Артюх Аліна (Київ)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201994 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Артюх Аліна (Київ) // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 6. — С. 79-82. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860099280720625664 |
|---|---|
| citation_txt | Артюх Аліна (Київ) // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 6. — С. 79-82. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| first_indexed | 2025-12-07T17:27:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
79
Круглий стіл
Аліна Артюх,
молодший науковий співробітник
Інституту мистецтвознавства,
фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського НАН України
У країні за короткий дворічний термін ста-
лося багато позитивних зрушень, що є при-
водом для стриманого оптимізму. Втім, фор-
матом цієї доповіді є виокремлення болісних
проблем та пошук шляхів їхнього подолання.
Тому сконцентруємося на проблемах, які не-
покоять суспільство і пов’язані з ситуацією на
Сході України.
З початком неоголошеної війни путінської
Росії проти України до завдань, які суспіль-
ство поставило перед новою владою, додалося
завдання вироблення й реалізації зрозумілої
дієвої стратегії захисту незалежності, суве-
ренітету, цілісності України, чітке визначення
кінцевої мети нашого спротиву та шляхів до-
сягнення цієї мети.
Сьогодні щоразу, коли держава є неспро-
можною виконати замовлення суспільства, в
силу вступає так звана «пряма демократія»:
суспільство перебирає на себе ті функції дер-
жавної влади, які держава не здатна виконува-
ти, хоча мала б це робити згідно із суспільним
договором і своїми прямими обов’язками.
Скажімо, волонтери перебирають на себе
функції Міністерства оборони, а також ак-
тивно займаються справами вимушених пере-
селенців, доля яких – не у фокусі державних
інтересів. Свого часу добровольчі батальйони
стали авангардом захисту країни від росій-
ської агресії, коли армія, знекровлена правлін-
ням Януковича, не здатна була дати ворогові
повно цінну відсіч. Маневреність добровольчих
батальйонів часто компенсує недоліки непово-
роткої і далекої від життя стратегії й тактики
операцій Генштабу, а високий рівень взаємодії
між бойовими підрозділами компенсує недолі-
ки координування операцій з боку штабів.
На сьогодні в Україні є небагато лю-
дей, яких тим або іншим чином не торкнула-
ся проб лема неоголошеної війни Росії проти
України, замаскованої російською пропаган-
дою під громадянський конфлікт на Донеччині
та Луганщині. Майже в кожного є родичі чи
друзі, котрі перебувають у зоні АТО або по-
вернулися звідтіля. Тому суспільство отримує
інформацію про АТО не лише зі ЗМІ, але з
перших рук – від безпосередніх очевидців,
учасників бойових дій, волонтерів, які їздять
на передову. Ситуація в АТО – тема пере-
важної більшості розмов українців з активною
громадянською позицією. А оскільки поступ
розвитку країни зумовлений саме діяльністю
активних громадян, керівництво країни має
тримати руку на пульсі суспільних настроїв і
завжди бути в їхньому авангарді. Дві домі-
нуючі тези, присутні у відгуках бійців, що по-
вертаються із зони АТО: 1) критичне невдо-
волення непрофесійністю, безініціативністю та
байдужістю вищого військового командування
і штабних; 2) відсутність кадрового ліфту в су-
часній українській армії – талановитий офіцер
середньої ланки не має шансів стати команди-
ром вищої ланки: неповоротка військова бюро-
кратія не впускає у свою корпорацію чужих,
особливо талановитих і небайдужих. Резуль-
тат – самоорганізація і взаємозв’язок армій-
ських підрозділів з передової досягла найви-
щого щабля. Однак між реальним сектором
війни і штабними прірва поглиблюється. Пер-
ші не сприймають других. Мимовільно при-
гадуєш міркування Питирима Сорокіна про
революційну ситуацію, спричинену скупчен-
ням «головастиків» біля підвалин греблі: коли
занадто багато талановитих і розумних (я б
http://www.etnolog.org.ua
І
Росії проти України до завдань, які суспіль-
І
Росії проти України до завдань, які суспіль-
ство поставило перед новою владою, додалося Іство поставило перед новою владою, додалося
завдання вироблення й реалізації зрозумілої Ізавдання вироблення й реалізації зрозумілої
дієвої стратегії захисту незалежності, суве-Ідієвої стратегії захисту незалежності, суве-
ренітету, цілісності України, чітке визначення Іренітету, цілісності України, чітке визначення
кінцевої мети нашого спротиву та шляхів до-Ікінцевої мети нашого спротиву та шляхів до-
М
матом цієї доповіді є виокремлення болісних
М
матом цієї доповіді є виокремлення болісних
проблем та пошук шляхів їхнього подолання.
