Спогади про батька
Speech at the anniversary session of the general meeting of the National Academy of Sciences of Ukraine, dedicated to the 100th anniversary of Academician of the NAS of Ukraine P.G. Kostiuk, September 11, 2024.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2024 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2024
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202059 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Спогади про батька / О.П. Костюк // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 10. — С. 16-19. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860134904371609600 |
|---|---|
| author | Костюк, О.П. |
| author_facet | Костюк, О.П. |
| citation_txt | Спогади про батька / О.П. Костюк // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 10. — С. 16-19. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Speech at the anniversary session of the general meeting of the National Academy of Sciences of Ukraine, dedicated to the 100th anniversary of Academician of the NAS of Ukraine P.G. Kostiuk, September 11, 2024.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:47:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
16 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (10)
СПОГАДИ ПРО БАТЬКА
Шановні пані і панове!
Насамперед хочу щиро подякувати за надану мені можливість
виступити перед таким високошанованим товариством, згада-
ти батька, згадати своє дитинство і нашу родину. Я також щиро
вдячна Миколі Сергійовичу Веселовському, який, незважаючи
на всі труднощі цієї жахливої війни, доклав величезних зусиль
для організації вшанування 100-літнього ювілею Платона Гри-
горовича Костюка. Десь місяць тому він зателефонував мені і
запропонував поділитися моїми спогадами про батька. Звісно,
для мене це дуже важливо.
Платон Григорович народився 20 серпня 1924 р. в Києві у
комунальній квартирі на вулиці Воровського. Він дуже любив
Київ, захоплювався його історією, добре знав усі куточки цен-
тральної ч астини міста.
Його батько, Григорій Силович Костюк, — тоді шкільний
вчитель, а в подальшому відомий український психолог, дій-
сний член Академії педагогічних наук СРСР, засновник київ-
ського Науково-дослідного інституту психології (нині — Ін-
ститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України). Займав-
ся Григорій Силович проблемами особливостей та індивіду-
альних відмінностей психіки людини, вивчав роль спадковості,
вроджених здібностей, середовища, педагогічного впливу у
пси хічному розвитку дитини.
Хоч і народився Григорій Силович у селянській родині, але
після початкової школи завдяки своїм здібностям він зміг по-
трапити в Київ до відомого навчального закладу — колегії Пав-
ла Галагана — для здобуття подальшої освіти. Я також у пер-
ших класах навчалася в цій будівлі на вулиці Богдана Хмель-
ницького у середній школі № 92 імені Івана Франка. Там на
стіні висіла дошка з портретами видатних випускників, і мені
здавалося, що дід ніби весь час за мною спостерігає.
Потім Григорій Силович закінчив філософсько-педагогіч-
ний факультет Київського інституту народної освіти, працю-
вав директором трудової школи № 61 ім. І. Франка, захистив
дисертацію, очолював кафедру психології Київського педаго-
КОСТЮК
Ольга Платонівна —
кандидат медичних наук
doi: https://doi.org/10.15407/visn2024.10.016
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 10 17
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
гічного інституту, керував відділом психології
Українського науково-дослідного інституту
педагогіки, став академіком, організував і бага-
то років очолював Інститут психології в Києві.
І що цікаво, обіймаючи ці досить високі поса-
ди, він залишався безпартійним. Здається, та-
ким сами м винятком у радянській системі був
ще Микола Михайлович Амосов.
Мати Платона Григоровича, Мотрона Федо-
рівна, була хіміком-аналіт иком і все життя пра-
цювала в лабораторії на бульварі Шевченка.
Дитинство Платона Григоровича пройшло
серед книг і музики, в родині панувала атмос-
фера любові й доброти. Він часто згадував ка-
бінет батька з письмовим столом, величезною
бібліотекою та роялем. Цей рояль навіть я
пам’ятаю. Музика стала захопленням Плато-
на Григоровича на все життя, вона завжди його
підтримувала й допомагала в тяжкі моменти.
Загалом музика завжди лунала в нашому домі,
її можна було почути в різних кімнатах, на-
віть на кухні, оскільки саме там у вечірній час
збиралася вся родина. Поряд з класичною му-
зикою батько дуже любив українські народні
пісні за їхню неперевершену мелодійність та
глибину почуттів. До речі, наша с ім’я розмов-
ляла вдома лише українською, і саме україн-
ська мова була для мене рідною.
