Документи про діяльність української громади Москви після більшовицького перевороту 1917 року
У статті йдеться про спробу української громади Москви продовжувати свою діяльність після захоплення влади більшовиками в листопаді 1917 року. У відповідь на вимушене припинення діяльності Української військової ради МВО московські українці утворили Раду української колонії в Москві, яка стала офіці...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202380 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Документи про діяльність української громади Москви після більшовицького перевороту 1917 року / Г. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 5. — С. 89-100. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860259343827468288 |
|---|---|
| author | Сергійчук, Г. |
| author_facet | Сергійчук, Г. |
| citation_txt | Документи про діяльність української громади Москви після більшовицького перевороту 1917 року / Г. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 5. — С. 89-100. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | У статті йдеться про спробу української громади Москви продовжувати свою діяльність після захоплення влади більшовиками в листопаді 1917 року. У відповідь на вимушене припинення діяльності Української військової ради МВО московські українці утворили Раду української колонії в Москві, яка стала офіційним представництвом Уряду УНР. Опубліковано архівні документи колонії з пропозиціями до українсько-російського мирного договору 1918 року. Висвітлено спроби Наркомату з національних справ РСФРР взяти під контроль українських громадян.
В статье идет речь о попытке украинской громады Москвы продолжать свою деятельность после захвата власти большевиками в ноябре 1917 года. В ответ на вынужденное прекращение деятельности Украинского воинского совета МВО московские украинцы образовали Совет украинской колонии в Москве, который стал официальным представительством Правительства УНР. Публикуются архивные документы колонии с предложениями к украинско-российскому мирному договору 1918 года. Освещаются попытки Наркомата по делам национальностей РСФСР взять под контроль украинских граждан.
The article deals with an attempt of the Ukrainian community in Moscow to proceed its activities upon the seizure of power by Bolsheviks in November 1917. In response to the forced cessation of activities of the Moscow Military District (MMD)’s Ukrainian Military Council, Moscow Ukrainians formed the Council of the Ukrainian Colony in Moscow, which became the official representation of the UPR’s Government. There is a publication of the Colony’s archive documents with suggestions for the 1918 Ukrainian-Russian Peace Treaty. The article covers attempts of the People’s Commissariat of National Affairs of the RSFSR to take control of Ukrainian citizens.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:53:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
ІМ
ФЕ
89
ДОКУМЕНТИ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ МОСКВИ
ПІСЛЯ БІЛЬШОВИЦЬКОГО ПЕРЕВОРОТУ 1917 РОКУ
Григорій Сергійчук
УДК 323.27(470-25=161.2)(093)“1917”
У статті йдеться про спробу української громади Москви продовжувати свою діяльність після захоплення вла-
ди більшовиками в листопаді 1917 року. У відповідь на вимушене припинення діяльності Української військової
ради МВО московські українці утворили Раду української колонії в Москві, яка стала офіційним представництвом
Уряду УНР. Опубліковано архівні документи колонії з пропозиціями до українсько-російського мирного договору
1918 року. Висвітлено спроби Наркомату з національних справ РСФРР взяти під контроль українських громадян.
Ключові слова: українці Москви, національна політика більшовиків, російсько-українська війна 1918 року.
В статье идет речь о попытке украинской громады Москвы продолжать свою деятельность после захвата влас-
ти большевиками в ноябре 1917 года. В ответ на вынужденное прекращение деятельности Украинского воинского
совета МВО московские украинцы образовали Совет украинской колонии в Москве, который стал официальным
представительством Правительства УНР. Публикуются архивные документы колонии с предложениями к укра-
инско-российскому мирному договору 1918 года. Освещаются попытки Наркомата по делам национальностей
РСФСР взять под контроль украинских граждан.
Ключевые слова: украинцы Москвы, национальная политика большевиков, российско-украинская война
1918 года.
The article deals with an attempt of the Ukrainian community in Moscow to proceed its activities upon the seizure of power
by Bolsheviks in November 1917. In response to the forced cessation of activities of the Moscow Military District (MMD)’s
Ukrainian Military Council, Moscow Ukrainians formed the Council of the Ukrainian Colony in Moscow, which became the
official representation of the UPR’s Government. There is a publication of the Colony’s archive documents with suggestions for
the 1918 Ukrainian-Russian Peace Treaty. The article covers attempts of the People’s Commissariat of National Affairs of the
RSFSR to take control of Ukrainian citizens.
Keywords: Moscow Ukrainians, Bolshevik national policy, 1918 Russian-Ukrainian war.
Останнім часом зросла зацікавленість
діяльністю української громади в Москві
у зв’язку зі 100-річчям Української націо-
нальної революції, оскільки багато її подій
пов’язано безпосередньо із цим містом. Ді-
яльність українців Москви регулярно висвіт-
лювалася на сторінках часопису «Украинская
жизнь», в особистих спогадах [3; 12]. Щодо
узагальнюючих праць, то вагомо представив
перебування Михайла Грушевського в Москві
в 1916–1917 роках В. Мельниченко [9], деякі
аспекти співпраці М. Горького і М. Грушев-
ського з’ясовано в публікації Н. Крутікової [8].
Ці та інші розвідки дають уявлення про
події з життя українців у Москві напередод-
ні та після Лютневої революції 1917 року в
Росії, коли протягом певного часу в українців
з’явилася надія на розвиток власного націо-
нального самоврядування. Однак серед акту-
альних проблем дослідження минулого україн-
ської громади Москви й досі залишається
невисвітленим її існування в умовах більшо-
вицької влади, яка встановилася в цьому місті
невдовзі після Жовтневого перевороту.
