Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі

У статті здійснено спробу проаналізувати причини та передумови виникнення ідейного підґрунтя сепаратизму на Донбасі. По-новому розглянуто специфіку історичного розвитку регіону та формування регіональної ментальності його жителів. В статье сделана попытка проанализировать причины и предпосылки возни...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Народна творчість та етнологія
Datum:	2016
1. Verfasser:	Дєдуш, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2016
Schlagworte:	Трибуна молодого дослідника
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202155
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі / О. Дєдуш // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 3. — С. 85-90. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859712150112567296
author	Дєдуш, О.
author_facet	Дєдуш, О.
citation_txt	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі / О. Дєдуш // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 3. — С. 85-90. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	У статті здійснено спробу проаналізувати причини та передумови виникнення ідейного підґрунтя сепаратизму на Донбасі. По-новому розглянуто специфіку історичного розвитку регіону та формування регіональної ментальності його жителів. В статье сделана попытка проанализировать причины и предпосылки возникновения идейного основания сепаратизма на Донбассе. По-новому рассмотрена специфика исторического развития региона и формирования региональной ментальности его жителей. The article attempts to analyze the causes and preconditions of the emergence of the ideological substratum of separatism in Donbas. There is a consideration of the specificity of the region’s historical development and the formation of the regional mentality of its residents in a new way.
first_indexed	2025-12-01T05:39:15Z
format	Article
fulltext	85 СОЦІАЛЬНИЙ КОНСТРУКТИВІЗМ І ДЖЕРЕЛА СЕПАРАТИСТСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ НА УКРАЇНСЬКОМУ ДОНБАСІ Олексій Дєдуш УДК 316.347+323.173](477.62) Завданням кожної держави є збереження власної цілісності. Здавалося, що це стосуєть- ся лише етнічно строкатих держав, де титульна нація не має значної переваги або де існують ареали з іншими корінними етносами. Проте історичний досвід показав, що ідентифікаційні маркери мають властивість програмуватися за допомогою інформаційних інструментів впли- ву, зокрема пропаганди та дезінформації. Якщо раніше подібне програмування ко- лективної свідомості могло бути застосоване до соціальних груп чи середовищ побутування певної субкультури, то можливості інформа- ційного суспільства дали змогу програмувати типи ідентичності, схожі на етнічні (національ- ні). Цьому передувала поява в науковому обі- гу теорії конструктивного походження етносів через появу спільної свідомості [27]. На початку XXI ст. Українська держава зіштовхнулася з проб лемою сепаратизму. Ви- ник він на ґрунті конструювання нової етнічно- регіональної свідомості на її східних окраїнах, зусиллями російської влади. Хоча наявність у певному регіоні «місцевого патріотизму» є нормальним явищем, бо є механізмом соціалі- зації в умовах унікальних соціонормативної та політичної культур [19, c. 39], однак у східних регіонах України він вийшов за межі ідентич- ності мікрорівня. Фінський географ та антро- полог Анссі Паасі в 1980-х роках визначив чотири етапи формування регіональної іден- тичності: 1) усвідомлення відмінності терито- рії; 2) творення регіонального символізму для обґрунтування групової солідарності; 3) поява специфіки регіональної освіти та політикуму і т. ін.; 4) утвердження регіону як цілісної ін- ституціалізованої одиниці в просторі та свідо- мості певного суспільства [9, c. 16–17]. Від- носно недавнє залюднення Донбасу постійним населенням також, можливо, є ключем до ро- зуміння проблеми. На думку японсько-укра- їнського вченого Гіроакі Куромія, новоприбулі люди мають двояку нестійку ідентифікацію, яка є поза національною, проте його пояснення У статті здійснено спробу проаналізувати причини та передумови виникнення ідейного підґрунтя сепаратизму на Донбасі. По-новому розглянуто специфіку історичного розвитку регіону та формування регіональної