Етнографічний профіль Слобожанського краю за архівними матеріалами
Представлені архівні матеріали, які засвідчують українську етнокультурну домінанту в східних областях України (зокрема на Луганщині), є продовженням публікації фактографічних польових етнографічних досліджень першої чверті ХХ ст., що була започаткована в числі 6 нашого часопису за 2015 рік....
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202349 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Етнографічний профіль Слобожанського краю за архівними матеріалами // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 4. — С. 96-107. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202349 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
2025-03-17T12:07:59Z 2017 Етнографічний профіль Слобожанського краю за архівними матеріалами // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 4. — С. 96-107. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202349 Представлені архівні матеріали, які засвідчують українську етнокультурну домінанту в східних областях України (зокрема на Луганщині), є продовженням публікації фактографічних польових етнографічних досліджень першої чверті ХХ ст., що була започаткована в числі 6 нашого часопису за 2015 рік. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Архівні матеріали Етнографічний профіль Слобожанського краю за архівними матеріалами Ethnographic Profile of Slobozhanshchyna according to Archival Materials Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Етнографічний профіль Слобожанського краю за архівними матеріалами |
| spellingShingle |
Етнографічний профіль Слобожанського краю за архівними матеріалами Архівні матеріали |
| title_short |
Етнографічний профіль Слобожанського краю за архівними матеріалами |
| title_full |
Етнографічний профіль Слобожанського краю за архівними матеріалами |
| title_fullStr |
Етнографічний профіль Слобожанського краю за архівними матеріалами |
| title_full_unstemmed |
Етнографічний профіль Слобожанського краю за архівними матеріалами |
| title_sort |
етнографічний профіль слобожанського краю за архівними матеріалами |
| topic |
Архівні матеріали |
| topic_facet |
Архівні матеріали |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ethnographic Profile of Slobozhanshchyna according to Archival Materials |
| description |
Представлені архівні матеріали, які засвідчують українську етнокультурну домінанту в східних областях України (зокрема на Луганщині), є продовженням публікації фактографічних польових етнографічних досліджень першої чверті ХХ ст., що була започаткована в числі 6 нашого часопису за 2015 рік.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202349 |
| citation_txt |
Етнографічний профіль Слобожанського краю за архівними матеріалами // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 4. — С. 96-107. — укр. |
| first_indexed |
2025-11-25T22:29:39Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:29:39Z |
| _version_ |
1850564214628810752 |
| fulltext |
96
ЕТНОГРАФІЧНИЙ ПРОФІЛЬ СЛОБОЖАНСЬКОГО КРАЮ
ЗА АРХІВНИМИ МАТЕРІАЛАМИ
НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР
Записав/записала А. Ващенко 28.03.1927 р.
на Старобільщині
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 502, арк. 180–181)
Багата кутя. День перед різдвом зветься
«свят вечер», в цей саме день в наших [краях]
варять різні страви, напр. капусту, пичуть пе-
режки і варять кутю. В цей день вся сім’я не їсть
до звізди, а коли зійде, то їдять усе пісне. Кутю
ставлять на сіні на покуті, коли ставлять кутю,
вся сім’я становиться і молиться богу, а потім сі-
дають їсти страви, які зготовлені для цього дня;
зпершу їдять капусту з піріжками, а потім їдять
уже кутю. Коли посідають вечеряти, пригаду-
ють тих, кого немає дома, кажучи при цьому,
як бе гарно було вечеряти всім вкупі. За вече-
рею зовуть вечеряти мороза, який, по їх дум-
ці, принесе щастя на наступный рік. Коли сім’я
вечеря, хозяйка подає їм страви і теж вечеряє з
ними. За кутею як чхне дівчина, то кажуть, що
вийде заміж за багатого чоловіка, а коли чхне
хлопець, тоді він жениться на багатої дівчині,
при цьому дають їм подарунки. Після вечері
також устають, моляться богу і ідуть кожен по
свойому ділу. Сіно, на якому стоїть кутя, части-
ну дають корові для того, щоб давала більш мо-
лока, і кладуть в гніздо, де сидить куриця, щоб
вона давала великі яйца. Ще за вечерею зга-
дують померших, жалкують, що їх немає в цей
вечер, коли вся сім’я вкупі чекає різдва. Після
вечері всі кладуть ложки в миску, з якої їли, зо-
ставляючи так кутю, кажучи при цьому, що по-
мерши прийдуть відвідати куті, чи вона гарна;
коли гарна, то сім’я буде гарно жити увесь рік,
коли ж кутя пагана, тоді життя весь рік буде
кепське. Воду, якою миють посуд, з якої вече-
ряли, віддають скотині. На ніч з цього вечера
дають коровам багато сіна, щоб вони цілий рік
давали гарне і більш молока. Ще до вечері в цей
день діти носять вечерю до своїх кресних бать-
ків і матерів. Дома дітям кажуть, щоб коли при-
нисуть кутю до батька обо до матері кресної, то
казали б: «Тату й мамка прислали вам вечерю».
Різд[в]о. На перший день різдва в вечері
ходять парубки і дівки колядувати, колядують
своїм родичам з їх дозволом, коли дозволять,
то починають колядувати:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Гарним людям на весь вечір.
На цей же вечір хлопці ходять з звіздою.
Коли йдуть з звіздою, то вибирають одного,
який би був по між ними старший і ходив запи-
тував, чі можно йти до них з звіздою. В наших
[краях] різдво святкують три дні.
Записав/записала А. Григоренко
на Старобільщині
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 504, арк. 290 зв. – 291)
Ва[c]иля. Свято Ва[c]иля в нашій країні
зветься «новий рік». Прикмети в цей день такі:
коли мороз та ясно, то буде засуха і неврожай,
коли ж иній і хмари застилають небо, то літо
буде дощовите і буде врожай. В ранці особли-
во молоді хлопці наберають в торбыны зерна і
йдуть посипати: становяться біля порогу і сип-
лять зерно аж на покуття, співаючи при цьому
пісні, складені для цього дня. Проспіваючи де
кільки пісень, поздоровляють господаря з новим
роком та з новим щастям. Після цього одержу-
ють подарунки і йдуть далі, так обходять де-
кільки вулиць, аж поки на дворі стане видно.
