«Життєвий світ» і «фольклор» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): до питання про феноменологічний метод вивчення сучасної фольклорної свідомості різних субкультур

Стаття присвячена розгляду одного із центральних понять феноменології – «життєвий світ», його взаємозв’язків із фольклористичними поняттями «фольклор», «народне знання», «народний досвід», «фольклорна свідомість етносу». Авторка стверджує, що, з одного боку, сучасна позитивістська наука, засвоївши т...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Народна творчість та етнологія
Date:	2015
Main Author:	Кімакович, І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2015
Subjects:	З історії та теорії науки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201879
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	«Життєвий світ» і «фольклор» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): до питання про феноменологічний метод вивчення сучасної фольклорної свідомості різних субкультур / І. Кімакович // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 5. — С. 38-47. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859630646682451968
author	Кімакович, І.
author_facet	Кімакович, І.
citation_txt	«Життєвий світ» і «фольклор» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): до питання про феноменологічний метод вивчення сучасної фольклорної свідомості різних субкультур / І. Кімакович // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 5. — С. 38-47. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	Стаття присвячена розгляду одного із центральних понять феноменології – «життєвий світ», його взаємозв’язків із фольклористичними поняттями «фольклор», «народне знання», «народний досвід», «фольклорна свідомість етносу». Авторка стверджує, що, з одного боку, сучасна позитивістська наука, засвоївши термін «життєвий світ», розширила сферу вживання цього поняття, однак зігнорувала первісним його значенням, яке сформував і ввів до наукового обігу Е. Гуссерль. З другого боку, з погляду фольклористики, первісне значення терміна «життєвий світ» потрібно розширити, оскільки «дотеоретична свідомість» фіксує не тільки «очевидності» християнського, але й дохристиянського досвіду. Розмежування дотеоретичного і теоретичного досвіду, фольклорної (народної) і наукової свідомості й сьогодні залишається важливим, адже архаїчні моделі фольклорної реальності й наукова (фізикалістська) модель світу фіксують почасти різні уявлення щодо структури світу та місця в ньому людини. Статья посвящена рассмотрению одного из центральных понятий феноменологии – «жизненный мир», его взаимосвязей с фольклористическими понятиями «фольклор», «народное знание», «народный опыт», «фольклорное сознание этноса». Автор утверждает, что, с одной стороны, современная позитивистская наука, усвоив термин «жизненный мир», расшириласферу этого понятия, но проигнорировалаего первичное значение,сформулированное и введенное в научный обиход Э. Гуссерлем. С другой стороны, с точки зрения фольклористики, первичное значение термина «жизненный мир» должно быть уточнено, поскольку «дотеоретическое сознание» фиксирует не только «очевидности» христианского, но и дохристианского опыта. Разграничение дотеоретического и теоретического опыта, фольклорного (народного) и научного сознания и сегодня важно, ведь архаические модели фольклорной реальности и научная (физикалистская) модель мира фиксируют отчасти разные представления относительно структуры мира и места в нем человека. The paper deals with the consideration of one of the central universals of phenomenology – the living world (Lebenswelt), as well as its interrelations to the folkloristic concepts – folklore, folk knowledge, folk experience, and folkloric consciousness of ethnic groups. The authoress asserts that the modern positivistic science, having acquired the term living world, extended the sphere of usage of this notion while disregarding its initial meaning formed and introduced into scientific practice by Edmund Husserl. On the other hand, from a perspective of the study of folklore, it is necessary to expand the primary sense of the term living world since the pre-theoretical consciousness records the evidence not only of the Christian but also the pre-Christian experiences. The demarcation of pre-theoretical and theoretical experiences, between folkloric (popular) and scientific consciousness still remains important since the archaic models of folkloric reality and the scientific (physicalistic) world model record partly different conceptions of world structure and a place of man in it.
first_indexed	2025-12-07T13:10:29Z
format	Article
fulltext	38 «ЖИТТЄВИЙ СВІТ» І «ФОЛЬКЛОР» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): ДО ПИТАННЯ ПРО ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ВИВЧЕННЯ СУЧАСНОЇ ФОЛЬКЛОРНОЇ СВІДОМОСТІ РІЗНИХ СУБКУЛЬТУР Ірина Кімакович УДК 398:[130.2+165.823] Стаття присвячена розгляду одного із центральних понять феноменології – «життєвий світ», його взаємозв’язків із фольклористичними поняттями «фольклор», «народне знання», «народний досвід», «фольклорна свідомість етно су». Авторка стверджує, що, з одного боку, сучасна позитивістська наука, засвоївши термін «життєвий світ», роз ширила сферу вживання цього поняття, однак зігнорувала первісним його значенням, яке сформував і ввів до на укового обігу Е. Гуссерль. З другого боку, з погляду фольклористики, первісне значення терміна «життєвий світ» потрібно розширити, оскільки «дотеоретична свідомість» фіксує не тільки «очевидності» християнського, але й дохристиянського досвіду. Розмежування дотеоретичного і теоретичного досвіду, фольклорної (народної) і наукової свідомості й сьогодні залишається важливим, адже архаїчні моделі фольклорної реальності й наукова (фізикаліст ська) модель світу фіксують почасти різні уявлення щодо структури світу та місця в ньому людини. Ключові слова: фольклорна свідомість етносу, фольклор, народне знання, народний досвід, життєвий світ, феноменологічний метод. Статья посвящена рассмотрению одного из центральных понятий феноменологии – «жизненный мир», его взаимо связей с фольклористическими понятиями «фольклор», «народное знание», «народный опыт», «фольклор ное сознание этноса». Автор утверждает, что, с одной стороны, современная