Перша наукова експедиція на Дніпрові пороги Олександра Афанасьєва-Чужбинського

У статті йдеться про першу фольклорно-етнографічну експедицію на Дніпрові пороги, яку в 60-х роках ХІХ ст. здійснив О. Афанасьєв-Чужбинський, відряджений Київським університетом. Головну увагу приділено топоніміці Дніпра та деяким локальним традиціям, зокрема субкультурі лоцманів. З огляду на розгля...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Народна творчість та етнологія
Дата:	2016
Автор:	Іваннікова, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2016
Теми:	З історії та культури
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202085
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Перша наукова експедиція на Дніпрові пороги Олександра Афанасьєва-Чужбинського / Л. Іваннікова // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 1. — С. 26-32. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859468866966519808
author	Іваннікова, Л.
author_facet	Іваннікова, Л.
citation_txt	Перша наукова експедиція на Дніпрові пороги Олександра Афанасьєва-Чужбинського / Л. Іваннікова // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 1. — С. 26-32. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	У статті йдеться про першу фольклорно-етнографічну експедицію на Дніпрові пороги, яку в 60-х роках ХІХ ст. здійснив О. Афанасьєв-Чужбинський, відряджений Київським університетом. Головну увагу приділено топоніміці Дніпра та деяким локальним традиціям, зокрема субкультурі лоцманів. З огляду на розглянутий матеріал та історію його збирання, доходимо висновку, що відомий етнограф зробив перші та єдині у своєму роді записи лоцманських пісень і переказів. В статье речь идет о первой фольклорно-этнографической экспедиции на Днепровские пороги, которую в 60-х годах ХІХ в. совершил А. Афанасьев-Чужбинский, командированный Киевским университетом. Главное внимание уделено топонимике Днепра и некоторым локальным традициям, в частности субкультуре лоцманов. В виду рассмотренного материала и истории его собирания, приходим к выводу, что известный этнограф осуществил первые и единственные в своем роде записи лоцманских песен и преданий. The paper deals with the first folkloric and ethnographic expedition to the Dnieper Rapids accomplished by O. AfanasievChuzhbynskyi in the 1860s while being sent on assignment by Kyiv University. The authoress gives the principal attention to the toponymy of the Dnieper, as well as to some local traditions, the pilot subculture in particular. In view of the material presented along with the history of its collecting, it comes to the conclusion that the noted ethnographer has performed the first and unique recordings of the pilot’s songs and narrations.
first_indexed	2025-11-24T07:03:59Z
format	Article
fulltext	26 перша наукова експедицІя на днІпровІ пороги олександра аФанасьєва-чуЖБинського Людмила Іваннікова УДК 398(092)Афа:910.3(477.63/.65) У статті йдеться про першу фольклорно-етнографічну експедицію на Дніпрові пороги, яку в 60-х роках ХІХ ст. здійснив О. Афанасьєв-Чужбинський, відряджений Київським університетом. Головну увагу приділено топоніміці Дніпра та деяким локальним традиціям, зокрема субкультурі лоцманів. З огляду на розглянутий матеріал та історію його збирання, доходимо висновку, що відомий етнограф зробив перші та єдині у своєму роді записи лоцманських пісень і переказів. Ключові слова: історія української фольклористики, фольклор Півдня України, народна топоніміка, субкуль- турний фольклор, лоцманські пісні та звичаї. В статье речь идет о первой фольклорно-этнографической экспедиции на Днепровские пороги, которую в 60-х годах ХІХ в. совершил. А. Афанасьев-Чужбинский, командированный Киевским университетом. Главное внима- ние уделено топонимике Днепра и некоторым локальным традициям, в частности субкультуре лоцманов. В виду рассмотренного материала и истории его собирания, приходим к выводу, что известный этнограф осуществил первые и единственные в своем роде записи лоцманских песен и преданий. Ключевые слова: история украинской фольклористики, фольклор Юга Украины, народная топонимика, субкультурный фольклор, песни и обычаи лоцманов. The paper deals with the first folkloric and ethnographic expedition to the Dnieper Rapids accomplished by O. Afanasiev- Chuzhbynskyi in the 1860s while being sent on the assignment by the Kyiv University. The authoress gives the principal attention to the toponymy of the Dnieper, as well as to some local traditions, the pilot subculture in particular. In view of the material presented along with the history of its collecting, it comes to the conclusion that the noted ethnographer has performed the first and unique recordings of pilot’s songs and narrations. Keywords: history of Ukrainian folklore studies, folklore of Southern Ukraine, folk toponymy, subcultural folklore, pilot’s songs and customs. Наприкінці 40-х – на початку 50-х років ХIХ ст. при Київському університеті було створено Комісію для опису губерній Ки- ївського навчального округу (1851–1864). У 1854 році в її складі відкрилося відділення етнографії, яке стало першим в Україні офі- ційним науковим осередком з етнографічного вивчення її народу [7, с. 309], що ознамену- вало перехід до систематичного збору наро- дознавчих матеріалів. Для ширшого розгор- тання цієї роботи Комісія розробила й видала першу в історії української етнографії (на той час фольклористика була її складовою; влас- не, такого терміна не існувало, оскільки йшлося саме про збір польового матеріалу) «Программу для этнографического описания губерний Киевского учебного округа», ство- рену В. Дабіжею та А. Метлинським. Вона була надрукована накладом 670 примірників і мала важливе методологічне значення, адже, як зауважує В. Горленко, відображала най- передовіші тогочасні досягнення етнографіч- ної думки [7, с. 312]. У ній містилися важливі методичні настанови: точність запису під час опитування інформаторів, анотація зібраних матеріалів, обов’язкова подача біографіч- них відомостей про інформаторів, зокрема, про їхню соціальну належність [7, с. 312]. До програми входило й вивчення «суеверий, поверий, обрядов, преданий, произведений народного быта» [6, с. 10]. На жаль, вона поширювалася лише в межах Подільської, Волинської, Київської, Полтавської та Черні- гівської губерній, що входили до складу Ки- ївського навчального округу. Однак робота велася значно ширше. Із середини 1850-х ро- ків до Комісії почали надходити етнографічні описи та фольк лорні збірки. http://www.etnolog.org.ua І при Київському університеті було І при Київському університеті було створено Комісію для опису губерній КиІстворено Комісію для опису губерній Ки ївського навчального округу (1851–1864). Іївського навчального округу (1851–1864). році Іроці в її складі відкрилося відділення Ів її складі відкрилося відділення етнографії, яке стало першим в Україні офіІетнографії, яке стало першим в Україні офі ційним науковим осередком з етнографічного Іційним науковим осередком з етнографічного вивчення її народу [7, с.