Діяльність Інституту етнографічних досліджень Угорської академії наук (до 50-ліття заснування)
У статті показано сучасний стан і наукову діяльність Інституту етнографічних досліджень Центру гуманітарних наук Угорської академії наук, який цьогоріч святкує своє 50-ліття. Описано його структуру та етапи розвою, головні напрями, наукові досягнення на терені етнографії і фольклористики, основні пу...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2017
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202340 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Діяльність Інституту етнографічних досліджень Угорської академії наук (до 50-ліття заснування) / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 3. — С. 39-52. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202340 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2023402025-03-17T01:00:34Z Діяльність Інституту етнографічних досліджень Угорської академії наук (до 50-ліття заснування) On Activities of the Institute of Ethnographic Research of the Hungarian Academy of Sciences (On the Occasion of the 50th Anniversary of Its Establishment) Мушкетик, Л. Розвідки та матеріали У статті показано сучасний стан і наукову діяльність Інституту етнографічних досліджень Центру гуманітарних наук Угорської академії наук, який цьогоріч святкує своє 50-ліття. Описано його структуру та етапи розвою, головні напрями, наукові досягнення на терені етнографії і фольклористики, основні публікації, серед яких – синтетичні багатотомні видання, монографічні серії тощо. З’ясовано внесок окремих учених, названо резонансні конференції, міжнародні проекти, зокрема, у межах співробітництва з ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. В статье показано современное состояние и научную деятельность Института этнографических исследований Центра гуманитарных наук Венгерской академии наук, который в этом году празднует свое 50-летие. Описано его структуру и этапы развития, главные направления, научные достижения в области этнографии и фольклористики, основные публикации, в их числе синтетические многотомные издания, монографические серии и др. Выяснено вклад отдельных ученых, названо резонансные конференции, международные проекты, в частности, в рамках сотрудничества с ИИФЭ им. М. Ф. Рыльского НАН Украины. The article shows the current condition and research activities of the Institute of Ethnographic Research of the Centre for Human Sciences of the Hungarian Academy of Sciences, which this year celebrates its 50th anniversary. There is a description of its structure and stages of development, as well as principal trends, research achievements in the field of ethnography and folklore studies, major publications, among which are synthetic multi-volume editions, monographic series, etc. There has been ascertained the contribution of individual scholars and shown resonant conferences, international projects, particularly within the framework of cooperation with the Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Science of Ukraine. 2017 Article Діяльність Інституту етнографічних досліджень Угорської академії наук (до 50-ліття заснування) / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 3. — С. 39-52. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202340 001.32(439):39.001.891 uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали |
| spellingShingle |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали Мушкетик, Л. Діяльність Інституту етнографічних досліджень Угорської академії наук (до 50-ліття заснування) Народна творчість та етнологія |
| description |
У статті показано сучасний стан і наукову діяльність Інституту етнографічних досліджень Центру гуманітарних наук Угорської академії наук, який цьогоріч святкує своє 50-ліття. Описано його структуру та етапи розвою, головні напрями, наукові досягнення на терені етнографії і фольклористики, основні публікації, серед яких – синтетичні багатотомні видання, монографічні серії тощо. З’ясовано внесок окремих учених, названо резонансні конференції, міжнародні проекти, зокрема, у межах співробітництва з ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. |
| format |
Article |
| author |
Мушкетик, Л. |
| author_facet |
Мушкетик, Л. |
| author_sort |
Мушкетик, Л. |
| title |
Діяльність Інституту етнографічних досліджень Угорської академії наук (до 50-ліття заснування) |
| title_short |
Діяльність Інституту етнографічних досліджень Угорської академії наук (до 50-ліття заснування) |
| title_full |
Діяльність Інституту етнографічних досліджень Угорської академії наук (до 50-ліття заснування) |
| title_fullStr |
Діяльність Інституту етнографічних досліджень Угорської академії наук (до 50-ліття заснування) |
| title_full_unstemmed |
Діяльність Інституту етнографічних досліджень Угорської академії наук (до 50-ліття заснування) |
| title_sort |
діяльність інституту етнографічних досліджень угорської академії наук (до 50-ліття заснування) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202340 |
| citation_txt |
Діяльність Інституту етнографічних досліджень Угорської академії наук (до 50-ліття заснування) / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 3. — С. 39-52. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT mušketikl díâlʹnístʹínstitutuetnografíčnihdoslídženʹugorsʹkoíakademíínaukdo50líttâzasnuvannâ AT mušketikl onactivitiesoftheinstituteofethnographicresearchofthehungarianacademyofsciencesontheoccasionofthe50thanniversaryofitsestablishment |
| first_indexed |
2025-11-24T03:09:30Z |
| last_indexed |
2025-11-24T03:09:30Z |
| _version_ |
1849639588918722560 |
| fulltext |
39
ДІЯЛЬНІСТЬ ІНСТИТУТУ ЕТНОГРАФІЧНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ УГОРСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК
(до 50-ліття заснування)
Леся Мушкетик
УДК 001.32(439):39.001.891
У статті показано сучасний стан і наукову діяльність Інституту етнографічних досліджень Центру гуманітарних
наук Угорської академії наук, який цьогоріч святкує своє 50-ліття. Описано його структуру та етапи розвою, голов-
ні напрями, наукові досягнення на терені етнографії і фольклористики, основні публікації, серед яких – синтетичні
багатотомні видання, монографічні серії тощо. З’ясовано внесок окремих учених, названо резонансні конференції,
міжнародні проекти, зокрема, у межах співробітництва з ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України.
Ключові слова: Інститут етнографічних досліджень, УАН, напрями, етнологія, фольклористика, видання,
моно графіїї, персоналії, співробітництво.
В статье показано современное состояние и научную деятельность Института этнографических исследований
Центра гуманитарных наук Венгерской академии наук, который в этом году празднует свое 50-летие. Описано его
структуру и этапы развития, главные направления, научные достижения в области этнографии и фольклористики,
основные публикации, в их числе синтетические многотомные издания, монографические серии и др. Выяснено
вклад отдельных ученых, названо резонансные конференции, международные проекты, в частности, в рамках со-
трудничества с ИИФЭ им. М. Ф. Рыльского НАН Украины.
Ключевые слова: Институт этнографических исследований, ВАН, направления, этнология, фольклористика,
издания, монографии, персоналии, сотрудничество.
The article shows the current condition and research activities of the Institute of Ethnographic Research of the Centre for
Human Sciences of the Hungarian Academy of Sciences, which this year celebrates its 50th anniversary. There is a discription of
its structure and stages of development, as well as principal trends, research achievements in the field of ethnography and folklore
studies, major publications, among which are synthetic multi-volume editions, monographic series, etc. There has been ascertained
the contribution of individual scholars and showed resonant conferences, international projects, particularly within the framework of
cooperation with the Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Science of Ukraine.
Keywords: Institute of Ethnographic Research, HAS, trends, ethnology, folklore studies, publications, monographs, per-
sonalia, cooperation.
Головним науковим закладом вивчення
фольклору та етнографії в Угорщині є Інститут
етнографічних досліджень Центру гуманітар-
них наук Угорської академії наук (далі – ІЕД),
який цьогоріч святкує своє 50-ліття.
1 січня 1967 року як окрема одиниця Відді-
лення мови і літератури Угорської академії наук
почала функціонувати Група етнографічних
досліджень, завданням якої стало об’єднання
основних територіальних і тематичних етно-
графічних студій у країні; збирання, система-
тизація, обробка історичного й тогочасного
фольклору та етнографії; оприлюднення ре-
зультатів у тематичних і локальних моно-
графіях, часописах; участь у розподілі праці
в міжнародних дослідженнях; забезпечення
міжнародних наукових організацій фахівцями.
Директором-засновником Інституту етнографії
став відомий фольклорист і громадський діяч
Дюла Ортутаї, згодом його очолив Тібор Бо-
дроґі, з 1986 року – Аттіла Паладі-Ковач,
з 2003-го – Мігай Гоппал, з 2009-го – Балаж
Балоґ. Кілька років тому Інститут як структур-
на одиниця (поряд з іншими) ввійшов до скла-
ду новоутвореного Центру гуманітарних наук
Угорської академії наук. Співробітники ІЕД
поєднують наукову працю з викладацькою.
