Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців

The article is an attempt to investigate the mechanism of origin and functioning of the symbolic meanings of ironworks which were used by the Ukrainians in the rites of protection from thunderstorm.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Народна творчість та етнографія
Дата:	2008
Автор:	Тупчієнко, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2008
Теми:	Розвідки і матеріали
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20243
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців / М. Тупчієнко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 13-21. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860171364777852928
author	Тупчієнко, М.
author_facet	Тупчієнко, М.
citation_txt	Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців / М. Тупчієнко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 13-21. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнографія
description	The article is an attempt to investigate the mechanism of origin and functioning of the symbolic meanings of ironworks which were used by the Ukrainians in the rites of protection from thunderstorm.
first_indexed	2025-12-07T17:58:17Z
format	Article
fulltext	1313 Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали 9 Коломиец И. Очерки по истории Закарпатья. – Т. І. – С. 60. 10 Там само. – С. 61. 11 Габріель Ф. Господарське положення Підкарпатської Руси на початку XVIII століття // Науковий збірник Товариства “Просвіта” в Ужгороді. – 1933. – Річник Х. – С. 9. 12 Magyar gazdaságtört. – Szemle, 1894. – C. 340–342. 13 Habriel F. Pohyb obyvatelstva v byvale Užske župe v prvni polovici 18 stoleti. – Užhorod, 1936. – C. 20 (окремий відбиток). 14 Там само. – С. 7, 8. 15 Габріель Ф. Господарське положення Підкарпатської Руси.... – С. 10. 16 Magyar gazdaságtört. – Szemle, 1894. – C. 340– 342. 17 Шаш Д. Нарис соціальної і господарської історії Шенборнської латифундії // Науковий збірник товариства “Просвіта” в Ужгороді. – 1930. – Річник VІІІ. – С. 120. 18 Шульга І. Соціально-економічні відносини і класова боротьба на Закарпатті в кінці XVIII – першій половині XIX ст. – Ужгород, 1965. – С. 77. 19 История городов и сел Украины. Закарпатская область. – К., 1982. – С. 245, 246, 261, 284, 431. 20 Анучин В. География Советского Закарпатья. – М., 1956. – С. 228. Specific features of the village settlings in Transcarpathia are described taking into account social, economical as well as historical factors. To the author’s mind, they kept their bright agricultural character, specific landscape and many elements of old settlings up to the end of the second half of the 20th century though they changed their appearance significantly. Володимир Миколайович Ястребов у своїй книзі “Материалы по этнографии Новороссий- скаго края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губер- нии”, приділив увагу метеорологічним поглядам населення сучасної Кіровоградської області, зо- крема й обрядам, направленим на відвернення грому й граду, де фігурують залізні вироби. Він відзначав, що, почувши вдалині грім, для його відвернення викидають надвір чи на горище ро- гач, кочергу, лопату, а під час граду викидають надвір ті ж предмети домашнього начиння з при- мовлянням: “побий лучче мої кочерги, та не бий моєй ниви” [1, 7]. Подібні обряди, описані в пра- цях етнологів та фольклористів ХІХ ст. О. Афа- насьєва, П. Іванова, B. Харузіна та інших, які переважно обмежувалися лише описом самих обрядів, не зупиняючись окремо на символіці за- лізних виробів, або ж, як в О. Афанасьєва, пояс- нюють захисну роль від грому та грози залізних виробів їхнім відношенням до сфери пічного вог- ню, який уже сам по собі наділений апотропеїч- ною функцією [2; 3; 4; 5; 6]. Із сучасних дослідників захисним обрядам від грому й граду із використанням залізних виробів найбільшу увагу приділили відомі сла- вісти М. І. та С. М. Толсті, що знайшло своє відображення в низці їхніх праць [7; 8; 9] Зосе- реджуючи увагу на поліському матеріалі, вони відзначають переважання обрядів із викорис- танням залізних предметів, які вони відносять до першої групи ритуальних дій, а саме, дій із хлібною лопатою та іншим пічним начинням. На відміну від В. Харузіна, вони пояснюють захисні властивості залізних виробів, разом із хлібною лопатою, їхньою приналежністю до особливого “хлібного” кола апотропеїчних предметів, тобто захисні функції залізного пічного начиння пояснюються їхнім викорис- танням у випічці хліба – сакрального вже са- мого по собі [7, 54]. Стосовно ж використання гострих предметів (сокири, коси, ножа, вил) у захисних обрядах від граду, які поширені серед Микола Тупчієнко СИМВОЛІК А ЗА ЛІЗНИХ ВИРОБІВ У ЗА ХИСНИХ ОБРЯ Д А Х ВІД ГРОЗИ В ТРА ДИЦІЙНІЙ КУЛЬТ УРІ УКРАЇНЦІВ 1414 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 південних слов’ян, то етнологи відзначають, що вони