Надсяння: локалізація та межі етнографічного району України

Надсяння: локалізація та межі етнографічного району України

У статті йдеться про Надсяння – етнографічний район України, який багато українських етнологів або безпідставно ігнорує, або інтерпретує на власний розсуд. Залучивши етнографічні матеріали і результати наукових досліджень діалектологів, локалізуємо терени цієї етнографічної одиниці наприкінці XIX –...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Народна творчість та етнологія
Дата:2017
Автор: Глушко, М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2017
Теми:
З історії та теорії науки
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202343
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Надсяння: локалізація та межі етнографічного району України / М. Глушко // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 3. — С. 7-15. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202343
record_format dspace
spelling Глушко, М.
2025-03-16T13:24:37Z
2017
Надсяння: локалізація та межі етнографічного району України / М. Глушко // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 3. — С. 7-15. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202343
39(477.83/.86)
У статті йдеться про Надсяння – етнографічний район України, який багато українських етнологів або безпідставно ігнорує, або інтерпретує на власний розсуд. Залучивши етнографічні матеріали і результати наукових досліджень діалектологів, локалізуємо терени цієї етнографічної одиниці наприкінці XIX – на початку XX ст. та визначимо її сучасні межі.
В статье речь идет о Надсянье – этнографическом районе Украины, наличие которого многие украинские этнологи или безосновательно игнорируют, или интерпретируют его, исходя из собственных соображений. Привлекши этнографические материалы и результаты научных исследований диалектологов, локализируем территорию этой этнографической единицы в конце XIX – начале XX в. и определим ее современные границы.
This article deals with Nadsiannia, a Ukrainian ethnographic region being, by many Ukrainian ethnologists, either groundlessly disregarded or treated at their discretion. With attracting ethnographic materials and outcomes of dialectological studies, the author localizes the bounds of territories of the above-mentioned ethnographic unit in the late XIXth to early XXth centuries and determines its modern scope.
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнологія
З історії та теорії науки
Надсяння: локалізація та межі етнографічного району України
Nadsiannia: Localization and Scope of This Ukrainian Ethnographic Region
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Надсяння: локалізація та межі етнографічного району України
spellingShingle Надсяння: локалізація та межі етнографічного району України
Глушко, М.
З історії та теорії науки
title_short Надсяння: локалізація та межі етнографічного району України
title_full Надсяння: локалізація та межі етнографічного району України
title_fullStr Надсяння: локалізація та межі етнографічного району України
title_full_unstemmed Надсяння: локалізація та межі етнографічного району України
title_sort надсяння: локалізація та межі етнографічного району україни
author Глушко, М.
author_facet Глушко, М.
topic З історії та теорії науки
topic_facet З історії та теорії науки
publishDate 2017
language Ukrainian
container_title Народна творчість та етнологія
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt Nadsiannia: Localization and Scope of This Ukrainian Ethnographic Region
description У статті йдеться про Надсяння – етнографічний район України, який багато українських етнологів або безпідставно ігнорує, або інтерпретує на власний розсуд. Залучивши етнографічні матеріали і результати наукових досліджень діалектологів, локалізуємо терени цієї етнографічної одиниці наприкінці XIX – на початку XX ст. та визначимо її сучасні межі. В статье речь идет о Надсянье – этнографическом районе Украины, наличие которого многие украинские этнологи или безосновательно игнорируют, или интерпретируют его, исходя из собственных соображений. Привлекши этнографические материалы и результаты научных исследований диалектологов, локализируем территорию этой этнографической единицы в конце XIX – начале XX в. и определим ее современные границы. This article deals with Nadsiannia, a Ukrainian ethnographic region being, by many Ukrainian ethnologists, either groundlessly disregarded or treated at their discretion. With attracting ethnographic materials and outcomes of dialectological studies, the author localizes the bounds of territories of the above-mentioned ethnographic unit in the late XIXth to early XXth centuries and determines its modern scope.
issn 0130-6936
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202343
citation_txt Надсяння: локалізація та межі етнографічного району України / М. Глушко // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 3. — С. 7-15. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT gluškom nadsânnâlokalízacíâtamežíetnografíčnogoraionuukraíni
AT gluškom nadsiannialocalizationandscopeofthisukrainianethnographicregion
first_indexed 2025-11-25T21:10:23Z
last_indexed 2025-11-25T21:10:23Z
_version_ 1850551944126398464
fulltext 7 НАДСЯННЯ: ЛОКАЛІЗАЦІЯ ТА МЕЖІ ЕТНОГРАФІЧНОГО РАЙОНУ УКРАЇНИ Михайло Глушко ÓÄÊ 39(477.83/.86) У статті йдеться про Надсяння – етнографічний район України, який багато українських етнологів або без- підставно ігнорує, або інтерпретує на власний розсуд. Залучивши етнографічні матеріали і результати наукових досліджень діалектологів, локалізуємо терени цієї етнографічної одиниці наприкінці XIX – на початку XX ст. та визначимо її сучасні межі. Ключові слова: етнологія, Надсяння, етнографічний район, локалізація, межі. В статье речь идет о Надсянье – этнографическом районе Украины, наличие которого многие украинские этно- логи или безосновательно игнорируют, или интерпретируют его, исходя из собственных соображений. Привлекши этнографические материалы и результаты научных исследований диалектологов, локализируем территорию этой этнографической единицы в конце XIX – начале XX в. и определим ее современные границы. Ключевые слова: этнология, Надсянье, этнографический район, локализация, границы. This article deals with Nadsiannia, a Ukrainian ethnographic region being, by many Ukrainian ethnologists, either ground- lessly disregarded or treated at their discretion. With attracting ethnographic materials and outcomes of dialectological studies, the author localizes the bounds of territories of above-mentioned ethnographic unit in the late XIXth to early XXth centuries and determines its modern scope. Keywords: