Борисенко Валентина (Київ)

Борисенко Валентина (Київ)

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Народна творчість та етнологія
Datum:2015
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2015
Schlagworte:
Круглий стіл «Гуманітарні виклики та соціальні наслідки військових дій на Сході України»
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202003
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Борисенко Валентина (Київ) // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 6. — С. 67-69. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202003
record_format dspace
spelling 2025-02-21T09:13:19Z
2015
Борисенко Валентина (Київ) // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 6. — С. 67-69. — укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202003
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнологія
Круглий стіл «Гуманітарні виклики та соціальні наслідки військових дій на Сході України»
Борисенко Валентина (Київ)
Borysenko Valentyna (Kyiv)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Борисенко Валентина (Київ)
spellingShingle Борисенко Валентина (Київ)
Круглий стіл «Гуманітарні виклики та соціальні наслідки військових дій на Сході України»
title_short Борисенко Валентина (Київ)
title_full Борисенко Валентина (Київ)
title_fullStr Борисенко Валентина (Київ)
title_full_unstemmed Борисенко Валентина (Київ)
title_sort борисенко валентина (київ)
topic Круглий стіл «Гуманітарні виклики та соціальні наслідки військових дій на Сході України»
topic_facet Круглий стіл «Гуманітарні виклики та соціальні наслідки військових дій на Сході України»
publishDate 2015
language Ukrainian
container_title Народна творчість та етнологія
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt Borysenko Valentyna (Kyiv)
issn 0130-6936
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202003
citation_txt Борисенко Валентина (Київ) // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 6. — С. 67-69. — укр.
first_indexed 2025-11-26T04:00:46Z
last_indexed 2025-11-26T04:00:46Z
_version_ 1850610838490054656
fulltext 67 Круглий стіл Валентина Борисенко, доктор історичних наук, професор, завідувач Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України Очевидним є факт російської агресії на Схо- ді України, водночас важко заперечити й те, що збройна агресія Росії спирається на пев- ну частину зросійщеного населення Донбасу. Якщо поглянути на ситуацію, яка склалася у південно-східних областях України, то вона сьогодні є вкрай складною саме у ментально- му плані. Асимільоване населення розгублене через свою невизначеність, невпевненість, зне- віру як у само проголошених так званих ДНР і ЛНР, так і в політиці влади Києва. Зрозуміло, що більшість місцевого населення Донеччину й Луганщину незалежними республіками не вва- жає; пенсію хочуть отримувати подвійну – як українську, так і російську. Частина піддалася масованій пропаганді, про те, що це Америка нібито воює з Росією на Донбасі. Активно екс- плуатується думка, що бандерівці хочуть за- ставити усіх на Донбасі говорити українською мовою. Це часом смішно, а часом – сумно. Під впливом цих міфів екзальтоване жіноцтво пере- шкоджало українським воякам запобігти анти- державним діям проросійських бойовиків. За- дум агресорів розпалити ворожнечу до усього українського не вдався повністю, бо патріотичні громадяни всієї України стали на її захист. Ця трагічна сьогоднішня реальність готу- валася дуже давно; готувалася ретельно і по- слідовно: вже з 1955–1956 років почала стрім- ко збільшуватися кількість російських шкіл в Україні і зменшуватися кількість українських спочатку у містах, а незабаром і у селах. На Сході і Півдні російські школи стали перева- жаючими. У тодішньому м. Сталіно (Донецьк) 98 % учнів навчалися у російських школах, в Харкові – 87 %, Одесі – 87 %, Горлівці – 91,3 %. І це при значно переважаючому тут українському населенню. У таких містах, як Жданів (Маріуполь), Торез, Комунарськ, Севастополь взагалі не було жодної україн- ської школи. Безкомпромісний і об’єктивний аналіз цих явищ здійснив свого часу академік НАН України, літературознавець Іван Дзю- ба. У своїй (раніше забороненій) праці «Інтер- націоналізм чи русифікація?» автор зазначав: «Українські школи – і це вже стосується і міських, і сільських шкіл – зовсім не вихову- ють національну гідність і національне почут- тя, не дають елементарного усвідомлення своєї національної приналежності та пов’язаних з цим обов’язків, не забезпечують наймінімаль- нішого знання рідної історії та рідної культу- ри. Бо в більшості з них панує той самий дух вищості і “предпочтительности” російської культури та другорядності української як “до- важка” до російської. Тож і не доводиться ди- вуватися з того, що випускники шкіл України переважно – цілковиті невігласи щодо україн- І ентина Борисенко, І ентина Борисенко, доктор історичних наук, професор,Ідоктор історичних наук, професор, завідувач Архівних наукових фондів