Народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя

Народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя

У статті на основі польових етнографічних матеріалів із сіл українсько-польського пограниччя розглянуто причини виникнення найпоширеніших дитячих захворювань. Проаналізовано заборони, що стосувалися поведінки вагітної та впливали на вроджені фізіологічні й розумові відхилення немовляти. Описано магі...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2016
Main Author: Ганус, Д.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2016
Series:Народна творчість та етнологія
Subjects:
Трибуна молодого дослідника
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202211
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя / Д. Ганус // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 6. — С. 77-83. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202211
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2022112025-03-07T01:00:43Z Народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя Folk Aetiology of Childhood Diseases on the Territories of Ukrainian-Polish Borderland Ганус, Д. Трибуна молодого дослідника У статті на основі польових етнографічних матеріалів із сіл українсько-польського пограниччя розглянуто причини виникнення найпоширеніших дитячих захворювань. Проаналізовано заборони, що стосувалися поведінки вагітної та впливали на вроджені фізіологічні й розумові відхилення немовляти. Описано магічні способи «пороблення» та уявлення про персоніфікацію хвороби (безсоння, пристріт, епілепсія). В статье на основе полевых этнографических материалов из сел украинско-польского пограничья рассмотрены причины возникновения распространенных детских заболеваний. Проанализированы запреты, касающиеся поведения беременной и влияющие на врожденные физиологические и умственные отклонения младенца. Описаны магические способы «порчи» и представление о персонификации болезни (бессонница, сглаз, эпилепсия). The article, based on field ethnographic materials from the villages of the Ukrainian-Polish borderland, considers the reasons of the origins of the general, most widespread childhood diseases. It also analyses the prohibitions, which concerned the behavior of an expectant mother and influenced the innate physiological blemishes and obliquities of an infant. The authoress also describes magical ways of harm-doing and conceptions of personifying a disease (e.g., insomnia, the evil eye, epilepsy). 2016 Article Народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя / Д. Ганус // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 6. — С. 77-83. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202211 392.1(477+438-192.2) uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
spellingShingle Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
Ганус, Д.
Народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя
Народна творчість та етнологія
description У статті на основі польових етнографічних матеріалів із сіл українсько-польського пограниччя розглянуто причини виникнення найпоширеніших дитячих захворювань. Проаналізовано заборони, що стосувалися поведінки вагітної та впливали на вроджені фізіологічні й розумові відхилення немовляти. Описано магічні способи «пороблення» та уявлення про персоніфікацію хвороби (безсоння, пристріт, епілепсія).
format Article
author Ганус, Д.
author_facet Ганус, Д.
author_sort Ганус, Д.
title Народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя
title_short Народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя
title_full Народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя
title_fullStr Народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя
title_full_unstemmed Народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя
title_sort народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2016
