Старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації

У статті здійснено спробу дослідити вже зниклий давній український звичай «ралець». Автор намагається з’ясувати суть і еволюцію в традиційній культурі цього забутого явища, прослідковує особливості його побутування в різних соціальних верствах, а також виявляє причини, що призвели до його занепаду...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Народна творчість та етнологія
Date:	2016
Main Author:	Іваннікова, Л.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2016
Subjects:	Розвідки та матеріали
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202183
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації / Л. Іваннікова // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 4. — С. 7-15. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859665464526897152
author	Іваннікова, Л.
author_facet	Іваннікова, Л.
citation_txt	Старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації / Л. Іваннікова // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 4. — С. 7-15. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	У статті здійснено спробу дослідити вже зниклий давній український звичай «ралець». Автор намагається з’ясувати суть і еволюцію в традиційній культурі цього забутого явища, прослідковує особливості його побутування в різних соціальних верствах, а також виявляє причини, що призвели до його занепаду і повного зникнення. В статье передпринята попытка исследования уже исчезнувшего древнего украинского обычая «ралец». Автор пытается выяснить суть и эволюцию в традиционной культуре этого забытого явления, прослеживает особенности его бытования в разных слоях общества, а также определяет причины его деградации и полного исчезновения. The paper attempts to investigate the hitherto obsolete ancient Ukrainian usage ralets. The authoress tries to ascertain the nature and evolution of this forgotten phenomenon in conventional culture and shows the features of its existence in various social strata, as well as reveals the reasons that have led to its decline and extinction.
first_indexed	2025-11-30T10:47:18Z
format	Article
fulltext	7 СТАРОВИННИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЗВИЧАЙ «РАЛЕЦЬ»: ТРАДИЦІЯ І ТРАНСФОРМАЦІЇ * * Авторка висловлює вдячність проф. Ю. Мицику за надану інформацію щодо джерельної бази до- слідження. Людмила Іваннікова УДК 398.33(477.64)“16” У статті здійснено спробу дослідити вже зниклий давній український звичай «ралець». Автор намагається з’ясувати суть і еволюцію в традиційній культурі цього забутого явища, прослідковує особливості його побутування в різних соціальних верствах, а також виявляє причини, що призвели до його занепаду і повного зникнення. Ключові слова: різдвяні та великодні звичаї, субкультура козацтва, архаїчні форми податку, обдарування, по- жертва. В статье передпринята попытка исследования уже исчезнувшего древнего украинского обычая «ралец». Автор пытается выяснить суть и эволюцию в традиционной культуре этого забытого явления, прослеживает особенности его бытования в разных слоях общества, а также определяет причины его деградации и полного исчезновения. Ключевые слова: рождественские и пасхальные обычаи, субкультура казачества, архаические формы налогов, одаривание, пожертвование. The paper attempts to investigate the hitherto obsolete ancient Ukrainian usage ralets. The authoress tries to ascertain the nature and evolution of this forgotten phenomenon in conventional culture and shows the features of its existence in various social strata, as well as reveals the reasons that have led to its decline and extinction. Keywords: Christmas and Easter usages, Cossacks’ subculture, archaic tax forms, donation, offering. Про ралець тепер, на жаль, уже доводиться говорити як про зниклу традицію. Тому збе- реглося мало відомостей про його побутуван- ня, та й ті надто фрагментарні. Із цих скупих даних зрозуміло, що звичай був поширений у ХVІІ–ХVІІІ ст., функціонував у різних со- ціальних верствах: серед сільського панства, міщан, ремісників, цехових і церковних брат- чиків, у середовищі духовенства. Його форми побутували також у середовищі реєстрових козаків та в Запорозькій Січі. Через віддаленість у часі й відсутність спе- ціальних досліджень думки вчених про ралець розходяться. Історики вважають його формою податку [2, с. 190]; етнографи – трансформо- ваним у козацькій субкультурі звичаєм носи- ти різдвяну вечерю, де старшин́а виконувала роль старійшин роду, а прості козаки – молод- ших родичів [1, с. 28; 12, с. 11]. Мовознавці за- певняють, що це всього-на-всього давня назва подарунка, взагалі будь-який дар, пожертва, обдарування, а в переносному значенні – бен- кет, взаємна гостина. Водночас словники фік- сують фразеологізм «ходити на ралець», що засвідчує ритуальний характер цього явища. На те саме вказує і приуроченість ральця до календарних свят Різдва та Великодня. Мета нашої статті – з’ясувати суть і ево- люцію в традиційній культурі цього забутого звичаю, простежити особливості побутуван- ня його в різних соціальних верствах і станах (селянство, міщанство, козацтво), а також виявити причини (історичні, морально-етич- ні), що призвели до його занепаду і повного зникнення. Тому звернемося до авторитетних джерел. Передусім спробуємо з’ясувати етимологію й семантику самого слова «ралець», а також змі- ну його семантики в різні часові періоди. Слово «ралець» активно функціонувало в українській мові в ХVІІ–ХVІІІ ст. й увійшло в літературну мову ХІХ–ХХ ст., де набуло різних метафоричних відтінків, які з відда- ленням від історичних реалій, що породили І ремісників, І ремісників, середовищіІсередовищі побутували Іпобутували такожІтакож козаків Ікозаків та Іта в Ів ЗапорозькійІЗапорозькій Через ІЧерез віддаленістьІвіддаленість уІуціальних Іціальних дослідженьІдосліджень думкиІдумки розходяться. Ірозходяться. ІсторикиІІсторики вважаютьІвважають с. 190];Іс. 190]; етнографи Іетнографи козацькійІкозацькій субкультуІсубкульту М уже М уже доводитьс М доводитьс традицію М традицію. М . Тому М Тому про М про його М його побутува М побутуван М н фрагмент М фрагментарні. М арні. Із цих М Із цих скупих М скупих що М що звичай М звичай був М був поширений М поширений у М у ХVІІ–ХVІІІ ст., МХVІІ–ХVІІІ ст., функціонуМфункціонувавМвав уМу різнихМрізних соМсо-М- верствах: Мверствах: середМсеред сільськогМсільськогоМо панства,Мпанства, ремісників, Мремісників, цеховихМцехових іМі церковнихМцерковних братМбрат-М- середовищі Мсередовищі духовенстМдуховенства.Мва. ЙогоМЙого формиМформи також Мтакож у Му середовищМсередовищіМі реєстровиМреєстрови ЗапорозькійМЗапорозькій Січі.МСічі. часіМчасі йМй відсутністьМвідсутність вченихМвчених календарних М календарнихФ субкульт Ф субкульт ancient Ф ancient Ukrainia Ф Ukrainian Ф n usage Ф usage ralets Ф ralets conventi Ф conventional Ф onal culture Ф culture and Ф and shows Ф shows the Ф the features Ф features decline Фdecline andФand extinction.