Материнство за ґратами як благословення і прокляття: жіночий досвід ГУЛАГу
У статті розглянуто важливий аспект повсякденного життя українок-політв’язнів у таборах і в’язницях ГУЛАГу в 1940–1950-х роках – досвід материнства в неволі. На основі аналізу особистих спогадів колишніх політв’язнів, а також офіційних документів ГУЛАГу та статистичних даних розкрито умови утримання...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202305 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Материнство за ґратами як благословення і прокляття: жіночий досвід ГУЛАГу / О. Кісь // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 2. — С. 32-43. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202305 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кісь, О. 2025-03-13T09:55:01Z 2017 Материнство за ґратами як благословення і прокляття: жіночий досвід ГУЛАГу / О. Кісь // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 2. — С. 32-43. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202305 343.261-055.26:343.819](47+57) У статті розглянуто важливий аспект повсякденного життя українок-політв’язнів у таборах і в’язницях ГУЛАГу в 1940–1950-х роках – досвід материнства в неволі. На основі аналізу особистих спогадів колишніх політв’язнів, а також офіційних документів ГУЛАГу та статистичних даних розкрито умови утримання вагітних жінок і матерів з немовлятами у в’язницях і таборах, показано суперечливість материнських почуттів та особливості зв’язку між матір’ю і дитиною. Висвітлено основні причини й наслідки народження дітей за колючим дротом, наголошено на значенні материнства як стимулу для виживання жінок у таборах. В статье рассмотрен важный аспект повседневной жизни политзаключенных украинок в ГУЛАГе в 1940–1950-х годах – опыт материнства в неволе. На основе анализа воспоминаний бывших политзаключенных, а также официальных документов ГУЛАГа и статистических данных раскрыты условия содержания беременных женщин и матерей с младенцами в тюрьмах и лагерях, показаны противоречивость материнских чувств и особенности связи между матерью и ребенком. Представлены основные причины и последствия рождения детей за колючей проволокой, подчеркнуто значение материнства как стимула для выживания женщин в лагерях. This article explores an important aspect of everyday life of Ukrainian women – political prisoners in the GULAG in the 1940s–1950s, namely – experiences of maternity while being imprisoned. On the basis of analyzing the personal testimonies of former female political prisoners as well as the official GULAG documents and statistical data, the authoress reveals the custodial conditions of pregnant women and mothers with babies in GULAG prisons and camps. The study also shows an ambivalent nature of female convicts’ maternal attitudes and special connections between mothers and their children. Underlying reasons and consequences of parity behind the barbed wire are examined as well. The authoress claims maternity to be an important stimulus for women’s survival in the GULAG. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії науки та соціального життя Материнство за ґратами як благословення і прокляття: жіночий досвід ГУЛАГу Maternity behind Bars as a Blessing and a Curse: Women’s Experiences in the GULAG Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Материнство за ґратами як благословення і прокляття: жіночий досвід ГУЛАГу |
| spellingShingle |
Материнство за ґратами як благословення і прокляття: жіночий досвід ГУЛАГу Кісь, О. З історії науки та соціального життя |
| title_short |
Материнство за ґратами як благословення і прокляття: жіночий досвід ГУЛАГу |
| title_full |
Материнство за ґратами як благословення і прокляття: жіночий досвід ГУЛАГу |
| title_fullStr |
Материнство за ґратами як благословення і прокляття: жіночий досвід ГУЛАГу |
| title_full_unstemmed |
Материнство за ґратами як благословення і прокляття: жіночий досвід ГУЛАГу |
| title_sort |
материнство за ґратами як благословення і прокляття: жіночий досвід гулагу |
| author |
Кісь, О. |
| author_facet |
Кісь, О. |
| topic |
З історії науки та соціального життя |
| topic_facet |
З історії науки та соціального життя |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Maternity behind Bars as a Blessing and a Curse: Women’s Experiences in the GULAG |
| description |
У статті розглянуто важливий аспект повсякденного життя українок-політв’язнів у таборах і в’язницях ГУЛАГу в 1940–1950-х роках – досвід материнства в неволі. На основі аналізу особистих спогадів колишніх політв’язнів, а також офіційних документів ГУЛАГу та статистичних даних розкрито умови утримання вагітних жінок і матерів з немовлятами у в’язницях і таборах, показано суперечливість материнських почуттів та особливості зв’язку між матір’ю і дитиною. Висвітлено основні причини й наслідки народження дітей за колючим дротом, наголошено на значенні материнства як стимулу для виживання жінок у таборах.
В статье рассмотрен важный аспект повседневной жизни политзаключенных украинок в ГУЛАГе в 1940–1950-х годах – опыт материнства в неволе. На основе анализа воспоминаний бывших политзаключенных, а также официальных документов ГУЛАГа и статистических данных раскрыты условия содержания беременных женщин и матерей с младенцами в тюрьмах и лагерях, показаны противоречивость материнских чувств и особенности связи между матерью и ребенком. Представлены основные причины и последствия рождения детей за колючей проволокой, подчеркнуто значение материнства как стимула для выживания женщин в лагерях.
This article explores an important aspect of everyday life of Ukrainian women – political prisoners in the GULAG in the 1940s–1950s, namely – experiences of maternity while being imprisoned. On the basis of analyzing the personal testimonies of former female political prisoners as well as the official GULAG documents and statistical data, the authoress reveals the custodial conditions of pregnant women and mothers with babies in GULAG prisons and camps. The study also shows an ambivalent nature of female convicts’ maternal attitudes and special connections between mothers and their children. Underlying reasons and consequences of parity behind the barbed wire are examined as well. The authoress claims maternity to be an important stimulus for women’s survival in the GULAG.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202305 |
| citation_txt |
Материнство за ґратами як благословення і прокляття: жіночий досвід ГУЛАГу / О. Кісь // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 2. — С. 32-43. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kísʹo materinstvozagratamiâkblagoslovennâíproklâttâžínočiidosvídgulagu AT kísʹo maternitybehindbarsasablessingandacursewomensexperiencesinthegulag |
| first_indexed |
2025-11-24T19:09:20Z |
| last_indexed |
2025-11-24T19:09:20Z |
| _version_ |
1850493660261515264 |
| fulltext |
32
МАТЕРИНСТВО ЗА ҐРАТАМИ
ЯК БЛАГОСЛОВЕННЯ І ПРОКЛЯТТЯ:
ЖІНОЧИЙ ДОСВІД ГУЛАГу
Оксана Кісь
УДК 343.261-055.26:343.819](47+57)
У статті розглянуто важливий аспект повсякденного життя українок-політв’язнів у таборах і в’язницях ГУЛАГу
в 1940–1950-х роках – досвід материнства в неволі. На основі аналізу особистих спогадів колишніх політв’язнів,
а також офіційних документів ГУЛАГу та статистичних даних розкрито умови утримання вагітних жінок і матерів
з немовлятами у в’язницях і таборах, показано суперечливість материнських почуттів та особливості зв’язку між
матір’ю і дитиною. Висвітлено основні причини й наслідки народження дітей за колючим дротом, наголошено на зна-
ченні материнства як стимулу для виживання жінок у таборах.
Ключові слова: українські жінки-політв’язні, ГУЛАГ, повсякденне життя, материнство, жіноча історія.
В статье рассмотрен важный аспект повседневной жизни политзаключенных украинок в ГУЛАГе в 1940–
1950-х годах – опыт материнства в неволе. На основе анализа воспоминаний бывших политзаключенных, а также
официальных документов ГУЛАГа и статистических данных раскрыты условия содержания беременных женщин и
матерей с младенцами в тюрьмах и лагерях, показаны противоречивость материнских чувств и особенности связи
между матерью и ребенком. Представлены основные причины и последствия рождения детей за колючей проволо-
кой, подчеркнуто значение материнства как стимула для выживания женщин в лагерях.