Нині Інститут складається з чотирьох від-
ділів: етнології 1, фольклору, етнографії сус-
пільства та історичної етнографії. При ІЕД
діє бібліотека, а також існують архіви. Ар-
хівні матеріали установи налічують понад
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
40
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2017
53 000 фото графій і майже 11 000 діапози-
тивів переважно з території Угорщини; зна-
чною є кількість світлин з африканських кра-
їн, В’єтнаму та ін. Окрім того, сюди ввійшли
фільми та відеокасети за сценаріями науковців
закладу. У фоноархіві зберігаються апокри-
фічні тексти, південнослов’янський матеріал
та матеріал угорських народів з Обі (спецар-
хів містить зошити із запитальниками (ан-
кетами) Угорського етнографічного атласу),
архів шаманізму, каталог угорських народних
переказів, зібрання уснопоетичних текстів,
топографія народних вірувань, архів народної
медицини, архів виноробства та паремій. До
рукописного зібрання належать матеріали ІЕД
та окремих науковців, що нагромаджувалися
від заснування закладу. Нині «Каталог угор-
ських народних переказів» поповнився етіоло-
гічними та історичними переказами.
«Уснопоетичний кадастр» також поповню-
ється матеріалами, ведеться їх каталогізація
за жанрами. Відновлюється призабута тема-
тика – це біблійні легенди ХХ ст., фольклор-
ні згадки про гонфоглалаш тощо. Вивчають-
ся того часні погляди селянства на історичних
осіб. Скажімо, проведено конференцію «Зна-
ння історії та пам’ять» (1998) [50]. Багато
фольклористичних проблем стали предметом
обговорення інтердисциплінарних конферен-
цій – це питання часу і простору в народ-
ній культурі, міфологія в наші дні, еротика у
фольк лорі, класифікація народних вірувань,
питання комізму, баладні дослідження тощо.
З використанням літератури манускриптів
і проповідей розширилося вивчення паремій,
з’ясовується їхня роль у повсякденні, зв’язки з
іншими жанрами. Аналіз фольклорних текстів
вивів на новий рівень студії усності та писем-
ності раннього періоду Нового часу. З’явилися
нові теми, наприклад, поховальні плачі у
ХVIII ст., останні сільські канторські плачі.
Укладено збірку дитячого фольклору.
На основі «Архіву народних вірувань» го-
тується «Енциклопедія народних вірувань»,
а в її межах здійснюється підготовка бази і
покажчиків «Мотивів угорської міфології» та
«Релігійних мотивів». Укладено базу даних
під назвою «Процеси над відьмами у XVII–
XVIII століттях», збираються етнологічні
матеріали про відьом, шаманізм. Розгляда-
ється тематика «Сон – видіння – екстаз»,
такі явища, як мертві і живі, смерть і потой-
бічне життя (із залученням даних психології,
історії релігії тощо).
В Інституті цікавляться міфологією і
фольк лором євразійських країн, Уральсько-
го регіону, далекосхідним та американським
шаманізмом.
Триває вивчення матеріальної культури се-
лянства. Це, зокрема, монографічні розробки
певних галузей господарювання. Розгляда-
ються його умови, лугове та лісове господарю-
вання, періоди утримання худоби, регіональні
й локальні варіанти рибальства, мисливства,
культивації винограду та виноробства. Під-
готовлено праці з вивчення угорських регіо-
нів, країв, місцевостей, їхніх природних, мов-
них, культурних відмінностей, характерних
ознак тощо, до прикладу, про долину Бодви,
Бодрогкьоз, Трансільванію, давню область
Абауй-Торну та ін.
З’ясовується також зв’язок селянської,
популярної та елітної культури. За підтрим-
ки євро пейських інституцій готують студії
з харчування. Проведено конференції про
традиційні форми та історію народного бу-
дівництва, народну кухню, транспортування-
сполучення на східно- та центральноєвропей-
ському просторах.
Поглиблення історичних поглядів означа-
ло перейменування відділу матеріальної куль-
тури на відділ історичної етнографії (1982).
Поряд з попередніми темами акцентовано на
відкритті писемних джерел XVII–XIX ст.,
що відображають життєві форми, діяльність
і поведінку селянства, ремісників і жителів
мезьоварошів 2. Оприлюднення церковних,
дворянських документів дозволило краще
зрозуміти вплив інших верств на народну
культуру. Різноманітні дані про лімітацію то-
варів і оплату дозволили наблизитися до кон-
тактів народної і загальнонаціональної куль-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
41
Розвідки та матеріали
тури, реконструкції обставин життя селян і
містян XVI–XIX ст.
Найбільша зміна відбулася в дослідженнях
етнографії суспільства. У центр вивчень по-
трапили суспільні трансформації в традицій-
ній культурі, тобто континуації в селянсько-
му способі життя, господарюванні, а також
з’ясування процесу змін, суспільної мобільнос-
ті та культурного розшарування. Вивчають-
ся відродження традиційної культури, мож-
ливості пристосування до умов найновішого
періоду. Дослідження етнографії суспільства
тривають у різних географічно й типологічно
відмінних спільнотах – це коло питань: осо-
бистість і спільнота, традиція та інновація,
застосовувані в суспільних, господарських,
культурних процесах стратегії, що трансфор-
мують нинішнє й близьке минуле. Ці питання
розглядаються на сторінках часопису Еthno-
lor, у серії книжок «Спосіб життя і традиція»
(Életmód és tradícíó) та ін.
Інший напрям і серія видань під назвою
«Теорія культури і національні культури»
(Kultúrelmélet és nemzeti kultúrák) охоплює
сам процес формування та функціонування
традиції, а також явища, закорінені в на-
родній культурі, які вписалися в систему
символів угорської національної культури 3.
Відбулася конференція із цієї тематики під
назвою «Народна культура і національна
свідомість» (1989); вийшов збірник допові-
дей (1991).
Свого часу відомий угорський учений Ті-
бор Бодроґі шляхом перекладу та інтерпре-
тації доробку західних етнологів знайомив
угорських дослідників з новими етнологічни-
ми поглядами (Леві-Стросса, Моргана та ін.).
Завдяки досягнутим ним результатам, в ІЕД
у 1986 році було створено відділ етнології, від-
новлено студії неєвропейських народів.
Велику увагу приділяють дослідженням
сучасності. Із застосуванням етнографічної
методи та досягнень суспільної антропології
було простежено зміни в сільському суспіль-
стві Варшаня, Нодрагшіпека, а згодом –
трансформації моральних цінностей та форм
поведінки в Жомбо, Йоршегу, зміну менталі-
тету в Кішуйсаллаші та ін.
Про це та інші плани ІЕД в «Концепції
щодо здійснення наукової програми Інститу-
ту етнографічних досліджень УАН» зауважує
його директор Балаж Балоґ: «Поряд з особли-
во важливими працями Інститут, відповідно
до своїх наукових концепцій, планує виконан-
ня таких завдань, що ґрунтуються частково на
збирацькій роботі (ще не відкриті території,
а також повторні польові дослідження з но-
вих позицій); частково на відкритті писемного,
предметного й візуального матеріалу архівів,
музеїв, книгозбірок. Це передусім:
- дослідження суспільно-історичних явищ і
сучасних змін в суспільстві та культурі Кар-
патського регіону і за його межами в східно-
центральноєвропейському, тобто європей-
ському контексті;
- віднайдення джерел матеріальної і духов-
ної спадщини, систематизація за базою даних,
вивчення, тлумачення, дослідження питань
традиційності;
- вивчення творів словесного фольклору
(казки, перекази, інші жанри), вірувань і об-
рядів, створення їхніх баз даних;
- студії позаєвропейських народів і
загально етнологічні дослідження;
- серед науково-організаційних завдань
Інституту є редагування багатьох видань, що
стосуються всієї спеціальності, підтримання
зв’язків з вітчизняними та зарубіжними етно-
графічними установами, організація конфе-
ренцій, наукових дискусій, а також залучен-
ня до міжнародних дослідницьких програм»
[13, с. 4]. Дослідник зазначає, що «суспільні
трансформації, які є наслідком змін у європей-
ському суспільстві, зростаючий темп зникнен-
ня селянства, акультурація, а також глобаліза-
ція, спонукають до зміни теоретичних поглядів,
методологічного оновлення теренів угорської
науки, що має на меті готовність до аналізу но-
вих суспільних процесів та явищ» [1, с. 89].
Водночас Балоґ не применшує цінності
фольклору. Згадуючи комплексні суспільно-
етнографічні дослідження поселень Нодрагші-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
42
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2017
пек та Варшань, що проводилися в 1970-х ро-
ках і мали на той час новаторський характер,
він закликає науковців до повторного обсте-
ження фольклору місцевості задля порівняння
його з попередніми записами [1, с. 91].
Із посиленням в останні роки націоналіз-
му директор ІЕД наголошує на дослідженні
сьогодення етнічних і рідномовних осередків
різного рівня, поміж них націй, нацменшин,
діаспори, конфесійних груп.
