Російські історичні патерни як зброя агресії і "московський фактор" у політиці Заходу щодо України
Стаття є продовженням авторського аналізу історичних «вишукувань» Путіна, в основі яких лежить теза про Україну як «частину російської цивілізації». Показано, що завданню з відновлення цієї «історичної справедливості» за допомогою війни в РФ підпорядковані суспільна мобілізація всіх верств населення...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2024 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2024
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202052 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Російські історичні патерни як зброя агресії і "московський фактор" у політиці Заходу щодо України / В.М. Литвин // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 10. — С. 51-66. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859792761864060928 |
|---|---|
| author | Литвин, В.М. |
| author_facet | Литвин, В.М. |
| citation_txt | Російські історичні патерни як зброя агресії і "московський фактор" у політиці Заходу щодо України / В.М. Литвин // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 10. — С. 51-66. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Стаття є продовженням авторського аналізу історичних «вишукувань» Путіна, в основі яких лежить теза про Україну як «частину російської цивілізації». Показано, що завданню з відновлення цієї «історичної справедливості» за допомогою війни в РФ підпорядковані суспільна мобілізація всіх верств населення, «уточнення» канонів державної історичної пам’яті, перегляд рішення щодо реабілітації радянських громадян, посилення контролю і репресії проти нелояльних росіян. Проведено паралелі між політикою нинішньої Росії і довоєнної Німеччини з цього кола питань. Йдеться також про тих, кого Путін наслідує в інтерпретації історії, — Івана IV Грозного і Сталіна. Автор звертає увагу на те, як Путін вдається до шантажу ядерною зброєю. За його оцінками, нинішню ситуацію можна зіставити з передоднем Другої світової війни, коли Європа намагалася умиротворити агресора, тоді як сьогодні «московський фактор» відчутно впливає на політику Заходу щодо України.
The article is a continuation of the author’s analysis of Putin’s historical “research”, which is based on the thesis of Ukraine being a “part of Russian civilization”. It is shown that in the Russian Federation the task of restoring this “historical justice” through the war is the one to which the social mobilization of all segments of the population, “clarification” of the canons of state historical memory, revision of the decision to rehabilitate Soviet citizens, and increased control and repression of disloyal Russians are subordinated. The author draws parallels between the policies of today’s Russia and pre-war Germany on this range of issues. The author also talks about those whom Putin imitates in his interpretation of history — Ivan IV the Terrible and Stalin. The author draws attention to how Putin resorts to blackmail with nuclear weapons. According to his estimates, the current situation can be compared to the eve of World War II, when Europe tried to appease the aggressor, while today the “Moscow factor” significantly affects Western policy toward Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-12-02T12:07:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 10 51
РОСІЙСЬКІ ІСТОРИЧНІ ПАТЕРНИ
ЯК ЗБРОЯ АГРЕСІЇ І «МОСКОВСЬКИЙ
ФАКТОР» У ПОЛІТИЦІ ЗАХОДУ
ЩОДО УКРАЇНИ
Стаття є продовженням авторського аналізу історичних «вишукувань»
Путіна, в основі яких лежить теза про Україну як «частину російської
цивілізації». Показано, що завданню з відновлення цієї «історичної спра-
ведливості» за допомогою війни в РФ підпорядковані суспільна мобілізація
всіх верств населення, «уточнення» канонів державної історичної пам’яті,
перегляд рішення щодо реабілітації радянських громадян, посилення конт-
ролю і репресії проти нелояльних росіян. Проведено паралелі між політи-
кою нинішньої Росії і довоєнної Німеччини з цього кола питань. Йдеться
також про тих, кого Путін наслідує в інтерпретації історії, — Івана IV
Грозного і Сталіна. Автор звертає увагу на те, як Путін вдається до шан-
тажу ядерною зброєю. За його оцінками, нинішню ситуацію можна зіста-
вити з передоднем Другої світової війни, коли Європа намагалася умирот-
ворити агресора, тоді як сьогодні «московський фактор» відчутно впливає
на політику Заходу щодо України.
Якщо відійти від уже звичних загальновживаних визначень, то,
очевидно, можна погодитися з тим, що історія — це сукупність
особистих доль та втрачених людських можливостей. Не ви-
падково К. Аденауер вбачав у ній суму речей, яких можна було
уникнути. Бо, як точно зауважив німецький вчений М. Брет-
тін, — це те, що з неї робить людина 1. Адже з античних часів
історики тлумачили події крізь призму їх особистого сприй-
няття, користуючись монополією на історієписання. Взагалі
минуле в різні епохи та в різних країнах бачили по-різному, за-
лежно від викликів і завдань, що поставали перед ними, точні-
ше й переважно — від того, як їх розуміли державні особи.
У переламні історичні моменти така експлуатація минулого
була потрібна їм насамперед для утвердження й підтримання
статусу державної влади і, власне, самої держави та свого місця
в ній. За умови дотримання бодай елементарної об’єктивності
і мінімальної обізнаності в історичній тематиці це могло мати
1 Provokation aus Moskau: Wer trägt welche Schuld am Zweiten Weltkrieg?
Berliner Zeitung. 04.07.2020. http://surl.li/mpjwho
ЛИТВИН
Володимир Михайлович —
академік НАН України, доктор
історичних наук, професор,
головний науковий співробітник
Інституту історії України
НАН України
doi: https://doi.org/10.15407/visn2024.10.051
52 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (10)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
й позитивне звучання. Однак у реальності по-
дібного роду історичні екскурси та довільні
тлумачення давнини часто зводилися до при-
мусового сприйняття нав’язуваної історичної
картини та набували установчого характеру
для легітимізації державної політики, її носіїв,
а також для визначення кола ворогів, з якими
належало боротися, як і «актуальних» героїв,
яких належало шанувати, вважати за зразки
героїзму та самопожертви.
Однак сучасний світ має значно більший об-
шир знань і незіставно більші можливості для
розуміння того, наскільки об’єктивно або спо-
творено подаються факти, замовчується, а то й
заперечується очевидне, а на заміну вигаду-
ються зручні трактування, оцінки та міфи. Аж
до прямих установок на викреслювання з
пам’яті й суспільне забуття «небажаних» по-
дій 2. Інакше недовіра у ставленні до історії,
яка, наприклад, за надмірно категоричним уза-
гальненням швейцарського вченого Якоба
Буркгардта 3, взагалі найненауковіша з усіх
наук (а твердження знаменитого англійського
письменника Літтона Стрейчі, що перший рек-
візит історика — невігластво, навіть згадувати
незручно), хоча й повідомляє новим поколін-
ням багато чого вартого уваги, набуватиме по-
дальшого негативного звучання. А закладені в
основі ремесла істориків вибір джерел, їх ана-
ліз та наукова, а отже, об’єктивна інтерпрета-
ція спонукатимуть до дедалі критичнішої оцін-
2 Яскравими наочними прикладами останнього мо-
жуть бути Нантський едикт (1598) Генріха IV, який,
щоб покласти край релігійним війнам у Франції, про-
сто заборонив усім своїм підданим — і католикам, і
протестантам — згадувати про них: «спогади про все,
що сталося з того чи іншого боку з початку березня
1585 року до нашого коронування і протягом інших
попередніх смут, буде згладжено, ніби нічого не від-
бувалося» (Хрестоматия по истории средних веков.
Москва, 1950 Т. 3. С. 173); або «настанова» Катери-
ни II, яку було внесено до тексту вироку О. Пугачову:
внутрішнє збурення, збентеження й безладдя 1773—
1774 рр. піддати вічному забуттю та глибокому мов-
чанню (Овчинников Р.В. Следствие и суд над Е.И. Пу-
гачевым и его сподвижниками. Москва: ИРА РАН,
1995).
3 Буркхард Я. Размышления о всемирной истории. Мо-
сква, 2018. С. 117.
ки загальноприйнятого твердження, що
обов’язок науковців перед суспільством — пра-
цювати неупереджено. З відповідною конста-
тацією, що це вдається їм далеко не завжди, зо-
крема через забуття принципу історизму, який,
нагадаємо, К. Маркс і Ф. Енгельс узагалі по в’я-
зу вали з усіма сферами існування об’єк тивної
реальності — природою, суспільством і мис-
ленням, наголошуючи при цьому, що вони зна-
ють лише одну єдину науку — науку історії 4.
Натомість сьогодні набуває поширення яви-
ще, назване американським ученим Стівеном
Коткіним «зловживанням історією»5, особли-
во політиками, багато з яких, м’яко кажучи, не
зовсім добре її знають, але перебирають на себе
місію історичного просвітництва і з посилан-
ням на це вмотивовують ті чи інші рішення.
Як, скажімо, Путін «умотивовує» свою агресію
проти України. На його прикладі вже можна
говорити про виразну закономірність: заци-
кленість властителя на минулому та проєкту-
вання власних історичних візій на сьогодення
скоріше за все призначені для обґрунтування
наступного переведення риторичної агресії в
площину її практичної реалізації. Адже він ди-
виться на все згори вниз, реальність для ньо-
го — поле для вправлянь, а люди — пішаки.
Норберт Фрай (авторитетний дослідник
німецького суспільства) констатує, що такий
різновид нинішнього історизму можна пояс-
нити і визначити як «історизм без глобальної
історії, чим широко користуються національні
популістські рухи в усьому світі — і з право-
го боку політичного спектра, і з лівого» 6. Що,
крім усього іншого, породжує презирство до
демократії, яке сьогодні проникає в серед-
ні суспільні верстви, у чомусь обґрунтований
скептицизм з приводу недостатньої ясності
4 Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология. Сочине-
ния. 2-е изд. Т. 3. С. 16.