Фextinction. Cossacks’ ФCossacks’ subculture,Фsubculture, archaicФarchaic taxФtax forms,Фforms, donation,Фdonation, доводитьс Фдоводиться Фя збе Фзбе- Ф- кет,Фкет, взаємнаФвзаємна гостина.Фгостина. суютьФсують фразеологізмФфразеологізм засвідчуєФзасвідчуєФритуальнийФритуальний На теФНа те самеФсаме календарнихФкалендарних Е повного Е повного форми Е форми податку, Е податку, древнего Едревнего украинскЕукраинскогоЕого обычаяЕобычая «ралец».Е«ралец». забытого Езабытого явления,Еявления, прослежиЕпрослеживаетЕвает особенноЕособенно его Еего деградацииЕдеградации иЕи полногоЕполного исчезновения.Еисчезновения. ура Еура казачест Еказачества,Ева, архаичесЕархаическиеЕкие формыЕформы налогов,Еналогов, ralets Еralets. Е. TheЕThe authoressЕauthoress triesЕtries featuresЕfeatures ofЕof itsЕits existenceЕexistence offering.Еoffering. http://www.etnolog.org.ua 8 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2016 цю лексему, дедалі більше міфологізувалися. Проте всі словники одностайні в тому, що первісне значення слова «ралець» – «пода- рунок», «дар». Так, найдавніше доступне нам джерело, у якому фіксується і роз’яснюється лексе- ма «ралець» («Грамматика малороссийского наречия...» О. Павловського), повідомляє: «Рале́ць – подарок, состоящий в хлебе, вине, пряниках и проч., который подчиненные при- носят своим начальникам в праздник светл[ого] Христ[ового] Воскресения и на Новый год» [10, с. 1556; 13]. Словник Бориса Грінченка доповнює, що сам акт дарування супроводжувався певними ритуальними формулами і відбувався за осо- бливих обставин. Також він містить ширші відомості про предметний код ритуалу: «По- дарок, приношение при поздравлении, визите и пр. <...> Цехові братчики понесли цехмістру на ралець пляшку горілки та ковбасу. Нежин. у.» [16, с. 4]. «Нежин. у.» засвідчує, що слово за- фіксоване в живому побутуванні в другій по- ловині ХІХ ст. Натомість у літературі на той час воно вже набувало загальних значень: «будь-який подарунок», «презент», «посаг», «спадщина», «віно». Це підтверджує, зокрема, наведена Б. Грінченком цитата з віршованої по- вісті Михайла Макаровського (?): Не тільки все те збережу, Но взявши із своєї скрині, Товариша свого дитині Ралець, та й добрий, положу [16, с. 4]. «Ходити на ралець», за словником Б. Грін- ченка, у мові ХVІІІ ст. означало йти до когось із поздоровленням і подарунком. Скажімо, Ве- нера, піклуючись про свого сина Енея, «пішла к Зевесу на ралець» [16, с. 4], однак, на наш погляд, приклад з «Енеїди» тут не дуже вда- лий, бо означає радше,«іти з подарунком з ме- тою випрошування чогось у відповідь», «запо- бігати чиєїсь ласки». Значно розширили та узагальнили зна- чення слова «ралець» письменники ХХ ст. Одинадцятитомний Словник української мови, спираючись на художні твори, подає такі його значення: «подарунок», «приношен- ня», «гостина», «бенкет»: Жінота жвавенько готує ралець Та щиро сповняє вином поставець («Пісні та романси», 1956); «Приїжджі не скупилися, і ще від себе до- давали своїй сторожі ситий ралець» (З. Тулуб. «Людолови»); О, по-належному ми зустрічаєм орди Гостей, не кликаних у край наш на ралець (М. Рильський); Немає рятунку. Єдиний кінець: Ушкварить катюгам кривавий ралець [17, с. 446]. Як «подарунок», «приношення», а в пере- носному значенні «учта», «бенкет», поясню- ють слово «ралець» різні тлумачні словники української мови. Щодо етимології слова, то вона, на думку вчених-лінгвістів, не зовсім зрозуміла. Більшість все ж таки схиляється до його слов’янського походження – від слова «рало». Зосібна, О. Потебня та Г. Булахов- ський трактують його як «добровільну данину землевласникові від рала в день Різдва» або «данину від сохи» [5, с. 21]; інший варіант тлумачення – «пережиток дарунку, який дав- ніше дарували колядникам, коли вони ходили з плугом, з ралом» [10, с. 1556]. «Кликати на ралець» у давнину могло також означати «за- прошувати на свято рала, початок або закін- чення польових робіт» [5, с. 21] (останнє по- трактування нам здається необґрунтованим). Існує версія про походження слова «ралець» з татарської мови [21, с. 171]. На наш погляд, значно ближчими до прав- ди є історики та літописці, які були очевидцями втрачених суспільних реалій або користували- ся достовірними документальними даними – Г. Боплан, С. Мишецький, О. Рігельман, О. Лазаревський, М. Слабченко та ін. До та- ких літописців слід зарахувати й Івана Кот- ляревського – йому, як етнографу свого часу (кінця ХVІІ ст.), не довіряти немає підстав. ІНе ІНе тільки Ітільки Но ІНо взявшиІвзявши Товариша ІТовариша свогоІсвого Ралець, ІРалець, таІта йІй добрий,Ідобрий, «Ходити І«Ходити на Іна ралець»,Іралець», заІза словникомІсловником мові Імові ХVІІІ ст.ІХVІІІ ст. означалоІозначало поздоровленнямІпоздоровленням іІі подарункІподарунк проІпро М що М що слово М слово нні М нні в М в другій М другій у М у літерату М літературі М рілітературілітерату М літературілітерату на М на той М той набувало М набувало загальни М загальних М х значень: М значень: подарунок М подарунок», М », «презент» М «презент», М , «посаг», М «посаг», «віно». М«віно». Це МЦе підтверМпідтверджує,Мджує, зокремаМзокрема,М, Б. Грінченком МБ. Грінченком цитатаМцитата зМз віршованоМвіршованоїМї поМпо-М- Михайла ММихайла МакаровськогоММакаровського (?):М(?): тільки Мтільки все Мвсе те Мте збережу,Мзбережу, із Міз своєїМсвоєї скрині,Мскрині, дитиніМдитині добрий,Мдобрий, положуМположу землевласниковіМземлевласниковіФ визите Ф визите и Ф и цехмістр Фцехмістру Фу на Фна Нежин. у. ФНежин. у.» Ф» слово Фслово за Фза- Ф- другій Фдругій по Фпо- Ф- той Фтой Ушкварить Ф Ушкварить Ф Як Ф Як «подарунок», Ф «подарунок», носному Ф носному значенні Ф значенні «учта», Ф «учта», ютьФють словоФслово «ралець»Ф«ралець» різніФрізні українськоїФукраїнської мови.Фмови. ЩодоФЩодо вона,Фвона, наФна думкуФдумку вчених-лФвчених-л зрозуміла.Фзрозуміла. БільшістФБільшіст доФдо йогоФйогоФслов’янськогоФслов’янського «рало».Ф«рало». Зосібна,ФЗосібна, ськийФський землевласниковіФземлевласникові Е О, по-належному Е О, по-належному ми Е ми зустрічаєм Е зустрічаєм Гостей, ЕГостей, не Ене кликанихЕкликаних уЕу крайЕкрай нашЕнаш (М. Рильський);Е(М. Рильський); Немає ЕНемає рятунку.Ерятунку. ЄдинийЕЄдиний кінець:Екінець: Ушкварить ЕУшкварить катюгамЕкатюгам кривавийЕкривавий ралецьЕралець Е [17,Е[17, с. 446].