З документів, що їх тривалий час перехову-
вали в архівних спецфондах, можна встанови-
ти: після того, як російські більшовики збройно
захопили владу в Москві, організоване україн-
ство міста змушене було пристосовуватися до
нових умов. Через тісний зв’язок національ-
ного відродження з українізацією військових
частин багато українських об’єднань діяли при
Українській військовій раді Московського вій-
ськового округу.
Спочатку більшовицький командувач вій-
ськами Московського округу Муралов (на-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2017
90
родився в українському Таганрозькому повіті
Катеринославської губернії) дозволив існу-
вання українських частин. У його наказі від
6 листопада 1917 року наголошувалося, що
«волею представників І Українського Окруж-
ного з’їзду (16–18 жовтня ц. р.) для задово-
лення справедливих національних вимог і щоб
полегшити штабові працю по формуванню
українського війська, З’їзд обрав 15 чоловік,
котрі являються окружним органом під на-
звою Українська військова рада Московської
військової округи» [10].
Визнаючи ухвалу З’їзду щодо впливу на
всіх вояків української національності, Му-
ралов наказував «всім, що підлягають моєму
відому, начальникам та командирам бригад
окремих частин і взагалі всім військовим ін-
ституціям усі накази і вимоги Ради, що тор-
каються війська української національності,
виконувати і не чинити перепон...
У всіх справах, що торкаються українських
військових частин і військових чинів, зверта-
тись до Української Ради Московської вій-
ськової округи, котрі від цього дня підлягати-
муть відому Ради. Українська військова Рада
Московської військової округи є в повному
контакті зі мною і революційним комітетом.
Раді пропоную взяти всі українські частини
і всіх військових чинів української національ-
ності на свій облік» [10].
Через чотири дні з’явилася ухвала Мос-
ковського військово-революційного комітету,
якою дозволялося, як виняток, «призначення
тих українців-юнкерів у прапорщики, за яких
ручається Українська рада в Москві» [11].
Однак з початком конфлікту між російськи-
ми більшовиками й Центральною Радою вони
змінили свою позицію щодо українізації війська.
Так, 5 грудня 1917 року в Москві відбулися за-
гальні збори особового складу польового вій-
ськово-санітарного поїзда № 1028 (із 40 осіб –
8 українців). На зборах було відмінено рішення
старшого лікаря – українця, який хотів відпра-
вити поїзд на територію України [5].
А 10 грудня 1917 року в Білому залі Мос-
ковської Ради робітничих і солдатських де-
путатів під головуванням Сови-Степняка
відбулися загальні збори українського гуртка
більшовиків і їхніх прихильників, де ухвалили
українською мовою резолюцію, яку розісла-
ли в газети України: «Політика Української
Центральної Ради нацьковування трудящих
мас однієї нації на іншу й тим самим сприяння
контрреволюційному рухові на чолі з Каледі-
ним і Корніловим явно не відображає інтересів
трудового народу України, а тому вимагаємо
негайних перевиборів Центральної Україн-
ської Ради... Влада в Україні має належати ра-
дам робітничих, солдатських і селянських де-
путатів» [5].
Щоправда, організовані українці вирішили
не здаватися. Скажімо, коли полковнику Му-
равйову з Петрограда було доручено сформу-
вати зведений загін із частин Московського
гарнізону для бойових дій проти Центральної
Ради, то він змушений був телеграмою повідо-
мити в Смольний, що «части московского гар-
низона отказываются учавствовать в походе
против казаков и украинцев» [2].
Крім того, культурно-освітній відділ Укра-
їнської військової ради, посилаючись на під-
писаний командувачем МВО Мураловим
наказ № 26 від 11 листопада 1917 року, про-
довжував інформувати громадськість Москви
про події в Україні, зокрема, поширював ІІІ Уні-
версал Центральної Ради, відкидаючи злісні
нападки на нього з боку московських шовініс-
тів. Утім, як згадував Д. Колоніус, «незабаром
все перекрутилось. Військова Рада примушена
була припинити свою діяльність у Москві» [7].
Коли Українська військова рада – у той час
центральна українська організація Москви –
змушена була припинити свою діяльність, то
для координації громадського життя україн-
ців необхідним виявилося створення нового
загального органу. Тому вже 20 листопада
(за старим стилем) 1917 року активні українці
Москви зібралися із цього приводу. Головою
Бюро в справах громадян-українців Москов-
ської колонії тоді було обрано Євгена Козин-
цева, його заступником – Валігуру, а секрета-
рем – В. Бульбенка [1, спр. 1, арк. 1].
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
91
Архівні матеріали
На наступному засіданні Бюро, 23 листо-
пада 1917 року, ухвалено «надіслать листи всім
українським організаціям, істнуючим у Москві,
з приводу кооптації по одному представникові
до Бюро», поширити підписні листи «на користь
українських справ», «кожні збори інформувать
Бюро з приводу бранців українців галичан».
Щодо реєстрації громадян, то зазначили: «Ре-
гіструвати малих дітей, вихованих українцями
хоч і неукраїнського походження; кожен укра-
їнець з 18 років має право самостійно виявляти
громадянина УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ
РЕСПУБЛІКИ і брати відповідне посвідчен-
ня, якщо живе окремо від сім’ї, а з 20 років по-
винен кожен громадянин брати окреме посвід-
чення» [1, спр. 1, арк. 2].
Питання про те, щоб делегувати одного або
двох представників до Центральної Ради від
імені Бюро, вирішили обговорити «у неділю
26-го листопада с. р. у помешканні д. Одар-
ченко» [1, спр. 1, арк. 2 зв.].
На черговому засіданні, що відбулося
27 листопада, ухвалили постанови стосовно
реєстрації організованого українства зі спо-
віщенням цього в газетних публікаціях, щоб
«діловодство Бюро велось на українській мові,
регіструвати усіх громадян Української На-
родньої Республіки незалежно від віри...
