До питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках

У статті йдеться про витоки геноциду українства з боку Москви, який особливо проявився під час Голодомору 1932–1933 років, а також наведено конкретні факти, що свідчать про прагнення протягом останніх кількох століть різноманітними методами й засобами поступово знищити українців як окремий етнос. В...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Народна творчість та етнологія
Дата:	2016
Автор:	Сергійчук, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2016
Теми:	З історії та культури
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202083
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 1. — С. 11-18. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860260319132123136
author	Сергійчук, В.
author_facet	Сергійчук, В.
citation_txt	До питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 1. — С. 11-18. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	У статті йдеться про витоки геноциду українства з боку Москви, який особливо проявився під час Голодомору 1932–1933 років, а також наведено конкретні факти, що свідчать про прагнення протягом останніх кількох століть різноманітними методами й засобами поступово знищити українців як окремий етнос. В статье рассказывается об истоках геноцида украинства со стороны Москвы, который особенно проявился во время Голодомора 1932–1933 годов, а также приводятся конкретные факты, свидетельствующие о желании на протяжении последних нескольких столетий различными методами и средствами постепенно уничтожить украинцев как отдельный этнос. The article relates to the origins of Moscow’s genocide against Ukrainians, which became particularly apparent during the 1932–1933 Holodomor (Famine). The author gives specific facts that are indicative of an aspiration for gradually exterminating, by various methods and means, the Ukrainians as a separate ethnic group over the last several centuries.
first_indexed	2025-12-07T18:54:32Z
format	Article
fulltext	11 Сьогодні в Україні вже багато зроблено для дослідження й оцінки масштабів трагедії Го- лодомору – геноциду 1932–1933 років. Є рі- шення суду, яке не підлягає оскарженню, – те, що відбулося в той період, – геноцид. Однак у багатьох людей і досі виникає запитання: чому трагедію українського народу 1932–1933 ро- ків нині зараховано, як в Україні, так і вже в багатьох країнах світу, до цілеспрямованих акцій, що передбачають свідоме винищення певної національної групи, і які його ознаки підпадають під правові норми Конвенції про запобігання злочинів перед людством, адже чуються заяви з боку наших сусідів, що, мов- ляв, голодували всі. Такі ідеологічні напрямні з боку Росії активно підтримуються і її при- хильниками в нас, у тому числі й деякими з тих, хто має наукові ступені. Тому не можна стерти з пам’яті трагедію од- нієї з найбільших хліборобських націй, яку на найбагатших у світі чорноземах свідомо вини- щували голодною смертю, що мало завершити тривалий процес координації різних дій, спря- мованих на зумисне створення державою умов для поступової втрати власної ідентичнос ті окремими членами української національної групи, проти якої і здійснювався цей злочин. Якщо аналізувати нашу історію після Пере яславської ради 1654 року, то впадає в око, що перші шість визначених Р. Лемкіним ознак геноциду [15, c. 6–7] вже мали місце в політиці московського самодержавства сто- совно української нації, яка тоді довірливо присягнула на вірність православному цареві, не маючи в руках жодної письмової гарантії про збереження всіх своїх питомих прав. І що важливо: цей злочин здійснювався не одина- ками-фанатами, а державою із застосуванням усіх наявних у її розпорядженні сил і засобів. Хіба не було українцям накинуто Москвою імперське деспотичне правління замість демо- кратичних інституцій, що мала Гетьманщина? Хіба не цілеспрямована діяльність московських воєвод в Україні призвела до розбрату в середо- вищі козацької старшини? Хіба не указами російських імператорів заборонялося друкувати книги в Україні й водночас усі відомі українські вчені змушені були виїжджати для продовжен- ня своїх наукових занять до Московщини, де вони ставали видатними «рускімі»?.. до питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках Володимир Сергійчук УДК 94:341.485](477)“1932/1933” У статті йдеться про витоки геноциду українства з боку Москви, який особливо проявився під час Голодомору 1932–1933 років, а також наведено конкретні факти, що свідчать про прагнення протягом останніх кількох століть різноманітними методами й засобами поступово знищити українців як окремий етнос. Ключові слова: українство, Москва, геноцид. В статье рассказывается об истоках геноцида украинства со стороны Москвы, который особенно проявился во время Голодомора 1932–1933 годов, а также приводятся конкретные факты, свидетельствующие о желании на про- тяжении последних нескольких столетий различными методами и средствами постепенно уничтожить украинцев как отдельный этнос. Ключевые слова: украинство, Москва, геноцид. The article relates to the origins of Moscow’s genocide against Ukrainians, which became particularly apparent during the 1932–1933 Holodomor (Famine). The author gives specific facts that are indicative of an aspiration for gradually exterminating, by various methods and means, the Ukrainians as a separate ethnic group over last several centuries. Keywords: Ukrainianhood, Moscow, genocide. http://www.etnolog.org.ua І ів нині зараховано, як в Україні, так і вже в І ів нині зараховано, як в Україні, так і вже в багатьох країнах світу, до цілеспрямованих Ібагатьох країнах світу, до цілеспрямованих акцій, що передбачають свідоме винищення Іакцій, що передбачають свідоме винищення певної національної групи, і які його ознаки Іпевної національної групи, і які його ознаки підпадають під правові норми Конвенції про Іпідпадають під правові норми Конвенції про запобігання злочинів перед людством, адже Ізапобігання злочинів перед людством, адже чуються заяви з боку наших сусідів, що, мов-Ічуються заяви з боку наших сусідів, що, мов- ляв, голодували всі. Такі ідеологічні напрямні Іляв, голодували всі. Такі ідеологічні напрямні М Сьогодні в Україні вже багато зроблено для М Сьогодні в Україні вже багато зроблено для дослідження й оцінки масштабів трагедії Го- М дослідження й оцінки масштабів трагедії Го- ноциду 1932–1933 М ноциду 1932–1933 рокі М років. Є М в. Є рі- М рі- ення суду, яке не підлягає оскарженню, М ення суду, яке не підлягає оскарженню, – те М – те, М , що відбулося в той період, М що відбулося в той період, – ге М – геноцид. Однак у М ноцид. Однак у багатьох людей і досі виникає запитання: чому Мбагатьох людей і досі виникає запитання: чому трагедію українського народу 1932–1933Мтрагедію українського народу 1932–1933 ро-Мро- ів нині зараховано, як в Україні, так і вже в Мів нині зараховано, як в Україні, так і вже в багатьох країнах світу, до цілеспрямованих Мбагатьох країнах світу, до цілеспрямованих акцій, що передбачають свідоме винищення Макцій, що передбачають свідоме винищення певної національної групи, і які його ознаки Мпевної національної групи, і які його ознаки підпадають під правові норми Конвенції про Мпідпадають під правові норми Конвенції про око, що перші шість визначених Р. М око, що перші шість визначених Р. ознак геноциду [15, c.