Як запобігати війнам?
Сьогодні в контексті воєнної агресії РФ проти України все більш очевидною стає істина: «краще запобігти війні, ніж потім воювати». Академічна наука не може залишатися осторонь проблеми гарантування безпеки людства, і наукова спільнота має виконати миротворчу місію — використати свій потенціал для по...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2024 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2024
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201919 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Як запобігати війнам? / О.М. Костенко // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 7. — С. 3-10. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859856756156399616 |
|---|---|
| author | Костенко, О.М. |
| author_facet | Костенко, О.М. |
| citation_txt | Як запобігати війнам? / О.М. Костенко // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 7. — С. 3-10. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Сьогодні в контексті воєнної агресії РФ проти України все більш очевидною стає істина: «краще запобігти війні, ніж потім воювати». Академічна наука не може залишатися осторонь проблеми гарантування безпеки людства, і наукова спільнота має виконати миротворчу місію — використати свій потенціал для пошуку шляхів вирішення глобального завдання із запобігання війнам. На основі власних досліджень автор робить, зокрема, такі висновки: виявлення з використанням методології соціального натуралізму причин, що породжують воєнну агресію, дозволяє прогнозувати ймовірність війни; здатність виявляти причини воєн відкриває можливості для запобігання їм; основним фактором запобігання воєнній агресії є культивування соціальної культури громадян, протидія їхній соціопатизації, яка й формує у людей «волю до війни» і зрештою спричиняє воєнну агресію.
Today, in the context of Russia’s military aggression against Ukraine, the truth is becoming more and more obvious: “it is better to prevent war than to fight it”. Academic science cannot stay aloof from the problem of ensuring the security of humanity, and the scientific community must fulfill a peacekeeping mission — to use its potential to find ways to solve the global task of preventing wars. Based on his own research, the author draws the following conclusions: identifying the causes of military aggression using the methodology of social naturalism allows predicting the likelihood of war; the ability to identify the causes of wars opens up opportunities for preventing them; the main factor in preventing military aggression is the cultivation of social culture of citizens, counteracting their sociopathization, which forms people’s “will to war” and ultimately causes military aggression.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:43:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 7 3
ЯК ЗАПОБІГАТИ ВІЙНАМ?
Сьогодні в контексті воєнної агресії РФ проти України все більш очевидною
стає істина: «краще запобігти війні, ніж потім воювати». Академічна на-
ука не може залишатися осторонь проблеми гарантування безпеки люд-
ства, і наукова спільнота має виконати миротворчу місію — використати
свій потенціал для пошуку шляхів вирішення глобального завдання із запо-
бігання війнам. На основі власних досліджень автор робить, зокрема, такі
висновки: виявлення з використанням методології соціального натураліз-
му причин, що породжують воєнну агресію, дозволяє прогнозувати ймовір-
ність війни; здатність виявляти причини воєн відкриває можливості для
запобігання їм; основним фактором запобігання воєнній агресії є культиву-
вання соціальної культури громадян, протидія їхній соціопатизації, яка й
формує у людей «волю до війни» і зрештою спричиняє воєнну агресію.
Навіть переможна війна —
це зло, яке має бути відвернене
мудрістю народів.
Отто фон Бісмарк
Чи можна прогнозувати війни? Про волю до війни. 24 лю-
того 2022 р. війська РФ розпочали нову фазу повномасштабної
воєнної агресії проти України. Більшість прогнозистів щиро-
сердно сумнівалися в тому, що це відбудеться, а ті, хто допускав
таку можливість, наводили малопереконливі аргументи й на-
ражалися на критику. Чому ж склалася така ситуація з перед-
баченням цієї агресії? Тому що не було адекватної методології
діагностування волі до війни і прогнозування воєн.
Сьогодні потреба в такій методології стає очевидною. Зокре-
ма, ще й тому, що при створенні Організації Об’єднаних На-
цій в 1945 р. у ст. 1 Статуту ООН однією з цілей організації
було визначено: «вживати ефективних колективних заходів
для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів
агресії». На жаль, поки що досягти цієї мети ООН не вдається.
Чому?
Чи можливо в принципі заздалегідь спрогнозувати таке со-
ціальне явище, як воєнна агресія?
Якщо виходити з ідеї, що будь-які явища, в тому числі й со-
ціальні, відбуваються відповідно до певних закономірностей,
зокрема перебувають у причинно-наслідковому зв’язку одне з
одним, то слід визнати можливість такого прогнозування.
