Музей крізь призму часу
Валківський краєзнавчий музей є майже ровесником незалежної України — улітку 2017 року йому виповнилося 25 років. Комунальний заклад став спадкоємцем громадського Музею історії Валківщини, що діяв тут у 1977—1985 роках. Музей, якому випала почесна й надзвичайно відповідальна місія бути культурними в...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202391 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Музей крізь призму часу / Т. Поліщук // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 5. — С. 55-57. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202391 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2023912025-07-31T00:09:36Z Музей крізь призму часу Museum through the Lens of Time Поліщук, Т. Розвідки та матеріали Валківський краєзнавчий музей є майже ровесником незалежної України — улітку 2017 року йому виповнилося 25 років. Комунальний заклад став спадкоємцем громадського Музею історії Валківщини, що діяв тут у 1977—1985 роках. Музей, якому випала почесна й надзвичайно відповідальна місія бути культурними воротами Слобожанщини в столичному напрямку, вступив у пору зрілості. Переборюючи економічні труднощі та реагуючи на вимоги часу, він проходить складний період трансформації, тягнеться до європейських стандартів сучасного музейництва. 2017 Article Музей крізь призму часу / Т. Поліщук // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 5. — С. 55-57. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202391 069:908(477.54) uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали |
| spellingShingle |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали Поліщук, Т. Музей крізь призму часу Народна творчість та етнологія |
| description |
Валківський краєзнавчий музей є майже ровесником незалежної України — улітку 2017 року йому виповнилося 25 років. Комунальний заклад став спадкоємцем громадського Музею історії Валківщини, що діяв тут у 1977—1985 роках. Музей, якому випала почесна й надзвичайно відповідальна місія бути культурними воротами Слобожанщини в столичному напрямку, вступив у пору зрілості. Переборюючи економічні труднощі та реагуючи на вимоги часу, він проходить складний період трансформації, тягнеться до європейських стандартів сучасного музейництва. |
| format |
Article |
| author |
Поліщук, Т. |
| author_facet |
Поліщук, Т. |
| author_sort |
Поліщук, Т. |
| title |
Музей крізь призму часу |
| title_short |
Музей крізь призму часу |
| title_full |
Музей крізь призму часу |
| title_fullStr |
Музей крізь призму часу |
| title_full_unstemmed |
Музей крізь призму часу |
| title_sort |
музей крізь призму часу |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202391 |
| citation_txt |
Музей крізь призму часу / Т. Поліщук // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 5. — С. 55-57. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT políŝukt muzejkrízʹprizmučasu AT políŝukt museumthroughthelensoftime |
| first_indexed |
2025-11-27T02:41:39Z |
| last_indexed |
2025-11-27T02:41:39Z |
| _version_ |
1849909631949733888 |
| fulltext |
ІМ
ФЕ
55
МУЗЕЙ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЧАСУ
Тамара Поліщук
У 1996 році місто Валки [3] відзначало
своє 350-річчя. Тоді на міському гербі було
затверджено ті самі символи, які дісталися
йому ще з ХVIII ст., – три стиглі сливки на
блакитному полі. Вони нагадують про еконо-
мічний резерв міста – садівництво, найбіль-
ші прибутки від якого колись приносили саме
сливи. Разом із жовтим кольором прапора,
котрий символізує стигле колосся й указує на
те, що Валки споконвіку є центром сільсько-
господарського регіону, геральдика міста вві-
брала в себе символіку цілої України. Святку-
вання ювілею Валок, затвердження власного
герба і прапора відбулося через чотири роки
після того, як у місті з’явився краєзнавчий
музей. Усі ці події стали очевидною ознакою
національного відродження одного зі старо-
винних куточків Слобідського краю.
Валківський краєзнавчий музей є май-
же ровесником незалежної України – улітку
2017-го йому виповнилося 25 років. Кому-
нальний заклад став спадкоємцем громадсь-
кого Музею історії Валківщини, що діяв тут у
1977–1985 роках.
