Назва річки Інгул як пам’ятка мови та етнічної історії
У процесі нещодавніх перейменувань, пов'язаних із декомунізацією, одним із основних варіантів для Кіровограда був Інгульськ. Назва річки Інгул, на якій стоїть це місто, дуже цікава з етимологічного, а отже, й етногенетичного та історичного поглядів. Автор наводить факти з різних галузей гуманіт...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202350 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Назва річки Інгул як пам’ятка мови та етнічної історії / Ю. Бідношия // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 4. — С. 94-95. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202350 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бідношия, Ю. 2025-03-17T12:10:31Z 2017 Назва річки Інгул як пам’ятка мови та етнічної історії / Ю. Бідношия // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 4. — С. 94-95. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202350 81’373.21(477.65) У процесі нещодавніх перейменувань, пов'язаних із декомунізацією, одним із основних варіантів для Кіровограда був Інгульськ. Назва річки Інгул, на якій стоїть це місто, дуже цікава з етимологічного, а отже, й етногенетичного та історичного поглядів. Автор наводить факти з різних галузей гуманітарної науки, що підтверджують важливість цього гідроніма для історії української мови та етногенетичних досліджень. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія До топонімічних витоків сучасних перейменувань Назва річки Інгул як пам’ятка мови та етнічної історії The Name of the Ingul River as a Monument of Language and Ethnic History Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Назва річки Інгул як пам’ятка мови та етнічної історії |
| spellingShingle |
Назва річки Інгул як пам’ятка мови та етнічної історії Бідношия, Ю. До топонімічних витоків сучасних перейменувань |
| title_short |
Назва річки Інгул як пам’ятка мови та етнічної історії |
| title_full |
Назва річки Інгул як пам’ятка мови та етнічної історії |
| title_fullStr |
Назва річки Інгул як пам’ятка мови та етнічної історії |
| title_full_unstemmed |
Назва річки Інгул як пам’ятка мови та етнічної історії |
| title_sort |
назва річки інгул як пам’ятка мови та етнічної історії |
| author |
Бідношия, Ю. |
| author_facet |
Бідношия, Ю. |
| topic |
До топонімічних витоків сучасних перейменувань |
| topic_facet |
До топонімічних витоків сучасних перейменувань |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Name of the Ingul River as a Monument of Language and Ethnic History |
| description |
У процесі нещодавніх перейменувань, пов'язаних із декомунізацією, одним із основних варіантів для Кіровограда був Інгульськ. Назва річки Інгул, на якій стоїть це місто, дуже цікава з етимологічного, а отже, й етногенетичного та історичного поглядів. Автор наводить факти з різних галузей гуманітарної науки, що підтверджують важливість цього гідроніма для історії української мови та етногенетичних досліджень.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202350 |
| citation_txt |
Назва річки Інгул як пам’ятка мови та етнічної історії / Ю. Бідношия // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 4. — С. 94-95. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bídnošiâû nazvaríčkiíngulâkpamâtkamovitaetníčnoíístoríí AT bídnošiâû thenameoftheingulriverasamonumentoflanguageandethnichistory |
| first_indexed |
2025-11-26T00:12:49Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:12:49Z |
| _version_ |
1850596842406936576 |
| fulltext |
94
НАЗВА РІЧКИ ІНГУЛ ЯК ПАМ’ЯТКА МОВИ
ТА ЕТНІЧНОЇ ІСТОРІЇ
Юрій Бідношия
У процесі нещодавніх перейменувань,
пов’язаних із декомунізацією, одним з основних
варіантів для Кіровограда був Інгульськ –
і небезпідставно. Назва річки Інгул, на якій
стоїть це місто, дуже цікава з етимологічного,
а отже, й етногенетичного та історичного по-
глядів. Ономасти-етимологи стверджують,
що в її основі – праслов’янське слово *ọgъlъ,
а слов’янська назва річки була запозичена
тюрко мовною людністю ще в період до зане-
паду носових голосних (на східнослов’янських
теренах це відбулося в дописемний період).