ментально- сті його жителів. Ключові слова: соціальний конструктивізм, сепаратизм на Донбасі, національна ідентичність, регіональна ідентичність, ідеологія, пропаганда, інформаційна безпека. В статье сделана попытка проанализировать причины и пред посылки возникновения идейного основания сепа- ратизма на Донбассе. По-новому рассмотрена специфика исторического развития региона и формирования регио- нальной ментальности его жителей. Ключевые слова: социальный конструктивизм, сепаратизм на Донбассе, национальная идентичность, регио- нальная идентичность, идео логия, пропаганда, информационная безопасность. The article attempts to analyse the causes and preconditions of emergency of the ideological substratum of separatism in Donbas. There is a consideration of specificity of the region’s historical development and formation of regional mentality of its residents in a new way. Keywords: social constructivism, separatism in Donbas, national identity, regional identity, ideo logy, propaganda, information security. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 86 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2016 місцевої ментальності за допомогою географіч- ного детермінізму є спірним [13]. Попри наявність у Донецькій і Луганській областях значної кількості росіян, регіон Дон- басу мав переважно українське етнічне насе- лення. Згідно з першим Всеукраїнським пере- писом населення, українці в Донецькій області становили 56,9 %, а росіяни – 38,2 %, у Лу- ганській області, відповідно, 57,9 % та 39 %. Мовна ситуація кардинально відрізнялася від етнічної картини. Більшість жителів Луганщи- ни й Донеччини, незалежно від етнічної іден- тифікації, назвали російську мову рідною [21, c. 373–381]. Цьому передувала посилена ру- сифікація регіону, якій сприяли шалені темпи урбанізації та активне переселення в регіон росіян і представників інших національнос- тей, котрі обирали російську як lingua franca. Втрата мови супроводжувалась і втратою ет- нокультурних маркерів. Ще з часів Російської імперії існувала прак- тика спрямовування раніше судимих та кримі- нальних елементів у промислові райони дер- жави, що вилилося в інфільтрацію у свідомість жителів Донбасу авторитарно-кримінального типу міської ментальності. Світова історія знає чимало прикладів залюднення неосвоєних те- риторій люмпенізованим населенням. Зокре- ма, Дикий Захід Сполучених Штатів, де лю- дина була відірвана від національного коріння та була змушена жити за суворими неписаними правилами, щоб вижити (так званий «амери- канський котел») [20, c. 303]. Згодом радян- ська влада, соціальною базою якої був люмпен- пролетаріат і безземельне селянство, маніпу- люючи значним промисловим потенціалом та поліетнічністю Донбасу, змогла закласти тут основу для нової регіональної ідентичності, що діалектично продовжилась і в період незалеж- ності України. Економічна криза та кримінальні війни в 1990-х роках закріпили за Донбасом статус вотчини кримінальних кланів, які не хотіли інтегрувати русифікований регіон у культурно- політичний простір української державності. Кримінальна еліта Донеччини та Луганщини, навпаки, підкреслювала свою інтернаціональ- ність. Так, наприклад, «хрещений батько» донецьких мафіозних угруповань Ахать Бра- гін [11], татарин за національністю, був ініціа- тором будівництва донецької мечеті – першої ісламської культової споруди в регіоні. Пізніше її було названо на честь Брагіна, а один з мі- наретів – на честь його наступника – Ріната Ахметова [24]. Колишній президент України Віктор Янукович, виходець з Донбасу, завжди підкреслював своє білоруське походження й навіть намагався допомогти своїй малій бать- ківщині [29]. Радянська пролетарська свідомість поси- лювалася заявами місцевої еліти про обраність Донецької та Луганської областей. «Донбас годує всю Україну», – кліше, яке, з одного боку, протиставляло регіон решті території України, а з другого, – шантажувало цен- тральну владу. Ситуація погіршилася особли- во після Помаранчевої революції. У 2006 році донецькі науковці Т. Андреєва та О. Алексєй- чук провели дослідження рівня географічної ідентичності в українських східних областях. Хоча результат був ізоморфним до західноєв- ропейських показників, утім, з регіоном себе ідентифікували