців Центрального регіону також були зафіксовані дослідниками фольклористами, але їхня композиційна бу дова мала спонтанніший характер і спиралася на імпровізаційність виконавців, тому збере ження чітких малюнків і перебудов усклад нювалося. Постійне зростання глядацької вибагливості призводило до удосконалення танцювальних рухів, що в деяких випадках знищувало їхні автентичні корені. Гопаки і козачки у виконанні сучасних танцювальних колективів захоплюють видовищністю, коло ритом, завзятістю, але їхня спорідненість з автентичними зразками поступово втрача ється. Незважаючи на це, у побутових танцях Центрального регіону України зберігаються провідні риси характеру українського народу: мужність, сміливість, рішучість, гумор і лі ризм. Віртуозні гопаки були представлені ба гатьма танцювальними колективами України, такими як академічний ансамбль української музики, пісні і танцю «Чайка» Одеської облас ної філармонії (художній керівник і головний балетмейстер – Ю. Саакянц), народний ан самбль танцю «Горицвіт» Львівського націо нального медичного університету імені Дани ла Галицького (художній керівник і головний балетмейстер – З. Колобич), ансамбль пісні і танцю «Червона калина» Інституту мистецтв кафедри хореографії Національного педагогіч ного університету імені М. П. Драгоманова (художній керівник – І. Гутник). Відсутність побутових танців Слобожанщини в репертуарі творчих колективів України свідчить про знач ну втрату зв’язків між традиційною культу рою декількох поколінь. Історичні та соціальні фактори, які багато років ускладнювали дослі дження танцювального фольклору слобожан, вплинули на можливість його популяризації серед молоді. Реалізація завдання зберегти слобожанську танцювальну традицію також утруднюється складною політичною ситуаці єю у східних областях України. До третьої групи народносценічних танців можна віднести сюїти та хореографічні компо зиції, у яких представлено народносценічний танець декількох областей України або етногра фічних груп певного регіону. В умовах складної політичної ситуації, у цих танцях розкривається активна громадська позиція авторів, адже їх ньою головною метою є поширення принципів єдності українського народу і толерантності. Останній тур IV Всеукраїнського фестивалю конкурсу імені Павла Вірського продемонстру вав актуальність цього питання серед сучасних хореографів і керівників танцювальних колек тивів. Звичайно, найяскравішим прикладом поєднання танцювального мистецтва всіх регі онів України є хореографічна композиція «Ми з України», створена П. Вірським, яка і досі виконується багатьма колективами. Подіб ні хореографічні постановки зустрічаються і се ред доробків сучасних балетмейстерів. Тема об’єднання танцювальної традиції та духовної http://www.etnolog.org.ua 68 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015 культури різних регіонів України була втілена в роботі «Калинова Україна» ансамблю народно го танцю «Київ» кафедри народної хореографії Київського національного університету куль тури і мистецтв (художній керівник і головний балетмейстер – І. Гутник). Хореографічні композиції, у яких пред ставлено поєднання танцювального фолькло ру різних етнографічних груп, – численніші, але досить локальні. Такі танцювальні номери базуються на адаптації народного танцю етно графічних груп Західного регіону України та є надзвичайно поширеними серед сучасних хоре авторів. Вони спираються на поняття єдності та співдружності народу, зберігаючи одночас но особливості фольклорного танцю, костюма та композиції декількох етнографічних груп. Серед найбільш яскравих хореографічних по становок Західного регіону слід відзначити такі роботи: «Гуляння на весіллі» з репертуару народного ансамблю танцю «Горицвіт» Львів ського національного медичного університету імені Данила Галицького (художній керівник і головний балетмейстер – З. Колобич), «Свя то в Карпатах» заслуженого ансамблю тан цю України «Юність Закарпаття» (художній керівник – Л. Петрецька), «Барви Карпат» народного ансамблю танцю «Мереживо» (ху дожній керівник – О. Квецько). Поширеність подібних хореографічних композицій у репер туарі творчих колективів західних областей України пояснюється розробленістю фольк лорного танцю бойків, лемків, гуцулів, поку тян в етнографічній літературі, що дозволяє сучасним балетмейстерам використовувати ці відомості під час роботи над великими танцю вальними номерами. Створення хореографіч них композицій на основі фольклорного танцю Слобожанщини, а тим паче різних етногра фічних або соціальних груп, які формували населення регіону, – неможливе, бо не було проведено детальну розробку танцювальної лексики, музики і костюма регіону. Неабияке значення для популяризації та розвитку українського народного танцю має четверта група номерів, до якої належать фольклорні танці різних регіонів України, що були зафіксовані під час різноманітних етно графічних і фольклорних експедицій. Зви чайно, їхній хореографічний текст, музичний матеріал і малюнки зазнають видозмін, але незначних, щоб танець не втрачав своєї автен тичності. Безперечно, переважали в