Про “батьківство” та “материнство” на Лівобережній Україні другої половини ХVІІІ ст.
The paper deals with parental love in time of social transformation. Ukrainian folklore accented the respect to parents and obedience of children. Archival examples affirmed the disrespect of children and fighting between child and parents. In the Left-Bank Ukraine parental care was more than just t...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20244 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про “батьківство” та “материнство” на Лівобережній Україні другої половини ХVІІІ ст. / В. Маслійчук // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 21-26. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20244 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Маслійчук, В. 2011-05-24T17:02:05Z 2011-05-24T17:02:05Z 2008 Про “батьківство” та “материнство” на Лівобережній Україні другої половини ХVІІІ ст. / В. Маслійчук // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 21-26. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20244 The paper deals with parental love in time of social transformation. Ukrainian folklore accented the respect to parents and obedience of children. Archival examples affirmed the disrespect of children and fighting between child and parents. In the Left-Bank Ukraine parental care was more than just taking care of parents. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Розвідки і матеріали Про “батьківство” та “материнство” на Лівобережній Україні другої половини ХVІІІ ст. Motherhood and Fatherhood in the Left-Bank Ukraine in the Second Half of the 18th Century Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Про “батьківство” та “материнство” на Лівобережній Україні другої половини ХVІІІ ст. |
| spellingShingle |
Про “батьківство” та “материнство” на Лівобережній Україні другої половини ХVІІІ ст. Маслійчук, В. Розвідки і матеріали |
| title_short |
Про “батьківство” та “материнство” на Лівобережній Україні другої половини ХVІІІ ст. |
| title_full |
Про “батьківство” та “материнство” на Лівобережній Україні другої половини ХVІІІ ст. |
| title_fullStr |
Про “батьківство” та “материнство” на Лівобережній Україні другої половини ХVІІІ ст. |
| title_full_unstemmed |
Про “батьківство” та “материнство” на Лівобережній Україні другої половини ХVІІІ ст. |
| title_sort |
про “батьківство” та “материнство” на лівобережній україні другої половини хvііі ст. |
| author |
Маслійчук, В. |
| author_facet |
Маслійчук, В. |
| topic |
Розвідки і матеріали |
| topic_facet |
Розвідки і матеріали |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнографія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Motherhood and Fatherhood in the Left-Bank Ukraine in the Second Half of the 18th Century |
| description |
The paper deals with parental love in time of social transformation. Ukrainian folklore accented the respect to parents and obedience of children. Archival examples affirmed the disrespect of children and fighting between child and parents. In the Left-Bank Ukraine parental care was more than just taking care of parents.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20244 |
| citation_txt |
Про “батьківство” та “материнство” на Лівобережній Україні другої половини ХVІІІ ст. / В. Маслійчук // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 21-26. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT maslíičukv probatʹkívstvotamaterinstvonalívoberežníiukraínídrugoípolovinihvíííst AT maslíičukv motherhoodandfatherhoodintheleftbankukraineinthesecondhalfofthe18thcentury |
| first_indexed |
2025-11-25T20:39:00Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:39:00Z |
| _version_ |
1850527427182198784 |
| fulltext |
2121
Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали
21. Младшая Эдда. – Ленинград, 1970.
22. Дикарев М. Народний календар Валуйського
повіту // Матеріали україно-руської етнології. – Л.,
1905. – Т. VІ. – C. 113–204.
23. Боньковська С. Ковальство на Україні (ХІХ –
поч. ХХ ст.). – К., 1991.
24. Москаленко М. Фольклорний алфавіт
давньоруського космосу // Золотослов.
Поетичний космос Давньої Русі. – К., 1988.
25. Слово о полку Ігореве. – М., 1987.
26. Чарівник // 100 найвідоміших образів
української міфології. – К., 2002. – С. 217–225.
27. Даниленко В. Энеолит Украины. – К., 1978.
28. Шмидт Р. Металлическое производство в
мифе и религии античной Греции // Известия
Государственной академии истории материальной
культуры. – 1931. – Т. ІХ. – Вып. 8–10. – С. 1–83.
