Топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з Великоберезнянського району Закарпатської області)
Топоніми і давня геральдика – це своєрідна енциклопедія народознавства, де зафіксовано історію того чи іншого населеного пункту, що вможливлює введення до наукового обігу важливої етнографічно-історичної інформації....
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2018
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202443 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з Великоберезнянського району Закарпатської області) / Є. Гайова // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 1. — С. 78-88. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202443 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2024432025-07-31T00:01:19Z Топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з Великоберезнянського району Закарпатської області) Place Names as People's Vivid Historical Memory (After Expeditionary Materials from Velykyi Bereznyi District, Transcarpathian Region) Гайова, Є. З експедиційних досліджень Топоніми і давня геральдика – це своєрідна енциклопедія народознавства, де зафіксовано історію того чи іншого населеного пункту, що вможливлює введення до наукового обігу важливої етнографічно-історичної інформації. Toponyms and ancient heraldry are considered to be a peculiar encyclopedia of ethnology, the human memory of the people, where the history of every village settling is fixed. It gives an opportunity to introduce considerable scientific and historical information into the scientific circulation. 2018 Article Топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з Великоберезнянського району Закарпатської області) / Є. Гайова // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 1. — С. 78-88. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202443 81’373.21(477.87) uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З експедиційних досліджень З експедиційних досліджень |
| spellingShingle |
З експедиційних досліджень З експедиційних досліджень Гайова, Є. Топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з Великоберезнянського району Закарпатської області) Народна творчість та етнологія |
| description |
Топоніми і давня геральдика – це своєрідна енциклопедія народознавства, де зафіксовано історію того чи іншого населеного пункту, що вможливлює введення до наукового обігу важливої етнографічно-історичної інформації. |
| format |
Article |
| author |
Гайова, Є. |
| author_facet |
Гайова, Є. |
| author_sort |
Гайова, Є. |
| title |
Топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з Великоберезнянського району Закарпатської області) |
| title_short |
Топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з Великоберезнянського району Закарпатської області) |
| title_full |
Топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з Великоберезнянського району Закарпатської області) |
| title_fullStr |
Топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з Великоберезнянського району Закарпатської області) |
| title_full_unstemmed |
Топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з Великоберезнянського району Закарпатської області) |
| title_sort |
топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з великоберезнянського району закарпатської області) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
З експедиційних досліджень |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202443 |
| citation_txt |
Топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з Великоберезнянського району Закарпатської області) / Є. Гайова // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 1. — С. 78-88. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT gajovaê toponímiživaístoričnapamâtʹnaroduzaekspedicíjnimimateríalamizvelikobereznânsʹkogorajonuzakarpatsʹkoíoblastí AT gajovaê placenamesaspeoplesvividhistoricalmemoryafterexpeditionarymaterialsfromvelykyibereznyidistricttranscarpathianregion |
| first_indexed |
2025-11-24T05:12:43Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:12:43Z |
| _version_ |
1849647341414383616 |
| fulltext |
78
ТОПОНІМИ – ЖИВА ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ НАРОДУ
(за експедиційними матеріалами
з Великоберезнянського району
Закарпатської області)
Євгенія Гайова
УДК
Топоніми і давня геральдика – це своєрідна енциклопедія народо знавства, де зафіксовано історію того
чи іншого населеного пункту, що вможливлює введення до наукового обігу важливої етнографічно -історичної
інформації.
Ключові слова: село; назви урочищ, річок, гір, полонин, потоків, криниць, вулиць; поширені прізвища в селі,
прізвиська людей.
Toponyms and ancient heraldry are considered to be a peculiar encyclopaedia of ethnology, human memory of the people,
where the history of every village settling is fixed. It gives an opportunity to introduce the considerable scientific and historical
information into the scientific circulation.
Keywords: village, names of the corners, natural boundaries, rivers, mountains, mountain valleys, streams, studenychky
(wells), streets, the surnames, which are widespread in the village, nicknames of people.