5 Стивен Коткин — автор одной из самых известных
биографий Сталина. За 40 лет изучения истории
России он понял: лидеры страны веками выбирали
проигрышные стратегии. Мы узнали у него, есть ли
шанс выбраться из этой колеи. Meduza. 04.07.2024.
http://surl.li/asnksp
6 История «человеков» выше истории государств. Но-
вая газета. 17.04.2024. http://surl.li/zuulqu
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 10 53
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
казав надуманість та беззмістовність цих «іс-
торичних вправлянь»11.
Тому зауважимо лише, що в прагненні виво-
дити російську «історичну породу» з найдав-
ніших часів, щоб поставити її на рівень тисячо-
літніх держав, у РФ пішли на «привласнення»
Давньоруської держави, зарахували її до сво-
го «активу» для «вкорінення» в такий спосіб
своєї ідентичності, очищення її від будь-якої
залежності від України, доведення «обґрунто-
ваності» претензій «історичної Росії» на те, що
начебто споконвічно їй належить. Подібні іс-
торичні вишукування і спроби «натягнути» на
Росію спадщину Київської Русі 12 — це не лише
бальзам на «зболені» душі адептів «русского
мира», а й засіб підсилення спроб досягти мети
у вирішенні войовничих політичних завдань
та їхнього просування в сучасний міжнародно-
політичний контент. Для цього панорама істо-
ричного процесу спрямлюється, з неї приби-
раються, як зайві, звивисті й порожнисті події
минулого, усуваються або ж підправляються
«незручні» деталі та факти, що не вписуються
в заздалегідь задані теоретико-політичні кон-
цепції. Переінакшування минулого на догоду
політичній доцільності є нічим іншим, як про-
довженням навиворіт радянської практики
купірування історії в інтересах уже російської
політики, причому в найгірших варіантах ко-
муністичної однозначності та лінійності. Тепер
уже навіть те, що належало до «активу» СРСР,
зсунуто на Росію, зокрема й перемогу над на-
цизмом. Термін «Радянський Союз» заміне-
11 Снайдер Т. Як і чому Путін помилявся в інтерв’ю
Карлсону. NV. 18.02.2024. http://surl.li/ftejpc
12 Слід зауважити, що Київської Русі взагалі-то не іс-
нувало і київські князі так свою «державу» не нази-
вали — у вітчизняних писемних джерелах вона
зветься «руською землею» або Руссю. Відповідно і
народ цієї землі називали «руським». Від початку
Х ст. назва «Русь» набула офіційного значення (див.:
Київська Русь, становлення та розвиток ядра держа-
ви. Енциклопедія історії України. Т. 4. Київ: Наукова
думка, 2007. С. 230—242). Назву Київська Русь «ви-
найшли» у XIX ст. російські історики для того, щоб
відрізняти Русь з центром у Києві від пізнішої Русі
зі столицею у Москві. Тепер же в Кремлі її намага-
ються повністю привласнити.
самого терміна «культура пам’яті», що своєю
чергою підживлює й посилює політичну кри-
тику цього поняття радикально правими та од-
ночасно «постколоніальними» лівими 7.
Нам уже доводилося піддавати аналізу пу-
тінські історичні наративи і патерни, практич-
ну налаштованість Кремля відродити росій-
ську велич через перетрактування минулого,
яке набуло посталінського виміру під час пан-
демії ковіду, коли Путін перебував у суворій
ізоляції та багато місяців провів за читанням
історичної літератури, переконуючи себе в
тому, що Україна була «частиною російської
цивілізації» 8. І за твердженнями його аколі-
тів 9, такого висновку він дійшов на основі пер-
шоджерел, працюючи часто й багато з архівни-
ми документами, а відтак, переконують вони,
«історичний світогляд Путіна має не емоцій-
ний характер»10. Тоді як для науковців та й
більш-менш обізнаних людей є очевидним,
що політична заданість російського президен-
та лежить в основі спотворення й маніпуляції
ним історичними фактами для виправдання й
прикриття його агресивної поведінки як ліде-
ра країни, що не може бути й надалі в усьому
обділеною та ошуканою. Відомий американ-
ський фахівець з історії Східної Європи Тімоті
Снайдер професійно і водночас іронічно по-
7 Там само.
8 Литвин В.М. «Історія під замовлення» для росій-
ської агресії: українська відповідь. Вісник НАН Укра-
їни. 2024. № 3. С. 12—29; Литвин В.М. Відродження
конфліктної багатополярності та проблеми полі-
тичного лідерства. Київ, 2024.
9 Аколіт (від грецьк. нерозлучний супутник, поміч-
ник) — у західному християнстві так називають
дрібних церковних прислужників, які допомагають
єпископу під час літургії.
10 Взагалі властителям притаманне твердження про те,
що вони багато читають. Наприклад, Гітлер нахва-
лявся, що кожну ніч прочитував одну серйозну кни-
гу. Проте Еріх Фромм у своєму психоаналітичному
дослідженні Гітлера констатував: він не читав нічо-
го, що суперечило його ідеологічним установкам або
потребувало критичного й об’єктивного думання.
Був не самоуком, а недоуком, а його емоційний вік
був на рівні щось близько шести років (Фромм Э.,
Лангер В., Блох Э. Мой пациент — Гитлер. Психоа-
нализ фюрера. Москва: Родина, 2021).
54 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (10)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
ніж величне, щодо майбутнього, то воно є ви-
щим за все, що може намалювати собі найсмі-
ливіша уява» — ці слова майже 200 років тому
виголосив граф О. Бенкендорф, сумнозвісний
глава III відділення, а простіше кажучи, керів-
ник політичної поліції і шеф окремого корпусу
жандармів16. Якщо не знати, що вони належать
йому, то, як влучно підмітила історикиня Та-
мара Ейдельман, можна було б подумати, що
«сам Володимир Володимирович вибухнув
черговими розмірковуваннями про російську
історію».
Необхідністю мати таке очищене й відко-
риговане минуле зумовлене у РФ, очевидно,
й «уточнення» канонів державної історичної
пам’яті — внесення у 2024 р. до Концепції дер-
жавної політики з увічнення пам’яті жертв
політичних репресій низки змін, за якими ви-
являється, що радянські репресії вже не були
«масовими»17, а амністія ув’язнених дала сво-
боду й виправдання «бандерівцям» і такого ж
роду «нацистським підсобникам», а це нале-
жить «виправити (на 1 січня 2002 р. було ре-
абілітовано понад 4 млн громадян, серед яких
та навіть серед їхніх дітей одиниці дожили до
State». Part I. Purging career civil servants will not
make government more democratic.
http://surl.li/sqhdqp ).
16 Так пафосно він витлумачив зміст «теорії офіційної
народності» авторства ідеолога правління Миколи I
графа С. Уварова. Це класична формула офіційного
патріотизму та «історичного оптимізму» сучасної
РФ.
17 За підрахунками істориків «Меморіалу», з 1918 по
1987 р. «індивідуально» було репресовано 6 975 197
осіб. При цьому 23—25 % з них становили арештова-
ні за «неполітичними» справами, крім того, частина
прізвищ могли повторюватися. Тому експерти вва-
жають, що слід говорити приблизно про 4,7—5,0 млн
жертв радянського політичного терору, з них
1—1,1 млн було розстріляно.
Ще не менше 6 (скоріше всього — 6,3—6,7) мільйо-
нів людей було піддано адміністративним репресі-
ям. Отже, з політичних мотивів було репресовано
приблизно 11—11,5 млн. осіб. Однак точні (й повні)
дані залишаються ще невідомими.
https://novayagazeta.eu/articles/2024/09/27/v-
rossii-otmenili-tysiachi-reshenii-o-reabilitatsii-zhertv-
repressii
но терміном «Росія». Втім, і Захід у багатьох
випадках ототожнював СРСР з радянською
Росією. Україні ж залишено лише право на-
зиватися «територією», про що свідчить те, з
якою демонстративною маніакальністю в Росії
вживають формулювання «на Україні», а не «в
Україні», чого не спостерігається щодо інших
держав.
8 травня 2024 р. Путін видав указ «Про за-
твердження Основ державної політики РФ у
сфері історичної освіти», зміст якого наочно
засвідчує його намір встановити державну
монополію на історію з метою «формування
наукового розуміння минулого і сьогодення
Росії» як «однієї з основ загальноросійської
громадянської ідентичності та колективної
історичної пам’яті, а також для протидії спро-
бам применшення подвигу народу при захисті
Вітчизни»13. Відтепер освітня сфера — від ди-
тячих садків до університетів, культура, мис-
тецтво, наукова і суспільна діяльність, громад-
ський активізм, кінематограф, інтернет, у тому
числі комп’ютерні ігри, а також діяльність
ЗМІ — все це перебуватиме під тотальним
контролем Кремля. Для кращого розуміння
причин такого рішення скористаємося думкою
Еріка Хобсбаума: щоразу винаходячи й пере-
винаходячи традицію, будь-яка влада шукає
свою основу в минулому, оточує себе обряда-
ми та ритуалами, намагається сакралізувати
вождя 14.