Інституту етнографічних досліджень нале-
жить видання низки колективних синтетичних
праць. Серед них «Етнографічний атлас» (Nép-
rajzi Atlasz), який вийшов у 1987–1992 роках у
дев’яти томах. У праці подано загальний огляд
регіонального розподілу угорської народної
культури на зламі ХІХ–ХХ ст., її характерні
риси відображено на 643 картах, які містять
також багато статей із фактажем, обробленим
уручну [див.: 9, с. 59–65].
На сьогодні викінчено ще одну фундамен-
тальну працю – видання «Угорський каталог
казок» (Magyar Népmese Katalógusа, скороче-
но MNK), у 1982–1990-х роках видано дев’ять
розлогих томів Каталогу. Цей Каталог є найпо-
внішим з існуючих раніше й, окрім друкованих
джерел, містить архівні та рукописні матеріали,
літературно оброблені казки, переклади, по-
кажчик сюжетів англійською мовою тощо [32].
Кожен із томів побудований так: вступ-
не слово, покажчик типів, далі сам каталог
за системою Аарне-Томпсона, використані
джерела, бібліографія, список скорочень. До-
дається короткий покажчик сюжетів англій-
ською мовою; деякі видання містять геогра-
фічний покажчик. Окремі томи складають
чарівні, легендарні, новелістичні, жартівливі,
анекдотичні, формульні казки, казки про тва-
рин та ін. Останній том містить узагальню-
ючу бібліографію та бібліографію репертуарів
циганських казкарів (Циганські казкарі. Бі-
бліографія репертуарів, 2001 р.).
Ще раніше в ІЕД підготували каталог на-
родних переказів (І. Добош, І. Бігарі, І. Надь
та ін.) [40]; нині над його розширенням пра-
цює З. Мадяр, котрий підготував план ка-
талогу історичних переказів, що має вийти в
майбутньому.
Співробітники ІЕД та багатьох інших уста-
нов (загалом понад 100 авторів) брали участь
у написанні іншої важливої синтетичної праці
енциклопедичного характеру, яка давно була на
часі, – «Угорського етнографічного словника»
(Magyar Néprajzi Lexikon, скорочено MNL)
[33]. Публікація підготовчих матеріалів, роз-
гляд концептуальних і термінологічних про-
блем викликали широке зацікавлення працею,
що з’явилася в 1977–1982 роках за редакцією
Дюли Ортутаї в академічному видавництві.
Найбільша частина матеріалу Словника
пов’язана з періодом між 1880 та 1940 рока-
ми. Власне, тут подано стисло сформульо-
вані відомості про доіндустріальне угорське
суспільство і культуру. Поряд із селянським
прошарком у ньому є дані про традиції ре-
місників, шахтарів і промислових робітників.
Багатий (передусім етнографічний, фольк-
лорний, а також історичний, музичний та
інший) матеріал уміщено за словниковим
принципом, тож певне ім’я, явище чи термін
можна легко відшукати. Словникова стаття
містить посилання на інші статті, яке виділя-
ється курсивом, у кінці подано літературу та
прізвище автора. Словник надзвичайно зба-
гачує ілюстративний матеріал – фотографії,
малюнки: кольорові чи чорно-білі, що допо-
магає в опануванні матеріалу, розкритті, уна-
очненні певного явища.
У 2011 році завершилася публікація фун-
даментальної багатотомної праці «Угорська
етнографія у восьми (фактично – у дев’яти)
томах» (Magyar Néprajz, 1988–2011), що є
найоб’ємнішою працею з етнології та фолькло-
ру Угорщини. Попередній, перший науковий
синтез народної культури під назвою «Етно-
графія мадярства» (A magyarság néprajza)
було підготовлено та опубліковано в чотирьох
томах у Будапешті (1933–1937); він витримав
кілька перевидань.
Нинішня праця виконувалася в Інституті
етнографічих досліджень АН Угорщини за
участю відомих учених з інших закладів; ро-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
43
Розвідки та матеріали
бота над підготовкою та виданням томів три-
вала понад тридцять років, її головний редак-
тор – академік А. Паладі-Ковач. «Угорська
етнографія у восьми томах» стала найбільшою
досі узагальнюючою працею угорської етно-
графічної науки. Матеріали до книг «Угорської
етнографії» готувало 115 авторів, загальна
кількість сторінок – 8330. Томи видавалися
за станом готовності. Структура та подання
матеріалу є традиційними для етнографічної
науки – це структура суспільства, матеріаль-
на культура (господарювання, ремесла, спосіб
життя), фольклор (уснопоетична творчість,
народна музика, народний танок).
T. I. 1. Край. Народ. Історія (2011, гол. ред.
А. Паладі-Ковач, ред. М. Флоріан). У першо-
му томі (точніше – у першій частині тому), що
з’явився останнім, окрім зазначеної тематики,
у вступній теоретичній частині окреслено пред-
мет, методологію, трактування концептуальних
питань, найзагальніших категорій етнографіч-
ної науки з погляду угорської та міжнародної
фахової літератури. Подано тлумачення таких
понять, як народ, культура, культурна спад-
щина, зв’язок і роль національної культу-
ри та народної традиції у XIX–XX ст.
Описано появу синтетичних праць з етнографії
в різних європейських країнах. Наведено огляд
історії етнографічних та фольклористичних до-
сліджень Угорщини, починаючи з XVIII ст. й
до сьогодення. Розділи згруповано за новою
періодизацією; вони позначені оригінальними
висновками. До першого тому ввійшли такі
розділи: історія етнографії в Угорщині; історія
фольклористики в Угорщині; природне середо-
вище угорського народу; історія угорського на-
родонаселення; регіони і етнографічні групи;
угорський народ і регіональний поділ тради-
ційної культури.
Т. І. 2. Край. Народ. Історія: періоди угор-
ської народної культури (2009, гол. ред. А. Па-
ладі-Ковач, ред. М. Флоріан). Друга частина
тому знайомить читача з історією угорської
культури від далекого минулого по 1945 рік.
У книзі описано не лише угорську народну
культуру, структуру традицій, що сягають ко-
рінням у далеке історичне минуле, а й подано
оцінку, аналіз комплексів традицій як одного з
джерел національної культури, характерних рис
народної культури угорців, їх суспільних про-
шарків, регіональних, територіальних, місцевих
спільнот тощо. До тому ввійшли такі розділи:
джерела, методи, результати в історичному до-
слідженні народної культури; передісторія до
Х ст.; угорська народна культура в середньо-
віччі (ХІ–XV ст.); угорська народна культура
в добу пізнього феодалізму (XVI–XVIII cт.);
угорська народна культура в період капіталізму.
Т. ІІ. Господарювання (матеріальна куль-
тура 1), (2001, гол. ред. А. Паладі-Ковач).
Розділи: натуральне господарство; селянське
господарювання; тваринництво, пастухуван-
ня; транспортування, перевезення.
Т. ІІІ. Ремісництво (матеріальна культу-
ра 2) (1991, гол. ред. О. Домонкош). Розділи:
роль ремісництва у формуванні матеріальної
культури села; важливість ремісницької ді-
яльності в постачанні й обробці сировини для
забезпечення сіл та поселень; етнографія угор-
ських ярмарків.
Т. IV. Спосіб життя (матеріальна куль-
тура 3) (1997, гол. ред. І. Балашша). Розді-
ли: поселення; будівництво; культура житла;
культура харчування; одяг.
Т. V. Угорська уснопоетична творчість
(фольклор 1) (1988, гол. ред. Л. Вардяш).
Розділи: народна казка; зв’язок казки й ві-
рувань; етіологічний переказ; принципи сис-
тематизації міфологічних переказів; поняття
типу переказу; міфологічний переказ; анекдот;
прислів’я та приказки; загадки; правдива іс-
торія, життєпис, автобіографія; історія дослі-
дження балади; народна балада; легендарна
балада; селянська побутова поезія; рештки ге-
роїчного епосу в нашій народній поезії; історія
дослідження народної пісні; народна лірична
поезія; визначення народної обрядової поезії;
дитячий фольклор; плачі; замовляння; архаїчні
народні молитви; робітничий фольклор.
Т. VІ. Народна музика – народний та-
нок – народна гра (фольклор 2) (1990, гол.
ред. Т. Дьомьотьор). Розділи: угорська народ-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
44
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2017
на музика, танцювальна культура угорського
народу; угорські народні ігри.
Т. VІІ. Народні обряди. Народні віруван-
ня. Народна релігійність (фольклор 3) (1990,
гол. ред. Т. Дьомьотьор). Розділи: обряди;
народна релігійність; народні вірування – на-
родні знання.
