Радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на ЧАЕС

Наведено огляд результатів досліджень виникнення негативних наслідків у тварин та людини, індукованих радіонуклідами аварійного викиду на ЧАЕС. Обгово рюються радіогенні порушення кровотворної, імунної, репродуктивної систем організму, зростання загально соматичних захворювань, рання загибель...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автори:	Серкіз, Я., Липська, А., Дрозд, І., Родіонова, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Теми:	Статті та огляди
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2022
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на ЧАЕС / Я. Серкіз, А. Липська, І. Дрозд, Н. Родіонова // Вісн. НАН України. — 2006. — N 4. — С. 14-27. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2022
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20222025-02-09T14:47:04Z Радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на ЧАЕС RADIOBIOLOGICAL EFFECTS OF CHERNOBYL NPP ACCIDENT ON MAMMALS: VIEW AFTER 20 YEARS Серкіз, Я. Липська, А. Дрозд, І. Родіонова, Н. Статті та огляди Наведено огляд результатів досліджень виникнення негативних наслідків у тварин та людини, індукованих радіонуклідами аварійного викиду на ЧАЕС. Обгово рюються радіогенні порушення кровотворної, імунної, репродуктивної систем організму, зростання загально соматичних захворювань, рання загибель, збільшення кількості пухлин та скорочення тривалості життя у тварин. В осіб, потерпілих від Чорнобильської аварії, виявлено підвищення захворюваності за окремими класами хвороб і нозологічними формами та інші на слідки опромінення. The results of our investigations of biological radiation effects on animals and humans caused by radionuclides produced during Chernobyl NPP accident are reviewed. Radiogenic changes of hematopoietic, immune and reproductive systems are discussed. An increase of disease incidence and tumor pathology as well as shortening of life span of animals are also considered. Increase of sickness rate as by separate disease classes as by nosologic forms and other radiation exposure consequences are discovered in people suffered from Chornobyl accident. 2006 Article Радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на ЧАЕС / Я. Серкіз, А. Липська, І. Дрозд, Н. Родіонова // Вісн. НАН України. — 2006. — N 4. — С. 14-27. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2022 uk application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Серкіз, Я. Липська, А. Дрозд, І. Родіонова, Н. Радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на ЧАЕС
description	Наведено огляд результатів досліджень виникнення негативних наслідків у тварин та людини, індукованих радіонуклідами аварійного викиду на ЧАЕС. Обгово рюються радіогенні порушення кровотворної, імунної, репродуктивної систем організму, зростання загально соматичних захворювань, рання загибель, збільшення кількості пухлин та скорочення тривалості життя у тварин. В осіб, потерпілих від Чорнобильської аварії, виявлено підвищення захворюваності за окремими класами хвороб і нозологічними формами та інші на слідки опромінення.
format	Article
author	Серкіз, Я. Липська, А. Дрозд, І. Родіонова, Н.
author_facet	Серкіз, Я. Липська, А. Дрозд, І. Родіонова, Н.
author_sort	Серкіз, Я.
title	Радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на ЧАЕС
title_short	Радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на ЧАЕС
title_full	Радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на ЧАЕС
title_fullStr	Радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на ЧАЕС
title_full_unstemmed	Радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на ЧАЕС
title_sort	радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на чаес
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Статті та огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2022
citation_txt	Радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на ЧАЕС / Я. Серкіз, А. Липська, І. Дрозд, Н. Родіонова // Вісн. НАН України. — 2006. — N 4. — С. 14-27. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT serkízâ radíobíologíčníefektiussavcívpoglâdčerez20rokívpíslâavaríínačaes AT lipsʹkaa radíobíologíčníefektiussavcívpoglâdčerez20rokívpíslâavaríínačaes AT drozdí radíobíologíčníefektiussavcívpoglâdčerez20rokívpíslâavaríínačaes AT rodíonovan radíobíologíčníefektiussavcívpoglâdčerez20rokívpíslâavaríínačaes AT serkízâ radiobiologicaleffectsofchernobylnppaccidentonmammalsviewafter20years AT lipsʹkaa radiobiologicaleffectsofchernobylnppaccidentonmammalsviewafter20years AT drozdí radiobiologicaleffectsofchernobylnppaccidentonmammalsviewafter20years AT rodíonovan radiobiologicaleffectsofchernobylnppaccidentonmammalsviewafter20years
first_indexed	2025-11-27T00:56:39Z
last_indexed	2025-11-27T00:56:39Z
_version_	1849903026840535040
fulltext	14 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 Я. СЕРКІЗ, А. ЛИПСЬКА, І. ДРОЗД, Н. РОДІОНОВА РАДІОБІОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ У ССАВЦІВ: ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ 20 РОКІВ ПІСЛЯ АВАРІЇ НА ЧАЕС © СЕРКІЗ Ярослав Іванович. Доктор біологічних наук. Провідний науковий співробітник Інституту ядерних досліджень НАН України. ЛИПСЬКА Алла Іванівна. Кандидат біологічних наук. Старший науковий співробітник Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України. ДРОЗД Іван Петрович. Доктор біологічних наук. Головний науковий співробітник Інституту проблем національної безпеки при РНБО України. РОДІОНОВА Наталія Костянтинівна. Кандидат біологічних наук. Старший науковий співробітник Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України (Київ). 2006. Аварія на ЧАЕС породила низку фундаментальних і прикладних радіобіологіч� них проблем. Серед них найактуальніша і найменш вивчена — проблема безпеки ссавців, насамперед людини, за тривалої сумісної (зовнішньої та внутрішньої) дії радіоактивних продуктів поділу ядерних матеріалів, що потрапили у довкілля. Стаття є спробою оглядового узагальнення результатів радіобіологічних дослі� джень на тваринах, які автори тривалий час проводили у Зоні відчуження ЧАЕС, та літературних даних стосовно медичних спостережень за різними категорі� ями осіб, потерпілих унаслідок аварії. Також наводяться результати радіацій� но індукованих захворювань у мешканців забруднених радіонуклідами територій, щоб з’ясувати подібність віддалених негативних наслідків опромінення у тва� рин і людини. В плив іонізуючої радіації (ІР) на живі організми вивчений, безперечно, досить добре. Радіобіологи одностайно визнають і не піддають сумнівам її бластомогенну і терато� генну дію. Серед детермінованих наслідків опромінення ссавців достатньо дослідженою є променева хвороба. Вона виникає здебіль� шого внаслідок комплексного радіаційного ураження організму великими дозами, яки� ми вважаються дози тотального опромінен� ня понад 1 Зв. Водночас далеко не всі мож� ливі наслідки опромінення (в умовах, що імі� тують аварію ядерного реактора) вивчені настільки ретельно, щоб стати класичними, тобто однозначно сприйматися у науковому