Одним із зачинателів музейної справи на
Валківщині по праву вважається уродже-
нець цих місць класик української літератури
Петро Панч. Завдяки мудрості, авторитету
й наполегливості знаменитого письменника
музей у Валках почав набирати конкретних
обрисів. Петро Йосипович не лише послідов-
но відстоював думку про необхідність ство-
рення музею, а й запропонував його профіль,
склав коротку наукову концепцію, передав для
майбутніх експозицій свої експонати. Однак
відвідати омріяний музейний заклад у Валках
Петрові Панчу так і не судилося через хворо-
бу. Тож 13 вересня 1977 року (у день відкрит-
тя) на «освячення» приїхав із Києва ще один
палкий патріот рідного краю – письменник
Василь Минко. Наприкінці 1930-х, звертаю-
чись саме до нього, у листі зі Львова Петро
Панч наголошував: «Усі ми смертні, але народ
і наш сливовий край безсмертні, і кривдно: ми
так мало про нього написали. І ще кривдно, що
наші Валки не мають досі навіть маленького
краєзнавчого музею. Хіба не заслужили?..» [2,
с. 595]. Василь Минко також передав до Му-
зею кілька цінних експонатів, серед яких був і
ескіз картини Сергія Васильківського «Козак
на варті» (це полотно пройшло реставрацію
й нині зберігається в колекції Валківського
краєзнавчого музею). Головою громадської
ради зі створення Музею та першим його ди-
ректором на громадських засадах став вал-
ківський старожил Яків Кабаков. У розвиток
Музею, як і всього валківського краєзнавства,
значний вклад вніс місцевий учитель, Поче-
сний громадянин м. Валки Іван Скотар.
На жаль, громадський острівець краєзнав-
ства (дві кімнати в приміщенні Валківської
районної бібліотеки) менш ніж через десять
років занепав і припинив існування. Викону-
ючи заповіт Петра Панча, до відродження му-
зейної справи на його батьківщині долучилися
члени Харківського відділення Національної
спілки письменників України Віктор Бойко,
В’ячеслав Романовський, Анатолій Пере-
рва та інші харківські літератори. Саме після
їхньо го офіційного звернення до керівництва
району та області представник Президента
України у Валківському районі Олексій Колес-
ник підписав розпорядження про створення у
Валках довгожданої комунальної установи.
Тривалий час власного приміщення у ново-
створеного закладу не було – експонати
зберігалися в одній з кімнат тієї самої районної
бібліотеки, де раніше розміщувався громадсь-
кий музей. І лише на п’ятнадцятий рік свого
існування музейники разом із громадою райо-
ну урочисто відзначили новосілля в колиш-
ньому дворянському помешканні – пам’ятці
УДК 069:908(477.54)
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2017
56
архітектури місцевого значення. За участю
Українського фонду соціальних інвестицій бу-
динок відремонтували й реконструювали. Су-
часна музейна колекція (понад 14 тисяч екс-
понатів) формується також за активної участі
місцевої громади. Вагоме місце серед найцін-
ніших надбань Музею посідають матеріали
розкопок Мерчицької археологічної експе-
диції (античний посуд, знаряддя праці, ре-
штки зброї тощо), які склали основу постійної
архео логічної експозиції; керамічні вироби за-
служених майстрів народної творчості Украї-
ни Федора Гнідого та Бориса Цибульника,
потомственого гончара Дмитра Наріжного;
особисті речі письменників-земляків Петра
Панча Василя Минка, Віктора Кочевського,
Віктора Гамана, академіків Юлії Булаховсь-
кої, Вадима Манжелія, Миколи Нечволода,
Петра Тригуба, народних артистів України
Миколи Частія, Миколи Манойла, Миколи
Андрусенка, народного артиста Росії Володи-
мира Селівохіна, генерала Михайла Соло-
матіна; колекції рукописів свідків Голодомору
1932–1933 років, старовинних монет та гро-
шово-паперових знаків; етнографічних, при-
родничих, палеонтологічних матеріалів тощо.