Ключевые слова: украинки-политзаключенные, ГУЛАГ, повседневность, материнство, женская история.
This article explores an important aspect of everyday life of Ukrainian women – political prisoners in the GULAG in the
1940s–1950s, namely – experiences of maternity while being imprisoned. On the basis of analyzing the personal testimonies
of former female political prisoners as well as the official GULAG documents and statistical data, the authoress reveals the
custodial conditions of pregnant women and mothers with babies in GULAG prisons and camps. The study also shows an
ambivalent nature of female convicts’ maternal attitudes and special connections between mothers and their children. Underlying
reasons and consequences of parity behind the barbed wire are examined as well. The authoress claims maternity to be an
important stimulus for women’s survival in the GULAG.
Keywords: Ukrainian women – political prisoners, GULAG, everyday life, maternity, women’s history.
Масові політичні репресії доби сталінізму
стали однією з найчорніших сторінок новіт-
ньої історії України: протягом 1930–1956 ро-
ків мільйони українців втратили життя та
здоров’я у в’язницях і таборах ГУЛАГу. Го-
ловне управління виправно-трудових таборів
було створене за особистим наказом Сталіна
1929 року і представляло собою систему тюрем
і концентраційних таборів, де в нелюдських
умовах утримували та нещадно експлуатува-
ли тих, кого вважали «ворогами» радянської
влади. Частка українців серед засуджених
була незмінно високою: у довоєнний час укра-
їнці становили близько 14 % усіх невільників
[13, c. 10–11], а на початку 1951 року вже ко-
жен п’ятий в’язень ГУЛАГу був українцем [14,
c. 3]. Водночас у роки Другої світової війни і
в повоєнний період стрімко змінився гендер-
ний баланс серед в’язнів: на 1 січня 1945 року
частка жінок серед усіх невільників радян-
ської репресивної системи сягала 30,6 % [7].
Однак досвід перебування в таборах десятків
тисяч українок-політв’язнів досі не став пред-
метом усебічного вивчення серед українських
учених. Попри наявність і доступність джерел,
що дозволяють досліджувати гендерні аспекти
повсякденного життя в неволі [18], вітчизня-
на історична наука не пропонує комплексних
ґрунтовних праць із цієї тематики. Навіть та-
кий гендернозабарвлений вимір невільниць-
кого досвіду, як материнство, залишається
недослідженим. Водночас праці іноземних до-
слідниць, присвячені специфічно жіночим ас-
пектам ув’язнення, спираються на доступніші
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
33
З історії науки та соціального життя
для вивчення письмові спогади, усні свідчення,
мемуари та листування переважно росіянок [9;
19; 20; 27; 32–36]. У цій статті проаналізовано
спогади українок-політв’язнів про їхній досвід
материнства в неволі. Зокрема, на тлі наявних
статистично-демографічних даних та офіційних
документів ГУЛАГу про кількість вагітних жі-
нок, матерів з немовлятами та становища дітей
засуджених жінок, розкрито особистий вимір
материнства в неволі – материнські почуття,
практики, цінності, причини та наслідки наро-
дження дітей за колючим дротом.
Деякі особливості утримання жінок у
ГУЛАГу. Режим утримання жінок і чолові-
ків не був однаковим протягом усього періоду
існування ГУЛАГу: уже від осені 1945 року
керівництво ГУЛАГу вживало заходів, щоб
«ув’язнених жінок повністю ізолювати від чо-
ловіків» [15, c. 266], але оскільки особи різної
статі перебували в спільних зонах, живучи в
окремих бараках, то в «Правилах внутрішньо-
го розпорядку для ув’язнених в таборах і коло-
ніях ГУЛАГ» (які набули чинності 16 травня
1954 р.) у переліку заборон було окремо зазна-
чено заборону «чоловікам відвідувати жіночі
бараки, а жінкам – чоловічі, за винятком осіб,
які виконують доручену адміністрацією робо-
ту» [15, c. 264]. Лише 1947 року було вжито
заходів для посилення ізоляції чоловіків і жі-
нок, унаслідок чого було створено окремі жіно-
чі підрозділи, а в змішаних таборах чоловічі та
жіночі зони утримання було чітко розмежова-
но [7]. Вочевидь, цього було недостатньо, бо
вже в травні 1949 року керівництво ГУЛАГу
констатувало: «...досі існує недостатня ізоля-
ція жінок від чоловіків» [15, c. 281], а у «Вка-
зівках МВС СРСР “Про порядок організації
нагляду за ув’язненими і заходи боротьби з
порушеннями табірного режиму у виправно-
трудових таборах і колоніях МВС”» від 13 лю-
того 1950 року керівникам підрозділів було
наказано «суворо стежити за недопущенням
зв’язків та спілкування поміж ув’язненими
чоловіками й жінками в житлових зонах і на
об’єктах робіт. Заборонити використання жі-
нок у табірній обслузі чоловічих підрозділів»
[15, c. 291]. Такі заходи мали свої цілком кон-
кретні причини, на які прямо вказано в «До-
відці Оргвідділу ГУЛАГ про недоліки в робо-
ті управлінь та відділів ГУЛАГ» від 9 березня
1951 року: «Унаслідок грубого порушення
вимоги МВС СРСР про ізоляцію засудже-
них жінок від чоловіків наявні численні факти
співмешкання. Із загального числа вагітних
засуджених жінок 90 % завагітніло в таборах
і 40 % у колоніях» [15, c. 301].
Зазначені заходи мали б знизити чисель-
ність вагітних і породіль у місцях позбавлення
волі, однак на практиці вони не вирішили про-
блеми. Число вагітних жінок серед ув’язнених,
особливо в повоєнні роки, відчутно зросла:
від 1 січня 1947 року до 1 січня 1949 їх частка
збільшилася з 1,55 % до 1,76 %, досягнувши
9 310 осіб [7]. Ситуація змінювалася в цілком
протилежному напрямку: на 1 січня 1948 року в
місцях позбавлення волі перебувало 10 217 жі-
нок з дітьми та 4 588 вагітних, а вже через
рік їх кількість становила відповідно 23 790 та
9 300 осіб і продовжувала стрімко зростати.
Таким чином, лише протягом 1947 року чис-
ло ув’язнених матерів збільшилося на 138 %,
а вагітних жінок – на 98 %. Загалом на 1 січня
1949 року частка матерів та вагітних становила
6,3 % від загальної кількості невільниць [25].
Автор доповідної записки, у якій представле-
но ці факти, вбачає головну причину такої си-
туації у великій кількості серед новоприбулих
ув’язнених жінок-матерів з малими дітьми та
вагітних. Ця тенденція продовжувала нарос-
тати, і вже на 1 січня 1952 року в таборах та ко-
лоніях ГУЛАГу перебувало 28 219 дітей, на-
роджених невільницями та ще 11 096 вагітних
жінок [14, c. 8]. Якщо в березні 1940 року в
системі ГУЛАГу діяло 90 дитбудинків, у яких
утримували 4 595 дітей невільниць [13, c. 15],
то на 1949 рік жінки з малими дітьми та вагіт-
ні розташовувалися вже у 234 спеціально об-
ладнаних приміщеннях (дитячих будинках) та,
рідше, в окремих секціях бараків [25].
