Традиційне житло Коропського Подесення (кінець ХІХ – початок ХХІ століття)

Традиційне житло Коропського Подесення (кінець ХІХ – початок ХХІ століття)

У статті досліджено традиційне житло Коропського району Чернігівської області. Здійснено спробу реконструкції зовнішнього вигляду традиційного житла та воріт двору, що були типовими для побуту населення Коропського району наприкінці ХІХ ст. Викладено результати етнографічних розвідок з питання тради...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2017
1. Verfasser: Ярова, А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2017
Schriftenreihe:Народна творчість та етнологія
Schlagworte:
Трибуна молодого дослідника
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202265
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Традиційне житло Коропського Подесення (кінець ХІХ – початок ХХІ століття) / А. Ярова // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 1. — С. 73-80. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202265
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2022652025-03-12T01:05:52Z Традиційне житло Коропського Подесення (кінець ХІХ – початок ХХІ століття) Traditional Abode of Korop District’s Over Desna Lands in the Late XIXth through Early XXIst Centuries Ярова, А. Трибуна молодого дослідника У статті досліджено традиційне житло Коропського району Чернігівської області. Здійснено спробу реконструкції зовнішнього вигляду традиційного житла та воріт двору, що були типовими для побуту населення Коропського району наприкінці ХІХ ст. Викладено результати етнографічних розвідок з питання традиційного хатнього інтер’єру середини ХХ – початку ХХІ ст. Розглянуто місце традиційних елементів житлового начиння українців (таких як скриня, вішак тощо) у системі сучасного внутрішнього влаштування житла, притаманного мешканцям досліджуваної території. Проаналізовано деякі особливості забудови садиби та конструктивні риси малих архітектурних форм (хвіртки, воріт та огорожі). В статье исследовано традиционное жилье Коропского района Черниговской области. Предпринята попытка реконструкции внешнего вида традиционного жилья и ворот двора, типичных для быта населения Коропского района в конце ХІХ в. Изложены результаты этнографических разведок по вопросу традиционного домашнего интерьера середины ХХ – начала ХХІ в. Рассмотрено место традиционных элементов убранства жилища украинцев (таких как «скрыня», вешалка и т. п.) в системе современного внутреннего обустройства жилья, характерного для жителей исследуемой территории. Проанализировано некоторые особенности застройки усадьбы и конструктивные черты малых архитектурных форм (калитки, ворот и ограждения). The article examines traditional abodes of Korop district in Chernihiv Region. It attempts to reconstruct the outward appearance of conventional dwellings and courtyards’ gates, which were typical of the mode of life of the then populace of present Korop District in the late XIXth century. The authoress submits the results of ethnographic studies on the traditional hut interior in the mid-20th to early 21st centuries. There is considered a place of traditional elements of housing utensils of the Ukrainians [such as skrynya (chest), vishak (coat hanger), etc.] in the system of modern internal abode arrangement, intrinsic to inhabitants of the area under study. There is also an analysis of some peculiarities of farmstead building and constructional features of small architectural forms (wickets, gates, and fences). 2017 Article Традиційне житло Коропського Подесення (кінець ХІХ – початок ХХІ століття) / А. Ярова // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 1. — С. 73-80. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202265 728.6(477.51)“18/20” uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
spellingShingle Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
Ярова, А.
Традиційне житло Коропського Подесення (кінець ХІХ – початок ХХІ століття)
Народна творчість та етнологія
description У статті досліджено традиційне житло Коропського району Чернігівської області. Здійснено спробу реконструкції зовнішнього вигляду традиційного житла та воріт двору, що були типовими для побуту населення Коропського району наприкінці ХІХ ст. Викладено результати етнографічних розвідок з питання традиційного хатнього інтер’єру середини ХХ – початку ХХІ ст. Розглянуто місце традиційних елементів житлового начиння українців (таких як скриня, вішак тощо) у системі сучасного внутрішнього влаштування житла, притаманного мешканцям досліджуваної території. Проаналізовано деякі особливості забудови садиби та конструктивні риси малих архітектурних форм (хвіртки, воріт та огорожі).