КОСТЕНКО
Олександр Миколайович —
доктор юридичних наук,
професор, академік НАПрН
України, провідний науковий
співробітник Інституту держави
і права імені В.М. Корецького
НАН України
НАУКА НАУКА
І СУСПІЛЬСТВО І СУСПІЛЬСТВО
doi: https://doi.org/10.15407/visn2024.07.003
4 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (7)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Отже, маємо припустити: 1) якщо застосо-
вувати адекватну методологію прогнозування,
воєнну агресію можна спрогнозувати; 2) якщо
воєнну агресію можна спрогнозувати, це від-
криває можливості для запобігання їй.
З певних уявлень про концепцію прогно-
зування воєн виходили, очевидно, й ті, хто
керувався принципом si vis pacem, para bellum
(хочеш миру, готуйся до війни). Тобто приго-
тування до війни дають підстави для прогно-
зування миру, який і буде наслідком цих підго-
товчих дій. Проте історичний досвід показав,
що це не гарантує миру і що такий прогноз є
безпідставним. Але й пацифізм не зупиняє
воєн і не дає підстав для очікування миру. Рух
за роззброєння також не дає бажаних результа-
тів. То невже війна — явище непрогнозоване і
невідворотне, тобто непідвладне усвідомленій
волі людей?
Що таке війна? Це конфлікт, який проявля-
ється у воєнній агресії і реакції у відповідь на
неї у вигляді захисту. І воєнна агресія, і захист
від неї є проявом, з одного боку, волі агресора,
а з другого, — волі того, хто захищається, спря-
мованих на пригнічення волі противника че-
рез застосування зброї для позбавлення ворога
життя (калічення) або засобів до існування.
Відомий дослідник феномена війни Карл фон
Клаузевіц так визначав це поняття: «…війна —
це акт насильства, який має на меті змусити
противника виконати нашу волю» [1]. Зрозумі-
ло, що в агресора — це воля до воєнної агресії,
а у того, на кого вона спрямована, — воля до
захисту від агресії.
Війна — це завжди прояв двох воль, що кон-
фліктують одна з одною: волі агресора і волі
того, хто захищається від агресії. Причому в
механізмі війни ролі цих воль різні: воля агре-
сора активує війну, а воля того, хто захищаєть-
ся, є реакцією на агресію.
Отже, війна — це вже прояв заздалегідь
сформованої волі до війни. Саме цю волю і по-
трібно діагностувати в суспільстві для прогно-
зування воєнної агресії.
Чи є війна невідворотною? Діалог Ейнштей-
на і Фрейда. Якщо війна є проявом людської
волі, то чи можна так вплинути на волю агре-
сора, щоб відвернути війну? Показовим для
висвітлення цього питання є письмовий діа-
лог, який відбувся в 1932 р. між двома видат-
ними вченими ХХ ст. Альбертом Ейнштейном
і Зігмундом Фрейдом щодо фундаментальної
проблеми: «чи є війна невідворотною?» [2].
А. Ейнштейн у своєму листі до З. Фрейда
запрошує його обмінятися думками в обгово-
ренні проблеми, яка є найбільш нагальною се-
ред усіх інших, що стоять перед цивілізацією.
Ця проблема, на думку Ейнштейна, формулю-
ється так: «чи існує для людства шлях, який
дозволяє уникнути небезпеки війни?». Сам
Ейнштейн, можливо під впливом ідей, сфор-
мульованих І. Кантом у трактаті «До вічного
миру», опублікованому в 1795 р., вважав, що
для цього варто було б створити наднаціо-
нальне утворення, яке б нації уповноважили і
наділили владою та засобами для розв’язання
міжнародних конфліктів, і в такий спосіб вда-
лося б запобігати війнам і закінчувати миром
будь-які міжнародні та інші конфлікти. Про-
те він сумнівається в готовності націй заради
цього делегувати такому наднаціональному
утворенню частину свого суверенітету. А поки
що урядам вдається за допомогою преси і шкіл
«організувати і спрямувати маси на війну, тому
що, — на думку А. Ейнштейна, — жага ненави-
сті і руйнування знаходиться в самій людині».
Він запрошує З. Фрейда, як експерта в галузі
людської психології, розкрити «темні сфе-
ри людської волі» («людських інстинктів»), і
тоді, «можливо, світло істини освітить шлях до
нових і плідних способів дій», спрямованих на
відвернення воєн.