не характерні для Полісся. Захисна ж функція цих виробів пояснюється їхньою гостротою, що забезпечувала розсікання гро- зових хмар [7, 61]. У свій час К. Грушевська зазначала, що залізу й залізним виробам вза- галі притаманна захисна функція, незалежно від їхньої функціональної приналежності [10]. У запропонованій роботі здійснено спробу розглянути символіку залізних виробів у за- хисних обрядах від грому та граду через їхнє зіставлення із самим громом та градом, а також з іншими природними стихіями, які їх супро- воджують: небесним вогнем – блискавкою та вітром. При цьому ми не ставимо за мету ви- явити регіональні та мікрорегіональні особли- вості виконання зазначених обрядів. Головним завданням є простежити формування симво- лічного зіставлення залізних виробів із природ- ними стихіями, їхній полісемантизм у захисних обрядах від цих стихій. Проведене дослідження ґрунтується не тільки на порівнянні захисних обрядів від грози, грому та граду, що побуту- вали в Україні, але й на відомостях з мовознав- ства, фольклору, порівняльної міфології. У своїй роботі “До питання про семанти- ку метеоритів у контексті проблеми символіки сировини в залізоробному виробництві” автор показав наявність у слов’ян поглядів на небесне походження заліза, ототожнення з ним зірок і неба в цілому. Завдяки символічному зістав- ленню заліза із небесною сферою, як буде по- казано нижче, частково пов’язане й символічне зближення у народній уяві заліза та виробів із нього з природними стихіями, що утворюють грозу: вогонь, воду, град, грім, вітер. Найближчою для символічного зіставлення заліза з небом і небесними світилами є стихія вогню. М. Маковський у своєму дослідженні показав, що в індоєвропейських мовах, в тому числі й східнослов’янських, міфологічне ототож- нення заліза з вогнем проявляється через етимо- логію його назв, які мають значення “блистіти”, “пекти”, “плавити”, напр.: рос. “железо”, укр. “залізо” , але gel “hell” ...., лат. ferrum “залізо”, але давн.-сев. tirr “блиск”; лат. metallum, укр. метал, рос. металл, але melt “плавити”, і укр. мліти “пріти, уварюватися”, рос. млеть “пріти, розварюватися”; тобто в мові це зближення відбулося завдяки емоційному сприйняттю зо- внішніх ознак металу, схожих із вогнем, а також завдяки технологічним процесам обробки залі- за шляхом плавлення, нагрівання у вогні [12]. Блиск металу, схожий на свічення вогню, очевидно, сприяв виникненню міфічної ідеї про споконвічну консервацію вогню в металі. Відо- мий німецький популяризатор історії металургії К. Бакс відзначає явно міфологічне підґрунтя наукової теорії “флогістону” Георга-Ернста Шталя (1659–1734), згідно з якою “флогіс- тон” – це “субстанція, яка надає речовинам горючість”, тобто залізо від самого початку утримує в собі “вогненну матерію”. Під час на- грівання вона разом із залізом проникає через пори, які виникають у криці, і, облагороджую- чись, вони разом стають сталлю [13, 262]. Ідеї про прихованість вогню в металі, з одно- го боку, а, з іншого, про приналежність і металу, і вогню небесній сфері, могли стати відправни- ми у формуванні міфів про походження земно- го вогню з металу. У фінському міфологічному епосі “Калевала” вогонь називають середнім братом заліза, за умови, що залізо виступає старшим братом і вогню, і води [14]. Дослідники українського казкового фоль- клору Г. Булашев, В. Кравченко, П. Чубин- ський наводять у своїх працях цілу низку казок про походження техніки висікання вогню – способу видобування вогню за допомогою залі- за [15; 16; 17]. Згідно з однією з них, наведеною П. Чубинським, вогонь був викрадений у чорта Архангелом Гавриїлом завдяки залізній палці, даній йому Богом, яку він розжарив у вогні, а потім, кинувши її, висік із неї іскри. Народна казка підсумовує: “От з того часу люди і зна- ють, як добувають огонь” [17; 50]. У цій казці досить ясно показана ідея прихованості вогню в залізі як його властивості, внаслідок чого вогонь здатний розсипатися із заліза іскрами. У наведеній і близьких до неї інших казках мова йде про походження висіканням із заліза саме земного вогню, але винахід цей відбувається 1515 Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали завдяки участі потойбічних християнських мі- фічних постатей як верхнього світу (Архангели Гавриїл та Михаїл), так і нижнього (чорт). У цій казці поєднуються елементи архаїчного міфу про викрадення вогню культурним героєм [18, 239, 240) із значно пізнішим впливом сюжету про протистояння християнського Бога та його архангелів із дияволом. Першоосновою ж зга- даного міфу міг бути язичницький сюжет про боротьбу громовержця зі своїм супротивником, де громовержець персоніфікувався міфічними й казковими образами: Огень-Огонь, Грому, і Перуна, а його супротивник як змієм (царем Зміуланом), так і чортом. Дуже близькими до наведеної казки є фольклорні версії про похо- дження вогню з каменя й дерева, що вводять їх у поле семантичної