Реалізація курсу на те, щоб в історії «тися-
чолітньої цивілізації» не було нічого темного
і лиховісного, на побудову єдиного «героїчно-
праведного» наративу виявилася не такою вже
й складною справою для «глибинної держави»
(Deep State), якою є сучасна Росія 15. «Мину-
ле Росії було дивовижним, її сьогодення більш
13 Об утверждении Основ государственной политики
Российской Федерации в области исторического
просвещения. Указ Президента РФ от 08.05.2024
№ 314.
14 Hobsbawm E., Ranger T. The Invention of Tradition.
Cambridge University Press, 1992.
15 Френсіс Фукуяма вважає, що термін Deep State по-
ходить від таких країн, як Єгипет і Туреччина, де
служби безпеки багато років діяли як тіньовий уряд
(Fukuyama F. What’s Really Wrong with the «Deep
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 10 55
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
владою з практичним звинуваченням Москви
у геноциді 19. Звертає на себе увагу те, що за ви-
нятком окремих істориків — новітніх емігран-
тів (наприклад, Тамари Ейдельман) та низки
опозиційних публіцистів російське суспіль-
ство сприйняло ці дії як чергову даність.
Показово, що таке директивне запроваджен-
ня нових канонів історичного сприйняття су-
проводжується посиленням контролю за по-
літичною благонадійністю та придушенням
проявів інакомислення. Насамперед увага
зосереджується на дитячому та молодіжному
середовищі. А це — співзвучність з практикою
Сталіна, у планах якого з 1930-х років особлива
роль відводилася поколінню, яке не знало ста-
рих дореволюційних порядків і сприймалося
сталіністами як нова людська порода та резерв
лояльності, оскільки воно ще не пройшло че-
рез цикли ошуканих надій 20. Щоправда, сучас-
ні російські методи роботи стали, якщо можна
так сказати, більш прикладними та каральни-
ми. Наприклад, у пробних варіантах до Єдино-
го держекзамену з російської мови на 2025 р.
передбачено зниження балів за роботи, в яких
буде «виявлено пропаганду антидержавних
ідей», або якщо в них «наводяться приклади
екстремістських та/або інших заборонених до
виробництва і розповсюдження серед непо-
внолітніх матеріалів / соціально неприйнятної
поведінки людей, містяться висловлювання,
що порушують законодавство Російської Фе-
дерації (пропаганда фашизму, антидержавних
ідей, нетрадиційних цінностей, вживання не-
цензурної лайки, іноземних слів, що мають за-
гальновживані аналоги у російській мові та не
містяться у нормативних словниках, і т.д.)»21.
19 Див., зокрема: Зачем генпрокуратура реабилитирует
сталинизм. Новая газета. 11.09.2024.
http://surl.li/bjgpej; Memento — шоры. Новая газета.
02.09.2024. http://surl.li/onegdl; Как историческая
память влияет на наше будущее. Важные истории.
13.09.2024. http://surl.li/idepgi
20 Великанова О. Конституция 1936 года и массовая
политическая культура сталинизма. Москва: Новое
литературное обозрение, 2021. С. 59.
21 Базаров вне закона, Печорину — приготовиться. Но-
вая газета. 26.08.2024. http://surl.li/diskrh
сьогодення. Та й прикладів помилкової реабі-
літації навряд чи набереться багато). Цілком
очевидно, що йдеться про налаштованість
встановлювати заднім числом російську «істо-
ричну справедливість» під нинішній політич-
ний порядок денний — додаткове «обґрунту-
вання» розв’язаної путінським режимом війни
проти українських «неонаціоналістів». А судя-
чи з російського пропагандистського офіціозу,
практично все українство належить до них, за
винятком, можливо, тих, хто проживає на тим-
часово окупованих територіях.
Передбачено, що генпрокуратура РФ на по-
стійній основі вестиме роботу зі скасування
реабілітації «підсобників нацистів та зрадни-
ків Батьківщини». Фактично ж вона здійсню-
ється з 2022 р. (від початку агресії проти Укра-
їни), за цей час (станом на вересень 2024 р.)
перевірено 14 тис. справ і скасовано понад
4 тис. рішень щодо реабілітації осіб, які під час
Другої світової війни вступили до «воєнізова-
них формувань вермахту і військ СС», служи-
ли в каральних батальйонах та поліцейських
загонах або надавали сприяння фашистським
окупантам, «працюючи у створених ними ор-
ганах місцевого самоврядування». Знову ж
таки з відомих причин на першому місці серед
радянських громадян, які в період окупації
«сприяли німецькій нацистській владі», опи-
нилися «бандерівці», а тоді вже «власівці» та
інші 18. «Об’єктивність», що називається, ви-
тримується. Її заданість виявляється і в тому,
що прокурорів не цікавлять рішення про ре-
абілітацію жертв репресій 1920-х — 1940-х та
1950-х років.
У цьому ж ряду — курс на викорінення з
людської пам’яті Голодомору, передусім за до-
помогою поширення на «нові регіони» Росії
цієї уточненої концепції. Відповідно до неї від-
разу ж відбувся демонтаж меморіалів жертв
Голодомору в Маріуполі, Луганську та інших
населених пунктах як «символів політичного
дезінформування», побудованих українською
18 Генпрокуратура РФ добилась отмены четырех тысяч
решений о реабилитации жертв политических ре-
прессий, принятых в отношении «изменников роди-
ны». Meduza. 19.09.2024. http://surl.li/qsinnd
56 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (10)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
Хоча за таких «нормативів» нічого не го-
вориться з приводу того, як бути, скажімо, з
іноземними словами «спікер», «сесія», «ре-
гламент», «брифінг», «валюта», «бюджет»,
«міністерство»; до речі, зауважимо, що до них
слід віднести і слово «філологія», а також
«чайлдфрі», яке далеко не всі у російському
парламенті можуть вимовити, але збирають-
ся законодавчо боротися з цією заморською
напастю. І це при тому, що ні в конституції,
ні в законодавстві РФ немає таких понять, як
«антидержавні ідеї», «соціально неприйнятна
поведінка» «нетрадиційні цінності» тощо. У
російському основному законі також не запи-
сано, що громадянин зобов’язаний погоджу-
ватися з політикою держави й підтримувати
цю політику. Натомість у ньому зафіксовано
право громадянина на вільне висловлювання
думок і переконань, у тому числі критичних
щодо влади.
За повідомленнями російських ЗМІ, у шко-
лах дітям вже почали давати списки «іно-
агентів», а бібліотеки — публікувати на своїх
сайтах переліки «письменників-іноагентів»
станом на 2024 рік, книги яких видають тіль-
ки за паспортами. Все це схоже на описаний у
популярній гумористичній книзі «Всесвітня
історія, опрацьована «Сатириконом»22 епізод з
Геростратом, який з честолюбства спалив храм
Артеміди: греки вирішили піддати його ім’я за-
буттю — для цього найняли спеціальних гла-
шатаїв, які впродовж багатьох десятків років
роз’їжджали Грецією й оголошували таке роз-
порядження: «Не смійте пам’ятати ім’я боже-
вільного Герострата, який спалив з честолюб-
ства храм богині Артеміди». Греки настільки
добре засвоїли цей наказ, що можна було будь-
кого з них розбудити вночі й запитати: «Кого
ти повинен забути?». І він, не замислюючись,
відповів би: «Божевільного Герострата». Тіль-
ки тепер, очевидно, школярам доведеться
запам’ятовувати багатьох «геростратів».
А тепер уявімо собі, що могло б очікувати на
російського старшокласника, якби він, демон-
струючи історичну обізнаність та з огляду на
22 Тэффи Н. Всеобщая история, обработанная «Сати-
риконом». Москва: Айрис-Пресс, 2004.
актуальне звучання «курської теми», написав/
розповів, що територія, на яку зайшли ЗСУ в
серпні 2024 р., раніше належала українському
гетьману Мазепі. До речі, у статті харківсько-
го історика М. Плохинського «Гетьман Мазепа
як великоросійський поміщик» (1892) йдеться
про належні йому села, які стали знайомими
світові за нинішніми фронтовими зведеннями:
Коренєво, Снагость, Крупець, Олешня, Івни-
ця, Шептухівка, а також Іванівка, Степанівка і
Мазепівка, які взагалі названі на честь їхнього
засновника. У 1708 р. його маєтки займали тут
майже 40 км2, це понад три десятки сіл та сло-
бід з населенням майже 30 тис. У документах
селян Мазепи поділяють на дві категорії: «ро-
сійські люди» і «черкаси». Перші — народже-
ні у Московській державі, другі — уродженці
України (черкаси — тодішня назва козаків).
Їхні двори були перемішані: у північній час-
тині переважали «російські», у південній —
«черкаси» 23.
Адже ще за менші, ніж ця, «крамоли» лише
за 8 місяців 2024 р. Росфінмоніторинг додав
до реєстру терористів та екстремістів 93 непо-
внолітніх — це рекорд, як мінімум, за останні
шість років. Загалом до реєстру вже внесено
15446 «терористів та екстремістів», а також 611
організацій24. З 1999 по 2024 р. майже 1,5 тис.
засуджених у Росії визнано політв’язнями. При
цьому правозахисники стверджують, що цей
показник лише частково вказує на масштаб ре-
пресій у країні, реальна кількість політв’язнів
більша у кілька разів, оскільки проєкт «Під-
тримка політв’язнів «Меморіал» не може опе-
ративно давати оцінку кожному випадку пере-
слідування через тривалість процесу аналізу,
брак інформації та велику кількість криміналь-
них справ проти політично активних росіян25.