Ес. 446]. «подарунок»,Е«подарунок», «приношенЕ«приношен «учта»,Е«учта», «бенкет»Е«бенкет» різніЕрізні http://www.etnolog.org.ua 9 Розвідки та матеріали Історик Олександр Лазаревський вважав, що коріння звичаю «ралець» сягає найдавні- ших часів, доби давніх язичницьких жертво- приношень, які згодом у трансформованому вигляді перейшли в християнство. Наприклад, з ХVІ ст. відомо про пожертвування на храм у свята Різдва і Великодня «мисочок» – варе- ників, пирогів, курей. Отримане від парафіян потрапляло служителям церкви. Так само, на думку О. Лазаревського, по- сполиті селяни приносили подарунки своїм землевласникам як подяку за користування землею. Ці пожертви згодом узаконилися й перетворилися на визначені податки, спочатку натуральні, а далі грошові. Проте навіть після встановлення розміру податків і повинностей, до ХІХ ст., як і в ХVІ ст., в поміщиків існува- ли ще окремі збори, приурочені до Великодня та Різдва. До таких, скажімо, належав збір ка- плунів (півні) та індиків саме на ці свята, хоча він і не називався «ралець» [7, с. 362]. Одну з найархаїчніших форм натураль- ного податку на користь пана-землевласни- ка – сплату домашньою птицею – описав у ХVІІ ст. Гійом Левассер де Боплан. Як заува- жує в коментарі до «Опису України» історик Наталя Яковенко, «пташина данина» сплачу- валася двічі на рік: на Різдво і на Великдень, що широко засвідчувалося в інвентарях – описах маєтків з перерахуванням селян та їх- ніх податків і повинностей на користь власника (наприклад, інвентарі 1631 р. сіл Радомишель, Шпаків і Богурин на Волині зі згадками про різдвяні й великодні оплати каплунами, гусь- ми, курми [2, с. 190]. Справді, з інвентаря поділу маєтків князя Олександра Острозького 1620 року дізнаємо- ся, що повинністю селян і міщан було щороку давати в середньому 1 гуску, 1–2 каплунів, 2–4 курки та 10–15 яєць «від диму», тобто з кожного двору [4, с. 144, 148]. Крім цього, да- вали ще десятину бджільну, свинну, баранню (овечу), козину, воловщизну грішми, ялови- цю з усього села, вепра, барана тощо. З опису Г. де Боплана видно, що прино- шення на Великодні свята мало в ХVІІ ст. ритуальний характер. На це вказують і день здійснення (рокове свято), і форма частуван- ня (пускання черпака по колу від найстаршого учасника), і завершення дійства після заходу сонця: «Чоловіки у великодній понеділок ма- ють іншу розвагу. Вранці вони гуртом руша- ють до замку, щоб побачити свого пана, який ласкаво чекає на них. Низько вклонившись, кожен підходить до нього і подає курчат або якусь іншу птицю. З вдячності за ці дарунки пан частує своїх підданих горілкою. Для цьо- го вибивають дно у бочки і ставлять її посе- ред двору. Селяни оточують її, стаючи в коло, далі підходить пан з великим черпаком і, на- повнивши його горілкою, п’є до найстаршого в гурті. Потім передає черпак тому, до кого пив. Так вони усі п’ють один за одним, а далі починають наново, аж доки в бочці нічого не лишиться. Якщо бочка спорожніє до настан- ня вечора (що трапляється досить часто), пан наказує викотити ще одну, повну замість по- рожньої, оскільки повинен частувати їх аж до заходу сонця, якщо селяни можуть триматися на ногах. Бо після заходу сонця дають знак розходитися» [2, с. 82]. Академік Михайло Слабченко вважав, що ральці походять від коляди, яку збирали ста- рости з міщан і селян за часів Польщі, і що з ними тісно пов’язана ще одна форма поборів, «поклон», яка також запозичена з Польщі, де «поклони» були широко розповсюджені [15, с. 77]. (Вираз «ходити на поклон» досі побутує в українській мові). Уже згадуваний О. Лазаревський під- сумовував, що пожертви і збори під назвою «ралець» практикувалися скрізь, де тільки люди перебували в будь-якій постійній за- лежності – від матеріальної до моральної: парафіяни давали «на ралець» своєму пара- фіяльному священику, селяни – поміщикові, міщани – магістратським чинам, козаки й поспільство – сотенній і полковій старшині, навіть цехові своєму цехмістрові і братчики – своєму старшому [7, с. 361]. «В приходах, цехах и братствах приношения этого рода всегда имели вид добровольной жертвы, и в І маєтків І маєтків податків Іподатків і Іі повинностІповинност (наприклад, І(наприклад, інвентарІінвентар Шпаків ІШпаків і Іі БогуринІБогурин наІна різдвяні Іріздвяні й Ій великодніІвеликодні оплатиІоплати [2, І[2, с. 190].Іс. 190]. з Із інвентаряІінвентаря поділуІподілу ОстрозькІОстрозькогоІого селянІселян М форм М форм натураль М натураль пана-зем М пана-землевласни М левласни птицею – М птицею – описав М описав Левассер М Левассер де Боплан. М де Боплан. Як заува М Як заува- М - «Опису М «Опису України» М України» історик М історик «пташинаМ«пташина данина»Мданина» сплачуМсплачу-М- рік: Мрік: на Мна РіздвоМРіздво іМі наМна ВеликденМВеликдень,Мь, засвідчу МзасвідчувалосяМвалося вМв інвентаряМінвентарях –Мх – маєтків Ммаєтків з Мз перерахуМперерахуваннямМванням селянМселян таМта їхМїх повинност МповинностейМей наМна користьМкористь власникаМвласника інвентар Мінвентарі Мі 1631 р.М1631 р. сілМсіл РадомишелМРадомишел ВолиніМВолині зіМзі згадкамиМзгадками оплатиМоплати каплунами,Мкаплунами, ральціМральціФ ка Ф ка- Ф - свята, Фсвята, хоча Фхоча с. 362]. Фс. 362]. натураль Фнатураль- Ф- левласни Флевласни- Ф- у Фу повнивши Ф повнивши гурті. Ф гурті. Потім Ф Потім пив. Ф пив. Так Ф Так вони Ф вони усі Ф усі починають Ф починають наново, Ф наново, лишиться. Ф лишиться. Якщо Ф Якщо бочка Ф бочка няФня вечораФвечора (щоФ(що трапляєтьсФтрапляєтьс наказуєФнаказує викотитиФвикотити щеФще рожньої,Фрожньої, оскількиФоскільки заходуФзаходу сонця,Фсонця, якщоФякщо наФна ногах.Фногах. Бо післяФБо після розходитися»Фрозходитися» АкадемікФАкадемік ральціФральці Е нього Е нього З вдячнос Е З вдячнос підданих Е підданих горілкою. Е горілкою. дно Едно уЕу бочкиЕбочки іЕі ставлятьЕставлять Селяни ЕСеляни оточуютьЕоточують її,Еїї, стаючиЕстаючи підходить Епідходить пан Епан зЕз великимЕвеликим черпакомЕчерпаком його Ейого горілкою,Егорілкою, п’єЕп’є доЕдо найстаршЕнайстарш Потім ЕПотім передаєЕпередає черпакЕчерпак тому,Етому, усі Еусі п’ютьЕп’ють одинЕодин заЕза одним,Еодним, ажЕаж докиЕдоки вЕв бочціЕбочці бочкаЕбочка спорожніЕспорожні http://www.etnolog.org.ua 10 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2016 последних двух не личный, а в пользу учреж- дения. У помещиков же, полковой старшины и магистратов приобрели с течением времени значение обязательного сбора» [7, с. 361]. Учений наголошував, що первинною фор- мою пожертв була натуральна, але поступо- во, і то лише в козацькому й магістратському середовищі, перейшла в грошову визначеного розміру. До натуральних пожертв належали хліб, плоди, овочі, мед, віск, птиця і худоба, будь-які харчові продукти в сирому й готовому вигляді, іноді предмети народних промислів: прядиво, полотно, куповані вироби. Зрозумі- ло, що з часом пожертви урізноманітнювались залежно від роду занять та маєтності жертво- давців, а також від потреб і смаків тих, кому їх приносили, аж поки не набули певної усталеної форми [7, с. 361–362]. Яскравою ілюстрацією до слів О. Лаза- ревського може бути уривок з поеми І. Котля- ревського «Енеїда», а саме опис ральця, який відрядив цар Латин Енею у відповідь на його «заморські» дарунки: Л у б е н с ь к о г о шмат короваю, Корито о п і ш н я н с ь к и х слив, Горіхів к и ї в с ь к и х смажених, П о л т а в с ь к и х пундиків пряжених, І гусячих п’ять кіп яєць, Рогатого скота з Л и п ’ я н к и, Сивухи відер з п’ять б у р д я н к и, Сто р е ш е т и л і в с ь к и х овець [6, с. 116]. О. Лазаревський зауважив, що «сборы или жертвы в цехах и братствах с названием “ра- лець” встречаются во многих их уставах и за- писях, существуют и теперь [кінець ХІХ ст. – Л. І.]