Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького)

Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького)

У статті йдеться про релігійний і державницький чин видатного українця Митрополита Андрея Шептицького, який понад сорок років очолював Українську греко-католицьку церкву. В статье рассказывается о религиозном и государственном чине выдающегося украинца Митрополита Андрея Шептицкого, который более со...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Народна творчість та етнологія
Datum:2015
1. Verfasser: Сергійчук, В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2015
Schlagworte:
З історії та теорії науки
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201902
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького) / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 4. — С. 7-21. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201902
record_format dspace
spelling Сергійчук, В.
2025-02-19T17:15:31Z
2015
Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького) / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 4. — С. 7-21. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201902
2-726.1(477)Шеп
У статті йдеться про релігійний і державницький чин видатного українця Митрополита Андрея Шептицького, який понад сорок років очолював Українську греко-католицьку церкву.
В статье рассказывается о религиозном и государственном чине выдающегося украинца Митрополита Андрея Шептицкого, который более сорока лет возглавлял Украинскую греко-католическую церковь.
The article considers the religious and state activities of the outstanding Ukrainian Andrey Sheptytskyi, who stood at the head of the Ukrainian Greek Catholic Church for more than forty years.
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнологія
З історії та теорії науки
Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького)
A Sublime Patriarch and a Prominent Ukrainian (On the Occasion of the 150th Anniversary of the Birthday of Andrey Sheptytskyi)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького)
spellingShingle Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького)
Сергійчук, В.
З історії та теорії науки
title_short Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького)
title_full Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького)
title_fullStr Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького)
title_full_unstemmed Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького)
title_sort величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження андрея шептицького)
author Сергійчук, В.
author_facet Сергійчук, В.
topic З історії та теорії науки
topic_facet З історії та теорії науки
publishDate 2015
language Ukrainian
container_title Народна творчість та етнологія
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt A Sublime Patriarch and a Prominent Ukrainian (On the Occasion of the 150th Anniversary of the Birthday of Andrey Sheptytskyi)
description У статті йдеться про релігійний і державницький чин видатного українця Митрополита Андрея Шептицького, який понад сорок років очолював Українську греко-католицьку церкву. В статье рассказывается о религиозном и государственном чине выдающегося украинца Митрополита Андрея Шептицкого, который более сорока лет возглавлял Украинскую греко-католическую церковь. The article considers the religious and state activities of the outstanding Ukrainian Andrey Sheptytskyi, who stood at the head of the Ukrainian Greek Catholic Church for more than forty years.
issn 0130-6936
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201902
citation_txt Величний патріарх і великий українець (до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького) / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 4. — С. 7-21. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT sergíičukv veličniipatríarhívelikiiukraínecʹdo150ríččâvíddnânarodžennâandreâšepticʹkogo
AT sergíičukv asublimepatriarchandaprominentukrainianontheoccasionofthe150thanniversaryofthebirthdayofandreysheptytskyi
first_indexed 2025-11-26T00:41:53Z
last_indexed 2025-11-26T00:41:53Z
_version_ 1850600532788379648
fulltext 7 Величний ПАТРІАРХ І ВелиКий УКРАЇнеЦЬ (до 150‑річчя від дня народження Андрея Шептицького) Володимир Сергійчук УДК 2-726.1(477)Шеп У статті йдеться про релігійний і державницький чин видатного українця Митрополита Андрея Шептицького,  який понад сорок років очолював Українську греко­католицьку церкву. Ключові слова: Андрей Шептицький, Українська греко­католицька церква, вплив особи на духовне й націо­ нальне відродження рідного народу.  В статье рассказывается о религиозном и государственном чине выдающегося украинца Митрополита Андрея  Шептицкого, который более сорока лет возглавлял Украинскую греко­католическую церковь. Ключевые слова: Андрей Шептицкий, Украинская греко­католическая церковь, влияние личности на духовное  и национальное возрождение родного народа.  The article considers the religious and state activities of the outstanding Ukrainian Andrey Sheptytskyi, who stood at the  head of the Ukrainian Greek Catholic Church for more than forty years. Keywords: Andrey  Sheptytskyi,  Ukrainian  Greek  Catholic  Church,  impact  of  a  personality  on  spiritual  and  national  revival of his native people. Cеред багатьох видатних синів нашого на­ роду постать Митрополита Андрея Шептиць­ кого  особливо  значима. Він не просто повер­ нувся  до  українського  єства  зі  спольщеного  роду,  як  це  зробили  чимало  його  попередни­ ків – козацькі ватажки Михайло Кричевський  і  Станіслав  Морозенко,  історик  Володимир  Антонович, етнограф Тадей Рильський, а зро­ бив це й через прийняття греко­католицького  обряду.  Народився  Шептицький  29  липня  1865 року в с. Прилбичі (нині – Яворівсько­ го  р­ну  Львівської  обл.).  Пройшов  шлях  від  рядового монаха­василіянина до глави Україн­ ської греко­католицької церкви.  У  разі,  якщо  хтось  пробував  висловити  сумнів у його щирій українській позиції, заки­ даючи, що він як польський шляхтич не зможе  в майбутньому належно розуміти потреби на­ шого  народу,  молодий  єпископ  Станиславів­ ський відповідав: «Я є русин по моєму дідові  й прадідові, любив нашу Церкву й наш святий  обряд цілим моїм серцем» [20, с. 112]. Український  характер  він  уже  проявив  у  зв’язку з його інсталяцією на єпископство: ді­ знавшись про те, що тодішній староста стани­ славівський  Прокопчец  надрукував  запро­ шення на це дійство тільки німецькою мовою,  Кир Андрей наказав, щоб воно було поширене  й  українською.  Крім  того,  подбав,  аби,  крім  священиків,  були  присутні  представники  міс­ цевої національної інтелігенції, а на прийнятті  звернувся до князя Сангушка: «Князю, ти та­ кож наш, і в тобі пливе руська кров» [25, с. 17]. Своє  перше  слово  пастиря  Владика  Анд­ рей розпочинав  із  таких  слів:  «Ісус Христос,  вручаючи святому Апостолові Петрові власть  пастирську над людьми, сказав до него: “Коли  мене  любиш,  паси  мої  вівці,  працюй  над  вір­ ними,  відкупленими  моєю  кровію”.  Ті  слова  відносяться  до  всіх  єпископів.  Проте,  коли  я  з волі Божої зістав вашим Владикою, – і від  мене Христос домагаєся, і від мене очікує, що  з любови до Него над вами буду щиро працю­ вати» [37]. Програму  своєї  пастирської  і  соціаль­ ної  акції  молодий  єпископ  Шептицький  ви­ клав у листі «Христіянська робота», у якому  виокрем лювалося послання до віруючих Буко­ вини, котрі були Шептицькому «від всіх дру­ гих  миліші»,  оскільки  становище  буковинців    було важче, ніж галичан. Однак їхній іменова­ ний єпископ сподівався, що вони можуть «своїм   http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 8 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2015 поступованєм Церкві Христовій більшу славу  принести»,  коли  будуть  добрими  християна­ ми, більшу неславу, – коли будуть злими. Усе  це  пояснювалося  тим,  що  буковинські  греко­ католики  жили  через  межу  «з  братьми  того  самого народу  і язика, котрі, однак, до нашої  Церкви не належать» [37, с. 15]. Так,  відвідавши  буковинців,  Владика  Андрей  журиться:  «Церквей наших у вас зама­ ло,  замало  слова  Божого  між вами,  тому пізнання  віри  й  життя  христи­ янське  у  вас  трудне:  в  тяжких  жиєте  об­ ставинах».  