У статті проаналізовано матеріал, який
упродовж 2000–2008 років було зібрано від
сільських старожилів і краєзнавців під час
експедицій *. Він ознайомлює з назвами лі-
сів, кутків (гуштаків), потоків, озер, криниць
(студеничок), гір, скель, пагорбів, полонин,
перевалів, зворів, урочищ – своєрідною ен-
циклопедією народознавства, де зафіксовано
історію заселення кожного села, що збереглася
в людській пам’яті. Це дає можливість увес-
ти до наукового обігу значну етнографічно -
історичну інформацію.
Топонімія сіл Великоберезнянського ра-
йону – Стричава, Княгиня, Загорб, Заво-
сино, Забрідь, Стужиця, Домашино, Ужок,
Волосянка, Тихий, Гусний, Люта, Сухий,
Смерекове, Буківцеве, Чорноголова, Мир-
ча, Сіль, Великий Березний – це понад
триста найменувань різних місць і природ-
них об’єктів.
Доповнює і розкриває історію сіл і давня
геральдика. Герби сільських громад найчасті-
* Експедиційні звіти авторки зберігаються в
архіві Національного музею народної архітектури
та побуту України (2000–2009 рр.).
ше знаходимо на відтисках стародавніх сіль-
ських печаток. Вони, як і топоніми, пов’язані
з історією, основними заняттями населен-
ня – землеробством, скотарством, домаш-
німи промислами (полюванням), ремеслами,
а також із природними умовами та ландшаф-
том. Це підтверджують печатки із с. Люта
(1799) і сіл Забрідь, Завосино, Стужиця,
Тихий, Ужок, Мирча, Сіль, Волосянка, За-
горб (кінця ХІХ – початку ХХ ст.). Мало-
врожайна лемківська земля й сильні морози
давали можливість вирощувати лише овес,
ячмінь, яре жито (ярець), адже у високогір-
них селах жито і пшениця часто вимерзали,
що й було відображено у відтисках печаток із
сіл Волосянка й Мирча.
Варто наголосити на регіонально- етнічній
особливості вирубно -вогневого землеробства,
характерного для Великоберезнянщини, яке
тут масово було поширене до 50-х років ХХ ст.
і побутує й тепер. Підготовку землі під посів
починали з повалення деревини, вирубування
кущів, які росли на цій ділянці. Кожен гос-
подар, вибравши ділянку, визначав для себе
час рубки – час пасічити. Зрубану ділянку
називали зруб, пасіка, чертіж (топоніми за-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
7979
З експедиційних досліджень
фіксовано в назвах кутків, пагорбів) у селах
Чорноголова, Стричава, Гусний, Волосянка та
в інших селах.
Поселившись у високогірній частині За-
карпаття, лемки викорчовували та випалювали
лісові простори, аби мати землю для засівання
зерном. Наступного року її обробляли моти-
ками, викорчовували трухляві пні, які залиши-
лися після спалювання, чеканами вибирали
каміння. Чекан був двосторонній (гострим
кінцем підважували камінь, а іншим кінцем
вибирали із землі каміння), що відтворено на
відтиску печатки із с. Ужок.
Давні традиційні архаїчні форми підготов-
ки землі під посів, обробітку землі, прадавня
сільськогосподарська техніка і робочі знаряд-
дя також зафіксовані в назвах кутків, вулиць,
полонин, лісових полян, зворів, розміщених у
селах і навколо них. Наприклад: Посіч, По-
руб, Лазовиця, Лаз (вільна від лісу галяви-
на), Хаща, Діброва, Мочар, Дубник, Гниляк,
Горб, Чертіж (розчищена від лісу, спалена,
придатна до сівби площа землі), Згар, Погар,
Зруб, Пасіка.
До 30–50-х років ХХ ст. достигле колосся
жали переважно серпом, що й вирізьблено на
печатці із с. Волосянка. Косою спочатку коси-
ли ячмінь і невисокий овес. Косили лише чоло-
віки, на покоси, на землю (на валок), залишали
їх на 2–3 дні просохнути, а потім перевеслом
зв’язували у снопи. Такі коси й зафіксовано на
печатках із сіл Люта, Ужок.
Приступаючи до жнив, ставали перед ни-
вою навколішки. Помолившись, брали жмут
збіжжя, скручували перевесло й опоясувалися
ним. При цьому промовляли: «Дав лем, Боже,
жнив дочекати, дай нам сили й здоров’я уро-
жай зібрати». Хрестилися і промовляли: «Гос-
поди Боже, помагай усім людям і нам», а потім
починали жати.