Зерно, яким посипали, зберигають, і коли
хто захворіє, хоч людина, а хоч худобина, то
підкурюють хворого. Частину ж цього зерна
Представлені архівні матеріали, які засвідчують українську етнокультурну домінанту в східних
областях України (зокрема на Луганщині), є продовженням публікації фактографічних польових етно‑
графічних досліджень першої чверті ХХ ст., що була започаткована в числі 6 нашого часопису за 2015 рік.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
97
Архівні матеріали
сіють на вікнах і стежать за ним: коли воно
швидко зійде і гарно зростає, то буде гарний
врожай, а коли ж це зерно зійде і буде кепсько
зростати, то буде засуха и неврожай, і части-
ну цього зерна рано в ранці дають курім, щоб
вони рано неслись та не дохли. Все сміття,
що збиралося від самого різдва, до світа під-
пальюють в садках для того, щоб не було гу-
сенниці. В цей день всі йдуть в гості для того,
щоб тоді цілий рік ходити. В цей день [також]
взнають, як далі будуть жити цілий рік.
Записав/записала А. Григоренко
на Старобільщині
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 504, арк. 289–290 зв.)
Голодна кутя. Свято голодна кутя тому так
зветься, що ні чого не можливо їсти, доки не
[вийдуть] з церкви і не принесуть до дому свя-
ченої води, яку повинні пити всі члени семьи.
Випивши води, всі починають їсти таку стра-
ву: попершу всього їдять піріжки з квасолею
або з горохом, потім капусту, кутю з медом і
останний – возвар. Коли принесуть свяче-
ну воду, то починають кропити волів, коров,
овець, хату, коморю з хлібом, ллють у колодізь
і т. и. Коли все кроплять, то пишуть крейдою
хрестики по дверіх, по вікнах, у хаті, в стайні
та в коморі. Кутя стоїть на сіні, яке залиши-
лось ще й з багатої куті. Це сіно завжди вно-
сить дівчинка, для того щоб всі ягнята були
овечки, а не баранчики. Коли ставлять кутю
на покуття, то нароблять з сіна хрестиків, по-
ставлять їх на кутю та на возвар, а коли почи-
нають їсти, то їх здіймають і в купі з сіном, на
якому стояла кутя та возвар, і віддають худобі,
більш всього вівцям.
Ріжниця поміж багатою кутею та голод-
ною, то в страві нема ні якоі, а в обрядах є: те,
що робиться на голодну кутю, те не робиться
на багату. Напр., не кроплять худобу свяченою
водою, не пишуть хрестиків і т. ин.
Коли починають їсти кутю, то кличуть мо-
роза вечеряти, як то: «Морозе, морозе, йди до
нас куті їсти, як не прийдеш кутї їсти, то не йди
й хліба морозити». Коли поїдять кутю, то йдуть
ії виганяти: беруть ковизки і йдуть грати в
свинки до самого вечера. І коли наступає вечер,
то йдуть до худоби (до коров) і дивляться, куди
вони лежать обличчам, тоді в їх і тиля буде: як
що на південь, то о півдні, як на північ, то в ночі,
як що на захід, то в вечері, і на схід – в ранці.
В цей вечер дуже багато гадають, особливо
молоді дівчата. Гадають на квасолю, на карти,
на воду і т. ин. Молоді дівчата так як о півночи
виходять слухати: в якому дворі загавкає со-
бака, туди вона вийде й заміж.
Водохреща. Коли скінчиться служба
в церкві, то люди з охрестами та з хрестами
йдуть до річки, де зроблений з льоду лежить
хрест, і в кінці його вирита ополонка, в яку піп
після де якого часу служби вмочає хрест. Коли
піп святе воду, то починають стрілляти та ви-
пускати голубів, що вбрані в ріжноманітні кіс-
нички. Вода, яка набрана в річці в цей день,
зберигається, і коли хто захворіє, худобина
або людина, то цією свяченою водою сприску-
ють захворівшого. Коли роблять це, то дума-
ють, що свячена вода завжди допоможе. Хто
хворий, то купається в цей день в ополонці,
а хто тільки миє руки та ноги, думаючи, що це
допоможе йому видужати. Вірують також, що
вода, яка набрана в цей день у річці, може зро-
битись вином. Коли принесуть воду з річки,
то починають все святити: худобу, хату, хліб,
колодізь, кором і т. ин. З худоби не кроплять
одних коней, вважаючи їх [за] не благословен-
ну богом худобину.
Після всього цього обряду починають обі-
дати і, пообідавши, йдуть запрягають коней,
і їдуть кататися. Цим закінчуються різдвяні
святки.
Записав/записала А. Ващенко 28.03.1927 р.
на Старобільщині
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 502, арк. 181–181 зв.)
Водохреще. На водохреще, іордань, уря-
жають ялинками і вирубують серед річки
хрест, який красють різними красками. В час
служби стриляють і пускають голубів, коли
починають святить воду. Коли посвятять воду,
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2017
98
всі люди беруть її і йдуть додому, дома цю воду
дають скотині і сами п’ють, а потім починають
снідати і їдять кутю, зварину для цього дня.
Записав Вас[иль] Білоус
у с. Біловодськ Старобільської округи
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 500, арк. 15)
Лютий 2 (15). Стрічення. Є вірування,
що в цей день зима з літом зустрічається. Як
що в цей день півень на порозі поп’ється води
(буде в той день оттепіль), то буде рання весна.
Як що буде мороз, то буде позня весна.
Під стрічення в церкву несуть воду, соль,
ставлять де небудь в удобному місті. На стрі-
чення в обідні ці речі святять й звуть їх піс-
ля «стрічена вода» або «сіль». Під цей день у
12 годин ходять до річки. Кажуть люди, що в
цей день янгол окунається в річці, так видко,
як від цього вода коливається. Набірають [не-
розбірливо. – Ред.] воду й рахують цю воду
священною. Коли захворіє людина або скоти-
нина, цією водою ії збризкують й думають, що
вона вихворюється. В цей день в церкві Семі-
йон Богоприйомець принімав голубів и других
животних од людей. І тепер люди, як сорок
день дитині, то носять її у церкву.
Записав Вас[иль] Білоус
у с. Біловодськ Старобільської округи
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 500, арк. 27)
Стрітення. 2 (15) лютий. В цей день при-
носили спасителя в храм в Єрусалимі.
Приймав Семен богоприйомець. При храмі
жила Анна Пророчиця. Семен богоприйомець
сказав: «Лежить цей младенець при большой
напасті». А матері сказав: «В тебе пройде ору-
жіє» (оружіє прийшло тоді, коли брали Хрис-
та на муку).
