Етнографічні жнива на слобожанському полі
Досліджуючи минуле й водночас споглядаючи сучасність сіл, міст та містечок, ми намагалися осмислити, що відбулося з господарсько-виробничою культурою, яких структурно-функціональних перетворень зазнали ті чи інші ділянки, які нові сфери діяльності вдалося опанувати жителям досліджуваної нами частини...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202209 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Етнографічні жнива на слобожанському полі / Н. Литвинчук // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 6. — С. 92-96. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860211672915902464 |
|---|---|
| author | Литвинчук, Н. |
| author_facet | Литвинчук, Н. |
| citation_txt | Етнографічні жнива на слобожанському полі / Н. Литвинчук // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 6. — С. 92-96. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | Досліджуючи минуле й водночас споглядаючи сучасність сіл, міст та містечок, ми намагалися осмислити, що відбулося з господарсько-виробничою культурою, яких структурно-функціональних перетворень зазнали ті чи інші ділянки, які нові сфери діяльності вдалося опанувати жителям досліджуваної нами частини Слобожанщини.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:14:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
92
ЕТНОГРАФІЧНІ ЖНИВА НА СЛОБОЖАНСЬКОМУ ПОЛІ
Наталія Литвинчук
УДК
Для етнографа збирання емпіричних мате
ріалів «у полі» є одним з основних і найбільш
відповідальних етапів дослідницької роботи,
запорукою якісних наукових студій. Цьогоріч
чи то через певний збіг обставин, чи то через
обрану тематику (ключові питання, що нас ці
кавили, здебільшого стосувалися агрокультури,
традиційних господарських занять, промислів
та ремесел) індивідуальна експедиція авторки,
запланована в рамках виконання теми «Етно
культура, ідентичність та етносоціальні про
цеси в Україні: європейський вимір. Слобід
ська Україна», припала на другу декаду серпня
(16–19 серпня 2016 р.) – період збору врожаю
на полях, городах, виноградниках тощо.
Певний експедиційний досвід вивчен
ня Слобідської України, зокрема в межах
Сумської області, напрацьована методика й
апробований інструментарій значно пришвид
шили процес підготовки до збору польових
матеріалів і суттєво сприяли вирішенню низ
ки окреслених завдань. Розширюючи не лише
тематику, але й територію дослідження, курс
було спрямовано на південь від Сумщини –
у прилеглі райони Харківської та Полтавської
областей.
Загалом під час експедиції зібрано понад
п’ять годин аудіозаписів, опитано чотирнад
цять респондентів у шести населених пунктах
трьох суміжних областей, частини яких гео
графічно належать до історикоетнографічно
го регіону Слобідська Україна. Це, зокрема,
м. Охтирка Сумської області; смт Котельва,
с. Михайлове Котелевського району, с. Си
доряче Котелевського району Полтавської
області; с. Куп’єваха Богодухівського району,
с. Полкова Микитівка Богодухівського району
Харківської області. Водночас, рухаючись ви
значеним експедиційним маршрутом від одно
го географічного об’єкта до іншого, мали мож
ливість попутно спостерігати реалії сучасного
повсякдення на Білопільщині, Сумщині, Ле
бединщині, Тростянеччині, Охтирщині. Під
час дослідження місцевостей та спілкування
з респондентами зроблено понад сто світлин.
На фото зафіксовано загальні ландшафти сіл,
архітектурні об’єкти, сільськогосподарські
та ремісничі знаряддя праці, фрагменти ви
робничих процесів, предмети кустарництва
тощо. Частину світлин (близько 30 шт.) ста
новлять копії фотознімків, що їх люб’язно на
дала респондентка із с. Полкова Микитівка
Богодухівського району Харківської області
Ніколаєнко Ганна Прокопівна. Вони стосу
ються 70–80х років ХХ ст. і відображають
здебільшого епізоди з колгоспного життя (по
льова кухня, зустріч колгоспників з агітбрига
дою), радянських свят та обрядів (колгоспні
обжинки, проводи зими, Новий рік) тощо.