позитивистская наука, усвоив термин «жизненный мир», расширила сферу этого понятия, но проигнорировала его первичное значение, сформулированное и введенное в научный обиход Э. Гуссерлем. С другой стороны, с точки зрения фольклористики, первичное значение термина «жизненный мир» должно быть уточнено, поскольку «дотеоретическое сознание» фиксирует не только «очевидности» христианского, но и дохристианского опыта. Разграничение дотеоретического и теоретического опы та, фольклорного (народного) и научного сознания и сегодня важно, ведь архаические модели фольклорной реаль ности и научная (физикалистская) модель мира фиксируют отчасти разные представления относительно структуры мира и места в нем человека. Ключевые слова: фольклорное сознание этноса, фольклор, народное знание, народный опыт, жизненный мир, феноменологический метод. The paper deals with the consideration of one of the central universals of phenomenology – living world (Lebenswelt), as well as its interrelations to the folkloristic concepts – folklore, folk knowledge, folk experience, and folkloric consciousness of ethnic group. The authoress asserts that the modern positivistic science, having acquired the term living world, extended the sphere of usage of this notion while disregarding its initial meaning formed and introduced into scientific practice by Edmund Husserl. On the other hand, from a perspective of the study of folklore, it is necessary to expand the primary sense of the term living world since the pre-theoretical consciousness records the evidences not only of the Christian but also the pre Christian experiences. The demarcation of pretheoretical and theoretical experiences, between folkloric (popular) and scientific consciousness still remains important since the archaic models of folkloric reality and the scientific (physicalistic) world model record partly different conceptions on world structure and a place of man in it. Keywords: folkloric consciousness of ethnic group, folklore, folk knowledge, folk experience, living world, phenomenological method. Трансформація класичного стилю філо софування в постмодерні зумовлює пере осмислення категоріального апарату гумані тарних і суспільних дисциплін, формування нової парадигми розуміння понять «народ», «народне знання», «фольклор», «фольклорна свідомість» (далі – ФС). Якщо в класично му раціоналізмі їхнє тлумачення мало гносео логічне навантаження, то сучасна аналітична філософія відкриває нові перспективи їхньої інтерпретації. Від позитивізму вона почерпну ла антиметафізичну спрямованість, критикую http://www.etnolog.org.ua 39 З історії та теорії науки чи філософські «псевдопроблеми», сцієнтизм і ґрунтування на дослідному знанні, а від праг матизму – здоровий глузд. Саме цей напрям філософії засвідчує ідеали чіткого й логічного мислення, а логіку ще Аристотель назвав ана літикою. Феноменологічна традиція філосо фування, відштовхуючись від критики нату ралізму і психологізму попередньої філософії, постулює інтенційну природу свідомості, а ди намічні вияви і виміри людського буття в ній набули сутнісних ознак людського існування. Фольклористика активно засвоює ідеї фено менології, оскільки спрямовує свої зусил ля на вивчення «народного досвіду», а «до свід, – за Б. Вальденфельсем, – передусім означає подію, в якій виявляються “самі речі”, про які відповідно йдеться. Досвід означає процес, у якому утворюється і артикулюється смисл, і в якому речі набувають структури та образу» [3, с. 13–14]. Такий феноменологіч ний погляд на досвід однозначно стверджує і специфіку побутування фольклору як куль турального процесу трансляції певних смислів буття в усталених формах. Мета нашого повідомлення – розглянути «життєвий світ» як одне із центральних по нять феноменології та унаочнити його спів віднесеність з універсаліями «свідомість» і «фольклорна свідомість». «Життєвий світ», «життєсвіт» (Lebenswelt, Lifeworld), (далі – ЖС) – це поняттяфілосо фема, яким на сучасному етапі означають світ повсякдення. Ним у нау ці кваліфікують цін нісну основу всіх ідеальних утворень люд ської психіки: «1) світ наукової об’єктивності; 2) різно манітні світи, обумовлені специфічни ми професійними інтересами (світ бізнесмена, світ селянина і т. п.); 3) світ безпосередніх пере живань та інтуїтивно вибудованих орієнтирів, які формують майбутній досвід; 4) сукупність апріорних структур, які передбачають взірець будьякого досвіду; “архетипи” просторовості та часу» * [10]. * Тут і далі переклад з російської авторки статті. – Ред. Сучасна наука, використовуючи термін «ЖС», розширила його вживання, зігнорував ши розмежуванням між дотеоретичним і тео ретичним досвідом, між народною і науковою свідомістю. Однак таке протиставлення для фольклористичних досліджень важливе, тому ми спеціально й розглянемо первісне значення терміна «ЖС», зокрема те проблемне поле на уки, завдяки якому Е. Гуссерль увів його до наукового обігу. Поняття «ЖС» займає центральне місце в пізній феноменології Е. Гуссерля (особли во в «Кризі європейських наук» (останній рукопис – 1935–1936 рр.)), де ним учений означив сферу донаукового і позанаукового пізнання, або, точніше, первинних допреди кативних очевидностей, що конституюють ся в діяльності чистої трансцендентальної суб’єктивності. Саме це поняття використав філософ для обґрунтування ідеї європейсько го людства (чи «європейської культури»), з погляду її телеологічноісторичних витоків. При цьому він розглядав кризу філософії та інших наук, яка почалася наприкінці ХІХ ст., як наслідок їхньої нездатності виконати свою телеологічну функцію – надати нормативну програму для формування більш високого типу людства, який як ідея повинен був роз виватися у Європі історично. Винесення філософеми «ЖС» у заголовок нашого повідомлення стверджує методологіч ну установку, за якою вивчення свідомості та мислення індивіда не можна зводити виключ но до констатації їхньої зумовленості працею чи задоволенням природних інстинктів, адже сенс життя цивілізації – не тільки в забезпе ченні її матеріальними потребами, але й в осяг ненні Сущого в його цілісності, і це, на наш погляд, – основна потреба давньої і сучасної людини. Лише така претензія на тотальність усвідомлення буття, яку репрезентують жит тєві світи представників різних культур, і могла спровокувати появу ідей Сакрального, Святого і Прекрасного, а також тих способів оприявлення цих ідей, які й тепер вирішальні для людства. http://www.etnolog.org.ua 40 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015 У ХХ ст. ЖС та його онтологічні смисли вивчали Л. Вітгенштайн, Ф.