Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі

У статті здійснено спробу проаналізувати причини та передумови виникнення ідейного підґрунтя сепаратизму на Донбасі. По-новому розглянуто специфіку історичного розвитку регіону та формування регіональної ментальності його жителів....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Дєдуш, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2016
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнологія
Schlagworte:	Трибуна молодого дослідника
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202155
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі / О. Дєдуш // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 3. — С. 85-90. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202155
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2021552025-03-05T01:17:46Z Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі Social Constructivism and Sources of Separatist Identity in Ukrainian Donbas Дєдуш, О. Трибуна молодого дослідника У статті здійснено спробу проаналізувати причини та передумови виникнення ідейного підґрунтя сепаратизму на Донбасі. По-новому розглянуто специфіку історичного розвитку регіону та формування регіональної ментальності його жителів. В статье сделана попытка проанализировать причины и предпосылки возникновения идейного основания сепаратизма на Донбассе. По-новому рассмотрена специфика исторического развития региона и формирования региональной ментальности его жителей. The article attempts to analyze the causes and preconditions of the emergence of the ideological substratum of separatism in Donbas. There is a consideration of the specificity of the region’s historical development and the formation of the regional mentality of its residents in a new way. 2016 Article Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі / О. Дєдуш // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 3. — С. 85-90. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202155 316.347+323.173](477.62) uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника
spellingShingle	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника Дєдуш, О. Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі Народна творчість та етнологія
description	У статті здійснено спробу проаналізувати причини та передумови виникнення ідейного підґрунтя сепаратизму на Донбасі. По-новому розглянуто специфіку історичного розвитку регіону та формування регіональної ментальності його жителів.
format	Article
author	Дєдуш, О.
author_facet	Дєдуш, О.
author_sort	Дєдуш, О.
title	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі
title_short	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі
title_full	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі
title_fullStr	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі
title_full_unstemmed	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі
title_sort	соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському донбасі
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Трибуна молодого дослідника
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202155
citation_txt	Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі / О. Дєдуш // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 3. — С. 85-90. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT dêdušo socíalʹniikonstruktivízmídžerelaseparatistsʹkoíídentičnostínaukraínsʹkomudonbasí AT dêdušo socialconstructivismandsourcesofseparatistidentityinukrainiandonbas
first_indexed	2025-12-01T05:39:15Z
last_indexed	2025-12-01T05:39:15Z
_version_	1850283191071408128