23 Плохинский М. Гетман Мазепа в роли великорусско-
го помещика. Харьков, 1892.
24 В 2024 году российский реестр террористов и экс-
тремистов пополнили 93 несовершеннолетних — это
рекорд минимум за шесть лет. Новая газета Европа.
13.09.2024. http://surl.li/gimzkq
25 Правозахисний проєкт «Підтримка політв’язнів.
Меморіал» — організація, яка присвоює росіянам
статуси «політичний ув’язнений», «переслідується з
політичних мотивів». Рішення щодо цього приймає
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 10 57
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
Хвиля заборон, обмежень, регламентів, су-
дів над «іноагентами» накрила країну, в якій,
за словами лауреата Нобелівської премії
Д. Муратова, не вироки відповідають законам,
а закони підпорядковані вирокам. Таке «упо-
рядкування» чи не всіх сфер життя робить
неминучим зіткнення кожного громадянина з
невідомими йому заборонами. Тепер сучасного
звучання набуває введений в обіг ще у першій
половині XIX ст. В. Бєлінським термін «при-
нижені та зневажені» (у 1861 р. вийшов ро-
ман Ф. Достоєвського з такою самою назвою).
Сьогодні про нього ніхто навіть не згадує. Як і
про епізод, коли В. Засулич здійснила замах на
санкт-петербурзького градоначальника Трепо-
ва за те, що він віддав наказ висікти політич-
ного в’язня Боголюбова, який не зняв перед
ним шапку, на порушення закону про заборону
тілесних покарань від 1863 р. Суд присяжних
виправдав Засулич, але це в російській прак-
тиці був чи не єдиний випадок.
Загалом російські засади й методи контро-
лю насамперед за молодими поколіннями для
утримання їх поривань під урядовим наглядом
та забезпечення діяльного лоялізму до влади
персонально в особі Путіна є віддзеркаленням
практики авторитарних/тоталітарних режимів.
У її арсеналі — прищеплення дітям та моло-
ді настроїв історичної вищості, в тому числі за
допомогою нагнітання духу мілітаризму, розга-
луженої мережі парамілітарних утворень, охо-
плення ними чи не всіх вікових груп, намагання
зробити їх безпосередніми учасниками держав-
но-суспільних процесів, повсякденно подаючи
те, що робить російський президент, як справді
«модну і круту» справу. А отже, намагання зро-
бити їх співучасниками політики влади.
У російських школах у межах предмету
«Основи безпеки і захисту Вітчизни» передба-
чено військові збори для учнів («курс молодо-
го бійця») з проходженням у центрах Мінобо-
рони вогневої, стройової, тактичної й медичної
підготовки, отримання навичок захисту від
радіохімічної та бактеріологічної зброї, засво-
єння статутів Збройних сил Росії. Школярі
рада з 15 правозахисників, імена яких не розголошу-
ються з міркувань безпеки.
проживають у казармах, носять камуфляжну
форму. Серед їхніх наставників — учасники
війни в Україні 26. За даними Федерального
агентства у справах молоді, з січня до серпня
2024 р. 16,5 млн молодих росіян (а це майже
кожен другий студент) було залучено до різно-
го роду патріотичних заходів, що вдвічі більше
порівняно з довоєнним роком. У центрі уваги
були питання досягнень держави, вшануван-
ня героїв та знакових подій в історії країни,
державних символів, національних тради-
цій тощо 27. До цього слід додати, що лише у
2023 р. в Росії офіційно було зареєстровано
понад 1 тис. нових військово-політичних мо-
лодіжних організацій, що вдвічі більше, ніж у
довоєнному 2021 р. За 8 місяців 2024 р. їх кіль-
кість приросла ще на 700 таких структур.
Проте історична практика засвідчує, що
така тотальна експлуатація ідеалізму, ранньо-
вікового максималізму, високих устремлінь та
наївності молодих душ може забезпечити ба-
жаний результат для влади на певний період,
згодом обернувшись у кращому випадку на те,
що в історії має назву «піррова перемога»28. У
тій же нацистській Німеччині «правильному»
вихованню молоді для потреб фюрера (до чого,
схоже, так прагнуть і в Росії) приділяли осо-
бливу увагу відповідно до установки Гітлера:
за ким молодь, за тим і майбутнє. У тодішній
Німеччині та нинішній Росії політика прище-
плення «дорослості» новим поколінням бага-
26 Российских школьников начали отправлять на во-
енные сборы, где учат маршировать строем и «стре-
лять из лазерного оружия». Верстка. 23.09.2024.
http://surl.li/ckzomk
27 Власти отчитались, что привлекают примерно по
2 млн молодых людей в месяц на патриотические
мероприятия. Важные истории. 23.09.2024.
http://surl.li/fwtyyt
28 «Піррова перемога» — це перемога, яка рівнозначна
поразці, перемога з втратами більшими, ніж у воро-
га. Ця назва стала метафоричною і походить від іме-
ні епірського царя Пірра (Західна Греція), який пе-
реміг римлян у битві при Аускулі в 279 р. до н.е. ці-
ною величезних втрат. Тоді епірська армія царя Пір-
ра протягом двох днів вела наступ на війська римлян
і здолала їхній опір, але втрати були настільки вели-
кі, що Пірр зауважив: «Ще одна така перемога — і я
залишуся без війська».
58 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (10)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
то в чому виглядає тотожною. Відчути сповна
цей «німецький процес», до того ж «ззовні»
та «з середини», і, відповідно, накласти його
на російську реальність дозволяють роботи
Еріки Манн «Школа варварів. Виховання за
нацистів»29 і Меліти Машманн «Підсумки.
Мій шлях у гітлерюгенді»30.
Еріка Манн була донькою знаменитого
письменника й противника гітлерівського ре-
жиму Томаса Манна і з приходом Гітлера до
влади опинилася в еміграції. З відстані вона
зуміла піддати глибокому критичному ана-
лізу те, як фюрер домагався домінування над
дитячим розумом. Книгу вперше було видано
в 1938 р. в США, і вона належить до знакових
антинацистських текстів, поряд із працями Се-
бастіана Хафнера та Ханни Арендт 31. Меліта
Машманн, яка у 1933 р. була старшокласни-
цею, гаряче підтримувала новий курс, само-
віддано займалася пропагандою серед молоді
(була референтом відділу преси й пропаганди
Союзу німецьких дівчат) та відмовилася від
своїх поглядів через багато років після падіння
Третього рейху. Розмірковування про процес
потрапляння її та ровесників під нацистську
павутину вона виклала у формі листа колиш-
ній шкільній подрузі — єврейській дівчинці,
яка опинилася по інший бік колючого дроту.
Зауважимо, що в Німеччині твір вивчають у
школах, а історики нацизму використовували
його як першоджерело для якомога повнішого
розуміння того, як було вибудувано систему
вирощування «політичних солдатів», непохит-
них націонал-соціалістів. І, судячи з усього, цей
досвід сьогодні затребуваний у країнах-реван-
шистах, які намагаються ставати навшпиньки,
щоб виглядати нарівні зі світовими лідерами.
За оцінками вчених, сучасне російське сус-
пільство і політика російської влади взагалі
29 Манн Э. Школа варваров. Воспитание при нацистах.
СПб., 2023.
30 Машманн М. Итог. Мой путь в гитлерюгенде. Мо-
сква: КоЛибри: Азбука-Аттикус, 2024.
31 Хафнер С. История одного немца. Частный человек
против тысячелетнего рейха. Изд-во Ивана Лимба-
ха, 2018; Арендт Х. Банальність зла. Суд над Айхма-
ном в Єрусалимі. Київ: Дух і Літера, 2013.
багато в чому зіставні з Німеччиною 1930-х
років. Через це період між розпадом СРСР
та початком війни в Україні іноді називають
«Веймарською Росією» (американський про-
фесор О. Янов). Така аналогія спонукає до
проведення паралелей між Першою світовою
і Холодною війнами, у яких Німецька імпе-
рія та Радянський Союз зазнали руйнувань,
що супроводжувалися зміною політичних ре-
жимів, помітними територіальними втратами,
синдромом «розділеного» й «приниженого»
народу; між економічними кризами та депре-
сіями 1919—1930 і 1992—1998 рр., що поста-
вили держави на межу колапсу; між приходом
до влади «сильних лідерів» в особі відповідно
А. Гітлера і В. Путіна; між успішним розвитком
у межах авторитарної модернізації і, звичайно,
між репресивними практиками обох режимів,
мілітаризацією та розв’язуванням агресивних
війн після «вичерпання потенціалу мирних
«аншлюсів». Наприклад, Гітлер перед втор-
гненням у Польщу 1939 р. розповідав про агре-
сивні дії поляків та свої миротворчі зусилля;
подібні резони Путін повторив перед нападом
на Україну, обґрунтовуючи його попередніми
історичними подіями, хоча вони не дають жод-
ного права розглядати іншу державу як росій-
ську територію. Очевидно, диктатори зазвичай
вірять у придумані ними аргументи, що «допо-
магає» їм публічно доводити свою «правоту».