Пізніше українці перейняли свій давній гідро-
нім уже в тюркській фонетичній адаптації.
М. Фасмер пов’язував гідронім Інгул із
турецьким äŋgül – «тихий, лінивий» [11, т. 2,
с. 131]. Натомість О. Трубачов, О. Карпенко
та В. Лучик убачають у цій назві слов’янську
основу [10, с. 206; 1, с. 43–53; 3, с. 234–
235]. На їхню думку, сучасна форма гідроніма
Інгул є тюркською фонетичною адаптацією
праслов’янської або східнослов’янської назви
*Ọgъlъ, утвореної семантичним способом від
географічного терміна *ọgъlъ (давньорусь-
ке уголъ) – «місцевість між річками, що
сходяться». Носова вимова етимологічного
ọ- в тюркському мовленні передалася як In-
або An- (у пам’ятках зафіксовано й варіант
Angul), а лабіалізований -о- в основі розви-
нувся в -у- внаслідок аналогії до тюркського
göl, гул «озеро».
Обґрунтовуючи типологію та семантику
цієї назви, В. Лучик наводить для порів-
няння похідний від *ọgъlъ давньоруський
етнонім ІХ ст. угличи, а також тюркську (по-
ловецьку) кальку давньоруської назви річки
Уголъ – Оріль / Орель (від аірілі / аірылы
«розділений»), турецьке Буджак (budžak –
тюркський географічний термін, дослівно
«вугол, кут»), українські назви Кути, По-
куття в Прикарпатті, куди відбувалася мі-
грація у(г)личів та їхніх нащадків з басейну
Інгулу та Інгульця [2, с. 132–135]. Дослідник
спирається на думку Ю. Карпенка про те, що
образ території, яка мала власну назву *Ọgъlъ
(давньоруське Уголъ), поширювався в проце-
сі історичних міграцій від середньої Наддні-
прянщини (річки Оріль, Інгул) до межиріччя
Нижнього Дунаю і Дністра (Буджак), а далі
в Прикарпаття до селища Кути й прилеглої
території, «залишаючи слід від зароджен-
ня до зникнення з історичної арени угличів
(*ọgъlitje < *ọgъlъ)» [3, с. 78].
Давні літописи розповідають про боротьбу
київського воєводи Свенельда з у(г)личами та
про їхнє переселення з Нижнього Дніпра на
землі між Бугом і Дністром [7; 8]. Найпов-
ніше цей сюжет збережений у Комісійному
списку Новгородського першого літопису [6,
с. 10–11]; під 922 роком читаємо: «Игорь же
седяше в Киевѣ княжа, и воюя на Древяны
и на Угличи. И бе у него воевода, именемь
Свенделдъ; и примучи Углече, възложи на ня
дань, и вдасть Свеньделду. И не вдадяшется
единъ град, именемъ Пересеченъ; и седе около
его три лѣта, и едва взя. И беша седяще Углице
по Днепру вънизъ, и посемъ приидоша межи
Бъгъ и Днестръ, и седоша тамо» [5, с. 109].
Під 940 роком літопис сповіщає: «В се лѣто
яшася Уличи по дань Игорю, и Пересеченъ
взят бысть. В се ж лѣто дасть дань на них
Свенделду» [5, с. 10].
Варто зазначити, що приблизно в той самий
час візантійський імператор Костянтин VII
Порфирогенет (Багрянородний) у відомому
творі «Про управління імперією» (948–952)
навів у грецькій транскрипції низку слів, які
становлять інтерес для історії української
УДК 81’373.21(477.65)
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
95
До топонімічних витоків сучасних перейменувань
мови: назви дніпровських порогів, імена кня-
зів, назви міст, племен тощо. Серед інших
«підплатіжних» Русі східнослов’янських пле-
мен Костянтин згадує й уличів (Ούλτίνοις)
[4, с. 24]. Ім’я князя Святослава він передає
як Σφενδοσϑλάβος, ό υίος Ινγωρ, τοΰ αρχοντος
Ρωσίας «Сфендостлав, син Інгоря, князя Руси»
(у перекладі А. Кримського) [4, с. 17] – це
свідчить про те, що в мовленні людини, яка да-
вала імператорові відомості про Східну Сла-
вію, носові голосні ще існували.