. Тот же сбор в виде налога на мещан в пользу магистратских чинов производился в Киеве еще в 20-х годах нынешнего столетия» [7, с. 362–363]. Обсяг окремої статті не передбачає опра- цювання всіх наявних архівних і літературних джерел; достатньо навести лише кілька харак- терних фактів. Автор «Малой энциклопедии киевской старины» Анатолій Макаров (на жаль, без точного посилання на документи) означує ралець як «праздничные подношения ме- щан представителям высшей власти» і додає, що раніше члени магістрату на Водохреща і Великдень приходили з ральцем до губерна- тора та інших впливових осіб і обдаровували їх винами, грудками цукру, рибою, дорогими матеріями. Те саме стосувалося й церковних ієрархів. Наприклад, на свято Водохреща в 1805 році війт підніс митрополитові 15 арши- нів атласу, а 1 серпня (у день Хрещення Русі- України) – хліб, грудку цукру і «6 штофиков водки, сладкой, разной» [8, с. 399–400]. Варто зазначити, що 1 серпня, за свідченнями того-таки автора, у Києві відбувалося загаль- номіське свято, так звана маковійська цере- монія, яке закінчувалося великим магістрат- ським бенкетом у ратуші й обідами братчиків у цехах. Магістратські свята припинили відзна- чати 1835 року [8, с. 273–274]. Різні форми ральця як залишки давнини, етнографи фіксували навіть наприкінці ХІХ ст. Видатний польський історик і етнограф Едвард Руліковський, поміщик із с. Мото- вилівка Васильківського повіту Київської гу- бернії, у знаменитому «Описі повіту Василь- ківського» (Варшава, 1854 р.) повідомляв, що «на Новий рік сільські господарі йдуть до пана з поздоровленнями, несучи в дарунок бо- ханець хліба, сіль, а також вінок із житнього чи пшеничного колосся. Це в них називається ралець» [цит. за: 10, с. 1556]. Етнограф Віктор Василенко у статті «Остатки братств и цехов в Полтавщине» [3] зазначав, що на кінець ХІХ ст. існувало ще молодецьке (тобто парубоцьке) братство в с. Панське Золотоніського повіту. «Во время Рождественских праздников, – пише він, – все парубки собираются на первый день к отаману, который угощает их, а вместе с тем парубки преподносят ему подарок в виде шел- кового платка или хорошего пояса. С того же дня и почти целую неделю продолжается ко- лядка» [3, с. 168]. До кінця ХІХ ст. у Старокостянтинівсько- му повіті Волинської губернії в зредуковано- І Рогатого І Рогатого Сивухи ІСивухи відерІвідер Сто ІСто І р Ір е Іе ш Іш еІе тІтО. ЛазаревськийІО. Лазаревський зауваживІзауважив жертвы Іжертвы в Ів цехах Іцехах иІи братстваІбратства встречаютсяІвстречаются воІво многихІмногих существуютІсуществуют иІи теперьІтеперь сборІсбор вІв видеІвиде магистратскихІмагистратских М відповідь М відповідь шмат М шмат короваю, М короваю, н М н с М с ь М ь к М к и М и х М х слив, М слив, ь М ь к М к и М и х М х М х х М х х смажени М смажених, М х, ь Мь к Мк и Ми х Мх М х х Мх х пундикіМпундиківМв пряженихМпряжених,М, гусячих Мгусячих п’ять Мп’ять кіп Мкіп яєць,Мяєць, Рогатого МРогатого скота Мскота з Мз ЛМЛ иМи пМп ’М’ яМя нМн кМк и,Ми, відер Мвідер з Мз п’ятьМп’ять М бМб уМу рМр дМд яМя нМн кМк и,Ми, и Ми л Мл і Мі в Мв сМс ьМь кМк иМи хМх М х хМх х овецьМовець [6,М[6, с. 116].Мс. 116]. зауваживМзауважив,М, щоМщо «сборыМ«сборы братстваМбратствахМх сМс названиеМназвание ківського»Мківського»Ф О. Лаза Ф О. Лаза- Ф - І. Котля ФІ. Котля- Ф- ральця, Фральця, який Фякий на Фна його Фйого того-таки Ф того-таки номіське Ф номіське свято, Ф свято, монія, Ф монія, яке Ф яке закінчувалося Ф закінчувалося ським Ф ським бенкетом Ф бенкетом у Ф у ратуші Ф ратуші цехах. Ф цехах. Магістратські Ф Магістратські чатиФчати 1835 рокуФ1835 року [8,Ф[8, с. 273–274].Фс. 273–274]. РізніФРізні формиФформи ральцяФральця етнографиФетнографи фіксувалиФфіксували ВидатнийФВидатний польськийФпольський ЕдвардФЕдвард Руліковський,ФРуліковський, вилівкаФвилівка ВасильківськогоФВасильківськогоФбернії,Фбернії, ківського»Фківського» Е на Е на підніс Е підніс митрополит Е митрополит 1 серпня Е 1 серпня (у день Е (у день Хрещення Е Хрещення хліб, Ехліб, грудкуЕгрудку цукруЕцукру іЕі «6 штофикЕ«6 штофик сладкой, Есладкой, разной»Еразной» [8,Е[8, с. 399–40Ес. 399–40 зазначити, Езазначити, щоЕщо 1 серпняЕ1 серпня,Е, заЕза свідченнЕсвідченнЕавтора, Еавтора, у КиєвіЕу Києві відбувалЕвідбувалосяЕося загальЕзагаль свято, Есвято, такЕтак званаЕзвана маковійськЕмаковійськ закінчувалосяЕзакінчувалося великимЕвеликим ратушіЕратуші йЕй обідамиЕобідами святаЕсвята с. 273–274].Ес. 273–274]. http://www.etnolog.org.ua 11 Розвідки та матеріали му вигляді зберігався звичай пошанування парафіянами свого священика на Різдво. Так, священик с. Сковородки Семен Дунін-Берков- ський повідомляв: «Во второй день праздника Рождества Христова св. храм бывает полон молящихся. В этот день в прежнее время свя- щенник принимал от приносящих “вечеры”» [18, с. 242]. Водночас отець Федір Корнієвич, настоятель храму с. Мончинці, додавав: «В со- чельник, а некоторые и в самой праздник Рож- дества Христова, близким, родным, а иногда и священнику приносят свои посильные дары, состоящие из трех хлебов, курицы и петуха, нескольких вареников и соленой рыбы, за что приносители угощаются и в свою очередь ода- риваются просфорами» [18, с. 710]. Подібні факти зафіксовано і в третьо- му томі «Трудов...» Павла Чубинського. Так, у с. Щаснівка Козелецького повіту Чернігів- ської губернії вранці на Різдво диякон з іконою ходив з молитвою по хатах, за що йому дава- ли крупи, сало та інші продукти. Або ж старі чоловіки одразу після богослужіння йшли самі до священика й несли йому подарунки, а він дякував їм і пригощав [19, с. 264]. У с. Красносілка Старокостянтинівського повіту, а також у Проскурівському повіті По- дільської губернії у Великодній понеділок діти приходили до священика й поміщика свого села, приносячи в дар «волочільне», що зазви- чай складалося з пшеничного калача та кіль- кох крашанок [19, с. 24]. Окремим цікавим явищем був ралець у ко- зацькій субкультурі. Його виділяють навіть ав- тори енциклопедії «Українське козацтво», дода- ючи зі свого боку, що «ралець – це традиційний подарунок кошовому отаманові та військовому судді на Різдво Христове та Великдень від шинкарів, купців та ремісників» [20, с. 429]. Дмитро Яворницький вважав ралець одні- єю з форм податків на користь січової старши- ни, що практикувалась у запорожців. Інфор- мацію про нього дослідник подає в контексті відомостей про прибутки кошового та судді і називає ралець особливою пожертвою на рокові свята [22, с. 177, 246]. Найавтори- тетнішим джерелом про запорозький ралець є «История...» Симеона Мишецького, який сам був очевидцем описуваних подій. Його свідченнями згодом скористалися Олександр Рігельман, Михайло