Топоніміка сіл Северинівка, Хатки, Голубівка на Вінниччині та їхніх околиць

У статті проаналізовано топоніміку сіл Северинівка, Голубівка та Хатки Вінницької області. Зокрема, розглянуто мікротопоніми, гідроніми, ойконіми, залучено історичні джерела та приклади з усної народної творчості для аналізу походження кожного з них. Звернено увагу на семантичне наповнення топонімів...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Народна творчість та етнологія
Дата:	2016
Автор:	Зайцева, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2016
Теми:	Трибуна молодого дослідника
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202175
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Топоніміка сіл Северинівка, Хатки, Голубівка на Вінниччині та їхніх околиць / О. Зайцева // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 4. — С. 96-104. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859975800166547456
author	Зайцева, О.
author_facet	Зайцева, О.
citation_txt	Топоніміка сіл Северинівка, Хатки, Голубівка на Вінниччині та їхніх околиць / О. Зайцева // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 4. — С. 96-104. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	У статті проаналізовано топоніміку сіл Северинівка, Голубівка та Хатки Вінницької області. Зокрема, розглянуто мікротопоніми, гідроніми, ойконіми, залучено історичні джерела та приклади з усної народної творчості для аналізу походження кожного з них. Звернено увагу на семантичне наповнення топонімів досліджуваних сіл та їхніх околиць. В статье проанализирована топонимика сел Севериновка, Голубовка и Хатки Винницкой области. В частности, рассмотрены микротопонимы, гидронимы, ойконимы, использованы исторические источники и примеры из устного народного творчества для анализа происхождения каждого из них. Кроме того, обращено внимание на семантическое наполнение топонимов исследуемых сел и их окрестностей. The article deals with analyzing the toponyms of the villages of Severynivka, Holubivka, and Khatky (Vinnytsia Region). Particularly, there is a study of microtoponyms, hydronyms, and oikonyms. Historical sources and folkloric samples are attracted to the investigation of the origins of each of them as well. In addition, attention is paid to the semantic content of toponyms of the villages and their outskirts under consideration.
first_indexed	2025-12-07T16:23:30Z
format	Article
fulltext	96 ТОПОНІМІКА СІЛ СЕВЕРИНІВКА, ХАТКИ, ГОЛУБІВКА НА ВІННИЧЧИНІ ТА ЇХНІХ ОКОЛИЦЬ Ольга Зайцева УДК 81’373.21(477.44) У статті проаналізовано топоніміку сіл Северинівка, Голубівка та Хатки Вінницької області. Зокрема, розглянуто мікротопоніми, гідроніми, ойконіми, залучено історичні джерела та приклади з усної народної творчості для аналізу походження кожного з них. Звернено увагу на семантичне наповнення топонімів досліджуваних сіл та їхніх околиць. Ключові слова: топоніміка, топоніми, мікротопоніми, гідроніми, ойконіми. В статье проанализирована топонимика сел Севериновка, Голубовка и Хатки Винницкой области. В частности, рассмотрены микротопонимы, гидронимы, ойконимы, использованы исторические источники и примеры из устного народного творчества для анализа происхождения каждого из них. Кроме того, обращено внимание на семантичес- кое наполнение топонимов исследуемых сел и их окрестностей. Ключевые слова: топонимика, топонимы, микротопонимы, гидронимы, ойконимы. The article deals with analysing toponyms of the villages of Severynivka, Holubivka, and Khatky (Vinnytsia Region). Particularly, there is a study of microtoponyms, hydronyms, and oikonyms. Historical sources and folkloric samples are attracted to investigation of origins of each of them as well. In addition, the attention is paid to the semantic content of toponyms of the villages and their outskirts under consideration. Keywords: toponymy, toponyms, microtoponyms, hydronyms, oikonyms. Однією з важливих мовознавчих наук є ономастика, яка вивчає власні імена об’єктів: топоніми, антропоніми, зооніми тощо. Топо- нім – це власна назва будь-якого географіч- ного об’єкта. Топоніміка – розділ ономастики, що досліджує походження, значення та функ- ціонування топонімів. Наявність різних видів географічних об’єктів зумовила поділ топоні- мів на кілька груп: гідроніми, ойконіми, ороні- ми, мікротопоніми [16]. У статті проаналізовано мікротопоніми й гідроніми сіл Северинівка, Голубівка та Хат- ки, тобто назви малих географічних об’єктів, до яких належать найменування природних територій (річок, боліт, джерел, шляхів, полів, ставків, урочищ) та невеликих рукотворних об’єктів (вулиць, кутків села, доріг, криниць, кладовищ). Крім того, об’єктом нашого аналі- зу стали ойконіми – назви досліджуваних на- селених пунктів. Вивчення народних найменувань об’єктів простору є надзвичайно важливим для дослі- дження культури та історії українського на- роду. Адже топоніми засвідчують тривалість існування певної території, багатство народної творчості та дають можливість проаналізувати культурно-історичні цінності народу загалом. На жаль, багато топонімів на сьогодні вже зникли або ж зникають з пам’яті народу. Тому однією з нагальних потреб є їхня фіксація за допомогою записів живого побутового мов- лення та вивчення за архівними документами. Останні, зокрема, є важливим джерелом на- шого дослідження, оскільки в них фігурують ті географічні назви, що зникли з мовної мапи. Село Северинівка та його околиці. Іс- торичні джерела повідомляють, що близько 1808 року власник маєтку Северин Орлов- ський зніс два невеликі поселення Молохів і Війтівці, а їхніх мешканців перевів на нове місце, назвавши його на свою честь Севери- нівкою [18, с. 520]. У праці М. Грушевсько- го «Барське староство...» зазначено, що до ХVІ ст. с. Війтівці мало назву Переволока [1, с. 173]. Зазвичай подібні топоніми вказують на місце найбільшого зближення двох судно- плавних річок, де суходолом між ними пере- тягали вантажі та човни. Справді, поблизу ко- лишнього с. Війтівці найбільше зближуються річки Рів та Мурафа, тому можна припустити, І географічних І географічних кілька Ікілька груп:Ігруп: мікротопонімиІмікротопоніми У статті ІУ статті проаналізованоІпроаналізовано гідроніми Ігідроніми сіл Ісіл СеверинівІСеверинів тобто Ітобто назвиІназви малихІмалих географічІгеографіч належатьІналежать найменувІнайменув (річок,І(річок, боліт,Іболіт, джерел,Іджерел, урочищ)Іурочищ) таІта невеликиІневелики кутківІкутків М мовознавч М мовознавчих М их власні М власні імена М імена об’єктів М об’єктів зооніми М зооніми тощо. М тощо. Топо М Топо будь-яког М будь-якого М о географіч М географіч- М - Топоніміка М Топоніміка – М – розділ М розділ ономастики М ономастики, М , походженМпоходження,Мня, значенняМзначення таМта функМфунк-М- топонімів. Мтопонімів. НаявністМНаявністьМь різнихМрізних видівМвидів географічних Мгеографічних об’єктів Моб’єктів зумовилаМзумовила поділМподіл топоніМтопоні-М- груп: Мгруп: гідронімиМгідроніми,М, ойконіми,Мойконіми, ороніМороні мікротопоніми Ммікротопоніми [16]. М[16]. проаналізованоМпроаналізовано мікротопонМмікротопон СеверинівМСеверинівка,Мка, ГолубівкМГолубівк географічМгеографіч допомогоюМдопомогоюФ гидронимы, Ф гидронимы, Severyni Ф Severynivka, Ф vka, Holubivk Ф Holubivk and Ф and oikonyms Ф oikonyms. Ф . Historica Ф Historical Ф l sources Ф sources addition Ф addition, Ф , the Ф the attentio Ф attention Ф n is Ф is paid Ф paid to Ф to the Ф the semantic Ф semantic nyms, Фnyms, hydronymsФhydronyms,Ф, oikonyms.