Простіше кажучи, Ейнштейн запрошує
Фрейда дати відповідь на запитання «звідки
береться у людей воля до війни?». Це потрібно
для того, щоб можна було дезактивувати цю
волю і таким чином відвертати війни.
Фрейд у своєму листі у відповідь Ейнштей-
ну обґрунтовує ідею, згідно з якою воля до ві-
йни породжується інстинктами агресії і руй-
нування, притаманними біологічній природі
людини, а відверненню воєн може сприяти
«культурний розвиток членів людської спіль-
ноти», оскільки культура, на його думку, має
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 7 5
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
здатність пригнічувати біологічні інстинкти
агресії і руйнування, що породжують у людей
волю до війни. «…Ми насмілюємося, — підсу-
мовує З. Фрейд свою відповідь, — стверджува-
ти: все, що сприяє культурному розвитку, пра-
цює також і проти війни».
Видається, що наведені тут ідеї Ейнштейна
і Фрейда можна використати для розроблен-
ня сучасної концепції причин та умов, що по-
роджують війни, і пов’язаної з нею концепції
запобігання війнам.
Таку розробку можна здійснити у світлі ме-
тодології соціального натуралізму [3, 4], згідно
з яким визнається, що крім фізичної і біоло-
гічної форм природи є також соціальна форма
природи, що існує за своїми законами — зако-
нами соціальної природи, які реально діють у
суспільному житті людей незалежно від їхньої
волі і свідомості. Роль волі і свідомості полягає
в тому, щоб пізнавати ці закони й узгоджува-
ти життя людей з ними, керуючись принципом
верховенства законів соціальної природи.
Відповідно до соціального натуралізму, воля
людини може перебувати в стані узгодженості
із законами соціальної природи або в стані не-
узгодженості з ними. Стан узгодженості волі
людини із законами соціальної природи нази-
вають станом «доброї волі», а стан неузгодже-
ності — станом «злої волі», або сваволі.
Стан «доброї волі» проявляється в прагнен-
ні людей до справедливості, миру і безпеки, а
стан «злої волі», або сваволі, — у формі різних
видів соціального зла: конфліктів між людьми
чи народами, злочинності, аморальності тощо.
Найнебезпечнішим проявом волі в стані сва-
волі є воєнна агресія.
«Добра воля» у людей формується в процесі
їх соціалізації, тобто в пристосуванні до зако-
нів соціальної природи. Зокрема, соціалізація
людини здійснюється за допомогою соціаль-
ного просвітництва, соціальної практики та ін-
ших засобів соціального виховання.
Сваволя («зла воля») формується в тих лю-
дей, соціалізація яких не здійснювалася належ-
ним чином. Тоді відбувається соціопатизація
цих людей, тобто формування в них соціальної
патології — вони стають соціопатами.
Воєнна агресія є проявом соціопатії, тобто
сваволі людей. Отже, згідно з соціальним нату-
ралізмом, воля людей до війни породжується
внаслідок їх соціопатизації (а не в результаті
дії біологічних інстинктів агресії і руйнування,
як вважав З. Фрейд). Це відкриває можливості
для запобігання війнам із застосуванням засо-
бів соціалізації людей, завдяки чому вдалося б
усувати стан соціопатії (сваволі), який поро-
джує в людях воєнну агресію.
Помилка З. Фрейда полягає в тому, що він
пояснював волю до війни факто рами, які, на
його думку, притаманні біологічній природі
людини. Насправді, у світлі соціального нату-
ралізму, інстинкти агресії і руйнування прита-
манні не людині загалом, а лише тим людям,
які не пройшли належної соціалізації, тобто
соціопатам, воля яких перебуває в стані сва-
волі, а свідомість — у стані ілюзій. «Культура
людини» не пригнічує інстинкти агресії і руй-
нування, а соціалізує їх, тобто позбавляє анти-
соціального (злочинного) прояву. Біологічні
інстинкти агресії і руйнування проявляються
в поведінці лише соціопатів.
У результаті певних соціальних умов, спри-
ятливих для соціопатизації, соціопатія може
вражати величезні маси людей, навіть цілі
народи. Зокрема, «колективними» формами
соціопатії були фашизм в Італії, нацизм у Ні-
меччині, а також є рашизм у Росії. Ці форми
соціопатії й породили відповідні війни.