Івивчення її народу [7, с. 309І309 вало перехід до систематичного збору нароІвало перехід до систематичного збору наро М Chuzhbynskyi in the 1860s while being sent on the assignment by the Kyiv University. The authoress gives the principal М Chuzhbynskyi in the 1860s while being sent on the assignment by the Kyiv University. The authoress gives the principal attention to the toponymy of the Dnieper, as well as to some local traditions, the pilot subculture in particular. In view of the М attention to the toponymy of the Dnieper, as well as to some local traditions, the pilot subculture in particular. In view of the material presented along with the history of its collecting, it comes to the conclusion that the noted ethnographer has performed М material presented along with the history of its collecting, it comes to the conclusion that the noted ethnographer has performed the first and unique recordings of pilot’s songs and narrations. М the first and unique recordings of pilot’s songs and narrations. history of Ukrainian folklore studies, folklore of Southern Ukraine, folk toponymy, subcultural folklore, pilot’s М history of Ukrainian folklore studies, folklore of Southern Ukraine, folk toponymy, subcultural folklore, pilot’s Наприкінці 40 МНаприкінці 40- М-х Мх – на М– на початку 50Мпочатку 50-М-хМх рокіМроків Мв при Київському університеті було Мпри Київському університеті було створено Комісію для опису губерній КиМстворено Комісію для опису губерній Ки ївського навчального округу (1851–1864). Мївського навчального округу (1851–1864). в її складі відкрилося відділення Мв її складі відкрилося відділення етнографії, яке стало першим в Україні офіМетнографії, яке стало першим в Україні офі Ф ние уделено топонимике Днепра и некоторым локальным традициям, в частности субкультуре лоцманов. В Ф ние уделено топонимике Днепра и некоторым локальным традициям, в частности субкультуре лоцманов. В рассмотренного материала и истории его собирания, приходим к выводу, что известный этнограф осуществил первые Ф рассмотренного материала и истории его собирания, приходим к выводу, что известный этнограф осуществил первые и единственные в своем роде записи лоцманских песен и преданий. Ф и единственные в своем роде записи лоцманских песен и преданий. история украинской фольклористики, фольклор Юга Украины, народная топонимика, Ф история украинской фольклористики, фольклор Юга Украины, народная топонимика, The paper deals with the first folkloric and ethnographic expedition to the Dnieper Rapids accomplished by O.ФThe paper deals with the first folkloric and ethnographic expedition to the Dnieper Rapids accomplished by O. Chuzhbynskyi in the 1860s while being sent on the assignment by the Kyiv University. The authoress gives the principal ФChuzhbynskyi in the 1860s while being sent on the assignment by the Kyiv University. The authoress gives the principal attention to the toponymy of the Dnieper, as well as to some local traditions, the pilot subculture in particular. In view of the Фattention to the toponymy of the Dnieper, as well as to some local traditions, the pilot subculture in particular. In view of the material presented along with the history of its collecting, it comes to the conclusion that the noted ethnographer has performed Фmaterial presented along with the history of its collecting, it comes to the conclusion that the noted ethnographer has performed the first and unique recordings of pilot’s songs and narrations. Фthe first and unique recordings of pilot’s songs and narrations. history of Ukrainian folklore studies, folklore of Southern Ukraine, folk toponymy, subcultural folklore, pilot’s Ф history of Ukrainian folklore studies, folklore of Southern Ukraine, folk toponymy, subcultural folklore, pilot’s Е історія української фольклористики, фольклор Півдня України, народна топоніміка, субкуль Е історія української фольклористики, фольклор Півдня України, народна топоніміка, субкуль В статье речь идет о первой фольклорно-этнографической экспедиции на Днепровские пороги, которую в 60-х ЕВ статье речь идет о первой фольклорно-этнографической экспедиции на Днепровские пороги, которую в 60-х насьев-Чужбинский, командированный Киевским университетом. Главное внимаЕнасьев-Чужбинский, командированный Киевским университетом. Главное внима ние уделено топонимике Днепра и некоторым локальным традициям, в частности субкультуре лоцманов. ВЕние уделено топонимике Днепра и некоторым локальным традициям, в частности субкультуре лоцманов. В рассмотренного материала и истории его собирания, приходим к выводу, что известный этнограф осуществил первые Ерассмотренного материала и истории его собирания, приходим к выводу, что известный этнограф осуществил первые история украинской фольклористики, фольклор Юга Украины, народная топонимика, Е история украинской фольклористики, фольклор Юга Украины, народная топонимика, 27 З історії та культури Крім мережі кореспондентів, Комісія роз- горнула ще один важливий напрям науки – експедиційну роботу, яка доти проводилася стихійно, окремими ентузіастами. Члени Ко- місії вперше в історії української етнографії та фольклористики здійснили офіційні експедиції Наддніпрянською Україною. Ці експедиції комплектувалися студентами університету й фінансувалися Комісією. У 1852 році таку екс- педицію очолив Олександр Афанасьєв-Чуж- бинський, у 1853 році – Амвросій Метлин- ський та Микола Маркевич [7, с. 315]. Белетрист, поет і етнограф О. Афанасьєв- Чужбинський (1816–1875), уродженець м. Лу- бен, був одним з найактивніших членів Росій- ського географічного товариства та Київської комісії; з 1845 року надсилав до Петербурга записи фольклору. Він здійснив експедицію на Лівобережну Україну для вивчення ка- лендарних звичаїв та обрядів, зокрема ку- пальських. Першим її результатом був наді- сланий 1853 року до Петербурга «Словарь малорусского наречия» (Санкт-Петербург, 1855, ч. 1. А–З). Кожна з його статей мала енциклопедичний характер, була проілюстро- вана прислів’ями та приказками, уривками з народних пісень [7, с. 289–290]. Друга праця О. Афанасьєва-Чужбинсько- го «Быт малорусского крестьянина (преиму- щественно в Полтавской губернии» (1855) – одна з небагатьох тогочасних спроб усебічного етнографічного опису українців, їхньої мате- ріальної та духовної культури, у тому числі й фольклору. Висвітлення цих феноменів знахо- димо і в нарисі «Общий взгляд на быт приднеп- ровского крестьянина» (1856). Праця друку- валася на сторінках Петербурзького журналу «Морской сборник». Окрім інших етногра- фічних відомостей, автор подає спостережен- ня над функціонуванням фольклору в різних верствах та субкультурах (зокрема, пісень та народного епосу), розмірковує над походжен- ням народної творчості. Він один із перших (після І. Срезневського та А. Скальковського) висловив думку про запорозьке походження українського народного епосу – дум: «Один старый козак, служивший некогда сечевиком, рассказывал мне, что между товариществом было много хороших игроков на бандуре, которые “и лепсько спивалы” и конечно меж- ду этими-то певцами встречались талантливые люди, слагавшие где-нибудь в степи свои поэтические думы» [1, с. 35–36]. О. Афанасьєв-Чужбинський подав розгор- нуту картину побутування різних жанрів про- зового фольклору, серед яких найціннішими вважав «местные предания», тобто легенди топонімічні (на той час записів фольклорної прози було мало, не була впорядкована також система жанрів). Автор зазначає, що ці леген- ди та перекази найбільш поширені над Дніп- ром, «а более пороги изобилуют преданиями» [1, с. 48–49]. Відомості про усну традицію Катерино- славщини вчений спеціально не виокремлював, однак з пізніших записів зрозуміло, що саме для цієї території характерні легенди та перекази про розбійників-лугарів (колишніх запорожців) та їхніх ватажків, про перетворення весільного поїзда на вовків, а особливо багато повір’їв та легенд про закопані скарби [1, c. 66–67]. Такі загальні спостереження вченого мають не меншу наукову цінність, ніж самі записи фольклору, тим паче, що на той час автентич- них записів з Півдня України майже не було. Наприкінці 50-х років ХІХ ст. О. Афанась- єв-Чужбинський написав серію подорожніх на- рисів з