Фoikonyms. наук Фнаук є Фє об’єктів Фоб’єктів: Ф: творчостіФтворчості таФта даютьФдають культурно-історичніФкультурно-історичні НаФНа жаль,Фжаль, зниклиФзникли абоФабо однієюФоднією Е досліджуваних Е досліджуваних Хатки Е Хатки Винницко Е Винницкой Е й области. Е области. историче Еисторические Еские источникиЕисточники иЕи примерыЕпримеры Кроме ЕКроме того, Етого, обращенЕобращеноЕо вниманиЕвниманиеЕе наЕна семантиЕсеманти гидронимы, Егидронимы, ойконимы.Еойконимы. Holubivk ЕHolubivka,Еa, andЕand KhatkyЕKhatky (VinnytsЕ(Vinnyts sourcesЕsources andЕand folkloriЕfolkloricЕc samplesЕsamples semanticЕsemantic contentЕcontent http://www.etnolog.org.ua 97 Трибуна молодого дослідника що в цьому місці здійснювалася така перепра- ва суходолом між цими двома річками. Коли ж переправи припинились, то й назва місцевості вийшла з ужитку. Найпершим кутком, який утворився в ново- створеному селі була Висідалка, адже саме сюди С. Орловський переселив мешканців сіл Молохів і Війтівці. І, вважаючи себе виселени- ми, жителі почали називати цю територію Ви- селки, а пізніше – Висідалка [5]. Є відомості, що куток названий за прізвищем першого по- селенця цієї місцини [2; 3]. Окрім вихідців з Молохова та Війтівців, згадують про пересе- ленців з невеликого хутора Козацька. Ось що розповіла про ті часи А. Дронь: «Як от пере- селяли село наше, воно було з трох сіл: Моло- хів, Козацька і Вітівці. Пан построїв, вулиця за Парком Висідалка називалась, так її назва- ли Висідалка і до сіх пор вона є. За Парком пан построїв хати і переселив всіх з тих сіл, зі- гнав всіх кріпаків в ті хати, поселив <...> Хати строїлись ближче до дороги, заборів не було, потому шо як осавула ходив значіть загадувати на роботу кріпакам – підійшов під вікно, по- стукав, сказав, шо на роботу, шо робити і пі- шов дальше, до хати не заходив, но під вікно. То даже заборів не було від вулиці <...> На Висідальці – це перша вулиця за муром <...> А потом вже <...> село розстроїлося більше. А село <...> кінчалося оце там, де та Банда- шівка <...> Вже кладбіще там було, це за се- лом. А це вже село розстроїлося тепер вже» [9]. Усе, що залишилося від колишніх посе- лень, об’єднаних у Северинівку, – це історич- на пам’ять. На сьогодні назву Молохів мають поле та яр біля нього. Поблизу поля розташо- ваний ліс Козацька. Поле, на якому в минуло- му були Війтівці, дістало таку саму назву. Ліс біля нього – Війтівський. Поблизу Межи- рова, згідно з документами XVI ст., існував ще й Молохівський ліс [1, с. 3]. Можна лише припустити, що сучасний ліс Козацька це і є Молохівський ліс. У праці «Археологічна карта Подільської губернії» (1901) Є. Сіцинського згадано уро- чище Висідалка-Грабча. Тут житель с. Севе- ринівка Г. Венгрженовський у 1896–1898 ро- ках відкрив стоянку часів кам’яної доби, де зібрали серію крем’яних та кам’яних знарядь праці. Їх передали до археологічного музею в Кам’янці-Подільському [17, с. 28]. З Висідалкою межує територія, яку місцеві жителі називають Панський Парк. Воно й не дивно, адже тут, на березі р. Рів, майстер са- дово-паркового мистецтва ірландець Діонісій Макклер у 1814 році заклав розкішний парк навколо панського маєтку: «Там склон був сюди до вулиці [Карапатинської. – О. З.], від маєтку сюди до низу, то там були такі тє- раси. На тих тєрасах, значить, були посадя- ні, пахуча вишня така китайська, гарно всьо було зроблено <...> Дуже багато було таких дерев: кедри були, коркове дерево було в нас в парку – такі були ізискані дерева <...> Но зара його вже нема нічо» [9]. У парку, вздовж берега річки, розташовані три великі природ- ні камені, які мають назву Камінь Любові (Любві), Камінь Зустрічі та Камінь Розлу- ки. У 1936 році палацово-парковий комплекс переобладнали під кістково-туберкульозний санаторій. Тому останнім часом цю територію називають ще й Санаторій (Санаторія) [5]. Отже, на схід від Парку розташована Ви- сідалка, а от із західної сторони – вулиця Ка- рапатинська [9]. Крайній західний куток села має назву Піддубина. Він розташований біля місця, де колись був дубовий ліс – Дубини (на жаль, ліс був повністю вирізаний) [5]. Звідси і утво- рилася така назва: «Казали, шо такі дуби були, шо доставали людям до заборів, а вули- ця широченна. То ті чехи всю ту Дубину ви- рубали, витесали рунди (такі блоки квадратні) і відправляли за границю. І вивезли всю ту Дубину. Тіки тут, де автобусна [автобусна зу- пинка. – О. З.], було лишилося чотири дуби, величезні грубі дуби, но потом вони десь тоже всохли. А тут, де на автобусні, то тут лісник жив, була лісникова хата там» [9]. Нині тут розташоване селище Хлібзавод. Загалом на Піддубині зараз пролягають три вулиці: Когутова, Мухова та Жидова. І А село <...> І А село <...> шівка <...> Ішівка <...> ВжеІВже лом. Ілом. А це ІА це вже Івже селоІсело розстроїІрозстрої Усе, ІУсе, що Іщо залишилосяІзалишилося об’єднанихІоб’єднаних уІу СевериніІСеверині пам’ять. Іпам’ять. На ІНа сьогодніІсьогодні назвуІназву біля Ібіля нього.Інього. ПоблизуІПоблизу Козацька.ІКозацька. Поле,ІПоле, дісталоІдістало М заборів М заборів значіть М значіть загадува М загадува підійшов М підійшов під М під вікно, М вікно, по М по роботу, М роботу, шо М шо робити М робити і М і пі М пі- М - не М не заходив, М заходив, но М но під М під вікно. М вікно. не Мне булоМбуло відМвід вулиці <.Мвулиці <...>М..> НаМНа це Мце перша Мперша вулицяМвулиця заМза муром <...Ммуром <...>М> вже <...> Мвже <...> селоМсело розстроїМрозстроїлосяМлося більше.Мбільше. кінчалос Мкінчалося Мя оцеМоце там,Мтам, деМде таМта БандаМБанда кладбіщеМкладбіще тамМтам було,Мбуло, цеМце заМза розстроїМрозстроїлосяМлося теперМтепер вже»Мвже» залишилосяМзалишилося відМвід колишніхМколишніх СевериніМСеверинівку, –Мвку, – сідалка,Мсідалка, Ф Парком Ф Парком сіл, Фсіл, зі Фзі- Ф- <...> Ф <...> Хати ФХати не Фне було, Фбуло, загадува Фзагадувати Фти - Ф- пахуча Ф пахуча було Ф було зроблено <...> Ф зроблено <...> дерев: Ф дерев: кедри Ф кедри були, Ф були, в Ф в парку – Ф парку – такі Ф такі Ф були Ф були зара Ф зара його Ф його вже Ф вже нема Ф нема нічо» [9]. Ф нічо» [9]. берегаФберега річки,Фрічки, розташовФрозташованіФані ніФні камені,Фкамені, якіФякі маютьФмають (Ф(ЛюбвіФЛюбві(Любві(Ф(Любві( ),Ф), Камінь Зустрічі ФКамінь Зустрічі киФки.Ф.ФУ 1936 роціФУ 1936 році переобладналиФпереобладнали санаторій.Фсанаторій. називаютьФназивають Отже,ФОтже, Е мистецтв Е мистецтв 1814 році Е 1814 році заклав Е заклав панського Е панського маєтку: Е маєтку: «Там Е «Там вулиці Евулиці [КарапатЕ[Карапатинської. –Еинської. – маєтку Емаєтку сюди Есюди доЕдо низу,Енизу, тоЕто тамЕтам булиЕбули На ЕНа тих Етих тєрасах,Етєрасах, значить,Езначить, булиЕбули посадяЕпосадя пахуча Епахуча вишня Евишня такаЕтака китайськЕкитайська,Еа, гарноЕгарно зроблено <...