Саме симптоми ураженості людських спіль-
нот соціопатією слугують критеріями для
прогнозування воєн, причому як міжнародних
збройних конфліктів, так і громадянських
воєн чи терористичних актів. Розуміння цього
відкриває шлях до відвернення воєн.
Концепція причини воєнної агресії Дюрк-
гейма. Певний крок у напрямі виявлення
причини воєнної агресії зробив французь-
кий соціолог Еміль Дюркгейм. У своїй статті
««Німеччина вище за все». Ідеологія німців і
війна» [5], написаній у 1915 р., він чи не пер-
шим спробував діагностувати причину, яка
спонукала уряд Німеччини до воєнної агресії
в Першій світовій війні. Німеччина почала во-
ювати, оголосивши Російській імперії війну 1
6 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (7)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
серпня 1914 р. Що ж стало причиною цього?
Для відповіді на це запитання Дюркгейм до-
сліджує ідеї відомого ідеолога довоєнної Ні-
меччини Генріха Трейчке і пояснює агресивну
поведінку Німеччини в Першій світовій війні
як «наслідок певного розумового і духовного
укладу». І далі він так розкриває цей «уклад»
у головах людей: 1) «держава стоїть вище за
міжнародні закони»; 2) «держава стоїть вище
за моральність»; 3) «держава стоїть вище за
громадянське суспільство». Ці ідеї насаджува-
лися як державна ідеологія для німців, і на їх
основі виводився імператив: «Німеччина вище
за все». Цю ідеологію Дюркгейм визначає як
пангерманізм.
Е. Дюркгейм дійшов висновку, що зазначені
вище ознаки «розумового і духовного укладу»
тогочасної Німеччини є симптомами «соціаль-
ної патології», яка і проявилася у вигляді воєн-
ної агресії Німеччини в ситуації, що склалася
тоді в Європі та світі. Ідеологія пангерманізму
слугувала для виправдання вбивств і каліцтв,
вчинених німецькими солдатами на війні.
На прикладі німецької воєнної агресії Дюрк-
гейм доводить: там, де запроваджується ілю-
зорний принцип верховенства державної волі
над міжнародними законами, моральністю,
громадянським суспільством, ця воля зако-
номірно перетворюється на сваволю держави,
яка й проявляється у вигляді воєнної агресії.
«Мати за собою саму природу речей, це — вища
сила, якій безкарно неможливо протистоя-
ти», — пише Е. Дюркгейм, характеризуючи
державну волю Німеччини, яка, порушуючи
«природу речей», перетворилася на державну
сваволю. Вона породила воєнну агресію в Пер-
шій світовій війні. І це агресивне свавілля, що
порушувало «природу речей», не закінчилося
для Німеччини безкарно.
Якою ж вбачав Е. Дюркгейм концепцію за-
побігання війнам, що виникають з воєнної
агресії? Він формулює ідею, що з огляду на
органічну взаємозалежність держав, які утво-
рюють єдину і цілісну міжнародну спільноту, в
цієї спільноти заради самозбереження і спіль-
ної безпеки є всі можливості для подолання
«соціальної патології», що вражає ту чи іншу
державу і проявляється у вигляді воєнної агре-
сії. Отже, запобігання війнам цілком можливе,
потрібно лише міжнародній спільноті захотіти
і навчитися реалізувати цю можливість.
Чи підходять сформульовані Е. Дюркгей-
мом висновки для пояснення причини, що
породила воєнну агресію РФ проти України?
Очевидно, підходять.
Рашизм як форма соціопатії, що активує
волю до війни. Симптоми ураженості грома-
дян Російської Федерації соціопатією у формі
рашизму давали підстави заздалегідь постави-
ти діагноз цій соціальній патології і спрогнозу-
вати воєнну агресію.
Рашизм, згідно з соціальним натуралізмом,
є формою соціопатії, яка полягає в тому, що
Росія ідентифікує себе як спільноту, що не
керується принципом верховенства законів
соціальної природи, а тому має керуватися
сваволею та ілюзіями, зокрема у сфері політи-
ки, економіки, права і моралі. Інакше кажучи,
РФ — це неприродне політичне утворення, яке
тримається на сваволі та ілюзіях.
Способом існування соціопатії є реалізація
сваволі та ілюзій через політику насильства
щодо своїх громадян і воєнної агресії щодо
інших народів. Соціопатизоване суспільство
приречене на застосування в ньому політики
насильства і воєнної агресії — це соціальна за-
кономірність. Таке суспільство не здатне до
демократії, верховенства права, мирного спі-
віснування людей і народів та до сприйнят-
тя інших соціальних цінностей, заснованих
на принципі верховенства законів соціальної
природи. Допоки буде існувати рашизм, Росія
буде протистояти цим цінностям.