Про хуторян-волинчан, мешкаючих у Мос-
ковському повіті, вирішено: зарегіструвати їх у
Московську кольонію, і якщо дійсно росіянє
виганяють їх з власних хуторів, то Бюро має
звернутись з листом об цій справі до Україн-
ської Центральної Ради у Київ...» [1, спр. 1,
арк. 10, 10 зв.].
З метою визначити позицію українців
Москви в ситуації, що склалася, 10 грудня
1917 року в актовому залі Московського ко-
мерційного інституту Бюро в справах україн-
ських громадян скликало загальні збори
україн ської колонії в Москві з таким порядком
дня: «1. Про завдання діяльності бюро. 2. Ви-
бори постійного бюро в справах українських
громадян Москви».
На зборах проспівали український націо-
нальний гімн і заслухали ІІІ Універсал, а по-
тім – доповідь голови тимчасового бюро Ко-
зинцева, обговорили її. Тоді ж було ухвалено
звернення української колонії в Москві до
Центральної Ради, у якому зазначалося, що
вона «буде підтримувати єдиний і правомоч-
ний законодавчий орган українського народу»
[1, спр. 1, арк. 10, 10 зв.].
«Згадка про Ц.Р. – наш найвищий уряд –
викликала великий ентузіязм, бурю оплесків,
всі, як один, знялись з місць <...> бадьорі згу-
ки: “Ще не вмерла Україна”...
По скінчині виборів останній докладчик знов
взяв слово і в загальних рисах накреслив наші
найбільш пекучі культурні потреби в Москві.
Якийсь сивенький дідок поклав на вкраїн-
ську школу 100 карб. Це привітали гучними
оплесками, і за якихсь чверть години було зіб-
рано майже 3000 карб.
Нарешті о 5 годині розпочалися по волі
урочисті широкі згуки – “Заповіту”» [7].
Зрозуміло, що за умов, коли російські
більшовики плекали надію на швидке упо-
корення Української Народної Республіки
власними силами, вони не поспішали оста-
точно ліквідовувати організацію, члени якої
насмілилися співати в Москві «Ще не вмерла
Україна». Тому наприкінці січня 1918 року в
будинку № 4 по Антип’євському провулку,
крім Ради української колонії в Москві, розмі-
щувалися: Консул УНР з канцелярією, «Ди-
тячий захист», Жіноча спілка, Український
шкільний союз, Спілка залізничників, Спілка
торгово-промисловців, Союз артистів, Ре-
дакційний комітет газети «Українське слово»,
Робітничий клуб, Комітет партії соціал-демо-
кратів, а також національні організації біло-
русів. Найближчим часом у цьому приміщенні
планували відкрити школу для дітей, лекторій
з українознавства, Український громадський
клуб, товариство «Просвіта», читальню й біб-
ліотеку, курси артілі трудової інтелігенції.
Тоді Рада української колонії в Москві
продовжувала опікуватися нашими військови-
ками, що й досі перебували на лікуванні в Мо-
скві, та дітьми-сиротами, які утримувалися на
її кошти з початку Першої світової війни. Так,
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2017
92
30 січня (за старим стилем) 1918 року тринад-
цять українських військовополонених у Бо-
бруєвському шпиталі в Лефортово одержали
по два карбованці допомоги [1, спр. 3, арк. 2].
Однак ситуація різко змінилася після ви-
знання УНР у Бересті центральними держа-
вами самостійною й незалежною. На сторінки
російської преси виплеснувся гнів шовіністич-
них сил, вимоги рішучої відповіді «хахлам».
Відтак перед ультиматумом центральних
держав більшовицький уряд змушений був ви-
водити свої війська з України. А це відразу від-
билося на ставленні більшовиків до україн ців,
які залишалися на підконтрольних їм територіях.
Відповідно, насамперед відчули на собі це укра-
їнці Москви, куди з початку березня 1918 року
переїхала з Петрограда Рада Народних Комі-
сарів РСФРР. Уже наприкінці цього місяця в
структурі Наркомату з національних справ було
створено спеціальний відділ для контролю за ді-
яльністю української колонії в Москві.
Російські більшовики не випадково заці-
кавилися діяльністю української громади Мо-
скви. На цей час вона одержала повноваження
від Уряду УНР представляти його інтереси в
РСФРР, відтак підготувала відповідну допо-
відну записку щодо переговорів для визначен-
ня умов мирного договору між більшовицьким
урядом Росії та Українською Народною Рес-
публікою.
Саме після цього терпець більшовиків
урвався, і вони розпочали систематичне пе-
реслідування представників українства Мо-
скви. Керуючий Міністерством закордонних
справ УНР М. Любинський змушений був
17 квітня 1918 року в ноті з приводу перене-
сення мирних переговорів зі Смоленська до
Курська висунути такі вимоги: припинити пе-
решкоджати діяльності Ради української ко-
лонії в Москві, забезпечити громадянам УНР
у Москві задоволення їхніх громадянських та
культурних прав [6].
Проте це не подіяло: як засвідчують пред-
ставлені документи, навпаки, намагання влади
контролювати українську колонію в Москві,
репресії проти українських активістів, у тому
числі й тих, хто займався консульськими спра-
вами від імені України, продовжувалися.
У зв’язку з арештами співробітників Гене-
рального консульства Української Держави в
Москві його новий керівник Олександр Крив-
цов звернувся до Наркомату закордонних
справ РСФРР з відповідною заявою. У від-
повідь представники Російсько-Українсько-
го відділу згаданого відомства відповіли, що
перевірки, мовляв, «в большинстве случаев
подтвердили справедливость арестов со-
трудников консульства». Зокрема, у відповіді
більшовицьких дипломатів стверджувалося,
що представник Української Держави Равбах
нібито «учавствовал в одной белогвардей-
ской организации, где он стоял во главе “де-
сятки”, намеревавшейся произвести крупную
экспроприацию в одном из правительственных
учреждений» [4].