близькості до заліза через символіку вогню. Більше того, і залізо (сталь), і камінь (кремінь) мають пряме символічне збли- ження з вогнем у російській назві знаряддя для висікання вогню – “огниво” (укр. кресало), до складу якого входить і залізо, й кремінь. Символічне зіставлення заліза з небесним вогнем відбувається через уявлення зброї блискавкою, яке було поширене в народній поезії середньовіччя [19, 87]. Із блискавкою – зброєю громовержця Перуна, в першу чергу, співвідноситься метальна зброя – спис і стрі- ли, а також інша холодна зброя [3, 108]. Поді- бно у чехів ніж вважався символом вражаючої блискавки, а тому використовувався в охорон- них обрядах [20, 311]. А у фінській міфології деміург Вяйнемейнен перетворює меч свого супротивника Йоукахайнена в блискавку, по- стійно порівнюється з вогнем меч іншого героя Калевали Леммінкяйнена (Калевала. Руна 3, 310; 12, 225). Германський середньовічний епос нео- дноразово порівнює мечі з вогнем і блискав- кою, які здатні навіть освітлювати палати епічних героїв у Вальхалі – раю для заги- блих на полі бою і прямо називає рубаючу зброю “вогнем крові і ран”, “вогнем шоло- ма”, “вогнем Гаута” тощо [21, 97, 153, 154]. Сюжет про виковування стріл-блискавок був відомий ще в античній міфології, де бог- коваль Гефест виковує зброю громовержця Зевса – блискавки. Інша стихія, яка символічно представ- лена залізом – це стихія води. І хоча в східнослов’янських мовах немає прямої від- повідності води та заліза, зате мають міс- це повір’я про можливість метеорологічного передбачення дощу за станом заліза. Одне з таких повір’їв, поширених у Валуйському по- віті, наводить відомий дослідник фольклору М. Дикарев: “Залізо робиць ця мокре, і іржа його їсть пирид дошчем.” [22, 203]. В основі цієї і подібних їй народних метеорологічних прикмет, очевидно, лежить ідея, аналогічна ідеї про символічну близькість з вогнем, про утримування в залізі, у прихованому вигляді води, яка активізується перед негодою. Фін- ська “Калевала” в сюжеті про походження за- ліза прямо порівнює його з водою: “Как ты была словно влага, Словно струйка ключевая На хребте болот широких” (Руна. ІХ, 290). Водночас, як ми бачили вище, вода нази- вається молодшим братом заліза. Наведений уривок з “Калевали” розкриває один з меха- нізмів символічного зіставлення заліза з водою завдяки місцю розташування болотних заліз- них руд в оточенні води, звідки руди дістають- ся й просушуються на вогні, в процесі чого з руди випаровуються рештки води [23]. Свідчення символічного зіставлення заліза з небесною водою – дощем проявляється і че- рез його астральну символіку. Народна уява в скупченнях зірок, на поверхні небесних світил малює образи, що мають відношення до води. Це й українська народна назва сузір’я Дівка воду несе, і образ дівчини з коромислом і від- рами, який малює народна уява на поверхні Місяця, і метеорологічні передбачення дощу за станом зірок на небі. Якщо врахувати, що народна уява наділяла і зірки, і небесні світи- ла металевою природою, то можна говорити про прямий символічний зв’язок між водою й залізом через посередництво астральної сим- воліки останньої: 1616 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 Вода – Зірки – Метал (залізо) У відповідності з цим, в українській народній поезії мають місце метафоричні зіставлення ме- тальної зброї з дощем, зливою, зокрема, стріл з “дробним дощиком” [24; 37]. Неодноразове по- рівняння стріл, які також називаються калени- ми – стальними, із дощем маємо вже в “Слові о полку Ігоревім” [25]. Подібно і в германській міфології маємо стійкі міфологічні назви стріл – кенінги, в яких вони ототожнюються з дощем, наприклад, “дощ зброї Егіля” [21; 154]. В основі таких метафоричних зіставлень лежала все та ж ідея про небесне походжен- ня заліза, яке падає з неба, подібно до дощу, і здатне вражати подібно до іншого виду не- бесної води – граду, тим більше, що в давньо- руському епосі має місце порівняння стріл з градом [25]. У Карпатах вірили, що град ку- ють на Чорногорі самогубці з померлими ча- клунами (градівниками) та чортами, звідки у великих хмарах вони розносять його по всьому світу, тобто підкреслюється металева природа граду [26, 220]. Міфологічні кенінги герман- ців називають стріли “градом лука, чи тятиви, чи щитів, чи битви” [21; 154]. У згадуваному вище міфологічному епосі фінів “Калевалі” та- кож проводиться паралель цим уявленням: “Отвори ты свод небесный, Как окошко, – в воздух лёгкий Ниспусти ты град железный, Одожди комки железа” (Руна 14-а). Водночас у східносов’янських і фінно- угорських мовах мають місце близькі назви за- ліза, запозичені з іранської через індо-іранських кочовиків Північного Причорномор’я, які тісно контактували з культурами Середземномор’я наприкінці доби бронзи та в добу раннього за- лізного віку [27], що наштовхує на думку про невипадковість ототожнень граду із залізом у слов’ян, фінів та германців