М
проблем та пошук шляхів їхнього подолання.
Тому сконцентруємося на проблемах, які не-
М
Тому сконцентруємося на проблемах, які не-
покоять суспільство і пов’язані з ситуацією на
М
покоять суспільство і пов’язані з ситуацією на
атком неоголошеної війни путінської Матком неоголошеної війни путінської
Росії проти України до завдань, які суспіль-МРосії проти України до завдань, які суспіль-
ство поставило перед новою владою, додалося Мство поставило перед новою владою, додалося
завдання вироблення й реалізації зрозумілої Мзавдання вироблення й реалізації зрозумілої
дієвої стратегії захисту незалежності, суве-Мдієвої стратегії захисту незалежності, суве-
ренітету, цілісності України, чітке визначення Мренітету, цілісності України, чітке визначення
активних громадян, керівництво країни має
М
активних громадян, керівництво країни має
тримати руку на пульсі суспільних настроїв і Мтримати руку на пульсі суспільних настроїв і
Ф
їні за короткий дворічний термін ста-
Ф
їні за короткий дворічний термін ста-
лося багато позитивних зрушень, що є при- Флося багато позитивних зрушень, що є при-
водом для стриманого оптимізму. Втім, фор- Фводом для стриманого оптимізму. Втім, фор-
матом цієї доповіді є виокремлення болісних Фматом цієї доповіді є виокремлення болісних
проблем та пошук шляхів їхнього подолання. Фпроблем та пошук шляхів їхнього подолання.
друзі, котрі перебувають у зоні АТО або по-
Ф
друзі, котрі перебувають у зоні АТО або по-
вернулися звідтіля. Тому суспільство отримує
Ф
вернулися звідтіля. Тому суспільство отримує
інформацію про АТО не лише зі ЗМІ, але з
Ф
інформацію про АТО не лише зі ЗМІ, але з
перших рук
Ф
перших рук – в
Ф
– в
учасників бойових дій, волонтерів, які їздять Фучасників бойових дій, волонтерів, які їздять
на передову. Ситуація в АТОФна передову. Ситуація в АТО
важної більшості розмов українців з активною Фважної більшості розмов українців з активною
громадянською позицією. АФгромадянською позицією. А
розвитку країни зумовлений саме діяльністю Фрозвитку країни зумовлений саме діяльністю
активних громадян, керівництво країни має Фактивних громадян, керівництво країни має
Е
а неоголошеної війни Росії проти
Е
а неоголошеної війни Росії проти
України, замаскованої російською пропаган-
Е
України, замаскованої російською пропаган-
дою під громадянський конфлікт на Донеччині
Е
дою під громадянський конфлікт на Донеччині
та Луганщині. Майже в кожного є родичі чи Ета Луганщині. Майже в кожного є родичі чи
друзі, котрі перебувають у зоні АТО або по-Едрузі, котрі перебувають у зоні АТО або по-
вернулися звідтіля. Тому суспільство отримує Евернулися звідтіля. Тому суспільство отримує
інформацію про АТО не лише зі ЗМІ, але з Еінформацію про АТО не лише зі ЗМІ, але з
– вЕ– віЕід безпосередніх очевидців, Ед безпосередніх очевидців,
учасників бойових дій, волонтерів, які їздять Еучасників бойових дій, волонтерів, які їздять
80
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 6/2015
додала – принципових і вмотивованих) «голо-
вастиків» не мають шансів просуватися вгору
кар’єрною драбиною, позбавлені можливості
професійного росту, розвитку, стається соці-