>Езроблено <...> ДужеЕДуже багатоЕбагато булоЕбуло були, Ебули, корковеЕкоркове деревоЕдеревоЕбулиЕбули ізисканіЕізискані дерева <.Едерева <. нічо» [9].Енічо» [9]. аніЕані http://www.etnolog.org.ua 98 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2016 Встановлено, що назви перших двох вулиць утворилися від відповідних антропонімів, тоб- то від офіційних прізвищ людей або ж від пріз- виськ [5]. Останню ще часто називають Дяко- ва вулиця, «бо тут жив чоловік – дяком був, в церкві співав» [9]. Етнічна належність жителів окремого кут- ка також може бути основою його назви. На- приклад, у Северинівці є вулиці Жидова та Польська Гора [1]. На вулиці Сільмажній (Коперативна) розта- шований місцевий магазин, відповідно її наз ва утворена від словосполучення «сільський мага- зин», тобто від об’єкта, що розташовується або розташовувався тут у минулому. У такий самий спосіб дістали назви вулиці Сахзаводська та Станційна. Однак перші дві назви утворено основоскладанням (від словосполучень «сіль- ський магазин» та «сахарний завод»). На першій вулиці в минулому діяв цукро- вий завод, а на другій і нині розміщується залізнична станція Матейково [5]. Станція дістала свою назву від прізвища польського художника Яна Матейка. Це пов’язано з тим, що під час будівництва залізниці царська вла- да звернулася до тодішнього власника земель Януарія Соколовського з пропозицією віддати під станцію незначну територію. Той погодив- ся, але за умови, що він її сам назве. Оскільки значна частина поляків тоді захоплювалась іс- торичним малюванням Яна Матейка, Я. Со- коловський вирішив назвати її на честь ху- дожника. Влада погодилася, хоча пізніше були спроби цю назву зрусифікувати та змінити на Матвейково, від імені Матвій [19, s. 334]. За- звичай, у побутовому спілкуванні залізничну станцію Матейково називають Станція [11]. Один із кутків на північному заході села має назву На Камінні. Очевидно, за своєю семан- тикою вона вказує на своєрідні ландшафтно- географічні умови околиці кутка. Адже саме тут стрімко здіймаються над берегом річки Рів природні великі камені. Західніше від цього кутка розташовується Гуральня. «Там була гуральня, був петльо- вий млин, деревяний млин був. Тако тут була річка, тут млин був, за млином була хата, то там жили вони [працівники. – О. З.]. По цю сторону [на правому березі р. Рів. – О. З.] був петльовий млин, була січкарня, була кру- подерка. А туди дальше, там тіки вже камінці лишились, була гуральня <...> А потом, як розбомбили цей млин петльовий, то була фаб- рика “Волокно”. Робили, значить, з кропиви мотузки, плели корзіни з рогози» [9]. Зафіксовано побутування двох мікротопо- німів Пасіка, адже раніше при северинівсько- му колгоспі існувало саме два господарства з розведення бджіл: «Цей садок, шо йде туди до кладбища, то це один, а то був садок, садочок невеликий, там під колгоспом аж, під самим колгоспом – другий був, тоже там пасіка сто- яла». У побутовому мовленні це звучить так: «До якої пасіки? – туди аж до кладбища. До якої? – туди до колгоспу» [4]. Територія біля місцевого кладовища, як і саме кладовище, відома за чотирма великими осокорами, що там ростуть. Часто можна по- чути: «Куди йдеш? – До Штирох Сікор». Цей топонім використовується і в прокльонах: «До Штирох Сікор тебе вивезе!». Тобто в такий спосіб людина бажає комусь смерті [5]. В урочищі Балгани «такий був табір <...> була ферма, то й треба, шоб хтось доглядав, то й були построєні хатки, та й там жили. Там тітки годували свині <...> хазяйство було. Та й Балганами назвали, бо може в балгані жили, викопали землянку – це балган. Там кирниця була, там пололи люди бураки, там то варили їсти, людям давали, це в 33-ім [1933. – О. З.] році там кухня була» [9]. Назва Зубова Долина утворилася від своє- рідної форми цієї долини – вона має вигляд зуба. Тут розташована криничка На Зубові. За особливості своєї форми отримало назву болото (і поле біля нього) Штани, яке простягається на місцевості у формі цього елемента одягу. Назва урочища Затішшя походить від прізвища поміщика, який тут жив: «Панок був такий, ше до революції. Построїв там фер- му <...> воли там тримав. Якийсь Затішан був такий панок» [7]. Із Северинівки до урочища І частина І частина торичним Іторичним малюваннямІмалюванням коловський Іколовський вирішивІвирішив дожника. Ідожника. Влада ІВлада погодиласІпогодилас спроби Іспроби цю Іцю назвуІназву зрусифікІзрусифік Матвейково ІМатвейково, І, відІвід іменіІімені МатвійІМатвій побутовомуІпобутовому спілкуваІспілкува МатейковоІМатейково називаютьІназивають наІна М [5]. М [5]. прізвища М прізвища польськог М польськог Це М Це пов’язано М пов’язано з М з тим, М тим, залізниц М залізниці М і царська М царська вла М вла- М - тодішньог М тодішнього М о власника М власника земель М земель Соколовського МСоколовського зМз пропозиціМпропозицієюМєю віддатиМвіддати незначну Мнезначну територіМтериторію.Мю. ТойМТой погодивМпогодив-М- умови, Мумови, що Мщо він Мвін їїМїї самМсам назве.Мназве. ОскількиМОскільки частина Мчастина поляків Мполяків тодіМтоді захоплюваМзахоплюваласьМлась ісМіс малюванням Ммалюванням ЯнаМЯна Матейка,ММатейка, Я. СоМЯ. Со вирішив Мвирішив назватиМназвати їїМїї наМна честьМчесть погодиласМпогодилася,Мя, хочаМхоча пізнішеМпізніше уватиМувати МатвійММатвій булаМбула Фцукро Фцукро- Ф- розміщуєт Фрозміщується Фься Станція ФСтанція польськог Фпольського Фо тим, Фтим, невеликий, Ф невеликий, колгоспом – Ф колгоспом – яла». Ф яла». У побутовому Ф У побутовому «До Ф «До якої Ф якої пасіки? – Ф пасіки? – якої? –Фякої? – тудиФтуди доФдо колгоспу»Фколгоспу» ТериторіяФТериторія біляФбіля місцевогоФмісцевого самеФсаме кладовище,Фкладовище, відомаФвідома осокорами,Фосокорами, щоФщо тамФтам чути:Фчути: «КудиФ«КудиФйдеш? –Фйдеш? – топонімФтопонім використовуєтьсяФвикористовується ШтирохФШтирох СікорФСікор спосібФспосіб ВФВ Е корзіни Е корзіни з Е з побутува Е побутування Е ння адже Е адже раніше Е раніше при Е при існувалоЕіснувало самеЕсаме дваЕдва господарЕгосподар розведення Ерозведення бджіл: Ебджіл: «ЦейЕ«Цей садок,Есадок, шоЕшо йдеЕйде кладбища, Екладбища, то Ето це Еце один,Еодин, аЕа тоЕто бувЕбув садок,Есадок, садочокЕсадочок невеликий, Еневеликий, там Етам підЕпід колгоспомЕколгоспом аж,Еаж, підЕпід другийЕдругий був,Ебув, тожеЕтоже тамЕтам пасікаЕпасіка У побутовомуЕУ побутовому мовленніЕмовленні цеЕце звучитьЕзвучить пасіки? –Епасіки? – тудиЕтуди ажЕаж доЕдоЕколгоспу»Еколгоспу» [4].