29. Де живе жар-птиця (Записи І. Гуріна). – К., 1991.
30. Иванов В. История славянских и балканских
названий металлов. – М., 1983.
31. Боровський Я. Світогляд давніх киян. – К., 1992.
32. Ковачев Йордан Д. Народна астрономия и
метеорология. Приноскъм българския фольклор. –
София, 1914.
33. Чмихов М. Кургани як прояв давньої культури. –
К., 1993.
34. Иванов В., Топоров В. Разыскания в области
славянских древностей. – М., 1974.
The article is an attempt to investigate the mechanism of origin and functioning of the
symbolic meanings of ironworks which were used by the Ukrainians in the rites of protection from
thunderstorm.
Тема батьківства та материнства – емо-
ційно наповненої любові батька чи матері до
дитини – насправді є досить складною для
дослідження. Тут етнограф навряд чи уникне
численних даних з історії, так само як історик
змушений буде шукати допомоги етнографа в
багатьох питаннях. Насамперед студії над на-
родною культурою, що набувають поширення,
містять чимало небезпек і передусім терміно-
логічну плутанину. Свого часу про цю про-
блему писала Тетяна Бернштам 1. Однак за
останній час історіографія вивчення дитини
й ставлення до неї дорослих здійснила такий
прорив, що залишатися поза ним етнологові
не випадає. Насамперед це стосується робіт
Філіппа Ар’єса з історії дитинства у Франції.
На думку дослідника, висловлену 1960 р. (ми
користуємося російським перекладом з видан-
ня 1973 р.), у старі часи ставлення до дитини
не було наповнене емоційним змістом. Ди-
тину, яка щойно навчилася ходити, тривалий
час сприймали як маленьку дорослу людину, і
лише з XVIII ст. ставлення до неї почало змі-
нюватися 2. Подібним чином у старому світі
змінювалося й ставлення до батька. Тут не
можна не відзначити роботу американського
дослідника Лоренса Стоуна про родинне жит-
тя в Англії. Дослідник зазначав, що у ранньо-
новий час роль батька в родині істотно зростає,
і він стає найвищим моральним авторитетом3.
Та найголовніші думки щодо материнства як
історичної функції висловила французька фе-
міністка, філософ Елізабет Бадінте: “Мате-
ринство” й “материнський інстинкт” – явища
історичні й до XVIII ст. – це радше міф, аніж
соціальні функції4. Під впливом цієї потужної
історіографічно-філософської традиції україн-
ський історик виявляється дещо розгубленим
насамперед через брак праць з української
фамілістики. До всього зараз лунають голоси
щодо перегляду самого поняття материнства
стосовно української традиційної родини у бік
констатації пригнобленого становища жінки й
авторитарної влади батьків5.
Що відбувалося з емоційним наповненням
родинного життя, скажімо в другій половині
XVIII ст. – добу великих суспільних змін на
Лівобережній Україні? У цей час політичні та
соціальні процеси істотним чином інтенсифі-
кувалися. Було скасовано козацьку автономію
Володимир Маслійчук
ПРО “БАТЬКІВСТВО” ТА “МАТЕРИНСТВО” НА
ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТ.
2222
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008
Гетьманщини (60–80-і роках ХVIII ст.), забо-
ронено селянські переходи (1783), місцеву еліту
прирівняно до російського дворянства (1785).
З’явилися нові соціальні прошарки, відбулося
поширення девіацій. Найголовніше, що в куль-
турній сфері відбувався перехід від духовного
до світського. Одне слово, це час певної аномії,
появи нових морально-ціннісних орієнтирів.
Перед розглядом теми досить важливим є
бодай часткове висвітлення етнографічної та со-
ціологічної складових, які є знаковими для на-
ших характеристик. Чи відзначалася українська
традиційна родина черствістю в ставленні до ді-
тей? Доволі цікавий погляд щодо цього висловив
у 2-му випуску “Харьковского сборника” 1888 р.