fulltext	85 СОЦІАЛЬНИЙ КОНСТРУКТИВІЗМ І ДЖЕРЕЛА СЕПАРАТИСТСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ НА УКРАЇНСЬКОМУ ДОНБАСІ Олексій Дєдуш УДК 316.347+323.173](477.62) Завданням кожної держави є збереження власної цілісності. Здавалося, що це стосуєть- ся лише етнічно строкатих держав, де титульна нація не має значної переваги або де існують ареали з іншими корінними етносами. Проте історичний досвід показав, що ідентифікаційні маркери мають властивість програмуватися за допомогою інформаційних інструментів впли- ву, зокрема пропаганди та дезінформації. Якщо раніше подібне програмування ко- лективної свідомості могло бути застосоване до соціальних груп чи середовищ побутування певної субкультури, то можливості інформа- ційного суспільства дали змогу програмувати типи ідентичності, схожі на етнічні (національ- ні). Цьому передувала поява в науковому обі- гу теорії конструктивного походження етносів через появу спільної свідомості [27]. На початку XXI ст. Українська держава зіштовхнулася з проб лемою сепаратизму. Ви- ник він на ґрунті конструювання нової етнічно- регіональної свідомості на її східних окраїнах, зусиллями російської влади. Хоча наявність у певному регіоні «місцевого патріотизму» є нормальним явищем, бо є механізмом соціалі- зації в умовах унікальних соціонормативної та політичної культур [19, c. 39], однак у східних регіонах України він вийшов за межі ідентич- ності мікрорівня. Фінський географ та антро- полог Анссі Паасі в 1980-х роках визначив чотири етапи формування регіональної іден- тичності: 1) усвідомлення відмінності терито- рії; 2) творення регіонального символізму для обґрунтування групової солідарності; 3) поява специфіки регіональної освіти та політикуму і т. ін.; 4) утвердження регіону як цілісної ін- ституціалізованої одиниці в просторі та свідо- мості певного суспільства [9, c. 16–17]. Від- носно недавнє залюднення Донбасу постійним населенням також, можливо, є ключем до ро- зуміння проблеми. На думку японсько-укра- їнського вченого Гіроакі Куромія, новоприбулі люди мають двояку нестійку ідентифікацію, яка є поза національною, проте його пояснення У статті здійснено спробу проаналізувати причини та передумови виникнення ідейного підґрунтя сепаратизму на Донбасі. По-новому розглянуто специфіку історичного розвитку регіону та формування регіональної ментально- сті його жителів. Ключові слова: соціальний конструктивізм, сепаратизм на Донбасі, національна ідентичність, регіональна ідентичність, ідеологія, пропаганда, інформаційна безпека. В статье сделана попытка проанализировать причины и пред посылки возникновения идейного основания сепа- ратизма на Донбассе. По-новому рассмотрена специфика исторического развития региона и формирования регио- нальной ментальности его жителей. Ключевые слова: социальный конструктивизм, сепаратизм на Донбассе, национальная идентичность, регио- нальная идентичность, идео логия, пропаганда, информационная безопасность. The article attempts to analyse the causes and preconditions of emergency of the ideological substratum of separatism in Donbas. There is a consideration of specificity of the region’s historical development and formation of regional mentality of its residents in a new way. Keywords: social constructivism, separatism in Donbas, national identity, regional identity, ideo logy, propaganda, information security. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 86 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2016 місцевої ментальності за допомогою географіч- ного детермінізму є спірним [13]. Попри наявність у Донецькій і Луганській областях значної кількості росіян, регіон Дон- басу мав переважно українське етнічне насе- лення. Згідно з першим Всеукраїнським пере- писом населення, українці в Донецькій області становили 56,9 %, а росіяни – 38,2 %, у Лу- ганській області, відповідно, 57,9 % та 39 %. Мовна ситуація кардинально відрізнялася від етнічної картини. Більшість жителів Луганщи- ни й Донеччини, незалежно від етнічної іден- тифікації, назвали російську мову рідною [21, c. 373–381]. Цьому передувала посилена ру- сифікація регіону, якій сприяли шалені темпи урбанізації та активне переселення в регіон росіян і представників інших національнос- тей, котрі обирали російську як lingua franca. Втрата мови супроводжувалась і втратою ет- нокультурних маркерів. Ще з часів Російської імперії існувала прак- тика спрямовування раніше судимих та кримі- нальних елементів у промислові райони дер- жави, що вилилося в інфільтрацію у свідомість жителів Донбасу авторитарно-кримінального типу міської ментальності. Світова історія знає чимало прикладів залюднення неосвоєних те- риторій люмпенізованим