Комплексні етнографічні дослідження
проводилися по заздалегідь розробленому
маршруту. Ураховуючи те, що попередньо ця
експедиція була визначена нами як кущова,
щоразу шлях прокладався від базового на
селеного пункту (м. Охтирка). Відповідно в
перший день виїзду було поставлено за мету
зібрати польові матеріали в Слобожанській
частині Полтавської області. Першу зупинку,
як і планувалося, ми зробили в невеликому ра
йонному центрі – смт Котельва. «Полювати»
за інформантом довго не довелося, проїхавши
центр, випадково (як це частенько і буває в
етнографів!) біля одного з дворів нам пощас
тило знайти респондентку. Хоча відповіді на
поставлені нами запитання були різні за зміс
товим наповненням, проте загалом отримана
інформація дозволила скласти пазл господар
ськовиробничої культури смт Котельва та
сусідніх сіл (сс. Сидоряче, Мельники) в різні
історичні періоди (міжвоєнний, повоєнний,
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
93
З експедиційних досліджень. Хроніка
сучасний). Особливо вагомими є відомості про
такі господарські заняття, як скотарство (до
гляд, лікування, годування та випасання худо
би), городництво й садівництво (вирощуван
ня, зберігання, заготівля продукції), а також
про народну агротехніку. Удалося зафіксувати
солідну інформацію про традиційні промисли
й ремесла, зокрема прядіння та ткацтво (дані
про етапність виробництва, інструментарій,
асортимент тканих виробів), деревообробни
цтво (бондарство, колісництво), шкіряне ви
робництво (кушнірство, чоботарство); дещо
менше фактів зібрано про ковальство, мли
нарство, а також допоміжні господарські за
няття – збиральництво та рибальство. Крім
того, записано цікаві спогади про воєнні роки,
голод 1947 року, вербування селян для роботи
на Донбасі тощо, які дають ключ до розуміння
повсякденного життя й соціальнополітичних
процесів ХХ ст. саме в цій частині України [1].
Різноманітні етнографічні свідчення про га
лузі традиційного індивідуального та колгосп
ного господарства (рільництво, тваринництво,
садівництво, городництво), а також промисли
та ремесла (гончарство, цеглярство, ткацтво,
кожухарство, колісництво) було зафіксовано
в с. Сидоряче Котелевського району Полтав
ської області. Цікавими є зібрані усноісторичні
спогади людей про період створення колгоспів,
розкуркулення, а також шкільництво повоєн
них років. Зокрема, у контексті досліджу
ваної тематики новою виявилась інформація
про обов’язкове створення кролеферм при на
вчальних закладах. Місцеві інформанти роз
повідали також про сучасні особливості гос
подарювання в селі. З’ясувалося, що сьогодні,
у період складної економічної ситуації, багато
людей живуть завдяки городництву, меншою
мірою – садівництву. Окремі заняття, напри
клад, скотарство, бджільництво, дають селя
нам можливість отримати додатковий прибу
ток [11; 12].
Збираючись в етнографічну експедицію і
плануючи маршрут, ніколи не можеш спрог
нозувати, чи всі відзначені на дорожній карті
населені пункти тобі вдасться відвідати, влас
не, як не можна передбачити чисельність ін
формантів, яких зустрінеш, і кількість годин
та фотознімків, що їх пощастить зафіксувати.
Будьякий зібраний і привезений «з поля»
матеріал – це вже джерело для наукових до
сліджень, певних гіпотез чи узагальнень.