середньовіччя. В той же час у грецькій мові зафіксоване зближення на мовному рівні і заліза, й граду, і неба через спільний елемент hal [28, 9]. Етимологічна близькість назв заліза, граду і неба в грецькій мові дозволяє розглядати грецьку міфологічну версію як вихідну у формуванні подібної симво- ліки заліза у слов’ян та у фінів, яка реалізувала- ся у цих народів різними етнічними сценаріями. Первинне ж символічне ототожнення заліза з водою через посередництво граду могло виник- нути як на основі їх небесного походження, так і на основі схожості змінності фізичних станів води й заліза, а саме їх здатності перебувати в рідкому й твердому станах. На нашу думку, саме символічна близькість заліза граду сприяла використанню залізних виробів в обрядах, направлених на відвер- нення граду, що ґрунтуються на симпатичній магії. За матеріалами М.І. та С.М. Толстих на Поліссі, щоб запобігти граду, викидають на- двір, поклавши навхрест, хлібну лопату й ко- чергу. При цьому кочергу кладуть під лопату. Зазначені дослідники вважають, що в цьому обряді головне місце займає саме хлібна лопа- та, оскільки вона безпосередньо пов’язана із сакральним оберегом – хлібом і, часом, вжи- вається самостійно без кочерги [8, 49–84]. Збирач української обрядовості П. Іванов за- значав, що на Лівобережжі обрядове викидан- ня з хати кочерги та хлібної лопати обов’язково супроводжується замовлянням: “град, бий нашу кочергу та й лопату, та не бий нашого хлі- ба!” [5, 42]. Як бачимо, в цьому обряді чільне місце займає саме кочерга, а в замовлянні про- стежується дія симпатичної магії притягуван- ня залізною кочергою до себе граду, оскільки вона символічно споріднена з ним своїм по- ходженням, належністю до небесної сфери. Обрядове положення ж хлібної лопати поверх кочерги могло імітувати чорну градову хмару, яка покрила кочергу, тим самим моделюючи бажаний результат обряду. Водночас і кочерга, і лопата, завдяки своїй приналежності до печі, пов’язані як зі стихі- єю вогню, здатного розплавити град, а відтак нейтралізувати його, так і з випічкою хліба, що моделював космогонічний акт першотворення, а тому й упорядкування – гармонізацію світу. Очевидно, приналежність згадуваних предме- тів до вогняної стихії посилювалася їхнім хрес- 1717 Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали товидним положенням, оскільки хрест є по- ширеним символом вогню. Водночас хрест є й християнським загальновживаними оберегом, що також могло обумовити положення кочерги й лопати в захисному обряді від граду. Поряд із кочергою й лопатою, які вико- ристовуються в захисному обряді від граду, В. М. Ястребов згадує й рогачі. У дитячі роки у с. Плетений Ташлик Маловисківського ра- йону Кіровоградської області авторові доводи- лося бачити, як його бабуся, А. К. Шипуш, із наближенням граду викидала з хати лопату й рогачі, які клала навхрест. Використання ро- гачів поряд із кочергою або замість неї в осно- вному пояснюється тими ж причинами, що й використання кочерги: символічним зіставлен- ням заліза з водою, приналежністю їх до сфери пічного вогню, обов’язковим елементом у ви- піканні хліба. Водночас і рогачі, й кочерга на- діляються ще одним символічним значенням, яке мало захисну функцію – вони ототожню- валися з великою рогатою худобою. Народні загадки, які, часом, зберегли давні міфологіч- ні уявлення, ототожнюють кочергу з чорною коровою, напр..: “Повний хлів червоних корів, чорна прийде, всіх вижене”. Її відгадка – жар в печі й коцюба [29, 135]. Що ж до рогачів, то маємо загадку дещо іншого типу: “Рогатий, та не віл, їсть-їсть, а не ситий, людям подає, а сам в куток стає” [29, 139], в якій через запере- чення – аналогію проводиться символічне зі- ставлення рогачів з іншою твариною – волом. Тим більше, що з волами зіставляються й інші металеві вироби, наприклад дзвони. Ще дослідження представників міфоло- гічної школи показали наявність в уявленнях слов’ян і, зокрема українців, символічних зі- ставлень дощових хмар зі стадом корів. Тому маємо ще один символічний мотив викорис- тання в захисному обряді від граду кочерги й рогачів – зіставлення їх так само, як і гра- дових хмар, з рогатою худобою, де за закона- ми симпатичної магії подібне може не тільки притягувати подібне, але й відштовхувати його, як це ми бачимо в наведеній вище за- гадці про кочергу. Отже, можемо сказати, що формування в українців символічного зближення заліза з вогнем і водою, яке й обумовило використання залізних виробів в обрядах, направлених про- ти граду, пройшло багатокомпонентний “шлях, в основі якого мали місце: зовнішні запозичен- ня із Середземномор’я – з колиски чорної ме- талургії” [30]; наявність термічних технологій у металургії й емоційне сприйняття металевого блиску як вогненного; схожість змінності фі- зичних станів води й заліза (рідина, твердий матеріал); місце розташування болотних руд в оточенні води, яка ніби породжує руду-залізо чи навпаки; наявність уявлень про металеву природу неба – зірок, які стікають на землю металевим дощем. Символічне зближення заліза з водою, як небесною стихією, тісно переплітається ще з одним символічним значенням як металу в ці- лому, так і, зокрема заліза, – звуком, голосом, співом, а відтак і ще з одним проявом небесних стихій – громом, проти якого також використо- вуються в обрядах залізні вироби. Маковський відзначає, що багато слів в індоєвропейських мовах із значенням “метал” співвідносяться із значеннями “говорити”, “голосно взивати”, напр.: і.