Рятуючи від знищення культурні цінності,
збираючи та оберігаючи їх, валківські музей-
ники, цитуючи Андрея Шептицького, воліють
бути не «сторожами гробів», а радше «свідками
відродження» [1]. Розширенню можливостей
культурно-історичної комунікації у світі часо-
вих просторів і «споріднених речей» посприяла
перша постійна експозиція «Наш край у сиву
давнину», відкрита 2016 року. Її створення ста-
ло можливим завдяки участі ініціативної групи
місцевої громади в конкурсі міні-проектів Хар-
ківської обласної ради «Разом у майбутнє».
Окрім нової експозиції, увагу відвідувачів при-
вертають постійні виставки музейних предметів
«Голодомор на родючих чорноземах», «Герої не
вмирають», «Мужність і біль Чорнобиля», «Ви-
шиванки із бабусиної скрині», «Природа рідно-
го краю», «Яскраві барви Валківщини» та ін.
Музей перебуває у вирі подій свого регіону.
Він був серед ініціаторів святкування 350-річчя,
360-річчя та 370-річчя Валок, організації
чис ленних тематичних зустрічей у Музейній
вітальні, виставок народних ремесел, серії ре-
гіональних виставок-конкурсів дитячих робіт
«Великодня писанка», мистецьких презентацій
«Музейна галявина запрошує», різноманітних
науково-освітніх та масово-культурних заходів.
Ставши одним із центрів дослідження Го-
лодомору, Музей веде активну роботу з розпо-
всюдження правди про найбільшу українську
трагедію. На його базі проводилися зйомки
кількох вітчизняних та зарубіжних докумен-
тальних фільмів.
Для вшанування пам’яті українського пое-
та, публіциста та громадського діяча Павла
Грабовського, пам’ятник якому височить у
Валках, започатковано науково-практичну
конференцію «Грабовські читання». Музейни-
ки також ініціювали створення меморіальних
місць для увічнення пам’яті мандрівного філо-
софа Григорія Сковороди, життя якого також
пов’язане з Валківщиною.
Відлунням бойових дій на Донбасі стала
фотовиставка «Війна під час миру», присвяче-
на землякам-учасникам АТО, що вперше була
розгорнута в музеї 19 лютого 2015 року. У її
створенні взяли участь як родичі вояків, так
і безпосередні учасники військових подій, во-
лонтери, учасники Майдану.
Узявшись за відродження гончарства, що є
одним з найдавніших промислів місцевого насе-
лення, музейники організували тематичну ви-
ставку «Валки – гончарна столиця Слобожан-
щини», презентували туристичний маршрут з
однойменною назвою, разом з місцевою Шко-
лою мистецтв започаткували серію майстер-
класів для охочих ліпити валківські свищики.
Започаткувавши місцевий туристичний про-
ект «Сто сіл – сто маршрутів», вже намітили
кілька напрямків для туристичних мандрівок:
«Село Черемушна – батьківщина Марусі
Вольвачівни», «Посуньки – отчий поріг Пет-
ра Панча», «Павло Грабовський і Валки» та ін.