в рази більше громадян, ніж з Українською державою, що мало б насторо- жити центральну владу [1, c. 102–104]. Роком раніше, у 2005-му, з’являється сепаратистська організація «Донецька республіка», фінансо- вана російськими спецслужбами та інспіро- вана ідеологами російського євразійства [23]. Прапором новоявлених сепаратистів став мо- дифікований прапор Росії, де білий колір був замінений на чорний. Через дев’ять років під цим вексилологічним непорозумінням поча- лися перші захоплення державних адміністра- тивних будівель на Донеччині. Історія регіону пам’ятає короткий пері- од наявності на своїх теренах маріонеткового державного утворення – Донецько-Криво - різької радянської республіки (ДКРР). Її про- голошенню передувала харківська конферен- ція більшовиків Донецько-Криво різької об- ласті, створеної за згоди Тимчасового уряду та http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 87 Трибуна молодого дослідника Цент ральної Ради. Слід зазначити, що учас- ники цього партійного заходу жодного разу не згадали слово «Україна», попри наявність планів у РСДРП(б) включити ці райони до можливої авто номії українських губерній [12, c. 63]. Такі настрої місцевої більшовицької вер- хівки та наступ більшовицьких військ проти Української Народної Республіки дали змогу принаймні формально втілити в життя «ідею» республіки робітників Донбасу та Криворіж- жя. Хоча фактично ця квазі-держава існувала лише місяць, а юридично майже рік [8], проте її вплив на ідентифікаційний міф регіону був колосальним. У своїх листах Ленін наголошу- вав, що Донбас має бути автономією у скла- ді України, але в інших акцент зміщується до самостійності нової радянської держави [22, c. 18–36]. Важливим є той факт, що формаль- ний керівник ДКРР Федір Сергєєв, більше відомий за партійним прізвиськом Артем, став культовою особою на Донбасі. Його ім’ям на- звано міста, селища, вулиці, установлено низ- ку пам’ятників та знаків [25]. У незалежній Україні ця персона продовжила бути символом самостійності Донбасу [4]. Бурхлива індустріалізація та урбаніза- ція регіону в міжвоєнний період перетворили його на місце масових трудових і виробничих подвигів, або, інакше кажучи, експериментів. Зокрема, 31 січня 1929 року між колективами рудників «Північний» і «Центральний» трес- ту «Артемвугілля» був підписаний перший у СРСР договір про соціалістичне змагання. У 1931 році в Старо бешевому Парасковія Ан- геліна організувала першу в країні Рад жіночу машинно-тракторну станцію [17, c. 123–126]. Згодом, у 1932 році, вибійник горлівської шах- ти № 1 «Кочегарка» Микита Олексійович Ізо- тов досяг продуктивності праці, перевиконав- ши план на 2000 %. Варто також сказати про Олексія Стаханова, який установив рекорд ви- добутку вугілля за одну зміну – 102 т замість 7 т. Ця подія започаткувала стахановський рух у всьому СРСР та привела до суттєвого збільшення виробничих норм. Пізніші істо- ричні дослідження показали, що «подвиг Ста- ханова» був здійснений цілою групою шахта- рів та інспірований комуністичним осередком шахти [6]. Іншим емоційно-ідентифікаційним аспек- том для жителів Донбасу є радянський пері- од Другої світової війни, який донедавна і в українській історіографії мав назву «Велика Вітчизняна війна». Так склалося, що на тери- торії сучасних Донеччини й Луганщини майже весь період гітлерівської окупації пройшов у режимі прифронтового керівництва терито- ріями [15, c. 112], тоді як решта українських окупованих територій перебувала під керівни- цтвом німецьких цивільних адміністрацій [3]. Це означало повну свободу дій німецького ко- мандування, що призвело до тотальних репре- сій проти підпільного радянського руху. Крім того, сталінське керівництво, не маючи досвіду організації партизанської та диверсійно-роз- відувальної діяльності, засилало погано навче- ні спеціальні групи не в глибокий тил, а лише у прифронтові райони, що, по-перше, приріка- ло їх на знищення, а по-друге, – посилювало інтенсивність каральних заходів нацистської військової адміністрації для залякування на- селення [15, c. 147]. На території тодішніх Сталінської та Ворошиловградської областей тривали запеклі бої між Чевоною армією та вермахтом, що в прямому сенсі перетворило ці землі на братські могили. Особливе місце у