Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття)

Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття)

У статті проаналізовано фольклорно-етнографічні записи українських учених другої половини XIX – початку XX ст. Простежено нагромадження народознавчих записів, зроблених місцевою інтелігенцією, полем діяльності яких був збір фольклорно-етнографічних матеріалів з Покутського етномасиву. Висвітлено та...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Народна творчість та етнологія
Date:2017
Main Author: Триняк, Л.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2017
Subjects:
Трибуна молодого дослідника
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202264
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття) / Л. Триняк // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 1. — С. 81-88. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202264
record_format dspace
spelling Триняк, Л.
2025-03-10T10:50:27Z
2017
Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття) / Л. Триняк // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 1. — С. 81-88. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202264
316.344.32(=161.2):39(477.85/.87)
У статті проаналізовано фольклорно-етнографічні записи українських учених другої половини XIX – початку XX ст. Простежено нагромадження народознавчих записів, зроблених місцевою інтелігенцією, полем діяльності яких був збір фольклорно-етнографічних матеріалів з Покутського етномасиву. Висвітлено та узагальнено народознавчу спадщину українських дослідників, котрі своєю етнографічною діяльністю сприяли поступу у вивченні особливостей культури і побуту населення Покуття.
В статье проанализированы фольклорно-этнографические записи украинских ученых второй половины XIX – начала XX ст. Прослежено нагромождение народоведческих записей, сделанных местной интеллигенцией, полем деятельности которых был сбор фольклорно-этнографических материалов из Покутского этномасива. Отражено и обобщено народоведческое наследие украинских исследователей, которые своей этнографической деятельностью способствовали значительному продвижению в изучении особенностей культуры и быта населения Покутья.
The article analyses the folkloric and ethnographic records of Ukrainian scholars of the mid- to late XXth – early XXth centuries. It retraces he accumulation of ethnographic recordings carried out by educated locals. It is outlined that the sphere of their studies was collecting the folkloric and ethnographic materials from the Pokuttya ethnic area region. There has been elucidated and generalized the ethnologic heritage of the Ukrainian researchers, who, with their ethnographic activities, have contributed to advance in the field of investigating the peculiarities of culture and way of life of the Pokuttia populace.
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнологія
Трибуна молодого дослідника
Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття)
Contribution of Ukrainian Intellectuals to Ethnographic Research of the Pokuttia Region (Second Half of the XIXth to Early XXth Centuries)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття)
spellingShingle Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття)
Триняк, Л.
Трибуна молодого дослідника
title_short Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття)
title_full Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття)
title_fullStr Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття)
title_full_unstemmed Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття)
title_sort внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження покуття (друга половина xix – початок xx століття)
author Триняк, Л.
author_facet Триняк, Л.
topic Трибуна молодого дослідника
topic_facet Трибуна молодого дослідника
publishDate 2017
language Ukrainian
container_title Народна творчість та етнологія
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt Contribution of Ukrainian Intellectuals to Ethnographic Research of the Pokuttia Region (Second Half of the XIXth to Early XXth Centuries)
description У статті проаналізовано фольклорно-етнографічні записи українських учених другої половини XIX – початку XX ст. Простежено нагромадження народознавчих записів, зроблених місцевою інтелігенцією, полем діяльності яких був збір фольклорно-етнографічних матеріалів з Покутського етномасиву. Висвітлено та узагальнено народознавчу спадщину українських дослідників, котрі своєю етнографічною діяльністю сприяли поступу у вивченні особливостей культури і побуту населення Покуття. В статье проанализированы фольклорно-этнографические записи украинских ученых второй половины XIX – начала XX ст. Прослежено нагромождение народоведческих записей, сделанных местной интеллигенцией, полем деятельности которых был сбор фольклорно-этнографических материалов из Покутского этномасива. Отражено и обобщено народоведческое наследие украинских исследователей, которые своей этнографической деятельностью способствовали значительному продвижению в изучении особенностей культуры и быта населения Покутья. The article analyses the folkloric and ethnographic records of Ukrainian scholars of the mid- to late XXth – early XXth centuries. It retraces he accumulation of ethnographic recordings carried out by educated locals. It is outlined that the sphere of their studies was collecting the folkloric and ethnographic materials from the Pokuttya ethnic area region. There has been elucidated and generalized the ethnologic heritage of the Ukrainian researchers, who, with their ethnographic activities, have contributed to advance in the field of investigating the peculiarities of culture and way of life of the Pokuttia populace.
