Раймунд Фрідріх Кайндль і українська етнографія
У статті досліджено внесок Р. Ф. Кайндля в українську етнографію. Р. Ф. Кайндль – історик, етнограф, професор, ректор (1912/1913) Чернівецького університету, досліджував народознавство Буковини, Галичини і Закарпаття кінця ХІХ ст. Щорічно він здійснював етнографічні експедиції в різні райони Буковин...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202359 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Раймунд Фрідріх Кайндль і українська етнографія / Г. Кожолянко // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 4. — С. 13-18. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202359 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кожолянко, Г. 2025-03-17T12:26:48Z 2017 Раймунд Фрідріх Кайндль і українська етнографія / Г. Кожолянко // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 4. — С. 13-18. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202359 39(436)(092)Кайндль:39(=161.2) У статті досліджено внесок Р. Ф. Кайндля в українську етнографію. Р. Ф. Кайндль – історик, етнограф, професор, ректор (1912/1913) Чернівецького університету, досліджував народознавство Буковини, Галичини і Закарпаття кінця ХІХ ст. Щорічно він здійснював етнографічні експедиції в різні райони Буковини та інші сусідні терени. Етнографічні дослідження Р. Ф. Кайндля стосувалися походження українців, їхньої матеріальної та духовної культури. В статье исследован вклад Р. Ф. Кайндля в украинскую этнографию. Р. Ф. Кайндль – историк, этнограф, профессор, ректор (1912/1913) Черновицкого университета, исследовал народоведение Буковины, Галиции и Закарпатья конца XIX в. Ежегодно он совершал этнографические экспедиции в различные районы Буковины и другие соседние территории. Этнографические исследования Р. Ф. Кайндля касались происхождения украинцев, их материальной и духовной культуры. The contribution of R. F. Kindl to Ukrainian Ethnography is investigated in the article. R. F. Kaindl is a historian, ethnographer, professor, rector (1912/13) of the Chernivtsi university. He has studied the Ethnology of Bukovyna, Halychyna and Zakarpattia (Transcarpathia) of the late XIXth century. He has realised annual ethnographic expeditions to various regions of Bukovyna and other neighbouring terrains. Ethnographic investigations of R. F. Kaindl have been concerned with the origin of Ukrainians and their material and spiritual culture. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З історії науки Раймунд Фрідріх Кайндль і українська етнографія Raimund Friedrich Kaindl and Ukrainian Ethnography Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Раймунд Фрідріх Кайндль і українська етнографія |
| spellingShingle |
Раймунд Фрідріх Кайндль і українська етнографія Кожолянко, Г. З історії науки |
| title_short |
Раймунд Фрідріх Кайндль і українська етнографія |
| title_full |
Раймунд Фрідріх Кайндль і українська етнографія |
| title_fullStr |
Раймунд Фрідріх Кайндль і українська етнографія |
| title_full_unstemmed |
Раймунд Фрідріх Кайндль і українська етнографія |
| title_sort |
раймунд фрідріх кайндль і українська етнографія |
| author |
Кожолянко, Г. |
| author_facet |
Кожолянко, Г. |
| topic |
З історії науки |
| topic_facet |
З історії науки |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Raimund Friedrich Kaindl and Ukrainian Ethnography |
| description |
У статті досліджено внесок Р. Ф. Кайндля в українську етнографію. Р. Ф. Кайндль – історик, етнограф, професор, ректор (1912/1913) Чернівецького університету, досліджував народознавство Буковини, Галичини і Закарпаття кінця ХІХ ст. Щорічно він здійснював етнографічні експедиції в різні райони Буковини та інші сусідні терени. Етнографічні дослідження Р. Ф. Кайндля стосувалися походження українців, їхньої матеріальної та духовної культури.
В статье исследован вклад Р. Ф. Кайндля в украинскую этнографию. Р. Ф. Кайндль – историк, этнограф, профессор, ректор (1912/1913) Черновицкого университета, исследовал народоведение Буковины, Галиции и Закарпатья конца XIX в. Ежегодно он совершал этнографические экспедиции в различные районы Буковины и другие соседние территории. Этнографические исследования Р. Ф. Кайндля касались происхождения украинцев, их материальной и духовной культуры.