У 1941 р. Платон Григорович достроково
закінчив школу. З початком війни він разом з
батьком потрапив в евакуацію до Сталінгра-
ду, з наближенням фронту вони переїхали до
Казахстану, потім був призов до армії та вій-
ськова служба. І весь цей час він продовжував
вчитися, часто екстерном долаючи два роки за
один: у Сталінграді навчався одночасно в Ме-
дичному і Педагогічному інститутах, у Казах-
стані — на біофаку Об’єднаного українського
університету, з армії його відправили до Хар-
ківського військово-медичного училища. Піс-
ля завершення війни він повернувся до Києва,
де закінчив біологічний факультет Київського
університету, в 1949 р. здобув ступінь канди-
дата біологічних наук і водночас закінчив Ки-
ївський медичний інститут. А паралельно він
втілював мрію свого дитинства — навчався на
вечірньому відділенні в консерваторії.
На прикладі мого батька видно, що в родині
Григорія Силовича Костюка природні схиль-
ності дітей мудро підтримувалися та розви-
валися. Підтвердженням цього є і життєвий
шлях молодшого сина Олександра, який за-
кінчив філологічний факультет Київського
державного університету ім. Т.Г. Шевченка, а
також Київську консерваторію і згодом став
відомим українським мистецтвознавцем, док-
тором наук, академіком НАН України, дирек-
тором Інституту мистецтвознавства, фолькло-
ристики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН
України. І все життя його цікавили питання
психологічного сприйняття музики т а основи
музично-естетичного виховання.
Ось такою була родина Костюків.
Платон Григорович познайомся зі своєю
майбутньою дружиною Людмилою Василів-
ною Хохол-Зеленською в Київському медич-
ному інституті. Їх поєднували спільні інтереси,
смаки, погляди на життя. Обоє часто згадували,
як разом бігали на концерти, як захоплено слу-
хали музику. Людмила Василівна, закінчивши
медінститут, стала лікарем-кардіологом, потім
зайнялася наукою, працювала ст аршим науко-
вим співробітником в Інституті геронтології
ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України.
Слід сказати кілька слів і про родину Люд-
мили Василівни. Її мати, Олена Миколаївна
Хохол, була відомим українським лікарем-пе-
діатром, професором, членом-кореспондентом
Академії медичних наук СРСР, завідувала ка-
федрою госпітальної педіатричної терапії, була
деканом педіатричного факультету Київського
медичного інституту. Крім того, вона була де-
путатом Верховної Ради УРСР ІІІ і IV скли-
кань, входила до складу Всесвітньої ради миру,
разом з українською делегацією брала участь у
роботі кількох сесій ООН. Олена Миколаївна
разом із фахівцями-хіміками в 1950-х роках
розробила і впровадила в практику першу в
СРСР суміш для штучного вигодовування не-
мовлят — іонітне молоко. Це був колосальний
прорив, оскільки тоді діти без материнського
молока були практично приречені на тяжкі
хвороби. Я пішла її стопами і також стала пе-
діатром.
18 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (10)
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
Очевидно, що Олені Миколаївні Хохол були
відомі роботи Григорія Силовича Костюка. Так
що після одруження моїх батьків ці дві чудові
українські родини легко поєдналися, оскільки
були близькі за своїми поглядами.
Безсумнівно, головним захопленням і спра-
вою життя мого батька була наука. Він сприй-
мав її не просто як роботу, а ніби як цікавий,
повний пригод лабіринт, у якому за кожним
поворотом очікує щось нове. Наука давала
йому друзів, середовище спілкування, доповіді
на конференціях дозволяли подорожувати сві-
том, пізнавати інші країни, іншу культуру, інші
погляди. Батько зав жди радив мені знайти в
житті своє захоплення: «Тоді робота, — гово-
рив він, — не буде для тебе примусом, а щодня
відкриватиме тобі цікавий, захопливий світ».
Однак крім науки і музики в житті Платона
Григоровича залишалося місце і для звичайних
людських хобі, які з часом змінювалися. Спо-
чатку це була риболовля і збирання колекції
метеликів. В дитинстві я брала в цьому участь.
Метелика потрібно було впіймати, обережно
проколоти, охайно розправити крильця і через
деякий час помістити у спеціальну коробку.