цій групі фольклорні танці західних областей, але на зазначеному фестиваліконкурсі були пред ставлені також народні танці Полтавщини та Слобожанщини. Цей зліт творчої активності хореографіветнологів свідчить про зростання інтересу до автентичної спадщини свого регіо ну, про пошуки регіональної ідентичності се ред слобожан та полтавців, про небайдужість до збереження традиційного фольклору. Не зважаючи на складні умови пошуку зразків фольклорних танців та їхню запізнілу сценічну адаптацію, хореографи намагаються віднайти згадки про характер та особливості виконання слобожанських народних танців. Ця тенден ція говорить про бажання митців Полтавщини і Слобожанщини зробити свій внесок у розви ток народносценічного танцю України. По ява на сцені фольклорних танців «Черевички з рогози» у виконанні вокальнохореографічного ансамблю «Полтава» Полтавської обласної філармонії (балетмейстер – В. Перепелкін), хореографічної композиції «Глухівські пере тупи» народного ансамблю народного танцю «Молодість» Сумського вищого училища мис тецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського (ху дожній керівник – В. Євтушенко) дозволила засвідчити розвиток дослідницьких традицій Східної України та ознайомити хореографіч ну спільноту зі зразками фольклорних танців Полтавщини та Слобожанщини. До п’ятої групи належать сучасні танці, створені на основі танцювального фольклору. На IV Всеукраїнському фестиваліконкур сі імені Павла Вірського ця номінація була представлена вперше, що свідчить про наці леність вказаного культурного заходу на за охочення молоді до вивчення традиційного фольклору українців і національних меншин, які мешкають на території України. Хорео http://www.etnolog.org.ua 69 Трибуна молодого дослідника графічні доробки балетмейстерів у напрямку стилізації народного танцю, говорять про не байдужість до мистецького надбання мину лих років і творчий підхід до переосмислення зразків народної хореографії. За вимогами сьогодення, стилізація є одним з найпоши реніших способів розповсюдження народного танцювального мистецтва. За результатами проведеного Всеукраїнського фестивалюкон курсу можна дійти висновків про збільшений інтерес до стилізації народного танцю серед хореавторів східних, центральних та півден них областей України, порівняно з митцями Західного регіону. Ця особливість поясню ється прискореними темпами поширення гло балізації (у цьому випадку культурної уніфі кації) та міжкультурної інтеграції, які в першу чергу охоплюють мегаполіси. Популярність сучасного танцю і проникнення західноєвро пейської та американської культур вимагають від хореографів швидкого розв’язання питань адаптації народного танцю до нових умов. Саме ці тенденції виправдовують збільшення кількості стилізованих народних танців. Се ред найвдаліших прикладів стилізацій народ ного танцю, які було відмічено членами журі, слід виділити хореографічну композицію «Лі сова пісня» ансамблю сучасного танцю «Ес тет» Харківської державної академії культури (художній керівник – Є. ЯнінаЛедовська), «Мамина планета» ансамблю сучасного тан цю «Ексклюзив данс» Херсонського училища культури (художній керівник – Л. Макогон), «Зозуля» народного ансамблю естрадного танцю «Каприз» Миколаївського міського палацу культури «Молодіжний», сучасний український танець «Я жити хочу, я люблю» зразкового ансамблю естрадноспортивно го танцю «Візаві» Солоницівського дитячо го клубу «Орлятко» Дергачівського району Харківської області (художній керівник і го ловний балетмейстер – О. Летуча). На жаль, рівень обробки народного танцю засобами су часної хореографії досить низький. Більшість танцювальних номерів представляють собою виконання сучасних рухів під псевдонародну мелодію. При цьому лексика українського на родного танцю повністю замінюється, а кос тюми виконавців створюються за принципом мінімалізму і далекі від фольклорних зразків. Аналіз особливостей обробки танцюваль ного фольклору України свідчить про його неоднорідність у різних регіонах. Зокрема, рівень розвитку фольклорного танцю в захід них і центральних областях набагато вищий, порівняно зі Східною Україною. Звичайно тут переважають народносценічні танці створені на основі другого принципу обробки танцю вального фольклору. Зберігаються характерні рухи, більшість малюнків традиційних танців, музичний стрій і костюми. Також доволі по ширені хореографічні композиції, що свідчать про єдність етнографічних груп Західного регіону та багатобарвність їхньої традиційної культури. Рівень обізнаності хореавторів зу мовлюється значними досягненнями у фольк лористиці та етнохореології балетмейстерів минулого, які вчасно зібрали та зафіксували фольклорні танці. Складність створення на Слобожанщи ні народносценічних танців, наближених до архаїчної форми, пояснюється руйнівними іс торичними та соціальними процесами. Тому, у східних областях України переважають на родносценічні танці з чітким сюжетом або образом, створені за третім принципом оброб ки традиційного танцювального фольклору. На жаль, сюжетність і глибока розробка дра матургії танцювальних номерів не заміщують відсутності автентичної складової. Лексика народносценічних танців спирається на за гальновживані рухи, які виконуються за прин ципами класичного танцю. Поширення серед танцювальних колек тивів східних областей України, порівняно із західними областями, стилізованих народно сценічних танців зумовлюється прискоренням темпів розвитку сучасного танцювального мистецтва та відірваністю населення від ав тентичних зразків. http://www.etnolog.org.ua 70 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015 1. Богород А. Про збереження і відродження українського танцювального фольклору [Елект‑ ронний ресурс] / А. Богород // Народознавство. – 1994. – № 15. – Режим доступу : http://storinka‑m. kiev.ua/article.php?id=537. 