Т. VIIІ. Суспільство (2000, гол. ред.
А. Паладі-Ковач). Розділи: вступ та суспіль-
ні прошарки; морфологічний опис селянсько-
го суспільства; функціонування суспільства;
село, місто – локальна спільнота; селянське
суспільство в період соціалізму.
Кожен том містить додатки: бібліогра-
фію, список скорочень, покажчик місцевос-
тей, імен, регіонів, перелік ілюстрацій, карт,
малюнків, таблиць, рукописів. До прикла-
ду, у першій частині першого тому уміщено
114 кольорових та 200 чорно-білих фотогра-
фій, 285 малюнків, 38 карт.
Триває підготовка нових синтетичних ви-
дань, зокрема «Словника угорського фольк-
лору» (Magyar Népköltészi Lexikon), над яким
фольклористи ІЕД працюють з 2010 року.
Публікації ІЕД є численними й різноманіт-
ними; щороку тут друкують десятки колектив-
них та індивідуальних монографій. Виходить
три періодичні видання, зокрема, двічі на рік
(з 1950 року) Аcta Ethnographica Hungarica,
у якому подають праці іноземними мовами, пе-
реважно англійською та німецькою. Багато ро-
ків поспіль головним редактором видання був
Ґабор Барна, нині – Аґнеш Фюлеміле.
З 1968 року виходить щорічник «Народ-
на культура – народне суспільство» (Népi
Kultura – Népi Társаdalom), у 2005 році часо-
пис перейменовано на «Етно-знання» (Ethno-
lore). Це – якісне, гарно оформлене, презента-
бельне видання, його головним редактором є
Балаж Балоґ.
У серії «Етнографічні праці» (Néprajzi Ta-
nulmányok) за редакцією А. Семеркені вийшло
понад 20 невеликих розвідок монографічного
характеру. Крім того, праці співробітників Ін-
ституту виходять у таких серіях, як «Фольк-
лорний архів» (Folklór Archivum). Значна час-
тина цієї серії присвячена угорським обрядам,
звичаям та віруванням з різних регіонів країни
та поза її межами, є тут праці про фольклор
угорців Америки, а також досить об’ємний
том угорських переказів за редакцією Шан-
дора Бошняка [17]. У серії Documentatio
Ethnographica вийшло кілька десятків книжок.
Упродовж останніх десяти років в Інституті
активізувалася робота над циганознавчими
студіями, завдяки чому побачили світ понад
десять видань серії «Праці із циганознавства»
(Cigánуisztikai Tanulmányok), переважно
казки з різних регіонів Угорщини, реперту-
арні збірники талановитих казкарів. До серії
«Тематичні праці з антропології» (Occasional
Papers in Anthropology) ввійшли видання з
етнології, культурної антропології не лише з
території Угорщини, а й з інших (екзотичних)
країн, зокрема Нової Гвінеї та ін. В епіцентрі
досліджень – етногенез, давня історія, давні
вірування, міфологія. В Інституті зберігається
архів шаманізму Вілмоша Діосеґі, доповнений
іншими вченими.
У серії «Фольклор і традиція» (Folklór és
Tradicíó) опубліковано переважно матеріали
конференцій, що відбулися в 1987–1991 ро-
ках і були присвячені словацько-угорським та
угорсько-сербсько-хорватським етнографічним
зв’язкам. Загалом відбулося п’ять таких кон-
ференцій, остання – у 1991 році. Дві праці за
редакцією колишнього директора Етнографіч-
ного музею Тамаша Гофера та Петера Нєдер-
мюллера (нині працює в Німеччині) вийшли в
серії «Теорія культури й національні культури»
(Kultúraelmélet és nemzeti kultúrák). У серії
«Спосіб життя та традиція» (Életmód és Tradí-
ció), що раніше виходила за редакцією А. Па-
ладі-Ковача (1988–2008), а нині – Аніко Баті,
налічує 13 томів. Кілька книг з’явилося під гас-
лом «Угорська етнологія» (Magyar Еtnológia).
Змінам у народному одязі, видобутку вугілля
в ХІХ–ХХ ст. тощо присвячені книги із се-
рії «Етнографічні дисертації» (Dissertationes
Ethnographicae).
Від самого початку створення Інституту ет-
нографічних досліджень велику увагу приділяли
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
45
Розвідки та матеріали
конференціям. Так, упродовж 1985–1990 років
щороку проводилося чотири-п’ять конферен-
цій, після 1991 їхня кількість зменшилася до
двох-трьох. Метою таких наукових форумів є
надання можливості вченим різних угорських
інституцій репрезентувати свої досягнення й за
певних обставин долучитися до міжнародного
наукового життя. Весною 2001 року в Будапе-
шті було проведено дві важливі міжнародні кон-
ференції, важливу роль в організації яких віді-
грали співробітники Інституту, зокрема І. Кріза
та А. Паладі-Ковач. Це – 34-а Міжнародна
баладна конференція та VІІ Міжнародний кон-
грес Товариства досліджень етнології та фольк-
лору (SIEF) під назвою «Час. Місце. Перемі-
щення». У конференціях брали участь науковці
ІМФЕ ім. М. Рильського НАНУ Л. Вахніна,
Л. Мушкетик, О. Бріцина та І. Юдкін.
Інтердисциплінарний характер мала серія
конференцій, проведених дослідниками на-
родних вірувань, матеріали яких з’явилися
згодом під назвою «Студії про трансцен-
дентне» (Tanulmányok a transzcendensról),
за редакцією Еви Поч. В останні двадцять
років знач ним фольклористичним досягнен-
ням стало проведення серії конференцій з
етнографії релігії під назвою «Народна релі-
гійність у Карпатському басейні» (Népi val-
lásosság a Kárpát-medencében), що були теж
оприлюднені в низці видань за редакцією
Емьоке Ш. Лацкович.
Упродовж останнього десятиліття ІЕД
зорганізував кілька конференцій з порубіжної
тематики фольклору та інших царин духов-
ної культури. Це – міждисциплінарна серія
«Фольклор в історії угорської культури», де
розглянуто зв’язок усної словесності з близь-
кими видами мистецтва, фольклористики – з
близькими науками, їхні точки дотику, вза-
ємовпливи; тут вжито новітні інтердисциплі-
нарні, інтертекстуальні підходи. Спершу від-
булася конференція «Фольклор і література»
(2004), згодом «Фольклор і візуальна куль-
тура» (2005), «Фольклор та історія» (2006),
«Фольклор і музика» (2007) і «Фольклор і
мова» (2008). Матеріали опубліковано у ве-
ликих за обсягом збірниках [19; 20; 21; 22; 23],
загалом 157 праць на 2000 сторінок.
На форумах розглянуто проблеми, якими
найбільше цікавилася угорська фольклорис-
тика та суміжні науки в першому десятиріччі
ХХІ ст. Однією з найважливіших стало саме
поняття фольклор, його близькі терени, такі як
напівнародна творчість тощо, та поряд з цим
інші – від дворянської усної традиції до «місь-
кого народного мистецтва». Прозвучали думки
і про недостатньо з’ясоване питання достовір-
ності фольклору, а також вигаданої традиції.
Нові думки висловлено щодо понять канону,
усності і писемності, усна народна твор-
чість – популярна творчість – професійна
творчість. Ішлося також про окреслення нових
кордонів жанрів і розмивання кордонів поміж
окремими жанрами; до прикладу, такі перехідні
області, як напівнародна література.
В ІЕД працюють відомі вчені-етнологи та
фольклористи, сюди прийшло чимало талано-
витої молоді.
Інститут очолює доктор історичних наук
(етнографія) Балаж Балоґ, який, крім того,
обіймає посаду завідувача відділу етнографії
суспільства. Нині вчений є також заступни-
ком Директора Центру гуманітарних наук
УАН Пала Фодора. Основні терени дослі-
джень Балоґа: соціальна антропологія, ет-
нічність, суспільна етнографія Калотасеґа,
дослідження господарювання, сучасні сус-
пільно-етнографічні процеси, питання іден-
тичності угорських німців, культура амери-
канських угорців [13; 14; 15].