військовій історії краю займають такі місця, як Міус-фронт, Савур-Могила, Святогірські ви- соти тощо. Незважаючи на степовий характер місцевості та особливу пильність німецьких спецслужб, на Донбасі діяли підпільні орга- нізації руху опору, зокрема «Молода гвардія» на Краснодонщині [14]. Усі численні факти боротьби з гітлерівцями в цьому регіоні були перетворені радянською пропагандою в ідео- логему, що Донець кий басейн був чи не єди- ним стійким форпостом боротьби з фашизмом в УРСР. Це типовий приклад глобальної тен- денції політизації історичної свідомості в часи соціальних негараздів, оскільки таким чином нібито можна знайти відповіді на питання сьо- годення та майбутнього [7]. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 88 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2016 В останні десять років представниками офіційної російської історіографії та російськи- ми істориками-аматорами було випущено ряд книг про Донецько-Криворізьку республіку та про особливість Донбасу як культурного анклаву «руского міра». Наприклад, видана 2011 року книга Володимира Корнілова «До- нецко-Криворожская республика: расстреля- ная мечта», використовуючи архівні джере- ла та українську історіографію, робить хибні висновки про значне геополітичне значення ДКРР та штучність припинення цього проек- ту радянським урядом з Москви. У передмові до цього видання висловлено подяку теперіш- нім сепаратистам Аксьонову, Царьову, Мар- кову, а головне – директору Інституту країн СНД Костянтину Затуліну [10, c. 1–2], який відомий своїми українофобськими заявами [5]. Отже, російські пропагандисти та крем- лівські політтехнологи знайшли на Донбасі низку сприятливих факторів, які можна було використати для конструювання нової іден- тичності. Деякі з них переплітались один з одним і корелювали з ностальгією за радян- ським минулим [18, c. 146–147]. Особливо продуктивним був фактор «захисту» росій- ської мови. Американський дослідник Ерік Еріксон у своїй праці «Ідентичність: юність та криза» акцентує увагу на тому, що меншини будь-якого характеру завж ди опираються на негативні сторони своєї ідентичності, шукаю- чи найменшу дискримінацію [26, c. 308–332]. Тобто відмінності певної меншини починають трактуватись як джерело надуманої дискри- мінації в межах простору співжиття з біль- шістю. Філософсько-антропологічний підхід у дослідженні ідентичності оперує поняттям «конфлікт ідентичностей», яке завжди супро- воджує націонегез, але є в основному на ін- дивідуальному рівні. Так відбувається через обов’язкову «зачистку» в деяких осіб інших ет- нічностей та процесу акультурації. Подолання конфлікту можливе лише тоді, коли «місце» для нової національної ідентичності наповню- ється реальним змістом або перероджується зусиллями центральної влади в громадянську ідентичність [16, c. 139–141]. Дослідник «дон- баської ідентичності» О. Білокобильський вва- жає, що цей феномен у своїй основі не має ра- дянських реліктів, а суто економічну складову як основний маркер відмінності, але в рамках української культури [2, c. 259–260]. Анс- сі Паасі характеризує потужну регіональну ідентичність як «ідентичності опору» (identities of resistance). Цим феноменом можуть корис- туватися певні фінансові та політичні кола [28, p. 15]. Ця універсальна гіпотеза була доведе- на й на Донбасі. Тотальне панування росій- ської мови в усіх сферах життя Луганщини й Донеччини, як не дивно, викликало відчуття «нав’язування» української державної мови. Хоча перший Всеукраїнський перепис насе- лення показав розширення «сфери вживання української мови у східних областях, пози- ції російської мови ніяк не похитнулись» [21, c. 326–328], Російська Федерація з перемін- ним успіхом використовувала «карту росій- ськомовного населення» в зовнішній політиці на пострадянському просторі. Розцінивши Революцію Гідності як геополітичну поразку Росії, Кремль почав силову та інформаційну інтервенцію в переважно російськомовні ре- гіони України. Величезні об’єми пропаганди й відвертої брехні зробили свою справу – ви- щезгадані фактори «обраності Донбасу» поча- ли діяти проти Української держави в інтер- есах агресора. Населення Донбасу сприйняло можливість побудови Росією квазі-держав на своїй землі як єдиний спосіб подолання влас- них