Мознак геноциду [15, c. Ф The article relates to the origins of Moscow’s genocide against Ukrainians, which became particularly apparent during the Ф The article relates to the origins of Moscow’s genocide against Ukrainians, which became particularly apparent during the 1932–1933 Holodomor (Famine). The author gives specific facts that are indicative of an aspiration for gradually exterminating, Ф 1932–1933 Holodomor (Famine). The author gives specific facts that are indicative of an aspiration for gradually exterminating, ФСьогодні в Україні вже багато зроблено для ФСьогодні в Україні вже багато зроблено для дослідження й оцінки масштабів трагедії Го- Фдослідження й оцінки масштабів трагедії Го- окрФокремими членами української національної Фемими членами української національної групи, проти якої і здійснювався цей злочин. Фгрупи, проти якої і здійснювався цей злочин. Якщо аналізувати нашу історію після ФЯкщо аналізувати нашу історію після ПереФПереяслаФясла око, що перші шість визначених Р.Фоко, що перші шість визначених Р. by various methods and means, the Ukrainians as a separate ethnic group over last several centuries. Ф by various methods and means, the Ukrainians as a separate ethnic group over last several centuries.Е В статье рассказывается об истоках геноцида украинства со стороны Москвы, который особенно проявился во Е В статье рассказывается об истоках геноцида украинства со стороны Москвы, который особенно проявился во Е время Голодомора 1932–1933 годов, а также приводятся конкретные факты, свидетельствующие о желании на про Е время Голодомора 1932–1933 годов, а также приводятся конкретные факты, свидетельствующие о желании на про тяжении последних нескольких столетий различными методами и средствами постепенно уничтожить украинцев Етяжении последних нескольких столетий различными методами и средствами постепенно уничтожить украинцев The article relates to the origins of Moscow’s genocide against Ukrainians, which became particularly apparent during the ЕThe article relates to the origins of Moscow’s genocide against Ukrainians, which became particularly apparent during the 1932–1933 Holodomor (Famine). The author gives specific facts that are indicative of an aspiration for gradually exterminating, Е1932–1933 Holodomor (Famine). The author gives specific facts that are indicative of an aspiration for gradually exterminating, Еby various methods and means, the Ukrainians as a separate ethnic group over last several centuries.Еby various methods and means, the Ukrainians as a separate ethnic group over last several centuries. 12 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2016 Саме тому, на наш погляд, помиляється ві- домий казахський учений М. Козибаєв, який уважає, що це Олександр Солженіцин задумав «створення Російської держави без “інород- ців”», на яких «уже немає сил ні господарсь- ких, ні духовних». Єдине послаблення було, мовляв, для слов’янських народів, та й то в ходульному образі «молодших братів»: україн- ців, але не «з їхньою викривленою ненародною мовою» Західної України; білорусів, але щоб «не розпалювали безоглядного сепаратиз- му» [9, с. 275–276]. Ми глибоко переконані, що задовго до по- яви опусів О. Солженіцина в «білокам’яній» розпочали здійснення проекту під назвою «Москва – Третій Рим, а Четвертому Риму не бувати!», який у різні історичні епохи видо- змінювався в назві, але за своїм змістом за- лишився незмінним і донині: де ступила нога росіянина – там має бути «рускій мір». Однак для втілення в життя цієї концеп- ції необхідно було мати не тільки войовничий місцевий елемент, витворений на основі злит- тя угро-фінів зі степовою ордою, а й потужну влас ну еліту, яка могла б відповідати на ви- клики часу. Тож у Москві звернули увагу на українські землі, звідки тривалий час черпала свою культурну й політичну еліту Литва. Зок- рема, на початку ХVІ ст. одним з високих дер- жавців там був український князь Михайло Глинський, який очолював парламент Велико- го князівства Литовського, а потім кинув ви- клик польському королеві Жигимонту, підняв- ши проти нього перше національне повстання за незалежність України. Очевидно, саме така спрямованість цього виступу налякала його тодішнього основного союзника – московсь- кого князя, бо коли у квітні 1508 року дійш- ло до головних битв, то останній не з’явився у визначене місце. М. Глинський подався зі своїм відділом до Орші, де мали бути мос- ковські війська, але ті відступили за Дніпро, підписавши невдовзі мир з Литвою. Вимушений прибути до Москви М. Глинсь- кий там був заарештований і кинутий до в’язниці, у якій йому довелося гибіти аж до 1527 року, коли його звільнили із заборо- ною виїжджати із цього міста. Однак після смерті московського князя Василя Івановича М. Глинського звинуватили в його отруєнні й знову кинули до тюрми, де він і помер 15 верес- ня 1534 року. Зрозуміло, що такі українці не підходили для закладання фундаментів майбутньої ім- перії. Не придатні для будівництва Третього Риму і такі українські державники, як князь Костянтин Острозький, талант воєначальни- ка котрого гідно оцінювали його вороги. А ще більше непокоїли московських великодержав- ників представники української духовності, що почала поширюватися в Московщині із середини ХVІ ст. За висловлюванням Юрія Шевельова, «великий і розмашний плян культурного завоювання розлогої і військово сильної Москви був задуманий українською інтелігенцією ще з кінця ХVІ ст. Заради цьо- го пляну був спинений рух літературної мови в напрямі зближення її до народної мови і були відновлені церковнослов’янські первні літера- турної мови трудами Лаврентія Зизанія, Пам- ви Беренди, а передусім Мелетія Смотрицько- го. Заради цього київська інтелігенція творила міт двох Росій – Малої і Великої, – бо цей міт був створений таки передусім в Україні, – і підтримував теорію політично-державної пере ємности між старим Києвом і тогочасною Москвою. Заради цього переможець Москви гетьман Сагайдачний пропонував їй союз 1620 року, Лаврентій Зизаній привіз до Москви рукопис свого “Катехізису” 1626 року, Кирило Транк- віліон Ставровецький – рукопис свого “Учи- тельного євангелія” 1627 року, а митрополит Петро Могила присилав 1640 року Ігнатія Старушича з пропозицією заснувати в Москві школу – першу школу – силами українського духівництва» [18, с. 34, 35]. Зрозуміло, що для будівництва Третьо- го Риму були потрібні не патріоти-україн- ці, а домішка української крові, яка в угро- фінському середовищі витворювала б постаті на кшталт Андрія Боголюбського, який в ім’я http://www.etnolog.org.ua І а, на початку ХVІ І а, на початку ХVІ жавців там був український князь Михайло Іжавців там був український князь Михайло Глинський, який очолював парламент Велико-ІГлинський, який очолював парламент Велико- го князівства Литовського, а потім кинув ви-Іго князівства Литовського, а потім кинув ви- клик польському королеві Жигимонту, підняв-Іклик польському королеві Жигимонту, підняв- ши проти нього перше національне повстання Іши проти нього перше національне повстання за незалежність України. Очевидно, саме така Іза незалежність України. Очевидно, саме така спрямованість цього виступу налякала його Іспрямованість цього виступу налякала його М ції необхідно було мати не тільки войовничий М ції необхідно було мати не тільки войовничий місцевий елемент, витворений на основі злит- М місцевий елемент, витворений на основі злит- тя угро-фінів зі степовою ордою, а й потужну М тя угро-фінів зі степовою ордою, а й потужну літу, яка могла б відповідати на ви- М літу, яка могла б відповідати на ви- клики часу. Тож у Москві звернули увагу на М клики часу. Тож у Москві звернули увагу на українські землі, звідки тривалий час черпала Мукраїнські землі, звідки тривалий час черпала свою культурну й політичну еліту Литва. ЗокМсвою культурну й політичну еліту Литва. Зок-М- а, на початку ХVІ Ма, на початку ХVІ ст. Мст. одним з високих дер-Модним з високих дер- жавців там був український князь Михайло Мжавців там був український князь Михайло Глинський, який очолював парламент Велико-МГлинський, який очолював парламент Велико- го князівства