topic_facet Трибуна молодого дослідника
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202211
citation_txt Народна етіологія дитячих захворювань на території українсько-польського пограниччя / Д. Ганус // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 6. — С. 77-83. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT ganusd narodnaetíologíâditâčihzahvorûvanʹnateritorííukraínsʹkopolʹsʹkogopograniččâ
AT ganusd folkaetiologyofchildhooddiseasesontheterritoriesofukrainianpolishborderland
first_indexed 2025-11-24T05:12:32Z
last_indexed 2025-11-24T05:12:32Z
_version_ 1849647329437548544
fulltext 77 НАРОДНА ЕТІОЛОГІЯ ДИТЯЧИХ ЗАХВОРЮВАНЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО ПОГРАНИЧЧЯ Дзвенислава Ганус УДК 392.1(477+438-192.2) У статті на основі польових етнографічних матеріалів із сіл українсько­польського пограниччя розглянуто причи­ ни виникнення найпоширеніших дитячих захворювань. Проаналізовано заборони, що стосувалися поведінки вагіт­ ної та впливали на вроджені фізіологічні й розумові відхилення немовляти. Описано магічні способи «пороблення»  та уявлення про персоніфікацію хвороби (безсоння, уроки, епілепсія).  Ключові слова: дитина, українсько­польське пограниччя, хвороби, заборони, вагітна жінка, безсоння, епілеп­ сія, родимі плями. В статье на основе полевых этнографических материалов из сел украинско­польского пограничья рассмотрены  причины возникновения распространенных детских заболеваний. Проанализированы запреты, касающиеся поведе­ ния беременной и влияющие на врожденные физиологические и умственные отклонения младенца. Описаны маги­ ческие способы «порчи» и представление о персонификации болезни (бессонница, сглаз, эпилепсия).  Ключевые слова: ребенок, украинско­польское пограничье, болезни, запреты, беременная женщина, бессонни­ ца, эпилепсия, родимые пятна. The article, based on field ethnographic materials from the villages of Ukrainian­Polish borderland, considers the reasons  of origins of the general, most widespread childhood diseases. It also analyses the prohibitions, which concerned the behavior of  an expectant mother and influenced the innate physiological blemishes and obliquities of an infant. The authoress also describes  magical ways of harm-doing and conceptions on personifying a disease (e.g., insomnia, the evil eye, epilepsy). Keywords: infant, Ukrainian­Polish borderland, diseases, prohibitions, pregnant woman, insomnia, epilepsy, birthmarks. Невід’ємною  складовою  етнокультури  українців  є  народна  педіатрія,  у  якій  поміт­ не місце займають народні методи лікування.  Нерозуміння  фізіологічних  процесів  в  орга­ нізмі,  недостатній  рівень  розвитку  медици­ ни  були  основними  чинниками  поширення  магічних  засобів.  Відповідно  в  поглядах  на  причини  виникнення  дитячих  хвороб  пере­ важав  ірраціональний  аспект.  Світоглядну  основу етіології становили релігійно­містичні  уявлення про хворобу як результат дії різних  надприродних  сил  –  духів,  нечистої  сили,  людей, наділених надприродними властивос­ тями [17, с. 19].  Вивчаючи  народну  медицину,  окремі  до­ слідники здійснювали класифікацію основних  причин  виникнення  хвороб,  у  контексті  якої  розглядали дитячі захворювання. Так, В. До­ маницький розрізняв хвороби «зверхні» (опік,  нарив, пристріт) і внутрішні (вроки, лихоман­ ка,  пошесні  хвороби)  [22,  с.  102].  М.  Висо­ цький, описуючи причини виникнення хвороб,  поділяв їх на природні, зрозумілі народу, і над­ природні, виникнення яких незрозуміле й час­ то оточене таємницею [19, с. 24]. На  дві  категорії  класифікує  хвороби  З. Болтарович. До першої належать захворю­ вання, що мають реальну основу, а саме: про­ студа,  хвороби  шлунково­кишкового  тракту,  різні  рани,  опіки  тощо.  