В цей день зима зустрічається з літом. Старі
люди в цей день ходять до річки, беруть воду
в 12 годин ночі, приносять до дому. На порозі
його зустрічають з дитиною. Беруть від старого
ту воду. Ця вода може стояти більше за 20 ро-
ків. Нею можна лікувати від ріжних хороб.
Коли в день стрітення на дворі мороз, то
буде обов’язково плоха, позня весна, а коли
відлига й півень на порозі нап’ється води, –
буде рання весна.
Під день стрітення до церкви несуть воду
та сіль, й стоїть воно до утра. Вранці ці речі
святять й бережуть як корисні ліки.
Ці предмети свячені звуть «стріченна вода»
або «сіль».
Харлампія-Власія. В цей день з церкви
виносять святощі й служать молебінь, та кроп-
лять коло скотини, бо вона тоді не хворітеме.
Записав Вас[иль] Білоус
у с. Біловодськ Старобільської округи
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 500, арк. 15 зв.)
Харлампія-Власія. Кажному святому
празник дано і кажному святому роботу дано.
Так це були чи лікарі, чи що, їм у їх честь
устроїли празник. У кого є скотина, треба бе-
регтися, не робить і инш.
Записав Вас[иль] Білоус
у с. Біловодськ Старобільської округи
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 500, арк. 16)
24 (9). Обертення. В цей день в церквах
одслужують молебінь. Люди не роблять. Гу-
лять в цей день – не гуляють. Церква оглашае
про цей празник.
Записав Вас[иль] Білоус
у с. Біловодськ Старобільської округи
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 500, арк. 15 зв. –16)
Масниця. Перед масляною неділю звуть
«ряба», далі «всеїдна», далі там «м’ясниці».
Тиждень – масляна, звуть «сиропусна». На
масницю їдять вареники, млинці, рибу жарену
й друге, окрім м’ясного.
Украшують коней погремушками, й молодь
катається. Багато готують різних ласощів.
Співають пісні. Коли хто з молодих хлопців за
м’ясниці не женився, йому вяжуть колодки. За
це він довжен купити півкварти.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
99
Архівні матеріали
Співають пісні, напр.:
Рожа, рожа червоная,
Там ходило сім паничів, сім павичів.
Первий павич, а Василько – панич,
А йому пара – Леночка пава.
Вносять зібравші гроші в складки, потім
п’ють горілку. Наряжаються в машкари. Наві-
шують на себе квітки з бумаги, вішають бісер-
ні ційки, на обличчя надівають маски. Б’ють
у ладоші й йдуть танцювать. Наряжається
більш молодь, починаючи з п’ятниці, й у маш-
карах гуляють 3 дня.
Водять козла. Нарядят в рогожку двух че-
ловек, как козла. Наряженние подходят к гуля-
ющим и кланяются, чтоби давали водку, если
кто не дает, он рассердится и гонится. Кругом
люди, дети шумят, смеются (дословно).
Записав Вас[иль] Білоус
у с. Біловодськ Старобільської округи
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 500, арк. 27 зв.)
Масниця. Друга неділя перед масницею
зветься «всеїдна». А за тиждень до масницею
або перед – зветься «ряба».
На масницю їдять сир, масло коров’яче,
млинці, ладики, рибу та другі страви.
На масницю ввесь час гуляють, один до од-
ного ходять у гості, також роблять складчини
та п’ють горілку. Це так проводять масницю
здебільшого старі.
Молодь на масницю «водять козла». Побе-
руться за руки, два крайні підіймають до гори
руки, всі останні пробігають в ці «ворота».
Потім ці «ворота» обертаються й пробігають
в такіж «ворота» з другого боку. І так певний
час. Приспівуючи:
Побіг козел, та по вулиці,
Рожа, рожа червоная,
Там ходили три павичи, три паничи.
Первий павич, а Василько – панич,
Рожа, рожа червоная.
Йому пара – Нюрочка пава.
Рожа, рожа червоная.
На масницю молодим хлопцям, що не же-
нились, «прив’язують колодку» (букетик до
грудей). Цей букетик каже, щоб парубок купу-
вав горілки. Цю горілку, яку купе «колодник»,
зразу-ж розпивають.
Записав Вас[иль] Білоус
у с. Біловодськ Старобільської округи
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 500, арк. 16 зв. – 19)
Березень 1 (14). Цей празник зветься
«Євдокія». В цей день з своєї шпори вилазе
байбак і свестить, потім вп’єть ховається аж до
тепла. Ще кажуть, коли в кого є в хаті соло-
вей, то в цей день він також заспіває.
17 (30). Теплого Олекси. Цей Олексій був
у батька один син. Його оженили. Він не захо-
тів з жінкою жити, дав ій свій перстень й пішов
жити у пустиню. Жив там до старих літ. Потім
прийшов у свій город, упросився жити у дворі
свого батька, а хто він був сам, він не призна-
вався. Йому робітниці носили їжу, сміялись з
його. Він все мовчав. Мати його ходила часто
по двору й плакала по ньому, але він все не ви-
давав себе.
Одного разу по городу почули гарний за-
пах, почали шукати звідкі він і от прийшли
до цього дідка, що жив в хоромах свого
батька. Його знайшли мертвим, у руках у
нього знайшли бумагу. Цю бумагу мертвий
не віддавав нікому, коли прийшла його мати,
він її випустив. В цій бумазі було описано
все його життя. З того часу цей день раху-
вався ісходним тепла. В цей день починають
пересматрювати пчоли.
25 (7). Благовістя. В цей день птиця гніз-
да не в’є. Коли курка знесе яйце, вона стане ка-
лікою. Коли людина робе в цей день, то може
у нього рука усохнути, й стане вона непраце-
здатна. В цей день за ніяке насіння не можна
братись, бо воно не зійде.
Коли родиться детина в цей день, вона буде
не довговічна, нещаслива. Як що буде тепле
благовіщення, то буде гарний врожай. В цей
день святять зерно, щоб воно краще родило.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2017
100
Великдень. Головним обрядовим печивом
з’являється паски; крашанки, сало та ковбаси.
Ці страви несуть до церкви й святять. Святять
ще сіль, мак, крейду. Остання святять як ліки
від різних хороб, як то: жоги, лехорадки й инш.
Крашанки роблять в четвер й рахують, що
ці яйця не провоняються. Здебільшого красять
в п’ятницю. Є вірування, що покрашені яйця в
четвер треба взяти на «адіяніє» й утріню, поки
скажуть «Христос Воскр.», дома з цими яйця-
ми похрестосуватися з дітьми або-що.