The contribution of R. F. Kindl to Ukrainian Ethnography is investigated in the article. R. F. Kaindl is a historian, ethnographer, professor, rector (1912/13) of the Chernivtsi university. He has studied the Ethnology of Bukovyna, Halychyna and Zakarpattia (Transcarpathia) of the late XIXth century. He has realised annual ethnographic expeditions to various regions of Bukovyna and other neighbouring terrains. Ethnographic investigations of R. F. Kaindl have been concerned with the origin of Ukrainians and their material and spiritual culture.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202359 |
| citation_txt |
Раймунд Фрідріх Кайндль і українська етнографія / Г. Кожолянко // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 4. — С. 13-18. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kožolânkog raimundfrídríhkaindlʹíukraínsʹkaetnografíâ AT kožolânkog raimundfriedrichkaindlandukrainianethnography |
| first_indexed |
2025-11-25T23:31:29Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:31:29Z |
| _version_ |
1850582266869186560 |
| fulltext |
13
РАЙМУНД ФРІДРІХ КАЙНДЛЬ
І УКРАЇНСЬКА ЕТНОГРАФІЯ
Георгій Кожолянко
УДК 39(436)(092)Кайндль:39(=161.2)
У статті досліджено внесок Р. Ф. Кайндля в українську етнографію. Р. Ф. Кайндль – історик, етнограф,
професор, ректор (1912/1913) Чернівецького університету, досліджував народознавство Буковини, Галичини і
Закарпаття кінця ХІХ ст. Щорічно він здійснював етнографічні експедиції в різні райони Буковини та інші су-
сідні терени. Етнографічні дослідження Р. Ф. Кайндля стосувалися походження українців, їхньої матеріальної
та духовної культури.
Ключові слова: наука, етнологія, експедиції, українці, матеріальна і духовна культура, наукові праці, до-
слідження.
В статье исследован вклад Р. Ф. Кайндля в украинскую этнографию. Р. Ф. Кайндль – историк, этнограф,
профессор, ректор (1912/1913) Черновицкого университета, исследовал народоведение Буковины, Галиции и За-
карпатья конца XIX в. Ежегодно он совершал этнографические экспедиции в различные районы Буковины и дру-
гие соседние территории. Этнографические исследования Р. Ф. Кайндля касались происхождения украинцев, их
материальной и духовной культуры.
Ключевые слова: наука, этнология, экспедиции, украинцы, материальная и духовная культура, научные
работы, исследования.
The contribution of R. F. Kindl to Ukrainian Ethnography is investigated in the article. R. F. Kaindl is a historian,
ethnographer, professor, rector (1912/13) of the Chernivtsi university. He has studied the Ethnology of Bukovyna, Halychyna
and Zakarpattia (Transcarpathia) of the late XIXth century. He has realized annual ethnographic expeditions to various
regions of Bukovyna and other neighbouring terrains. Ethnographic investigations of R. F. Kaindl has been concerned to the
origin of Ukrainians, their material and spiritual culture.
Keywords: science, Ethnology, expeditions, Ukrainians, material and spiritual culture, scientific works, research.
Поряд з такими українськими етнографа-
ми, як Григорій Купчанко, Василь Козарищук,
Раймунда Фрідріха Кайндля можна назвати
одним із засновників історико-етнологічної на-
уки на Буковині.
Р. Ф. Кайндль був істориком, етнографом,
професором, ректором Чернівецього універcи-
тету, досліджував народознавство Буковини,
Галичини та Закарпаття кінця ХІХ ст. Що-
річно він здійснював етнографічні експедиції
в різні райони Буковини та інші сусідні тере-
ни. Народознавчі дослідження Р. Ф. Кайнд-
ля стосувалися походження українців, їхньої
матеріальної і духовної культури. Він перший
серед дослідників вказав, що гуцули – це
етнографічна група українців, визначив кор-
дони заселення гуцулами Карпат. У резуль-
таті його досліджень було опубліковано понад
300 праць про етнографію українців: «Двір і
житло русинів Буковини», «Гуцули», «Етно-
графічні погляди з Східних Карпат» та ін.