Е[4]. http://www.etnolog.org.ua 99 Трибуна молодого дослідника веде дорога На Затішшя. Оскільки вздовж неї в 60-х роках ХХ ст. було висаджено груш- ки, інколи вона ще зветься Грушечками [5]. В околицях Северинівки проходить ще одна дорога – На Межирів, або Межирів- ська дорога. Вона стелиться від Хаток, через Війтівці та Висідалку, до Межирова. «Коли церкву тут [Війтівці. – О. З.] закрили, то люди ходили в Межирів до церкви. Це була головна дорога» [9]. Урочище, розташоване на південний схід від Северинівки, має дві назви – Курник, або Журавель. Перша походить від невеликої ферми, що розташовувалась тут у минулому столітті: «Курник був далеко, аж туди на полі построєний, там і качки, і гуси, і свині були» [4]. Пояснення етимології другої назви, яка походить від антропоніма, можна отримати з місцевих легенд. Жителі села розповідають про козака з прізвищем Журавель, який жив на цій території [5]. Дехто твердить, що назва урочища походить від криниці-журавля: «Там кирниця була, і був “журавель” воду брати, там хароше джерело було, зара вже порозмивало. Там було корито, худобу напували на полі, як пасли худобу там» [9]. Урочище має комплекс ставків з відповідною назвою – На Журавлі (Курник) [5]. Таку назву має і криничка, що тут знаходиться. Описане урочище згадано в праці «Археологічна карта Подільської губер- нії» Є. Сіцинського під назвою Паузи-Жу- равель. Тут, як і в урочищі Висідалка-Грабча, згаданий житель с. Северинівка Г. Венгрже- новський у 1896–1898 роках відкрив сто- янку часів кам’яної доби, де було віднайдено 75 крем’яних та кам’яних знарядь праці, що їх також передали до археологічного музею в Кам’янці-Подільському [17, с. 28]. Назва Безодня пояснюється так: «Це там було дуже велике джерело, діаметром наверно в метр, і там безодня – без дна» [9]; «Колись там були дерев’яні цебрини, складене в зруб дерево – колодязь такий» [14]; «З колгоспу гонили до Безодні худобу напувати. Там були такі жолуби здорові збиті, відрами наливали в жолуб води. Худобу з колгоспу приганяли і вона пила воду, тому шо не наносися» [10]. У селі існує повір’я, що коли людина з інших країв прийде до Безодні та нап’ється води з джерела, то обов’язково залишиться в Се- веринівці до кінця свого життя [15]. Один з місцевих переказів розповідає про польських жовнірів (чи татарське військо), які знайшли свою смерть у болотах навколо Безодні. У центрі села міститься кілька ставків, ко- жен з яких має свою назву. Один з них – Ни- конючин, або Гаврилів. Обидва гідроніми – антропонімічного походження. Ще в 1920 році землі, де нині знаходиться став, виміняв Ки- рило Никонюк, який і спорудив цю водойму. «Це ці всі землі – і долина, і городи разом, і Піддубна – це всьо було Никонюка. Потом в нього ці землі відібрали, потом віддали людям, ліс повирізали, роздали участки, построїлися, а лишився ставок» [14]. У краєзнавчому музеї с. Северинівка зберігається кілька документів кінця ХІХ – початку ХХ ст. з родинного ар- хіву Никонюків. Нашу увагу привернули два документи. Один з них (інв. № 243) уможли- вив встановлення особи споруджувача ставка: «АТЕСТАТ данъ сей, Кириллу Андре- евичу НИКОНЮКУ, въ томъ, что нахо- дясь, съ 1 сентября 1896 по 1 іюля 1914 года, слесаремъ на Севериновскомъ сахарномъ за- воде, возлагаемыя обязанности исполнял до- бросовестно и съ полным знанием дела при всегда отличном поведеніи. Выбыл по случаю ликвидации дела». За допомогою другого документа (інв. № 241) ми з’ясували, за яких умов було отри- мано землю під майбутній ставок, її місцезна- ходження та вартість робіт: «Сделка. 1920 года м. Мая 1 дня. Мы, нижеподписавшиеся крестьяне села Севери- новки <...> заключили настоящую сделку в следующемъ: мы, Янко и Ольга Габриели передаемъ Кириллу Никонюку въ вечное и потомственное владение на праве полной собственности принадлежащій нам участокъ огородной земли мерою въ длину двадцать три погонных сажня и ширину двадцать два погоныхь сажня, а всего площадью пятсот І «Археологічна І «Археологічна нії» Є. СіцинськогоІнії» Є. Сіцинського равель Іравель. І. Тут, ІТут, як Іяк іІі вІв урочищіІурочищі згаданий Ізгаданий жительІжитель с. СеверІс. Север новський Іновський у Іу 1896–189І1896–1898 рокахІ8 роках часів Ічасів кам’яноїІкам’яної доби,Ідоби, деІде 75 крем’яних І75 крем’яних таІта кам’янихІкам’яних передалиІпередали доІдо археологіІархеологі Кам’янці-ПодільськомуІКам’янці-Подільському М журавля: М журавля: воду М воду брати, М брати, вже М вже порозмив М порозмивало. М ало. худобу М худобу напували М напували на М на полі, М полі, як М як [9]. М [9]. Урочище М Урочище має М має комплекс М комплекс відповідною Мвідповідною назвою –Мназвою – На ЖуравліМНа Журавлі Таку МТаку назвуМназву маєМмає іМі криничкаМкриничка,М, щоМщо знаходиться. Мзнаходиться. ОписанеМОписане урочищеМурочище згаданоМзгадано вМв «Археологічна М«Археологічна картаМкарта ПодільсьМПодільськоїМкої губерМгубер нії» Є. Сіцинського Мнії» Є. Сіцинського підМпід назвоюМназвою Паузи-ЖуМПаузи-Жу урочищіМурочищі ВисідалкМВисідалка-Грабча,Ма-Грабча, с. СеверМс. СеверинівкаМинівка Г. ВенгржМГ. Венгрж 8 рокахМ8 роках дясь,Мдясь,Ф ють Ф ють який Фякий жив Фжив що Фщо назва Фназва журавля: Фжуравля: «Там Ф«Там брати, Фбрати, там Фтам ало. Фало. ці Ф ці всі Ф всі Піддубна – Ф Піддубна – нього Ф нього ці Ф ці землі Ф землі відібрал Ф відібрал ліс Ф ліс повирізали, Ф повирізали, роздали Ф роздали а Ф а лишився Ф лишився ставок» Ф ставок» [14]. Ф [14]. с. СеверинівкаФс. Северинівка зберігаєтФзберігаєт кінця ХІХ –Фкінця ХІХ – початку ХФпочатку Х хівуФхіву Никонюків.ФНиконюків. НашуФНашу документи.Фдокументи. ОдинФОдин вивФвив встановленняФвстановлення «АТЕСТАТФ«АТЕСТАТФевичуФевичу Е міститьс Е міститьс свою Е свою назву. Е назву. Гаврилів Е Гаврилів. Е . Обидва Е Обидва антропонімічного Еантропонімічного походженЕпоходження.Еня. ЩеЕЩе нині Енині знаходитЕзнаходитьсяЕься став,Естав, вимінявЕвиміняв Никонюк, ЕНиконюк, якийЕякий іЕі спорудивЕспорудив цюЕцю водойму.Еводойму. всі Евсі землі – Еземлі – іЕі долина,Едолина, іЕі городиЕгороди разом,Еразом, це Еце всьоЕвсьо булоЕбуло Никонюка.ЕНиконюка. відібралЕвідібрали,Еи, потомЕпотом віддалиЕвіддали роздалиЕроздали участки,Еучастки, [14].Е[14]. У краєзнаЕУ краєзна http://www.etnolog.org.ua 100 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2016 шесть квадратних сажня, рассположенной въ селе Севериновке на Бондашовке въ уро- чище “Капустники” и граничащий: съ одной стороны съ сельской улицей, съ другой – посадкой землевладельца Соколовскаго, съ третьей – усадьбой Кирилла Никонюка и четвертой – усадьбой Ирины Паньковой. Я же Кирилл Никонюк взаменъ этого участка передаю Янку и Ольге Габриелямь въ вечное и потомственное владение участокъ сенокосной земли мерою въ длину сто девя- носто погонных сажня и ширину семь с поло- виной погонных сажня, а всего площадю одна тысяча четыреста двадцать пять квадратных сажня, расположенный при селе Севериновке въ урочище “Повзы” и граничащий: съ севе- ра съ землей Ивана Горобца, востока – суго- ловками, юга – землей Артема Чмыха и за- пада – землями крестьянъ села Чернятина, приобретенной мной у крестьянина Ивана Горобца по купчей крепости <...> 1913 года м. Декабря 10 дня <...