Функціональна специфіка категорії героїчного в українському епосі
In artistic thinking of each historically conscious people heroic spirit and heroic deeds had been making a track to a word during many centuries. Over these centuries important and significant events were comprehended and interpreted as heroic ones. Functional specification of heroic deeds in the U...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20241 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Функціональна специфіка категорії героїчного в українському епосі / Н. Малинська // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 4-7. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860147264388857856 |
|---|---|
| author | Малинська, Н. |
| author_facet | Малинська, Н. |
| citation_txt | Функціональна специфіка категорії героїчного в українському епосі / Н. Малинська // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 4-7. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнографія |
| description | In artistic thinking of each historically conscious people heroic spirit and heroic deeds had been making a track to a word during many centuries. Over these centuries important and significant events were comprehended and interpreted as heroic ones. Functional specification of heroic deeds in the Ukrainian epos is an important factor for understanding of peculiarities of the Ukrainians’ attitude. So the article by N. Malynska is dedicated to this issue.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:50:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
44
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008
Наталя Малинська
ФУ НК Ц ІОН А ЛЬН А СПЕЦ ИФІК А К АТ ЕГОРІЇ
Г ЕРОЇ ЧНОГО В У К РА ЇНСЬКОМ У ЕПОСІ
Героїка і героїчне в художньому мисленні
кожного історично свідомого народу свій шлях
до слова долали багато віків, упродовж яких
ті чи інші однотипно великі чи просто значу-
щі події, по-перше, відбувалися і, по-друге,
осмислювалися й фіксувалися саме як героїчні,
такі, де точилася боротьба “не за вузькі, дрібні
цілі, не за особисту долю, не за приватне бла-
гополуччя героя, а за найбільш високі ідеали
народу в дану добу” [1].
Варто окремо підкреслити, що злитність із
наголошеними ідеалами властива лише раннім
етапам формування й мужніння як самих істо-
ричних народів, так і їхнього мистецтва, котре
продукувало героїчні характери не обов’язково
тоді, коли їхні носії комусь чи чомусь проти-
діяли, а й неодмінно брало їх з епох, за визна-
ченням Гегеля, теж героїчних, коли “суб’єкт,
залишаючись в безпосередньому зв’язку з
усією сферою своєї волі, своїх дій і звершень,
цілковито відповідає за всі наслідки своїх дій...
Самостійний, міцний і цільний героїчний ха-
рактер, – уточнює цю далекосяжну думку
філософ, – не хоче поділяти вину і нічого не
знає про протиставлення суб’єктивних намірів
об’єктивному діянню і його наслідкам... Так
само мало героїчний індивід відокремлює себе
від того морального цілого, якому він прина-
лежний, усвідомлюючи себе лише в субстанці-
ональній єдності з цим цілим” [2].
Зрозуміло, що дію зазначеної закономірності
корелював цілий ряд факторів як загальноісто-
ричного, так і етнопсихологічного характеру та
походження, завдяки чому українські думи, в
яких народ оспівував власних героїв, стали яви-
щем якщо не унікальним, то вкрай самобутнім.