ethnology, Nadsiannia, ethnographic region, localization, scope. Надсяння – етнографічний район України, населення якого разом з українцями Лемків- щини, Холмщини та Підляшшя зазнало най- більших людських, матеріальних і морально- психологічних втрат у середині XX ст. Зо- крема, у повоєнний період більша його час- тина опинилась у складі Республіки Польща, а тих українців, які раніше проживали в долині Сяну та його правобережних приток, примусо- во виселили до УРСР або на північний захід сучасної Польщі. Принципи повоєнного устрою Європи ви- рішувалися на міжнародних конференціях пе- ріоду Другої світової війни, особливо на Потс- дамській конференції (17 липня – 2 серпня 1945 р.), яка відбулася за участю керівників трьох держав – учасниць антигітлерівської коаліції – СРСР, США і Великобританії. Остаточно східний кордон Польщі на укра- їнському відтинку був узгоджений між Поль- щею та СРСР 16 серпня 1945 року по лінії «від пункту, розміщеного приблизно 0,6 км на південний захід від джерела річки Сян і далі за течією річки Сян, посередині її течії до пункту на південь від місцевості Солин, далі – на схід від Перемишля, на захід – від Рави-Руської до річки Солокія, звідти вздовж річки Соло- кія і річки Західний Буг на Немирів – Ялівку» [31, с. 279]. Інакше кажучи, державний кордон «нової» Польщі прокладався не по етнічній межі між українцями і поляками, а по «живо- му тілу» українського народу. Процес переселення українців з Польщі в Україну історики умовно поділяють на три основні етапи. Перший із них, який можна назвати добровільним, припав на вересень 1944 року – вересень 1945 року [3, с. 55]. Тоді переселялися переважно бідні українці, які виявили бажання виїхати в колгоспи Дніпро- петровської, Миколаївської, Запорізької та Херсонської областей. У вересні 1945 року, коли виїзд до СРСР майже припинився, політичні партії Поль- щі звернулися до місцевих українців із за- кликом покинути Польщу добровільно. Тоді ж розпочався другий етап їх виселен- ня – насильницький, який тривав до липня 1946 року. У примусовому виселенні україн- http://www.etnolog.org.ua І у повоєнний І у повоєнний опинилась Іопинилась у Іу ск ІскладіІладі українців, Іукраїнців, як Іякі Іі ра ІранішеІніше прІпр авобережнихІавобережних прІпр УР ІУРСР ІСР абІабоІо наІна піІпівнічнийІвнічний усІус М ра М район М йон Ук М України, М раїни, раїнцями М раїнцями Ле М Лемків М мків- М - ляшшя М ляшшя за М зазнало М знало на М най М й- М - теріальнихМтеріальних іМі моМморально-Мрально- у Му се МсерединіМредині XX МXX ст.Мст. ЗоМЗо-М- пе Мперіод Мріод біМбільшаМльша йогМйогоМо чаМчасМс-М- Ре МРеспублікиМспубліки ПоМПольща,Мльща, оживалиМоживали вМв доМдолиніМлині иток,Миток, прМпр внічнийМвнічний до М до кіяМкія [31,М[31, Ф район, Ф район, re Ф region Ф gion be Ф being, Ф ing, ttracting Ф ttracting e Ф ethnographic Ф thnographic m Ф materials Ф aterials ove-mentioned Ф ove-mentioned et Ф ethnographic Ф hnographic un Ф unit Ф it in Ф in ethnographic Фethnographic region, Фregion, localization,Фlocalization, scope.Фscope. наФна південьФпівдень відФвід відФвід Перемишля,ФПеремишля, доФдо річкиФрічки Е аличие Е аличие к Е которого Е оторого со Е собственных Е бственных алектологов, Е алектологов, ло Е локализируем Е кализируем ее Еее современныеЕсовременные границы.Еграницы. район, Ерайон, локализация,Елокализация, границы.Еграницы. by Еby ma ЕmanyЕny UkЕUkrainianЕrainian etЕethnologists,Еhnologists, aterials Еaterials aЕandЕnd oЕoutcomesЕutcomes oЕofЕf thЕtheЕe laЕlateЕte XIЕXIXthЕXth 8 ISSN 0130�6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2017 ців із теренів Ліського, Любачівського, Пе- ремишльського і Сяноцького повітів брали участь три дивізії піхоти Війська Польсько- го [34, с. 15]. Загалом, за офіційною статис- тикою, на кінець 1946 року до УРСР виїха- ло близько 483 000 осіб [47, с. 102], решта (близько 220 000 українців) залишилася проживати на своїх етнічних землях, тобто в Польщі. Третій етап переселення – це злочинна ак- ція «Вісла», яка тривала з 28 квітня до 28 лип- ня 1947 року. За даними Генерального штабу Війська Польського, за період цієї операції на північний захід сучасної Польщі виселили 140 575 українців і членів змішаних українсько- польських родин з 22 повітів трьох воєводств [47, с. 383]. Отже, упродовж неповних трьох повоєнних років майже всі українці, зокрема і з теренів значної частини Надсяння, покинули свою малу батьківщину. Прикрим є також те, що тривалий час саме Надсяння було обділене увагою укра- їнських народознавців, які переважно не ви- знавали цього історичного краю окремою етнографічною одиницею України. Так, Яків Головацький, діяльний член «Руської трій- ці», котрий один із перших студіював специ- фіку народної культури українців Галичини, Буковини та Закарпаття, жодним словом не згадав про Надсяння у своєму засадничому дослідженні «Объяснение этнографической карты Галичины, северо-восточной Угрии и Буковины», на відміну від Полісся, Воли- ні, Поділля, Покуття, Гуцульщини, Опілля, Бойківщини та Лемківщини [10]. Не згадується про цей етнографічний район України також у спеціальній доповіді Григорія Стельмаха «Етнографічне районування Украї- ни кінця XIX – початку XX ст.», з якою вче- ний виступив перед учасниками (етнологами, фольклористами, мовознавцями, мистецтво- знавцями та іншими фахівцями гуманітарного профілю) наукової наради, що відбулася 20– 23 лютого 1956 року в Інституті мистецтво- знавства, фольклору та етнографії АН УРСР (нині – Інститут мистецтвознавства, фольк- лористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України) [50]. Змовчали про надсянців як окрему етногра- фічну групу, на відміну від бойків, гуцулів чи лемків, Дмитро Косарик, Кость Гуслистий та Володимир Горленко в колективній моногра- фії «Українці», макет якої було опубліковано 1959 року [24]. Сказане стосується параграфу К. Гуслистого, підготовленого в співавторстві з мовознавцем О. Могилою, про етнографіч- ні групи українського народу в одному з томів колективної праці «Народы европейской части СССР» [13, с. 591–592]. Надсяння не виділено як окрему етногра- фічну одиницю (район) в енциклопедичній статті В. Горленка в «Географічній енцикло- педії України» [11]. Не визнавав його як «іс- торико-етнографічний регіон» чи інший етно- графічний підрозділ України і народознавець Анатолій Пономарьов [38; 39]. Надсяння не виокремлює також знаний київський етнолог Всеволод Наулко [35], як і інші сучасні укра- їнські дослідники, котрі цікавляться етно- графічним районуванням України, – Борис Савчук [45], Микола Хоменко [53], Михайло Селівачов [46], Олена Барабанова та Олек- сандр Зубарєв [1]. На відміну від народознавців (етнологів, фольклористів і мистецтвознавців), цей край спершу