Знаним ученим, етнологом, музеологом,
педагогом є дійсний член Угорської академії
наук Аттіла Паладі-Ковач, нині професор-
емеритус. Терени його досліджень – народне
господарювання, етнографічна картографія,
народна історія. Він розробляв історію угор-
ської культури утримання худоби та ведення
господарства, вивчав лугове господарювання,
народні засоби транспортування та перевезен-
ня, виноградарство та виноробство. А. Па-
ладі-Ковач цікавився етнологією нацменшин
Угорщини, внутрішніми міграціями XVIII–
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
46
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2017
XIX ст., зокрема місцевих українців-русинів 4;
вивчав характерні особливості регіону Верхо-
вини, угорських етнографічних груп (палоци,
барки); редагував понад 120 картографічних
листів Угорського етнографічного атласу, був
головою редакційної колегії та автором бага-
тьох розділів згаданої «Угорської етнографії у
восьми томах».
Традиційними й сучасними формами шама-
нізму, етносеміотикою, міфологією, народною
медициною, національною символікою, етно-
логією Сибіру та Південно-Східної Азії ціка-
виться угорський фольклорист, етнолог Мігай
Гоппал [27; 28]. Гоппал став засновником Єв-
ропейського інституту фольклору (початкова
назва – Європейський центр фольклору), що
діє з 1998 року за підтримки ЮНЕСКО. Ін-
ститут зосереджує свою увагу на проблемах
ідентифікації, документації, збереження, по-
ширення та захисту європейської традиційної
культури (включно з тереном науки, освіти,
образотворчого мистецтва). Плідною є також
діяльність Європейського інституту фольк-
лору на книговидавничій ниві. Це, зокре-
ма, – серії Folklór, Örökség (Спадщина), EFI
Communicationes; кількість книжок на сьогод-
ні перевершила сто назв.
Варто згадати й угорського етнолога, со-
ціального антрополога, завідувача відділу
етнології Мігая Шарканя, котрий вивчає те-
оретичні питання культурної і соціальної ан-
тропології, сучасні трансформації угорського
селянського суспільства, історію, теорію і ме-
тодологію науки, модернізацію села, етнічну
ідентифікацію, етнографію Африки [45].
Відповідальні посади в Інституті cвого
часу займав відомий етнограф, музеолог, ви-
кладач Міклош Сіладі. Від самого початку
творчого шляху Сіладі займався досліджен-
ням традиційних форм рибальства, а згодом
зацікавився бджільництвом, культурою хар-
чування, народною архітектурою. Серед його
наукових теренів також суспільно-етногра-
фічні студії та фольклористика, методологіч-
ні питання збирання, систематизації і дослі-
дження етнографії [47; 48].
Заступником директора ІЕД, науковим
радником є доктор етнографічних наук Балаж
Боршош. Його основні зацікавлення стосу-
ються екологічної антропології, етнокартогра-
фії, африканістики [14; 16]. Боршош виступає
як оператор документальних фільмів.
Кілька десятиліть працював в Інституті ві-
домий дослідник, доктор історичних наук, ет-
нолог, антрополог, історик Петер Вереш, який
займається угорською передісторією, етноге-
незом угорського народу, теорією етносу, фіно-
угристикою, питаннями креативності, культу
особистості та ін. [51], знає чотири європейські
мови і володіє мовами хантів і мансів.
Завідувачем відділу історичної етнографії є
Аґнеш Фюлеміле. Коло її досліджень: етно-
графія Трансільванії, Калотасеґа, народний
одяг, народне мистецтво [15].
Поміж співробітників Інституту слід на-
звати також Ілдіко Ландґраф (дослідження та
класифікація переказів, локальні спогади, істо-
ричний фольклор), Каталін Бенедек (народна
казка, фольклор нацменшин), Давіда Шомфаї
Кару (іслам, дослідження фольклору та на-
родних вірувань Середньої і Центральної Азії
(киргизи, казахи) та Сибіру); Ілдіко Кріштоф
(історична антропологія: менталітет, комуніка-
ція; демонологія), Eву Мікош (перекази, усні
оповідання, лубкова література, народність,
фольклоризм), Каталін Югас (спосіб життя,
етнографія міста, ремесла, дитячий фольклор,
святкові ритуали великого міста, народна меди-
цина), Аґоту Ішпан (історія повсякдення, зміна
способу життя після 1945 року, соціалістичне
місто, усна історія). Колишня співробітниця Ін-
ституту Марія Флоріан є спеціалістом у царині
народного одягу.
Відділ фольклору 5 очолює Аґнеш Семерке-
ні – угорський фольклорист, етнограф, паре-
міолог [46]. На ниві фольклористики активно
трудиться етнограф, фольклорист, письменник
Золтан Мадяр, старший науковий співробіт-
ник ІЕД УАН. Терени його досліджень: на-
укова систематизація фольклорних текстів,
історичні перекази, народні вірування і культ
святих, репертуар казкарів [35].
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
47
Розвідки та матеріали
До недавнього часу в Інституті працюва-
ли такі відомі вчені, як Жужанна Татраї (об-
рядовість), Ілдіко Кріза (балада, історичний
фольк лор), Ілона Надь (релігійний фольклор).
Свого часу Інститут етнографічних дослі-
джень вибудував мережу зв’язків з подібни-
ми інститутами колишніх соціалістичних кра-
їн на основі договорів між Академіями наук
(Польща, Україна, Росія, Словаччина, Чехія
та ін.). Інститут брав також участь у низці
спільних проектів тогочасного Міжнарод-
ного Карпато-Балканського комітету. Після
1990 року умови змінилися. Відтак відкри-
лися ширші можливості для колективних та
індивідуальних досліджень для налагоджен-
ня контактів, іншою стала роль інститутів як
центрів кооперації. Співробітники Інституту
задіяні в численних міжнародних проектах,
виступають з лекціями в багатьох універси-
тетах Європи та світу.
Щодо міжнародної діяльності Інституту
за останні роки, то слід сказати про такі за-
вдання, плани і проекти. У 2011–2014 роках
тривав конкурсний проект Європейського со-
юзу «ETNOFOLK» – електронна спадщи-
на народної культури. У проекті взяло участь
шість організацій з чотирьох держав – Угор-
щини, Чехії, Словаччини і Словенії. Мета про-
екту – репрезентація традиційної культурної
спадщини центральноєвропейських народів. У
його межах підготовлено веб-матеріал, який за
допомогою текстів, мап, фотографій, звуко- і
відеозаписів зможе продемонструвати народ-
ну культуру певної території, передусім через
різноманітні вияви усної народної творчості,
танцювальної культури, одягу, світу обрядів та
вірувань, архітектурної специфіки. Така база
даних слугуватиме корисним джерелом для
наукових студій, освіти, адміністрації, захисту
культурної спадщини, туризму та регіонально-
го розвитку.
Упродовж 2011–2015 рік у ІЕД за учас-
тю інститутських і зарубіжних дослідників
за підтримки ОТКА 6 здійснювався міжна-
родний проект під назвою «Вивчення потрій-
них кордонів на території Південно-Західної,
Південно- Східної та Північно-Східної Угор-
щини». Отже, проводилися дослідження на
певних ділянках угорсько-словенсько-австрій-
ського, угорсько-українсько-румунського,
угорсько-сербсько-румунського кордонів.
Кордон держави, що не збігається з етніч-
ними кордонами, становить специфічний терен
для нового потрактування понять ми та інші.
Метою досліджень було простежити взаєм-
ний вплив сусідніх регіонів, динаміку цих вза-
ємовпливів у часі і просторі. Вивчалися три
виміри в контактуванні прикордонних регіонів:
1) культурний вимір: ідентичність, збереження
і створення традиції, освітні заклади, куль-
турні організації; 2) суспільна димензія: уста-
лені / трансформовані / новостворені / по-
слаблені внаслідок зміни специфіки кордонів
зв’язки, рухи народонаселення (залізна завіса
до 1989-го, Шенгенський кордон, лібераліза-
ція віз), стратегії пошуку нових зв’язків, а та-
кож нових спільнот; 3) господарський вимір:
прикордонна торгівля (формальне й нефор-
мальне господарювання, нелегальна торгів-
ля). У роботі над проектом, окрім дослідни-
ків інших угорських інституцій, узяли участь
п’ять учених з Інституту етнографічних дослі-
джень – Балаж Балоґ, Янош Беднарік, Чаба
Месарош, Левенте Сіладі та Тюнде Тураї. До
роботи також залучалися вчені з інших країн.
Дослідницька група розробила запиталь-
ник для польової роботи, який містить по
300 запитань для кожного порубіжжя й допо-
магає глибше зрозуміти існуючі на потрійному
кордоні господарські, культурні та суспільні
контакти. Крім того, велику увага приділяли
візуальній фіксації даних і фотодокументації.
Результати досліджень оприлюднено на окре-
мому сайті в межах Інститутського: http://
www.etnologia.mta.hu/harmashatarok/.