До речі, слід мати на увазі, що приєднання
України до Росії воєнним чи мирним спосо-
бом, чого, очевидно, прагне Росія, є контрпро-
дуктивним, оскільки українське і російське
суспільства засновані на різних, несумісних
один з одним принципах. У сучасній Росії па-
нує принцип верховенства сваволі та ілюзій, а
Україна історично тяжіє до принципу верхо-
венства законів соціальної природи, який за-
проваджується з часів епохи Просвітництва
в Європі. Отже, об’єднання України з Росією
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 7 7
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
було б протиприродним і в будь-якому випад-
ку конфліктним.
Активність Росії полягає в намаганні впли-
вати на соціальну реальність через ураження і
спотворення «людського фактора», а саме волі
і свідомості людей, двома взаємопов’язаними
способами: культивуванням соціопатії у формі
рашизму (зокрема, поширенням ідей «русско-
го міра») та воєнною агресією.
Рашизм, як форма соціопатії, проявляєть-
ся у воєнній агресії РФ проти України. Якби
не було рашизму, не було б і війни! Уряд РФ
сприяв соціопатизації громадян цієї країни і
скористався цим для забезпечення підтримки
воєнної агресії проти України. Якщо протидія
ідеології, яку культивує рашизм, була б адек-
ватною, Росія втратила б необхідний для здій-
снення воєнної агресії «людський фактор»,
а саме: ураженість волі і свідомості громадян
Росії рашизмом.
Отже, без культивування рашизму, який со-
ціопатизував громадян РФ, воєнна агресія Ро-
сії проти України була б неможливою.
Соціопатизована рашизмом Росія не здатна
існувати за законами соціальної природи, не
здатна жити так, як, скажімо, живуть країни
Європи. Її стихія — порушення законів соці-
альної природи, керуючись сваволею і ілюзія-
ми, які не можуть не породжувати волю до ві-
йни і воєнну агресію.
Якби вдалося здійснити дерашизацію РФ,
війна втратила б будь-який сенс, а володіння
ядерною і неядерною зброєю не становило б
загрози. Адже причиною воєнної агресії і за-
стосування зброї є воля, уражена рашизмом.
Найефективніший засіб проти російської
агресії — це антирашистська ідеологія, яка
дезактивує волю до війни, що проявляється в
формі воєнної агресії.
Звідки ж береться соціопатія і її різновид ра-
шизм? Соціопатами і рашистами (нацистами,
фашистами) люди не народжуються, а стають
під впливом соціопатизації, яка виникає в си-
туації, несприятливій для узгодження життя
людей із законами соціальної природи. І сьо-
годні в Росії відбувається соціопатизація гро-
мадян через культивування відчуженості їх від
законів соціальної природи і прищеплення їм
комплексу сваволі та ілюзій. Політика уряду
РФ сприяє цьому. Це злочинна політика, яка
перетворює Росію на джерело небезпеки для
людей і народів. Рашизм становить загрозу
міжнародному правопорядку, на якому засно-
ване мирне співіснування людей і народів. І
тому міжнародна спільнота, всі люди доброї
волі мають природне право застосовувати за-
ходи з дерашизації РФ шляхом культивування
соціальної культури в російських громадян.
Саме цим має керуватися міжнародна по-
літика з протидії російській чи іншій воєнній
агресії.
Формула «антивоєнних лещат». Отже,
причиною воєн завжди є соціопатія, що поро-
джує волю до війни, а всі інші фактори можуть
бути не причинами, а лише умовами, які спри-
яють прояву соціопатії у вигляді воєнної агре-
сії. Такими умовами можуть бути економічні,
політичні, правові чи моральні фактори тощо.
Запобігання війнам неможливе, якщо усува-
ються лише умови, які сприяють війнам, і не
усувається причина воєн, тобто соціопатія.
Якщо соціопатія — це стан неузгодженос-
ті волі і свідомості людини із законами со-
ціальної природи, то соціальна культура лю-
дини — це, навпаки, стан узгодженості її волі
і свідомості із законами соціальної природи.
Соціальна культура людей охоплює політичну,
економічну, правову та моральну культуру.