Проте  він  на  них  покладається  в  особливій  «месійній  ролі  з’єдинення  укра­ їнства». Саме з огляду на це  Андрей  Шептицький  закликав  буковинських  греко­католиків:  «Тим  братям відлученим давайте  завсіди як найліпший примір  христіяньского  житя.  Дока­ зуйте правдивості нашої віри всі­ ма  чеснотами  христі­ яньскими,  а  на  першім  місці  любовію.  Знайте  добре  ріжницю  нашої  і  їх  віри  –  і  не  пере­ нимайте їх блудів, показуйте їм самим прав­ диву, щиру, христіяньску любов» [37, с. 15]. Щодо  цілісної  програми  своєї  діяльності  як  єпископа  Станиславівського,  то  Андрей  Шептицький  убачав  її  насамперед  у  відпові­ дальності перед Всевишнім «за спасення тися­ чі людей». Але як українець з діда­прадіда, що  церкву свою полюбив, вирішив присвятити їй  усе життя. Тим паче, що часи змінилися, «че­ рез розвій політичного життя, і через розбудо­ ву та розріст наукового та літературного життя  дійшло до того, що священики вже в не одній  ділянці  уступають  місце  світській  інтеліген­ ції, – що нарід не раз уже виломлюється з­під  Проводу Церкви, – що духовенство само між  собою не раз ділиться» [38, с. 3]. Народ очікує від  священнослужителів до­ помоги  й  проводу.  «Тисячі  сердець,  –  про­ довжує Шептицький, – тисячі рук піднесених  до неба, благає від нас помочи. Всі  вбогі  та  притягнені  тягарем  праці й життя, – всі темні й не­ просвічені,  всі  опущені  й  без  засобів  до  життя,  всі  вони  бачуть в нас своїх батьків  і провідників.  Батьківського  про­ воду  від  нас  домага­ ються!..» Шептицький  за­ певняє:  «Ми  свої  обов’язки сповнимо як  слід,  будемо  для  на­ шого  народу  справж­ німи  пастирями  та  батьками!» [38, с. 5]. Узявши  на  себе  таку  місію,  Владика  Андрей  одразу ж після інтронізації  розпочинає  канонічні  візи­ тації парафій своєї дієцезії, під  час  яких  проповідує  Боже  слово,  відвідуючи  молодь  у  бурсах,  дає  стипендії  біднішим,  розбудовує  духовну семінарію, на що добився від австрій­ ського  уряду  300  тис.  крон,  відвідує  в’язнів,  подарував капітулі 4000 томів з власної бібліо­ теки [25, с. 17]. Від того часу в пам’яті багатьох вірян зали­ шилося його пастирське слово «До моїх любих  гуцулів».  У  документі  єпископ  зазначає,  що  скрізь, переїхавши їхні «красні гори», знайшов  поміж  мешканців  щирих  і  добрих  християн,  які йому обіцяли: письменні – що будуть усякі  доб рі книжки читати, а неписьменні – що таке  читання  будуть  слухати.  Тому  то  й  не  жалів  для них ані сил, ані здоров’я: часом і захриплим  голосом  проповідував  перед  ними,  бо  охоче  слухали його бесіди і брали собі їх до серця. Митрополит Андрей Шептицький http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 9 З історії та теорії науки Ці  настанови,  які  складалися  з  дев’ятнадцяти напрямних, дають можливість  побачити зростання світогляду молодого Вла­ дики, який, поринувши в гущу гуцульського  життя, намагається, аби його слово дійшло до  кожної хати: «Не буде у наших горах ані од­ ної душі христєнцкої, що д’ним би моя бесіда  ни зайшла». І буде цей його лист зачитаний і  на полонині, і на левадах, і при кожній робо­ ті [37, с. 294]. Один тільки рік праці в Станиславівській  єпархії,  писав  о.  І.  Яцьків,  одночасно  з  від­ відинами Гуцульщини полишили в духовному  й  національному  житті  цієї  галицької  землі  незабутні спомини і створили довкола постаті  єпископа Андрея невмирущу легенду. По гу­ цульських хижах, при ватрах, на високих по­ лонинах, над Черемошем  і Прутом – скрізь  старі  гуцули  розповідали  про  молодого  гар­ ного  Владику,  що  на  білому  коні  об’їжджав  найдальші села під Чорногорою і Шпицями й  благословляв їх [19, с. 13]. Богослужби,  проповіді,  сповіді  й  розмови  під  час  візитацій,  зазначає  о.  Тома  Бариляк,  принесли  Владиці  велику  любов  віруючих.  Кожна парафія з нетерпінням очікувала його,  бо люди знали, що кожної пори дня вони мо­ жуть  прийти  до  нього,  поділитися  власними  клопотами й журбою, а він їх вислухає, пора­ дить, потішить і допоможе, якщо підмога ця є  необхідною  саме  тепер.  Справляли  враження  також розмови молодого єпископа з духовен­ ством,  зокрема  сільськими  парохами.  «Духо­ венство  дякувало  Богові  за  ревного,  повного  посвяти Владику і старалося йти його слідами.  Своєю духовною працею у безпосередній  зу­ стрічі  з  народніми масами з’єднував  собі  лю­ бов у кожного, кого стрінув,  говорив з ними,  скріпляв  у  кожного  релігійні  почування  й  прив’язання до своєї Церкви» [36, с. 60]. Після цих візитацій  з’являються нові  спо­ стереження, а відтак і запити щодо духовного  забезпечення своєї пастви. І просто в селах ля­ гають перші рядки нових пастирських послань  до віруючих. Так, у Марківцях під Станисла­ вовом у надвечір’я Святого Михаїла пишеться  послання «Правдива  віра». Про  свою паству  Шептицький  думає  постійно.  Наприклад,  у Жовкві, неподалік Львова, де він перебуває  в церковних  справах,  готується  звернення до  духовенства  і вірних Станиславівської єпархії  «Християнська родина»...  Війт Космача Лендюк пізніше так харак­ теризував  слугу Божого Андрея  як Станис­ лавівського єпископа: «Як Митрополит Анд­ рей  Шептицький  подивився  на  чоловіка,  то  робило си легше на душі й забував – єс за всі  тягарі;  так,  якби  –  вісповідав  із  найтяжчих  гріхів» [30, с. 26]. За шістнадцять місяців єпископства в Ста­ ниславові  Андрей  Шептицький  встиг  зро­ бити  досить  багато.  Видав  сім  пастирських  послань,  які  давали  настанови  кожному.  По­ мітний  слід  залишила  і  його  меценатська  ді­ яльність. Найкращим свідченням цього стала  книгозбірня з 3870 томів ціною 16 500 крон у  золоті,  передана  актом з  12 квітня  1901 року  Станиславівській капітулі з річним внеском у  розмірі 1200 крон. І ось що записав тепер уже  Митрополит  Андрей  до  фундаційної  грамо­ ти: «В пересвідченню, що наука є для Клира  найважнійшим майже средством до сповнення  трудних  обовязків,  я  від  першої  хвилі,  коли  зістав  Еп­пом  Станиславівським,  постановив  собі заложити в Станиславові бібліотеку, кот­ ра би могла стати огнищем більше розвиненої  праці наукової між Клиром. Два роки від хви­ лі номінації я всіми способами старався зібрати  досить книжок, щоби принайменше розпочати  діло мною намірене» [1]. Однак не лише на церковній ниві, вважало­ ся тоді, «показується конечна потреба сьвітло­ го проводу і напряму, одушевлення сьвідомої і  невтомної праці, але й на народній ниві. І она  вкрилася в значній части куколем, пустоцьві­ том і всякого роду бур’яном, що спиняє розви­ ток руского народу на щиронародних основах,  утрудняє  єму  сповнити  важне  посланниц­ тво,  призначене  істориєю  посеред  сусідних  слов’янських народів славянської сем’ї» [32]. Тож коли 17 грудня 1900 року Папа Лев ХІІІ  офіційно іменував владику Андрея Галицьким  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 10 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2015 Митрополитом,  краєм  прокотилася  потужна  хвиля схвалення цього рішення. Обсада Львів­ ської митрополії, зазначалося тоді, має для ру­ синів, безперечно, більшу вагу, аніж іменування  нового князя церкви в інших народів: «Стано­ вище руського митрополита у нас дуже важне і  одвічальне перед народом й історією. Внаслідок  вікових лихоліть відчужилися від свого народу  верхні, заможні й впливові верстви, а свідущим  одиницям з­межи світських русинів трудно ви­ битися на висше, виднійше становище, тому­то  кождочасний  Митрополит,  будучи  духовним  настоятелем цілої галицько­руської церкви, бу­ ває  заразом  і  речником  вірних  цілої  галицької  провінції,  сиріч  галицько­руського  народу,  пе­ ред Апостольським престолом і перед короною;  а що життя народне сплелося у нас доволі знач­ но з церковним, то Митрополит мусить встою­ ючись за права церкви, мусить встоюватись і за  права народні» [12]. Наприкінці  свого  виступу  у  відповідь  Митрополит  промовив:  «Церква  завжди  сповняла  задачу  культурну,  а  тепер  мусить  її сповняти ще в більшій мірі. Я завжди був  тієї гадки, що духовенство повинне сповняти  всі  громадянські  обов’язки.  