issn 0130-6936
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202264
citation_txt Внесок української інтелігенції в етнографічне дослідження Покуття (друга половина XIX – початок XX століття) / Л. Триняк // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 1. — С. 81-88. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT trinâkl vnesokukraínsʹkoííntelígencíívetnografíčnedoslídžennâpokuttâdrugapolovinaxixpočatokxxstolíttâ
AT trinâkl contributionofukrainianintellectualstoethnographicresearchofthepokuttiaregionsecondhalfofthexixthtoearlyxxthcenturies
first_indexed 2025-11-27T08:55:45Z
last_indexed 2025-11-27T08:55:45Z
_version_ 1850807083010621440
fulltext 81 ВНЕСОК УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ В ЕТНОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКУТТЯ (друга половина XIX – початок XX століття) Лілія Триняк УДК 316.344.32(=161.2):39(477.85/.87) У статті проаналізовано фольклорно­етнографічні записи українських учених другої половини XIX – початку XX ст. Простежено нагромадження народознавчих записів, зроблених місцевою інтелігенцією, полем діяльності яких був збір фольклорно­етнографічних матеріалів з Покутського етномасиву. Висвітлено та узагальнено народо­ знавчу спадщину українських дослідників, котрі своєю етнографічною діяльністю сприяли поступу у вивченні осо­ бливостей культури і побуту населення Покуття. Ключові слова: Покуття, інтелігенція, етнографічні дослідження. В статье проанализированы фольклорно­этнографические записи украинских ученых второй половины XIX – начала XX ст. Прослежено нагромождение народоведческих записей, сделанных местной интеллигенцией, полем деятельности которых был сбор фольклорно­этнографических материалов из Покутского этномасива. Отражено и обобщено народоведческое наследие украинских исследователей, которые своей этнографической деятель ностью способ­ ствовали значительному продвижению в изучении особенностей культуры и быта населения Покутья. Ключевые слова: Покутье, интеллигенция, этнографические исследования. The article analyses the folkloric and ethnographic records of Ukrainian scholars of the mid­ to late XXth – early XXth centuries. It retraces he accumulation of ethnographic recordings carried out by educated locals. It is outlined that the sphere of their studies was collecting the folkloric and ethnographic materials from the Pokuttya ethnic area region. There has been elucidated and generalized the ethnologic heritage of the Ukrainian researchers, who, with their ethnographic activities, have conduced to advance in the field of investigating the peculiarities of culture and way of life of the Pokuttia populace. Keywords: Pokuttia, intellectuals, ethnographic studies. Покуття – історико­етнографічний район, розташований у рівнинній частині Івано­Фран­ ківської та Чернівецької областей. Тут ство­ рилися своєрідні культура і побут населення, характерні для перехідної зони між гірською і лісостеповою територіями України. Якщо тра­ диційній культурі і побуту карпатських горян етнологи постійно приділяли значну увагу, то Покуттю – значно меншу. До вивчення традиційно­побутової культури цього краю в другій половині XIX – на початку XX ст. чимало зусиль доклала місцева інтелігенція – студенти, учителі, духовенство, юристи. Так, в одній зі статей «Зорі Галицької» наголошу­ валося, що інтелігенції необхідно ознайомити­ ся з життям, звичаями й обрядами місцевого населення, щоб краще зрозуміти його потреби та відстоювати їх [3, с. 37]. Завдяки старан­ ням інтелігенції було досліджено різні аспекти традиційної духовної та матеріальної культури покутян. Зібрані ними етнографічні матеріали збагатили різні наукові розвідки, монографії, періодичні видання, а також суттєво поповни­ ли етнографічні знання про Покуття. З огляду на недостатнє висвітлення в су­ часній українській етнологічній науці окремих історико­етнографічних районів, обрана проб­ лема, безперечно, є актуальною. Народознавчу спадщину окремих вітчиз­ няних учених розглядали у своїх дослідженнях П. Арсенич [1; 2], Г. Сокіл [24; 25], Р. Кирчів [15; 16] та В. Качкан [14]. Проте узагальненої праці, у якій уміщено весь зібраний матеріал з Покуття, на сьогодні немає. Враховуючи досвід вітчизняних учених, ми ставимо перед собою завдання проаналізувати й продемонст­ рувати внесок української інтелігенції в етно­ графічне дослідження Покуття другої полови­ ни XIX – початку XX ст. Початком етнографічного дослідження По­ куття можна