Умови утримання вагітних жінок, породіль
та немовлят віком до 1,5–2 років регламен-
тувалися в розділі 4 «Інструкції із санітарної
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2017
34
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2017
служби тюрем НКВС СРСР», викладеної
в наказі наркома внутрішніх справ СРСР
№ 0457 від 23 жовтня 1940 року [8, c. 243–
245]. Згідно із цим документом, було встанов-
лено роздільне утримання матерів і дітей, але
при цьому мали б бути створені такі побутові
й санітарні умови, забезпечене належне харчу-
вання, потрібний медичний нагляд, які б спри-
яли здоров’ю та повноцінному розвитку малю-
ка. Інструкція передбачала не лише надання
відповідного одягу, ліжечок, постільної білиз-
ни, просторих і теплих приміщень, здійснення
регулярних гігієнічних процедур та годування
відповідною вікові їжею, але й іграшки та ре-
гулярні прогулянки. Більше того, цим доку-
ментом ув’язненим матерям, окрім можливості
кількаразового годування грудним молоком,
надавали можливість регулярного спілкуван-
ня з дітьми: «Ув’язнені матері виходять на про-
гулянку обов’язково на відкриті прогулянкові
подвір’я разом з дітьми двічі на добу. Прогу-
лянкові подвір’я повинні мати доступ сонця,
з травою і піском, обладнані лавками для си-
діння. Ув’язненим матерям з дітьми дозволено
сидіти, водити дітей за руку, бавитися з дітьми
в піску тощо» [8, c. 345]. На практиці, однак,
цих вимог практично ніде не дотримувалися:
жіночі спогади про досвід материнства в неволі
розкривають негуманне ставлення радянсько-
го режиму не лише до засуджених жінок, але й
до немовлят, які, з формальної точки зору, вва-
жалися вільними радянськими громадянами.
Вочевидь, вагітність, народження та ви-
годовування дитини в таборі не мали нічого
спільного з нормальними практиками ма-
теринства. Далеко не кожна вагітність була
бажаною і не кожна засуджена жінка, котра
(добровільно чи примусом) мала зв’язок із
чоловіком, готова була стати матір’ю і дати
життя дитині. «Кількість абортів, розумієть-
ся, була величезна. Вагітности спочатку на-
магалися позбутися: тягали важке, стрибали
з чогось, пили хіну, дістаючи її правдами і не-
правдами, робили аборти, вмирали, та якщо
не вдавалося нічого чи бракувало сміливости,
то признавалися. За місяць ішли у відпустку,
народжували в табірній лікарні, а тоді почи-
нався страдницький шлях матері-ув’язненої»
[30, c. 316–317, 356]. Характерно, що попри
заборону штучного переривання вагітності,
яка діяла в СРСР упродовж 1936–1955 ро-
ків, у жіночих спогадах натрапляємо на сюже-
ти про те, що в таборах їх таки (напівтаємно)
практикували. Загалом позиція керівництва
ГУЛАГу з приводу переривання вагітності у
невільниць була суперечливою і неоднознач-
ною: подекуди жінок примушували до аборту,
деінде адміністрація «закривала на це очі»,
але були табори де за здійснений аборт жін-
ку карали додатковим терміном ув’язнення [9,
c. 257; 20, c. 273]. З коротких згадок про такі
випадки нескладно дійти висновку про вели-
чезний ризик, на який наражали жінок такі
«процедури» за відсутності кваліфікованого
медперсоналу та неналежних умов: «Наряд-
чицю, кокетливу польку, примусили зробити
аборт <...> у табірній санчастині, де не було
гінеколога. А коли не могли спинити кровоте-
чу, її відвезли в сусідній чоловічий табір, де
була санчастина» [21, c. 55]. Вочевидь, невіль-
ниці ГУЛАГу були позбавлені також і репро-
дуктивних прав: рішення щодо збереження
чи переривання вагітності далеко не завжди
належало самій ув’язненій жінці, тоді як ке-
рівництво табору могло на власний розсуд або
покарати її за аборт, або примусити до нього.
Жінки з дітьми у в’язницях і на етапі. Чи
не найтрагічніше складалася доля жінок, яких
арештували в стані вагітності чи з немовлям на
руках. На час слідства в радянських в’язницях
таких жінок утримували в загальних камерах
разом з дітьми, а їхній в’язничний пайок мало
чим відрізнявся від решти арештанток. Ані
спеціального харчування, ані жодних речей,
необхідних для догляду за немовлятами, мате-
рям у в’язницях не надавали.
Текля Бекар, яка народила сина в ув’язненні
під час слідства, пригадувала: «В камері було
9 таких “щасливиць”, як я – молодих матерів,
які родили. Ці подруги по камері почали мені
допомагати, чим могли <...> Я зняла з себе
сорочку і єдину блузочку, порвала їх на пе-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
35
З історії науки та соціального життя
ленки <...> Одна з камерних подруг дала мені
сорочку, інша – суконку. Найгірше було те,
що на мене, жінку після родів, і немовля, яке
треба було купати, видавали на добу один літр
води <...> І так я промучилася зі своїм синоч-
ком у камері 20 днів <...> На суді я була з ди-
тиною на руках» [31, c. 267–269]. Щоправда,
у слідчій тюрмі умови зазвичай були гіршими.
Подібне пережила й Анна Гошко-Кіт: «Вже
минуло п’ять місяців, як я з дитиною в тюр-
мі. Ріс мій синочок без свіжого повітря, сонця,
молока. Пелюшки з роздертої надвоє сорочки
сушу на своєму тілі. Дитину мию над “пара-
шею”, жінки поливають водою. До сну навіть
не можна було заспівати дитині колискової.
Мені сказали: “Так как этот ребенок грудной,
ему паек не положен”. То ж Богданчик їв зі
мною все, що отримувала я: тюремну баланду,
зупу, борщ чи кашу» [6, c. 84].
У спогадах жінок-політв’язнів знаходимо
пронизливі, сповнені безсилого розпачу описи
нелюдських умов утримання і перевезення та-
ких жінок, через що життя і здоров’я малюків
виявлялися під загрозою. Згадуючи про етап,
жінки чи не дослівно повторюють ті самі обста-
вини пережитого: їх тривалий час (від кількох
днів до кількох тижнів) везли разом з немовля-
тами в товарних вагонах без жодних санітарних
умов, невільниці потерпали від спраги та голоду,
мусили зносити холод (взимку) та спеку й заду-
ху (влітку), годуючи маля грудним молоком чи
примітивними харчем (розмоченим у воді хлі-
бом або сухарем), висушуючи мокрі пелюшки
на власному тілі [22, c. 175, 179].
Інколи пологи відбувалися безпосередньо
у вагоні, і жінкам доводилося самотужки, без
жодної медичної допомоги, дбати про поро-
діллю й новонароджене дитя [10, c. 30–31].
Єфросинія Керсновська, наприклад, допо-
магала приймати пологи в потязі, яким жінок
доправляли по етапу [8, c. 428]. Іншу жінку –
Наталю Запорожець – відправили на етап на
восьмому місяці вагітності: після тривалого
переїзду в товарному вагоні і в кузові ванта-
жівки її дитина з’явилася на світ мертвою [11,
c. 537–538].
Парадоксальним чином, жінки, які мали
немовлят ще в слідчих тюрмах (до винесен-
ня вироку), згадують водночас і про жахливі
умови утримання матерів та дітей у в’язницях,
і про свою тодішню неготовність віддати влас-
них немовлят на виховання. Наталія Костенко
(1922 р. н.) розповідала, що через сильні ма-
теринські почуття двічі відмовилася передати
новонародженого сина його батькові (який уже
на той час мав іншу сім’ю) та вільнонайманій
медсестрі-польці, яка готова була всиновити
хлопчика. Про своє рішення вона пошкодува-
ла вже на етапі, коли її з восьмимісячним ма-
люком та іншими жінками кілька тижнів везли
в Мордовію в товарному вагоні, практично без
води та їжі: «Спекотно, задуха. Діти почали
хворіти, понос. Пеленки, шматочки – їх не те
що випрати, а замити немає чим» [29, c. 405].
