Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять
У статті порушено проблему консервативності усної народної традиції на прикладі історичної топоніміки м. Дніпропетровська (Дніпра). Простежено еволюцію назв міста і його околиць з ХVІІ ст. до сучасності, походження та фольклорне і наукове трактування ряду топонімів, їх збереженість у фольклорних та...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2016 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2016
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202159 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять/ Л. Іваннікова // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 3. — С. 42-50. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859945474364014592 |
|---|---|
| author | Іваннікова, Л. |
| author_facet | Іваннікова, Л. |
| citation_txt | Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять/ Л. Іваннікова // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 3. — С. 42-50. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | У статті порушено проблему консервативності усної народної традиції на прикладі історичної топоніміки м. Дніпропетровська (Дніпра). Простежено еволюцію назв міста і його околиць з ХVІІ ст. до сучасності, походження та фольклорне і наукове трактування ряду топонімів, їх збереженість у фольклорних та усноісторичних наративах і в дійсності.
В статье поднята проблема консервативности устной народной традиции на примере исторической топонимики г. Днепропетровска (Днепра). Рассмотрены эволюция названий города и его окрестностей с ХVІІ в. до современности, происхождение, фольклорная и научная трактовка ряда топонимов, степень их сохранности в фольклорных и устноисторических нарративах, а также в действительности.
The paper touches on the issue of conservatism of oral folk tradition by way of the example of the historical toponymy of Dnipropetrovsk (Dnipro). The authoress retraces the evolution of naming the city and its outskirts since the XVIIth century up to the present time, as well as the origin and folkloric and scientific interpretation of a number of toponyms, the degree of their preservation in folkloric and oral-historical narrations and in actuality.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:14:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
42
ДНІПРОПЕТРОВСЬК – ПОЛОВИЦЯ – КОДАК:
ФОЛЬКЛОРНА ТА ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ
Людмила Іваннікова
УДК 81’373.2(477.63-25)+398.21
У статті порушено проблему консервативності усної народної традиції на прикладі історичної топоніміки
м. Дніпропетровська (Дніпра). Простежено еволюцію назв міста і його околиць з ХVІІ ст. до сучасності, походжен-
ня та фольклорне і наукове трактування ряду топонімів, їх збереженість у фольклорних та усноісторичних наративах
і в дійсності.
Ключові слова: Південна Україна, народна топоніміка, усні фольклорні наративи, локальний текст.
В статье поднята проблема консервативности устной народной традиции на примере исторической топонимики
г. Днепропетровска (Днепра). Рассмотрены эволюция названий города и его окрестностей с ХVІІ в. до современ-
ности, происхождение, фольклорная и научная трактовка ряда топонимов, степень их сохранности в фольклорных и
устноисторических нарративах, а также в действительности.
Ключевые слова: Южная Украина, народная топонимика, устные фольклорные нарративы, локальный текст.
The paper touches up the issue of conservatism of oral folk tradition by way of example of historical toponymy of
Dnipropetrovsk (Dnipro). The authoress retraces the evolution of naming the city and its outskirts since the XVIIth century up
to the present time, as well as the origin and folkloric and scientific interpretation of a number of toponyms, the degree of their
preservation in folkloric and oral-historical narrations and in actuality.
Keywords: Southern Ukraine, folk toponymy, oral folkloric narrations, local text.
Як правило, народна історична пам’ять,
вербалізована в топонімах і антропонімах, до-
сить консервативна. Тож на початку ІІІ тис. ні-
кого не здивуєш назвами Щекавиця, Либідь,
острів Перун, гора Бож, Змієві вали... Про-
те така консервативність спостерігається там,
де переважає автохтонне населення. Народ-
на топоніміка – це не лише спосіб збережен-
ня власної ідентичності, але й засіб спротиву
засиллю чужоземців, іноетнічних елементів,
окупаційних режимів, які, завойовуючи те-
риторію, прагнуть насамперед змінити гео-
графічні наз ви, щоб підпорядкувати собі сві-
домість підкореного народу, витравити пам’ять
про його славне минуле. На жаль, така доля
не оминула й України, тож у топоніміці міст і
сіл, немов у дзеркалі, бачимо сліди всіх орд,
що переходили через її територію. Особливо
яскраво це простежується на Півдні та Сході,
де російська імперська машина перемелювала
різні національності, позбавляючи їх влас-
ної історії. Характерна в цьому плані й доля
м. Дніпропет ровська, у межі якого увійшли
давні козацькі слободи Половиця, Старі Кой-
даки, Нові Койдаки, Лоцманська Кам’янка,
а також і його південного побратима, м. Запо-
ріжжя, що тричі змінило свою назву...
Фольклорні джерела ХІХ – початку
ХХ ст. засвідчують консервативність народ-
ної традиції – незважаючи на зусилля влади,
і в усних наративах, і в побутовому мовлен-
ні мешканці цих міст вперто визнавали лише
старі, запорозькі назви й ігнорували офіційні.
Ось характерний фрагмент розмови історика
Якова Новицького зі старою бабусею на око-
лиці села Ольгінське Маріупольського повіту
в липні 1873 року (у дужках – ремарка за-
писувача):
– Відкіля ж ти, синочку?
– Здалека, бабусю, от самого Дніпра.
– Знаю, Дніпро, знаю... Може, з Полови-
ці?
– Нет, бабусю, из Александровска <...>
– Це з Московки, що кріпость?
– Еге, бабусю.
– Знаю, знаю, малою було з батьком їдем
Великим шляхом поз ту кріпость в Токмак.
– А Половицю, бабусю, хіба ви знаєте?
http://www.etnolog.org.ua
І
те така консервативність спостерігається там,
І
те така консервативність спостерігається там,
де переважає автохтонне населення. НародІде переважає автохтонне населення. Народ
на топоніміка Іна топоніміка – це І– це не лише спосіб збереженІне лише спосіб збережен
ня власної ідентичності, але й засіб спротиву Іня власної ідентичності, але й засіб спротиву
засиллю чужоземців, іноетнічних елементів, Ізасиллю чужоземців, іноетнічних елементів,
окупаційних режимів, які, завойовуючи теІокупаційних режимів, які, завойовуючи те
риторію, прагнуть насамперед змінити геоІриторію, прагнуть насамперед змінити гео
М
Як правило, народна історична пам’ять,
М
Як правило, народна історична пам’ять,
вербалізована в топонімах і антропонімах, до
М
вербалізована в топонімах і антропонімах, до-
М
-
сить консервативна. Тож на початку ІІІ
М
сить консервативна. Тож на початку ІІІ тис
М
тис. ні
М
. ні-
М
-
кого не здивуєш назвами Щекавиця, Либідь, Мкого не здивуєш назвами Щекавиця, Либідь,
острів Перун, гора Бож, Змієві вали... ПроМострів Перун, гора Бож, Змієві вали... Про-М-
те така консервативність спостерігається там, Мте така консервативність спостерігається там,
де переважає автохтонне населення. НародМде переважає автохтонне населення. Народ
не лише спосіб збереженМне лише спосіб збережен
ня власної ідентичності, але й засіб спротиву Мня власної ідентичності, але й засіб спротиву
засиллю чужоземців, іноетнічних елементів, Мзасиллю чужоземців, іноетнічних елементів,
ріжжя, що тричі змінило свою назву...
М
ріжжя, що тричі змінило свою назву...Ф
Южная Украина, народная топонимика, устные фольклорные нарративы, локальный текст.
Ф
Южная Украина, народная топонимика, устные фольклорные нарративы, локальный текст.
The paper touches up the issue of conservatism of oral folk tradition by way of example of historical toponymy of
Ф
The paper touches up the issue of conservatism of oral folk tradition by way of example of historical toponymy of
Dnipropetrovsk (Dnipro). The authoress retraces the evolution of naming the city and its outskirts since the XVIIth century up
Ф
Dnipropetrovsk (Dnipro). The authoress retraces the evolution of naming the city and its outskirts since the XVIIth century up
to the present time, as well as the origin and folkloric and scientific interpretation of a number of toponyms, the degree of their
Ф
to the present time, as well as the origin and folkloric and scientific interpretation of a number of toponyms, the degree of their
preservation in folkloric and oral-historical narrations and in actuality.Фpreservation in folkloric and oral-historical narrations and in actuality.
Southern Ukraine, folk toponymy, oral folkloric narrations, local text.ФSouthern Ukraine, folk toponymy, oral folkloric narrations, local text.
Як правило, народна історична пам’ять, ФЯк правило, народна історична пам’ять, даки, Нові Койдаки, Лоцманська Кам’янка, Фдаки, Нові Койдаки, Лоцманська Кам’янка,
аФа також і його південного побратима, м.Фтакож і його південного побратима, м.
ріжжя, що тричі змінило свою назву...Фріжжя, що тричі змінило свою назву...
Е
статье поднята проблема консервативности устной народной традиции на примере исторической топонимики
Е
статье поднята проблема консервативности устной народной традиции на примере исторической топонимики
Днепропетровска (Днепра). Рассмотрены эволюция названий города и его окрестностей с ХVІІ
Е
Днепропетровска (Днепра). Рассмотрены эволюция названий города и его окрестностей с ХVІІ
ности, происхождение, фольклорная и научная трактовка ряда топонимов, степень их сохранности в фольклорных и Ености, происхождение, фольклорная и научная трактовка ряда топонимов, степень их сохранности в фольклорных и
Южная Украина, народная топонимика, устные фольклорные нарративы, локальный текст.ЕЮжная Украина, народная топонимика, устные фольклорные нарративы, локальный текст.
