Проблеми етнічної ідентифікації населення Слобожанщини

Слобідська Україна є етноконтактною зоною, де чіткі межі розселення етносів провести неможливо. При цьому зміни в державному та адміністративному устроях призводять до змін у становищі (титульний етнос – діаспора) етнічної групи. Ускладнює ситуацію наявність різнорідних груп у кожному етносі. Слобод...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Народна творчість та етнологія
Date:	2016
Main Author:	Сушко, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2016
Subjects:	З історії та культури
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202086
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Проблеми етнічної ідентифікації населення Слобожанщини / В. Сушко // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 1. — С. 19-25. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859605922881470464
author	Сушко, В.
author_facet	Сушко, В.
citation_txt	Проблеми етнічної ідентифікації населення Слобожанщини / В. Сушко // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 1. — С. 19-25. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	Слобідська Україна є етноконтактною зоною, де чіткі межі розселення етносів провести неможливо. При цьому зміни в державному та адміністративному устроях призводять до змін у становищі (титульний етнос – діаспора) етнічної групи. Ускладнює ситуацію наявність різнорідних груп у кожному етносі. Слободская Украина является этноконтактной зоной, где четкие границы расселения этносов провести невозможно. При этом изменения в государственном и административном устройстве приводят к изменению статуса этнической группы. Усложняет ситуацию разнородность таких групп в составе каждого этноса. Sloboda Ukraine is an ethno-contact zone with an impossibility to drawing distinguished boundaries of the ethnic settlement. At the same time, changes in polity and administrative system lead to changes in the status (titular nation – diaspora) of the ethnic group. The situation gets complicated by the presence of heterogeneous ethnic groups in each ethnos.
first_indexed	2025-11-28T04:17:50Z
format	Article
fulltext	19 проБлеМи етнІчної ІдентиФІкацІї населення слоБоЖанЩини Валентина Сушко УДК 316.347(477.54/.62) Слобідська Україна є етноконтактною зоною, де чіткі межі розселення етносів провести неможливо. При цьому зміни в державному та адміністративному устроях призводять до змін у становищі (титульний етнос – діаспора) етнічної групи. Ускладнює ситуацію наявність різнорідних груп у кожному етносі. Ключові слова: етнос, етнічна група, Слобідська Україна, українці Слобожанщини, росіяни Слобожанщини. Слободская Украина является этноконтактной зоной, где четкие границы расселения этносов провести невоз- можно. При этом изменения в государственном и административном устройстве приводят к изменению статуса этнической группы. Усложняет ситуацию разнородность таких групп в составе каждого этноса. Ключевые слова: этнос, этническая группа, Слободская Украина, украинцы Слобожанщины, русские Слобо- жанщины. Sloboda Ukraine is an ethno-contact zone with impossibility to draw distinguished boundaries of ethnic settlement. At the same time, changes in polity and administrative system lead to changes in status (titular nation – diaspora) of the ethnic group. The situation gets comlicated by the presence of heterogeneous ethnic groups in each of the ethnoses. Keywords: ethnos, ethnic group, Sloboda Ukraine, Slobozhanshchyna Ukrainians, Slobozhanshchyna Russians. Упродовж останніх років питання самовиз- начення особи цілої нації стали для України питаннями першочергового значення. Особ- ливо болючими й важливими вони є на Сході нашої держави. Тим більше, з огляду на істо- ричну долю цих територій, навіть щодо назв та географічних кордонів у науковців немає одно- стайності. Слобожанщина є територією, сучасне насе- лення якої почало складатися від ХVІ ст. внас- лідок «досить пізньої вторинної слов’янської колонізації (після розорення та спустошення їх у період ординських нашесть)» [31, с. 14]. Як зауважив видатний дослідник історії Слобід- ської України академік Д. Багалій, протягом XVI ст. кордони Московського царства посу- нулися на південь від Північної Чернігівщини до сучасного російського Чорнозем’я (Воро- неж, Валуйки, Бєлгород, Курськ, Ливни) [6, с. 20]. За царювання Бориса Годунова боярин Богданов-Більський будує на півдні (сучасний Ізюмський р-н Харківської обл.) місто Царе- борисів, проте воно швидко вилюдніло через те, що засноване було з головною метою – видалити опального боярина з Москви [6, с. 20–21]. Д. Багалій відзначав, що хоча мос- ковська держава й була зацікавлена в засво- єнні та приєднанні нових, незаселених земель «Дикого поля», проте лише з українським пере селенським рухом ХVII ст. це бажання стало можливим зреалізувати [6, с. 21, 20, 23]. Отже, від XVII ст. основним і таким, що дав назву краю, був і залишається український етнос. Про це свідчать матеріали XVII ст. [7; 6, с. 28–35], дані XVIII ст. [18], матеріали Першого перепису населення Російської імпе- рії, під час якого враховувалося не тільки віро- сповідання, а й етнічна належність за само- визначенням особи та мова людності тодішньої держави [20]. Навіть у тих населених пунктах та районах, де традиційно частка російського етносу є вагомою, статистичні дані за ХІХ та ХХ ст. доводять переважну кількість україн- ців [8; 13; 14; 18; 27–29; 32]. Утім, від часу початку останньої колоніза- ції Слобожанщини важлива роль належала й російському етносу, заселення яким краю відбувалося неодномоментно. Не випадко- во у складному 1918 році в «Історії Слобід- ської України» той-таки Д. Багалій зауважив: «Щоб зрозуміти теперішній етнографічний склад населення Харківщини, треба звернути http://www.etnolog.org.ua І Слобожанщина є територією, сучасне насе І Слобожанщина є територією, сучасне насе лення якої почало складатися від ХVІІлення якої почало складатися від ХVІ ок «досить пізньої вторинної слов’янської Іок «досить пізньої вторинної слов’янської колонізації (після розорення та спустошення їх Іколонізації (після розорення та спустошення їх у період ординських нашесть)»Іу період ординських нашесть)» зауважив видатний дослідник історії СлобідІзауважив видатний дослідник історії Слобід ської України академік Д.