«Мамки» в таборах: амбівалентність
почуттів і практик. Дослідники відзначають
неоднозначний характер материнства в умо-
вах ув’язнення, зокрема в ГУЛАГу. Любов
Максимова, аналізуючи жіночий досвід ма-
теринства в таборах, виділяє принаймні п’ять
основних причин, через які жінки (навмисно
чи мимоволі) вагітніли й народжували за ко-
лючим дротом [20, c. 271–272]:
1) для послаблення табірного режиму (як-
от: полегшені роботи, покращене харчування,
кращі умови проживання тощо);
2) заради створення повноцінної сім’ї з
батьком дитини після звільнення;
3) через потребу в реалізації материнства
як жіночої ролі, щоб подолати самотність;
4) унаслідок вимушеної проституції (за
їжу) за відсутності засобів контрацепції;
5) унаслідок сексуального насильства
(зґвалтування).
Спираючись на спогади українських не-
вільниць, можна дійти висновку, що кожна з
цих причин – більшою чи меншою мірою –
відобразилася й у табірному досвіді українок.
Жінки, яким довелося особисто досвідчити
материнство в таборах, розповідають про пе-
режите порівняно стисло і стримано, з огляду
на травматичність такого досвіду. Інші, чиї
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2017
36
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2017
діти залишилися на волі під опікою родичів,
часом діляться своїми почуттями, описуючи
тугу за дитиною, хвилювання за її долю тощо.
Проте інколи жінки, чиї діти зростали без
їхньої опіки, обходять мовчанкою тему мате-
ринства: до прикладу, багаторічна ув’язнена
ГУЛАГу Оксана Мешко, яку біографи про-
мовисто назвали «козацька мати» [22, c. 116–
118], у своїх доволі розлогих мемуарах і сло-
вом не прохопилася про материнські почуття
й переживання [21, c. 29–87]. Натомість не-
вільниці, яким через певні обставини довело-
ся зіткнутися із цим явищем у таборах, у своїх
спогадах багато й деталізовано розповідають
і про умови утримання й догляду за дітьми,
і про регламенти спілкування матерів з не-
мовлятами, і про подальшу долю цих жінок та
їхніх дітей [3, c. 281–295; 4, c. 479–484]. Зо-
крема, Надія Суровцева, багаторічна невіль-
ниця ГУЛАГу, у своїх спогадах чимало ува-
ги присвятила роздумам над материнством у
неволі. «Який контингент попадав у “мамки”?
Неоднорідний. Там були молоді дівчатка-
битовички, котрі <...> вагітніли, народжували,
попадали на легку працю, вигодовували дити-
ну й народжували знов. Це був також метод
легше прожити. Народжували й старші жін-
ки – селянки, інтелігентки літ під п’ятдесят.
Цих томила спрага материнства. Вони забува-
ли про батьків і самовіддано присвячували все
життя, всю любов своєму останньому дитя-
ті <...> Їх було досить багато, цих запізнілих
матерів, і дивитися на них було боляче. Вони
були подібні скоріше до вдів, але чоловіки їхні
були випадкові і здебільшого, так би мовити,
не кращі <...> Материнство давало певне
полегшення в роботі, тому на це часом йшли
навіть навмисне, і як показала амністія мате-
рям, розрахунок виявився правильним. Все ж
багато жінок не зважувалися на цей тернистий
шлях» [30, c. 317–317, 357].
Слід розуміти, що материнство в неволі за-
лишалося майже виключно жіночою пробле-
мою, адже дослідники та очевидці сходяться
на тому, що чоловіки зазвичай повністю ігнору-
вали факт свого батьківства і лише в рідкісних
випадках турбувалися про жінок та нащадків:
«Батьки дуже рідко допомагали матерям своїх
дітей. Мабуть, із сотні лише два-три чоловіки
признавали своїх бідних, обездолених дітей»
[26, c. 78]. Оскільки в’язнів постійно перево-
дили з табору в табір, у жінок практично не
було шансів знову побачити батька дитини піс-
ля пологів під час ув’язнення [20, c. 275].
Дослідники зауважують, що вагітність із
розрахунку на полегшений режим практикува-
ли насамперед і здебільшого жінки, ув’язнені
за кримінальні злочини та / або на незнач-
ний термін [9, c. 257]. 28 серпня 1950 року
Президія Верховної Ради СРСР ухвалила
указ, згідно з яким, належало звільнити від
покарання засуджених вагітних жінок та жі-
нок, що мають малих дітей, у результаті чого
наприкінці квітня 1951 року було звільнено
100 % жінок згаданих категорій та 98 % тих,
які мали дітей поза межами табору чи колонії
[7]. Однак цей документ не поширювався на
жінок, засуджених за політичними статтями,
тож становище більшості ув’язнених українок-
матерів не змінилося.
Коли йдеться про політв’язнів, то найві-
рогіднішою причиною вагітності (окрім зґвал-
тування), ставав свідомий вибір жінки – її
готовність і прагнення народити дитину за
будь-яку ціну. Хава Волович, до прикладу,
у своїх спогадах визнає, що саме невимовне
почуття самотності і потреба любити спону-
кала її наважитися на народження дитини в
ув’язненні: «Прекрасна і страшна штука –
інстинкт дітонародження. Прекрасна, коли
всі умови створено для приходу на світ нової
людини, і жахлива, коли ще до свого наро-
дження вона приречена на муки. Але люди з
потьмареним розумом не дуже замислювались
над долею своїх нащадків. Просто до безум-
ства, до биття голову об стіну, до смерті хоті-
лося любові, ніжності, ласки. І хотілося дити-
ни – істоти рідної і близької, за яку не шкода
було б віддати життя. Я трималася порівняно
довго. Але такою потрібною, такою бажаною
була рідна рука, щоб можна було хоч трохи
на неї спертися у цій багаторічній самотності,
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
37
З історії науки та соціального життя
гнобленні та приниженні, на яку людина була
приречена. Таких рук було простягнуто чима-
ло, з них я обрала не найкращу. А результатом
була схожа на ангела, з золотими кучериками
дівчинка...» [4, c. 479]. Інша ув’язнена, Тама-
ра Петкевич, у таборі працювала санітаркою:
за 4 роки до звільнення вона щиро закохалася
у вільнонайманого одруженого лікаря, зава-
гітніла і мріяла про майбутню родину, та цим
мріям не судилося здійснитися – лікар забрав
сина у свою сім’ю, а невільницю покинув [24,
c. 258]. Дослідники зазначають, що «мате-
ринство давало жінкам – вже самою позірною
можливістю вибору – певну ілюзію контролю
над своїм життям. Воно тимчасово позбавляло
від самот ності і дарувало ще одну ілюзію –
вільного сімейного життя» [33, c. 478].
Для деяких жінок народження дитини ста-
ло способом протидії дегуманізуючому режи-
мові ГУЛАГу – залишатися жінкою, усупе-
реч обставинам. «Посилаючи жінок у табір, їх
прирікали на самотність. Однак природа брала
своє і, незважаючи на тяжку кару, незважаю-
чи на те пекло, фізичне і моральне, що чекало
на жінку-матір, дітей ставало дедалі більше й
більше, і держава мусила брати на себе турботу
про цих несподіваних вихованців <...> їх одби-
рали і селили в дитмістечку» [30, c. 316–317].