Литовського, а потім кинув ви-Мго князівства Литовського, а потім кинув ви- клик польському королеві Жигимонту, підняв-Мклик польському королеві Жигимонту, підняв- міт двох РосійМміт двох Росій Ф лишився незмінним і донині: де ступила нога Ф лишився незмінним і донині: де ступила нога Однак для втілення в життя цієї концеп- ФОднак для втілення в життя цієї концеп- ції необхідно було мати не тільки войовничий Фції необхідно було мати не тільки войовничий місцевий елемент, витворений на основі злит- Фмісцевий елемент, витворений на основі злит- тя угро-фінів зі степовою ордою, а й потужну Фтя угро-фінів зі степовою ордою, а й потужну середини ХVІ Ф середини ХVІ Шевельова, «великий і розмашний плян Ф Шевельова, «великий і розмашний плян культурного завоювання розлогої і військово Ф культурного завоювання розлогої і військово сильної Москви був задуманий українською Ф сильної Москви був задуманий українською інтелігенцією ще з кінця ХVІФінтелігенцією ще з кінця ХVІФго пляну був спинений рух літературної мови в Фго пляну був спинений рух літературної мови в напрямі зближення її до народної мови і були Фнапрямі зближення її до народної мови і були відновлені церковнослов’янські первні літера-Фвідновлені церковнослов’янські первні літера- турної мови трудами Лаврентія Зизанія, Пам-Фтурної мови трудами Лаврентія Зизанія, Пам- ви Беренди, а передусім Мелетія Смотрицько-Фви Беренди, а передусім Мелетія Смотрицько- го. Заради цього київська інтелігенція творила Фго. Заради цього київська інтелігенція творила Е Костянтин Острозький, талант воєначальни Е Костянтин Острозький, талант воєначальни ка котрого гідно оцінювали його вороги. А Е ка котрого гідно оцінювали його вороги. А льше непокоїли московських великодержав- Е льше непокоїли московських великодержав- ників представники української духовності, Еників представники української духовності, що почала поширюватися в Московщині із Ещо почала поширюватися в Московщині із середини ХVІ Есередини ХVІ ст. Ест. За висловлюванням Юрія ЕЗа висловлюванням Юрія Шевельова, «великий і розмашний плян ЕШевельова, «великий і розмашний плян культурного завоювання розлогої і військово Екультурного завоювання розлогої і військово сильної Москви був задуманий українською Есильної Москви був задуманий українською інтелігенцією ще з кінця ХVІЕінтелігенцією ще з кінця ХVІ 13 З історії та культури утвер дження Москви 1169 року пішов навіть на знищення отчого Києва. Тому, починаючи з другої половини ХVІ ст., Москва залучає до освоєння Дикого Поля українців таким чином, аби вони поступово змосковлювалися: агітуючи переходити на службу цареві, їх об- ставляють такими рамками поведінки, у яких вони, а вже стовідсотково – народжені там їхні діти, стають ревними великоросами. Згодом царське самодержавство перебирає під свій контроль і тих запорожців, котрі за- снували в пониззі Дону Нову Січ. За кілька десятків років це товариство настільки глибоко зав’язало себе в структуру Московської держа- ви, що в 1648–1649 роках без дозволу царя від- мовилося прийти на допомогу своїм побратимам з берегів Дніпра, коли ті піднялися проти ка- толицької Польщі. А багато донців – учораш- ніх запорожців – закликалися на службу й до Москви, де їх записували до стрілецьких ратей. Там вони й одружувалися на місцевих дівчатах і поступово розчинялись у великоросійському середовищі, що назавжди відлучило їх від рід- ного українства. Подібне станеться і з тими ко- заками Петра Сагайдачного, яких після відхо- ду з Москви восени 1618 року вже під Калугою наздогнали представники царя й завербували на службу в різні міста цієї держави. Там вони також допомагали зростанню населення, виму- шено влаштовуючи свою долю з місцевими дів- чатами й жінками. У такому самому становищі опиняться й тисячі інших українців, яких царське само- державство намагалося заангажувати на ос- вітні програми, а також через найм військової та кваліфікованої робочої сили, зокрема для освоєння нових територій. Тож після Пере- яславської ради 1654 року змішані шлюби українців і великоросів, через які царська влада розраховувала зросійщити частину козацтва, насамперед старшин, перетворилися на один з дієвих інструментів у проекті розчинення українства і втрати ним своєї національної іден- тичності. Першим у такому становищі опинив- ся гетьман Лівобережжя Іван Брюховецький, якого після підписання ним вкрай важкого для України Московського договору 1665 року там же «женили на московской девке». Ця тенденція набула масового поширення, насамперед у середовищі козацької старшини, і вже на Коломацькій раді в липні 1687 року на вимогу московської сторони «постановле- но стараться, чтобы малороссияне с велико- россиянами вступали в родство и свойство». Зокрема, у Коломацьких статтях наголошува- лося, що «гетьман зобов’язується всіма сила- ми з’єднувати в міцну і нерозривну спільність обидва руські народи, всіма можливостями і особливо узами сімейними; і щоб Малоросію не називали землею гетьманською, а лише признавали землею, яка перебуває в царській самодержавній владі, і, таким чином, перехід з краю в край дозволяється». А оскільки гетьман Іван Мазепа не допус- кав цього, «и даже недоволен, когда узнает, что малороссияне с великороссиянами водят хлеб- соль», то це вже вважалося за злочин, бо «от этого между теми и другими увеличивается удаление и незнакомство» [цит. за: 10, с. 218]. Численні документи свідчать, що Москва справді пильно стежила за дотриманням цього пункту козацькою старшиною, а його невико- нання зараховувалося до важких державних злочинів. Бо з якого б то дива генеральний суддя Василь Кочубей, який прагнув нашко- дити гетьманові, у своїх писаннях до Пет- ра І серед звинувачувальних статей називав і спротив Мазепи цій політиці. Мовляв, усупе- реч рішенню Коломацької ради, гетьман забо- роняє українцям вступати в шлюб з росіянами й товаришувати з ними. Проте як тільки справа Мазепи була про- грана, то знову було висунуто зупинений ним проект зросійщення українців через спільні шлюби. Так, у своєму трактаті про «Удер- жання України Черкаської» від 1713 року російський агент у Лондоні Федір Салти- ков пропонує Петру І створити при гетьма- нові Іванові Скоропадському для нагляду за його діями гвардійську кавалерійську сотню з російських «дворянських дітей і з кадетів, і з нарочитих дітей нежонатих», і «необхідно http://www.etnolog.org.ua І також допомагали зростанню населення, виму І також допомагали зростанню населення, виму шено влаштовуючи свою долю з місцевими дівІшено влаштовуючи свою долю з місцевими дів чатами й жінками. Ічатами й жінками. ому самому становищі опиняться й Іому самому становищі опиняться й тисячі інших українців, яких царське самоІтисячі інших українців, яких царське само державство намагалося заангажувати на осІдержавство намагалося заангажувати на ос вітні програми, а також через найм військової Івітні програми, а також через найм військової та кваліфікованої робочої сили, зокрема для Іта кваліфікованої робочої сили, зокрема для М і поступово розчинялись у великоросійському М і поступово розчинялись у великоросійському середовищі, що назавжди відлучило їх від рід М середовищі, що назавжди відлучило їх від рід ного українства. Подібне станеться і з тими ко М ного українства. Подібне станеться і з тими ко заками Петра Сагайдачного, яких після відхо М заками Петра Сагайдачного, яких після відхо- М - ду з Москви восени 1618 М ду з Москви восени 1618 року М року вже під Калугою М вже під Калугою наздогнали представники царя й завербували Мназдогнали представники царя й завербували на службу в різні міста цієї держави. Там вони Мна службу в різні міста цієї держави. Там вони також допомагали зростанню населення, вимуМтакож допомагали зростанню населення, виму-М- шено влаштовуючи