середовищі. Особливо це стосується трива� лої дії радіації у діапазоні так званих «малих доз», межі яких досі чітко не окреслені і не мають загальноприйнятого науково обґрун� тованого визначення. Виходячи з реалій, що склалися на радіаційно забруднених населе� них територіях, найбільш недослідженим є діапазон доз від близькофонових значень до кількох десятків мЗв/рік, який умовно нази� ватимемо діапазоном малих доз. Саме щодо нього у радіобіологів немає єдиної думки в оцінці біологічних наслідків опромінення ссавців, навпаки, інколи висловлюються діа� метрально протилежні твердження — від кон� статації підвищеної радіочутливості [1] до іс� нування порогу, нижче якого негативні радіо� біологічні впливи не виявляються [2] і навіть відбувається біологічне стимулювання, тоб� то гормезисні ефекти [3]. Усі ці твердження мають право на існування, а пояснення та� ким, на перший погляд, парадоксальним ефектам слід шукати у багатогранності дії випромінень різної якості, їхніх комбінаціях ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 15 та особливостях конкретних умов опромінен� ня. Стосовно умов, які склалися на радіацій� но забруднених територіях після Чорно� бильської аварії, то вони не мають аналогів за структурою джерела випромінення, масш� табами і тривалістю впливу. Слід зауважити, що радіаційне ураження внаслідок атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі карди� нально різниться за інтенсивністю дії, струк� турою джерел і термінами опромінення, тому, на нашу думку, їхні радіобіологічні наслідки порівнювати з постчорнобильськими слід надто обережно. Упродовж 20 післяаварійних років ми про� вели серію різнопланових експерименталь� них досліджень на лабораторних тваринах (щурах і мишах), яких протягом багатьох поколінь утримували у Зоні відчуження (ЗВ) ЧАЕС в умовах, наближених до натурних [4– 8]. Узагальнення отриманих результатів ра� зом з аналізом медичних наслідків, що спос� терігаються серед населення радіаційно за� бруднених територій [9–13], та виявлення основних закономірностей впливу на ссавців сукупності радіонуклідів, які потрапили у довкілля, за умов тривалого низькоінтенсив� ного зовнішнього та внутрішнього опромі� нення є метою нашої роботи. РАДІОГЕННІ ПОРУШЕННЯ ОСНОВНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ ТВАРИН Ранні та віддалені біологічні ефекти дії ІР виявляються у реакціях�відповідях систем організму різного рівня організації. Осно� вою їх формування є величина радіочутли� вості. Критичними для організму вважа� ються ушкодження окремих типів і станів клітин, що розвиваються у певних ткани� нах і системах опроміненого організму. Спрямованість, величина та час їх виявлен� ня залежать від радіочутливості тканин, яка є функцією швидкості клітинного понов� лення та стану систем організму. Різні клі� тинні популяції поновлюються з різними швидкостями. Радіогенні ушкодження, особливо малими дозами, частково ліквідуються за допомогою відтворювальних процесів репарації і регене� рації. Величина радіаційних ушкоджень за� лежить від рівня радіаційного навантаження, передусім на стовбурові елементи клітинних популяцій критичних тканин. Їхня кількість експоненційно зменшується зі збільшенням величини поглиненої дози (ПД), тобто спос� терігається клітинне спустошення. Якщо тривалість експозиції збігається із часом репарації цього типу клітин, то величина ра� діаційних ушкоджень зменшується. Таким чином, за гострого (короткочасного високо� інтенсивного) опромінення, а експеримен� тально встановлено, що таке опромінення відбувається за потужності дози понад 2 сГр/хв, скорочення експозиції спричинює збіль� шення ефекту. Зниження потужності дози і подовження експозиції за однакової ПД при� водить до зменшення ушкоджуючої дії ІР. Це явище пов’язане з характером післярадіацій� ного відтворення тканин на клітинно�попу� ляційному рівні і зумовлене їхніми значни� ми репараційними можливостями. Однак це спостерігається лише за короткочасного оп� ромінення радіацією з низькою лінійною пе� редачею енергії (ЛПЕ), до якої належать електромагнітні випромінення та β�частин� ки. За дії радіації з високою ЛПЕ (протони, нейтрони, α�частинки) або наявності їх у спектрі випромінення репараційні можли� вості клітин знижуються і стають менш ефек� тивними. Зазначене є базовою основою ро� зуміння високої біологічної ефективності сукупності радіонуклідів чорнобильського викиду, до спектра якого входять і випромі� нювачі з високою ЛПЕ. Великий колектив дослідників за участю авторів статті упродовж 1986–1998 років дос� ліджував зміни у кровотворній, імунній та репродуктивній системах білих нелінійних щурів, 12 поколінь яких протягом життя по� стійно перебували в умовах контрольованих радіаційних навантажень у Зоні відчуження. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 416 Ефективними дозами опромінення тварин були: у 1986–1988 рр. — 104–130 мЗв; 1989– 1991 — 61–77; 1992–1994 — 20–43 та у 1995– 1998 рр. — 19–37 мЗв. Середні значення впливу ПД на кістковий мозок тварин відпо� відно становили: 1500, 320, 230 і 120 мГр. Кровотворна система. За разового, а тим паче хронічного впливу дії малих доз радіації механізми формування радіогенних змін у кровотворній системі складніші, ніж за дії сублетальних та летальних доз, і дотепер ще не мають остаточного тлумачення. Сприяти розв’язанню цього питання може подальше нагромадження експериментального матері� алу за умов, наближених до натурних, що склалися на радіаційно забруднених після аварії територіях. Результати таких дослі� джень — необхідна базова основа створення нової концепції механізму реалізації малих доз радіації. Крім того, сукупність цих відо� мостей дасть можливість визначити внесок радіогенних змін кровотворної системи у формування певних детермінованих радіа� ційним чинником захворювань. За нашими даними [5,14] в експонованих тварин спостерігали зниження загального числа лейкоцитів, зсув лейкоцитарної фор� мули ліворуч до мієлобластів і недиферен� ційованих бластів, помірно виражену гіпо� хромну анемію, лімфопенію, моноцитоз, по� яву в периферичній крові плазматичних і ретикулярних клітин. Кількісні зміни клі� тинного складу кісткового мозку (КМ) відбу� валися за гіпопластичним типом. Спостері� гали також зниження загальної клітинності КМ, частки дозріваючих, плазматичних і ре� тикулярних клітин. Упродовж перших міся� ців опромінення виявлялося значне збіль� шення загального мітотичного індексу. Оче� видно, збільшення числа мітозів, відзначене на фоні зниження вмісту лейкоцитів у пери� феричній крові, має компенсаторний харак� тер. У пізніші терміни фіксували виснажен� ня системи кістковомозкового кровотворен� ня (КМК) і зменшення проліферативної активності клітин КМ. Низькі значення міто� тичного індексу під час зниження пулів бласт� них і дозріваючих клітин гранулоцитарного ряду за умов зниження загальної клітинності свідчать про істотне пригнічення процесів у КМК. У післяаварійні роки помітно зростає кіль� кість тварин зі значно зменшеним або збіль� шеним умістом лейкоцитів у периферичній крові. На початку досліджень розподіл тва� рин за цим показником відповідав Гауссово� му