[ДОКУМЕНТИ]
[Доповідна записка Української Ради Москви щодо переговорів для вироблення
умов мирного договору між більшовицьким урядом Росії та Українською Народною
Республікою. (Після 9 лютого 1918 р.)]
ДОКЛАДНАЯ ЗАПИСКА
Московская Украинская Рада, являющаяся представительницей Украинской Республики и ея
правительства, постановила отправить своих представителей на место предстоящих переговоров
Додатки
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
93
Архівні матеріали
о заключении мира между Россией и Украиной для представления делегатам Украинскаго Пра-
вительства тех пожеланий и соображений, которыя волнуют Московскую Украинскую колонию и
которыя необходимо иметь в виду при обсуждении условий будущаго мирнаго договора.
Московская Украинская Рада горит желанием, чтобы прежде всего была прекращена борьба и
кровопролитие между двумя братскими народами, и раньше, чем стороны приступят к обсужде-
нию условий мира, война между Россией и Украиной должна быть немедленно прекращена или
по крайней мере приостановлена. Не касаясь причин настоящаго вооруженнаго столкновения, не
задаваясь целью искать и карать виновников ея, Московская Украинская Рада выражает искрен-
нейшее желание заключения прочнаго мира на началах полной самостоятельности и независимости
друг от друга, с возстановлением экономических отношений и установлением товарообмена между
Россией и Украинской Республикой, а также с возстановлением публично-правовых и частно-пра-
вовых отношений между упомянутыми республиками и с сохранением законных и справедливых
интересов каждой из договаривающихся сторон, остающихся на территории противной стороны.
ВОПРОС О ПОДДАНСТВЕ
Гражданином Украинской Республики является каждый, без различия пола, национальности,
веры и возраста. 1, родившийся на Украине и живущий там в настоящее время, 2, при желании ро-
дившийся и учившийся там или владеющий там каким-либо движимым или недвижимым имущест-
вом и находящийся в настоящее время вне Украины. Кроме этих двух категорий, в число украинских
граждан могут зачисляться по ходатайству желающих и с согласия украинскаго правительства и
другие подданные бывшаго Государства Российскаго, которые, хотя и не родились на Украине, но
учились там либо проживали долгий ряд лет и связаны делами с Украиной, либо находятся в браке
с лицом, родившимся на Украине. Порядок принятия таких желающих имеет определить подроб-
но Украинское правительство, которое каждый раз сносится с соответственным консулом по месту
жительства просителя. Принципиально выражено пожелание, чтобы принятие в число украинских
граждан было вполне доступно для лиц благонадежных и ничем не опороченных. Украинские гра-
ждане, живущие в России, получают право эмигрировать в Украину, ликвидируя свое имущество и
увозя с собой свое достояние безпрепятственно. Если не последует добровольная оценка ликвиди-
руемаго имущества, то таковую производит комиссия из заинтересованных сторон на паритетных
началах под председательством представителя нейтральной страны.
СНОШЕНИЯ МЕЖДУ РЕСПУБЛИКАМИ
Для дипломатических сношений каждая договаривающаяся сторона имеет своего представи-
теля в лице посланника или повереннаго в делах на территории другой стороны. Представитель
этот, находясь на территории противной стороны, имеет все права и преимущества, представлен-
ныя там дипломатическим агентам других дружественных государств. При посольстве находится
миссия, состоящая из необходимаго штата и количества чиновников, и своя охрана. Кроме этаго,
договаривающаяся сторона для установления консульских сношений допускает консулов другой
стороны во все места своей территории, на основании особаго соглашения применительно устава
консульскаго, изд. 1893 года, действовавшаго на территории бывшаго Государства Российскаго.
УСТАНОВЛЕНИЕ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ДОГОВОРОВ
Договаривающеяся стороны на началах, способствующих дружескому сожительству и клоня-
щихся к укреплению и развитию сношений торговых и промышленных. При этом нужно иметь в
виду интересы транспорта, разделения между сторонами жел. дор. имущества тех железных до-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2017
94
рог, которыя остаются в обладании каждой стороны и проходящих по ея территории, и разделение
всего актива и пассива. Устанавливая товарообмен, каждая из договаривающихся сторон должна
помнить, что Великороссия может доставлять изделия своих машиностроительных заводов, в ко-
торых будет нуждаться Украина – по преимуществу земледельческая страна. В этом отношении
должны быть установлены известныя льготы.
Авторския права, права изобретателей, патентныя права, концессии и привилегии, и все ана-
логичныя притязания публично правового характера также должны быть приняты во внимание и
должны составить предмет отдельнаго договора.
Почтовыя и телеграфныя сношения между Украиной и Россией возобновляются тотчас же
после подписания сего договора, согласно постановлениям международнаго почтово-телеграф-
наго союза.
УСТАНОВЛЕНИЕ ЧАСТНО-ПРАВОВЫХ ОТНОШЕНИЙ
1. Все постановления, приказы, декреты, изданные на территории одной из договаривающих-
ся сторон, коими подданные другой стороны, ввиду условий революционнаго времени подлежат
какой-либо нормировке (социалистические законы) в отношении их частных прав, теряют силу с
подписанием мирнаго договора.
Гражданами каждой договаривающейся стороны считаются и те юридические лица и общест-
ва, которыя имеют постоянное пребывание на ея территории.