-є. ghel(e)gh “залізо”, але укр., рос. го- лос. Дослідник вважає, що в цих зіставленнях мова йде про замовляння зброї чи закалюван- ня металу за допомогою замовляння [12, 216], але народна поезія, народні загадки свідчать про інше, а саме про здатність самого металу звучати, породжувати звук і крик, подібний до грому. В народній поезії, як і в авторській по- езії, поширене порівняння струмка із дзвоном металу: “струмок дзвенить”, “струмок дзвенить, як дзвіночок”, “талий сніг навесні крапає, ніби молоточки б’ють” тощо. Подібно і в загадках відбувається пря- ме символічне ототожнення грому із за- лізними або металевими виробами через здатність останніх дзвеніти, породжувати крик людини, наприклад, через зіставлення грому із шилом: “Шило – покотило попід небесами ходило, із полями говорило”, – а також: “шило-вило-мотовило попід небеса- 1818 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 ми ходило, з панами говорило” [29, 115; 2, 211]. Цікаво, що на Поліссі, як відзначають Толстиє, в ритуалах, присвячених першо- му грому, фігурує дубовий стовп на воро- тах, що називався шило або шулу, і який при звуках грому потрібно було підпирати спиною [7, 116]. Існує й архаїчне пояснен- ня, навіщо потрібно тертися об дуб – грім не буде бити в ту людину [8, 54]. Відомо, що зв’язок грому й дуба має глибокі міфо- логічні корені, які пов’язані з культом бога громовержця Перуна [31]. Таким чином, і в цьому випадку через мовне зіставлення шила з дубовим стовпом маємо символічне зближення шила з громом. Серед росіян існували заборони трима- ти в руках залізні предмети, триматися за залізо взагалі під час грому, тому що залі- зо ніби притягує грім [6, 197]. Ці уявлення могли ґрунтуватися на законах симпатичної магії. Толсті у своїй праці, присвяченій пер- шому грому, відзначають ряд обрядових дій, які навіть у межах Полісся мають локально обмежений характер. Зупинимося лише на тих із них, які мають відношення до нашої теми. Серед цих обрядів згадуються: зви- чай бити каменем по голові або тричі кида- ти камінь через себе “каб спина не балела”; звичай примовляти: “моя железная голова не боится грома”; звичай гризти хліб із ножа або “глодать” ніж після різання хліба, щоб не боятися грому. Деякі із зазначених об- рядів, напр., биття голови і “глодання” ножа мають, як зазначають дослідники, більші чи менші паралелі, серед південних слов’ян – болгар і сербів [7; 8, 53]. Зокрема, биття го- лови каменем у болгар замінюється биттям себе залізом або ж каменем, щоб не хворіти і не боятися [32, 73]. Замінюваність в об- ряді каменя залізом пояснюється природою їхної символічної близькості, завдяки видо- буванню заліза з каменю – руди, а також завдяки міфічним уявленням про кам’яну і залізну (ширше – металеву) природу неба, звідки й лине грім, і звідки прилітають “гро- мові стріли” [11]. Ключовою для розуміння всіх наведених обрядів, присвячених грому, є поліська примовка про залізну голову, яка не боїться грому. Відповідно, на нашу дум- ку, метою всіх зазначених обрядів (підпи- рання дуба, биття голови каменем-залізом, “глодання” ножа) було надання тілу шляхом симпатичної магії якостей, аналогічних при- роді грому, тобто його металевості або камін- ності, а відтак і уберегти себе від негативної дії грому. Власне, в обрядах, присвячених захисту від грому, маємо два сценарії дій із залізними предметами або іншими предмета- ми, що символічно співвідносяться з громом: 1. В обрядах, присвячених першому грому, спостерігається прагнення контакту з мета- левими або іншими символами останнього з метою отримати властивості грому, як умови захисту від грому в майбутньому; 2. Забо- рона триматися за чи тримати в руках залізні предмети, уникати дерев під час не першо- го грому, щоб не провокувати притягування до себе останнього. В основі обох сценаріїв простежується символічне зближення заліза з громом, їх здатність притягувати його або ж передавати його властивості. У давньоруській пам’ятці “Слово о пол- ку Ігоревім” вітри, які називаються Стри- божими внуками, віють стрілами [25, 32, 47], тобто наступною небесною стихією, із якою символічно зближується залізо через стріли, є вітер. В уяві українського народу в ХІХ ст. вітер, подібно до зими, антропомор- фізується і сприймається прикованим веле- тенськими ланцюгами по рукам і ногам до кам’яної стіни” [17, 39]. Таким чином, залізо