І  наше  духовен­ ство не ухиляється від них; се мушу сказати  іменем всього клиру, а навіть цілої провінції.  А я, перший серед священиками, можу упев­ нити,  що  так  само  буду  трудитися  і  давати  буду провід духовенству, де тільки буде ходи­ ти про добро і культурні та економічні справи  нашого народу» [13]. Митрополит  Шептицький  першим  із  во­ лодарів  Святоюрського  престолу  ліквідував  ту  прогалину,  що  існувала  між  українським  народом  і  його  церковним  проводом,  він  по­ клав  кінець  двосторонній  грі  Святого  Юра,  який,  з  одного  боку,  робив  намагання  в  на­ прямі з’єднання, а з другого – «своїм ворожим  ставленням до українських народних стремлінь  і  політичних  аспірацій  вносив  заколот  серед  українського  народу,  що  потім  приготовило  ґрунт для російської пропаганди й національної  апостазії. У відношенні до російської пропаган­ ди молодий митрополит не тільки, що не зали­ шився в обороні, але сам перейшов в наступ  і  протиставив  їй  акцію  осягнення  українців  в  Росії для з’єднаної Церкви» [20, с. 112, 113]. Свідок інтронізації А. Шептицького о. Ми­ рон Данилович зазначав, що митрополит, при­ йнявши жезл, сказав: «Різні люди думають  і  говорять різні речі про мене. Однак хочу, і щоб  всі  знали й розуміли, що коли приймаю уряд  руського  митрополита,  хочу  ним  бути  й  буду  ним» [20, с. 113]. І вже досить швидко з’ясувалося, що ці свої  слова він трактував дуже серйозно й потім до­ вів, що «час, у якому на чолі Греко­Католиць­ кої Церкви стоїть Андрей граф Шептицький,  увійде в  її  історію як нова  ера  її  зміцнення й  взаємного,  поновного  наближення  духовен­ ства й народу»[20, с. 113]. У тих перших пастирських листах, з якими  Андрей Шептицький звертався до своєї па­ стви як Митрополит, він намагався «уживати  способу  говорення  образів  і  доказів  якнай­ приступніших для неписьменних людей зро­ зумілим способом». Бо хотів розмовляти для  них  доступною  мовою.  Але  він  уже  був  пе­ реконаний,  що  діалог  взаємопрониклий  між  ним і народом буде реальніший, коли окремо  буде  промовляти  до  української  інтелігенції,  яка має брати на себе обов’язки національно­ го проводу. Остаточно такі думки в нього ви­ зріли 27 січня 1901 року, коли він розпочинає  писати пастирське послання «До Української  інтелігенції»,  заявляючи  з  перших  рядків:  «Як у кожній праці  і  в  кожному слові,  так  і  в  цьому  моєму  письмі  я  шукаю  лише  добра  народу, щодо якого я почуваюся до важних і  святих для мене обов’язків. Ті обов’язки на­ кладає  на  мене  не  лише  моє  становище  ми­ трополита,  але  і  торжественна  присяга,  зло­ жена в день вступлення в монастир, що буду  відповідно до моїх сил працювати для добра  української  суспільности,  а  найбільше  саме  переконання,  що  ставляє  мене  в  ряді  грома­ дян­патріотів,  і  з  яких  хотів  я  бути  найліп­ шим» [37, с. 269–270]. «Добро нашого народу, – продовжує Ми­ трополит, – каже мені шукати порозуміння з  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 11 З історії та теорії науки людьми,  що  в  цьому  народі  який­небудь  ма­ ють  провід».  Отже,  уже  на  початку  своєї  ді­ яльності  на  Святоюрському  престолі  Андрей  Шептицький задумує великий проект творен­ ня української політичної еліти, яку він прагне  виростити з рядів народної інтелігенції. Відтак  він визначає той шлях, що може привести до  творення  власної  еліти:  «Влада, закон, док- трина й особистий вплив, то чотири елемен­ ти, що разом або окремо є підставою кожного  проводу» [37, с. 271]. На  думку  Митрополита  Шептицького,  «провід, який дає влада, тим сильніший, чим  влада  вища  і  самостійніша  і  чим  більше  лу­ чаться в ній ті, що під нею стоять», а «закон  тим  певніший  знаходить  послух,  чим  вищу  й  совершенішу має санкцію, чим більше люди з  доброї волі самі йому піддаються» [37, с. 271]. Водночас  «доктрина веде  людей  доро­ гою  тим  певнішою,  чим  більше  сама  відпові­ дає  правді  і  потребам  людей  і  чим  більше  на  їх  власнім  пересвідченні    й  свідомості  опира­ ється», а «особистий вплив тим ширший, мо­ гутніший, чим більше люди з нього надіють­ ся, чим більше знаходять у ньому правдивого  доб ра» [37, с. 271]. І  ось  у  цих  чотирьох  напрямах,  за  визна­ ченням  Шептицького,  рід  людський  звик  піддаватися  різним  проводам,  а  отже,  немає  на світі людини, яка могла б бути вільною від  усякого впливу. Але кожна людина гуртується  біля прапорів, які виражають спільні інтереси.  А  хто  в  таких  групах  найбільше  перейнятий  суспільними  принципами,  ті  й  прапор  трима­ ють. Ті ж, хто міцно тримається прапора, «від  нього ніколи не відступають» і формують елі­ ту певного кола людей. Пастирське  послання  «До  української  ін­ телігенції»  Митрополит  Андрей  Шептиць­ кий  закінчив  9  травня  1901  року  у  Відні.  Тобто  кілька  місяців  він  щодня  обдумував  ті  173  напрямні,  якими  намагався  визначи­ ти  процес  творення  української  еліти,  адже  усвідомлював,  яка важка й довголітня праця  чекає попереду. Проте він вірив у здійснення  задуманого, бо пророче писав: «Скоро пороб­ ляться  риси  на  стінах  дому,  в  якого  основах  залишено  хоч  би  один  угольний  камінь.  За­ рисується  і  завалиться  будова  народніх  дібр  там, де вона не буде спиратися на правдивих  і здорових етичних принципах. Без тих засад  забракне і тієї провідної думки, що єднає нас  усіх у праці і лучить у любов’ю до батьківщи­ ни» [37, с. 292]. Так,  Владика  Андрей  ніколи  не  посягав  на  політичний  провід.  Але  він  ніколи  не  за­ лишався  поза  політикою,  коли  йшлося  про  права  рідного  народу.  І  першим  таким  його  політичним  кроком  можна  вважати  підтрим­ ку  ним  14  грудня  1901  року  вимог  студентів  Духовної  семінарії  щодо  сецесії  Львівського  університету. Наступним кроком стосовно за­ хисту  інтересів нашого населення був виступ  Митрополита  в  шкільній  комісії  Галицького  сойму  1902  року,  коли  він  промовляв  на  ко­ ристь  заснування  української  гімназії  в Ста­ ниславові. Очевидно,  така  тверда  постава  в  обороні  прав  корінного  українського  населення  зму­ сила цісаря Франца­Йосифа наступного року  іменувати  графа  Шептицького  заступником  крайового маршала Галицького сойму [20]. Обійнявши  посаду  Митрополита  Галиць­ кого,  Андрей  Шептицький  усвідомив,  що  Українська греко­католицька церква наприкін­ ці ХІХ ст. допустилася великого прорахунку,  коли не подбала, аби з тисячами своїх вірних,  що подалися в пошуках кращої долі за океан,  відправити й духовних пастирів. Опинившись  на чужині без знання мови, галичани, буковин­ ці й закарпатці, призвичаєні в ріднім краю до  священиків тієї ж української національності і  тих самих душевних почувань, які формували­ ся протягом багатьох століть в рідному середо­ вищі,  зажадали  собі  пастирів  з  батьківщини.  Спроби  канадської  римо­католицької  церкви  висилати на українські землі під австро­угор­ ською  займанщиною  молодих  французів,  аби  вони там навчилися мови корінного населення  й, повернувшись назад, проповідували нею до  уніатів­переселенців,  успіху  не  мали  –  люди  вимагали українських священиків. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 12 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2015 Петиція,  яку  підписало  понад  тисячу  вір­ них УГКЦ у Вінніпезі, ставила питання перед  своїм  Верховним  архієпископом  про  негайне  призначення  власного  осібного  єпископа  на  Канаду, який мав бути українського обряду й  українського  походження,  перебував  у  злуці  з Апостольською столицею, але не підпоряд­ ковувався  римо­католицькому  архієпископові  Канади. Упродовж трьохсот років не лише держав­ ні установи, а й приватні організації Північної  Америки кричали, що кожний емігрант пови­ нен «обтрусити пил із своїх черевиків, в яких  приїхав  зі  своєї  країни»,  і  без  застережень  включитися в американське суспільство. Діти  емігрантів  повинні  були  визнавати  себе  лише  американцями  і  з  правового,  і  з  культурного  боку та якнайменше признаватися до свого ет­ нічного походження [29]. Митрополит  уже  тоді  намагався  переко­ нати  тамтешню  владу,  що  «людина,  яка  ви­ реклася свого роду, своєї культури і віри своїх  батьків,  стає  безкорисним  автоматизованим  громадянином. Особисто  така людина почу­ вається нещасливою і загубленою, а від того  почуття  вже  буває  один  крок  до  меланхолії  чи навіть божевілля». Виступаючи згодом на  Євхаристичному конгресі в Монреалі, Шеп­ тицький  виголосив  велику  промову,  у  якій  представив невідрадне становище наших по­ селенців, небезпеку для їхньої віри, підступ­ ну пропаганду всіляких релігійних проповід­ ників  і  агітаторів.  