вважати 30–40­ві роки XIX ст. Цей період був пов’язаний з етнографічною ді­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 82 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2017 яльністю «Руської трійці». Вони вперше поча­ ли «ходити в народ» і займатися збирацькою роботою – записувати пісні, казки, оповіді та приказки. Першим, хто вирушив в етнографіч­ ну мандрівку, був Я. Головацький. Результати своїх досліджень він описав у нарисі «Подо­ рож по Галицькій та Угорській Русі», що дій­ шов до нашого часу у вигляді дев’яти листів. З них ми довідуємося, що в 1830–1840 роках він відвідав і Покуття. Наукова цінність цих записів полягає в тому, що вони мають здебіль­ шого характер етнографічних спостережень, серед яких знаходимо чимало краєзнавчого матеріалу. Побувавши на Покутті, Я. Голо­ вацький зробив етнографічні фіксації одягу покутських селян. Так, дослідник зауважив, що найкращою прикрасою жіночого вбрання була червона вовняна крайка. Чоловічий одяг улітку складався із солом’яного капелюха, дов­ гої до кісточок сорочки, підперезаної ременем. Зробив він замітки і про народне харчування покутян, наголосивши, що головною поживою місцевих селян був кукурудзяний хліб «малай» [10, с. 61]. Короткі відомості про традиційний одяг селян Покуття знаходимо й у його праці «О костюмах или народном убранстве русинов или русских в Галиции и Северо­Восточной Венгрии» (Петроград, 1868). У 1878 році Я. Головацький опублікував «Народні пісні Галицької та Угорської Русі» у чотирьох томах з географічною картою та ма­ люнками народного одягу [11]. До збірника уві­ йшли численні обрядові пісні, колядки, гаївки, думи, які він зібрав під час своїх етнографічних подорожей Покуттям. Цікавими є спостере­ ження та відомості Я. Головацького стосовно етнографічного районування Галичини, які заклали наукову основу розробки цієї теми. Дослідником була розроблена «Етнографічна карта Галичини, Північно­Східної Угорщини та Буковини», у якій він до кожного етногра­ фічного району подав коротку характеристику. З праці простежуємо, що Покуття дослідник описав як окремий історико­етнографічний ра­ йон. Так, на думку Я. Головацького, «Покут­ тям називалась вся дністровська частина між річками Чечвой і Дністром та Карпатськими горами, у вужчому значенні до Покуття відно­ сився тільки Коломийській повіт по м. Кути» [11, с. 280–281]. На переконання вченого, на­ зва району походить від м. Кутів, тобто «по­ Кути», Покуття. Цікавився Я. Головацький і дохристи­ янськими віруваннями, вивчав слов’янську міфологію, повір’я та демонологію. На цю тему ним було написано розвідку «Викла­ ди давньослов’янських легенд, або міфологія, укладена Я. Ф. Головацьким». В окремому розділі «Свята та ігри язичницькі» народо­ знавець описав «юріївський» звичай, що по­ бутував на Покутті. Так, за свідченням до­ слідника, «на Покутті у день святого Георгія (на Юра) вранці кожний господар встромляв в осторіг біля воріт свого обійстя високу гілку». Я. Головацький пояснював, що цей давній зви­ чай на Покутті зберігся ще з часів стародавніх слов’ян і був ніби оголошенням весняного свята на честь богині Лади [9, с. 85]. В окреслений період народознавчою зби­ рацькою діяльністю на теренах Покуття за­ ймався вчитель Г. Ількевич. Його записи не паспортизовані, відсутні посилання на інфор­ маторів та час їх збору. Однак з попередніх досліджень українських учених ми можемо стверджувати, що етнографічні записи дослід­ ника зібрано на Покутті, зокрема в Коломий­ ському та Городенківському повітах. В архіві відділу рукописів ЛННБ ім. В. Стефаника зберігається рукопис Г. Іль­ кевича Sobranyje Piseń ruskich historycznych czrez Mirosława Ilkіewicza, у якому вміще­ но пісні, записані в Коломийській окрузі 1833 року [30]. У збірці близько ста фолькло­ ристичних записів. Її цінність полягає в тому, що в ній уперше було записано цілу низку різножанрових пісень, що побутували на По­ кутті. Більшість складають тексти історичних, козацьких і гайдамацьких пісень, які належать до найдавнішого героїчно­поетичного епо­ су українського народу, серед них: «Ой гаю ж, мій гаю, зелений розмаю» [30, арк. 10], «Над’їхали козаки з обозу» [30, арк. 20], http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 83 Трибуна молодого дослідника «Про взяття Варни» [30, арк. 27], «Ой поїхав Романонько» [30, арк. 32], «Ой у місті Ост­ розі» [30, арк. 40], «Ой виїхав з Гуманя коза­ ченько Швачка» [30, арк. 43], «В славнім міс­ ті під Хотином», «Вибрався