Однак практика засвідчує, що з роками про
водити етнографічні польові дослідження на
теренах Слобожанщини і загалом України стає
складніше й менш безпечно. Аналізуючи ре
зультати цьогорічного експедиційного виїзду,
переконані, що робота «в полі» могла б стати
значно продуктивнішою, якби не деякі непе
редбачувані обставини, породжені складною
політичною й соціальноекономічною ситуа
цією в Україні. Зокрема, можна було б записа
ти набагато більшу кількість годин, коли б не
доводилося долати десятки кілометрів бездо
ріжжя, а потім виснажливо шукати інформан
тів, адже за нинішніх умов і, значною мірою,
через часті випадки шахрайства люди стали
вкрай обережними, часто неговіркими. Особ
ливо це стосується населених пунктів, де не
функціонують селищні ради і які розташовані
віддалік від основних транспортних артерій.
Так, досліджуючи слобідську частину Пол
тавської області і проїжджаючи через неве
личке село Чернещина Котелевського району,
пульс життя вдалося помітити не відразу: на
вулицях та селянських обійстях майже не було
ніякого руху, незважаючи на обідню пору в
будень, немало подвір’їв стояли пусткою, не
пощастило зустріти в цьому селі жодного до
рослого жителя. Про те, що с. Чернещина є не
просто позначкою на карті, а реально існує, і в
ньому досі господарюють люди (нехай у межах
своїх садиб), переконали двоє хлопчаківпід
літків, які рибалили на місцевій водоймі, до
машня птиця, що вешталася денеде, і одна
невелика хатинка, перед якою буяв гарний до
глянутий квітник із вражаючим різноманіттям
троянд.
Відчуття катастрофи виникало від спогля
дання сумних картин повсякдення сусіднього
с. Михайлове (за народною етимологією –
Михайлéве) цього самого району. Сюжети й
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
94
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2016
образи, що, змінюючи один одного, виринали
із сільських чагарників, чимось нагадували кі
ношну постапокаліптичну історію. Із великого
колись села фактично залишилося кілька ву
личок, і то напівпустих. Із соціальних об’єктів,
які мали б забезпечувати тутешніх мешканців
бодай чимось, реально функціонує лише пош
та. Напівзруйновані непрацюючі магазини та
клуб указують на те, що село пережило тяж
ке пострадянське потрясіння. Було цілком
зрозуміло, що с. Михайлове належить до тих
вимираючих українських сіл, у яких люди ки
нуті напризволяще. Звісно, через вищезгадані
чинники взяти розлогі інтерв’ю від аборигенів
цього села не вдалося. Аудіозаписи, які все
таки пощастило зробити, містять уривчасту
інформацію про колгоспне господарство по
воєнного часу, зокрема як про окремі види
діяльності – рільництво (зафіксовано, що
із зернових основною культурою було жито,
із технічних – буряк), тваринництво (у с. Ми
хайлове займалися розведенням великої рога
тої худоби, овець), так і про деякі особливості
збору й переробки сільськогосподарської про
дукції, специфіку організації праці. Крім того,
зібрано дані про особливості ведення індиві
дуального селянського господарства в другій
половині ХХ ст. і в наш час. З’ясовано, що в
нинішніх реаліях козівництво фактично замі
нило скотарство, важливе значення має пта
хівництво (вигодовування качок, гусей) [3; 4].
Сьогодні, їдучи в експедицію, зокрема
в такі незахищені села, етнологу варто бути
психологічно готовим до того, що його можуть
прийняти за «чужого», але потрібно залиша
тися толерантним і з розумінням ставитися до
некоректного, часом образливого ставлення.
Значно безпечніше почуваєшся «в полі», якщо
маєш поруку від представників місцевої вла
ди 1, культури, освіти чи провідників із «своїх».