Дитбудинок: умови утримання, догляд,
лікування немовлят і доступ до них. Дітей,
що народилися в неволі чи потрапили туди не-
мовлятами разом зі своїми засудженими ма-
терями, вилучали і утримували їх окремо від
жінок у державних інституціях при таборах
(дитбудинку, яслях, дитмістечку, дитячому
бараку, притулку тощо). Породіль у таборах
утримували окремо від решти невільниць у так
званих «бараках мамок». Ганна Позняк описує
режим утримання матерів та їхнє спілкування
з немовлятами в одному з таборів ГУЛАГу:
«Я побачила жахливу картину. Тут були мате-
рі, що тільки народили дітей. Родильний дім і
так званий діточий приют були за зоною тільки
через колючі дроти. Діти вважалися вільними
громадянами Радянського Союзу, а їхні матері
“політичними злочинцями”. Конвой водив ма-
терів за зону щотригодини, кормити малень-
ких діток, і так цілодобово. Приходять мамки
в барак, кип’ятять воду, добавляють трошки
цукру, який їм давали, і п’ють, щоб прибуло
молоко, бо через три години знову треба йти.
Хто масажує груди, хто зціджує молоко, яке
дитина не виссала <...> Вони навіть не роз-
дягалися, щоб скорше вспіти та побути довше
з дитиною. В котрої матері пропадало молоко
і вона не кормила, то її зразу відправляли на
той лагпункт, звідки вона прибула, а то були в
більшості лісоповальні табори» [26, c. 77].
У таборах ставлення до дітей було особливе:
їх сприймали як спогад про минуле, як надію
на майбутнє, вони були об’єктом загальної лю-
бові. У численних жіночих спогадах містяться
сюжети про жертовне, на рівні з фанатизмом,
ставлення до дітей не лише їхніх матерів, але й
винятково турботливе та ніжне ставлення ін-
ших жінок [33, c. 470].
Чи не кожна матір прагнула потрапити на
роботу в дитбудинок, щоб бути ближче до
своєї дитини і мати змогу дбати про неї. Окрім
іншого, умови праці тут, попри значне емоцій-
не напруження й відповідальність, були значно
кращими, ніж на загальних роботах: у закри-
тому приміщенні, без надривних фізичних на-
вантажень, з доступом до їжі тощо. Наталія
Костенко розповідала, як вона старалася сум-
лінно виконувати всю роботу, навіть замість
вільнонайманих працівників, коли її взяли на
працю до дитячої кухні: «Це було дуже добре
місце ще й тому, що при кухні була відгоро-
джена кабінка, і мене з бараку перевели туди
жити. І спокійніше, і чистіше, і, головне, дити-
на повсякчас в мене на очах» [29, c. 407].
Проте далеко не кожна мати-невільниця,
яка опинялася в ролі няні при дитбудинку, од-
наково турботливо ставилася до всіх знедо-
лених дітей. Недбалість, бездушність на межі
із жорстокістю у ставленні до чужих дітей
(на відміну від власних малюків, яких ці няні
наділяли турботою і любов’ю), у поєднанні з
байдужістю керівництва та критичним браком
ресурсів (ліків, повноцінного харчування), на
думку Хави Волович, призводили до високого
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2017
38
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2017
рівня захворюваності й смертності малюків у
таких установах, які жінка відверто називає
«домами смерті немовлят» [4, c. 481]. Авторка
всесвітньовідомих мемуарів про ГУЛАГ Євге-
нія Гінзбург, яка під час ув’язнення доволі дов-
го працювала нянею в такому закладі для дітей
невільниць, дає йому дуже чітку характерис-
тику: «Диткомбінат – це також зона. З вах-
тою, воротами, з бараками і колючим дротом»
[5, c. 272]. Тож не дивно, що ці діти своїм ви-
глядом, рівнем розвитку й поведінкою аж ніяк
не «вписувалися» в пропагандистську картин-
ку «щасливого радянського дитинства»: «Не-
щасні, небажані діти невільників, бліді, кволі,
зі сумними оченятами, навіть плач у них був,
як скигління безпомічного, маленького, по-
морщеного сотворіння. Тих дітей, привезених
з усіх таборів Союзу, віком до двох років було
коло 200. Опісля тих, хто зістався живий, че-
кала доля іншого “приюту”» [6, c. 99]. Євгенія
Гінзбург докладно змалювала недостатній рі-
вень розвитку й агресивну поведінку вихован-
ців «диткомбінату» та пояснює причини: «По
бараку снували, шкандибали, з вереском, ре-
готом і заливаючись сльозами душ тридцять
дітлахів <...> Кожне відстоювало своє місце
під колимським сонцем у невпинній боротьбі
з іншими. Вони нещадно лупцювале одне од-
ного по голові, чіплялись одне одному у во-
лосся, кусалися <...> Ні, гріх було б сказати,
щоб їх морили голодом. Годували ситно і, за
моїми тогочасними уявленнями, здається, на-
віть смачно <...> Вони ще не говорять. Лише
деякі 4-річні вимовляли окремі незв’язні слова.
Переважали нерозбірливі крики, міміка, бій-
ки <...> В немовлячій групі вони ж весь час
просто лежать у своїх ліжечках. Ніхто їх на
руки не бере, хоч лусни від крику. Забороне-
но брати на руки, лише міняти мокрі пеленки.
В повзунковій групі вони всі скупчені в мане-
жах, повзають, лише пильнуй, щоб не повби-
вали одне одного чи око не вибрали <...> Дай
бог встигнути усіх нагодувати і на горщики по-
садити» [5, c. 272–273].
Доступні нині спогади невільниць про ста-
новище немовлят у таборах недвозначно за-
свідчують, що хоча умови їх утримання могли
відрізнятися на рівні матеріального забезпе-
чення (від зовсім неприйнятних до цілком за-
довільних), утім, брак материнської турботи та
живого спілкування вкрай негативно позна-
чався на психоемоційному розвитку малюків
та їх соціально-поведінкових навичках.
Спогади, документи та дослідження під-
тверджують: у більшості табірних закладів
для дітей невільниць рівень захворюваності
й смертності малюків були високими, фактич-
но більшість дітей, народжених у неволі, були
приречені на смерть уже в перший рік свого
життя [20, c. 275–277]. Це засвідчує висо-
ка статистика смертності дітей у дитбудин-
ках (яка, утім, мала тенденцію до зниження):
у 1947 році з кожної тисячі дітей загинуло 409,
у 1949-му – 200, у 1953-му – 46 дітей [14,
c. 14]. До того ж адміністрація таборів по-
стійно занижувала ці показники, приховуючи
реальну кількість загиблих малюків – інфор-
мація про це міститься у звітах прокурорських
перевірок [9, c. 260].
Спілкування матерів з їхніми дітьми було су-
воро регламентоване, обмежене в часі, залежа-
ло від низки чинників: віку дитини, типу утри-
мання немовлят (у межах табору в так званому
бараці для «мамок» чи в дитбудинку за межами
табору), від людяності адміністрації, від типу
робіт, що їх виконувала жінка, від її поведінки
(за порушення режиму матір могли покарати
обмеженням доступу до дитини). Ключовим
фактором, однак, залишався вік дитини: у біль-
шості випадків немовлята віком до 1 року вва-
жалися такими, що перебувають на грудному
харчуванні, що відповідно передбачало кілька-
разове відвідування матерями-годувальницями
своїх дітей (за умов збереження лактації). Анна
Гошко-Кіт, яка потрапила в табір з немовлям
на руках, згадувала: «У таборі нас роз’єднують
тому, що я “заключенная”, а дитина – вільна:
Богдана забирають у барак, де є ще дуже бага-
то малих дітей, а мене в барак для політичних
в’язнів <...> Нас розділяє “забор”, ключий дріт
і солдати з псами <...> Мені, як і іншим мамам,
дозволили о шостій рано і ввечері після роботи
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
39
З історії науки та соціального життя
приходити і годувати його. Дітей нам виносили
в коридор, ми не бачили, де вони сплять, нам не
вільно було туди заходити. Мати, у якої дити-
на до одного року, мала право годувати її два
рази на день <...> До дітей віком понад один
рік мамам дозволяли приходити тільки у вихід-
ні дні» [6, c. 99–100].