Вихід  із  цієї  ситуації  він  запропонував  зібранню  латинських  ієрархів  один:  треба  створити  українську  єпархію  в  Канаді  й  надати  місцевим  греко­католикам  власного єпископа, що унеможливило б звес­ ти  на  манівці  віруючих.  Шептицький  звер­ нувся  до  владик­латинників  з  конкретним  запитанням,  «чи  майбутнє  покоління  укра­ їнське буде католицьке чи стане протестант­ ським або схизматицьким» [39, с. 116]. Коли з 1902 року почалася сезонна мігра­ ція  до  Німеччини,  Митрополит  поставився  дуже уважно до цієї справи, доручивши свя­ щеникам постійно опікуватися нею. Сам по­ їхав до Німеччини й Англії, щоб перевірити,  як живеться нашим заробітчанам і чи не об­ ражають їх. Водночас Шептицький замислився над до­ лею  українських  переселенців  з  Галичини  до  балканських провінцій. Відтак уже 1902 року  вибрався  до  Боснії.  На  урочистому  богослу­ жінні в костелі (оскільки греко­католики церк­ ви ще не мали на той час) Митрополит повчав,  як треба хрестити, поки немає своїх священи­ ків, обіцяючи постаратися, щоб їх прислали. З  початку  своєї  митрополичої  діяльності  Шептицький мусив уважно добачати таку проб­ лему, як поширене москвофільство, що шкодило  природному розвитку Галичини. «В обережній  політиці  Митрополита  супроти  наставленого  по­москвофільськи  духовенства,  –  згадував  Володимир  Дорошенко,  –  добачувано  поту­ рання  його  москвофільству,  тим  більше,  що  впливи  таких  стовпів  “староруськости”,  як  ка­ ноніки  Ол.  Бачинський,  А.  Білецький,  Антін  Петрушевич та інш. були в св. Юрі сильні май­ же до самої їх смерти. Ніхто не хотів зрозуміти,  що  Митрополит  не  хотів  воювати  з  великою  більшістю свого клиру й мусів провадити дуже  тактовну  політику  повільного  очищення  духо­ венства  від  москвофільської  зарази.  А  знов  у  проваджених  у  тому  часі  церковних  реформах  добачувано латинізаційні замисли, які, мовляв,  грозили в своїх наслідках полонізацією україн­ ського населення» [34]. Однак  Митрополит  Шептицький,  як  пи­ сав  Микола  Чубатий,  мав  першим  «відвагу  поміж  галицькими  митрополитами  ясно  по­ ставитися проти галицького москвофільства.  Бо треба було перевиховати націю, навчити її  думати конструктивно». А він поставив  собі  за  ціль  вивести  українство  зі  стану  провін­ ційного  животіння  на  широкі,  всесвітнього  значення  шляхи,  указати  рацію  існування  українства як окремої нації на сході Європи.  Тим призначенням є нес ти західну традицію  на Сході Європи. Андрей Шептицький щиро хотів, щоб саме  українство  стало  носієм  тієї  ідеї.  Для  цього  він  намагався  перевиховати  його,  вкладаючи  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 13 З історії та теорії науки в кожне слово своїх пастирських послань ви­ важені думки,  які  торкалися найпотаємніших  почуттів людини. Включившись у боротьбу за політичні пра­ ва свого народу, Шептицький за кожної нагоди  намагався підтримати заходи щодо створення  українського університету у Львові. Він мав із  цього приводу велику промову у  віденському  парламенті,  що  була,  як  писав  Голова  НТШ  Іван Раковський, «виголошена клясичною ні­ мецькою  мовою,  прикрашеної  питоменностя­ ми  віденської  говірки,  була  справжньою  сен­ сацією дня. Приявні були захоплені змістом і  формою промови та прегарною, величною по­ статтю достойного промовця,  і це захоплення  проявилося в дуже прихильних статтях у всіх  уважніших  тоді  віденських  часописах,  навіть  тих, що були вороже наставлені до українців...  бо  стояли  на  услугах  тоді  дуже  впливового  парламентарного Польського Кола. Безпереч­ но, ця промова мала великий вплив на негайне  рішення австрійського міністерства призначи­ ти значніші засоби на підготову наукових сил  для  майбутнього  університету,  завдяки  чому  від  того  часу  щороку  кільканадцять  молодих  науковців  змогло  студіювати  по  закордонних  вищих  школах  та  приготовляти  габіталіційні  праці» [22]. Чеська  газета  «Народні  лісти»,  наголо­ шуючи,  що  Андрей  Шептицький  проголосив  достойне слово за самостійністю українського  університету у Львові, писала: «Ми, чехи, на  жаль,  не  маємо  такого  князя  церкви,  котрий  пам’ятав би на  се, що священик,  як рівно ж  і  аристократ, повинен більше, ніж кожний инь­ ший чоловік, йти з народом і працювати і бо­ ротися за нього». «Лідове новини» додали: «Серед усіх пар­ тій збудило подив, як граф Шептцький своїм  парламентарним  дебютом  покористувався  на  те, щоби боронити культурних домагань свого  народа  з  такою  теплотою,  що  будила  просто  сенсацію...  Єпископам,  котрі  признаються  до  чеської нації, досі ще ніколи не впало на дум­ ку  виступати  в  той  спосіб  в  обороні  чеських  справ» [14].  Кир  Андрей  продовжив  ще  одну  важли­ ву  традицію,  яка  золотою  ниткою  тягнеться  в  нашій  історії  з  найдавніших  часів,  –  за­ снування  народних  лікарень  з  відновленням  філантропічної  праці.  Оскільки  вбога  русь­ ка суспільність Львова не була спроможною  ще тривалий час відкрити власний народний  шпиталь, за вирішення цієї проблеми взявся  господар  Святоюрської  гори.  Під  покрови­ тельством і за щедрою допомогою Митропо­ лита Андрея на початку 1903 року у Львові  засновано  руське  гуманітарне  товариство  «Народна  лічниця»,  яке  поставило  собі  за  мету надавати безоплатно медичну допомогу  вбогим  хворим  без  різниці  народності  й  ві­ росповідання. З 1 жовтня цього самого року  на  вулицю  Скарги,  4  потягнулися  бідаки,  котрих  уважно  вислуховували  дванадцять  досвідчених спеціалістів, що прийшли на до­ помогу  знедоленим  безкорисно,  як  і  сестри­ жалібниці.  Наскільки  дозволяли  фінанси,  товариство також надавало безоплатно ліки.  Необхідність  заснування  такого  товариства  засвідчило те, що вже за перші чотирнадцять  місяців  його діяльності  до «Народної  лічни­ ці»  зголосилося  4569  хворих.  Такої  знач ної  кількості відвідувачів не було в жодному  ін­ шому  лікувальному  закладі  Львова,  у  тому  числі й університетській клініці. Особистий  приклад  Митрополита  Андрея  щодо матеріальної допомоги «Народній лічниці»  наслідували  єпископи  Перемиський  і  Стани­ славівський, котрі стали членами товариства, за  ними потягнулося й інше духовенство [7, арк. 32]. Поляки усвідомили, що Шептицький тво­ рить  справжню  унію,  а  не  ту,  яка  їм  бачила­ ся з власних колонізаційних інтересів. Стаття  «Діяльність  митрополита  Шептицького»  на  сторінках «Слова польського» з приводу гос­ тювання у Львові князя Макса Саксонського  викликала  в них  занепокоєння  тим, що вона,  мовляв, є «підпорою небезпечного руху до унії  руської церкви з західною» [15]. Аби українство сповна виконало цю свою  місію,  Митрополит  Андрей  Шептицький  з  таким величезним завзяттям узявся до важкої  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 14 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2015 праці,  що  його  діяльність  почала  благотвор­ но відбиватися на всіх аспектах життя нашого  народу  в  різних  регіонах.  