Ізавідувач Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів Ірукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, ІІнституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології Іфольклористики та етнології ьського НАН УкраїниІьського НАН України Ментина Борисенко,Ментина Борисенко, доктор історичних наук, професор,Мдоктор історичних наук, професор, завідувач Архівних наукових фондів Мзавідувач Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів Мрукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, МІнституту мистецтвознавства, Мукраїнському населенню. УМукраїнському населенню. У Ф валася дуже давно; готувалася ретельно і по- Ф валася дуже давно; готувалася ретельно і по- слідовно: вже з 1955–1956 Ф слідовно: вже з 1955–1956 ко збільшуватися кількість російських шкіл в Ф ко збільшуватися кількість російських шкіл в Україні і зменшуватися кількість українських Ф Україні і зменшуватися кількість українських спочатку у містах, а незабаром і у селах. На Фспочатку у містах, а незабаром і у селах. На Сході і Півдні російські школи стали перева-ФСході і Півдні російські школи стали перева- жаючими. УФжаючими. У тоФто 98Ф98 % уФ% учФчнів навчалися у російських школах, в Фнів навчалися у російських школах, в ХарковіФХаркові 91Ф91,Ф,3Ф3 %. Ф%. Е дум агресорів розпалити ворожнечу до усього Е дум агресорів розпалити ворожнечу до усього українського не вдався повністю, бо патріотичні Е українського не вдався повністю, бо патріотичні громадяни всієї України стали на її захист. Е громадяни всієї України стали на її захист. Ця трагічна сьогоднішня реальність готу-ЕЦя трагічна сьогоднішня реальність готу- валася дуже давно; готувалася ретельно і по-Евалася дуже давно; готувалася ретельно і по- слідовно: вже з 1955–1956Еслідовно: вже з 1955–1956 рокЕрок ко збільшуватися кількість російських шкіл в Еко збільшуватися кількість російських шкіл в ЕУкраїні і зменшуватися кількість українських ЕУкраїні і зменшуватися кількість українських спочатку у містах, а незабаром і у селах. На Еспочатку у містах, а незабаром і у селах. На http://www.etnolog.org.ua 68 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 6/2015 ської культури» (Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? – Київ, 1998. – С. 153). Це була політика нищення української самототожнос- ті і жорстка політика асиміляції. Русифікації сприяла не лише система освіти, але й засоби масової інформації та видавнича справа, що призвело до колосального збільшення видань російською мовою. Це стосувалося і науко- вої продукції, бо з 1975 року було заборонено захищати дисертації національними мовами і посипалися статті, брошури, монографії ро- сійською. Коли у 1960-х роках серед інтелігенції ви- ник рух супротиву асиміляції українців, то почалися репресії, заслання, переслідування. Населення на Півдні і Сході ставало відчу- женим від інтересів своєї Батьківщини. Після здобуття незалежності України, за що проголо- сувала більшість, п’ята колона активізувалася, намагаючись представити Україну головно як полінаціональну. Це при тому, що за переписом 2001 року українці в Україні складали 77,8 % від усього населення, що вказує на високу моно- етнічність соціуму, у порівнянні з більшістю єв- ропейських держав. Під гаслами забезпечення прав національних меншин політики сусідньої держави продовжували через своїх лобістів в Україні втілювати мету денаціоналізації та асиміляції українців. З цього приводу цікаві відверті погляди колишнього впливового ро- сійського політика (у 1990-х роках був головою Держмайна Росії) Альфреда Коха, який у про- грамі «Свобода слова» 24 жовтня 2003 року заявив: «Я вам что хочу сказать, глубоко убеж- ден, что интересы России не ограничивают- ся островом Тузла. Я считаю, что России (по праву, по факту), может быть дипломатически, как-то иначе, де-юре, но по факту должен при- надлежать и Крым, и Херсон, и Николаев, и Одесса. И это наша стратегическая цель. Будет ли там развиваться украинский флаг или рос- сийский триколор, меня откровенно говоря, не интересует. Важно, чтобы по факту это были российские земли, которые учитывали наши интересы, и чтобы там присутствовал россий- ский капитал, российские люди, российские интересы. Для этого, дипломатические каналы уже исчерпаны. Остается один-единственный путь – это экономическая экспансия, это фактически скупка этих земель, скупка этой недвижимости, скупка этих заводов, скупка инфраструктуры и так далее...». Ця цинічна відвертість продовжує втілюва- тися сьогодні у життя вже з боку чинних про- російських політиків в Україні. Не лише немає жодної підтримки розвитку української освіти, науки, культури, а навпаки – йде широкий наступ на всю гуманітарну сферу життєдіяль- ності. Прикриваючись лжереформами, начебто за європейськими стандартами, керівники від освіти й культури ліквідували такі спеціальнос- ті, як етнологія, фольклористика, мистецтво- знавство; зменшили курси з історії України, зате збільшили зі всесвітньої історії та археоло- гії. І це тоді, як у більшості європейських