Упродовж чотирьох років результати до-
сліджень було представлено у формі пере-
сувної виставки, що складалася переважно
з фотодокументації і тривала в Будапешті,
Сатмарнеметі, Мадярканіжі, Надьканіжі та
Сеґеді. У вересні 2014 року в ІЕД відбулася
наукова конференція під назвою «Кордони,
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
48
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2017
стан прикордоння в Карпатському регіоні»,
де виступили учасники проекту і дослідники
згадуваних питань.
У 2015 році з’явилося перше двомовне
узагальнююче видання з проекту під назвою
«Потрійний кордон з етнографічного погляду»
[24]. Редактори тому – Тюнде Тураї і Чаба
Месарош. Згодом побачив світ збірник праць
«Етнографічне потрактування потрійного кор-
дону» за редакцією Т. Тюнде (2015) [25].
Активно продовжує розвиватися спів-
праця інституту етнографічних досліджень
з Інститутом мистецтвознавства, фолькло-
ристики та етнології ім. М. Т. Рильсього
НАН України. У 1990 році було підписано
Угоду про співробітництво між директо-
рами Інституту етнографії УАН та ІМФЕ
ім. М. Т. Рильського НАНУ, яка поновлю-
валася щоп’ять років.
Угорські дослідники в рамках співробітни-
цтва неодноразово бували в Києві, виступали
з доповідями, брали участь у конференціях,
працювали в бібліотеках. Свого часу ІМФЕ
відвідали Мартон Іштвановіч, Естер Кішбан,
Жужанна Сарваш, Жужанна Татраї, Марія
Кішш, Ілдіко Кріза, Петер Вереш та ін.
У 2011 році співробітники ІЕД в особі його
директора Балажа Балоґа та наукового спів-
робітника Каталін Югас узяли участь у Між-
народній конференції, присвяченій 90-річчю
ІМФЕ. На пленарному засіданні Балоґ виго-
лосив доповідь «Угорські спільноти у Східній
Пенсильванії», а Югас виступила в одній із
етнологічних секцій з тематикою «Структура
народної медицини та її зв’язок з гігієнічними
звичаями й обрядовим обмиванням». Доповіді
опубліковано в щорічнику ІМФЕ «Матеріали
до української етнології» (2011, вип. 10 (13);
2012, вип. 12 (15)).
Восени 2013 року угорські науковці прибули
на Восьмий міжнародний конгрес україністів,
що відбувався на базі ІМФЕ (тогочасний го-
лова МАУ директор Інституту Ганна Скрип-
ник). Вони взяли активну участь у роботі сек-
цій. Скажімо, П. Вереш, який, окрім проблем
етно генезу, здавна цікавився етнополітологією,
українською історією, з успіхом виступив з до-
повіддю «Голодомор, трагедія українського
народу 1930–1933 років – один з найбільших
геноцидів світу». Доповідь опубліковано в «На-
укових записках МАУ» (2013, № 6).
У часописах та збірниках ІМФЕ («На-
родна творчість та етнологія», «Матеріали до
української етнології» та ін.) систематично пу-
блікують у перекладі статті відомих угорських
науковців, наприклад: М. Гоппала про народну
медицину (НТЕ, 2005, № 3), Б. Балоґа про
плани наукових досліджень ІЕД (НТЕ, 2011,
№ 1), Д. Віґи про українців-русинів (НТЕ,
2014, № 2), А. Паладі-Ковача (НТЕ, 2015,
№ 2), І. Крізи, Е. Еперйешши та ін. Окрім
того, систематично готуються рецензії на угор-
ські видання [2; 3 та ін.], таким чином україн-
ські науковці мають змогу ознайомитися з кра-
щими досягненнями європейської науки.
У рамках українсько-угорських проектів на-
укового співробітництва ІМФЕ ім. М. Риль-
ського НАН України підготовлено угорський
спецвипуск журналу «Народна творчість та
етнографія» (2006, № 4). Представлений у
цьому числі матеріал репрезентує різні на-
прями угорського народознавства. Авторами
цього проекту стали провідні вчені Будапе-
шта, Дебрецена, Сеґеда, Ніредьгази (А. Па-
ладі-Ковач, М. Гоппал, П. Вереш, Л. Коша,
І. Кріза та ін.). Пропоновані увазі читача стат-
ті висвітлюють актуальні проблеми сучасної
угорської етнології. Нині в Угорщині популяр-
ними, зокрема, є дослідження етнології релігії,
основні напрями яких описує у своїй розлогій
статті завідувач кафедри етнології Сеґедсько-
го університету Ґабор Барна. Найбагатший
цикл угорської обрядовості – зимовий – роз-
глядає Жужанна Татраї. Плідним є вивчення
питань етнічної історії та походження народу.
Особливий інтерес викликає той віддалений у
часі і просторі період минувшини народу, який
передував віднайденню батьківщини – гонфо-
глалашу. Цих проблем, як і давньої язичниць-
кої релігії – шаманізму, торкаються Мігай
Гоппал, Петер Вереш, Давід Шомфаї Кара.
Уже згадувалося, що в Угорщині широко ви-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
49
Розвідки та матеріали
вчають культуру національних спільнот. Про
роль культури нацменшин у глобалізаційному
світі розповідає Ерньо Еперйешши; маловив-
чених питань національної характерології тор-
кається Ілона Надь; результатом експедицій
на Закарпаття стала праця Ержебет Бьоді про
міжетнічні впливи у культурі харчування. Ці-
каву сторінку з історії угорсько-українських
етнографічних зв’язків, а саме – етнографічну
діяльність Гіадора Стрипського, розкрив про-
фесор Іштван Удварі. Про зближення угор-
ської етнографії із соціальною та культурною
антропологією свідчать статті Пірошки Сабо
та Ласла Коши. Ці та інші праці угорських
вчених увійшли до фундаментального дво-
томного видання ІМФЕ «Сучасна зарубіжна
етнологія: Антологія» [12], де представлено
науковий доробок світової етнології.
Натомість праці українських дослідників
систематично публікувалися в Угорщині. Так,
у періодичних виданнях та збірниках оприлюд-
нено понад 40 статей Л. Мушкетик [37; 38; 39].
Статті Л. Вахніної, О. Микитенко, Л. Муш-
кетик увійшли до збірки, присвяченої 70-річ-
чю відомого словакознавця А. Крупи (2004).
У межах загальних тем відділу української та
зарубіжної фольклористики «Фольклор та
мистецтво слов’ян в європейському контексті»
(2005–2008) та «Сучасна фольклористика єв-
ропейських країн» (2009–2011) підготовлено
розділи «Славістична фольклористика Угор-
щини кінця ХХ – поч. ХХI ст.» та «Угорська
фольклористика та етнографія кінця ХХ – по-
чатку ХХІ століття», видано кілька моногра-
фій Лесі Мушкетик з угорсько-слов’янських,
угорсько-українських фольклорних та фольк-
лористичних контактів: «Людина в народній
казці Українських Карпат : на матеріалі опові-
дальної традиції українців та угорців» (2010);
«Фольклор угорсько-українського порубіжжя»
(2013); «Славістичні студії в Угорщині: історія
та сучасний стан» (2014) «Сучасна угорська
етно логія» (2017) та низку статей.
Науковці ІМФЕ неодноразово відвідували
Будапешт у рамках угоди про співробітництво,
працювали в бібліотеках та архівах, брали
участь у багатьох конференціях: етнографічних
та фольклористичних, угрознавчих, до при-
кладу: Міжнародна конференція у Бекешчабі
з дослідження національних меншин (1991,
1996, 2001, 2003), 6-й Міжнародний конгрес
угрознавців «Культура. Нація. Ідентифікація»
(серпень 2006 р., м. Дебрецен, Угорщина),
7-й конгрес SIEF (2001 р., Будапешт), 34-а
Міжнародна баладна конференція (2001 р.,
Будапешт), Міжнародна наукова конферен-
ція «Угорський Ренесанс» (2008 р., м. Клуж,
Румунія); Міжнародна наукова конферен-
ція, присвячена пам’яті професора І. Удварі
(травень 2010 р., м. Ніредьгаза, Угорщина),
7-й Міжнародний угрознавчий конгрес (Печ,
2016), україністичні конференції (2011, 2014,
Будапешт, Сеґед) та ін.