Тож  цілком  спра­ ведливо  в  одному  з  листів  до  Митрополита  тоді  наголошувалося:  «Це  був  час,  коли  очі  цілой Руси, ба й далекого світу звернені були  в сторону свято­юрской катедральной церкви,  де Ви, Владико, засіли на владичном прадід­ ном троні» [8, арк. 18]. Зрештою,  уже  за  перші  десять  років  сво­ го  митрополичого  правління  Андрей  Шеп­ тицький так потужно прислужився духовному  зціленню  рідного  народу,  що  у  виголошеному  14 грудня 1913 року в Львівській духовній семі­ нарії привітанні на його честь прозвучали слова,  якими визнавався  він Вождем, кот рий «народ  свій вивів на ясне сьвітло із неволі тьми!». Про­ відництво  Андрея  Шептицького  визнавалося  тоді ж  і  в  таких рядках величального вітання:  «І Ти вперед йдеш – нарід за Тобою, Ти нашим  Батьком – ми Тобі дітьми...» [6, арк. 11]. Не  тільки  очі  українства  дивилися  в  цей  час  на  Святоюрську  гору.  Саме  Митрополи­ тові  Шептицькому  було  доручено  опрацюва­ ти спеціальний меморандум щодо розв’язання  українського  питання  в  ході  Першої  світової  війни для передачі цісареві Австро­Угорщини  і  кайзеру  Німеччини.  Владика  Андрей  влас­ норучно написав і 15 серпня 1914 року передав  до Відня документ, у якому поставив основні  умови  побудови  Української  держави:  «Як  тільки побідоносна австрійська армія вступить  на територію російської України, потрібно буде  розв’язати три проблеми:  1) під оглядом мілі­ тарним, 2) під оглядом соціяльно­правним та  3) церковним» [3, арк. 8]. Стосовно  військової  організації  Митро­ полит вважав, що вона «повинна базуватися  на традиціях запорозьких козаків. Та тради­ ція живе ще в Україні  і має свій питоменний  український характер. На гетьмана треба по­ кликати  здібного  полководця.  Титул  “геть­ ман” – це  був  титул  найвищого  коменданта  козаків,  який  щойно  в  1764  році  скасувала  цариця  Катерина  тому,  що  той  титул  різко  пригадував  давню  незалежність  України.  Гетьманові  прислуговувало  б  право  форму­ вати  військові  кадри  із  задержанням  для  них  традиційного  характеру  назв  –  отаман,  осавул,  полковник,  сотник  із  задержанням  давньої форми обмундирування та форм ко­ мандування. Гетьманові має прислуговувати­ ся  право  видавання  універсалів,  приказів  та  відозв так до війська, як і до населення. Така  мілітарна  організація  пошириться  легко  по  просторах України і викликатиме національ­ ний рух в Україні» [3, арк. 9]. Зрозуміло, що церковна проблема зайняла  особливе місце в документі Митрополита. Він,  зокрема, зазначає  із цього приводу: «Церкву  можливо якнайскоріше відмежувати від росій­ ської церкви. Не нарушуючи науки на догма­ тичному полі, конечним буде видати цілий ряд  церковних декретів: про відмежування церкви  від петербургського синоду <...> про заборону  молитов за царя і т. п. Усі декрети мусять бути  видані авторитетною церковною владою – без  встрявання світських чи військових чинників,  щоби  відрізнити  церкву  в  Україні  від  росій­ ської  церкви,  зависимої,  як  відомо,  від  світ­ ського чинника. Митрополит Галицький і цілої України міг  би  видавати  всі  декрети,  що  було  б  згідне  з  принципами  орієнтальних  церков  та  згідне  з  традиціями метрополій та тим самим було б  і  законне.  Якщо  мої  розпорядки  знайдуть  по­ слух  у  населенні,  то  в  цей  спосіб  улаштувати  церковну  владу  в  Україні,  а  церкву  раз  і  на  завше  відлучити  від  російської  церкви»  [3,  арк. 10]. Наприкінці Митрополит додає ще й  таку важливу деталь: «Ортодоксія церкви му­ сить бути затримана, лише має бути очищена  від московських  впливів. Ортодоксії  в церкві  не будемо порушувати...» [3, арк. 10]. Коли  виникла  загроза  окупації  російськи­ ми військами Львова, усі, хто в ті дні побував  на  Святоюрській  горі,  благали  Митрополита  залишити місто (оскільки йому найбільше за­ грожував  прихід  російських  «визволителів»)  і перебути воєнну завірюху на заході. Про це  йому  казали  і  в  редакції  «Діла»,  де  поважне  галицьке  громадянство  обмірковувало  кри­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 15 З історії та теорії науки тичну ситуацію, адже «він – найвидніша осо­ ба в українському таборі, до того голова греко­ католицької Церкви, зненавидженої царським  урядом  і  Синодом  православної  Церкви.  Він  може впасти  як  перша жертва  ворожого  оку­ паційного  режиму,  ворожого  і  до  українства,  і, зокрема, до греко­катол. Церкви. На це вка­ зують недвозначно і статті в деяких російських  органах, як напр., “Новое время”, “Кіевлянин”  та  ін.  Особа  і  життя  митрополита  такі  цінні  для нас, що він мусить їх зберегти і тому по­ винен виїхати до Відня, де також стане і нам у  пригоді» [11, с. 57]. Митрополит,  пише  далі  С.  Баран,  вислу­ хав ці аргументи спокійно, після чого заявив:  «Знаю, що зустріне нас і його під російською  царською  владою.  Але  ви,  що  заангажовані  політично і перебуваєте на відповідальних на­ ціональних  становищах,  повинні  і  мусите  ви­ їхати на  тимчасову еміграцію, де продовжите  працювати  для  свого  народу».  «Політику  і  політичних діячів, – зазначив тоді Шептиць­ кий, – можна переносити з місця на місце, в  міру потреби чи конечности. Церкви і зв’язаних  з нею керманичів – ні. Тому він залишається  на своєму місці, бо не може і не сміє залишити  своєї пастви. Це щойно початок війни і можли­ ві всякі зміни. Провидіння керує долею усіх, і  воно і нас врятує» [11, с. 58]. Депутати  парламенту  Австро­Угорщини  спробували  вплинути  на  Митрополита  через  міністра­президента  країни  графа  Штірка,  який  наказав  військовій  команді  Львова  за­ безпечити  евакуацію  Шептицького  з  міста.  Однак це не допомогло: одна з останніх теле­ грам зі Львова, яку отримав глава уряду, зву­ чала  так:  «Митрополит  не  приняв  даної  єму  командою спромоги опустити Львів» [16]. А чи міг він навіть подумати покинути свою  паству? У цій хвилі, коли на рідній землі ви­ ростають десятки тисяч могил, коли тиняють­ ся  бездомними  тисячі  сиріт...  Та  ніколи!  Він  мав обов’язок перед Всевишнім залишитися зі  своїми вірними. Він тут стояти мусить як доб­ рий пастир на сторожі своєї Церкви, кріпити  душі свого духовного стада в хвилях тривоги  і не тратити віри в майбутнє, а вливати в душі  українського  громадянства  надію  на  кращу  долю,  не  похитнутися  у  своїх  переконаннях.  Розумів  він  також  інше:  виїхавши зі Львова,  дасть росіянам «певне формальне право нано­ во  зайняти  архиєпархію».  І  тому  готовий був  поступитися лише перед силою. Коли  російське  командування  поставило  вимогу гарантії безпеки свого війська, що озна­ чало  виділити  шістнадцять  закладників:  по  четверо поляків, українців, євреїв  і староруси­ нів,  то,  не  роздумуючи,  Митрополит  першим  закладником записав себе і ще трьох поважних  львів’ян  –  Миколу  Заячківського,  о.  Йосифа  Боцяна і Павла Войнаровського [17]. Він  відбув  три  роки  російського  ув’яз­ нення,  допоки  його  не  звільнила  Лютнева  демократична  революція  1917  року.  Приїзд   Митрополита до Петрограда вилився в мані­ фестацію українського відродження, де його  тамтешня наша громада зустрічала як націо­ нального героя. Загальнонаціональні  заслуги  Андрея  Шептицького перед нашим народом визнава­ ла й Українська Центральна Рада, яка, стоя­ чи, зустрічала його в 1917 році вигуками «Хай  живе  Князь  Української  Церкви!»  й  бурх­ ливими  оплесками  протягом  кількох  хвилин.  Великим українцем назвав тоді Митрополита  Михайло Грушевський [23, с. 114, 115]. Відомий  історик  літератури  і  громадсько­ політичний діяч Сергій Єфремов, порівнюючи  прибуття  Андрея  Шептицького  до  столиці  України із в’їздом Богдана Хмельницького до  Києва після перших перемог українського ко­ зацтва над польською шляхтою, наголосив, що  його поява в залі засідань всенародно обрано­ го парламенту «набирає символічного значен­ ня,  бо  вона  являється  перемогою  правди  над  неправдою, волі над неволею» [23, с. 115]. І в тому залі, де ще постійно клялися у вір­ ності  Російській  державі,  випрошуючи  для  українців  лише  культурно­національну  авто­ номію,  Митрополит  Андрей  Шептицький  на­ креслює свій план українського державного бу­ дівництва:  «Якщо  Україна  хоче  жити  вільним  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 16 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2015 життям,  то  мусить  обов’язково  відокремитись  від  Москви.  