2. Вернигор Ю. В., Досенко Є. І. Павло Вірський (творчий і життєвий шлях) / Ю. В. Вернигор, Є. І. Досенко. – Київ : Нова книга, 2012. – 320 с. 3. Верховинець В. М. Теорія українського на- родного танцю / В. М. Верховинець ; вступ. ст. і заг. ред. Я. В. Верховинця. – 5‑те вид., допов. – Київ : Муз. Україна, 1990. – 150 с. 4. Гутник І. М. До проблеми стилізації народ- ного танцю [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу : http://www.stattionline.org.ua/obraz/33/2050‑do‑ problemi‑stilizaci%D1%97‑narodnogo‑tancyu.html. 5. Досенко Є. І., Колесниченко Ю. В. Україн- ське намисто. Десять українських танців (збірка хореографічних творів із музичним додатком) / Є. І. Досенко, Ю. В. Колесниченко. – Київ : Нова книга, 2014. – 272 с. 6. Курінна М. З історії танцювальної культу- ри Гуцульщини: друга половина XX – початок XXI століття / М. Курінна // Народна творчість та етнологія. – 2014. – № 1. – С. 117–122. 7. Козинко Л. Л. Трансмісія фольклорних танцювальних традицій у діяльності профе- сійних колективів народно‑сценічного танцю України / Л. Л. Козинко // Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип уні- верситету : зб. наук. праць звітно‑наукової кон- ференції викладачів університету за 2012 рік, 9–10 лютого 2013 року / уклад. Г. І. Волин- ка, О. В. Уваркіна, О. П. Ємельянова. – Київ : Вид‑во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2013. – С. 67–69. http://www.etnolog.org.ua
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201876
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T15:41:58Z
publishDate	2015
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Пісклова, І. 2025-02-19T16:46:46Z 2015 Особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок) / І. Пісклова // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 5. — С. 64-70. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201876 793.31 У статті проаналізовано особливості сценічної обробки танцювального фольклору сучасними українськими балетмейстерами на матеріалі постановок, представлених на IV Всеукраїнському фестивалі-конкурсі народної хореографії імені Павла Вірського. Окреслено основні тенденції у створенні танцювальних номерів в умовах сучасного ставлення до проблеми національної ідентичності. В статье проанализированы особенности сценической обработки танцевального фольклора современными украинскими балетмейстерами на материале постановок, представленных на IV Всеукраинском фестивале-конкурсе народной хореографии имени Павла Вирского. Определены основные тенденции создания танцевальных номеров в условиях современного отношения к проблеме национальной идентичности. The article analyses the peculiarities of stage treatment of dancing folklore by modern Ukrainian choreographers on the material of choreographic productions submitted at the IVth Pavlo Virskyi All-Ukrainian Folk Choreography Festival-Contest. There is also an outline of the main trends in creating dance routines within the framework of modern attitude to the problem of national identity. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Трибуна молодого дослідника Особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок) Peculiarities of Dancing Folklore Treatment (By Way of Example of Modern Productions) Article published earlier
spellingShingle	Особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок) Пісклова, І. Трибуна молодого дослідника
title	Особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок)
title_alt	Peculiarities of Dancing Folklore Treatment (By Way of Example of Modern Productions)
title_full	Особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок)
title_fullStr	Особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок)
title_full_unstemmed	Особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок)
title_short	Особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок)
title_sort	особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок)
topic	Трибуна молодого дослідника
topic_facet	Трибуна молодого дослідника
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201876
work_keys_str_mv	AT písklovaí osoblivostíobrobkitancûvalʹnogofolʹklorunaprikladísučasnihpostanovok AT písklovaí peculiaritiesofdancingfolkloretreatmentbywayofexampleofmodernproductions

Особливості обробки танцювального фольклору (на прикладі сучасних постановок)

Репозитарії

Схожі ресурси