format Article
author Ярова, А.
author_facet Ярова, А.
author_sort Ярова, А.
title Традиційне житло Коропського Подесення (кінець ХІХ – початок ХХІ століття)
title_short Традиційне житло Коропського Подесення (кінець ХІХ – початок ХХІ століття)
title_full Традиційне житло Коропського Подесення (кінець ХІХ – початок ХХІ століття)
title_fullStr Традиційне житло Коропського Подесення (кінець ХІХ – початок ХХІ століття)
title_full_unstemmed Традиційне житло Коропського Подесення (кінець ХІХ – початок ХХІ століття)
title_sort традиційне житло коропського подесення (кінець хіх – початок ххі століття)
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2017
topic_facet Трибуна молодого дослідника
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202265
citation_txt Традиційне житло Коропського Подесення (кінець ХІХ – початок ХХІ століття) / А. Ярова // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 1. — С. 73-80. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT ârovaa tradicíjnežitlokoropsʹkogopodesennâkínecʹhíhpočatokhhístolíttâ
AT ârovaa traditionalabodeofkoropdistrictsoverdesnalandsinthelatexixththroughearlyxxistcenturies
first_indexed 2025-11-27T07:53:43Z
last_indexed 2025-11-27T07:53:43Z
_version_ 1849929266005803008
fulltext 73 ТРАДИЦІЙНЕ ЖИТЛО КОРОПСЬКОГО ПОДЕСЕННЯ (кінець ХІХ – початок ХХІ століття) Аліна Ярова УДК 728.6(477.51)“18/20” У статті досліджено традиційне житло Коропського району Чернігівської області. Здійснено спробу реконструк­ ції зовнішнього вигляду традиційного житла та воріт двору, що були типовими для побуту населення Коропського району наприкінці ХІХ ст. Викладено результати етнографічних розвідок з питання традиційного хатнього інтер’єру середини ХХ – початку ХХІ ст. Розглянуто місце традиційних елементів житлового начиння українців (таких як скриня, вішак тощо) у системі сучасного внутрішнього влаштування житла, притаманного мешканцям досліджуваної території. Проаналізовано деякі особливості забудови садиби та конструктивні риси малих архітектурних форм (хвіртки, воріт та огорожі). Ключові слова: житло, двір, ворота, піч, покрівельні матеріали, призьба, фундамент, лигурі, козирьок, зруб. В статье исследовано традиционное жилье Коропского района Черниговской области. Предпринята попытка реконструкции внешнего вида традиционного жилья и ворот двора, типичных для быта населения Коропского ра­ йона в конце ХІХ в. Изложены результаты этнографических разведок по вопросу традиционного домашнего интерьера середины ХХ – начала ХХІ в. Рассмотрено место традиционных элементов убранства жилища украинцев (таких как «скрыня», вешалка и т. п.) в системе современного внутреннего обустройства жилья, характерного для жителей исследуемой территории. Проанализировано некоторые особенности застройки усадьбы и конструктивные черты малых архитектурных форм (калитки, ворот и ограждения). Ключевые слова: жилье, двор, ворота, печь, кровельные материалы, завалинка, фундамент, «лыгури», козырек, сруб. The article examines traditional abodes of Korop district in Chernihiv Region. It attempts to reconstruct the outward appearance of conventional dwellings and courtyards’ gates, which were typical of the mode of life of the then populace of present Korop District in the late XIXth century. The authoress submits the results of ethnographic studies on the traditional hut interior in the mid­XXth to early XXIst centuries. There is considered a place of traditional elements of housing utensils of the Ukrainians [such as skrynya (chest), vishak (coat hanger), etc.] in the system of modern internal abode arrangement, intrinsic to inhabitants of the area under study. There is