Особливості іконографічної традиції зображень Св. Миколи Мірлікійського у дрібній пластиці Київської Русі

An author analyzed works which represent image of saint Nickolas Mirlikiyskyi in the fine plastic art of Kyiv Russ. The author examined of features of adaptation of Byzantine models in the Old Russian art.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Народна творчість та етнографія
Datum:	2008
1. Verfasser:	Бурковська, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2008
Schlagworte:	Розвідки і матеріали
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20227
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Особливості іконографічної традиції зображень Св. Миколи Мірлікійського у дрібній пластиці Київської Русі / Л. Бурковська // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 3. — С. 31-40. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859942971142569984
author	Бурковська, Л.
author_facet	Бурковська, Л.
citation_txt	Особливості іконографічної традиції зображень Св. Миколи Мірлікійського у дрібній пластиці Київської Русі / Л. Бурковська // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 3. — С. 31-40. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнографія
description	An author analyzed works which represent image of saint Nickolas Mirlikiyskyi in the fine plastic art of Kyiv Russ. The author examined of features of adaptation of Byzantine models in the Old Russian art.
first_indexed	2025-12-07T16:12:28Z
format	Article
fulltext	3131 Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали У контексті дослідження проблеми ґенези образу св. Миколи Мірлікійського унікаль- ний матеріал дає іконографія та семантика пам’яток дрібної пластики. Серед пам‘яток цієї мистецької групи збереглися дуже давні висо- кохудожні зразки зображень святителя. Основні канонічні схеми зображень св. Ми- коли у дрібній пластиці склалися у візантійській іконографії десь на межі Х–ХІ ст. і швидко по- ширились в усіх християнських країнах. Для них використовували камінь, кістку, кераміку, скло та різні види смол. Відповідно до власти- востей матеріалу середньовічні майстри засто- совували різні способи виготовлення творів: різьблення, карбування, лиття, тиснення1. Найбільш ранні образи св. Миколи пред- ставлені у візантійській різьбі по каменю. Ікон- ка із стеатиту ХІ ст. (зберігається в Кабінеті медалей Національної бібліотеки в Парижі) та іконка ХІІІ–ХІV ст., врізана в живописне обрамлення (зберігається в монастирі св. Ка- терини на Синаї), — це рідкісні зображення святителя на повен зріст2. Мініатюрні іконки-камеї — один з най- досконаліших зразків візантійської дрібної пластики, які вирізали з дорогоцінного і напів- дорогоцінного каміння твердих порід (сапфір, ізумруд, жадеїт, онікс, халцедон). Камеями прикрашали панагії, оклади ікон та церковне начиння. Прикладом такого вишуканого твору є візантійська іконка з камеєю «Св. Микола Чудотворець» (ХІ–ХІІ ст.) з Оружейної па- лати (Москва, Росія, № Ор. палати 19005). Камею круглої форми (3 2,5 см) вирізано з двохшарового агату, на білому тлі якого — поясне фронтальне зображення св. Миколи, вирізане на шарі коричневого кольору. Камея вставлена у хрестоподібну із заокругленими кінцями срібну з позолотою оправу, прикра- шену сапфірами, альмандинами та великими перлами3. Образ св. Миколи зберігся на рідкісній пам‘ятці візантійського мистецтва ХІІІ ст. — залізному шоломі, відомому в історії мисте- цтва як «Шапка єрихонська» (№ Ор. пала- ти 4416, Москва, Росія). Шолом, викуваний із цільного шматка заліза, має вигляд високої конусоподібної шапки з широким прямим він- цем, на якому розміщено півфігури деісусного чину: Христос, Богоматір, архангел Михаїл та Гавриїл. На тильному боці шолому зображені св. Микола та двоє євангелістів4. Надзвичайно виразний образ св. Миколи викарбуваний на недавно віднайденій у Чер- нігові срібній візантійській чаші ХІ–ХІІ ст.; у центральному медальйоні представлене поясне зображення св. Миколи, а навколо — образи святих воїнів (Чернігівський музей)5. Образи святителя збереглися ще у цілому ряді давніх творів дорогоцінного церковного начиння. На- ведені приклади свідчать про побутування ви- сокохудожніх візантійських пам‘яток із зобра- женнями святого на давньоруських землях. Початок систематичного імпорту візантій- ських творів на Київську Русь припадає на перші роки після хрещення Русі. Завдяки ма- лим розмірам твори дрібної пластики особливо легко імпортувалися. Велику кількість натіль- них іконок, хрестиків, а також енколпіонів, мі- ніатюрних складнів приносили на Русь числен- ні паломники, котрі здійснювали подорожі до таких відомих культурних центрів, як Констан- тинополь, Афон, Солунь6. Очевидно, взірцями для давньоруських майстрів слугували й чис- ленні «корсунські» твори. Архаїчні композиції києво-руських пам‘яток дрібної пластики вка- зують на візантійське коріння їх іконографіч- них схем. Пам‘ятки візантійського художнього ремесла відіграли важливу роль у становленні давньоруського мистецтва. Переосмислення візантійських моделей почалося рано, одним з основних напрямів їх адаптації було певне