> Вышеупомянутые участки земли передают- ся нами другъ другу въ полную собственность вполне свободно и добровольно, и потому ни Габриели и Никонюк, ни наши наследники не должны нарушать этой сделки. Такъ как Кирилл Никонюк на приобретаемомъ у насъ, Габриелей, участке земли намеренъ устро- ить рыбное хозяйство, что вызовет единов- ременную затрату въ настоящее время около восьми десяти тысяч рублей, то в случае нару- шения этой сделки кемъ либо изъ насъ Габрие- лей, наших наследниковъ или родственниковъ, виновный въ том обязан возместить Ки- риллу Никонюку или его наследникам все понесенные въ связи съ этим убытки». Отже, з документа випливає, що землю під майбутній ставок, яка прилягала безпосе- редньо до його садиби, К. Никонюк виміняв у подружжя Габрієлів. Названо приблизну суму (80 тис. крб), яку К. Никонюк мав витратити на організацію рибного господарства. У до- кументі також згадується куток села – Бан- дашівка, що засвідчує його давнє походження та, найголовніше, данину традиціям, адже цей топонім існує і досі. Однак назви двох урочищ (Капустники та Повзи) до сьогодні не збе- реглися. Щоправда, остання дещо співзвучна з урочищем Паузи-Журавель, яке згадував Є. Сіцинський. Можна припустити, що це наз ви тієї самої місцини. Вищевикладений матеріал – про першу на- зву ставка (Никонючин). Натомість друга на- зва – Гаврилів – утворилася вже наприкінці ХХ ст. від імені місцевого голови колгоспу [5]. Одна з місцевих легенд пояснює походжен- ня назви ставка Грицеве Море. Згідно з нею, цей став збудував молодий козак Гриць для своєї коханої, яка погодилася вийти за ньо- го заміж лише після того, як він зробить для неї море [1]. Тобто назва утворилася від від- повідного антропоніма – імені юнака. Од- нак очевидно, що створення цього ставка не пов’язане з вигаданою легендою. Ось що роз- повіла А. Дронь про його назву та споруджен- ня: «Там жив маленький чоловік, низенький такий <...> Він пастухом був в селі. Ті й так назвали – Грицеве море <...> Там був глибо- ченний ставок, видно люди зробили для села, там коні пливали, коней купали, а зара його позамулювали. То й таке було Грицеве море, бо там жив чоловік маленький – Гриць» [9]. У ХХ ст. біля цукрового заводу в Севе- ринівці був ще один став із відповідною на- звою – Заводський. Хоч підприємства вже давно немає, але назва водойми не змінюється [5]. Вверх по течії від ставка є криничка Пан- ське Джерело. Назви місцевих криниць зазвичай мають антропонімне походження, як-от: Савчиши- на криниця, Семенюкова криниця, Томашова криниця [5]. Також вони часто утворювалися від назв територій, на яких були розміщені криниця На Балганах (Козацька) та Біля Ча- паївки. Перша з них розташована в урочищі на схід від Северинівки, друга – неподалік від сусіднього села Чапаївка. Трохи західніше від останньої стоїть криниця з простою назвою – Криничка. Село Голубівка та його околиці. Існують різні перекази про походження назви села Го- І рыбное І рыбное хозяйств І хозяйств ременную Іременную затратуІзатрату восьми Івосьмидесяти Ідесяти тысячІтысяч шения Ішения этой Іэтой сделкиІсделки кемъІкемъ наших Інаших наследниковъІнаследниковъ илиІили виновный Івиновный въ Івъ томІтом обязанІобязан НиконюкуІНиконюку илиІили егоІего связиІсвязи съІсъ документаІдокумента М земли М земли передают М передают полную М полную собственность М собственность доброволь М добровольно, М но, и М и потому М потому ни М ни Никонюк, М Никонюк, ни М ни наши М наши наследни М наследники М ки нарушать Мнарушать этойМэтой сделки.Мсделки. ТакъМТакъ какМкак Никонюк МНиконюк на Мна приобретМприобретаемомъМаемомъ уМу насъ,Мнасъ, участке Мучастке землиМземли намеренъМнамеренъ устроМустро-М- хозяйств Мхозяйство, Мо, чтоМчто вызоветМвызовет единовМединов затрату Мзатрату въ Мвъ настоящеМнастоящееМе времяМвремя околоМоколо рублей,Мрублей, тоМто вМв случаеМслучае либоМлибо изъМизъ насъМнасъ илиМили родственМродствен боМбоФ Чернятин ФЧернятина, Фа, Ивана ФИвана 1913 года Ф1913 года передают Фпередают- Ф- собственность Фсобственность заміж Ф заміж неї Ф неї море Ф море [1]. Ф [1]. повідного Ф повідного антропоніма – Ф антропоніма – нак Ф нак очевидно, Ф очевидно, що Ф що пов’язанеФпов’язане зФз вигаданоюФвигаданою повілаФповіла А. ДроньФА. Дронь проФпро йогоФйого ня:Фня: «ТамФ«Там живФжив маленькиФмаленьки такий <...>Фтакий <...> ВінФВін пастухомФпастухом назвали –Фназвали – ГрицевеФГрицеве ченнийФченний ставок,Фставок, тамФтамФконіФконі позамулювали.Фпозамулювали. Е утворила Е утворила місцевого Е місцевого голови Е голови місцевих Е місцевих легенд Е легенд пояснює Е пояснює ставка Еставка Грицеве МореЕГрицеве Море.Е. ЗгідноЕЗгідно збудував Езбудував молодийЕмолодий козакЕкозак ГрицьЕГриць коханої, Екоханої, яка Еяка погодиласЕпогодиласяЕя вийтиЕвийти заЕза лише Елише післяЕпісля того,Етого, якЕяк вінЕвін зробитьЕзробить Тобто ЕТобто назваЕназва утворилаЕутвориласяЕся антропоніма –Еантропоніма – іменіЕімені створеннЕстворенняЕя цьогоЕцього легендою.Елегендою. йогоЕйого http://www.etnolog.org.ua 101 Трибуна молодого дослідника лубівка. Один з них оповідає про Голубу річку, яка протікала вздовж місцевості, де утворило- ся село. Інший – про пана: «...з Чернятина він був, і він рішив, фамілія його Голуб була, і він на своє ім’я рішив назвати Голубівку. І такі він пе- ресилив тут пару людей, всім дав городи <...> і так і почали строїтися, і получилась Голубів- ка» [6]. З іншого переказу довідуємось, що «колись ліс туто був [на місці села. – О. З.], потом вирубали <...> Голубів Ліс був. Так і назвали Голубівка» [7]. Останнє пояснення назви села є найправдивішим, адже справді в 1927 році за Голубовим лісом безземельним жителям с. Чернятин роздали ділянки під за- будову. Місцевий землемір Дунаєвський, який розмежовував ділянки, запропонував назвати село Дунаївці. Утім, переселенці виявили ба- жання назвати його Голубівка, від назви лісу. Біля місцевого кладовища розташований невеликий ліс за назвою Зрубок [8]. Очевид- но, у минулому він був повністю або частково вирубаний. Від цього й пішла назва, адже зру- бом зазвичай називали вирубані частини лісу. Між селом, кладовищем і Зрубком знаходить- ся поле Довжок. «Тут долиною, це була Чумацька доро- га <...> на Одесу. Це називалась Чумацька дорога. Чумаки їздили в Крим за сіллю <...> Німці на карті, тіки цею дорогою їхали» [6]. На досліджуваній території ця дорога бере свій початок у с. Маньківці. Уздовж лівого бе- рега безіменного струмка пролягає до с. Хатки і далі долиною річечки, минаючи с. Голубівка, тягнеться до Слободи-Носковецької – Ста- ніславчика – Жмеринки. Проміжок Чумацької дороги між Маньків- цями та Хатками та місцина навколо неї раніше називалася Шлях (Шляк), а нині – В Липах (Липи), тому що вздовж неї ростуть старез- ні липи. Існує легенда, що ці дерева посадила Катерина ІІ, яка проїжджала тут під час сво- єї подорожі Україною [5]. «Від корчми аж до Маньковець це вздовж були висаджені. Там є ше три деревині, там ше були дві. До самої корчми впирало дві липи. Вони були повністю висажені аж від Маньковецької санаторії, кос- тьол маньковецький – це всьо були липи. Так і називались – Липи. Там ясени були, липи і клени, но в основном липи. А совєтська власть, як заступила, і вирізали їх, і вивезли в Меж- ирів, і люди трохи вирізали, ну їх трохи знічто- жили. Це тут [біля корчми. – О. З.] лишилось і в Маньківцях коло санаторію і костьолу» [13]. Відрізок Чумацької дороги між Хатками та Голубівкою має назву Яровата дорога [12], тому що «яром вона йшла, долиною. Зара по ту сторону річечки, а йшла по цю сторо- ну. Старий шлях такий. Но зара його заора- ли, нема вже» [13]. На цьому ж проміжку до Чумацької дороги примикає Широка дорога, яка «від Саваринівки йде <...