“Н. Л-ский”, невідомий нам автор, студент, котрий
влітку, аби заробити на навчання, працював в од-
ному із сіл Сумського повіту Харківської губер-
нії: “Культурні люди, спостерігаючи поводження
селян із дітьми, частенько доходять висновку, що
вони не люблять дітей, що для селянина більше
важить його коняка, аніж дитина, що через про-
пажу її він більше побивається, аніж через смерть
дитини, але насправді, як це доводять колискові,
за черствістю, зумовленою нелегкими умовами
життя, приховано найщиріші почуття любові та
ніжності” 6. Це вагоме спостереження, однак,
тримає в таємниці ставлення до дітей у селянській
родині й українській традиції, а саме: чи дійсно
з дітьми поводилися доволі суворо, бачачи в них
лише майбутні робочі руки, годувальників на ста-
рість, чи все-таки турбота про дитину була виявом
емоційної прив’язаності й любові до неї. Власне
вважається, що в традиційному селянському світі
не було місця емоціям і прив’язаності до інших чле-
нів родини. Змалку дитина більше спілкувалася
не з батьками, а зі старшою сестрою чи непрацез-
датними дідом та бабою, що могли й похвалити,
й покарати її. Мати була вдома біля дитини лише
взимку. Неодноразово селянська дитина лиша-
лася не нагодованою через інші клопоти членів
родини. Брат і сестра завжди були конкурентами
на спадок 7. Павло Чубинський після зібраних
численних анкет 1869 р. зазначив, що погляд на
дитину в українській родині носив практичний ха-
рактер: значення дітей зумовлювалося їх користю
в господарстві 8. Селянська дитина відразу опиня-
лася в суворому світі випробувань. Цей істотний
момент сміливо обґрунтований у праці відомого
російського демографа Анатолія Вишневського,
який дав загальну характеристику ставлення до
дітей у Російській імперії ХІХ ст. 9 Та, можливо,
й у розглянуту нами добу ставлення до дітей через
поширену дитячу смертність та великі родини не
було насичене ціннісними орієнтирами. Іван Ше-
решенко (Рашківська сотня Чернігівського полку)
у 70-х роках XVIII ст. був одружений на Тетяні
(доньці вдови Марини Кощихи), з якою народив
двох синів, імена котрих через п’ятнадцять років
забув, бо ті повмирали піврічними 10.
Відібрані приказки та прислів’я про дітей теж
показові щодо цього: “Аби коваль та ковалиха –
а того буде лиха”, “Подумай жениться, то й діток
копиця”, “Була б жінка, а діти будуть”. Дітей часто
сприймали не лише як помічників, а й як певний тя-
гар: “Годуй синки та готуй сумки, годуй дочки, то
будемо без сорочки”, “Соловей співає, доки діток не
виведе”, “Дітей годуй, а сам торби готуй”. Водно-
час численні народні приповідки досить позитивно
оцінюють дитинство: “Дай, Боже, дитину, а корова
буде”, “Дасть Бог дітки, дасть і на дітки” 11.
У народній культурі батьківське прокляття
було серйозною силою, пов’язаною з перетво-
реннями 12. Відомий етнограф Петро Іванов пи-
сав про особливе значення родини для українця,
де батько уособлював майно, а мати – мораль-
ну прив’язаність, навівши приказку: “Жінка для
совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче
всього світу” 13. Ще раніше Олександр Борови-
ковський, досліджуючи “жіночу долю” в укра-
їнських народних піснях, відзначав у них любов
до матері, однак бачив і випадки невдячності
дітей, прокляття дитини. Того, хто не шанував
батьків, вважали найбільшим грішником 14. В
одній із найвідоміших українських народних
дум про “пирятинського Олексія Поповича” під
час бурі на морі козак зізнається в найбільших
своїх гріхах: вирушив без дозволу батьків у вій-
сько, не попрощався з ними й відштовхнув їх
стременом від коня, як виїжджав 15. Покарання
за непослух батькам були дуже жорстокими. За
усним переказом, записаним відомим етногра-
фом Степаном Носом у Конотопі, його мешкан-
ці в середині ХІХ ст. зазначали, що, “як дитина
2323
Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали
не поважає батька – люди об’явять попу: треба
його прив’язать до дзвінниці, і прив’язують для
стида” 16. Шанування батька й матері – одна з
основних християнських заповідей, що, власне,
сприяла дотриманню цього канону як Церквою,
так і світською владою.