Антоновський та фран- цузький дипломат Жан Бенуа Шерер. Майже дослівно його переповів і Д. Яворницький. Не цураються цього єдиного першоджерела су- часні історики. Тож, з огляду на важливість, процитуємо князя Мишецького дослівно й повністю, тим паче, що з його опису яскраво розкривається увесь ритуал, який складався з кількох еле- ментів: поздоровлення та обдарування стар- шини різними групами ремісників і окремо козаками; ритуальне застілля, безперервна пальба з гармат, віддарування ральця від ви- щого начальства нижчому. При цьому в ри- туалі зобов’язані були брати участь усі члени спільноти – як військовики, так і ремісники. «Еще ж оному кошевому и войсковым стар- шинам каждый год, декабря 25-го дня, то есть на Рождество Христово, також и на праздник Святыя Пасхи, имеется доход таким образом: Сберутся базарные купецкие и мастеровые люди порознь, яко шинкари осо- бливо, купцы особливо, и мастеровые люди особливо же, и покупят лисиц пары по две, или по три, и накупят больших калачей, и с теми идут до кошевого с поклоном, которое у них называется ралец; тут то кошевой пови- нен их поить вареною и холодною горелкою, також и медом пока они хотят; на другой день к писарю, на четвертый день к ясаулу, и иным такие же подарки воздают, и они их также принуждены поить. Оный же кошевой принужден не токмо что оных, но и все войско, имеющееся в Сечи, по- ить, а атаманов и других старшин, зазвав к себе в курень, особливо их подчивает и угащи- вает разными питьями, и оного веселия у стар- шин между себя бывает целая неделя. Между оным питием бывает у них пушечная пальба» [9, c. 23]. О. Рігельман лише додавав, що кошо- вий, пригостивши всіх старшин у себе в ку- І приносячи І приносячи складалося Іскладалося зІзкрашанок Ікрашанок [19,І[19, с. 24].Іс. 24]. Окремим ІОкремим цікавимІцікавим явищемІявищем зацькій Ізацькій субкультурі.Ісубкультурі. ЙогоІЙого енциклопедіїІенциклопедії «УкраїнсІ«УкраїнськеІьке боку,Ібоку, щоІщо «ралець –І«ралець – кошовомуІкошовому отамановіІотаманові ХристовеІХристове М Або ж М Або ж богослужі М богослужіння М ння йшли М йшли йому М йому подарунк М подарунки, М и, а він М а він [19, М [19, с. 264]. М с. 264]. Старокост М Старокостянтинівського М янтинівського ПроскуріМПроскурівськомуМвському повітіМповіті ПоМПо-М- губернії Мгубернії у Му ВеликоднМВеликоднійМій понеділокМпонеділок дітиМдіти до Мдо священикМсвященикаМа йМй поміщикаМпоміщика свогоМсвого приносячи Мприносячи в Мв дар Мдар «волочіМ«волочільне»,Мльне», щоМщо зазвиМзазви пшеничногМпшеничногоМо калачаМкалача таМта кільМкіль с. 24].Мс. 24]. явищемМявищем бувМбув ралецьМралець виділяютМвиділяют бливо,Мбливо, особливоМособливо Ф Чернігів Ф Чернігів- Ф - іконою Фіконою йому Фйому дава Фдава- Ф- Або ж ФАбо ж старі Фстарі самі Фсамі а він Фа він шини Ф шини різними Ф різними козаками; Ф козаками; ритуальне Ф ритуальне пальба Ф пальба з Ф з гармат, Ф гармат, щого Ф щого начальства Ф начальства нижчому. Ф нижчому. туалі Ф туалі зобов’язані Ф зобов’язані були Ф були спільноти –Фспільноти – якФяк військовики,Фвійськовики, «Еще жФ«Еще ж ономуФоному кошевомуФкошевому шинамФшинам каждыйФкаждый год,Фгод, наФна РождествоФРождество ХристовоФХристово СвятыяФСвятыя Пасхи,ФПасхи, СберутсяФСберутсяФмастеровыеФмастеровые бливо,Фбливо, Е на Е на важливіс Е важливіс Мишецького Е Мишецького дослівно Е дослівно його Ейого описуЕопису яскравоЕяскраво розкриваЕрозкрива ритуал, Еритуал, якийЕякий складавсЕскладавсяЕя зЕз кількохЕкількох поздоровленняЕпоздоровлення таЕта обдаруваЕобдаруванняЕння різними Ерізними групамиЕгрупами ремісниківЕремісників іЕі окремоЕокремо ритуальнеЕритуальне застілляЕзастілля,Е, безперерЕбезперер гармат, Егармат, віддарувЕвіддаруванняЕання ральцяЕральця нижчому.Енижчому. ПриЕПри булиЕбули братиЕбрати військовики,Евійськовики, http://www.etnolog.org.ua 12 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2016 рені, «потом бывал и у них» [14, с. 728], але при цьому наводив ще й інші форми ральця: «Всякий проситель при объявлении на кого своей жалобы должен был давать принос старшинам, чтоб дело рассудили, что им в до- ход не зазорной считалося. Когда партия на промысел куда ходила и довольно получила добычь, то при возврате своем старшину свою дарила. Также от шинкарей, бузников, мяс- ников и калашников бывали приносы медом, пивом, брагою или бузою, мясом и калачами по их расположению» [14, с. 727]. М. Антоновський зазначав, що, крім ли- сиць, «на ралець» іноді приносили від кож- ного цеху майстрів ще й по кілька великих лосиних шкур. І ще цікава деталь: уся стар- шина (крім кошового) якомога щедріше при- гощала простих козаків, аби й наступного року ті вибрали їх (як відомо, вибори кошо- вого та січової старшини відбувалися якраз через тиждень після Різдва, на Новий рік (14.01. за н. ст.)) [11, с. 369]. Отже, уже й тоді, у козацькі часи, практикувався своє- рідний «підкуп виборців»! І як тут утриматися, щоб знову не проциту- вати І. Котляревського, який яскраво і досто- вірно описав ралець троянців у царя Латина. Можна припустити, що письменникові могла бути відома й «История о козаках запорож- ских...» С. Мишецького, яка тоді поширю- валася в рукописних списках серед наукової інтелігенції, – дуже вже перегукується текст «Енеїди» з цим історичним документом: Послів ввели к царю з пихою, Як водилося у латин, Несли подарки пред собою: Пиріг завдовжки із аршин, І солі кримки і бахмутки, Лахміття разного три жмутки, Еней Латину що прислав, Посли к Латину приступились, Три рази низько поклонились, А старший рацію сказав [6, с. 113]. Після обдарування та поздоровлення роз- почалося застілля, під час якого: На в і в а т з мущирів стріляли, Ту ш грімко трубачі іграли, А м н о г о л і т – дяки ревуть! [6, с. 116]. Жан Бенуа Шерер згадував, що гарматні залпи було чути щоразу, коли вихиляли чар- ки [21, с. 171]. Він, до речі, уточнював, що «кожна група купувала дві або три лисячі та оленячі шкури, які вони дарували кошовому», і що «цей дарунок вони називали татар- ським словом ралець [курсив наш. – Л. І.]» [21, с. 171]. Справжньою проблемою стали ральці для Гетьманської України вже в першій половині ХVІІІ ст. Якщо стосовно запорожців О. Рі- гельман лише натякав, що кожен, хто мав якусь проблему чи скаргу й хотів її позитивного ви- рішення, приносив ралець старшині, то тут, як пише професор Євген Онацький, ралець- дарунок перетворився на відвертий хабар, що його давали не тільки на Великдень та на Но- вий рік, але й за кожної відповідної нагоди [10, с. 1556]. Ральці стали способом додаткової на- живи для полкової та сотенної старшини, яка, за свідчнням історичних джерел, у той період була повністю корумпована. Механізм цієї трансформації розкривав О. Лазаревський. Козацька старшина, що сформувалася при Богданові Хмельниць- кому, за півстоліття добре зміцніла. Разом з угіддями (так званими ранговими землями), якими користувалися сотники і полковники на час служби, вони