The paper touches up the issue of conservatism of oral folk tradition by way of example of historical toponymy of ЕThe paper touches up the issue of conservatism of oral folk tradition by way of example of historical toponymy of
Dnipropetrovsk (Dnipro). The authoress retraces the evolution of naming the city and its outskirts since the XVIIth century up ЕDnipropetrovsk (Dnipro). The authoress retraces the evolution of naming the city and its outskirts since the XVIIth century up
to the present time, as well as the origin and folkloric and scientific interpretation of a number of toponyms, the degree of their Еto the present time, as well as the origin and folkloric and scientific interpretation of a number of toponyms, the degree of their
43
З історії науки
– Як не знати: росла в ній; знаю ще, як за-
чинався там і город... Я сама родом з Під-
городнього, що під Самарію (Новомос-
ковск), знаєшь?
– Знаю, добре знаю, бабусю. А сколько ж
вам лет? <...>
– Багато, синку, девьяносто шостий пішов
от торішньої Покрови [14, с. 171].
Показово, що протягом усієї розмови
Я. Новицький жодного разу не назвав нове
місто Катеринославом, а вживав лише за-
гальну назву «город»: «А город, бабусю, коли
почався?»; «Як же город починали строїть,
бабусю, розкажіть»; «А в городі, як уже по-
строївся, бували?»; «И хорош город был пона-
чалу?»; «Які ж тоді, бабусю, люди понаїжжа-
ли в город?» тощо [14, с. 173]. Характерно і те,
що в кінці розмови записувач усе ж з’ясовує,
чи знає бабуся нову назву слободи, яку вона
пам’ятає як місто своєї юності:
«А знаєте, бабусю, як тепер називають По-
ловицю?» – «А чом же: тоді було називають
Катеринин город і Катеринослав, а ми, було,
по-старому звемо: Половиця та й Половиця.
“Куди їдешь?” – “В Половицю!” – каже; або:
“Звідки їдешь?” – “З Половиці”» [14, с. 174].
Це засвідчує повне неприйняття місцевим ко-
рінним населенням нової, чужої для них назви.
Фольклорист і краєзнавець Григорій Залю-
бовський 1887 року в одній із заміток заува-
жив, що назва Половиця ще зовсім недавно
(у 50-х роках ХІХ ст.) була звичайною в се-
редовищі сільського населення Новомосков-
ського повіту: «В старинных селениях Ново-
московского уезда – Петриковке, Чаплинке,
Камянке, иначе и не называли Екатерино слава
как Половицею» [4, № 7, с. 61]. Слушні мір-
кування вченого і про причину зникнення то-
поніма Половиця, а отже, руйнацію давньої
традиції – це вплив міського елементу, що
хлинув у село в кінці ХІХ ст.: «Название это
стало выветриваться лишь в последнее время,
вследствие сильных бытовых передвижений и
смешения разных слоев населения – бывшего
крепостного, помещичьих крестьян, – с
государственными крестьянами. Наплыв в
среду последних значительного числа бывших
дворовых, а также подвижность крестьянской
молодежи, вследствие отбывания воинской по-
винности и частых отлучек в города ́ на зара-
ботки – все то быстро внесло в народный язык
употребление нынешних названий городов:
Екатеринослав вместо “Половыця”, Новомос-
ковск вместо “Самарь”» [4, № 7, с. 61–62].
У багатьох переказах акцентовано на
тому, що засновниками Половиці були запо-
рожці: «С Койдаків [цариця. – Л. І.] поїха-
ла в Половицю, а там жили самі запорожці»
[14, с. 176, 254]; «Наша слобода [Аули Ка-
теринославського пов. – Л. І.] завелась при
Катерині. Спрежду хат тут не було, а жили
запорожці в землянках, понад горою і в бай-
раках, біля Великого шляху. Шлях ішов як і
тепер, із Половиці горою, побіля Романкова,
на Пушкарівку, Мишурин Ріг і далі, аж до
Києва» [14, с. 180].
Про приватне життя запорожців у Поло-
виці розповідала з власної пам’яті бабуся із
с. Ольгінське Маріупольського повіту: «Слу-
жила я там у козака нянькою аж три года. Тоді
там жило саме запорозьке козацтво. Хати у їх
були великі і малі, тіко тоді плани були великі,
хата от хати геть-геть далеко, гонів двоє або
троє. Огороди були от гори та аж до самісінь-
кого Дніпра. По горі садки були у кожного,
а по низах левади, в левадах, було, росте ка-
пуста як відра, сояшники, тютюн і всяка там
всячина.
– А хат багато було, бабусю, в Половиці?
– Бог його зна, стіко; знаю тіко, шо сло-
бода була чималенька, і люди жили все за-
можні; багато було у їх скоту, коней, хліба,
сіна, бджіл... По горі стояли козацькі віт-
ряки, і не такі як тепер, німецькі, а нижчі,
і криті більше очеретом. На Дніпрі теж
водяні млини на байдаках і було стукотять
день і нічь» [14, с. 172].
Очевидно, що саме в Половиці зародився
відомий фольклорний сюжет про пригощання
царицею Катериною запорожців сметаною /
медом (принаймні у варіантах, записаних
Я. Новицьким, Половиця фігурує як місце по-
http://www.etnolog.org.ua
І
рінним населенням нової, чужої для них назви.
І
рінним населенням нової, чужої для них назви.
Фольклорист і краєзнавець Григорій ЗалюІФольклорист і краєзнавець Григорій Залю
бовський 1887 Ібовський 1887 року Іроку в одній із заміток зауваІв одній із заміток заува
ПоловицяІПоловиця ще зовсім недавно І ще зовсім недавно
роках ХІХ Іроках ХІХ ст. Іст.) була звичайною в сеІ) була звичайною в се
редовищі сільського населення НовомосковІредовищі сільського населення Новомосков
ського повіту: «В старинных селениях НовоІського повіту: «В старинных селениях Ново
М
знаєте, бабусю, як тепер називають По
М
знаєте, бабусю, як тепер називають По
: тоді було називають
М
: тоді було називають
Катеринин город і Катеринослав, а
М
Катеринин город і Катеринослав, а ми,
М
ми, було,
М
було,
по-старому звемо: Половиця та й Половиця.
М
по-старому звемо: Половиця та й Половиця.
Половицю!”
М
Половицю!” – ка
М
– каже; або:
М
же; або:
Пол МПоловиці”» [14, с.Мовиці”» [14, с. 174М174]. М].
Це засвідчує повне неприйняття місцевим коМЦе засвідчує повне неприйняття місцевим ко-М-
рінним населенням нової, чужої для них назви.Мрінним населенням нової, чужої для них назви.
Фольклорист і краєзнавець Григорій ЗалюМФольклорист і краєзнавець Григорій Залю
в одній із заміток зауваМв одній із заміток заува
ще зовсім недавно М ще зовсім недавно
) була звичайною в сеМ) була звичайною в се
були великі і малі, тіко тоді плани були великі, Мбули великі і малі, тіко тоді плани були великі,
Ф
чи знає бабуся нову назву слободи, яку вона
Ф
чи знає бабуся нову назву слободи, яку вона
знаєте, бабусю, як тепер називають По Фзнаєте, бабусю, як тепер називають По- Ф-
: тоді було називають Ф: тоді було називають
було, Фбуло, Ф
запорожці в землянках, понад горою і в бай
Ф
запорожці в землянках, понад горою і в бай
раках, біля Великого шляху. Шлях ішов як і
Ф
раках, біля Великого шляху. Шлях ішов як і
тепер, із Половиці горою, побіля Романкова,
Ф
тепер, із Половиці горою, побіля Романкова,
на Пушкарівку, Мишурин Ріг і далі, аж до
Ф
на Пушкарівку, Мишурин Ріг і далі, аж до
Києва» [14, с.ФКиєва» [14, с. 180].Ф180].
Про приватне життя запорожців у ПолоФПро приватне життя запорожців у Поло
виці розповідала з власної пам’яті бабуся із Фвиці розповідала з власної пам’яті бабуся із
с.Фс. Ольгінське Маріупольського повіту: «СлуФОльгінське Маріупольського повіту: «Слу
жила я там у козака нянькою аж три года. Тоді Фжила я там у козака нянькою аж три года. Тоді
там жило саме запорозьке козацтво. Хати у їх Фтам жило саме запорозьке козацтво. Хати у їх
Е
ла в Половицю, а
Е
ла в Половицю, а
176, 254]; «Наша слобода [Аули Ка
Е
176, 254]; «Наша слобода [Аули Ка
Е
теринославського пов.
Е
теринославського пов.
Катерині. Спрежду хат тут не було, аЕКатерині. Спрежду хат тут не було, а
запорожці в землянках, понад горою і в байЕзапорожці в землянках, понад горою і в бай
раках, біля Великого шляху. Шлях ішов як і Ераках, біля Великого шляху. Шлях ішов як і
тепер, із Половиці горою, побіля Романкова, Етепер, із Половиці горою, побіля Романкова,
на Пушкарівку, Мишурин Ріг і далі, аж до Ена Пушкарівку, Мишурин Ріг і далі, аж до
180].Е180].