у вигляді чи то стріл, чи то ланцюгів висту- пає атрибутом вітру. Казковою модифікаці- єю вітру є також вихор, з яким пов’язані як широкий міфологічний пласт, так і обрядове використання залізних предметів, зокрема ножа й сокири. Уособленням же всіх, вище згаданих сти- хій, є гроза, що також символічно зіставля- ється із залізом в обрядах. Ще в 60-х роках ХХ ст. в Добровеличківському районі Кі- ровоградської області батьки під час грози 1919 Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали забороняли дітям триматися за металеві, й особливо залізні предмети, або тримати їх у руках (ручка дверей, ніж, ложка, виделка …), бо залізо ніби притягує грім і блискав- ку. Подібних поглядів дотримувалися й по- ляки Краківського воєводства, вони попе- реджали, щоб під час грози не брати в руки нічого залізного, навіть голки, і намагалися винести їх із дому перед грозою [8, 62]. Захисні обряди від грози з використанням залізних предметів у східних слов’ян аналогічні обрядовим діям, пов’язаним із громом та градом. Тут так само використовуються хлібна лопата, кочерга, рогачі. Водночас, подібно до обрядів по відверненню граду, використовуються колючі, різальні та рубаючі знаряддя (вила, коси, серп, сокири, борони, ножі тощо), які вбиваються в землю вістрям угору [8, 55–61]. В. Харузін у своєму дослідженні, при- свяченому шануванню вогню, наводить цілу низку прикладів використання залізних предметів в обрядах, направлених на відвер- нення грози й граду у народів, що оточують східних слов’ян. Такі звичаї, зокрема, по- ширені серед народів Кавказу, наприклад, в Грузії; у Кахетії жінки під час грози ви- кидають з будинку золу, триножник або шашку; вірмени Новобаязетського повіту у тих же випадках викидають кочергу, про- тягнуту над багаттям. У північних сусідів росіян – естонців під час граду на дахах або на паркані кладуть хлібну лопату, помело, кочергу, або ж перекидають казанок уверх дном і ставлять його перед будинком. Окрім того, ести під час грози вбивали в поріг коси лезом угору і викидали з дому всі різальні знаряддя, щоб зла сила, яка тікає від громо- вика, поранила собі ноги і не заховалася у їхньому житлі. Подібні обряди мали місце і серед населення Середземноморських країн та суміжних з ними: італійці Апеннін, під час грози, від блискавки кладуть на гумно хрест, на хрест хлібну лопату й камінні щип- ці; а населення Альп під час грози викидає назовні коси, серпи, ножі, щоб градини па- дали на них, від цього відьми, які підняли град, повинні отримати поранення. Водно- час, у деяких обрядах фігурують лише неме- талеві приналежності печі, наприклад, гуцу- ли викидають лише хлібну лопату, а росіяни Вітебської губернії під час градового дощу виставляють надвір на хлібній лопаті срібло, утиральник і освячену вербу – град припи- няється, але не дощ. В. Харузін вважає, що використання в опи- саних вище обрядах металевих виробів (кочерги, кліщів, казанка...) як у слов’янському світі, так і за його межами обумовлене, в першу чергу, їх- нім відношенням до багаття й печі [4, 113, 116]. Не відкидаючи справедливості цього тверджен- ня, тим більше, що в деяких обрядах фігурують лише неметалеві приналежності печі (помело, хлібна лопата, зола), зауважимо, що в наведених обрядах використовуються і предмети, які не ма- ють жодного прямого відношення до печі (шаш- ка, коси, серпи, ножі та інші різальні предмети, срібло). Пояснень цьому може бути кілька: по- перше, залізо загалом, як було показано вище, символічно зближується з усіма грозовими сти- хіями, тому, за законом симпатичної магії, пови- нне притягувати до себе ці стихії. Використання ж переважно залізних предметів, що належать до сфери печі й багаття, покликані магічно – комп- лементарно підсилити цей символічний зв’язок, для забезпечення нейтралізації негативної дії на життя людей небесного вогню – блискавки, або небесної води – граду, які будуть притягнуті до себе залізом або іншим металом, наприклад срі- блом, як у Вітебській губернії. Звертає на себе увагу лімінальне положення залізних виробів на лінії периметру житла, садиби (на даху, по- розі, паркані), що, як і в різдвяній обрядовості, пов’язано з організаційно-структуральною роллю заліза в процесі космогенезу, яка захищає космос (дім, садибу) від стихії, як прояву Хаосу. У цьо- му плані показове використання казана, постав- леного догори дном перед будинком, яке відоме не тільки в естонців, а й у білорусів, оскільки казан є варіантом металевого горщика, тоді як останній є відомою ще з неоліту міфологічною моделлю Всесвіту [33]. Отже, використання пе- ревернутого чавунного казана могло мати на меті 2020 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008 1. Ястребов В. Материалы по этнографии Новороссийскаго края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губернии (І. Суеверия и обряды. ІІ. Легенды, сказки и рассказы). – О., 1896. – С. 7). 