Любов БУРКОВСЬКА ОСОБ ЛИВОСТ І ІКОНОГ РАФІ ЧНОЇ Т РА Д ИЦ ІЇ ЗОБРА Ж ЕНЬ СВ. МИКОЛИ МІРЛІК ІЙСЬКОГО У Д РІБНІЙ П Л АСТ ИЦ І К ИЇВСЬКОЇ РУСІ 3232 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2008 спрощення візантійського зразка давньорусь- кими майстрами. Можливо, цим пояснюється значна кількість творів з дуже давніми іконо- графічними схемами та яскраво вираженими місцевими рисами. Попри спрощеність і дещо жорсткий малюнок форм, уже їх загальний аналіз у тематико-іконографічному плані до- зволяє дійти висновку про їх константинополь- ські джерела7. На землях Київської Русі ці твори поступово набули характерних місцевих рис, що з особливою рельєфністю виявилось у характері їхньої символіки, тісно пов’язаної з давньоруською дійсністю та давніми місцевими віруваннями та уявленнями слов‘ян8. Різні іконки з каменю — найдавніші серед творів давньоруської дрібної пластики. В них представлені іконографічні сюжети й лицеві зображення, що відбивають різні стилі й ху- дожні прийоми обробки каменю9. Кам’яні іконки із зображеннями св. Миколи побутували в усіх давньоруських землях. Най- давніші з них віднайдено у Києві, на Княжій Горі (Родень) біля Канева, Криласі (Старий Галич), в Ізяславі, на Волині, Вщижському (Брянська обл.) і Тележинецькому (Хмельницька обл.) городищах, а також у Новгороді, який у домон- гольські часи був тісно пов‘язаний з Києвом10. Виготовлення мініатюрних рельєфних тво- рів вимагало неабиякої майстерності, глибоко- го знання іконографії, віртуозного володіння різцем11. Про високу майстерність давньорусь- ких майстрів свідчить той факт, що у відомому трактаті Теофіла (кін. Х ст.), присвяченому техніці різноманітних художніх ремесел, у пре- стижному переліку передових країн Європи і Сходу Київська Русь займає друге місце після Візантії, виступаючи попереду Англії, Італії, Франції і Німеччини12. Можна припустити, що високохудожні тво- ри дрібної пластики створювалися у великих художніх майстернях, які функціонували при архієрейських домах чи великокняжих дво- рах. У таких мистецьких осередках, очевид- но, поруч з різьбярами працювали іконопис- ці та майстри книжкової мініатюри, і цілком можливо, що вони виконували і живописні, і різьбярські роботи13. Про зв‘язок дрібної пластики з великими мис- тецькими осередками свідчать твори, довершені за технікою ви- конання, а наявність фрагментів іконок із виразними слідами фар- би й позолоти, вказує на участь у їх створенні малярів14. У науці давно утвердилася думка, що самобутні стильові особливості у дрібній пластиці формувалися у творах київських майстрів. Вони поширювалися по всій території Київської Русі, вхо- дили згодом до художнього обігу місцевих мистецьких осередків, неодноразово повторювалися, на- бу ва ючи стійких іконографічних традицій15. В останні роки українські вчені проводять велику роботу по уточ- ненню й науковому обґрунтуван- ню атрибуції низки пам‘яток дріб- ної пластики, походження яких 3333 Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали залишається не до кінця з‘ясованим, внаслідок чого чимало їх не завжди об’єктивно зарахову- ється до новгородських, ростово-суздальських чи московських16. Значним центром виготовлення різьбленої та литої рельєфної пластики у ХІІ–ХІІІ ст. був та- кож давній Галич. Більшість відомих насьогодні творів, що пов‘язуються з Галичем, як зазначає В. Жишкович, мають «синкретичний характер, у них поєдналися традиції східнохристиянсько- го та західноєвропейського мис тец тва»17. Зо- браження св. Миколи відносяться до найбільш поширених образів української рельєфної ікони доби Середньовіччя, займаючи визначне міс- це в усіх музейних збірках. Серед збережених пам‘яток давньоруської пластики трапляються майже усі традиційні для візантійського мисте- цтва типи зображень св. Миколи. Невеличкі за розміром давньоруські ікон- ки святителя характеризуються розмаїттям сюжетики та часто незвичною іконографією. Причини такої своєрідності рецепцій візантій- ських іконографічних схем, очевидно, поляга- ють в особливостях процесу адаптації культу св. Миколи, який був одним з найпопуляр- ніших давньоруських культів і з давніх часів став темою для духовних віршів, апокрифів і народних переказів18. Сюжети багатьох іко- нок із зображенням св. Миколи свідчать про їх тісні зв’язки з християнськими апокрифами. Можливо, частина з них зародилась на києво- руських землях, а частина мала візантійське походження чи потрапила на Русь опосеред- ковано, через південнослов’янські країни. Приклади такої незвичної іконографії у давньоруській кам‘яній пластиці відомі за сю- жетами двох іконок з композиціями Моління (триморфон), що походять з Успенського со- бору у Володимирі. На одній із них, замість Предтечі, зображений св. Микола (табл. 52, 3; каталог № 294), на другій — Деісус з цен- тральною фігурою не Спаса, а Миколи (відома за негативом Борщевського, № 772)19. До найдавніших давньоруських зображень св. Миколи у дрібній пластиці належить гли- няна (керамічна) іконка ХІІ ст. з Княжої Гори (с. Пекарі на Київщині). На ній зображено, з одного боку, св. Миколу, а з другого, — постаті двох мучеників. Вишукані