Другу  групу  склали  хвороби, що мали демонологічне походження,  зв’язок  з  явищами  природи,  зокрема психічні  захворювання,  ослаблення  організму,  головні  болі, епідемічні хвороби [17, с. 19–29]. Докладний  поділ  захворювань  здійснила  Г. Кабакова, запропонувавши розділити їх на  хвороби, пов’язані з порушенням заборон; за­ хворювання,  що  мають  раціональне  пояснен­ ня; хвороби наслані («зроблені»); хвороби, що  виникають  через  контакт  із  нечистою  силою  [23, с. 40–42]. Джерельну базу запропонованої публікації  становлять  польові  матеріали,  зафіксовані  на  території  українсько­польського  пограниччя,  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 78 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2016 до  складу  якого  входять  такі  історико­етно­ графічні райони, як Західне Полісся, Волинь,  Надсяння, Бойківщина та Лемківщина. Згід­ но з експедиційними записами, більшість ди­ тячих  хвороб  були  незрозумілими  для  місце­ вого  населення.  Так,  вроджені  захворювання  вважалися наслідком від порушення вагітною  жінкою заборон, що обмежували її поведінку.  Окремі  хвороби  (безсоння,  плач,  епілепсія)  виникали  через  необережне  поводження  рід­ них з немовлям або шляхом «передавання» не­ дуги від хворого до здорового немовляти. На  майбутнє  здоров’я  дитини  великий  вплив  мали  заборони,  що  стосувалися  зачат­ тя  немовляти  та  подальшої  вагітності.  По­ рушення  правил­табу  призводило  до  появи  більшості вроджених хвороб, які не підлягали  лікуванню,  адже  вважалося,  що  дано  від  на­ родження – це на все життя. Здебільшого це  стосувало ся дитячих патологій,  а  саме: фізіо­ логічних  вад  (деформація  кінцівок,  «заяча»  губа), розумових відхилень (німота й глухота),  родимих плям на тілі немовляти. Вроджені фізіологічні вади.  Гаранту­ вати  народження  повноцінних  та  здорових  дітей  повинно  було  дотримання  визначених  правил  і  заборон  щодо  часу  та  місця  зачаття  немовляти.  Загальнопоширеною  в  ХІХ  –  першій половині ХХ ст. була заборона на ста­ теві  стосунки  під  час  постів  (Великоднього  і  Різдвяного),  великих  свят  (Різдва,  Велико­ дня, Трійці), днів тижня – середи та п’ятниці  [21,  с.  4].  Вва жалося,  що  порушення  цієї  за­ борони може призвести до народження хворої  дитини – «калічки». В основі цього правила  були  уявлення  про  буденний  та  сакральний  час. Оскільки саме в сакральний час відбува­ ється  «згущення»  темряви,  стираються  межі  між  «своїм»  та  «чужим»  світом,  починають  панувати  потойбічні  персонажі,  відповідно  людина повинна максимально обмежити про­ яв своєї життєвої енергії, інакше на дитині мо­ гла залишитися печатка демонічної сутності з  «іншого» світу [25, с. 40]. Заборона церкви в  радянський час спричинила до поступового ні­ велювання цього правила. Загальновідомою  була  заборона  на  стате­ ві  стосунки  під  час  менструації  жінки.  Вва­ жалося,  що  дитина,  зачата  в  цей  час,  наро­ диться  ушкодженою  [20,  с.  125],  оскільки  жінка  через  свій  стан  фактично  опинялася  на периферії  соціуму, за межами культурного  простору, сприймалась як «нечиста» істота, на  яку  накладалися  заборони  та  обмеження  [13,  с. 114]. Водночас у літературних джерелах по­ дано інформацію, що дитина, зачата «під крас­ ку», буде красивою [30, с. 2]. З  моменту  настання  вагітності  поведінка  жінки  регламентувалася  численними  заборо­ нами  захисного  характеру,  які  мали  не  лише  загальноукраїнські,  але  й  спільні  слов’янські  риси.  В  основі  цих  правил  було  вірування  в  існування  зв’язку  між  поведінкою  вагітної  та  здоров’ям ще не народженої дитини, що базу­ валося  на  принципі  імітативної  магії  (подібне  спричинює подібне). Відтак порушення певно­ го  правила­табу  спричинило  б  відповідні  на­ слідки для здоров’я дитини. З метою народження повноцінно здорової  дитини вагітній було заборонено задивлятися  та висловлювати огиду до спотворених, хворих  людей, щоб їхні вади не перейшли на дитину:  «Казали,  би  десь  так  не  йшла  беременна,  де  багато калік, жебраків. Бо могло бути таке, шо  вона  подивилася  і  подумала  про  то  каліцтво,  а дитинка поворухнулася і вже могла така вро­ дитися» [11, арк. 21]. У випадку порушення цієї  заборони жінці рекомендували відразу погля­ нути на свої нігті або в кут стелі приміщення.  