населенням. Зокре- ма, Дикий Захід Сполучених Штатів, де лю- дина була відірвана від національного коріння та була змушена жити за суворими неписаними правилами, щоб вижити (так званий «амери- канський котел») [20, c. 303]. Згодом радян- ська влада, соціальною базою якої був люмпен- пролетаріат і безземельне селянство, маніпу- люючи значним промисловим потенціалом та поліетнічністю Донбасу, змогла закласти тут основу для нової регіональної ідентичності, що діалектично продовжилась і в період незалеж- ності України. Економічна криза та кримінальні війни в 1990-х роках закріпили за Донбасом статус вотчини кримінальних кланів, які не хотіли інтегрувати русифікований регіон у культурно- політичний простір української державності. Кримінальна еліта Донеччини та Луганщини, навпаки, підкреслювала свою інтернаціональ- ність. Так, наприклад, «хрещений батько» донецьких мафіозних угруповань Ахать Бра- гін [11], татарин за національністю, був ініціа- тором будівництва донецької мечеті – першої ісламської культової споруди в регіоні. Пізніше її було названо на честь Брагіна, а один з мі- наретів – на честь його наступника – Ріната Ахметова [24]. Колишній президент України Віктор Янукович, виходець з Донбасу, завжди підкреслював своє білоруське походження й навіть намагався допомогти своїй малій бать- ківщині [29]. Радянська пролетарська свідомість поси- лювалася заявами місцевої еліти про обраність Донецької та Луганської областей. «Донбас годує всю Україну», – кліше, яке, з одного боку, протиставляло регіон решті території України, а з другого, – шантажувало цен- тральну владу. Ситуація погіршилася особли- во після Помаранчевої революції. У 2006 році донецькі науковці Т. Андреєва та О. Алексєй- чук провели дослідження рівня географічної ідентичності в українських східних областях. Хоча результат був ізоморфним до західноєв- ропейських показників, утім, з регіоном себе ідентифікували в рази більше громадян, ніж з Українською державою, що мало б насторо- жити центральну владу [1, c. 102–104]. Роком раніше, у 2005-му, з’являється сепаратистська організація «Донецька республіка», фінансо- вана російськими спецслужбами та інспіро- вана ідеологами російського євразійства [23]. Прапором новоявлених сепаратистів став мо- дифікований прапор Росії, де білий колір був замінений на чорний. Через дев’ять років під цим вексилологічним непорозумінням поча- лися перші захоплення державних адміністра- тивних будівель на Донеччині. Історія регіону пам’ятає короткий пері- од наявності на своїх теренах маріонеткового державного утворення – Донецько-Криво - різької радянської республіки (ДКРР). Її про- голошенню передувала харківська конферен- ція більшовиків Донецько-Криво різької об- ласті, створеної за згоди Тимчасового уряду та http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 87 Трибуна молодого дослідника Цент ральної Ради. Слід зазначити, що учас- ники цього партійного заходу жодного разу не згадали слово «Україна», попри наявність планів у РСДРП(б) включити ці райони до можливої авто номії українських губерній [12, c. 63]. Такі настрої місцевої більшовицької вер- хівки та наступ більшовицьких військ проти Української Народної Республіки дали змогу принаймні формально втілити в життя «ідею» республіки робітників Донбасу та Криворіж- жя. Хоча фактично ця квазі-держава існувала лише місяць, а юридично майже рік [8], проте її вплив на ідентифікаційний міф регіону був колосальним. У своїх листах Ленін наголошу- вав, що Донбас має бути автономією у скла- ді України, але в інших акцент зміщується до самостійності нової радянської держави [22, c. 18–36]. Важливим є той факт, що формаль- ний керівник ДКРР Федір Сергєєв, більше відомий за партійним прізвиськом Артем, став культовою особою на Донбасі. Його ім’ям на- звано міста, селища, вулиці, установлено низ- ку пам’ятників та знаків [25]. У незалежній Україні ця персона продовжила бути символом самостійності Донбасу [4]. Бурхлива індустріалізація та урбаніза- ція регіону в міжвоєнний період перетворили його на місце масових трудових і виробничих подвигів, або, інакше кажучи, експериментів. Зокрема, 31 січня 1929 року між колективами