привернув увагу мовознавців. Ска- жімо, у 1900 році в «Записках Наукового то- вариства імені Шевченка» було опубліковано масштабну працю Івана Верхратського «Про говор долівський» [4]. Відтак надсянські го- вірки студіювали Іван Зілинський, Марія Пшеп’юрська-Овчаренко, Всеволод Ганцов та інші українські діалектологи [54]. Назву «долівський говор» І. Верхрат- ський запозичив у лемків, які «долами» на- йменували своїх північних сусідів – меш- канців околиць Перемишля і Ярóславля [54, c. 171]. Назви «доли» і «долівський говор» використовував у своїх перших працях також І. Зілинський [54, c. 172]. Термін «надсянські говори» в науковий обіг уперше ввів В. Ганцов у 1923 році. Через де- http://www.etnolog.org.ua І ку І культури І льтурикультурику І культурику За ІЗакарпаття,Ікарпаття, На ІНадсяння Ідсяння уІу свІсвоємуІоєму «О І«ОбъяснениеІбъяснение этІэтнографическойІнографической се Ісеверо-восточнойІверо-восточной дмінуІдміну віІвідІд ПоІПо ГуІГуцульщини,Іцульщини, М ивалий М ивалий агою М агою ук М ук реважно М реважно не М не ви М ви- М - кр М краю М аю окр М окремою М емою Ук М України. М раїни. Та М Так, М к, Як М Яків М ів яльний Мяльний чл Мчлен Мен «РМ«РуськоїМуської трМтрійМій-М- пе Мперших Мрших стМстудіювавМудіював спМспециМеци-М- льтури Мльтури ук МукраїнцівМраїнців ГаМГаличини,Мличини, жоМжоднимМдним слМсловомМовом неМне оємуМоєму заМзасадничомуМсадничому нографическойМнографической Савчук М Савчук СелівачовМСелівачов Ф инули Ф инули ивалий Фивалий ча Фчас Фс ра Фра- Ф- статті Ф статті педії Ф педії України» Ф України» торико-етнографічний Ф торико-етнографічний графічний Ф графічний підрозділ Ф підрозділ ФАнатолійФАнатолій ПономарьовФПономарьов виокремлюєФвиокремлює таФтакожФкож ВсеволодФВсеволод НаулкоФНаулко їнськіФїнські дослідники,Фдослідники, графічнимФграфічним СавчукФСавчук Е аці Е аці с. 591–592]. Е с. 591–592]. Надсяння Е Надсяння не Е не ви Е виділено Е ділено одиницюЕодиницю (рЕ(район)Еайон) вЕв В. ГорленкаЕВ. Горленка вЕв «ГЕ«ГеографічнійЕеографічній«Географічній«ГЕ«Географічній«Г України» ЕУкраїни» [1Е[11].Е1]. НеЕНе виЕвизнававЕзнавав торико-етнографічнийЕторико-етнографічний регЕрегіон»Еіон» підрозділЕпідрозділ УкЕУкраїниЕраїни ПономарьовЕПономарьов 9 З історії та теорії науки сять років його почав вживати І. Зілинський, а потім й інші дослідники [54, c. 173–180]. Нині це визнаний усіма українськими лінг- вістами окремий діалект галицько-буковин- ської групи говорів південно-західного наріччя [12, с. 357–359; 33, c. 87–88]. З-поміж етнологів надсянців уперше ви- ділив відомий польський учений Адам Фі- шер, зокрема, в узагальнюючій праці «Rusini». Узявши за основу розмовну мову, дослідник виокремив серед українського народу п’ять так званих етнічних груп: «карпатських русинів», «справжніх русинів» (właściwich rusinów), «по- ліщуків», «підляшан» та власне «українців» [57, s. 7], кожна з яких ще об’єднувала по кілька локальних груп. Автохтонів Надсяння автор поділив на дві групи – «долинян» (dolinianie – проживали «на низині Сяну в Перемишль- ському і Ярославському» повітах) і «батюків» (batjuki 1 – заселяли Жовківський, Равський і Яворівський повіти) [57, s. 9]. Однак на схема- тичній карті «Руські етнічні групи» позначені лише «батюки» [57, s. 16–17 (Tabl. I)]. Відтак до початку 90-х років XX ст. включно назв «доли» («долиняни») і «батю- ки» («надсянці» й поготів) ніхто не згаду- вав в українській народознавчій літературі [6; 7; 8]. До прикладу, студіюючи народне декоративне мистецтво Яворівщини, мисте- цтвознавець Раїса Чугай навіть не обмови- лася про те, що майже вся територія цього адміністративного району Львівської облас- ті належить до етнографічного Надсяння. Щобільше, дослідниця оголосила Яворів- щину осердям окремого однойменного «ет- нографічного району», до якого належала, на її думку, також частина території Жов- ківського, Пустомитівського, Городоцького і Мостиського районів [55, с. 7] 2. Після проголошення незалежності України гостро постала проблема районування україн- ських етнічних земель, особливо під час під- готовки перших навчальних посібників з укра- їнської етнології (етнографії, народознавства). Однак за відсутності «Етнографічного атласу України» етнологи могли запропонувати лише загальні «контури» багатьох етнографічних одиниць, зокрема й Надсяння. Етнографічне районування України роз- глянув відомий український етнолог і фольк- лорист Роман Кирчів 1994 року в колек- тивних навчальних посібниках «Українське народознавство» (за редакцією групи вчених Інституту народознавства НАН України) та «Етнографія України» (за редакцією профе- сора Львівського національного університе- ту імені Івана Франка Степана Макарчука). У навчальному посібнику з українського на- родознавства читаємо: «У південно-західній частині етнографічне Опілля переходить у наддністрянське Прикарпаття, а на захо- ді – у перемисько-яворівське Надсяння [тут і далі курсив автора. – М. Г.], які за харак- тером народної культури є своєрідними ет- нографічними підрайонами» [20, с. 66; 21, с. 66]. Про це саме майже дослівно йдеться в навчальному посібнику з етнографії Укра- їни: «У південно-західній частині Опілля з етнографічного погляду переходить у наддні- стрянське жидачівсько-самбірське Прикар- паття (Підгір’я), а на заході – у перемисько- яворівське Надсяння, які за характером тра- диційно-побутової культури є своєрідними етнографічними підрайонами Прикарпат- тя» [22, с. 134] 3. Отже, дослідник вважає Надсяння етнографічним підрайоном При- карпаття з огляду на локальну специфіку на- родної культури. Згодом, «за даними традиційної культури, зокрема збірки фольклорних текстів і етногра- фічних даних О. Кольберга “Przemyskie...” [...], а також терену розміщення надсянських гово- рів», Р. Кирчів виокремив «перемишльсько- яворівське Надсяння» як і окремий фольк- лорний район України [19, с. 27]. Однак його локалізація, як і «етнографічного підрайону» Надсяння, є дуже умовною, без зазначення конкретних меж. Наслідуючи Р. Кирчіва, етнографічним підрайоном Прикарпаття вважав Надсяння також С. Макарчук [32, с. 38–39 (карта), 263–264]. На підставі скупих наукових свід- http://www.etnolog.org.ua І пр І прикладу, І икладу, мис ІмистецтвоІтецтво Ра ІРаїса Іїса Чу ІЧугайІгай наІна ма ІмайжеІйже всІвсяІя теІте ра ІрайонуІйону ЛьІЛьвівськоїІвівської нографічногоІнографічного огоІого М на М на упи» М упи» по М позначені М значені (Tabl. I)]. М (Tabl. I)]. -х років М -х років XX М XX ст. М ст. долиняни») М долиняни») і М і «б М «батю М атю- М - пог Мпоготів) Мотів) ніМніхтоМхто неМне згМзгадуМаду-М- на МнародознавчійМродознавчій ліМлітературіМтературі икладу, Микладу, ст МстудіюючиМудіюючи наМнароднеМродне Яв МЯворівщини,Морівщини, мисМмистеМте вітьМвіть неМне обмМобм риторіяМриторія паття М паття яворівське НадсянняМяворівське Надсяння диційно-побутовоїМдиційно-побутової Ф атюків» Ф атюків» вський Фвський і Фі сх Фсхема Фема- Ф- значені Фзначені ді – Ф ді – у Ф у і Ф і далі Ф далі курсив Ф курсив тером Ф тером народної Ф народної нографічними підрайонами Ф нографічними підрайонами с. 66].