Ця дія передбачала відправлення «небезпеки»  в потойбічний світ,  оскільки,  за народним ві­ руванням, нігті, власне, як і стеля, – це канал  зв’язку з «іншим» світом [27, с. 53; 15, с. 180]. Традиційно  вагітній  заборонялося  працю­ вати  у  свята  й  присвятки:  шити  одяг,  різати  тварин,  поратися  на  городі  тощо.  Наслідки  для дитини від порушення цього правила варі­ ювалися залежно від масштабності свята. Так,  праця матері у велике свято могла призвести до  того, що немовля народиться без рук, а у при­ святок – із «заячою» (розірваною) губою чи  «зшитими» пальцями. З літературних джерел  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 79 Трибуна молодого дослідника дізнаємося, що вагітну застерігали від шиття  одягу  в  п’ятницю,  щоб  не  зашити  дитині  очі  [32, с. 75]. Заборона виконувати певну роботу  в цей день пояснюється архаїчним віруванням,  за  яким  «п’ятниця  –  це  язичницька  богиня  весняної родючості, яку з прийняттям христи­ янства  замінила  св.  Параскевія»  [14,  с.  234].  Як засвідчило опитування респондентів, забо­ рони, які обмежували вагітну в праці, з другої  половини ХХ ст. почали втрачати свою акту­ альність: «Як пішли вже роботи в колгоспи, то  мусіли всьо підряд робити, не дивилися, шо ти  груба і не можеш шось робити, свято – не свя­ то, а мусиш йти робити» [7, арк. 126]. Предметом  прискіпливої  уваги  було  хар­ чування майбутньої матері, якій заборонялося  їсти овочі та фрукти, що зрослися докупи. Ві­ рили,  що  порушення цього  правила  призведе  до народження дитини зі зрощеними пальця­ ми. Очевидно, що ця заборона базувалася на  магічному  значенні  числа  «два»,  що  симво­ лізувало  парність,  подвоєння,  асоціювалося  з нещастям  та  смертю  [29,  с.  544]. Згідно  із  загальноукраїнським  віруванням,  вагітній  не  дозволялося їсти чи пити з надщербленого по­ суду. Це могло спричинити появу в немовляти  «заячої» губи. Вагітній суворо заборонялося йти на похо­ рон чи дивитися на поховальну процесію. Мо­ тивація  цієї  заборони  базується  на  уявленні,  що деякі ознаки померлого перейдуть на дити­ ну: матиме бліде обличчя або холодні руки та  ноги; буде сліпою або ж народиться мертвою.  Однак на Пряшівщині рекомендували вагітній  жінці йти на похорон, щоб доторкнутися до ніг  покійника: «Іди, іди, їм са того мертвого ноги,  але не позерай на нього, так са ти дітвак ничо­ го не буде бояти» [18, с. 240]. Вроджені розумові відхилення. На тери­ торії українсько­польського пограниччя жінці  заборонялося  приховувати  вагітність  від  сво­ єї  сім’ї,  адже це могло призвести до того, що  дитина значно пізніше почала б говорити або  взагалі  народилася німою. Вплинути на мову  дитини могло й харчування вагітної. Одним з  табуйованих продуктів для вагітної стає риба.  За народними уявленнями, надмірна кількість  з’їденого жінкою оселедця спричинила б пога­ ний  розвиток  мовлення  в  дитини:  «Як  жінка  дуже хоче сільодки, то  їй не можна, бо потім  дитина  почне  пізно  та  погано  говорити  або  може вродитися німою» [8, арк. 38]. В окре­ мих селах Лемківщини із цієї ж причини вагіт­ ній заборонялося їсти заяче м’ясо. Також варто відзначити заборону зашивати  одяг на собі, що стосувалася не лише вагітної,  але й повсякденного життя людини. Порушую­ чи це правило, можна було «зашити» розум ди­ тині, пальці докупи або навіть рот. Тому часто  вагітній забороняли вишивати та в’язати. Родимі плями.  