Вона  мусить  стати  незалежною державою, шукати собі союзників між іншими  вільними народами і державами, які піддержа­ ли б її слушні вимоги та допомогли б в боротьбі  проти московської агресії...» [23, с. 116]. Коли  не  вдалося  втриматися  Українській  Народній  Республіці,  але  ще  були  сподівання  на  визнання  Західно­Української,  наприкінці  1920 року Митрополиту Андрею вдається ви­ їхати до Риму, де він намагається обстоювати  державні  права  українського  народу  хоч  і  на  цьому окрайцеві нашої землі. Потім їде до єв­ ропейських столиць, зрештою, пробує вплину­ ти на керівників США. Наприкінці 1921 року  Митрополит  був  на  аудієнції  в  Білому  домі.  Склавши  привітання  Президенту  США  Гар­ дингу  з  приводу  скликання  конференції  щодо  обмежень  озброєння,  Шептицький  висловив  сподівання  на  її  успіх,  що  принесе  «полекшу  для всіх народів, а між ними й українського». Після  цього  візиту  Митрополит  мав  роз­ мову з міністром торгівлі Гербертом Гувером,  якому подякував за допомогу Америки укра­ їнському населенню в Галичині і звернув увагу  на потреби й нужду голодуючого українсько­ го населення. Того ж дня він наніс візит  і до  державного департаменту США, де залишив  меморіал щодо визнання ЗУНР [33]. На  жаль,  Захід  не  прислухався  до  аргу­ ментів Митрополита Шептицького, віддаючи  українство  ЗУНР  на  поталу  полякам.  «Як  у  дійсності це польське “світло” на Сході вигля­ дало, – пише Є. Іванків, – ми всі дуже доб­ ре  знаємо:  сотки  зруйнованих  православних  церков на Волині, Холмщині й Підляшші були  тим  світлом  темряви,  вогнем  факельної  пато­ логічної  ненависті.  Віруючі  греко­католицькі  інтелігенти  звернулися  до  польських  єписко­ пів, у першу чергу до варшавського кардинала  Каковського,  з  проханням  виступити  проти  цих злочинів. Але вони, як і Рим, відмовились,  сказали, що це не їх діло» [18, с. 73]. 20  липня  1938  року  Митрополит  Андрей  Шептицький  заговорив  про  це  і  повідомив  усьому  світу  про  варварські  злочини  проти  православної церкви в межах тодішньої Поль­ ської  держави.  Зібравши  відповідні  матері­ али,  він передав  їх  до Апостольської  столиці  через надійну людину, завдяки чому Ватикан  зробив відповідний гострий демарш польській  владі, яка змушена була припинити це варвар­ ське нищення православних храмів [36, с. 73]. Однак після підписання в Москві 23 серп­ ня 1939 року пакту Молотова – Ріббентропа,  коли більшовицька влада розробляла програ­ му майбутньої радянізації західноукраїнських  земель, українство Польщі чекали нові випро­ бування.  Митрополит  Андрей  Шептицький,  достеменно знаючи природу російського біль­ шовизму,  його  історичні  витоки  зі  спадщини  ідеологів  Третього  Риму,  передбачав  зовсім  інший поворот у долі Української  греко­като­ лицької церкви після так званого возз’єднання.  Ще  1931  року,  виступаючи  перед  львівським  духовенством,  він  попереджав  про  майбутні  небезпеки для УГКЦ: «Сюди прийдуть боль­ шевики,  будуть  переслідувати  нашу  церкву  і  її вірних по містах і селах. Нам треба готови­ тись до того, набрати сил і витривалости, щоб  боронити  нашу  Церкву  і  віру,  бо  доведеть­ ся  зазнати многих  терпінь,  а може й понес ти  смерть...» [3, арк. 2] 1. Відчувши  на  собі  в  роки  Першої  світової  вій ни  поневіряння  в  російському  ув’язненні,  Митрополит  справді  мав  підстави  так  заяв­ ляти. Хоча й сподівався своєю лояльністю до  нової  влади  забезпечити  мирне  співжиття  з  нею, у листі до деканів Львівської єпархії він,  зокрема, писав: «Перевернулася карта історії,  настала  нова  епоха.  Зустрічаємо  її  покірною  молитвою,  сильним  сподіванням  в  безмежну  доброту і милосердя Іісуса Христа <...> Про­ грама  нашої  праці  така:  будемо  покорятися  владі,  слухатися  законів,  поскільки  вони  не  противні  Божому  Законові,  не  будемо  втру­ чатися в політичні і світські справи, не будемо  переставати працювати для Христової справи  в нашому народі» [26, с. 21–24]. Відвертий наступ на УГКЦ більшовицька  влада розпочинає через три місяці після вхо­ дження на західноукраїнські терени. 22 грудня   http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 17 З історії та теорії науки 1939  року  нарком  внутрішніх  справ  УРСР  І. Сєров підписує спеціальну директиву «Про  агентурно­оперативну роботу по релігійникам  у  Західній  Україні»,  якою  доручається,  крім  безпосередньої  розробки  середовища  релі­ гійних  конфесій,  «максимально  використати  архіви польської розвідки й політичної поліції  для виявлення й арешту їх агентів серед духо­ венства й релігійного активу» [26, с. 29–33]. Митрополит у цей час продовжував свою  діяльність  щодо  поширення  впливу  греко­  католицької  віри  на  схід.  Для  її  прихильні­ шого  сприйняття  там,  як  свідчить оператив­ не донесення УНКВС по Львівській області  від 4 жовт ня 1940 року, на черговому синоді  він  поставив  завдання  очистити  свою  релі­ гійну  конфесію  від  усього,  що  взято  від  ла­ тинського обряду. Крім посланого на Донбас  місіонера  Леонтія  Дяківа,  що  вже  розшуку­ вався  каральними  органами  більшовицької  влади, перед співробітниками НКВС стояло  завдання  виявити  інших  осіб,  які  додатково  перекидалися в глибину СРСР, зокрема Ма­ ковського й Лепинського в Молотовську об­ ласть [4, арк. 51]. Водночас  Митрополит  намагався  захи­ щати права віруючих. Наприклад, у листі від  11 листопада 1940 року до Генерального про­ курора  СРСР  Андрія  Вишинського  він  ви­ словлюється  щодо  трактування  114­ої  статті  Кримінального кодексу про кари для  свяще­ ника  за  відправу  в  державних  і  громадських  установах і підприємствах. Ця норма, наголо­ шує  Шептицький,  «примінюється  і  до  шпи­ талів,  лікарень  і  клінік.  Це  не  є  прилюдне  відправлення – це останнє прохання конаю­ чого». До речі, з цього приводу Митрополит  звернувся  і  до  Хрущова,  щоб  пільгу  таку  встановити  «численним  недужим  по  шпита­ лях. Із котрих богато кожної днини конає» [5,  арк. 38, 38 зв.]. Однак відповіді на ці звернення, як свід­ чать  документи  НКВС,  тривалий  час  Мит­ рополит  не  одержує.  Тим  часом  у  Москві  нарком внут рішніх справ Л. Берія розробляє  й затверджує план оперативних заходів щодо  першого  етапу  ліквідації  греко­католицької  церкви, який полягав у розкладенні  її керів­ ництва. Відчуваючи загрозу, яка вже нависла  над церквою, Шептицький продовжує захи­ щати права не лише уніатів, але й усього гро­ мадянства. Зокрема, 5 березня 1941 року він  пише до Микити Хрущова: «З многих сторін  СССР  доходять  до  мене  крики  розпуки  не­ щасливих людей, яких без суду переселили  і  сказали на тяжкі роботи в ріжних сторонах,  в яких не мають способу удержувати життя.  Благають  о  поміч,  оповідають  свою  біду,  не  мають ані теплої одежі, ані вистарчаючої по­ живи. Від нас почти у Львові не приймають  пересилки  з  харчами  для  тих  нещасливих  переселенців.  Уважаючи,  що  правдоподібно  більша часть єще листів не доходить, затри­ маних  цензурою,  уважаю  за  свій  обов’язок  звернути Вашу увагу на нелюдське обходжен­ ня з людьми, від яких жадають дуже тяжких  робіт,  а  яким  не  дають  можности  піддержу­ вати свої сили вистарчаючою їдою,  і благати  Вас о поміч для тих нещасних. Думаю, що не  годиться  з  повагою  так  великої  і  могутньої  держави, як СССР уживати безплатних ро­ бітників і наражати їх на певну майже смерть,  даючи їм невистарчаючу поживу... Відповідаючи за поступовання усіх свяще­ ників в моїй єпархії, я рішучо протестую проти  їх арештів, і Вас усильно прошу о виданні роз­ поряджень потрібних до освободження їх, або  до  укінчення  процесів,  коли  владі  видається,  що чимось они провинилися проти законів со­ вітської влади» [5, арк. 39, 39 зв.]. Звісно,  такі  виклики  більшовицькій  владі  змушують її вдаватися до більш жорстких за­ ходів щодо уніатського духовенства; небезпека  нависає й над життям Андрея Шептицького.  