рудників «Північний» і «Центральний» трес- ту «Артемвугілля» був підписаний перший у СРСР договір про соціалістичне змагання. У 1931 році в Старо бешевому Парасковія Ан- геліна організувала першу в країні Рад жіночу машинно-тракторну станцію [17, c. 123–126]. Згодом, у 1932 році, вибійник горлівської шах- ти № 1 «Кочегарка» Микита Олексійович Ізо- тов досяг продуктивності праці, перевиконав- ши план на 2000 %. Варто також сказати про Олексія Стаханова, який установив рекорд ви- добутку вугілля за одну зміну – 102 т замість 7 т. Ця подія започаткувала стахановський рух у всьому СРСР та привела до суттєвого збільшення виробничих норм. Пізніші істо- ричні дослідження показали, що «подвиг Ста- ханова» був здійснений цілою групою шахта- рів та інспірований комуністичним осередком шахти [6]. Іншим емоційно-ідентифікаційним аспек- том для жителів Донбасу є радянський пері- од Другої світової війни, який донедавна і в українській історіографії мав назву «Велика Вітчизняна війна». Так склалося, що на тери- торії сучасних Донеччини й Луганщини майже весь період гітлерівської окупації пройшов у режимі прифронтового керівництва терито- ріями [15, c. 112], тоді як решта українських окупованих територій перебувала під керівни- цтвом німецьких цивільних адміністрацій [3]. Це означало повну свободу дій німецького ко- мандування, що призвело до тотальних репре- сій проти підпільного радянського руху. Крім того, сталінське керівництво, не маючи досвіду організації партизанської та диверсійно-роз- відувальної діяльності, засилало погано навче- ні спеціальні групи не в глибокий тил, а лише у прифронтові райони, що, по-перше, приріка- ло їх на знищення, а по-друге, – посилювало інтенсивність каральних заходів нацистської військової адміністрації для залякування на- селення [15, c. 147]. На території тодішніх Сталінської та Ворошиловградської областей тривали запеклі бої між Чевоною армією та вермахтом, що в прямому сенсі перетворило ці землі на братські могили. Особливе місце у військовій історії краю займають такі місця, як Міус-фронт, Савур-Могила, Святогірські ви- соти тощо. Незважаючи на степовий характер місцевості та особливу пильність німецьких спецслужб, на Донбасі діяли підпільні орга- нізації руху опору, зокрема «Молода гвардія» на Краснодонщині [14]. Усі численні факти боротьби з гітлерівцями в цьому регіоні були перетворені радянською пропагандою в ідео- логему, що Донець кий басейн був чи не єди- ним стійким форпостом боротьби з фашизмом в УРСР. Це типовий приклад глобальної тен- денції політизації історичної свідомості в часи соціальних негараздів, оскільки таким чином нібито можна знайти відповіді на питання сьо- годення та майбутнього [7]. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 88 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2016 В останні десять років представниками офіційної російської історіографії та російськи- ми істориками-аматорами було випущено ряд книг про Донецько-Криворізьку республіку та про особливість Донбасу як культурного анклаву «руского міра». Наприклад, видана 2011 року книга Володимира Корнілова «До- нецко-Криворожская республика: расстреля- ная мечта», використовуючи архівні джере- ла та українську історіографію, робить хибні висновки про значне геополітичне значення ДКРР та штучність припинення цього проек- ту радянським урядом з Москви. У передмові до цього видання висловлено подяку теперіш- нім сепаратистам Аксьонову, Царьову, Мар- кову, а головне – директору Інституту країн СНД Костянтину Затуліну [10, c. 1–2], який відомий своїми українофобськими заявами [5]. Отже, російські пропагандисти та крем- лівські політтехнологи знайшли на Донбасі низку сприятливих факторів, які можна було використати для конструювання нової іден- тичності. Деякі з них переплітались один з одним і корелювали з ностальгією за радян- ським минулим [18, c. 146–147]. Особливо продуктивним був фактор «захисту» росій- ської мови. Американський дослідник Ерік Еріксон у своїй праці «Ідентичність: юність та криза» акцентує увагу на тому, що меншини будь-якого характеру завж ди опираються на негативні сторони своєї ідентичності, шукаю- чи