Згідно  із  загальнослов’ян­ ськими віруваннями, унаслідок переляку вагіт­ ної на тілі маляти утворювалися плями, якщо  вона в цей момент доторкнулася до свого тіла.  Найчастіше  основною  причиною  переляку  вважалася пожежа: «То в нас був такий пожар  і одна жона якраз заходилася дитинкою, і вона  як злякалася, почала кричати: “Йой, йой, по­ жар”.  І  так  лице  руками  повтирала.  То  потім  дитинка  родилася  на  личку  вся  красненька,  таке п’ятно мала» [11, арк. 8]. Сьогодні  ця  заборона  стосується  будь­ яких проявів  вогню: «Ми якраз привезли  га­ зовий балон і підключали, і газ трохи бухнув.  А я злапалася за голову, то малий має пляму,  якби  йому  п’ять  пальців  відбилося  на  голові»  [10, арк. 7]. Іншою причиною, що призводила до появи  родимих  плям  у  дитини,  був  переляк  матері  внаслідок  побаченої  миші  або  плазунів  (га­ дюки чи ящірки). За народними віруваннями,  переляк  від  миші  призводив  до  появи  знаку  вкритого зверху шерстю, а від гадюки – пля­ ми, що за формою була довгою та нагадувала  самого плазуна. Поширеними були заборони, пов’язані з до­ машніми тваринами. Так, вагітній забороняло­ ся їх бити чи штовхати; мотивувалося це тим,  щоб у дитини не було надмірного волосяного  покриву.  Варто  зазначити,  що  це  правило  не  поширювалося  на  собак,  оскільки  «як  жінка  злякається собаки і вхопиться десь, і в той мо­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 80 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2016 мент собака гавкне, то дитині нічого не буде,  бо то вигавкалося» [9, арк. 68]. Регламентуючи поведінку вагітної жінки за  морально­релігійними  принципами,  їй  забо­ роняли красти. Зміст цієї заборони базувався  на Божій заповіді «не кради» та нормах зви­ чаєвого права. У випадку порушення заборо­ ни вкрадена річ, за переконаннями населення,  відіб’ється на тілі маляти, зокрема на руці. З метою уникнення появи плям на тілі ди­ тини вагітній не рекомендували збирати ягоди  яскравого кольору: калину, малину або чорни­ ці. Також не дозволяли їй вилазити на фрукто­ ві дерева та зривати там плоди [9, арк. 3]; но­ сити за пазухою яблука, груші, сливи, горіхи,  огірки  (бо  дитина  буде  хворіти  «на  чиряки»)  [33,  s.  73].  Подекуди  на  пограниччі  вагітна  жінка пильнувала, щоб випадково не стати на  те місце, де нарили кроти, бо в дитини будуть  «струпи» (прищі по тілу) [7, арк. 64]. Вплинути на зовнішній вигляд немовляти  ще до народження, крім матері, могли й чужі  люди.  Так,  якщо  вслід  за  вагітною  жінкою  кинути  фруктові  плоди,  це  мало  призвести  до того, що в дитини будуть «чиряки» (гній­ ні прищі) або плями. Аби запобігти цьому, у  деяких  поліських  селах,  у  випадку  вагітнос­ ті  нареченої,  заборонялося  обсипати  молоду  пару зерном: «То во як жінка виходить заміж  вже вагітна, то не треба обсипати  їх зерном,  бо дитина буде плоха така, висип буде мати»  [1, арк. 12]. Гнійні утворення. Не менш важливими  для здоров’я немовляти були заборони, яких  дотримувалася сім’я після народження дити­ ни. Так, до сьогодні в селах пограниччя по­ ширеною  є  заборона  приходити  «нечистій»  жінці  (що  має  менструацію)  до  хати,  де  є  маленька дитина. Порушення цього правила  призвело  б  до  появи  на  тілі  дитини  «стру­ пів»  (гнійних  прищів).  Водночас  для  уник­ нення небажаних наслідків, жінка мала по­ відомити дитині про свій стан, промовивши  «я  така  сама,  як  твоя  мати»,  «я  –  не  чис­ та, а дитина – чиста», «твоя дитина чиста,   а я – не чиста». За  іншим  варіантом,  гнійні  утворення  на  тілі  немовляти  виникали  через  прихід  «нечи­ стої»  хрещеної  матері.  Тому  такій  жінці  за­ боронялося бути хрещеною матір’ю. Не менш  важливим аспектом у цій забороні було табу на  відвідування  нею  церкви.  Це  правило  старо­ жили пояснюють так: «Люди жили так бідно,  шо навіть трусів не мали. І як жінка мала свій  час, то до церкви не йшла, би десь не капнуло їй  в церкві. А тепер вже можна йти, бо всьо вже  мають»  [8,  арк.  18].  