also an analysis of some peculiarities of farmstead building and constructional features of small architectural forms (wickets, gates, and fences). Keywords: abode, courtyard, gate, stove, roofing materials, pryzba (mound of earth along the outer walls of a peasant’s house), foundation, lyhuri, canopy. Окремої праці, присвяченої питанню традиційної архітектури Коропщини, на­ разі не існує. Деякі відомості знаходимо в дослідженнях традиційної архітектури Ліво бережного Полісся, приміром, у науко­ вих працях П. Чубинського, А. Данилюка, В. Самойловича, П. Юрченка, Т. Косміної, Р. Радовича та ін. Інформація про традицій­ ні житла розглядуваних населених пунктів (зокрема матеріали досліджень с. Розльо­ ти Коропського р­ну) подана в публікації О. Бондаря та О. Веремейчик, присвяченій археологічним та етнологічним досліджен­ ням території Мезинського національного природного парку [1]. Коропський район, утворений 1923 року, розташований у північно­східній частині Чернігівської області, на сході межує із Сум­ ською областю [11, c. 709]. За плануван­ ням традиційного житла район належать до північноукраїнсь кого типу східного підтипу (за Т. Косміною) [10]. Мешканці Коропщини поділяють район на дві частини, котрі, за їх­ німи словами, мають багато відмінних рис, – Подесення, до якого зараховують населені пункти, розміщені над Десною, та Задесен- ня – населені пункти, що знаходяться в ниж­ ній течії річки. Природно­кліматичні умови досліджува­ ної місцевості в ХІХ ст. характеризувалися http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 74 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2017 досить значною кількістю боліт, наявністю великої річки Десна. Північній частині ра­ йону притаманний нерівний ландшафт, на­ явність відносно високих пагорбів і великої кількості лісів, що вплинуло на особливості конструкції житла й доступність певних буді­ вельних матеріалів. Фундаменту, в сучасному розумінні цього слова, до середини ХХ ст. не використовува­ ли. Традиції будувати домівку безпосередньо на землі також не було. Більшість жител до­ сліджуваної території зведено на пнях (стов­ пах, стоянах). Для цього в кутах майбутнього будинку в землю вкопували товсті стовпи (що їх місцеві мешканці називають лигурями), на які клали перший вінець споруди – підва- лини [2, с. 102]. За свідченнями мешканки с. Деснянсь ке Марії Луківни, стовпів було вісім, по периметру житла. Така традиція бу­ дування, можливо, пояснюється необхідністю вирівняти рівень для підвалин майбутнього житла та небажанням класти перший вінець на землю, яка, враховуючи значну заболоченість, характерну для Північної Чернігівщини, та близьке розташування р. Десна, була досить вологою. Простір між землею та підлогою сіней і ко­ мори залишався порожнім, відповідно підлога в сінях і коморі була дерев’яна. Після Другої світової війни традиція бу­ дування хат на лигурях залишилася, але дерев’яні стовпчики почали замінювати це­ гляними. Простір між ними по периметру закладали цеглою, таким чином формувався фундамент. Деякі мешканці, як і у випадку будування хати на дерев’яних стовпах, досі використовують простір під сіньми як місце, де можуть пастися кури. Для цього у фунда­ менті роблять невеличкі дверцята (або зали­ шають отвори), через які птахи можуть по­ трапити під нежилу частину хати. Навколо житлової частини дому до середи­ ни ХХ ст. влаштовували глиняну призьбу, а в хаті робили глиняну підлогу, яку, за словами респондентів, треба було підмазувати раз на тиждень. За розповіддю мешканки с. Мезин Наталії Петрівни Сірої, глиняну підлогу на дерев’яну почали змінювати після війни. У новій хаті Марії Луківни (с. Деснянське), що