Про затоплені села в польській етнології
Рецензія: Godyń M. Opowieść o utraconej wsi Maniowy. Studium z antropologii pamięci / Maria Godyń. – Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 2015. – 168 s. – (Monografie Komisji Etnograficznej, t. 1). Review: Godyń M. Opowieść o utraconej wsi Maniowy. Studium z antropologii pamięci / Maria Godyń. – K...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202334 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Про затоплені села в польській етнології / І. Коваль-Фучило // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 3. — С. 110-112. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202334 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Коваль-Фучило, І. 2025-03-16T12:22:31Z 2017 Про затоплені села в польській етнології / І. Коваль-Фучило // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 3. — С. 110-112. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202334 Рецензія: Godyń M. Opowieść o utraconej wsi Maniowy. Studium z antropologii pamięci / Maria Godyń. – Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 2015. – 168 s. – (Monografie Komisji Etnograficznej, t. 1). Review: Godyń M. Opowieść o utraconej wsi Maniowy. Studium z antropologii pamięci / Maria Godyń. – Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 2015. – 168 pp. – (Monografie Komisji Etnograficznej, v. 1). uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Рецензії. Події Про затоплені села в польській етнології Polish Ethnology’s Studies on Inundated Rural Settlements Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Про затоплені села в польській етнології |
| spellingShingle |
Про затоплені села в польській етнології Коваль-Фучило, І. Рецензії. Події |
| title_short |
Про затоплені села в польській етнології |
| title_full |
Про затоплені села в польській етнології |
| title_fullStr |
Про затоплені села в польській етнології |
| title_full_unstemmed |
Про затоплені села в польській етнології |
| title_sort |
про затоплені села в польській етнології |
| author |
Коваль-Фучило, І. |
| author_facet |
Коваль-Фучило, І. |
| topic |
Рецензії. Події |
| topic_facet |
Рецензії. Події |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Polish Ethnology’s Studies on Inundated Rural Settlements |
| description |
Рецензія: Godyń M. Opowieść o utraconej wsi Maniowy. Studium z antropologii pamięci / Maria Godyń. – Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 2015. – 168 s. – (Monografie Komisji Etnograficznej, t. 1).
Review: Godyń M. Opowieść o utraconej wsi Maniowy. Studium z antropologii pamięci / Maria Godyń. – Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 2015. – 168 pp. – (Monografie Komisji Etnograficznej, v. 1).
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202334 |
| citation_txt |
Про затоплені села в польській етнології / І. Коваль-Фучило // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 3. — С. 110-112. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹfučiloí prozatopleníselavpolʹsʹkíietnologíí AT kovalʹfučiloí polishethnologysstudiesoninundatedruralsettlements |
| first_indexed |
2025-11-25T16:42:14Z |
| last_indexed |
2025-11-25T16:42:14Z |
| _version_ |
1850518355878871040 |
| fulltext |
110
ПРО ЗАТОПЛЕНІ СЕЛА В ПОЛЬСЬКІЙ ЕТНОЛОГІЇ
Ірина Коваль-Фучило
Godyń M. Opowieść o utraconej wsi Maniowy. Studium z antropologii pamięci /
Maria Godyń. – Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 2015. – 168 s. –
(Monografie Komisji Etnograficznej, t. 1).
У Польщі 2010 року в Інституті археології
і етнології Польської академії наук Марія Ґо-
динь захистила докторську дисертацію «Тери-
торіальна і культурна відокремленість у пам’яті
жителів переселених карпатських регіонів (Ма-
ньови, Клюшковці, Безіду-Ноу)» (Odrębność
terytorialna i kulturowa w pamięci mieszkańców
przesiedlonych społeczności karpackich (Maniowy,
Kluszkowce, Bőződújfalu)). Це порівняльна
студія про переселені із зони затоплення ру-
мунське та польські села. Згодом дослідниця
продовжила свою роботу, зосередившись на
одному селі – Маньови (Малопольське воє-
водство, ґміна Чорштин на півдні Польщі).
У 1970–1990 роках село було повністю пере-
селене у зв’язку з будівництвом Чорштинського
водосховища на річці Дунаєць. Авторка видала
книгу, присвячену переселеному селу: «Оповідь
про втрачене село Маньови. Студія з антропо-
логії пам’яті» [5]. Короткий виклад досліджен-
ня було опубліковано раніше, 2011 року [4].
Рецензоване видання виконане в руслі сту-
дій над колективною пам’яттю, що їх уже май-
же три десятиліття провадять учені, зокрема й
польські, – антропологи, історики, соціологи,
фольклористи, психологи. Матеріалом книги
стали польові записи авторки, зібрані за до-
помогою методу включеного спостереження
в с. Маньови, а також архівні матеріали, які
дослідниця опрацювала переважно в Архіві
Музею Татшанського в Закопаному, Архіві
Інституту етнології й культурної антропології
Університету Ягеллонського, Архіві Гідро-
проекту та ін. [див.: 5, s. 161–165].