44
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2016
дії). На наш погляд, це анекдот, який був по-
ширений у кінці ХІХ ст. у різних варіантах по
всій території Півдня України [5]. Цікаво, що
оповідач із с. Аули Катеринославського по-
віту, 84-річний Гаврило Карпович Карпенко,
подає його як родинний переказ, в основі яко-
го нібито лежить достовірний факт з біографії
його діда. Це засвідчує сильну ідеалізацію
колишніх запорожців, навіть реальних осіб, їх
нащадками, що в кінці ХІХ ст. уже перетвори-
лася на справжній культ: «Покойна мати часто
розказує про царицю Катерину. Їхала вона,
каже, степом, а біля неї верхами сорок коза-
ків; між ними був і її батько, а мій дід Мамрак.
Приїхала вона в Половицю та й каже:
– Запорожці, добрі молодці,
З’їжте ви меду по ложці!
– Як твоя милость, матусю, то і з’їмо.
У їх були вуси откохані довгі. Звеліла вона
поставить вагани меду і подать саженні ложки.
Запорожці позакручували вуси за уха, взяли
ложки і давай один другого годувать... Цари-
ця засміялась і дала каждому по золотому...
Дід Мамрак жив більше ста год. Як зігна-
ли відсіль запорожців, він продав усе гапсом
[оптом. – Л. І.] і перебрався у Чорноморію»
[14, с. 181–182].
У розповіді діда М. Кравця Катерина, на-
впаки, вирішила поглузувати із запорожців,
запропонувавши їм сметану. Та вони обдурили
царицю: попросивши спочатку меду, виїли його
і, обмазавши вуса, позакручували їх за вуха.
А тоді взялися до сметани. «Настьобались – і
вуса сухі» – так завершується ця гумористич-
на оповідь [14, с. 176, 254–255]. Цей текст ва-
ріювався не тільки в Південній Україні, але й
у сусідніх губерніях, і навіть був зафіксований
на місці колишньої Задунайської Січі, на тери-
торії Румунії [5].
Справжня дискусія розгорнулася на сторін-
ках газети «Екатеринославский юбилейный
листок» (1887, № 1–25) з приводу походжен-
ня топоніма Половиця. У ній взяли участь
місцеві історики й фольклористи, зокрема Іван
Манжура, однак неабияку активність виявив
Г. Залюбовський, бо саме він опублікував най-
більшу кількість заміток і зауважень з цього
приводу. Суть проблеми полягала в тому, що
на кінець ХІХ ст. уже ніхто не міг пояснити
етимологію цього слова – ні науковці, ні, тим
більше, носії фольклору, а це засвідчує й дав-
ність поселення. Тож існувало багато різних
версій, як наукових, так і фольклорних, але
жодна з них не могла претендувати на оста-
точність.
Так, 78-літній дід М. Кравець на питання
Я. Новицького, чому слобода названа Поло-
вицею, відповів: «Того, що вона у полі була»
[14, с. 256].
Найдавніша фольклорна версія зафіксова-
на архієпископом Катеринославським і Тав-
рійським Гавриїлом (Розановим) від колиш-
нього запорожця, мешканця села Михайлівка
Катеринославського повіту Микити Леон-
тійовича Коржа. М. Корж помер 1835 року,
у віці 104 років, тобто він народився ймовір-
но в 1731 році. Запис здійснювався в період з
1828 по 1831 роки. На думку М. Коржа, наз-
ва Половиця походить від того, що тут земля
родила таку значну кількість полуниці, «что
от изобилия оных все окрестные жители в
удивление приходили; и никто их собрать не
мог; и если бывало оные поспеют, и захочет
кто из любопытства проехать повозкою через
те поля, то все колеса так сделаются мокры,
как от воды, а краскою покрыются, будто са-
фьяном обшиты; от каковой чрезвычайной и
неслыханной редкости и удивления людского
названо и местечко еще от предков наших за-
порожцев Половицею, в коей множество было
полуниц» [20, с. 55].
Безперечно, що це лише фольклорна версія
і не більше, бо навіть сам Гавриїл, публікуючи
1842 року розповідь М. Коржа, спростовує її
як історично недостовірну. Однак вона зали-
шалася актуальною серед мешканців Катери-
нослава аж до другої половини ХІХ ст. Так,
на початку 1860-х років Г. Залюбовський за-
писав спогади про колишній Катеринослав від
Онуфрія Осиповича Стешенка [3]. Він розпо-
вів про заселення міста в 30-х роках ХІХ ст.,
зокрема, вулиці Козачої, де згодом жив Г. За-
http://www.etnolog.org.ua
І
розповіді діда М.
І
розповіді діда М.
впаки, вирішила поглузувати із запорожців, Івпаки, вирішила поглузувати із запорожців,
запропонувавши їм сметану. Та вони обдурили Ізапропонувавши їм сметану. Та вони обдурили
царицю: попросивши спочатку меду, виїли його Іцарицю: попросивши спочатку меду, виїли його
і, обмазавши вуса, позакручували їх за вуха. Іі, обмазавши вуса, позакручували їх за вуха.
тоді взялися до сметани. «НастьобалисьІтоді взялися до сметани. «Настьобались
к завершується ця гумористичІк завершується ця гумористич
М
Запорожці позакручували вуси за уха, взяли
М
Запорожці позакручували вуси за уха, взяли
ложки і давай один другого годувать... Цари
М
ложки і давай один другого годувать... Цари
ця засміялась і дала каждому по золотому...
М
ця засміялась і дала каждому по золотому...
Дід Мамрак жив більше ста год. Як зігна
М
Дід Мамрак жив більше ста год. Як зігна-
М
-
ли відсіль запорожців, він продав усе гапсом
М
ли відсіль запорожців, він продав усе гапсом
.] і перебрався у Чорноморію» М.] і перебрався у Чорноморію»
розповіді діда М. Мрозповіді діда М. Кра МКравця Катерина, наМвця Катерина, на-М-
впаки, вирішила поглузувати із запорожців, Мвпаки, вирішила поглузувати із запорожців,
запропонувавши їм сметану. Та вони обдурили Мзапропонувавши їм сметану. Та вони обдурили
царицю: попросивши спочатку меду, виїли його Мцарицю: попросивши спочатку меду, виїли його
і, обмазавши вуса, позакручували їх за вуха. Мі, обмазавши вуса, позакручували їх за вуха.
удивление приходили; и никто их собрать не Мудивление приходили; и никто их собрать не
Ф
їх були вуси откохані довгі. Звеліла вона
Ф
їх були вуси откохані довгі. Звеліла вона
поставить вагани меду і подать саженні ложки. Фпоставить вагани меду і подать саженні ложки.
Запорожці позакручували вуси за уха, взяли ФЗапорожці позакручували вуси за уха, взяли
ложки і давай один другого годувать... Цари Фложки і давай один другого годувать... Цари- Ф-
ця засміялась і дала каждому по золотому... Фця засміялась і дала каждому по золотому...
рійським Гавриїлом (Розановим) від колиш
Ф
рійським Гавриїлом (Розановим) від колиш
нього запорожця, мешканця села Михайлівка
Ф
нього запорожця, мешканця села Михайлівка
Катеринославського повіту Микити Леон
Ф
Катеринославського повіту Микити Леон
тійовича Коржа. М.
Ф
тійовича Коржа. М.
уФу віці 104Фвіці 104 років, тобто він народився ймовірФроків, тобто він народився ймовір
но в 1731Фно в 1731Фроці. Запис здійснювався в період з Фроці. Запис здійснювався в період з
1828 по 1831Ф1828 по 1831 рокиФроки
ва Фва ПоловицяФПоловиця
родила таку значну кількість полуниці, «что Фродила таку значну кількість полуниці, «что
от изобилия оных все окрестные жители в Фот изобилия оных все окрестные жители в
Е
вицею, відповів: «Того, що вона у полі була»
Е
вицею, відповів: «Того, що вона у полі була»
Найдавніша фольклорна версія зафіксова
Е
Найдавніша фольклорна версія зафіксова
на архієпископом Катеринославським і ТавЕна архієпископом Катеринославським і Тав
рійським Гавриїлом (Розановим) від колишЕрійським Гавриїлом (Розановим) від колиш
нього запорожця, мешканця села Михайлівка Енього запорожця, мешканця села Михайлівка
Катеринославського повіту Микити ЛеонЕКатеринославського повіту Микити Леон
тійовича Коржа. М.Етійовича Коржа. М. КорЕКор
років, тобто він народився ймовірЕроків, тобто він народився ймовір
45
З історії науки
любовський, Невінчаної балки та Жандарм-
ської балки, урочища Млинки, Ярмаркової
площі, Троїцької гори тощо. Стосовно назви
Половиця інформант повідомив: «По другой
стороне балки [Жандармської. – Л. І.], вос-
точной, что к ярмарочной площади, и по яр-
марочной площади были большие высокие
бурьяны, а между ними множество клубники.
И мы, бывало, ходили рвать ее. Было много
клубники и на той горе, где Невенчанная бал-
ка. Обе горы были совершенно недоступны,
пустынны, и высокие травы свободно росли»
[3, арк. 1].
Місцеві історики, фольклористи та крає-
знавці одностайно відкидали цю фольклорну
версію як пізнішу і невмотивовану, а натомість
наводили свої, щоправда гіпотетичні, не під-
тверджені жодними джерелами. Так, архієпис-
коп Гавриїл, член Одеського товариства історії
і старожитностей, людина, добре обізнана з іс-
торією південного регіону, у преамбулі до спо-
гаду М. Коржа зазначає, що в 30–40-х роках
ХІХ ст. багато було розмов з приводу топо-
німа Половиця між любителями старовини,
і більшість дискутантів схилялися до думки,
що це слово походить від імені найпершого її
мешканця, який імовірно прозивався Половик,
подібно до того, як інші назви поселень Кате-
ринославщини походять від прізвищ своїх за-
сновників: Гупалівка від Гупала, Котовка від
Кота і т. ін. [20, с. 55].