Придніпров’я та Придністров’я, що були опубліковані в тому самому журналі «Морской сборник», починаючи з 1857 року, під загаль- ною назвою «Поездка на Днепровские пороги и на Запорожье». У 1861–1863 роках вони ви- йшли окремою книгою у двох томах: «Поездка в Южную Россию» (т. 1. «Очерки Днепра»; т. 2. «Очерки Днестра»). Праця має етнографічний характер. Тут уперше до наукового обігу запро- ваджено опис культури і побуту дніпровських лоцманів, мешканців с. Лоцманська Кам’янка та сусідніх із нею сіл, а також описи запорозь- ких хуторів-зимівників [7, с. 293, 294]. Нарис написаний у белетристичному сти- лі, однак автор іноді вводить у текст окре- http://www.etnolog.org.ua І го «Быт малорусского крестьянина (преиму- І го «Быт малорусского крестьянина (преиму- щественно в Полтавской губернии» (1855)Іщественно в Полтавской губернии» (1855) а з небагатьох тогочасних спроб усебічного Іа з небагатьох тогочасних спроб усебічного етнографічного опису українців, їхньої мате-Іетнографічного опису українців, їхньої мате- ріальної та духовної культури, уІріальної та духовної культури, у фольклору. Висвітлення цих феноменів знахо-Іфольклору. Висвітлення цих феноменів знахо- димо і в нарисі «Общий взгляд на быт приднепІдимо і в нарисі «Общий взгляд на быт приднеп кого крестьянина» (1856). Праця друку-Ікого крестьянина» (1856). Праця друку- М до Петербурга «Словарь М до Петербурга «Словарь малорусского наречия» (Санкт-Петербург, М малорусского наречия» (Санкт-Петербург, –З). Кожна з його статей мала М –З). Кожна з його статей мала енциклопедичний характер, була проілюстро М енциклопедичний характер, була проілюстро- М - вана прислів’ями та приказками, уривками з М вана прислів’ями та приказками, уривками з с. Мс. 28 М289–290].М9–290]. Друга праця О. МДруга праця О. Афа МАфанасьєва-Чужбинсько-Мнасьєва-Чужбинсько- го «Быт малорусского крестьянина (преиму-Мго «Быт малорусского крестьянина (преиму- щественно в Полтавской губернии» (1855)Мщественно в Полтавской губернии» (1855) а з небагатьох тогочасних спроб усебічного Ма з небагатьох тогочасних спроб усебічного етнографічного опису українців, їхньої мате-Метнографічного опису українців, їхньої мате- ріальної та духовної культури, уМріальної та духовної культури, у тому Мтому не меншу наукову цінність, ніж самі записи Мне меншу наукову цінність, ніж самі записи Ф на Лівобережну Україну для вивчення ка- Ф на Лівобережну Україну для вивчення ка- лендарних звичаїв та обрядів, зокрема ку- Флендарних звичаїв та обрядів, зокрема ку- пальських. Першим її результатом був наді- Фпальських. Першим її результатом був наді- до Петербурга «Словарь Фдо Петербурга «Словарь малорусского наречия» (Санкт-Петербург, Фмалорусского наречия» (Санкт-Петербург, –З). Кожна з його статей мала Ф–З). Кожна з його статей мала ром, Ф ром, «а Ф «а [1, Ф [1, с. Ф с. 48 Ф 48–49]. Ф –49]. Відомості про усну традицію Катерино Ф Відомості про усну традицію Катерино сла Ф славщини вчений спеціально не виокремлював, Ф вщини вчений спеціально не виокремлював, однак з пізніших записів зрозуміло, що саме для Фоднак з пізніших записів зрозуміло, що саме для цієї території характерні легенди та перекази Фцієї території характерні легенди та перекази про розбійників-лугарів (колишніх запорожців) Фпро розбійників-лугарів (колишніх запорожців) та їхніх ватажків, про перетворення весільного Фта їхніх ватажків, про перетворення весільного поїзда на вовків, а особливо багато повір’їв та Фпоїзда на вовків, а особливо багато повір’їв та легенд про закопані скарби [1, c.Флегенд про закопані скарби [1, c. Такі загальні спостереження вченого мають ФТакі загальні спостереження вченого мають Е вважав «местные предания», тобто легенди Е вважав «местные предания», тобто легенди топонімічні (на той час записів фольклорної Е топонімічні (на той час записів фольклорної прози було мало, не була впорядкована також Е прози було мало, не була впорядкована також система жанрів). Автор зазначає, що ці леген-Есистема жанрів). Автор зазначає, що ці леген- ди та перекази найбільш поширені над ДніпЕди та перекази найбільш поширені над Дніп бол Ебол Еее пороги изобилуют преданиями» Еее пороги изобилуют преданиями» –49]. Е–49]. Відомості про усну традицію КатериноЕВідомості про усну традицію Катерино вщини вчений спеціально не виокремлював, Евщини вчений спеціально не виокремлював, однак з пізніших записів зрозуміло, що саме для Еоднак з пізніших записів зрозуміло, що саме для 28 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2016 мі фольк лорні зразки. Так, у контекст опису запорозь кого зимівника введено оповідання про напад розбійників, причому це явно уніфі- кований (тобто зведений) текст, записаний на основі багатьох розповідей і переказаний авто- ром російською мовою зі збереженням україн- ської мови персонажів у діалогах – суто в дусі методології романтизму [3, с. 422–424]. Змальовуючи життя і побут лоцманів, «прямих нащадків запорожців», О. Афана- сьєв-Чужбинський приділив увагу функціону- ванню усної оповідальної та пісенної традиції в уже згаданій Лоцманській Кам’янці. Він, зокрема, спостеріг способи трансмісії фольк- лорних і субкультурних знань, хоча, на його думку, їхні вірування та звичаї в основному збігаються із загальноукраїнськими. Із цитати, наведеної нижче, також видно, що й етногра- фи, і фольклористи того часу ще не розуміли усної природи фольклору, що на той час уже сформувався літературознавчий підхід до ньо- го: «Поверья каменских жителей общи всем мало руссам: ведьмы, упыри, русалки не вышли у них из веры, и рассказы об этих существах те же, какие услышите вы в других местностях. Сказки, рассказанные мне, все давно знакомы, за исключением некоторых неважных вариан- тов, что встречается почти в каждой деревне. Обряды лоцманов тоже не имеют ничего осо- бенного. Но меня не раз занимали дети. Я жил почти у самого берега Днепра, который обра- зовал здесь род маленького заливчика, отде- ляемого от реки небольшой песчаной косою. Целый день в этом заливчике купались дети, иные четырех- и пятилетние; мальчики, буду- щие лоцманы, утащив дома ночовки (корытце), плавали с помощью палок, как бы изучая на- следственное ремесло свое» [3, с. 438]. У цьому ж селі вчений записав три лоцман- ські пісні. «Я не скажу, чтобы последние отли- чались художественностью, – зауважує запису- вач, – напротив, они слабее прочих» [3, с. 435]. Перша пісня «Як писаря не любить» – іро- нічна. У ній ідеться про упослідженість серед селян такого прошарку, як інтелігенція, що не володіє жодним ремеслом: Як пысаря не любыть, Бо вин буде паном, Обуетьця в постолы, Пидъвьяжетьця валом [...] Як пысаря не любыть, Бо вин сподобонька, Визьме лысты у торбыну – То вся худобонька» [2, с. 262]. Інша пісня має контамінований характер. Основна її частина – це поширений у побуто- вих піснях сюжет, як чоловік провчив ледачу жінку. Вона розпочинається словами: Сухая вербонька, а мокра калюжа, Ой розсердилась та жинка на мужа, (2) Лягла собі на постіль та лежить нездужа. Закінчення типове: – Ой дай тобі, Боже здоровьячка з неба, Що ты догадався, чого мени треба. Однак на початку додано куплет, перероб- лений з іншої козацької пісні, за що інформато- ри назвали цю пісню «лоцманською»: Прощайте, прощайте, Днипровськи порогы, А де походылы лоцманскии ногы. А де походылы темненькои ночи, А де говорылы тыхенькіи ричи [2, с. 262]. І лише одна з них, про яку пише О. Афанасьєв- Чужбинський («последняя очень слаба»), справді має субкультурний характер. Це ново- твір «Та гыля, гыля сири гусы до воды», у яко- му хоч і використовуються традиційні поетич- ні засоби (паралелізм: гуси з водою – лоцмани з бідою; гуси не літають – лоцмани