Культивування в суспільстві соціальної
культури людей запобігає їх соціопатизації,
а отже, і формуванню в них «людського фак-
тора» — волі до війни. Різновидом соціальної
культури людей є антивоєнна культура, згідно
з якою воєнна агресія порушує закони соціаль-
ної природи, зокрема природне право людей на
мир і безпеку. Тому воєнна агресія є протипри-
родною і має визнаватися злочином.
Із соціально-натуралістичної концепції при-
чини воєн та умов, що сприяють воєнній агре-
сії, випливає такий імператив: «Хочеш миру —
по перше, культивуй у людей соціальну куль-
туру для протидії ураженню їх соціопа тією,
яка проявляється у формі воєнної агресії, а
по-друге, усувай ті умови, які сприяють прояву
8 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (7)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
цієї соціопатії у формі воєнної агресії». Цей ім-
ператив є основою для концепції запобігання
війнам, яку можна було б назвати концепцією
«антивоєнних лещат».
Отже, є два способи дезактивації в агресора
волі до війни, з яких можна вибирати, а саме:
1) за допомогою зброї (так званий кровопро-
литний спосіб); 2) з допомогою засобів, які
усувають «людський фактор» — соціопатію,
що активує в агресора волю до війни (так зва-
ний безкровний спосіб).
Чи існує сьогодні можливість для застосу-
вання «безкровного» способу запобігання во-
єнній агресії або захисту від неї під час війни?
Це проблема, яка ще потребує осмислення, але
вже сьогодні людство має шукати засоби для
реалізації цієї можливості.
І виходити тут потрібно з того, що воля і сві-
домість людей є тим «людським фактором»,
проявом якого і є воєнна агресія. Тому запобі-
гання війні полягає в усуненні соціопатії, яка
спонукає волю і свідомість людей до вчинення
воєнної агресії.
Чи є соціопатизовані громадяни відповідаль-
ними за воєнну агресію, яку організовує їхній
уряд? Згідно з соціально-натуралістичною
доктриною, всі люди, зокрема й громадяни
РФ, мають керуватися принципом верховен-
ства законів соціальної природи. Соціопати-
зація громадян не позбавляє їх свободи волі, а
це означає, що вона не виключає їхньої вини
за порушення за конів соціальної природи, що
зобов’язують їх діяти для відвернення воєнної
агресії, яку може вчиняти їхній уряд. Грома-
дяни РФ мають природне право і природний
обов’язок зупинити воєнну агресію їхнього
уряду проти України, але не реалізують своє
громадянське право і не виконують свій грома-
дянський обов’язок.
Якби громадяни РФ керувалися принципом
верховенства законів соціальної природи, не
сталося б ураження їх рашизмом, який проявив-
ся у формі воєнної агресії РФ проти України.
Отже, поведінка громадян РФ створила умову
(обумовила) вчинення злочину у формі воєнної
агресії. І формула їхньої вини може бути такою:
не реалізуючи своє природне право і не виконую-
чи свого природного обов’язку щодо запобігання
воєнній агресії, що випливають з принципу вер-
ховенства законів соціальної природи, громадя-
ни РФ створили умови (обумовлення) для воєн-
ної агресії РФ проти України. Відповідно до цієї
провини вони мають нести адекватну (справед-
ливу) відповідальність. Зокрема, для громадян
РФ мають настати ті наслідки, які передбачені
за вчинення воєнної агресії згідно з міжнарод-
ним правом (репарації та ін.).
Вину громадян РФ, яка полягає у створен-
ні умов (обумовлення) для воєнної агресії,
слід відрізняти від вини воєнних злочинців,
які своїми діями, забороненими міжнародним
правом і національним законодавством, спри-
чиняють шкідливі наслідки для України та її
громадян. Завдання воєнним агресором шко-
ди іншій державі та її громадянам і створення
громадянами умов (обумовлення) для воєнної
агресії — це різні ролі громадян у механізмі
вчинення воєнної агресії, і, відповідно, за ці дії
має бути різна відповідальність.
Міжнародне співтовариство ще має визна-
чити форму відповідальності громадян РФ, які
своєю поведінкою створили умови (обумов-
лення) для воєнної агресії РФ проти України.
І тут може стати в пригоді досвід реагування
на воєнну агресію Німеччини у Другій світовій
війні та його інтерпретація Карлом Ясперсом у
праці «Питання про винуватість. Про політич-
ну відповідальність Німеччини» [6]. К. Ясперс
запропонував критерії для диференціації вини
і відповідальності громадян Німеччини за її
воєнну агресію.
