Велика спадщина маленького містечка

Рецензія на книгу: Іван Абрамов. З історії та культури селища Вороніж. Фольклорно-етнографічні та краєзнавчі нариси. Суми, видавництво “МакДен”, 2007.

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Народна творчість та етнографія
Date:	2007
Main Author:	Бондаренко, Г.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2007
Subjects:	Огляди. Рецензії. Анотації
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20200
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Велика спадщина маленького містечка / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 5. — С. 87-89. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860267584828473344
author	Бондаренко, Г.
author_facet	Бондаренко, Г.
citation_txt	Велика спадщина маленького містечка / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 5. — С. 87-89. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнографія
description	Рецензія на книгу: Іван Абрамов. З історії та культури селища Вороніж. Фольклорно-етнографічні та краєзнавчі нариси. Суми, видавництво “МакДен”, 2007.
first_indexed	2025-12-07T19:03:07Z
format	Article
fulltext	8888 7777 ОООО гггг лллл яяяя дддд ииии ,,,, рррр ееее цццц ееее нннн зззз іііі їїїї ,,,, аааа нннн оооо тттт аааа цццц іііі їїїї півки”, субпоспівкові відрізки форми”, “двоя� русне виконання” тощо. Такого нагромаджен� ня епітетів можна було б уникнути, звівши ритмічно чи інтонаційно�ладові подібні струк� тури пісень у типологічні таблиці, які фахівце� ві значно більше скажуть, аніж емпіричний опис кожної окремої “поспівки”, інформація про які в такому великому матеріалі розсіюєть� ся, не залишаючи цілісного враження від над� мірно деталізованого аналізу пісень за т. зв. “поспівками”. На закінчення варто торкнутись ще одного принципового питання, яке зазви� чай виникає у вивченні порубіжних культур і асиміляційних процесів. Головною у вступній частині збірника є думка про асиміляційні тен� денції щодо українського фольклору з боку па� нівної російської культури на Кавказі. На дер� жавницькому рівні це, безперечно, так. Цар� ський уряд вів свідому політику русифікації українців та представників інших національ� ностей на Кавказі. Проте, як видно з пред� ставленого дисертанткою матеріалу, а також праць О. Листопадова, В. Захарченка, Я. Ру� диченко та ін., український фольклор Кубані впливав на російський, а не навпаки. Подібну картину спостерігаємо на українсько�білорусь� кому пограниччі, там українсько�білоруські ін� терференції видаються ще більш органічними, хоча не відомо – українці чи білоруси були аг� ресивно настроєні один до одного (достатньо нагадати, що всі називали себе “поліщуками”). Це тільки підтверджує закономірність – не� має такого випадку в історії народів, тим біль� ше, кровно, мовно і конфесійно споріднених, які б жили поряд і не обмінювалися розмовною лексикою, культурними цінностями, навіть ко� ли на заваді стають державницькі чи будь�які інші штучно створювані перешкоди. На фольклорному рівні чітко простежуєть� ся “природний відбір” – беруть у тих, у кого є що брати. Дисертантка, втім, має рацію, спростовучи назву український “субетнос” (історик М. Бондар) стосовно російського, бо насправді кубанські українці є субетносом що� до етносу України, які за її межами виконува� ли “охоронну”, “репродуктивну”, а загалом – патріотичну функцію збереження національ� них духовних цінностей. Збірник�монографія Н. Супрун�Яремко “Українці Кубані та їхні пісні” є фундамен� тальною працею, яка ґрунтується на власному польовому матеріалі, цінною для збереження важливого пласта української культури в діас� порі, до якої будуть звертатися не тільки