Г. Залюбовський також вважав, що наяв-
ність полуниць не могла бути приводом для
назви хутора чи зимівника, бо вони в значній
кількості росли по всіх долинах і балках на пів-
ночі Катеринославщини [4, № 7, с. 62]. Від-
кидав він і версії про походження топоніма від
імені Половик (О. Єгоров) та слова полон,
полонити (В. Милославський) як такі, що не
мають історичного підґрунтя [4, № 15, с. 139].
Не витримує критики, на думку Г. Залюбов-
ського, і версія І. Манжури, який застосував
лінгвістичний підхід до розв’язання цієї про-
блеми і вивів іменник Половиця від прикмет-
ника половий, тобто жовтуватий. На думку
І. Манжури, за законами українського слово-
твору, якби топонім походив від імені Половик,
то поселення називалося б Половиківка або
Половикова; від полуниця – було б Полу-
нишна або Полуничувата, а Половиця ж від
половий могло утворитися подібно до п’яниця
від п’яний або правиця від правий [7, с. 94].
Жовтуватий же колір мали піщано-глинисті
ґрунти в околицях Половиці [7, с. 95]. Г. За-
любовський зауважив, що подібних «полових
місць» чимало вздовж Дніпра, та щось жодне
з них не дало назву населеним пунктам, що
знаходяться на цих ґрунтах [4, № 15, с. 139].
Сам же вчений був прихильником версії похо-
дження слова Половиця від етноніма половці
[4, № 7, с. 62; 4, № 15, с. 139], хоча й вона
спростована в одній із заміток як історично не-
правдива: половці кочували на Півдні України
в ХІ ст. [2, с. 178]. Натомість автором, який
ховався під криптонімом Д. Нкл., була вису-
нута ще одна, на наш погляд, варта уваги кон-
цепція походження цієї назви від слова полов,
тобто полювання, оскільки в часи Запорожжя
береги Дніпра були вкриті густим лісом, де во-
дилося багато диких звірів [2].
Мало кому відомо, що мешканці сусідніх
губерній м. Катеринослав називали Невінча-
ною губернією (тоді слово «губернія» часто
вживалося замість «губернське місто») [14,
с. 175]. Така традиція – давати образливі
прізвиська мешканцям «чужих» міст і сіл та й
самим містам – характерна не тільки для по-
граничних територій, але й для всіх регіонів
України та інших слов’янських земель. В архіві
Я. Новицького зберігається запис під назвою
«Народные клички по губерниям» [13]. Тут у
коротких висловах подано влучні характерис-
тики сусідів, схоплено найбільш притаманні їм
риси: пихатість, брехливість, злодійкуватість,
корисливість («Москвичи – рака с звоном
встречали; береги карманы; Рязанцы – меш-
ком солнышко ловили; Орловские – 25 верст
с дубиной за громом гнались; Нижегородцы –
перепел корову съел; Ярославские – корову
на хату тащили траву есть; Курские – оборот-
ники (конокрады): идет в церковь и оборотьку
несет; Полтавцы – галушники» [13, арк. 12]).
http://www.etnolog.org.ua
І
подібно до того, як інші назви поселень Кате
І
подібно до того, як інші назви поселень Кате
ринославщини походять від прізвищ своїх заІринославщини походять від прізвищ своїх за
сновників: Гупалівка від Гупала, Котовка від Існовників: Гупалівка від Гупала, Котовка від
ін. [20, с. Іін. [20, с. 55]. І55].
Залюбовський також вважав, що наявІЗалюбовський також вважав, що наяв
ність полуниць не могла бути приводом для Іність полуниць не могла бути приводом для
назви хутора чи зимівника, бо вони в значній Іназви хутора чи зимівника, бо вони в значній
М
амбулі до спо
М
амбулі до спо
Коржа зазначає, що в 30–40
М
Коржа зазначає, що в 30–40-
М
-х рок
М
х рок
ст. багато було розмов з приводу топо
М
ст. багато було розмов з приводу топо
між любителями старовини,
М
між любителями старовини,
більшість дискутантів схилялися до думки,
М
більшість дискутантів схилялися до думки,
що це слово походить від імені найпершого її Мщо це слово походить від імені найпершого її
мешканця, який імовірно прозивався Половик, Ммешканця, який імовірно прозивався Половик,
подібно до того, як інші назви поселень КатеМподібно до того, як інші назви поселень Кате-М-
ринославщини походять від прізвищ своїх заМринославщини походять від прізвищ своїх за
сновників: Гупалівка від Гупала, Котовка від Мсновників: Гупалівка від Гупала, Котовка від
Залюбовський також вважав, що наявМЗалюбовський також вважав, що наяв
губерній м.Мгуберній м.
Ф
коп Гавриїл, член Одеського товариства історії
Ф
коп Гавриїл, член Одеського товариства історії
і старожитностей, людина, добре обізнана з іс Фі старожитностей, людина, добре обізнана з іс- Ф-
амбулі до спо Фамбулі до спо- Ф-
х рок Фх роках Фах
спростована в одній із заміток як історично не
Ф
спростована в одній із заміток як історично не
правдива: половці кочували на Півдні України
Ф
правдива: половці кочували на Півдні України
в ХІ
Ф
в ХІ ст. [2, с.
Ф
ст. [2, с.
ховався під криптонімом Д.
Ф
ховався під криптонімом Д.
нута ще одна, на наш погляд, варта уваги конФнута ще одна, на наш погляд, варта уваги кон
цепція походження цієї назви від слова Фцепція походження цієї назви від слова
тобто Фтобто полюванняФполювання
береги Дніпра були вкриті густим лісом, де воФбереги Дніпра були вкриті густим лісом, де во
дилося багато диких звірів [2].Фдилося багато диких звірів [2].
Мало кому відомо, що мешканці сусідніх ФМало кому відомо, що мешканці сусідніх
Е
знаходяться на цих ґрунтах [4, №
Е
знаходяться на цих ґрунтах [4, №
Сам же вчений був прихильником версії похо
Е
Сам же вчений був прихильником версії похо
дження слова
Е
дження слова Половиця
Е
Половиця
[4, № Е[4, № 7, с. Е7, с. 62; Е62; 4, №Е4, № 15, Е15, Еспростована в одній із заміток як історично неЕспростована в одній із заміток як історично не
правдива: половці кочували на Півдні України Еправдива: половці кочували на Півдні України
ст. [2, с. Ест. [2, с. 178Е178]. Натомість автором, який Е]. Натомість автором, який
ховався під криптонімом Д.Еховався під криптонімом Д.
нута ще одна, на наш погляд, варта уваги конЕнута ще одна, на наш погляд, варта уваги кон
46
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2016
«Невінчаними» обзивали катеринославців і
херсонців. Таке прізвисько було надзвичайно
образливим, хоча мало реальне історичне під-
ґрунтя. Це засвідчує Мартин Власович Кра-
вець, згадуючи випадок, який стався з ним на
базарі в Херсоні. Купуючи груші в перекупки,
він розрахувався паперовими грішми, за що
був ображений такими словами: «“З якої ти гу-
берні?” – “З Катеринославської”, – кажу. –
“А, це з Невінчаної, тим-то ви і щоту не знаєте”
[Тут яскраво виражена опозиція “свій – чу-
жий”. – Л. І.]. – “А ви, – кажу, – розумні?
У нас в губернії тіко одна балка Невінчана,
а у вас скрізь продають тютюн під церквами”.
Взяв – і вернув їй груші» [14, с. 175].
Зі слів М. Кравця переконуємося, що
назва ця була досить поширена в народі
(«Катерино слав спрежду звали Половицею,
бо так звали слободу, де тепер город, а інчі
звали його “Невінчаною губернією”»). Проте
маємо зазначити, що ця назва була й історично
зумовлена: «А за що ж, діду, балку прозвали
Невінчаною?» – «Та все ж за те, що колись
там люди жили невінчані. Попервах город був
зовсім малий, то сюди, було, і находять салда-
ти, салдатки, бродяги всякі, кацапня... Інчий
жінку, дітей кине, інча – чоловіка; їх ніхто тут
не питав, відкіль і хто. В норах, було, і кала-
тають вік. Народ був все голий та розпутній...
Покойний запорожець Берлим розказував, що
у їх не було оцього поганого звичаю лаяться
так, як тепер: тепер мала дитина – і та гне по
матерщині; все зайшло до нас від кацапів з тієї
Невінчаної балки. У запорожців – “єретичний
син”, “єретична душа”, “скурвий син”, “копанка
або сто копанок чортів” – це найбільша лай-
ка. Вони [запорожці. – Л. І.] більше через цю
лайку та розпутство і перебралися із Полови-
ці в Михайлівку та Краснополь» [14, с. 175].
Версію діда М. Кравця доповнює І. Манжура
в замітці «Невенчанная балка» [8], зауважив-
ши, що Катеринослав спіткала доля всіх окра-
їнних міст імперії, куди стікалися втікачі-бур-
лаки, ховаючись від кріпацтва.