Поряд із землеробством, одним з давніх
традиційних занять жителів досліджених сіл
було тваринництво. Його розвитку сприяли
природні пасовища. Розвиток тваринниць-
кої галузі зумовлювався також відповідними
життєвими потребами. Лемки максимально
використовували тваринницьку продукцію.
Селяни розводили волів, овець, свиней, мен-
ше – кіз. Майже в кожному дворі середнього
достатку було по 5–8 корів, воли, коні, вівці.
У бідних були одна корова, теля, свиня, де-
кілька курей. Кіньми й волами виконували всі
сільськогосподарські роботи, возили ліс, дош-
ки, руду, камінь.
Здавна в досліджуваних селах усю худобу
випасали в навколишніх лісах. Це підтверджу-
ють видані в різні століття урбарії, у яких за-
фіксовано укази державних органів про обме-
ження, дозвіл чи заборону лісового випасання,
що й зафіксовано на печатках із сіл Стужиця,
Завосино, Тихий. Достатні площі різних ви-
пасів та способи їх використання створювали
сприятливі умови для розвитку скотарського
господарства. Традиційне скотарство задо-
вольняло власні потреби в молочних продук-
тах, м’ясі, вовні, шкірі, тягловій силі, гною.
У Великоберезнянському районі мислив-
ство мало давні традиції, адже села оточені
лісами, у яких постійно водяться звірі: олені,
кабани, косулі, куниці, зайці, білки, борсуки,
сарни, рисі, вовки, ведмеді, лисиці (лишки),
що й спостерігаємо на печатках із сіл Загорб,
Сіль, Кострино (зображено ведмедя).
Потрібно віддати належне й спостережли-
вості наших предків і влучності у виборі назв
для навколишньої місцевості. Наприклад, гора
Діл названа так тому, що вона розділяє два
села – Смерекове й Вільшанку Перечинського
району. Саме за розміщенням хмар чи туману
над нею смериківчани безпомилково прогнозу-
ють погоду. Навколо сіл є багато урочищ, назви
яких пов’язані з певними особ ливостями їх роз-
міщення, природними прик метами.
Серед мікротопонімів досліджених сіл є
чимало місцевих назв природних об’єктів –
грун, горб, вершок, скала, млаки, поле тощо.
Чимало з них пов’язані з іменами власників
чи названі у зв’язку з певними подіями: Ба-
зільові Млаки, Брусові Долини, Бучакові
Жолібки, Васильців Жоліб, Логойдува Яма,
Луканчикові Долини, Когутів, Костьовой,
Кузьмишиной, Дяків Горбок, Халаханів
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
80
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2018
80
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2018
Жолобок, Федичівськой – це приклади із
с. Верховина Бистра.
Про велике значення топоніміки для ви-
вчення історії Г. Стрипський наголошував у
книзі «Гдє документы старшей исторіи Под-
карпатськой Руси», видрукованій 1924 року.
У першому розділі цієї праці знаходимо таке:
«Якщо хочете писати історію Карпатської
Руси, треба спершу позбирати найстарі-
ші документы нашої минувшини – місце-
ві топоніми. Без них будете мати не історію,
а пустословіє». За Г. Стрипським, зазвичай
спершу отримували свої назви гори й ріки,
а згодом – село, яке тут виникало, тому часто
назва ріки чи гори спричинялася до назви села.
На сторінках вищезазначеної книги він часто
згадує і Великоберезнянські топоніми. Зокре-
ма, наймення Городище в Лютій і Великому
Березному. Ця назва трапляється в докумен-
тах, починаючи з ХІІІ ст., і, за визначенням
Г. Стрипського, означала добре обгороджене
місце із засіками та іншими укріпленнями для
захисту від чужинців і диких звірів.
У книзі згадано й топонім Дворище, на
який натрапляємо в досліджуваних селах.
Учений уважав, що тутешні гори й полони-
ни були залюднені задовго до того, як про це
згадують грамоти, коли ще не було культури
землеробства, а «були тільки пастуші громади
і добре розвинуте скотарство». Цe «єдині до-
кументи», що можуть розповісти про ті часи –
місцеві топоніми, які автор книги називає
«межевыє названия».