була збудо­ вана вже в 1960­х роках, також була долівка, а на дерев’яну підлогу її замінили пізніше – у 1970­х роках. Більшість будинків селян мають зрубну конструкцію, деякі новіші хати побудовані з цегли. Жител повністю каркасно­стовпової конструкції на території досліджуваного райо­ ну не виявлено. Про те, що таку конструкцію в житловому будівництві не використовували, повідомили й опитані мешканці. На початку ХХ ст. набув поширення чис- тий зруб, без остачі, з грубо тесаних колод, тип замка – ластівчин хвіст. Застосування дерева як основного матері­ алу зумовило планування будинку, оскільки дов жина стін житлового приміщення без­ посередньо залежала від довжини колод. З’єднання окремих колод уздовж вінців мож­ ливе, але використовували його рідко, оскіль­ ки це ускладнювало будівництво, до того ж вінець ставав менш надійним. Для підвищення теплотехнічних власти­ востей дому шви між колодами закладали гли­ ною та мохом [9, с. 14]. Житлам кінця ХІХ – початку ХХ ст. при­ таманна простота й доволі примітивне плану­ вання, хоча заможніше населення будувало житло ускладненого планування. Простота пояснюється намаганням людей спростити будівництво стін і даху, оскільки ускладнення плану вимагає й ускладнення форми даху – для критих соломою будинків надійне водовід­ ведення може бути тільки при простій формі. Сільське житло, як правило, у плані має виг­ ляд прямокутника [9, с. 8]. Типовим для України в ХІХ ст. був будинок з одним житловим приміщенням. Найархаїч­ нішим його різновидом є однокамерне, що на­ прикінці ХІХ ст. траплялося вже рідко. Такий тип житла серед східних слов’ян відомий за ар­ хеологічним матеріалом VIII–XI ст. Дослідник П. Чубинський стверджував, що на початку http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 75 Трибуна молодого дослідника Іл. 2. Хата з прибудованим підсобним приміщенням. с. Деснянське Коропського р-ну Чернігівської обл. Середина ХХ ст. Світлина А. Ярової Іл. 1. Ключ та замок. с. Деснянське Коропського р-ну Чернігівської обл. Світлини А. Ярової Іл. 3. Ворота й хвіртка під козирьком. с. Мезин Коропського р-ну Чернігівської обл. Середина ХХ ст. Світлина А. Ярової http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 76 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2017 Іл. 6. Житловий будинок. с. Деснянське Коропського р-ну Чернігівської обл. Середина ХХ ст. Світлина з експозиції музею Мезинського національного природного парку Іл. 7. Хата. с. Мезин Коропського р-ну Чернігівської обл. 1977 р. Світлина з експозиції Мезинського народного археологічного науково-дослідного музею Іл. 5. Хата на стовпах, з призьбою. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. Реконструкція А. Ярової Іл. 4. Ворота під козирьком. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. Реконструкція А. Ярової http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 77 Трибуна молодого дослідника ХХ ст. на території Чернігівщини таких одно­ камерних жител було 5,9 % [9, с. 8, 9]. У ХІХ – на початку ХХ ст. поряд з одно­ камерним було розповсюдженим і двокамерне житло. Сіни такої споруди, найімовірніше, є ре­ зультатом еволюції конструкції навісу [9, с. 9]. Двокамерне житло в с. Розльоти 2015 року досліджували науковий співробітник Чер­ нігівського обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського О. Бондар та викладач і науковий співробітник Інституту історії, етно­ логії та правознавства ім. О. М. Лазаревсь­ кого О. Веремейчик. Одна з досліджених ними споруд – двокамерна, зрубної конструк­ ції. Показово, що сіни прибудовані, каркасно­ стовпової конструкції, мають два входи і, можливо, будувалися пізніше житлового при­ міщення. Зсередини