альний вибух. Описана ситуація зараз у армії:
офіцери середньої ланки з великим військовим
досвідом незрівнянно краще орієнтуються в
ситуації, ніж ті, хто уповноважений планувати
їм операції. Такий дисонанс довго тривати не
може. Необхідно замінювати штабних бюро-
кратів, які не бувають не передовій і не здатні
реально оцінювати швидкоплинну ситуацію,
талановитими активними офіцерами, котрі
мають хист і досвід. Часто з вуст очільників
держави можна почути, що розмови про недо-
лугість вищого командування – це результат
російської провокації і діяльності так званої
«диванної сотні». Однак цю інформацію сус-
пільству надають зовсім не провокатори й не
диванні дописувачі в соцмережах. З такими
думками повертаються з передової цілком ре-
альні родичі й знайомі громадян України. Ці
думки тривожать умотивованих і принципових
захисників українського суверенітету і поши-
рюються мережами довіри.
Аналіз помилок критично необхідний, щоб
вони не повторювалися. І здійснити його мож-
на, лише налагодивши прямий конструктивний
діалог з командирами реального сектору. Гро-
мада вимагає справедливості й дуже чутливо
ставиться до несправедливості. На жаль, наяв-
на дуже серйозна криза – криза довіри. Жоден
інститут суспільства так не залежить від довіри
й авторитету до керманичів, як армія. А довіра
до керівництва Генштабу, видається, серйозно
підірвана, нерідко можна почути полеміку про
його неефективність у військових операціях, що
призвела до невиправданої загибелі бійців. Що
це – результат непрофесіоналізму чи державна
зрада? Військова бюрократія вміло уникає від-
повідальності (ховаючись між краплями законів
і норм), перекладаючи її на бойових офіцерів, і,
у разі чого, робить їх винними. Суспільство до-
волі знервовано ставиться до погано прихованої
боротьби армійського начальства з доброволь-
чими батальйонами.
Сьогодні ми маємо війну за незалежність
України. Влада (звісно ж у активному діалозі з
народом) має випрацювати стратегію і тактику
досягнення кінцевої мети. Однак суспільству
важко зрозуміти, якою є кінцева мета і якою
є стратегія влади з її досягнення. Громадяни
щодня чують: 1) немає альтернатив Мінським
домовленостям; 2) Мінські домовленості не
виконуються бойовиками. Ця суперечність не
вкладається в голову людини, здатної логічно
мислити. Тому щоденне виголошення з екранів
і шпальт цих тез провокує цілу низку домис-
лів, чуток. І справді, якщо вони не виконують-
ся, то як вони можуть бути єдиною панацеєю?
Тоді має бути якась альтернативна стратегія,
що діятиме в тому випадку, коли стане зро-
зуміло, що ці угоди не працюють. Громаді не
збагнути, як можна сподіватися саме на Мін-
ські угоди, якщо жодних ознак того, що бо-
йовики колись раптом почнуть їх виконувати,
немає. І до чого, врешті-решт, має привести
безнадійна надія на Мінські домовленості, або
що має бути в кінцевому результаті, якщо бо-
йовики раптом виконають ці угоди. Чи є якісь
притомні розрахунки, яким буде результат,
яким буде життя країни? І що може бути вна-
слідок провалу такої стратегії, і скільки треба
бойовикам не виконувати Мінські угоди, щоб
зрештою вони перестали вважатися єдиним
виходом зі становища.