Утім, нерідко у виснажених жінок груд-
не молоко зникало вже за кілька місяців після
пологів, що означало переведення їх у загаль-
ний барак та на загальні роботи, а також різ-
ке зменшення кількості або й заборону візитів
до дитини [20, c. 275]. Адміністрація таборів
керувалася насамперед інтересами виконання
виробничих норм, тож періодичність і трива-
лість материнських візитів до немовлят скоро-
чували до мінімуму, під будь-яким приводом [9,
c. 260]. «Ті, у кого діти в старшій групі, пускали
до них один раз на тиждень, у вихідний, але й
те добре, принаймні бачиш свою дитину. А нам,
“мамкам” молодшої групи, ще краще: ми кожен
день після роботи з дітьми, і в обід нас до них з
роботи ведуть – годувати» [29, c. 406].
Спільний досвід страждань розвивав у жі-
нок взаємне співчуття та спонукав до допомо-
ги тим, кому було найважче. Виснажені тіла
невільниць не завжди здатні були до належ-
ної лактації. Розуміючи материнські почуття
й тривоги одна одної, вони ділилися материн-
ським молоком: «В котрої матері було мало
молока, то вона просила в котрої лишилось,
і тримала у пляшечці за пазухою, щоб було
тепле і щоб покормити свою дитину. Часто за
молоко віддавали свій цукор <...> Жили вони
дружньо, помагали, чим могли, одна одній»
[26, c. 77]. Наталія Костенко пригадувала,
як ще під час етапу ув’язнені матері рятува-
ли одна одну: «Молока в мене – хоч залийся,
а він [син] не бере груди <...> Я годувала дів-
чинку однієї львів’янки, Іванки Міськів. У неї
молоко зникло. Чужу дитину годую, а свій
кричить від голоду <...> Вона мені давала білі
сухарі. Ото націджу молока з грудей, розмочу
сухарі – Ігор з ложечки поїсть трошки» [29,
c. 405]. Згодом, уже в таборі жінка продовжу-
вала вигодовувати чужих немовлят: «Молока
в мене, як і раніше, було багато, і я годувала
Іванчину дівчинку, і ще інших дітей підгодо-
вувала, в кого молока бракувало. Скоро мене
зарахували молочним донором: це означає –
дали посилене харчування» [29, c. 406]. Спо-
гадів про таку практику не бракує [33, c. 480].
(Не)втрачені діти: розлука та дистанцій-
не материнство. Втрата дитини в таборі була
справжньою трагедією для більшості жінок,
тож описи материнського розпачу вкрай рід-
кісні у спогадах про ГУЛАГ: «Потім настава-
ла остання хвилина. Мати все ще не вірила, що
дитя мертве. Одні падали непритомні, або би-
лися в істериці, або тормошили нещасне тіль-
це, інші кам’яніли з відчаю. Серце рвалося при
таких сценах» [30, c. 320–321]. Найчастіше в
описі втрати дитини мемуаристки обходяться
стислими і дещо сухими фразами, позбавлени-
ми емоційного наповнення: «Смертність серед
дітей була надзвичайно велика, і матері хоро-
нили своїх діток під конвоєм» [26, c. 77].
Діти не могли перебувати в місцях позбав-
лення волі тривалий час, тому тих малюків, які
вижили під час етапу чи в табірних яслах, зго-
дом (коли маля досягло віку 1–2 років) оста-
точно відбирали у їхніх матерів. Залежно від
обставин, інколи таку дитину могли забрати
на виховання родичі невільниці, або, що тра-
плялося частіше, дітей «ворогів народу» ске-
ровували до державних дитбудинків, де їм
давали нове прізвище і слід такої дитини міг
бути втрачений назавжди. «Кормили дітей до
10 місяців, після чого дитину залишали, а мати
верталася на лагпункт. Дітей тут тримали до
двох років, а потім відправляли в діточі доми,
а адресу мамі повідомляли», – згадувала
Ганна Позняк-Срип’юк [26, c. 77]. Страх
втратити дитину назавжди, невідомість долі,
яка спіткає цю дитину, виснажували матерів-
невільниць: «Над нами панував страх втрати-
ти дитину – а як відберуть, куди вивезуть, як
виховають? Боже! Яка це мука! Ніхто з нас,
матерів, про свою долю і не думав» [6, c. 102].
Вочевидь, матері-невільниці усвідомлюва-
ли, що найкраще для дитини було б вихову-
вання в родині. Зрідка жінкам та їхнім роди-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2017
40
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2017
чам вдавалося отримати дозвіл на передачу
малюка під опіку родичів засудженої. Анні
Мартинюк та її ув’язненому чоловікові по-
щастило: після численних клопотань, вдалося
домогтися такого дозволу. Однак така бажана
розв’язка викликала в матері суперечливі по-
чуття: «Тішилася, що дитина нам не пропаде
в дитдомі, а плакала, бо мусила розстатися з
найдорожчим синочком, і вже журилась, як
йому там буде». Болісним було й саме розста-
вання [22, c. 176].
Попри бажаність саме такого сценарію,
сам момент розлуки був вкрай болісним і
травматичним для жінок. Свідком такої по-
дії стала свого часу Єфросинія Керснов-
ська: «Перше, що я побачила, увійшовши до
8-го бараку, була несамовита сцена: молода
мати – майже дівчинка – билася в руках у
солдата, благаючи: “Дайте погодувати його –
востаннє! Востаннє!” А старенька бабуся по-
квапом дріботіла геть, забираючи маленьку
дитинку, загорнуту в ковдрочку. Присутні
при цьому “мамки” їй заздрили: “Щастя, що
у тебе є бабуся... А ми?” Ця дитина була ще
з волі: мати щойно почала розкручувати свою
“катушку” – 10 років» [17].
Зі спогадів жінок-політв’язнів, яким до-
велося пережити такі події, стає очевидним,
яким сильним ударом ставала відправка ма-
люків у радянські сиротинці. Анна Гошко-Кіт
описує сповнену трагізму сцену: «Матерям
дозволяли віднести свою дитину на “вахту”,
а там “вольні” з материнських рук виривали
дітей. То було неймовірно жахливе видовище:
матері плакали, кричали, вили, як вовчиці,
кусали “вольним сестрам” руки, пригорта-
ли свої кровиночки до себе... Дитячі голоси
вливались в розпач розлуки, а жаль дитини
виривався словом “Мамо!” Страшні розпач-
ливі крики роздирали серце, усе змішувалося
з дитячим плачем <...> Жінка, яка була засу-
джена на 10 років, мала надію довідатися, що
десь там знайдеться добре жіноче серце, що
хтось напише щось її про дитину. Але така,
яку засудили на 25 років, була позбавлена
надії довідатися що-небудь про свою дитину,
де вона є, і не знала, чи взагалі її колись по-
бачить» [6, c. 104].
Наталія Костенко саме так втратила сво-
го сина, і лише через багато років відшукала
і повернула його: «Стали його в мене з рук за-
бирати. Він за мою шию чіпляється: “Мама,
мама!” Я його тримаю і не віддаю... Ну, зви-
чайно, принесли наручники, закували мене і
потягли силоміць. Ігор у наглядача з рук ви-
ривається, кричить. Я й не згадаю, як мене на
етап відправили, можна сказати, була непри-
томна» [29, c. 405].
Матері-невільниці, яких розлучили з їхні-
ми дітьми під час арешту, потерпали не тільки
від розлуки з ними, але й від того, що часто їм
не було нічого відомо про долю власних дітей.