2. Все долговыя отношения возстанавливаются, денежныя обязательства должны быть опла-
чены не позже шести месяцев после подписания сего договора. По ним должны быть уплаче-
ны проценты из расчета 6 %, если не был оговорен высший размер процентов. Для ликвидации
долговых требований и прочих частно-правовых обязательств обеими сторонами признаются и
допускаются в качестве полномочных защитников притязаний, представляемых ими физических
и юридических лиц, признанныя государством общества защиты интересов кредиторов.
3. Граждане одной из сторон, живущие на территории другой стороны или временно на ей
пребывающие, пользуются в своей торговой и промышленной деятельности теми правами, коими
они пользовались в момент поселения, и не подлежат более высоким и особенным налогам, по-
борам и контрибуциям. Все уже взысканные поборы и контрибуции подлежат возвращению. На
территории противной стороны они во всех отношениях пользуются теми правами, привилегиями,
свободами, льготами и изъятиями. Как и подданные наиболее благоприятствуемой стороны.
4. Граждане обеих сторон имеют права на территории противной стороны приобретать, вла-
деть и управлять всякого рода движимым и недвижимым имуществом даже в тех случаях, если
коренные жители этими правами почему то не пользуются, равным образом они имеют право рас-
поряжаться своим имуществом путем продажи, обмена, дарения, заключения брака, завещания
или каким-либо другим способом, а также получать наследство путем завещания или по закону
без уплаты каких-либо особенных налогов, взысканий и сборов. Граждане каждой из сторон могут
свободно вывозить вырученное ими от продажи своей собственности и вообще свое имущество
без того, чтобы они в качестве иностранцев были обязаны платить особенные сборы.
5. Для защиты своих интересов граждане каждой из сторон могут обращаться к судам, где
могут выступать как истцы или ответчики и иметь право пользоваться услугами поверенных,
управляющих и других представителей своих интересов. При этом, если действовавшие в России
судебныя учреждения не будут возстановлены во всех своих правах и вместо них будут учрежде-
ны новые, так называемые народные суды, то в таком случае подданным Украинской республики
представляется право обращаться: 1, либо к содействию своих судов, действующих на территории
Украины по выбору сторон, а если не последует согласия, то по указанию консула, 2, либо к со-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
95
Архівні матеріали
действию консульского суда, учреждаемаго при консуле на началах третейскаго разбирательст-
ва. Дела, находящиеся в производстве закрытых судов и возникшие там по просьбе какого либо
украин скаго подданнаго по ходатайству последняго передаче консулу для дальнейшаго направ-
ления либо разрешения. Правила о консульских судах и наказе консулу подлежит разработке и
утверждению украинскаго правительства.
6. Граждане каждой из сторон не могут быть принуждаемы на территории другой стороны
к служебным, административным, военным повинностям, за исключением опеки. Они освобо-
ждаются от всяких повинностей, принудительных займов, реквизиций и работ всякого рода.
Обыски у них могут быть производимы с ведома консула и в присутствии представителя послед-
няго, а арес ты только с согласия консула.
7. Акционерныя общества и другия коммерческия, страховыя, промышленныя или финансовыя
общества, которыя правомерно возникли по действовавшим и действующим законам своей страны
и имеют пребывание в одной из обеих сторон, должны быть признаны другой стороной законно-
существующими и пользоваться всеми правами, предоставленными им по уставу, регулирующему
деятельность этого общества.
БАНКИ
1) Каждая из договаривающихся сторон допускает действия своих банков и их отделений на
территории другой стороны, причем эти банки действуют вполне автономно и свободны от нацио-
нализации.
2) Акционеры национализированных банков, украинские подданные, получают от Русскаго
Правительства либо свои акции, которыя освобождаются от всяких запретов, налогов и побо-
ров, либо получают стоимость этих акций по курсу последней официальной котировки на Петер-
буржской Биржи. Клиенты национализированных банков, украинские граждане, получают право
пере вести свои вклады, % бумаги и другие ценности в открываемой банк Украинской Респуб лики,
либо получить все капиталы на руки и перевести их в Украину, уплатив все платежи, если таковые
причитаются от них.
3) Что касается банков и их отделений, функционирующих в данное время на Украине, то та-
ковые объединяются в одно общее управление под руководством и контролем Украинскаго Пра-
вительства, и это управление продолжается до тех пор, пока правления этих банков, находящие-
ся в Петрограде и Москве, не будут национализированы. После денационализации банков все
отделения переходят по принадлежности. Для руководства этими отделениями и направлениями
деятельности их учреждается при Украинском Правительстве финансовый комитет.
[Копія. Машинопис.]
[ЦДАВО України, ф. 1709, оп. 1, спр. 2, арк. 11–16.]
[Проект запропонованих Українською Радою Москви пропозицій основ правового
становища для української делегації при укладенні мирного договору з Радянською
Росією. (Після 9 лютого 1918 р.)]
ПРОЕКТ
Основы правоположений, которыя, по мнению Рады Украинской Колонии в Москве, необхо-
димо иметь в виду Мирной Украинской делегации при заключении мира с Россией.
1. Немедленное заключение мира.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2017
96
2. До заключения мира немедленное заключение перемирья на все время ведения мирных пере-
говоров, как бы длительными они не были.
3. До возстановления экономических отношений и товарообмена – в полной мере немедленное
возобновление хлебного отпуска со стороны Украины и отпуска мануфактуры со стороны России.
4. Оплата определенной части стоимости хлеба и мануфактуры (см. выше) золотом.
5. До возстановления публично и частно-правовых отношений в полной мере немедленное при-
знание и возстановление на условиях взаимности элементарных национальных прав колонистов.
6. Установление границ исключительно на основании этнографического принципа, не считаясь
с соображениями стратегического или ограничительно-экономического характера – применитель-
но к принципам демократического и прочного мира.
7. Полный отказ договаривающихся сторон от желания влиять на государственную политику
другой стороны, если в основу заключаемого мира не будет положена идея федерации.