типу, згодом — зростання у логнормаль� ний та бімодальний. Можливо, це вказує на зростання кількості тварин із гіпопластич� ним станом КМК, мієлодиспластичним син� дромом та появою інших гематологічних зру� шень. Для опромінених тварин типовою є еози� нофілія у периферичній крові. Слід зазначи� ти, що збільшення числа гранулоцитів, які диференціюються за еозинофільним типом, очевидно, свідчить про аутоімунний харак� тер інтоксикації. Водночас дрібноосередкові некрози можуть спричинюватися інкорпоро� ваними остео� і мієлотропними радіонуклі� дами. Особливо це було притаманне групам тварин перших післяаварійних років спосте� реження. В опромінених тварин спостерігали збіль� шення у крові атипових клітин гранулоци� тарного, моноцитарного і лімфоїдного рост� ків кровотворення, що характерно для дії ІР, зміну розмірів і форми клітин, структури їх� ніх ядер і цитоплазми та появу слабодифе� ренційованих форм. Це, можливо, пов’язане з порушенням процесів мітотичного поділу та деструктивно�дегенеративними змінами. Ми також з’ясували, що зменшення кіль� кості колонієутворювальних одиниць селе� зінки випереджає їхнє значення внаслідок природного старіння організму. Після транс� плантації летально опроміненим мишам КМ тварин за їх пролонгованого опромінення кількість колоній у селезінці становила 12,5±0,5 (початкові дані 20,0±0,6), що вказує ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 17 на зниження плацдарму КМК і є тотожним ефекту одноразового опромінення тварин γ�квантами дозою 1 Гр. В окремій серії досліджень визначали дозові залежності радіогенних змін показників КМК щурів лінії Вістар. Тривалість опромінення тва� рин у Зоні відчуження становила 24 місяці. Були сформовані три групи тварин, дозові навантаження на КМ яких за тривалості ек� спозиції 3—24 місяці були такими: Д1 — 167—1957 мГр; Д2 —14—132 мГр; Д3 — 3— 25 мГр. Тварин обстежували через кожні 3 мі� сяці експозиції [15]. Результати досліджень підтверджують ти� пові зміни показників, виявлених у попе� редніх групах тварин. Дозова залежність за загальним вмістом лейкоцитів та окремих формених елементів крові не простежувала� ся. Різницю у рівнях вмісту молодих клітин гранулоцитарного ростка та еозинофілів ви� являли вже впродовж перших термінів спо� стереження, а абсолютний моноцитоз лише у тварин із 21�місячною експозицією. Важ� ливо те, що до 18�місячного віку збільшення вмісту лімфоцитів супроводжувалося по� явою у периферичній крові істотної кількості патологічних клітин переважно лімфоїдного типу, а це є прогностичною ознакою розвит� ку лімфопроліферативних захворювань. Щодо показників червоної крові відзнача� ли виражені достовірні зміни вмісту еритро� цитів та гемоглобіну. Анемія у тварин мала гіпохромний характер, що нетипово для гос� трих і хронічних радіаційних впливів. Ці факти разом із появою у крові бластних і молодих еритроїдних та мієлоїдних елемен� тів вказують на особливості механізму фор� мування гемопоетичного синдрому за внут� рішнього опромінення. Загалом радіогенні ефекти у КМК із зрос� танням дози реєстрували раніше, і були вони більш вираженими (табл. 1). На відміну від пригнічення всіх ростків кровотворення за гострого опромінення ве� ликими дозами, в умовах чорнобильського експерименту, на ранніх строках, спостерігали зміни, які можна охарактеризувати як под� разнення КМК. У тварин фіксували збіль� шення проліферативної активності грануло� цитарного та еритроїдного ростків крово� творення. Проте значна кількість мітозів мала патологічні ознаки. Разом з наявністю атипових клітин ці факти свідчать про істот� не зниження ефективності гемопоезу. Зі збіль� шенням ПД зростає кількість змін, які є ти� повими для дисгемопоезу. Напруженість системи КМК, фіксована мієлограмами, може призвести до поступо� вого виснаження її резервних можливостей, зниження здатності до адекватної реакції на вплив факторів навколишнього середовища. Таким чином, можна констатувати, що за тривалого внутрішнього опромінення тварин сукупністю радіонуклідів чорнобильського викиду в дозах, більших 1 Гр, спостерігаються: • виражені дозозалежні зміни показників КМК. За меншого опромінення реєструва� ли тільки якісні радіогенні зміни, що зале� жать від потужності дози; • розвиток змін у кровотворній системі, які є типовими для дисгемопоезу. У перифе� ричній крові з’являються до 2—5% бласт� них клітин, анізопойкілоцитоз еритро� цитів, поліхроматофілія, моноцитоз, еози� нофілія. У КМ простежуються порушення мієлоеритроїдного співвідношення, підви� Поглинена доза у кістковому мозку за 15�місячну експозицію, мГр Таблиця 1. Атрибутивні ризики у тварин 1032 100 23 еритроїдного ростка лімфоцитів Поява патологічних клітин на сумарну дозу на 1 мГр на сумарну дозу на 1 мГр 0,95 0,7 0,28 9,2·10�4 7,05·10�3 1,22·10�2 0,21 0,15 0,07 2,0·10�4 1,5·10�3 3,0·10�3 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 418 щення вмісту лімфоцитів, ретикулярних і плазматичних клітин; • поступове зниження можливостей систе� ми КМК до компенсації та відтворення; • зміни у системі КМК, що підвищують ри� зики виникнення та розвитку гематологіч� них захворювань. Імунна система. Вона є однією з найваж� ливіших у нейро�імунно�ендокринній тріаді, оскільки забезпечує захист організму від чу� жих антигенів та контролює генетичну ста� лість його внутрішнього середовища. Імунна система — одна з критичних ланок організму за дії ІР. Радіогенна реакція імун� ної системи виявляється як у ранні, так і від� далені терміни після опромінення, має ха� рактерну динаміку і залежить від величини дозового навантаження. Найбільш радіо� чутливою є лімфоїдна тканина. Передусім зміни відбуваються у супресорній та хел� перній ланках Т�імунної регуляції. Більш резистентна — гуморальна ланка імунітету [6]. Вплив малих і сублетальних доз ІР у ранні терміни, на думку різних дослідників, спри� чинює зниження проліферативної актив� ності Т�лімфоцитів, пригнічення гумораль� ної реакції на тимусзалежний антиген і функції природних кілерів та активізацію аутоімунних реакцій. Поява ефектів збіль� шується зі ступенем залежності імунної від� повіді від тимусу. Це означає, що зниження ефективності регуляторних механізмів Т�клі� тинного імунітету може зумовити посилен� ня радіаційних ушкоджень, оскільки гормо� нальні потенції тимусу потрібні для репарації радіаційно індукованих ушкоджень стовбу� рових клітин. Ключовими завданнями наших дослі� джень, виконуваних у ЗВ, було визначення особливостей реакції імунної системи за умов різних дозових навантажень, з’ясуван� ня вікової динаміки імунологічних показ� ників у тварин та їхнього потомства (імуно� модуляція як соматичний ефект опромінен� ня), дослідження впливу опромінення одно� го чи обох батьків на стан імунної системи потомства (імуномодуляція як генетичний ефект опромінення), а також впливу пору� шень імунологічних характеристик опромі� нених тварин на стійкість організму до ін� фекцій і протипухлинну резистентність. Результати досліджень З.