свою долю з місцевими дівМшено влаштовуючи свою долю з місцевими дів ому самому становищі опиняться й Мому самому становищі опиняться й тисячі інших українців, яких царське самоМтисячі інших українців, яких царське само нання зараховувалося до важких державних Мнання зараховувалося до важких державних Ф кликалися на службу й до Ф кликалися на службу й до Москви, де їх записували до стрілецьких ратей. ФМоскви, де їх записували до стрілецьких ратей. Там вони й одружувалися на місцевих дівчатах ФТам вони й одружувалися на місцевих дівчатах і поступово розчинялись у великоросійському Фі поступово розчинялись у великоросійському середовищі, що назавжди відлучило їх від рід Фсередовищі, що назавжди відлучило їх від рід- Ф- ного українства. Подібне станеться і з тими ко Фного українства. Подібне станеться і з тими ко самодержавній владі, і, таким чином, перехід з Ф самодержавній владі, і, таким чином, перехід з краю в край дозволяється». Ф краю в край дозволяється». А Ф А оск Ф оскільки гетьман Іван Мазепа не допус Ф ільки гетьман Іван Мазепа не допус кав ц Ф кав цього, «и даже недоволен, когда узнает, что Ф ього, «и даже недоволен, когда узнает, что малороссияне с великороссиянами водят хлеб-Фмалороссияне с великороссиянами водят хлеб- соль», то це вже вважалося за злочин, бо «от Фсоль», то це вже вважалося за злочин, бо «от этого между теми и другими увеличивается Фэтого между теми и другими увеличивается Фудаление и незнакомство»Фудаление и незнакомство» Численні документи свідчать, що Москва ФЧисленні документи свідчать, що Москва справді пильно стежила за дотриманням цього Фсправді пильно стежила за дотриманням цього пункту козацькою старшиною, а його невико-Фпункту козацькою старшиною, а його невико- Е ми з’єднувати в міцну і нерозривну спільність Е ми з’єднувати в міцну і нерозривну спільність обидва руські народи, всіма можливостями і Е обидва руські народи, всіма можливостями і особливо узами сімейними; і щоб Малоросію Е особливо узами сімейними; і щоб Малоросію не називали землею гетьманською, а лише Ене називали землею гетьманською, а лише признавали землею, яка перебуває в царській Епризнавали землею, яка перебуває в царській самодержавній владі, і, таким чином, перехід з Есамодержавній владі, і, таким чином, перехід з краю в край дозволяється». Екраю в край дозволяється». Еільки гетьман Іван Мазепа не допусЕільки гетьман Іван Мазепа не допус ього, «и даже недоволен, когда узнает, что Еього, «и даже недоволен, когда узнает, что малороссияне с великороссиянами водят хлеб-Емалороссияне с великороссиянами водят хлеб- 14 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2016 женити їх у полковників і сотників, і в інших багатих людей», аби «той народ [українсь- кий. – В. С.] перемішався з російським на- родом чинами, вдачею і властивістю». Мета при цьому визначалася давня: «волю їхнього правління відібрати», але й водночас «і на- чальних там російських людей настановля- ти». Однак найголовніше: «Після ліквідації автономії український народ в добрий і по- стійний стан приведеться і пере втілиться в російський народ» [цит. за: 5]. Слід сказати, що Петро І сприйняв цю пропозицію як керівництво до дії, бо вже не- вдовзі призначений ним керувати Ніжинським полком росіянин Толстой одружився на доньці гетьмана Скоропадського. Щоправда, у цьому випадку був і своєрідний зустрічний рух: після поразки Мазепи гетьманша Скоропадська, ненаситна до наживи й неперебірлива в за- собах, умить зробилася ревною московською патріоткою в такій мірі, що сама ніяк не мог- ла дочекатися повноліття своєї дочки, і щойно тій виповнилося 15 років, відпровадила її до Санкт-Петербурга й віддала заміж за царсь- кого улюбленця Толстого [1, арк. 8]. Як бачимо, проблема збереження українства від великодержавного впливу імперії, яка нама- галася знищувати потенціал народжуваності нашої нації саме через спільні шлюби з велико- росами, постала надзвичайно гостро після Пол- тавської битви. Та найчіткіше цю лінію прово- дила імператриця Анна Іоанівна, яка в січні 1734 року доручила князю Шаховському ке- руватися в Україні особливо таємною інструк- цією: «Уведомились мы, что смоленская шляхта [тобто білоруська. – В. С.] с малороссийскими жителями в свойство вступает, с обеих сторон сыновей женят и дочерей отдают. Это противно кажется нашему интересу, а гораздо приличнее и полезнее, чтоб малороссийский народ имел охоту вступать в свойство с нашим велико- русским народом, вследствие чего повелеваем вам, чтоб вы по вашему искусству секретно под рукою приложили особый труд отводить мало- россиян от свойства с смольнянами, поляками и другими зарубежными жителями, а побуждать их искуссным образом вступать в свойство с ве- ликороссиянами» [цит. за: 16, с. 582] 1. Таким чином, перелік спільних шлюбів ді- тей козацьких старшин з великоросами зайняв би чимало місця. До речі, останній гетьман України Кирило Розумовський також був одружений з росіянкою, а його діти вже були, зрозуміло, «рускімі». Те саме трапилось і з численною плеядою діячів культури й освіти, чиновництва, яких молодими забрали з Украї- ни до столиці імперії, де вони одружувалися, як правило, з росіянками і працювали на зміц- нення російського самодержавства. Оскільки цей спосіб не міг дати остаточ- ний результат за одне століття, то Катери- на ІІ 1764 року вимагає від князя Вяземського діяти рішучіше: «Малая Россия, Лифляндия и Финляндия суть провинции, которые пра- вятся конфирмованными им привилегиями; нарушать оные отрешением всех вдруг неприс- тойно б было, однако ж и называть их чуже- странными и обходиться с ними на таком же основании есть больше, нежели ошибка, а можно назвать с достоверностию глупостию. Сии провинции, также Смоленскую, надле- жит легчайшими способами привести к тому, чтобы они обрусели и перестали глядеть, как волки в лесу. К тому приступ весьма легкий есть, если разумные люди избраны будут начальниками в тех провинциях; когда же в Мало россии гетмана не будет, то должно ста- раться, чтоб век и имя гетманов исчезли, не токмо б персона какая была произведена в оное достоинство» [цит. за: 17, с. 340]. Особливу увагу було звернуто на Кримсь- кий півострів, що його після завоювання Росією включено до складу Катеринославської губер- нії. Намагаючись не допустити повної колоніза- ції цього регіону українцями, князь Потьомкін вимагав заселити півострів «русскими выход- цами с целью укрепления за Россией и обрусе- ния присоединенных облас тей» [8, с. 91]. Головне завдання при цьому полягало в за- селенні нових територій відставними солдата- ми, яким привозили з російської глибинки дру- жин. Так, уже 1786 року на колишні татарсь кі http://www.etnolog.org.ua І нашої нації саме через спільні шлюби з велико І нашої нації саме через спільні шлюби з велико росами, постала надзвичайно гостро після ПолІросами, постала надзвичайно гостро після Пол тавської битви. Та найчіткіше цю лінію провоІтавської битви. Та найчіткіше цю лінію прово дила імператриця Анна Іоанівна, яка в січні Ідила імператриця Анна Іоанівна, яка в січні доручила князю Шаховському кеІдоручила князю Шаховському ке руватися в Україні особливо таємною інструкІруватися в Україні особливо таємною інструк цією: «Уведомились мы, что смоленская шляхта Іцією: «Уведомились мы, что смоленская шляхта В. ІВ. С.