без робо- ти), проте все ж таки вона має оказіональний характер, бо стосується якогось конкретного випадку із життя лоцманської громади: Та гыля, гыля, сири гусы, до воды, Та дожилыся лоцманчыки до биды, Та гыля, гыля, сири гусы, не литать, Та доживутьця лоцманыки ще й не так. А у кантори седыть пысарь дай чита, А Воронченко тройку коней запряга, А Хведорович убираетьця та й сида, А громада изийшлася та й пыта: http://www.etnolog.org.ua І Обряды лоцманов тоже не имеют ничего осо І Обряды лоцманов тоже не имеют ничего осо бенного. Но меня не раз занимали дети. ЯІбенного. Но меня не раз занимали дети. Я почти у самого берега Днепра, который обраІпочти у самого берега Днепра, который обра зовал здесь род маленького заливчика, отдеІзовал здесь род маленького заливчика, отде ляемого от реки небольшой песчаной косою. Іляемого от реки небольшой песчаной косою. Целый день в этом заливчике купались дети, ІЦелый день в этом заливчике купались дети, иные четырех- и пятилетние; мальчики, будуІиные четырех- и пятилетние; мальчики, буду щие лоцманы, утащив дома Іщие лоцманы, утащив дома М го: «Поверья каменских жителей общи всем М го: «Поверья каменских жителей общи всем сам: ведьмы, упыри, русалки не вышли М сам: ведьмы, упыри, русалки не вышли у них из веры, и рассказы об этих существах М у них из веры, и рассказы об этих существах , какие услышите вы в других местностях. М , какие услышите вы в других местностях. Сказки, рассказанные мне, все давно знакомы, М Сказки, рассказанные мне, все давно знакомы, за исключением некоторых неважных варианМза исключением некоторых неважных вариан-М- тов, что встречается почти в каждой деревне. Мтов, что встречается почти в каждой деревне. Обряды лоцманов тоже не имеют ничего осоМОбряды лоцманов тоже не имеют ничего осо-М- бенного. Но меня не раз занимали дети. ЯМбенного. Но меня не раз занимали дети. Я жилМжил почти у самого берега Днепра, который обраМпочти у самого берега Днепра, который обра зовал здесь род маленького заливчика, отдеМзовал здесь род маленького заливчика, отде ляемого от реки небольшой песчаной косою. Мляемого от реки небольшой песчаной косою. Ф фи, і фольклористи того часу ще не розуміли Ф фи, і фольклористи того часу ще не розуміли усної природи фольклору, що на той час уже Фусної природи фольклору, що на той час уже сформувався літературознавчий підхід до ньо Фсформувався літературознавчий підхід до ньо- Ф- го: «Поверья каменских жителей общи всем Фго: «Поверья каменских жителей общи всем сам: ведьмы, упыри, русалки не вышли Фсам: ведьмы, упыри, русалки не вышли у них из веры, и рассказы об этих существах Фу них из веры, и рассказы об этих существах Лягла собі на постіль та лежить нездужа. Ф Лягла собі на постіль та лежить нездужа. Закінчення типове: Ф Закінчення типове: – Ой дай тобі, Боже здоровьячка з неба, Ф – Ой дай тобі, Боже здоровьячка з неба, Що ты догадався, чого мени треба. Ф Що ты догадався, чого мени треба. Однак на початку додано куплет, переробФОднак на початку додано куплет, перероб ленФлений з іншої козацької пісні, за що інформатоФий з іншої козацької пісні, за що інформато ри назвали цю пісню «лоцманською»:Фри назвали цю пісню «лоцманською»: Прощайте, прощайте, Днипровськи порогы,ФПрощайте, прощайте, Днипровськи порогы, А де походылы лоцманскии ногы.ФА де походылы лоцманскии ногы. А де походылы темненькои ночи,ФА де походылы темненькои ночи, Е – це Е – це вих піснях сюжет, як чоловік провчив ледачу Е вих піснях сюжет, як чоловік провчив ледачу жінку. Вона розпочинається словами: Е жінку. Вона розпочинається словами: Сухая вербонька, а мокра калюжа,ЕСухая вербонька, а мокра калюжа, Ой розсердилась та жинка на мужа, (2)ЕОй розсердилась та жинка на мужа, (2) Лягла собі на постіль та лежить нездужа.ЕЛягла собі на постіль та лежить нездужа. Закінчення типове:ЕЗакінчення типове: – Ой дай тобі, Боже здоровьячка з неба,Е– Ой дай тобі, Боже здоровьячка з неба, Що ты догадався, чого мени треба.ЕЩо ты догадався, чого мени треба. Однак на початку додано куплет, переробЕОднак на початку додано куплет, перероб 29 З історії та культури – Ой куды ж ты, Хведорович, поидешь? – Поиду я, братця, в город Катеринослав, Та буду я, братцы, начальника просыты, А що будемо з лоцманы робыты, Що не хотять казеннои роботы робыты? [2, с. 264] Отже, перед нами перші і єдині записи фольклору цього унікального середовища – лоцманів. У 1927–1928 роках, у зв’язку з будівництвом Дніпрогесу, до Лоцманської Кам’янки була відряджена експедиція Етно- графічної комісії ВУАН у складі В. Петрова, Н. Дмитрука, В. Білого та ін., члени якої на- магалися записати й фольклорні зразки, од- нак їм це не вдалося. У 1927 році Н. Дмитрук та М. Тарасенко записали ще дві пісні (тек- сти) – «Що то, що то за народ» та «Ой гук мати, гук» від 67-річної Є. Онищенкової, які вона вважала лоцманськими, проте це не що інше, як перероблені, відомі в багатьох варіан- тах пісні: перша – солдатська, що розповідала про подібні до лоцманських умови життя, дру- га – козацька, за висловлюванням В. Білого, «пристосована до лоцманського вжитку через заміну відповідних термінів» [5, с. 129]. В. Білий, що опублікував усі ці п’ять запи- сів у спеціальній розвідці «Лоцманські пісні» також стверджує, що записана О. Афанасьє- вим-Чужбинським пісня «Гиля, гиля, сірі гуси, до води» залишається єдиним оригінальним зразком фольклору лоцманів. На бідність усної пісенної та оповідаль- ної традиції лоцманів указував і Лев Падал- ка (1859–1927) – історик, дослідник Дніп ра, у статті «Несколько черт быта днепровских лоцманов», опублікованій 1889 року під крипто- німом «Л. П.» у журналі «Киевская старина»: «Не забитый подневольным житьем, лоцман отличается любознательностью. Между про- чим, он живо интересуется прошлым своих порогов и вообще своего края. Лоцман охотно повествует о преданиях родной старины. К со- жалению, эти предания потускнели и приходит- ся слышать большею частию общие места; даже о достопримечательностях на порогах многие лоцманы рассказывают сбивчиво. Запорож- ская старина, которою особенно увлекаются лоцманы, гордясь своим родством с запорож- цами, почти забыта. О козацких деятелях и де- лах их остались только смутные воспоминания. Прекрасные песни про «бегство запорожцев за Дунай», про Байду, Нечая и др. часто поются на домашних пирушках у лоцманов, но поются в неполном и в несвязном виде. На убыль пошла и народная песня» [9, с. 523]. Щоправда, віддалено лоцманськими мож- на вважати перекази, які пояснюють назви порогів, скель, каменів, що розміщувалися в порожистій частині Дніпра і які, як зауважує Павло Козар, дослідник лоцманства як соці- альної інституції в 1920-х роках, свідчать, що «ті ж самі пункти иноді неоднакові назви ма- ють у лоцманів і в побережан» [8, с. 109]. Най- більша цінність нарису «Поездка на Днепров- ские пороги и на Запорожье» – це фіксація численних топонімів, якими рясніє ця стаття, а також окремих переказів про їхнє походжен- ня, навіть якщо вони подаються в зредукова- ному вигляді. Між лоцманськими поселення- ми Кам’янкою і Кодаком у відкритому руслі Дніп ра, по течії, учений зафіксував такі топо- німи: Пундикова забора, Червивий камінь, Камінь Сідлач, про який існувала легенда, що він був своєрідним місцем ініціації кам’янських дівчат, котрі досягали повноліття. Жодна з них не могла вийти заміж, не пройшовши цього ви- пробування, яке полягало в тому, що «девушка, достигшая известного возраста, должна была под вечер одна сесть в душегубку, приплыть к Сидлачу и провести на нем ночь до рассве- та. Камень этот торчит вблизи порога, и здесь уже начинается сильная быстрота воды, стре- мящейся к водопаду. Хотя береговые жители с детства свыкаются с плаваньем в челноке, од- нако молодой девушке много надо присутствия духа, чтобы исполнить подобный обычай» [3, с. 441]. За фіксацією О. Афанасьєва-Чужбин- ського можна спостерігати, що на середину ХІХ ст. топоніміка Дніпра була надзвичайно розвинена – без назви не залишилося жодно- http://www.etnolog.org.ua І також стверджує, що записана О. І також стверджує, що записана О. вим-Чужбинським пісня «Гиля, гиля, сірі гуси, Івим-Чужбинським пісня «Гиля, гиля, сірі гуси, до води» залишається єдиним оригінальним Ідо води» залишається єдиним оригінальним зразком фольклору лоцманів.