Очевидно,  це  пов’язано  із загальнослов’янським ставленням до жінки  під час менструації як до істоти небезпечної та  шкідливої, яку намагалися на певний час  ізо­ лювати, по можливості, припинити з нею кон­ такти [13, с. 103]. Безсоння. Необережність у поведінці рід­ них могла спричинити до появи в дитини без­ соння та плачу. Із цієї причини не дозволяло­ ся після  заходу  сонця давати  з  хати будь­які  предмети (разом з ними людина забирає з хати  сон). У літературних джерелах ХІХ ст. є відо­ мості,  що  після  заходу  сонця  забороняло ся  давати з хати вогонь протягом дев’яти тижнів  [34, s. 122]. Загальновідомою  була  заборона  вивішу­ вати дитячий одяг вночі надвір, оскільки че­ рез нього «потрапляла» хвороба. У народній  уяві одяг сприймався як саме тіло, а тому всі  дії з ним є символічними діями з тілом люди­ ни [26, с. 141]. Поширеним  було  вірування,  що  спричи­ нити  плач  у  немовляти  може  місячне  світло:  «Треба вікна закривати, бо місяць може насві­ тити. Дитинка потім дуже плаче» [12, арк. 41].  Зазначимо, що ця заборона базується на асо­ ціюванні місяця з потойбічним світом, місцем  перебування душ померлих [16, с. 144]. Населення  пограниччя  вірило,  що  викли­ кати  безсоння  в  дитини  можна,  поставивши  колиску  на  межі  в  полі,  адже  вважалося,  що  сон залишається на тому самому місці, де сто­ яла колиска, у даному випадку – на межі, яка  вважалася кордоном з потойбічним світом. Як  зазначають респонденти, щоб цього не стало­ ся, мати в колиску клала трішки землі або тра­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 81 Трибуна молодого дослідника ви,  які  після повернення додому викидала на  вулицю. Паралельно  на  території  українсько­поль­ ського  пограниччя  широковідомими  були  магічні  практики  «пороблення»  безсоння  та  плачу.  Їх  основна  мета  полягала  в  передачі  хвороби  від  хворої  дитини  до  здорової.  Так,  купіль хворого немовляти виливали на світло  під вікно хати, де було здорове: «То передають  ті плакси, то моя дитина так пищала в коляс­ ці, а я подивилася на вікно, а там такі від води  потьоки. Їй передали той плач» [5, арк. 9]. Як  правило,  цю  дію  доповнювали  замовляння­ ми: «Мій плач – на твій дім», «найде писк на  блиск» або «мій крик – на твій дім». У  поодиноких  випадках  людність  погра­ ниччя  «передавала»  плач  шляхом  викидання  одягу хворої дитини, у якому вона спала про­ тягом кількох ночей, на світло під вікно хати,  де було інше маля [6, арк. 5]. Населення Лем­ ківщини  вважало,  що цей метод  дієвий лише  тоді, коли діти мають однакові імена. У  селах  Бойківщини  для  «пороблення»  хвороби використовували вогонь. Мати хво­ рого маляти йшла до «чоловіка», що «відмов­ ляв» безсоння на прядиво, яке потрібно було  спалити  над  іншою  здоровою  дитиною.  Як  зазначає  одна  з  респонденток,  ця  дія  прак­ тикувалася жінками  і в пологових будинках:  «Як колись родили вдома, то плач так не пе­ редаси. А як в больниці, то вже відмовляли на  прядиві, чоловік був такий, шо знав то відмо­ вити, а на другій дитинці треба було спалити.  То як я родила в больниці, то мені таке були  зробили.  <...>  Я  но  трохи  відійшла,  а  воно  прядиво бігом моїй дитині спалила, а моя ди­ тина як почала плакати, я вже ради не могла  дати» [5, арк. 29]. Ще один спосіб «пороблення», що був відо­ мий серед населення Волині та сьогодні втра­ тив актуальність, – це «крадіжка» сну. Мати  крала солому з даху хати, де було чуже здоро­ ве немовля, і клала її своїй дитині під подуш­ ку  [3,  арк.  12].  Вважалося,  що  хвора  дитина  одужає, а немовля, з хати якого узято солому,  хворітиме. Серед населення Західного Полісся побуту­ вали переконання, що безсоння та плач наслати  на дитину здатна ворожка. Із цією метою вночі  вона ховала три галузки з віника або сухе зілля  в «загату» хати, де народилася дитина, при цьо­ му говорила замовляння [2, арк. 6]. Вважалося,  що дитина плакатиме до того часу, поки хтось  не витягне із загати цих галузок.  