Потім ці яйця покласти на образ, то вони ле-
жатимуть цілий рік і зовсім не провоняються.
(Це мені сказав 70 літній дідусь, який
ствержує це вірування).
Яйця завжди красять червоним й рахують
цей цвіт за основний.
Перед цим днем люди не сплять всю ніч.
Коли задзвонять в церкві, всі йдуть до неї.
Є вірування, що в цю ніч коло церковного
замка можна побачити відьму. Шкарлупки й
крихти рахуються священними (бо їх покропи-
ли), щоб їх не топтали – пускають по води. Це
ще збірігають як ліки від пропасниці.
Коли миша з’їсть свяченого, то вона стане
з крилами.
В цей день кажуть, що сонечко грає, воно
становиться світліше (особливо, коли воно
сходе).
Худобі дають свячений хліб.
Так як скотина рахується благословенною,
то звичайно свячене возять волами.
Перший день рахується днем, в який раху-
ють необхідним похрестосуватись з своїми су-
сідами. Звичайно у гості ходять з крашанкою,
коли похристосються, цю крашанку віддають.
Коли хто вмре в цей день, то кажуть, що та
людина щаслива, бо піде прямо в рай.
Святкують три дні, у церкві царські врата
відчинені всю неділю.
В день велик[о]дня молодь здебільшо-
го йде на кладовища. Там ходять гуляють,
б’ються крашанками, грають в крашанки,
катаючи їх з горки. Потім ще будують каче-
лі й на їх гайдаються. У вечорі улаштовують
вечірки. Також б’ються на крашанки, вже
здебільшого на підроблені. Часто хто небідь
вживає кам’яну крашанку. Абож яйця [нероз-
бірливо. – Ред.], яке рахується дуже кріпким.
Б’ються також яйцями, так званими «запус-
калками», в останніх в носку налита смола,
й таку крашанку розбити важко. Коли два
чоловіки зскочаться з підробленими крашан-
ками, кожен з них поцокає, й розійдуться по-
сміхаючись. Б’ються ще крашанкамі у церкві
до 12 годин. Це роблять здебільшого діти.
Дорослі рахують за гріх грати в крашанки до
12 годин під великдень.
«Рухмана». В цей день земля плод дає.
Є вірування: коли на другий день цього праз-
ника посієш яке небудь зерно, воно обов’язково
зійде.
Записав Вас[иль] Білоус
у с. Біловодськ Старобільської округи
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 500, арк. 26–26 зв.)
Липень 8 (21). Казанська. Цього дня в
місті Казані вийшла з землі «їкона» (образ).
Це зарахували як чудо боже, й цей день від-
мічають празнуванням.
Мокрини. 19 (1). Взагалі є віруван-
ня, що коли підходе день Мокрини, то буде
обов’язково дощ.
Іллі. 20 (2). Іллю являють за невмирущо-
го чоловіка. Він странствував, був пророк, був
корисний для народа пророк.
Моляться в тих випадках, коли немає дощу.
Напрямок хмар після Іллі міняється в проти-
лежний бік.
Видно, колись хтось утоп в день Іллі, і те-
пер стали казати, що після Іллі купатись гріх.
Зв’язок молнії та грому з Ілльою є нижче,
свідчить про це довідка.
Йшов Ілля з чоловіком. На їх налетіла
огненна туча. В цій тучі показалась колісниця
з парою кіньми. Іллю призвали на цю колісни-
цю. Ілля чоловікові, який йшов з ним, кинув
тілько одежу верхню. Так що полагають, що
Ілля з тих пір посилає грім чи молнію.
Від блискавки потушити пожарю не можна.
Він потухне коли треба, сам. Коли вб’є громом,
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
101
Архівні матеріали
то треба в землю закапувать. Не дуже твердо,
так, щоб коли оживе, то зміг він вискочити.
(Бабуся утверждає, що це – істина, й про-
хала обов’язково записаті). <...>
29 (11). Головосіки. Жив у Римі. В той час
у жидів убивали дітей, і його хотіли вбити ма-
неньким. Але його батьки втікли в пустиню.
Потім він відлучився й жив сам.
Після 30 годів він прийшов в Їврейські зем-
лі і почав хрестити людей. Цар його орешту-
вав, за те що Іван його укорив. Далі цар відсік
йому голову, за те що Їван сказав: «Не треба
багато жинитись та братову жінку брать». Це
оповідання.
В цей день постяться. В цей день старають-
ся робити так, щоб нічого не різати не чим, бо
можна врізатись.<...>
Записав Вас[иль] Білоус
у с. Біловодськ Старобільської округи
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 500, арк. 28)
13 (26). Івана Златоуста. Це був чоловік,
який гарно казав і завжди все казав гарне. За
такі «золоті» слова він прозвався Златоустом.
Він нікому зла не зробив.
Записав/записала А. Григоренко
на Старобільщині
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 504, арк. 291)
Варвари. Кажуть, що в цей день збіль-
шується день і зменьшується ніч, прислів’я до
ц[ь]ого таке: «Варвара ночи ввірвала».
***
ВІРУВАННЯ
Записав Вас[иль] Білоус
у с. Біловодськ Старобільської округи
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 500, арк. 28 зв.)
1) Небо – це не звісно що, прямо небо.
2) Не можу сказати й люди не скажуть.
Небо створене для святих, які з’являються на
хмарах.
Живе якась людина на небі, яка рахується
небесним богом.
Від нас небо дуже далеко.
Вже як би низько небо, так долетілиб аро-
планом, а то, мабуть, високо.
***
ВЕСІЛЬНА ОБРЯДОВІСТЬ
Записала К. Бабичова
в с. Голодаївка Старобільської округи
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 499, арк. 23–35)
Прийдуть старости до вікна і гукають у
вікно: «Добривечир». З хати одкликаються:
«Добривечер». Староста каже: «Пусціт обо-
гріцця». З хати: «Та йдіть». Старости йдуть з
хлібиною, пуолуча батько, домохазяїн, хлібину,
тоді сідають вони на лавки. Староста каже:
«Питайте, люди добрі, чого ми до вас при-
йшли». А ці одвічають: «Та скажете». Старо-
ста: «Та, кажуть, шо в вас дівчина єсць така,
шо оддать, а в нас хлопець єсть, так як бе ме
не посватались». А домохазяїви одвічають:
«Та ні, не було думки». Старости: «Та воно не
було думки, поки не докучали люде, а як стали
докучать, так тоді треба й думать».