музи� канти�практики, але й науковці як до джерела для наступних студій етнокультурних процесів. Галина БОНДАРЕНКО ÂÅ ËÈÊÀ ÑÏÀ ÄÙÈÍÀ ÌÀ ËÅÍÜÊÎÃÎ Ì²Ñ ÒÅ×ÊÀ Залучення етнокультурної спадщини наро� ду до сучасного культурно�інформаційного простору можливе лише за умови дотримання історичної правди: повернення забутих імен, публікації невідомих та маловідомих джерел. З огляду на це високої оцінки заслуговує вихід у світ книги “Іван Абрамов. З історії та культу� ри селища Вороніж. Фольклорно�етнографічні та краєзнавчі нариси” (Суми, видавництво “МакДен”, 2007). Цей факт вартий уваги ще й тому, що даним виданням Сумський держав� ний педагогічний університет ім. А. Макарен� ка, Лабораторія українського фольклору та Наукове Товариство ім. Т. Шевченка започат� ковують серію видань “Пам’ятки фольклорис� тичної думки Сумщини”. Розвиток регіональ� них фольклорно�етнографічних студій, ство� рення крайових етнологічних центрів та науко� ва координація їх роботи сьогодні є одним з пріоритетних напрямків науково�практичної діяльності Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильсько� го НАН України. Угода про наукову співпра� цю існує і між ІМФЕ та Сумським ДПУ. Пошук матеріалів до книги, їх упорядку� вання, написання передмови та приміток здій� снив С. П’ятаченко – завідувач Лабораторії українського фольклору Сумського державно� го педагогічного університету, відновивши, та� ким чином, історичну справедливість щодо постаті визначного земляка�науковця Івана Абрамова, репресованого і незаслужено забу� того, та оприлюднюючи нові матеріали. “На ниві розуму не можна нам відставати” – ці 8888 8888 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 5/2007ISSN 0130�6936 слова, що були своєрідним життєвим девізом дослідника, який, окрім науки, плідно працю� вав на освітянській ниві, Сергій П’ятаченко взяв за назву передмови, що по суті є першою повною науковою біографією І. Абрамова у вітчизняній фольклористиці та етнології. Великий педагогічний досвід вченого (вчи� телювання у рідному Вороніжі – містечку Глу� хівського повіту Чернігівської губернії та Пе� тербурзі), його наукові до� сягнення (археологічно�ет� нографічні експедиції у скла� ді Російського географічного товариства, значна кількість публікацій), досвід роботи у державних структурах (був секретарем М. Родзянко) у радянський час не були на� лежно поціновані. Повер� нувшись із заслання з Сибі� ру (від цього його не поряту� вала і особиста дружба з В. Бонч�Бруєвичем) напри� кінці 30�х років, І. Абрамов працював учителем росій� ської мови та літератури у Вороніжі, що на той час з містечка перетворився на се� лище Шосткінського району Сумської області. Його ім’я було відоме лише небагатьом фахівцям та землякам, багато з яких були його учнями чи відвідували очолю� ваний ним гурток краєзнавства. Науковий ар� хів І. Абрамова розпорошений географічно і ві� домчо – документи є у Москві та Петербурзі, у Києві (архів ЦНБ та відділ рукописних фон� дів Інституту мистецтвознавства, фольклорис� тики та етнології) – ще потребує наукового вивчення. До рецензованого збірника увійшли най� більш відомі праці І. Абрамова “Чернігівські малороси” (вперше опублікована у Санкт�Пе� тербурзі 1905 року окремою брошурою), “Про колядки та щедрівки в Чернігівській губернії” (надруковано в журналі “Київська старови� на”, 1906, № 1) та публікації останніх років життя науковця (помер у 1960 р.) у місцевій районній газеті “Зоря” (м. Шостка). І якщо перші дві роботи автора, так само як і інші до� революційні розвідки “Цар Максиміліан” (1904 р.), “Їжа покійників у сучасній Малоро� сії” (1907) фахівцям відомі, то його праці ра� дянської доби для більшості залишались