й ззовні конструкція хати підтримується стовпчиками завтовшки 0,1– 0,2 м. Розмір кімнати – 4,6 м × 5 м, сіней – 5,5 м × 2,5 м [1, с. 13, 15–16]. Трикамерний тип став популярним по всій території України наприкінці ХІХ – на почат­ ку ХХ ст. Хата мала план сіни + комора + житло. Існувало два його варіанти. Пер­ ший – з коморю, утвореною за допомогою відокремлення від сіней у поздовжньому нап­ рямку, другий – у поперечному [9, с. 10]. Таким було житло Галини Якимівни Голо­ вій (с. Деснянське), яка під час інтерв’ювання наголошувала на тому, що обов’язковими складовими хати були сіни (у Мезині їх нази­ вають сінци або сєнци) та комора. Залишки трикамерного жила було досліджено також у с. Розльоти. Шви між колодами в сінях до­ бре замазані глиною. Перше приміщення із сіньми розділене на дві частини – 4,5 м × 2 м та 4,5 м × 3 м, розмір житлової кімнати – 4,5 м × 5 м [1, с. 13]. Наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ ст. набули поширення хати з двома жит­ ловими кімнатами. Одним з варіантів такого планування була хата через сіни. Таке пла­ нування мав будинок жительки с. Деснянське С. П. Костюченко, зведений у першій полови­ ні ХХ ст. У хаті через сіни житлові приміщення роз­ міщуються з обох боків від сіней, як правило, одна кімната трохи більша за розміром, дру­ га – менша. Житло з таким плануванням було популярним у західних районах лісостепу, на Поділлі, частково в південних районах Укра­ їни [9, с. 11]. Дах у житлах на досліджуваній території переважно чотирисхилий, типовий для Укра­ їни [2, с. 103]. Усі обстежені будинки, зведені в першій половині ХХ ст., були вкриті соло­ мою. Використання соломи як покрівельного матеріалу відоме на території сучасної Україні, починаючи з XVI ст. Нею спочатку крили гос­ подарські споруди, а з XVIII ст. застосовують для будівництва хат [3, с. 22]. У ХІХ ст. чо­ тирисхилий (вальмовий) дах, покритий соло­ мою, набув розповсюдження по всій території України [3, с. 29]. Про покриття соломою дахів згадували всі опитані респонденти, такі житла можна побачи­ ти на старих світлинах, що зберігаються в музе­ ях Коропщини (іл. 6, 7). Зверху солому на даху закріпляли за допомогою жердин [2, с. 103]. За спогадами Г. Я. Головій (с. Деснянське), солом’яні дахи почали замінювати після війни, спочатку замість них клали черепицю, потім крили залізом. Зараз дахи шиферні чи залізні. Українська традиційна хата мала не мен­ ше трьох вікон: два – навпроти печі, третє – навпроти столу, та інколи маленьке в стіні біля печі [10, с. 21]. Однак кількість вікон мо­ гла варіюватися. Так, у двокамерному житлі в с. Розльоти їх було чотири – два на фасадній стіні, одне на покутній і одне на задній до­ вгій стіні хати [1, с. 17]. У більшості дослі­ джуваних будинків у вікнах стоїть по п’ять шибок – чотири менших прямокутної форми і одна більша. Двері на території Полісся здебільшого одностулкові, з тонкими простими одвірка­ ми [6, с. 20]. Ззовні хати, за словами Софії Петрівни Костюченко, білили. Винятком були сіни, які переважно залишалися небіленими. Водночас стіни в селах Деснянка та Мезин не штука­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 78 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2017 турили, а лише промазували шви та білили (іл. 2). У с. Розльоти трапляються обидва ва­ ріанти: так, описане вище двокамерне житло мало білені стіни, а трикамерне з того самого села обшите дранкою та замазане глиною, піс­ ля чого побілене. У с. Оболоння переважають не мазані глиною хати, але трапляються, хоч і в меншій кількості, і оббиті дранкою житла, замазані глиною. Оздоблення житла Полісся було дуже стриманим. Воно не мало значної кількості