Домохазяїни: «Нате вам хліб та прийдите
ви в ранці, а ми порадимось».
Старости йдуть додому, беруть свою хлібину.
Преходять в досвіта і кажуть: «Ну, наради-
лись?». Домохазяїни: «Та нарадились, давайте
свого хлопця, а ми дівчину, та може вони не
согласні будуть». Уходе хлопець, тоді батько
(домохаз.) каже: «Ну, Оляно, вставай з печи».
Оляна встає з печи і біжить у хатину. Батько:
«Іди, дочко, кажи людям, чи ти будеш заміж
іти, та дивись на хлопця». Дівчина: «Та вже ж
як оддаєте, так і піду ж». А батько її й каже
(до молодого): «Ти ж, синок, согласен брати
нашу Оляну?». А він і каже: «Та як би ж не
согласен, так я б же й старостів не слав». Тоді
молодого батько питається в дівчини: «А ти ж,
Оляно, согласна йти за нашого Тараса?». Дів-
чина: «Согласна, як батько ж оддає, так і вже
й піду», – і копа комін. (Коли батько почина
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2017
102
питати, чи согласна, то вона виходе з хатини на
краєчок у хату і там колупа комін).
Тоді і радятця: «Давайте ж тепер помоли-
мось богу». Посвітять свічки, становлять дітей
у пару (зводять). Кланяюцця діти богові тричі.
Перед тим як зводить дітей, ззивають хреще-
них батьків та матерів його й її, і всих родичив
дівчини. Після поклонів богові кланяються
його батькові та матері, тоді її батькові та мате-
рі, тоді хрещеним батькові та матері йго, тоді її
хрещеним, потім її дядькам та тіткам, та всим
родичам.
Садовлять за стіл свекра й свекруху, йго
хрещених і її хрещених. Тоді мати витяга з
сундука рушники й дає доцці, вона перев’язує
старостів, а они її кидають на тарілку гроші,
потом в’яже свекра платком, і він кида гроші,
потом в’яже свекруху меткальом, а свекруха
тоді молоду перев’язує підшалником, тоді в’яже
хрещеного батька молодого платком, а він кида
гроші, тоді хрещену в’яже миткальом, а вона її
кида гроші. Потім молода начена підносить по
чарці. Зараз підносе старостам, потім свекро-
ві, свекрусі, хрещеним молодого, своїм хреще-
ним, рідним батькові та матері, тоді дядькам і
тіткам, і всім родичам, які гуляють на сватанні.
Всі вони п’ють і кидають на тарілку гроші. По-
тім підносе челяді (дружці й подругам), вони
п’ють, а грошей не кидають. А молодий тоже
за столом седить, він сідав заразом з сватаме.
Як попоштує всих молода, ставе на стіл таріл-
ку, налева дві чаркие горілки, і виепевають з
молодим по одній. Тоді молода сіда за стіл, і її
батько почена поштувать. Підносе молодим,
вони кланяються, одселають батькові тому,
шо поштує, він вепева. Тоді він підносе вп’єть
молодим, вони одселають матері молодої. По-
том уп’єть їм підносе, они адсилають свекрові
й свекрусі, потім одселають її хрещеним бать-
кові й матері, тоді його хрещеним батькові й
матері, дядькам і тіткам, і всим родичам, по-
том, як усих попоштують, молоді випевають
по чарці. Потім мате молодої робе те, що й
батько робив. Після цього батько й мате сто-
ять біля столу, батько каже: «Ну, не гнівайтесь
свати». Потом повстають, благодирять бога,
а свекор і каже: «Ну, тепер милости просим
до мене всих родичів і сусід, всіх хто гуляв».
Тоді вбераються і їдуть до свата. Там у сва-
та і жареться, і вареться, й печеться – сватів
дожедають. От приїждяють свати, садовлять
їх за стіл і поченають угощать. Свати в сватів
гуляють, а молодий остається у молодої, і мо-
лода оставля подруг своїх по парі з парубками,
і варять вареники з сиром. Наварять варени-
ків, почина молода сажати за один стіл дівчат,
а за другий – хлопців, і наченають вечерять,
і передають друг другу вареник. Кончають
вечерю й розходятьця. У сватів (де старі гуля-
ють) свати сватів поветають і на другий день
виряжають додому. Кінець сватанню.
Через де-кільки часу, не раніш як через два
дні приходе свекор до свата з півквартою. Сі-
дають, випивають і радяться, коли буде в нас
свальба. Батько молодої каже: «Ше поїду в
город кой-шож покуплю, та треба ж і пошити».
Свекор і каже: «А коли ж будем свальбу гуля-
ти?». Батько: «Та на ту неділю».
Преходе та неділя, і собераюцця до вінця.
Наряжають молоду дружки. Косу наряжають
квітками й кісниками, підперізують її рушни-
ком. Убирають її на ніч, і вона ноччу не спить,
а седить уряжена за столом, дожеда молодого
на вряженій тройці. Над нею в це врем’я до
півночи співають дружки. От молодий приїж-
дя на вряженій тройки і сам уряжений у хоро-
шій одежі, перев’язаний двома підшалниками
навхрест, а з верху красною лентою, і коло його
сидять дві свашки і світилка, поперев’язувані
платками. Потім беруть молоду і їдуть до
церкви до вінця, з нею одна дружка й ті сваш-
ки, й світилка, що з молодим приїхали. Там
їх піп повінчав. Приїждяють од вінця до мо-
лодого обідать. Молодих садовлять за стіл,
кличуть батька та матір молодої, та хрещених
його й її. Пообідають, потом додому молода
й її батько, й мати. Тоді молода дома побуде
трошки, бере дружок і йде ховацця. Молодий
сіда на поїзд з своїми свашками, буярами й з
світилкою їде її шукать. Вона заховалась до
старшої дружки. Приїждяють вони до батька
до двору, не в двір, входе дружко з шишкою,
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
103
Архівні матеріали
поздоровкається, його попоштують, тоді він
іде, і їдуть шукать молоду. Тоді її найдуть,
входе дружко, дасть дружкам по чарці вод-
ки, потом виходять з хати, сідають на поїзд
молода до молодого із дружкою, а свашки пе-
ресідають на другу тройку, і потом катають-
ця кругом села. Потом накатаютьця, їдуть
до молодої батька у двір і начинають гулять
свальбу. В’їждяють у двір, молода йде в хату,
а молодий з своїми дружками й світилкою
становлятьця в ряд коло порога, перед ними
становлять стіл, на столі хлібина, на хлібині
пучка соли, потом виходе молода з хати, здо-
ровкається з свашками, потом іде назад у
хату. Потом виходе теща, і в тещі у рюмці пов-
но сухого хмелю. Налива теща у хміль водки
і підносе з хмелем зятеві. Зять бере рюмку й
велева буяринові під ноги. Патом витяга теща
з кармана рюмку і налива в неї чистої водки.