ідеологічних страхів. Сучасні суспільствознавчі напрями дав- но відійшли від сприйняття ідентичності як сталої та гомогенної структури. Такий підхід може стати засобом подолання ідейної кризи на українському Донбасі. Українській державі варто докласти зусиль, щоб змінити інфор- маційний фон у регіоні через активну роботу ЗМІ, знайти дотичні точки в історичній свідо- мості жителів Донбасу, котрі співвідносять цей регіон лише з українським народом, утілити в життя досвід інших держав, які змогли зберег- ти у своїй орбіті бунтівні окраїни, без поступок http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 89 Трибуна молодого дослідника зацікавленим у сепаратизмі державам. Підви- щення політичної культури та націо нально орі- єнтоване подання історії жителів неокупованої частини Донбасу стане запорукою її стабіль- ності та створить умови для ідейно-культурної деокупації решти краю. 1. Андреева Т. А., Алексейчук А. И. Структу- ра географических идентичностей / Т. А. Анд- реева, А. И. Алексейчук // Ідентичність у су- часному вимірі / [Матеріали науково-теоре тичної конференції]. – Донецьк, 2006. – С. 102–104. 2. Белокобыльский А. Основы «донбасской» идентичности в контексте украинской культуры / А. Белокобыльский // Ідентичність у сучасному вимірі / [Матеріали науково- теоретичної конфе- ренції]. – Донецьк, 2006. – С. 259–260. 3. Беркгоф К. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською окупа цією / Карел Берк- гоф ; Український науковий інститут Гарвард- ського університету, Інститут Критики. – Київ, 2011. – 456 с. 4. Білі гори Донбасу [Електронний ре- сурс] // Український тиждень. – 2009. – 02.06. – Режим доступу : http://tyzhden.ua/Publication/ 4221. 5. В Україну заборонений в’їзд російському депутатові Затуліну [Електронний ресурс] // Кореспондент.нет – Режим доступу : http:// ua.korrespondent.net/ukraine/270361-v-ukrayi- nu-zaboronenij-v-yizd-rosijskomu-deputatovi- zatulinu. 6. Відзначення 75-річчя стахановського руху: ностальгія за минулим [Електронний ресурс] // Радіо «Свобода». – Режим доступу: http://www. radiosvoboda.org/content/article/2073118.html. 7. Иващенко Г. В., Науменко Т. В. К вопросу об историческом сознании [Электронный ре- сурс] / Г. В. Иващенко, Т. В. Науменко // Теоре- тический философский журнал «Credo». – 2000. – № 1. – Режим доступа : http://credonew.ru/content/ view/166/52/. 8. Історія Української РСР : у 2 т. – Київ, 1957. – Т. 2. 9. Калитчак Р. Регіоналізм у європейських інтеграційних процесах / Р. Калитчак. – Київ, 2007. – 303 с. 10. Корнилов В. В. Донецко-Криворожская рес- публика. Расстреляная мечта / В. В. Корнилов. – Харьков, 2011. – 603 с. 11. «Крестный сын» [Электронный ресурс] // Украинская правда. – Режим доступа : http:// www.pravda.com.ua/articles/2005/07/5/3011315/?att empt=1. 12. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя. 1919–1928 / С. Кульчицький. – Київ, 1996. – 396 с. 13. Куромія Г. Донбас поміж Україною та Росі- єю: позанаціональна ідентичність? / Г. Куромія // Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політи- ка. Хрестоматія з сучасної зарубіжної соціології регіонів. – Луганськ, 2002. – С. 541–554. 14. Куромія Г. Свобода і терор у Донбасі: Укра- їнсько-Російське прикордоння, 1870–1990-і роки / Гіроакі Куромія ; пер. з англ. Г. Кьорян, В. Агеєв ; передм. Г. Немирі. – Київ, 2002. – 510 с. 15. Кучер В. І., Чернега П. М. Україна у Другій світовій війні (1939–1945) / В. І. Кучер, П. М. Чер- нега. – Київ, 2004. – 272 с. 16. Макаренко Н. Г. Криза ідентичностей в умовах цивілізаційних трансформацій як дже- рело сучасних війн / Н. Г. Макаренко // Іден- тичність у сучасному вимірі / [Матеріали на- уково-теоретичної конференції]. – Донецьк, 2006. – С. 139–141. 17. Мозговий В. І., Каліущенко М. Д., Колес- ник О. В. Донеччина. Перехрестя цивілізацій / В. І. Мозговий, М. Д. Каліущенко, О. В. Колесник та ін. ; під заг. ред. В. І. Мозгового. – Донецьк, 2007. – Кн. 1. – 160 с. 18. Нагорна Л. П. Національна ідентичність в Україні / Л. П. Нагорна. – Київ, 2002. – 271 с. 19. Нагорна Л. П. Соціокультурна ідентич- ність: пастки ціннісних розмежувань / Л. П. На- горна. – Київ, 2011. – 272 с. 20. Пасько Я. І., Коржів Г. А. Регіональ на ідентичність в умовах перехідного су спіль ства: досвід Донбасу / Я. І. Пасько, Г. А. Коржів // Іден- тичність у сучасному вимірі / [Матеріали науко- во-теоретичної конференції]. – Донецьк, 2006. – С. 302–304. 