найменшу дискримінацію [26, c. 308–332]. Тобто відмінності певної меншини починають трактуватись як джерело надуманої дискри- мінації в межах простору співжиття з біль- шістю. Філософсько-антропологічний підхід у дослідженні ідентичності оперує поняттям «конфлікт ідентичностей», яке завжди супро- воджує націонегез, але є в основному на ін- дивідуальному рівні. Так відбувається через обов’язкову «зачистку» в деяких осіб інших ет- нічностей та процесу акультурації. Подолання конфлікту можливе лише тоді, коли «місце» для нової національної ідентичності наповню- ється реальним змістом або перероджується зусиллями центральної влади в громадянську ідентичність [16, c. 139–141]. Дослідник «дон- баської ідентичності» О. Білокобильський вва- жає, що цей феномен у своїй основі не має ра- дянських реліктів, а суто економічну складову як основний маркер відмінності, але в рамках української культури [2, c. 259–260]. Анс- сі Паасі характеризує потужну регіональну ідентичність як «ідентичності опору» (identities of resistance). Цим феноменом можуть корис- туватися певні фінансові та політичні кола [28, p. 15]. Ця універсальна гіпотеза була доведе- на й на Донбасі. Тотальне панування росій- ської мови в усіх сферах життя Луганщини й Донеччини, як не дивно, викликало відчуття «нав’язування» української державної мови. Хоча перший Всеукраїнський перепис насе- лення показав розширення «сфери вживання української мови у східних областях, пози- ції російської мови ніяк не похитнулись» [21, c. 326–328], Російська Федерація з перемін- ним успіхом використовувала «карту росій- ськомовного населення» в зовнішній політиці на пострадянському просторі. Розцінивши Революцію Гідності як геополітичну поразку Росії, Кремль почав силову та інформаційну інтервенцію в переважно російськомовні ре- гіони України. Величезні об’єми пропаганди й відвертої брехні зробили свою справу – ви- щезгадані фактори «обраності Донбасу» поча- ли діяти проти Української держави в інтер- есах агресора. Населення Донбасу сприйняло можливість побудови Росією квазі-держав на своїй землі як єдиний спосіб подолання влас- них ідеологічних страхів. Сучасні суспільствознавчі напрями дав- но відійшли від сприйняття ідентичності як сталої та гомогенної структури. Такий підхід може стати засобом подолання ідейної кризи на українському Донбасі. Українській державі варто докласти зусиль, щоб змінити інфор- маційний фон у регіоні через активну роботу ЗМІ, знайти дотичні точки в історичній свідо- мості жителів Донбасу, котрі співвідносять цей регіон лише з українським народом, утілити в життя досвід інших держав, які змогли зберег- ти у своїй орбіті бунтівні окраїни, без поступок http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 89 Трибуна молодого дослідника зацікавленим у сепаратизмі державам. Підви- щення політичної культури та націо нально орі- єнтоване подання історії жителів неокупованої частини Донбасу стане запорукою її стабіль- ності та створить умови для ідейно-культурної деокупації решти краю. 1. Андреева Т. А., Алексейчук А. И. Структу- ра географических идентичностей / Т. А. Анд- реева, А. И. Алексейчук // Ідентичність у су- часному вимірі / [Матеріали науково-теоре тичної конференції]. – Донецьк, 2006. – С. 102–104. 2. Белокобыльский А. Основы «донбасской» идентичности в контексте украинской культуры / А. Белокобыльский // Ідентичність у сучасному вимірі / [Матеріали науково- теоретичної конфе- ренції]. – Донецьк, 2006. – С. 259–260. 3. Беркгоф К. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською окупа цією / Карел Берк- гоф ; Український науковий інститут Гарвард- ського університету, Інститут Критики. – Київ, 2011. – 456 с. 4. Білі гори Донбасу [Електронний ре- сурс] // Український тиждень. – 2009. – 02.06. – Режим доступу : http://tyzhden.ua/Publication/ 4221. 5. В Україну заборонений в’їзд російському депутатові Затуліну [Електронний ресурс] // Кореспондент.нет – Режим доступу : http:// ua.korrespondent.net/ukraine/270361-v-ukrayi- nu-zaboronenij-v-yizd-rosijskomu-deputatovi- zatulinu. 