Народився Р. Ф. Кайндль 31 серпня
1866 року в м. Чернівцях у вчительській сім’ї.
У 1885–1891 роках навчався в Чернівецько-
му університеті. У 1893 році, виконавши під
керівництвом професора Йоганна Лозерта
і захистивши докторську дисертацію з ав-
стрійської історії, став доктором філософії.
З 1901 року працював екстраординарним
позаштатним професором австрійської іс-
торії, а з 1905 року – штатним професором
філософського факультету. У 1906/1907 н. р.
Р. Ф. Кайндля обрано деканом філософсько-
го факультету, а в 1912/1913 н. р. – ректором
університету. Працюючи професором Чер-
нівецького університету, керував історичним
семінаром, був членом Центральної комісії
мистецтв та історичних пам’яток у Відні. На
початку Першої світової війни Р. Ф. Кайндль
переїхав до Відня, де майже рік займався пи-
таннями допомоги біженцям зі східних регіонів
Австрійської імперії. З початку 1915/1916 н. р.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2017
14
він став професором австрійської історії в уні-
верситеті м. Граца (Австрія), де працював до
кінця життя (помер Р. Ф. Кайндль 14 березня
1930 р.). Перу вченого-етнолога належить по-
над 300 наукових праць, які не втратили сво-
єї цінності й зараз, оскільки в них містяться
важливі джерела з матеріальної та духовної
культури українців, румунів, німців Буковини,
Гуцульщини та Закарпаття. Р. Ф. Кайндль
започаткував серію історичних праць про Бу-
ковину, серед яких найціннішою є тритомна
«Історія Буковини», третій том якої містить
переважно етнологічні матеріали [20].
Ще під час навчання в Чернівецькому уні-
верситеті і в наступному періоді, працюючи його
професором, Р. Ф. Кайндль майже щорічно
проводив кількамісячні дослідницькі експедиції
в різні етнографічні зони Буковини (Прутсько-
Дністровське межиріччя, передгір’я, Гуцульщи-
ну). Однак найбільше експедиційних днів він
все ж таки проводив у Карпатах, Українському
Прикарпатті та на Закарпатті.
Значне зацікавлення етнографічними до-
слідженнями Р. Ф. Кайндля спостерігається з
60-х років ХХ ст. в авcтрійській (Р. Вагнер [26;
27], А. Клайн [23], A. Майс [24], О. Блазе
[18], Г. Ебергарт [4]) та українській історико-
етнологічній науці (А. Вовчак [1], О. Камін-
ська [6], Г. Кожолянко [7–9], М. Мороз [13],
О. Масан [12], А. Салогуб [15], С. Троян [16],
С. Фрунчак, А. Фантух [17].
Проте оцінка наукової спадщини
Р. Ф. Кайндля австрійською нинішньою
історіо графією є неповною. Так, О. Блазе за-
значає, що в книзі В. Оберкроне «Народна
історія» (1993) згадуються лише теоретичні
праці австрійсько-буковинського вченого [18,
s. 241]. Невелику розвідку про етнографічну
діяльність Р. Ф. Кайндля здійснив львівський
історик М. Мороз [13, с. 197–205]. Про етно-
графічну діяльність Р. Ф. Кайндля згадує бу-
ковинський історик О. Масан у післямові до
українського видання книги Р. Ф. Кайндля
«Гуцули» [12, с. 183–194].
Насправді, якщо подивитися на наукову
спадщину Р. Ф. Кайндля до початку Першої
світової війни, то побачимо, що дослідник за-
ймався переважно етнографічними досліджен-
нями українців та румунів Буковини. Після
Першої світової війни, працюючи в університеті
Граца, Р. Ф. Кайндль опублікував багато праць
з історії та етнографії німців і, за висловлюван-
ням австрійського історика Гельмута Ебергарта,
був «майже фанатичним захисником німецько-
мовних колоністів у Східній Європі» [4, с. 231].
