Закон України "Про правотворчу діяльність" як нормативна основа правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості в Україні
20 вересня 2023 р. набув чинності Закон України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 № 3354-IX, який визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроєктування, порядок здійснення обл...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2024 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2024
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202016 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Закон України "Про правотворчу діяльність" як нормативна основа правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості в Україні / О.О. Кот, А.М. Колодій // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 8. — С. 51-57. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860004515663577088 |
|---|---|
| author | Кот, О.О. Колодій, А.М. |
| author_facet | Кот, О.О. Колодій, А.М. |
| citation_txt | Закон України "Про правотворчу діяльність" як нормативна основа правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості в Україні / О.О. Кот, А.М. Колодій // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 8. — С. 51-57. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | 20 вересня 2023 р. набув чинності Закон України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 № 3354-IX, який визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроєктування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів. Ця стаття є першим кроком на шляху до широкого громадського та наукового осмислення цього Закону, оскільки надалі він визначатиме правову політику нашої країни у сфері правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості.
On September 20, 2023, the Law of Ukraine “On Lawmaking” No. 3354-IX dated August 24, 2023 came into force, which defines the legal and organizational framework for lawmaking, principles and procedure for its implementation, participants in lawmaking, principles of rulemaking techniques, procedure for accounting for regulatory acts, as well as rules for the operation of regulatory acts, elimination of gaps, overcoming conflicts in regulatory acts and control over the implementation of regulatory acts. This article is the first step towards a broad public and scientific understanding of this Law, as it will further determine the legal policy of our country in the field of law formation, lawmaking, Lex making, and rulemaking.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:38:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 8 51
ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ПРАВОТВОРЧУ
ДІЯЛЬНІСТЬ» ЯК НОР МАТИВНА
ОСНОВА ПРАВОУТВОРЕННЯ,
ПРАВОТВОРЧОСТІ, ЗАКОНОТВОРЧОСТІ
ТА НОРМОТВОРЧОСТІ В УКРАЇНІ
20 вересня 2023 р. набув чинності Закон України «Про правотворчу діяль-
ність» від 24.08.2023 № 3354-IX, який визначає правові та організаційні
засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учас-
ників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроєктування, по-
рядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії
нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нор-
мативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією норма-
тивно-правових актів. Ця стаття є першим кроком на шляху до широкого
громадського та наукового осмислення цього Закону, оскільки надалі він ви-
значатиме правову політику нашої країни у сфері правоутворення, право-
творчості, законотворчості та нормотворчості.
Починаючи розмову про Закон України «Про правотворчу ді-
яльність» від 24.08.2023 № 3354-ІХ1, слід насамперед зазначити,
що він набуває чинності з дня, наступного за днем його опублі-
кування, і вводиться в дію через один рік від дня припинення
або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Пре-
зидента України «Про введення воєнного стану в Україні» від
24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про за-
твердження Указу Президента України «Про введення воєнного
стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX. Проте вже сам факт
ухвалення та опублікування цього Закону пов’язаний з необхід-
ністю внесення певних коректив в ідеологію правоутворення,
правотворчості, законотворчості та нормотворчості в Україні.
Зазначений Закон зумовлює внесення змін до багатьох нор-
мативно-прав ових актів, зокрема до Кодексу адміністративного
судочинства України від 06.07.2005 № 2747-ІV; Законів Украї-
ни «Про державне регулювання ринків капіталу та організова-
них товарних ринків» від 30.10.1996 № 448/96-ВР, «Про обо-
в’яз ковий примірник документів» від 09.04.1999 № 595-ХІV,
1 Закон України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 № 3354-ІХ.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3354-20#Text
КОТ
Олексій Олександрович —
доктор юридичних наук,
професор, член-кореспондент
НАПрН України, директор
Інституту правотворчості та
науково-правових експертиз
НАН України
НАУКА НАУКА
І СУСПІЛЬСТВО І СУСПІЛЬСТВО
doi: https://doi.org/10.15407/visn2024.08.051
КОЛОДІЙ
Анатолій Миколайович —
доктор юридичних наук, профе-
сор, член-кореспондент НАПрН
України, головний науковий
співробітник відділу дослідження
проблем правотворчості та
адаптації законодавства України
до права ЄС Інституту правотвор-
чості та науково-правових експер-
ти з НАН України
52 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (8)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
«Про комітети Верховної Ради України» від
04.04.1995 № 116/95-ВР; Регламенту Верховної
Ради України, затвердженого Законом України
«Про Регламент Верховної Ради України» від
10.02.2010 № 1861-VI; Законів України «Про
систему гарантування вкладів фізичних осіб»
від 23.02.2012 № 4452-VI, «Про Кабінет Міні-
стрів України» від 27.02.2014 №795-VIІ, «Про
вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII та бага-
тьох інших законодавчих актів.