Саме завдяки таким людям у с. Полкова Ми
китівка Богодухівського району Харківської
області протягом другого експедиційного
дня було опитано найбільшу кількість інфор
мантів (шість осіб). Примітно, що інформація,
зафіксована від кожного з них, вельми різно
манітна. Це як етнографічні відомості про тра
диційне житлобудівництво, галузі промислів
і ремесел, основні та допоміжні господарські
заняття, радянські свята й обряди, дошлюб
не спілкування, народну кухню, так і спогади
про розкуркулення родин, тяжке дитинство
у воєн ні та повоєнні роки [5–10]. До того ж
удалося зафіксувати унікальні свідчення про
кустарне виробництво цукерок. Одна з рес
понденток розповіла, що батько передав ро
дині технологію виготовлення цукерок, що
дало їй можливість заробити на харчі в скрутні
часи, виробляючи ці льодяники на замовлен
ня односельців [10]. Також уперше побачили
основні процеси підготовки пуху для в’язаних
виробів, зокрема відомих оренбурзьких плат
ків. Знання цього ремесла наша респондент
ка привезла з Уралу ще наприкінці 50х років
ХХ ст. і зуміла не лише зберегти це ремесло,
але й адаптувати свої вміння до нових видів
сировини, інших видів продукції [9].
Польові матеріали із с. Куп’єваха Бого
духівського району Харківської області до
повнюють зібрані в інших населених пунктах
дані про тваринництво в індивідуальних се
лянських господарствах, особливості органі
зації праці в колгоспах, голодний 1947 рік [2].
Зібрані свідчення в різних населених пунк
тах двох областей доволі різноманітні й фак
тично майже не повторювалися, за винятком
інформації про пересувних «ганчурників», які
міняли глиняні вироби на різноманітне ганчір’я,
про здавання шкір із тварин державі, а пізні
ше – скупникам; спогадів про те, як селяни
обробляли землю биками; сюжетів про роз
куркулення, тяжкі повоєнні роки, на які при
пало дитинство багатьох наших інтерв’юерів,
та голод 1947 року. Примітно, що кілька рес
пондентів (і на Полтавщині, і на Харківщині)
звертали нашу увагу не те, що суспільство дуже
змінилося, люди, зокрема односельці, стали
байдужими один до одного, непривіт ними, не
веселими: «Та було все тоді... І тоді люди були
такі добрі, такі ласкові, а тепер такі – страшні
люди... Тепер уже цього нема, тепер уже [...]
скоро кончіцця життя наше» [1]; «Хароше,
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
95
З експедиційних досліджень. Хроніка
велике село було! [...] Тепер не почуєш ніде ні
чого. А то було скрізь гуде, скрізь. Співають,
танцюють і все. Весело жилось, от. А зараз
уже!..» [11]; «А щяс скоро ми здоровкатимимсь
будем за гроші... Бо проходе... Проходе те, шо
сто лєт мене зна, проходе, а я ж така, як шо
ото: “Драстє”. – “Ой, я не замітила”. Кажу:
“Я вибачаюсь”. Могло таке бути. Це до чього
ми доходимо? Отака неповага до людей. Бу
дуть усі старими, не будуть усі молоді» [10].
Зауважували також і про те, що сучасні діти,
молодь не знають, що таке праця. Порівнюючи
своє дитинство й дитинство сучасних дітлахів,
інформанти зазначали, що сучасні девайси, зо
крема телефони, комп’ютери, планшети, лише
шкодять молодому поколінню: «Ото скажіть,
шоб оці діти, шоб їх трошки [...] не сиділи вони
в комп’ютерах днями й ночями, а таки дума
ли, шо нада трошки робить. Ми ж тоже діти
були. [...] Не було того, шо ми не робили» [10];
«Клуб, конєшно, занед баний. Ну а шо ти зро
биш? Воно тому не нужне, тому той... Та й
тапер молодьож... Тапер комп’ютора, тепер
ото всякі “скайпи”» [8]; «Ну, зараз усе йде на
гроші. [...] Проводи в армію [відзначали], ви
провожали й встрічали всігда, в армію випро
важаєм солдата, пєсні... Батьки, матері – всі
той... Ото раніше було як! А зараз – зараз
комп’ютер, Інтернет...» [7].
Окреме загальнослобідське явище, на яке
ми звернули увагу, – це придорожня торгів
ля в селах, через які пролягають автошляхи
міжрайонного та міжобласного сполучення.