Серед майже трьохсот історико-етногра-
фічних досліджень варто згадати його працю
«Русини на Буковині. Історико-етнографічні
нариси» (1890), яку він опублікував спільно
з О. Манастирським (останній додав до етно-
графічних матеріалів Р. Ф. Кайндля зібрання
народних пісень). У цій праці Р. Ф. Кайндль
вивчав походження й розселення гуцулів, ха-
рактеризував важливі складники як духовної
(сімейну обрядовість, народну медицину, ві-
рування, ворожіння, заклинання, календарну
обрядовість), так і матеріальної (поселення та
житло, рільництво, скотарство та домашнє ви-
робництво) культури українців Буковини [21].
Відданий історичній науці, Р. Ф. Кайндль
щорічно здійснював етнографічні експедиції у
Карпати, досліджуючи історію, побут, духов-
ну культуру гуцулів. У Чернівецькому уні-
верситеті він керував історичним семінаром.
Відомим був Р. Ф. Кайндль і серед науковців
Відня, де, як уже зазначалося, був членом
Центральної комісії мистецтв та історичних
пам’яток.
Під час майже щорічних відвідин Гуцуль-
щини в літні місяці його цікавили питання
етнічної належності цієї гілки (українців-
гуцулів) індоєвропейців, їхньої матеріальної та
духовної культури. Тут, у Карпатах, він знай-
шов і подругу життя – Людмилу Кісслінгер
(дочку підприємця із села Усть-Путили Отто
Кісслінгера), яка допомагала йому під час зби-
рання та обробки етнографічного матеріалу.
Спостерігаючи за вишивальним мистецтвом
гуцулів, вона сама пробувала вишивати гу-
цульськими узорами [19, s. 147].
Основним джерелом етнографічного дослі-
дження буковинських гуцулів для Р. Ф. Кайнд-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
15
З історії науки
ля були польові етнографічні спостереження.
В одній зі своїх праць, яка стосувалася життя
гуцулів, він писав: «Моїм основним правилом
було не брати до уваги друкований матеріал»
[5, с. 5], тобто Р. Ф. Кайндль більше довіряв
безпосереднім спостереженням та спілкуванню
з інформаторами.
В окремих випадках, спостерігаючи в пра-
цях інших авторів помилкові відомості з жит-
тя гуцулів, він намагався виправити їх. Най-
перше це стосувалося питання слов’янського
чи романського походження гуцулів. Се-
ред європейських учених у другій половині
ХІХ ст., особливо від часу активізації румун-
ського націоналістичного руху, поширювала-
ся думка про романське походження гуцулів.
Р. Ф. Кайндль, спираючись на свої дослі-
дження, писав: «вважаю гуцулів слов’янами як
за мовою, так і за звичаями, народними тради-
ціями» [14, с. 203]. Хоча він вказував і на дея-
кі відмінні риси в культурі, які є подібними до
неслов’янських сусідів, але ці відмінності він
пов’язував не з походженням, а з взаємовпли-
вами культур інших народів, що тривалий час
живуть поряд.
У праці «Етнографічні рейди у Східні
Карпати», опублікованій у Відні у видавни-
цтві Антропологічного товариства 1898 року,
Р. Ф. Кайндль зазначив, що його зацікавлен-
ня етнографічними дослідженнями мешканців
Карпат почалося 1886 року. Як результат цих
досліджень було опубліковано праці «Гуцули»
(1894) та «Будинок і двір у гуцулів (1896).
Крім того, зазначалося, що він прагнув до-
слідити й північно-східних сусідів гуцулів –
«одноплемінних руснаків». Проте зацікавлен-
ня руснаками в Р. Ф. Кайндля відмічено ще
наприкінці 80-х років ХІХ ст., коли в Чернів-
цях ним було опубліковано книгу «Русини на
Буковині» (1889).
Ґрунтовні експедиційні дослідження русна-
ків-русинів були здійснені Р. Ф. Кайндлем у
1897 році у верхній частині річки Тиса. Щодо
самої назви «русини» (ruthene), то вона є дав-
ньою назвою, яку використовували в Австро-
Угорщині. Р. Ф. Кайндль визначив місце про-
живання русинів: «Мешканці долини річки
Ріка утворюють першу групу, а по обидва боки
р. Тиси – другу групу. Усі ці українці (русини)
називають себе руснаками» [19, s. 224]. Щодо
назви «верховинці» він вказав, що так назива-
ють високогірних мешканців.