В. фон Германн, Ж.П. Сартр, Г. Фігал та інші. Проблему цін ностей культури актуалізували і російські фі лософи: П. Гайденко, З. Какабадзе, М. Ма мардашвілі, Г. Маргвелашвілі, В. Молчанов, Н. Мотрошилова, А. Шльогеріс. У вітчизня ній філософії феноменологічний метод розроб ляли Є. Бистрицький, О. Білокобильський, А. Єрмоленко, С. Кошарний, Є. Причепій. Завданням запропонованого повідомлення є обґрунтування того факту, що феноменологіч ний метод (з певними заувагами) потрібно за стосовувати і для вивчення сучасних типів ФС різних субкультур, для аналізу онтологічних установок життєвих світів носіїв фольклору. Поворот у науці Нового часу, який, за Е. Гуссерлем, спричинив раціоналізацію пси хічного та подолання міфічного, зумовив мож ливість виникнення європейських наук, але останні перестали усвідомлювати свій зв’язок з філософією. Дослідник писав, що «в істо ричному аспекті позитивістське поняття на уки в наш час становить залишкове поняття [Restbegriff]. З нього “випали” всі ті питан ня, які раніше охоплювало то вужче, то більш широке поняття метафізики, і серед них – усі питання, які недостатньо чітко маркували як “вищі й останні”. За прискіпливого аналізу вони, як і загалом усі виключені питання, ви являють свою нерозривну єдність у тому, що явно або імпліцитно, у своєму смислі, містять у собі проблеми розуму – розуму в усіх його особливих формах» [7, с. 23]. Визначаючи «розум як тему дисциплін про пізнання (саме про істинне і справжнє, розумне пізнання), про істинну і справжню оцінку (справжні цінності як цінності ро зуму), про етичний учинок (істинно добрий учинок, дію практичного розуму)», Е. Гус серль стверджував, що «“розум” виступає як титульне позначення “абсолютних”, “вічних”, “надчасових”, “безумовно” значимих ідей та ідеалів» [7, с. 23]. Тому він розглядав розум, відтак і ФС та мислення, з позицій так званої естетичної феномено логії (одним з фундаторів якої був І. Кант). Означений погляд певною мірою ідеалізує «абсолютність ідей та ідеа лів». Ці «первинні допредикативні очевид ності» – не первісне, а сучасне досліднику «народне знан ня». Його смисли, причини існування саме в таких, а не інакших, фор мах дослідник не обговорює, а ми змушені констатувати, з одного боку, що сучасне на родне знання певною мірою і сьогодні фіксує не тільки християнські ідеали, але й дохрис тиянські уявлення про світ, а тому їх важко співвіднести і з трансцендентальним ідеаліз мом, і з позитивістською естетикою, оскільки як історичні форми наукового знання XVIII– ХХ ст. ці тео рії розглядають естетичне як етичне, а етичне в народній культурі нерідко фіксує «досвід», сформований на зорі цивілі зації, «розумність» і практичність якого оби дві аналізовані нами наукові теорії табуїзують чи піддають критиці (зокрема, ідеться про сучасну народну традицію (культ мертвих, у тому числі голосильну традицію та «ігри при мерці»)). З другого боку, проблема «розум ності» безпосередньо пов’язана з раціональ ними і практичними установками не тільки народної культури, але й сучасної науки. «Якщо людина стає “метафізичною”, спе цифічно філософською проблемою, – писав Е. Гуссерль, – ми її розглядаємо як розумну істоту, а якщо постає питання про її історію, то мову ведемо про “смисл”, про розум в іс- торії [курсив наш. – І. К.]. Проб лема Бога явно містить у собі проблему Абсолютного Розуму як телеологічного джерела будьякої розумності у світі “смислу” світу. Природно, що і питання про безсмертя – це також питан ня розуму, так само, як і питання про свобо ду. Усі ці (у широкому сенсі – “метафізичні”, а у звичайному слововживанні – специфічно філософські) питання виходять за межі світу як універсуму апріорних фактів. Вони пере вершують його саме як питання, у смислі яких криється ідея розуму. І всі вони претендують на більш високу достойність, у порівнянні з питаннями про факти, які й у порядку запи тання розміщені рівнем нижче. Позитивізм, http://www.etnolog.org.ua 41 З історії та теорії науки так би мовити, обезголовив філософію» [7, с. 23–24] та народну культуру. Таким чином, наголошуючи на першочер говості вивчення метафізичних смислів життя, дослідник писав, що вони апріорі містяться в ЖС, оскільки «життя свідомості в усіх відно шеннях є інтенційне звершення», «у ній част ково знову отримує, частково завжди має свій смисл і значення життєвий світ з усіма мінли вими змістами його уявлень. Конституйова ний результат звершення в цьому смислі – уся реальна, світська [mundane] об’єктивність, у тому числі об’єктивність людей і тварин, тоб то об’єктивність “душ”. Тому психічне буття, і будьякого виду об’єктивна духовність (на приклад, людські спільності, культури), у тому числі і сама психологія, належать до транс цендентальних проблем. Намагатися обгово рювати такі проблеми на наївнооб’єктивному ґрунті і методом об’єктивних наук означає по трапити до замкненого кола абсурдності» [7, с. 272–273]. Оскільки ЖС як такий ми безпосередньо не усвідомлюємо, він зберігає статус повної анонімності. Тому ми підмінюємо його науко вою картиною світу і виходимо не з доксич ного (грец. doxa – вірування) досвіду чистих інтуїцій, а з предикативного досвіду наукових конструктів, наївно вважаючи, що ці, останні, й утворюють автентичне уявлення про світ. Саме тут, за Е. Гуссерлем, потрібно шукати радикальну причину кризи європейського ду ховного життя. Наукові моделі і поняття ми проектуємо на світ, а потім їм і приписуємо об’єктивну сутність самого світу, «начебто він на початках становив ланцюг квантифікацій, формалізацій і протокольних тез. У підсумку маємо таке: якщо наука, відірвавшись від жит тєвого світу, утратить життєве значення, то у свою чергу світ, створений за образом і подо бою науки, виявиться дегуманізованим світом, де місце першостворених і першонароджених речей посідатимуть сурогати формалізованих предметностей» [11]. Ми наголошуємо, що орі єнтація науки на раціоналізацію уявлень про світ певною мірою викривляє його розуміння. «У своїй предметній сфері сила науки, що зму шує [брати до уваги