Фс. 66]. ПроФПро цеФце саФсаФвФв навчальномуФнавчальному поФпосібникуФсібнику їни:Фїни: «У південно-західнійФ«У південно-західній етнографічногоФетнографічного стрянськеФстрянськеФпаттяФпаття (Підгір’я),Ф(Підгір’я), Е по Е по Е родознавства Е родознавства чит Е читаємо: Е аємо: етнографічне Е етнографічне наддністрянськеЕнаддністрянське ПрЕПрикарпаття,Еикарпаття, перемисько-яворівське НадсянняЕперемисько-яворівське Надсяння курсив Екурсив авЕавтора. –Етора. – М.ЕМ. Г.ЕГ.],Е], народної Енародної куЕкультуриЕльтурикультурикуЕкультурику єЕє нографічними підрайонамиЕнографічними підрайонами меЕме маЕма 10 ISSN 0130�6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2017 чень дослідник проводив східну межу цієї етнографічної одиниці України долиною ріки Верещиці, південну – низиною верхнього Дністра [32, с. 264], що, як пересвідчимося далі, лише частково відповідає дійсності. Пе- ремишльсько-яворівське Надсяння окремим «етнографічним підрайоном Прикарпаття» вважає і сучасний львівський етнолог Роман Сілецький [48, с. 94]. Учень і послідовник Р. Кирчіва Євген Лу- ньо, вивчаючи обрядово-звичаєвий фольклор Яворівщини, спершу називає цей край «етно- графічним підрайоном Українського Прикар- паття», проте територіально насправді про- тиставляє Надсянню, коли зазначає, що «на сході вона [підрайон. – М. Г.] межує з Опіл- лям, а на заході переходить в Надсяння» [30, с. 1]. Відтак дослідник безпідставно оголошує Яворівщину окремим «історико-етнографіч- ним районом», який «співвідносний з колишнім (з часів Австро-Угорщини і панської Польщі) Яворівським повітом» [28, с. 9]. Водночас у деяких інших дослідженнях фольклорист уже вважає адміністративно-територіальну Яво- рівщину частиною Надсяння [29], тим самим виявляючи наукову непослідовність. Львівський мистецтвознавець Михайло Станкевич у монографії «Українське художнє дерево XVI–XX ст.» виділяє історико-етно- графічний субрегіон Посяння [49, с. 458–459 (карта)], однак на схематичній карті його тере- ни зображені поза межами сучасної України. Інакше кажучи, східна межа цієї етнографічної одиниці в інтерпретації дослідника збігається з польсько-українським адміністративним кор- доном, а східні (українські) терени Надсяння розділені між Опіллям, так званим Підгір’ям [9] та надуманим автором Розточчям – окре- мими історико-етнографічними субрегіонами України [49, с. 458–459 (карта)]. Етнографічний район Надсяння субрегіо- ну Прикарпаття Південно-західного регіону України окреслено також на схематичній карті мистецтвознавця Олени Федорчук, опубліко- ваній на форзаці книжки «Українські народні прикраси з бісеру» [52, форзац]. Щоправда, карта львівської дослідниці є копією схематич- ної карти, яку свого часу розробив С. Макар- чук 4, тому для неї властиві ті самі недоліки, що й для схематичної карти, уміщеній у виданні С. Макарчука «Історико-етнографічні райони України». Водночас виявляємо одну суттєву понятійну різницю: у посібникові С. Макар- чука Надсяння названо «етнографічним під- районом (субрайоном)» етнографічного району Прикарпаття [32, с. 38–39 (карта)], у моно- графії О. Федорчук – «етнографічним райо- ном» субрегіону Прикарпаття. Надсяння зображено на схематичній карті «Історико-етнографічне районування Укра- їни» відомої київської дослідниці Людмили Пономар у фундаментальному дослідженні «Народний одяг Правобережного Поліс- ся середини XIX – середини XX століть. Історико-етнографічний атлас. Словник» [37, с. [154]]. Як зазначено в супровідній ле- генді, районування України представлено за картою говорів української мови в «Атласі української мови» та за картами «Історико- етнографічного атласу одягу України». Тому зображені на карті межі Надсяння переважно збігаються з межами поширення надсянського говору на території сучасної України. Зважаючи на наявність чітко виражених локальних особливостей народної будівельної культури, перемишльсько-яворівське Над- сяння як «етнографічно-архітектурний район» виокремив відомий львівський етнолог Роман Радович [43, с. 13–14]. Окремою етнографічною одиницею Укра- їни визнають Надсяння молоді дослідники сучасної львівської етнологічної школи – Інна Пахолок [36, с. 2], Роман Тарнавський [51, с. 2], Андрій Зюбровський [16, с. 2], Воло- димир Конопка [23, с. 2], Дзвенислава Ганус [5, с. 2], називаючи його по-різному: «етногра- фічний район» (І. Пахолок, А. Зюбровський), «історико-етнографічний район» (В. Коноп- ка, Р. Тарнавський), «етнографічний субра- йон» (Д. Ганус). Отже, значна кількість українських народо- знавців і досі не визнає Надсяння окремою http://www.etnolog.org.ua І ографії І ографії XVI–XX ст.» ІXVI–XX ст.» виІви субрегіон Ісубрегіон По ІПосянняІсяння на Іна сх ІсхематичнійІематичній каІка ме ІмежамиІжами суІсучасноїІчасної меІмежаІжа ціІцієїІєї слідникаІслідника М По М По Во М Водночас М дночас льклорист М льклорист уж М уже М е адміністративно-територіальну М адміністративно-територіальну Яв М Яво М о- М - дсяння М дсяння [2 М [29], М 9], ти М тим М м са М самим М мим непослідовність.Мнепослідовність. стецтвознавецьМстецтвознавець МихММихайлоМайло ографії Мографії «У М«УкраїнськеМкраїнське«Українське«У М«Українське«У хуМхудожнєМдожнєхудожнєхуМхудожнєху діляєМділяє ісМісторико-етноМторико-етно [4М[49,М9, с. Мс. 458–459М458–459 ртіМрті йогМйог зображені М зображені збігаютьсяМзбігаються Ф сторико-етнографіч Ф сторико-етнографіч- Ф - лишнім Флишнім По ФПольщі) Фльщі) у Фу Пономар Ф Пономар «Народний Ф «Народний ся Ф ся середини Ф середини Історико-етнографічний Ф Історико-етнографічний [37, с. [154]].