При характеристиці руснаків долини Ріки
Р. Ф. Кайндль звернув увагу на назви насе-
лених пунктів: Рускова, Рускирва, Русполяна.
Уже з самих назв населених пунктів виходить,
що це слов’янські терени. «Ріка», «кирва», «по-
ляна» є суто слов’янськими словами.
Р. Ф. Кайндль оцінив становище руснаків
у тодішньому австрійському суспільстві: «Так
як на кожнім кроці мені зустрічалися досить
чіткі свідчення бідності й нужденності, то я,
природно, почав шукати їх причини.
Відомо, що єдиним майном жителів гір
Східних Карпат є худоба. Відповідно одним
з першим моїх питань було питання, де їхня
худоба, оскільки стайні я побачив порожніми
й не чутно було хрюкання свиней. У відповідь
прозвучало “У нас немає худоби, оскільки у
нас немає для неї корму”. Я запитав: “Тоді,
мабуть, у вас немає і земельних наділів?”.
У відповідь почув такі слова: “Немає, пане.
Вони зараз лише в панів і жидів; у нас немає
пасовищ, для худоби ми мусимо орендувати
вигони. Улітку за випас корови ми платимо
більше 10–13 флорин, крім того, працюємо
ще два дні; за вівцю – флор. 20 крон, за сви-
ню – 2–3 флорина”. Цим жахливим даним я б
не провірив, якщо б вони не повторювалися й
не збігалися» [19, s. 225].
Як же пояснити такий соціально-економіч-
ний стан людей, які споконвіків жили, працю-
ючи на полі, вирощуючи худобу. Пояснення
Р. Ф. Кайндль знаходить у наступному: «Як
луки, так і пасовища, а також поля перебува-
ють у руках небагатьох підприємців, які ви-
користовують із залізною настирливістю бід-
ність народу. Звичайно умова полягає в тому,
що селянин оре, засіває і виконує всю роботу;
землевласник же надає в розпорядження лише
поле, а отримує за це половину врожаю <...>
Подібно лукам і полям, тут забрані в селян
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2017
16
майже всі добре розташовані земельні ділян-
ки. У закритих місцевостях, поселеннях, на
вулиці, у значній мірі видно тільки корчми,
торгові заклади, панські будівлі та жидівські
будинки. То, що у горах Буковини і Галичини
готується, тут вже проведено повністю – ви-
тіснення селян з долин до схилів гір.
У володінні лісом селяни також не мають
ніякої частки. Подібно землеволодінням, ліс
перебуває в руках місцевих багачів. Ці най-
жорстокішим способом використовують без-
робіття бідняків. Щоденно лісник отримує
60–70 крон, природно, дуже незначну плату,
порівняно з важкою працею» [19, s. 226].
Власники та орендарі лісових масивів ко-
ристувалися ще однією формою експлуатації
й визиску місцевого робочого русинського на-
селення. Робітник лісорозробних підприємств
повинен був купувати продукти харчування,
предмети широкого вжитку і навіть одяг у міс-
цевих крамничках, які належали підприємцям
і власникам лісорозробок. Як правило, розра-
хунки здійснювалися без грошей, лише по запи-
сах у крамничних книгах або «по пам’яті». Ціна
таких послуг відповідно була удвічі вищою,
ніж у звичайних крамницях населених пунктів.
У результаті виходило так, що робітник при кін-
цевих розрахунках не тільки нічого не заробляв,
але й залишався винним певну суму грошей.
Особливо дошкуляло селянам і робітникам
русинам лихварство. Р. Ф. Кайндль писав:
«У цих умовах лихвар отримує тут необмеже-
ну владу. 30 % – це мало, бо платять також
40–50 %. За позичені 10 флоринів через рік
потрібно віддати 15. У Рускові (Ruszkova) про-
живає більшість таких торговців душами. Бід-
ні люди беззахисні. Їхні священики в більшості
угорці або повністю проугорськи налаштовані,
без співчуття до своєї пригнобленої грома-
ди» [19, s. 226].