Після Мюнхенської угоди, коли німці спо-
дівалися, що вдасться уникнути війни, Гітлер
зробив усе, щоб «внутрішній голос народу
поступово сам почав вимагати застосування
сили». Аналогічно вчиняє й Путін. Розширю-
ючи історичні межі, можна сказати: помилкою
західного світу і після 1919, і після 1992 р. було
припущення про вірогідну «нормальність» пе-
реможеної країни 32. Натомість, як зауважує іс-
торик сучасної Росії Марк Галеотті, непокора
Путіна своїм західним критикам «закорінила»
його «убогу поліцейську державу»33. А пошу-
ки Кремлем своїх основ у минулому, проєкція
32 Иноземцев В. В поисках триединого Запад а. Новая
газета. Европа. 11.03.2024. http://surl.li/buwptd
33 Galeotty M. Putin’s Wars: From Chechnya to Ukraine.
Bloomsbury, 2024.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 10 59
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
якого на сьогодення стала приводом не просто
для риторичної агресії, а й для війни, оточен-
ня влади обрядами й ритуалами призвели до
сакралізації російського президента як вождя,
такого собі сурогатного монарха у централізо-
ваній державі, якому важливо демонструвати
велич і лідерство Росії під його керівництвом
у протистоянні з ворожим західним світом.
Сприятливим тлом для цього слугує наявність
низки небезпечних світових викликів: загаль-
на конкуренція незахідного світу із західним і
внутрішній розкол у європоцентричній цивілі-
зації, втрата позицій демократії як кращої фор-
ми правління, зменшення в суспільствах кіль-
кості прихильників її цінностей на користь ідеї
«сильного лідера», внаслідок чого «ще ніколи
«влада народу» не була такою близькою до
краху»34.
Додаймо до цього те, що Путін повністю
підпорядкував собі РПЦ (утім, як і інші кон-
фесії) та поставив її на службу політиці агресії.
Інакше не можна оцінити провокаційну та від-
верто агресивну заяву керівника цієї церкви
Кирила під час проповіді в Успенському со-
борі Московського Кремля 28 серпня 2024 р.:
«Незважаючи на появу політичних кордонів
на так званому пострадянському просторі,
для Російської православної церкви їх немає,
тому що ми — Церква всієї Русі, і для мене
Київ, Мінськ та інші столиці республік — це
важливі духовні центри єдиної Святої Русі»35.
Заради цієї «єдиної Святої Русі» він забезпе-
чує мілітаризацію православ’я, благословляє
війну проти України, вбивства російськими
«святими хлопцями» тих же українських пра-
вославних, гарантує їм за це прощення всіх
гріхів. Нехтуючи при цьому відповідними ре-
лігійними канонами. Тому нагадаємо хоча б
епізод, який описав візантійський чиновник і
хроніст Іоанн Скилиця: імператор Никифор
Фока (963—969) «задумав видати закон, щоб
тих воїнів, що загинули на війні, зарахувати
34 Putin is a dictator and a tyrant, but other forces also
sustain him — and the west needs to understand them.
The Guardian. 22.03.2024. http://surl.li/vzqrvz
35 Новая карта Святой Руси. Независимая газета.
17.09.2024. http://surl.li/aeoqxb
до лику святих тільки за те, що вони загинули
на війні, не беручи до уваги нічого іншого. Він
примушував Патріарха та єпископів прийня-
ти це як догмат. Патріарх і єпископи, хоробро
вчинивши протидію, утримали імператора від
цього наміру, роблячи акцент на канон Васи-
ля Великого, який проголошує, що воїн, який
убив на війні ворога, повинен бути відлучений
на три роки від причастя»36. Але це усталене
правило для Кирила не має жодного значення.
На зборах московського духовенства у відпо-
відь на запитання про допустимість прича-
щання солдат, що повертаються з фронту, він
перепитав: «А чому виникає питання про недо-
пущення?» — «З причини їх участі у вбивствах
у недалекому минулому». — «Не виникала ж
проблема щодо Олександра Невського після
Чудської битви — допускати його до причастя
або не допускати»37.
Показово, що подібні настанови звучали під
час Другої світової війни з середовища німець-
ких католиків. Так, Т. Броуді у своїй книжці
«Німецький католицизм на війні, 1939—1945»
розповідає, що єпископ Мюнстера Клеменс
Август фон Гален у березні 1942 р. проголосив,
що німецькі солдати, які загинули у боротьбі
з більшовиками, — це християнські мученики
у «хрестовому поході» проти «сатаністської
ідеологічної системи». Ще через рік, у люто-
му 1943 р., він заявив, що «смерть солдата при
виконанні обов’язку за цінністю й гідністю
дуже близька до мучеництва за віру». У жовтні
1945 р., коли війна вже закінчилася, єпископ
знову повторив, що «смерть солдата стоїть за
честю й гідністю поруч зі смертю мученика»38.
Виходить, що й російська церква, наслідуючи
фактично нацистські наративи, прирівнює дії
російської армії, що сіє смерть в Україні, до
святості, внаслідок чого межу між святим і
секулярним у країні повністю стерто, а воєн-
ні злочинці підносяться до рангу мучеників.
Утім, інше складно й уявити, оскільки сам Пу-
36 Нимб над фуражкой. Новая газета. 06.09.2024.
http://surl.li/ulyxhm
37 Там само.
38 Там само.
60 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (10)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
тін «напророчив»: «ми, як мученики, потрапи-
мо до раю, а вони просто здохнуть».
Усвідомлюючи можливість заперечень, що
хоча подібні історичні паралелі виглядають
привабливо, але вони скоріше стосуються по-
верхових збігів та відволікатимуть на них ува-
гу, зазначимо: російська політика і пропаганда
зробили війну нормою і необхідністю. Те саме
мало місце у нацистській Німеччині. І в Ро-
сії вже не залишилося іншої моделі розвитку,
крім нарощування мобілізації власного наро-
ду, побудови воєнного суспільства як способу
його існування. Ця війна не була б можливою
без суспільної готовності вбивати.
Як при цьому не послатися на розміркову-
вання радянсько-російського письменника
В. Тендрякова про людей та нелюдів, його звер-
нення до питання про кордони: де закінчується
«я» і починається абстракція під назвою «на-
род», де закінчується людина й починається
не людина, тобто натовп. Як люди зі спільноти
перетворюються на систему, до того ж караль-
ну, яку вони самі ж і створюють. Систему, де
немає особистостей, а є виконавці відведених
ролей і, що показово, ці ролі кожен обирає та
починає грати їх майже миттєво і несвідомо.
За його спостереженнями, система репресій
закладена в кожному, і відтворюватися вона
починає за першої зручної нагоди. Як пише
Тендряков, без системи, що склалася, дядя
Паша до ката не доріс би. І не відбувалося б
«розлюднення», перетворення людей (індиві-
дуальностей) у нелюдів (натовп) 39. Та про що
вже говорити, коли за 2,5 роки війни жертвами
учасників «СВО», які повернулися з України,
стали майже пів тисячі росіян 40.
Значна частина російського суспільства ін-
фікована «мовою ненависті». Їй, схоже, подо-
бається ненавидіти вже хоча б тому, що це під-
німає її самооцінку, дозволяє відчувати таким
людям, що вони нібито зверху. Щоправда, в
останні десятиліття дослідники й публіцисти
39 Тендряков В.Ф. Люди или нелюди. Москва: Совре-
менник, 1990.
40 Почти 500 жертв: как вернувшиеся в Россию участ-
ники войны в Украине снова убивают и калечат.
Верстка. 25.09.2024. http://surl.li/ibazxw
взагалі констатують зростання у світі озло-
блення, агресивності, недовіри до навколишніх
та схильності до насилля. Патерни такої пове-
дінки часто зумовлені загрозливою динамікою
людських страхів, хоча, здавалося б, людство
неабияк підросло — гуманітарно й технологіч-
но, щоб об’єктивно сприймати світ та протиді-
яти негативним явищам. Тим більше, що про
ненависть у природі людського особистого і
суспільного розмірковували й писали задов-
го до наших днів Еразм Роттердамський, Ян
Амос Коменський, Жан-Жак Руссо, Іммануїл
Кант, Йоганн Фіхте, Зигмунд Фрейд, Конрад
Лоренц.
Однак проблема полягає в тому, що в ниніш-
ній Росії несприйняття України як самостій-
ного суб’єкта державності підживлюється офі-
ційно — інформаційною і дезінформаційною
політикою, що надає їй активного характеру 41.
При цьому жителі російських прикордонних
областей ніяк не второпають, чому вони по-
винні потерпати від бойових дій української
армії, зазнавати руйнувань від ракет та дронів.
Бо те, що чинять війська РФ в Україні, сприй-
мається ними здебільшого як норма і мало не
41 На «наукове» обґрунтування цього, зокрема, скеро-
ваний широкий спектр відповідних тиражних ви-
дань, зорієнтованих на масове охоплення населення.
Серед них, наприклад, книга для вчителя «Росія—
Україна. Невидумана історія», в якій подано ключо-
ві етапи історії «територій, на яких нині розміщуєть-
ся Україна», від часу утворення держави Русь,
«справжню» історію цього регіону, який «протягом
тисячоліть є невід’ємною частиною Росії», що дово-
дить «повну необґрунтованість націоналістичних
потрактувань минулого України» (Лубков А.В.,
Лубченков Ю.Н., Артемов В.В. Россия — Украина.