декоративних елементів. Певне декоративне призначення мали вікна та лиштва [9, с. 19]. Віконниць на території досліджуваних сіл не знайдено, різьблена лиштва трапляється та­ кож рідко. Зокрема, її можна побачити на де­ яких житлах с. Оболоння. Лиштва здебільшо­ го мала вигляд гладеньких нешироких дощок. Їх та рами часто фарбували у світлі тони, що гармонічно виглядало на тлі стін (рами й лишт­ ва одного вікна могли бути різного кольору для надання вікну контрасту). Привертає увагу використання деякими мешканцями архаїчного типу замка для две­ рей – їх зачиняють за допомогою клямки із зубцями і довгого ключа (іл. 1). Такий замок ще донедавна побутував на більшій території Чернігівщини. Ще 1899 року замок із засув­ ками й зазубринами згадуваав М. Могиль­ ченко в статті «Будівля на Чернігівщині», до­ сліджуючи село Полошки (нині належать до Сумської обл.). У праці автор детально описав механізм роботи замка та особливості кон­ струкції [7, с. 90]. Зсередини хати білили. Біленими є, або ж були раніше, усі досліджені житла району. Шпалери почали використовувати не так дав­ но (у хаті Марії Луківни в селі Деснянське ними поклеїли стіни в 1980­х рр.). Стелю та сволок також білили. Інтер’єр мав типові, спільні для різних регіо­ нів країни риси. Різьблення у внутрішньому оздобленні майже не було. Важливе значення мали, як і нині, вишиті речі – рушники, по­ душки. Інтер’єр сучасних хат зберіг традиційні елементи та розташування хатнього начиння, щоправда, з’явилися й нові предмети – теле­ фон, телевізор, сервант, м’які меблі. Деякі тра­ диційні речі в інтер’єрі змінюють свої функції та розміщення в хатньому просторі. Скрині виконують функції шухляди або навіть місця для зберігання круп. Втративши своє первинне призначення – зберігання по­ сагу дівчини, змінилося й розміщення – час­ то їх переносять до комори, у сіни, на веранду (засклений ґанок, прибудований у другій по­ ловині ХХ ст.). Досліджені в районі скрині здебільшого фарбовані, без різьблення. Лави, що традиційно розміщувалися під вікнами, зараз або взагалі прибирають з осе­ лі, або виносять на менш помітне місце – на веранду, у сіни, комору. Хоча інколи вони за­ лишаються на своєму традиційному місці і ви­ користовуються поряд з новішими меблями. У с. Мезин розповсюджені лави з дерев’яною спинкою, мешканці називають їх або просто лавою, або диваном. Головне місце в домі традиційно посідала піч (слово «піч» має давньослов’янське похо­ дження [3, с. 90]). Розвинулася вона від від­ критого вогнища [10, с. 20]. На території Чер­ нігівщини використовували піч лівобережного типу, яка розміщувалася здебільшого ліворуч від вхідних дверей. Традиційна піч була по­ вернена челюстями до фасадної стіни. Таке розташування утвердилося на території Ліво­ бережної України ще за часів Київської Русі та домінувало в ХІХ–ХХ ст. [1, с. 16]. Від печі до стіни встановлювали полик – дерев’яний настил, який слугував спальним місцем. Традиції влаштування валькира не за­ фіксовано. Однак від печі до стіни натягува­ ли ширму, за котрою утворювалося невелике приміщення, де на полику відпочивали старші члени родини. Біля печі підвішували дерев’яний вішак. Такий зберігся в хаті Устини Подоляко (пер­ ша половина ХХ ст.). За словами власників житла, таке розміщення було дуже зручним – прийшовши з вулиці, людина вішала одяг біля печі, де він прогрівався і просушувався. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 79 Трибуна молодого дослідника Окрім печі, для опалення використовували й грубу. Зокрема, таку систему опалення мало житло С. П. Костюченко (с. Деснянське). Одна кімната обігрівалася піччю, друга – грубою. По діагоналі від печі робили божник – по­ личка з іконами. Ікон ставили небагато. У хаті Марії Луківни (с. Деснянське) на божнику ви­ ставлені ікона з Божою Матір’ю і Немовлям та ікона з Ісусом. За словами респондентки, ве­ ликих іконостасів не роблять, часто розміщу­ ють по дві ікони. Божник традиційно прикра­ шають рушниками. Якщо в хаті кілька кімнат, то божники можуть бути в кожній з них. Стіл переважно стоїть біля вікон, залиша­ ючись, таким чином, на традиційному місці. Таке його розташування економить простір у приміщенні та зумовлює природне освітлення біля нього. Традиції будувати житла толокою, за сло­ вами опитаних селян, у дослідженому регіоні нема. За розповідями мешканців Коропщини, хату будували майстри, які «сиділи в кожному куту». Г. Я. Головій пояснювала, що толокою робили лише житло із саману. У с. Деснянське деякі мешканці під час зведення хліва клали в кутках монетку – для добробуту в господарстві. Подібна традиція – закладання монет під час будівництва в кути хати, за словами Н. П. Сірої, подекуди побу­ тує й у Мезині. Ворота в давнину мали оборонну функцію. Цікавою особливістю досліджуваних сіл є будування над огорожею та воротами чотири­ схилого даху, що його мешканці називають козирьок. Зараз його покривають деревом, а раніше, за словами наукового співробітника Мезинського національного природного пар­ ку, історика Лариси Подоляко, крили соло­ мою. Про те, що криті соломою козирки були розповсюджені в Деснянському, повідомила й мешканка села С. П. Костюченко. За її сло­ вами, вони були й у неї у дворі, але згоріли під час Другої світової війни. Зараз козирки над воротами її двору дерев’яні. Про наявність критих соломою козирків у Мезині повідо­ мляє й мешканка села Н. П. Сіра. Традицію зведення таких конструкцій за­ фіксовано і в інших населених пунктах райо­ ну – зокрема в смт Короп, селах Верба і Ра­ дичів. За словами мешканця с. Карильське (район Задесення) Р. В. Дикого, такі ворота з козирками стояли раніше й у його селі. Вод­ ночас жителі с. Оболоння не пам’ятають про їх наявність у своєму селі, хоча воно розташо­ вується значно ближче до населених пунктів, де козирки досі розповсюджені. Можемо при­ пустити, що така конструкція захисту воріт і хвіртки від опадів була поширена на терито­ рії всієї Коропщини, але з часом залишилася тільки в північних селах району (іл. 3). Маючи фото сучасного вигляду подібних воріт, час­ тина з яких збудована ще в середині ХХ ст., легко уявити, як вони виглядали наприкінці ХІХ ст. в ансамблі садиби (іл. 4). Дашок робили і над забором, інколи просто за допомогою прибитої дошки. Ворота та хвіртки мають особливе значен­ ня в досліджуваному районі, про що свідчать їхня масивність та система захисту від нега­ тивної дії природних опадів. Їх встановлюють на двох стовпах, з’єднаних угорі поперечним бальком, поряд вкопують третій для хвірт­ ки [8, с. 23]. Важливе місце система огорожі посідала в окружному дворі (дворі замкне­ ного типу). Замкнений двір утворився з вільної забу­ дови і є реакцією на складні природно­кліма­ тичні умови (велика кількість боліт, опадів). Такий двір допомагав компактно розмістити всі будівлі садиби і не виходити за межі двору в погану погоду [5, с. 230]. Багато дворів дослідженої території ма­ ють майже замкнену забудову. Раніше, за висновками вчених, більшість дворів мала замк нену забудову [2, с. 94]. Тобто госпо­ дарчі споруди розташовували по периметру, впритул одна до одної. У деяких північних селах Коропщини, та­ ких як Деснянське, Радичів, Мезин, тради­ ційно роблять два двори – чистий та для ху­ доби. Інколи їх відгороджують один від одного високим забором та великими воротами або ж http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 