> до Слободи [Слобода-Носковецька. – О. З.]» [5]. У часи Другої світової війни саме Чумацькою доро- гою пересувалися німецькі війська: «Як по- чалась война, німці на Жмеринку їхали через Хатки на Станіславчик, туди низом їхали, де той Шлях» [9]. «В нас чотири кирниці на Голубівці. Коли заснувалася тіки Голубівка, построїли тут чотири кирниці: коло Змінки, друга – коло Франка, третю – аж там в вуглі і... оздьо, коло Бедрачки. <...> Коло Бедрачки була ця кир- ниця, потому шо там був в нас колгосп <...> і там напували корови, коні <...> там жолуба стояли» [6]. Встановлено, що перша та остання криниці отримали назви від прізвищ першо- поселенців Голубівки – ними були Григорій Змінко та Тодор Бедрак. Село Хатки та його околиці. Ще до по- чатку забудови місцину, де тепер розташоване с. Хатки, жителі навколишніх сіл, як уже за- значалося, називали Шлях, або Шляк [12], адже тут було перехрестя двох великих до- ріг. Згодом на перехресті, над річкою біля дерев’яного мосту, побудували корчму, де мог- ли зупинятися на ночівлю подорожні. «Тут не було села, не було хатів. Проїжали, і так собі назвали, шо тут Хатки», тому що посеред поля була корчма [11]. Загалом ці землі відносилися до сусіднього села Чернятин. Його жителям, які цього потребували, давали тут земель- ні ділянки, «а тоді вже стали строїтися» [11]. І На досліджуваній І На досліджуваній початок Іпочаток у Іу с. МанькіІс. Манькі рега Ірега безіменногоІбезіменного струмкаІструмка далі Ідалі долиною Ідолиною річечки,Ірічечки, тягнеться Ітягнеться до Ідо Слободи-ІСлободи-Носковецької –ІНосковецької – ніславчика – Ініславчика – Жмеринки.ІЖмеринки. Проміжок ІПроміжок ЧумацькоїІЧумацької дорогиІдороги ХаткамиІХатками таІта місцинаІмісцина (І(ШлякІШляк М назва, М назва, адже М адже вирубані М вирубані частини М частини Зрубком М Зрубком знаходит М знаходит це М це була М була Чумацька М Чумацька доро М доро- М - Одесу. МОдесу. Це МЦе називалаМназиваласьМсь ЧумацькаМЧумацька Чумаки МЧумаки їздили Мїздили вМв КримМКрим заМза сіллю <..Мсіллю <...>М.> карті, Мкарті, тіки Мтіки цеюМцею дорогоюМдорогою їхали»Мїхали» [6].М[6]. На досліджуваній МНа досліджуваній територіМтериторіїМї цяМця дорогаМдорога береМбере с. МанькіМс. Маньківці.Мвці. УздовжМУздовж лівогоМлівого струмкаМструмка пролягаєМпролягає доМдо с. ХаткиМс. Хатки минаючиМминаючи с. ГолубіМс. Голубі Носковецької –МНосковецької – ниця,Мниця, іМі Ф ний Ф ний Очевид ФОчевид- Ф- частково Фчастково адже Фадже зру Фзру- Ф- лісу. Флісу. - Ф- «від Ф «від [Слобода-Носковецька. – Ф [Слобода-Носковецька. – Другої Ф Другої світової Ф світової гою Ф гою пересувалися Ф пересувалися чалась Ф чалась война, Ф война, німці Ф німці на Ф на ХаткиФХатки наФна Станіславчик,ФСтаніславчик, тойФтой Шлях»ФШлях» [9].Ф[9]. «В насФ«В нас чотириФчотири кирниціФкирниціФзаснуваласяФзаснувалася тікиФтіки чотириФчотири кирниці:Фкирниці: Франка,ФФранка, Бедрачки. <...>ФБедрачки. <...> Е назву Е назву вона Е вона йшла, Е йшла, річечки, Е річечки, а Е а йшла Е йшла шлях Ешлях такий.Етакий. НоЕНо зараЕзара вже» Евже» [13]. Е[13]. На цьомуЕНа цьому жЕж проміжкуЕпроміжку Чумацької ЕЧумацької дороги Едороги примикаєЕпримикає ШирокаЕШирока дорога,Едорога, СаваринівкиЕСаваринівки йде <...>Ейде <...> доЕдо СлободиЕСлободи [Слобода-Носковецька. –Е[Слобода-Носковецька. – О.ЕО. ЗЕЗ.]»Е.]» [5].Е[5]. війниЕвійни самеЕсаме ЧумацькоюЕЧумацькою німецькіЕнімецькі війська:Евійська: наЕна ЖмеринкуЕЖмеринку http://www.etnolog.org.ua 102 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2016 О. Черниш розповідає, що «старі люди» нав- колишніх сіл кажуть на Хатки Причепилівка [13]. «Причепилівка – це лісок був коло Ха- ток, по той бік в сторону Северинівки. Їден був нище, зара коло річки, а другий був аж в горі, де смуга йде. Два ліски було там» [5]. У просіці між лісами напередодні Другої світової війни розміщувалися склади боєприпасів радянської армії. А. Бабій згадує: «Там стояли ці склади [військові. – О. З.] даже ше до армії [Другої світової війни. – О. З.] стояли. Були відди- хали тут солдати, бо тут ліс, річка. То я була малою <...> і туди бігали, бо знаєте не було ні мила помитися, ні шось попрати, ні їсти, ні хліба – дуже голодували ми. То ми побіжимо туди, а там ці солдати надають нам і мила, і хліба, і риби, всього надают. То й мама мають якусь хусточку чим попрати, і їсти маєм <...> Так і жили» [11]. З часом згадувані ліси виру- бали, але поле, на якому вони розміщувались, і до сьогодні має назву Причепилівка. Після Другої світової війни більшість боєприпасів перевезли до лісу Вільшина й закопали; на жаль, там гинули місцеві діти, граючись з не- безпечними для життя знайденими предмета- ми: «Тут дуже багацько дітий перебило, роз- бирали ці снаради, тій побило їх» [11]. Назву лісу Вільшина А. Бабій пояснює просто: «Там самі були вільхи, то й так кажуть» [11]. Продовженням Вільшини є ліс Чернятин- ська Дубина. Перша частина назви, очевидно, утворена від його адміністративного підпоряд- кування, а друга – від виду дерев, тобто дубів. У лісі є три насипи, що їх у народі називають Турецькі Могили, «то як за турка була война, тій дуже перебили багацько [вояків. – О. З.], тій стягали, тій закопували там» [11]. На думку місцевих жителів, ці події пов’язані і з мікрото- понімом Біля Грушки. Таку назву має стеж- ка, що тягнеться від села через поле-пасовище до Станції (залізнична станція Матейково): «Тут, як за турка була война, то тут застрілили хлопця нашого. А він <...> переводчик такий був, служив і туди, і сюди. Вони взнали, то наші його забили і поховали, і виросла над ним грушечка» [11]. Частина лісу та поле на південному заході від села називається Ковалишина, менш по- ширений варіант – Ковальове Поле. Останній значною мірою пояснює походження цієї назви, тобто це ліс та поле, власником яких був коваль. Цю саму частину лісу називають Казюрська Левада. Очевидно, вона походить від прізвища чи прізвиська чоловіка, який був її власником: «Казюра той видно там тримав ліс» [11]. Цікаво, що в праці «Археологічна карта Подільської губернії» Є. Сіцинський згадує урочище Ковалишино. Той-таки Г. Венгрже- новський тут також знайшов фрагменти кера- міки та крем’яні знаряддя праці [17, с. 28]. Польова дорога, що веде від Хаток до Се- веринівки, називається До Аркади. Ближче до кінця її перетинає залізниця, що пролягає дещо вище рівня дороги, на своєрідному мості. І ось саме проїзд під мостом, викладений у формі критої аркади, місцеві жителі називають Арка- да, а дорогу – До Аркади [11]. По обидва боки цієї дороги розташоване Вдовине Поле [12]. На південний схід від села, між Чернятин- ською Дубиною та Причепилівкою, знахо- диться Попове Поле: «Так піп тримав його, і так і називається воно Попове поле» [6]. За Липами, на західній околиці села, є поле, що має назву Іванове. Цей мікротопонім утворився від імені власника земель [13]. «Ше левади були. Ну це обкопані такі <...