пропорції, доверше- ний малюнок тонких контурних ліній та м‘яка пластика моделювання об‘ємів видають руку талановитого майстра, що тяжів до класичних мистецьких традицій. Високе чоло, великі ви- разні очі, борода святого типологічно поєд- нують цей образ із фресковим зображенням Софійського собору в Києві. Важливо зазна- чити, що саме так був представлений святий на уславленій іконі Миколи Мокрого (ікону від- творено в одному з клейм житійної ікони свя- тителя першої половини ХІ ст. із Введенської церкви с. Борискова на Рязанщині)20. Серед київських іконок ХІІ–ХІІІ ст. із зо- браженням св. Миколи особливо у художньо- му плані цікавою є виконана у притаманній київській пластиці площинно-декоративній манері різьблення невелика іконка ХІІ ст. із збірки Ханенків. Дві ранні іконки із зобра- женням св. Миколи вийшли з-під різця га- лицьких майстрів, які творили у ХІІ–ХІІІ ст. Одну з них було знайдено на території дав- нього Галича (НМЛ, № 4383). До галицької школи різьблення належить і кам‘яна іконка із зображенням св. Миколи на звороті (на лице- вому боці Одигітрія) із збірки І. Остроухова. Образ святителя наділений доволі реалістич- ними рисами (високе чоло, обрисовані подвій- ним окантуванням очі з підкресленими лініями впадин, розширений ніс із роздутими ніздря- ми). Характерні для галицької пластики при- кмети помітні також на іконці із зображенням Миколи (на звороті — візантійського типу шестираменний розквітлий хрест), яку знайде- но в Ізяславлі21. Під час археологічних розкопок городища Старої Рязані було знайдено двосторонню іконку із зображенням Богоматері Одигітрії і Миколи Заступника (Зарайського), яку за стилем та епіграфічними ознаками може бути віднесено до кінця ХІІ — початку ХІІІ ст. Ро- сійські дослідники зазначають, що за манерою різьблення вона не має жодних аналогій серед творів російських художніх центрів. У ХІІ ст. 3434 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2008 Стара Рязань входила до Чернігівської єпархії і була тісно пов‘язана з південноруською куль- турою. Російська дослідниця Т.Ніколаєва за- значає, що за манерою моделювання ликів та одягу вона близька до київських пам‘яток дру- гої половини ХІІ ст. і, мабуть, була створена в одній з кращих майстерень Києва22. Усе це дає підстави визначити іконку, що збереглась у ризниці Троїце-Сергієвської лаври, як твір київського походження. Вона виконана профе- сійним різьбярем і за стилем близька до творів домонгольського мистецтва. Зокрема, іконо- графічний тип Богоматері Одигітрії близький до зображень Богородиці у повен зріст на ки- ївських енколпіонах. Зображення св. Миколи іконографічного типу «орант» також пов’язане з Києвом23. У давньоруській дрібній пластиці образи святителя іконографічного типу «За- ступник» є рідкісними. На круглій кам’яній іконці ХІV ст., де св. Микола зображений у позі «оранта» з характерним надписом «Агиос Никола Заступнико» (пам’ятка зберігалася в зібранні М. П. Боткіна, пізніше в ГРМ (інв. № БК — 1859)24, схоже, визначення святи- теля збереглося на ковчезі-мощевику ХІV ст. (Оружейная палата, Москва). Образ св. Ми- коли Заступника має надпис «Стий Николае заступнику роду крестиянску»25. Із прийняттям християнства та консолідаці- єю київської феодальної держави тісні зв’язки з Візантією дали новий поштовх для розви- тку мистецтва художнього металу. У ці часи набуває поширення дрібне лиття з бронзи та міді — енколпіони, образки, хрести, складні з тонкими пластичними зображеннями. Про- стота й дешевизна, податливість в обробці, тиражований спосіб виготовлення цих творів сприяв їх поширенню серед широких верств населення Київської Русі. Про розмах побуту- вання цих творів можна тільки гадати, оскіль- ки до нашого часу дійшла лише мала їх частка. Монголо-татарська навала знищила величез- ну кількість пам’яток давньоруської культури, зруйнувала художні осередки26. Серед пам’яток давньоруського художньо- го ремесла визначне місце займають енколпі- они — хрести-складні, призначені для збері- гання мощів святих. Енколпіони носили поверх одягу, вірячи у їх чудодійну силу та здатність захищати людину від зла й нещастя. Виробни- цтво цих мистецьких творів сягає часів запро- вадження християнства на Русі. У Київській Русі на енколпіонах найчастіше зображували Христа, Богородицю, архангела Михаїла, а та- кож святих Бориса і Гліба, Георгія і Миколу27. Енколпіони св. Миколи становлять серед дав- ніх хрестів-складнів окрему й цікаву з точки зору іконографії тематичну групу. Образ свя- тителя зберігся на двох енколпіонах зі збірки Львівського історичного музею другої полови- ни ХІІ — початку ХІІІ ст. з села Воздвижен- ське на Київщині (КР-20447) та з міста Умань (КР-20453) з повнофігурним зображенням св. Георгія-змієборця на центральній частині ли- цьової стулки, а вгорі із зображенням св. Ми- коли в омофорі з хрестами28. Погрудні образи св. Миколи бачимо на зворотних стулках двох фрагментарно збережених енколпіонів з Умані ХІІІ–ХІV ст. (КВ-20451, КР-21168, Львів- ський історичний музей). Два енколпіони, дещо пізніші за часом створення, віднайдені на Во- лині (Волинський краєзнавчий музей). Один