Їх виникнення і як жанру, і як органічної
складової народної культури з такими функ-
ціональними повноваженнями, як це мало
місце, скажімо, в середньовічній Франції чи й
Сербії, дослідники датують ХVІ–ХVІІІ ст.,
коли Україна переживала процес одержав-
лення духовно-історичної своєї рецепторики,
ставлячись до всіх, хто її землями володів чи
прагнув заволодіти, як до чужинців, завойов-
ників, ворогів. Найбільш цікавим було й зали-
шається те, що самої держави та її очільників
Україна тоді практично не мала; невеличкий
період успішних визвольних воєн, пов’язаних
із харизматичною постаттю Богдана Хмель-
ницького, практично не вплинув на загально-
європейський її статус і не встиг народити мис-
тецтва, скажімо так, кастового. Хоч героїчна
каста безсюзеренного козацтва, яке боронити
свою землю боронило, але владною силою на
ній не було і ставати цією силою не особливо
прагнуло, – у народно-поетичній свідомості
існувала віддавна, перебравши поступово на
себе й змістосущі інтенції та функції самого
цього народу, який, оспівуючи козаків, оспіву-
вав практично самого себе. Це, зрештою, й ви-
значило субстанціональну по суті різницю між
історичними українськими піснями й думами та
давньоруськими билинами, носієм і найбільш
імовірним “замовником” яких у княжі часи був
аж ніяк не народ як свідома історичного свого
призначення маса й сила, а лише певні суспіль-
ні верстви, зокрема князь, княжа дружина й
дружинники, про яких і складено цілі билин-
ні цикли, чиї герої незрідка “об’єднані однією
службою, один одного знають і один з одним
зустрічаються. У Західній Європі до таких
циклів належать кельтський цикл короля Ар-
тура, франкський цикл короля Карла. Деяка
частина наших билин об’єднується в билини
володимирського чи київського циклу” [3].
Наскільки нам відомо, жоден із дослідників
українських дум виконавські, себто кобзарські,
варіанти циклами не вважає, що для побіжного
погляду може видатися не таким вже й істот-
ним, хоч відсутність у цих разках епосу етико-
моральних засад середньовічного лицарства, а
з тим і цілковита у них відсутність персоніфіко-
ваного сюзерена, цієї своєрідної іпостасі наміс-
55
Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали
ника чи й не самого Бога, ні з боку тематичного,
ні з боку ідейно-естетичного не є випадковою.
Кожна з героїчних українських дум разом з
їхніми героями якщо комусь і “служила”, то не
польському королеві, не турецькому султанові
чи московському царю й навіть не гетьману, що
було б лише риторичною фігурою, якби їхні по-
ведінкові й духовно-рефлексійні коди мали щось
спільне, скажімо, із суто вояцькими, чи, як це
спостерігаємо в піснях разінського циклу, воль-
ницькими поняттями про людську доблесть,
честь і гідність.
Українська героїчна дума принципово не мілі-
тарна, а мирна. І оспівує вона не борню, а мир в
найширшому розумінні цього слова, Божий, де
визначальні людські почуття: схвильованість,
радість, горе, печаль, віра, надія, любов макси-
мально наближені до загальнонародних, а не, ска-
жімо, суто козацьких чи, тим паче, узаконених у
побуті лише Запорозької Січі, реакцій на тривоги
довколишнього світу. Інша річ, що домінуючими
серед цих тривог чи й не цілих триста років були
ті, що залежали від турецько-татарської волі й
неволі, від сваволі польської шляхти, визвольних
козацько-селянських воєн, де шабля й плуг бо-
ронили одне й те ж – життя рідного народу. Чи
не тому козаком поступово став називатися всяк,
хто досяг дорослого віку, міг орати й воювати,
не переслідуючи – і це найістотніше! – ніяких,
якщо переходити на сучасну геополітичну мову,
імперських цілей, окрім цілі однієї: якнайшвид-
ше повернутися до мирного життя, котре ніде і
за жодних обставин не зводиться, як це спосте-
рігаємо в епосі вікінгів, до застільних посиденьок
між завойовницькими походами.
Усе це, зрозуміло, не позбавляє героїчні
пісні та думи рудиментів моральної невибагли-
вості й навіть жорстокості, цілком, зрештою,
зрозумілої з огляду на те, що наслідували вони,
по-перше, не одні Христові заповіді, а й завше
у фольклорі присутні залишки поганства, при
якому і для якого людські кров, жертви, муки
й смерть не обов’язково сприймалися трагічно.
По-друге, сам рівень християнізації ставлення
до війни в часи творення більшості героїчних
дум ще мало чим відрізнявся від давньогрець-
кого чи й навіть ветхозавітного, коли ноту-
валися такі накази Господа та їхні наслідки:
“І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
«Помсти мідіянітам за кривду Ізраїлевих си-
нів, потім будеш прилучений до своєї рідні»...