У людей складається враження якоїсь дво-
їстості, як кажуть тепер, «гібридності»: части-
на країни, нібито нічого не сталося, живе тим
самим «мирним життям», а частина (і це – ро-
дичі, друзі, колеги тих, хто живе мирним жит-
тям) їде помирати за ті самі мирні угоди, які не
виконуються. Причому другі вимушені сприй-
мати все пасивно. Вони не можуть захищатися
на повну міць... Вкласти цей абсурдний план
у пересічну голову неможливо. Нам кажуть,
що якщо ми не пристанемо на такі умови Ро-
сії, вона вщент зруйнує Україну, розгорнувши
повномасштабну агресію. Проте у суспільній
думці є низка заперечень проти кліше, яке мо-
тивує безальтернативність Мінського форма-
ту. Громадяни міркують: «Якщо б Росія могла
http://www.etnolog.org.ua
І
на, лише налагодивши прямий конструктивний
І
на, лише налагодивши прямий конструктивний
діалог з командирами реального сектору. ГроІдіалог з командирами реального сектору. Гро
мада вимагає справедливості й дуже чутливо Імада вимагає справедливості й дуже чутливо
ставиться до несправедливості. На жаль, наявІставиться до несправедливості. На жаль, наяв
на дуже серйозна криза Іна дуже серйозна криза – кризаІ– криза довіри. Жоден І довіри. Жоден – криза довіри. Жоден – кризаІ– криза довіри. Жоден – криза
інститут суспільства так не залежить від довіри Іінститут суспільства так не залежить від довіри
й авторитету до керманичів, як армія. АІй авторитету до керманичів, як армія. А
М
умками повертаються з передової цілком ре-
М
умками повертаються з передової цілком ре-
альні родичі й знайомі громадян України. Ці
М
альні родичі й знайомі громадян України. Ці
думки тривожать умотивованих і принципових
М
думки тривожать умотивованих і принципових
захисників українського суверенітету і поши-
М
захисників українського суверенітету і поши-
рюються мережами довіри.
М
рюються мережами довіри.
Аналіз помилок критично необхідний, щоб МАналіз помилок критично необхідний, щоб
вони не повторювалися. І Мвони не повторювалися. І здійснМздійснити його можМити його мож-М-
на, лише налагодивши прямий конструктивний Мна, лише налагодивши прямий конструктивний
діалог з командирами реального сектору. ГроМдіалог з командирами реального сектору. Гро
мада вимагає справедливості й дуже чутливо Ммада вимагає справедливості й дуже чутливо
ставиться до несправедливості. На жаль, наявМставиться до несправедливості. На жаль, наяв
довіри. Жоден М довіри. Жоден
яким буде життя країни? ІМяким буде життя країни? І
Ф
пільству надають зовсім не провокатори й не
Ф
пільству надають зовсім не провокатори й не
такими Фтакими
умками повертаються з передової цілком ре- Фумками повертаються з передової цілком ре-
альні родичі й знайомі громадян України. Ці Фальні родичі й знайомі громадян України. Ці
думки тривожать умотивованих і принципових Фдумки тривожать умотивованих і принципових
що діятиме в тому випадку, коли стане зро-
Ф
що діятиме в тому випадку, коли стане зро-
зуміло, що ці угоди не працюють. Громаді не
Ф
зуміло, що ці угоди не працюють. Громаді не
збагнути, як можна сподіватися саме на Мін-
Ф
збагнути, як можна сподіватися саме на Мін-
ські угоди, якщо жодних ознак того, що бо-
Ф
ські угоди, якщо жодних ознак того, що бо-
йовики колись раптом почнуть їх виконувати, Фйовики колись раптом почнуть їх виконувати, Фнемає. ІФнемає. І до чого, вФдо чого, в
безнадійна надія на Мінські домовленості, або Фбезнадійна надія на Мінські домовленості, або
що має бути в кінцевому результаті, якщо бо-Фщо має бути в кінцевому результаті, якщо бо-
йовики раптом виконають ці угоди. Чи є якісь Фйовики раптом виконають ці угоди. Чи є якісь
притомні розрахунки, яким буде результат, Фпритомні розрахунки, яким буде результат,
Е
і шпальт цих тез провокує цілу низку домис-
Е
і шпальт цих тез провокує цілу низку домис-
справд
Е
справді, якщо вони не виконують-
Е
і, якщо вони не виконують-
ся, то як вони можуть бути єдиною панацеєю?