Д. Савцової зі співавторами [7, 8] дають можливість сфор� мулювати низку важливих, уперше отрима� них наукових положень і висновків. Основ� ними з них слід вважати такі. • Сукупність радіонуклідів чорнобильсько� го викиду за умов тривалої дії спричинює істотні порушення імунного гомеостазу, не� залежно від виду тварин та їхньої лінійної належності. Тоді як радіогенні зміни іму� нологічних показників (величина, струк� тура і напрямок) залежать від генетично зумовлених особливостей імунної систе� ми, віку тварин, у якому розпочався радіа� ційний вплив та, особливо, від кількості попередніх опромінюваних поколінь. • Особливість тривалої дії спектра радіо� нуклідів аварійного викиду — їхній вплив як на центральні, так і периферичні орга� ни імунної системи, окремі субпопуляції імунокомпетентних клітин та імунорегу� ляторний механізм на морфологічному і функціональному рівнях. • Збільшення радіаційного навантаження на організм призводить до зростання швид� кості виникнення імунологічних пору� шень та динаміки їхнього розвитку. При цьому визначальним фактором стає не стільки величина дози, скільки тривалість експозиції. Важливою для фундаменталь� ної радіобіології особливістю є встановле� на нами лінійна залежність ризиків незба� лансованого імунодефіциту від величини поглиненої дози радіації. • За величиною радіочутливості органи імунної системи утворюють такий ряд: «ти� мус>периферичні лімфатичні вузли>селе� зінка», а популяції клітин: «Т� і В�лімфо� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 19 цити>ПКК>МФ». Як правило, кількісні та функціональні зміни показників імуні� тету мають характер неспецифічних захис� но�пристосувальних реакцій, виявляючи з часом підвищення активності імунної си� стеми. • Вираженість активізованого стану та його тривалість обмежені індивідуальними компенсаторними можливостями організ� му. Збільшення терміну експозиції спричи� няє виснаження і порушення збалансова� ності функціонування імунної системи, що може ініціювати формування вторинних комбінованих імунодефіцитів (зниження противірусної та протипухлинної опір� ності), розвиток аутоімунних порушень та алергічних процесів. • Зміни імунологічних показників реалізу� ються як соматичні, так і генетичні (спад� кові) наслідки. Опромінення самців і са� мок батьківського покоління порівняно з опроміненням лише самців є причиною істотніших порушень постнатального роз� витку потомства. Слід зауважити, що завдяки наявності он� тогенетичних компенсаторно�адаптаційних реакцій імунної системи та адаптаційних ме� ханізмів на рівні опроміненої популяції (до� живання до статевозрілого віку, розмножен� ня, природний відбір найбільш резистентних особин) величина зрушень імунного гомео� стазу може зменшуватися, але формування еволюційної генетичної адаптації до ІР, оче� видно, є досить тривалим у філогенезі про� цесом. Система відтворення. Зміни у системі від� творення — одна з найважливіших інтеграль� них реакцій на дію радіаційного чинника. Показники репродуктивної функції вивчали на білих нелінійних щурах, які у 3�місячно� му віці (батьківське покоління F0) були за� везені на експериментальну базу ЗВ. Їх та їхнє потомство (до 12 покоління включно) утримували на місцевих кормах в умовах, наближених до натурних. Поглинені дози у тварин на час народження потомства у по� слідовності поколінь F0—F12 становили 6,1— 35,9 мГр, а середні дози пренатального опро� мінення особин тих самих поколінь — 4,5— 10 мГр. Результати досліджень, виконаних В.М. Ін� диком із співавторами [4,14], вказують на іс� тотне зменшення кількості породіль. Із неве� ликим зміщенням на одне покоління синфаз� но спостерігали і зміни чисельності вигону. Проте цей процес підпорядковується хвиле� подібній закономірності: значне зниження у тварин F1, стабілізація у F2, F3, подальше іс� тотне зменшення у F4 — F8, чергова нормалі� зація у F9 — F11 та подальше стрімке знижен� ня у F12. Виявлено значне збільшення смертності щуренят до одномісячного віку, яка поступо� во зростає у послідовності поколінь тварин. Водночас цьому показникові також прита� манний коливальний характер. Радіаційно детермінована смертність щуренят до одно� місячного віку, її істотне зростання у послі� довності поколінь (у 4,5 раза у F12) свідчать про значні пошкодження генетичних струк� тур. На це опосередковано вказує також і кількість хромосомних аберацій у клітинах кісткового мозку експонованих тварин. У переважній більшості структурні пошко� дження хромосом представлені інтерстеці� альними делеціями. Крім ацентричних фраг� ментів, в опромінених тварин спостерігали аберації двоударного типу — дицентрики, кільця, а також хроматидного типу — делеції та ізоделеції. Інколи траплялися клітини з множинними абераціями. Серед виявлених хромосомних аберацій найбільшу частину становили ацентричні фрагменти та аберації хроматидного типу. У потомства постійно експонованих тва� рин виявлено порушення фізіологічного роз� витку, зокрема зменшення маси тіла щуренят. Найістотніші зміни цього показника зафік� совані в одномісячних малюків, маса тіла яких у більшості поколінь становила 40—50% ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 420 маси контрольних (неопромінених) тварин. Винятком були щуренята F1, у яких спосте� рігали певне збільшення цього показника. Слід зазначити, що через 2—3 місяці посту� пово маса тіла щуренят наближалася до кон� трольних величин. Проте навіть у 3�місячно� му віці в усіх поколіннях тварин вона була на 15—25% меншою за контрольні дані. До 6�місячного віку маса тіла експонованих тва� рин, як правило, була меншою за контрольні значення у середньому на 15%. У поодиноких випадках у потомства по� стійно опромінюваних тварин були виявлені анатомічні аномалії. Серед вад розвитку пе� реважали дефекти кісткової системи: недо� розвиненість задніх кінцівок та хребта, де� формація хвоста, розм’якшення трубчастих кісток, витончення кісток черепа, екзенцефа� лія. Подекуди спостерігали мікроофтальмію, анофтальмію, гідроцефалію, парез задніх кін� цівок та відсутність волосяного покриву. По� дібні результати отримали й інші дослідни� ки. Починаючи з покоління F3, різко зроста� ють ризики ранньої смертності щуренят та меншою мірою — фізіологічних порушень. Отже, радіаційні навантаження, які були сформовані радіонуклідами чорнобильсько� го викиду та постійно впливали на організм тварин, спричинили істотні зміни функціо� нального стану репродуктивної системи, фі� зичного розвитку та рівня смертності щуре� нят у ранньому постнатальному віці. Важливі результати, які характеризують стан репродуктивної функції у тварин, що перебували у подібних радіаційних умовах у ЗВ, спостерігали й інші дослідники [16]. Вони акцентували увагу на тому, що тривале опромінення статевих залоз тварин малими дозами (3 мГр) призводить до зменшення їх� ньої плідності та збільшення ембріональних втрат. Такі порушення у людей, на їхню дум� ку, можуть спричинити підвищення ймовір� ності випадків чоловічого безпліддя. Низька життєздатність у нащадків свідчить про від� далені генетичні наслідки тривалого опро� мінення ссавців, негативні біологічні ефек� ти у яких можуть поглиблюватися синергіч� ною дією радіаційного та інших несприятли� вих чинників довкілля. РАДІАЦІЙНО ІНДУКОВАНІ ВІДДАЛЕНІ НАСЛІДКИ У ССАВЦІВ Їх поділяють