До речі, ідея про те, що створення міжна-
родних інституцій (судів тощо) для покарання
воєнних злочинців, зокрема за вчинення ними
воєнної агресії, може сприяти запобіганню ві-
йнам, виявляється необґрунтованою. Як свід-
чить історичний досвід, покарання воєнних
агресорів хоч і є природною необхідністю, але
не дезактивує волю до війни, а тому і не запо-
бігає їй.
Радикальне (докорінне) запобігання воєн-
ній агресії можливе лише шляхом культиву-
вання в суспільстві соціальної культури, яка
має, зокрема, антивоєнний потенціал і здатна
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 7 9
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
усувати саму причину (коріння) воєнної агре-
сії, тобто волю до війни, що породжується со-
ціопатизацією людей.
Що робити? Отже, використовуючи ідеї
А. Ейнштейна і З. Фрейда та керуючись соці-
альним натуралізмом, можна сформулювати
такі висновки і пропозиції.
1. Виходячи з аксіоми «війні краще запобіг-
ти, ніж потім воювати», міжнародна спільно-
та мусить об’єднатися для здійснення заходів
із запобігання війнам і забезпечення миру та
безпеки, що відповідає інтересам усіх народів
і людей. Бо від будь-якої війни страждає світо-
вий порядок, який є спільною основою благо-
получчя для всіх народів і людей на Землі.
2. Для діагностики і прогнозування можли-
вості воєнної агресії в тій чи іншій країні слід
виявляти симптоми ураження її громадян со-
ціопатією, що породжує волю до війни, а та-
кож визначати наявність умов, сприятливих
для прояву цієї соціальної патології у вигляді
воєнної агресії.
3. В основу міжнародної політики щодо за-
побігання війнам має бути покладено участь
усіх народів і людей в усуненні можливості со-
ціопатизації людей, яка породжує в них волю
до війни, що проявляється у воєнній агресії.
4. Природним обов’язком держави є забез-
печення умов для належної соціалізації (со-
ціального виховання) своїх громадян, зокрема
здійснення заходів, спрямованих на формуван-
ня в них соціальної культури, необхідної для
мирного суспільного життя. Невиконання чи
неналежне виконання цього обов’язку є пору-
шенням природного права людини на належну
соціалізацію в суспільстві, за яке держава має
нести відповідальність.
5. Люди, уражені соціопатією, є потенційно
небезпечними, тому суспільство має природне
право застосовувати до них адекватні заходи з
їх соціалізації (ресоціалізації).
6. Політика, що спричиняє соціопатиза-
цію людей, зокрема прищеплює їм ідеологію
рашизму і так само фашизму чи нацизму, по-
роджує волю до війни, ненависть і ворожнечу
між людьми і народами, а тому має визнавати-
ся злочинною.
7. Варто започаткувати міжнародний рух,
спрямований на культивування антивоєнної
культури (використовуючи, зокрема, досвід
культивування екологічної культури у світі і
культуртрегерства). Антивоєнний потенціал
може мати просвітницький рух, що пропагував
би в міжнародних відносинах принцип верхо-
венства законів соціальної природи, який про-
тистоїть сваволі та ілюзіям, що породжують
воєнну агресію. Закони соціальної природи є
тим спільним знаменником, на основі якого
можуть об’єднатися всі народи і люди, оскіль-
ки ми всі «в одному човні» і всі мусимо дотри-
муватися правил, що випливають з природної
необхідності жити в безпеці.
8. Україна, яка потерпає від воєнної агресії,
породженої рашизмом, могла б звернутися до
міжнародної спільноти із закликом про здій-
снення заходів, спрямованих на культивуван-
ня в Росії соціальної культури для дерашиза-
ції громадян РФ. Не буде рашизму — не буде
воєнної агресії РФ проти України чи будь-якої
іншої країни.
10 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (7)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
REFERENCES
[СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ]
1. von Clausewitz C. On War. Princeton University Press, 1989. P. 15.
[фон Клаузевіц К. Природа війни. Пер. Р. Герасимова. Харків: Віват, 2018. С. 8.]
2. Frejd Z. Po tu storonu principa udovol’stvija. Moscow: Progress, 1992. P. 325—337 [in Russian].
[Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия. Москва: Прогресс, 1992. С. 325—337.]
3. Kostenko O. Social naturalism — outlook of the future. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2006. (10): 33—38.