«Між нами була наша подруга з Тернопіль-
щини <...> Ми ніколи не бачили усмішки на її
обличчі. Чоловіка її вбили, а сина вона встигла
комусь передати, щоб виховали, не дали в дит-
дом. Але чи не відберуть тої дитини, чи не ви-
росте з неї яничар, що прокляне і батька, і ма-
тір, а сам піде служити імперії?» [12, c. 109].
З одного боку, ці переживання додава-
ли гіркоти, однак з другого, – саме почуття
материнського обов’язку змушувало жінок не
здаватися та стійко витримувати неймовірні
труднощі. Анна Марунчак пригадувала мо-
мент відчаю: «Я думала: чи витримаю ще це
випробування? Хотіла заподіяти собі смерть,
бо не ставало сил терпіти. Одного разу мало
не кинулася під вагон з гравієм, але голос сина
зупинив мене – я мусила для нього жити» [22,
c. 101]. Євгенія Андрусяк, дитину якої віді-
брали після арешту, твердо вирішила вижити
в неволі, щоб повернути собі сина: «Їла, що да-
вали, бо хотіла вижити. Про дитину я не забу-
вала ні на хвилину, навіть у найважчі періоди
свого життя» [1, c. 49].
Подолати зневіру, що опановувала
ув’язнених матерів і викликала думки про
само губство, допомагали їхні ж подруги по
нещастю, розділяючи важку долю та підтри-
муючи одна одну в найважчі хвилини. Наталія
Костенко згадувала свій стан після розлуки
із сином: «Я й працювати не можу, і ночами
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
41
З історії науки та соціального життя
не сплю, плачу і плачу <...> Подруги кажуть
мені: перестань ти плакати, припини дитину
мучити – поки ти побиваєшся, і він там заспо-
коїтися не може» [29, c. 408]. Анна Мартинюк
із вдячністю згадувала своїх подруг по бараку,
які своїм щирим співчуттям та розрадою допо-
могли психологічно впоратися зі втратою ди-
тини: «Я була така нещасна без дитини в тюр-
мі <...> Ох, Господи, тяжко те описати, коли б
не мої подруги, мабуть збожеволіла б. Катруся
(Зарицька) бачила моє горе і розповіла мені
про свою долю, також лишила малесенького
синочка вдома у Львові...» [22, c. 174–177].
Підтримуючи одна одну в найважчі хвилини
відчаю, жінки спільно долали цю травму та
допомагали одна одній вистояти психологічно.
Мрії про майбутню зустріч із дитиною,
сподівання віднайти її після звільнення та
відновити родину давали жінкам надію на
майбутнє, сили витримувати всі випробуван-
ня, спонукали жити далі. Наталія Шухевич,
дружина Романа Шухевича, в одному зі своїх
інтерв’ю згадувала: «Від мене забрали дітей,
мовляв, діти не можуть бути в тюрмі. Їх від-
дали до дитбудинку. Відтоді я їх не бачила аж
до свого звільнення <...> Я писала прохання,
щоб дозволили написати дітям. Але все було
намарне <...> Жила з дня на день. Весь час
думала про дітей, молилася, щоб тільки по-
бачити їх ще раз» [22, c. 80–81]. Анна Кар-
ванська-Байляк згадувала про свою спів-
камерницю: «Хлопець, про котрого Калина
не переставала говорити, завжди зі сльозами
на очах і невимовною тугою, – Олесь, її си-
ночок. Остався десь на волі, при людях. Де й
при кому – вона цього не знала. Він – її плоть
і кров, її дитя – здавався тепер мрією. І лиш
одного прагнула, лиш про одне Господа моли-
ла: пригорнути синочка до серця і вже більше з
ним не розійтися» [16, c. 299].
Проблема розриву та поновлення стосун-
ків між матерями-політв’язнями та їхніми на-
довго осиротілими дітьми потребує глибшого
вивчення. Виховані в радянських сиротинцях
чи під опікою родичів, діти не отримували ма-
теринської любові й турботи, їм важко було
зрозуміти, чому мама не була поруч. Про цей
аспект жіночого досвіду ув’язнення вкрай рідко
згадують жінки. Декому з жінок вдавалося на-
лагодити листування з підростаючими дітьми
і в такий спосіб підтримувати більш-менш ре-
гулярний зв’язок: цікавитися справами сина чи
доньки, давати поради чи настанови, напучува-
ти, жити їхніми інтересами. Саме так вибудову-
вала свої стосунки із сином протягом 25 років
неволі Катерина Зарицька: її листи сповнені
материнської любові й турботи, вона заохочу-
вала і підбадьорювала його до добрих вчинків,
та водночас критикувала за хиби [23, c. 206].
Унікальною є історія відновленого материн-
ства колишньої підпільниці Євгенії Андрусяк,
півторарічного сина якої відібрали при арешті
і сліди якого було втрачено. Протягом 10 років
таборів жінка жила думкою про те, що поверне
собі сина, і після звільнення протягом ще двох
років докладала неймовірних зусиль, що роз-
шукати родину радянського офіцера, яка взяла
дитину на виховання. Жінці вдалося не лише
знайти свого на той час уже 12-річного сина в
російській провінції, але й через суд поновити
свої материнські права, забрати малого в Укра-
їну та виховати гідною людиною [1, с. 69–84].
Зустріч із дітьми по багатьох роках розлуки
далеко не в усіх була радісною. Якщо звіль-
нену Наталю Попович її вже дорослі сини зу-
стрічали на вокзалі з квітами, то 10-річний син
Марії Курочки, якого виховували дідусь і ба-
буся, при її появі після ув’язнення відмовився
визнавати її за матір, що спричинило в жінки
нервовий розлад [28, c. 100–101]. Зі скупих
спогадів про відносини з дітьми після звіль-
нення стає зрозуміло, що ті не завжди готові
були пробачити своїм матерям своє вимуше-
не соціальне сирітство. «Мої сини з великим
невдоволенням сприймають мою біографію і
зв’язане з нею їх важке дитинство», – з гір-
котою писала Галина Шандарак в одному з
листів до І. Кривуцького у 2002 році [2, c. 91].
Вивчення спогадів жінок-політв’язнів про
їхній досвід материнства в неволі дозволяє
зрозуміти всю суперечливість і трагізм пере-
житого: у ньому прагнення жінки реалізувати
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2017
42
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2017
свою материнську роль натикалося на нелюд-
ські умови утримання у в’язницях і таборах,
а бажання зберегти зв’язок і згодом зустрітися
зі своїми (не)втраченими дітьми спонукало жі-
нок жити. Важко не погодитися з висновками,
яких дійшла Л. Максимова: «Материнство
давало їм [жінкам] “друге дихання”, з’являвся
смисл життя, спалахувала згасла надія на нор-
мальне життя <...> Природне почуття турбо-
ти про нащадків допомагало їм вижити і від-
чути свою соціальну жіночу роль» [20, c. 277].
У таборах і в’язницях роль матері (виконувана
реально на місці чи пережита дистанційно),
попри всі емоційні й фізичні страждання, до-
помагала жінкам зберігати усталену систему
цінностей, попри все залишатися жінками, та-
ким чином підживлюючи їхню загрожену ген-
дерну ідентичність.
1. Андрусяк Є. Спогади / Євгенія Андрусяк. –
Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – 91 с.
2. В намисті з колючого дроту. Спогади жі-
нок, в’язнів ГУЛАГу, учасниць норильського по-
встання 1953 року / упоряд. І. Кривуцький та ін. –
Львів : Манускрипт, 2009. – 276 с.
3. Войтоловская А. Л. По следам судьбы мо-
его поколения / Ада Львовна Войтоловская. –
Сыктывкар : Коми книжное издательство, 1991. –
334 с.