Ф[37, с. [154]]. ЯкФЯк генді,Фгенді,ФрайонуванняФрайонування картоюФкартою говорівФговорів українськоїФукраїнської етнографічногоФетнографічного зображеніФзображені Е Прикарпаття. Е Прикарпаття. зображено Е зображено «Історико-етнографічне Е «Історико-етнографічне відомої Евідомої киЕкиївськоїЕївської доЕдослідниціЕслідниці Пономар ЕПономар у Еу фуЕфундаментальномуЕндаментальному «Народний Е«Народний одЕодягЕяг ПрЕПравобережногоЕавобережного XIЕXIX –ЕX – сеЕсерединиЕредини Історико-етнографічнийЕІсторико-етнографічний заЕзазначеноЕзначено 11 З історії та теорії науки етнографічною одиницею України. Серед нау- ковців, які дотримуються протилежної думки, немає одностайності щодо місця Надсяння в загальній етнографічній ієрархії України. На- ведений вище фактографічний матеріал засвід- чує різні назви досліджуваного краю, а саме: «етнографічний район» (А. Зюбровський, І. Пахолок, О. Федорук), «історико-етногра- фічний район» (В. Конопка, Р. Тарнавський), «архітектурно-етнографічний район» (Р. Ра- дович), «етнографічний підрайон» (Р. Кир- чів, С. Макарчук, Є. Луньо, Р. Сілецький), «етнографічний субрайон» (Д. Ганус, С. Ма- карчук), «історико-етнографічний субрегіон» (М. Станкевич). Є. Луньо відокремлює від Надсяння всю Яворівщину, яку вважає само- стійним «історико-етнографічним районом». Зауважмо й інше: іменуючи Надсян- ня «підрайоном» чи «субрайоном» більшої етно графічної одиниці (так званого Прикар- паття), дослідники безпідставно понижують його етнографічний статус порівняно з усіма сусідами – Лемківщиною, Бойківщиною, Опіллям і Волинню. Адже в загальній схемі етнографічного районування України При- карпаття як окремий етнографічний підроз- діл деякі українські (київські) народознавці почали виділяти зовсім недавно – чверть століття тому. Скажімо, В. Горленко вважав його «підрайоном» Карпатського району [11, с. 394], В. Наулко – «історико-етнографіч- ною зоною» [35, с. 22] чи «історико-етногра- фічним районом» України [35, с. 23], А. По- номарьов – складником Карпатського регіону (за В. Горленком, «підрайоном») [38, с. 60]. Відтак київських етнологів почали насліду- вати львівські – спершу Р. Кирчів, а тоді й С. Макарчук. Однак, як засвідчує наш до- кладний аналіз відповідних поглядів [6, с. 195–196; 7, с. 72–80], це є штучна (на- думана) етнографічна одиниця, позаяк її ви- окремлення ґрунтується на природно-геогра- фічних критеріях, а не на етнографічних. Невідповідність статусу Надсяння в за- гальній етнографічній ієрархії України очевид- на для нас також тому, що за наявності окре- мого надсянського діалекту досліджуваний край оголошується лише етнографічним під- районом географічного Прикарпаття, тоді як в інших аналогічних випадках етнографічні оди- ниці – самостійні райони: бойківський говір – етнографічний район Бойківщина, волинський говір – історико-етнографічний район Волинь тощо. Проявляється ця невідповідність і тоді, коли дослідники вважають однаковими за етно графічним статусом Надсяння з архаїчним надсянським говором і надумане Підгір’я без окремого діалекту української мови. Так само, на нашу думку, позбавлене всякого підґрунтя твердження деяких науковців про Яворівщину як окремий «етнографічний підрайон», «етно- графічний район» чи «історико-етнографічний район», позаяк на її території поширений саме надсянський говір. Окрім цього, зазначимо, що за всіма зов- нішніми ознаками Надсяння є типовим етно- графічним районом України. Щодо географії, то він охоплює східну частину Надсянської низовини, яка своєю чергою займає терито- рію між «берегом Малополь[ської] височини на півн[ічному] зах[оді], Розточчям і Опіл- лям на сх[оді] і берегом Карпат на півд[ні]; на півд[енному] сх[оді] переходить в Наддні- стрянську котловину» [26, с. 1676]. Цілісність етнокультурного й етномовного континууму Надсяння, як зазначалося ра- ніше, уже втрачено. Нині може йтися лише про ту його частину, яка залишилась у складі України. За наявними та доступними етногра- фічними матеріалами, наприкінці XIX – на початку XX ст. північна межа досліджувано- го етнографічного району проходила гірським пасмом Розточчя. Дослідники українських го- вірок проводять цю лінію по ріці Танві – пра- вій притоці Сяну [27, с. 151, 157]. Крайніми північними поселеннями сучасної Яворівщини є Сопіт, Принада, Середкевичі і Висіч. Усі вони розміщені на вододілі Захід- ного Бугу і Сяну, тобто на північних схилах Розточчя, звідки беруть початок водні артерії, які прямують до Західного Бугу. Натомість сусідні села Смолин і Вороблячин розташо- http://www.etnolog.org.ua І виділяти І виділяти зов І зов тому. Ітому. Ск ІСкажімо,Іажімо, «підрайоном» І«підрайоном» Ка ІКарпатськогоІрпатського В. Наулко – ІВ. Наулко – «іІ«історико-етнографічІсторико-етнографіч 22] І22] чиІчи «іІ«історико-етнограІсторико-етногра раїниІраїни [3І[35,І5, КаІКарпатськогоІрпатського М ижують М ижують рівняно М рівняно з М з ус М ус Бойк М Бойківщиною, М івщиною, за М загальній М гальній сх М схемі М емі йонування М йонування Ук М України М раїни Пр М При М и- М - етн МетнографічнийМографічний підМпідрозМроз-М- (к М(київські)Миївські) наМнародознавціМродознавці сім Мсім не Мнедавно –Мдавно – чвМчвертьМерть В. МВ. ГорленкоМГорленко ввМвважавМажав рпатськогоМрпатського раМрайонуМйону сторико-етнографічМсторико-етнографіч на М на лямМлям Ф льшої Ф льшої икар Фикар- Ф- ижують Фижують іма Фіма графічний Ф графічний район», Ф район», позаяк Ф позаяк надсянський Ф надсянський Окрім Ф Окрім цього, Ф цього, нішнімиФнішніми ознакамиФознаками графічнимФграфічним райономФрайоном тоФто вінФвін охоплюєФохоплює низовини,Фнизовини, якаФяка ріюФрію міжФміж півн[ічному]Фпівн[ічному] Е діалекту Е діалекту думку, Е думку, по Е позбавлене Е збавлене твердження Е твердження де Е деяких Е яких на Е науковців Е уковцівнауковцівна Е науковцівна окремий Еокремий «ет Е«етнографічнийЕнографічний графічний Еграфічний район»Ерайон» чиЕчи «іЕ«історико-етнографічнийЕсторико-етнографічний позаяк Епозаяк наЕна їїЕїї теЕтериторіїЕриторії пошЕпош говір.Еговір. заЕзазначимо,Езначимо, НаЕНа 12 ISSN 0130�6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2017 вані на південних схилах Розточчя, звідки водні артерії течуть до Сяну. Зібрані тут етно- графічні матеріали засвідчують, що тради- ційно-побутова культура місцевого населення за походженням, характером і специфічними ознаками є суто надсянською, хоча в ній вже помітні окремі елементи та явища північних су- сідів – волинян. Власне, Розточчя вважає пів- нічною межею Надсяння Р. Радович на основі типових архітектурно-етнографічних особли- востей місцевого житла [42, с. 105] 5. Розточчя є північною межею Надсяння та- кож з історичного погляду. Зокрема, у княжий період поблизу вже згаданого с. Вороблячин був стратегічно важливий перехід через гір- ське пасмо, який називався Воротами. «Це було місце оборонне, бо не можна було обійти нікуди – тому звалися Ворота через тісноту свою» [25, c. 31]. Охороняла цей перехід вій- ськова залога, яка перебувала в укріпленому замку Подтелича (нині – с. Потелич Жовків- ського р-ну Львівської обл.). Східна межа Надсяння проходила рікою Верещицею, яка бере початок у Розточчі біля с. Верещиця Яворівського району і впадає у Дністер на захід від с. Повергова Микола- ївського району Львівської області. Заплава ріки широка з озероподібними розширення- ми, у багатьох місцях заболочена [56, s. 73, 76, 79, 88, 106 та ін.], що, звісно, перешко- джало регулярним контактам між населенням правобережжя і лівобережжя, особливо в давні історичні періоди (середньовіччя, добу раннього