Е
ся, то як вони можуть бути єдиною панацеєю?
Тоді має бути якась альтернативна стратегія, ЕТоді має бути якась альтернативна стратегія,
що діятиме в тому випадку, коли стане зро-Ещо діятиме в тому випадку, коли стане зро-
зуміло, що ці угоди не працюють. Громаді не Езуміло, що ці угоди не працюють. Громаді не
збагнути, як можна сподіватися саме на Мін-Езбагнути, як можна сподіватися саме на Мін-
ські угоди, якщо жодних ознак того, що бо-Еські угоди, якщо жодних ознак того, що бо-
йовики колись раптом почнуть їх виконувати, Ейовики колись раптом почнуть їх виконувати,
81
Круглий стіл
розгорнути повномасштабну агресію, її б не
зупинили жодні “угоди”, вона б це зробила».
Це були її первинні плани, вона намагалася
частинами захопити Україну, починаючи з її
Півдня та Сходу, дійшовши й до центральної
частини. Однак у неї не вийшло, бо на повно-
масштабну агресію сьогоднішня Росія неспро-
можна. Якби була спроможна, здійснила б її.
А ось відтяти ще частину південно-східних
територій – наміряється. І такі угоди її не зу-
пинять. Мало того, завдяки угодам вона нама-
гається виторгувати вигідніші стартові страте-
гічні позиції.
Напівагресія, напівмир, напівзахист, напів-
свобода від Росії деморалізують. Цю напру-
женість треба зняти, люди повинні розуміти,
що і навіщо. Адже саме вони розплачують-
ся життям і здоров’ям близьких і рідних, а
хтось – власним життям.
Власне, куцість Мінських угод спричи-
нена тим, що справжню відповідальність за
результат переговорів несе лише одна сторона
переговорів – українська. Інша сторона – Ро-
сія – прихована, замаскована, а отже, не несе
жодної відповідальності. То ж не дивно, що
угоди весь час порушуються. Так само, як ро-
сійсько-українська війна подається Росією як
громадянський конфлікт усередині України,
так і мирні переговори ведуться не з тим, хто
є реальним фігурантом конфлікту, реальною
стороною війни, а з тим, хто імітує сторону
конфлікту, камуфлюючи справжню сторону,
маскуючи її.
Реальні мирні переговори – це переговори
з реальним агресором, Путіним. Мінські уго-
ди з тими, хто не може самостійно приймати
рішення, власне, знімають з Путіна будь-яку
дипломатичну відповідальність. Він домігся
свого: якщо ми ведемо переговори щодо миру
із сепаратистами, тобто з колишніми співгро-
мадянами, отже, мовою дипломатії це означає,
що ми визнаємо, що в нас громадянський кон-
флікт, війна в Україні. Тому дуже важливо на-
звати речі своїми іменами, вимагати від Євро-
пи і США чітких та адекватних формулювань.
Напад Росії на Україну треба назвати нападом
Росії на Україну. І ніяк інакше. Треба вимага-
ти, щоб реальний агресор сів за стіл мирних
переговорів і щоб гарантом виступили країни
Євросоюзу і США.
Якщо нам не хочуть давати зброю, нехай до-
поможуть дипломатичною зброєю! Треба чітко
й принципово відстоювати свої позиції. Слабка
переговорна позиція України може призвести
до руйнування держави. Адже російські пропа-
гандистські формулювання (Україна – країна,
яку роздирає внутрішній конфлікт), що без усі-
лякого нашого спротиву розтікаються світом,
призведуть зрештою до того, що Україна мати-
ме ореол напівлегітимності.
Європа боїться виходу війни за межі Укра-
їни? Є для цього підстави, нехай боїться. По-
трібно, виходячи з цього, домагатися реальних
переговорів двох справжніх сторін війни –
агресора-Росії і України, що захищає незалеж-
ність. І якщо наявний шантаж з боку Росії, то
як тільки Росія визнається стороною конфлік-
ту, цей шантаж втрачає сенс.