І рушили війною на Мідіяна, як наказав був
Господь Мойсеєві, і позабивали кожного чо-
ловічої статі... І полонили Ізраїлеві сини міді-
янських жінок і їхніх дітей, і всю їхню худобу,
і всі їхні стада та весь їх маєток пограбували.
А всі їхні міста по їхніх осадах попалили огнем”
(Книга чисел, 31, 1–10).
Для порівняння наведемо фрагмент пісні
“Хмельницький та Барабаш”, в якій йдеться про
те саме. А головне – у тій же безморально-епічній
тональності, яка не передбачала (як, правду ка-
жучи, не передбачає й досі) навіть тіні душевного
“зсуву”, співчутливості або просто нажаханості:
Тоді-то у святий день, у божественний, у вівторок
Хмельницький козаків до сходу сонця пробуджає
І стиха словами промовляє:
– Ей, козаки, друзі, молодці!
Прошу я вас, добре дбайте, од сна уставайте,
Руський отченаш читайте,
На лядські табори наїжджайте,
Лядські табори на три часті розбивайте,
Ляхів. Мостивих панів, упень рубайте,
Кров їх лядську у полі з жовтим піском мішайте.
Віри своєї християнської у поругу вічні часи
не подавайте [4].
Зайве доводити, що “благочестивість” остан-
нього рядка є радше ритуально обов’язковою й
про суто християнські ідеали козацтва свідчить
не вельми переконливо. Та й справа, коли вести
мову саме про думну й історично-пісенну геро-
їку, не в одних цих ідеалах; вони, як уже було
зазначено, часто сусідували з успадкованою ще
від поганщини моральною індиферентністю в
ставленні до ворога, вбити якого, при тому вби-
ти якнайжорстокіше, не шкодуючи ні жінок, ні
безневинних дітей, вважалося безрефлексійною
нормою. І бути якось інакше, очевидно, не мо-
гло, позаяк турок чи лях робили те саме й так
само, донісши цей звичай аж до Батуринської
різні 1708 р., яку народ тому, можливо, й замов-
чував, що вчинили її єдиновірці.
66
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008
Для знавця не лише самих дум, а й іс-
торії та специфіки їхнього виконавства,
наголошена варіативність засвідчує про
поступове зміцнення сталих епічних сюже-
тів убік новіших форм народно-поетичної
самосвідомості, що, зокрема, наближало
думи то до невольницьких плачів, то до
псалмів та духовних віршів. Так, зокрема,
у думі “Три брати самарські” міг раптом
виникнути суто пісенний фрагмент із зо-
зулею, яка покинутому комонними братами
братові-піхотинцеві:
В головоньку сідала,
Жалібненько закувала:
“Ей ти, каже, голово козацька, молодецька,
Мо, чи допила, чи доїла,
Чи хороше сходила, –
Що довелося по чистому полі валятися,
Звірі-птиці на поталу не податися!” [5]
Зрозуміло, що й слухацькі реакції на
подібні поетичні привнесення не зовсім
збігалися з тими почуттями та думками,
що стали першопоштовхом до епічного
оспівування давнього ісходу трьох братів
із турецького полону. Те саме стосується
й привнесених пізнішими виконавськими
практиками в текст думи майнових причин
нехтування братніми обов’язками (“Будемо
худобу на дві часті пасовати, Не буде між
нами великої суперечки мати” [6]), що, без-
перечно, робить найстаршого з-поміж бра-
тів іще більш відворотним, проте відворот-
ність ця вже не звитяжного, а побутового
походження.
Утім і сама дума “Три брати самарські”,
на наш погляд, до суто героїчних віднесена
без достатніх для цього підстав, позаяк го-
ловний її герой, брат-піхотинець, до верстви
козаків якщо й належить, то лише за на-
роднопісенною традицією, де звичним було
чи не в уста кожного юнака за відповідних
обставин вкладати звороти, що радше на-
гадують сталі поетичні фігурні на кшталт:
Став менший брат до могили Савур дохо-
джати:
Куди вітер повіє, – козацьку голову наклоняє,
Він на здоров’я знемагає.