модерну). У княжу добу східний кордон Перемишльської землі (князівства) сягав Верещиці [25, с. 30]. Прикметно, що поблизу неї беруть початок дві важливі вод- ні артерії Сянсько-Дністровської вододільної низовини – Вишня і Шкло, які теж усклад- нювали комунікаційний зв’язок між населен- ням Надсяння й Опілля. Вододіл між ріками Верещицею та Щир- кою (лівою притокою Дністра, яка протікає Пустомитівським і Миколаївським районами Львівської області) є фактично межею існу- вання наприкінці XIX – на початку XX ст. двох різних типів традиційного житлово-гос- подарського комплексу з притаманною для кожного з них локальною специфікою [42, с. 106]. Південна межа Надсяння (за даними до- слідників надсянського діалекту) сягала ріки Стрв’яж (Стривігор) [12, с. 357; 27, с. 151], що впадає в Дністер в околицях с. Долобів Сам- бірського району Львівської області. Для неї характерна одна особливість: у період весня- них повеней після сніжних зим або великих дощів улітку ріка разом зі своїми притоками виходить із берегів і затоплює значну площу суші, передусім на теренах Самбірщини. Особ- ливість полягає також у тому, що за 15–20 км на південь від її гирла в Дністер впадає Вере- щиця, а між ними в районі м. Рудки бере поча- ток Вишня 6 – права притока Сяну. Інакше ка- жучи, названі ріки утворюють на лівобережжі Дністра важкопрохідний заболочений простір між двома етнографічними районами – Над- сянням та Опіллям. Західну межу етнографічного Надсяння, зважаючи на історичні події середини XX ст., відтворити достовірно вже неможливо; вона завжди буде лише умовною. Безсумнівним для нас є тільки одне: до Другої світової війни основна лінія українсько-польського етнічно- го розмежування проходила рікою Сяном від м. Сянок до м. Ярóслав [14, с. 15; 27, с. 158]. До речі, у середині XVI ст. крайніми захід- ними поселеннями із православними храмами були Дошно, Ясенів, Блажова, Дубно та інші села [17, с. 66]. Нині, очевидно, західна межа Надсяння сягає лише адміністративного кор- дону України з Республікою Польща. Отже, за сучасним адміністративним по- ділом територія Надсяння охоплює Мостись- кий, Яворівський (за винятком його крайньої східної смуги), західну частину Городоцького, північну смугу Самбірського і Старосамбір- ського районів Львівської області. http://www.etnolog.org.ua І ероподібними І ероподібними мі Імісцях Ісцях 10 І106 І6 та Іта ін.], Іін.], щоІщо регулярним Ірегулярним кон ІконтактамІтактам лів Ілівобережжя,Іобережжя, ріоди Іріоди (сІ(середньовіччя,Іередньовіччя, У кІУ княжуІняжу М оходила М оходила рі М рікою М кою у М у Розточчі М Розточчі б М біля М іля ра М району М йону і М і вп М впадає М адає у М у Повергова М Повергова Мик М Микола М ола- М - вівської Мвівської облМобласті.Масті. ЗаМЗаплаваМплава ероподібнимиМероподібними розМрозширенняМширення-М- за МзаболоченаМболочена [5М[56,М6, s. Мs. 73,М73, звМзвісно,Місно, пеМперешкоМрешко міМміжМж наМнаселеннямМселенням особМособ зважаючи М зважаючи відтворитиМвідтворити Фріпленому Фріпленому Жовків ФЖовків- Ф- кою Фкою суші, Ф суші, ливість Ф ливість на Ф на південь Ф південь щиця, Ф щиця, а між Ф а між ни Ф ни токФток Вишня ФВишня 6Ф6 –Ф – праваФправа жучи,Фжучи, нФназваніФазвані рФрікиФіки ДністраФДністра важкопрохіднийФважкопрохідний міжФміж двомаФдвома етнографічнимиФетнографічними сяннямФсянням таФта Опіллям.ФОпіллям. ЗахіднуФЗахідну зважаючиФзважаючи Е пі Е після Е сля улітку Е улітку рі Е ріка Е ка ра Е разом Е зом виходить Евиходить із Еіз бе ЕберегівЕрегів іЕі заЕзатоплюєЕтоплює п Епередусім Еередусім нЕнаЕа тЕтеренахЕеренах СЕСамбірщини.Еамбірщини. полягає Еполягає таЕтакожЕкож уЕу томЕтому,Еу, щоЕщо від Евід їїЕїї гиЕгирлаЕрла вЕв ДнЕДністерЕістер миЕми вЕв раЕрайоніЕйоні праваЕправа притокаЕпритока 13 З історії та теорії науки 1 І. Верхратський диференціював долівський говір і батюцький [40, с. 92; 54, с. 172]. 2 Цієї самої думки дослідниця дотримувалася і згодом [15, с. 218 (примітка)]. 3 У навчальному посібнику «Етнографія Укра- їни» 2004 року видання автор майже дослівно повторив це саме: «У південно-західній час- тині Опілля з етнографічного погляду перехо- дить у наддністрянське жидачівсько-самбірське Підгір’я, а на заході – у перемисько-яворівське Надсяння, які за характером традиційно-побуто- вої культури є своєрідними етнографічними під- районами Прикарпаття» [18, с. 138]. 4 Причетність етнолога до складання цієї карти підтверджує легенда на форзаці книжки [52, форзац]. 5 До речі, автор цієї праці безпідставно зара- хував до Опілля всі землі української частини Надсяння. Усвідомивши свою помилку, згодом дослідник виправив її [41; 43, с. 13–14]. 6 Ріка Вишня утворюється злиттям кількох польових потічків, один з яких бере початок лише за 3 км від Дністра, що тече до Чорного моря, тоді як води Вишні течуть до Балтійсько- го моря [2]. 1. Барабанова О. А. Короткий курс україно- знавчих дисциплін : навч.-метод. посіб. / О. А. Ба- рабанова, О. В. Зубарєв. – Слов’янськ, 2012. – 302 с. 2. Вишня (річка) [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу : ttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0% 92%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8F_(%D1%80 %D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0). 3. Васильєва Л. Д. Українська діаспора у Поль- щі / Л. Д. Васильєва // Український історичний журнал. – 1992. – № 10–11. – С. 54–62. 4. Верхратский І. Про говор Долівский / Іван Верхратский // Записки Наукового Товариства імени Шевченка. – Львів, 1900. – T. XXXV– XXXVI. – Кн. III–IV. – С. 1–128. 5. Ганус Д. М. Дитина в системі народних віру- вань та обрядів населення українсько-польсько- го пограниччя : автореф. дис. ... канд. іст. наук. / Дзвенислава Михайлівна Ганус. – Київ, 2015. – 24 c. 6. Глушко М. Етнографічне районування Укра- їни: стан, проблеми, завдання (за матеріалами нау кових досліджень другої половини XX – по- чатку XXI ст.) / Михайло Глушко // Вісник Львів- ського університету. – Львів, 2009. – Вип. 44. – С. 179–214. – (Серія історична). 7. Глушко М. Етнографічне районування укра- їнської Галичини. (За матеріалами наукових досліджень XIX – початку XXI ст.) / Михайло Глушко // Галичина. Етнічна історія. Тематичний зб. ст. – Львів, 2008. – С. 46–80. 8. Глушко М. Історико-етнографічне району- вання Галичини: сучасний стан / Михайло Глуш- ко // Карпати: людина, етнос, цивілізація. – Івано- Франківськ, 2009. – Вип. 1. – С. 8–17. 9. Глушко М. Підгір’я – окрема етнографіч- на одиниця України? / Михайло Глушко // Ві- сник Львівського університету. – Львів, 2013. – Вип. 48. – С. 299–318. – (Серія історична). 10. Головацкий Я. Ф. Объяснение этнографичес- кой карты Галичины, северо-восточной Угрии и Буковины / Я. Ф. Головацкий // Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. Ф. Голо- вацким. – Москва, 1878. – Ч. 1: Думы и думки. – С. 683–721. 