Іської України академік Д. кордони Московського царства посу-Ікордони Московського царства посу- М начення особи цілої нації стали для України М начення особи цілої нації стали для України питаннями першочергового значення. Особ М питаннями першочергового значення. Особ о болючими й важливими вони є на Сході М о болючими й важливими вони є на Сході нашої держави. Тим більше, з огляду на істо- М нашої держави. Тим більше, з огляду на істо- ричну долю цих територій, навіть щодо назв та М ричну долю цих територій, навіть щодо назв та географічних кордонів у науковців немає одно-Мгеографічних кордонів у науковців немає одно- Слобожанщина є територією, сучасне насеМСлобожанщина є територією, сучасне насе лення якої почало складатися від ХVІМлення якої почало складатися від ХVІ стМст. внасМ. внас ок «досить пізньої вторинної слов’янської Мок «досить пізньої вторинної слов’янської колонізації (після розорення та спустошення їх Мколонізації (після розорення та спустошення їх у період ординських нашесть)»Му період ординських нашесть)» [31М[31 дав назву краю, був і залишається український Мдав назву краю, був і залишається український Ф Sloboda Ukraine is an ethno-contact zone with impossibility to draw distinguished boundaries of ethnic settlement. At Ф Sloboda Ukraine is an ethno-contact zone with impossibility to draw distinguished boundaries of ethnic settlement. At the same time, changes in polity and administrative system lead to changes in Ф the same time, changes in polity and administrative system lead to changes in sta Ф status (titular nation Ф tus (titular nation tuation gets comlicated by the presence of heterogeneous ethnic groups in each of the ethnoses. Ф tuation gets comlicated by the presence of heterogeneous ethnic groups in each of the ethnoses. ethnos, ethnic group, Sloboda Ukraine, Slobozhanshchyna Ukrainians, Slobozhanshchyna Russians. Ф ethnos, ethnic group, Sloboda Ukraine, Slobozhanshchyna Ukrainians, Slobozhanshchyna Russians. Упродовж останніх років питання самовиз- ФУпродовж останніх років питання самовиз- начення особи цілої нації стали для України Фначення особи цілої нації стали для України питаннями першочергового значення. Особ Фпитаннями першочергового значення. Особ- Ф- о болючими й важливими вони є на Сході Фо болючими й важливими вони є на Сході Фковська держава й була зацікавлена в засво-Фковська держава й була зацікавлена в засво- єнні та приєднанні нових, незаселених земель Фєнні та приєднанні нових, незаселених земель «Дикого поля», проте лише з українським Ф«Дикого поля», проте лише з українським переФпереселФселенським рухом ХVIIФенським рухом ХVII стало можливим зреалізуватиФстало можливим зреалізувати Отже, від XVIIФОтже, від XVII Е Слободская Украина является этноконтактной зоной, где четкие границы расселения этносов провести невоз Е Слободская Украина является этноконтактной зоной, где четкие границы расселения этносов провести невоз можно. При этом изменения в государственном и административном устройстве приводят к изменению статуса Е можно. При этом изменения в государственном и административном устройстве приводят к изменению статуса этнической группы. Усложняет ситуацию разнородность таких групп в составе каждого этноса.Еэтнической группы. Усложняет ситуацию разнородность таких групп в составе каждого этноса. этнос, этническая группа, Слободская Украина, украинцы Слобожанщины, русские СлобоЕ этнос, этническая группа, Слободская Украина, украинцы Слобожанщины, русские Слобо Sloboda Ukraine is an ethno-contact zone with impossibility to draw distinguished boundaries of ethnic settlement. At ЕSloboda Ukraine is an ethno-contact zone with impossibility to draw distinguished boundaries of ethnic settlement. At tus (titular nationЕtus (titular nation – diЕ– diaspora) of the ethnic Еaspora) of the ethnic tuation gets comlicated by the presence of heterogeneous ethnic groups in each of the ethnoses.Еtuation gets comlicated by the presence of heterogeneous ethnic groups in each of the ethnoses. ethnos, ethnic group, Sloboda Ukraine, Slobozhanshchyna Ukrainians, Slobozhanshchyna Russians.Еethnos, ethnic group, Sloboda Ukraine, Slobozhanshchyna Ukrainians, Slobozhanshchyna Russians. 20 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2016 увагу на історію не одного українського, а й ве- ликоруського заселення, дати історичну етно- графію країни» [6, с. 21]. Перші спроби розгляду особливостей ро- сійського населення Слобожанщини було здійснено ще у XVIII ст. Порівняльний аналіз господарства українців та росіян подав в опо- віді своєї подорожі Слобожанщиною академік Гільденштедт; він описав і те, що насамперед кидалося у вічі мандрівникові – особливості костюма. У працях, які з’явилися наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст., здебіль- шого порівнювалися особливості матеріальної та духовної культури українців і росіян. Авто- ри «Описів Харківського намісництва» [18] та менших за обсягом і ґрунтовністю робіт [10], спираючись на відомі їм великоросійські реалії, намагалися окреслити особливості «черкась- ких обикностей». На регіональні та локальні особливості російського населення Слобожан- щини уваги не звертали. Становище змінюється наприкінці ХІХ ст., коли науковці Харківського університету ор- ганізують польову етнографічну роботу ама- торів – місцевої інтелігенції. Вони ретельно та самовіддано фіксують календарну й сімейну звичаєвість, фольклорні явища та інші про- яви народної побутової культури [11]. Рубіж ХІХ–ХХ ст. стає часом, коли російська етно- графія переходить від фіксації етнографічних фактів [26] до їхнього аналізу та інтерпретації. Значну роль у виокремленні в межах ро- сійського населення краю певних груп віді- грав Д. Зеленін [12], наукова творчість якого в 1910-х роках була пов’язана з Харковом. Саме Дмитро Костянтинович виділив на Слобожан- щині такі великі групи російського населення: ● «однодворці» – нащадки станової групи населення «служилих людей», тобто найниж- чої верстви з «дітей боярських», які в XVII ст. несли прикордонну службу, а згодом стали дрібними дворянами та державними селянами, зберігаючи, проте, сувору окремішність від су- сіднього російського населення, не кажучи про українське. «Однодворці», на думку Д. Зеле- ніна, у ХІХ ст. переросли в етнографічну гру- пу і вже не були однорідними: він ділив їх на «щекунів» («талагаїв») та «ягунів» («іонок»). Місцеві краєзнавці повністю підтримували цей поділ науковця [31, с. 36–37]; ● «саяни», що їх Д. Зеленін вважав нащад- ками переселенців із-за Литовського кордону, а їхню говірку – сформованою на основі біло- русько-поліських діалектів; ● «горюни». Останніх сучасні дослідники виділяють з усього російського та українсько- го населення краю як автохтонів, нащадків лі- тописних сіверян [31, с. 31]. Головними чинниками визначення етногра- фічних груп, за Д. Зеленіним, є особливості говірки та матеріальної культури, зокрема бу- дівництва та костюма. Крім того, уже в ХІХ – на початку ХХ ст. на півночі Слобожанщини місцевими крає- знавцями виділялися «цукани» [31, с. 33–34] та «мамони» [31, с. 34–35]. Від 1930-х років з причин, далеких від нау- ки, регіональні етнографічні студії були при- пинені аж до 1990-х років [15]. Проте етно- культуру Слобідської України досліджували представники інших наукових центрів. Так, традиційно-побутову культуру російських етно графічних груп нашого регіону вивчали в основному вчені Інституту етнографії АН СРСР [16; 17; 19] та його Ленінградського відділення, співробітники Музею етнографії народів СРСР [22], Державного Історичного музею та Науково-дослідного інституту ху- дожньої промисловості. Вагомим внеском у розроблення означе- ної тематики стали роботи московської вченої Л. Чижикової 1980-х років [30; 31], а також дослідження сучасних російських науковців С. і М. Толстих [21]. Об’єктом їхніх науко- вих студій були росіяни не лише з тієї частини краю, що нині входить до Російської Федера- ції, а й України, оскільки важливим чинником етнічної самоідентифікації населення краю завжди була державна належність терито- рії [8, с. 12–13]. Адже за сучасним адміні- стративним поділом до Слобідської України належать Харківська область (без чотирьох http://www.etnolog.org.ua І стає часом, коли російська етно- І стає часом, коли російська етно- графія переходить від фіксації етнографічних Іграфія переходить від фіксації етнографічних [26 І[26] до їхнього аналізу та інтерпретації.