Але цим справа не обмежувалася. Про кожно-
го з них необхідно було знайти інформацію, як
він називається, до якої родини належить, де
мешкає. Потім ця колекція метеликів стояла
вдома у кабінеті батька. А пізніше він захопив-
ся катанням на лижах, зацікавив цим мене, і
так лижі стали і моїм хобі.
Якось Платона Григоровича запитали: що
потрібно, щоб людина стала видатним вченим?
Він відповів: «Обов’язково працелюбність, зді-
бності, гарна пам’ять, але ще необхідна удача».
І ця удача, на його думку, полягає в тому, щоб
потрапити до гарного вчителя. Сам він вважав,
що йому пощастило мати трьох чудових вчи-
телів. Це передусім його батько, з яким завжди
можна було обговорити будь-яку проблему,
отримати пораду, але рішення приймати са-
мому. Другим вчителем був професор Данило
Семенович Воронцов, видатний фізіолог, за-
сновник української школи нейроелектрофі-
зіології. Батько завжди згадував його як гені-
ального вченого, який випередив свій час, як
людину зі світлим розумом, відкриту, просту в
спілкуванні, щедру. А третій вчитель — Джон
Екклс, у лабораторії якого в Австралійському
університеті в Ка нберрі батько працював пів
року. Крім значного професійного поштовху,
ці місяці стали для нього стартовими і в само-
пізнанні, і в можливості вільно пізнавати не-
знайомий світ.
Якщо говорити про вчителів, не можна не
сказати й про учнів. Учнів у Платона Григо-
ровича багато, десятки з них зробили успішні
кар’єри і тепер працюють по всьому світу. Дея-
кі заснували свої наукові школи. Я думаю, що
батькові було цікаво працювати з молоддю,
обговорювати з ними ідеї, сперечатися. Він
любив засідання їхнього відділу, на яких відбу-
валася апробація отриманих результатів, щиро
переживав за своїх співробітників, коли вони
захищали дисертації. Вдома він мало розпові-
дав про себе, проте завжди говорив про успіхи
учнів. Він дійсно ними пишався.
Коли я готувалася до цього виступу, поду-
мала, що кожен етап життя Платона Григоро-
вича містив у собі дует: Вчитель і Учень, що
це історія трансформації завзятого учня у ще
завзятішого вчителя. Згадуючи батька, перше,
що спадає на думку, — уважний, добрий, ро-
зумний, трохи іронічний, людина, яка вчить і
сама постійно вчиться. І мені здається, що саме
зараз, у ці жахливі для нашої країни часи, такі
стосунки — мудрий, уважний, безкорисливий
і відкритий вчитель та зацікавлений, вмоти-
вований, енергійний учень — запорука нашого
світлого майбутнього.
З любов’ю і пошаною дякую за увагу!
За матеріалами засідання
підготувала О.О. Мележик
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 10 19
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
Olga P. Kostiuk
MEMORIES ABOUT MY FATHER
Speech at the anniversary session of the general meeting of the National Academy of Sciences of Ukraine, dedicated to
the 100th anniversary of Academician of the NAS of Ukraine P.G. Kostiuk, September 11, 2024
Cite this article: Kostiuk O.P. Memories about my father. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2024. (10): 16—19.
https://doi.org/10.15407/visn2024.10.016
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202059 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1027-3239 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:47:06Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Костюк, О.П. 2025-02-23T18:09:45Z 2024 Спогади про батька / О.П. Костюк // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 10. — С. 16-19. — укр. 1027-3239 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202059 DOI: doi.org/10.15407/visn2024.10.016 Speech at the anniversary session of the general meeting of the National Academy of Sciences of Ukraine, dedicated to the 100th anniversary of Academician of the NAS of Ukraine P.G. Kostiuk, September 11, 2024. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Загальні збори НАН України Спогади про батька Memories about my father Article published earlier |
| spellingShingle | Спогади про батька Костюк, О.П. Загальні збори НАН України |
| title | Спогади про батька |
| title_alt | Memories about my father |
| title_full | Спогади про батька |
| title_fullStr | Спогади про батька |
| title_full_unstemmed | Спогади про батька |
| title_short | Спогади про батька |
| title_sort | спогади про батька |
| topic | Загальні збори НАН України |
| topic_facet | Загальні збори НАН України |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202059 |
| work_keys_str_mv | AT kostûkop spogadiprobatʹka AT kostûkop memoriesaboutmyfather |