Орли сизокрилі налітали,
Вовки сирохманці находжали...
То він словами промовляє:
“Гості мої наймилії, пождите хвильку,
Другу годинку;
Як буде козацька душа з тілом розстрявати,
То будете моє козацьке тіло жаковати!”
То вже козацька душа с тілом розстрявала,
То вже орли, вовки козацьке тіло жаковали,
По тернам, по байракам кості козацькі
розношали [7].
Чому саме тіло, душа та кості названі
козацькими, почасти ми вже розглядали –
цього вимагала народнопісенна традиція,
а не художньо закодована за її допомогою
реальність тогочасного життя, де в ту-
рецький полон потрапляли не обов’язково
на полі бою, а головне – попадали й ті,
хто шаблі в руках ніколи не тримав. Є всі
підстави вважати, що останнє стосуєть-
ся і брата-піхотинця, чий вік, як засвідчу-
ють наведені К. Грушевською підрахунки
М. Андрієвського, сягає 18–20 років,
шість [8] з яких він провів у неволі, куди по-
трапив іще підлітком. Не воїнами, а “просто
людьми”, що, на одміну від козаків, зовсім
не знають степу, могли бути і старші брати,
яких разом із братом-підлітком узяли в по-
лон на батьківському дворі. Усе це, зрозу-
міло, для слухача цієї думи було й залиша-
ється малоістотним, оскільки дослухається
він передовсім до налаштованих кобзарем
на певний лад і тим ладом епічно вивищених
почуттів. Почуттів до того ж, не забуваймо,
традиційних, серед яких упродовж віків теж
відбувався поділ на “жанри”, теж спостері-
галася зміна духовно-мистецьких канонів,
не кажучи вже про їхню неминучу ієрархі-
зацію на “високі” й “низькі” внаслідок руху
всеземного мистецтва до висот духу, де лю-
дина все впевненіше почувалася передовсім
собою, а не виключно рабом, воїном, чен-
цем, царем, негоціантом, чиновником тощо.
Окрім того, як зауважував Д. Чижевський,
77
Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали
“сам факт християнізації країни і безпосе-
редній за цим розвиток широкої за обсягом
та глибокої за змістом і красною формою лі-
тератури виявив і внутрішні можливості на-
роду і його здатність засвоїти цінності чужої
та вищої культури” [9]. Цим самим учений
недвозначно вказав, що народ часів билин
київського чи новгородського циклу і народ
кінця XV – поч. XVI ст. є феноменом різ-
ного культурологічного ряду.
1. Пропп В. Русский героический эпос. – М.,
1999. – С. 2.
2. Гегель Ф. Эстетика: В 4 т. – Т. 1. – М., 1968. –
С. 196–197.
3. Пропп В. Русский героический эпос. – С. 62.
4. Закувала зозуленька. Антологія української
народної творчості. – К., 1989. – С. 148.
5. Исторические песни малорусского народа с
объяснениями В. Антоновича и М. Драгоманова. –
Т. 1. – К., 1874. – С. 332.
6. Українські народні думи. Тексти і вступ
Катерини Грушевської, Т. 1 корпусу. – Х., 1927. –
С. 103 [сучасне написання. – Н. М.].
7. Там само.
8. Чижевський Д. Історія української літератури. –
К., 1994. – С. 20.
9. Там само.
In artistic thinking of each historically conscious people heroic spirit and heroic deeds had been
making a track to a word during many centuries. Over these centuries important and significant
events were comprehended and interpreted as heroic ones. Functional specification of heroic deeds
in the Ukrainian epos is an important factor for understanding of peculiarities of the Ukrainians’
attitude. So the article by N. Malynska is dedicated to this issue.