І] до їхнього аналізу та інтерпретації. Значну роль у виокремленні в межах роІЗначну роль у виокремленні в межах ро сійського населення краю певних груп відіІсійського населення краю певних груп віді енін Іенін [12 І[12], наукова творчість якого в І], наукова творчість якого в х була пов’язана з Харковом. Саме Іх була пов’язана з Харковом. Саме Дмитро Костянтинович виділив наІДмитро Костянтинович виділив на М Становище змінюється наприкінці ХІХ М Становище змінюється наприкінці ХІХ коли науковці Харківського університету ор- М коли науковці Харківського університету ор- ганізують польову етнографічну роботу ама- М ганізують польову етнографічну роботу ама- сцевої інтелігенції. Вони ретельно та М сцевої інтелігенції. Вони ретельно та самовіддано фіксують календарну й сімейну М самовіддано фіксують календарну й сімейну звичаєвість, фольклорні явища та інші проМзвичаєвість, фольклорні явища та інші про-М- яви народної побутової культуриМяви народної побутової культури [11М[11]. Рубіж М]. Рубіж стає часом, коли російська етно-Мстає часом, коли російська етно- графія переходить від фіксації етнографічних Мграфія переходить від фіксації етнографічних ] до їхнього аналізу та інтерпретації.М] до їхнього аналізу та інтерпретації. Значну роль у виокремленні в межах роМЗначну роль у виокремленні в межах ро сійського населення краю певних груп відіМсійського населення краю певних груп віді традиційно-побутову культуру російських М традиційно-побутову культуру російських етноМетно Ф ких обикностей». На регіональні та локальні Ф ких обикностей». На регіональні та локальні особливості російського населення Слобожан Фособливості російського населення Слобожан- Ф- Становище змінюється наприкінці ХІХ ФСтановище змінюється наприкінці ХІХ ст. Фст., Ф, коли науковці Харківського університету ор- Фколи науковці Харківського університету ор- ганізують польову етнографічну роботу ама- Фганізують польову етнографічну роботу ама- дівництва та костюма. Ф дівництва та костюма. Крім того, уже в ХІХ Ф Крім того, уже в ХІХ н Ф на півночі Слобожанщини місцевими крає Ф а півночі Слобожанщини місцевими крає зна Ф знавцями виділялися «цукани» Ф вцями виділялися «цукани» та «мамони»Фта «мамони» [3Ф[31, с.Ф1, с. Від 1930ФВід 1930-Ф-хФх роФроків з причин, далеких від науФків з причин, далеких від нау ки, Фки, регіональні етнографічні студії були при-Фрегіональні етнографічні студії були при-Фпинені аж до 1990Фпинені аж до 1990 культуру Слобідської України досліджували Фкультуру Слобідської України досліджували представники інших наукових центрів. Так, Фпредставники інших наукових центрів. Так, традиційно-побутову культуру російських Фтрадиційно-побутову культуру російських Е го населення краю як автохтонів, нащадків лі- Е го населення краю як автохтонів, нащадків лі- тописних сіверян Е тописних сіверян [3 Е [31, с. Е 1, с. 31 Е 31 Головними чинниками визначення етногра Е Головними чинниками визначення етногра Ефічних груп, за Д.Ефічних груп, за Д. ЗелЕЗеленіним, є особливості Ееніним, є особливості говірки та матеріальної культури, зокрема бу-Еговірки та матеріальної культури, зокрема бу- дівництва та костюма.Едівництва та костюма. Крім того, уже в ХІХЕКрім того, уже в ХІХ – на Е– на початку ХХЕпочатку ХХ а півночі Слобожанщини місцевими краєЕа півночі Слобожанщини місцевими крає вцями виділялися «цукани»Евцями виділялися «цукани» 34Е34–35].Е–35]. 21 З історії та культури південно-західних та південних районів), пів- денно-східні райони Сумської, північні райони Донецької, північні райони Луганської об- ластей України та південь Курської, Бєлго- родської й Воронезької областей Російської Федерації [4, с. 3]. Зміни в державності ве- дуть до змін у статусі етносу на тій території, де все населення є переселенським: хоча іс- торично українці Північної Слобожанщини є найдавнішим населенням із сучасної колоніза- ції краю, проте належність території до Росії спричинилася до появи ідентифікаційної дефі- ніції – «Я руський хахол» 1. На самоідентифі- кацію російської спільноти Слобідської Украї- ни державна належність та розуміння нації як державницької категорії також впливає (хоча і в часи СРСР вагомою, а іноді й набагато ва- гомішою, була належність до локальної групи). Так, росіяни на Чугуївщині (сс. Покровка, Зелений Колодязь та ін.) вважали себе «ка- цапами» і при контактах з росіянами із Цен- тральної Росії почувалися чимось окремішнім від них: «Приехали к нам родичи из Тамбова. Так они никак не могли понять, что это я готовлю [господиня варила борщ. – В. С.] А как есть они стали, дак все наши с улицы посбегались – никогда не видели, чтоб люди этак жрали. Нет, они как бы и не наши вов- се. Да мы ж тут и не такие, как они. Мы сами – перевертни, живем с хохлами и сами уже такие. Мы – кацапы, мы-то русские, но не такие. Кацапы!» 2. Нині на території краю є компактні та дис- персні поселення російського населення різ- ного часу – від XVII до ХХ ст. (наприклад, Чугуївський, Харківський, Нововодолазький, Вовчанський та Первомайський р-ни Харків- ської обл.), поява яких була викликана релігій- ними, соціальними чи громадсько-політични- ми чинниками. Етнічні росіяни були представлені, крім ви- ділених на рубежі ХІХ–ХХ ст. науковцями, такими групами: «кацапи», «москалі», «старо- віри» різних толків, а також представники груп, які ідентифікувалися за місцем компактного проживання. Уже дослідники середини ХХ ст. стверджували думку про активні асиміляційні процеси та затухання побутування таких етно- груп. Велику роль у цьому відіграла обов’язкова середня освіта та засоби масової інформації. Однак про повне зникнення всіх цих груп на початок ХХІ ст. казати не можна: на побуто- вому рівні, у родині зберігаються особливості говірки, що спричинюється до неоднорідності у складі російського населення краю. На думку сучасної української дослідниці Г. Бондарен- ко, іноді інтерес науковців викликає поновлен- ня відчуття своєї окремішності та особливості представниками локальних груп, як це відбуло- ся з «горюнами» с. Линове [8, с. 13]. До середини ХХ ст. важливим чинником ідентифікації була матеріальна культура, зок- рема особливості народного будівництва та на- родного костюма. У російській традиційній культурі єдино- го загальноросійського вбрання