на стохастичні (імовірнісні) та детерміновані (що виникають у разі накопи� чення в організмі певної дози). Такий поділ умовний, оскільки низка загальносоматич� них та пухлинних захворювань істотно зале� жить від індивідуального стану нейро�імун� но�ендокринної тріади, може мати різний етіопатогенез та обопільно зумовлювати їх виникнення. Найтиповіша загальносоматич� на патологія виявлена в органах серцево�су� динної, ендокринної, дихальної систем та системі травлення. Пухлинні захворювання здебільшого локалізуються у тих органах, які є видоспецифічними (характерними для спонтанного канцерогенезу конкретного виду тварин). Вплив малих доз радіації, що формуються сукупністю радіонуклідів чор� нобильського викиду, питання віддалених наслідків опромінення ссавців залишаються дискутивними. Канцерогенні ефекти. Канцерогенну дію сукупності радіонуклідів вивчали на білих нелінійних щурах [5,14]. У зазначених радіа� ційних умовах в експонованих тварин спос� терігали істотне збільшення пухлин молоч� ної залози (одиничні і множинні фіброаде� номи та аденокарциноми), органів системи травлення (карциноми печінки, мікрогепато� аденоми, фіброми і кісти брижейки), шкіри (дерматофіброми), тимусу (тимоми) та ле� гень (лімфоми і лімфосаркоми). Пухлини в опромінених тварин з’являлися раніше, ніж у неопромінених. Терміни появи перших пухлин становили 9 і 16 місяців, а кількість тварин�пухлиноносіїв — 81,1 і 58,3% відпо� відно. В експонованих тварин відзначалося відносне збільшення у спектрі новоутворень кількості злоякісних та множинних пухлин ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 21 (полінеоплазія). Результати досліджень вка� зують на значне зростання ризиків появи пухлин в опромінених тварин (табл. 2.). В інших серіях досліджень ми порівнюва� ли канцерогенну ефективність тривалої дії сукупності радіонуклідів чорнобильського викиду за їх внутрішнього надходження до організму й одноразового впливу рідкоіоні� зуючих (зовнішнє джерело — 60Со) та щіль� ноіонізуючих (зовнішнє джерело — реак� торні нейтрони) випромінень. Виявлено, що тривале внутрішнє опромінення радіонук� лідами на одиницю поглиненої дози за показ� никами виходу пухлин є значно ефективнішим від зовнішнього опромінення γ�квантами і на� ближається до ефективності опромінення нейтронами. Це свідчить про особливості механізму започаткування радіаційного кан� церогенезу за умов тривалого впливу інкор� порованих радіонуклідів чорнобильського походження [7,18]. Отже, можна констатувати, що опромінен� ня малими дозами для всіх видів випромі� нень та за будь�яких режимів опромінення збільшує ризики виникнення спонтанних пухлин, загалом притаманних певному виду тварин. Канцерогений ефект тривалого внут� рішнього опромінення сукупністю радіо� нуклідів чорнобильського викиду за термі� нами реалізації та виходом пухлин істотно перевищує такий самий для зовнішнього γ�опромінення і наближається до дії щільно� іонізуючих випромінень. Тривалість життя і загибель тварин. Причиною загибелі експонованих у ЗВ ссав� ців були захворювання органів дихання (пневмонії, бронхопневмонії, плевропнев� монії, абсцедуючі пневмонії, крововиливи у легені, кровотечні пневмонії, пульмоніти), органів травлення (дистрофії печінки, колі� ти, ентероколіти, кровотечні коліти, виразко� во�некротичні ентероколіти), лімфоїдних органів (гіперплазії лімфовузлів, селезін� ки і тимусу) [5,14]. Динаміка загибелі має S�подібну залежність. Слід зауважити, що значна частина тварин гинула у молодшому віці, що не могло не вплинути на частоту ви� ходу пухлин, спотворюючи їх реальний про� яв. У тварин виявлено істотне скорочення се� редньої тривалості життя до 20 місяців (у контролі — 28) через радіогенні пошкодже� ня життєво важливих систем організму (кро� вотворної, імунної, ендокринної і репродук� тивної), що спричиняє зростання загально� соматичних захворювань та ранню появу новоутворень. Збільшення захворювань у тварин за незнач� ного зовнішнього опромінення може зумовлю� ватися істотним внутрішнім опроміненням як широким спектром інкорпорованих радіо� нуклідів, що нерівномірно депоновані у різних органах, так і потенціюванням ефектів від одночасної дії різних випромінювачів, а також їх поєднання з впливом чинників ін� шої природи. Ризики загибелі у межах середньої трива� лості життя (СТЖ) опромінених тварин стрімко зростають. Так, відносний ризик ся� гає максимального значення 49,1 уже в 14�мі� сячному віці і в подальшому залишається незмінним. Абсолютний і атрибутивний ри� зики на рівні СТЖ дорівнюють, відповідно, 0,82 і 0,81. Кількість додаткових радіаційно ініційованих смертей у цій віковій групі екс� понованих тварин становить 5—8 на 1 сГр поглиненої дози радіації. Отже, тривале внутрішнє опромінення тварин малими до� зами радіації, сформованими радіонуклідами Показник, що характеризує пухлину Таблиця 2. Атрибутивні ризики канцерогенної ефективності сукупності радіонуклідів чорнобильського викиду в білих нелінійних щурів на 1 Гр поглиненої дози Частота появи 1,00 Доброякісні 0,47 Злоякісні 0,33 Множинні 0,24 Ризик, × 10�2 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 422 чорнобильського викиду, істотно підвищує ризики їхньої загибелі, які реалізуються у більш ранньому віці, та зумовлює скорочен� ня середньої тривалості життя внаслідок ви� никнення захворювань пухлинного і непух� линного генезу. НАСЛІДКИ ВПЛИВУ АВАРІЇ НА ЧАЕС НА РІЗНІ КАТЕГОРІЇ ПОТЕРПІЛИХ Інтегральним показником дії радіонуклідів чорнобильського викиду на різні категорії населення є стан їхнього здоров’я. Його оцін� ку в Україні виконують окремо за групами первинного обліку. Таких груп чотири [19]: І — учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (УЛНА); ІІ — евакуйовані з 30�кілометрової зони (Зони відчуження) ЧАЕС; ІІІ — мешканці радіаційно забруднених те� риторій (РЗТ); ІV — діти, народжені від батьків І—ІІІ груп. Кількість осіб І—ІV груп обліку на 01.01.2005 р., згідно з Державним реєстром України людей, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно ста� новила 229884, 49887, 1698074 та 428045, або 9,5, 2,1, 70,6 та 17,8% загальної чисельності [13]. Офіційні дані вказують на те, що кількість стохастичних і детермінованих захворю� вань зростає послідовно відповідно до ІІІ, ІІ та І груп потерпілих [12,19]. Загальносоматичні захворювання. Ана� ліз й узагальнення основних результатів нау� кових досліджень за 20 післяаварійних років показали, що медичні наслідки Чорнобиль� ської аварії значно відрізняються від про� гнозованих ефектів. Основними причинами порушення стану здоров’я всіх категорій по� терпілих були нестохастичні ефекти у виг� ляді широкого спектра непухлинних форм соматичних та психосоматичних захворю� вань. Вони ж переважно були і чинниками втрати працездатності та передчасної смерт� ності. Перше місце у структурі захворювань се� ред осіб І—ІІІ груп обліку посідає патологія органів кровообігу, особливо гіпертонічна та ішемічна хвороби серця. Автори [9—11] вия� вили, що першопричиною їх виникнення, як і низки інших загальносоматичних захворю� вань, було опромінення щитоподібної зало� зи (ЩЗ) ізотопами йоду в аварійний