О. Ткаченко зазначає, що носові голосні
були властиві протоукраїнським говіркам кін-
ця ІХ – початку Х ст. і можуть встановлю-
ватися на підставі запозичень із цих говірок у
неслов’янські мови. Як свідчать такі запози-
чення, говірки-предки української мови мали
в цей час два носові голосні – *ų (у носове
з праслов’янського о носового) і *'ą (а носове
з пом’якшенням попереднього приголосного
або після j – з праслов’янського е носового).
Дослідник наводить такі приклади запозичень
із носовими голосними в неслов’янські мови:
угорcьке Munkács (< *Mųkačevo) «Мукаче-
ве»; угорське Dumbrava, румунське Dumbravᾰ
(< *Dųbrava) «букв. Діброва (< Дубрава,
місцевість у Закарпатті)» [9, с. 389]. На наш
погляд, серед таких рідкісних давніх ономас-
тичних запозичень логічно розглядати й назву
річки Інгул.
Наведені факти з різних галузей гумані-
тарної науки підтверджують важливість цього
гідроніма для історії української мови та етно-
генетичних досліджень.
1. Карпенко О. П. Назви річок Нижньої Право‑
бережної Наддніпрянщини / О. П. Карпенко. –
Київ : Наукова думка, 1989. – 190 с.
2. Лучик В. В. Автохтонні гідроніми Серед-
нього Дніпро‑Бузького межиріччя / В. В. Лу-
чик. – Кіровоград : Кіровоград. держ. пед. ун‑т
ім. В. К. Винниченка, 1996. – 235 с.
3. Лучик В. В. Етимологічний словник топоні-
мів України / В. В. Лучик ; відп. ред. В. Г. Скля-
ренко. – Київ : Академія, 2014. – 544 с.
4. Німчук В. Хрестоматія з історії україн-
ської мови X–XIII ст. – Київ ; Житомир : Полісся,
2015. – 352 с.
5. Новгородская первая летопись старшего и
младшего изводов / под ред. и с предисл. А. Н. На-
сонова. – Москва ; Ленинград : Изд‑во АН СССР,
1950. – 642 с.
6. Сапельняк Т. І. Писемні відомості про ули-
чів та тиверців (огляд джерел) // Наукові праці іс-
торичного факультету Запорізького державного
університету. – 2004. – Вип. 18. – С. 9–16.
7. Синиця Є. В. Уличі / Є.В.Синиця // Енци-
клопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій
(голова) та ін. ; НАН України, Інститут історії
України. – Київ : Наукова думка, 2013. – Т. 10.
Т–Я. – С. 223–224.
8. Сміленко А. Т. Слов’яни та їх сусіди в Степо-
вому Подніпров’ї (II–XIII ст.) / А. Т. Сміленко. –
Київ : Наукова думка, 1975. – 211 с.
9. Ткаченко О. Б. Носові голосні // Українська
мова. Енциклопедія / О. Б. Ткаченко. – Київ : Укр.
енциклопедія, 2000. – С. 388–389.
10. Трубачев О. Н. Названия рек Правобереж-
ной Украины: Словообразование. Этимология.
Этническая интерпретация / О. Н. Трубачев. –
Москва : Наука, 1968. – 289 с.
11. Фасмер М. Этимологический словарь рус-
ского языка : в 4 т. / М. Фасмер ; пер. с нем. и доп.
О. Н. Трубачева. – 2‑е изд., стереотип. – Москва :
Прогресс, 1986–1987. – Т. 1–4.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|