нез� наними. Вимушені стилістика та пафос того часу не позбавили історичної цінності публіка� ції І. Абрамова, що добре володів словом і в невеликому за обсягом матеріалі міг вмістити максимум інформації, завжди вирізняючи го� ловне. Візьмемо для прикладу коротеньку за� мітку “Воронізькі прялі “(1959 р.). Автор по� дає відомості про місцевий рушник з витканою на ньому датою “1750 р.”, який він передав до етнографічної ко� лекції Російського музею в Ленінграді, механізми ус� падкування традиції ткацтва в родині, обсяг робіт, що ткаля виконувала за рік (приблизно 70 аршин полот� на), оригінальне пояснення заборони прясти та ткати по п’ятницях (за часів монголо� татарського панування тата� ри не працювали цього дня, а ходили по хатах, забираючи все, що трапиться), описує етнопедагогічні прийоми, з допомогою яких дівчаток навчали цьому ремеслу: “Не раз було мати говорила мені, що ось настане весна, прилетить пташка з�за синього моря і скаже: “Ану покажи, скільки ти, Галю, напря� ла? Коли мало, то пташка і не буде співати, а полетить під друге чуже вікно. І з усіх сил ста� раєшся, крутиш веретено. В 14 років я стала справжньою прялею” (с. 103). Фольклорно�етнографічні відомості “унаоч� нюють” історію, деталізуючи портрет епохи че� рез опис тогочасних звичаїв і традицій, одягу та житла, пісень та кулінарних уподобань. Жива історія маленького містечка Вороніж більш ві� дома навіть за історію великих міст через його знаменитих уродженців. П. Куліш описував воронезькі досвітки та вечорниці, Грицько Сір� ник (проживає в Канаді) залишив відомості про храми Вороніжа, будинок козацького роду Шрамченків довжиною 50 м із портретом ко� зака Мамая на воротях. Та найбільш повно по� бутово�історичні реалії містечка постають у ро� ботах Івана Спиридоновича Абрамова. Це з його праць ми дізнаємось імена лірників, що ЮЮЮЮ вввв іііі лллл ееее їїїї тттт аааа пппп аааа мммм ’’’’ яяяя тттт нннн іііі дддд аааа тттт ииии 8888 9999 жили у Вороніжі, репертуар колядників, хід во� ронізького весілля і пісні, що співалися для по� витухи, маємо відомості про побут козацької старшини та поміщиків, що виписували до міс� течка “фортепіано з Відня та гамсові меблі Пе� тербурга”, відкривали школи, цукрові заводи. І. Абрамов аналізує фольклорні запозичення (з російського, білоруського фольклору), вплив “солдатчини” на народну пісню, про яку він го� ворить з великою повагою, відзначаючи здат� ність народної культури в цілому зберігати своє здорове ядро, відмітаючи, як лушпину, все чу� же. Головною причиною побутування темних забобонів у народному середовищі він вважає відсутність українських шкіл у краї та заборону друкувати книги українською мовою. Про на� слідки останньої заборони І. Абрамов пише: “Неминуче це призводило до згасання народ� ного духу і творчих сил країни, викликаючи по� мітну відсталість тутешнього населення, розу� мова ж відсталість у свою чергу кинула свою чорну тінь на всі сторони народного побуту, то� му що на ниві розуму не можна нам відставати” (с. 74). Може, варто дослухатись до застере� ження, зробленого в 1904 р., бо в Україні і те� пер не друкуються книги українською мовою, хоч і немає заборони на друкування. У Вороніжі народились відомий художник Микола Мурашко – учень І. Рєпіна, сходо� знавець Павло П’ясецький. Цим та іншим ви� датним землякам І. Абрамов присвячує свої розвідки, не поминаючи увагою і звичайних людей. Завдяки йому ми знаємо імена носіїв народної культури, у статті “Воронізькі крає� знавці” (1959) він з великою повагою розпові� дає про тих, від кого записував казки, пісні, перекази – Давида Єрофійовича Макаренка, Якова Сергійовича Польовика. Це може слу� гувати гарним прикладом