Павло Федака
Т РА Д ИЦ ІЙНІ СІ ЛЬСЬК І ПОСЕ ЛЕН Я ЗА К А РП АТ Т Я
Розміри поселень значною мірою залежали
від соціально-економічних та історичних чин-
ників, безвідносно до якого типу вони належа-
ли: міського чи сільського.
Закарпатські містечка ще і в першій по-
ловині XIX ст. являли собою малонаселені
пункти, забудовані житлами із солом’яними
або дерев’яними дахами. Містечка мали яскра-
во виражений аграрний характер; населення
становили ремісники, торговці, представни-
ки привілейованих верств (дрібна та середня
шляхта, священики, купецька й цехова верхів-
ка), дрібні господарі-міщани та кріпосні селя-
ни. Найчисленнішою (близько 50 %) групою
населення містечок були кріпаки (желяри і під-
желяри) – найбідніша та експлуатована вер-
ства, до якої належала дворова челядь місь-
кої шляхти, оброчні селяни, сільські паупери,
що добували засоби до існування переважно
за рахунок сезонних та поденних заробітків
чорновою працею, а також як наймані робіт-
ники торгівців, заможних ремісників і дрібних
власників-міщан, які займалися сільським гос-
подарством та перевізництвом.
На відміну від сіл, населення закарпат-
ських містечок за своїм національним складом
було надзвичайно строкатим. Поряд з угор-
цями, німцями, закарпатськими українцями
(русинами) проживало багато євреїв, греків,
румунів, циган тощо. Офіційна статистика не
виділяла закарпатських русинів, які мешкали
в містечках, в окрему національну групу. Тому
про кількісний склад корінного українського
населення можна лише приблизно судити на
основі допоміжних відомостей – за прізвища-
ми мешканців та їх об’єднанням за релігійною
ознакою, враховуючи, що переважна частина
русинів належала до греко-католицької церк-
ви. Аналіз цих даних дозволяє дійти висновку,
що в 40-і роки XIX ст. закарпатські українці
становили 20–25 % населення містечок 1.
За даними на 1850 рік, в Ужгороді з 8 015 осіб
було: греко-католиків – 2 214, православних –
24, римо-католиків – 2 800, кальвіністів і люте-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20241 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:50:34Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Малинська, Н. 2011-05-24T16:55:21Z 2011-05-24T16:55:21Z 2008 Функціональна специфіка категорії героїчного в українському епосі / Н. Малинська // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 4-7. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20241 In artistic thinking of each historically conscious people heroic spirit and heroic deeds had been making a track to a word during many centuries. Over these centuries important and significant events were comprehended and interpreted as heroic ones. Functional specification of heroic deeds in the Ukrainian epos is an important factor for understanding of peculiarities of the Ukrainians’ attitude. So the article by N. Malynska is dedicated to this issue. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Розвідки і матеріали Функціональна специфіка категорії героїчного в українському епосі Functional Specification of the Heroic Spirit Category in the Ukrainian Epos Article published earlier |
| spellingShingle | Функціональна специфіка категорії героїчного в українському епосі Малинська, Н. Розвідки і матеріали |
| title | Функціональна специфіка категорії героїчного в українському епосі |
| title_alt | Functional Specification of the Heroic Spirit Category in the Ukrainian Epos |
| title_full | Функціональна специфіка категорії героїчного в українському епосі |
| title_fullStr | Функціональна специфіка категорії героїчного в українському епосі |
| title_full_unstemmed | Функціональна специфіка категорії героїчного в українському епосі |
| title_short | Функціональна специфіка категорії героїчного в українському епосі |
| title_sort | функціональна специфіка категорії героїчного в українському епосі |
| topic | Розвідки і матеріали |
| topic_facet | Розвідки і матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20241 |
| work_keys_str_mv | AT malinsʹkan funkcíonalʹnaspecifíkakategoríígeroíčnogovukraínsʹkomueposí AT malinsʹkan functionalspecificationoftheheroicspiritcategoryintheukrainianepos |