> це пан давав, хто заслужив в пана. Це туди до Голубівки за Могилами в долинах. Зразу Му- лярова, а там Корольова Левада, Мартинюко- ва. Там багато, чернятинських людей вобщим. Тананьова там, туди в тих ярах» [13]. Тобто основою назв левад укотре стали прізвища або ж прізвиська власників. Отже, семантичне наповнення проаналі- зованих топонімів сіл Северинівка, Голубівка, Хатки та їхніх околиць – різноманітне. Біль- шість із них засвідчують локалізацію об’єкта іменування (криничка На Балганах), особли- вості його природних форм (поле та болото Штани), указують на особу, яка була власни- ком об’єкта або має певний стосунок до нього (Никонючин став) тощо. І Продовженням І Продовженням ська Дубина Іська Дубина. І. ПершаІПерша утворена Іутворена від Івід йогоІйого адміністІадмініст кування, Ікування, а Іа друга –Ідруга – відІвід видуІвиду є Іє три Ітри насипи,Інасипи, щоІщо їхІїхТурецькі МогилиІТурецькі Могили,І, «тоІ«то якІяк заІза перебилиІперебили багацькоІбагацько закопувалІзакопувал ціІці М боєприпас М боєприпас й М й закопали; М закопали; діти, М діти, граючись М граючись з М з не М не знайденими М знайденими предмета М предмета- М - багацько М багацько дітий М дітий перебило, М перебило, роз М роз- М - снаради, Мснаради, тій Мтій побилоМпобило їх»Мїх» [11].М[11]. НазвуМНазву А. БабійМА. Бабій пояснюєМпояснює просто:Мпросто: «ТамМ«Там вільхи, Мвільхи, то Мто й Мй такМтак кажуть»Мкажуть» [11].М[11].Продовженням МПродовженням ВільшиниМВільшини єМє лісМліс ЧернятинМЧернятин Перша МПерша частинаМчастина назви,Мназви, очевиднМочевидн адміністМадміністративногоМративного підпорядМпідпоряд видуМвиду дерев,Мдерев, тобтоМтобто уМу народіМнароді Ф виру Ф виру- Ф - ались, Фались, Причепилівка ФПричепилівка. Ф. Після ФПісля боєприпас Фбоєприпасів Фів закопали; Фзакопали; на Фна - Ф- Польова Ф Польова веринівки, Ф веринівки, називається Ф називається кінця Ф кінця її Ф її перетинає Ф перетинає вище Ф вище рівня Ф рівня дороги, Ф дороги, саме Ф саме проїзд Ф проїзд під Ф під мостом, Ф мостом, критоїФкритої аркади,Фаркади, місцевіФмісцеві жителіФжителі даФда,Ф, аФа дорогу –Фдорогу – До АркадиФДо Аркади цієїФцієї дорогиФдороги розташованеФрозташоване НаФНа південнийФпівденний ськоюФською ДубиноюФДубиною дитьсяФдиться ПоповеФПопове такФтак іФі називаєтьсяФназивається ЗаФЗа Е тримав Е тримав праці Е праці «Археолог Е «Археолог губернії» Е губернії» Є. Сіцинс Е Є. Сіцинс Ковалишино.ЕКовалишино. Той-такиЕТой-таки тут Етут такожЕтакож знайшовЕзнайшов фрагментЕфрагмент крем’яні Екрем’яні знаряддяЕзнаряддя праціЕпраці [17,Е[17, с. 28].Ес. 28]. Польова ЕПольова дорога, Едорога, щоЕщо ведеЕведе відЕвід ХатокЕХаток доЕдо називаєтьсяЕназивається До АркадиЕДо Аркади.Е. БлижчеЕБлижче перетинає Еперетинає залізниЕзалізниця,Еця, щоЕщо пролягаЕпроляга наЕна своєрідномЕсвоєрідном мостом,Емостом, викладенЕвикладен жителіЕжителі http://www.etnolog.org.ua 103 Трибуна молодого дослідника За нашими спостереженнями, більшість топонімів за своїм походженням є антропо- німними, тобто утворені від певної власної назви (найчастіше від імені або прізвища осо- би). Це – присвійно-прикметникові назви, на кшталт: Іванове Поле, Затішшя, Нико- нючин став, Гаврилів став, Грицеве Море, Мулярова Левада, Мартинюкова Левада, Семенюкова криниця тощо. Прикметно, що в основі багатьох мікротопонімів та гідронімів зазвичай є чоловічі імена або прізвища. Досить велику групу назв також станов- лять топоніми, що засвідчують просторове розташування об’єкта. Найчастіше на таке розташування вказують прийменники на, в, біля (став На Журавлі, криничка На Бал- ганах, криниці Біля Чапаївки, На Камін- ні, В Липах, Біля Грушки). Прийменник у структурі топоніма може вказувати і на на- прямок руху: дорога До Аркади, дорога На Межирів, дорога На Затішшя, До Шти- рох Сікор. Деякі прийменниково-іменникові утворен- ня за своєю семантикою вказували на особу, на території якої розміщувався об’єкт найме- нування: криниці Коло Змінки та Коло Бед- рачки. Загалом, за частиномовною належ- ністю складених онімів, переважають назви прикметниково-іменникового типу: Попове Поле, Вдовине Поле, Яровата дорога, Ши- рока дорога, Турецькі Могили, Чумацька до- рога, Панське Джерело, Польська Гора. Зафіксовано також чималу кількість мікро топонімів, які вказують на споруди, що певною мірою є важливими для місцевих жителів: Станція, селище Хлібзавод, Сіль- мажна (Кооперативна) вулиця. Слід зазна- чити, що деякі з них зберігають свою назву навіть після того, як об’єкт на цьому місці зник, як-от: вулиця Сахзаводська, Дубини, Гуральня, Заводський став. Деякі топоніми сіл Северинівка, Голубів- ка та Хатки мають варіативні назви: дорога На Затішшя, або Грушечками, дорога На Межирів, або Межирівська дорога, став Никонючин, або Гаврилів, урочище Курник, або Журавель, Шлях (Шляк), або В Липах (Липи). Усе це насамперед указує на трива- лість існування об’єкта та поширення його наз ви серед місцевих жителів, а також за- свідчує розвиток процесу номінації в народ- ній практиці. Трактуючи походження деяких мікротопо- німів, варто враховувати і народні тлумачення. Місцеві жителі часто пояснюють етимоло- гію онімів, розповідаючи давні перекази або повір’я про їхнє походження. Так, з місцевими легендами пов’язують виникнення назв дже- рела Безодня, ставу Грицеве Море, урочи- ща Журавель. Проте народна етимологія не завж ди може показати дійсний стан речей. Отже, досліджувані мікротопоніми, гідро- німи та ойконіми вирізняються своєю колорит- ністю як у мовному аспекті, так і в географіч- ному. Топоніміка краю засвідчує, що місцеві оніми зберігають у собі давні етнокультурні елементи, допомагають заглянути глибоко в минувшину та є запорукою єдності поколінь. 1. Грушевський М. С. Барське староство. Істо- ричні нариси (XV–XVIII ст.) / М. С. Грушевсь- кий. – Львів, 1996. – 626 с. 2. Записав В. С. Рудь 19.06.2009 р. від Олійник Ксенії Тимофіївни, 1924 р. н., жительки с. Севе- ринівка Жмеринського р-ну Вінницької обл. 3. Записав В. С. Рудь 19.06.2009 р. від Стець Ольги Іллівни, 1930 р. н., жительки с. Северинів- ка Жмеринського р-ну Вінницької обл. 4. Записав В. С. Рудь 20.06.2009 р. від Губчаке- вича Василя Степановича, 1929 р. н., жителя с. Се- веринівка Жмеринського р-ну Вінницької обл. 5. Записав В. С. Рудь 20.06.2009 р. від Христюка Олександра Устимовича, 1963 р. н., жителя с. Севе- ринівка Жмеринського р-ну Вінницької обл. 6. Записав В. С. Рудь 22.06.2009 р. від Бонда- ра Олексія Дем’яновича, 1932 р. н., жителя с. Го- лубівка Жмеринського р-ну Вінницької обл. 7. Записав В. С. Рудь 22.06.2009 р. від Горячого Василя Арсентійовича, 1926 р. н., жителя с. Го- лубівка Жмеринського р-ну Вінницької обл. 8. Записав В. С. Рудь 22.06.2009 р. від Горячої (Островська) Віри Іванівни, 1930 р. н., жительки с. Голубівка Жмеринського р-ну Вінницької обл. І Вдовине Поле І Вдовине Поле рока дорога Ірока дорога, І, Турецькі МогилиІТурецькі Могили рога Ірога, І, Панське ДжерелоІПанське Джерело Зафіксовано ІЗафіксовано такожІтакож топонімів, Ітопонімів, якіІякі вказуютьІвказуютьІГрушевський М. С.