Зять одсилає тещі, теща випиває, потом зяте-
ві наливає, і зять випиває, потом підносе теща
свашкам і світелкам, тоді вертаєцця теща в
хату, піддружій іде з хати і кличе їх у хату.
Молода ще тоді як увійшла в хату й сіла за
стіл з своєю дружкою. Уходять вони в хату,
сажають їх усих за стіл – свашок, світилку
і молодого, – потом наченають роздавать
шеиш ки, всім родичам раздають шеишки, по-
том батько поченає поштувать усіх родичів,
потом подають очіпок і серпанок, і начинають
свашки розберать молодій косу, і співають:
Приїхали, моя ненько, щось за пани,
Взяли мою кісоньку тріпати.
Стали моя матінка плакати.
Ой на плач же, матінко, по косі,
Ой заплач же, матінко, по доцці.
Ой чи лучче ж доцці у стріцці,
Чи лучче в косинці?
Не вродились квітки, пулиниці,
Минулись манусці досвітки, вечерниці.
Розберуть косу і надівають молодій очіпок,
надінуть йго, і вона його з голови схвачує й
швиря до порога, а вони вп’єть таки надівають
його на неї. Потом начинають покривать сер-
панком, і свашки співають:
Покриванка плаче,
Покривацця хоче,
Не так покривацця,
Як поцилувацця.
По кімнаті тай будила батенька з кроваті:
– Устань, устань, мій батеньку,
Годі тобі спати,
Уже ж тобі, мій батеньку,
Не вік вікувати.
Один деньок суботоньку пересумувати,
Один день суботоньку та й пересумувати,
А в неділю ранесенько
Не буде мене.
В понеділок ранесенько
Згадаєш мене.
– Десь моє серденятко
Не мед вино п’є,
Десь оно, молоденьке,
Дрібні сльози ллє.
Покриють, потом запнуть серпанком, си-
дить вона за столом і поштує всих гостей і дру-
жок, потом виводять її з-за стола і дають їй
ікону, і сідають її батько та мате перед столом
на осліні спиною до стола, і їм молоді кланя-
ються тричі, третій раз і каже батько: «При-
лежте, дітки, я вам буду шось казатие. Оце,
дітки, живіть по божому, почетайте друг друга
і моліцця богу, і ходіт у церкву, і батька й матір
не забувайте, слухайте їх, і старших себе по-
четайте, а ти гляди, сиенок, оце она буде твоя
жінка, люби її, як душу, а труси її, як грушу,
а ти, дочко, девись, шоб оце він був у тебе
хазяєн. Уставайте». Встають, поцилують іко-
ну ту, що в батька на руках, тоді батька, тоді
кланяються матері, мате тоже те каже. По-
том молодій дає батько ікону, і виряжають з
хатие. Перед порогом, де стояв стіл, ставлять
діжу. Дружко бере молодих і веде кругом діжі,
і йдуть свашки й дружко з молодими й сваш-
ками, співають:
Старий оселедько,
Не стає за редьку,
Не вспів оженицця,
Стала жінка бицця.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2017
104
Вона буде бити,
Я буду терпіти,
Прийде нічка темненькая,
Є з ким говорити.
Сіда вона сама вперед на поїзд із іконою,
і вона становиця на возі, і христицця на всі
чотирі сторона (прощається з батьківським
двором), а в цей час прив’язують її скриню й
подушки на поїзді. Потом сіда, а молодий бере
кнут, і бере його дружко за руку, і веде кру-
гом повозки, і він кнутом б’є свою молоду, по-
том і сам сіда коло неї, і об’їхали вони кругом
хутора, уїждяють до свекра в двір, встають з
поїзда всі і становляться біля порога, виходе
батько й мати і кажуть: «Ідіть, дітки, в ку-
рінь наш». Свекор бере од молодої ікону і йде
попереду в хату, а вони всі йдуть за ним. Ві-
йшли всі в хату і стоять на порозі, бере за руки
дружко і каже: «Благословіть молодих за стіл
завести», – а в хаті хто-нібудь з старих з хати
каже: «Бог благословить» (це кажуть тричи).
Бере батько в руки бутилку і поштує молодих
горілкою, потом мати вечерять дає, тоді каже
мати молодим: «Ну, дітки, не гнівайтесь».
Молодий і молода йдуть до кого-нібудь в хату
спать. А в хаті всі гості вечеряють та п’ють,
шишки кладуть, кажному по шисці, одклоня-
юцця гостям і кажуть: «Не гнівайтесь». І всі
розходяцця по домах, а молодьож збираюцця
і гуляють тут, співають. Молодих ведуть до
дружка в хату, і з ними входе дружко й моло-
дого свашка. Молоду роздяга свашка, остаєц-
ця вона в самій сороцці, виймають з вух серги,
скидають обідець, шоб не було на ній нічого:
ні золота, ні серебра. Свашка оддає дружко-
ві сорочку, потом молодий остаєтьця вдвох
з молодою <...> Коли молода була чесна, то
на сороцці буде кров. Сорочка берецця нова,
з цупкого полотна. Тоді зве свашку, оддає цю
сорочку їй, свашка дивицця, коли вона була
чесна, то вони йдуть до свекрухи і співають у
весь голос. (В цей час біля хати, де ночують
молоді, стоїть багато людей).
Викотили, викотили
Смоляную бочку.
Виманили, виманили
У батенька дочку.
Положили, положили
На новій кроваті.
Шо зхотіли, те зробили
Чужому дитяті.
Усип медку, підбав жарку,
Шоб було солодесенько,
Шоб було гарячесенько,
Всьому роду веселесенько.