На кінець ХІХ ст. ще існували окремі сло-
боди Старі Койдаки та Нові Койдаки – їх наз-
ви фігурують у багатьох наративах, записаних
Я. Новицьким; чимало респондентів ученого
походять з містечка Нові Койдаки. Досить
процитувати декілька фрагментів: «Чаще дру-
гих Кравец вспоминает запорожца Семена
Берлима, жившего в Новых Койдаках» [14,
с. 256]; «Скоту у кожного [запорожця. – Л. І.]
було чимало, то оце пожене в Половицю або
Кайдак, продасть, та й є у його і тютюн, і харчі»
[14, с. 259]; «Давно діло було в Койдаках» [14,
с. 340]; «Ще не було села Камнянки, а в Старіх
Койдаках (в трех верстах ниже Каменки) шин-
кував мужик» [14, с. 228] тощо. Уродженцем
Нових Койдаків був оповідач М. Заїка-Кра-
вець, про якого йшлося вище. Однак важливих
історичних відомостей про ці населені пункти
майже нема. Можливо, тому що їх заснування
не пов’язане безпосередньо із запорожцями,
культ яких і досі розвинений у Степовій Украї-
ні. Та й виникли вони значно давніше. Лише
в історичній літературі знаходимо трактування
назви Койдак / Кодак, що походить від найме-
нування Кодацького порога, семантика якої, як
зауважує історик Юрій Мицик, і досі спірна
[10, с. 56]. Першим вдався до її роз’яснення ві-
зантійський історик, імператор Костянтин Ба-
грянородний (905–959): «У червні вони виру-
шають у дорогу і спускаються згаданою річкою
Дніпро. Насамперед вони підходять до першо-
го порога, який називається Ессупи (Кодаць-
кий), що означає по-роськи і по-слов’янськи “не
спи”» [11, с. 31]. Філологи ХІХ ст. вважали, що
слово Кодак фіно-угорського походження, яке
в перекладі українською означає водоспад, а от
дніпропетровський краєзнавець Іван Савельєв
виводить його з тюркських мов, перекладаю-
чи як «поселення на горі» («кой» – поселення,
«даг» – гора) [10, с. 56].
Як відомо, 1635 року польська влада спо-
рудила на північній межі Запорожжя, на
правому березі Дніпра, над Кодацьким по-
рогом фортецю Кодак. Вона мала захищати
південно-східні кордони Речі Посполитої від
Османської імперії та ординських нападів.
Проте головне її призначення – контроль
над Запорожжям: перешкодити селянам-крі-
http://www.etnolog.org.ua
І
не питав, відкіль і хто. В
І
не питав, відкіль і хто. В
тають вік. Народ був все голий та розпутній... Ітають вік. Народ був все голий та розпутній...
Покойний запорожець Берлим розказував, що ІПокойний запорожець Берлим розказував, що
у їх не було оцього поганого звичаю лаяться Іу їх не було оцього поганого звичаю лаяться
так, як тепер: тепер мала дитинаІтак, як тепер: тепер мала дитина
матерщині; все зайшло до нас від кацапів з тієї Іматерщині; все зайшло до нас від кацапів з тієї
орожцівІорожців
М
маємо зазначити, що ця назва була й історично
М
маємо зазначити, що ця назва була й історично
о ж, діду, балку прозвали
М
о ж, діду, балку прозвали
а все ж за те, що колись
М
а все ж за те, що колись
там люди жили невінчані. Попервах город був
М
там люди жили невінчані. Попервах город був
зовсім малий, то сюди, було, і
М
зовсім малий, то сюди, було, і нах
М
находять салда
М
одять салда-
М
-
ти, салдатки, бродяги всякі, кацапня... Інчий Мти, салдатки, бродяги всякі, кацапня... Інчий
жінку, дітей кине, інча Мжінку, дітей кине, інча – чолМ– чоловіка; їх ніхто тут Мовіка; їх ніхто тут
не питав, відкіль і хто. В Мне питав, відкіль і хто. В норМнорах, було, іМах, було, і калМкалаМа-М-
тають вік. Народ був все голий та розпутній... Мтають вік. Народ був все голий та розпутній...
Покойний запорожець Берлим розказував, що МПокойний запорожець Берлим розказував, що
у їх не було оцього поганого звичаю лаяться Му їх не було оцього поганого звичаю лаяться
– і тМ– і т
зантійський історик, імператор Костянтин БаМзантійський історик, імператор Костянтин Ба
Ф
інч
Ф
інчі
Ф
і
звали його “Невінчаною губернією”»). Проте Фзвали його “Невінчаною губернією”»). Проте
маємо зазначити, що ця назва була й історично Фмаємо зазначити, що ця назва була й історично
о ж, діду, балку прозвали Фо ж, діду, балку прозвали
а все ж за те, що колись Фа все ж за те, що колись Ф
історичних відомостей про ці населені пункти
Ф
історичних відомостей про ці населені пункти
майже нема. Можливо, тому що їх заснування
Ф
майже нема. Можливо, тому що їх заснування
не пов’язане безпосередньо із запорожцями,
Ф
не пов’язане безпосередньо із запорожцями,
культ яких і досі розвинений у Степовій Украї
Ф
культ яких і досі розвинений у Степовій Украї
ні. Та й виникли вони значно давніше. Лише Фні. Та й виникли вони значно давніше. Лише
в історичній літературі знаходимо трактування Фв історичній літературі знаходимо трактування
назви Фназви КойдакФКойдак / Ф/
нування Кодацького порога, семантика якої, як Фнування Кодацького порога, семантика якої, як
зауважує історик Юрій Мицик, іФзауважує історик Юрій Мицик, і
[10, с.Ф[10, с.
Е
тре
Е
трех верстах ниже Каменки) шин
Е
х верстах ниже Каменки) шин
кував мужик» [14, с.
Е
кував мужик» [14, с.
Е
Нових Койдаків був оповідач М.
Е
Нових Койдаків був оповідач М.
вець, про якого йшлося вище. Однак важливих Евець, про якого йшлося вище. Однак важливих
історичних відомостей про ці населені пункти Еісторичних відомостей про ці населені пункти
майже нема. Можливо, тому що їх заснування Емайже нема. Можливо, тому що їх заснування
не пов’язане безпосередньо із запорожцями, Ене пов’язане безпосередньо із запорожцями,
культ яких і досі розвинений у Степовій УкраїЕкульт яких і досі розвинений у Степовій Украї
ні. Та й виникли вони значно давніше. Лише Ені. Та й виникли вони значно давніше. Лише
47
З історії науки
пакам та реєстровим козакам втікати на Січ,
а запорожцям – виходити в Україну; блоку-
вати всі шляхи та переправи, що зв’язували
Січ з Україною, запобігти перевезенню боє-
припасів та провіанту; завадити козацьким
походам на море [1; 6; 9; 10; 17]. Будували
фортецю реєстрові козаки та селяни, а також
полонені татари, під керівництвом двох видат-
них інженерів: Гійома Левассера де Боплана
та Фрідріха Гетканта.
Комендант фортеці чинив усілякі утиски
запорожцям: закрив їм доступ до Дніпра в
районі Кодака, заборонив рибальство і полю-
вання, порушників заковував у залізні обручі
та саджав у льохи [10, с. 58–59; 6; 1, с. 292–
293]. Тож не випадково того самого року фор-
теця була зруйнована повсталими реєстровими
козаками на чолі з гетьманом Іваном Сулимою.
Про ці події в народі склали історичну піс-
ню (умовна назва «Про Сулиму, Павлюка,
ще й про Яцька Остряницю» [19, с. 85–87]),
яку записав Федір Дніпровський у верес-
ні 1928 року в Харкові від відомого кобзаря
Петра Семеновича Древченка [19, с. 580; 16,
с. 223]. Не виключено, що вона є творчістю
самого П. Древченка, бо пісня має літератур-
ний характер і відома лише в одному варіан-
ті. На це звернув увагу і фольклорист Марко
Плісецький, хоча загалом він не сумнівається
в автентичності твору [16, с. 225]. Однак до-
статньо процитувати початок пісні, щоб впев-
нитися в її штучному походженні:
Не схотіли пани-ляхи
Попустити й трохи,
Щоб їздили в Січ бурлаки
Та й через пороги.
Спорудили над Кодаком
Город-кріпосницю,
Ще прислали в Кодак військо,
Чужу-чужаницю... [19, с. 85].
Нагадуємо, що пісня записана від уро-
дженця передмістя Харкова (селище Залю-
тине) [19, с. 580], і ніхто не зафіксував нічого
подібного в околицях м. Катеринослава, що
вельми показово.
У 1639 році фортеця Кодак була знову від-
будована, розширена і укріплена, стала не-
приступною, адже збудована була за останнім
словом європейського фортифікаційного мис-
тецтва [10, с. 58]. Історик Ю. Мицик запев-
няє, що саме від Кодака слід починати історію
м. Дніпропетровська, адже, як свідчать наве-
дені ним архівні документи, у фортеці був не
лише католицький монастир, але й православ-
на церква, навколо неї виросло передмістя, де
жили ремісники, купці й хлібороби [10, с. 58],
всередині замку також було повно мазанок,
а над самим Дніпром – базар, де продавали
ремені та інший дріб’язок [10, с. 61; 9, с. 247;
17, с. 96–98].
Нагляд за фортецею здійснював коронний
гетьман Речі Посполитої Станіслав Конец-
польський, який у липні 1639 року скликав туди
реєстрову козацьку старшину, серед якої був і
чигиринський сотник Богдан Хмельницький.