з них — із квадрифольною формою середньої частини лицьової сторони й овальним завер- шенням кінців датується ХІV ст. На лицьовій стороні розміщене Розп’яття, обабіч — фігу- ри Богородиці й Предтечі, а в усіх чотирьох раменах хреста у медальйонах — архангели. Центральну частину зворотної стулки енкол- піона займає поясне зображення св. Миколи, а в медальйонах, як і на лицьовій стороні, — зо- браження святих. Струнку постать святителя майстерно вписано у квадрифолій — навколо неї багато простору, вільного тла. Цей образ позначений відчутними рисами архаїзму, про що свідчать густе волосся, невелика борода й вуса (у пізні- ших пам‘ятках з‘являється і стає обов‘язковою характерна ознака лику святого — надто від- крите, вільне від волосся чоло). З особливою майстерністю виконано дещо видовжену, але без деформацій голову Миколи з крупними 3535 Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали характерними рисами лику, що має аналогії у візантійському і давньоруському образотвор- чому мистецтві. Подібне зображення святите- ля бачимо на візантійській іконі початку Х ст. святих Миколи й Зосими29 і мініатюрі біблії патріарха Леона 930–940 рр.30 та в образах низки давньоруських творів дрібної пластики ХІ–ХІІІ ст. Голову св. Миколи ледь поверну- то праворуч, як і погляд очей, завдяки чому образ наповнюється природністю, долаючи статичність. Вказані ознаки нетипові для тво- рів дрібної пластики — як правило, центральні образи давніх енколпіонів подавалися строго фронтально, у статичних позах. Усе сказане вище дозволяє припустити, що автор енколпі- она використав як взірець ікону святителя. Рідкісний повнофігурний образ св. Миколи Заступника відтворений на тильному боці ще одного волинського хреста-складня. Св. Ми- кола зображений на повний зріст у позі оранта з високопіднятими руками: правицею святи- тель благословляє, у лівій руці тримає Євангеліє. Постать свя- того приземкувата, затиснута з усіх боків медальйонами. Скла- дається враження, що майстер належним чином не зумів роз- містити зображення на площині, через що нижня частина постаті видається неприродно вкороче- ною. Енколпіон за формою на- ближається до овалу, кінці хрес- та заокруглені як пелюстки31. Пам’ятки дрібної пластики від початку свого існування сприй- малися як обереги. Їх власники вірили, що вони здатні оберігати, зцілювати людину й допомагати їй в усіх справах. На києво-руських землях у дохристиянські часи на- родна віра в магію речей, культ ма- гічних предметів була надзвичайно поширеною. Давні вірування, гли- боко закорінені у свідомості руси- чів, не могли зникнути безслідно і з часом цілком природно перено- силися на християнські святині. Серед мистецьких творів середньовічної культури важко знайти інший приклад такої яскраво вираженої багаторівневої семантики, як у творах дрібної пластики. Утаємничена в них символіка розкриває особливості світо- сприйняття та характер релігійності давніх русичів. У складній, рідкісній сюжетиці двох не- величких двобічних іконок ХІІ–ХІІІ ст. з особливою рельєфністю постає сакральний зміст образу св. Миколи. На звороті іконок у центрі, на повний зріст зображено св. Ми- колу в оточенні поясних зображень чотирьох євангелістів. Кожну постать заведено у кіот, оформлений у вигляді арки. На формування системи образних асоціацій цих творів та їх- ній ідейний зміст проливає світло гімнографія святителя — у духовно-літургійній традиції Церкви під час щотижневого молитовного прославлення святитель приєднується до лику апостолів. У тексті літургії, яку християнство 3636 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2008 розуміло як вічну Божественну святість, висо- ке достоїнство св. Миколи підкреслене визна- ченням «рівноапостольний». На лицевому боці досліджуваних іконок, у верхній частині, вирізьблено багатофігурну композицію «Сходження до пекла», а в ниж- ній — сюжети «Гріб Господній» і «Розп’яття» та образи святих Миколи і Стефана. В іконо- графії творів та їхніх стильових особливостях учені вбачають романські риси і датують обидві пам‘ятки кінцем ХІІ — початком ХІІІ століть. Стосовно місця виготовлення іконок до- слідники не дійшли єдиної думки. Обидві пам’ятки виготовлені з овруцького шиферу, що вказує на їх українське походження. З іншого боку, сюжетика творів більш характерна для новгородського мистецтва32. Однак притаман- ний романському мистецтву стиль різьблення й особливо манера обрамлювати фігури арка- ми характерні передусім для київського мис- тецтва, зокрема, для металевих литих іконок. У формі кіотів оформлювали стулки київських золотих діадем із перегородчастою емаллю та стулки ікон-складнів. У науці існує дум- ка, що формування на Русі іконографічного типу «Сходження Христа до пекла» у дрібній пластиці слід пов’язувати з Києвом33. Отже, можна припустити, що іконографія рідкіс- ної композиції із зображенням св. Миколи в оточенні євангелістів також склалася в Києві. Проте не слід відкидати можливість її адапта- ції київським майстром із візантійського взі- рця. Схожа композиція вирізьблена на іконці з рожевого овруцького шиферу із зображенням крупного поясного Миколи у