Водночас цей Закон передбачає цілу низку
конкретних завдань, адресованих Верховній
Раді України; комітетам Верховної Ради Укра-
їни; апарату Верховної Ради України; Голові
Верховної Ради України; Погоджувальній раді
Верхов ної Ради України; тимчасовим слідчим
комісіям та тимчасовим спеціальним комісіям
Верховної Ради України; депутатським фрак-
ціям та депутатським групам у Верховній Рад і
України; офіційним друкованим виданням
Верховної Ради України; Кабінету Міністрів
України; Міністерству юстиції України та ін-
шим центральним органам ви конавчої влади
в Україні; Нац іональній комісії з цінних папе-
рів та фондового ринку; Національній комісії,
що здійснює державне регулювання у сферах
енергетики та комунальних послуг; Консти-
туційному Суду України; Генеральному про-
курору України; директору Державного бюро
розслідувань; Єдиному державному реєстру
нормативно-правових актів; Національній
академії наук України та багатьом іншим орга-
нам державної влади, відповідним організаці-
ям та інституціям в Україні.
Закон України «Про правотворчу діяль-
ність» ґрунтується на теорії правоутворення,
правотворчості, законотворчості та нормот-
ворчості. Однією з його цілей визначено забез-
печення участі громадянського суспільства у
правотворчій діяльності, тобто в національно-
му правоутворенні, а також забезпечення якос-
ті законодавства України. У преамбулі Закону
йдеться також про визначення правил техні-
ки нормопроєктування, тобто про структурну
складову нормотворчості.
Дія цього Закону поширюється на суспільні
відносини, що виникають у процесах:
1) планування правотворчої діяльності;
2) розроблення проєктів нормативно-право-
вих актів;
3) прийняття (видання) нормативно-право-
вих актів;
4) доведення нормативно-правових актів до
відома населення;
5) набрання чинності нормативно-правови-
ми актами;
6) ведення обліку нормативно-правових актів;
7) дії нормативно-правових актів, подолан-
ня колізій у них, усунення прогалин;
8) здійснення контролю за реалізацією нор-
мативн о-правових актів.
Це є свідченням повноцінності зазначеного
Закону, поширення викладених у ньому норм
права на переважну більшість суспільних від-
носин, пов’язаних із правоутворенням, право-
творчістю, законотворчістю та нормотворчістю.
Суб’єктами правотворчої діяльності прого-
лошено органи державної влади, органи місце-
вого самоврядування, їхніх посадових осіб та
інші суб’єкти, наділені Конституцією України
та Законом України «Про правотворчу діяль-
ність» повноваженнями щодо прийняття (ви-
дання) нормативно-правових актів, а саме:
1) Український народ на всеукраїнському
референдумі;
2) Верховну Раду України;
3) Президента України;
4) Кабінет Міністрів України;
5) міністерства;
6) інші органи державної влади та інші
суб’єкти публічного права, які згідно із зако-
ном здійснюють від імені держави правотвор-
чу діяльність і юрисдикція яких поширюється
на територію України;
7) Верховну Раду Автономної Республіки
Крим, Раду міністрів Автономної Республіки
Крим, міністерства Автономної Республіки
Крим;
8) голів місцевих державних адмін істрацій
та керівників структурних підрозділів місце-
вих державних адміністрацій;
9) територіальну громаду на місцевому ре-
ферендумі;
10) органи місцевого самоврядування.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 8 53
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Закон України «Про правотворчу діяль-
ність» регламентує систему законодавства
України, яка структурується від актів вищої
юридичної сили до актів нижчої юридичної
сили і включає:
1) Конституцію — Основний Закон України;
2) Закони України;
3) підзаконні нормативно-правові акти, такі як:
• постанови Верховної Ради України, що
містять норми права;
• укази Президента України, що містять
норми права;
• постанови Кабінету Міністрів України, що
містять норми права;
• накази міністерств, що містять норми права;
• акти інших державних органів, що містять
норми права;
• постанови Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, постанови Ради міністрів
Автоно мної Республіки Крим, накази мініс-
терств Автономної Республіки Крим, що міс-
тять норми п рава;
• розпорядження голів місцевих державних
адміністрацій, накази керівників структурних
підрозділів місцевих державних адміністрацій,
що містять норми права;
• акти органів місцевого самоврядування,
що містять норми права;
• чинні міжнародні договори, згода на обо в’яз-
ковість яких надана Верховною Радою України;
• інші чинні міжнародні договори України.