Якщо виходити з патріархальності україн-
ської родини, то влада батька й бунт дітей були
показовими прикладами. 1794 року Іван Мартос
без благословення батька одружився з донькою
померлого чернігівського писаря Василя Кол-
чинського і тим вчинком засмутив Андрія Мар-
тоса, який вигнав сина з дому 17. (Порівняй у Чу-
бинського: “Народ роздумує про шлюб так: якби
діти обирали собі пару самі, то Бог не дав би їм
щастя й хорошого життя” 18).
Та при розгляді численної судової документа-
ції другої половини XVIII ст. ми натрапляємо на
не шанування та ще й збиткування дітьми над
батьками. Наприкінці 50-х років XVIII ст. пере-
яславський єпископ Гервасій бачив серед народу
такі “развращенія”, що діти батьків своїх не лише
не шанують, а й б’ють “явно и публично” 19.
Причиною родинних сварок, як і певного
ставлення до батьків, були проблеми, пов’язані
зі спадщиною. На Лівобережній та Слобідській
Україні система успадкування тривалий час
була досить своєрідною, з низкою відхилень 20.
У XIX ст. існував уже звичай, що після смер-
ті батька його садиба дістається молодшому із
синів, бо старші вже мають своє майно й ро-
дину 21. Тут привертає увагу соціальний зріз
проблематики, коло поміщиків та заможних
селян. У судових інстанціях колишньої Геть-
манщини розглядали багато справ про побиття
батьків дорослими дітьми. Особливо поширені
вони були серед дрібних дворян. Так, у 1784 р.
свою матір Ірину Бахирю, овдовілу 1782 р., по-
бив і пограбував її син, колезький канцелярист
Харлампій зі своєю дружиною 22. У 1782 р.
відставного капрала Герасима Масловського
(Новгород-Сіверське намісництво) постійно
бив і грабував його син, вахмістр Степан 23. Ще
жорстокіше ставився до батьків відставний по-
ручик Мартин Соколовський (Конотопський
повіт, Новгород-Сіверське намісництво) (1782).
Батька свого Якова Соколовського він ледь не
вбив, тягаючи його за волосся при людях, у хаті
побив усі вікна, заколов коня й вола. Батьки
змушені були покинути свою господу через без-
чинство сина 24. Таке ж неподобство відбувало-
ся у відомій родині Мартосів. Удова Домінікія
Мартос скаржилася, що її син Андрій насильно
оре її землі, б’є підданих, забирає її жито, обзи-
ває “дурою, марою й брехухою” 25 (Лохвицький
суд не зміг вирішити цю справу).
Досить жорстоко повівся з батьками дяк
Пилип із Мишківки, 1779 р. (Уланівське духо-
вне правління, Чернігівська духовна консисто-
рія), який не лише постійно лаявся з батьком, а й
відрізав пальця в матері, пробив рідному брату
ножем плече. Винуватця перевели у “світський
стан”, обрізавши бороду та волосся, й передали
до світського суду до Стародуба 26.
Слід зазначити дуже важливу річ: місцеві
суди, вочевидь, неохоче брали справи про по-
биття батьків, тому ображена рідня подавала
скарги безпосередньо у вищі інстанції, особливо
до “малоросійського” генерал-губернатора Петра
Рум’янцева-Задунайського. Так, Стародубський
суд не розглядав скаргу сотника Миколи Улез-
ка того таки 1782 р. на свого сина Олександра
Улезка, який вчиняв бійки з батьком, братами та
сестрами, забирав сіно й вижинав батьківське
жито. Микола Улезко звернувся зі скаргою до
Рум’янцева 27. Розподіл родин та майна безпо-
середньо впливав на ставлення дітей до батьків.