2. Чубинський П. Мудрість віків: В 2х кн. – К., 1995. – Кн. ІІ. – С. 50. 3. Афанасьєв А.. Поэтические возрения славян на природу. В 3х т. – М. – 1994. –Т. 2. – C. 1–120. 4. Харузин В. К вопросу о почитании огня. Введение в программу собирания сведения о почитании огня у русских крестьян и инородцев, с приложениями программы // Этнографическое обозрение. – 1906. – № 3–4. – С. 68–206. 5. Иванов П. Этнографические материалы, собраные в Купянском уезде Харьковской губернии // Этнографическое обозрение. – 1897. – № 1. – С. 22–81. 6. Ушаков Д. Материалы по народным верованиям великорусов // Этнографическое обозрение. – 1896. – № 2–3. – C. 146–205, 7. Толстой Н. Толстая С. Заметки по славянскому язычеству. 2. Вызывание дождя в Полесье // Славянский и балканский фольклор. Генезис. Архаика. Традиции. – М., 1978. – С. 95–130. 8. Толстой Н.., Толстая С.. Заметки по славянскому язычеству. 3. Первый гром в Полесье. 4. Защита от града в Полесье // Обряды и обрядовый фольклор. – М., 1982. – С. 49–83. 9. Толстой Н., Толстая С. Заметки по славянскому язычеству. 5. Защита от града в Дергачёве и других сербских зонах // Славянский и балканский фольклор. – М., 1981. – С. 44–121. 10. Грушевська К. З примітивного господарства. Кілька завважень про засіби жіночої магії у зв’язку з найстаршими формами жіночого господарства // Первісне громадянство. – 1927. – № 1–3. – С. 9–44. 11. Тупчієнко М. Матерiали до української етнологiї: Матеріали конференцій, наукових та польових етнологічних досліджень. – К., 2003. – Вип. 3 (6). – С. 115–126. 12. Маковский М. Сравнительный словарь мифологической символики в индоевропейских языках. Образ мира и миры образов. – М., 1996. – С. 415. 13. Бакс К. Богатства земных недр. – М., 1986. – С. 262. 14. Калевала. – М.,1977. 15. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К., 1992. – C. 267–274. 16. Кравченко В. Вогонь. Матеріял зібраний на правобережжі // Первісне громадянство. – К., 1927. 17. Чубинський П. Мудрість віків. В 2-х т. – К, 1995. – Т. І. 18. Токарев А.. Огонь // Мифы народов мира. В 2х т. . – М., 1992. Т. 1 – С. 239, 240. 19. Буслаев Ф. Исторические очерки Русской народной словесности и искусства // Русская народная поэзия. – СПб., 1861. – Т. 1. – С. 87. 20. Афанасьев А. Поэтические возрения славян на природу. В 3х т. – М., 1994. – Т. 3. як моделювання в магічному обряді виникнення закритого, відмежованого від стихій космосу, так і творення паралельного будинку залізного космосу, який може без шкоди для себе притяг- нути і грім, і блискавку. По-друге, використання гострих залізних виробів пов’язане ще з однією функцією заліза-зброї. Оскільки гроза, за народ- ною уявою, як показали дослідження В. Іванова й В. Топорова, у слов’янській міфології сприйма- ється як прояв основного міфу про боротьбу вог- неносного Громовержця зі своїм супротивником, який також має вогняну природу [34], то залізна зброя та гострі сільськогосподарські знаряддя в протигрозових обрядах покликані допомогти Громовержцю в його боротьбі, озброїти його. Тим більше, що зброя мислилася блискавкою, градом, а цій зброї (блискавці, граду) ефективно може протистояти також зброя, але вже залізна, що на символічному рівні ототожнюється з тими ж таки стихіями. Символічне зближення заліза з природними стихіями вітру, вогню й води, що супроводжу- ють грозу та бурю відбувається також завдяки особливостям технології металургійного про- цесу, в якому всі вони задіяні. Недаремно фін- ський коваль-деміург Ільмаринін, виготовляючи міфічне Сампо, підкорює своїй волі бурю [14]. Таким чином, залізо як на міфологічному, так і на обрядовому рівнях символічно зістав- ляється практично з усіма природними стихія- ми, тобто символіка заліза у захисних обрядах від грози є полісемантичною. Полісемантизм заліза проявляється й у варіативності обрядо- вих дій із ним, де воно може використовувати- ся і як своєрідний магніт для стихій, і як ор- ганізатор космічного простору для захисту від дій Хаосу у вигляді стихій, і, врешті, як зброя громовержця, що асоціюється з вогняною стихією. Усе це разом вказує на амбівалентну символічну природу заліза. 2121 Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали 21. Младшая Эдда. – Ленинград, 1970. 22. Дикарев М. Народний календар Валуйського повіту // Матеріали україно-руської етнології. – Л., 1905. – Т. VІ. – C. 113–204. 23. Боньковська С. Ковальство на Україні (ХІХ – поч. ХХ ст.). – К., 1991. 24. Москаленко М. Фольклорний алфавіт давньоруського космосу // Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. – К., 1988. 25. Слово о полку Ігореве. – М., 1987. 26. Чарівник // 100 найвідоміших образів української міфології. – К., 2002. – С. 217–225. 27. Даниленко В. Энеолит Украины. – К., 1978. 28. Шмидт Р. Металлическое производство в мифе и религии античной Греции // Известия Государственной академии истории материальной культуры. – 1931. – Т. ІХ. – Вып. 8–10. – С. 1–83. 