одержували у своє підпо- рядкування і села, і людей, котрі жили на тих землях. І не тільки селяни, але й усі, хто жив на території сотні або полку (адміністративна одиниця Гетьманської України), опинялися в повному підпорядкуванні цих старшин (яскра- во це описано в повісті «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ’яненка). Старшина нерідко вимагала виконання таких самих по- винностей і від сотенних / полкових козаків. Тож не дивно, що і в козацькому середовищі з’явилася практика подарунків старшині, при- урочених до рокових свят, яка з часом пере- творилася на обов’язковий грошовий збір. Цей І С. Мишецького, І С. Мишецького, в Ів рукописнихІрукописних інтелігенції, – Іінтелігенції, – дужеІдуже «Енеїди» І«Енеїди» з Із цим Іцим історичнимІісторичним Послів ІПослів ввелиІввели кІк царюІцарю водилосяІводилося уІу латин,Ілатин, подаркиІподарки предІпред завдовжкиІзавдовжки М Отже, М Отже, практику М практикувався М вався щоб М щоб знову М знову не М не проциту М проциту- М - І. Котляревського, М І. Котляревського, який М який яскраво М яскраво і М і досто М досто- М - ралець Мралець троянцівМтроянців уМу царя ЛатинаМцаря Латина.М. припустити, Мприпустити, щоМщо письменнМписьменниковіМикові моглаМмогла й Мй «ИсторияМ«История оМо козакахМкозаках запорожМзапорож-М- С. Мишецького,МС. Мишецького, якаМяка тодіМтоді поширюМпоширю рукописних Мрукописних спискахМсписках середМсеред науковоїМнаукової вжеМвже перегукуМперегукуєтьсяМється історичнимМісторичним документом:Мдокументом: зМз пихою,Мпихою, О. Лазаревський.МО. Лазаревський. Ф кошо Ф кошо- Ф - якраз Фякраз Новий ФНовий рік Фрік Отже, ФОтже, уже Фуже й Фй своє Фсвоє- Ф- ХVІІІ ст. Ф ХVІІІ ст. гельман Ф гельман лише Ф лише проблему Ф проблему чи Ф чи скаргу Ф скаргу рішення, Ф рішення, приносив Ф приносив як Ф як пише Ф пише професор Ф професор дарунокФдарунок перетворивсяФперетворився йогоФйого давалиФдавали неФне тількиФтільки наФна вийФвий рік,Фрік, алеФале йФй заФза кожноїФкожної с. 1556].Фс. 1556]. РальціФРальці сталиФстали живиФживи дляФдля полковоїФполкової заФза свідчннямФсвідчнням булаФбула повністюФповністю МеханізмФМеханізм Е вони Е вони ським словом ралець Е ським словом ралець [курсив Е [курсив Справжньою ЕСправжньою проблемоюЕпроблемою сталиЕстали Гетьманської ЕГетьманської УкраїниЕУкраїни вжеЕвже вЕв першійЕпершій половиніЕполовині ХVІІІ ст. ЕХVІІІ ст. Якщо ЕЯкщо стосовноЕстосовно запорожцЕзапорожцівЕів О. РіЕО. Рі лише Елише натякав,Енатякав, щоЕщо кожен,Екожен, хтоЕхто мавЕмав скаргуЕскаргу йЕй хотівЕхотів їїЕїї позитивнЕпозитивн приносив Еприносив ралецьЕралець старшиніЕстаршині ЄвгенЕЄвген ОнацькийЕОнацький наЕна відвертиЕвідверти http://www.etnolog.org.ua 13 Розвідки та матеріали збір був надвичайно обтяжливий як для насе- лення, так і для простих козаків, бо, по-перше, був ненормований, а по-друге, практикувався під час об’їздів полку начальством. Академік М. Слабченко в монографії «Ма- лорусский полк в административном отноше- нии», описуючи доходи полковників і полкової старшини (покуховщина, показанщина, де- сятина бджолина та тютюнова, «третя мірочка військова» з помелу, підосенщина, мазепщина, ярмаркові побори за місце від продажу худоби та хліба [15, с. 76]), зазна- чав, що великий дохід давали так звані раль- ці – добровільні, але обов’язкові пожертви полчан під час об’їздів полку. Ральці як стародавній звичай спочатку не викликали спротиву з боку гетьманів. Проте насильства, які чинилися під час їх збору, зму- сили ясновельможних переглянути цю позицію. Першим зреагував гетьман Іван Скоро- падський, який 1722 року видав універсал, що забороняв брати ральці. О. Лазаревський у журналі «Киевская старина» (№ 10 за 1885 р.) опублікував цікавий документ – лист гетьма- на Скоропадського до чернігівського полков- ника Павла Полуботка, яким уповноважував його заборонити цей незаконний збір як і з ко- заків, так і з посполитих, а вже зібрані кошти або роздати людям, або пустити на потреби народу. За невиконання цього наказу передба- чався штраф: «Прето нарочно нынѣ сей нашъ до вашей милости листъ ординуючи, жадаемъ пилно, абысь ваша милость до п. п. полков- ников цѣлихъ і наказнихъ написалъ именемъ нашимъ, дабы, если не велѣли въ полкахъ свояхъ по давномъ обыкновенію ралцевой стя- гати повинности, уже оной занехали весьма; если-жъ забрана, то жебы тихъ грошей нѣхто зъ старшины нѣкуда рострачовать не важи- лись: ибо за поворотомъ вашимъ роскажемъ, оніе любъ [або. – Л. І.] воспять людямъ, зъ которихъ стягано, поотдавати, любъ на яко- віе общенародніе нужди въ кождомъ полку употребить для тихъ-же людей полегкости въ другихъ необходимихъ повинностяхъ. Да и тое доложить, что когда-бы хто зъ старшини сотен- ной чили полковой стягненную ралцевую на- лежитость мѣлъ на свои тахловати привати, а тое на немъ доведется потомъ, теди не тилко за- тахлованное возвратити муситъ, але еще за тое и штрафованъ будетъ; кгди-ж и давно мы уже мислили, для предлежащихъ людскихъ труд- ностей, тіе ралци отставити» [7, с. 363–364]. Однак очевидно, що універсалами вже не- можливо було викоренити ральці. Бо через деякий час (а саме 1732 р.) гетьман Данило Апостол, порадившись зі старшиною, для при- пинення зловживань полковників наказав ви- давати їм замість ральців певну суму грошей. Проте навіть після цього побори не припини- лися – це підтверджує ще низку указів щодо боротьби з ральцями, виданих після 1732 року [15, с. 77]. Ральці як вид хабара І. Котляревський го- стро висміював у поемі «Енеїда», що засвід- чує, якою болючою проблемою були вони для тогочасного поспільства. Так, зла Юнона про- понує хабар богу вітрів Еолу, прохаючи його погубити Енея: За теє ж дівку чорнобриву, Смачную, гарну, уродливу Тобі я далебі що дам [6, с. 37]. Під час бурі Еней пропонує Нептуну «пів- копи грошей» [6, с. 38], а коли троянки за- палили його флот, то обіцяє за дощ «піднести ралець» усім олімпійцям [6, с. 65]. Хабара ви- магає від Енея й потворна Сівілла за те, що покаже йому дорогу в пекло («Не пожалій лиш золотого / для Феба світлого ясного») і резю- мує, оправдовуючи себе: Ти знаєш, – дурень не бере: У нас хоть трохи хто тямущий, Уміє жить по правді сущій, То той хоть з батька, то здере! [6, с. 75]. Як актуально звучать ці слова сьогодні, у теперішній Україні! Припливши аж до Латинської землі, яка йому дуже сподобалась, Еней одразу ж вислав послів «на поклон» до царя Латина «із хлібом- сіллю і з другими / подарками предорогими», І За невиконання І За невиконання штраф: Іштраф: «ПретоІ«Прето вашей Івашей милостиІмилости листъІлистъ пилно, Іпилно, абысь Іабысь вашаІваша милостьІмилость ц Іцѣ Іѣлихъ Ілихъ і Іі наказнихъІнаказнихъ дабы, Ідабы, еслиІесли неІне велІвел давномъІдавномъ обыкновеніІобыкновені повинности,Іповинности, ужеІуже онойІоной тоІто М О. Лазаре М О. Лазаревський М вський (№ 10 М (№ 10 за М за 1885 р.) М 1885 р.) документ – М документ – лист М лист гетьма М гетьма чернігів М чернігівського М ського полков М полков- М - Полуботк М Полуботка, М а, яким М яким уповноважу М уповноважував М вав цей Мцей незаконниМнезаконнийМй збірМзбір якМяк іМі зМз коМко-М- посполити Мпосполитих,Мх, а вжеМа вже зібраніМзібрані коштиМкошти людям, Млюдям, абоМабо пуститиМпустити наМна потребиМпотреби За невиконання МЗа невиконання цьогоМцього наказуМнаказу передбаМпередба «Прето М«Прето нарочноМнарочно нынМнынѣМѣ сейМсей нашъМнашъ листъМлистъ ординуючМординуючи,Ми, жадаемъМжадаемъ милостьМмилость доМдо п. п. полкМп. п. полк написалъМнаписалъ ѣМѣ Ф позицію. Ф позицію. Скоро ФСкоро- Ф- універса Фуніверсал, Фл, що Фщо вський Фвський у Фу 1885 р.) Ф1885 р.) - Ф- лися – Ф лися – це Ф це боротьби Ф боротьби з Ф з ральцями, Ф ральцями, [15, Ф [15, с. 77]. Ф с. 77]. Ральці Ф Ральці як Ф як вид Ф вид хабара Ф хабара стро Ф стро висміював Ф висміював у Ф у поемі Ф поемі чує,Фчує, якоюФякою болючоюФболючою проблемоюФпроблемою тогочасногоФтогочасного поспільсФпоспільства.