На запитання гетьмана, що вони думають про
цю неприступну твердиню, Б. Хмельниць-
кий відповів латинським афоризмом: «Рукою
створене рукою й руйнується» [1, с. 294; 10,
с. 62]. І справді, незабаром, а саме 1 жовтня
1648 року, козаки Б. Хмельницького взяли
Кодак, і до 1656 року він підпорядковувався
канцелярії гетьмана, а з 1656 року перейшов у
володіння Коша Запорозької Січі [10, с. 66–
67; 9, с. 247; 1, с. 295], у віданні якого зали-
шався аж до зруйнування Січі 1775 року, і весь
цей час відігравав надзвичайно важливу роль
в обороні південних кордонів України.
У 1708–1709 роках запорожці підтрима-
ли повстання Івана Мазепи, і за це Старий
Кодак і Новий Кодак, а також і сама Чор-
томлицька Січ, були спалені й зруйновані ка-
ральними гарнізонами Петра І [10, с. 72–73].
Остаточна руйнація фортеці була здійсне-
на кримським ханом у 20-х роках ХVІІІ ст.
[10, с. 73].
Та хоч Старий Кодак і втратив своє вій-
ськове значення, але поступово розвивалося
засноване поруч з ним однойменне селище,
яке існує і досі. Про його історію розповіда-
ли Олег Репан, Валентин Старостін та Олек-
http://www.etnolog.org.ua
І
ті. На це звернув увагу і фольклорист Марко
І
ті. На це звернув увагу і фольклорист Марко
Плісецький, хоча загалом він не сумнівається ІПлісецький, хоча загалом він не сумнівається
в автентичності твору [16, с.Ів автентичності твору [16, с.
статньо процитувати початок пісні, щоб впевІстатньо процитувати початок пісні, щоб впев
нитися в її штучному походженні:Інитися в її штучному походженні:
Не схотіли пани-ляхиІНе схотіли пани-ляхи
Попустити й трохи,ІПопустити й трохи,
М
яку записав Федір Дніпровський у верес
М
яку записав Федір Дніпровський у верес
року в Харкові від відомого кобзаря
М
року в Харкові від відомого кобзаря
Петра Семеновича Древченка [19, с.
М
Петра Семеновича Древченка [19, с. 580
М
580; 16,
М
; 16,
223]. Не виключено, що вона є творчістю
М
223]. Не виключено, що вона є творчістю
Древченка, бо пісня має літературМДревченка, бо пісня має літератур-М-
ний характер і відома лише в одному варіанМний характер і відома лише в одному варіан-М-
ті. На це звернув увагу і фольклорист Марко Мті. На це звернув увагу і фольклорист Марко
Плісецький, хоча загалом він не сумнівається МПлісецький, хоча загалом він не сумнівається
в автентичності твору [16, с.Мв автентичності твору [16, с. 225М225]. Однак доМ]. Однак до
статньо процитувати початок пісні, щоб впевМстатньо процитувати початок пісні, щоб впев
1648М1648
Кодак, іМКодак, і
Ф
Про ці події в народі склали історичну піс
Ф
Про ці події в народі склали історичну піс-
Ф
-
ню (умовна назва «Про Сулиму, Павлюка, Фню (умовна назва «Про Сулиму, Павлюка,
85– Ф85–87]), Ф87]),
яку записав Федір Дніпровський у верес Фяку записав Федір Дніпровський у верес- Ф-
року в Харкові від відомого кобзаря Фроку в Харкові від відомого кобзаря
Нагляд за фортецею здійснював коронний
Ф
Нагляд за фортецею здійснював коронний
гетьман Речі Посполитої Станіслав Конец
Ф
гетьман Речі Посполитої Станіслав Конец
польський, який у липні 1639
Ф
польський, який у липні 1639
реєстрову козацьку старшину, серед якої був і
Ф
реєстрову козацьку старшину, серед якої був і
чигиринський сотник Богдан Хмельницький. Фчигиринський сотник Богдан Хмельницький.
На запитання гетьмана, що вони думають про ФНа запитання гетьмана, що вони думають про
цю неприступну твердиню, Б.Фцю неприступну твердиню, Б.
кий відповів латинським афоризмом: «Рукою Фкий відповів латинським афоризмом: «Рукою
створене рукою й руйнується» [1, с.Фстворене рукою й руйнується» [1, с.
с.Фс. 62]. ІФ62]. І
Е
всередині замку також було повно мазанок,
Е
всередині замку також було повно мазанок,
над самим Дніпром
Е
над самим Дніпром
ремені та інший дріб’язок [10, с.
Е
ремені та інший дріб’язок [10, с.
96–98]. Е96–98].
Нагляд за фортецею здійснював коронний ЕНагляд за фортецею здійснював коронний
гетьман Речі Посполитої Станіслав КонецЕгетьман Речі Посполитої Станіслав Конец
польський, який у липні 1639Епольський, який у липні 1639Ереєстрову козацьку старшину, серед якої був і Ереєстрову козацьку старшину, серед якої був і
чигиринський сотник Богдан Хмельницький. Ечигиринський сотник Богдан Хмельницький.
48
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2016
сандр Харлан у розвідці «Коріння міста» [17,
с. 85–109].
У 1645 році був заснований Новий Кодак,
містечко, що розвинулося на місці давнього
поселення біля дніпровського перевозу [17,
с. 209–210; 9, с. 247], тоді ж була збудована
в ньому православна церква і козацька форте-
ця. Про Новий Кодак, його історію, згадував
славнозвісний запорожець Микита Корж [20,
с. 92], також про це містечко детально розка-
зано у вищезгаданій розвідці [17, с. 110–121].
Наприкінці ХVІІ – у середині ХVІІІ ст.
між Старим Кодаком і Новим Кодаком (від-
стань 25 км) з’явився ряд нових козацьких по-
селень: Лоцманська Кам’янка, Мандриківка,
Половиця, Новобогородицька фортеця, які
дали початок окремим районам сучасного Дні-
пропетровська [9, с. 247]. У часи Нової (Під-
пільнянської) Січі (1734–1775) Старий Кодак
адміністративно підпорядкували Новому Ко-
дакові, який у той період став центром Кодаць-
кої паланки і великим, як на той час, містом,
що відігравало вагому роль у регіоні [10, с. 73].
Кодацька паланка була однією з найбільш за-
люднених і економічно розвинених частин За-
порожжя. У її межах розташовувалося більше
тисячі зимівників, що належали найбагатшим
запорожцям, тут проживало й 673 родини
«посполитих» козаків. У віданні цієї паланки
знаходилися найбільші населені пункти ре-
гіону: Старий Кодак, Половиця, Микитине
(згодом – Нікополь), Тарамське, Карнаухів-
ка, Тритузне, Романкове, Бородаївка, Ми-
шурин Ріг, Комісарівка, Лихівка, Томаківка.
У м. Новий Кодак була резиденція паланкової
старшини на чолі з полковником. Воно також
мало досить потужні укріплення, власну кан-
целярію і було значним торговим центром [15].
Тут розташовувалися паланковий суд, школа,
Свято-Микільська церква [12].
Про важливість м. Нові Койдаки як цен-
тру козацької паланки, що не втратив сво-
го значення і в пізніші часи, розповідає дід
М. Кравець: «В Новіх Койдаках умерла баба
Іванчиха, їй було більше ста год. Розказува-
ла покойна, шо дівчиною вона бачила царицю
Катерину. Тоді в Новіх Койдаках був город,
був і земський суд, і вона тут і остановилась со
всім своїм хлотом. С Койдаків поїхала в Поло-
вицю, а там жили самі запорожці» [14, с. 254].
У 1784 році Катерина ІІ наказала перенес-
ти на ці землі губернський центр під назвою
Катеринослав. Він мав бути розташований на
місці слободи Половиця, а Старий Кодак і Но-
вий Кодак повинні були утворити передмістя.
З того часу вони існували під дещо зміненими
назвами: Старі Койдаки, Нові Койдаки [9,
с. 247; 12]. Саме ці назви й фігурують у фольк-
лорних наративах, записаних Я. Новицьким.
У фольклорі збереглася пам’ять про ко-
зацькі укріплення, що були в Старому Кодаку
і Новому Кодаку. Так, М. Кравець-Заїка роз-
повідає: «Запорожці жили скрізь по Дніпру,
в Великому Лузі, по степах і в городках. У нас
називають тепер “майдани”, а у запорожців –
то були “городки”. Такі городки і тепер єсть в
Cтаріх Койдаках, на Підгороднянськім степу,
під Петриківкою [села Новомосковського по-
віту. – Л. І.]. Городки обнесені були високим
валом, а в тім місці, куди входить, – стояло
по бокам два високіх стовпа. В саміх городках
жили запорозькі старшини. Було, кому єсть
діло до старшин, іди в кріпость дорогою, а як
тіко поліз через вал, зараз підскочать кабич-
ники [кухарі чи їх помічники. – Л. І.] і ну ки-
ями: “Не ходи, єретичний сину, навпростець,
ходи у ворота!”» [14, с. 256].