29. Де живе жар-птиця (Записи І. Гуріна). – К., 1991. 30. Иванов В. История славянских и балканских названий металлов. – М., 1983. 31. Боровський Я. Світогляд давніх киян. – К., 1992. 32. Ковачев Йордан Д. Народна астрономия и метеорология. Приноскъм българския фольклор. – София, 1914. 33. Чмихов М. Кургани як прояв давньої культури. – К., 1993. 34. Иванов В., Топоров В. Разыскания в области славянских древностей. – М., 1974. The article is an attempt to investigate the mechanism of origin and functioning of the symbolic meanings of ironworks which were used by the Ukrainians in the rites of protection from thunderstorm. Тема батьківства та материнства – емо- ційно наповненої любові батька чи матері до дитини – насправді є досить складною для дослідження. Тут етнограф навряд чи уникне численних даних з історії, так само як історик змушений буде шукати допомоги етнографа в багатьох питаннях. Насамперед студії над на- родною культурою, що набувають поширення, містять чимало небезпек і передусім терміно- логічну плутанину. Свого часу про цю про- блему писала Тетяна Бернштам 1. Однак за останній час історіографія вивчення дитини й ставлення до неї дорослих здійснила такий прорив, що залишатися поза ним етнологові не випадає. Насамперед це стосується робіт Філіппа Ар’єса з історії дитинства у Франції. На думку дослідника, висловлену 1960 р. (ми користуємося російським перекладом з видан- ня 1973 р.), у старі часи ставлення до дитини не було наповнене емоційним змістом. Ди- тину, яка щойно навчилася ходити, тривалий час сприймали як маленьку дорослу людину, і лише з XVIII ст. ставлення до неї почало змі- нюватися 2. Подібним чином у старому світі змінювалося й ставлення до батька. Тут не можна не відзначити роботу американського дослідника Лоренса Стоуна про родинне жит- тя в Англії. Дослідник зазначав, що у ранньо- новий час роль батька в родині істотно зростає, і він стає найвищим моральним авторитетом3. Та найголовніші думки щодо материнства як історичної функції висловила французька фе- міністка, філософ Елізабет Бадінте: “Мате- ринство” й “материнський інстинкт” – явища історичні й до XVIII ст. – це радше міф, аніж соціальні функції4. Під впливом цієї потужної історіографічно-філософської традиції україн- ський історик виявляється дещо розгубленим насамперед через брак праць з української фамілістики. До всього зараз лунають голоси щодо перегляду самого поняття материнства стосовно української традиційної родини у бік констатації пригнобленого становища жінки й авторитарної влади батьків5. Що відбувалося з емоційним наповненням родинного життя, скажімо в другій половині XVIII ст. – добу великих суспільних змін на Лівобережній Україні? У цей час політичні та соціальні процеси істотним чином інтенсифі- кувалися. Було скасовано козацьку автономію Володимир Маслійчук ПРО “БАТЬКІВСТВО” ТА “МАТЕРИНСТВО” НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТ.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20243
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:58:17Z
publishDate	2008
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Тупчієнко, М. 2011-05-24T17:00:31Z 2011-05-24T17:00:31Z 2008 Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців / М. Тупчієнко // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 13-21. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20243 The article is an attempt to investigate the mechanism of origin and functioning of the symbolic meanings of ironworks which were used by the Ukrainians in the rites of protection from thunderstorm. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Розвідки і матеріали Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців Symbolism of Ironworks in Rites of Protection from Thunderstorm in the Traditional Ukrainian Culture Article published earlier
spellingShingle	Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців Тупчієнко, М. Розвідки і матеріали
title	Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців
title_alt	Symbolism of Ironworks in Rites of Protection from Thunderstorm in the Traditional Ukrainian Culture
title_full	Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців
title_fullStr	Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців
title_full_unstemmed	Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців
title_short	Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців
title_sort	символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців
topic	Розвідки і матеріали
topic_facet	Розвідки і матеріали
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20243
work_keys_str_mv	AT tupčíênkom simvolíkazalíznihvirobívuzahisnihobrâdahvídgrozivtradicíiníikulʹturíukraíncív AT tupčíênkom symbolismofironworksinritesofprotectionfromthunderstorminthetraditionalukrainianculture

Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози в традиційній культурі українців

Репозитарії

Схожі ресурси