Дмитро  Герчанівський  з  Детройта  (США)  в  повоєнний  час  письмово  свідчив:  «Само­ го  Митрополита  хотіли  більшовики  спершу  арештувати  і вивезти, потім відвідували його  офіцери армії і НКВД з різними намірами (це  оповідав  підписаному  сам  Митрополит),  а  в  1941  році  намовляли  вже  служачого  Митро­ полита  –  Гавриляка,  струїти  Митрополита   http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 18 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2015 (говорив підписаному дверник палати, а пов­ торив  і  сам Гавриляк зараз по відступі боль­ шевиків у 1941 році)» [2, арк. 3]. Усвідомлюючи  небезпеку,  яка  загрожува­ ла  йому,  Митрополит  Андрей  Шептицький  не зійшов з колись обраного шляху служіння  виз воленню  українського  народу,  залишаю­ чись і надалі символом терпіння нації, симво­ лом  праці  й  жертовності  за  своїх  вірних  у  ті  важкі дні. Коли 30 червня 1941 року Народні  збори у Львові проголосили Акт відновлення  Української держави, він видав із цього при­ воду своє окреме звернення, в якому, зокрема,  писав:  «Від  Уряду  очікуємо  мудрого,  спра­ ведливого проводу та заряджень, які узгляд­ нювали б потреби й добро всіх замешкуючих  наш край громадян, без огляду на це, до якого  віроісповідання, народности й суспільної вер­ стви  належать.  Бог  нехай  благословить  усі  Твої праці, Український народе, і нехай дасть  усім  нашим  Провідникам  святу  Мудрість  з  Неба» [9, арк. 1]. Підтримуючи  розбудову  Української  дер­ жави,  Андрей  Шептицький  стягнув  на  себе  гнів  гітлерівських  окупантів,  які  навіть  забо­ ронили  поширювати  його  пастирське  послан­ ня «Як будувати рідну хату». Очевидно, цей  історичний документ не сподобався німецькій  владі вже тому, що в ньому містилися заклики  до  об’єднання  всього  нашого  народу:  «Ясно,  як на долоні, Рідна Хата не постане, якщо не   буде  українського  моноліту,  коли  українці­  самостійники не зможуть мимо всіх різниць, які  їх ділять, завести між собою якнайбільшої єд­ ности. Тієї єдности Україні треба, а та потреба   накладає на нас всіх обов’язок, і від сповнення  того обов’язку залежить ціла будуччина Бать­ ківщини. Якщо хочемо всенаціональної Хати  хотінням глибоким і щирим, якщо та воля не є  тільки фразою,  ілюзією,  то  вона мусить про­ являтися діланням,  і те ділання мусить вести  до єдности» [10, с. 163]. На  цій  своїй  концепції  він  наголошує  по­ стійно:  «До  осягнення  наших  національних  ідеалів треба нам єдности, бо навіть при най­ більшій  єдності  й  найбільш  посилених  зма­ ганнях  із нашого боку обставини можуть так  скластися,  що  їх  не  осягнемо.  Тому  треба  нам,  скільки  це  буде  можливе,  усунути  всякі  роздори  і  все,  що  ділить  нас,  і  всіма  силами  змагати до осягнення, по змозі,  якнайбільшої  єдности <...> кожен, кому тільки добро Украї­ ни  лежить  на  серці,  мусить  уважати  за  свій  обов’язок  цілою  працею  життя  причинятися  до множення елементів єдности та до усування  елементів роздору» [10, с. 163]. 7  липня  1941  року  Митрополит  листовно  звернувся  до  полковника  Андрія  Мельника:  «...Українське  Громадянство  домагається  як  умову  конечно  потрібну  Ваше  порозуміння  з  Бандерою  та  ліквідування  так  страшного,  шкідливого  для  Української  Справи  роздору.   Видається немислиме, щоб Організація Україн­ ських  Націоналістів  приносила  нам  по  боль­ шевицькій навалі домашню війну і всі нещастя,  які вона спричиняє. Ми признали п. Стецька  Ярослава як Вашого й Степана Бандери під­ чиненого, не входячи в Ваші внутрішні спори.  Прохаю прийняти це до відома. Очікую відпо­ віді про Ваше повне порозуміння» [31]. Глибокий  аналіз,  який  здійснив  Андрей  Шептицький  щодо  українського  майбут­ нього вже як Митрополит, переконав його в  необхідності за умов, що склалися з початком  Другої  світової  війни,  шукати  порозуміння  між різними соціальними, релігійними й по­ літичними  групами  та  регіонами.  Одним  із  важливих  аспектів  такого  чину  насамперед  є  поєднання  віруючих.  Яким  чином  це  зро­ бити? Виходячи з того, що за прикладом ро­ сійських царів намагалися ліквідувати унію і  більшовики, а православна церква виявилася  неспроможною встояти перед  їхнім бруталь­ ним наступом, Владика Андрей бачив вихід у   тому, щоб відлучитися від православної Моск­ ви. А оскільки українські греко­католики ви­ жили в Галичині й на Закарпатті, Лемківщині  й Надсянні, перетворивши свою церкву в на­ ціональну релігію, то він вважав, що всьому  віруючому українству необхідно повернутися  до об’єднання в греко­католицькій церкві, що  дасть йому єдність і силу. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 19 З історії та теорії науки Тобто треба йти за покликом київських мит­ рополитів  Михайла  Рагози  й  Вельяміна  Рут­ ського, що найбільше долучилися до розбудови  унії. Такий крок приніс би українству не тільки  Боже благословення, а й міцну національну єд­ ність: «Він зв’язав би нас так сильним вузлом,  що ніякі кордони нас би не роз’єднали». Шеп­ тицький,  можливо,  краще  за  інших  розумів:  «Якщо це не станеться, і ми не об’єднаємося –  українська справа піде манівцями – не вросте  в силу – не поможе об’єднання партій, яке було  би лише механічним» [28, с. 35]. Оскільки  Митрополит  вважав,  що  православ’я  української  інтелігенції  на  Вели­ кій  Україні,  незважаючи  на  потужний  прес  петербурзького синоду, залишалося близьким  до віри широких мас, то він був переконаний,  що  можливість  поєднання  обох  віровизнань  є  високою.  Він  ішов  до  православних  з  від­ критою душею  і щирим серцем. Саме з огля­ ду  на  це  наприкінці  1941  року  він  звернувся  з  пастирським  листом  до  всіх  православних  Великої  України  з  пропозицією,  аби  всі  вони  об’єдналися під зверхністю «Єдиного Вселен­ ського Архієрея». Отже,  Митрополит  вирішив  використати  війну  як  нагоду  для  поширення,  за  словами  Василя Ленцика, «ідей братньої любови між  двома вітками того ж самого народу, які сот­ ками  літ  були  розділені  кордонами.  Головно  йшло  Митрополитові  про  наближення  між  двома  віросповіданнями,  про  дискусію  і  то  спокійну  на  ці  теми».  Сам  він  із  цього  при­ воду зауважував: «Така дискусія є тим більш  потрібна, що наші браття з Волині, Холмщи­ ни і Підляшшя та з Великої України були від  півтора століття відділені від нас політични­ ми  кордонами  і  знали  нас  тільки  з  того,  що  писали  про  нас  російські  церковні  письмен­ ники. А ми не мали ніколи змоги відповідати  на роблені нам закиди. Наші браття не мали  змоги  читати  нашої  оборони.  Тепер  щойно  перший раз від  сотки літ можемо відповісти  на здолані нам закиди» [36, с. 73]. Владиці  Андрею  в  цій  справі  залежало  лише на тому, аби повернути обидві гілки на­ шого народу в єдине лоно матері­України, про  що чітко писав: «Одиноким моїм наміром було  і є сповнити те, що уважаю за обов’язок кож­ ного українського патріота, а цим обов’язком  є  зробити все, що можливе,  аби причинити­ ся,  бодай  в  деяких  справах,  до  порозуміння  між  різними  українськими  віросповідання­ ми» [36, с. 73]. На  його  глибоке  переконання,  «на  такому  поширенні  скористає  весь  народ  <...>  При  відновленні Київської Митрополії та при май­ бутньому,  дасть  Бог,  піднесенні  Київсько­ го  Престолу  до  достоїнства  Патріярхату,  ми  ж  будемо  підпорядковані  цьому  патріархові,  коли цей патріарх визнає владу Вселенського  Архиєрея, а цим патріархом буде хтось з їхніх  єпископів (православних), а не наших. А здо­ будуть передусім те, що принесуть українсько­ му народові ту єдність, якої йому тепер треба  і без якої легко буде його паразитам ще довго  над  ним  панувати  <...>  В  Церковній  єднос­ ті будемо мати не тільки силу, а й приклад, як  повинна виглядати національна єдність. З бу­ дови одної, святої, Вселенської, Апостольської  Церкви будемо могти вчитися і досвідчати, яка  повинна бути суверенна провідна могутня єд­ ність українського народу» [36, с. 74]. Уявляючи собі об’єднання українських цер­ ков у формі патріархату із центром у Києві як  окрему юридичну й організаційну одиницю в  єдності з Апостольським Престолом зі збере­ женням  всіх  обрядів  і  звичаїв  Східної  Церк­ ви,  Шептицький  аж  ніяк  не  претендував  на  першість в ієрархії соборної української церк­ ви, заявляючи: «Я не маю ані бажання цього  достоїнства,  ані  фізичної  змоги  бути  в  Киє­ ві  <...