Нині співробітництво триває в межах спіль-
них наукових проектів. Так, у 2013–2015 роках
здійснювався проект ІМФЕ ім. М. Т. Риль-
ського та Інституту етнографічних досліджень
Центру гуманітарних наук УАН під назвою
«Національні, регіональні і локальні форми
народної культури і суспільних трансформацій
в Україні та Угорщині в ХХ–ХХІ ст.» (ке-
рівники: директор ІМФЕ Ганна Скрипник та
директор Інституту етнографічних досліджень
УАН Балож Балоґ; учасники: Лариса Вахніна,
Леся Мушкетик, Аґота Лідія Ішпан, Карой
Жолт Надь, Левенте Сіладі). Угорські дослід-
ники неодноразово виїжджали в експедиції на
Закарпаття (Берегівський, Виноградівський,
Ужгородський р-ни). Скажімо, Агота Ішпан
збирала матеріал з функціонування масових
форм торгівлі (міжнародних базарів та ін.) ча-
сів соціалізму, Карой Жолт Надь досліджував
конфесійне становище окремих спільнот За-
карпаття, Левенте Сіладі – потрійне угорсько-
українсько-румунське прикордоння. Ще раніше
польову роботу зі збирання угорської народної
прози тут проводив Золтан Мадяр та ін.
Результати своїх досліджень угорські нау-
ковці оприлюднили у вигляді доповідей, ста-
тей, повідомлень, інтерв’ю [41].
Попередній проект було подовжено на
2016–2018 роки під назвою «Зміни національ-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
50
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2017
ного, регіонального і локального рівня в народ-
ній культурі та суспільстві України та Угорщини
в ХХ–ХХІ ст.» з тими самими керівниками;
до виконавців доєдналася Каталін Югас 7.
Отже, нині Інститут етнографічних до-
сліджень Центру гуманітарних наук УАН,
успадкувавши кращі традиції угорської етно-
логічної науки, розвивається далі, адаптуючи
кращі досягнення європейської думки, зокре-
ма антропологічні напрями, розробляючи нову
методологію дослідження сучасного суспіль-
ства, у якому відбулися кардинальні зміни.
1 Варто взяти до уваги, що в угорській науці
термін «етнологія» як загальне поняття може за-
міняти термін «етнографія», однак здебільшого
під ним розуміють (рідше) європейські, а голов-
но – позаєвропейські студії віддалених народів,
що стоять на різному рівні суспільного розвитку.
Терени власної народної культури угорські на-
уковці продовжують позначати усталеним тради-
ційним терміном «етнографія» (néprajz).
2 Давня форма угорського поселення, специ-
фічними рисами якої, поряд з наявністю ринку і
аграрного населення, була також певна кількість
ремісників і певні можливості самоврядування.
3 Принагідно хочемо згадати працю Аґнеш
та Ґабора Капітань «Символіка угорців», що ви-
тримала кілька перевидань. Науковці-соціологи
в ній вибудували систему угорських національ-
них символів. Так, за їхніми спостереження-
ми, список угорських страв перед рибною юш-
кою очолює ґуляш; угорський напій – це вино,
на першому місці токайське асу; в угорському
одязі символічну цінність мають частини одягу
дворянського походження. Характерний угор-
ський край – це Гортобадь і Токай-Гедьая; серед
річок – Дунай і Тиса, поміж квітів – троянда; се-
ред тварин – це кінь; типовий угорець – міцний,
присадкуватий і темноволосий, з вусами. Най-
важливіше угорське свято – це 15 березня (ви-
звольна війна під проводом Кошута); у музиці
панівною є угорська пісня нового стилю, у спор-
ті – футбол. З-поміж митців – Шандор Петефі і
Янош Арань, історичних особистостей – Лайош
Кошут та Іштван Сечені [30].
4 Паладі-Ковач розглянув історію українських
поселень у XVIII–XIX ст. на території Північно-
Східної Угорщини, а саме сучасних областей Бор-
шод-Абауй-Земплен і Саболч-Сатмар. Міграції
українців-русинів в Угорщину не мали масового
характеру. Їх своєрідність полягала в тому, що
невеликі групи українців вклинювались у ком-
пактні поселення словаків та угорців, унаслідок
чого їхні етнічні, мовні риси часто асимілювали-
ся. Паладі пише, що в XV–XVI ст. на території
Угорщини не було постійних поселень українців-
русинів. Їхні міграції почалися в XVII ст., однак
більших масштабів вони набули в другій поло-
вині XVIII ст. Учений з різних статистичних, іс-
торичних та краєзнавчих джерел подає відомості
про зафіксовані поселення українців у різних міс-
цевостях країни. Це, зокрема, дані австрійського
етнолога та історика Германа Ігнатія Бідерманна,
Самуеля Боровського, Елека Фенєша, які наво-
дять дані по чисельності народонаселення, пе-
рераховують села з українськими мешканцями.
Водночас українці доволі швидко асимілювалися
з угорцями й особливо зі словаками. Паладі, під-
сумовуючи всі ці дані, робить висновок, що на се-
редину ХІХ ст. більшість українського населення
перебувала у стані двомовності. Загалом на той
час існувало приблизно 40 поселень, де українці
складали значні групи. Уже тоді простежувалася
тенденція до стагнації. У другій половині ХІХ ст.
асиміляція пришвидшилася, однак, на думку
академіка, до сьогодні не завершилося мовне та
культурне уподібнення українців-русинів до чис-
ленніших етнічних спільнот.
5 Поняття фольклор в Угорщині загалом вхо-
дить до трактованої в широкому розумінні етно-
графії і має власні терени досліджень, які оха-
рактеризував А. Паладі-Ковач: «В угорській
науці фольклор охоплює три великі царини:
1. Під фольк лором повсякденного життя розумі-
ють сферу тлумачених у найширшому розумін-
ні народних обрядів. 2. Категорія мистецтв за-
галом охоплює категорію народного мистецтва
(уснопоетичну творчість, музику, танок), однак
належність предметного народного мистецтва,
декоративного мистецтва не є цілком однознач-
ною, немає одностайності в його зарахуванні до
фольклору. 3. Світоглядні, космогонічні, релі-
гійні уявлення, вірування, ціннісні системи на-
лежать до третьої великої сфери фольклору. За
загальновживаним визначенням, фольклор є ви-
явом народного духовного життя у слові, музи-
ці, танці, жестах і предметах. Не можна вважати
фольклором повсякденно-практичну свідомість,
як, наприклад, пізнання природи, технологічні
знання і знання, що загалом стосуються раціо-
нальної практики, успадковуються традиційним
шляхом, за винятком їх символічних атрибутів
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
51
Розвідки та матеріали
(наприклад, робітничі пісні, магічні уявлення, дії,
замовляння та ін.)» [34/1.1, р. 24].
6 OTKA – скорочена назва фонду «Основні дер-
жавні наукові дослідницькі програми» (Оrszágos
Tudományos Kutatási Alapprogramok).
7 Каталін Югас, яка спільно з А. Ішпан та Л. Сі-
ладі відвідала Київ восени 2016 року, на зустрічі з
науковцями ІМФЕ ім. М. Т. Рильського виголосила
доповідь під назвою «Хай живе угорська свобода,
хай живе Батьківщина: пісні про Кошута в угор-
ській історії від генези до наших днів». У виступі
йшлося про угорську революцію 1848–1849 років
під проводом Лайоша Кошута та її віддзеркалення
у фольклорі та народній культурі загалом, її сим-
волічне значення в історії і сучасності угорського
народу. Югас розповіла про старий і новий стилі
угорських народних пісень, їхні музичні особли-
вості, фольклоризм та фольк лоризацію. Доповідь
ілюструвалася відео- та аудіоматеріалом, кілька
пісень дослідниця виконала сама (вона є учасни-
цею угорського фольклорного гурту). Доповідь
допомогла скласти уявлення і про сучасну патріо-
тичну налаштованість угорського народу і його
любов до народної та іншої музики.
1. Балог Б. Передумови, можливості й перспек-
тиви досліджень сучасності: міркування щодо
діяльності і планів Інституту етнографічних до-
сліджень Угорської академії наук // Народна твор-
чість та етнографія. – 2010. – № 1. – С. 88–94.
2. Мушкетик Л. Г. Багатотомне синтетичне
видання з угорської етнографії. Magyar néprajz
nyolc kötetben. – Budapest : AkadémiaiK., 1988 –
2011. – K. I–VIII.
3. Народна творчість та етнологія. – 2012. –
№ 1. – С. 118–121.
4. Мушкетик Л. Г. Дослідження звичаїв та об-
рядів в сучасній Угорщині // Народна творчість та
етнографія. – 2010. – № 1. – С. 131–135.
5. Мушкетик Л. Г. Національні меншини Угор-
щини в період європейської інтеграції // Україн-
ська культура в контексті світових глобалізацій-
них процесів. – Київ : ІМФЕ ім. М. Рильського,
2006. – С. 251–260.