період. Це також знаходить підтвердження у літера� турі [13]. Так, у спеціальному груповому до� слідженні серед мешканців РЗТ встановле� но, що в осіб з дозою на ЩЗ понад 200 сГр, порівняно з тими, у кого ця доза менше 30 сГр, відзначається високий відносний ризик роз� витку захворювань органів кровообігу, особ� ливо цереброваскулярної патології, а також вищий ризик формування ендокринної пато� логії і хвороб кістково�м’язової системи. У більшості потерпілих спочатку спосте� рігали функціональні зміни характерного комплексу неспецифічних ознак ушкоджен� ня вегетосудинної та нейроендокринної регу� ляції (соматоформні дисфункції). Але за� мість очікуваної регресії з часом ці порушен� ня призводили до органічних патологій. Первинні порушення, індуковані радіацій� ним фактором, реалізовувалися у неврологіч� ну, ендокринну, гастроентерологічну, судин� ну та інші види патологій [19]. Під час обсте� жень реєстрували, як правило, збільшення поліморфності патологій. Серед хвороб ор� ганів зору зросла кількість катаракт. У класі хвороб крові прогресують залізодефіцитні анемії. Збільшилася кількість патологій ЩЗ (вузловий зоб, хронічний аутоімунний тире� оїдит, гіпотиреоз, дифузний зоб) та випадків цукрового діабету. Дослідження, проведені упродовж 20 після� аварійних років, свідчать: серед різних ка� тегорій потерпілих, особливо УЛНА, істотни� ми є порушення імунної системи [13]. Імуно� логічне обстеження у Національному центрі радіаційної медицині (НЦРМ) АМН Украї� ни понад 120 тис. осіб різних груп обліку дало змогу виявити основні типи радіаційного уш� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 23 кодження та відновлення імунної системи, окреслити її значення у формуванні віддале� них ефектів опромінення. Вивчення дозових залежностей та часу їх впливу показало, що у 23,2% УЛНА через 11—13 років після оп� ромінення зберігаються прояви комбіно� ваного імунологічного дефіциту: депресії Т�ланки з високим ступенем кореляції числа CD3+HLA�DR� клітин з дозою опромінення. Дозозалежні ефекти в імунній системі спос� терігаються навіть через 15 і більше років як на індивідуальному, так і груповому рівні. У віддаленому періоді кількість клітин з мута� цією TCR прямо корелює зі зниженням іму� нітету в осіб, уражених гострою променевою хворобою. Висока проліферативна актив� ність й акумуляція СD34+ клітин після опро� мінення великими дозами відбиває процеси адаптації, а в поєднанні зі зниженим апопто� зом стає основою для формування пізніх ра� діаційно індукованих ефектів, зокрема лей� кемії. Результати моніторингу стану гемопоетич� ної системи потерпілих унаслідок аварії на ЧАЕС показали, що впродовж усіх післяава� рійних років у цій системі спостерігалися ха� рактерні зміни [12,13]. У перші роки перева� жали кількісні зміни ланки кровотворення, які проявлялися цитопеніями і цитозами у периферичній крові та незначними якісними змінами клітинних елементів. Згодом відбу� валися невеликі зміни кількісних показників проти істотних якісних змін у кровотворних елементах і гемопоетичному мікрооточенні, що супроводжувалися зростанням фібротизації кісткового мозку з витісненням плацдарму нормального гемопоезу. Такий перерозподіл спричинив зміни у структурі захворюваності. У потерпілих осіб з часом почав переважати мієлодиспластичний синдром, помітно зрос� ла кількість остеомієлофіброзів, хронічних лімфатичних лейкемій, злоякісних лімфом та мієломних хвороб. Потерпілі з різноманітними кількісними та якісними порушеннями елементів усіх па� ростків гемопоезу становлять групу ризику онкогематологічних захворювань. З цієї гру� пи осіб (4200), котрих відібрали гематологи НЦРМ АМН України із 46 тис. обстежених постраждалих дітей, уже реалізувалося 11 ви� падків лейкемій [13]. Практично в усіх категоріях потерпілих у числі перших відзначають хвороби органів травлення, які посідають третє місце серед причин інвалідності. У перші післяаварійні роки патологія системи травлення в УЛНА та мешканців РЗТ зумовлювалася порушен� нями вегетативної регуляції моторної та сек� реторної функцій шлунка, які у подальшому призвели до розвитку ерозивного гастродуо� деніту і виразкової хвороби шлунка та два� надцятипалої кишки. Дослідження останніх років клініко�мор� фологічних аспектів виразкової хвороби в осіб, евакуйованих з територій із високим рівнем радіоактивного забруднення, засвід� чують прогредієнтний перебіг запалення у шлунку, який збігається за часом виникнен� ня з аварією на ЧАЕС і сьогодні реалізуєть� ся виразковою хворобою [13]. Спостерігаєть� ся розвиток хронічних гепатитів та цирозів печінки, що на першому етапі після аварії ви� значались як дифузні зміни печінки, які мали риси адаптивно�компенсаторної гепатопатії. Аналіз стану здоров’я вагітних жінок, котрі постійно мешкають на контрольованих тери� торіях, та їхніх дітей виявив зростання кіль� кості ускладнень перебігу вагітності та поло� гів, частоти хвороб, пов’язаних з порушенням імунітету, гормонального балансу, хронічним стресом, змінами метаболічних процесів, ліпідного та мінерального обміну, появою імунної та фетоплацентарної недостатності, внутрішньоутробного інфікування, маткових пологових кровотеч тощо [13]. За матеріалами окремих досліджень на РЗТ спостерігається зниження народжува� ності, збільшення смертності немовлят, за� гальної смертності та скорочення тривалості життя [12,19]. Причиною цього є не лише ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 424 погіршення соціальних умов, оскільки у дітей, народжених на РЗТ, реєструється знач� не зростання загальносоматичних захворю� вань: анемій у 10 разів, захворювань ЩЗ — у 5, нирок — у 3, серцево�судинних — у 2 рази. Погіршення репродуктивного здоров’я жі� нок, котрі мешкають на забруднених тери� торіях, виявляється у збільшенні кількості запалень статевих органів, зниженні фер� тильності та гормональних розладах фето� плацентарного комплексу, які разом з пору� шеннями у ЩЗ зумовлюють ускладнення вагітності, погіршення стану плоду та зрос� тання внутрішньоутробної загибелі. Зміни імунного стану системи «вагітна—плід—ди� тина» стали об’єктом вивчення дослідників [20]. Ці автори вважають, що радіоіндуковані імунодефіцитні стани й аутоімунні патоло� гічні процеси призводять до передчасної ак� тивації окремих ланок плоду з їх подальшим виснаженням, а відтак — до порушення ен� докринної регуляції імунного гомеостазу. Найбільшу занепокоєність сьогодні викли� кає стан здоров’я осіб, які на час аварії були у дитячому віці, та тих, хто народився від опромінених батьків (ІV група обліку). Се� ред цього контингенту найбільш несприят� ливі зрушення виявлено в осіб з високими дозами опромінення ЩЗ та опромінених внутрішньоутробно. Серед них частка прак� тично здорових не перевищує 2,8%. Оцінка радіаційних ризиків цих осіб засвідчила, що 92,8% радіаційних ефектів у них пов’язува� тиметься саме з опроміненням щитоподібної залози [13]. Динамічні спостереження за дітьми, які зазнали впливу іонізуючої радіації у період внутрішньоутробного розвитку, показали, що опромінення ЩЗ і центральних органів іму� ногенезу плоду в діапазоні доз, характерних для Чорнобильської