>  Київський  Митрополит  мусить  бути  вибраний  із  православних  чи  автокефальних  архієреїв  <...>  Коли  б  він  був  з’єднаний  із  Вселенською  Церквою,  ми  всі,  греко­католи­ ки, підлягали б йому, і я перший радо піддався  б його верховній владі» [24, с. 162]. Пастирське  послання  Шептицького  було  зачитано в православному соборі на Даниловій  горі в Холмі. 27 травня 1942 року Священний  Собор  єпископів  Автокефальної  Православ­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 20 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2015 ної  церкви  в  Генерал­губернаторстві  ухвалив  резолюцію  на  це  звернення:  «Щиро  вітаємо  заклик  Митрополита  Андрея  Шептицько­ го про поєднання двох наших Церков в одну  Церкву і з радістю приймемо до своєї Право­ славної Церкви всіх наших братів греко­като­ ликів. Ми всі гаряче молимось, щоб в Україні  повстала  для  всього  народу  одна  Українська  Православна Церква» [30, с. 44]. Простягнуту  ним  руку  до  православних  єпископів  та  української  віруючої  інтелігенції  не було прийнято...  Ще один чин Митрополита Шептицького в  роки війни – «Не убий!». Справді, безстраш­ но  поклав  галицький  Владика  свій  підпис  до  керівництва  рейху,  зазначав  о.  І.  Яцьків,  «проти  потоптання  прав  людини  поголовним  винищенням  жидів  і  збірною  відповідальніс­ тю  українського  населення  <...>  Це  був  чин  великої героїчної відваги, бо ніхто в Европі не  відважився  тоді  запротестувати  явно  проти  діяльности гестапо. Цей коренистий дуб, що здержував на собі  буревії зі Сходу і Заходу, не захитався; перед  цим  велетнем  духа  мусіли  покоритися  люди,  що розпоряджалися тоді найбільшою світовою  потугою, що нищили на дорозі свого наступу  всякі  залізобетонні  твердині,  а  не  мали  від­ ваги посягнути по життя того прикованого до  крісла знемощілого тілом святоюрського стар­ ця» [19, с. 16]. Ці акції Митрополита додавали йому ав­ торитету серед громадянства, на що відразу ж  звернули увагу представники більшовицьких  спецслужб, як тільки Львів наприкінці липня  1944  року  був  звільнений  від  гітлерівських  окупантів. Зокрема, у доповідній неабиякого  знав ця  релігійного  життя  в  УРСР  підпол­ ковника  держбезпеки  С.  Каріна­Даниленка,  якому  доручили  взяти  під  контроль  діяль­ ність УГКЦ й самого Андрея Шептицького,  є таке визнання: «Вплив митрополита Шеп­ тицького й авторитет серед віруючих  і духо­ венства  уніатської  церкви  в  Західній  Украї­ ні  –  величезні.  Без  перебільшення  можна  сказати,  що  такого  безапеляційного  автори­ тету  і впливу не має ні один глава церковної  течії в СРСР» [26, с. 264] 2. Постать  Андрея  Шептицького  виявилася  настільки впливовою на українство, що більшо­ вики, усвідомлюючи це, до останнього подиху  Митрополита не відкидали спроб контролюва­ ти його. Проте все, що їм вдалося, – це взяти  під контроль похорон Великого українця. Митрополит  Андрей  Шептицький  очо­ лював  українських  греко­католиків,  але  став  загальнонаціональною  постаттю,  і  серед  най­ визначніших  духовних  провідників  україн­ ського народу в ХХ ст. він посідає одне з най­ чільніших місць. Ніколи він не писав від імені  галичан  –  завжди  виступав  від  імені  всього  українського народу, у творчі сили якого вірив  із самого початку свого служіння церкві  і на­ ції: «Наш нарід ще не пережитий, ще не зде­ градований,  як  декотрі  західні  народи.  Наш  нарід повний живучих сил, свіжий і тому має  велику будучність. Спільними силами, щирим  бажанням двигнемо наш нарід із невідрадного  положення і поставимо його на місце, яке йому  належиться серед народів» [35]. В ім’я здійснення цієї мети він тяжко працю­ вав увесь свій вік,  і ніхто не збив його  із цьо­ го  стовпового шляху. Відомий військовий діяч  часів УНР генерал­хорунжий Всеволод Петрів  зазначав,  виступаючи  на  жалобній  академії  в  перші  роковини  смерті  Андрея  Шептицького:  «Великий  Митрополит  ніколи  добровільно  не  покинув своєї чати на святому Юрі, які б хвилі  не заливали українські землі, боронячи й надалі  те головне – духа українського народу. Цього  духа  Митрополит  Андрей  бажав  піднести  на  найвищі  щаблі,  дорівняти  до  височини  свого  духа, підтримуючи чином і словом, але чином у  першу чергу все те, що цьому піднесенню духа  сприяло» [27, с. 29]. Наш славетний письменник Василь Стефа­ ник, коли приїжджав зі свого Русова до Льво­ ва, то насамперед йшов на Святоюрську гору  поклонитися  Митрополитові  Шептицькому.  І  коли  його  партійні  колеги  запитали  якось,  чого він найперше йде до Митрополита,  то у  відповідь  почули:  «Я  люблю  дивитись  на  ту  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 21 З історії та теорії науки 1. Архів Головної управи Чину Святого Васи- лія Великого в Римі, тека 9. 2. Архів Української вільної академії наук у Канаді (Вінніпег) (Архів УВАН у Канаді), ф. 79, спр. 1847. 3. Архів УВАН у Канаді, ф. 108, спр. 2403. 4. Галузевий державний архів Служби безпе- ки України, ф. 65, спр. С‑9113, т. 13. 5. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України), ф. 201, оп. 1, спр. 104. 6. ЦДІАЛ України, ф. 358, оп. 1, спр. 401. 7. ЦДІАЛ України, ф. 358, оп. 2, спр. 46. 8. ЦДІАЛ України, ф. 358, оп. 2, спр. 164. 9. Центральний державний архів вищих орга- нів влади та управління України, ф. 3833, оп. 1, спр. 66. 10. Андрей, Митрополит. За єдність св. віри, церкви і нації // Логос. – 1951. – Т. 2. – Кн. 3. – Ли- пень – вересень. 11. Баран С. Митрополит Андрей Шептиць- кий : життя і діяльність. – Мюнхен : Вернигора, 1947. 12. Діло. – 1901. – 4 (17) січня. 13. Діло. – 1901. – 5 (18) січня. 14. Діло. – 1910. – 2 липня. 15. Діло. – 1911. – 16 січня. 16. Діло. – 1914. – 19 вересня. 17. Діло. – 1934. – 8 вересня. 18. Іванків Є. Польська церковна політика в Україні // Ідея і чин. – 1998. – Чис. 1. 19. Інформаційний листок зв’язку. – Рим, 1959. – Чис. 1. 20. Кравченюк О. Велетень зо Святоюрської гори // Логос. – 1963. – Чис. 2. 21. Краківські вісті. – 1944. – 19 листопада. 22. Краківські вісті. – 1945. – 30 січня. 23. Курах М. Митрополит Шептицький в Києві після повороту із заслання // Вісті крайової упра- ви братства колишніх вояків 1 УД УНА – Торон- то, 1962. – Червень. 24. Лончина Б. У чому велич Митрополита Андрея // Український мирянин ХХ століття. Праці Богдана‑Івана Лончини. – Львів : Свічадо, 2010. – Т. 1. 25. Мельничук П. Владика Григорій Хоми- шин. – Рим ; Філадельфія, 1979. 26. Митрополит Андрей Шептицький у до- кументах радянських органів державної безпеки (1939–1944). – Київ, 2005. 27. Митрополитові Кир Андреєві Шептицько- му в перші роковини смерти / Видала Візитатура й адміністратура Греко‑католицької церкви в Ні- меччині. – 1945. 28. Мурович В. Гр.‑католицька церква в житті українського народу: з українського національно- го становища. – Мюнхен, 1947. 29. Новий шлях. – Вінніпег, 1972. – 15 січня. 30. Островерха М. Великий Василіянин Слу- га Божий Митрополит Андрей Шептицький ЧСВВ. – Нью‑Йорк, 1960. 31. Рогатинське слово. – 1941. – 12 липня. 32. Руслан. – Львів, 1901. – 4 (17) січня. 33. Свобода. – Нью‑Джерсі, 1921. – 28 листо- пада. 34. Свобода. – Нью‑Джерсі, 1955. – 9 липня. 35. Свобода. – Нью‑Джерсі, 1989. – 20 грудня. 36. Слуга Божий Митрополит Андрей Шеп- тицький. – Філадельфія, 1994. 37. Шептицький А. Церква і суспільне питан- ня. – Львів, 1998. – Т. 2. – Кн. 1. 38. Шептицький А. Церква і церковна єд- ність. – Львів, 1995. – Т. 1. 39. 75‑th Anniversary of The Ukrainian Rite Redemptorists 1906–1981. – Yorkton, 1982. срібну  голову,  що  думає  і  журиться  про  всю  Україну» [36, с. 143]. Часто  очі  всієї  України  зверталися  до  Свято юрської  гори  у  Львові,  де  на  митропо­ личому  престолі  сидів  виразник  українських  визвольних змагань. Він був найвищим авто­ ритетом  України  в  ті  часи  у  вирішенні  всіх  її  важливих  проб лем,  джерелом  ясного  світу  чеснот, моральної сили, нашою гордістю. На святий Юр дивилася і Європа, звідки  вона  дізнавалася  про  долю  українського  на­ роду – 44 роки тут синтезувалося наше ре­ лігійне  й  національне  життя.  Його  ніхто  не  заступить. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Ähnliche Einträge