Країна, яка перманентно бореться за існу-
вання й за незалежність – Ізраїль, виробила
відповіді на подібні виклики до тих, які сто-
ять сьогодні перед Україною. І якщо припус-
тити, що бойовики й далі не виконуватимуть
Мінських угод, то є два варіанти реагування
на ситуацію. Перший, мирний – повноцінний
кордон між так званими ДНР, ЛНР та ре-
штою України (попередньо необхідно вивезти
з території республік тих громадян, які хочуть,
однак не можуть виїхати). Другий – наша
«Шестиденна війна», якщо, звісно, ЗСУ го-
тові до неї.
Незрозумілими для суспільства є також
деякі інші речі. Реальний результат Мінських
домовленостей – величезна й більш ніж ре-
альна дірка в кордоні між агресором-Росією і
Україною. І, як уже стало широковідомо, цю
дірку використовують дуже активно: склалася
така собі зона дуже вільної торгівлі на окупо-
ваних та частині звільнених територій. Санкції
з боку України щодо Росії й резонансні звіль-
нення кадрів української митниці виглядають
сміховинно, у той час, коли повним ходом іде
http://www.etnolog.org.ua
І
громадянський конфлікт усередині України,
І
громадянський конфлікт усередині України,
так і мирні переговори ведуться не з тим, хто Ітак і мирні переговори ведуться не з тим, хто
є реальним фігурантом конфлікту, реальною Іє реальним фігурантом конфлікту, реальною
стороною війни, а з тим, хто імітує сторону Істороною війни, а з тим, хто імітує сторону
конфлікту, камуфлюючи справжню сторону, Іконфлікту, камуфлюючи справжню сторону,
Реальні мирні переговориІРеальні мирні переговори
М
нена тим, що справжню відповідальність за
М
нена тим, що справжню відповідальність за
результат переговорів несе лише одна сторона
М
результат переговорів несе лише одна сторона
переговорів – українська. Інша сторона
М
переговорів – українська. Інша сторона – Ро-
М
– Ро-
ана, замаскована, а отже, не несе
М
ана, замаскована, а отже, не несе
жодної відповідальності. То ж не дивно, що
М
жодної відповідальності. То ж не дивно, що
угоди весь час порушуються. Так само, як роМугоди весь час порушуються. Так само, як ро-М-
сійсько-українська війна подається Росією як Мсійсько-українська війна подається Росією як
громадянський конфлікт усередині України, Мгромадянський конфлікт усередині України,
так і мирні переговори ведуться не з тим, хто Мтак і мирні переговори ведуться не з тим, хто
є реальним фігурантом конфлікту, реальною Мє реальним фігурантом конфлікту, реальною
стороною війни, а з тим, хто імітує сторону Мстороною війни, а з тим, хто імітує сторону
конфлікту, камуфлюючи справжню сторону, Мконфлікту, камуфлюючи справжню сторону,
ять сьогодні перед Україною. ІМять сьогодні перед Україною. ІФВласне, куцість Мінських угод спричи- ФВласне, куцість Мінських угод спричи-
нена тим, що справжню відповідальність за Фнена тим, що справжню відповідальність за
результат переговорів несе лише одна сторона Фрезультат переговорів несе лише одна сторона
– Ро- Ф– Ро-
їни? Є для цього підстави, нехай боїться. По-
Ф
їни? Є для цього підстави, нехай боїться. По-
трібно, виходячи з цього, домагатися реальних
Ф
трібно, виходячи з цього, домагатися реальних
переговорів двох справжніх сторін війни
Ф
переговорів двох справжніх сторін війни
агресо
Ф
агресора-Росії і України, що захищає незалеж
Ф
ра-Росії і України, що захищає незалеж
ність. ІФність. І якщо наФякщо наявний шантаж з боку Росії, то Фявний шантаж з боку Росії, то
як тільки Росія визнається стороною конфлік-Фяк тільки Росія визнається стороною конфлік-
ту, цей шантаж втрачає сенс. Фту, цей шантаж втрачає сенс.