аварії, спричинює уш� кодження, які виявляються після народжен� ня порушенням росту і розвитку, зростанням частоти стабільних аберацій хромосом, роз� ладами у функціонуванні імунної системи та підвищенням ризику розвитку мультифак� торної патології. Діти, котрі народилися від опромінених батьків, також мають низький рівень здоров’я, про що свідчать високі показники загальної захворюваності, тобто у цих дітей формуєть� ся феномен генетичної нестабільності. У них частіше реєструються зовнішні стигми дизем� бріогенезу, малі аномалії розвитку внутрішніх органів та вроджені вади, спостерігається по� силення мутаційного процесу не тільки в інди� каторних клітинах, а й клітинах�мішенях, що може спричинити порушення їх функціону� вання та бути підставою виникнення стохас� тичних, а можливо, й деяких нестохастичних ефектів радіаційного впливу. Стохастичні ефекти. Рак щитоподібної залози у дітей. Зростання захворюваності ді� тей на рак щитоподібної залози (РЩЗ) фік� сують ще з 1989 р. За даними Інституту ендо� кринології та обміну речовин АМН України, впродовж 1989—2004 років лише в Україні прооперовано 3400 осіб, які були дітьми та підлітками на момент аварії; померло 11 осіб. У 2001 р. було зареєстровано 369 випадків захворювань, у 2002 р. — 311, у 2003 р. — 337, у 2004 р. — 374, тобто захворюваність вийшла на певний рівень без очікуваного зниження. Попри майже 99% ефективності найближ� чих результатів лікування хворих на РЩЗ, якість їхнього життя у віддалений період буде зниженою через довічну необхідність замісної терапії тироїдними гормонами, з обмеженими фізичними, психологічними можливостями та репродуктивною функці� єю. Всі вони згодом потребуватимуть медич� ної підтримки держави. Рак щитоподібної залози опромінених у до� рослому віці. Після 2001 р. зареєстровано прогнозований експертами надлишок тиро� їдного раку в УЛНА 1986—1987 рр. (серед чоловіків перевищення загальнонаціональ� ного рівня впродовж 1990—1997 рр. у 4 рази, а в 1998—2004 рр. — у 9 разів, серед жінок — відповідно в 9,7 та 13 разів). Зареєстровано ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 25 також не прогнозоване у 2001 р. підвищен� ня частоти РЩЗ в інших групах обліку: в евакуйованих — у 4 рази (1990—1997 рр.) та у 6 разів (1998—2004 рр.); у дорослого населення радіоактивно забруднених тери� торій — у 4,1 раза впродовж 1990—2004 років порівняно з 1980—1989 рр., та у 1,6 раза — щодо національного рівня. Вперше виявле� но залежність між рівнями випадіння радіо� йоду та захворюваності на РЩЗ не лише у дітей, а й підлітків і дорослих. У наступні роки прогнозується збільшення кількості випадків РЩЗ. Лейкемія. Через 15 років після аварії з’я� вилась тенденція до зростання захворюван� ня на лейкемії в УЛНА, котрі одержали значні дози опромінення: серед 134 реконва� лесцентів ГПХ 5 випадків онкогематологіч� них захворювань закінчилися смертю в сти� слі терміни від початку хвороби. Міжнародною групою експертів у рамках проекту співробітництва України та США в галузі мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи у групі з 110645 ліквідаторів наслідків аварії в Україні (1986—2000 рр.) було підтверджено 101 випадок захворювань, у тому числі 49 випадків хронічної лімфо� бластної лейкемії, 15 — хронічної мієлоїдної лейкемії, 18 — гострих лейкемій і 4 випадки лейкемії з великих гранулярних лімфоцитів. Дослідження ризиків показало вірогідне зро� стання частоти лейкемії. Серед мешканців забруднених радіонуклідами територій не виявлено ексцесу цього захворювання (до� слідження в рамках Франко�Німецької Чор� нобильської ініціативи). Дані щодо лейкемій серед дітей, опромінених внутрішньоутроб� но, суперечливі і потребують подальшої ве� рифікації. Інші злоякісні новоутворення. За результа� тами 18�річного аналізу вірогідне зростання частоти виникнення раку встановлено лише для УЛНА, тоді як в інших групах потерпі� лих вона значно нижча, ніж по Україні зага� лом. Ці дані відповідають попереднім прогно� зам. Водночас не можна відкидати можливих змін захворюваності та смертності від зло� якісних новоутворень упродовж 40 років після опромінення. Викликає занепокоєння зростання часто� ти раку молочної залози у жінок УЛНА 1986—1987 рр. — у 1,9 раза протягом 1990— 2004 рр. порівняно з показниками відповід� них вікових груп жіночого населення Украї� ни. Захворюваність евакуйованих жінок на рак молочної залози збільшилася в 1,6 раза, хоча вона ще не перевищує національних показників. Молекулярно�генетичні дослідження, ви� конані в Інституті урології АМН України у співробітництві з Медичним університетом м. Осаки (Японія), свідчать, що у 53% ви� падків фіксується мутаційна інактивація пухлинно�супресорного гена p53 та у 96 % — розвиток передракових змін в уротелії се� чового міхура серед хворих—мешканців за� бруднених територій (хронічна тривала дія малих доз іонізуючого опромінення — понад 14 років). Це призводить до генетичної неста� більності з можливим розвитком переважно інвазивних форм раку сечового міхура. Генетичні пошкодження. Селективний ци� тогенетичний моніторинг критичних груп постраждалого населення України, що про� водився протягом 20�ти післяаварійних років, свідчить про таке. В усіх обстежених групах у різні терміни після аварії частота аберацій хромосом у лімфоцитах периферичної крові (як інтег� ральних, так і специфічних для дії іонізуючо� го опромінення in vivo) вірогідно перевищу� вала доаварійні показники, характерні для спонтанного хромосомного мутагенезу. Під� вищену частоту хромосомних аберацій вияв� лено у дітей, які зазнали комбінованого опро� мінення 131І і 137Сs, особливо на територіях, ен� демічних за йодом. Показано вплив тироїдної патології на індукцію хромосомної нестабіль� ності в соматичних клітинах людини. Вияв� лено затриманий цитогенетичний ефект у по� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 426 слідовних клітинних генераціях у нащадків опромінених батьків, що свідчить про реаль� ність трансмісії хромосомної нестабільності. У віддалені терміни після аварії спостері� гається неадекватна реакція хромосомного апарату на тестуюче мутагенне навантажен� ня in vitro — адаптивний відгук у дитячого на� селення забруднених територій і неста� більність геному в УЛНА зі значними індиві� дуальними коливаннями. Виявлено статистично вірогідне зростан� ня в 1,6 раза частоти мутацій у мінісателіт� них локусах ДНК внаслідок опромінення батьків до зачаття, тоді як опромінення ма� терів не супроводжувалося підвищенням мутацій мінісателітних локусів ДНК стате� вих клітин. Висновки. Аналіз результатів експеримен� тальних досліджень тварин, що тривалий час зазнавали внутрішнього опромінення мали� ми дозами сукупністю радіонуклідів чорно� бильського викиду, засвідчує істотні струк� турні ушкодження клітин та значні зміни багатьох показників кровотворної, імунної і репродуктивної систем організму. Вияв� лені зміни здебільшого мають неспецифіч� ний характер. Однак тривала дія радіації є причиною формування специфічного гемо� поетичного синдрому, в основі якого лежить обмеження системи до відновлення. Зі збіль� шенням дози опромінення зростає кількість клітин із