ІС. М очекатися повноліття своєї дочки, і щойно М очекатися повноліття своєї дочки, і щойно в, відпровадила її до М в, відпровадила її до Санкт-Петербурга й віддала заміж за царсь- М Санкт-Петербурга й віддала заміж за царсь- [1 М [1, арк. М , арк. 8] М 8]. М . Як бачимо, проблема збереження українства М Як бачимо, проблема збереження українства від великодержавного впливу імперії, яка намаМвід великодержавного впливу імперії, яка нама-М- галася знищувати потенціал народжуваності Мгалася знищувати потенціал народжуваності нашої нації саме через спільні шлюби з великоМнашої нації саме через спільні шлюби з велико-М- росами, постала надзвичайно гостро після ПолМросами, постала надзвичайно гостро після Пол тавської битви. Та найчіткіше цю лінію провоМтавської битви. Та найчіткіше цю лінію прово дила імператриця Анна Іоанівна, яка в січні Мдила імператриця Анна Іоанівна, яка в січні доручила князю Шаховському кеМдоручила князю Шаховському ке жит легчайшими способами привести к тому, М жит легчайшими способами привести к тому, чтобы они обрусели и перестали глядеть, как Мчтобы они обрусели и перестали глядеть, как Ф ІІ 1 Ф ІІ 1764 Ф 764 Ф ненаситна до наживи й неперебірлива в за- Ф ненаситна до наживи й неперебірлива в за- собах, умить зробилася ревною московською Фсобах, умить зробилася ревною московською патріоткою в такій мірі, що сама ніяк не мог Фпатріоткою в такій мірі, що сама ніяк не мог- Ф- очекатися повноліття своєї дочки, і щойно Фочекатися повноліття своєї дочки, і щойно в, відпровадила її до Фв, відпровадила її до Санкт-Петербурга й віддала заміж за царсь- ФСанкт-Петербурга й віддала заміж за царсь- Ф діяти рішучіше: «Малая Россия, Лифляндия Ф діяти рішучіше: «Малая Россия, Лифляндия и Финляндия суть провинции, которые пра- Ф и Финляндия суть провинции, которые пра- вятся конфирмованными им привилегиями; Ф вятся конфирмованными им привилегиями; нарушать оные отрешением всех вдруг неприсФнарушать оные отрешением всех вдруг неприс тойнФтойно б было, однако ж и называть их чуже-Фо б было, однако ж и называть их чуже- странными и обходиться с ними на таком Фстранными и обходиться с ними на таком же основании есть больше, нежели ошибка, Фже основании есть больше, нежели ошибка, аФа можФможно назвать с достоверностию глупостию. Фно назвать с достоверностию глупостию. Сии провинции, также Смоленскую, надле-ФСии провинции, также Смоленскую, надле- жит легчайшими способами привести к тому, Фжит легчайшими способами привести к тому, Е ни до столиці імперії, де вони одружувалися, Е ни до столиці імперії, де вони одружувалися, як правило, з росіянками і працювали на зміц- Е як правило, з росіянками і працювали на зміц- нення російського самодержавства. Е нення російського самодержавства. Оскільки цей спосіб не міг дати остаточ-ЕОскільки цей спосіб не міг дати остаточ- ний результат за одне століття, то Катери-Ений результат за одне століття, то Катери- 764 Е764 Ероку Ероку вимагає від князя Вяземського Евимагає від князя Вяземського діяти рішучіше: «Малая Россия, Лифляндия Едіяти рішучіше: «Малая Россия, Лифляндия и Финляндия суть провинции, которые пра-Еи Финляндия суть провинции, которые пра- вятся конфирмованными им привилегиями; Евятся конфирмованными им привилегиями; нарушать оные отрешением всех вдруг неприсЕнарушать оные отрешением всех вдруг неприс 15 З історії та культури землі було переселено шість партій жінок за- гальною кількістю 1497 осіб [14, с. 76–77]. Переманюючи українську еліту в Мос- ковщину, царське самодержавство масово надсилало на терени компактного українсь- кого розселення великоросів, які дуже часто одружувалися там з нашими дівчатами і по- тім вивозили їх на північ. Багато чиновників- великоросів, залишаючись тут, насамперед в українських містах, створювали прецеден- ти для задоволення особистих духовних по- треб через заснування мережі відповідних російсько мовних культурно-освітніх закладів. Небезпеку винародовлення власної на- ції розуміли свідомі українці, зокрема й ті, що пере бували при царському дворі. Не хто інший, як найбільш довірена особа Катери- ни ІІ – її особистий секретар, а потім канцлер Російської імперії Олександр Безбородько (який, до речі, так і залишився неодруженим), радив українським старшинам: «Хай не мають собі жінок від синів чужих». Наслідки цієї продуманої політики царсь- кої влади щодо розчинення українства в російсько мовному середовищі, а отже, посту- пового зникнення нашого народу, так вразили Тараса Шевченка, що він присвятив цій проб- лемі окремий твір, у якому прямо вказав на згубність спільних шлюбів українців з велико- росами. У відомій поемі «Катерина», як нам здається, Т. Шевченку найбільше болить те, що знеславлена українська дівчина буде втра- чена для рідного народу: Тойді Катерина Буде собі московкою, Забудеться горе... Повторюємо: це та сюжетна лінія, яка є чи не найвизначальнішою в згаданому творі, хоч і досі обійдена аналітиками. Може, тому що ви- ражена одним словом? Однак воно б’є, на наш погляд, надзвичайно сильно, можливо, навіть сильніше за багато томів. У ньому відчуваєть- ся не тільки тривога за тогочасне становище, а й зболений погляд у майбутнє рідного наро- ду, оскільки непокоїть поета і те, що Катерина «муштрує у запічку Московського сина», який також може бути втраченим для українсь- кої нації. У цих кількох рядках Т. Шевченко справді зумів надзвичайно гостро порушити проблему, яка дамоклевим мечем висіла над українством уже не одне століття. Другим напрямом винародовлення українст- ва стала міграційна політика Російської імпе- рії. Усвідомивши історичну роль нашого хлібо- робства, вона різними способами заохочувала українців до переселення на неосвоєні земле- робські простори, які постійно завойовувала й приєднувала. Таким чином, українськими руками з українського зерна український хліб почали плекати й далеко за межами суцільної етнічної території нашого народу. Українські колонії на Північному Кавказі, у Поволжі, За- ураллі, Туркестані, Сибіру, на Далекому Сході постали, власне, як первинні хліборобські оа- зиси, які годували Азію. Однак значна части- на українських хліборобів на нових землях, де зовсім відсутні школи з рідною мовою викла- дання й де у церквах Слово Боже лунало не українською, почала втрачатися для нашої на- ції – їх уже вважатимуть (як і багато хто з них сам себе!) «рускімі». До речі, не мали ніякого національного виду на майбутнє й ті, хто залишався на батьківсь- ких землях. Наприклад, на Берестейщину, яка споконвіків була вірною Великій Україні, аби зросійщити автохтонне населення шляхом витіснення місцевого духовенства, у царські часи постійно засилали на єпископські кафед- ри вихідців з Великоросії – «всіляких аван- тюристів, скандалістів, гірких п’яниць, шу- качів усіляких пригод, різних неуків». Потім вони затягували сюди своїх родичів і земляків з берегів Оки, Волги, Ками, Сухоні, Вичегди тощо, які «всі під голосною назвою “обруси- телів і просвітителів західного краю” прагнули сюди винятково з метою наживи і збагачення і відкрито сміялися над мовою й звичаями на- шого народу і намагалися дискредитувати все українське» [3, арк. 18]. Подібне станеться й у південно-східному регіоні України, де з другої половини ХІХ ст. http://www.etnolog.org.ua І згубність спільних шлюбів українців з велико І згубність спільних шлюбів українців з велико від Івідомій поемі «Катерина», як нам Іомій поемі «Катерина», як нам здається, Т. Іздається, Т. Шев ІШевченку найбільше болить те, Іченку найбільше болить те, що знеславлена українська дівчина буде втра-Іщо знеславлена українська дівчина буде втра- чена для рідного народу:Ічена для рідного народу: Тойді Катерина ІТойді Катерина Буде собі ІБуде собі московкоюІмосковкою Забудеться горе...