Видання складається з таких основних
частин: вступ, п’ять розділів, висновки, бібліо-
графія, перелік архівних джерел, список ілю-
страцій. У вступі пані Марія виклала основні
дослідницькі засади, що сформували пропо-
новану студію. Насамперед предметом ана-
лізу є суспільно-культурний феномен пам’яті,
яка має властивість зберігати інформацію.
Водночас тут важливо, що на це збереження
впливає взаємодія між самими людьми, яка
полягає в актах згадування. «У такий спосіб
виявляється зміст пам’яті індивідуальної і по-
ширюється в суспільстві» [5, s. 7–8]. Тобто
численні акти спілкування між переселеними
особами про спільно пережиту подію сформу-
вали певну колективну її візію. Другим засад-
ничим моментом для опису події є простір [4,
s. 8]. Ідеться про простір колишнього села. Ця
категорія зазнає змін унаслідок впливу часу і
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
111
Рецензії. Події
пам’яті, які поступово надають цьому уявно-
му просторові різних, часто уявних характе-
ристик. Їхня пов’язаність, взаємопроникність
стала інструментом для розгляду «феномену
пам’яті про втрачене місце» [5, s. 8]. Особлива
увага зосереджена на минулому й сучасному
сприйнятті й трактуванні оповідачами сус-
пільно-культурного простору. Останній автор-
ка поділяє на світський і сакральний.
Мета рецензованої книги – на підставі зі-
браних спогадів створити «карту» втраченого
простору села, з’ясувати процес творення сво-
єї історії мешканцями переселеного села Ма-
ньови, виділення особливо важливих місць,
персонажів, подій; осмислити етапи адаптації
людей на переселеному місці. «Задумом такого
аналізу простору, його поціновування і пам’яті
про нього була реінтерпретація територіальної
ідентичності досліджуваної громади у зв’язку
людина – простір – пам’ять» [5, s. 9]. Основні
польові дослідження тривали у 2006–2007 ро-
ках, інформантами стали близько 120 осіб.
У першому розділі «Методологія дослі-
дження» з’ясовано предмет і методи роботи,
описано основні дослідницькі поняття, мето-
дику польової роботи. Так, подію примусово-
го переселення Марія Ґодинь аналізує в руслі
трактування травми, запропонованого Пьо-
тром Штомпкою (Piotr Sztompka), як дезорга-
нізацію, дислокацію, вихід зі стану рівноваги
[6, s. 69]. Водночас це положення авторка роз-
глядає в сенсі не психологічному, а соціально-
му, індивідуальні оповіді респондентів спільно
творять соціальну пам’ять групи [5, s. 16].
Основними дослідницькими поняття-
ми є місце, простір, батькíвщина, колективна
пам’ять. Місце, на противагу простору, є зна-
йомою, окресленою територією з позитивни-
ми чи / і негативними атрибутами, почуттям
пов’язаності, ідентифікації, споминами [5, s. 19].
У дослідженні йдеться про втрачене місце не
в значенні топографічному, а як символічний
об’єкт нашої пам’яті, так зване місце пам’яті.
Поняття «батькíвщина» у значенні спадок, ма-
єток, успадкований від батька, важливе в кон-
тексті аналізу втраченої землі, а також у кон-
тексті втрати господарства й господарювання,
культурної, матеріальної, звичаєвої втрати [5,
s. 24–25]. Колективна пам’ять виявляється у
спогадах, допускає відхід від історичної прав-
ди, містить елементи міфологізування, часово-
хронологічної неузгодженості, у ній історичні
постаті й події постають позбавленими ве-
личності, поступаючись емоційно насиченій
розповіді.
Розділ другий «Село Маньови» розпові-
дає про основні етапи історії села. Цей насе-
лений пункт розташований у ґміні Чорштин у
Новотарському повіті в Польських Карпатах,
на межі трьох етнографічних регіонів: Підга-
ля, Спіш, Пєніни. Початок історії поселення
датують ХІV ст. Від 60-х рр. ХХ ст. в селі
запроваджено заборону на будівництво нових
житлових об’єктів. Упродовж 1990-х років село
було остаточно перенесене на нове місце. Уна-
слідок цього змінилося господарське життя
мешканців, які на 90 % утримували себе ро-
ботою на землі. Після зміни місця поселення
тільки третина села зберегла цю тенденцію, а
решта мала стати туристичною базою [5, s. 51].
Сьогодні переселене село налічує близько
двох тисяч осіб, майже всі вони мають досвід
примусової зміни місця проживання.
У третьому розділі «Земля, батькíвщина.