Вдова військового товариша Нестора Кадяна
(Чернігівське намісництво, с. Ковалі Лохвиць-
кого повіту) Олена після смерті чоловіка залиши-
лася 1769 р. з сімома дітьми (чотири хлопці й три
дівчинки). Коли виросли два старших сини –
Павло й Михайло – вона виділила їм належні
паї. Однак коли середній син Іван досяг повно-
ліття, то почав вередувати: змусив матір виді-
лити йому більше майна, пограбував материнин
млин, побивши мірошника, наказував підданим
не коритися матері. А 22 березня 1780 р. взагалі
побив матір. У 1784 р. він підмовив молодшо-
го брата Максима й сестру Тетяну пограбувати
майно матері, коли та поїхала до церкви. Діти по-
збивали замки, забрали речі та срібло й вивезли
2424
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008
до Івана. Місцевий Лохвицький суд не задоволь-
нив скарг матері, спочатку заарештувавши Івана,
а згодом випустивши його, через що Олена зму-
шена була звернутися до вищих інстанцій 28.
Траплялися й досить цікаві приклади вси-
новлення, а потім і сварок із приймаком. Так,
свого часу в с. Нетяївка Мглинського пові-
ту Новгород-Сіверського намісництва козак
Олексій Зубарев і його дружина, будучи без-
дітними, всиновили свого родича Іллю Ахонен-
ка, намагаючись його “вскормить, снабдывать
и воспитывать так, как собственного своего
сына”. Коли ж Ілля став дорослим, а вітчим
1780 р. помер, то він почав вимагати своє майно,
грабуючи названу матір 29. Козак із села Пусто-
війтівки (Роменської округи) Гаврило Заворот-
ний, образившись на батька, 13 грудня 1790 р.
намагався вбити його “в дорозі” сокирою 30.
Варто зауважити, що в Російській імперії
покарання дітей за побиття батьків не були
надто жорстокими, зате досить показови-
ми. (Про це засвідчує проблема з фінськими
ув’язненими.) Після війни зі Швецією 1742–
1743 років. Росія окупувала кілька фінських
областей, за Абським мирним договором га-
рантувавши збереження старих прав і привіле-
їв, зокрема “шведського права”. Однак 1763 р.
було звернено увагу на кількох ув’язнених,
звинувачених у побитті батьків. За “швед-
ськими правами”, у разі побиття батька кара-
ли смертю, проте, заграючи з місцевим насе-
ленням та йдучи назустріч проханням тих же
батьків, 25 вересня 1763 р. всі кари за даний
тип злочину влада скасувала або пом’якшила.
Приєднані фінські провінції відтепер мали
користуватися законами, затвердженими ро-
сійським урядом для своїх “остзейских губер-
ний” 31. Цей приклад є доволі показовим. По-
літика просвітницького абсолютизму прагнула
підвести людність держави під певні моральні
принципи. Вони були пов’язані передусім з ви-
хованням слухняних дітей та показовим пока-
ранням за злочини проти вихователів. 24 бе-
резня 1766 р. по всіх губерніях було розіслано
“височайший” маніфест щодо покарання кап-
тернармуса Олексія Жукова та його дружини
Варвари, які ще 1754 р. вбили матір та сестру
Жукових. Процедура покаяння мала носити
масовий характер. Маніфест був сповнений
риторики про вчинений жахливий гріх, а зло-
чинців заслали до Соловецького монастиря на
20 років із покутою та єпитиміями 32. Подібна
ситуація виникла і з відставним провіантмей-
стром Андріаном Нелединським у 1769 р.,
який “в помрачении” змусив підданих висікти
батогами власну матір. І хоч Авдотья Неле-
динська вибачила сина і той визнав провину,
списавши все на психічну хворобу, російський
Сенат постановив заслати Нелединського на
рік до монастиря 33. Отже, держава звертала
серйозну увагу на проблему стосунків бать-
ків та дітей, однак захищала передусім бать-
ків. Існує й український приклад щодо вищих
втручань у справи дітей і батьків. У 1789 р. до
Сибіру було заслано з позбавленням усіх чинів
військового товариша Семена Квятковського.