тільки факти. – І. К.], знищила всі речі як речі, задовго до того, як вона підірвала атомну бомбу» [цит. за: 11]. Подолання кризи Е. Гуссерль убачав у ра дикальному повороті науки до «очевидностей життєвого світу», тобто до вивчення сфери свідомості, її буттєвих смислів: «Повернення до допредикативного досвіду і проникнення в найглибші та первинні пласти допредикатив ного досвіду є виправдання докси, яка ста новить царство первинних очевидностей, що не досягли ще точності та математично фізичної ідеалізації. Тим самим це упрозорює те, що доксичні очевидності за значимістю не поступаються епістемічним очевидностям, тобто пізнанню, що протікає в судженнях, але є власне царством первинності, у якому осмислено вкорінене будьяке точне пізнан ня» [цит. за: 11]. Пізнання світу та місце в ньому люди ни стверджує така властивість свідомості, як інтенційність – спрямованість на щось (з лат. «інтенція» – «прагнення»). Щоправ да, у смисловій структурі інтенційності, як її розуміє та тлумачить феноменологія, є два суперечливі плани. Перший – це прагнення інтенційної рефлексії зосередити свою увагу на внутрішньому плані буття речей, другий – визнання того, що будьяке явище перебуває в полі свого intentio, яке відповідним чином детермінує його. Е. Гуссерль із цього приво ду писав, що «від сутності будьякого акту ального cogito невід’ємне те, що воно є свідо мість чогось <...> модифіковане cogitatio – це також свідомість, причому свідомість того ж самого, що й відповідна немодифікована сві домість. Отже, загальна сутнісна властивість свідомості зберігається і в її модифікації. Усі переживання з такими визначеними влас тивостями називають також “інтенційними переживаннями” <...>; оскільки вони є сві домість чогось, кажуть, що вони “інтенційно поєднані” із цим чимось <...> живучи в cogito, ми самою cogitatio не володіємо як інтенційним об’єктом, – однак вона завжди готова ста http://www.etnolog.org.ua 42 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015 ти такою, від її сутності не можна відділити принципову можливість “рефлективного” по вороту погляду, причому, природно, у формі нової cogitatio <...> Іншими словами, будьяка когітація може ставати предметом так звано го “внутрішнього сприйняття”, а надалі – й об’єктом рефлективного оцінювання, схвален ня чи несхвалення і т. п.» [6, с. 110–111, 115]. Зауважимо, що інтенційність дослідник роз глядає як властивість (власної) свідомості, що здійснює рефлективну процедуру, однак стверджує, що будьяке сучасне індивідуальне пізнання світу детерміноване засвоєним (т. зв. колективним, традиційним) способом мислен ня, його конструктами й конструкціями, які тією чи іншою мірою фіксують антропологіч ні (не тільки сучасні, але й архаїчні оцінкові та прагматичні) смисли мовної практики та життє діяльності спільноти, таким чином, – ФС народу, яку опредмечує його знання і до свід – народного знання і народного досвіду. Поняття «ЖС» Е. Гуссерль тлумачив, з од ного боку, як світ, у якому «ми живемо як істо ричні істоти», як сукупність тих очевидностей, на які спирається ввесь масив теоретичного знання, а з другого, – як «проекції назовні життя трансцендентального Его» [див.: 5], як «первинну реальність» і «її трансцендентальні підстави» [див.: 2]. Відтак трансценденталіст ська традиція в усвідомленні та тлумаченні ЖС як, так би мовити, індивідуальноколективно індивідуальної практики осягнення буття до лає як метафізичний містицизм кантівської «речі в собі», так й онтологічний історизм док трин Ф.В. Шеллінга та Г.В.Ф. Гегеля [2]. О. Білокобильський аналізує ЖС у межах аналітичної філософії, при цьому він ствер джує не тільки його історичну мінливість, але й варіативність у різних культурах: «Життє вий світ, безумовно, містить у собі первинну даність, яка стає вихідним пунктом будьякої діяльності, у тому числі й філософської. Про те історичну мінливість подоби життєвого світу, так само як і його варіативність у різних культурах, можна вважати певною проблемою. Висновок про трансцендентальний статус життєвого світу, що породжується життєвою активністю трансцендентального «Я», є тео ретичним узагальненням на основі очевиднос тей первинного досвіду, тобто самого життє вого світу, який надає матеріал, у тому числі й для філософських побудов» [2]. Однак редукцію первинних очевидностей ЖС до його трансцендентальних структур по зитивісти не вважають самоочевидною дією, адже інші представники трансценденталізму, здійснюючи подібні процедури, отримува ли абсолютно інші результати. Наприклад, Р. Декарт зводив різноманіття первинного до свіду до необхідності Божественного буття, І. Кант – до апріорних структур пізнавальної здатності, Г.В.Ф. Гегель – до логічної струк тури універсуму [2]. Тимто і виокремлення трансцендентальної структури ЖС, а відпо відно, і такої ж структури свідомості (ФС), засвідчує різні наукові установки щодо мети та завдань пізнання світу навіть у межах спільної методології. Поняття «ЖС» Е. Гуссерль увів для того, аби засвідчити наявність «очевидностей» трансцендентального досвіду, які й досі не ви знає офіційна наука. Якщо йти за його логікою, це означає, що наука повинна не критикувати чи ігнорувати форми так званого традиційного народного досвіду, а розтлумачити, чому він є такий, а не інакший. Іншими словами, якщо ФС народу існує у формах уявлень про транс цедентальне і трансцендентні світи, критика останніх не знімає питання про їхню значу щість: уявлення про «них» і сьогодні надзви чайно поширені, при цьому у формах сакраль ного знання (фольклор, художня література, театр, кінематограф і т. п.). Самих моделей трансцендентних сві тів, які репрезентують уявлення про «цей» і «той» («ті», «потойбічні») світи, у фолькло рі налічується декілька. (Фактично кожен традиційний жанр, за сучасними науковими уявленнями, засвідчує власну картину світу. Питання динаміки уявлень про «поцейбічне» і «потойбічне» потребує окремого розгляду, воно до завдання нашого повідомлення не http://www.etnolog.org.ua 43 З історії та теорії науки входить.) Фольк лорні моделі світу здебіль шого є конгломератом різностадіальних уяв лень про світ, тому «сфера донаукового досві ду – не щось однорідне, у ній, так би мовити, багато різних “світів”: галузі перцептивного і мовного досвіду, різні соціальні та професій ні “підсвіти” тощо» [12]. І