21. Перший Всеукраїнський перепис населен- ня: історичні, методологічні, соціальні, економіч- ні, етнічні аспекти / наук. ред. акад. I. Ф. Кураса, С. I. Пирожкова. – Київ : IВЦ Держкомстату Укра- їни, 2004. – 558 с. 22. Пономарева Н. Д. Донбасс в трудах В. И. Ле- нина. Аннотированный указатель / Н. Д. Понома- рева. – Донецк, 1970. – 70 с. 23. Проект «ДНР»: Республика десять лет назад [Электронный ресурс] // 112 UA. – Режим http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 90 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2016 доступа : http://112.ua/statji/proekt-dnr-respublika- desyat-let-nazad-223313.html. 24. Самые-самые мечети Украины – от древ- нейшей до красивейшей [Электронный ресурс] // Сегодня.UA. – Режим доступа : http://www. segodnya.ua/life/lsociety/Samye-samye-mecheti- Ukrainy-ot-drevneyshey-do-krasiveyshey-446906. html. 25. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. – Київ, 1974. – Т. 1. 26. Эриксон Э. Идентичность: юность и кри- зис / Э. Эриксон. – Моск ва : Флинта, МПСИ, Про- гресс, 2006. – 342 с. 27. Berger P. L., Luckmann Т. The Social Construction of Reality: Treatise in the Sociolo gy of Knowledge / P. L. Berger, T. Luckmann ; Garden City. – New York, 1966. – 240 р. 28. Paasi A. The region, identity, and po wer / Anssi Paasi // Procedia Social and Beha vioral Sciences. – 2011. – 14. – Р. 9–16. 29. Wikileaks: Лукашенко заборонив Яну- ковичу допомагати селу предків [Електрон ний ресурс] // Телевізійна служба новин. – Режим до- ступу : http://tsn.ua/ukrayina/wikileaks-luka shenko- zaboroniv-yanukovichu-dopomagati-selu-predkiv. html. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202155
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-01T05:39:15Z
publishDate	2016
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Дєдуш, О. 2025-03-03T16:18:33Z 2016 Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі / О. Дєдуш // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 3. — С. 85-90. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202155 316.347+323.173](477.62) У статті здійснено спробу проаналізувати причини та передумови виникнення ідейного підґрунтя сепаратизму на Донбасі. По-новому розглянуто специфіку історичного розвитку регіону та формування регіональної ментальності його жителів. В статье сделана попытка проанализировать причины и предпосылки возникновения идейного основания сепаратизма на Донбассе. По-новому рассмотрена специфика исторического развития региона и формирования региональной ментальности его жителей. The article attempts to analyze the causes and preconditions of the emergence of the ideological substratum of separatism in Donbas. There is a consideration of the specificity of the region’s historical development and the formation of the regional mentality of its residents in a new way. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Трибуна молодого дослідника Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі Social Constructivism and Sources of Separatist Identity in Ukrainian Donbas Article published earlier
spellingShingle	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі Дєдуш, О. Трибуна молодого дослідника
title	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі
title_alt	Social Constructivism and Sources of Separatist Identity in Ukrainian Donbas
title_full	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі
title_fullStr	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі
title_full_unstemmed	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі
title_short	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі
title_sort	соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському донбасі
topic	Трибуна молодого дослідника
topic_facet	Трибуна молодого дослідника
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202155
work_keys_str_mv	AT dêdušo socíalʹniikonstruktivízmídžerelaseparatistsʹkoíídentičnostínaukraínsʹkomudonbasí AT dêdušo socialconstructivismandsourcesofseparatistidentityinukrainiandonbas

Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі

Institution

Ähnliche Einträge