центрі й неве- личких євангелістів біля нього34. Як зазначалося вище, на іконках із сюже- том Гробу Господнього разом з композицією Зішестя до пекла і Розп‘яттям завжди присутні зображення архідиякона Стефана і св. Миколи. На думку Т. Ніколаєвої, вибір саме цих святих не випадковий, і в даному сюжеті вони мають не патрональне значення, а символічне. Як ві- домо, першого християнського мученика архі- диякона Стефана в народі шанували як цілите- ля. У багатьох пам’ятках дрібної пластики й іконопису його часто змальовували разом зі св. Ми- колою, «помічником усіх хворих і страждаючих». У християнській традиції зображення Гробу Гос- поднього символізувало «жит- тєдайне джерело» духовного і тілесного зцілення. У цьому кон- тексті виглядає цілком логічним поєднання зазначеного сюжету з образами св. Миколи і Стефа- на35. Зображення архідиякона Стефана і св. Миколи збереглося на давній пам‘ятці кінця ХІІІ — початку ХІV ст. — срібній по- золоченій частці новгородського антонівського панагіара36, а та- кож рідкісній пам‘ятці галиць- кого ікономалярства — іконі ХVІ ст. із с. Поляна, де в серед- нику змальовано образи св. Ми- коли та Стефана в оточенні жи- тійного циклу, у клеймах якого 3737 Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали поєднано сюжети з агіографії обох святих (На- ціональний музей у Львові). Давні вірування та ритуально-символічне призначення творів давньоруської дрібної плас- тики розкриваються у композиціях «Св. Ми- кола і сім отроків ефеських». З глибокої дав- нини народні повір’я пов’язували святителя зі снами і сновидіннями. У близьких до фолькло- ру духовних піснях ідеться про те, що під час обмирання (летаргійного сну) людські душі у їх мандрах по «тому світу» супроводжує св. Ми- кола. В мистецтві Київської Русі з давніх часів Миколу зображували в центрі цієї композиції. Зміст легенди про чудесний сон семи отро- ків безпосередньо пов’язаний з мотивом летар- гійного сну та оберігаючою уві сні функцією святого. Легенда про отроків, котрі надовго заснули і завдяки цьому уникли небезпеки, була відома ще в античні часи. Християн- ство, збагативши її подробицями, розвинуло й надало їй нового, набагато глибшого змісту. Найдавніші письмові згадки про легенду «Сім отроків ефеських» у її оновленому варіанті з’являються у християнських авторів V–VI століть. За християнською версією, сім юнаків- пілігримів заснули за часів правління гонителя християн імператора Деція (211–249 рр. н. е.) і прокинулись в епоху торжества християн- ства, в часи правління Феодосія ІІ Молодшого (408–480 рр. н. е.) Завдяки чудесному сну християни-пілігрими уникли гонінь і смер- тельної небезпеки. Сюжет про отроків відо- бражений у Іоанна Колоба (V ст.), єпископа монофізита Якова Серугського (VІ ст.), дия- кона Феодосія (бл. 520 р.)37. Дослідник татарських амулетів з імена- ми отроків Н. Висоцький зауважує, що вони могли рятувати від хвороби, печалі, від води і вогню, дарувати довге й щасливе життя тому, хто їх носив38. Дуже рано цей сюжет прони- кає і в мистецтво Київської Русі. Найдавніші зразки кам‘яної пластики цієї композиції по- ходять із земель Руси-України, про що свід- чать фрагменти шиферної іконки «Сім отроків ефеських», знайдені в розкопках біля Деся- тинної церкви у Києві (ІХ ст.)39. Серед найдавніших пам’яток із сюжетом про сім отроків — двостороння кам‘яна ікон- ка з образом Дмитра Солунського на лицевій стороні, на тильній — «Св. Микола і сім отро- ків ефеських» (ГИМ, Москва), яку Б. Риба- ков датував ХІ–ХІІ століттями40. Аналізуючи образний ряд святих, що цен- трують композицію «Сім отроків ефеських», дослідники дійшли висновку, що він зовсім не випадковий і має певні закономірності. До цього корпусу святих входять лише ті з них, за котрими закріпилась у церковній літературі, апокрифах чи народних віруваннях репутація покровителів та захисників від бісівської сили чи зумовлених нею хвороб і небезпек, тобто по- кровителів і захисників самої людини, її життя, а не котроїсь зі сфер людської діяльності41. Давньоруські композиції «Сім отроків ефеських» з образами святих у центрі мають давні аналоги у візантійському мистецтві, час створення яких сягає ХІ–ХІІ століть. Цікаво, що композицію багатьох візантійських обере- гів, класичного типу цього сюжету, центрує образ уславленого демоноборця св. Сісінія — одного з сорока мучеників (свято 22 березня), який входив до сонму найшанованіших у ві- зантійському світі демоноборців42. На Русі в центральній частині композиції «Сім отроків ефеських» найчастіше зустрі- чається зображення Ісуса Христа (в образі Спаса-Еммануїла), Богоматері, св. Миколи, архангела Михаїла. До того ж, починаючи з ХІV ст., у композиціях даного сюжету зо- браження Миколи впевнено витісняють усі інші, навіть образи Спаса-Еммануїла43. Та- кий своєрідний підхід до вибору центруючих зображень можна пояснити, враховуючи ши- роковідому демоноборчу функцію святителя та зв’язок його образу з мотивом сну (сну- обмирання), бажанням підсилити захисну силу іконки-оберега. Демоноборчий аспект служін- ня святителя відображений у тексті акафісту святителя, в якому мовиться: «шолом і зброя непереможне на диявола», «звільнення від на- пастей бісівських»44. 