саме це викликає справедливу критику поняття «ЖС»: «Усе це змішалося в Гуссерля під одним терміном, хоча первісний його мотив абсолютно чіткий: повернутися до світу донаукового, дологічно го, допредикативного досвіду» [12]. Сумнів щодо універсальності поняття «ЖС» (таким чином, і до понять, які з ним пов’язані (ФС, суспільна свідомість, народний світогляд, етнічна ментальність) та демонстру ють аналогічний тип наукового абстрагуван ня) висловив і А. Гурвич: «Серед множинності культурних світів постає проблема, чи існує “світ”, загальний для всіх соціальноісторич них груп, однаковий для них усіх, універсаль ний життєвий світ. Щоб отримати його, ми відкидаємо всі акти осмислення й інтерпрета ції, нехтуємо всім, що вони дають. Те, що за лишається, є перцепційний світ, або, іншими словами, світ, даний в абсолютно чистому пер цепційному досвіді» [цит. за: 12]. «ЖС» – це поняття, яким Е. Гуссерль означав, так званий колективний досвід, який засвоює індивід у процесі культуризації та який здебільшого не рефлексує: «первинні очевидності» тому і є для нього «первинними очевидностями», що він їх не ревізує і не кри тикує. Водночас і у фольклорній традиції існує переосмислення знання на «очевидність» і до цільність, формальне удосконалення та адап тацію в процесі засвоєння нових ідеологічних систем. Так, з одного боку, казка про тварин фіксує, за сучасними науковими поглядами, уявлення, сформовані в доземлеробську добу. Безумовно, тваринний епос змінювався про тягом тисячоліть, однак примітно те, що спіль ноти транслювали його навіть у десакралізо ваних формах, певним чином адаптуючи до нових викликів часу. З другого боку, практика повсякдення, яку сьогодні дослідники також починають поціновувати як «народне знання», «народний досвід», «народну ментальність» і яку співвідносять з мовленням та фольклором, спрямована на перегляд традиційних уявлень про світ, а тому їхня раціоналізація – це не лише установка позитивістської науки, але й так званої традиційної культури. Питання про універсальну світоглядну сутність ЖС, як його сформулював і тлумачить А. Гурвич, засвідчує розуміння ЖС не як над індивідуального світу, не як сукупності тради ційних моделей суб’єктивної реальності з їхні ми «первісними очевидностями», які засвоює індивід, а як наукової рефлексії, що фіксує в специфічний спосіб феномен, сутність яко го змінна в його історичних модифікаціях. А. Гурвич позбавляє поняття «ЖС» універ сальної сутності тому, що розглядає його не стільки як узагальнене та збірне поняття, яке передбачає його конкретизацію, скільки як такий спосіб наукового абстрагування, при якому нівелюються і «множинність культур них світів», і причини цієї «множинності» (які він убачає в співіснуванні різних соціально історичних груп). Однак подібні претензії можна висловити і щодо понять «свідомість», «культура», «цивілізація», «мова», «соці ум», «соціальна група», «фольклор», «на род» тощо. Дослідник має рацію в тому, що конкретизація обсягу поняття «ЖС» змінює його значення, тому варто означати ту суб культуру чи культуру, ту малу соціальну гру пу чи етнос, про специфіку ЖС якої / якого ідеться, тимто потрібно вести мову про різні типи ЖС, про різні ідеології та форми буття в соціумі, про різні типи ФС та різні моделі дійсності, які репрезентують різні субкульту ри, культури, етноси. Інша річ, що сучасні наукові поняття «на родна» / «професійна» культура, «духовна» / «матеріальна» культура, «офіційна» / «неофі ційна» свідомість лише певною мірою засвід чують той факт, що в основі сучасної культури України значною мірою лежить досвід, який сформувала і сьогодні транслює селянська субкультура. http://www.etnolog.org.ua 44 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015 Таким чином, інтенційність свідомості (як індивідуальної, так і групової) – це не тіль ки первинна сенсоутворююча спрямованість свідомості до світу і сенсоформуюче від- ношення свідомості до предмета, предмет не тлумачення відчуттів (за Е. Гуссерлем), а спрямованість конкретного суб’єкта (певно го індивіда чи певної субкультури) на об’єкт. Безумовно, що поняття «свідомість», «ФС», «мала соціальна група», «субкультура», «су спільна свідомість», «культура» фіксують сукупності індивідів, які мають почасти різні уявлення про життя; у межах наукової систе матизації знання втілений антропологічний (узвичаєний мовою, ідеальний та ідеалізую чий) спосіб типізації дійсності та її членуван ня. Тимто і наукові універсалії як абстрактні феномени засвідчують такий спосіб мислення, який сформувався в міфічну добу. Разом з тим учені можуть раціоналізувати наукові уявлен ня про світ та значною мірою позбавити тер міниідеологеми їхнього міфічного характеру, якщо розглядатимуть наукові універсалії та культуральні (і суспільні) процеси, які стоять за ними, не тільки під поглядом того, що фіксу ють наукові конструкти, але й те, які суспільні міфи та суспільні завдання стоять за ними 1. Інтенційність свідомості означає, що само свідомість (свідомість когось) розпадається на «щось», на те, що в ній існує (її предмет ність, зміст ЖС, «план змісту»), і на те, як це «щось» у ній репрезентоване (її форми, «плани вираження змісту»). При цьому і в позитивістській теорії свідомості її тлумачать як таку, що фіксує зміст життєвого досвіду та його оцінку. При аналізі ФС етносу вивчен ня змісту фольклорних уявлень обов’язкове, однак потрібно розрізняти оцінки носія ФС, які явно чи іманентно фіксують тексти (у се міотичному розумінні), що її репрезентують, і наукові оцінки. Виокремлення двох типів інтенції ФС на роду: первинної, спрямованої на «зовнішній космос», і вторинної, спрямованої на «вну трішній космос», – засвідчує певною мірою сучасна теорія фольклористики, за якою казку про тварин і народні молитви часто тлумачать як такі, поява яких зумовлена прагматичними потребами освоєнням зовнішнього світу. Таке пояснення причин їхнього постання поверхове, а розмежу вання «зовнішнього» і «внутріш нього» світів засвідчує антропоцентристський і позитивістський наукові погляди, за якими «знанню» (у тому числі й науковому), в осно ву якого закладено рефлексію (спрямованість на «Я», «внут рішній світ»), надається перевага. Свідомість навіть архаїчного індивіда без самосвідомості не існує, а зовнішній світ (так звану об’єктивну дійсність) він освоює