Це лише початок роботи зі збирання то-
понімів у названих селах. Деякі села варто
дослідити досконаліше. У статті зафіксовано
місцеві вирази, назви, вимова.
Село Домашино
Кутки: Нижній Конець, Центр, Штаційон,
Пудшахово, Берег, Третій Кілометр, Нижній
Горб, Вишній Горб, Помпур, Млин.
Ліси, урочища: Обуч, Яблунів, Янув, Ко-
вачова, Раковець, Медведьова, Вовкова До-
лина, Новосільський Ліс, пуд Рогом, Кичур-
ка, Товстій, Балажови, Ровіні, Щовби, Зарви,
Дверник, Луки, Ізів, Котилниці, Ліщини, Се-
редній, Меживоди, Кошарки, Ференцу, Соро-
катка, Ярочки, Заричувське, Гатар, Пудлиса,
Кам’яниця, Березинки, Ниви, Гора, Копани-
ни, Гринчакув, Дорошув, Копікув, Кружки,
Кичера, Кирть, Лютянка.
Потоки: Лисий Потук, Двірницький Потук.
Криниці (студнички): Раковецький Студ-
ник, Кадуб, Фораш, під Шаховим, на Товсто-
му, на Вовковой Долинці, на Кичері, Сухий За-
єць, на Щовбах, Гусцьовий Студник 1.
Село Загорб
Кутки: Чертіж, Токарський, Стара Цер-
ков, Ростічний, Жолобище, Пісковатища.
Гори: Черемха (1303 м заввишки), Равка,
Віщанський Верх 2.
Село Смерекове
Гори: Діл, Полонина, Руна, Лютянська
Полонина, Куйлиця.
Кутки (гуштаки) 3: Заводяни, Закутини,
Петрики, Юрцаги, Галаговці, Середина (цен-
тральна частина села), Вишній Конець, Ниж-
ній Конець, Чертежі, Вершок, Омнога, Блахи,
Юрчини, Ревтуличі.
Потоки: Ближня Розтока, Дальня Розтока,
Поточина, Звур (основні водопої для худоби).
Урочища: Грунь, Пісковатець, Довга,
Нива, Букова.
Поширені прізвища: Кирлик, Блага, Хо-
данич, Беца, Попадич, Герич, Галамба 4.
Село Буківцеве
Село формує Нижнє і Верхнє Буківцеве,
між якими відстань 2 км.
Гори: Куйлиця, Перунка, Кам’янець, Ма-
тейка, Гриць-Олекси Чертеж, Діл (гора роз-
діляє два села – Смерекове й Вільшанку). На
Куйлиці з 1996 року існує Національний при-
родний парк.
Полонини: Руна, Лютянська.
Урочища: Солені Млаки, Нижній Ведме-
жий, Гребний, Велика Долина, Вербини, Дов-
га, Церквище, Нива.
Давні прізвища: Павлусько, Лупічувсько 5.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
8181
З експедиційних досліджень
Село Стужиця
Назви кутків: Нижній Кінець, Вишній
Кінець, Синичі (жила сім’я на прізвище Се-
нич), Лакатоші (жила сім’я на прізвище Ла-
катош), Первомайські (живуть на вулиці
Першотравневій), Загорські (живуть за го-
рою), Микули (першим тут оселився чоловік
на ім’я Микола), Бухлаки (жила сім’я на пріз-
вище Бухлак), Бегені (жила сім’я на прізвище
Бегені), Запотучани (жили Васильняки за
потоком), Халахани (жила сім’я на прізви-
ще Халахан), Кертиці і Шупгаяки (жили у
Верхньому Кінці).
Назви вулиць: Мочерянська, Лужанська
(живуть на лузі), Ільківська (походить від
ім’я Ілько), Вишнянська (розбита у Верхньо-
му Кінці), Нижнянська (розбита в Нижньо-
му Кінці), Заводянська (розбита за річкою,
за водою), Селянська (розбита в центральній
частині села), Центральна (головна, тягнеться
вздовж потоку).