Невыдуманная история. Книга для учителя. Москва:
Концептуал, 2023); монографія «Історія України» з
«комплексним аналізом виникнення нинішньої
України, що дозволяє краще зрозуміти витоки бага-
тьох поточних подій і процесів» (Григорьев М.С. и
др. История Украины. Москва: Международные от-
ношения, 2023). Відповідним чином історія України
подається й у базових російських підручниках (Ме-
динский В.Р., Торкунов А.В. История. История Рос-
сии. 1945 год — начало XXI века. Базовый уровень.
Москва: Просвещение, 2023; История. История Рос-
сии. 1914—1945 годы. 10 класс. Базовый уровень. Мо-
сква: Просвещение, 2023).
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 10 61
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
«визвольна місія». Тому науковцям і літерато-
рам ще доведеться описувати портрет суспіль-
ства, поставленого перед необхідністю шукати
шлях у майбутнє, як це, скажімо, свого часу
робило населення Німеччини, фанатизм яко-
го швидко вивітрився і яке швидко забуло про
свою вірність фюреру, вважаючи себе при цьо-
му його жертвами 42. Та платити належну ціну
за ворожнечу й байдужість, які забезпечували
для російського режиму «народну єдність»43 у
війні. Як відомо, німцям довелося стати най-
більшими винуватцями за розв’язання Другої
світової війни, пройти весь шлях національ-
ного перезавантаження. Тим часом італійські
фашисти, іспанські франкісти, угорські сала-
шисти, хорватські усташі, легіонери Антонес-
ку уникли такої долі. Інші змогли подати себе
жертвами, як Франція, акцентувавши увагу на
русі Опору, а не на вішистському колабораціо-
нізмі, чи Японія, активну участь якої в коаліції
осі «прикрили» Хіросіма й Нагасакі.
У фільмі О. Хіршбігеля «Бункер», що роз-
повідає про останні 10 днів із життя Гітлера,
виразно показано, що зло та його носії даремно
розраховують убезпечити себе від справедли-
вої кари. Його слід сприймати як застережен-
ня історії. Бо, по суті справи, «бункер — це роз-
вінчування слабкостей. Тому, хто збирається
захоплювати світ, нічого готувати себе до під-
земного життя. Бункер потрібен лише тому,
хто панічно боїться й відчайдушно атакує, до-
поки є сили. Але вони закінчуються й залиша-
ється лише порожній бункер»44.
Звісно, Путін аж ніяк не належить до пер-
шопрохідців в експлуатації історії (насампе-
ред її чутливих моментів, ключових подій та
42 Харальд Й. Волчье время. Германия и немцы: 1945—
1956. Київ: Розумна книга, 2019; де Йонг Д. Нацис-
ти-мільярдери. Темна історія найбагатших династій
Німеччини. Київ: Лабораторія, 2023.
43 «Народна спільність», «народна єдність» — ідеоло-
гічне кліше нацистської пропаганди, покликане сим-
волізувати згрупування нації в ім’я досягнення
спільної мети. Вперше виникло під час Першої сві-
тової війни. Найбільше поширення отримало як час-
тина державної пропаганди у Третьому рейху.
44 Бункерный вид. Новая газета. Европа. 13.09.2024.
http://surl.li/rmzyki
постатей), препарування минулого в інтересах
своєї політики. Це узвичаєна практика дикта-
торів і авторитарних властителів, які коригу-
ють і підправляють історію для легітимізації
та увічнення себе на вершині влади, «цемен-
тування» особистої вищості (ледь не богообра-
ності) на постаменті визначних особистостей,
доведення до підданих свого бачення картини
світу і внутрішніх потреб країни і, відповідно,
переконання у доленосності прийнятих ними
рішень, у тому числі для відновлення історич-
ної справедливості у їхньому баченні, й про-
диктованій ними необхідності перемоги над
ворогами та недругами 45.
У цьому він має багато взірців для насліду-
вання. Серед них — Іван IV Грозний та Сталін,
діяння яких Путін виправдовує, шанує і по-
своєму наслідує. Так, у дослідженнях спеціа-
ліста з історії Росії XVI—XVII ст. Р. Скринні-
кова документально зафіксовано, що цар не-
од норазово вимагав переписувати фрагменти
літописів та інші свідчення, щоб звинуватити
у непокорі й змовах родичів його можливих
противників з числа родовитих бояр. На полях
літописів він залишив безапеляційні заува-
ження як вказівки щодо «правильного тексту»
для тих, хто безпосередньо займався правлен-
ням документів, — найкращих писарів і рису-
вальників Росії. Будь-які затримки у цій ро-
боті спричиняли в Івана IV напади люті. Тому,
як пише Скринніков, ще ніколи такого роду
літописні роботи в Москві не проводилися в
45 Наприклад, опора на велике минуле була однією з
основ риторики лідера італійських фашистів Беніто
Муссоліні; ефіопського імператора Хайле Селассії,
який правив країною майже 60 років; сімейства ліде-
рів КНДР, які грубо фальшували історію на свою
користь та придумували її, зокрема щодо Другої сві-
тової війни (Москва, яка гнівно припиняє усі спроби
«применшити» роль Червоної армії у цій війні, мов-
чить з приводу відвертих викривлень її історії Пхе-
ньяном); туркменського диктатора Сапармурата Ні-
язова, з книги якого «Рухнаме» напрошується ви-
сновок, що туркмени є практично засновниками
людської цивілізації та фундаторами низки держав.
Див. з цього приводу: Уроки истории. Почему пра-
вители опираются на прошлое. Важные истории.
25.07.2024. http://surl.li/zszfmo
62 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (10)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
таких грандіозних масштабах і в такі короткі
терміни 46.
Будучи послідовним шанувальником цього
монарха, Йосип Сталін пішов значно далі —
відтіснив від влади, а потім знищив мало не
всіх соратників Леніна, привласнив собі їхні
заслуги в революції та громадянській війні,
що супроводжувалося викреслюванням з іс-
торії цих та інших небажаних для нього фігур.
Події було піддано забуттю або відповідно
скориговано на його користь. Початок цьому
всьому поклав лист Сталіна 1931 р. «Про де-
які питання історії більшовизму» до журналу
«Пролетарська революція». Відтоді він по-
ставив розроблення проблем історії партії і,
відповідно, історії країни ХХ ст. під контроль,
підпорядкувавши його завданню звеличення
своєї особистості. У 1938 р. вийшов «Короткий
курс історії ВКП(б)»47. З цього моменту істо-
рія СРСР виявилася втиснутою в прокрустове
ложе сталінських партійних схем і формул. А
сам короткий курс, що дістав офіційну оцінку
як «геніальна праця великого корифея науки
товариша Сталіна», став своєрідною квінтесен-
цією сталінського бачення історії країни, а від-
так, обов’язковим орієнтиром для науковців.
У суспільній свідомості було створено міф
про Сталіна як рятівника і верховного будівни-
чого країни. Головний з них, який активно від-
творюється сьогодні в Росії, — «Сталін виграв
Велику Вітчизняну війну». Абсолютна біль-
шість населення тоді (та й зараз таких немало)
не могли уявити собі СРСР без великого вож-
дя, що і було йому потрібно. А тепер потрібно
російській владі для відновлення «історичної
Росії». Слід розуміти, що контроль над мину-
лим у сталінські часи був одним із найважли-
віших способів маніпуляції суспільною сві-
домістю та мобілізації мас. Використовуючи
історичні алегорії як ідеологічний інструмент,
пропаганда за допомогою їх пояснювала чита-
46 Скрынников Р.Г. Иван Грозный. 4-е изд. Москва,
2008.
47 История Всесоюзной Коммунистической Партии
(большевиков). Краткий курс. Под ред. Комиссии
ЦК ВКП(б). Одобрен ЦК ВКП(б). Москва: Изд-во
ЦК ВКП(б) «Правда», 1938.
чам або глядачам поточну політичну ситуацію
й створювала так зване корисне минуле (use-
ful past) — невичерпний ресурс для підтримки
вождя. У монографії В. Тихонова «Корисне
минуле. Історія у сталінському СРСР» до-
волі повно відтворено картину стосунків між
сталінським режимом та історичною наукою:
Сталін прискіпливо оцінював історичні праці,
безпосередньо втручався у «виробництво» на-
укових знань, визначав «потрібні» історичні
ювілеї та постаті. Професійні науковці опини-
лися в заручниках його історичної політики. В
такий спосіб було побудовано своєрідну «істо-
ричну вертикаль влади», а ідеологічні кампанії
та відповідним чином «організовані» дискусії
визначали концептуальний зміст радянської
історичної науки 48.
Тому багато в чому спадкоємною виглядає
сучасна російська практика атаки на мину-
ле, яка в поєднанні з його ревізією покликана
перетворити настрої «переможної» країни на
країну і народ — переможців. Наочним під-
твердженням цього є хоча б те, що для підси-
лення додатковими аргументами «ключової»
тези Путіна про Україну як «частину росій-
ської цивілізації» оперативно було видано
збірник статей і промов Сталіна різних років,
покликаних підвести росіян до власних висно-
вків про належність більшості українських те-
риторій, та й, зрештою, всієї України до Росії 49.
Лейтмотивом цього видання була виголошена
Сталіним у 1934 р. теза: в Україні донедавна
ухил до українського націоналізму 50 не був
48 Тихонов В. Полезное прошлое. История в сталинском
СССР. Москва: Новое литературное обозрение, 2024.