Ізразком фольклору лоцманів. На бідність усної пісенної та оповідальІНа бідність усної пісенної та оповідаль ної традиції лоцманів указував і Лев ПадалІної традиції лоцманів указував і Лев Падал – ісІ– історик, дослідник ДніпІторик, дослідник Дніп тті «Несколько черт быта днепровских Ітті «Несколько черт быта днепровских М лдатська, що розповідала М лдатська, що розповідала про подібні до лоцманських умови життя, дру- М про подібні до лоцманських умови життя, дру- зацька, за висловлюванням В. М зацька, за висловлюванням В. Біл М Білого, М ого, «пристосована до лоцманського вжитку через М «пристосована до лоцманського вжитку через заміну відповідних термінів» М заміну відповідних термінів» [5 М [5, с. М , с. 12 М 129]. М 9]. ий, що опублікував усі ці п’ять запи-Мий, що опублікував усі ці п’ять запи- сів у спеціальній розвідці «Лоцманські пісні» Мсів у спеціальній розвідці «Лоцманські пісні» також стверджує, що записана О.Мтакож стверджує, що записана О. АфаМАфанасьє-Мнасьє- вим-Чужбинським пісня «Гиля, гиля, сірі гуси, Мвим-Чужбинським пісня «Гиля, гиля, сірі гуси, до води» залишається єдиним оригінальним Мдо води» залишається єдиним оригінальним зразком фольклору лоцманів.Мзразком фольклору лоцманів. На бідність усної пісенної та оповідальМНа бідність усної пісенної та оповідаль німи:Мніми: Ф щенкової, які Ф щенкової, які вона вважала лоцманськими, проте це не що Фвона вважала лоцманськими, проте це не що інше, як перероблені, відомі в багатьох варіан- Фінше, як перероблені, відомі в багатьох варіан- лдатська, що розповідала Флдатська, що розповідала про подібні до лоцманських умови життя, дру- Фпро подібні до лоцманських умови життя, дру- ого, Фого, альної інституції в 1920 Ф альної інституції в 1920 «ті ж самі пункти иноді неоднакові назви ма- Ф «ті ж самі пункти иноді неоднакові назви ма- ють у лоцманів і в побережан» [8, с. Ф ють у лоцманів і в побережан» [8, с. більша цінність нарису «Поездка на Днепров- Ф більша цінність нарису «Поездка на Днепров- ские пороги и на Запорожье»Фские пороги и на Запорожье» численних топонімів, якими рясніє ця стаття, Фчисленних топонімів, якими рясніє ця стаття, аФа такФтакож окремих переказів про їхнє походженФож окремих переказів про їхнє походжен ня, навіть якщо вони подаються в зредукова-Фня, навіть якщо вони подаються в зредукова- ному вигляді. Між лоцманськими поселення-Фному вигляді. Між лоцманськими поселення- ми Кам’янкою і Кодаком у відкритому руслі Фми Кам’янкою і Кодаком у відкритому руслі ФДніпФДніп Е Щоправда, віддалено лоцманськими мож- Е Щоправда, віддалено лоцманськими мож- на вважати перекази, які пояснюють назви Е на вважати перекази, які пояснюють назви порогів, скель, каменів, що розміщувалися в Е порогів, скель, каменів, що розміщувалися в порожистій частині Дніпра і які, як зауважує Епорожистій частині Дніпра і які, як зауважує Павло Козар, дослідник лоцманства як соці-ЕПавло Козар, дослідник лоцманства як соці-Еальної інституції в 1920Еальної інституції в 1920-Е-хЕх рокаЕроках, свідчать, що Ех, свідчать, що «ті ж самі пункти иноді неоднакові назви ма-Е«ті ж самі пункти иноді неоднакові назви ма- ють у лоцманів і в побережан» [8, с.Еють у лоцманів і в побережан» [8, с. більша цінність нарису «Поездка на Днепров-Ебільша цінність нарису «Поездка на Днепров- ские пороги и на Запорожье»Еские пороги и на Запорожье» 30 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2016 го острова, каменя, скелі, порога; навіть час- тини порогів (уступи), які в народі називалися «лавами», мали свої імена. Так, учений за- фіксував назви 15 островів (Демський, Косу- лин, Пісковатий, Сурський, Куликів, Шулаєв, Козлів, Ткачів, Монастирко, Аврамів, Клобу- ківський, Кухарський, Гавин, Лантухівський, Кучугурський), понад 20 каменів та кам’яних забор і скель (Косулині, Колесники, Будзи- ганові, Богатирі, Швайки, Розбійники, Стов- пи, Стрілецька скеля, камені Раків, Рваний, Зелений, Крутько, Халявин, Бистрик, Ко- рабель та ін.), понад 40 назв «лав» (Плоска, Гостренька, Вишнякова, Мишина, Чавунна, Бондарева, Черепашина, Чорна, Глуха, Коби- лина, Рвана, Служба, Рогожина, Довгопола, Рогата, Близнюки, Гроза, Швайчина, Похи- ла, Шинкарева та ін.). Цікаво, що більшість топонімів пов’язані або з особливостями при- родного об’єкту (лави Плоска (5), Гострень- ка(3)), або з певною загрозою, яку несе цей об’єкт для лоцмана (Гроза, Перейма, камінь Крутько), або з іменами лоцманів, які там за- гинули (лави Бондарева, Куликівська, Яцева забора, камінь Халявин). Щодо побутування легенд, то, як зауважує О. Афанасьєв-Чужбинський, найпоширеніші тут змієборчі мотиви, залишки богатирського епосу. Так, посеред с. Волоське, що лежало між Сурським та Лоханським порогами, на мальов- ничій скалі була печера, у якій, за легендами, колись жив змій, що пожирав людей. Цей сю- жет на час його фіксації етнографом мав уже зредукований характер («сказка, повторяюща- яся во многих местах и, к сожалению, лишенная всяких подробностей») [3, с. 459]. Подібний сюжет зафіксовано й поблизу Будильського порога. За словами автора, обминаючи Тавол- жаний острів, судно може зачепитися за Змії- ну скелю, окремий стрімчак, що стоїть у Дніпрі проти лівого берега. «Название Змеиной скели всегда возбуждало мое любопытство, – пише О. Чужбинський, – и прошлый год, плывя первый раз через пороги, я останавливался возле нее и лазил в пещере, которая будто бы после разных изгибов выходит на верх уте- са <...> Меня, однако же, не удовлетворяло это весьма краткое и голое предание». Розпи- туючи лоцманів та берегових мешканців, уче- ний зібрав певні відомості і дійшов висновку, що в давні часи перекази про цю скелю були значно багатші [3, с. 481]. До середини ХІХ ст. відбулася не тільки редукція сюжету, а й зміна його семантики: «Когда-то в ней жил Змей- царь, у которого была дочь-красавица. Змей о трех головах берег свою дочку, чтобы она не полюбила какого-нибудь русского царевича, и однако ж не уберег, потому что красавица уплыла с каким-то витязем вниз по Днепру, в Черное море. С тех пор Змей сделался сви- репее и каждый день вылетал куда-нибудь в окрестность за новою жертвою. Это предание древнее, а новейшие говорят, что на скале мно- жество змей, длиннее обыкновенных, очень свирепых, и будто бы лет тридцать назад не- безопасно было входить в пещеру, а тем более избираться на верх» [3, с. 482]. Інший сюжет, генетично споріднений з бо- гатирським епосом, – це легенда про камені Богатирі, що розміщувалися нижче порога Ло- ханського. Один із них лежав на лівому березі, а другий – близько правого берега, у Дніпрі. Легенда про змагання між двома богатирями побутувала і в лоцманів, і в мешканців навко- лишніх сіл. Один із них («наш») стояв на пра- вому березі, а ворожий (як уважали берегові мешканці, турецький) – на лівому. Богатирі вибрали по однаковому каменю й вирішили, хто перекине його через Дніпро, той переміг. «Наш був сильніший, бо перекинув через Дніп- ро і навіть у велику воду його камінь залиша- ється на березі, а “чужий” не зміг докинути, і його камінь опинився за кілька сажнів од бе- рега» [3, с. 462]. Варто зазначити, що сюжети про зміїв та про богатирів були поширені до початку ХХ ст.; їх активно фіксували Яків Новицький та Дмит ро Яворницький. Деякі топоніми були пов’язані з татарськи- ми набігами. Так, поріг Звонецький і село Зво- нецьке, що розташовувалося нижче порога, у гирлі річки Вороної, за версією діда-оповіда- http://www.etnolog.org.ua І епосу. Так, посеред с. Волоське, що лежало між І епосу. Так, посеред с. Волоське, що лежало між Сурським та Лоханським порогами, на мальовІСурським та Лоханським порогами, на мальов ничій скалі була печера, у якій, за легендами, Іничій скалі була печера, у якій, за легендами, колись жив змій, що пожирав людей. Цей сюІколись жив змій, що пожирав людей. Цей сю жет на час його фіксації етнографом мав уже Іжет на час його фіксації етнографом мав уже зредукований характер («сказка, повторяющаІзредукований характер («сказка, повторяюща яся во многих местах и, к сожалению, лишенная Іяся во многих местах и, к сожалению, лишенная всяких подробностей») [3, с.