3838 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2008 На кам’яній іконці кінця ХІІ ст., знайде- ній під час розкопок на Княжій горі, виріза- не парне зображення св. Миколи і св. Сісінія. Поєднання обох святих-демоноборців в одній композиції переконливо свідчить про знання і розуміння давньоруськими майстрами ідей- ного змісту візантійських аналогів. Проте своє першочергове завдання давні художники вбачали не в досконалому відтворенні візан- тійського взірця, а в донесенні глибокої ідеї іконки-оберега у формах та образах, близьких і зрозумілих давнім русичам. Сутнісне розуміння києво-руськими ху- дожниками християнського мистецтва, де са- кральне зображення не обмежується об’єктив- ним змістом, а є вираженням глибинного внутрішнього змісту, підтверджується ком- позицією надзвичайно рідкісної в тематично- іконографічному плані кам’яної іконки ХІV ст., де св. Микола зображений зі старозавітними царями Давидом і Соломоном45. Поєднання цих трьох образів у композиції однієї пам’ятки є винятковим і має, на нашу думку, глибокий зміст. Між образами старозавітних царів і святителем існують паралелі, аналогії, котрі пов’язують їх і конкретизують характеристи- ку особистості святителя Миколи. У перекла- ді ім’я св. Миколи означає «переможець», а в акафісті святителя мовиться: «Яке ім’я твоє, таке й життя». В агіографії, у текстах акафісту, апокрифах, духовних піснях і народних пере- казах наголошується місія святого як захисни- ка християн від поганців — це «вірний оборо- нець», «великий заступник вірних». У цьому контексті перемога Давида над Голіафом як уособлення перемоги Божого народу над вар- варами видається цілком природною паралел- лю до переможних діянь і боротьби св. Мико- ли з язичниками, що знайшли відображення в житійній літературі святителя. Ще суттєвіше образ святителя пов’язаний із біблійним царем Соломоном. Широковідомими є легенди про владу царя Соломона над демонами, яких він підкорював силою своєї мудрості, примушу- ючи діяти за своєю волею. Відомості про ди- вовижну владу Соломона над демонами міс- тяться в текстах відомої пам’ятки візантійської магічної літератури — «Заповіт Соломона»46. За свідченнями агіографічних текстів, жит- тя св. Миколи — це безперервний шлях бо- ротьби і перемог над бісами, як і старозавіт- ного царя Соломона. Проте він мав над ними таку величезну владу не завдяки «премудрос- ті» — особливим втаємниченим знанням, як у Соломона, а завдяки постійним молитвам та вірі в Ісуса Христа. Ще одна паралель — уславлена богонат- хненна мудрість св. Миколи і премудрість Со- ломона. До того ж Соломон і св. Микола обоє були будівничими храмів. І, насамкінець, ще один дуже важливий аспект служіння св. Ми- коли, який пов’язує його образ з образом царя Соломона, — це вищезазначений мотив сну і сновидінь. Очевидно, що сюжетна основа, іконографія та ідейний зміст розглянутих пам‘яток мають виразні літературні та молитовно-літургійні витоки. Внутрішня сутність духовних по- нять і явищ осмислювалась і розкривалась у богословських працях; принцип, за котрим належить «в матеріальному тілі носити нема- теріальне», постійно наголошувався у текстах Святого Письма, проповідях і молитвах, а у творах сакрального мистецтва акцентувався знову своєрідним, надзвичайно виразним спо- собом. Глибокий зміст і значення таких мис- тецьких пам‘яток полягає у тому, що в них у ві- зуальних образах відображено емоційний світ, моральні засади й особливості світосприйнят- тя наших предків. Сакральний символізм образу св. Миколи у пам’ятках дрібної пластики виявляється на- багато виразніше, ніж у малярстві, оскільки під час їх виготовлення у кожному окремому творі враховувалися індивідуальні побажання замовника47. Серед замовників нагрудних іко- нок були духовні особи, давньоруська знать, князівські дружинники та простий посадський люд. Це зумовило внесення певних коректив у канонічні іконографічні схеми48 і дає унікальну можливість віднайти ключ до осягнення ха- рактеру загальнохристиянського пошанування 3939 Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали великого чудотворця. Водночас у пам‘ятках дрібної пластики знайшли відображення іко- нографія та образність ікон святителя ХІ — початку ХV ст., більшість з яких не дійшла до нашого часу. Дослідник В. Пуцко припускає, що «кам‘яні іконки можуть слугувати джере- лом для реконструкції» втрачених ланок в іс- торії ікономалярства49. Аналіз великого комплексу пам‘яток із зо- браженням св. Миколи свідчить, що поетична образність візантійського мистецтва у процесі адаптації імпортованих оригіналів засвоюва- лась і переосмислювалась митцями Київської Русі на основі давньої слов’янської культури. Саме привнесення національних рис у тракту- вання класичної іконографії сюжетів і компо- зиційне вирішення творів визначило художню своєрідність досліджуваних творів. Сакральне мистецтво Київської Русі розвивалося в межах візантійсько-християнського церковного кано- ну, проте давньоруські митці були схильні до художніх імпровізацій та самобутніх творчих проявів. Намагаючись задовольнити естетичні уподобання й духовні запити своїх замовників, вони ретельно відбирали зі скарбниці культурно- мистецьких надбань Візантії та інших країн те, що найбільше імпонувало смакам та етичним поглядам русичів. При цьому давньоруські ху- дожники залишалися далекими від сліпого ко- піювання імпортованих зразків чи їх окремих мотивів, завжди тяжіючи у своїй творчості до тематико-іконографічних інтерпретацій та вті- лення у мистецтві глибоких ідейних програм. 