11. Горленко В. Ф. Етнографічне районування / В. Ф. Горленко // Географічна енциклопедія Украї- ни. – Київ, 1989. – Т. 1 : А–Ж. – С. 393–394. 12. Гриценко П. Ю. Надсянський говір / П. Ю. Гриценко // Українська мова : енциклопе- дія. – Київ, 2000. – С. 357–359. 13. Гуслистый К. Г. Этнографические груп- пы украинского народа и диалекты украинского языка / К. Г. Гуслистый, А. П. Могила // Народы европейской части СССР. – Москва, 1964. – Т. 1. – С. 591–595. 14. Заставний Ф. Д. Географія України / Ф. Д. Заставний. – Львів, 1994. – 471 с. 15. Захарчук-Чугай Р. В. Торжество народных мастеров Яворовщины / Р. В. Захарчук-Чугай // Народные мастера. Традиции, школы. – Москва, 1985. – Вып. 1. – С. 218–225. 16. Зюбровський А. В. Народні традиції випікан- ня хліба українців Південно-західного історико- етнографічного регіону наприкінці XIX – на почат- ку XXI ст. : автореф. дис. ... канд. іст. наук / Андрій Вікторович Зюбровський. – Львів, 2015. – 20 c. 17. Ісаєвич Я. Д. Територія та етнічний склад населення / Я. Д. Ісаєвич // Торжество історичної справедливості. – Львів, 1968. – С. 65–74. 18. Кирчів Р. Етнографічне районування Украї- ни / Р. Кирчів // Етнографія України : навч. по- сіб. – Львів, 2004. – С. 123–148. 19. Кирчів Р. Регіональність фольклорної тра- диції / Роман Кирчів // Кирчів Р. Із фольклорних регіонів Украї ни: Нариси й статті. – Львів, 2002. – С. 7–33. http://www.etnolog.org.ua І вань та обрядів населення українсько-польсько І вань та обрядів населення українсько-польсько : а І: автореф. дис.Івтореф. дис. Дзвенислава Михайлівна Ганус.ІДзвенислава Михайлівна Ганус. Етнографічне районування УкраІ Етнографічне районування Укра їни: стан, проблеми, завдання (за матеріалами Іїни: стан, проблеми, завдання (за матеріалами кових досліджень другої половини XXІкових досліджень другої половини XX Михайло ГлушкоІМихайло Глушко М Українська діаспора у Поль М Українська діаспора у Поль Український історичний М Український історичний 54–62. М 54–62. . Про говор Долівский М . Про говор Долівский / І М / Іван М ван Записки Наукового Товариства М Записки Наукового Товариства ьвів, 1900. М ьвів, 1900. – T М – T. М . XX М XXXV– М XV– – С. М– С. 1–128. М1–128. Дитина в системі народних віруМ Дитина в системі народних віру-М- вань та обрядів населення українсько-польськоМвань та обрядів населення українсько-польсько-М- втореф. дис. Мвтореф. дис. .. М... канд. іст. наук.М. канд. іст. наук. / М/ Дзвенислава Михайлівна Ганус.МДзвенислава Михайлівна Ганус. – КМ– Київ, 2015.Миїв, 2015. Етнографічне районування УкраМ Етнографічне районування Укра дія. М дія. пы украинского народа и диалекты украинского Мпы украинского народа и диалекты украинского Ф tps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0% Ф tps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0% 92%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8F_(%D1%80 Ф92%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8F_(%D1%80 Українська діаспора у Поль Ф Українська діаспора у Поль- Ф- Український історичний ФУкраїнський історичний кой карты Галичины, северо-восточной Угрии и Ф кой карты Галичины, северо-восточной Угрии и Буковины Ф Буковины Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. Ф Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. вацким. Ф вацким. – Москва, 1878. Ф – Москва, 1878. С.ФС. 683–721.Ф683–721. 11.Ф11. ГорленкоФГорленко ВФВ.Ф. ФФФ.Ф. В.ФВ. ФФФ.Ф. ГФГорленкоФорленко /Ф// Географічна енциклопедія УкраїФ/ Географічна енциклопедія Украї// Географічна енциклопедія Украї/Ф// Географічна енциклопедія Украї/ ни.Фни. – Київ, 1989.Ф– Київ, 1989. 12.Ф12. ГриценкоФГриценко П.ФП. Ю.ФЮ. ГриценкоФГриценко дія.Фдія. – Київ, 2000.Ф– Київ, 2000. 13.Ф13. ЕГоловацкийЕГоловацкийЯЕЯ.Е.Я.ЯЕЯ.Я ФЕФ.Е. Объяснение этнографичесЕ Объяснение этнографичес кой карты Галичины, северо-восточной Угрии и Екой карты Галичины, северо-восточной Угрии и / Я Е/ Я. Е. Ф.ЕФ. ГоЕГоловацкийЕловацкий // Е// Галицкой и Угорской Руси, собранные Я.ЕГалицкой и Угорской Руси, собранные Я. – Москва, 1878.Е– Москва, 1878. – Ч.Е– Ч. 14 ISSN 0130�6936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2017 20. Кирчів Р. Ф. Етнічна територія України / Р. Ф. Кирчів // Українське народознавство : навч. посіб. – Львів, 1994. – С. 49–78. 21. Кирчів Р. Ф. Етнічна територія України / Р. Ф. Кирчів // Українське народознавство : навч. посіб. – Київ, 2004. – С. 50–77. 22. Кирчів Р. Ф. Етнографічне районування України / Р. Ф. Кирчів // Етнографія України : навч. посіб. – Львів, 1994. – С. 120–146. 23. Конопка В. М. Хліборобські мотиви в ка- лендарній обрядовості українців Південно-захід- ного етнографічного регіону України : автореф. дис. ... канд. іст. наук / Володимир Михайлович Конопка. – Львів, 2015. – 19 c. 24. Косарик Д. М. Сучасні етнографічні райони і локальні групи українського народу / Д. М. Ко- сарик, К. Г. Гуслистий, В. Ф. Горленко // Українці. Історико-етнографічна монографія у двох томах (Макет). – Київ, 1959. – Т. 1. – С. 27–31. 25. Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське кня- зівство / І. П. Крип’якевич. – Київ, 1984. – 174 с. 26. К[убійович] В. Надсянська низовина / В. К. // Енциклопедія українознавства. Словни- кова частина. Перевид. в Україні. – Львів, 1996. – Т. 5. – С. 1676–1677. 27. Лесів М. Українські говірки у Польщі / Ми- хайло Лесів. – Варшава, 1997. – 492 с. 28. Луньо Є. Народний літопис повстан- ської Яворівщини / Євген Луньо // Яворівщина у повстанській боротьбі. Розповіді учасників та очевидців / [зап. й упоряд. Є. Луньо]. – Львів, 2005. – Т. 1 : Наконечне Перше. Наконечне Дру- ге. – С. 3–18. 29. Луньо Є. Сучасні народні співці Яво- рівського Надсяння / Євген Луньо // Наукові записки / Івано-Франківський краєзнавчий музей. – Івано-Франківськ, 2001. – Вип. 5–6. – С. 116–121. 30. Луньо Є. А. Обрядово-звичаєвий фольклор Яворівщини : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Євген Андрійович Луньо. – Київ, 1993. – 19 c. 31. Макарчук В. С. Міжнародно-правове ви- знання державного кордону між Україною і Поль- щею (1939–1945 рр.) : монографія / В. С. Макар- чук. – Київ, 2004. – 346 c. 32. Макарчук С. Історико-етнографічні райони України : навч. посіб. / Степан Макарчук. – Львів, 2012. – 351 c. 33. Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори / І. Г. Матвіяс. – Київ, 1990. – 164 с. 34. Місило Є. Передмова / Євген Місило // Ак- ція «Вісла» : документи / [упоряд. і ред. Є. Міси- ла; пер. з пол. І. Сварника]. – Львів ; Нью-Йорк, 1997. – С. 7–36. 35. Наулко В. І. Історико-етнографічне райо- нування України та етнографічні групи україн- ського народу / В. І. Наулко // Культура і побут населення України : навч. посіб. для вузів. – Київ, 1991. – С. 22–26. 