Рухаючись із півночі на південь через Не
дригайлівський, Білопільський, Сумський,
Лебединський, Тростянецький, Охтирський
райони Сумської області, Котелевський район
Полтавської області, Богодухівський район
Харківської області, трасою Конотоп – Тер
ни – Суми – Лебедин – Тростянець –
Охтирка – Котельва – Пархомівка повсюдно
біля дворів чи на виїздах із населених пунктів
можна було побачити лотки із крамом. Зде
більшого це сезонні овочі та фрукти (помідори,
картопля, яблука, огірки, часник, гарбузи, ка
вуни, дині) із власних городів і садків, продук
ти скотарства, бджільництва та птахівництва
(молоко, яйця, мед тощо); рідше – плетені
з лози вироби, віники. Дехто, аби привернути
увагу подорожніх до своїх стихійних торгових
лавок, візуалізув їх шляхом створення цікавих
фруктовоовочевих екоскульптур.
Сьогодні як у містах, так і селах Сумщини,
Полтавщини, Харківщини люди активно зай
маються городництвом та садівництвом. По
мітна тенденція, коли захоплення тим чи іншим
видом господарської діяльності переростає в
дрібний бізнес. Шукаючи стратегії виживан
ня в складних економічних умовах, ця кате
горія господарів від початку була націлена на
отримання прибутку реалізацією через ринок,
придорожню торгівлю, а також через оптових
скупників. Примітно, що такі люди не мають
спеціальної аграрної освіти, здебільшого це
самоуки, які заклали фундамент знань завдя
ки інформації й майстеркласам, що поширені
в Інтернеті, а постійна практика, бажання по
кращити матеріальне становище, мати добро
бут у родині допомогли оптимізувати резуль
тати зусиль. Зокрема, у м. Охтирці Сумської
області ми мали можливість відвідати ягідник.
Його господар О. Дьяков уже кілька років
займається вирощуванням різних видів ягід.
Спочатку це були ремонтантні сорти полуниці
та малини. Згодом плантацію розширила ожи
на. Нині ягідникаматор експериментує з куль
тивуванням лохини («голубіки»). У с. Полкова
Микитівка Богодухівського району Хар
ківської області побували на винограднику
М. Ніколаєн ка, який близько десяти років
шукає оптимальні методи його культивування
в кліматичних умовах Слобідської України.
Досліджуючи минуле (шляхом опитування
респондентів, вивчення архітектури, ужитко
вих предметів тощо) й водночас споглядаючи
сучасність сіл, міст та містечок, ми намагали
ся осмислити, що відбулося з господарсько
виробничою культурою, яких структурно
функціональних перетворень зазнали ті чи
інші ділянки, які нові сфери діяльності вдалося
опанувати жителям досліджуваної нами час
тини Слобожанщини. Водночас, подорожую
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
96
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2016
чи від одного слобідського села чи містечка до
іншого, повсякчас фіксуєш доволі полярні кар
тини буття, які наочно переконують, що сучас
не сільське населення скорочується нереально
швидким темпом, закриття школи пришвид
шує процес старіння села, а повна відсутність
соціальної інфраструктури – магазинів, шкіл,
лікарень, транспортного сполучення та, влас
не, і самого дорожнього покриття – робить
українські, зокрема слобідські, села пустками.
1 Авторка висловлює подяку Сергію Івановичу
Мартелову, голові сільської ради с. Полкова Мики-
тівка Богодухівського р-ну Харківської обл., за до-
помогу та сприяння в пошуку інформантів.
1. Записала Н. Литвинчук 17 серпня 2016 р.
у смт Котельва Полтавської обл. від Білько (Го-
лобородько) Ганни Сергіївни, 1930 р. н.
2. Записала Н. Литвинчук 18 серпня 2016 р.
у с. Куп’єваха Богодухівського р-ну Харків-
ської обл. від Захарченко Олени Миколаївни,
1931 р. н.
3. Записала Н. Литвинчук 17 серпня 2016 р.