Козубай на войну з ляхами» [30, арк. 46]. Серед рукописних записів дослідника на­ трапляємо й на тексти весільних пісень з Коломийської округи. Крім текстів пісень, дослідник подав пояснення, під час якого ве­ сільного обряду їх виконували [30, арк. 29– 30]. Зауважимо, що Г. Ількевича можна назва­ ти й першим збирачем коломийок на Покутті. У кінці зошита містяться записи 21 коломийки [30, арк. 61]. Також в окремому рукописному зошиті записано тексти інших коломийок [19]. Цікавився дослідник і прозовим фольклор­ ним жанром. Ним була здійснена велика і про­ дуктивна робота щодо збирання покутських народних приказок та прислів’їв, результатом якої стала збірка «Галицькі приповідки і за­ гадки, зібрані Григорієм Ількевичем» [6]. Слід зазначити, що ця збірка була однією з перших окремих етнографічних видань на західно­ українських землях. Великою кількістю при­ казок Г. Ількевича збагатив свою збірку «Га­ лицько­руських приповідок» І. Франко, але упорядник жалкував, що дослідник не зазна­ чав місцевість при укладанні збірки [27, с. XI]. До збірника І. Франка увійшло близько 1700 зразків приказок Г. Ількевича, які він позначив скорочено «Ільк». Записував Г. Ількевич і різноманітні народні звичаї та забобони. Його розвідки друкували в тогочасних періодичних виданнях. Дві з перших таких статей було опубліковано у львівському часопису «Rozmaitości». Це переважно невеликі повідомлення про локальні звичаї календарного й сімейно­побутового характеру. У статті Zabobony w niektórych cyrkułach Galicji автор уперше фрагментарно описав повір’я і забобони, пов’язані зі святом Юрія, зокрема народні обереги від чарівниць, які за­ бирали молоко в худоби. Зауважив народні за­ ходи для кращого приплоду і доброго розвит ку домашніх тварин [29, s. 335]. У другій статті Zabobony istnіеjącу między ludem prostym w Galicyi Г. Ількевич, окрім звичаїв календарного циклу, звернув увагу на звичаї сімейно­побутового характеру, зокрема перше купання немовляти. Так, зі слів автора, під час першого купання, якщо це була дівчин­ ка, то батьки давали їй у руку голку з ниткою, щоб була доброю господинею, а якщо хлоп­ чик – батіг і пару зернят жита і пшениці, щоб був добрим господарем [28, s. 217]. Таким чином, під впливом організаційних зусиль «Руської трійці» було зібрано первин­ ний фонд народознавчих відомостей з теренів Покуття. Здебільшого їхня діяльність зводи­ лася до фіксації фольклорних зразків і лише окремі записи стосувалися духовної культури покутян. Завдяки старанням членів товарист­ ва було зібрано унікальні фольклористичні матеріали, приказки, звичаї, народні обряди, зафіксовано перші відомості про матеріальну культуру жителів Покуття. Після широкої народознавчої роботи, яку розгорнула в 1830–1840 роках «Руська трій­ ця», у вітчизняній етнографічній науці наступ­ не десятиріччя характеризується стагнацією народознавчих студій. У 50­х роках XIX ст. в умовах національних утисків етнографічна діяльність мала не науковий, а швидше про­ світницький характер [3, с. 74]. Водночас збиральницька та дослідницька робота на полі етнографії та фольклористики тривала. Поступове відновлення в царині етнографії розпочалося наприкінці 60­х років XIX ст. Тому в цей період у середовищі прогресивної громадськості західноукраїнського регіону з новою силою звучали гасла романтиків «іти в народ» і пізнавати його культуру [3, с. 81]. У першій половині 70­х років XIX ст. про­ довжив досліджувати народознавчу спадщину Покуття відомий громадський діячів, юрист, науковець, фольклорист М. Бучинський. Ці­ кавитися народним фольклором і записувати його він почав ще в студентські роки, коли на­ вчався у Віденському університеті. Етнографічну спадщину дослідника скла­ дають неопубліковані етнографічні мате­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 84 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2017 ріали, які зберігаються у відділі рукописів ЛННБ ім. В. Стефаника. Рукописи датовані 1866–1868 роками і складаються з десяти зо­ шитів під назвою «Жива словесність». Етно­ графічний матеріал зібрано ним на Покутті, у Тлумацькому повіті, а саме – у селах Гринів­ ці, Колинці, Марківці, Кутище та ін. [26]. За­ писи містять близько 1300 текстів коломийок та 1000 текстів пісень різних жанрів. Окрім запису фольклорних матеріалів, дослідник класифікував тексти пісень за хронологічно­ тематичним принципом. Тематика пісень різно манітна й відображає різні історичні події. Так, у рукописних матеріалах М. Бучинсько­ го знаходимо давні думи з позначкою олівцем «народні пісні Антоновичу». Дослідник кла­ сифікував їх у такий спосіб: думи до XVI віку (до цієї групи зараховано тексти таких пісень: «Сестру бранку брат купує», «Мати доньку продає»), пісні козацькі з XII віку («Про Саву Чалого»), вік XVIII, панська воля, гайдамаки («Олекса Довбуш гине в Космачі»), вік XIX, цісарська служба [26, арк. 15]. Деякі з пі­ сень були частково опубліковані у збірнику М. Драгоманова «Исторические песни мало­ русского народа с объяснениями В. Антоно­ вича и М. Драгоманова» (Київ, 1874. – Т. 1; 1875. – Т. 2). Обрядові пісні М. Бучинський поділив на такі групи: весільні – 50 текстів, обжинко­ ві – 8 текстів, при колисці [26, арк. 12], ко­ лядки, щедрівки, гаївки, при хрестинах [26, арк. 12 зв.]. Там само знаходимо дев’ять текс­ тів давніх казок, приказки [26, арк. 13], деякі звичаї та ворожіння [26, арк. 13 зв.]. Таким чином, при записуванні народо­ знавчих матеріалів першої половини 70­х років XIX ст. відбувалися певні зміни. Цей період характеризується цілеспрямованим і комплекс­ ним дослідженням матеріальної та духов ної культури Покуття. Народознавчі записи здій­ снювалися на початковій науковій методоло­ гічній основі. Дослідники під час збору етно­ графічного матеріалу зазначали місце збору та прізвище респондента. З неопублікованих матеріалів М. Бучинського довідуємося, що дослідників цього періоду цікавили не тільки фольклорні матеріали, але й інші ділянки на­ родної культури, про що свідчать численні за­ писи казок, прислів’їв та звичаїв. Серед етнографічних досліджень 80– 90­х років XIX ст. чільне місце посідають етно графічні записи М. Колцуняка. Ще під час навчання в семінарії він цікавився народ­ ним фольклором і записував колядки, щедрів­ ки, казки, легенди, родинно­побутові обряди. Також дослідник допомагав українському лек­ сикографу, фольклористу Е. Желехівському збирати матеріали до двотомного «Українсько­ німецького словника». Водночас М. Колцуняк писав наукові статті до періодичних видань Львова. Його народознавчі записи мають чи­ малу цінність для дослідників, оскільки в них подані відомості з перехідної смуги двох райо­ нів – Покуття та Гуцульщини. Перші його етнографічні записи було на­ друковано в часопису «Друг» під назвою «Пісні з коломийського Підгір’я» [2, с. 62]. Цікаву етнографічну вартість мають записи різдвяно­новорічної обрядовості. Уперше ці матеріали опубліковано 1890 року в журналі «Правда» в рубриці «З уст народніх». Най­ ціннішим, на нашу думку, є опис різдвяного обходу з «Маланкою». Публікація невелика за обсягом, але цінна за часом збору, оскільки належить до перших фіксацій цього зимового обряду на Підгір’ї. З родинної обрядовості найбільш цікавою і вартісною є фольклорно­етнографічна розвід­ ка М. Колцуняка «Весілля в Ковалівці». Пра­ ця містить великий обсяг матеріалу з весільної обрядовості Підгір’я. Весілля, яке відбувалося 12 листопада 1889 року в його рідному селі, за­ писане на основі власних спостережень. Окрім детального весільного обряду, у примітках автор подав досить вичерпну характеристи­ ку селянського одягу. Так, зі слів дослідника, дів чата носили вишиті сорочки, які самі шили й вишивали. У будень носили червоні запаски тільки ззаду, натомість у неділю «убирають спідниці і спереду замість фартушків припе­ різувались запаскою» [17, c. 23]. Зауважимо, http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 85 Трибуна молодого дослідника що відомості з цієї ділянки народної культури були рідкісними в тогочасних виданнях. Опис весілля М. Колцуняк доповнив вели­ кою кількістю обрядових пісень (134 тексти). Дослідник також відмітив зміни в фольклор­ ному супроводі весільних обрядів. Так, зі слів автора, до «завивання» молодої всі обрядодії відбувалися під спів барвінкових пісень, а піс­ ля цього обряду починали співати пісні, звані в народі «черчатійі». На думку М. Колцуняка, причина зміни пісень полягала в тому, що мо­ лодята переходили в поважний статус молодо­ го подружжя, і жодному з них не можна було вже «закосичуватися», навіть якби довелося брати другий раз шлюб [17, с. 103]. Цікавила М. Колцуняка і матеріальна культура. З його допомогою було зібрано бага­ то побутових і господарських речей, які попов­ нили експозиції українських та закордонних музеїв. Отже, з кінця 80­х років XIX ст. на сто­ рінках періодичних видань «Друг» і «Правда» з’являлися обширні розвідки досвідчених на­ родознавців. У цей період спостерігається вдо­ сконалення методу безпосереднього спостере­ ження та фіксації народознавчого матеріалу. Етнографічні дослідження доповнювали різ­ ними ділянками народної культури (народний одяг, житло тощо). Такою є розвідка М. Кол­ цуняка «Весілля в Ковалівці», у якій, крім докладних складових весільної звичаєвості, автор звернув увагу на народний одяг. У по­ сторінкових примітках записувач висловив свої аналітичні міркування стосовно походження деяких весільних обрядових дійств. Початок XX ст. позначений новим етапом розвитку української фольклористики та етно­ графії. Цей період є досить плідним у галузі етнографічних досліджень, чому посприяла Етнографічна комісія, створена при НТШ. У зазначений час до збору народознавчого матеріалу долучилася велика кількість інтелі­ генції з Покуття, зокрема В. Равлюк, І. Во­ лошинський, О. Іванчук, А. Онищук. Саме в цей період матеріали з розглядуваного регі­ ону представлені значною мірою у виданнях НТШ, у тому числі в «Етнографічному збір­ нику», який систематично публікував згру­ повані за жанрово­тематичним принципом фольк лорні тексти з усієї України [16, с. 79]. Важливу роль у дослідженні Покуття віді­ грали маловідомі збирачі усної народної сло­ весності. Одним з таких активних кореспон­ дентів, що записували народознавчий матеріал на Покутті, був В. Равлюк. Його етнографіч­ на тематика – це здебільшого різножанровий пісенний матеріал, зібраний на Снятинщині. Фольклористичні записи В. Равлюка зна­ ходимо в ґрунтовних науково­фольклорис­ тичних працях В. Гнатюка: «Гаївки» (1909), «Колядки та щедрівки» (1914), «Коломийки», «Знадоби до галицько­руської демонології», а також у праці І. Франка «Галицько­руські народні приповідки». Збирацьку спадщину В. Равлюка допов­ нює запис давньої весільної обрядової тради­ ції покутян із с. Орелець 1890 року. Це до­ слідження вперше вийшло друком після смерті дослідника, 1970 року, у виданні «Весілля» [23]. Автор подав детальний опис усіх весіль­ них етапів, які побутували на Снятинщині. Значну увагу В. Равлюк зосередив на локаль­ них особливостях, пов’язаних з обдаровуван­ ням молодою перемітками родини молодого, убиранням весільного деревця. Підкреслив В. Равлюк локальний звичай обміну калачами, коли молодий приїжджав по молоду. У Городенківському повіті плідно займав­ ся збором етнографічного матеріалу свяще­ ник І. Волошинський. В. Гнатюк з особливою вдячністю згадував його як одного з головних записувачів, які виконували його замовлення. Із записів В. Гнатюка дізнаємося, що І. Воло­ шинський мав слабке здоров’я, тому в нього був обмежений ареал досліджень. Більшість його записів здійснені в с. Далешів. Виняток становлять лише кілька народознавчих творів, записаних у селах Колінки, Репужинці, Кор­ нів, Білка. Неабияку наукову вартість мають демоно­ логічні записи І. Волошинського, які були опубліковані В. Гнатюком у 33 і 34 томах http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 86 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2017 «Етнографічного збірника» – «Знадоби до української демонології» (1912). Про його на­ полегливу роботу свідчить кількість зібраних ним демонологічних оповідань. Його записи в праці В. Гнатюка становлять більше третини всього збірника. Так, із загальної кількості 1175 текстів усіх оповідань 449 записані І. Во­ лошинським. Значну роботу здійснено дослід­ ником у збиранні казок про тварин. Багато з них використав В. Гнатюк в «Етнографічно­ му збірнику» – «Українські народні казки» (звіриний епос) 1916 року. Серед записаних (133 байки) найчисельнішу групу становлять казки про диких тварин. З родинно­побутових звичаїв І. Волошинсь­ кому належить запис весілля в Далешеві [5] та похоронні звичаї і голосіння на Городенків­ щині [4]. Власне, весільні традиції дослідник записав у 1910–1913 роках, опираючись на розповіді селян. З родинної обрядовості І. Во­ лошинський докладно зафіксував і похоронний обряд у с. Далешеві. Зауважимо, це перша етнографічна розвідка про похоронну звичає­ вість населення Покуття. Усі головні елементи похоронно­поминальної обрядовості дослідник подав у хронологічній послідовності, поділив­ ши їх на два розділи: I – звичаї; II – голосін­ ня. Крім власне вірувань, записувач приділив увагу похоронній грі «лубок» [4, с. 198]. Част­ ково розглянув міфологічні уявлення покутян про Рай, пекло, чистилище, упиря [4, с. 201]. Збирав І. Волошинський і цінні експонати ма­ теріальної культури для укомплектування му­ зею НТШ у Львові. До найкращих