патологічними ознаками, що підви� щує імовірність виникнення гематологічних захворювань. В експонованих тварин виявлена дестабі� лізація імунної системи, причому зі збіль� шенням дози зростають ризики незбалансо� ваного порушення імунітету. Водночас зни� жується противірусна та протипухлинна опірність організму. Періодична інтенсифіка� ція компенсаторно�адаптивних реакцій в он� тогенезі не призводить до формування ево� люційної адаптації у філогенезі. Зафіксовано істотні характерні порушен� ня репродуктивної функції у 12�ти поколінь постійно опромінюваних тварин, які також свідчать про відсутність сформованої гено� типної (еволюційної) адаптації. В опромінюваних тварин зросли ризики загибелі від загальносоматичних та онколо� гічних захворювань, які реалізуються у більш ранньому віці. Огляд результатів медичних обстежень підтверджує аналогічні радіогенні порушен� ня важливих систем організму в різних кате� горіях потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Епідеміологічні спостереження вказують на стрімке зростання кількості загальносома� тичних захворювань за окремими нозологіч� ними формами. Наші спеціальні досліджен� ня показали, що першопричиною їх виник� нення було опромінення щитоподібної залози ізотопами йоду в аварійний період. Водночас тривале післяаварійне опромінен� ня малими дозами населення, яке мешкає на радіаційно забруднених територіях, знижує загальну опірність організму, що сприяє зро� станню захворюваності й ускладненню пере� бігу хвороб. 1. Джон Гофман. Чернобыльская авария: радиацион� ные последствия для настоящего и будущих поко� лений. — Минск: Вышэйшая школа, 1994. — 574 с. 2. Ярмоненко С.П. Жизнь, рак и радиация. — М.: ИБФ МЗРФ,1993. — 159 с. 3. Кузин А.М. Проблема малых доз и идеи гормезиса в радиобиологии // Радиобиология. — 1991. — 31, вып. 1. — С. 16—21. 4. Serkiz Ya.I., Indyk V.M., Lypska A.I., Pinchook.L.B., Rodionova N.K., Savtsova Z.D., Drozd I.P. Short�Term and Long�Term Effects of Radiation of Laboratory Animals and their Progeny Living in the Chernobyl Nuclear Power Plant Region // Environmental Science and Pollution Research. — 2003. — Special Issue — 1.— P. 107—116. 5. Серкиз Я.И., Пинчук В.Г., Пинчук Л.Б., Дружина Н.А., Пухова Г.Г. Радиобиологические аспекты аварии на Чернобыльской АЭС / Отв. ред. В.А. Барабой. — К.: Наук. думка, 1992. — 172 с. 6. Самбур М.Б. Стан імунної системи та механізмів імунного гомеостазу в умовах дії малих доз іонізу� ючої радіації: Автореф. дис. ... докт. мед. наук. — К., 1994. — 37 с. 7. Воєйкова І.М. Вплив постійного опромінення в Чор� нобильській зоні відчуження на імунну систему екс� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 27 периментальних тварин і їх нащадків: Автореф. дис. ... канд. біол. наук. — К., 1997. — 26 с. 8. Савцова З.Д., Воєйкова І.М., Індик В.М., Юді� на О.Ю., Зарицька М.Ю., Джаман Н.І., Серкіз Я.І. Зміни в імунній системі експериментальних тварин внаслідок постійного опромінення кількох по� колінь в зоні відчуження ЧАЕС // УРЖ. — 2000. — 8, №1. — С. 71—76. 9. Дрозд І.П. Радіоекологічна безпека населення, що зазнає тривалої дії радіаційного фактора: Автореф. дис. ... докт. біол. наук. — К., 2004. — 36 с. 10. Дрозд І.П., Гриджук М.Ю., Серкіз Я.І. Наслідки оп� ромінення щитоподібної залози у мешканців те� риторій, забруднених радіонуклідами // Пробле� ми радіаційної медицини та радіобіології. — К.: ІВЦ «Алкон», 2003. — Вип. 9. — С. 33—38. 11. Дрозд І.П., Серкіз Я.І. Радіаційно уражені регіони: антропоекологічні ризики // Еколог. вісн. — 2003. — Спец. випуск. — С. 153—166. 12. Пятнадцать лет Чернобыльской катастрофы. Опыт преодоления // Национальный доклад Ук� раины. — Киев: Чернобыльинтеринформ, 2001. — 148 с. 13. Національна доповідь «20 років Чорнобильсь� кої катастрофи. Погляд у майбутнє». Розділ 5. Медичні аспекти. — К.: Атіка, 2006. — С. 136— 172. 14. Індик В.М., Родіонова Н.К., Липська А.І., Куч� ма М.Д., Серкіз Я.І., Дрозд І.П., Алесіна М.Ю. Дозозалежні зміни у системі кістково�мозкового кровотворення та віддалені наслідки у тварин за тривалої дії сукупності радіонуклідів чорно� бильського викиду // Вплив радіаційного факто� ра Чорнобильської зони відчуження на організм тварин / За ред. Я.І. Серкіза, М.Ю. Алесіної. — К.: Атіка, 2006. — С. 173—195. 15. Вплив радіаційного фактора Чорнобильської зони відчуження на організм тварин / За ред. Я.І. Сер� кіза , М.Ю. Алесіної. — К.: Атіка, 2006. — 320 с. 16. Карпенко Н.О., Бризгалова Г.А., Чуб Н.Н., Алесі� на М.Ю. Репродуктивна функція самців щурів, яких піддавали хронічному опромінюванню в ма� лих дозах // Вплив радіаційного фактора Чорно� бильської зони відчуження на організм тварин / За ред. Я.І. Серкіза, М.Ю. Алесіної.— К.: Атіка, 2006. — С. 82—108. 17. Липська А.І., Серкіз Я.І. Природа і закономірності радіаційного канцерогенезу: Зб. наук. праць Ін�ту ядерних досліджень НАН України. — К., 2004. — №2 (13). — С. 114—121. 18. Калистратова В.С. Роль мощности дозы в прояв� лении стохастических эффектов и сокращении продолжительности жизни при действии инкор� порированных радионуклидов и источников внешнего излучения // Мед. радиология и ради� ац. безопасность. — 2003. — 49, №3. — С. 5—27. 19. Здоров’я населення України та діяльність лікувально� профілактичних закладів системи охорони здоров’я: Щорічна доповідь, 1997 р. — К.: МОЗ, 1998. — 384 с. 20. Лук’янова О.М., Антипкін Ю.Г., Дашкевич В.Є. Ди� наміка показників здоров’я дітей з позиції впливу Чорнобильської аварії на систему «вагітна—плід— дитина» // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2000. — №1. — С. 5—9. Я. Серкіз, А. Липська, І. Дрозд, Н. Родіонова РАДІОБІОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ У ССАВЦІВ: ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ 20 РОКІВ ПІСЛЯ АВАРІЇ НА ЧАЕС Р е з ю м е Наведено огляд результатів досліджень виникнення негативних наслідків у тварин та людини, індукованих радіонуклідами аварійного викиду на ЧАЕС. Обгово� рюються радіогенні порушення кровотворної, імунної, репродуктивної систем організму, зростання загально� соматичних захворювань, рання загибель, збільшення кількості пухлин та скорочення тривалості життя у тварин. В осіб, потерпілих від Чорнобильської аварії, виявлено підвищення захворюваності за окремими класами хвороб і нозологічними формами та інші на� слідки опромінення. Ya. Serkiz, A. Lypska, I. Drozd, N. Rodionova RADIOBIOLOGICAL EFFECTS OF CHERNOBYL NPP ACCIDENT ON MAMMALS: VIEW AFTER 20 YEARS S u m m a r y The results of our investigations of biological radiation effects on animals and humans caused by radionuclides produced during Chernobyl NPP accident are reviewed. Radiogenic changes of hematopoietic, immune and reproductive systems are discussed. An increase of disease incidence and tumor pathology as well as shortening of life span of animals are also considered. Increase of sickness rate as by separate disease classes as by nosologic forms and other radiation exposure consequences are discovered in people suffered from Chornobyl accident.

Радіобіологічні ефекти у ссавців: погляд через 20 років після аварії на ЧАЕС

Репозитарії

Схожі ресурси