1 Жишкович В. Давньоукраїнська рельєфна ікона Х–ХІV століть // Записки НТШ. — Т. ССХХХVІ. Праці комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Л., 1998. — С. 7. 2 Kalavrezou-Maxeiner I. Byzantine Icons is Steatite (Byzantine Vindobonensia XV) — Wien, 1985. — P. 105–107. — Pl. 9–11. — Cat. 13, 14. 3 Николаева Т. Древнерусская мелкая пластика из камня ХІ–ХV вв. // Свод археологических ис- точников. — М., 1983. — Вып. Е 1-60. — С. 5; Писарская Л. Памятники византийского искусства V — ХV веков в Государственной Оружейной па- лате. — Ленинград; М., 1970. — С. 21. — Кат. 31 (ХХХІ); «Государственная Оружейная палата Московского Кремля». — Альбом. — М., 1958. — Рис. 131. 4 Писарская Л. Памятники византийского искусства V–ХV веков в Государственной Оружейной пала- те. — Рис. 3. 5 Kоvalеnko V. A New Byzantine Cup from Chernihiv // Acts XVIIIth International Congress of Byzantine Studies. Selected Papers. — Moscow, 1991. — She- perd stown, 1996. — Vol. 3. Art History, Architec ture, Music. — P. 133–144. 6 Жишкович В. Давньоукраїнська рельєфна іко- на… — С. 7. 7 Пуцко В. Візантійське художнє ремесло і Ки- ївська Русь // Записки НТШ. — Л., 1998. — Т. ССХХVІІ. Праці секції мистецтвознавства. — С. 15–43. 8 Николаева Т. Древнерусская мелкая пластика из камня. –1983. — С. 5. 9 Жишкович В. Давньоукраїнська рельєфна іко- на… — С. 7. 10 Николаева Т. Древнерусская мелкая пластика… — С. 6. 11 Рибаков Б. Ремесло Древней Руси. — М., 1948. — С. 270–274, 424, 425. 12 Греков Б. Киевская Русь. — М., 2004. — С. 459. 13 Жишкович В. Давньоукраїнська рельєфна іко- на… — С. 7. 14 Николаева Т. Древнерусская мелкая пластика. — С. 24. 15 Там само. — C. 23. 16 Жишкович В. Давньоукраїнська рельєфна іко- на… — С. 14 17 Там само. — С. 23 18 Веселовский А. Разыскания в области русских духовных стихов. Приложение к т. ХХХVII // За- писки Имп. Академии наук. — 1881. — № 3. 19 Николаева Т. Древнерусская мелкая пластика… — С. 38 20 Пуцко В. Русские иконы святителя Николая по данным мелкой каменной пластики ХIII — ХV ве- ков // Почитание святителя Николая Чудотворца и его отражение в фольклоре, письменности и искус- стве. — М., 2007. — С. 122. 21 [Зібрання Б. и В. Ханенків.] Древности Придне- провья. — К., 1907. — Вып. 6. — С. 44, табл. ХХХVІІІ, № 1325; Николаева Т. Древнерусская мелкая пластика. — С. 25, 61, Табл. 12 (8), № 52. 22 Николаева Т. Древнерусская мелкая пластика… — С. 39. 23 Антонова В. Московская икона нач. ХIV в. из Киева и «Повесть о Николе Зарайском» // Труды отдела древнерусской литературы (Пушкинский Дом) Института русской литературы АН СССР.– XIII. — М., Л., 1957. — С. 375–392; Альбом до- стопримечательностей. — С. 19. 4040 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2008 24 Порфиридов Н. Древнерусская мелкая каменная пластика и ее сюжеты // Советская археология. — М., 1972 — № 3. — С. 200–209; Николаєва Т. Древнерусская мелкая пластика… — Каталог № 233 — Табл. 41, 3. 25 Николаева Т. Произведения мелкой пластики ХІІІ–ХVІІ веков в собрании Загорского музея. Каталог. — Загорск, 1960. — С. 28–30. 26 Жолтовський П. Художній метал. Історичний на- рис. — К., 1972. — С. 38–39. 27 Станчак Я. Збірка енколпіонів з фондів Львів- ського історичного музею // Львівський історичний музей: Наукові записки. Вип. 1. — Л., 1993. — С. 87–94. 28 Там само. — С. 90 29 Weitzmann Kurt, Chatzidakis Manolis, Miatev Krsto and Radojcic Svetozar. A treasury of icons. From the Sinai peninsula, Greece, Bulgaria and Yugoslaia. — New York, 1966. — S. XII. — P. 13. 30 Колпакова Г. Искусство Византии. В 2 т. — СПб., 2005. — Т. І. — С. 359. 31 Охріменко Г., Кубицька Н., Остапюк О., Стем- ковський В. Давньоруські енколпіони у збірках во- линських музеїв // Історія релігії в Україні: Праці ХІІІ Міжнародної наукової конференції. — Л., 2003. — Кн. ІІ. — С. 656–662; Охріменко Г., Остапюк О., Стемковський В. Волинські знахід- ки давньоруських енколпіонів // Волинська ікона: дослідження та реставрація: Праці Х Міжнародної наукової конференції. — Луцьк, 2003. — С. 114– 116; Станчак Я. Збірка енколпіонів з фондів Львів- ського історичного музею // Львівський історичний музей: Наукові записки. — Вип. І. — Л., 1993. — С. 87–95. 32 Рыбаков Б. Прикладное искусство и скульптура // История культуры Древней Руси. — М.; Ленин- град, 1961. — Т. 2. — С. 449, 450, рис. 227, (2, 3); Николаева Т. Древнерусская мелкая пласти- ка… — С. 26, 64, 65, табл. 15 (1, 2), № 71, 72; Рындина А. Древнерусская мелкая пластика. Нов- город и Центральная Русь ХIV — XV вв. — М., 1978. — С. 66, 67, рис. 59, 60 на с. 166. Пекар- ская Л., Пуцко В. Византийская мелкая пластика из археологических находок на Украине // Южная Русь и Византия. — К. 1991. — С. 24–27. 