У зв’язку з цим є всі підстави стверджувати,
що Закон України «Про правотворчу діяль-
ність» визначає систему нормативно-правових
актів та систему законодавства, відповідно, іс-
тотно вдосконалюються правот ворчість та за-
конотворчість в Україні, створюються умови
для стабільності, зрозумілості та подальшого
розвитку законодавства.
Закон України «Про правотворчу діяль-
ність» є перспективним та програмним норма-
тивно-правовим актом, о скільки планування
пра вотворчої діяльності здійснюється шляхом
підготовки документів публічної політики з ме-
тою визначення проблем, що існують у суспіль-
них відносинах, оптимальних способів ї х вирі-
шення, а також прогн озування перспективного
розвитку правового регулювання суспільних
віднос ин. Документи публічної політики поді-
ляються на аналітичні, прогнозні та програмні.
Актуальними й новаторськими слід визна-
ти положення Закону щодо концепції проєк-
т у нормативно-правового акта, оцінки впливу
проєкту нормативно-правового акта, техніки
нормопроєктування, структури первинного за-
кону, експертизи проєкту нормативно-право-
вого акта, обліку нормативно-правових актів,
дії нормативно-правового акта в часі, усунення
правових прогалин та їх подолання, подолан-
ня колізій норм права, правового моніторингу,
звіту про рез ульт ати правового моніторингу
нормативно-правового акта та багато інших.
О тже, цілком обґрунтовано можна ствер-
джувати, що Закон України «Про правотвор-
чу діяльність» за своє ю сутністю та змістом є
базовим нормативним актом для правової сис-
теми України і передбачає її реформування,
вдосконалення, впорядкування та оптиміза-
цію, насамперед таких її підсистем, як право-
утворення, пра вотворчість, законотворчість,
нормотворчість тощо.
Тому, зважаючи на прийняття Закону Укра-
їни «Про правотворчу діяльність», доцільно
дослідити співвідношення та розуміння пред-
став никами юридичної науки понять «право-
утворення», «правотворчість», «законотвор-
чість», «нормотворчість».
Правоутворення — це відносно тривалий
процес формування юридичних норм, що по-
чинається з визнання державою певних сус-
пільних відносин, усвідомлення необхідності
їх правового регулювання, формального закрі-
плення і державного захисту юридичних при-
писів. Процес правоутворення складається з
кількох етапів.
На першому етапі відбувається формування
певних суспільних відносин, які в результаті
багаторазового повторення набувають норма-
тивного характеру.
На другому етапі, який можна назвати пра-
возакріпленням, відбувається державне санк-
ціонування суспільної та державної (в історич-
ному аспекті — передусім судової) практики, її
розгорнуте законодавче закріплення.
54 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (8)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
На третьому етапі уповноважений суб’єкт
самостійно створює широке коло правових
приписів. Саме цей етап ми називатимемо пра-
вотворчістю 2.