Вирок особисто винесла імператриця Катери-
на ІІ. Квятковський грабував матір, постійно
сварився з нею і бив її. Кримінальна справа,
заведена із цього приводу, засвідчує, як на
другий день після побоїв Марфа Квятковська
сказала: “Бодай, сину, тебе Матір Божа поби-
ла, як ти мене побив” 34. І хоч Квятковський
вчинив чимало злочинів у Київському наміс-
ництві, побиття матері виявилося найфаталь-
нішим його вчинком.
Крім державних установ, ображені батьки
зверталися й до церковних інстанцій, аби не-
порядних дітей не пускали до церкви. Так, у
1750 р. вдова Марія Яковенко поскаржилася
Роменському духовному правлінню на свого
сина Григорія, який сварив і бив її, аби його не
пускали до церкви приймати “святі тайни” 35,
допоки він не вибачиться перед нею.
У зв’язку з прикладами частих родинних
чвар доволі неприязно стосовно українців дуже
характеристично висловився невідомий автор
“Замечаний, до Малой России принадлежащих”
(близько 1801 р.): “Что между малороссіянами
во всяком званіи или вовся нет, или очень мало
дружества, родственнической любви и связи, что
дети об родителяхъ, а родители об детяхъ, какъ
2525
Розвідки і матеріалиРозвідки і матеріали
скоро последніе на отделе живутъ, почти никако-
го попеченія и cожаленія не имеютъ и что неред-
ко между ними ссоры и тяжбы бываютъ” 36.
Ці приклади, попри свою винятковість, ма-
ють характеризувати й амбівалентність тра-
диційного світу у ставленні дітей до батьків.
Отже, приклади покарання старших існували,
й цінність матері чи батька не була однозначно
позитивною для дитини.
У такій ситуації більш традиційною видається
модель, описана Михайлом Максимовичем. Роз-
глядаючи сімейні взаємини українців, учений навів
цікаве народне оповідання: “Летів ворон з теплих
країв і під крилами ніс своїх пташенят. Дорогою
він запитав в одного пташеняти, чи носитиме він
свого батька, як той постаріє. Отримавши стверд-
ну відповідь, ворон кинув те пташення на землю.
Таку ж відповідь він дістав від другого пташеняти
і вчинив з ним те саме, що й з першим. Третє ж
відповіло: «Буду носити, батьку, та тільки своїх ді-
точок». Батько приніс це пташеня туди, де летів,
бо побачив у ньому правдивість” 37. Така легенда
є і в інших народів. Наприклад, відомий історик
Наталі Земон Девіс наводить її зі щоденника єв-
рейської мислительки XVII ст. з Гамбурга 38.
Проте дана проблематика, звичайно, глиб-
ша. Загроза життю дітей у судових позовах –
важливий елемент для підкреслення особливої
небезпеки від злочинців. Так, Федір Конца-
ревич із сестрою поскаржився на грабіжницю
Гапку Воздвиженську, яка наказувала колоти й
стріляти “нас і дітей наших” 39. Виразніше про-
блема батьківства й соціальної приналежності
постала на початку відомого повстання в селі
Турбаях 1789 р. 19 січня жителі села, прийшов-
ши в панський будинок, вимагали від поміщиків
Базилевських повернути їм їхніх дітей, яких ті
забрали до своєї дворової капели. Селяни вва-
жали, що їхні діти – козацького походження і
поміщики не мають права тримати їх у своєму
дворі 40. Утікши від поміщика Петра Легостає-
ва в 1793 р., Мотрона Малюченко (прізвище в
дівоцтві), вийшовши знову заміж, через певний
час повернулася до свого села Гутенівка (Бого-
духівська округа Харківського намісництва),
щоб забрати власних залишених дітей, попри
загрозу бути спійманою та покараною 41.