Землі: Головчичка, Батькова Яма (давно
жив чоловік на прізвище Батько, він першим
мав землю на цій поляні), Вишня Бряна, Пан-
дрійка, Луги, Області (назва пов’язана з пріз-
вищем першого чоловіка на цій ділянці), Кичар-
ка, Чертежик (на цій ділянці землі люди черли
(вирізали, підсікали і спалювали ліс)), Пере-
луг, Фігура (високе поле, яке утворює фігуру),
Розпуття (розходяться дороги (путі), Ховпак
(високий ховп гори), Долини (поле рівне, як до-
лина), Завкруглий (поле, розміщене за Круглим
Горбом), Псяйкові Землі, Вершок (поле, розмі-
щене на вершині гори), Липники (липка земля),
Погарь (давно спалювали ліс, щоб розробити
поле), Синикувка, Княство, Близня, Кичера,
Розділля, Березиня, Горб, Бовда, Красний,
Широке Поле, Полянська Яма (поляна була
в ямі, а навкруги – ліс), Новини, Брянки, Тіс-
нини, Клинкувате Поле (розміщене невели-
ким клинцем), Панська Лука (поле належало
панам), Група, Вилники, Федорянина Яма,
Земелки (люди мали маленькі наділи землі),
Калининове, Романова Лука (поле мав Роман),
Межипоточини, Груна (земля на горбку (гру-
нику), Красний (червоні ґрунти).
Річка: Світла (у давнину мала назву «Ка-
мениста», бо на дні має дуже багато каміння).
Вона бере початок у Словаччині, омиваючи гору
Крем’янець. «Світла» тому, що має воду прозо-
ру, чисту, тече по центральній частині села, і в
ній відображається багато світла від сонця.
У селі в давні часи було виверження вул-
кану в урочищі Підзвонне, де і тепер багато
каміння. Недалеко від цього місця – болото,
площею 50 м2.
Потоки: (впадають у р. Світлу): Жидівський
(поблизу нього жили євреї), Папоротний (біля
потоку росте папороть), Чорний (тече між гора-
ми, густим темним чорним лісом, вода в ньому,
від дощів, чорного кольору), Тихий (тече тихо по
рівній місцевості), Каменистий (має на дні багато
каміння), Соколов (походить від назви туристів,
які ходили потоками, їх називали «соколи»), Би-
стрий (швидко (бистро) тече з-під гори Равка),
Семеновий (поблизу збирають березовий сік),
Солотвинський (мав бути солодкий сад), Гусарів
(у роки Першої світової війни ним проходили гу-
сари), Світлий («тече з під сонця»).
У селі є три мінеральні джерела, і майже
біля кожної хати викопано криниці. Перше
джерело тече в урочищі Підзвонне, у ньому
багато заліза, має лікувальні властивості (ви-
ліковує радикуліт, покращує апетит). Друге
джерело – біля потока Папоротного, третє –
під горою Равка, вода якого лікує захворю-
вання кісток (його ще називають «Священний
Студник», бо колись давно він був освячений
священиком).
Гори: Кичера, Гришув, Майкова, Чорні
Млаки, Верх, Крем’янець, Равка, Черемха,
Костирявка.
Луки: у Верьху, Копіння, Псяйкув Чертіж,
Качанчове, Сеничова Стара, Полонина, Семе-
нувка, Гострий Вершок.
У селі було 12 водяних млинів. Вони
належали таким сім’ям: Бухлаки, Ладомиря-
ки, Платки, Васильняки, Вудмаски, Псяйки,
Чикути, Лакатоші.
У селі росте Дідо дуб, йому 700 років. Поб-
лизу, дещо вище нього, ростуть два менші (мо-
лодші) дуби.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
82
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2018
82
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2018
Поширені прізвища: Васильняк, Вудмас-
ка, Лешанич, Лакатош.
Прізвиська походять від того, звідки люди
були родом до одруження (Ставенка – із Став-
ного, Загорб’янка – із Загорба, Бистрянка –
з Верховини Бистрої, Вішанка – з Вишки), від
слів катуни (солдати в угорському війську (Ка-
танови), гонвіди – особи, які служили в армії
(Гонвіди), надгулюваті – нерозумні (Гульчи-
ки), від прізвища Голубка (Голубканичі), від по-
єднання слів «леша» – залишити і «нич» – ні-
чого (Лешанич – означає те, що жінка залишила
своїх дітей без нічого (або не мала нічого)) 6.