Івсяких подробностей») [3, с. М об’єкт для лоцмана (Гроза, Перейма, камінь М об’єкт для лоцмана (Гроза, Перейма, камінь Крутько), або з іменами лоцманів, які там за- М Крутько), або з іменами лоцманів, які там за- гинули (лави Бондарева, Куликівська, Яцева М гинули (лави Бондарева, Куликівська, Яцева Щодо побутування легенд, то, як зауважує М Щодо побутування легенд, то, як зауважує насьєв-Чужбинський, найпоширеніші Мнасьєв-Чужбинський, найпоширеніші тут змієборчі мотиви, залишки богатирського Мтут змієборчі мотиви, залишки богатирського епосу. Так, посеред с. Волоське, що лежало між Мепосу. Так, посеред с. Волоське, що лежало між Сурським та Лоханським порогами, на мальовМСурським та Лоханським порогами, на мальов ничій скалі була печера, у якій, за легендами, Мничій скалі була печера, у якій, за легендами, колись жив змій, що пожирав людей. Цей сюМколись жив змій, що пожирав людей. Цей сю жет на час його фіксації етнографом мав уже Мжет на час його фіксації етнографом мав уже Легенда про змагання між двома богатирями МЛегенда про змагання між двома богатирями Ф топонімів пов’язані або з особливостями при- Ф топонімів пов’язані або з особливостями при- родного об’єкту (лави Плоска (5), Гострень- Фродного об’єкту (лави Плоска (5), Гострень- ка(3)), або з певною загрозою, яку несе цей Фка(3)), або з певною загрозою, яку несе цей об’єкт для лоцмана (Гроза, Перейма, камінь Фоб’єкт для лоцмана (Гроза, Перейма, камінь Крутько), або з іменами лоцманів, які там за- ФКрутько), або з іменами лоцманів, які там за- гинули (лави Бондарева, Куликівська, Яцева Фгинули (лави Бондарева, Куликівська, Яцева окрестность за новою жертвою. Это предание Ф окрестность за новою жертвою. Это предание древнее, а новейшие говорят, что на скале мно Ф древнее, а новейшие говорят, что на скале мно жество змей, длиннее обыкновенных, очень Ф жество змей, длиннее обыкновенных, очень свирепых, и будто бы лет тридцать назад не Ф свирепых, и будто бы лет тридцать назад не безопасно было входить в пещеру, аФбезопасно было входить в пещеру, а избираться на верх»Физбираться на верх» Інший сюжет, генетично споріднений з боФІнший сюжет, генетично споріднений з бо гатирським епосом,Фгатирським епосом,ФБогатирі, що розміщувалися нижче порога ЛоФБогатирі, що розміщувалися нижче порога Ло ханського. Один із них лежав на лівому березі, Фханського. Один із них лежав на лівому березі, друФдру Е полюбила какого-нибудь русского царевича, Е полюбила какого-нибудь русского царевича, и однако ж не уберег, потому что красавица Е и однако ж не уберег, потому что красавица уплыла с каким-то витязем вниз по Днепру, Е уплыла с каким-то витязем вниз по Днепру, в Черное море. СЕв Черное море. С тех Етех пор Змей сделался свиЕпор Змей сделался сви репее и каждый день вылетал куда-нибудь в Ерепее и каждый день вылетал куда-нибудь в окрестность за новою жертвою. Это предание Еокрестность за новою жертвою. Это предание древнее, а новейшие говорят, что на скале мноЕдревнее, а новейшие говорят, что на скале мно жество змей, длиннее обыкновенных, очень Ежество змей, длиннее обыкновенных, очень свирепых, и будто бы лет тридцать назад неЕсвирепых, и будто бы лет тридцать назад не безопасно было входить в пещеру, аЕбезопасно было входить в пещеру, а 31 З історії та культури ча, дістали свою назву саме в ті часи: «По его словам, в Старом Кодаке и в городке стояла пушка, и на высоком столбе был привешен ко- локол. Чуть показывались где-нибудь татары, сторожевой палил из пушки и звонил в коло- кол. Народ, где бы ни был в поле на работе, тотчас уходил с поля и скрывался по балкам и лесистым оврагам» [3, с. 463–464]. Низка сюжетів пов’язана із запорожцями. За Ненаситецьким порогом, на острові Монас- тирко, можна було побачити камінь із заглиби- нами, схожими на миски. «Есть в народе и у лоцманов два предания, – пише О. Афанасьєв- Чужбинський, – одно, что сюда сходила Им- ператрица Екатерина и пила чай, а другое, что во время оно запорожцы ели здесь кашу, сидя над самим порогом, и с высоты смотрели, как у ног их било плоты о каменья» [3, с. 468]. В од- ній із лав Ненаситця було два камені, наз вані Службами. Це також запорозький топонім. Після тривалих розпитувань учений з’ясував, що оскільки ці камені мають вигляд перекину- тих посудин, то вода, переливаючись через них, немовби дзвонить до служби, до обідні. «Вот от чего произошло подобное название еще у запо- рожцев», – підсумовує автор [3, с. 468]. Поріг Вовніг мав чотири лави: Близнюки, Плоска, Гроза і Помийниці. Про останню вче- ний зауважує: «В этой лаве камни очень по- хожи на этот сосуд, и падающая на них вода как будто бы цедится в лохань [помийницю. – Л. І.]» [3, с. 477]. Деякі топоніми відображають образне, по- етичне мислення мешканців Степової України, інші пов’язані з окремими випадками, що тра- пилися в житті лоцманів або суворими реалі- ями їхнього побуту. Скажімо, Будилівський поріг, або Будило, за поясненнями лоцмана Яременка, має таку назву тому, що, переплив- ши Діда (Ненаситця) та Внука (менший поріг Вовніг), не можна лягати спати, бо «Будило розбудить» [3, с. 481]. Поріг Вільний має іншу назву «Гадючий, або Зміїний», бо він виляє (тому Вільний) і звивається, як змія. При ви- ході з нього стояли три окремі гранітні скелі, що називалися «Вовче Горло». Вони справді мали вигляд роззявленої пащі [3, с. 486]. По- ріг Явлений, за легендою, названий так після того, як «когда-то какой-то лоцман, а может и просто запорожец, пройдя благополучно все пороги, завалился спать, но вдруг проснулся от толчков между каменьями и с удивлением начал спрашивать откуда явился этот порог» [3, с. 487]. У Ненаситецькому порозі знахо- дилися камені Рваний, Зелений та Крутько, «который, зацепив барку, крутит ее, причем иногда вышибается стерно и тогда погибель неизбежна» [3, с. 466]. Нижче від Ненасит- ця в Дніпрі лежав невеликий піщаний острівок Голодайка, позбавлений будь-якої рослиннос- ті, за що йому й дали таку назву, – «потому, что неминуемо придется голодать, если слу- чится пристать к негостеприимным берегам его» [3, с. 472]. Багато природних об’єктів запозичували назви від раніше названих об’єктів, що розта- шовувалися поблизу: від річки Сури, що впа- дає в Дніпро, поріг Сурський та острів Сур- ський, забора Тягинська – від балки Тягинки, лави Рвана, Гостренька, Довгопола, Мокрі Кладі, Рогата та ін. – від каменів, що в них знаходились. Така традиція дуже характерна для цього регіону. О. Афанасьєв-Чужбинський зафіксував не лише перекази, а й деякі приказки та повір’я, пов’язані з порогами. При кінці порога Нена- ситця було місце, обставлене гранітами, у яке вода вдаряла з неймовірною силою, утворю- ючи глибину, яку лоцмани називали «Пекло». Якщо з необережності туди потрапляв пліт, то розбивався на шматки. Про це Пекло існувала приказка: «Попавсь у Пекло – буде йому хо- лодно й тепло!» [3, с. 468]. Існувала заборона зневажати пороги або глузувати з них чи з будь-яких каменів – за це вони можуть жорстоко помститися, можна поплатитися навіть життям. «Пройдя этот по- рог [Лишній. – Л. І.], я вздумал было посме- яться над ним и обратился с какою-то шуткою к лоцману, который зорко смотрел вперед по обычаю. Старик покачал головою и сказал, что не только не следует шутить с порогом, но http://www.etnolog.org.ua І ний зауважує: «В І ний зауважує: «В хожи на этот сосуд, и падающая на них вода Іхожи на этот сосуд, и падающая на них вода как будто бы цедится в лохань [помийницю.