33 Жишкович В. Давньоукраїнська рельєфна іко- на… — С. 7–23. 34 Жишкович В. Пластика Русі-України Х — першої половини ХІV століть. — Л., 1999. — С. 16. 35 Николаєва Т. Древнерусская мелкая пластика… — С. 31. 36 Порфиридов Н. О некоторых вопросах истории прикладного искусства древнего Новгорода // Культура и искусство Древней Руси. Сборник ста- тей в честь профессора М. К. Каргера. — Ленин- град, 1967. — С. 97. 37 Рындина А. Суздальский змеевик // Древнерус- ское искусство. Художественная культура домон- гольской Руси. — М., 1972. — С.217–234. 38 Высоцкий Н. О некоторых новых типах русских оберегов и об одном татарском амулете // Известия Общества археологии, истории и этнографии. — Казань, 1909. — Т. ХХV. — Вып. 6. — С.164. 39 Милеев Д. Раскопки Десятинной церкви // Обзор археологической комиссии за 1911 год. — СПб., 1914. — С. 61, рис. 106; зазначені фрагменти част- ково досліджені у кн.: Каргер М. Древний Киев: Очерки по истории материальной культуры древне- русского города. В 2 т. — М.; Ленинград, 1958. — Т. 1. — С. 163–164; 172–176; 201–206. 40 Рыбаков Б. Прикладное искусство Киевской Руси ІХ–ХІ и южнорусских княжеств ХІІ–ХІІІ веков // История русского искусства. В 12 т. — М., 1953. — Т. І. — С. 286. 41 Порфиридов Н. Древнерусская мелкая каменная пластика и ее сюжеты // Советская археология. — М., 1972. — № 3. — С. 200–209. 42 Рындина А. Древнерусская мелкая пластика, Нов- город и центральная Русь ХІV — ХV века. — М., 1978 — С. 172. 43 Толстой М. Святыни и древности Великого Нов- города. — М., 1862. — С. 157–158; Николаева Т. Икона-складень 1412 г. мастера Лукиана // Советская археология. — М., 1968. — №1. — С.89–102. 44 Непознати писац. Канон светом Николи Мирликиjском // СРБЬАК. Службе, канони, ака- тисти. — Београд, 1970. — Кнь. 3. — С.424; Рындина А. Древнерусская мелкая пластика… — 1978. — С. 22. 45 Рындина А. Древнерусская мелкая пластика…– 1978. — Табл. 54; Ключевский В. Древнерусские жития святых как исторический источник. — М., 1871. — С. 453–459. 46 Истрин В. Греческие списки Завещания Соломо- на. — О., 1898. 47 Пекарская Л., Пуцко В. Византийская мелкая плас- тика из археологических находок на Украине // Юж- ная Русь и Византия. — К., 1991. — С. 24–27. 48 Жишкович В. Давньоукраїнська рельєфна іко- на… — С. 7–8. 49 Пуцко В. Русские иконы святителя Николая… — С. 125. An author analyzed works which represent image of saint Nickolas Mirlikiyskyi in the fine plastic art of Kyiv Russ. The author examined of features of adaptation of Byzantine models in the Old Russian art.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20227
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:12:28Z
publishDate	2008
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Бурковська, Л. 2011-05-23T21:14:46Z 2011-05-23T21:14:46Z 2008 Особливості іконографічної традиції зображень Св. Миколи Мірлікійського у дрібній пластиці Київської Русі / Л. Бурковська // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 3. — С. 31-40. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20227 An author analyzed works which represent image of saint Nickolas Mirlikiyskyi in the fine plastic art of Kyiv Russ. The author examined of features of adaptation of Byzantine models in the Old Russian art. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Розвідки і матеріали Особливості іконографічної традиції зображень Св. Миколи Мірлікійського у дрібній пластиці Київської Русі Peculiarities of Iconographic Tradition of Saint Nickolas Mirlikiysky’s Depiction in Fine Plastics of Kyiv Rus Article published earlier
spellingShingle	Особливості іконографічної традиції зображень Св. Миколи Мірлікійського у дрібній пластиці Київської Русі Бурковська, Л. Розвідки і матеріали
title	Особливості іконографічної традиції зображень Св. Миколи Мірлікійського у дрібній пластиці Київської Русі
title_alt	Peculiarities of Iconographic Tradition of Saint Nickolas Mirlikiysky’s Depiction in Fine Plastics of Kyiv Rus
title_full	Особливості іконографічної традиції зображень Св. Миколи Мірлікійського у дрібній пластиці Київської Русі
title_fullStr	Особливості іконографічної традиції зображень Св. Миколи Мірлікійського у дрібній пластиці Київської Русі
title_full_unstemmed	Особливості іконографічної традиції зображень Св. Миколи Мірлікійського у дрібній пластиці Київської Русі
title_short	Особливості іконографічної традиції зображень Св. Миколи Мірлікійського у дрібній пластиці Київської Русі
title_sort	особливості іконографічної традиції зображень св. миколи мірлікійського у дрібній пластиці київської русі
topic	Розвідки і матеріали
topic_facet	Розвідки і матеріали
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20227
work_keys_str_mv	AT burkovsʹkal osoblivostííkonografíčnoítradicíízobraženʹsvmikolimírlíkíisʹkogoudríbníiplasticíkiívsʹkoírusí AT burkovsʹkal peculiaritiesoficonographictraditionofsaintnickolasmirlikiyskysdepictioninfineplasticsofkyivrus

Особливості іконографічної традиції зображень Св. Миколи Мірлікійського у дрібній пластиці Київської Русі

Institution

Ähnliche Einträge