4. Волович Х. В. О прошлом / Хава Воло-
вич // Доднесь тяготеет. Вып. 1 : Записки вашей
современницы / сост. С. С. Виленский. – Москва :
Советский писатель, 1989. – С. 461–494.
5. Гинзбург Е. Крутой маршрут. Хроника
времен культа личности / Евгения Гинзбург. –
Москва : Советский писатель, 1990. – 603 с.
6. Гошко-Кіт А. Жертви за незалежність. –
Львів : Українські технології, 2009. – 324 с.
7. Гриценко В., Калинин В. Женское лицо
ГУЛАГа: Как на Мертвой дороге росло населе-
ние СССР [Электронный ресурс] / В. Гриценко,
В. Калинин // Новая Газета. – 2009. – 8 апреля. –
№ 36. – Режим доступа : http://www.novayagazeta.
ru/data/2009/036/33.html.
8. Дети ГУЛАГа: 1918–1956 / под ред. акад.
А. Н. Яковлева ; сост. С. С. Виленский, А. И. Ко-
курин, Г. В. Атамашкина, И. Ю. Новиченко. –
Москва : Международный фонд «Демократия»,
2002. – 631 с.
9. Епплбом Е. Історія ГУЛАГу / Енн Епплбом ;
пер. з англ. А. Іщенко. – Київ : Києво-Могилян-
ська академія, 2006. – 512 с.
10. Закидальська А. Інтинські сніговії [Текст] :
докум. повість, публіц. / Анастасія Закидаль-
ська. – Луцьк : ПП Іванюк В. П., 2014. – 244 с.
11. Запорожец Н. И. Из воспоминаний /
Н. И. Запорожец // Доднесь тяготеет. Вып. 1 :
Записки вашей современницы / сост. С. С. Ви-
ленский. – Москва : Советский писатель, 1989. –
С. 532–538.
12. Заячківська-Михальчук Г. Заручниця ім-
перії (спогади політв’язня) / Ганна Заячківська-
Михальчук. – Львів : ПП Сорока, 2009. – 204 с.
13. Земсков В. Н. ГУЛАГ (историко-социоло-
гический аспект) / В. Н. Земсков // Социологичес-
кие исследования. – 1991. – № 6. – C. 10–27.
14. Земсков В. Н. ГУЛАГ (историко-социоло-
гический аспект) / В. Н. Земсков // Социологичес-
кие исследования. – 1991. – № 7. – C. 3–16.
15. История сталинского ГУЛАГа. Конец
1920–х – первая половина 1950–х годов. Собра-
ние документов : в 7 т. Т. 4. Население ГУЛАГа:
численность и условия содержания / отв. ред.
И. В. Безбородов, В. М. Хрусталев. – Москва :
РОССПЭН, 2004. – 624 с.
16. Карванська-Байляк А. Во ім’я Твоє (Мере-
жане життям) / Анна Карванська-Байляк. – Вар-
шава : Український архів, 2000. – 440 c.
17. Керсновская Е. Сколько стоит человек
[Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://
www.gulag.su/albom.
18. Кісь О. Жіночий досвід ГУЛАГу: стан до-
сліджень та джерельні ресурси в українському
контексті / Оксана Кісь // Український історичний
журнал. – 2016. – № 3. – С. 125–138.
19. Кузин В. Женщины ГУЛАГа [Электронный
ресурс] / В. Кузин // Грани эпохи : этико-
философский журнал. – 2007. – № 32. – Режим до-
ступа : http://ethics.narod.ru/articles7/3210.htm.
20. Максимова Л. А. Материнство в лаге-
рях ГУЛАГа / Л. А. Максимова // Гендерная
теория и историческое знание : материалы
Между народной научно–практической конфе-
ренции / отв. ред. А. А. Павлов. – Сыктывкар :
Сыктывкарский государственный университет,
2003. – С. 271–277.
21. Мешко О. Не відступлюся! До 100–річчя
Оксани Яківни Мешко / Мешко Оксана; Харків-
ська правозахисна група ; упоряд. В. В. Овсієн-
ко, О. Ф. Сергієнко. – Харків : Права людини,
2005. – 344 с.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
43
З історії науки та соціального життя
22. Нескорена Берегиня: Жертви москов-
сько-комуністичного терору ХХ століття / Сві-
това федерація українських жіночих організа-
цій (СФУЖО) ; упоряд. Б. О. Гордасевич, ред.:
Г. Л. Гордасевич, Ю. Зайцев. – Торонто ; Львів :
Піраміда, 2002. – 280 с.
23. Онишко Л. В. «Нам сонце всміхалось
крізь ржавії ґрати...» : Катерина Зарицька в
українському національно-визвольному русі /
Леся Онишко. – Торонто ; Львів : Літопис
УПА, 2007. – 928 с.
24. Петкевич Т. В. Жизнь – сапожок непарный :
Воспоминания / послесл. Б. Ф. Егорова ; худ.
И. Архипов. – Санкт-Петербург : Астра-Люкс ;
АТОКСО, 1993. – 502 с.
25. Петров Н. История империи ГУЛАГ. Гл. 6.
[Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://
www.pseudology.org/GULAG/Glava06.htm.
26. Позняк (Скрип’юк) Г. Мені було 19 :
Автобіо графічна розповідь / Ганна Позняк
(Скрипюк). – Київ : Києво-Могилянська акаде-
мія, 2001. – 124 с.
27. Рогинский А., Даниэль А. «Аресту подле-
жат жены...» / А. Рогинский, А. Даниэль // Узницы
«АЛЖИРа» : список женщин-заключенных
Акмолинского и других отделений Карлага. –
Москва : Звенья, 2003. – C. 6–30.
28. Савка Б. «А смерть їх безсмертям зустріла».
Нариси, спогади, документи про участь жіноцтва
трьох районів Тернопілля в національно-визволь-
ній боротьбі ОУН–УПА / Богдан Савка. – Терно-
піль : Джура, 2003. – 332 с.
29. Судьба Натальи Костенко (запись Л. Бого-
раз) // Память : Исторический сборник. – Париж :
YMCA Press, 1981. – Вып. 4. – C. 402–412.
30. Суровцова Н. Спогади / Надія Суровцова. –
Київ : Вид–во ім. Олени Теліги, 1996. – 431 с.
31. Усна жіноча історія. Повернення / за ред.
Г. Дацюк. – Київ : Жіночий центр «Спадщина»,
2003. – 273 с.
32. Чеснокова О. И. Женский опыт ГУЛАГа в
советской истории 1930–1950–х годов / И. О. Чес-
нокова // Женщины в истории: возможность быть
увиденными. Сб. науч. ст. / под ред. И. Р. Чикало-
вой. – Минск : БГПУ им. Максима Танка, 2001. –
С. 189–193.
33. Шаповалова В. Лагерь как образ жизни:
женские лагерные мемуары / Вероника Ша-
повалова // Социальная история. Ежегодник :
2003. Женская и гендерная история / под. ред.
Н. Л. Пушкаревой. – Москва : РОССПЭН, 2003. –
С. 465–487.
34. Шаповалова В. Сестренки, мамки, дам-
ки: тема насилия в женских лагерных мемуа-
рах / Вероника Шаповалова // Бытовое насилие
в истории российской повседневности (XI–
XXI вв.). – Санкт-Петербург : ЕУ СПб., 2012. –
С. 142–163.
35. Cormos G. Women Humiliated in the
Romanian Communist Prison / Gratian Cormos // The
Scientific Journal of Humanistic Studies. – 2009. –
Vol. 1 (1). – Р. 47–52.
36. Mason E. Women in the Gulag in the 1930s /
E. Mason // Women in the Stalin Era / ed. by Melanie
Ilič. – New York : Palgrave, 2001. – P. 131–150.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|