Країна, яка перманентно бореться за існу-ФКраїна, яка перманентно бореться за існу-Фвання й за незалежністьФвання й за незалежність
відповіді на подібні виклики до тих, які сто-Фвідповіді на подібні виклики до тих, які сто-
Е
лякого нашого спротиву розтікаються світом,
Е
лякого нашого спротиву розтікаються світом,
призведуть зрештою до того, що Україна мати
Е
призведуть зрештою до того, що Україна мати
ме ореол напівлегітимності.
Е
ме ореол напівлегітимності.
Європа боїться виходу війни за межі Укра-ЕЄвропа боїться виходу війни за межі Укра-
їни? Є для цього підстави, нехай боїться. По-Еїни? Є для цього підстави, нехай боїться. По-
трібно, виходячи з цього, домагатися реальних Етрібно, виходячи з цього, домагатися реальних
переговорів двох справжніх сторін війниЕпереговорів двох справжніх сторін війни
ра-Росії і України, що захищає незалежЕра-Росії і України, що захищає незалеж
явний шантаж з боку Росії, то Еявний шантаж з боку Росії, то
82
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 6/2015
торгівля в безмитному режимі з агресором в
особливо великих розмірах. Така «вільна тор-
гівля» дискредитує Україну і в очах західних
спільнот: вони почуваються ошуканими, об-
межуючи свій добробут санкціями, коли Укра-
їна – жертва агресії – безмитно «ганяє» ту-
ди-сюди величезні обсяги сировини, товарів і
навіть зброї. Ніхто не буде за таких умов нада-
вати Україні летальну зброю: вона моменталь-
но опиниться в руках ворога.
Особливо непокоїть суспільство те, що
такий стан речей не може існувати без по-
кровительства згори, як то кажуть, без висо-
кого «кришування». Це викликає величезний
суспільний резонанс. Якщо вище керівни-
цтво держави не зробить рішучих кроків для
припинення цього «бєспрєдєла», тінь відпо-
відальності за контрабанду ляже на нього.
Україна не хоче «третього Майдану». Та ключ
від злагоди всередині держави в руках чинної
влади. Від того, чи почує вона суспільство, за-
лежить майбутнє держави.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
влади. Від того, чи почує вона суспільство, за-
М
влади. Від того, чи почує вона суспільство, за- Ф
Україна не хоче «третього Майдану». Та ключ
Ф
Україна не хоче «третього Майдану». Та ключ
від злагоди всередині держави в руках чинної Фвід злагоди всередині держави в руках чинної
влади. Від того, чи почує вона суспільство, за- Фвлади. Від того, чи почує вона суспільство, за-
Е
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201994 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:27:52Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2025-02-21T09:07:52Z 2015 Артюх Аліна (Київ) // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 6. — С. 79-82. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201994 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Круглий стіл «Гуманітарні виклики та соціальні наслідки військових дій на Сході України» Артюх Аліна (Київ) Artiukh Alina (Kyiv) Article published earlier |
| spellingShingle | Артюх Аліна (Київ) Круглий стіл «Гуманітарні виклики та соціальні наслідки військових дій на Сході України» |
| title | Артюх Аліна (Київ) |
| title_alt | Artiukh Alina (Kyiv) |
| title_full | Артюх Аліна (Київ) |
| title_fullStr | Артюх Аліна (Київ) |
| title_full_unstemmed | Артюх Аліна (Київ) |
| title_short | Артюх Аліна (Київ) |
| title_sort | артюх аліна (київ) |
| topic | Круглий стіл «Гуманітарні виклики та соціальні наслідки військових дій на Сході України» |
| topic_facet | Круглий стіл «Гуманітарні виклики та соціальні наслідки військових дій на Сході України» |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201994 |