Приходять всі свашки й дружки до све-
крухи, становляться коло порога і здорово,
з криком, співають, шоб мати почула й ви-
йшла. Мати виходе, свашка передає їй сороч-
ку, вона благодарить її і несе в хату. Звуть їх
усіх у хату і всим свашкам, дружкам, і всим
родичам чепляють красні ленти, і до рюмок,
до чашок, гармонисту на гармоню. Вгощають
всих медом (солодка вода), а надворі в це
время палять солому і танцюють, веселяцця
і вдають з себе дуже веселих, а молоді оста-
юцця спати в тій хаті. Потом ідуть свашки,
свекор і свекруха до її батька і там благода-
рять їх за те, шо воспетали собі таку дочку.
П’ють мед, співають, потім разходяцця. На
другий ранок у молодого на воротіх вивішу-
ють красний хлаг. Молода з молодим прихо-
дять додому (до молодого), тут збираються
всі родичі, всі гості, молода наряжа всих гос-
тей у свою одежу, хоч по одному, а шонібудь,
хоч хвартух, а шоб усіх обділить. Бере буярин
флаг, іде вперед, за ним ідуть парою молодий
і молода, а за ними батько й мате, а за ними
вся беседа (всі гості). Обходять вони кругом
хутора, грають, танцюють, і свекруха довжна
буть уся в красному й должна танцювать не
переставать, і вся беседа уряжена красним,
у батька в руках пляшка і чарка, перев’язані
красним. Дорогою встрічають старих людей і
поштують, а мати танцює й розкидає канхве-
ти й оріхи. Обійдуть кругом хутора, і всі звані
гості йдуть до свекрухи (батько та мате моло-
дої тоже тут). А як обійшли кругом хутора, то
батько й мати молодої йдуть додому з своїми
гостями й родичами – збирають свою беседу.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
105
Архівні матеріали
У свекрухи сідають за стіл батько й мати, й усі
гості, а молоді стоять парою серед хати, ззаді
стоїть свашка, і дружко наливає на тарільці
дві чарки горілки, і підносять батькові, він
вие пева обоє, а молоді кланяюцця раз. Потом
дарить і каже: «Дарую тобі, синок, все, шо
в нас є, – все ваше й наше». Дружко нали-
ва ще 2 чарки і підносе матері. Мати випеває
обидві чарки, молоді кланяюцця, дарить не-
вістку полотном і кида на тарілку гроші «по
золотому» (2 або 5 коп.). Наливає дружко ще
2 чарки, і підносе молодий своєму хрещеному
батькові, потом кланяюцця, той даре по зо-
лотому і вівцю і каже: «Дарує вас бог щастям,
здоров’ям, а я по золотому і вівцю». Потом
підносе дві чарки хрещеній матері, вона ви-
пива і дарить хрещеній невістці на шарахван,
і каже: «Дарує вас бог щастям, здоров’ям, а я
по золотому, а тобі, дочко, на шарахван». Тоді
підносе молодий всим госцям, і всім кланя-
юцця, ім дарять по золотому, а баби дарять,
хто на рукава, на сорочку, рушник, хто сороч-
ку, хто миткальо кусок, хто хустку – це все
молодим. Мужики дарують молодим по золо-
тому, а батькові – мірку жита (жито прино-
сять об’язано після свальби). Тоді як дарять,
як молодий підносе по 2 чарки, а батько зза-
ду зараз вряд підносе по здоровому стакану,
кому молодий підносе, тому й він підносе.
А як усі подарять, наченають обідать. Пообі-
дають, потом батько одклоняєцця, наченають
купувать усі госці по півкварте, а хрещений
батько – четверть і мате хрещена – четверть,
а молоді ідуть дарить до рідного батька моло-
дої. Тоді як нашнуть поштуваться, понапева-
юцця на повал і тоді росходяться.
На другий день сходяться, і несуть мужи-
ки подарки, а баби заразом подарки давали. Їх
батько похмеляєть, і тоді запрягається душ 15
у дроги, і везуть свекра та свекруху в кабак,
там свекор купує їм водки, од кабака везуть їх
назад, та везуть, та иржуть, та швегають, та
б’ють ногами дроги, і батько їх поштує. Пре-
везуть додому їх і розходяцця. Свекор і све-
круха остаюцця дома. З того врем’я, як молоді
пішли до її батька, там почали тоже дарить мо-
лоду. Дарять так же, як і в свекра, тіки рідний
батько дарує доцці телицю, а мате – вівцю.
Батько: «Дарую я тобі, дочко, телицю». Мати:
«А я дарую тобі, доню, овечку, шоб у тебе була
запасочка». Обдарять всі, тоді дають обідать,
і так же везуть до чопа (до кабака), і иржуть,
а молоді пообідали і пішли до молодого. Од
чопа превезуть їх додому й розходяться, і кі-
нець свальбі.
Через тиждень сват (свекор) приходе до
свата й каже: «Ну ходім же, сват, у госці».
Підуть батько, мате, дядьки й тітки, і всі ро-
дичі молодої до дочки в госці. Там п’ють та
їдять, та співають. Погуляють, тоді на другий
день зве рідний батько доччин до себе тоже,
усі ті ж самі госці п’ють і їдять, і співають. Тоді
виряжа батько гостей і зятя й дочку, дають
сват сватові паляницю, і стелять на воротях
рушник, і сідають усі госці на воротях, і там
ше виепевають. Сват виряде свата, вертається
в хату, а другий сват їде з молодими додому,
а госці розходяцця по домах.
Примітки
В старости беруть два чоловіки, поки засвата-
юцця, а тоді звуть батька й сина.
Дружко – жонатий сусіда або зять, або брат,
або хто з родичів.
Піддружій у молодої – який‑нібудь родич,
брат, зять або шо.
У молодого свашка – старша невістка або се-
стра, або яка родичка, або сусіда.
Свашка в молодої тоже так.
Світилка в молодого – менча сестра, вона се-
дить з пучком крокосу на покуті.
Дружки – подруги.
Буяре – товариші його або які родичі, рідному
братові буяринувать ніззя.
***
НАРОДНА МЕДИЦИНА
Записав Макар Бондаренко 20.09.1930 р.
в с. Штормове Новоайдарського району
Старобільської округи
(АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
ф. 1-6, од. зб. 500, арк. 95–99 зв.)
От Бышихы. Прежде прочитай Отченаш,
потом начинай.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2017
106
Первым разом, венчым часом сам гос-
подь прыступае, своим духом подыхае,
пятинко, Матинко, ныдиленько и субо-
тонько, вси святий, поможите, бышыху воз-
мите. Бышыха болюча, бышыха свырблюча,
бышыха проклята, бышыха заклята, бышиха
сыня, бышыха червона, подумана, погадана,
испытана, иззидына, вытрова, выхрова, кос-
това, ломова и прозерна, из дила, из роботы,
из походу, из прозору.