“Земля є така, що місця не вилежить і може
стати у пригоді”» з’ясовано, що основним ви-
хідним пунктом розмов про переселення у ви-
падку Маньов є земля. Це зумовлено тим, що
майже для всіх мешканців земля була єдиним
або одним з найважливіших засобів до існу-
вання. Саме тому земля є «первинним еле-
ментом функціонування родини і села» [5,
s. 56]. Працю на землі дотепер трактують як
моральний обов’язок. На питання про гіпоте-
тичну можливість продати землю респонденти
реагують не схвально, оскільки актуальними
є уявлення про те, що земля має переходити у
спадок дітям. Авторка доходить висновку, що
підставами для високого поціновування зем-
лі є її властивості бути джерелом існування,
її тривалість і незмінність, можливість бути
переданою у спадок [5, s. 77]. Увесь комплекс
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
112
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2017
традиційних уявлень про землю поглиблює
відчуття втрати внаслідок переселення. Ця
особливість характерна і для українських опо-
відей про примусове переселення із зони зато-
плення [2].
Четвертий розділ «Переселення. “То був
примус, прошу пана”» присвячений образу по-
дії, яку можна назвати великою зміною. Ця
подія стала джерелом спільних переживань і
уявлень. Тут респонденти виокремлюють такі
тематичні домінанти: хронологічно переселення
важко означити, оскільки чутки про затоплення
побутували ще до війни, а остаточне переселен-
ня в кожного відбулося по-іншому; інформанти
скаржаться, що не мали чіткого уявлення про
причини побудови греблі, тому своє поневірян-
ня через будівництво ГЕС вони вважають не-
виправданим, трактуючи свою втрату вище від
суспільної користі; водночас селяни тривалий
час жили з почуттям тривоги за своє майбутнє,
що спричинило недовіру до державної політи-
ки щодо переселення. Спільною у спогадах є
тенденція до ідеалізації втраченого простору і
загострення уваги на будівництві нового дому,
зокрема на взаємодопомозі та боротьбі задля
здобуття будівельних матеріалів.
Семантичний аналіз старої й нової хати,
зміни ціннісних критеріїв для характеристики
предметів і обладнання, суспільного й сакраль-
ного простору села здійснено в п’ятому розді-
лі рецензованої книги «Простір, місце, пам’ять.
“Кажуть, де чоловік народився, туди його й
тягне. До свого гнізда”». Увесь простір рідного
села, а згодом «замінного місця», як названо в
офіційній документації виділену для переселен-
ців територію, можна умовно поділити на три
основні частини: приватна, спільна і сакральна.
Це, так би мовити, конструкти індивідуальної та
колективної пам’яті, які є підставою для суспіль-
ної ідентифікації. У випадку мешканців затопле-
ного села – це почуття винятковості внаслідок
їхньої особливої історії. Втрата батьківської чи
власної оселі й побудова нової хати описана ін-
формантами крізь призму архаїчних уявлень про
дім як споруду [1]. Предмети із втраченого села
на новому місці набувають нових рис: вони пере-
стають бути лише побутовою річчю і набувають
нових значень, стають носіями змісту історії пе-
реселення [5, s. 77]. Типовим мотивом оповідей
про переселення є твердження, що «те село було
кращим» [2; 5, s. 120–122]. На новому місці не
можна відновити колишнє сусідство, особливос-
ті громадського життя. Неабияким трепетом і
почуттям незворотної втрати овіяні спогади про
знищений костел [5, s. 130], а розповіді про пе-
ренесення кладовища містять вербалізацію міс-
тичних уявлень про потойбічне життя [5, s. 134].
Авторка підсумовує, що «наявність минулого
виражається в колективній пам’яті, у спогадах
про зв’язок, а також на рівні символіки, якою на-
діляють простір і предмети» [5, s. 136].
Загалом рецензоване видання справляє по-
зитивне враження про здійснену авторкою ро-
боту. Воно дає досить різностороннє уявлення
про особливості переселення старого поль-
ського села Маньови на нове місце внаслідок
затоплення його території. Описана подія є
травматичним досвідом її учасників.
1. Коваль-Фучило І. Концепт дому в опові-
дях про примусове переселення // Łemkowie,
Bojkowie, Rusini: historia, współczesność, kultura
materialna i duchowa. – Słupsk, 2016. – T. 6. –
S. 147–158.
2. Коваль-Фучило І. Осмислення примусового
переселення із зони затоплення Дністровським
водосховищем (за матеріалами усноісторичних
наративів) // Слов’янський світ. – 2014. – Вип. 13. –
С. 215–231.
3. Ханенко-Фрізен Н. У пошуках суб’єкта:
усна історія у плюральному світі / Н. Ханенко-
Фрізен // У пошуках власного голосу: усна істо-
рія як теорія, метод і джерело. – Харків, 2010. –
С. 11–24.
4. Godyń M. Człowiek – przestrzeń – pamięć.
Identyfikacja terytorialna przesiedlonej społeczności
wsi Maniowy w perspektywie badań etnologicznych //
Analecta. Archaeologica. Ressoviesia. Vol. 6.
Przestrzeń – Władza – Religia. – Rzeszów, 2011. –
S. 201–236.
5. Godyń M. Opowieść o utraconej wsi Maniowy.
Studium z antropologii pamięci. – Kraków, 2015. –
168 s.
6. Sztompka P. Trauma wielkiej zmiany: społeczne
i kulturowe koszty transformacji. – Warszawa, 2000.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|