Мовні утиски та мадяризація русин-
ського населення не пройшли повз увагу
Р. Ф. Кайндля. Він писав: «У будинках свя-
щеників руснацьких сіл, майже без виключен-
ня розмовляють угорською мовою. Українська
мова вважається неповноцінною. Священик,
з яким я заговорив українською мовою, від-
повів мені на поганій німецькій мові, йому все
ще здавалося, що він володіє нею краще, ніж
мовою свого церковного приходу. Інший запев-
нив мене двічі, що його будинок повинен бути
угорським, якщо він не хоче бути підданим пе-
реслідуванням; він досяг високого становища
тільки тому, що добре розмовляє угорською і
майже зовсім відмовився від своєї національ-
ності» [19, s. 226]. Р. Ф. Кайндль резюмує:
«Повністю зрозуміло, що угорський уряд
будь-який засіб використовує, щоб примусити
зникнути руснаків, мараморошів. Вони пого-
джуються на господарську розруху, бо про-
летаріат легше денаціоналізувати, ніж осілого
селянина. Крім того, таким чином через неве-
ликий заробіток з’являються жадібні батраки,
яких можна добре використати де-небудь в ін-
шій частині країни. Будь-які відомості про цих
бідних людей замовчуються» [19, s. 226].
Р. Ф. Кайндль навів приклад з експеди-
ційного опитування місцевої селянки-русинки,
яка висловила думки про свої мізерні знання і
про своє принизливе становище в суспільстві
словами «Руснак – це худоба, він нічого не
знає» [19, s. 226].
Пригноблений стан місцевого руснацького
населення в регіоні Закарпаття контрастує на-
віть зі становищем селян Гуцульщини та Га-
личини.
Р. Ф. Кайндль писав: «Не можу згадати,
щоб я чув, що хтось співав на Ріці. Курців я ба-
чив небагато, п’яні мені також не зустрічалися,
якого варто було очікувати, враховуючи чутки
про поголовне п’янство місцевого руснацького
населення. Варто відмітити, що в цих руснаків
немає звичаю розмальовувати пасхальні яйця,
як це, наприклад, спостерігається серед спів-
вітчизників на терені Галичини та Буковини.
Коли у Рускові я запитав про такі яйця, мені
відповіли, що їх виготовляють далі, вище в
Поляні. Але там мені сказали, що їх роблять
гуцули в горах» [19, s. 227].
Р. Ф. Кайндль на основі експедиційних
спостережень дійшов висновку, що руснаки
верхів’їв Тиси, якщо і мають багато спільного
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
17
З історії науки
з іншими українцями угорських теренів, але
найбільше вони близькі до гуцулів, особливо
тих, які живуть у витоків Прута.
Усю вину за низький рівень життя русна-
ків верхів’їв Тиси Р. Ф. Кайндль покладає на
уряд, який наприкінці ХІХ ст. з метою регу-
лювання державних лісових масивів конфіску-
вав у селян пасовища і луки, які знаходилися
всередині лісових площ. Це призвело до того,
що селяни були позбавлені попередніх пасо-
вищ, а лісові компенсаційні ділянки, отримані
ними від уряду, не могли замінити пасовищ і
сінокосів. Відповідно це привело до зане-
паду скотарського виробництва в руснаків.
Р. Кайндль писав: «Те, що замість конфіско-
ваних лук і з метою компенсації права на випас
селянин наділявся окремими ділянками лісу,
свідчило про повне незнання селянського спо-
собу господарювання... Сталося те, що часто
вже спостерігалося в будь-якому іншому місці.
За до смішного малу ціну селянин продавав
спекулянтам майже нав’язаний йому ліс. Від-
повідно за останні роки в жахливих розмірах
знизилося поголів’я худоби. Господарі, які ра-
ніше мали до 30 корів, зараз мають найбільше
п’ять; у той самий час, коли в попередні роки
дехто розводив стада у 200 овець, то зараз ні
один не має більше, ніж 50» [19, s. 233]. До
всього, як зазначав Р. Ф. Кайндль, більшість
селян, які продали свої лісові ділянки, вклали
виручені кошти в ощадну касу м. Сігета, яка
невдовзі збанкротувала. Відповідно селяни
залишилися ні з чим.