по ступально, і не «поза собою», а «собою», «для себе», «разом із собою», так би мовити, ан тропологічно, модально, оцінно. Інша річ, що ця «модальність» закорінена в його мисленні, і він її не усвідомлює. Тому динаміка ФС як моделі антропологічної (суб’єктивної) реаль ності фіксує, з одного боку, не постання вто ринної інтенції (самопізнання), що згодом стає основною при осягненні світу, а обидві інтенції пізнання реалізують фундаментальну влас тивість ФС – розмежування світу на «Я» та «Інший», при цьому «Інший» мислиться таким, як «Я», і таким, яким «Інший» є сто совно «Я». З другого боку, протиставлення Суб’єкта об’єкту (світу речей, які існують (на вколо «Я»)) стверджує, що «Я існую» та «іс нує світ», а тому він для мене реальний, і буття надособистісного, імперсонального, духовного світу – реальне, і світ Божественний існує, коли я його мислю. Таким чином, поняття «ЖС» у сучасній на уці засвідчує, поперше, те, що кожна культура і субкультура формують власний ЖС, власну ідеологію, власну систему цінностей, в основі яких лежить спільна онтологічна інтенція – формування буття через пізнання сутнього; подруге, моделі ЖС завжди є результатом не лише перцепційного, але й операційного досві ду спільнот. Тимто ЖС дієвців – це не тіль ки їхній перцепційний світ (Merkwelt) – світ сприйняття, світ, який вони відчувають від повідно до мовної та концептуальної картин світу своєї субкультури, але й операційний світ http://www.etnolog.org.ua 45 З історії та теорії науки (Wirkwelt), світ дій, світ діяльності, світ, що орієнтований на вчинок. До того ж ЖС усіх субкультур, які сфор мувалися в межах так званого традиційного і посттрадиційного суспільства, тією чи іншою мірою фіксують ментальний досвід селянської субкультури. Тому розуміння ЖС як такого, який селяни транслюють у премодерні й мо дерні, та який значною мірою успадковують всі сучасні малі соціальні групи, дає право ста вити питання про традиційний (селянський) ЖС та його трансформації в сучасних умовах. Питання про детрансценденталізацію проб леми свідомості в аналітичній філософії кінця ХХ ст. сьогодні піднімає Ф. Ажимов [1, с. 84]. Дослідник, зокрема, твердить, що аналітична філософія, яку рухають антиметафізичні тен денції, повністю відмовитися від метафізич ного пафосу не може. Тому вчений вірить, що синтез метафізичної проблематики з дискурсом соціогуманітарних та природничих наук у май бутньому вибудують нову метафізику, яка буде підкріплена фактичними даними. Ф. Ажимов справедливо зауважив, що в наукових розвідках та учбових посібниках, на писаних у руслі аналітичної традиції, онтолого метафізичну проблематику розглядають як системне знання, при цьому набір метафізич них проблем є стандартний (предмет і функції метафізики, проблема загального і часткового, явище і дійсність, істина, значення і смисл, іс нування Бога, свобода і необхідність тощо). Дослідники завжди піднімають проблему дуа лізму, співвідношення духовного і фізичного, хоча проблему свідомості і надалі тлумачать як психофізіологічну. Водночас проблема взаємодії свідомості / мозку з об’єктивною дійсністю зумовила пе рехід сучасної аналітики до онтології, тому що відмова від безпосереднього контакту суб’єкта зі світом, опосередкування взаємодії зі світом мовою сформувала нову установку науки, за якою «філософія мови є відгалу ження філософії свідомості» [цит. за: 1, с. 85]. Розглядаючи питання слововживання, філо софія залишається на позиціях субстанціона лізму, у той час, коли головна характеристика свідомості, інтенційність, за Дж. Серлем, – невід’ємна риса не нашого мислення, а люд ської поведінки, тобто діяльності, тому ін тенційність можлива, на його думку, у межах «основи», яка міститься в непредставлених мисленнєвих здібностях, які можна вивчати за допомогою засобів логічного пізнання. Ці здібності, твердить філософ, як і будьякі інші феномени свідомості, існують у свідомості, а не в деякому світі ідей, а тому свідомість – не абстрактна властивість людини. Зміст сві домості дослідник тлумачить як цілком біо логічний, а її феномени він розглядає як такі, що містяться в мозку людини [див.: 1, с. 85]. Існує й інша думка. Д. Чалмерз хоча й ви знає феноменальний (такий, що стосується феноменів) і психологічний зміст свідомості, наполягає на тому, що мозок – не єдине дже рело свідомості [див.: 1, с. 85]. Ф. Ажимов дійшов висновку, що онтологі зація аналітичної філософії означає не стільки ріст матеріалістичних настроїв, скільки засвід чує продовження аналітичної лінії знищення (а не лише простого елімінування) метафор і абстракцій у мові, у тому числі й філософській. Так, Р. Чізолм, зокрема, пропонуючи власну систему онтологічних категорій та сутностей, прагне викорінити з наукового мислення ка тегорію часу як виключно абстрактну, за якою стоять лише конкретні прояви властивостей ре чей, їхня «часовість», а тому він запропонував відношення між речами представляти через по середництво інших властивостей [див.: 1, с. 85]. Усвідомлення важливості метафізики та її відродження пов’язане з гуманітарною проб лематикою, із впливом постмодерністської філософії на аналітичну. Тимто і ЖС дослід ники усвідомлюють як корелят трансценден тальної суб’єктивності, яка має рефлексивну сутність: «життєвий світ як такий [за Е. Гус серлем. – І. К.] становить справжній корелят трансцендентальної суб’єктивності, її систе матичне і суто внутрішнє самовиявлення і самотлумачення. В основу його хаотичності закладені апріорні структури, що передують http://www.etnolog.org.ua 46 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2015 усім логічним апріорі. Гуссерль відхиляє як наївні всі спроби, що приписують логіці ха рактер фундаментальної науки щодо інших об’єктивних наук. Наукового обґрунтування потребує сама логіка, яка корениться у фун даментальному апріорі життєвого світу, і тому радикальною основною наукою може бути, на його думку, тільки феноменологічне дослі дження структур життєвого світу, без яких логіка й усі інші на уки “безпідставно зависа ють в повітрі”. Життєвий світ – первинне лоно будьякої проблематики і рефлексії, такий собі “матковий розчин”, що обумовлює кристаліза цію всіх, без виключення, наук і філософських учень» [11]. Висновки. Філософське, соціологічне і пси хологічне поняття «ЖС» можна співвідноси ти з поняттями «народна