у с. Михайлове Котелевського р-ну Полтав-
ської обл. від Остапенко Раїси Якимівни,
1940 р. н.
4. Записала Н. Литвинчук 17 серпня 2016 р.
у с. Михайлове Котелевського р-ну Полтав-
ської обл. від Пустовійта Андрія Михайловича,
1930 р. н.
5. Записала Н. Литвинчук 18 серпня 2016 р.
у с. Полкова Микитівка Богодухівського р-ну
Харківської обл. від Бондаренко Ганни Іванівни,
1930 р. н.
6. Записала Н. Литвинчук 18 серпня 2016 р.
у с. Полкова Микитівка Богодухівського р-ну
Харківської обл. від Машкової Ганни Кузьмівни,
1939 р. н.
7. Записала Н. Литвинчук 18 серпня 2016 р.
у с. Полкова Микитівка Богодухівського р-ну
Харківської обл. від Ніколаєнко Ганни Прокопів-
ни, 1939 р. н.
8. Записала Н. Литвинчук 18 серпня 2016 р.
у с. Полкова Микитівка Богодухівського р-ну
Харківської обл. від Пилипенко Раїси Миколаїв-
ни, 1949 р. н., та Пилипенка Валентина Дмитро-
вича, 1941 р. н.
9. Записала Н. Литвинчук 18 серпня 2016 р.
у с. Полкова Микитівка Богодухівського р-ну
Харківської обл. від Ситник Марії Іванівни,
1935 р. н.
10. Записала Н. Литвинчук 18 серпня 2016 р.
у с. Полкова Микитівка Богодухівського р-ну
Харківської обл. від Стасенко Катерини Пахомів-
ни, 1940 р. н.
11. Записала Н. Литвинчук 17 серпня 2016 р.
у с. Сидоряче Котелевського р-ну Полтавської обл.
від Борисенко Галини Григорівни, 1928 р. н.
12. Записала Н. Литвинчук 17 серпня 2016 р.
у с. Сидоряче Котелевського р-ну Полтав-
ської обл. від Борисенко Лідії Іванівни, 1945 р. н.,
та Крупицького Івана Андрійовича, 1930 р. н.
Список інформантів
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202209 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:14:21Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Литвинчук, Н. 2025-03-06T10:38:40Z 2016 Етнографічні жнива на слобожанському полі / Н. Литвинчук // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 6. — С. 92-96. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202209 Досліджуючи минуле й водночас споглядаючи сучасність сіл, міст та містечок, ми намагалися осмислити, що відбулося з господарсько-виробничою культурою, яких структурно-функціональних перетворень зазнали ті чи інші ділянки, які нові сфери діяльності вдалося опанувати жителям досліджуваної нами частини Слобожанщини. Авторка висловлює подяку Сергію Івановичу Мартелову, голові сільської ради с. Полкова Микитівка Богодухівського р-ну Харківської обл., за допомогу та сприяння в пошуку інформантів. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З експедиційних досліджень. Хроніка Етнографічні жнива на слобожанському полі Ethnographic Harvesting on the Slobozhanshchyna Ground Article published earlier |
| spellingShingle | Етнографічні жнива на слобожанському полі Литвинчук, Н. З експедиційних досліджень. Хроніка |
| title | Етнографічні жнива на слобожанському полі |
| title_alt | Ethnographic Harvesting on the Slobozhanshchyna Ground |
| title_full | Етнографічні жнива на слобожанському полі |
| title_fullStr | Етнографічні жнива на слобожанському полі |
| title_full_unstemmed | Етнографічні жнива на слобожанському полі |
| title_short | Етнографічні жнива на слобожанському полі |
| title_sort | етнографічні жнива на слобожанському полі |
| topic | З експедиційних досліджень. Хроніка |
| topic_facet | З експедиційних досліджень. Хроніка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202209 |
| work_keys_str_mv | AT litvinčukn etnografíčnížnivanaslobožansʹkomupolí AT litvinčukn ethnographicharvestingontheslobozhanshchynaground |