Щодо одягу руснаків, то Р. Ф. Кайндль,
зазначив, що він у руснаків, які проживають
ближче до гуцулів, мало чим відрізняється від
одягу останніх. У своїх експедиційних матері-
алах, зібраних серед руснаків, Р. Ф. Кайндль
подав детальний опис жіночого й чоловічого
народних костюмів, особливостей вишивки,
місцевих назв окремих елементів одягу тощо,
що складає виняткову джерельну цінність,
враховуючи швидке зникнення традиційного
костюма в другій половині ХХ ст.
Оцінюючи етнографічну спадщину буко-
винського етнографа, слід згадати його працю
«Русини на Буковині. Історико-етнографічні
нариси» (1890), яку він, як уже зазначало-
ся, опублікував спільно з О. Манастирським
[21]. Р. Ф. Кайндль досліджував походження
й розселення українців-русинів Буковини, ха-
рактеризував важливі складники як духовної
(сімейну обрядовість, народну медицину, ві-
рування, ворожіння, заклинання, календарну
обрядовість), так і матеріальної (поселення та
житло, рільництво, скотарство та домашнє ви-
робництво) культури [21].
Українська етнографічна наука 70-х років
ХХ ст. тенденційно називала його «німецьким
буржуазним істориком», який у своїх працях
«перебільшував вплив румунської культури на
гуцулів» [3, с. 13], хоча саме Р. Ф. Кайндль
вказував на слов’янсько-український характер
життя і походження гуцулів, бойків, русинів.
У його працях ідеться лише про давнє «волось-
ке право» при випасанні овець у Карпатах, яке і
сьогоднішня етнологічна наука подібно трактує.
Аналіз його праць про соціально-економіч-
не становище, про стан матеріальної культури
руснаків Закарпаття і Буковини показує, що
Р. Ф. Кайндль мав досить прогресивні, можна
сказати, навіть революційно-демократичні по-
гляди щодо життя українців.
Сучасні австрійські історики високо ціну-
ють праці Р. Ф. Кайндля. Історик Г. Ебергарт
у 1998 році відзначав: «Матеріальна вартість
народознавчих творів Р. Ф. Кайндля про Бу-
ковину та Галичину безсумнівна» [4, с. 241].
Про політичну направленість праць
Р. Ф. Кайндля писали як українські (О. Ма-
сан, Г. Кожолянко), так і австрійські істо-
рики (О. Блазе, Г. Ебергарт). Наприклад,
біограф і дослідник наукової спадщини
Р. Ф. Кайндля історик О. Блазе констатував,
що Р. Ф. Кайндль «усією своєю суттю був по-
літично налаштований так, що йому постійно
загрожувала небезпека через інтерпретацію
історії, беручи до уваги політичну мету. Його
написання історії стало політичною збро-
єю» [18, s. 65].
Таким чином, Р. Ф. Кайндль був серед за-
сновників буковинської етнографії.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2017
18
1. Вовчак А. Українське народознавство на сто-
рінках журналу «Am Ur‑Quellе» (1890–1896) // На-
родознавчі зошити. – Львів, 1998. – Зош. 2.
2. Гнатюк В. Рецензія на роботи Р. Ф. Кайнд-
ля «Haus und Hof bei den Huzulen», «Viehzucht und
Viehzauber in den Ostkarpaten» // Записки Науко-
вого товариства імені Шевченка. – Львів, 1898. –
Кн. 1. – Т. 21.
3. Гуцульщина. Історико‑етнографічне дослі-
дження. – Київ, 1987.
4. Ебергарт Г. Між народознавством та історі-
єю. Про сприйняття праць Р. Ф. Кайндля // Питан-
ня стародавньої та середньовічної історії, архео-
логії й етнології. – Чернівці, 2000. – Т. 3.
5. Кайндль Р. Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та на-
родні перекази, описані др. Раймундом Фрідріхом
Кайндлем. – 2‑ге вид. – Чернівці, 2000. – (Перше
видання німецькою мовою, 1894 р).
6. Камінська О. Особливості мови «карпат-
ських русинів» у дослідженнях Раймунда Фрідрі-
ха Кайндля // Питання стародавньої та середньо-
вічної історії, археології й етнології. – Чернівці,
2003. – Т. 2 (16).