ІЗабудеться горе... М Наслідки цієї продуманої політики царсь М Наслідки цієї продуманої політики царсь влади щодо розчинення українства в М влади щодо розчинення українства в ому середовищі, а отже, посту- М ому середовищі, а отже, посту- пового зникнення нашого народу, так вразили М пового зникнення нашого народу, так вразили Тараса Шевченка, що він присвятив цій пробМТараса Шевченка, що він присвятив цій проб-М- і окремий твір, у якому прямо вказав на Мі окремий твір, у якому прямо вказав на згубність спільних шлюбів українців з великоМзгубність спільних шлюбів українців з велико-М- омій поемі «Катерина», як нам Момій поемі «Катерина», як нам ченку найбільше болить те, Мченку найбільше болить те, що знеславлена українська дівчина буде втра-Мщо знеславлена українська дівчина буде втра- Ф Російської імперії Олександр Безбородько Ф Російської імперії Олександр Безбородько (який, до речі, так і залишився неодруженим), Ф(який, до речі, так і залишився неодруженим), радив українським старшинам: «Хай не мають Фрадив українським старшинам: «Хай не мають Наслідки цієї продуманої політики царсь ФНаслідки цієї продуманої політики царсь- Ф- влади щодо розчинення українства в Фвлади щодо розчинення українства в етнічної території нашого народу. Українські Ф етнічної території нашого народу. Українські колонії на Північному Кавказі, у Поволжі, За- Ф колонії на Північному Кавказі, у Поволжі, За- ураллі, Туркестані, Сибіру, на Далекому Сході Ф ураллі, Туркестані, Сибіру, на Далекому Сході постали, власне, як первинні хліборобські оа- Ф постали, власне, як первинні хліборобські оа- зиси, які годували Азію. Однак значна части-Фзиси, які годували Азію. Однак значна части- на українських хліборобів на нових землях, де Фна українських хліборобів на нових землях, де зовсім відсутні школи з рідною мовою викла-Фзовсім відсутні школи з рідною мовою викла- дання й де у церквах Слово Боже лунало не Фдання й де у церквах Слово Боже лунало не українською, почала втрачатися для нашої на-Фукраїнською, почала втрачатися для нашої на- ціїФції – їх Ф– їх Фуже вважатимуть (як і багато хто з них Фуже вважатимуть (як і багато хто з них сам себе!) «рускімі».Фсам себе!) «рускімі». Е українців до переселення на неосвоєні земле- Е українців до переселення на неосвоєні земле- робські простори, які постійно завойовувала Е робські простори, які постійно завойовувала й приєднувала. Таким чином, українськими Е й приєднувала. Таким чином, українськими руками з українського зерна український хліб Еруками з українського зерна український хліб почали плекати й далеко за межами суцільної Епочали плекати й далеко за межами суцільної етнічної території нашого народу. Українські Еетнічної території нашого народу. Українські колонії на Північному Кавказі, у Поволжі, За-Еколонії на Північному Кавказі, у Поволжі, За- ураллі, Туркестані, Сибіру, на Далекому Сході Еураллі, Туркестані, Сибіру, на Далекому Сході Епостали, власне, як первинні хліборобські оа-Епостали, власне, як первинні хліборобські оа- зиси, які годували Азію. Однак значна части-Езиси, які годували Азію. Однак значна части- 16 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2016 на хліборобських землях формувався потуж- ний промисловий комплекс. Так, перепис 1897 року засвідчив, що в цих українських гу- берніях прискореними темпами зростала част- ка прийшлих росіян. Зокрема, встановлено, що в Бахмутському повіті із загальної кількос ті 332 478 мешканців 239 148 осіб були місце- вими уродженцями, 15 828 походили з інших повітів Катеринославщини, 66 140 – з інших губерній, 1362 – з інших держав [11, с. 36]. Так-от, до Бахмутського повіту з таких українських губерній, як Київська, Полтавсь- ка, Таврійська, Харківська, Херсонська й Чернігівська, прибуло 26 106 переселенців, а тільки з Війська Донського, Воронезької, Калузької, Курської, Могилівської, Орловсь- кої, Рязанської, Смоленської й Тульської – 37 997 [11, с. 38]. Українство втрачалося й через поступове відречення багатьох наших геніїв від рідного коріння через створення їм на чужині відповід- них умов для денаціоналізації і творчої праці на ниві тієї ж російської культури. Скажімо, у середині ХІХ ст. російське самодержавство могло вже торжествувати: воно перетворило на «русских» величезну армію малоросів, які в ім’я кар’єри завзято штовхали вперед імперсь- кого воза. Особливо прикметною щодо цього є доля Миколи Гоголя. Швидко розпізнавши в ньому геніальний талант, його не допускали до викладання історії в Київському університеті, а цілеспрямовано підштовхнули до необхідності стати справжнім «рускім». Найбільших зусиль у цій справі доклав «неистовый Виссарион», тобто В. Бєлінський. І якщо 1840 року він за- являв, що М. Гоголь ще «не русский поэт в том смысле, как Пушкин, который выразил и ис- черпал собою всю глубину русской жизни» [4, с. 434], але, мовляв, уже «его начинает зани- мать Россия, ее участь, он грустит о ней; ибо в последний раз он увидел, что в ней есть люди! А – я торжествую: субстанция общества взяла свое – космополит поэта кончился и уступает свое место русскому поэту» [4, с. 435]. І тоді ж В. Бєлінський захоплено вигук- не: «Столь же важный шаг вперед со сторо- ны таланта Гоголя видим мы и в том, что в “Мертвых душах” он совершенно отрешился от малороссийского элемента и стал русским национальным поэтом во всем пространстве этого слова. При каждом слове его поэмы чи- татель может говорить: “Здесь русский дух, здесь Русью пахнет!”. Этот русский дух ощу- щается и в юморе, и в иронии, и в выражении автора, и в размашистой силе чувств, и в ли- ризме отступлений, и в пафосе всей поэмы, и в характере действующих лиц» [4, с. 166]. Проте, крім В. Бєлінського, за творчістю М. Гоголя дуже пильно стежили й інші ве- ликодержавники. І якщо перший з огляду на видатний внесок нашого земляка в розвиток російської літератури закривав очі на реальне зображення тамтешніх порядків, то впливові кола петербурзької знаті досить боляче сприй- няли геніальну прозу М. Гоголя. Давня знайома нашого земляка Олександра Смирнова писала до нього 3 листопада 1844 року із Санкт-Пе- тербурга: «У Растопчиной при Вяземском, Самарине и Толстом разговорились о духе, в котором написаны ваши “Мертвые души”, и Толстой сделал замечание, что вы всех русских представили в отвратительном виде, тогда как всем малороссиянам дали вы что-то вселяющее участие, несмотря на смешные стороны их; что даже и смешные стороны имеют что-то наивно- приятное; что у вас нет ни одного хохла такого подлого, как Ноздрев; что Коробочка не гадка именно потому, что она хохлачка» [12, с. 124]. До цієї інформації слід додати й слова Сер- гія Аксакова: «Я сам слышал, как известный граф Толстой-Американец говорил при много- людном собрании в доме Перфильевых, кото- рые были горячими поклонниками Гоголя, что он “враг России и что его следует в кандалах отправить в Сибирь”» [цит. за: 13, с. 133]. Після цього М. Гоголь у листі до О. Смир- нової 24 грудня 1844 року виправдовувався: «Скажу вам одно слово насчет того, какая у меня душа, хохлацкая или русская, потому что это, как я вижу из письма вашего, служило одно время предметом ваших рассуждений и споров с другими. На это вам скажу, что я сам http://www.etnolog.org.ua І доля Миколи Гоголя. Швидко розпізнавши в І доля Миколи Гоголя. Швидко розпізнавши в ньому геніальний талант, його не допускали до Іньому геніальний талант, його не допускали до викладання історії в Київському університеті, Івикладання історії в Київському університеті, еспрямовано підштовхнули до необхідності Іеспрямовано підштовхнули до необхідності стати справжнім «рускім». Найбільших зусиль Істати справжнім «рускім». Найбільших зусиль у цій справі доклав «неистовый Виссарион», Іу цій справі доклав «неистовый Виссарион», нський. ІІнський. І якщІякщо 1840Іо 1840 ль ще «не русский поэт в том Іль ще «не русский поэт в том М них умов для денаціоналізації і творчої праці М них умов для денаціоналізації і творчої праці на ниві тієї ж російської культури. Скажімо, М на ниві тієї ж російської культури. Скажімо, російське самодержавство М російське самодержавство могло вже торжествувати: воно перетворило М могло вже торжествувати: воно перетворило на «русских» величезну армію малоросів, які в М на «русских» величезну