записувачів усної словесності на Покутті варто зарахувати й О. Іванчука. За своє коротке життя він має значний доробок як літератор­публіцист, фольклорист та етнограф, педагог та культурний діяч [14, с. 178]. Працюючи вчителем, О. Іванчук активно вивчав звичаєво­обрядову культуру Покуття. На замовлення І. Франка та В. Гнатюка він збирав пісні, казки, історичні перекази, народ­ ні звичаї та обряди, демонологічні оповідання. Серед зібраного ним народознавчого мате­ ріалу цікавими є записи про пригоди гуцулів у походах за тютюном, опубліковані В. Гнатю­ ком у «Записках НТШ». Фіксував дослідник і народні оповідання про опришків, шість з яких опублікував В. Гнатюк у 26 томі «Етно­ графічного збірника» (1910). До етнографічних зібрань О. Іванчука на­ лежать і приказки та прислів’я, записані в селах Коломийського та Снятинського пові­ тів. Народні паремії автор збирав на прохан­ ня І. Франка, про що писав до В. Гнатюка в листі від 20 квітня 1908 року: «Для Франка маю невеличку збірку цікавих приповідок і по­ словиць» [13, арк. 4]. У передмові до третього тому «Галицько­руських народних припові­ док» І. Франко з вдячністю згадував О. Іван­ чука, який передав йому збірку з прислів’ями зі Снятинського (сс. Карлів, Тростянець, Іл­ лінці) та Коломийського (с. Товмачик) пові­ тів [25, с. 156]. Народну культуру жителів Покуття до­ сліджував у зазначений період педагог, етно­ граф, фольклорист А. Онищук, який займав­ ся народознавчою діяльністю під впливом В. Гнатюка. Він здійснив низку етногра­ фічних досліджень про гуцулів. Переїхав­ ши з Гуцульщини вчителювати на Покуття, у с. Карлів, А. Онищук не залишив збирати етнографічний матеріал. Тут він записав опо­ відання про тютюнарів, народні казки, ро­ динно­побутову обрядовість. Нам залишилася значна епістолярна спад­ щина дослідника. З листування з В. Гнатюком дізнаємося, що А. Онищук відповідально ста­ вився до збирання етнографічного матеріалу. У листі від 5 грудня 1913 року він повідом ляв: «Пересилаю вам 13 байок і 49 оповідів про тютюнарів» [21, арк. 5]. До народознавчих записів А. Онищук за­ лучав своїх знайомих та друзів, про що свід­ чить лист від 8 лютого 1913 року: «Оповіда­ ння про звірів записую у Карлові і околици, а також товариші обіцяли прислати, що змо­ жуть зібрати, надіюсь, надішлю вам досить матеріалу» [21, арк. 3]. Новими деталями доповнює А. Онищук тогочасні відомості з похоронної обрядовості http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 87 Трибуна молодого дослідника покутян, записані в с. Карлів Снятинського повіту. Наприклад, стосовно народних уявлень покутян про смерть та душу. Так, згідно з на­ родними віруваннями, кожна людина зазда­ легідь має свою дату смерті: «Приходить час та й мусить чоловік умирати»; «Кожний має призначення, якою смертю вмерти, і де єму має смерть бути» [20, с. 315]. Серед іншого, у роз­ відці дослідник коротко описав народні уяв­ лення про душу. Традиційно покутяни вірили, що «кожен має душу». Вважали, що місцем пе­ ребуванням душі є так звана «ямка» під шиєю, яку в народі називали «душка» [20, с. 322]. Отже, записи інтелігенції, здійсне­ ні в різних повітах Покуття, відповідали того часним вимогам етнографічної науки. Основ на методика їх записування ґрунту­ валася на автентичності зібраного матеріалу. Завдяки їм у покутських селах було зафік­ совано значну кількість фольклорно­етно­ графічного матеріалу. Не залишилася поза увагою і традиційна матеріальна культура краю. З кореспонденції дослідників дізна­ ємося, що всі вони доклали чимало зусиль і до збирання музейних експонатів. Ними були зібрані унікальні речі господарського призначення, атрибути народної обрядовості з різних районів Покуття, які в майбутньому поповнили музейні колекції. Таким чином, у результаті етнографічної діяльності української інтелігенції другої по­ ловини XIX – початку XX ст. було нагрома­ джено чимало науково важливих спостережень з різних ділянок народної культури покутян. Дослідники охопили майже всі локально­ територіальні ареали Покуття (Коломийщину, Городенківщину, Снятинщину, Тлумаччину). Їхні публікації з народознавства були чи не єдині на той час і до сьогодні залишаються ак­ туальними для сучасних народознавців. 1. Арсенич П. Етнографічна діяльність Антона Онищука // Народна творчість та етнографія. – 1989. – № 4. – С. 22–28. 2. Арсенич П. Микола Колцуняк – один із про- світителів Гуцульщини / Петро Арсенич // Гуцуль- ська школа. – 1994. – № 2 (2 грудня). – С. 62–65. 