Музей став організатором круглого столу та се-
мінару-тренінгу, присвячених стану і перспекти-
вам розвитку зеленого туризму на Валківщині.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
57
Розвідки та матеріали
Досить плідною є видавнича діяльність Му-
зею. За його сприяння та активної участі по-
бачили світ такі видання: збірник архівних до-
кументів і матеріалів «Валки» (Харків, 1992);
репринтне видання книги дослідника історії
Слобожанщини Євгена Альбовського «Валки,
украинный город Московского государства»
(Харків, 1993); історико-краєзнавчий нарис
Івана Скотаря «Валківська старовина» (Харків,
1993); збірник архівних документів і матеріалів
«Огульці» (Харків, 1996); регіональний довід-
ник «Валківська енциклопедія» Івана Лисенка
(Київ, 2000, 2006, 2008; Житомир, 2013);
спогади академіка Юлії Булаховської «Тайны
Валковского дома» (Харків, 2002); наукове до-
слідження «Теорія махольота» винахідника-са-
мородка Володимира Сергієнка (Харків, 2007);
історичні замальовки «Валківчани» Анатоля
Гавриленка (Харків, 2007); краєзнавчі дослід-
ження «Свято-Різдва-Богородичний храм се-
лища Ков’яги» та «Залізнична станція Ков’яги»
Володимира Ганзія (Харків 2011, 2016); «Вал-
ківське дворянство» та «Валківщина у “бо-
жевільному столітті”» Миколи Желєзняка
(Харків, 2013, 2014); серія краєзнавчих нарисів
«Розповідають валківські будинки» Миколи
Панченка (Харків,2012,2013,2016) та ін.
Авторка цих рядків упорядкувала докумен-
тальні збірники про Голодомор на Харківщині
«Чорні жнива» (Київ–Харків–Нью-Йорк–
Філадельфія, 1997) та «Столиця відчаю»
(Харків–Нью-Йорк–Львів, 2006; Харків,
2007 ); написала документально-біографіч-
ний нарис про знатну ланкову-довгожительку
Катерину Твердохліб «Стомилась ластівка
завзята» (Харків , 2003) та краєзнавчий на-
рис «Валківське кохання Григорія Сковороди»
(Харків, 2015).
Прагненню колективу якомога повніше ви-
користати можливості Музею сприяють тісні
зв’язки з колегами з інших музеїв, науковцями,
спільні проекти із зарубіжними дослідниками.
Скажімо, ділові стосунки пов’язують Музей з
Національним музеєм-заповідником україн-
ського гончарства в Опішному, Національним
музеєм «Меморіал пам’яті жертв Голодомору в
Україні», Національним музеєм українського
народного декоративного мистецтва, Музеєм
археології ХНУ ім. В. Каразіна, Інститутом
історії та Інститутом археології НАН України.
Упродовж останніх двох років плідна співпра-
ця об’єднала колектив Музею з науковцями
«Українського етнологічного центру» Інсти-
туту мистецтвознавства, фольклористики та
етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.
Співробітники відділу побували на Валківщині
у складі наукових експедицій під керівництвом
кандидатів історичних наук Любові Босої та
Миколи Беха. Збираючи матеріали до планової
теми Інституту «Етнокультура, ідентичність та
етносоціальні процеси в Україні: європейський
вимір. Слобідська Україна», вони ознайомили-
ся з музейною колекцією, а також надали цінні
консультації, пов’язані з науковою атрибуцією
музейних експонатів, збором та документуван-
ням «живого матеріалу»; у рамках науково-пра-
ктичної конференції «Другі Грабовські читан-
ня» провели етнологічний практикум «Рід. Дім.
Ланшафт. Пам’ять».
Наш Музей, якому випала почесна й над-
звичайно відповідальна місія бути культур-
ними воротами Слобожанщини в столичному
напрямку, вступив у пору зрілості. Перебо-
рюючи економічні труднощі та реагуючи на
вимоги часу, він проходить складний період
трансформації, тягнеться до європейських
стандартів сучасного музейництва. Щороку
музей відвідує понад 5000 осіб. Радіємо, що
історія, традиції, гостинність валківчан зна-
ходять відгук у серцях багатьох з них.
1. Мазурик З. Для чого нам музеї? // Історична правда. – 2012. – 28 серпня.
2. Минко В. З криниці пам’яті. – Київ : Дніпро, 1988.
3. Про затвердження Списку історичних населених місць України. Постанова Кабінету Міністрів
України від 26 липня 2001 р. №878 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//zakon2.Rada/gov.ua/
laws/show /8782001.
http://www.etnolog.org.ua
|