не склалося. Дослідники виділяють два великих типи ро- сійського традиційного костюма, поділяючи комплекси за елементами жіночого вбрання. Так, існує архаїчніший тип – «з паньовою» та пізнішого походження – «з сарафаном». На Слобожанщині трапляються обидва типи, причому в деяких групах носили щось одне (наприклад, сарафани – у «кацапів» Хар- ківського р-ну Харківської обл., у «маскалів» Шебекінського р-ну Бєлгородської обл. (РФ), в «однодворців»; червоні паньови – у «мамо- нів»; розпашні та глухі паньови – у «саянів», паньова-плахта – у «горюнів»); в окремих гру- пах ці елементи одягу були ознакою вікової та соціальної градації, а в деяких – носили пара- лельно (наприклад, у «цуканів»). Академік М. Сумцов, збираючи матеріали для ХІІ археологічного з’їзду [1], зауважував: «Великороси, які живуть на Слобожанщині, особливо жінки, більше зберегли стару оде- жу, і з цього боку виявили упертий консер- ватизм» [25, с. 130]. Цю тенденцію можемо відзначити також ми: і нині учасниці народних фольлорних колективів із с. Руська Лозова Харківського району, сіл Дергачівського та Валківського районів Харківської області ви- http://www.etnolog.org.ua І тут І тут евертни,Іевертни, так Ітак Іие. Іие. Мы – ІМы – кацІкац кие. Ікие. Ка ІКацапы!Іцапы!»І» 2І2.І.Нині на території краю є компактні та дис-ІНині на території краю є компактні та дис- персні поселення російського населення різ-Іперсні поселення російського населення різ- д XVII до ХХІд XVII до ХХ Чугуївський, Харківський, Нововодолазький, ІЧугуївський, Харківський, Нововодолазький, М тральної Росії почувалися чимось окремішнім М тральної Росії почувалися чимось окремішнім из М из Там М Тамбова. М бова. ять, М ять, что М что это М это [господиня варила борщ. М [господиня варила борщ. – М – В. С М В. С. М .] М ] дак М дак все М все наш М наши М и с М с ули М улицы М цы огда Могда не Мне видМвидели,Мели, чтоМчтобМб людМлюдиМи т, Мт, он Мони Ми ка МкакМк быМбы иМи неМне наМнашиМши воМвовМв-М- тут Мтут и Ми не Мне такМтакие,Мие, какМкак ониМони.М. МыММы жив МживемМем сМс хохМхохламиМлами иМи самМсамМкац Мкацапы,Мапы, мы-Ммы-тоМто русМрус Нині на території краю є компактні та дис-МНині на території краю є компактні та дис- причому в деяких групах носили щось одне Мпричому в деяких групах носили щось одне Ф овка, Ф овка, ) вважали себе «ка- Ф) вважали себе «ка- цапами» і при контактах з росіянами із Цен- Фцапами» і при контактах з росіянами із Цен- тральної Росії почувалися чимось окремішнім Фтральної Росії почувалися чимось окремішнім бова. Фбова. я Фя ідентифікації була матеріальна культура, зок Ф ідентифікації була матеріальна культура, зок рем Ф рема особливості народного будівництва та на- Ф а особливості народного будівництва та на- родного костюма. Ф родного костюма. У Ф У росій Ф російській традиційній культурі єдино Ф ській традиційній культурі єдино го загальноросійського вбрання не склалося. Фго загальноросійського вбрання не склалося. Дослідники виділяють два великих типи роФДослідники виділяють два великих типи ро сійського традиційного костюма, поділяючи Фсійського традиційного костюма, поділяючи комплекси за елементами жіночого вбрання. Фкомплекси за елементами жіночого вбрання. ФТак, існує архаїчніший типФТак, існує архаїчніший тип та пізнішого походженняФта пізнішого походження На Слобожанщині трапляються обидва типи, ФНа Слобожанщині трапляються обидва типи, Е ко, іноді інтерес науковців викликає поновлен Е ко, іноді інтерес науковців викликає поновлен ня відчуття своєї окремішності та особливості Е ня відчуття своєї окремішності та особливості представниками локальних груп, як це відбуло Е представниками локальних груп, як це відбуло ся з «горюнами» с.Еся з «горюнами» с. ЛиЕЛиновеЕнове [8Е[8,Е, с.Ес. До середини ХХЕДо середини ХХ ст.Ест. важливим чинником Е важливим чинником ідентифікації була матеріальна культура, зокЕідентифікації була матеріальна культура, зок а особливості народного будівництва та на-Еа особливості народного будівництва та на-Еродного костюма.Еродного костюма. ській традиційній культурі єдиноЕській традиційній культурі єдино го загальноросійського вбрання не склалося. Его загальноросійського вбрання не склалося. 22 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2016 ступають у сарафанах і кокошниках, дбайли- во збережених уже не у скринях, а в сучасних одежних шафах, а жінки із Чугуївщини згаду- ють, як брали шлюб у сарафанах, відшитих за старовинними лекалами. Однак погодитися з російськими дослідниками стосовно масовості та перспективності цього явища ми не можемо, і, очевидно, справа не в асиміляційних проце- сах в Україні. Український та російський етноси не були єдиними слов’янськими етносами, які заселя- ли Слобожанщину. Ідеться не про сербів та інших південних слов’ян, що з’явилися тут у XVIII ст. й досить швидко асимілювалися до «високої» російсько-державницької культури, не про болгарське населення, яке проживає здебільшого в містах, нерідко не пориваючи зв’язків з Одещиною. Хочемо звернути увагу на білоруську колонізацію Слобожанщини. За офіційними статистичними даними, білорусів у краю ніколи не було багато (від сотих відсотка до трьох відсотків). Проте ми вважаємо, що ці дані ХХ ст. свідчать лише про сучасних пере- селенців і зовсім не відображають справжньо- го значення білоруської спільноти в заселенні Слобідської України. Перше, що слід зауважити: у XVII ст. українці й білоруси – жителі («громадяни») єдиної держави – зазнавали однакових утис- ків і так само шукали порятунку та кращої долі. На жаль, у 1941 році харківські архіви були знищені, тому єдиним історичним свід- ченням є матеріали, видані Д. Багалієм. Оче- видно, що групи вихідців переселенцями з ін- ших країв сприймалися інакшими, а оскільки певні ознаки (наприклад, костюм – сарафани, «акання» тощо) були такими, що вважалися великоросійськими, то такі жителі краю і по- чали сприйматися сусідами та самовизнача- тися як «росіяни». Надзвичайно характерним із цього погляду є с. Жихар, яке нині нале- жить воднораз Червоно заводському району м. Харкова та Харківському району. І розпо- віді старших жителів, і матеріали місцевого шкільного музею, і крає знавчі розвідки дово- дять, що місцевий люд – «росіяни». Проте всі вони не розуміють і не можуть пояснити назву села та її походження. Випадок анекдотичний, адже бодай побіжне знання білоруської мови робить усе достатньо зрозумілим: «жыхар» («житель») навіть у самій Білорусі до ХХ ст. було одним з етноідентифікуючих термінів на позначення своїх, білорусів. Такі «псевдоро- сійські» поселення непоодинокі: наприклад, с. Борщова Харківського району, дивна, зо- всім не великоросійська говірка мешканців якого ввійшла в анекдоти; села Дергачівського району. Тож важко погодитися з Д. Зеленіним та Л. Чижиковою, що такою вже виключно російською була великоросійська колонізація краю. До речі, навіть наведені Л. Чижиковою дані з народного будівництва доводять слуш- ність нашого припущення, адже в цих місце- востях планування житла було «українсько- білоруське», за висловлюванням авторки [31, c. 93–104]. Постає питання, як саме сталася заміна власної ідентифікації штучно російською, що й прижилася. На нашу думку, це відбулося тому, що у випрацюванні та збереженні власної та групової ідентичності чималу роль відіграє не тільки самоідентифікація, а й сприйняття оточуючими. Тодішнє білоруське населення сусідніми українцями як своє не сприймало- ся, і, вірогідно, себе до українського масиву не зараховувало. До кінця ХХ ст. й самими жи- телями вже згаданого с. Борщова вони уявля- лися чимось окремішнім від жителів і с. Липці (українці), і с. Колупаївка (росіяни, що іден- тифікують себе «кацапами»). Зарахування себе до росіян – домінуючого в імперії етно- су – було вигідно: з невідомого «тутейшага» населення переводило в положення «своїх», підвищувало статус, підкреслювало лояль- ність до влади. Та й влада була в цьому за- цікавлена. Штучне створення таких анклавів радив своєму сюзеренові ще Н. Макіавелі. Слід також зауважити, що етнічні про- цеси власне російської нації розвивалися за державотворчим, а не націєтворчим меха- нізмом: тобто не через сприйняття себе єди- ною етнічною спільнотою (спільна територія http://www.etnolog.org.ua І єдиної держави І єдиної держави – за І – за ків і так само шукали порятунку та кращої Іків і так само шукали порятунку та кращої долі. На жаль, у 1941Ідолі. На жаль, у 1941 були знищені, тому єдиним історичним свідІбули знищені, тому єдиним історичним свід ченням є матеріали, видані Д.Іченням є матеріали, видані Д. видно, що групи вихідців переселенцями з ін-Івидно, що групи вихідців переселенцями з ін- ших країв сприймалися інакшими, а оскільки Іших країв сприймалися інакшими, а оскільки певні ознаки (наприклад, костюмІпевні ознаки (наприклад, костюм М до трьох відсотків). Проте ми вважаємо, що ці М до трьох відсотків). Проте ми вважаємо, що ці свідчать лише про сучасних пере М свідчать лише про сучасних пере селенців і зовсім не відображають справжньо М селенців і зовсім не відображають справжньо го значення білоруської спільноти в заселенні М го значення білоруської спільноти в заселенні Перше, що слід зауважити: у XVIIМПерше, що слід зауважити: у XVII ст. Мст. країнці й білоруси Мкраїнці й білоруси – жиМ– жителі («громадяни») Мтелі («громадяни») – за М– зазнавали однакових утис-Мзнавали однакових утис- ків і так само шукали порятунку та кращої Мків і так само шукали порятунку та кращої році Мроці харківські архіви Мхарківські архіви були знищені, тому єдиним історичним свідМбули знищені, тому єдиним історичним свід ченням є матеріали, видані Д.Мченням є матеріали, видані Д. БагМБаг оточуючими. Тодішнє білоруське населення Моточуючими. Тодішнє білоруське населення Ф на білоруську колонізацію Слобожанщини. За Ф на білоруську колонізацію Слобожанщини. За офіційними статистичними даними, білорусів у Фофіційними статистичними даними, білорусів у краю ніколи не було багато (від сотих відсотка Фкраю ніколи не було багато (від сотих відсотка до трьох відсотків). Проте ми вважаємо, що ці Фдо трьох відсотків). Проте ми вважаємо, що ці свідчать лише про сучасних пере Ф свідчать лише про сучасних пере- Ф- Ф дані з народного будівництва доводять слуш- Ф дані з народного будівництва доводять слуш- ність нашого припущення, адже в цих місце- Ф ність нашого припущення, адже в цих місце- востях планування житла було «українсько- Ф востях планування житла було «українсько- білоруське», за висловлюванням авторки Ф білоруське», за висловлюванням авторки c.Фc. 93Ф93–104].Ф–104]. Постає питання, як саме сталася заміна ФПостає питання, як саме сталася заміна власної ідентифікації штучно російською, що й Фвласної ідентифікації штучно російською, що й прижилася. На нашу думку, це відбулося тому, Фприжилася. На нашу думку, це відбулося тому, що у випрацюванні та збереженні власної та Фщо у випрацюванні та збереженні власної та групової ідентичності чималу роль відіграє Фгрупової ідентичності чималу роль відіграє не тільки самоідентифікація, а й сприйняття Фне тільки самоідентифікація, а й сприйняття Е якого ввійшла в анекдоти; села Дергачівського Е якого ввійшла в анекдоти; села Дергачівського району. Тож важко погодитися з Д. Е району. Тож важко погодитися з Д. иковою, що такою вже виключно Е иковою, що такою вже виключно російською була великоросійська колонізація Еросійською була великоросійська колонізація Екраю. До речі, навіть наведені Л.Екраю. До речі, навіть наведені Л. дані з народного будівництва доводять слуш-Едані з народного будівництва доводять слуш- ність нашого припущення, адже в цих місце-Еність нашого припущення, адже в цих місце- востях планування житла було «українсько-Евостях планування житла було «українсько- білоруське», за висловлюванням авторкиЕбілоруське», за висловлюванням авторки 23 З історії та культури і походження, єдина мова і культура), а як підданих однієї держави. Саме держава під гаслом «православ’я, самодержавство, на- родність», випрацьовувала не справжню на- родну культуру (яка в ХІХ ст. навіть тими, хто її впроваджував, уважалася дикунською і такою, що потребує заміни), а певні надума- ні стереотипи, далекі від реалій навіть само- го російського народу. Це полегшувало вхо- дження «тубільців» до державної культури, це спричинило сучасну ідентифікацію укра- їнського населення Північної Слобожанщи- ни – «руський хахол», де предметним словом є місцева ідентифікація, а «руський» має роз- глядатися як позначення громадянства. При- мітно, що ця ідентифікація, за нашими спо- стереженнями, притаманна людям старших та найстарших вікових груп. Люди, яким за сорок, зауважують, що «мати / батьки були хохли, а ми вже – руські (росіяни)». Така ідентифікація стає особливо актуальною в полікультурному середовищі. До XVIII ст. етнічний склад населення Слобожанщини був досить обмеженим: право- славне населення з Речі Посполитої та Мос- ковського царства. Надалі воно стане набагато строкатішим, хоча в основному це будуть меш- канці міст. Першими приєдналися роми, осілі групи яких жили в Харкові та Ізюмі. Про них («тубільців» краю) згадував проф. Баранни- ков у своїй праці «Українські цигани» (Харків, 1930), проте саме ці етногрупи й постраждали під час гітлерівської окупації краю. Німецька діаспора, що з’явилася наприкін- ці XVIII ст., складалася з ремісників з Баварії та освіченої громади. Якраз німецька громада є, на нашу думку, яскравим прикладом явища, яке ми описали трохи вище – випрацювання ідентифікації за державною належністю, з по- ступовою асиміляцією в 3–4-му поколіннях. Адже, попри володіння, а то й спілкування в родинах німецькою мовою, збереження єван- гельсько-лютеранської віри, дотримання побу- тових традицій, члени цієї громади трактували себе росіянами (наприклад, представники ві- домої родини Медерів) або українцями. Зовсім інакше трактували себе представ- ники єврейської та польської громад. Якщо в деяких представників єврейської громади в ХІХ ст. й була тенденція сприймати себе ро- сіянами єврейського походження (такий собі «руський хахол» єврейського штибу), то агре- сивна політика влади не дала змоги їй розви- нутися, і визначальною стала релігійна та ет- нічна належність. Надалі ці громади існували в дисидентському середовищі: «Офіційного закону дотримуємося до тих меж, що не супе- речать нашим власним інтересам», «нині – тут, на наступний рік – в Єрусалимі!». У наш час ці громади активно підтримують країни- метрополії (як культурницький, так і освітній рух з особливим акцентом на молодь). Особливістю етнічних процесів Слобо- жанщини стало те, що від середини ХІХ ст. слобожанське місто (і не тільки Харків) стало провідником активного впливу офіційної куль- тури, де не існувало національних районів, замкнених громад, і навіть село перестало бути місцем консервації народної культури. Нато- мість у радянський час особистий простір осо- би, де можна бути собою і в етнічному плані, зводився до мінімуму. Радянська держава, продовжуючи імпер- ську лінію, за допомогою школи, засобів ма- сової інформації та культурної мережі впро- ваджувала конструкт – «єдиний радянський народ», серед цінностей якого місце релігії посідала радянська ідеологія, а етнічну єд- ність мала замінити соціальна. На відміну від імперських часів, існування українського на- роду не заперечувалося – але радянського, такого, що всю свою історію тільки й мріяв про «возз’єднання з великим російським народом» (такою ж штучною конструкцією, що була да- лека від реального російського етносу). Окрім українського та російського народів, жод- них інших в УРСР не було, так само, як і на Слобожанщині. У таких поглядах виховане не одне покоління громадян сучасної України, які нині вже є людьми середнього і старшого віку й виховують молодь. Це є великою проблемою нашого сучасного життя й може викликати проб- http://www.etnolog.org.ua І групи яких жили в Харкові та Ізюмі. Про них І групи яких жили в Харкові та Ізюмі. Про них («тубільців» краю) згадував проф.І(«тубільців» краю) згадував проф. ков у своїй праці «Українські цигани» (Харків, Іков у своїй праці «Українські цигани» (Харків, 1930), проте саме ці етногрупи й постраждали І1930), проте саме ці етногрупи й постраждали під час гітлерівської окупації краю.Іпід час гітлерівської окупації краю. Німецька діаспора, що з’явилася наприкін-ІНімецька діаспора, що з’явилася наприкін- , складалася з ремісників з Баварії І, складалася з ремісників з Баварії та освіченої громади. Якраз німецька громада Іта освіченої громади. Якраз німецька громада М етнічний склад населення М етнічний склад населення Слобожанщини був досить обмеженим: право М Слобожанщини був досить обмеженим: право вне населення з Речі Посполитої та Мос- М вне населення з Речі Посполитої та Мос- ковського царства. Надалі воно стане набагато М ковського царства. Надалі воно стане набагато строкатішим, хоча в основному це будуть меш-Мстрокатішим, хоча в основному це будуть меш- канці міст. Першими приєдналися роми, осілі Мканці міст. Першими приєдналися роми, осілі групи яких жили в Харкові та Ізюмі. Про них Мгрупи яких жили в Харкові та Ізюмі. Про них («тубільців» краю) згадував проф.М(«тубільців» краю) згадував проф. БарМБаранни-Манни- ков у своїй праці «Українські цигани» (Харків, Мков у своїй праці «Українські цигани» (Харків, 1930), проте саме ці етногрупи й постраждали М1930), проте саме ці етногрупи й постраждали під час гітлерівської окупації краю.Мпід час гітлерівської окупації краю. зводився до мінімуму. М зводився до мінімуму.Ф тьки були Ф тьки були ські (росіяни)». Така Фські (росіяни)». Така ідентифікація стає особливо актуальною в Фідентифікація стає особливо актуальною в етнічний склад населення Фетнічний склад населення Слобожанщини був досить обмеженим: право ФСлобожанщини був досить обмеженим: право рух з особливим акцентом на молодь). Ф рух з особливим акцентом на молодь). Особливістю етнічних процесів Слобо- Ф Особливістю етнічних процесів Слобо- жанщини стало те, що від середини ХІХ Ф жанщини стало те, що від середини ХІХ с Ф слобожанське місто (і не тільки Харків) стало Ф лобожанське місто (і не тільки Харків) стало Фпровідником активного впливу офіційної куль-Фпровідником активного впливу офіційної куль- тури, де не існувало національних районів, Фтури, де не існувало національних районів, замкнених громад, і навіть село перестало бути Фзамкнених громад, і навіть село перестало бути місцем консервації народної культури. Нато-Фмісцем консервації народної культури. Нато- мість у радянський час особистий простір осоФмість у радянський час особистий простір осо би, де можна бути собою і в етнічному плані, Фби, де можна бути собою і в етнічному плані, зводився до мінімуму.Фзводився до мінімуму. Е закону дотримуємося до тих меж, що не супе Е закону дотримуємося до тих меж, що не супе ть нашим власним інтересам», «нині Е ть нашим власним інтересам», «нині т, на наступний рік Е т, на наступний рік – в Є Е – в Є ас ці громади активно підтримують країни-Еас ці громади активно підтримують країни- метрополії (як культурницький, так і освітній Еметрополії (як культурницький, так і освітній рух з особливим акцентом на молодь).Ерух з особливим акцентом на молодь). Особливістю етнічних процесів Слобо-ЕОсобливістю етнічних процесів Слобо- жанщини стало те, що від середини ХІХЕжанщини стало те, що від середини ХІХ лобожанське місто (і не тільки Харків) стало Елобожанське місто (і не тільки Харків) стало провідником активного впливу офіційної куль-Епровідником активного впливу офіційної куль- 24 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2016 леми в майбутньому. Тим важливішою є роль сучасної української держави та культурно- просвітницької політики. Особливістю сучасних етнічних процесів у Харкові є існування численних азійських гро- мад: корейці, в’єтнамці, а сьогодні – і китайці, які схильні до створення зон компактного про- живання в Харкові та захоплення провідних позицій у комерції. Отже, особливістю етнічних процесів Сло- бідської України слід визнати відсутність ту- більного населення з історією понад 400 років; переселенські рухи в краї ніколи не припиня- лися впродовж усієї його історії; старожилами краю є представники українського, російсько- го та нащадки білоруського етносів, котрі ні- коли не були справді однорідними через роз- маїття регіонів походження, конфесіональну та соціальну розмаїтість; населення регіону зазнавало впливу офіційної російськомовної культури, однак якщо для російського етносу державницькі впливи, що призвели до втрат локальних особливостей, можна вважати по- зитивними націєтворчими процесами, ті ж таки явища для українського етносу мали ха- рактер імперських насильницьких асиміляцій- них процесів. Тож, на наш погляд, сучасні ідейні пробле- ми в Україні спричинені не лише радянськими часами, а мають набагато глибшу історію, коли етнічна ідентифікація самим суб’єктом сприй- малася другорядною і такою, що суперечить першорядній – державницькій ідентичності. Це необхідно враховувати в процесі націо- нально-патріотичного виховання, яке має на- бути усвідомлено системного характеру. 