3. Білоус  В. Етнографічні дослідження на за- хідноукраїнських землях у третій чверті ХІХ ст. – Львів, 2000. – 188 с. 4. Волошинський  І. Похоронні звичаї і голо- сіння в Городенщині / Іван Волошинський // Ма- теріали до української етнології. – Львів, 1919. – Т. 19–20. – С. 194–213. 5. Волошинський  І. Весілля в Делешеві Горо- денківського повіту / Іван Волошинський // Ма- теріали до української етнології. – Львів, 1919. – Т. 19–20. – С. 2–34. 6. Галицькі приповідки і загадки / зібр. Г. Іль- кевич. – Відень, 1841. – 124 с. 7. Головацький  Я. Українські народні епічні пісні, «думи», побутові пісні (зібрані Мирославом Ількевичем (Григорієм)). Коломийського округу 1833 р. – Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника (далі – ЛННБ ім. В. Сте- фаника), відділ рукописів, ф. 36, од. зб. 758, п. 52, 12 арк. 8. Головацький  Я. Матеріали до збірки «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» / Я. Головацький. – ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів, ф. 36, од. зб. 738, п. 50. 9. Головацький  Я.  Ф. Виклади давньо­ слов’янських легенд, або міфологія / укл. Я. Ф. Го- ловацьким. – Київ : Довіра, 1991. – 94 с. 10. Головацький  Я. Мандрівка по Галицькій та Угорській Русі, описана в листах до прияте- ля // Краєзнавець Прикарпаття. – 2009. – № 14. – С. 63–69. 11. Головацкий  Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси : в 4 ч. – Москва, 1878. – Ч. 1. – 400 с. 12. Збир І. «Руська трійця» і фольклор Покут- тя: до питання взаємозв’язків / Ірина Збир // Ман- дрівець : журнал гуманітарних студій. – 2006. – № 2. – С. 43–48. 13. Іванчук О. Листи до Гнатюка В. М. 1904– 18 і б. д. Тростянець, Косів, Львів. – ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів, ф. 34 (Гна- тюк), од. зб. 230. 14. Качкан В. Pia Detideria. Фрагмент до життє- пису Олекси Іванчука // В. Качкан. Нехай святить- ся ім’я твоє. – Івано­Франківськ, 2000. – Кн. 4. – С. 178–183. 15. Кирчів  Р. Етнографічно­фольклористич- на діяльність «Руської трійці» / Роман Кирчів. – Львів, 2011. – 424 с. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 88 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2017 16. Кирчів Р. Історіографія етнографічного до- слідження Покуття / Роман Кирчів // Народознав- чі зошити. – 2015. – № 1 (121). – С. 70–90. 17. Колцуняк М. Весілля в Ковалівці. Етногра- фічні записи Миколи Колцуняка (1889) / Микола Колцуняк. – Коломия : Видавничо­поліграфічне товариство «Вік», 2015. – 126 с. 18. Колцуняк  М. Весілля в Ковалівці в пові- ті Коломийськім : етнографічний опис. Дода- ток «Лист автора до [О. Барвінського]». – ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів, ф. 4554 (Бар- вінського), п. 267. 19. Народні пісні, зібрані з Коломийщини По- падюком, Анд. Слюзаром, Бірецьким, Яворсь­ ким. – ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів, ф. 83, п. 10. 20. Онищук  А. Похоронні звичаї й обряди в селі Карлові Снятинського повіту // Етно- графічний збірник. – Львів, 1912. – Т. 31–32. – С. 315–338. 21. Онищук А. Листи до В. Гнатюка. – ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів, ф. 34 (Гна- тюк), од. зб. 417. 22. Равлюк Василь // Енциклопедія україно­ знавства / [перевид. в Україні]. – Львів, 1998. – Т. 7. – С. 2431. 23. Равлюк В. Весілля в селі Орельці Снятинсь­ кого повіту на Станіславщині / Василь Равлюк // Весілля : у 2 кн. / упоряд. М. М. Шубравська. – Київ : Наукова думка, 1970. – Кн. 2. – С. 183–214. 24. Сокіл Г. Фольклор Покуття у записах Ва- силя Равлюка / Ганна Сокіл // Міфологія і фольк­ лор. – 2013. – № 1. – С. 72–79. 25. Сокіл Г. Галицькі фольклористи та їх запи- си усної словесності / Ганна Сокіл // Народознавчі зошити. – 2009. – № 1–2. – С. 147–158. 26. Фольклорні матеріали, зібрані М. Бучинсь­ ким на Прикарпатті 1866–1868 рр. с. Колинці, Ку- тищі, Марківці та ін. – ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів, ф. 265 (Буч.), п. 7. 27. Франко І. Галицько­руські народні припо- відки. Вступна стаття // Етнографічний збірник. – Львів, 1901–1905. – Т. 16. 28. Mirosław [Ількевич Г.]. Zabobony istnіеjącу mięndzy ludem prostym w Galicyi / Mirosław // Rozmaitości. – Lwów, 1836. – № 27. – S. 217–218. 29. M. z H. [Ількевич Г.]. Zabobony w niektórych cyrkułach Galicji / M. z H. // Rozmaitości. – Lwów, 1835. – № 42. 30. Sobranyje Piseń ruskich historycznych czrez Mirosława Ilkіewicza. – ЛННБ ім. В. Стефаника, відділ рукописів, ф. 106, п. 13. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Similar Items