8. Одновременно с ведением мирных переговоров параллельная работа по вопросам прав коло-
нистов, товарообмена и других частных вопросов в специальных комиссиях.
9. В основу регламента взаимно-национальных отношений должны быть положены начала
равно правия, национально-персональной автономии и широкое право национального самоопре-
деления колонистов.
10. Не ожидая конца мирных переговоров и ратификации мирного договора – взаимное при-
знание местных национальных представителей (при условии снабжения последних надлежащими
полномочиями).
11. В срок, указанный в предыдущем пункте, освобождение национально-колонистских орга-
низаций от гражданско-правовых ограничений административного надзора, наприм., со стороны
комиссариата по национальным делам; установления ясного регламента, регулирующего сущест-
вование национальных организаций вне усмотрения отдельных административных лиц; устране-
ние возможности вмешательства отдельных лиц администрации в расходование средств нацио-
нально-колонистских организаций.
12. Предоставление полной возможности по регламенту (см. выше) учреждения колонистскими
организациями школ, курсов, книгоиздательств, выпуска газет и т. п. мероприятий просветитель-
наго характера.
13. Предоставления права колонистским организациям является в той или иной мере предста-
вительством (агенством) правительства своей страны, напр., в области товарообмена.
14. Возможно быстрое заключение торговаго договора, имея в виду, с одной стороны, обшир-
нейшие колонии украинцев в России и наоборот – такие же колонии великороссов в Украине,
а с другой стороны – стремление держателей свободнаго товара к возможно более быстрому сбы-
ту последняго.
15. Изучение общих торгово-промышленных черт и условий России и Украины в противовес
торгово-промышленным, индустриальным и вообще экономическим условиям жизни Европы.
16. Немедленное (см. выше п. 10) возстановление почтово-телеграфных и железнодорожных
сношений; организация специальных поездов в целях упорядочения реэмиграции.
17. Возможно быстрое заключение почтово-телеграфной конвенции на началах существующаго
международнаго почтово-телеграфнаго Союза.
18. При выработке условий транспорта возможно более бережное отношение к интересам дого-
варивающихся сторон в зависимости от условий, указанных в п. 15.
19. Справедливое отношение к разделу имущества общих железных дорог (напр., Моск. –
Киево – Ворон. и др. ж. д.).
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
97
Архівні матеріали
20. Предоставление взаимно-компенсирующих условий при обмене сырьем и фабрикатами –
техническими, сельско-хозяйственными и другими машинами.
21. В связи с национализацией денежных капиталов и иных имущественных ценностей – национа-
лизированная у граждан часть таковых должна поступать в соответствующие государственные кассы.
22. Упорядочение гражданско-правовых отношений в связи с уничтожением судов стараго типа
и введением народных судов и других революционно-судебных установлений.
23. Признание экстерриториальности консульско-дипломатических учреждений. Освобожде-
ние колонистов от судебных, административных и военных повинностей, принудительных займов
и реквизиций. Производство обысков исключительно с ведома консулов и в присутствии послед-
них (или их представителей). Допущение арестов только с согласия консула.
24. В интересах прочности и демократичности заключаемаго мира – вдумчивое и справедли-
вое отношение к разверстке государственнаго долга.
[Копія. Машинопис.]
[ЦДАВО України, ф. 1709, оп. 1, спр. 2, арк. 7–9.]
[Повідомлення керівників українського відділу Наркомату в справах національ-
ностей РСФРР про примусове припинення діяльності Ради української колонії в
Москві. (22 травня 1918 р.)]
РОССИЙСКАЯ
ФЕДЕРАТИВНАЯ СОЦИАЛИСТИЧЕСКАЯ
СОВЕТСКАЯ РЕСПУБЛИКА
при НАРОДНОМ КОМИССАРИАТЕ
по НАЦИОНАЛЬНЫМ ДЕЛАМ
УКРАИНСКИЙ ОТДЕЛ
22 мая 1918 г.
№ 11
Гор. Москва
До Президії Ради Української Кольонії в Москві
Основуючись на тім:
1) Що рада Української Кольонії в Москві засновувалася на грунті Київської Центральної
Ради і тому вже не може відноситись прихильно до Совітської Влади;
2) Що окремі організації, які входять у склад Ради, відносяться вороже до Совітської Влади;
3) Що після заборонення вести регістрацію українських громадян Рада продовжувала вести її
і припинила се лише після другого заборонення;
4) Що Рада, котра перше виконувала консульські обовязки, хоч і здала їх, але складу свого
після того не змінила, і
5) що істновання окремої культурно-просвітньої інституції, котра не підлягає жадній контролі,
в той час, як при Українськім Відділі існує вже культурно-просвітня секція, ми вважаємо злишнім
і небажаним, ми отсим заявляємо:
Рада Української колонії в Москві з сього часу як така не існує.
Все майно і гроші члени бувшої Ради можут одержати і ліквідувати свої справи протягом 3-х
днів. Що ж до печаток і документів, то всі вони мають бути здані Українському Відділові Народ-
нього Комісаріату Справ Національних.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2017
98
Постанова ся тим більше необхідна, що Рада і організації, які входять в її склад, рішуче від-
мовилися виявить своє відношення як до перевороту Скоропадського, так і до Совітської влади.
Завідувач Українськ. Відділом І. Кулик
Помічн. Завід. Відділом Сова-Степняк
Писар Відділу Чабан
[Оригінал. Машинопис.]
[ЦДАВО України, ф. 1709, оп. 1, спр. 2, арк. 3, 3 зв.]
[Звернення більшовицького комісара з українських справ Московської області
Сови-Степняка до голови Ради української колонії в Москві Євгена Козинцева з ви-
могою передати консульські печатки Української Держави. (До 1 червня 1918 р.)]