Про важливу роль Кодацької фортеці в за-
хисті мирного населення від набігів татарських
орд розповідали мешканці сіл Лоцманська
Кам’янка та Язикове Катеринославського по-
віту Осип Омельченко (запис від 28 травня
1875 р.) та 88-річний Трохим Ковбаса (запис
від 6 липня 1886 р.) [14, с. 228–229]. Йдеть-
ся про могилу Сторожову, розташовану в степу
поблизу селища Старий Кодак Катеринослав-
ського повіту. «В старину були набіги. В робо-
че времня, в жнива, стоїть, було козак з віхою
на Сторожовій могилі і дивиться кругом, бо з
неї видать скрізь. То оце як забаче було, що йде
орда, то він віху об землю і тіка в Кайдацьку
кріпость [варіант: “він віху об землю, сідає
http://www.etnolog.org.ua
І
запорожцям, тут проживало й 673
І
запорожцям, тут проживало й 673
«посполитих» козаків. УІ«посполитих» козаків. У
знаходилися найбільші населені пункти реІзнаходилися найбільші населені пункти ре
гіону: Старий Кодак, Половиця, Микитине Ігіону: Старий Кодак, Половиця, Микитине
– Нікополь), Тарамське, КарнаухівІ– Нікополь), Тарамське, Карнаухів
ка, Тритузне, Романкове, Бородаївка, МиІка, Тритузне, Романкове, Бородаївка, Ми
шурин Ріг, Комісарівка, Лихівка, Томаківка. Ішурин Ріг, Комісарівка, Лихівка, Томаківка.
М
дакові, який у той період став центром Кодаць
М
дакові, який у той період став центром Кодаць
кої паланки і великим, як на той час, містом,
М
кої паланки і великим, як на той час, містом,
що відігравало вагому роль у регіоні [10, с.
М
що відігравало вагому роль у регіоні [10, с. 73]
М
73]
Кодацька паланка була однією з найбільш за
М
Кодацька паланка була однією з найбільш за-
М
-
люднених і економічно розвинених частин За
М
люднених і економічно розвинених частин За-
М
-
ежах розташовувалося більше Межах розташовувалося більше
тисячі зимівників, що належали найбагатшим Мтисячі зимівників, що належали найбагатшим
запорожцям, тут проживало й 673Мзапорожцям, тут проживало й 673 родМродини Мини
«посполитих» козаків. У М«посполитих» козаків. У відМвіданні цієї паланки Манні цієї паланки
знаходилися найбільші населені пункти реМзнаходилися найбільші населені пункти ре
гіону: Старий Кодак, Половиця, Микитине Мгіону: Старий Кодак, Половиця, Микитине
– Нікополь), Тарамське, КарнаухівМ– Нікополь), Тарамське, Карнаухів
жили запорозькі старшини. Було, кому єсть Мжили запорозькі старшини. Було, кому єсть
Ф
і Новому Кодаку. Так, М.
Ф
і Новому Кодаку. Так, М.
Ф
пільнянської) Січі (1734–1775) Старий Кодак
Ф
пільнянської) Січі (1734–1775) Старий Кодак
адміністративно підпорядкували Новому Ко Фадміністративно підпорядкували Новому Ко- Ф-
дакові, який у той період став центром Кодаць Фдакові, який у той період став центром Кодаць- Ф-
кої паланки і великим, як на той час, містом, Фкої паланки і великим, як на той час, містом,
73] Ф73] Ф
повідає: «Запорожці жили скрізь по Дніпру,
Ф
повідає: «Запорожці жили скрізь по Дніпру,
в
Ф
в Великому Лузі, по степах і в городках. У нас
Ф
Великому Лузі, по степах і в городках. У нас
називають тепер “майдани”, а
Ф
називають тепер “майдани”, а
то були “городки”. Такі городки і тепер єсть в Фто були “городки”. Такі городки і тепер єсть в
Cтаріх Койдаках, на Підгороднянськім степу, ФCтаріх Койдаках, на Підгороднянськім степу,
під Петриківкою [села Новомосковського поФпід Петриківкою [села Новомосковського по
віту.Фвіту. – Ф– Л. ІФЛ. І.]. Городки обнесені були високим Ф.]. Городки обнесені були високим
валом, аФвалом, а
по бокам два високіх стовпа. ВФпо бокам два високіх стовпа. В
Е
247; 12]. Саме ці назви й фігурують у фольк
Е
247; 12]. Саме ці назви й фігурують у фольк
лорних наративах, записаних Я.
Е
лорних наративах, записаних Я.
фольклорі збереглася пам’ять про ко
Е
фольклорі збереглася пам’ять про ко
зацькі укріплення, що були в Старому Кодаку Езацькі укріплення, що були в Старому Кодаку
і Новому Кодаку. Так, М.Еі Новому Кодаку. Так, М. КраЕКраЕповідає: «Запорожці жили скрізь по Дніпру, Еповідає: «Запорожці жили скрізь по Дніпру,
Великому Лузі, по степах і в городках. У нас ЕВеликому Лузі, по степах і в городках. У нас
називають тепер “майдани”, аЕназивають тепер “майдани”, а
то були “городки”. Такі городки і тепер єсть в Ето були “городки”. Такі городки і тепер єсть в
49
З історії науки
на коня і дає знать в Койдацьку кріпость”. –
Л. І.]. Люди було в степу все поглядають на
віху, углядять, було, що віхи нема, та втікають
і собі в кріпость. Віху ту далеко було видно,
бо й віха висока, й могила висока» [14, с. 228].
Цікавим доповненням до сказаного є розпо-
відь діда Т. Ковбаси: «На Койдацькім степу
єсть висока могила, звуть її Сторожовою. За
нашіх прадідів там стояли гардони – запороз-
ька сторожа. Хто б не був на степу, всяк по-
глядує на ту могилу, бо на ній стояла віха. Як
віха стоїть – жни, коси, громадь; як тіко віха
похилилась – ото вже хватай дітей, займай
скот і мерщі в кріпость, бо орда вже недалеко!
З могили добре видно всі округи. Запорожці
як побачать було дим, куряву або звір, птиця
полохається в степу, – ото вже й знають, від-
кіль суне орда» [14, с. 228–229].
Як уже зазначалося, з 1784 року розпоча-
лося будівництво м. Катеринослава, яке за час
своєї історії змінило ще декілька назв: Ново-
російськ, Січеслав, Дніпропетровськ. Наз-
ва Січеслав проіснувала недовго, з 1918 по
1926 рік, виникла і закріпилася вона в середо-
вищі інтелігенції й досі вживається патріотич-
но налаштованими мешканцями міста – пред-
ставниками науки, культури та бізнес-еліти.
Як свідчить професор Ю. Мицик, у часи
німецької окупації місто було перейменовано
в Дніпрослав, хоча архівних документів про
це нема. Були й більшовицькі варіанти назви.
Так, після смерті В. Леніна місто збиралися
назвати Ленінградом, Жовтнєславом, Октяб-
рєславом, Пролєтарськславом тощо, аж поки
не закріпилася назва Дніпропетровськ 1.
Нині в Дніпропетровську збережена істо-
рична топоніміка в назвах окремих районів:
Половиця (центр), Лоц-Кам’янка, Мандри-
ківка, Нові Койдаки. Селище Старі Кодаки
розташоване приблизно за 20 км від обласного
центру.
***
Коли готувалася до друку ця стаття,
19 травня 2016 року Верховна Рада України
перейменувала м. Дніпропетровськ на Дніпро.
Це вже сьома назва і, між іншим, справжня,
народна – так його називали не лише міщани,
але й мешканці всієї області в побутовому мов-
ленні навіть у радянські часи. Тепер ця тра-
диція узаконена, сподіваємось, уже назавжди.
1. Апанович О. М. Кодак. Фортеця // Апано-
вич О. М. Козацька енциклопедія для юнацтва:
Книга статей про історичне буття українського
козацтва / Олена Апанович ; упоряд., текстол.
підгот. О. Яремійчук ; наук. ред., авт. післямови
Ю. Мицик. – Київ : Веселка, 2009. – С. 292–296.
2. Д. Нкл. Откуда произошло имя «Полови-
ца» / Д. Нкл. // Екатеринославский юбилейный
листок. – 1887. – № 19. – С. 178–179.
3. Залюбовский Г. А. Воспоминания Онуфрия
Осиповича Стешенка. – ІР НБУВ. – Ф. І, 4842,
2 арк.
4. [Залюбовский Г. А.] Заметки и поправки /
Ворониченко // Екатеринославский юбилейный
листок. – 1887. – № 7. – С. 61–62; № 15. –
С. 139–140.
5. Іваннікова Л. В. «Як москаля у шори убрать»:
фольклорні сюжети ХVІІ–ХХІ ст. про козацьку
«трикстеріаду» / Людмила Іваннікова // Слово і
час. – 2015. – № 10. – С. 76–85.
6. Лях С. Р. Зруйнування Кодака 1635 р. /
С. Р. Лях // Українське козацтво : Мала енцикло-
педія / кер. авт. кол. Ф. Г. Турченко ; відп. ред.
С. Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – Київ : Гене-
за ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – С. 207.
7. Манжура И. И. К вопросу о происхождении
слова «Половица» / И. Манжура // Екатерино-
славский юбилейный листок. – 1887. – № 11. –
С. 94–95.
8. Манжура И. И. Невенчанная балка /
Ив. М-ра // Екатеринославский юбилейный лис-
ток. – 1887. – № 14. – С. 125.