Потрібно відверто визнати, що стосовно
правотворчості є різні, інколи навіть проти-
лежні точки зору. З одного боку, це можна вва-
жати недоліком сучасної юридичної науки, а
з іншого — така ситуація свідчить про багато-
манітність, масштабність та різновекторність
цього поняття. Зокрема, під правотворчістю
розуміють:
• процес створення законів як актів найви-
щої юридичної с или уповноваженими держав-
ними та недержавними суб’єктами;
• процес формування всієї сукупності нор-
мат ивно-правових актів;
• діяльність людського роз уму, спрямовану
на створення законів;
• п ізнавальну діяльність, спрямовану на ви-
вчення суспільних відносин, що потребують
право вої регламентації;
• перший етап правоутворення;
• теорію, спрямовану на вивчення суспільної
практики зі створення правових норм, тощо3.
Законотворчість — це процес творення зако-
ну від законотворчого замислу, прогнозування,
розроблення законопроєкту до введення його в
дію, тлумачення та можливого подальшого ко-
ригування (змінення, доповнення) 4. Інше ви-
значення законотворчост і формулюється так:
це процес діяльності вищих органів державної
влади щодо видання законодавчих актів, який
складається з шести стадій:
1) прогнозування і планування законодав-
ства;
2) внесення пропозицій про зміни в законі;
3) розроблення концепці ї закону і підготов-
ка законопроєкту;
2 Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін. Загаль-
на теорія держави і права: підручник. За ред.
М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. Харків:
Право, 2002. С. 320.
3 Сурилов А.В. Теория государства и права: учебное по-
собие. Киев, Одесса: Вища школа, 1989. С. 288—293.
4 Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручник. Київ:
Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. С. 345.
4) спеціальне та громадське обговорення
проєкту закону;
5) розгляд і прийняття закону;
6) опублікування закону і набуття ним чин-
ності 5.
Зі сказаного вище випливає, що законотвор-
чість і правотворчість аж ніяк не є тотожними
поняттями. Аналогічно тому, як розмежовують
категорії «сист ема права» і «система законо-
давства»; «нормативно-правовий акт», «закон»
та «підзаконний нормативно-правовий акт»,
так само розрізняють і поняття «правотвор-
чість» і «законотворчість», які співвідносяться
одне з одним як загальне і конкретне. На відмі-
ну від правотворчості, метою законотворчості
є створення закону (законодавчого акта). Тому
законотворчість — це вид уповноваженої ком-
петентної діяльності, за допомогою яко ї воля
певного соціального суб’єкта підноситься до
ступеня закону і виражається в нормі права.
Законотворчість є основою правотворчості,
найважливішою її складовою, тому законот-
ворчості притаманні ознак и, спільні для всіх
видів правотворчості. Однак якщо правотвор-
чість — це діяльність із підготовки, затверджен-
ня та оприлюднення нормативно-правових ак-
тів (законів та підзаконних нормативно-пра-
вових актів), що здійс нюється компетентними
суб’єктами, то законотворчість — це діяльність
із підготовки, затвердження та оприлюднення
тільки зак онодавчих актів.
Досить невизначеним у цьому категорій-
но-понятійному ряду є поняття «но рмотвор-
чість». Саме тому важливо наголосити, що під
нормотворчістю найчастіше розуміють норма-
тивно регламен товану сукупність послідовно
здійснюваних дій щодо розроблення, прийнят-
тя (змінення) підзаконних нормативно-право-
вих актів та їх оприлюднення. Саме так тлума-
чать цей термін автори колективної монографії
«Нормотворча діяльність Президента України
та її нормопроєктне забезпечення»6. Водночас
5 Голубовська В.С. Законотворча діяльність в умовах
розвитку інформаційного суспільства. Правова ін-
форматика. 2013. № 4. С. 29—34.
6 Скрипнюк О.В., Федоренко В.Л., Барабаш Ю.Г., Бер-
назюк Я.О. та ін. Нормотворча діяльність Президен-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 8 55
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
у «Юридичній енциклопедії» зазначено, що
«правотворчість т існо пов’язана із законот-
ворчістю. Остання, проте, є вужчим поняттям,
оскільки стосується прийняття лише законів, а
правотворчість охоплюється процес прийняття
як законів, так і інших нормативно-правових
актів»7. Цю точку зору на співвідношення пра-
вотворчості, законотворчості і нормотворчості
поділяють б агато інших вчених, у тому числі й
М.С. Кельман, який у своєму навчальному по-
сібнику виокремлює параграфи «Законодавчий
процес у парламенті України і його етапи» та
«Нормотворчий процес в Уряді України»8.