Уроки. У селах українсько­польського по­ граниччя  до  сьогодні  відомими  є  вірування  в  уроки («вроки»). Причини виникнення вроків  вчені  інтерпретують  по­різному.  О.  Афана­ сьєв  убачав  у  них  залишки  культу  сонця  та  грози: явища, що в уяві наших предків залежа­ ли від сонячного ока (посуха, неврожай, хво­ роби) і спопеляючого погляду Перуна (смерть  і  пожежі),  людина  згодом  перенесла  на  себе  [14,  с.  172].  Натомість  Л.  Мінько  пов’язував  появу уявлень про вроки з первісними часами,  коли люди жили родами й у кожному чужин­ ці бачили ворога, здатного принести шкоду /  хворобу [28, с. 75]. За народними уявленнями,  уроки виникали внаслідок негативного впливу  «поганих  очей»:  «То  в  мене  малого  страшно  врекли були. Прийшла до хати одна жінка, по­ дивилася на малого і врекла, мала такі очі. І як  пішла  з  хати,  а  дитина  мені  очі  перевернула,  почала плакати, вречена вже була» [5, арк. 8].  Уважалося,  що  вректи  може  кожна  людина:  «такі вже лихі очи має, що на що сі ні подивит,  то  урече»,  навіть  батько  свою  дитину  вректи  може [24, с. 97]. Епілепсія. У народній свідомості хвороби  досить  часто  персоніфікувалися,  що  є  «відо­ браженням  прагнення  людини  знайти  себе  у  світі,  визначити  в  ньому  своє  місце  і  місце  всього, що її оточує, що на неї впливає, всту­ пає з нею в контакти навіть проти її волі, від­ повідно, впливає на її життя» [31, с. 65]. Так,  народні  назви  епілепсії  –  «чорна  слабость»,  «болєзнь»  –  свідчать  про  збереження  до­ християнської основи в етіології. Її інтерпрету­ вали як вселення в організм немовляти злого  духа – «нечистого».  За  іншим  варіантом,  що  поширений  на  Бойківщині,  епілепсія  передавалася  дитині  в  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 82 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2016 день її народження, якщо в цей день помирала  хвора  людина:  «Я  як  мала  хрестити  дитину,  то  вона  дістала  чорну  слабость.  Бо  як  хтось  вмирає  і  мав  ту  хворобу,  то  вона  переходить  на другу людину, дитинку, шо в той день вро­ дилася. А ту якраз вмер чоловік, а ше він на­ зивався так, як моя дитина» [4, арк. 13]. Отже,  більшість  дитячих  захворювань  у  традиційному  середовищі  мали  ірраціональ­ не  пояснення.  Очевидно,  це  було  пов’язано  з  низьким  рівнем  освіченості  місцевого  насе­ лення,  пізнім  поширенням  офіційної  медици­ ни. Характерними для населення пограниччя  були уявлення, що вроджені захворювання ви­ никають унаслідок порушення певних заборон  вагітною жінкою, оскільки більшість заборон  базувалося  на  принципах  імітативної  магії  (подібне викликає подібне). За народними ві­ руваннями, хворобу можна передати від хво­ рого до здорового немовляти або «поробити»  її. Нині уявлення про персоніфікацію хвороби  втратили свою актуальність. 1. Архівні наукові фонди рукописів та фоноза- писів Інституту мистецтвознавства, фольклорис- тики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН Укра- їни (далі – АНФРФ), ф. 14-5, од. зб. 782, 21 арк. 2. АНФРФ, ф. 14-5, од. зб. 783, 33 арк. 3. АНФРФ, ф. 14-5, од. зб. 787, 41 арк. 4. АНФРФ, ф. 14-5, од. зб. 788, 48 арк. 5. АНФРФ, ф. 14-5, од. зб. 789, 35 арк. 6. АНФРФ, ф. 14-5, од. зб. 790, 15 арк. 7. АНФРФ, ф. 14-5, од. зб. 791, 243 арк. 8. АНФРФ, ф. 14-5, од. зб. 792, 156 арк. 9. АНФРФ, ф. 14-5, од. зб. 793, 95 арк. 10. АНФРФ, ф. 14-5, од. зб. 794, 87 арк. 11. АНФРФ, ф. 14-5, од. зб. 795, 108 арк. 12. АНФРФ, ф. 14-5, од. зб. 799, 132 арк. 13. Агапкина Т. Славянские обряды и верова- ния, касающиеся менструации / Т. А. Агапкина // Секс и эротика в русской традиционной культу- ре : сб. статей / сост. А. Л. Топорков. – Москва : Ладомир, 1996. – С. 103–150. 