свідомість», «ФС», «народний світогляд», «ментальність», кожне з яких певною мірою спрямоване на означен ня «народного знання» і«народного досвіду», комунікативного інтелекту поперед ніх епох, сформованого поза науковим знан ням, поза естетичним і феноменологічним ревізуванням його природи та доцільності. Наукова модель світу, яка формується в наш час, прагне асимілювати ідеї, в основі яких лежить неоплатонівська концепція розуміння світу. Тимто «народне знання» дослідники прагнуть осмислити як репрезентацію гли бинних, інтегруючих колективних ідеалів, що «відіграють головну роль у соціальнополітич них процесах диференціації цінностей, які від буваються сьогодні в планетарному масштабі й в українському соціумі. “Загально людські цінності” нині – це в основному парадигма ція стандартів науковотехнічного прогре су і пов’язаних з ним уречевлених цінностей. Останні не мають нічого спільного з інтимним світом і духовними потребами природної, ці лісної, психічно здорової людини, з одного боку, і з глибинним світом архетипів, архетип ним каноном, який у періоди доленосного по шуку соціуму визначає його справжні пріори тети – з іншого» [8, с. 108–109]. Поняття «ЖС» в українській науці розгля дають відповідно до методологічних постула тів науки, орієнтованої на формування праг матичних «смислів буття». Та якою б не була значимою суспільна роль індивіда в соціумі, без його усвідомлення своєї людської природи, без його щоденної самомотивації щодо само удосконалення досягти гармонії ні із собою, ні з природним та соціальним світом неможливо. Ж.П. Сартр уважав, що людина транс цендентальна, оскільки вона виходить за межі будьякого можливого власного досві ду, оскільки вона може самостійно вивчати себе і навколишній світ з різних сторін, але так і не наблизитися до розуміння себе. Здат ність людини до трансценденції – надання всім речам значущості та споглядання їх як чогось безмежного та вічного – найкраще засвідчена в духовних і матеріальних фор мах народної культури, носії якої традиційно усвідомлюють свої зв’язки не тільки із со ціумом (сім’єю, родом, професійною групою, етносом), але й з Богом, а також природою та Космосом. Ми погоджуємось із думкою В. Волко винської, що «феноменологія як метод ціл ком виправдовує себе. Необхідне лише чітке уявлення про сутність цього методу та точне дотримання його принципів. Феноменологія відкриває новий досвід свідомості – транс цендентальної свідомості, що конституює “світ, осяяний смислом”, тобто дозволяє розу міти світ як результат людської смислопоро джуючої діяльності» [4, с. 91]. Таким чином, феноменологічний метод відкриває можли вість усвідомити ЖС людини як такий, що іс нує завдяки наданню йому певного смислу в інтерсуб’єктивному просторі, та поновому по дивитися на сутність носія ФС. 1 Так, зокрема, поняття «суспільна свідомість» є ідеологемою модерну, яка була покликана не тільки обґрунтувати домінування суспільно‑ значимих ідей у бутті спільноти, але і ствердити існування нового типу спільноти («радянського народу»), об’єднаного спільною метою. Тим‑то і http://www.etnolog.org.ua 47 З історії та теорії науки 1. Ажимов Ф. Е. Детрансцендентализация проблемы сознания в аналитической философии конца ХХ в. / Ф. Е. Ажимов // Научные проблемы гуманитарных исследований. – 2008. – Вып. 9. – С. 84–87. 2. Білокобильський О. Життєвий світ як проб‑ лема трансцендентальної філософії [Електрон ‑ ний ресурс] / Олександр Білокобильський // Схід. – 2008. – Чис. 4 (88). – Режим досту- пу : http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index. php?ELEMENT_ID=29042. 3. Вальденфельс Б. Топографія Чужого: сту- дії до феноменології Чужого [Текст] : посібник з філософських дисциплін / Б. Вальденфельс ; пер. В. І. Кебуладзе. – Київ : ППС‑2002, 2004. – 206 с. – (Сучасна гуманітарна бібліотека). 4. Волковинська В. Трансцендентальний суб’єкт під знаком питання / В. Волковинська // Філософські виміри сучасного світу. Вісник КНТЕУ. – 2010. – № 4. – С. 81–92. 5. Гайденко П. П. Научная рациональность и философский разум в интерпретации Эдмонда Гуссерля // Вопросы философии. – 1992. – № 7. – С. 116–135. 6. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. Книга первая / Э. Гуссерль ; пер. с нем. А. В. Михайлова ; вступ. ст. В. А. Куренного. – Москва : Академический Проект, 2009. – 489 с. – (Философские технологии). 7. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Введение в феноменологическую философию / Эдмунд Гус- серль. – Москва : Владимир Даль, 2004. – 399 с. – (Классика философии). 8. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соці- ального життя і політика. (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення) : монографія / Олена Дончеко, Юрій Романенко. – Київ : Либідь, 2001. – 334 с. 9. Молчанов В. И. Понятие трансценденталь- ной субъективности в феноменологии Э. Гус- серля [Электронный ресурс] / В. И. Молчанов // Проблемы сознания в современной буржуазной философии. – Вильнюс : АН Литовской ССР, 1983. – С. 53–68. – Режим доступа : http://filosof. historic.ru/books/item/f00/s00/z0000070/. 10. Некрасова Н. А., Некрасов С. И., Сади- кова О. Г. Тематический философский словарь [Электронный ресурс] / Н. А. Некрасова, С. И. Не- красов, О. Г. Садикова. – Москва : МГУ ПС (МИИТ), 2008. – Режим доступа : http://thematic_ philosophical.academic.ru/107. 11. Свасьян К. А. Феноменологическое позна- ние [Электронный ресурс] / К. А. Свасьян // Про- педевтика и критика. – Ереван : Издательство АН Армянской ССР, 1987. – Режим доступа : http:// psylib.org.ua/books/svask01/txt04.htm. 12. Филатов В. П. Естествознание и «жиз‑ ненный мир»: проблемы феноменологической интерпретации точных наук [Электронный ре- сурс] / В. П. Филатов // Вопросы философии. – 1979. – № 4. – Режим доступа : http://spf.ff‑ggu.ru/ prepod/filatov_v_p/estestvozn_i_zhizn_mir/#sthash. qeu2fKDb.dpuf. сьогодні це поняття певною мірою засвідчує так звану офіційну форму свідомості, спрямовану на об’єднання всіх громадян України. Водночас і офіційні, і неофіційні форми суспільної свідо- мості є конфліктними за означенням, оскільки фіксують різні ідеології малих соціальних груп, зіткнення яких і програмує соціальну динаміку. Наукове визнання і вивчення неофіційних форм свідомості різних соціальних груп покликані не тільки врегульовувати кризи, що назрівають у со- ціумі, але й забезпечувати саме існування держа- ви на політичній мапі. http://www.etnolog.org.ua