36. Пахолок І. Р. Зелені свята в українців: тра- диційні звичаї та обряди : автореф. дис. ... канд. іст. наук / Інна Ростиславівна Пахолок. – Львів, 2012. – 16 c. 37. Пономар Л. Г. Народний одяг Правобереж- ного Полісся середини XIX – середини XX сто- літь. Історико-етнографічний атлас. Словник / Л. Г. Пономар. – Київ, 2015. – 267 с., карти. 38. Пономарьов А. Регіональні барви України й українців / Анатолій Пономарьов // Українці. Іс- торико-етнографічна монографія у двох книгах. – Опішне, 1999. – Кн. 1. – С. 57–72. 39. Пономарев А. П. Историко-этнографическое районирование / А. П. Пономарев // Украинцы. – Москва, 2000. – С. 27–43. 40. Пшепюрська-Овчаренко М. Мова українців Надсяння / Марія Пшепюрська-Овчаренко ; [вступ та ред. М. Лесіва]. – Перемишль, 2007. – 299 c. 41. Радович Р. Народна архітектура Старосам- бірщини XIX – першої половини XX ст. (Житлово- господарський комплекс) / Роман Радович. – Київ, 2015. – 351 c. 42. Радович Р. Традиційне сільське житло на Опіллі другої половини XIX – початку XX сто- літь / Роман Радович // Записки Наукового товари- ства імені Шевченка. – Львів, 1995. – Т. CCXXX: Праці Секції етнографії та фольклористики. – С. 79–106. 43. Радович Р. Б. Традиційне житлово-гос- подарське будівництво українців північно-за- хідної Галичини і південно-західної Волині другої половини XIX – початку XX ст. Етнічні риси і локальна специфіка : автореф. дис. ... канд. іст. наук / Роман Богданович Радович. – Львів, 2007. – 17 с. 44. Рачковський Г. Польові етнографічні дослі- дження кафедри етнології Львівського універси- тету (2003–2013) : географія, тематика, здобутки / Григорій Рачковський // Вісник Львівського уні- верситету. – Львів, 2014. – Вип. 50. – С. 591–622. – (Серія історична). 45. Савчук Б. Реґіональна мозаїчність Украї- ни / Борис Савчук // Савчук Б. Українська етноло- гія. – Івано-Франківськ, 2004. – С. 499–546. 46. Селівачов М. До проблеми районування української народної орнаментики / Михайло Селівачов // Селівачов М. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія). – Київ, 2005. – С. 156–170. 47. Сергійчук В. Трагедія українців Польщі / Володимир Сергійчук. – Тернопіль, 1997. – 438 с. 48. Сілецький Р. Традиційне селянське житло українців Галичини XIX – початку XX ст. / Роман http://www.etnolog.org.ua І Сучасні народні співці Яво І Сучасні народні співці Яво рівського Надсяння Ірівського Надсяння / Є І/ Євген ЛуньоІвген Луньо / Івано-Франківський краєзнавчий І/ Івано-Франківський краєзнавчий – Івано-Франківськ, 2001.І– Івано-Франківськ, 2001. Обрядово-звичаєвий фольклор І Обрядово-звичаєвий фольклор втореф. дис.Івтореф. дис. ..І... канд. філол. наукІ. канд. філол. наук – Київ, 1993.І– Київ, 1993. Міжнародно-правове виІ Міжнародно-правове ви М Українські говірки у Польщі М Українські говірки у Польщі Народний літопис повстан М Народний літопис повстан вген Луньо М вген Луньо // М // Яворівщина М Яворівщина у повстанській боротьбі. Розповіді учасників та М у повстанській боротьбі. Розповіді учасників та зап. й упоряд. Є. М зап. й упоряд. Є. Лу М Луньо]. М ньо]. – Л М – Львів, М ьвів, аконечне Перше. Наконечне ДруМаконечне Перше. Наконечне Дру-М- Сучасні народні співці ЯвоМ Сучасні народні співці Яво-М- вген ЛуньоМвген Луньо // М// Наукові МНаукові / Івано-Франківський краєзнавчий М/ Івано-Франківський краєзнавчий – Івано-Франківськ, 2001.М– Івано-Франківськ, 2001. – ВМ– Вип.Мип. 5–М5– Обрядово-звичаєвий фольклор М Обрядово-звичаєвий фольклор С. М С. подарське будівництво українців північно-заМподарське будівництво українців північно-за Ф // Енциклопедія українознавства. Словни Ф // Енциклопедія українознавства. Словни- Ф - ьвів, 1996. Фьвів, 1996. – Ф– / Ф/ Ми Ф Ми/ Ми/ Ф/ Ми/ - Ф- Надсяння Ф Надсяння та ред. М. Ф та ред. М. 41. Ф 41. Радович Ф Радович бірщини XIX Ф бірщини XIX – Ф – першої половини XX Ф першої половини XX господарський комплекс)Фгосподарський комплекс) 2015.Ф2015. – 351Ф– 351 c. Фc. 42.Ф42. РадовичФРадович Р.ФР. Традиційне сільське житло на Ф Традиційне сільське житло на Опіллі другої половини XIXФОпіллі другої половини XIX літьФліть / Роман РадовичФ/ Роман Радович ства імені Шевченка.Фства імені Шевченка.ФПраці Секції етнографії та фольклористики.ФПраці Секції етнографії та фольклористики. 79–106. Ф79–106. Е – Кн. Е – Кн. Пономарев Е Пономарев А. Е А. П Е П. Историко-этнографическое Е . Историко-этнографическое районирование Е районирование / А Е / А. Е . П. Е П. По Е По Москва, 2000. ЕМосква, 2000. – С.Е– С. 27–43.Е27–43. Пшепюрська-ОвчаренкоЕПшепюрська-Овчаренко Надсяння ЕНадсяння / Марія Пшепюрська-ОвчаренкоЕ/ Марія Пшепюрська-Овчаренко Лесіва].ЕЛесіва]. – Перемишль, 2007.Е– Перемишль, 2007. Радович ЕРадович Р ЕР. Народна архітектура СтаросамЕ. Народна архітектура СтаросамР. Народна архітектура СтаросамР ЕР. Народна архітектура СтаросамР Е першої половини XXЕ першої половини XX господарський комплекс)Егосподарський комплекс) 15 З історії та теорії науки Сілецький // Галичина : етнічна історія. Тематич- ний зб. ст. – Львів, 2008. – С. 81–103. 49. Станкевич М. Українське художнє дере- во XVI–XX ст. / Михайло Станкевич. – Львів, 2002. – 479 с. 50. Стельмах Г. Ю. Етнографічне районування України кінця XIX – початку XX ст. / Г. Ю. Стель- мах // Українська етнографія. Наукові записки / [АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії. – Т. IV]. – Київ, 1958. – С. 106–114. 51. Тарнавський Р. Б. Толока та супряга в гро- мадському побуті селян Південно-Західного істо- рико-етнографічного регіону України: культурно- генетична проблема : автореф. дис. ... канд. іст. наук / Тарнавський Роман Богданович. – Львів, 2012. – 20 c. 52. Федорчук О. Українські народні прикра- си з бісеру / Олена Федорчук. – Львів, 2007. – 120 с.: іл. 53. Хоменко М. Історико-етнографічне ра- йонування України / Микола Хоменко // Укра- їнська етнологія : навч. посіб. – Київ, 2007. – С. 44–60. 54. Хомчак Л. З історії дослідження надсян- ських говірок / Леся Хомчак // Діалектологіч- ні студії. 7 : Традиції і модерн. – Львів, 2008. – С. 171–182. 55. Чугай Р. В. Народне декоративне мистецтво Яворівщини / Р. В. Чугай. – Київ, 1979. – 143 с. 56. Fаlkiewicz K. Monografia powiatu Gródec- kiego / Karol Fаlkiewicz. – Gródek, 1896. – 140 s. 57. Fischer A. Rusini. Zarys etnografji Rusi / Adam Fischer. – Lwów ; Warszawa ; Kraków, 1928. – 192 s. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ / Karol Fаlkiewicz. Е / Karol Fаlkiewicz. Fischer Е Fischer A. Е A. Rusini. Zarys etnografji Rusi Е Rusini. Zarys etnografji Rusi Adam Fischer. ЕAdam Fischer. – LЕ– LwówЕwów– Lwów– LЕ– Lwów– L ; WЕ; WarszawaЕarszawa; Warszawa; WЕ; Warszawa; W

Схожі ресурси