49 Сталин И.В. Пророчества об Украине. Москва: Кон-
цептуал, 2022.
50 При цьому не зайвим буде нагадати, що термін «на-
ціоналізм» (nationalismus) запропонував Йоганн
Готфрід Гердер наприкінці 1770-х років. У 1793 р. у
черговій битві при Вальмі військ революційної
Франції і розширеної антифранцузької коаліції ста-
лася прикметна подія: професійна армія зразка
ХVIII ст. антифранцузької коаліції поступилася ар-
мії цивільних (французів), яких мотивували не
страх перед офіцерами й гроші, а відданість револю-
ційній справі, ідентифікація себе частиною нації.
Так на історичній арені матеріалізувався націона-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 10 63
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
головною небезпекою, але коли припинили
з ним боротися і дозволили йому розростися
до того, що він зімкнувся з інтервенціоніста-
ми, цей ухил став головною небезпекою 51. На
такій «методологічно-фактологічній» основі,
як ми вже зауважували, поставлено видан-
ня в РФ серії підручників та монографій про
«справжню» історію «регіону Україна» для,
так би мовити, кращого розуміння російським
соціумом витоків багатьох подій сьогодення,
а заразом і реабілітації сталінізму та дотичної
легітимізації в очах росіян нинішніх політич-
них репресій у РФ.
Усе це нагадує практику, описану Джор-
джем Орвелом у романі «1984», герой якого
працює у відділі з переписування старих газет:
«День за днем, майже хвилина за хвилиною,
минуле узгоджувалося із сьогоденням. Отож
правильність будь-якого передбачення Партії
можна було підтвердити документальними до-
казами, а жодній новині, жодній думці, яка б
суперечила вимогам сьогодення, не дозволя-
лося залишатися на папері. Вся історія була
палімпсестом, який стирався й переписувався
наново стільки разів, скільки було потрібно»52.
Проблема лише в тому, що подібне «пере-
осмислення» Путіним історії має агресивно-
наступальне практичне призначення: довести
всім, що Росія безпідставно асоціюється з ре-
гіональною державою, а відповідно, з обмеже-
ним впливом на світові процеси, що вона по-
винна бути відтворена як держава рівня СРСР
і навіть у межах «історичної Росії». Тоді Захід
буде змушений рахуватися з нею.
Російський президент вважає, що його іс-
торичний час настав і сила на його боці. Тому
необхідно скористатися сприятливим момен-
лізм як втілення ідей мислителів, письменників, ет-
нографів та істориків.
51 Вперше український націоналізм було визначено го-
ловною небезпекою у національному питанні в резо-
люції об’єднаного пленуму ЦК і ЦКК КП(б)У від 22
листопада 1933 р., яку сформулював особисто Йо-
сип Сталін. Рішення про визнання «українського
націоналізму» в Україні головною небезпекою було
продубльовано на ХII з’їзді КП(б)У, який відбувся у
січні 1934 р.
52 Орвелл Дж. 1984. Харків: Фоліо, 2023. С. 43.
том для повернення «втраченого життєвого
простору». Як це робилося в тій самій послі-
довності в гітлерівській Німеччині: спочат-
ку нагнітання пристрастей у німецькому се-
редовищі щодо жахливого становища німців
на територіях в Ельзас-Лотарингії, Західній
Пруссії, Мемельському краї, Глучинській об-
ласті, Північному Шлезвігу, Ейпен-Мальмеді,
Саарській області, Верхній Сілезії, які відібра-
ли французи, поляки, литовці, чехи, данці та
бельгійці за підсумками Першої світової війни.
Після формування відповідної суспільної ат-
мосфери — а для досягнення цього в країні, де
все піддається жорсткій «світоглядній регла-
ментації», не так уже й багато потрібно було
докладати зусиль, — перехід до демонстрації
сили, надання їй переваги над правом для по-
вернення «свого».
Путін вдався до загарбництва війною й акту
агресії задля «возз’єднання» з Росією її істо-
ричних територій. Кричущу нелегітимність
такого «справді доленосного рішення» поспі-
хом «прикрив» відповідними доповненнями
до російської конституції, законом про «день
возз’єднання»53 Донбасу й Новоросії з РФ,
запровадженням щорічних масових всеросій-
ських заходів з цього приводу. А щоб змусити
Україну і весь цивілізований світ змиритися з
такими «реаліями» та сприйняти їх як даність,
Кремль продемонстрував налаштованість на
перетворення ядерної зброї з інструменту
стримування на інструмент залякування та ес-
калації. Зміни ядерної доктрини та можливість
53 У зв’язку з цим варто нагадати таку історичну де-
таль: у «переяславських» тезах ЦК КПРС з нагоди
300-річчя події 1654 р. відбулася заміна старого кон-
структу «приєднання України до Росії як меншого
зла» на концепцію «возз’єднання братніх народів».
Хоча для низки українських радянських істориків
перехід до нового канону «возз’єднання» виявився
досить складним, бо вони «відстоювали думку про
те, що дискурс «приєднання» дозволяє адекватніше
представляти ранньомодерне минуле, ніж канонізо-
вана схема «возз’єднання» (див.: Смолій В.А.,
Удод О.А., Ясь О.В. Інститут історії України НАН
України: віхи інституціональної та інтелектуальної
історії. Український історичний журнал. 2016. № 5.
С. 17).
64 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (10)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
довільного тлумачення доданих до неї поло-
жень різко підвищують ризики для існування
людської цивілізації. Бо заявивши про них
спеціально «під Україну», щоб у такий спосіб
запобігти завданню ударів американськими,
французькими та британськими ракетами по
території РФ, одночасно в доктрині викладено
формулювання, які до мінімуму знизили поріг
застосування (в тому числі й випадково) ядер-
ної зброї.
Принагідно зауважимо, що в ній виявля-
ються елементи нечітких пунктів з доктрин
1950-х — 1960-х років, що інколи отримували
чудернацькі пояснення. Наприклад, у висту-
пі голови уряду НДР О. Гротеволя у 1955 р.:
«Для нас, борців проти демілітаризації, краще
і правильніше зробити з цього факту [атомне
знищення] той висновок, що третя світова ві-
йна знищить не нас, а імперіалістичні сили»54.
Сама ж доктрина є своєрідною мішаниною
уявлень про «обмежену ядерну війну» молодо-
го Генрі Кіссінджера, тодішнього держсекрета-
ря США Джона Фостера Даллеса (пропонував
замість «масованої відплати» обмежуватися
руйнівними радіаційними ефектами на кон-
кретних об’єктах), а також Микити Хрущова
(у відповідь на розміщення у 1961 р. американ-
ських ракет в Італії та Туреччині вирішив «за-
пустити їжака у штани дядьку Сему», встано-
вивши радянські ракети під боком США — на
Кубі) 55.
Це рішення Путіна свідчить про готовність
Кремля діяти в контексті російської тради-
54 Kissinger H.A. Nuclear Weapons and Foreign Policy.
New Vork, 1957 (у Москві книгу було видано в
1959 р. у скороченому перекладі обмеженим накла-
дом для наукових та військових бібліотек).
55 Пять факторов и четыре Апокалипсиса. Новая ядер-
ная доктрина оказалась пострашнее, чем даже ожи-
далось. Новая газета. 28.09.2024. http://surl.li/ospjqd
Варто навести імена людей, які мають, очевидно,
стати відомими світовій громадськості, оскільки 25
вересня 2024 р. на засіданні Постійної наради Радбе-
зу в Кремлі саме вони освячували цю нову доктрину:
Путін, Мантуров, директор «Росатому» Лихачов,
Наришкін, Бортников, Силуанов, Медведєв, глава
«Роскосмосу» Борисов, Бєлоусов, перший заступ-
ник секретаря Радбезу Нургалієв.
ції геноциду 56, а також вказує на те, що ро-
сійський режим «перестав бачити береги»
(stopped seeing the shores), опинився у так зва-
ній пастці Фукідіда, суть якої полягає в тому,
що, як писав у своїй незавершеній «Історії Пе-
лопоннеської війни» давньогрецький історик,
спартанці боялися посилення могутності Афін
і зумовлений цим страх призвів до війни. На-
уковці вивели з цього сюжету правило, яке, пе-
реконані вони, майже завжди справджується:
коли нова сила загрожує старій, виникає ви-
сока ймовірність війни. А позаяк цей висновок
спирається на вибіркове тлумачення минулих
подій, із часом створене ним поле для дискусії
тільки ширшатиме 57.
Сьогодні її необхідність диктується загалом
загрозливими світовими процесами. Особливо
на тлі російської агресії під надуманими при-
водами, в тому числі й з історичної царини, та
ймовірними перспективами переростання ві-
йни в Україні й конфлікту на Близькому Сході
у катастрофу глобального виміру. Від вчених
потрібні особлива наукова чесність та підне-
сення їхнього голосу розуму не лише у розвін-
чуванні будь-яких намагань «виправляти» ми-
нуле на догоду сучасній агресивній практиці,
а й для підштовхування лідерів, політиків та
політичних еліт до відповідальних дій на за-
садах міжнародного права, моралі, реальної, а
не надуманої історичної правди. Тим більше,
що вони, очевидно, не надто добре обізнані
відносно того, до чого призводила в минулому
політика умиротворення агресора. Зокрема, у
Мюнхені у 1938 р., коли повірили, що Гітлеру
потрібне лише відновлення історичної спра-
ведливості врегулюванням кількох територі-
альних спорів та поверненням Німеччині на-
лежного місця у світовій політиці.