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201879
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:10:29Z
publishDate	2015
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Кімакович, І. 2025-02-19T16:50:07Z 2015 «Життєвий світ» і «фольклор» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): до питання про феноменологічний метод вивчення сучасної фольклорної свідомості різних субкультур / І. Кімакович // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 5. — С. 38-47. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201879 398:[130.2+165.823] Стаття присвячена розгляду одного із центральних понять феноменології – «життєвий світ», його взаємозв’язків із фольклористичними поняттями «фольклор», «народне знання», «народний досвід», «фольклорна свідомість етносу». Авторка стверджує, що, з одного боку, сучасна позитивістська наука, засвоївши термін «життєвий світ», розширила сферу вживання цього поняття, однак зігнорувала первісним його значенням, яке сформував і ввів до наукового обігу Е. Гуссерль. З другого боку, з погляду фольклористики, первісне значення терміна «життєвий світ» потрібно розширити, оскільки «дотеоретична свідомість» фіксує не тільки «очевидності» християнського, але й дохристиянського досвіду. Розмежування дотеоретичного і теоретичного досвіду, фольклорної (народної) і наукової свідомості й сьогодні залишається важливим, адже архаїчні моделі фольклорної реальності й наукова (фізикалістська) модель світу фіксують почасти різні уявлення щодо структури світу та місця в ньому людини. Статья посвящена рассмотрению одного из центральных понятий феноменологии – «жизненный мир», его взаимосвязей с фольклористическими понятиями «фольклор», «народное знание», «народный опыт», «фольклорное сознание этноса». Автор утверждает, что, с одной стороны, современная позитивистская наука, усвоив термин «жизненный мир», расшириласферу этого понятия, но проигнорировалаего первичное значение,сформулированное и введенное в научный обиход Э. Гуссерлем. С другой стороны, с точки зрения фольклористики, первичное значение термина «жизненный мир» должно быть уточнено, поскольку «дотеоретическое сознание» фиксирует не только «очевидности» христианского, но и дохристианского опыта. Разграничение дотеоретического и теоретического опыта, фольклорного (народного) и научного сознания и сегодня важно, ведь архаические модели фольклорной реальности и научная (физикалистская) модель мира фиксируют отчасти разные представления относительно структуры мира и места в нем человека. The paper deals with the consideration of one of the central universals of phenomenology – the living world (Lebenswelt), as well as its interrelations to the folkloristic concepts – folklore, folk knowledge, folk experience, and folkloric consciousness of ethnic groups. The authoress asserts that the modern positivistic science, having acquired the term living world, extended the sphere of usage of this notion while disregarding its initial meaning formed and introduced into scientific practice by Edmund Husserl. On the other hand, from a perspective of the study of folklore, it is necessary to expand the primary sense of the term living world since the pre-theoretical consciousness records the evidence not only of the Christian but also the pre-Christian experiences. The demarcation of pre-theoretical and theoretical experiences, between folkloric (popular) and scientific consciousness still remains important since the archaic models of folkloric reality and the scientific (physicalistic) world model record partly different conceptions of world structure and a place of man in it. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та теорії науки «Життєвий світ» і «фольклор» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): до питання про феноменологічний метод вивчення сучасної фольклорної свідомості різних субкультур Lebenswelt and Folklore (Pre-Theoretical Experience, Folk Knowledge): On the Issue of the Phenomenological Method of Studying Modern Folkloric Consciousness of Various Subcultures Article published earlier
spellingShingle	«Життєвий світ» і «фольклор» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): до питання про феноменологічний метод вивчення сучасної фольклорної свідомості різних субкультур Кімакович, І. З історії та теорії науки
title	«Життєвий світ» і «фольклор» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): до питання про феноменологічний метод вивчення сучасної фольклорної свідомості різних субкультур
title_alt	Lebenswelt and Folklore (Pre-Theoretical Experience, Folk Knowledge): On the Issue of the Phenomenological Method of Studying Modern Folkloric Consciousness of Various Subcultures
title_full	«Життєвий світ» і «фольклор» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): до питання про феноменологічний метод вивчення сучасної фольклорної свідомості різних субкультур
title_fullStr	«Життєвий світ» і «фольклор» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): до питання про феноменологічний метод вивчення сучасної фольклорної свідомості різних субкультур
title_full_unstemmed	«Життєвий світ» і «фольклор» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): до питання про феноменологічний метод вивчення сучасної фольклорної свідомості різних субкультур
title_short	«Життєвий світ» і «фольклор» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): до питання про феноменологічний метод вивчення сучасної фольклорної свідомості різних субкультур
title_sort	«життєвий світ» і «фольклор» («дотеоретичний досвід», «народне знання»): до питання про феноменологічний метод вивчення сучасної фольклорної свідомості різних субкультур
topic	З історії та теорії науки
topic_facet	З історії та теорії науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201879
work_keys_str_mv	AT kímakovičí žittêviisvítífolʹklordoteoretičniidosvídnarodneznannâdopitannâprofenomenologíčniimetodvivčennâsučasnoífolʹklornoísvídomostíríznihsubkulʹtur AT kímakovičí lebensweltandfolklorepretheoreticalexperiencefolkknowledgeontheissueofthephenomenologicalmethodofstudyingmodernfolkloricconsciousnessofvarioussubcultures

Institution

Similar Items