Проте заради об’єктивності слід визнати, що
така позиція не є загальноприйнятою. Напри-
клад, уже згадана «Юридична енциклопедія»
при визначенні поняття «нормотворчість» від-
силає до поняття «правотворчість», що свід-
чить про те, що її автори не розрізняють ці по-
няття 9.
Крім того, в деяких доктринальних джере-
лах стверджується, що «у сучасній юридич-
ній літературі спостерігається заміна терміна
«правотворчість» терміном «нормотворчість»,
або ж дискутується питання про співвідно-
шення термінів «правотворення», «правотвор-
чість», «нормотворчість». Проте не зазнача-
ються генетичні їх корені та не висвітлюється
належність цих категорій до відповідних типів
праворозуміння»10.
Загалом, аналізуючи різноманітні точки
зору на розуміння нормотворчості, можна
констатувати, що найбільш поширеним є твер-
дження, що нормотворчість — це:
1) діяльність, спрямована на створення
будь-яких соціальних норм (політичних, пра-
та України та її нормопроектне забезпечення: моно-
графія. За ред. О.В. Скрипнюка і В.Л. Федоренка.
Київ: НАДУ, 2011.
7 Юридична енциклопедія. В 6 т. Голова редколегії
Ю.С. Шемшученко. Т. 5: П—С. Київ, 2003. С. 51.
8 Кельман М.С. Теорія права: навчальний посібник.
Тернопіль: Поліграфіст, 1998. С. 83—91.
9 Юридична енциклопедія. В 6 т. Голова редколегії
Ю.С. Шемшученко. Т. 4: Н—П. Київ, 2002. С. 193.
10 Велика українська юридична енциклопедія. В 20 т.
Т. 3: Загальна теорія права. Голова редколегії
О.В. Петришин. Харків: Право, 2017. С. 359—365.
вових, релігійних, звичаєвих, етичних, корпо-
ративних тощо);
2) діяльність уповноважених суб’єктів (на-
роду, держави, органів місцевого самовряду-
вання, громадських організацій), орієнтована
на створення правових норм та нормативно-
правових актів;
3) діяльність компетентних державних орга-
нів (законодавчих, виконавчих, судових) сто-
совно розроблення та прийняття нормативно-
правових актів;
4) діяльність уповноважених суб’єктів з роз-
роблення, розгляду, прийняття та офіційного
оприлюднення нормативно-правових актів, що
регламентується нормотворчою процедурою;
5) діяльність, спрямована на створення, до-
повнення, внесення змін та скасування норм
права;
6) діяльність, що є основою, головним еле-
ментом правотворчості;
7) діяльність, яка є формою правотворчості;
8) діяльність, спрямована на біль ш спроще-
ну процедуру прийняття нормативно-право-
вих актів;
9) діяльність, яка полягає в офіційному вста-
новленні, зміненні та скасуванні правових норм,
що становлять зміст чинних джерел права;
10) наукова та організаційна діяльність з
підготовки, експертизи, змінення, доповнення,
прийняття (видання) чи скасування норма-
тивно-правових актів;
11) діяльність, що є різновидом правотвор-
чості;
12) діяльність, що є підзаконною, державно-
владною формою прийняття норм права;
13) діяльність, завдяки якій створюються
правила, нормативи, регламенти;
14) діяльність, що є формою і методом в ад-
міністративному праві;
15) діяльність посадових осіб органів вико-
навчої влади з розроблення нормативно-пра-
вових актів 11.
11 Риндюк В.І. Нормотворча діяльність: навчальний
посібник. Київ: КНЕУ, 2015; Велика українська юри-
дична енциклопедія. У 20 т. Т. 3: Загальна теорія пра-
ва. Голова редколегії О.В. Петришин. Харків: Право,
2017. С. 359—365.
56 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (8)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Отже, з викладеного вище можна зробити
такі висновки.
По-перше, сучасна вітчизняна юридична док-
трина дуже далека від моністичного або хоча б
більш-менш одноманітного (наскільки це мож-
ливо в гуманітарній науці) розуміння понять
«правоутворення», «правотворчість», «зако-
нотворчість» і, особливо, «нормотворчість», їх
співвідношення та взаємопроникнення.