[Костенко О. Соціальний натуралізм — світогляд майбутнього. Вісник НАН України. 2006. № 10. С. 33—38.]
4. Kostenko O. “Novi ochi” dlia novoho chasu (pro sotsialnyi naturalizm). Lutsk: Teren, 2022 [in Ukrainian].
[Костенко О.М. «Нові очі» для нового часу (про соціальний натуралізм). Луцьк: Терен, 2022.]
5. Durkheim É. Germany Above All. German Mentality and War. Paris: Librairie Armand Colin, 1915.
[Дюркгейм Э. «Германия выше всего». Идеология немцев и война. Пер. с фр. В.Ш. Москва: Изд-во преподавате-
лей Моск. ун-та, 1917.]
6. Jaspers K. Die Schuldfrage. Ein Beitrag zur Deutschen Frage. Artemis-Verlag Zurich, 1947.
[Ясперс К. Вопрос о виновности. О политической ответственности Германии. Пер. С. Апта. Москва: Прогресс,
1999.]
Oleksandr M. Kostenko
Institute of State and Law V.M. Koretsky National Academy of Sciences of Ukraine: Kyiv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9601-775X
HOW TO PREVENT WARS?
Today, in the context of Russia’s military aggression against Ukraine, the truth is becoming more and more obvious: “it is
better to prevent war than to fight it”. Academic science cannot stay aloof from the problem of ensuring the security of
humanity, and the scientific community must fulfill a peacekeeping mission — to use its potential to find ways to solve
the global task of preventing wars. Based on his own research, the author draws the following conclusions: identifying the
causes of military aggression using the methodology of social naturalism allows predicting the likelihood of war; the abil-
ity to identify the causes of wars opens up opportunities for preventing them; the main factor in preventing military ag-
gression is the cultivation of social culture of citizens, counteracting their sociopathization, which forms people’s “will to
war” and ultimately causes military aggression.
Cite this article: Kostenko O.M. How to prevent wars? Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2024. (7): 3—10.
https://doi.org/10.15407/visn2024.07.003
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201919 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1027-3239 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:43:29Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Костенко, О.М. 2025-02-20T14:10:21Z 2024 Як запобігати війнам? / О.М. Костенко // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 7. — С. 3-10. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1027-3239 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201919 DOI: doi.org/10.15407/visn2024.07.003 Сьогодні в контексті воєнної агресії РФ проти України все більш очевидною стає істина: «краще запобігти війні, ніж потім воювати». Академічна наука не може залишатися осторонь проблеми гарантування безпеки людства, і наукова спільнота має виконати миротворчу місію — використати свій потенціал для пошуку шляхів вирішення глобального завдання із запобігання війнам. На основі власних досліджень автор робить, зокрема, такі висновки: виявлення з використанням методології соціального натуралізму причин, що породжують воєнну агресію, дозволяє прогнозувати ймовірність війни; здатність виявляти причини воєн відкриває можливості для запобігання їм; основним фактором запобігання воєнній агресії є культивування соціальної культури громадян, протидія їхній соціопатизації, яка й формує у людей «волю до війни» і зрештою спричиняє воєнну агресію. Today, in the context of Russia’s military aggression against Ukraine, the truth is becoming more and more obvious: “it is better to prevent war than to fight it”. Academic science cannot stay aloof from the problem of ensuring the security of humanity, and the scientific community must fulfill a peacekeeping mission — to use its potential to find ways to solve the global task of preventing wars. Based on his own research, the author draws the following conclusions: identifying the causes of military aggression using the methodology of social naturalism allows predicting the likelihood of war; the ability to identify the causes of wars opens up opportunities for preventing them; the main factor in preventing military aggression is the cultivation of social culture of citizens, counteracting their sociopathization, which forms people’s “will to war” and ultimately causes military aggression. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Наука і суспільство Як запобігати війнам? How to prevent wars? Article published earlier |
| spellingShingle | Як запобігати війнам? Костенко, О.М. Наука і суспільство |
| title | Як запобігати війнам? |
| title_alt | How to prevent wars? |
| title_full | Як запобігати війнам? |
| title_fullStr | Як запобігати війнам? |
| title_full_unstemmed | Як запобігати війнам? |
| title_short | Як запобігати війнам? |
| title_sort | як запобігати війнам? |
| topic | Наука і суспільство |
| topic_facet | Наука і суспільство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201919 |
| work_keys_str_mv | AT kostenkoom âkzapobígativíinam AT kostenkoom howtopreventwars |