Ікак будто бы цедится в лохань [помийницю. [3 І[3, с. І, с. 47 І477]. І7]. Деякі топоніми відображають образне, по-ІДеякі топоніми відображають образне, по- етичне мислення мешканців Степової України, Іетичне мислення мешканців Степової України, інші пов’язані з окремими випадками, що траІінші пов’язані з окремими випадками, що тра пилися в житті лоцманів або суворими реалі-Іпилися в житті лоцманів або суворими реалі- М що оскільки ці камені мають вигляд перекину М що оскільки ці камені мають вигляд перекину тих посудин, то вода, переливаючись через них, М тих посудин, то вода, переливаючись через них, немовби дзвонить до служби, до обідні. «Вот от М немовби дзвонить до служби, до обідні. «Вот от чего произошло подобное название еще у запо М чего произошло подобное название еще у запо- М - дсумовує автор М дсумовує автор [3 М [3, с. М , с. 468 М 468]. М ]. Поріг Вовніг мав чотири лави: Близнюки, МПоріг Вовніг мав чотири лави: Близнюки, Плоска, Гроза і Помийниці. Про останню вчеМПлоска, Гроза і Помийниці. Про останню вче-М- ний зауважує: «В Мний зауважує: «В этой Мэтой лаве камни очень по-Млаве камни очень по- хожи на этот сосуд, и падающая на них вода Мхожи на этот сосуд, и падающая на них вода как будто бы цедится в лохань [помийницю.Мкак будто бы цедится в лохань [помийницю. Деякі топоніми відображають образне, по-МДеякі топоніми відображають образне, по- знаходились. Така традиція дуже характерна М знаходились. Така традиція дуже характерна для цього регіону.Мдля цього регіону. Ф і Ф і Службами. Це також запорозький топонім. ФСлужбами. Це також запорозький топонім. Після тривалих розпитувань учений з’ясував, ФПісля тривалих розпитувань учений з’ясував, що оскільки ці камені мають вигляд перекину Фщо оскільки ці камені мають вигляд перекину- Ф- тих посудин, то вода, переливаючись через них, Фтих посудин, то вода, переливаючись через них, немовби дзвонить до служби, до обідні. «Вот от Фнемовби дзвонить до служби, до обідні. «Вот от что неминуемо придется голодать, если слу- Ф что неминуемо придется голодать, если слу- чится пристать к негостеприимным берегам Ф чится пристать к негостеприимным берегам его» Ф его» [3 Ф [3, с. Ф , с. 47 Ф 472]. Ф 2]. Багато природних об’єктів запозичували Ф Багато природних об’єктів запозичували назви від раніше названих об’єктів, що розта-Фназви від раніше названих об’єктів, що розта- шовувалися поблизу: від річки Сури, що впа-Фшовувалися поблизу: від річки Сури, що впа-Фдає в Дніпро, поріг Сурський та острів Сур-Фдає в Дніпро, поріг Сурський та острів Сур- ський, забора ТягинськаФський, забора Тягинська лави Рвана, Гостренька, Довгопола, Мокрі Флави Рвана, Гостренька, Довгопола, Мокрі Кладі, Рогата таФКладі, Рогата та знаходились. Така традиція дуже характерна Фзнаходились. Така традиція дуже характерна Е иногда вышибается стерно и тогда погибель Е иногда вышибается стерно и тогда погибель [3, Е [3, Е с. Е с. 466] Е 466]. Нижче від Ненасит- Е . Нижче від Ненасит- ця в Дніпрі лежав невеликий піщаний острівок Е ця в Дніпрі лежав невеликий піщаний острівок Голодайка, позбавлений будь-якої рослинносЕГолодайка, позбавлений будь-якої рослиннос ті, за що йому й дали таку назву,Еті, за що йому й дали таку назву, что неминуемо придется голодать, если слу-Ечто неминуемо придется голодать, если слу- чится пристать к негостеприимным берегам Ечится пристать к негостеприимным берегам 2]. Е2]. Багато природних об’єктів запозичували ЕБагато природних об’єктів запозичували назви від раніше названих об’єктів, що розта-Еназви від раніше названих об’єктів, що розта- 32 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2016 даже с самым дряным камнем, что, не говоря уже об обязанности лоцмана всегда быть на стороже, пороги не любят, если над ними из- деваются» [3, с. 485]. Це була перша подорож на Дніпрові поро- ги, здійснена з науковою метою (згодом цей подвиг неодноразово повторював Д. Явор- ницький). Сам автор зазначав, що, живучи друге літо на порогах, він не зустрічав нікого, хто б наважився пропливти цю невелику від- стань (65 верст) власне із цікавості [3, с. 456]. Зауважує також, що до цього часу (середи- на ХІХ ст.) мало хто займався «названиями местностей», а його праця якраз могла бути своєрідним путівником-запитальником для наступних дослідників. Тим паче, що після С. Мишецького, який подав топоніми Ве- ликого Лугу і степової частини Запорожжя, це – другий науково вагомий географічний покажчик цієї території, який відображає стан топоніміки на певному етапі (як відомо, з ча- сом, під впливом обставин, назви змінювали- ся, і вже в 1927 році науковцями Етнографічної комісії УАН зафіксована зовсім інша картина Дніпра, інші топоніми, серед яких не зберег- лося й половини, указаних О. Афанасьєвим- Чужбинським). У фіксації численних топонімів полягає най- більша цінність нарису «Поездка на Днепров- ские пороги и на Запорожье». Проте загалом книга О. Афанасьєва-Чужбинського «Поездка в Южную Россию», а саме її перша частина «С берегов Днепра», опублікована 1861 року, зазнала різкої критики на сторінках журналу «Основа» [4, с. 41–51]. У рецензії (без підпису, але стиль і претензії, висловлені автором, да- ють підстави припустити, що це – Пантелей- мон Куліш) відображено всі наболілі проблеми того часу, що виникали в процесі становлення історії, етнографії і фольклористики як окремих наук, та нелегку справу впровадження наукових принципів дослідження; боротьбу нової, пози- тивістської методології зі старою, романтичною. У 60-х роках ХІХ ст., коли вже були опубліко- вані архівні документи, друкувалися фольклор- ні прозові наративи, не переказані російською мовою, а так, як вони записувалися збирачем – приміром, як у «Записках о Южной Руси» П. Куліша. Тож методика О. Афанасьєва- Чужбинського вважалася кроком назад, у бік романтизму, а поєднання науки з белетристи- кою було вже неприпустимим. Щодо фольклорних фіксацій О. Афанасьєва- Чужбинського, то, на думку рецензента, він зовсім не піклувався про те, щоб надати сво- їм записам достовірності, для якої насамперед необхідна точна передача на письмі живого мовлення оповідача [4, с. 44–45]. 1. Афанасьев-Чужбинский А. С. Общий взгляд на быт приднепровского крестьянина / А. С. Афа- насьев-Чужбинский // Морской сборник. – 1856. – № 10. – С. 1–39 ; № 14. – С. 45–74. 2. Афанасьев-Чужбинский А. С. Поездка на Днепровские пороги и на Запорожье / А. С. Афа- насьев-Чужбинский // Морской сборник. – 1857. – Т. 30. – № 8. – С. 245–271. 3. Афанасьев-Чужбинский А. С. Поездка на Днепровские пороги и на Запорожье / А. С. Афа- насьев-Чужбинский // Хроніка 2000. Україн- ський культурологічний альманах. – Київ : Фонд сприяння розвитку мистецтва, 2007. – Вип. 73. – С. 421–498. 4. [Б. а.] [Рецензія] : Поездка в Южную Рос- сию А. Афанасьева-Чужбинского. Ч. 1. Очерки Днепра. С.