Свідчення про любов до дитини є дуже
важливими. Так, Софія Капніст-Скалон, чиє
дитинство припало на кінець XVIII ст., згаду-
вала свою бабусю, Софію Капніст (матір відо-
мого письменника й громадського діяча Васи-
ля Капніста): “Дітей своїх вона дуже любила й
до того ж пестила, щороку відправляла їм до
Петербурга обоз із різними харчовими при-
пасами – з варенням, сухофруктами, маслом
і різними соліннями”. (Подібно Софія харак-
теризує свого тата, Василя Капніста: “Батько
наш був дуже добрим, любив нас надзвичай-
но” 42.) Син священика Федір Луб’яновський,
згадуючи своє дитинство (кінець XVIII ст.),
також описує, як його любили старі й молоді,
а матуся називала “пестуном” 43. Однак слід
зважити й на досить цікаве спостереження
Олександра Боровиковського, що українські
пісні переважно засівдчують любов дорослих
до дітей (в усякому разі таких, які вже усві-
домлюють материнську любов і можуть відпо-
відати на неї). Втіха ж матері від малої дити-
ни – рідкісне явище 44.
Отже, можна говорити про основну соціальну
функцію родини – забезпечення майбутнього ди-
тини. Пошана до батька й матері була переважно
моралізаторською вимогою, яку часто порушува-
ли. Вивівши дітей у “люди”, поміщик-землевласник
Григорій Гнатович Ґалаґан пише 1763 р. написав
листа до сина, сповіщаючи про свою самотність 45.
Така позиція з погляду родинних відносин, які
панували в соціумі, зрозуміла. Порушені питан-
ня є лише приводом до дискусій, спробою істори-
ка втрутитися в іншу міждисциплінарну царину.
Адже потреба в цьому давно назріла.
1 Бернштам Т. Молодежь в обрядовой жизни
русской общины XIX – начала ХХ в. – Ленинград,
1988. – C. 8.
2 Арьес Ф. Ребенок и семейная жизнь при старом
порядке. – Екатеринбург, 1999; Див. дискусію
із цього приводу: Vaan Richard T. The Youth of
Centuries of Childhood // History and Theory. –
1982. – Vol. 21. – № 2. – P. 279–297.
3Stone L. The Family, Sex and Marriage in England,
1500–1800. – London, 1990.
4Badinter E. Mother Love. Myth and Reality. – New
York, 1981.
2626
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008
5Кись О. Материнство и детство в украинской
традиции: деконструкция мифа // Социальная
история. Ежегодник, 2003: Женская и гендерная
история. – М., 2003. – С. 172.
6 [Л-скій]. Н. Л-скаго. Народные колыбельные
песни // Харьковский сборник. – 1888. – Вып. 2. –
С. 189.
7 Bausinger H., Jeggle U., Korff G., Scharfe M.. Grundzüge
der Volkskunde. – Darmstadt, 1993. – S. 98, 99.
8 Чубинский П. Очерк народных юридических
обычаев и понятий в Малороссии // Записки
Императорского русского географического
общества по отделу этнографии. – СПб, 1869. – Т.
2. – С. 684.
9 Вишневский А. Место исторического знания
в изучении прокреативного поведения в СССР
// Вишневский А. Избранные демографические
труды: В 2 т. – М., 2005. – С. 257–281.
10 Центральний державний історичний архів
України в місті Києві (далі: ЦДІАК України). –
Ф. 990, оп. 1, спр. 748, арк. 2.
11 Ивановская Т. Дети в пословицах и поговорках
русского народа // Вестник воспитания. – 1908. –
№ 2. – С. 115–117.
12 Кравченко Д. Из народных рассказов о проклятых
детях // Киевская старина. – 1889. – Т. XXVI. –
№ 9. – С. 772–774.
13 Иванов П. [П. И.]. Сила родительского
проклятия по народным рассказам Купянского
уезда Харьковской губернии // Этнографическое
обозрение. – 1889. – Кн. 3. – С. 41.
14 Боровиковский А. Женская доля по
малороссийским песням. Очерк из малороссийской
поэзии. – СПб., 1879. – С. 54.