Я шыпчу, вышиптую из его рук, из его ниг,
из его очей, из его плечей, из его серця, из его
косты, из его русои косы, из 70-ты сустав,
тут тоби не стояты, жовтои косты не ламаты,
краснои кровы не пыты и серця ны нудыты,
рожденного положенного раба Божого икры
ны сушиты.
Другым разом, ынчым часом.
Маты божа прыступае, своим духом
подыхає, п’ятинько, матинько суботонько и
нидиленько.
И так продолжаю дальши, за каждыми
трема разамы.
Вышыптать корни. Бышыха, чытай.
Та як був соби пустый чоловик, пусту ныву
орав пустымы воламы, пусту пшиныцю сіяв,
пусти жынці жалы пустымы сырпамы, на
пустый тик возылы пустымы воламы, на пус-
тим току пусти молотники молотылы пустымы
ципамы, на пустим камени мололы, в пусти
пычи коржи пыклы.
Як тых коржив пусто, так и бышыхи,
бышышичци пусто.
От переполоху. Если жывит пухлый, то
чытай Отчынаш и выкачивай яицем сплеча до
кульши навхрест по 9 раз, а всего 27 раз.
Через каждые 9 раз клады яйце на вик-
но, за последним разом должен идучи с хаты
вдарыть яйцем в глухой край дверей – в пятку,
иди и не оглядайся.
Если сушит человека, то возьми больно-
го вывыды на тик, положы голичирва, голо-
вою на восток и сложи руки, как мертвому,
изделай из свяченой вербы килок и обвыды
больного этим килочком 9 раз, и за каждым
разом читай Отчинаш, после 9-ти забей килок
в головах больного в землю и иди от него, нео-
глядайся. Тем кончилось.
От Бели. 10 золотников семибрацкой кро-
ви и флакон французкого скопидарю заварит
в чайнику з водой, отхолодить, потом налить
рюмку этого завара и пускать скапитара 10 ка-
пель, и пить 3 раза в день.
От жабы. Читай Отчинаш.
На мори, на океани, на острови, на буяни,
там стояла изба, а в ты[й] изби трыдевять
жаб: из 9=8, из 8=7, из 7=6, из 6=5, из 5=4,
из 4=3, из 3=2, из 2=1, из 1 – неодной.
От Гадюкы. Прежде прочитай Отченаш.
Господи, поможи и благословы, я буду
шиптать, Маты божа помогать.
В чистому поли стояла лыпа, а на тий
лыпа – золотое гниздо, а в тим гнизди –
Галалай царыця, мылая ты царыця, скы[нь]
свои золотые перста и спустыся на землю,
и прызовы Есаул веретильныцю, нехай вона
иззове всых гад своих, стыповых, луговых,
мыховых, водяных, хатних, захатних и
пичных, ныхай цей зуб, сыняк выймуть пры
моих словах.
Потом оп’ять Отчынаш.
Господи, поможы й благословы, я буду
шиптать, Маты Божа помогать. В чыстому
поли стоить лыпа, а на той лыпи – золотое
гниздо, а в тим гнизди – Яри змиенята, Яри
змиенята спустяться на землю и осмокчуть
цей опух, бо тут йому ны стояты, жовтои
косты не ломаты и краснои кровы не спываты,
рожденного молытв’яного раба божого ...
нысушыты.
А еслы скажена вкушена, то: рожден-
ной положеннои скотыны рыжои шерсты
нысушыты.
От супротывныка. Читай Отчынаш.
Господы, Исусы Хрысте, сыне Божий,
помилуй нас грешных, пресв’ятая мать Бого-
родица, я с словом и ты спомоччю, благо-
слови миня, господы, супротывныка согнать.
Ны я, Господи, сганяю, но ты, Господи, при-
ходиш с темными тучами, с ясными облака-
ми, с каменными стрелами, беш побиваеш,
нычистую силу побеждаеш, оторви, Господи,
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
107
Архівні матеріали
сию болезнь от раба Божого [ім’я. – Ред.],
из жил, сустав [нерозбірливо. – Ред.], свя-
тии Ангелы, Архангелы, Херувимы и
Серафимы – все небесные силы, станте на по-
мощ рабу Божому [ім’я. – Ред.], нимый дух,
божый дух.
От червей. Читай Отченаш.
Прыйды до скотыны, стань около его пра-
вой ногы, стать своею правою ногою и отме-
ряй 9 ступней, возми спод 9-й ступени земли и
засып рану з черв’ями.
От лыхорадкы. Возми 2 порошка хины,
по 6-ти грань роствори в одном золотнике ост-
рои водки; 1 золотник нашатирю растворить
на полбутылки водки или хорошой самогон-
ки, а потом смешать все в место, потом нужно
выпить примеш кастерки, а потом маленькую
рюмочку этого раствора.
От ворив. Читай Отченаш.
Потом говори за одным духом:
Святии Апостолы Марк и Лука, защетите
мое имущество, темными лесами, быстрыми
реками, змеями злющими, гадамы ползущымы
вовеки веком. Аминь.
От Крови. Замовлять кров.
Стань передом на восток, прочитай Отчи-
наш, потом говори:
Ихав чоловик, ихав чоловик, ихав чоловик
кобылою, кобылою, кобылою билою, билою,
билою через мист, через мист, через мист.
Силь везе, силь везе, силь везе, кобыла стала,
кобыла стала, кобыла стала, так и в раба бо-
жого [ім’я. – Ред.] кров стала.
И складай на голове на в[х]рест волос.
От зубной боли. Читай Отченаш.
Возми в руку почку соли, потом говори:
Пытается молодый у старого, чы не болять
у мертвого зубы.
Ни, у мертвого не болять, у мертвого й
ныщымлять, так и в раба Божого [ім’я. – Ред.]
ны болилы-б и ны щымилыб, и закам’янилы,
як каминь у води (так читать 3 разы и за
каждым разом дуть навхрыст по солі).
Примітка
Ці лічебні анікдоты зібрані в селі Штурмові
Ново‑Гайдарського району Старобільського
округа (бувшого) від письменної, надзвычайно
релігійної людини, що має 75–6 років.
Живе надзвичайно бідно, займаєть[ся] пасіш-
ництвом.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|