9. Мицик Ю. А. Кодак. Старий Кодак /
Ю. А. Мицик // Українське козацтво : Мала
енциклопедія / кер. авт. кол. Ф. Г. Турченко ;
відп. ред. С. Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. –
1 Цю інформацію надав у приватній розмові Ю. А. Мицик.
http://www.etnolog.org.ua
ІАпанович О. М ІАпанович О. М. Кодак. ФортецяІ. Кодак. ФортецяАпанович О. М. Кодак. ФортецяАпанович О. М ІАпанович О. М. Кодак. ФортецяАпанович О. М
Козацька енциклопедія для юнацтва: І Козацька енциклопедія для юнацтва:
Книга статей про історичне буття українського ІКнига статей про історичне буття українського
ена АпановичІена Апанович
Цю інформацію надав у приватній розмові Ю.
І
Цю інформацію надав у приватній розмові Ю.М
своєї історії змінило ще декілька назв: Ново
М
своєї історії змінило ще декілька назв: Ново
російськ, Січеслав, Дніпропетровськ. Наз
М
російськ, Січеслав, Дніпропетровськ. Наз
проіснувала недовго, з
М
проіснувала недовго, з 191
М
1918 по
М
8 по
рік, виникла і закріпилася вона в середо
М
рік, виникла і закріпилася вона в середо-
М
-
вищі інтелігенції й досі вживається патріотич
М
вищі інтелігенції й досі вживається патріотич-
М
-
М. Кодак. ФортецяМ. Кодак. Фортеця
Цю інформацію надав у приватній розмові Ю.М Цю інформацію надав у приватній розмові Ю.
Ф
розпоча
Ф
розпоча-
Ф
-
еринослава, яке за час Феринослава, яке за час
своєї історії змінило ще декілька назв: Ново Фсвоєї історії змінило ще декілька назв: Ново- Ф-
російськ, Січеслав, Дніпропетровськ. Наз Фросійськ, Січеслав, Дніпропетровськ. Наз- Ф-
8 по Ф8 по
центру.
Ф
центру.
Коли готувалася до друку ця стаття,
Ф
Коли готувалася до друку ця стаття,
19
Ф
19 травня 2016
Ф
травня 2016
перейменувала м.Фперейменувала м.
Це вже сьома назва і, між іншим, справжня, ФЦе вже сьома назва і, між іншим, справжня,
народнаФнародна – так його називали не лише міщани, Ф– так його називали не лише міщани,
алеФале й мешканці всієї області в побутовому мовФй мешканці всієї області в побутовому мовФленні навіть у радянські часи. Тепер ця траФленні навіть у радянські часи. Тепер ця тра
диція узаконена, сподіваємось, уже назавжди.Фдиція узаконена, сподіваємось, уже назавжди.
Е
рична топоніміка в назвах окремих районів:
Е
рична топоніміка в назвах окремих районів:
Половиця (центр), Лоц-Кам’янка, Мандри
Е
Половиця (центр), Лоц-Кам’янка, Мандри
ківка, Нові Койдаки. Селище Старі Кодаки
Е
ківка, Нові Койдаки. Селище Старі Кодаки
розташоване приблизно за 20Ерозташоване приблизно за 20
центру. Ецентру.
***Е***
Коли готувалася до друку ця стаття, ЕКоли готувалася до друку ця стаття,
травня 2016Етравня 2016 року Ероку Верховна Рада України ЕВерховна Рада України
ДніпЕДніп
50
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2016
Київ : Генеза ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. –
С. 247–248.
10. Мицик Ю. А. Кодацька фортеця / Юрій Ми-
цик // Хроніка 2000. – 2007. – Вип. 73. Дніпропет-
ровськ: Виміри історичної долі. – С. 55–75.
11. Мицик Ю. А. Наш край очима літописців /
Юрій Мицик // Хроніка 2000. – 2007. – Вип. 73.
Дніпропетровськ: Виміри історичної долі. –
С. 28–42.
12. Мицик Ю. А. Новий Кодак / Ю. А. Мицик //
Українське козацтво : Мала енциклопедія / кер.
авт. кол. Ф. Г. Турченко ; відп. ред. С. Р. Лях. –
Вид. 2-е, доп. і перероб. – Київ : Генеза ; Запоріж-
жя : Прем’єр, 2006. – С. 412.
13. Новицкий Я. П. Народные клички по гу-
берниям. – АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. –
Ф. 4-5, од. зб. 163, арк. 12.
14. Новицький Я. П. Твори: у 5-ти томах. Т. 2 /
Яків Новицький ; упоряд., передм. та комент.
Людмили Іваннікової. – Запоріжжя : ПП «АА
Тандем», 2007. – 510 с.
15. Олійник О. Л. Кодацька паланка / О. Л. Олій-
ник // Українське козацтво : Мала енциклопедія /
кер. авт. кол. Ф. Г. Турченко ; відп. ред. С. Р. Лях. –
Вид. 2-е, доп. і перероб. – Київ : Генеза ; Запоріж-
жя : Прем’єр, 2006. – С. 248–249.
16. Плісецький М. Українські народні думи:
Сюжети і образи / Марко Плісецький. – Київ :
УКСП «Кобза», 1994. – 364 с.
17. Репан О., Старостін В., Харлан О. Корін-
ня міста: Поселення ХVІ–ХVІІІ ст. в історії Дні-
пропетровська / Олег Репан, Валентин Старостін,
Олександр Харлан // Хроніка 2000. – 2007. –
Вип. 73. Дніпропетровськ: Виміри історичної
долі. – С. 85–286.
18. Скальковський А. О. Історія Нової Січі або
останнього Коша Запорозького / А. О. Скальков-
ський. – Дніпропетровськ : Січ, 1994. – 678 с.
19. Українські народні думи та історичні пісні /
упоряд. П. Д. Павлій, М. С. Родіна, М. П. Стель-
мах ; за ред. М. Т. Рильського і К. Г. Гуслистого. –
Київ : Вид-во АН УРСР, 1955. – 659 с.
20. Устное повествование бывшего запорож-
ца, жителя Екатеринославской губернии и уезда,
селения Михайловка, Никиты Леонтьевича Кор-
жа / [Б. а.]. – Одесса: в городской типографии,
1842. – 94 с.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
Ф
ла енциклопедія
Ф
ла енциклопедія /
Ф
/
Лях ФЛях. Ф. – Ф–
Київ
Ф
Київ
20.
Ф
20.
ца, жителя Екатеринославской губернии и уезда,
Ф
ца, жителя Екатеринославской губернии и уезда,
селения Михайловка, Никиты Леонтьевича Кор
Ф
селения Михайловка, Никиты Леонтьевича Кор
жа
Ф
жа / [Б.
Ф
/ [Б. а.].
Ф
а.]. – Од
Ф
– Од
1842.Ф1842. – 94Ф– 94 с.Фс. Е
– Дніпропетровськ
Е
– Дніпропетровськ
Українські народні думи та історичні пісні
Е
Українські народні думи та історичні пісні
упоряд. П.
Е
упоряд. П. Д.
Е
Д. Пав
Е
Павлій, М.
Е
лій, М.
; за ред. М. Е; за ред. М. Т.ЕТ. РиЕРильського і К.Ельського і К.
: Вид Е: Вид- Е-во А Ево АН УРСР, 1955.ЕН УРСР, 1955.
Устное повествование бывшего запорожЕУстное повествование бывшего запорож
ца, жителя Екатеринославской губернии и уезда, Еца, жителя Екатеринославской губернии и уезда,
селения Михайловка, Никиты Леонтьевича КорЕселения Михайловка, Никиты Леонтьевича Кор
– ОдЕ– Одесса: в городской типографии, Еесса: в городской типографии,
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202159 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:14:00Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Іваннікова, Л. 2025-03-03T16:20:13Z 2016 Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять/ Л. Іваннікова // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 3. — С. 42-50. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202159 81’373.2(477.63-25)+398.21 У статті порушено проблему консервативності усної народної традиції на прикладі історичної топоніміки м. Дніпропетровська (Дніпра). Простежено еволюцію назв міста і його околиць з ХVІІ ст. до сучасності, походження та фольклорне і наукове трактування ряду топонімів, їх збереженість у фольклорних та усноісторичних наративах і в дійсності. В статье поднята проблема консервативности устной народной традиции на примере исторической топонимики г. Днепропетровска (Днепра). Рассмотрены эволюция названий города и его окрестностей с ХVІІ в. до современности, происхождение, фольклорная и научная трактовка ряда топонимов, степень их сохранности в фольклорных и устноисторических нарративах, а также в действительности. The paper touches on the issue of conservatism of oral folk tradition by way of the example of the historical toponymy of Dnipropetrovsk (Dnipro). The authoress retraces the evolution of naming the city and its outskirts since the XVIIth century up to the present time, as well as the origin and folkloric and scientific interpretation of a number of toponyms, the degree of their preservation in folkloric and oral-historical narrations and in actuality. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії науки Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять Dnipropetrovsk – Polovytsia – Kodak: Folkloric and Historical Memory Article published earlier |
| spellingShingle | Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять Іваннікова, Л. З історії науки |
| title | Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять |
| title_alt | Dnipropetrovsk – Polovytsia – Kodak: Folkloric and Historical Memory |
| title_full | Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять |
| title_fullStr | Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять |
| title_full_unstemmed | Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять |
| title_short | Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять |
| title_sort | дніпропетровськ – половиця – кодак: фольклорна та історична пам’ять |
| topic | З історії науки |
| topic_facet | З історії науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202159 |
| work_keys_str_mv | AT ívanníkoval dnípropetrovsʹkpolovicâkodakfolʹklornataístoričnapamâtʹ AT ívanníkoval dnipropetrovskpolovytsiakodakfolkloricandhistoricalmemory |