6. Мушкетик Л. Г. Cлавістичні студії в Угор-
щині: історія розвитку та сучасний стан. – Київ :
ІМФЕ ім. М. Рильського НАНУ, 2014. – 401 с.
7. Мушкетик Л. Г. Сучасна угорська етнологія:
осередки, напрями досліджень, публікації. – Київ :
ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ, 2017. – 400 с.
8. Мушкетик Л. Г. Фольклор українсько-угор-
ського порубіжжя. – Київ : Український письмен-
ник, 2013. – 496 с.
9. Паладі-Ковач А. Етнографічна картографія
в Угорщині // Народна творчість та етнографія. –
2005. – № 4. – С. 59–65.
10. Паладі-Ковач А. Куди прямує європейська
етнологічна наука // Народна творчість та етноло-
гія. – 2015. – № 2. – C. 7–23.
11. Скрипник Г. А. З історії угорської етногра-
фії та українсько-угорських наукових зв’язків //
Народна творчість та етнографія. – 2006. – № 4. –
С. 5–11.
12. Сучасна зарубіжна етнологія : Антоло-
гія. – Київ, 2011.
13. Balogh B. Koncepció az MTA Néprajzi Kuta-
tóintézet tudományos programjának megvalósításá-
ra. – 2008. – P. 1–12 (kézirat).
14. Balogh B., Вorsos B. A magyar néprajztudo-
mány jelene (Intézmények – tudományközi kapcso-
latok) [Електронний ресурс]. – 2006. – Режим до-
ступу : www.matud.if.hu/06.html.
15. Balogh B., Fülemile Á. Társadalom, tájszerke-
zet, identitás Kalotaszegen. – Budapest : Akadémi-
ai K., 2004. – 274 p.
16. Borsos B. Dunántúl, Kisalföld, Alföld : A ma-
gyar népi kultúra régiói I. – Budapest : M-érték Ki-
adó, 2011 – 406 p.
17. 1100 történeti monda / Bosnyák S. gyűjt. – Bu-
dapest : MTA Néprajzi Kutatóіntézet, 2001. – 471 p. –
(Folklór Archivum 20).
18. Falu a városban : az angyalföldi OTI-telep :
Dokumentumok és néprajzi tanulmányok / szerk. Ju-
hász K. – Budapest : L’Harmattan MTA BTK Nép-
rajztudományi Intézete, 2012. – 270 p.
19. Folklórés irodalom / szerk. Szemerkényi Á. –
Budapest : Akadémiai K., 2005. – 544 р.
20. Folklórés nyelv / szerk. Szemerkényi Á. – Bu-
dapest : Akadémiai K., 2010. – 571 р.
21. Folklórés történelem / szerk. Szemerkényi Á. –
Budapest : Akadémiai K., 2007.
22. Folklórés vizuális kultúra / szerk.
Szemerkényi Á. – Budapest : Akadémiai K., 2007. –
616 р.
23. Folklórés zene / szerk. Szemerkényi Á. – Bu-
dapest : Akadémiai K., 2009. – 517 р.
24. Hármas határok néprajzi nézetben / szerk. Tu-
rai T.; Mészáros Cs. – Budapest : MTA BTK NTI,
2015/1. – 218 p.
25. Hármas határok néprajzi értelmezésben /
szerk. Turai T. – Budapest : MTA BTK NTI,
2015/2. – 296 p.
26. 7th SIEF-Conference : Times. Places. Passages
(аpr. 23–28, 2001). – Budapest, 2003. – 4 Ноppál M.
Folklór és hagyomány : Válogatott tanulmányok. –
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
52
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2017
Budapest : Gondolat K.; Európai Folklór Intézet,
2004. – 193 р.
27. Ноppál M. Sámánok Eurázsiában. – Buda-
pest : Akadémiai Kiadó, 2005. – 268 p.
28. Hoppál M., Csonka-Takács E. Ethnology in
Hungary – Institutional Background. – Budapest :
European Folklore Institute, 2001. – 96 p.
29. Juhász K. Meg is mosakodjál : Magyar népi
tisztálkodás a XX században. – Budapest : Timp K.,
2006. – 240 p.
30. Kapitány Á., Kapitány G. Magyarságszimbólu-
mok. – Budapest : Európai Folklór Intézet, 2002. – 328 р.
31. Kriza I. A Mátyás-hagyomány évszázadai. –
Budapest : Akadémiai K., 2007. – 241 р.
32. Magyar Népmesekatalógus (MNK). – Buda-
pest : MTA Néprajzi Kutató Csoport, 1978. – 2001. –
K. 1–10.
33. Magyar Néprajzi Lexikon (MNL). – Budapest :
Akadémiai K., 1977. – K. 1. A-E. – 752 p. ; 1979. – K. 2.
F-Ka. – 752 p. ; 1980. – K. 3. K-Né. – 752 p. ; 1981. –
K. 4. N-Szé. – 672 p. ; 1982. – K. 5. Sz-Zs. – 645 p.
34. Magyar Néprajz nyolc kötetben. – Budapest :
Akadémiai K., 1988–2011.
35. Magyar Z. Rákóczi a néphagyományban: Rá-
kóczi és a kuruc kor mondavilága. – Budapest : Osiris
K., 2000. – 360 p.
36. Mikos É. Árpád pajzsa : A magyar honfogla-
lás-hagyomány megszerkesztése és népszerűsítése a
XVIII–XIX században. – Budapest : L’Harmattan ;
MTA NK ; PTE BTK Néprajz-Kulturális Antropoló-
gia Tanszék ; 2010. – 347 р.
37. Musketik L. Mátyás király a kárpátaljai népi
prózában // Erdélyi reneszánsza. – Kolozsvár, 2009. –
K. 1. – P. 210–218.
38. Musketik L. Magyar motivumok a kárpátal-
jai népi prózában // Tanulmányok a magyarországi
bolgár, görög, lengyel, örmény, ruszin nemzetiségek
néprajzából. – 2004. – № 5. – P. 174–203.
39. Musketik L. A «sors» fogalmának verbalizációja
a Kárpátok ukrán és magyar nyelvű meséiben //
Ethnographia. – 2013. – 124. – Р. 453–470.
40. Nagy I. The Catalogue of Hungarian
Aetiolоgical Legends // Artes Populares. – 1995. –
16–17. – P. 592–597.
41. Nagy Zs. K. «Reformatus magyar vagyok...»
Vallási kisebbség, felekezeti kultúra, nemzeti iden-
titás összefüggései a magyar reformátusok között.
Előzetes kérdések és feltevések egy kérdőíves kutatás
kapcsán // Ethno-lore. – 2014. – XXXI. – P. 7–71.
42. Paládi-Kovács A. Tájak, népek, népcsopor-
tok : Válogatott tanulmányok. – Budapest : Akadémi-
ai K., 2003. – 412 p.
43. Paládi-Kovács A. Ukrán szorványosok a
Zempléni-hegyvidék falvaiban // Népi Kultura – Népi
Tarsadalom. – 1973. – № 7. – P. 23–31.
44. Paládi-Kovács A. Ipari táj : Gyárak, bányák,
műhelyek népe a XIX–XX században. – Budapest :
Akadémiai K. – 2007. – 328 p.
45. Sárkány M. Kalandozások a XX századi kul-
turális antropológiában. – Budapest : L’Harmattan,
2000. – 150 p.
46. Szemerkényi Á. Szólások és közmondások. –
Budapest : Osiris К., 2009. – 1461 p.
47. Szilágyi M. Családtörténet két hangra : Szemé-
lyes vallomások a tiszafüredi parasztos vonásokkal
átszőtt kispolgári életvitel és a ХХ századi változó
hatalmak sorsszerű találkozásáról. – Budapest : Böl-
csészettudományi Kutató Központ. Néprajztudomá-
nyi Intézet, 2014. – 180 p. – (Folklór Archivum 23).
48. Szilágy M. Halászóparasztok, halászati vállal-
kozók : Történеti források és elemzések.– Budapest :
L’Harmattan & MTA Néprajzi Kutatóintézet, 2002. –
230 р.
49. Тatrai Zs. A pünkösdnek jeles napján... Pün-
kösd a XIX–XX századi magyar néphagyomány-
ban. – Budapest : Акаdémiai K., 2010. – 304 p.
50. Történelem és emlékezet : Művelődéstörténeti
tanulmányok a szabadsághárc 150 évfordulója alkal-
mából / szerk. és előszót irta Kríza I. – Budapest :
Néprajzi Társaság, 1998. – 330 p.
51. Veres P. Mérföldkövek a magyar őstörténet-
ben. – Budapest : Napkút K. – 2009. – 160 p.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|