Тоді в Британії та Америці з розумінням
було сприйнято міркування, що після Першої
світової війни Німеччину несправедливо при-
низили, а прихід Гітлера до влади — закономір-
на суспільна реакція на це. І якщо піти йому
56 Валлє В. Геноцид ХХI. Війна на знищення української
нації. Харків: Фабула, 2024.
57 Макміллан М. Війна. Як конфлікти формували нас.
Київ: Лабораторія, 2024. С. 58.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 10 65
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
назустріч, то справедливість буде відновлено,
а з Німеччиною можна буде співпрацювати.
Чехословаччину було визнано відповідальною
за пригноблення судетських німців. Блефую-
чи й погрожуючи застосуванням сили, Гітлер
переміг. Переговори завершилися так званою
Мюнхенською змовою. Хоча, нагадаємо, у
1938 р. ядерної зброї не було, а арсенали зви-
чайних озброєнь були зіставними. Чемберлена
піднесли як мудрого лідера, який зумів нава-
житися на єдино правильний крок, що дозво-
лив уникнути війни в Європі в критичній для
неї ситуації. Через рік Гітлер напав на Польщу,
і спалахнула Друга світова війна.
Оскільки за нинішнього ускладнення між-
народної обстановки світ з особливою увагою
стежить за позицією США, знову ж таки по-
трібно нагадати: президент Рузвельт промов-
чав у 1938 р. з приводу Мюнхену, не вступив
у війну ні в 1939 р., ні в червні 1941 р. Зробив
це лише після нападу японців на Перл-Харбор
(грудень 1941 р.). І сьогодні, коли неоімперська
поведінка Росії стає дедалі відчутнішим чин-
ником напруження в міжнародних відносинах,
«московський фактор» політики Сполучених
Штатів щодо України залишається все ще до-
сить відчутним. У цьому полягає одна з ключо-
вих причин непослідовності та вагань Білого
дому у його залученості в необхідних обсягах
до підтримки українського уряду в протидії
російській агресії. Дається взнаки його трива-
ла «зацикленість на Москві».
Юджин М. Фішел, який 30 років працював
на американський уряд, у своєму унікальному
дослідженні «Московський фактор. Політика
США щодо суверенної України та Кремль»
констатує: «Адміністрація Джорджа Буша-
старшого сприйняла прагнення України до
незалежності несхвально, бо воно кидало ви-
клик президентській зацикленості на Москві,
Горбачові, а згодом і Єльцині. І за часів адмі-
ністрації Буша-старшого, і за часів адміністра-
ції Клінтона уряд США вважав спроби Києва
використати ядерну проблему для демонстра-
ції, відстоювання та захисту власних інтересів
України некорисними, провокаційними та на-
віть гідними відвертого знущання»58. І далі:
«Україна рідко була в центрі уваги будь-якої
адміністрації США через брак інструменталь-
ної причини… І хоча всі адміністрації … посила-
лися на важливість України в тому чи іншому
контексті, такі настрої могли бути здебільшого
викликані усвідомленою необхідністю заспо-
коїти Київ та українську діаспору, а не глибоко
вкоріненими стратегічними міркуваннями»59,
«… американці протягом десятиліть звикали
думати про Росію та СРСР, разом із його різ-
ними складовими частинами, як про одне й те
саме», і «… навіть розпад СРСР і поява дванад-
цяти незалежних країн із його уламків ще не
зруйнували уявлення про взаємозамінність
між «Росією» та «Радянським Союзом»60.
Нам бачиться, що такі нагадування з істо-
рії сучасним державним діячам потрібні для
застереження від можливих новітніх «мюн-
хенських змов», варіанти яких, судячи з по-
відомлень ЗМІ та висловлювань окремих по-
літиків про необхідність бути реалістами, вже
блукають привидами в європейських столи-
цях. Якщо зло не знешкодити, воно неодмінно
буде множитися. І не обмежиться лише Украї-
ною. «Історична Росія» простягнеться набага-
то далі. Звісно, історія ніколи не повторюється
в точності, але вибір, що постає сьогодні перед
лідерами західного світу, дуже подібний до ви-
бору напередодні Другої світової війни.
58 Фішел Ю. Московський фактор. Політика США
щодо суверенної України та Кремль. Харків: Віват,
2023. С. 267.
59 Там само. С. 275.
60 Там само. С. 276.
66 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (10)
МОЛОДІ ВЧЕНІ
Volodymyr M. Lytvyn
Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
RUSSIAN HISTORICAL PATTERNS AS A WEAPON OF AGGRESSION
AND THE “MOSCOW FACTOR” IN THE WEST’S POLICY TOWARDS UKRAINE
The article is a continuation of the author’s analysis of Putin’s historical “research”, which is based on the thesis of
Ukraine being a “part of Russian civilization”. It is shown that in the Russian Federation the task of restoring this “his-
torical justice” through the war is the one to which the social mobilization of all segments of the population, “clarifica-
tion” of the canons of state historical memory, revision of the decision to rehabilitate Soviet citizens, and increased con-
trol and repression of disloyal Russians are subordinated. The author draws parallels between the policies of today’s
Russia and pre-war Germany on this range of issues. The author also talks about those whom Putin imitates in his inter-
pretation of history — Ivan IV the Terrible and Stalin. The author draws attention to how Putin resorts to blackmail with
nuclear weapons. According to his estimates, the current situation can be compared to the eve of World War II, when
Europe tried to appease the aggressor, while today the “Moscow factor” significantly affects Western policy toward
Ukraine.
Cite this article: Lytvyn V.M. Russian historical patterns as a weapon of aggression and the “Moscow factor” in the
West’s policy towards Ukraine. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2024. (10): 51—66.
https://doi.org/10.15407/visn2024.10.051
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202052 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1027-3239 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T12:07:52Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Литвин, В.М. 2025-02-23T18:08:25Z 2024 Російські історичні патерни як зброя агресії і "московський фактор" у політиці Заходу щодо України / В.М. Литвин // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 10. — С. 51-66. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. 1027-3239 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202052 DOI: doi.org/10.15407/visn2024.10.051 Стаття є продовженням авторського аналізу історичних «вишукувань» Путіна, в основі яких лежить теза про Україну як «частину російської цивілізації». Показано, що завданню з відновлення цієї «історичної справедливості» за допомогою війни в РФ підпорядковані суспільна мобілізація всіх верств населення, «уточнення» канонів державної історичної пам’яті, перегляд рішення щодо реабілітації радянських громадян, посилення контролю і репресії проти нелояльних росіян. Проведено паралелі між політикою нинішньої Росії і довоєнної Німеччини з цього кола питань. Йдеться також про тих, кого Путін наслідує в інтерпретації історії, — Івана IV Грозного і Сталіна. Автор звертає увагу на те, як Путін вдається до шантажу ядерною зброєю. За його оцінками, нинішню ситуацію можна зіставити з передоднем Другої світової війни, коли Європа намагалася умиротворити агресора, тоді як сьогодні «московський фактор» відчутно впливає на політику Заходу щодо України. The article is a continuation of the author’s analysis of Putin’s historical “research”, which is based on the thesis of Ukraine being a “part of Russian civilization”. It is shown that in the Russian Federation the task of restoring this “historical justice” through the war is the one to which the social mobilization of all segments of the population, “clarification” of the canons of state historical memory, revision of the decision to rehabilitate Soviet citizens, and increased control and repression of disloyal Russians are subordinated. The author draws parallels between the policies of today’s Russia and pre-war Germany on this range of issues. The author also talks about those whom Putin imitates in his interpretation of history — Ivan IV the Terrible and Stalin. The author draws attention to how Putin resorts to blackmail with nuclear weapons. According to his estimates, the current situation can be compared to the eve of World War II, when Europe tried to appease the aggressor, while today the “Moscow factor” significantly affects Western policy toward Ukraine. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Російські історичні патерни як зброя агресії і "московський фактор" у політиці Заходу щодо України Russian historical patterns as a weapon of aggression and the “Moscow factor” in the West's policy towards Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Російські історичні патерни як зброя агресії і "московський фактор" у політиці Заходу щодо України Литвин, В.М. Статті та огляди |
| title | Російські історичні патерни як зброя агресії і "московський фактор" у політиці Заходу щодо України |
| title_alt | Russian historical patterns as a weapon of aggression and the “Moscow factor” in the West's policy towards Ukraine |
| title_full | Російські історичні патерни як зброя агресії і "московський фактор" у політиці Заходу щодо України |
| title_fullStr | Російські історичні патерни як зброя агресії і "московський фактор" у політиці Заходу щодо України |
| title_full_unstemmed | Російські історичні патерни як зброя агресії і "московський фактор" у політиці Заходу щодо України |
| title_short | Російські історичні патерни як зброя агресії і "московський фактор" у політиці Заходу щодо України |
| title_sort | російські історичні патерни як зброя агресії і "московський фактор" у політиці заходу щодо україни |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202052 |
| work_keys_str_mv | AT litvinvm rosíisʹkíístoričnípaterniâkzbroâagresííímoskovsʹkiifaktorupolíticízahoduŝodoukraíni AT litvinvm russianhistoricalpatternsasaweaponofaggressionandthemoscowfactorinthewestspolicytowardsukraine |