Фтва. понуєФпонує хабарФхабар богуФбогу вітрівФвітрів погубитиФпогубити Енея:ФЕнея: ЗаФЗа теєФтеє Смачную,ФСмачную, Е викорени Е викорени 1732 р.) Е 1732 р.) порадившись Е порадившись зі Е зі старшиною, Е старшиною, зловживаньЕзловживань полковникіЕполковниківЕв замість Езамість ральцівЕральців певнуЕпевну сумуЕсуму навіть Енавіть після Епісля цьогоЕцього побориЕпобори неЕне припиниЕприпини підтверджуєЕпідтверджує щеЕще низкуЕнизку указівЕуказів ральцями,Еральцями, виданихЕвиданих післяЕпісля 1732 рокуЕ1732 року хабараЕхабара І. КотлярЕІ. Котляр поеміЕпоемі «Енеїда»Е«Енеїда» проблемоюЕпроблемою http://www.etnolog.org.ua 14 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2016 прохаючи дозволу оселитися на його землі [6, с. 111]. І що ж то були за дорогі подарунки? Це, як іронічно трактує І. Котляревський, не що-небудь, а справжні раритети: це «килим- самольот чудесний», що «За Хмеля виткався царя»; це «Скатерть шльонськая нешпетна, / Її у Липську [українська назва Лейпцига. – Л. І.] добули» (власне скатерка-самобранка); це «сап’янці-скороходи, / Що в них ходив іще Адам» [6, с. 114]. Як це нагадує останні події української іс- торії, коли в дар (як хабар за державні посади) корупціонерам підносили стародруки ХVІ– ХVІІ ст., раритетні ікони та інші музейні екс- понати... Сю вещ як рідку і старинну Підносимо царю Латину З поклоном низьким на ралець [6, с. 115]. Насправді це трапляється й нині, тільки не називається «ралець». Адже у дні свят Різдва та Великодня (давніше – Нового року) усі ві- тають своїх начальників, наставників і добро- чинців, обмінюючись подарунками, з огляду на маєтність і статус жертводавця і того, кого об- даровують. 1. Балушок В. Г. Особливості козацьких зви- чаїв та обрядів / В. Г. Балушок // Історія укра- їнського козацтва: Нариси : у 2 т. / редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. – Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – Т. 2. – С. 18–34. 2. Боплан Г. Л., де. Опис України, кількох про- вінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, ра- зом з їхніми звичаями, способом життя і веден- ня воєн / Гійом Левассер де Боплан ; пер. з фр. Я. І. Кравця, З. П. Борисюк; передм. Я. Д. Ісаєви- ча, В. А. Смолія; дод. Л. Ф. Артюх, Г. Ф. Боряка та ін. – Київ : Наукова думка ; Кембрідж (Мас.) : Укр. наук. ін-т, 1990. – 256 с. 3. [Василенко В.] Остатки братств и цехов в Полтавщине / К. Василенко // Киевская старина. – 1885. – № 9. – С. 159–171. 4. Володіння князів Острозьких на Східній Волині (за інвентарем 1620 року) / переклад, упо- ряд. і передмова Ірини Ворончук. – Київ ; Старо- костянтинів, 2001. – 415 с. 5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. Т. 5 : Р–Т. – Київ : Наукова думка, 2006. 6. Іван Котляревський: Поетичні твори. Драматичні твори. Листи / упоряд. і примітки М. Т. Максименко; вступ. ст. М. Т. Яценка; редак- тор тому М. Т. Яценко. – Київ : Наукова думка, 1982. – 318 с. 7. [Лазаревський А.] Воспрещение гетманом Скоропадским сборов на «ралець» // Киевская старина. – 1885. – № 10. – С. 361–364. 8. Макаров А. Малая энциклопедия киевской старины / Анатолий Макаров. – Київ : Довіра, 2002. – 558 с. 9. [Мышецкий С. И.] История о козаках запо- рожских, как оные из древних лет зачалися, и откуда свое происхождение имеют, и в каком со- стоянии ныне находятся. – Москва : В универси- тетской типографии, 1847. – 85 с. 10. Онацький Є. Українська мала енциклопе- дія / проф. Євген Онацький. – Буенос-Айрес : На- кладом Адміністратури УАП Церкви в Аргенти- ні, 1963. – Кн. 12 : По–Риз. – С. 1461–1588. 11. Описание всех обитающих в Российском государстве народов и их житейских обрядов, обыкновений, одежд, жилищ, вероисповеданий и прочих достопамятностей. Часть четвертая. – Санкт-Петербург : Императорская Академия Наук, 1799. – 388 с. 12. Павленко І. Я. Новорічні свята і обряди За- порозької Січі і фольклор Півдня України / Ірина Павленко // Народна творчість та етнографія. – 2004. – № 6. – С. 9–19. 13. Павловский А. Грамматика малороссий- ского наречия или грамматическое показание су- щественнейших отличий, отдаливших малорос- сийское наречие от чистого российского языка, сопровождаемое разными по сему предмету за- мечаниями и сочинениями. Сочинил Ал. Павлов- ский. – Санкт-Петербург : Типография В. Пла- вильщикова, 1818. – 806 с. 14. Рігельман О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі / вступ. ст., упо- ряд. і примітки П. М. Саса, В. О. Щербака. – Київ : Либідь, 1994. – 768 с. 15. Слабченко М. Е. Малорусский полк в ад- министративном отношении / М. Е. Слабченко. – Одесса : Типография «Техник», 1909. – 436 с. 16. Словарь української мови : у 4 т. / упоряд- кував з додатком власного матеріалу Борис Грін- ченко ; НАН України, Ін-т української мови. – Київ : Наукова думка, 1997. – Т. 4 : Р–Я. – 616 с. 17. Словник української мови : у 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ; за ред. І. К. Бі- лодіда. – Т. 7. – Київ : Наукова думка, 1980. І 9. І 9. – С. І – С. Володіння князів Острозьких на Східній ІВолодіння князів Острозьких на Східній Волині (за інвентарем 1620ІВолині (за інвентарем 1620 ряд. і передмова Ірини Ворончук.Іряд. і передмова Ірини Ворончук. костянтинів, 2001.Ікостянтинів, 2001. – 415І– 415 Етимологічний словник української мовиІЕтимологічний словник української мови : Р–Т. І: Р–Т. І– КиївІ– Київ : Наукова думка, 2006.І: Наукова думка, 2006. Іван Котляревський: Поетичні твори. ІІван Котляревський: Поетичні твори. Драматичні твори. ЛистиІДраматичні твори. Листи Максименко; вступ. ст. М.ІМаксименко; вступ. ст. М. Яценко.ІЯценко. М вінцій Королівства Польського, що тягнуться від М вінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, ра М кордонів Московії до границь Трансільванії, ра зом з їхніми звичаями, способом життя і веден М зом з їхніми звичаями, способом життя і веден Боплан М Боплан ; пер. з фр М ; пер. з фр Борисюк; М Борисюк; передм. Я. М передм. Я. Д. М Д. Ісаєви М Ісаєви Ф. М Ф. Артюх, Г. М Артюх, Г. Ф. М Ф. Боряка та М Боряка та : Наукова думка М : Наукова думка ; Кембрід М ; Кембрідж (Мас.) М ж (Мас.) : Укр. М : Укр. – 256 М– 256 с. Мс. Василенко В. МВасиленко В.] Остатки братств и цехов в М] Остатки братств и цехов в / К. М/ К. ВасиленкМВасиленкоМо // КиевскМ// Киевская старина.