По-друге, на відміну від правотворчості, ме-
тою якої є створення нормативно-правового
акта (закону або підзаконного акта), та зако-
нотворчості, метою якої є створення законо-
давчого акта (конституційного закону, кон-
ституційного договору, кодексу, органічного,
поточного та спеціального закону, декларації),
метою нормотворчості є створення норматив-
но-правових приписів (статей, частин статей,
пунктів, підпунктів, абзаців, речень), у яких
викладено окремі норми права.
Принагідно слід підкреслити, що неодноз-
начне, різноманітне, а інколи навіть абсолютно
полярне тлумачення нормотворчості великою
мірою зумовлено відсутністю об’єктивного та
повноцінного розуміння нормативно-право-
вого припису як кінцевого результату нормот-
ворчості.
Зауважимо, що нормативно-правовий при-
пис — це нормативне, регулятивне, обов’язкове,
прийняте уповноваженим суб’єктом, елемен-
тарне, логічно завершене, мінімальне правило
поведінки, безпосередньо виражене в тексті
нормативно-правового акта, що відображає єд-
ність змісту права та форми його вираження.
Тому можна стверджувати, що первинним
елементом системи нормативно-правових ак-
тів є не стаття нормативно-правового акта, а
нормативно-правовий припис. Однак норма-
тивно-правові приписи по-різному виклада-
ються у статтях нормативно-правових актів.
Наприклад, в одній статті нормативно-право-
вого акта викладено один нормативно-право-
вий припис, а отже, норма права, відображен-
ням якої є нормативно-правовий припис, та
стаття нормативно-правового акта збігаються.
Однак законодавець чи нормотворець можуть
подати їх і в інший спосіб, зокрема виклавши в
одній і тій самій статті нормативно-правового
акта кілька нормативно-правових приписів.
Прикладом, коли в одній статті нормативно-
правового акта викладено один нормативно-
правовий припис, є частина 1 ст. 5 Конституції
України, в якій стверджується, що «Україна є
республікою». Зовсім іншу конструкцію реалі-
зовано в частині 1 ст. 1 Конституції України, в
якій регламентовано, що «Україна є суверенна
і незалежна, демократична, соціальна, правова
держава», адже в цьому разі в одній статті вмі-
щено п’ять нормативно-правових приписів, а
саме: «Україна є суверенна держава», «Україна
є незалежна держава», «Україна є демократич-
на держава», «Україна є соціальна держава»,
«Україна є правова держава».
По-третє, щодо співвідношення термінів
«правоутворення», «правотворчість», «законо-
творчість» та «нормотворчість» можна ствер-
джувати, що «правоутворення» є найбільш ши-
роким поняттям, яке означає зародження права
в надрах суспільства, поступ ове виявлення його
сутності, усвідомлення необхідності правового
врегулювання певних суспільних відносин.
Правотворчість та законотворчість є завер-
шальними стадіями правоутворення, адже їх
сутність полягає у створенні нормативно-пра-
вових актів.
Нормотворчість відіграє певну обслугову-
вальну роль щодо правотворчості та законот-
ворчості, оскільки вона спрямована на ство-
рення, конструювання та коригування нор-
мативно-правових приписів, елементарних,
одиничних правил поведінки, які викладено в
нормативно-правових актах.
Тобто якщо правотворчість і законотвор-
чість є складовими правоутворення, то нор-
мотворчість є основною змістовою частиною
правотворчості й законотворчості.
На завершення слід зауважити, що ця стаття
є першим кроком на шляху до широкого гро-
мадського та наукового осмислення Закону
України «Про правотворчу діяльність», який,
безперечно, визначатиме надалі правову по-
літику нашої країни у сфері правоутворення,
правотворчості, законотворчості та нормот-
ворчості.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 8 57
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Oleksiy O. Kot
Institute of Lawmaking and Scientific Legal Expertises of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-7284-4507
Anatoliy M. Kolodiy
Institute of Lawmaking and Scientific Legal Expertises of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6647-700X
THE LAW OF UKRAINE “ON LAWMAKING” AS A REGULATORY FRAMEWORK
FOR LAW FORMATION, LAWMAKING, LEX MAKING AND RULEMAKING IN UKRAINE
On September 20, 2023, the Law of Ukraine “On Lawmaking” No. 3354-IX dated August 24, 2023 came into force, which
defines the legal and organizational framework for lawmaking, principles and procedure for its implementation, partici-
pants in lawmaking, principles of rulemaking techniques, procedure for accounting for regulatory acts, as well as rules for
the operation of regulatory acts, elimination of gaps, overcoming conflicts in regulatory acts and control over the imple-
mentation of regulatory acts. This article is the first step towards a broad public and scientific understanding of this Law,
as it will further determine the legal policy of our country in the field of law formation, lawmaking, Lex making, and
rulemaking.