Голові Ради Української колонії в Москві
Е. Я. Козинцеву
Постановлением Президиума Москов. Совета раб., кр. и солд. деп. с согласия представителя
Всеукраинской Рады раб., кр. и солд. депут. т. Сквирского – я назначен комиссаром по украин-
ским делам Московской области. Помощ. мой т. Сокол.
Вследствие этого я приглашаю Вас завтра в 12 ч. дня в пом. Президиума Солд. сек. явиться со
всеми консульскими делами и печатью для сдачи таковых мне.
Комиссар по Украинским делам М. О. Сова-Степняк
Помощник В. Сокол
[Оригінал. Машинопис.]
[ЦДАВО України, ф. 1709, оп. 1, спр. 2, арк. 5.]
[Ультимативна вимога завідувача українського відділу Наркомату в справах на-
ціональностей РСФРР Сови-Степняка до голови Ради української колонії в Москві
Євгена Козинцева негайно передати документацію й печатки. (1 червня 1918 р.)]
РОССИЙСКАЯ
ФЕДЕРАТИВНАЯ СОЦИАЛИСТИЧЕСКАЯ
СОВЕТСКАЯ РЕСПУБЛИКА
НАРОДНЫЙ КОМИССАРИАТ
ПО ДЕЛАМ НАЦИОНАЛЬНОСТЕЙ
УКРАИНСКИЙ ОТДЕЛ
1 июня 1918 г.
№ 191
Гор. Москва
Срочно
Вторично
Бывшему Председателю Рады
Московской Колонии
Предлагаем Вам немедленно сдать Украинскому отделу при Народном Комиссариате по Де-
лам Национальностей все дела, отчетность и печати б. «РАДЫ».
Если в трехдневный срок со дня получения этого отношения не будет исполнено – дело на-
правлено будет в Комиссию по Борьбе с контрреволюцией и спекуляцией.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
99
Архівні матеріали
Предлагаем немедленно явиться в Комиссариат сегодня по случаю похищения членами Рады
важных документов.
Заведующий Отделом (подпись: Сова-Степняк)
Секретарь Отдела Чебан
[Оригінал. Машинопис.]
[ЦДАВО України, ф. 1709, оп. 1, спр. 2, арк. 4.]
[Звернення представників української громади Москви до Наркомату закордон-
них справ РСФРР з проханням узяти під захист права громадян Української Дер-
жави. (6 червня 1918 р.)]
В Комиссариат Иностранных Дел Российской Социалистической Федеративной Советской
Республики
Членов комиссии Украинской Республики по подготовке матерьялов для мирнаго Договора с
Российской Федеративной Советской Республикой – С. М. Хвостова и Ю. В. Авдиева и Головы
Рады Украинской колонии в Москве Е. Я. Козинцева
Заявление
В Москве проживает несколько десятков тысяч украинцев, объединенных избранной ими
Радой. Как иностранцы они вполне автономны в своих культурно-национальных делах и в этой
области подлежат лишь ведению Комиссариата по Иностранным делам, а между тем как в
дела Украин ской Колонии в Москве совершенно противозаконно, в лице представителей Совы-
Степняка, Сокола и Кулика, вмешивается учрежденный Комиссариатом по Делам Националь-
ностей Украинский Отдел, который направляет все усилия к тому, чтобы прекратить деятельность
Рады как таковой и всех существующих при ней организаций.
Названный отдел Комиссариата по делам Национальностей, коему подлежит ведать органи-
зациями подданных Российской Советской Республики, а не Украинской, поселившись в одном
помещении с Радой:
1. Систематически проявляет стремление к подчинению себе Рады Украинской Колонии.
2. Принуждает Раду приостановить регистрацию украинцев.
3. Противозаконно на бланках рады, но своей печатью выдавал Украинским гражданам удо-
стоверения.
4. Потребовал от Рады (отношение от 22 мая за № 11) сдачи ему всех дел, печати и освобож-
дения помещения в течение 3-х дней.
5. Устроил в помещении Рады, без ее на то согласия, общежитие для разных лиц и открывает
там столовую.
6. Вторично потребовал от Головы Рады (отношение от 1-го июня с. г. за № 191) сдачи ему в
течение 3-х дней всех дел, печати и отчетности Рады, причем в этом случае Голову Рады называет
«бывшим председателем», а Раду – «бывшей Радой», добавляя, что в случае неисполнения пере-
дачей дел в Комиссию по борьбе с Контрреволюцией.
Проживающие в Москве украинцы считают подобное к ним отношение совершенно не
допустимым и оскорбительным.
Г. Раковский, председатель Комиссии, делегированной Российской Республикой на мирную
конференцию в Киев, на одном из первых заседаний названной конференции торжественно за-
явил, что украинцев, живущих на территории Российской Советской Республики, никто не при-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2017
100
тесняет, тем не менее отношение к украинцам делается невыносимым, что явствует из указанного
выше вмешательства Украинского Отдела при Комиссариате по Делам Национальностей.
Считая, что упомянутое отношение оскорбляет достоинство Украинской Республики, которая
в настоящее время ведет мирные переговоры с Российской Республикой, мы вынуждены просить
Комиссариат Иностранных Дел:
1. Письменно подтвердить нам, что колонисты, граждане Украинской Республики как
иностранцы, подлежат ведению исключительно Комиссариата Иностранных дел.
2. Своеобразно с этим принять все необходимые меры к немедленному прекращению какого
бы то ни было вмешательства в культурно-национальные дела Украинской колонии со стороны
других комиссариатов или их отделов.
3. Немедленно освободить Раду от всех назначенных ей комиссаров.