Мая старина. – М– – С. М– С. 159–171. М159–171. Володіння князів Острозьких на Східній МВолодіння князів Острозьких на Східній Волині (за інвентарем 1620МВолині (за інвентарем 1620 року)Мроку) / переклаМ/ переклад, упоМд, упо ряд. і передмова Ірини Ворончук.Мряд. і передмова Ірини Ворончук. – КиївМ– Київ с.Мс. Етимологічний словник української мовиМЕтимологічний словник української мови : Наукова думка, 2006.М: Наукова думка, 2006. порозької Січі і фольклор Півдня України М порозької Січі і фольклор Півдня України ПавленкоМПавленко 2004.М2004. Ф 2. Ф 2. – Ф – Опис України, кількох про Ф Опис України, кількох про- Ф- вінцій Королівства Польського, що тягнуться від Фвінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, ра Фкордонів Московії до границь Трансільванії, ра- Ф- зом з їхніми звичаями, способом життя і веден Фзом з їхніми звичаями, способом життя і веден- Ф- ; пер. з фр Ф; пер. з фр. Ф. стоянии ныне находятся. Ф стоянии ныне находятся. тетской типографии, 1847. Ф тетской типографии, 1847. 10. Ф 10. Онацький Є. Ф Онацький Є. дія Ф дія / проф. Ф / проф. Євген Он Ф Євген Он кладом Адміністратури УАП Церкви в Аргенти Ф кладом Адміністратури УАП Церкви в Аргенти ні, 1963.Фні, 1963. – Кн.Ф– Кн. 12Ф12 : По–Риз. Ф: По–Риз. 11.Ф11. Описание всех обитающих в Российском ФОписание всех обитающих в Российском государстве народов и их житейских обрядов, Фгосударстве народов и их житейских обрядов, обыкновений, одежд, жилищ, вероисповеданий Фобыкновений, одежд, жилищ, вероисповеданий Фи прочих достопамятностей. Часть четвертая.Фи прочих достопамятностей. Часть четвертая. Санкт-ПетербургФСанкт-Петербург Наук, 1799.ФНаук, 1799. 12.Ф12. Павленко І. Я.ФПавленко І. Я.порозької Січі і фольклор Півдня УкраїниФпорозької Січі і фольклор Півдня України Е начальни Е начальників, Е ків, наставни Е наставни обмінюючись Е обмінюючись подарунк Е подарунк статус Естатус жертводаЕжертводавцяЕвця іЕі того,Етого, даровують. Едаровують. Естоянии ныне находятся.Естоянии ныне находятся. – МоскваЕ– Москва : ВЕ: В универсиЕуниверси тетской типографии, 1847.Ететской типографии, 1847. – 85Е– 85 с.Ес. Онацький Є. ЕОнацький Є. Українська мала енциклопеЕ Українська мала енциклопе Євген Он ЕЄвген Онацький.Еацький. – Буенос-Е– Буенос- кладом Адміністратури УАП Церкви в АргентиЕкладом Адміністратури УАП Церкви в Аргенти : По–Риз. Е: По–Риз. – С.Е– С. http://www.etnolog.org.ua 15 Розвідки та матеріали 18. Теодорович Н. И. Историко-статистичес- кое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том ІV. Староконстантиновский уезд / Н. И. Теодорович. – Почаев, 1899. – 928 с. 19. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряжен- ной Императорским русским географическим обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским. Том третий. Народный дневник, изданный под наблюдением действ. чл. Н. И. Костомарова. – Санкт-Петербург, 1872. – 482 с. 20. Українське козацтво. Мала енциклопе- дія / кер. авт. колект. Ф. Г. Турченко; відп. ред. С. Р. Лях. – Вид. 2-е, доп. і перероб. – Київ : Гене- за ; Запоріжжя : Прем’єр, 2006. – 672 с. 21. Шерер Ж. Б. Літопис Малоросії, або історія козаків-запорожців та козаків України, або Малоро- сії / Жан Бенуа Шерер ; пер. з фр. В. В. Коптілов. – Київ : Український письменник, 1994. – 311 с. 22. Яворницький Д. І. Історія запорозьких коза- ків : у 3 т. / Д. І. Яворницький ; редкол.: П. С. Со- хань (відп. ред.) та ін. – Київ : Наукова думка, 1990–1991. – Т. 1. – 592 с. – (Пам’ятки іст. думки України). 23. Яворницький Д. І. Як святкували запорожці Новий рік / Дмитро Яворницький // Народна твор- чість та етнографія. – 2003. – № 1–2. – С. 3–4. ІМ ФЕ Яворницький Д. І. Е Яворницький Д. І. Як святкували запорожці Е Як святкували запорожці / Дмитро Яворницький Е / Дмитро Яворницький чість та етнографія. Е чість та етнографія. – 2003. Е – 2003. – № Е – № 1–2. Е 1–2. http://www.etnolog.org.ua
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202183
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T10:47:18Z
publishDate	2016
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Іваннікова, Л. 2025-03-04T19:06:25Z 2016 Старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації / Л. Іваннікова // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 4. — С. 7-15. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202183 398.33(477.64)“16” У статті здійснено спробу дослідити вже зниклий давній український звичай «ралець». Автор намагається з’ясувати суть і еволюцію в традиційній культурі цього забутого явища, прослідковує особливості його побутування в різних соціальних верствах, а також виявляє причини, що призвели до його занепаду і повного зникнення. В статье передпринята попытка исследования уже исчезнувшего древнего украинского обычая «ралец». Автор пытается выяснить суть и эволюцию в традиционной культуре этого забытого явления, прослеживает особенности его бытования в разных слоях общества, а также определяет причины его деградации и полного исчезновения. The paper attempts to investigate the hitherto obsolete ancient Ukrainian usage ralets. The authoress tries to ascertain the nature and evolution of this forgotten phenomenon in conventional culture and shows the features of its existence in various social strata, as well as reveals the reasons that have led to its decline and extinction. Авторка висловлює вдячність проф. Ю. Мицику за надану інформацію щодо джерельної бази дослідження. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації Ancient Ukrainian Usage Ralets: Tradition and Transformations Article published earlier
spellingShingle	Старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації Іваннікова, Л. Розвідки та матеріали
title	Старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації
title_alt	Ancient Ukrainian Usage Ralets: Tradition and Transformations
title_full	Старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації
title_fullStr	Старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації
title_full_unstemmed	Старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації
title_short	Старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації
title_sort	старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації
topic	Розвідки та матеріали
topic_facet	Розвідки та матеріали
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202183
work_keys_str_mv	AT ívanníkoval starovinniiukraínsʹkiizvičairalecʹtradicíâítransformacíí AT ívanníkoval ancientukrainianusageraletstraditionandtransformations

Старовинний український звичай «ралець»: традиція і трансформації

Institution

Similar Items