80 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2017 меншою огорожею. В інших частинах району, наприклад, у селі Оболоння, розташованому в центральній частині Коропського району, та в селах Задесення, традиції подвійного двору не зафіксовано. Зважаючи на свідчення респондентів про поширені особливості житлобудування в до­ сліджуваному регіоні в середині ХХ ст., мож­ на реконструювати вигляд типового житла кін­ ця ХІХ – початку ХХ ст. (іл. 5). Як і тепер, воно було дерев’яним, зрубної конструкції. За прик лад беремо розповсюджене трикамерне житло сіни + комора + хата. Сіни не біли­ ли, на відміну від житлової частини хати (яку тільки білили або обмазували глиною і білили). У сінях, найімовірніше, робили невелике воло­ кове віконце для циркуляції повітря. Будинок стоїть на лигурях, ті з них, що розміщені під житловою частиною, візуально приховані за глинобитною призьбою. Дах такої споруди, за численними свідченнями респондентів, традиційно є чотирисхилим, вкритий соло­ мою. Зразки шибок бачимо на фото першої половини ХХ ст. з експозицій Мезинського народного археологічного науково­дослідного музею (іл. 6, 7). Можна підсумувати, що характерні ознаки традиційного житла досліджуваного району є поєднанням віковічних традицій, що склали­ ся в результаті певних природно­кліматичних умов, а саме: наявності лісів, боліт, вологого клімату. Як наслідок, провідною стала зрубна конструкція житла, що мало призьбу та було досить невелике за площею. Певні локальні відмінності, такі як зовніш­ нє оздоблення стін, можуть бути як рисою, притаманною окремому населеному пункту (наприклад, не мазані глиною житла Мезина, лиштва та її відсутність в Оболонні та Мези­ ні), так і виразником смаків господарів. 1. Веремейчик О. М. Археологічна та етнологіч- на розвідки на території Мезинського національно- го природного парку у 2009 р. / О. М. Веремейчик, О. М. Бондар // Історико­археологічний та при- родно­екологічний потенціал Мезинської округи: минуле, сучасне та перспективи розбудови. Мате- ріали науково­практичної конференції (Чернігів – Свердловка – Мезин, 17–18 вересня 2015 р.). – Чер- нігів : Десна­Поліграф, 2015. – C. 8–18. 2. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології / Ф. Вовк. – Київ : Мистецтво, 1995. – 336 с. 3. Данилюк А. Г. Давня архітектура українсько- го села : етнографічний нарис / А. Г. Данилюк. – Київ : Техніка, 2008. – 254 с. 4. Данилюк  А.  Г. Наша Хата : етнографічний нарис про традиційне поліське житло / А. Г. Да- нилюк. – Луцьк : Надстир’я, 1993. – 63 с. 5. Етнографія України : навч. посіб. / за ред. проф. С. А. Макарчука. – 2­ге вид. перероб. і до- пов. – Львів : Світ, 2004. – 520 с. 6. Лащук Ю. П. Народне мистецтво українсь­ кого Полісся / Ю. П. Лащук. – Львів : Каменяр, 1992. – 145 с. 7. Могильченко М. Будівля на Чернігівщині / М. Могильченко // Матеріали до українсько­русь- кої етнології / видання Етнографічної комісії під ред. Хв. Вовка. – Львів, 1899. – Т. 1. – С. 79–95. 8. Самойлович В. П. Народна архітектура Укра- їни в ілюстраціях / В. П. Самойлович. – Київ : Абрис, 1999. – 281 с. 9. Самойлович В. П. Українське народне жит- ло (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / В. П. Самойло- вич. – Київ : Наукова думка, 1972. – 24 с. 10. Українська минувшина : ілюстрований етнографічний довідник / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. – 2­ге вид. – Київ : Либідь, 1994. – 256 с. 11. Чернігівщина : енциклопедичний довід- ник / за ред. А. В. Кудрицького. – Київ : Українсь­ ка радянська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. – 1005 с. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Ähnliche Einträge