1 Записала В. Сушко у 2004 р. в Шебекінсько- му р-ні Бєлгородської обл. (РФ). 2 Записала В. Сушко. 1. Альбом выставки XII археологического съезда в Харькове / под ред. Е. К. Редина. – Мо- сква, 1903. 2. Артюх Л. Ф. Народне харчування україн- ців та росіян північно-східних районів України / Л. Ф. Артюх. – Київ : Наукова думка, 1982. – 112 с. 3. Арутюнов С. А. Процессы и закономерности вхождения инноваций в культуру этноса // Совет- ская этнография. – 1982. – № 1. – С. 8–21. 4. Астахова О. В., Крупа Т. М., Сушко В. А. Свя- та та побут Слобожанщини : альбом / О. В. Аста- хова, Т. М. Крупа, В. А. Сушко. – 2-ге вид., доп. – Харків : Колорит, 2008. – 143 с. : іл. 5. Багалей Д. И., Миллер Д. П. История горо- да Харкова за 250 лет его существования (1655– 1905) [Текст] : историческая монография : в 2 т. / Д. И. Багалей, Д. П. Миллер. – Репринт. изд. – Харьков : Б. и., 1993. – Т. 1 : XVII–XVIII века. – 568, [6] с., ил. ; Т. 2 : XIX – начало XX века. – 978, [8] с., ил. 6. Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д. І. Багалій ; передм., коментар В. В. Кравчен- ка. – Харків : Основа, 1991. – 256 с. : іл. 7. Багалий Д. И. Очерки из истории колониза- ции степной окраины Московского государства / Д. И. Багалий. – Москва : Изд. Императорского общества истории и древностей российских при Московском университете, 1887. – 614 с. 8. Бондаренко Г. Держава як фактор у процесах національної ідентифікації населення українського порубіжжя // Матеріали до української етнології : зб. наук. праць. – Київ, 2008. – Вип. 7 (10). – С. 10–13. 9. Вовчанськ : зб. архівних документів і матері- алів / голов. ред. А. І. Епштейн ; упоряд.: Л. М. Мо- мот та ін. ; худож.-оформлювач Б. В. Чертков. – Харків : Фоліо, 1994. – 124 с. 10. Дьяченко Н. Т. Этнографические иссле- дования Слободской Украины в XVIII – первой половине XIX ст. (Историко-этнографическое ис- следование) : автореф. дисс. … канд. ист. наук. – Киев : Институт искусствоведения, фольклора и этнографии им. М. Ф. Рыльского, 1971. – 28 с. 11. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Старобельский уезд. Очерки по этно- графии края / под ред. В. В. Иванова. – Харьков : Изд. губ. стат. комитета, 1898. – Т. 1. – 1012 с. 12. Зеленин Д. К. Восточнославянская этно- графия / Д. К. Зеленин ; пер. с нем. К. Д. Циви- ной ; примеч. Т. А. Бернштам, Т. В. Станюкович и К. В. Чистова ; послесл. К. В. Чистова. – Москва : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. – 511 с. : ил. http://www.etnolog.org.ua І ців та росіян північно-східних районів України І ців та росіян північно-східних районів України – Ки І– Київ Іїв : НаІ: На тюнов С. А. Ітюнов С. А. Процессы и закономерности І Процессы и закономерности вхождения инноваций в культуру этносаІвхождения инноваций в культуру этноса ская этнография. Іская этнография. – 19І– 1982.І82. – №І– № ахова О. В., Іахова О. В., КрІКрупа Т. М.,Іупа Т. М.,Крупа Т. М.,КрІКрупа Т. М.,Кр та та побут СлобожанщиниІта та побут Слобожанщини : алІ: альбомІьбом па, В. Іпа, В. А.ІА. СушІСушко.Іко. лорит, 2008.Ілорит, 2008. – 14І– 143І3ллер Д. П.Іллер Д. П.М бом выставки XII М бом выставки XII арх М археологического М еологического д ред. Е. М д ред. Е. К. М К. Ред М Редина. М ина. – Мо М – Мо- М - Народне харчування українМ Народне харчування україн-М- ців та росіян північно-східних районів УкраїниМців та росіян північно-східних районів України / М/ : На М: Наукова думка, 1982.Мукова думка, 1982. – 11М– 112М2 Процессы и закономерности М Процессы и закономерности вхождения инноваций в культуру этносаМвхождения инноваций в культуру этноса //М// 1.М1. – С.М– С. 8–М8–21.М21. упа Т. М.,Мупа Т. М., СуМСушко В. А.Мшко В. А. Московском университете, 1887. М Московском университете, 1887.Ф Це необхідно враховувати в процесі націо- Ф Це необхідно враховувати в процесі націо- нально-патріотичного виховання, яке має на- Ф нально-патріотичного виховання, яке має на- бути усвідомлено системного характеру. Ф бути усвідомлено системного характеру. в Шебекінсько Ф в Шебекінсько- Ф- 2Ф2 Записала В.ФЗаписала В. Сушко.ФСушко.Фобщества истории и древностей российских при Фобщества истории и древностей российских при Московском университете, 1887.ФМосковском университете, 1887. Е ми в Україні спричинені не лише радянськими Е ми в Україні спричинені не лише радянськими часами, а мають набагато глибшу історію, коли Е часами, а мають набагато глибшу історію, коли етнічна ідентифікація самим суб’єктом сприй- Е етнічна ідентифікація самим суб’єктом сприй- малася другорядною і такою, що суперечить Емалася другорядною і такою, що суперечить першорядній Епершорядній – деЕ– державницькій ідентичності. Ержавницькій ідентичності. Це необхідно враховувати в процесі націо-ЕЦе необхідно враховувати в процесі націо- нально-патріотичного виховання, яке має на-Енально-патріотичного виховання, яке має на- бути усвідомлено системного характеру.Ебути усвідомлено системного характеру. 25 З історії та культури 13. Мерефа : зб. архівних документів і мате- ріалів. Ч. 1 / голов. ред. Б. К. Мигаль ; упоряд.: Л. О. Михасенко та ін. ; худож.-оформлювач Б. В. Чертков. – Харків : Фоліо, 1995. – 100 с. 14. Мерефа : зб. архівних документів і мате- ріалів. Ч. 2 / голов. ред. Б. К. Мигаль ; упоряд.: Л. М. Момот, В. Г. Панкратьєва, Т. В. Чернявська ; худож.-оформлювач Б. В. Чертков. – Харків : Фо- ліо, 1996. – 152 с. 15. Муравський шлях – 97. Матеріали комп- лексної фольклорно-етнографічної експедиції / упоряд. М. Красиков, Н. Олійник, В. Осадча, М. Семенова. – Харків : ХДІК, 1998. – 360 с. 16. Народы Европейской части СССР. Т. 1 / под ред. В. А. Александрова, К. Г. Гуслистого, А. И. Залесского, В. К. Соколовой, К. В. Чисто- ва. – Москва : Наука, 1964. – 984 с. 17. Народы Европейской части СССР. Т. 2 / под ред. В. Н. Белицер, Н. И. Воробьева, Л. Н. Терен- тьевой, Н. Н. Чебоксарова, Н. В. Шлыгиной. – Москва : Наука, 1964. – 920 с. 18. Описи Харківського намісництва кін- ця XVIII ст. Описово-статистичні джерела / АН УРСР. Археограф. комісія та ін. ; упоряд.: В. О. Пірко, О. І. Гуржій ; редкол.: П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. – Київ : Наукова думка, 1991. – 220, /3/ с., [24] л. іл. : іл. 19. Очерки общей этнографии. Европейская часть СССР / Академия наук СССР. Институт этно графии им. Н. Н. Миклухо-Маклая ; под ред. С. П. Толстова, Н. Н. Чебоксарова, К. В. Чисто- ва. – Москва : Наука, 1968. – 480 с. 20. Первая всеобщая перепись населения Рос- сийской империи 1897 года : XLVII. Харьковская губерния / под ред. Н. А. Тройницкого. – Санкт- Петербург : Издание Центрального статистиче- ского комитета Министерства внутренних дел, 1904. – 300 с. 21. Погребения в саду у «горюнов» Сумской области / публ. С. М. и М. Н. Толстых // Живая старина. – 2003. – № 2. – С. 10–13. 22. Русский народный костюм. Из собра- ния Государственного музея этнографии наро- дов СССР : альбом / авт.-сост. Л. М. Молотова и Н. Н. Соснина. – Ленинград : Художник РСФСР, 1984. – 28 п. л., ИБ № 861. 