ІГрушевський М. С. Барське староство. ІстоІ Барське староство. Істо ричні нариси (XV–XVIIIІричні нариси (XV–XVIII М прийменниково-іменникові М прийменниково-іменникові утворен М утворен вказувал М вказували М и на М на особу, М особу, розміщув М розміщувався М ався об’єкт М об’єкт найме М найме- М - Коло Змінки М Коло Змінки та М та Коло Бед- М Коло Бед- за Мза частиномовМчастиномовноюМною належМналеж-М- складених Мскладених онімів,Монімів, переважаМпереважаютьМють назвиМназви прикметниково-іменниковогоМприкметниково-іменникового типу:Мтипу: Попове МПопове Вдовине Поле МВдовине Поле, М, Яровата дорогаМЯровата дорога,М, ШиМШи Турецькі МогилиМТурецькі Могили,М, Чумацька доМЧумацька до Панське ДжерелоМПанське Джерело,М, Польська ГораМПольська Гора такожМтакож чималуМчималу вказуютьМвказують завжМзавжФ у Ф у на Ф на- Ф - дорога Фдорога На ФНа До Шти ФДо Шти- Ф- утворен Футворен- Ф- особу, Фособу, лість Ф лість існування Ф існування наз Ф назви Ф ви серед Ф серед свідчує Ф свідчує розвиток Ф розвиток ній Ф ній практиці. Ф практиці. Трактуючи Ф Трактуючи походжен Ф походжен німів,Фнімів, вартоФварто враховуваФвраховуватиФти МісцевіФМісцеві жителіФжителі частоФчасто гіюФгію онімів,Фонімів, розповідаФрозповіда повір’яФповір’я проФпро їхнєФїхнє легендамиФлегендами пов’язуютьФпов’язують релаФрела БезодняФБезодня щаФща ЖуравельФЖуравель Е варіатив Е варіатив Грушечками Е Грушечками Межирівська Е Межирівська або Еабо ГаврилівЕГаврилів,Е, урочищеЕурочище Журавель ЕЖуравель, Е, ШляхЕШлях (Е(ШлякЕШляк),Е), абоЕабо . Е. Усе ЕУсе це Еце насампередЕнасамперед указуєЕуказує наЕна існування Еіснування об’єктаЕоб’єкта таЕта поширенняЕпоширення місцевихЕмісцевих жителів,Ежителів, аЕа такожЕтакож розвиток Ерозвиток процесуЕпроцесу номінаціїЕномінації походженЕпоходженняЕня іЕі http://www.etnolog.org.ua 104 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2016 9. Записав В. С. Рудь 22.06.2009 р. від Дронь (Слюсар) Анастасії Яківни, 1925 р. н., житель- ки с. Северинівка Жмеринського р-ну Вінниць- кої обл. 10. Записав В. С. Рудь 22.06.2009 р. від Слюса- ра Романа Олексійовича, 1957 р. н., жителя с. Се- веринівка Жмеринського р-ну Вінницької обл. 11. Записав В. С. Рудь 23.06.2009 р. від Бабій Анни Петрівни, 1929 р. н., жительки с. Хатки Жмеринського р-ну Вінницької обл. 12. Записав В. С. Рудь 23.06.2009 р. від Чер- ниш Ганни Петрівни, 1925 р. н., жительки с. Хат- ки Жмеринського р-ну Вінницької обл. 13. Записав В. С. Рудь 23.06.2009 р. від Чер- ниша Олександра Романовича, 1948 р. н., жителя с. Хатки Жмеринського р-ну Вінницької обл. 14. Записав В. С. Рудь 24.06.2009 р. від Мопа- на Степана Петровича, 1948 р. н., жителя с. Севе- ринівка Жмеринського р-ну Вінницької обл. 15. Записав В. С. Рудь 24.06.2009 р. від Рома- нюк Валентини Миколаївни, жительки с. Севе- ринівка Жмеринського р-ну Вінницької обл. 16. Карпенко О. П. Топонім / О. П. Карпенко // Українська мова : Енциклопедія / [редкол.: Ру- санівський В. М. Тараненко О. О. та ін.]. – Київ : Українська енциклопедія, 2004. – С. 690. 17. Сецинский Е. Археологическая карта По- дольской губернии / Е. Сецинский // Труды XI Археологического Съезда в Киеве. – Москва, 1901. – Т. I. 18. Сецинский Е. Приходы и церкви Подоль- ской епархии / Е. Сецинский. – Біла Церква, 2009. – 996 с. 19. Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolstej / R. Aftanazy // Wojewodztwo podolskie. – Wroclaw, 1996. – T. 9. – 520 s. ІМ Ф Wojewodztwo podolskie. Ф Wojewodztwo podolskie. 520 Ф 520 s. Ф s. Е Археологического Съезда в Киеве. Е Археологического Съезда в Киеве. Сецинский Е Е Сецинский Е. Приходы и церкви Подоль Е . Приходы и церкви Подоль / Е. Е / Е. Сецински Е Сецинский. Е й. – Біла Цер Е – Біла Цер Aftanazy ЕAftanazy R. ЕR. Dzieje rezydencji na dawnych Е Dzieje rezydencji na dawnych kresach RzeczypospolstejЕkresach Rzeczypospolstej / R.Е/ R. AftanazyЕAftanazy Wojewodztwo podolskie.ЕWojewodztwo podolskie. – Wroclaw, 1996.Е– Wroclaw, 1996. – T.Е– T. http://www.etnolog.org.ua
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202175
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:23:30Z
publishDate	2016
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Зайцева, О. 2025-03-04T18:56:20Z 2016 Топоніміка сіл Северинівка, Хатки, Голубівка на Вінниччині та їхніх околиць / О. Зайцева // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 4. — С. 96-104. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202175 81’373.21(477.44) У статті проаналізовано топоніміку сіл Северинівка, Голубівка та Хатки Вінницької області. Зокрема, розглянуто мікротопоніми, гідроніми, ойконіми, залучено історичні джерела та приклади з усної народної творчості для аналізу походження кожного з них. Звернено увагу на семантичне наповнення топонімів досліджуваних сіл та їхніх околиць. В статье проанализирована топонимика сел Севериновка, Голубовка и Хатки Винницкой области. В частности, рассмотрены микротопонимы, гидронимы, ойконимы, использованы исторические источники и примеры из устного народного творчества для анализа происхождения каждого из них. Кроме того, обращено внимание на семантическое наполнение топонимов исследуемых сел и их окрестностей. The article deals with analyzing the toponyms of the villages of Severynivka, Holubivka, and Khatky (Vinnytsia Region). Particularly, there is a study of microtoponyms, hydronyms, and oikonyms. Historical sources and folkloric samples are attracted to the investigation of the origins of each of them as well. In addition, attention is paid to the semantic content of toponyms of the villages and their outskirts under consideration. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Трибуна молодого дослідника Топоніміка сіл Северинівка, Хатки, Голубівка на Вінниччині та їхніх околиць Toponymy of the Vinnychchyna Villages of Severynivka, Khatky, Holubivka and Their Vicinities Article published earlier
spellingShingle	Топоніміка сіл Северинівка, Хатки, Голубівка на Вінниччині та їхніх околиць Зайцева, О. Трибуна молодого дослідника
title	Топоніміка сіл Северинівка, Хатки, Голубівка на Вінниччині та їхніх околиць
title_alt	Toponymy of the Vinnychchyna Villages of Severynivka, Khatky, Holubivka and Their Vicinities
title_full	Топоніміка сіл Северинівка, Хатки, Голубівка на Вінниччині та їхніх околиць
title_fullStr	Топоніміка сіл Северинівка, Хатки, Голубівка на Вінниччині та їхніх околиць
title_full_unstemmed	Топоніміка сіл Северинівка, Хатки, Голубівка на Вінниччині та їхніх околиць
title_short	Топоніміка сіл Северинівка, Хатки, Голубівка на Вінниччині та їхніх околиць
title_sort	топоніміка сіл северинівка, хатки, голубівка на вінниччині та їхніх околиць
topic	Трибуна молодого дослідника
topic_facet	Трибуна молодого дослідника
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202175
work_keys_str_mv	AT zaicevao toponímíkasílseverinívkahatkigolubívkanavínniččinítaíhníhokolicʹ AT zaicevao toponymyofthevinnychchynavillagesofseverynivkakhatkyholubivkaandtheirvicinities

Топоніміка сіл Северинівка, Хатки, Голубівка на Вінниччині та їхніх околиць

Репозитарії

Схожі ресурси