для сучасних науков� ців, які ще не віддали належного народним спі� вавторам своїх праць, залишаючи їх імена ли� ше в примітках до книг або в архівах. Підсумовуючи сказане, хочеться відзначи� ти високий науковий рівень даного видання і високофахову роботу упорядника. Звичайно, хотілося б, щоб до книги ввійшли й інші праці Івана Абрамова, та зміст її не в останню чергу зумовлено ювілейною датою – 830 років Во� роніжу і відповідним фінансуванням. Єдине побажання: можливо, варто було б перекласти українською мовою дореволюційні роботи І. Абрамова, повернувши йому, таким чином, право друкуватися українською, а тим більше, що дане видання не є факсимільним. Творча діяльність Гната Мартиновича Хот� кевича (1877–1938) відзначається винятко� вою багатогранністю – він був талановитим письменником, публіцистом, критиком, істо� риком, етномузикознавцем, музикантом, ре� жисером, педагогом, перекладачем, а також надзвичайно обдарованим пропагандистом на� родних пісень і дум. Г. Хоткевич пройшов складний життєвий і творчий шлях, який від� творено на підставі архівних і документальних матеріалів у монографії Надії Супрун “Гнат Хоткевич – музикант” 1. Авторка висвітлює діяльність і творчість універсального україн� ського митця, досліджуючи їх в єдності соці� ально�історичних, фольклорно�етнографічних, органологічних та композиторських аспектів. У даній статті розглядається його діяльність як дослідника кобзарського мистецтва, етному� зикознавця та інструментознавця, який заклав основи системного підходу до вивчення музич� них інструментів, що побутують в Україні. “Мабуть, звуки бандури “дядька Павла” дали певне спрямування деяким періодам мого життя” 2, – читаємо у спогадах Гната Марти� новича. 1895 року Г. Хоткевич придбав кон� цертну бандуру, яку змайстрував талановитий народний скрипаль і бандурист Арсентій Ос� тапенко (Мова). З нею він уже не розлучався до кінця життя. У грі на цьому старовинному інструменті він досяг неперевершеної майстер� ності. Пізніше вивчення “кобзарської та бан� дуристської справи” стало одним із головних Станіслав ДИМЧЕНКО ÊÎÁ ÇÀÐ ÑÜÊÈÉ ÅÒÍÎÃÐÀÔ²×ÍÈÉ ÊÎÍÖÅÐ Ò ÃÍÀÒÀ ÕÎÒÊÅÂÈ×À (ä î 105-¿ ð³÷íèö³ Àðõ å îë îã³÷íîãî ç ’ ¿çä ó)
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20200
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T19:03:07Z
publishDate	2007
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Бондаренко, Г. 2011-05-22T10:35:46Z 2011-05-22T10:35:46Z 2007 Велика спадщина маленького містечка / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 5. — С. 87-89. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20200 Рецензія на книгу: Іван Абрамов. З історії та культури селища Вороніж. Фольклорно-етнографічні та краєзнавчі нариси. Суми, видавництво “МакДен”, 2007. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Огляди. Рецензії. Анотації Велика спадщина маленького містечка Great heritage of a small town Article published earlier
spellingShingle	Велика спадщина маленького містечка Бондаренко, Г. Огляди. Рецензії. Анотації
title	Велика спадщина маленького містечка
title_alt	Great heritage of a small town
title_full	Велика спадщина маленького містечка
title_fullStr	Велика спадщина маленького містечка
title_full_unstemmed	Велика спадщина маленького містечка
title_short	Велика спадщина маленького містечка
title_sort	велика спадщина маленького містечка
topic	Огляди. Рецензії. Анотації
topic_facet	Огляди. Рецензії. Анотації
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20200
work_keys_str_mv	AT bondarenkog velikaspadŝinamalenʹkogomístečka AT bondarenkog greatheritageofasmalltown

Велика спадщина маленького містечка

Institution

Similar Items