В виду того, что Украинский отдел при Комиссариате по Делам Национальностей (отноше-
ния от 22 мая с. г. за № 11 и от 1 июня за № 191) предоставил лишь ТРЕХДНЕВНЫЙ срок
для ликвидации и передачи ему всех дел Рады Украинской Колонии – мы просим Комиссариат
Иностранных Дел об исполнении изложенной просьбы в возможном непродолжительном време-
ни, дабы предупредить намерения Украинского отдела привести в исполнение его угрозы.
Считаем своим долгом сообщить, что копия настоящего обращения и имеющего последовать
ответа Комиссариата Иностранных Дел будут представлены в Комиссию по подготовке матерья-
лов для мирного договора.
Члены Комиссии Украинской Республики по подготовке матерьялов для мирнаго договора с
Россией.
Голова Рады
6/VI. 1918 г.
[Чернетка. Машинопис.]
[ЦДАВО України, ф. 1709, оп. 1, спр. 2, арк. 6, 6 зв.]
1. Центральний державний архів вищих орга-
нів влади та управління України (ЦДАВО Украї-
ни), ф. 1709, оп. 1.
2. Бюллетень Украинской Рады военных и
рабочих депутатов гор. Севастополя. – 1917. –
22 декабря.
3. Грушевський М. Спомини / Михайло Гру-
шевський // Київ. – 1989. – № 8. – С. 103–154.
4. Знамя трудовой коммуны. – Москва, 1918. –
7 сентября.
5. Известия Московского Совета рабочих и
солдатских депутатов. – 1917. – 12 (25) декабря.
6. К мирным переговорам с Украиной // Из-
вестия Всероссийского Центрального Исполни-
тельного Комитета Советов. – 1918. – 27 апреля.
7. Колоніус Д. М. Як склалася рада української
колонії в Москві / Д. Колоніус // Українське сло-
во. – Москва, 1918. – № 1.
8. Крутікова Н. Є. Невідома сторінка з істо-
рії культури (Листування М. С. Грушевського
та О. М. Горького) / Н. Крутікова // Слово і час. –
1994. – № 8. – С. 38–49.
9. Мельниченко В. Ю. Михайло Грушевський
у Москві: авторська енциклопедіяхроноскоп /
Володимир Мельниченко. – Київ : Либідь,
2015. – 568 с.
10. Нова Рада. – Київ, 1917. – 16 листопада.
11. Нова Рада. – Київ, 1917. – 17 листопада.
12. Чикаленко Є. Х. Щоденник (1907–1917) /
Євген Чикаленко. – Київ : Темпора, 2011. – 480 с.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202380 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:53:18Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сергійчук, Г. 2025-03-18T17:28:17Z 2017 Документи про діяльність української громади Москви після більшовицького перевороту 1917 року / Г. Сергійчук // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 5. — С. 89-100. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202380 323.27(470-25=161.2)(093)“1917” https://doi.org/10.15407/nte2017.05.089 У статті йдеться про спробу української громади Москви продовжувати свою діяльність після захоплення влади більшовиками в листопаді 1917 року. У відповідь на вимушене припинення діяльності Української військової ради МВО московські українці утворили Раду української колонії в Москві, яка стала офіційним представництвом Уряду УНР. Опубліковано архівні документи колонії з пропозиціями до українсько-російського мирного договору 1918 року. Висвітлено спроби Наркомату з національних справ РСФРР взяти під контроль українських громадян. В статье идет речь о попытке украинской громады Москвы продолжать свою деятельность после захвата власти большевиками в ноябре 1917 года. В ответ на вынужденное прекращение деятельности Украинского воинского совета МВО московские украинцы образовали Совет украинской колонии в Москве, который стал официальным представительством Правительства УНР. Публикуются архивные документы колонии с предложениями к украинско-российскому мирному договору 1918 года. Освещаются попытки Наркомата по делам национальностей РСФСР взять под контроль украинских граждан. The article deals with an attempt of the Ukrainian community in Moscow to proceed its activities upon the seizure of power by Bolsheviks in November 1917. In response to the forced cessation of activities of the Moscow Military District (MMD)’s Ukrainian Military Council, Moscow Ukrainians formed the Council of the Ukrainian Colony in Moscow, which became the official representation of the UPR’s Government. There is a publication of the Colony’s archive documents with suggestions for the 1918 Ukrainian-Russian Peace Treaty. The article covers attempts of the People’s Commissariat of National Affairs of the RSFSR to take control of Ukrainian citizens. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Архівні матеріали Документи про діяльність української громади Москви після більшовицького перевороту 1917 року Documents on Activities of the Ukrainian Community in Moscow upon the 1917 Bolshevik Coup Article published earlier |
| spellingShingle | Документи про діяльність української громади Москви після більшовицького перевороту 1917 року Сергійчук, Г. Архівні матеріали |
| title | Документи про діяльність української громади Москви після більшовицького перевороту 1917 року |
| title_alt | Documents on Activities of the Ukrainian Community in Moscow upon the 1917 Bolshevik Coup |
| title_full | Документи про діяльність української громади Москви після більшовицького перевороту 1917 року |
| title_fullStr | Документи про діяльність української громади Москви після більшовицького перевороту 1917 року |
| title_full_unstemmed | Документи про діяльність української громади Москви після більшовицького перевороту 1917 року |
| title_short | Документи про діяльність української громади Москви після більшовицького перевороту 1917 року |
| title_sort | документи про діяльність української громади москви після більшовицького перевороту 1917 року |
| topic | Архівні матеріали |
| topic_facet | Архівні матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202380 |
| work_keys_str_mv | AT sergíičukg dokumentiprodíâlʹnístʹukraínsʹkoígromadimoskvipíslâbílʹšovicʹkogoperevorotu1917roku AT sergíičukg documentsonactivitiesoftheukrainiancommunityinmoscowuponthe1917bolshevikcoup |