15 Українські народні думи. – Т. 1 Корпусу. Тексти
1–13 і вступ Катерини Грушевської // Збірник
історико-філологічного відділу Всеукраїнської
академії наук. – К., 1927. – Т. 56. – С. 63.
16 А. Л. [Лазаревский Александр Матвеевич]
Конотопская старина по устному преданию (Записи
Степана Носа) // Киевская старина. – 1901. – Т.
LXXII. – № 1. (Документы и материалы.) – С. 2.
17 ЦДІАК України. – Ф. 204, оп. 5, спр. 6289, арк.
1, 18.
18 Чубинский П. Очерк народных юридических
обычаев... – С. 686.
19 Інститут рукописів Національної бібліотеки України
ім. В. Вернадського. – Ф. 61, спр. 628, арк. 16.
20 Ефименко П. Обычное право украинского народа
// Украинский народ в его прошлом и настоящем. –
Петроград, 1916. – Т. 1–2. – С. 650.
21 Там само. – С. 657.
22 ЦДІАК України. – Ф. 206, оп. 1, спр. 759, арк. 3.
23 Там само. – Ф. 206, оп. 3, спр. 246, арк. 1, 2.
24 Там само. – Ф. 206, оп. 3, спр. 250, арк. 3.
25 Там само. – Ф. 204, оп. 5, спр. 3311, арк. 1, 2 зв.
26 Державний архів Чернігівської області. – Ф. 679,
оп. 13, спр. 100, арк. 1.
27 ЦДІАК України. – Ф. 206, оп. 3, спр. 251, арк. 2.
28 Там само. – Ф. 204, оп. 5, спр. 1095, арк. 1, 2, 7.
29 Там само. – Ф. 206, оп. 1, спр. 768, арк. 2.
30 Там само. – Ф. 204, оп. 5, спр. 5809, арк. 1.
31 Полное собрание законов Российской империи. –
СПб., 1830. – Т. 16. – № 11936. – С. 386–387.
32 Там само. – Т. 17. – № 12600. – С. 615–618.
33 Там само. – Т. 18. – № 13262. – С. 849–850.
34 ЦДІАК України. – Ф. 193, оп. 1, спр. 1295, арк. 2 зв.
35 Державний архів Сумської області. – Ф. 960,
оп. 2, спр. 107, арк. 1.
36 Замечания до Малой России принадле-
жащие // Чтения в Императорском обществе
истории и древностей российских при Московском
университете. – М., 1848. – Кн. 1. – С. 51–52.
37 Максимович М. Заметка о земле Волын-
ской // Украинец. – К., 1864. – Кн. 2. – С. 12. (Цит.
за вид.: Сявавко Є. Українська етнопедагогіка в її
історичному розвитку. – К., 1974. – С. 63.)
38 Дэвис Натали Земон. Дамы на обочине. Три
женских портрета XVII в. – М., 1999. – С. 13–14.
39 ЦДІАК України. – Ф. 1508, оп. 2, спр. 1052, арк. 45 зв.
40 Гуржій І. Повстання селян в Турбаях (1789–
1793). – К., 1950. – С. 80, 81.
41 Державний архів Харківської області. – Ф. 282,
оп. 2, спр. 405, арк. 1, 2.
42 Капнист-Скалон С. Воспоминания // Записки
русских женщин XVIII – первой половины XIX в. –
М., 1990. – С. 284–285.
43 [Лубяновский Ф.] Воспоминания Федора
Петровича Лубяновского // Русский архив. –
1872. – Кн. 1. – Стб. 99.
44 Боровиковский А. Женская доля. – СПб., 1879. – С. 52.
45 Галагановский семейный архив // Киевская
старина. – 1883. – Т. VIII. – № 11. – С. 460–461.
The paper deals with parental love in time of social transformation. Ukrainian folklore accented
the respect to parents and obedience of children. Archival examples affirmed the disrespect of
children and fighting between child and parents. In the Left-Bank Ukraine parental care was more
than just taking care of parents..
|