армію малоросів, які в ім’я кар’єри завзято штовхали вперед імперсьМім’я кар’єри завзято штовхали вперед імперсь-М- кого воза. Особливо прикметною щодо цього є Мкого воза. Особливо прикметною щодо цього є доля Миколи Гоголя. Швидко розпізнавши в Мдоля Миколи Гоголя. Швидко розпізнавши в ньому геніальний талант, його не допускали до Мньому геніальний талант, його не допускали до викладання історії в Київському університеті, Мвикладання історії в Київському університеті, еспрямовано підштовхнули до необхідності Меспрямовано підштовхнули до необхідності стати справжнім «рускім». Найбільших зусиль Мстати справжнім «рускім». Найбільших зусиль всем малороссиянам дали вы что-то вселяющее Мвсем малороссиянам дали вы что-то вселяющее Ф російської літератури закривав очі на реальне Ф російської літератури закривав очі на реальне Ф Українство втрачалося й через поступове Ф Українство втрачалося й через поступове відречення багатьох наших геніїв від рідного Фвідречення багатьох наших геніїв від рідного коріння через створення їм на чужині відповід Фкоріння через створення їм на чужині відповід- Ф- них умов для денаціоналізації і творчої праці Фних умов для денаціоналізації і творчої праці на ниві тієї ж російської культури. Скажімо, Фна ниві тієї ж російської культури. Скажімо, російське самодержавство Фросійське самодержавство зображення тамтешніх порядків, то впливові Ф зображення тамтешніх порядків, то впливові кола петербурзької знаті досить боляче сприй Ф кола петербурзької знаті досить боляче сприй няли геніальну прозу М. Ф няли геніальну прозу М. нашого земляка Олександра Смирнова писала Фнашого земляка Олександра Смирнова писала до нього 3Фдо нього 3 лисФлистопада 1844Фтопада 1844 тербурга: «УФтербурга: «У РасФРас Самарине и Толстом разговорились о духе, ФСамарине и Толстом разговорились о духе, вФв котФкотором написаны ваши “Мертвые души”, Фором написаны ваши “Мертвые души”, иФи ТолФТолФстой сделал замечание, что вы всех русских Фстой сделал замечание, что вы всех русских представили в отвратительном виде, тогда как Фпредставили в отвратительном виде, тогда как Е характере действующих лиц» Е характере действующих лиц» Проте, крім В. Е Проте, крім В. Бєлі Е Бєлінського, за творчістю Е нського, за творчістю ля дуже пильно стежили й інші ве Е ля дуже пильно стежили й інші ве ликодержавники. ІЕликодержавники. І якщЕякщо перший з огляду на Ео перший з огляду на видатний внесок нашого земляка в розвиток Евидатний внесок нашого земляка в розвиток російської літератури закривав очі на реальне Еросійської літератури закривав очі на реальне Езображення тамтешніх порядків, то впливові Езображення тамтешніх порядків, то впливові кола петербурзької знаті досить боляче сприйЕкола петербурзької знаті досить боляче сприй няли геніальну прозу М.Еняли геніальну прозу М. ГогоЕГого нашого земляка Олександра Смирнова писала Енашого земляка Олександра Смирнова писала 17 З історії та культури 1 Оцінюючи цей документ, О. Тишовниць- кий свого часу писав: «Крім двох ганебних мос- ковських документів, виданих для придушення української мови і культури, а саме: Валуєвсько- го “циркуляра” з 1863 року і Емського указу з 1876 року, є царський указ, не менш від тих обох документів ганебний, але о много більше від них загрозливий, бо спрямований на біологічне зни- щення українського народу через мішані подруж- жя» [5]. не знаю, какова у меня душа, хохлацкая или русская» [6, с. 418]. До цього необхідно додати, що наш Го- голь уже тоді був остаточно переконаний у безперспективності української мови, про що Григорій Данилевський свідчить ось таким монологом видатного полтавця в розмові з професором Московського університету Оси- пом Бодянським: «Нам, Осипе Максимовичу, треба писати російською, потрібно прагнути до підтримки і зміцнення однієї, панівної мови для всіх рідних нам племен. Домінантою для росіян, чехів, українців і сербів повинна бути єдина святиня – мова Пушкіна, яким є Єван- геліє для всіх християн, католиків, лютеран і гернгутерів. А ви хочете провансальського по- ета Жасмена поставити врівень з Мольєром і Шатобріаном!» [7, с. 479]. Коли ж О. Бодянський почав заперечувати, вигукнувши: «Та який же це Жасмен?! Хіба їх можна порівнювати? Що ви? Ви ж самі мало- рос!», М. Гоголь, зупинившись біля конторки і спираючись на неї спиною, заявив: «Нам, мало- росам і росіянам, потрібна одна поезія, спокійна і сильна, нетлінна поезія правди, добра і краси. Я знаю і люблю Шевченка як земляка і обдаро- ваного художника; мені вдалося і самому дечим допомогти в першому влаштуванні його долі. Однак його занапастили наші розумни- ки, наштовхнувши його на твори, далекі від істинного таланту. Вони все ще дожовують європейські давно викинуті жуйки. Росіянин і малорос – це душі близнюків, які доповнюють одна одну, рідні й однаково сильні. Надавати перевагу одній на шкоду іншій неможливо. Ні, Осипе Максимовичу, не те нам потрібно, не те. Усяк, хто пише тепер, повинен думати не про розбіжності; він повинен насамперед по- ставити себе обличчям того, хто дав нам вічне людське слово». Саме цього від нього й добивалися велико- державні шовіністи – аби він перестав бути українцем. Тож не дивно, що й інші «малороси», дрібніші за талантом, намагалися видавати себе вже за «істінно рускіх», тим паче, коли розрахо- вували на матеріальну підтримку від Російсь- кої імперії. Мабуть, чи не найпромовистішим тут може бути лист уродженця Полтавщини художника Аполлона Мокрицького з Рима наприкінці 1843 року, у якому висловлюється сподівання, що Академія художеств виділить йому кошти на перебування в Італії: «Здесь много русских, много товарищей по искусству, все они с успехом занимаются делом для пользы и славы России. И отогреваясь на итальянском солнышке, молят Бога и матушку Академию и за Царя Благодетеля. В этой счастливой семье русских разве я чужой, разве я не русский? Или мне одному здесь, на чужбине суждено быть сиротой и, глядя на веселых довольных детей Руси, глотать горькие слезы» [2, арк. 3]. Таким чином, зросійщивши більшу части- ну еліти українства до середини ХІХ ст., після смерті Тараса Шевченка царське самодержавст- во заявить на весь світ, що українства «не было, нет и не может быть». Однак російсь- кі шовіністи прорахувалися, оскільки воно все-таки відродиться в роки Першої світової війни. І не тільки відродиться на всіх теренах Російської імперії, а й зініціює початок Лют- невої революції в Петрограді виступом сол- датів-українців Волинського полку. До того ж українство в 1917 році відродилося не тільки через відкрите сповідування своєї ідентичнос- ті, а й проголошення власної державності – Української Народної Республіки. http://www.etnolog.org.ua І Однак його занапастили наші розумни І Однак його занапастили наші розумни ки, наштовхнувши його на твори, далекі від Іки, наштовхнувши його на твори, далекі від істинного таланту. Вони все ще дожовують Іістинного таланту. Вони все ще дожовують європейські давно викинуті жуйки. Росіянин і Ієвропейські давно викинуті жуйки. Росіянин і – це І– це душі близнюків, які доповнюють Ідуші близнюків, які доповнюють одна одну, рідні й однаково сильні. Надавати Іодна одну, рідні й однаково сильні. Надавати перевагу одній на шкоду іншій неможливо. Ні, Іперевагу одній на шкоду іншій неможливо. Ні, Осипе Максимовичу, не те нам потрібно, не ІОсипе Максимовичу, не те нам потрібно, не М ль, зупинившись біля конторки і М ль, зупинившись біля конторки і спираючись на неї спиною, заявив: «Нам, мало М спираючись на неї спиною, заявив: «Нам, мало росам і росіянам, потрібна одна поезія, спокійна М росам і росіянам, потрібна одна поезія, спокійна і сильна, нетлінна поезія правди, добра і краси. М і сильна, нетлінна поезія правди, добра і краси. ю і люблю Шевченка як земляка і обдаро М ю і люблю Шевченка як земляка і обдаро- М - ваного художника; мені вдалося і самому дечим Мваного художника; мені вдалося і самому дечим допомогти в першому влаштуванні його долі.