кра- їн, етнологія сьогодні продовжує розвиватися, відкриваються кафедри етнології не лише на іс- торичних факультетах, але й на філософських. У дипломі випускникам вишів у Болгарії, зо- крема, пишуть «історик-етнолог». У нас цього зробити вже не можна, бо зліквідували саму спеціальність «етно логія». І це у країні, яка вва- жається постколоніальною, постгеноцидною. Адже й правда: для чого українцям знання з етнічної історії? Не дай, Боже, ще пробудиться національна пам’ять і свідомість! Про засоби масової інформації вже й гово- рити немає сенсу. Бо неозброєним оком видно, що немає україномовних газет, але щоденно тисячними тиражами безкоштовно розда- ються російськомовні, зокрема відверто анти- українські «Вести»; з усіх каналів телебачення майже зникла українська мова. Розважальні російськомовні шоу пронизані українофобією, відвертим глузуванням з української етніч- ності і культури, десакралізацією історичних діячів тощо. Такий наступ на все українське триває, здійснюються плани «дальновидних» російських політиків, які, разом зі зброєю, ве- зуть на Донбас і російські підручники; випус- кають і поширюють журнал «Новоросія». Чи не пора вже вимагати від чинного уряду звер- І в Україні втілювати мету денаціоналізації та І в Україні втілювати мету денаціоналізації та асиміляції українців. ЗІасиміляції українців. З відверті погляди колишнього впливового роІвідверті погляди колишнього впливового ро сійського політика (у Ісійського політика (у 1990І1990-І-хІх роках буІроках бу Держмайна Росії) Альфреда Коха, який у проІДержмайна Росії) Альфреда Коха, який у про грамі «Свобода слова» 24Іграмі «Свобода слова» 24 жовтня 2Іжовтня 2 хочу сказать, глубоко убежІхочу сказать, глубоко убеж М полінаціональну. Це при тому, що за переписом М полінаціональну. Це при тому, що за переписом аїнці в Україні складали 77,8 М аїнці в Україні складали 77,8 ього населення, що вказує на високу моно М ього населення, що вказує на високу моно ість соціуму, у порівнянні з більшістю єв М ість соціуму, у порівнянні з більшістю єв- М - ропейських держав. Під гаслами забезпечення М ропейських держав. Під гаслами забезпечення прав національних меншин політики сусідньої Мправ національних меншин політики сусідньої держави продовжували через своїх лобістів Мдержави продовжували через своїх лобістів в Україні втілювати мету денаціоналізації та Мв Україні втілювати мету денаціоналізації та цього прМцього приводу цікаві Миводу цікаві відверті погляди колишнього впливового роМвідверті погляди колишнього впливового ро роках буМроках був головою Мв головою Держмайна Росії) Альфреда Коха, який у проМДержмайна Росії) Альфреда Коха, який у про спеціальність «етноМспеціальність «етноФ сувала більшість, п’ята колона активізувалася, Ф сувала більшість, п’ята колона активізувалася, намагаючись представити Україну головно як Фнамагаючись представити Україну головно як полінаціональну. Це при тому, що за переписом Фполінаціональну. Це при тому, що за переписом аїнці в Україні складали 77,8 Фаїнці в Україні складали 77,8 % Ф% ті, як етнологія, фольклористика, мистецтво Ф ті, як етнологія, фольклористика, мистецтво знавст Ф знавство; зменшили курси з історії України, Ф во; зменшили курси з історії України, зате збільшили зі всесвітньої історії та археоло Ф зате збільшили зі всесвітньої історії та археоло гії. І Ф гії. І це тоді Ф це тоді, як у більшості європейських кра Ф , як у більшості європейських кра їн, етнологія сьогодні продовжує розвиватися, Фїн, етнологія сьогодні продовжує розвиватися, відкриваються кафедри етнології не лише на ісФвідкриваються кафедри етнології не лише на іс торичних факультетах, але й на філософських. Фторичних факультетах, але й на філософських. УФУ дипломі Фдипломі випускникам вишів у Болгарії, зоФвипускникам вишів у Болгарії, зо крема, пишуть «історик-етнолог». УФкрема, пишуть «історик-етнолог». УФзробити вже не можна, бо зліквідували саму Фзробити вже не можна, бо зліквідували саму Е наступ на всю гуманітарну сферу життєдіяль Е наступ на всю гуманітарну сферу життєдіяль ності. Прикриваючись лжереформами, начебто Е ності. Прикриваючись лжереформами, начебто за європейськими стандартами, керівники від Е за європейськими стандартами, керівники від освіти й культури ліквідували такі спеціальносЕосвіти й культури ліквідували такі спеціальнос ті, як етнологія, фольклористика, мистецтвоЕті, як етнологія, фольклористика, мистецтвоЕво; зменшили курси з історії України, Ево; зменшили курси з історії України, зате збільшили зі всесвітньої історії та археолоЕзате збільшили зі всесвітньої історії та археоло , як у більшості європейських краЕ, як у більшості європейських кра їн, етнологія сьогодні продовжує розвиватися, Еїн, етнологія сьогодні продовжує розвиватися, http://www.etnolog.org.ua 69 Круглий стіл нути увагу на основну гуманітарну пробле- му – дерусифікацію населення України, яка не менш важлива, аніж економіка. Слід, нарешті, цьому покласти край. ІМ ФЕ http://www.etnolog.org.ua

Ähnliche Einträge