6. Відзначення 75-річчя стахановського руху: ностальгія за минулим [Електронний ресурс] // Радіо «Свобода». – Режим доступу: http://www. radiosvoboda.org/content/article/2073118.html. 7. Иващенко Г. В., Науменко Т. В. К вопросу об историческом сознании [Электронный ре- сурс] / Г. В. Иващенко, Т. В. Науменко // Теоре- тический философский журнал «Credo». – 2000. – № 1. – Режим доступа : http://credonew.ru/content/ view/166/52/. 8. Історія Української РСР : у 2 т. – Київ, 1957. – Т. 2. 9. Калитчак Р. Регіоналізм у європейських інтеграційних процесах / Р. Калитчак. – Київ, 2007. – 303 с. 10. Корнилов В. В. Донецко-Криворожская рес- публика. Расстреляная мечта / В. В. Корнилов. – Харьков, 2011. – 603 с. 11. «Крестный сын» [Электронный ресурс] // Украинская правда. – Режим доступа : http:// www.pravda.com.ua/articles/2005/07/5/3011315/?att empt=1. 12. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя. 1919–1928 / С. Кульчицький. – Київ, 1996. – 396 с. 13. Куромія Г. Донбас поміж Україною та Росі- єю: позанаціональна ідентичність? / Г. Куромія // Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політи- ка. Хрестоматія з сучасної зарубіжної соціології регіонів. – Луганськ, 2002. – С. 541–554. 14. Куромія Г. Свобода і терор у Донбасі: Укра- їнсько-Російське прикордоння, 1870–1990-і роки / Гіроакі Куромія ; пер. з англ. Г. Кьорян, В. Агеєв ; передм. Г. Немирі. – Київ, 2002. – 510 с. 15. Кучер В. І., Чернега П. М. Україна у Другій світовій війні (1939–1945) / В. І. Кучер, П. М. Чер- нега. – Київ, 2004. – 272 с. 16. Макаренко Н. Г. Криза ідентичностей в умовах цивілізаційних трансформацій як дже- рело сучасних війн / Н. Г. Макаренко // Іден- тичність у сучасному вимірі / [Матеріали на- уково-теоретичної конференції]. – Донецьк, 2006. – С. 139–141. 17. Мозговий В. І., Каліущенко М. Д., Колес- ник О. В. Донеччина. Перехрестя цивілізацій / В. І. Мозговий, М. Д. Каліущенко, О. В. Колесник та ін. ; під заг. ред. В. І. Мозгового. – Донецьк, 2007. – Кн. 1. – 160 с. 18. Нагорна Л. П. Національна ідентичність в Україні / Л. П. Нагорна. – Київ, 2002. – 271 с. 19. Нагорна Л. П. Соціокультурна ідентич- ність: пастки ціннісних розмежувань / Л. П. На- горна. – Київ, 2011. – 272 с. 20. Пасько Я. І., Коржів Г. А. Регіональ на ідентичність в умовах перехідного су спіль ства: досвід Донбасу / Я. І. Пасько, Г. А. Коржів // Іден- тичність у сучасному вимірі / [Матеріали науко- во-теоретичної конференції]. – Донецьк, 2006. – С. 302–304. 21. Перший Всеукраїнський перепис населен- ня: історичні, методологічні, соціальні, економіч- ні, етнічні аспекти / наук. ред. акад. I. Ф. Кураса, С. I. Пирожкова. – Київ : IВЦ Держкомстату Укра- їни, 2004. – 558 с. 22. Пономарева Н. Д. Донбасс в трудах В. И. Ле- нина. Аннотированный указатель / Н. Д. Понома- рева. – Донецк, 1970. – 70 с. 23. Проект «ДНР»: Республика десять лет назад [Электронный ресурс] // 112 UA. – Режим http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 90 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2016 доступа : http://112.ua/statji/proekt-dnr-respublika- desyat-let-nazad-223313.html. 24. Самые-самые мечети Украины – от древ- нейшей до красивейшей [Электронный ресурс] // Сегодня.UA. – Режим доступа : http://www. segodnya.ua/life/lsociety/Samye-samye-mecheti- Ukrainy-ot-drevneyshey-do-krasiveyshey-446906. html. 25. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. – Київ, 1974. – Т. 1. 26. Эриксон Э. Идентичность: юность и кри- зис / Э. Эриксон. – Моск ва : Флинта, МПСИ, Про- гресс, 2006. – 342 с. 27. Berger P. L., Luckmann Т. The Social Construction of Reality: Treatise in the Sociolo gy of Knowledge / P. L. Berger, T. Luckmann ; Garden City. – New York, 1966. – 240 р. 28. Paasi A. The region, identity, and po wer / Anssi Paasi // Procedia Social and Beha vioral Sciences. – 2011. – 14. – Р. 9–16. 29. Wikileaks: Лукашенко заборонив Яну- ковичу допомагати селу предків [Електрон ний ресурс] // Телевізійна служба новин. – Режим до- ступу : http://tsn.ua/ukrayina/wikileaks-luka shenko- zaboroniv-yanukovichu-dopomagati-selu-predkiv. html. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Соціальний конструктивізм і джерела сепаратистської ідентичності на українському Донбасі

Institution

Ähnliche Einträge