Cite this article: Kot O.O., Kolodiy A.M. The Law of Ukraine “On Lawmaking” as a regulatory framework for law for-
mation, lawmaking, Lex making and rulemaking in Ukraine. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2024. (8): 51—57.
https://doi.org/10.15407/visn2024.08.051
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202016 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1027-3239 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:38:09Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кот, О.О. Колодій, А.М. 2025-02-21T17:01:26Z 2024 Закон України "Про правотворчу діяльність" як нормативна основа правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості в Україні / О.О. Кот, А.М. Колодій // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 8. — С. 51-57. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1027-3239 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202016 DOI: doi.org/10.15407/visn2024.08.051 20 вересня 2023 р. набув чинності Закон України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 № 3354-IX, який визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроєктування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів. Ця стаття є першим кроком на шляху до широкого громадського та наукового осмислення цього Закону, оскільки надалі він визначатиме правову політику нашої країни у сфері правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості. On September 20, 2023, the Law of Ukraine “On Lawmaking” No. 3354-IX dated August 24, 2023 came into force, which defines the legal and organizational framework for lawmaking, principles and procedure for its implementation, participants in lawmaking, principles of rulemaking techniques, procedure for accounting for regulatory acts, as well as rules for the operation of regulatory acts, elimination of gaps, overcoming conflicts in regulatory acts and control over the implementation of regulatory acts. This article is the first step towards a broad public and scientific understanding of this Law, as it will further determine the legal policy of our country in the field of law formation, lawmaking, Lex making, and rulemaking. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Наука і суспільство Закон України "Про правотворчу діяльність" як нормативна основа правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості в Україні The Law of Ukraine "On Lawmaking" as a regulatory framework for law formation, lawmaking, Lex making and rulemaking in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Закон України "Про правотворчу діяльність" як нормативна основа правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості в Україні Кот, О.О. Колодій, А.М. Наука і суспільство |
| title | Закон України "Про правотворчу діяльність" як нормативна основа правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості в Україні |
| title_alt | The Law of Ukraine "On Lawmaking" as a regulatory framework for law formation, lawmaking, Lex making and rulemaking in Ukraine |
| title_full | Закон України "Про правотворчу діяльність" як нормативна основа правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості в Україні |
| title_fullStr | Закон України "Про правотворчу діяльність" як нормативна основа правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості в Україні |
| title_full_unstemmed | Закон України "Про правотворчу діяльність" як нормативна основа правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості в Україні |
| title_short | Закон України "Про правотворчу діяльність" як нормативна основа правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості в Україні |
| title_sort | закон україни "про правотворчу діяльність" як нормативна основа правоутворення, правотворчості, законотворчості та нормотворчості в україні |
| topic | Наука і суспільство |
| topic_facet | Наука і суспільство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202016 |
| work_keys_str_mv | AT kotoo zakonukraínipropravotvorčudíâlʹnístʹâknormativnaosnovapravoutvorennâpravotvorčostízakonotvorčostítanormotvorčostívukraíní AT kolodíiam zakonukraínipropravotvorčudíâlʹnístʹâknormativnaosnovapravoutvorennâpravotvorčostízakonotvorčostítanormotvorčostívukraíní AT kotoo thelawofukraineonlawmakingasaregulatoryframeworkforlawformationlawmakinglexmakingandrulemakinginukraine AT kolodíiam thelawofukraineonlawmakingasaregulatoryframeworkforlawformationlawmakinglexmakingandrulemakinginukraine |