23. Слюсарський А. Г. Слобідська Україна : іс- торичний нарис / А. Г. Слюсарський. – Харків, 1954. – 164 с. 24. Сумцов М. Ф. Слобожане. Історико-етно- графічна розвідка / М. Ф. Сумцов ; підготовка тек- сту й мовна редакція Леоніда Ушкалова ; слово до читача, примітки та післямова В. Фрадкіна. – Харків : Акта, 2002. – 282 с. 25. Сумцов Н. Ф. Символика славянских обря- дов / Н. Ф. Сумцов // Сумцов Н. Ф. Избранные тру- ды. – Москва : Восточная литература, 1996. – 294 с. 26. Терещенко А. Быт русского народа / А. Те- рещенко. – Санкт-Петербург, 1848. – Ч. 7. – 548 с. 27. Харківський район : зб. архівних докумен- тів і матеріалів. Ч. 1 / голов. ред. Б. К. Мигаль ; упоряд.: Л. О. Михасенко та ін. ; худож.-оформ- лювач Б. В. Чертков. – Харків : Фоліо, 1994. – 92 с. 28. Харківський район : зб. архівних докумен- тів і матеріалів. Ч. 2 / голов. ред. Б. К. Мигаль ; упоряд.: Л. О. Михасенко та ін. ; худож.-оформ- лювач Б. В. Чертков. – Харків : Фоліо, 1995. – 142 с. 29. Харківський район : зб. архівних доку- ментів і матеріалів. Ч. 3 / голов. ред. Б. К. Ми- галь ; упоряд.: Л. М. Момот, В. Г. Панкратьєва, Т. В. Чернявська ; худож.-оформлювач Б. В. Черт- ков. – Харків : Фоліо, 1996. – 188 с. 30. Чижикова Л. Н. Особенности этнокультур- ного развития населения Воронежской области // Советская этнография. – 1984. – № 3. – С. 3–14. 31. Чижикова Л. Н. Русско-украинское погра- ничье: история и судьбы традиционно-бытовой культуры / Л. Н. Чижикова. – Москва : Наука, 1988. – 256 с. 32. Чугуїв : зб. архівних документів і матері- алів / упоряд.: Л. М. Момот, В. Г. Панкратьєва, В. В. Швець. – Харків : Фоліо, 1993. – 68 с. http://www.etnolog.org.ua І д ред. Н. І д ред. Н. : Из І: Издание Центрального статистичеІдание Центрального статистиче ского комитета Министерства внутренних дел, Іского комитета Министерства внутренних дел, – 30 І– 300 І0 с. Іс. ребения в саду у «горюнов» Сумской Іребения в саду у «горюнов» Сумской бл. С. Ібл. С. М. и ІМ. и М.ІМ. Н.ІН. ТолІТол – № І– № 2.І2. – С.І– С. 10І10–13.І–13. М укова думка, 1991. М укова думка, 1991. рки общей этнографии. Европейская М рки общей этнографии. Европейская адемия наук СССР. Институт М адемия наук СССР. Институт лухо-Маклая М лухо-Маклая ; по М ; под ред. М д ред. оксарова, К. М оксарова, К. В. М В. Чис М Чисто М то- М - ука, 1968. Мука, 1968. – 48М– 480М0 с.Мс. вая всеобщая перепись населения РосМвая всеобщая перепись населения Рос-М- сийской империи 1897 Мсийской империи 1897 год Мгода Ма : XLМ: XLVII. Харьковская МVII. Харьковская : XLVII. Харьковская : XLМ: XLVII. Харьковская : XL д ред. Н. Мд ред. Н. А. МА. ТроМТройницкого.Мйницкого. – СаМ– Санкт-Мнкт- дание Центрального статистичеМдание Центрального статистиче ского комитета Министерства внутренних дел, Мского комитета Министерства внутренних дел, ребения в саду у «горюнов» Сумской Мребения в саду у «горюнов» Сумской ТолМТол ного развития населения Воронежской областиМного развития населения Воронежской области Ф / Ф / оряд.: Форяд.: Сох ФСохань Фань укова думка, 1991. Фукова думка, 1991. – Ф– рки общей этнографии. Европейская Фрки общей этнографии. Европейская адемия наук СССР. Институт Фадемия наук СССР. Институт 7. Ф 7. Хар Ф Хар тів і матеріалів. Ч. Ф тів і матеріалів. Ч. упо Ф упоряд.: Л. Ф ряд.: Л. О. Ф О. лювач Б. Ф лювач Б. В. Ф В. Че Ф Чертков. Ф ртков. 2 Ф 28. Ф 8. Ха Ф Харківський район Ф рківський район тів і матеріалів. Ч.Фтів і матеріалів. Ч. 2Ф2 упоФупоряд.: Л.Фряд.: Л. О.ФО. МихФМихасенко таФасенко та лювач Б.Флювач Б. В.ФВ. ЧеФЧертков.Фртков. 2Ф29.Ф9. ХарФХарківський районФківський район ментів і матеріалів. Ч.Фментів і матеріалів. Ч. гаФгальФль ; упФ; упоряд.: Л.Форяд.: Л. Т.ФТ. В.ФВ. ЧернФЧерн ков.Фков. – ХаФ– Ха Е – 28 Е – 28 цов Н. Ф. Е цов Н. Ф. Символика славянских обря Е Символика славянских обря цов Е цов // Е // Су Е Сумцов Н. Ф. Е мцов Н. Ф.Сумцов Н. Ф.Су Е Сумцов Н. Ф.Су : В Е: Восточная литература, 1996.Еосточная литература, 1996. Тере ЕТерещенко А.Ещенко А. Быт русского народаЕ Быт русского народаЕещенко. Еещенко. – Са Е– Санкт-Петербург, 1848.Енкт-Петербург, 1848. – Ч.Е– Ч. Хар ЕХарківський районЕківський район : збЕ: зб. архівних докуменЕ. архівних докумен тів і матеріалів. Ч.Етів і матеріалів. Ч. 1Е1 / гоЕ/ голов. ред. Б.Елов. ред. Б. О. ЕО. МихЕМихасенко та ін.Еасенко та ін. ртков.Ертков. – ХЕ– ХарківЕарків : ФЕ: Ф рківський районЕрківський район : зЕ: з/ гоЕ/ го
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202086
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-28T04:17:50Z
publishDate	2016
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Сушко, В. 2025-02-26T10:50:07Z 2016 Проблеми етнічної ідентифікації населення Слобожанщини / В. Сушко // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 1. — С. 19-25. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202086 316.347(477.54/.62) Слобідська Україна є етноконтактною зоною, де чіткі межі розселення етносів провести неможливо. При цьому зміни в державному та адміністративному устроях призводять до змін у становищі (титульний етнос – діаспора) етнічної групи. Ускладнює ситуацію наявність різнорідних груп у кожному етносі. Слободская Украина является этноконтактной зоной, где четкие границы расселения этносов провести невозможно. При этом изменения в государственном и административном устройстве приводят к изменению статуса этнической группы. Усложняет ситуацию разнородность таких групп в составе каждого этноса. Sloboda Ukraine is an ethno-contact zone with an impossibility to drawing distinguished boundaries of the ethnic settlement. At the same time, changes in polity and administrative system lead to changes in the status (titular nation – diaspora) of the ethnic group. The situation gets complicated by the presence of heterogeneous ethnic groups in each ethnos. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії та культури Проблеми етнічної ідентифікації населення Слобожанщини Problems of Ethnic Identification of the Slobozhanshchyna Inhabitants Article published earlier
spellingShingle	Проблеми етнічної ідентифікації населення Слобожанщини Сушко, В. З історії та культури
title	Проблеми етнічної ідентифікації населення Слобожанщини
title_alt	Problems of Ethnic Identification of the Slobozhanshchyna Inhabitants
title_full	Проблеми етнічної ідентифікації населення Слобожанщини
title_fullStr	Проблеми етнічної ідентифікації населення Слобожанщини
title_full_unstemmed	Проблеми етнічної ідентифікації населення Слобожанщини
title_short	Проблеми етнічної ідентифікації населення Слобожанщини
title_sort	проблеми етнічної ідентифікації населення слобожанщини
topic	З історії та культури
topic_facet	З історії та культури
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202086
work_keys_str_mv	AT suškov problemietníčnoíídentifíkacíínaselennâslobožanŝini AT suškov problemsofethnicidentificationoftheslobozhanshchynainhabitants

Проблеми етнічної ідентифікації населення Слобожанщини

Institution

Similar Items