Мдопомогти в першому влаштуванні його долі. Однак його занапастили наші розумниМОднак його занапастили наші розумни-М- ки, наштовхнувши його на твори, далекі від Мки, наштовхнувши його на твори, далекі від істинного таланту. Вони все ще дожовують Містинного таланту. Вони все ще дожовують європейські давно викинуті жуйки. Росіянин і Мєвропейські давно викинуті жуйки. Росіянин і душі близнюків, які доповнюють Мдуші близнюків, які доповнюють во зМво з Ф янський почав заперечувати, Ф янський почав заперечувати, вигукнувши: «Та який же це Жасмен?! Хіба їх Фвигукнувши: «Та який же це Жасмен?! Хіба їх можна порівнювати? Що ви? Ви ж самі мало Фможна порівнювати? Що ви? Ви ж самі мало- Ф- ль, зупинившись біля конторки і Фль, зупинившись біля конторки і спираючись на неї спиною, заявив: «Нам, мало Фспираючись на неї спиною, заявив: «Нам, мало- Ф- росам і росіянам, потрібна одна поезія, спокійна Фросам і росіянам, потрібна одна поезія, спокійна все они с успехом занимаются делом для пользы Ф все они с успехом занимаются делом для пользы и славы России. И Ф и славы России. И солнышке, молят Бога и матушку Академию и Ф солнышке, молят Бога и матушку Академию и за Царя Благодетеля. В Ф за Царя Благодетеля. В русских разве я чужой, разве я не русский? Или Фрусских разве я чужой, разве я не русский? Или мне одному здесь, на чужбине суждено быть Фмне одному здесь, на чужбине суждено быть сиротой и, глядя на веселых довольных детей Фсиротой и, глядя на веселых довольных детей ФРуси, глотать горькие слезы»ФРуси, глотать горькие слезы» Таким чином, зросійщивши більшу частиФТаким чином, зросійщивши більшу части ну еліти українства до середини ХІХФну еліти українства до середини ХІХ смерті Тараса Шевченка царське самодержавстФсмерті Тараса Шевченка царське самодержавст Е художника Аполлона Мокрицького з Рима Е художника Аполлона Мокрицького з Рима наприкінці 1843 Е наприкінці 1843 року Е року, у якому висловлюється Е , у якому висловлюється року, у якому висловлюється року Е року, у якому висловлюється року сподівання, що Академія художеств виділить Е сподівання, що Академія художеств виділить йому кошти на перебування в Італії: «Здесь Ейому кошти на перебування в Італії: «Здесь много русских, много товарищей по искусству, Емного русских, много товарищей по искусству, все они с успехом занимаются делом для пользы Евсе они с успехом занимаются делом для пользы и славы России. ИЕи славы России. ИЕотогЕотогреваясь на итальянском Ереваясь на итальянском солнышке, молят Бога и матушку Академию и Есолнышке, молят Бога и матушку Академию и за Царя Благодетеля. ВЕза Царя Благодетеля. В этой Еэтой русских разве я чужой, разве я не русский? Или Ерусских разве я чужой, разве я не русский? Или 18 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2016 1. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, ф. ХІ, спр. 136. 2. Російський державний історичний архів, ф. 789, оп. 1, ч. 2, спр. 2843. 3. Центральний державний архів вищих орга- нів влади та управління України, ф. 2607, оп. 1, спр. 43. 4. Белинский о Гоголе. – Москва, 1949. 5. Вільний світ. – Вінніпег, 1976. – 8 листопада. 6. Гоголь Н. Полное собрание сочинений. – Москва, 1952. – Т. 12. Письма 1842–1845. 7. Данилевский Г. Знакомство с Гоголем // Ис- торический вестник. – 1886. – Т. 26. 8. Известия Таврической ученой архивной ко- миссии. – № 3. 9. Козыбаев М. Казахстан на рубеже веков: размышление и поиски : в 2 кн. – Алматы, 2000. – Кн. 1. 10. Костомаров Н. Мазепа. – Москва, 1992. 11. Первая всеобщая перепись населения. – Санкт-Петербург, 1904. – Т. 13. Екатеринославс- кая губерния. 12. Переписка Н. В. Гоголя : в 2 т. – Москва, 1988. – Т. 2. 13. Русская старина. – 1888. – Т. 10. 14. Секиринский С. К вопросу о заселении Крыма в конце ХVІІІ века // Известия Крымского педагогического института. – Симферополь, 1956. – Т. 22. 15. Сергійчук В. Голодомор 1932–1933 років як геноцид українства / Володимир Сергійчук ; [голов. ред. Г. Скрипник] ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – Київ, 2015. – 216 с. 16. Соловьев С. История России с древнейших времен. – Москва, 1959. – Т. 20. 17. Соловьев С. История России с древнейших времен. – Москва, 1965. – Т. 26. 18. Шерех Ю. Не для дітей. Літературно-кри- тичні статті й есеї. – Нью-Йорк, 1964. http://www.etnolog.org.ua ІМ Ф 18. Ф 18. Шере Ф Шере тичні статті й есеї. Ф тичні статті й есеї.Е ипник] Е ипник] льського. Е льського. – Ки Е – Ки С. Е С. Ист Е История России с древнейших Е ория России с древнейших – Мо Е– Москва, 1959.Есква, 1959. – Т.Е– Т. 20Е20.Е. овьев С.Еовьев С. История России с древнейших Е История России с древнейших времен. Евремен. – Мо Е– Москва, 1965.Есква, 1965. – Т.Е– Т. 26Е26.Е. Шере ЕШерех ЕхШерехШере ЕШерехШере Ю ЕЮ. Не Е. Не для дітей. Літературно-криЕдля дітей. Літературно-кри тичні статті й есеї.Етичні статті й есеї. – НьЕ– Нью-Йорк, 1964.Ею-Йорк, 1964.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202083
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:54:32Z
publishDate	2016
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Сергійчук, В. 2025-02-26T10:49:44Z 2016 До питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках / В. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 1. — С. 11-18. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202083 94:341.485](477)“1932/1933” У статті йдеться про витоки геноциду українства з боку Москви, який особливо проявився під час Голодомору 1932–1933 років, а також наведено конкретні факти, що свідчать про прагнення протягом останніх кількох століть різноманітними методами й засобами поступово знищити українців як окремий етнос. В статье рассказывается об истоках геноцида украинства со стороны Москвы, который особенно проявился во время Голодомора 1932–1933 годов, а также приводятся конкретные факты, свидетельствующие о желании на протяжении последних нескольких столетий различными методами и средствами постепенно уничтожить украинцев как отдельный этнос. The article relates to the origins of Moscow’s genocide against Ukrainians, which became particularly apparent during the 1932–1933 Holodomor (Famine). The author gives specific facts that are indicative of an aspiration for gradually exterminating, by various methods and means, the Ukrainians as a separate ethnic group over the last several centuries. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та культури До питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках On the Issue of Origins of the 1932–1933 Ukrainianhood Genocide Article published earlier
spellingShingle	До питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках Сергійчук, В. З історії та культури
title	До питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках
title_alt	On the Issue of Origins of the 1932–1933 Ukrainianhood Genocide
title_full	До питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках
title_fullStr	До питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках
title_full_unstemmed	До питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках
title_short	До питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках
title_sort	до питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках
topic	З історії та культури
topic_facet	З історії та культури
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202083
work_keys_str_mv	AT sergíičukv dopitannâprovitokigenociduukraínstvav19321933rokah AT sergíičukv ontheissueoforiginsofthe19321933ukrainianhoodgenocide

До питання про витоки геноциду українства в 1932–1933 роках

Репозитарії

Схожі ресурси