7. Кожолянко Г. Етнографія Буковини. Проб‑
леми, методи, методологія // Питання стародав-
ньої, середньовічної історії, археології та етноло-
гії. – Чернівці, 2000. – Т. 2.
8. Кожолянко Г. Етнографія Буковини другої
половини ХІХ – ХХ ст. // Буковинський історико‑
етнографічний вісник. – Чернівці, 2000. – Вип. 2.
9. Кожолянко Г. Етнографічні дослідження
Буковини в період перебування краю у складі
Австро‑Угорщини // Питання стародавньої та
середньовічної історії, археології та етнології. –
Чернівці, 2000. – Т. 3.
10. Кордуба М. Розвідки д‑ра Р. Кайндля з
етно графії руської // Записки Наукового товари-
ства Шевченка. – Львів, 1896. – Т. 11. – Кн. 3.
11. Курочкін О. Дохристиянська основа свят-
кового календаря українців Карпатського регіо-
ну за матеріалами Р. Ф. Кайндля // Р. Ф. Кайндль
і українська історична наука. – Чернівці, 2004. –
Т. 1.
12. Масан О. Приятель українського народу
(Р. Ф. Кайндль та його «Гуцули») // Кайндль Р. Ф.
Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази,
описані др. Раймундом Фрідріхом Кайндлем. –
2‑ге вид. – Чернівці, 2000.
13. Мороз М. Етнографічна діяльність Раймун-
да Кайндля // Записки Наукового товариства іме-
ні Шевченка. – Львів, 1991. – Т. 223.
14. Перейма П. Таємничі вершники‑гуцули
повертаються разом з Кайндлем // Зелена Букови-
на. – 2000. – № 1–2.
15. Салогуб А. Етнографічні дослідження
Р. Ф. Кайндлем українців Прикарпаття та Гуцуль-
щини // Питання стародавньої, середньовічної істо-
рії, археології та етнології. – Чернівці, 2003. – Т. 2.
16. Троян С. Р. Ф. Кайндль і консолідація ні-
мецтва у Карпатському регіоні // Буковина – мій
рідний край : матеріали ІІ історико‑краєзнавчої
конференції молодих дослідників, студентів та
науковців. – Чернівці, 1997.
17. Фрунчак С., Фантух А. З археологічної спад-
щини Раймунда Фрідріха Кайндля // Постаті укра-
їнської археології : матеріали і дослідження з архео‑
логії Прикарпаття і Волині. – Львів, 1998. – Вип. 7.
18. Blase A. Raimund Fridrich Kaindl (1866–
1930). Leben und Werk. – Wiesbaden, 1962.
19. Kaindl R. F. Ethnographische Streifzuge in
den Ostkarpathen. – Wien, 1898.
20. Каindl R. F. Geschichte der Bukowina. –
Czernowitz, 1898. – III Abschnitt. Bukowina unter
der Herrschaft des Osterreichischen Kaiserhauses
(zeit 1774).
21. Kaindl R. F., Manastyrski A. Die Ruthenen in
der Bukowina. – Czernowitz, 1889. – Bd. 1 ; 1890. –
Bd. 2.
22. Kaindl R. F. Die Wetterzauberai bei den
Ruthenen und Huzulen. – Czernowitz, 1894.
23. Klein F. Raimund Fridrich Kaind. Leben
und Werk (1866–1930) // Raimund Fridrich Kaindl.
Kulturhistorische Ausstellung / Johanneum, Graz. –
Graz, 1966.
24. Mais A. Das Verhaltnis Raimund Fridrich
Kaindl zur Volkskunde // Raimund Fridrich Kaindl.
Kulturhistorische Ausstellung / Johanneum, Graz. –
Graz, 1966.
25. Nibio A. Zur Tode R. F. Kaindl // Archiv des
Deutsche Kulturfereines in der Bukowina. – Radautz,
1931.
26. Wagner R. Raimund Fridrich Kaindl – der
Karpathendeutsche // Kaindl‑Archiv. – Ausbnurg,
1992. – H. 9/1 N.F.
27. Wagner R. Vom Halbmond zum Doppeladler.
Geschichte und Folkskunde von Raimund F. Kaindl. –
Ausburg, 1996.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|