-Петербург, 1861. Стр. 465 // Основа. – 1862. – Кн. 1. Січень. – С. 41–51. 5. Білий В. В. Лоцманські пісні / В. В. Білий // Дніпровські лоцмани. – Київ, 1929. – С. 125–129. 6. Боряк О. Матеріали з історії народознавства в Україні : каталог етнографічних програм (друга половина ХVІІІ – ХХ ст.) / Олена Боряк. – Київ : Українознавство, 1994. – 121 с. 7. Горленко В. Ф., Кирчів Р. Ф. Історія україн- ської етнографії / В. Ф. Горленко, Р. Ф. Кирчів. – Київ : Поліграф Консалтинг, 2005. – 396 с. 8. Козар П. Плав по старому Дніпру / Павло Козар // Дніпровські лоцмани. – Київ, 1929. – С. 109–111. 9. [Падалка Л.] Несколько черт быта Днеп- ровских лоцманов // Киевская старина. – 1889. – № 8. – Т. 26. – С. 515–523. http://www.etnolog.org.ua І більша цінність нарису «Поездка на Днепров І більша цінність нарису «Поездка на Днепров ІАфанасьев-Чужбинский А. С.ІАфанасьев-Чужбинский А. С. быт приднепровского крестьянинаІ быт приднепровского крестьянина насьев-Чужбинский Інасьев-Чужбинский // МІ// Морской сборник.Іорской сборник.І14І14.І. – С.І– С. 45І45–74.І–74. насьев-Чужбинский А. С.Інасьев-Чужбинский А. С. Днепровские пороги и на ЗапорожьеІДнепровские пороги и на Запорожье М сом, під впливом обставин, назви змінювали- М сом, під впливом обставин, назви змінювали- науковцями Етнографічної М науковцями Етнографічної комісії УАН зафіксована зовсім інша картина М комісії УАН зафіксована зовсім інша картина Дніпра, інші топоніми, серед яких не зберег М Дніпра, інші топоніми, серед яких не зберег- М - я й половини, указаних О. М я й половини, указаних О. Афа М Афанасьєвим- М насьєвим- сації численних топонімів полягає найМсації численних топонімів полягає най-М- більша цінність нарису «Поездка на ДнепровМбільша цінність нарису «Поездка на Днепров-М-М зовсім не піклувався про те, щоб надати сво- М зовсім не піклувався про те, щоб надати сво- їм записам достовірності, для якої насамперед Мїм записам достовірності, для якої насамперед Афанасьев-Чужбинский А. С.МАфанасьев-Чужбинский А. С. Общий взгляд М Общий взгляд быт приднепровского крестьянинаМ быт приднепровского крестьянина Ф угий науково вагомий географічний Ф угий науково вагомий географічний покажчик цієї території, який відображає стан Фпокажчик цієї території, який відображає стан топоніміки на певному етапі (як відомо, з ча- Фтопоніміки на певному етапі (як відомо, з ча- сом, під впливом обставин, назви змінювали- Фсом, під впливом обставин, назви змінювали- науковцями Етнографічної Фнауковцями Етнографічної комісії УАН зафіксована зовсім інша картина Фкомісії УАН зафіксована зовсім інша картина вані архівні документи, друкувалися фольклор Ф вані архівні документи, друкувалися фольклор ні прозові наративи, не переказані російською Ф ні прозові наративи, не переказані російською мовою, а так, як вони записувалися збирачем Ф мовою, а так, як вони записувалися збирачем пр Ф приміром, як у Ф иміром, як у П.ФП. КулФКулФіша. Тож методика О.Фіша. Тож методика О. Чужбинського вважалася кроком назад, уФЧужбинського вважалася кроком назад, у романтизму, аФромантизму, а поєФпоє кою було вже неприпустимим.Фкою було вже неприпустимим. Щодо фольклорних фіксацій О.ФЩодо фольклорних фіксацій О. Чужбинського, то, на думку рецензента, він ФЧужбинського, то, на думку рецензента, він зовсім не піклувався про те, щоб надати сво-Фзовсім не піклувався про те, щоб надати сво- Е історії, етнографії і фольклористики як окремих Е історії, етнографії і фольклористики як окремих наук, та нелегку справу впровадження наукових Е наук, та нелегку справу впровадження наукових принципів дослідження; боротьбу нової, пози Е принципів дослідження; боротьбу нової, пози тивістської методології зі старою, романтичною. Етивістської методології зі старою, романтичною. рока Ероках ХІХЕх ХІХ ст.Ест., коли вже були опублікоЕ, коли вже були опубліко вані архівні документи, друкувалися фольклорЕвані архівні документи, друкувалися фольклор ні прозові наративи, не переказані російською Ені прозові наративи, не переказані російською мовою, а так, як вони записувалися збирачемЕмовою, а так, як вони записувалися збирачем «ЗаЕ«Записках о Южной Руси» Еписках о Южной Руси» іша. Тож методика О.Еіша. Тож методика О.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202085
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-24T07:03:59Z
publishDate	2016
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Іваннікова, Л. 2025-02-26T10:50:02Z 2016 Перша наукова експедиція на Дніпрові пороги Олександра Афанасьєва-Чужбинського / Л. Іваннікова // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 1. — С. 26-32. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202085 398(092)Афа:910.3(477.63/.65) У статті йдеться про першу фольклорно-етнографічну експедицію на Дніпрові пороги, яку в 60-х роках ХІХ ст. здійснив О. Афанасьєв-Чужбинський, відряджений Київським університетом. Головну увагу приділено топоніміці Дніпра та деяким локальним традиціям, зокрема субкультурі лоцманів. З огляду на розглянутий матеріал та історію його збирання, доходимо висновку, що відомий етнограф зробив перші та єдині у своєму роді записи лоцманських пісень і переказів. В статье речь идет о первой фольклорно-этнографической экспедиции на Днепровские пороги, которую в 60-х годах ХІХ в. совершил А. Афанасьев-Чужбинский, командированный Киевским университетом. Главное внимание уделено топонимике Днепра и некоторым локальным традициям, в частности субкультуре лоцманов. В виду рассмотренного материала и истории его собирания, приходим к выводу, что известный этнограф осуществил первые и единственные в своем роде записи лоцманских песен и преданий. The paper deals with the first folkloric and ethnographic expedition to the Dnieper Rapids accomplished by O. AfanasievChuzhbynskyi in the 1860s while being sent on assignment by Kyiv University. The authoress gives the principal attention to the toponymy of the Dnieper, as well as to some local traditions, the pilot subculture in particular. In view of the material presented along with the history of its collecting, it comes to the conclusion that the noted ethnographer has performed the first and unique recordings of the pilot’s songs and narrations. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та культури Перша наукова експедиція на Дніпрові пороги Олександра Афанасьєва-Чужбинського First Scientific Expedition to the Dnieper Rapids by O. Afanasуev-Chuzhbynskyi Article published earlier
spellingShingle	Перша наукова експедиція на Дніпрові пороги Олександра Афанасьєва-Чужбинського Іваннікова, Л. З історії та культури
title	Перша наукова експедиція на Дніпрові пороги Олександра Афанасьєва-Чужбинського
title_alt	First Scientific Expedition to the Dnieper Rapids by O. Afanasуev-Chuzhbynskyi
title_full	Перша наукова експедиція на Дніпрові пороги Олександра Афанасьєва-Чужбинського
title_fullStr	Перша наукова експедиція на Дніпрові пороги Олександра Афанасьєва-Чужбинського
title_full_unstemmed	Перша наукова експедиція на Дніпрові пороги Олександра Афанасьєва-Чужбинського
title_short	Перша наукова експедиція на Дніпрові пороги Олександра Афанасьєва-Чужбинського
title_sort	перша наукова експедиція на дніпрові пороги олександра афанасьєва-чужбинського
topic	З історії та культури
topic_facet	З історії та культури
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202085
work_keys_str_mv	AT ívanníkoval peršanaukovaekspedicíânadníprovíporogioleksandraafanasʹêvačužbinsʹkogo AT ívanníkoval firstscientificexpeditiontothednieperrapidsbyoafanasuevchuzhbynskyi

Перша наукова експедиція на Дніпрові пороги Олександра Афанасьєва-Чужбинського

Репозитарії

Схожі ресурси