14. Афанасьев А. Поэтические воззрения сла- вян на природу / А. Афанасьев. – Москва, 1865. – Т. 1. – 800 с. 15. Байбурин А. Жилище в обрядах и представ- лениях восточных славян / Альберт Байбурин. – Ленинград : Наука, 1983. – 191 с. 16. Белова  О.,  Толстая  С. Луна / О. В. Бе- лова, С. М. Толстая // Славянские древности. Этнолингвистический словарь : [в 5 т.] / РАН, Институт славяноведения ; под общ. ред. Н. Тол- стого. – Москва : Международные отношения. – 2004. – Т. 3 : К (Круг) – П (Перепелка). – С. 143–147. 17. Болтарович З. Народне лікування україн- ців Карпат кінця ХІХ – початку ХХ століття. – Київ : Наукова Думка, 1980. – 119 с. 18. Вархол  Н. Народні методи профілактики та лікування дитячих захворювань / Надія Вар- хол // Науковий збірник Державного Музею укра- їнсько-руської культури у Свиднику. – 1995. – Т. 20. – С. 239–258. 19. Высоцкий  Н. Очерки нашей народной медицины / Н. Высоцкий // Записки Московского археологического института. – Москва : Печатная А. Снегиревой, 1911. – Т. 11. – С. 1–168. 20. Дарміць  Р. Народні гігієнічні знання і повір’я, пов’язані з народженням і вихованням ди- тини (за матеріалами з сільського побуту Карпат) / Романа Дарміць // Вісник Львівського університе- ту. Серія історична. – Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2012. – Вип. 47. – С. 123–141. 21. Дитина в звичаях і віруваннях українсько- го народа. Матеріали з полудневої Київщини / [зі- брав Мр. Грушевський; обробив З. Кузеля] // Ма- теріали до українсько-руської етнології. – Львів, 1906. – Т. VIII. – 220 с. 22. Доманицький  В. Народна медицина у Ро- венському повіті на Волині / В. Доманицький // Матеріали до українсько-руської етнології. – 1905. – Т. VІ. – С. 100–107. 23. Кабакова  Г. Антропология женского тела в славянской традиции / Г. Кабакова. – Москва : Ладомир, 2001. – 334 с. 24. Колесса Ф. Людові вірування на Підгірю. В с. Ходовичах Стрийського повіту / Філарет Ко- лесса // Етнографічний збірник. – 1898. – Т. 5. – С. 76–98. 25. Колодюк  І. Концепт зачаття та його відо- браження в українській традиційній культурі / Ірина Колодюк // Етнічна історія народів Євро- пи. – 2007. – Вип. 23. – С. 39–45. 26. Маєрчик  М. Ритуал і тіло. Структурно- семантичний аналіз українських обрядів родин- ного циклу / Марія Маєрчик. – Київ : Критика, 2011. – 325 с. 27. Мазалова Н. Состав человеческий: человек в традиционных соматических представлениях русских / Н. Е. Мазалова. – Санкт-Петербург : «Петербургское Востоковедение», 2001. – 192 с. 28. Минько  Л. Знахарство / Л. Минько. – Минск, 1971. – 143 с. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 83 Трибуна молодого дослідника 29. Толстая  С. Число // Славянские древнос- ти. Этнолингвистический словарь : [в 5 т.] / РАН, Институт славяноведения ; под общ. ред. Н. Тол- стого. – Москва : Международные отношения. – 2012. – Т. 5 : С (Сказка) – Я (Ящерица). – С. 544–547. 30. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, cнаряженной Императорским Русским географическим обще- ством. Юго-Западный отдел. Материалы и ис- следования, собранные д.-чл. П. П. Чубинским. – Санкт-Петербург, 1877. – Т. 4. – 713 с. 31. Усачева В. Контакты человека с демона- ми болезней: способы защиты и избавления от них / В. В. Усачева // Миф в культуре: человек – не-человек / ред. Л. А. Софронова, Л. Н. Тито- ва. – Москва : Издательство «Индрик», 2000. – С. 58–67. 32. Ящуржинский  Хр. Поверья и обрядность родин и крестин / Хр. Ящуржинский // Киевская старина. – 1893. – № 7. – С. 74–83. 33. Falkowski  J.,  Pasznycki  B. Na pograniczu łemkowsko-bojkowskiem / J. Falkowski, B. Pasznycki. – Lwów, 1935. – 128 s. 34. Gołęmbiowski  Ł. Lud polski: jego zwyczaj, zabobony / Łukasz Gołęmbiowski. – Warszawa, 1830. – 325 s. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Similar Items