Село Кострино
Частини села (обшарки): Кочаново, Си-
гут, Грун, Млин, Назаданьков, Млака.
Ліси: Черемшини, Болотина, Скалка,
Жовтий Вершок, Коров’янський, Іванчів-
ський. Іванчівський ліс перебрав назву від по-
току, навколо якого він росте.
Потоки: Хижний, Іванчівський, Німець-
кий, Розтоцький.
У кожному дворі викопано криниці або
проведено воду від лісових джерел. На околи-
ці села є три мінеральні джерела – Солот-
винка, Берестинкуваті, під Скалою.
Гори, які видно із села: Явірник, Голаня,
Остра, Вежа.
Поширені прізвища: Грунянський, Сеге-
да, Ганько, Баран, Настич, Галаш, Рябак 7.
Село Волосянка
Річка: Уж.
Гори: Бескид, Кичера, Магура, Гребінь,
Рішканя, Берце, Кут, Погарі, Вежа, Калинів.
Перевал: Ужоцький.
Вулиці: Щербин, Кониць, Пострішане,
Ровінь.
Поля: Діл, Кічерка, Глибокий, Шаково,
Багинці, Магура, Кічерки, Млачки, Передо-
ли, Луги, Папороть, Ополонок, Підополонок,
Поляна, Шепівка, Васковят, Тивчат, Долин-
ки, Черіння, Лаз, Яма, Закічерки.
Потоки: Цапівський, Щерб’янський, По-
стрішанський, Ревтів, Зубівський, Глибокий,
Вапельний, Каміння, Чорний 8.
Село Забрідь
Річки: Уж, Уличанка (притока Ужа).
Гори: Явірник, Княгиниця, Настас; висо-
чина Горбок.
Землі: Березини, Батово, Бобовище, Бани-
ще, Гайдарово, Гурка, Гойзано, Дубова, Ділок,
Дубровка, Довга Лука, Западище, Залаззя, За-
бродом, Заполяна, Зарубок, Заплішка, Вершки,
Вівсянка, Романово, Стулище, Скалка, Сіготи,
Сухий Потік, Садинець, Став, Соровчакова
Лука, Когутові, Кичера, Копанини, Кошари,
Крупова Лука, Калинова Лука, Маньово, Меж-
ипотоки, Межискіпці, Надлаз, Пасіки, Передо-
лець, Товстий, Туганово, Термачово, Тирсат По-
лянка, Шелемонка, Яфиникувата.
Вулиці в селі дістали назви в 70-х роках
ХХ ст.: Миру, Забрідська, Горького, Затвар-
ницького, Терешкової, Чехова, Лесі Українки,
Суворова.
Поширені прізвища: Добей, Канюк,
Кушнір, Цуга 9.
Село Люта
На гербі с. Люта зображено косу, сокиру
і дворучну пилу, тобто ті знаряддя праці, що
допомагали і першим, і наступним поселенцям
та їхнім нащадкам вижити серед гір і полонин.
Знайшов герб села І. Циганин із с. Тихий на
сільській печатці, описавши його 2009 року в
статті «Давній герб Лютої».
Річка: Лютянка (бере початок у «Лютках»).
Частини села: Границя (колись тут прохо-
див кордон між Україною й Угорщиною), Кри-
вуля (різкий поворот дороги в бік с. Костри-
но), Заглибоке (протікає потік Заглибокий),
Лошаки (проживає рід із прізвищем Лошаки),
Поляна (довкола села розкинулися ділянки-
землі без лісу).
Полонини: Гостра, Лютянська Голиця,
Рівна.
Поля: Фалелів (від угорського «фалью» –
поле), Верпешці (верхівка горба Пессьїй), Іван-
чат Горб (господарем поля був Іван), Ігуменів
Горб (тут проживав рід Ігуменів (Ігумени)).
Ліси: Круглий (територія лісу має форму
круга), Мохнатий (походить від слова «мох»),
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
8383
З експедиційних досліджень
Буковий (переважно росте бук), Камінна
Криниця (тут міститься криниця, видовбана в
камені).
Скелі, ущелини: Сікова Скала (неподалік
проживала сім’я Сіків), Жованський Жоліб
(тут переховувалися жовани).
Гора: Остра (має гостру вершину) 10.
Село Ставне
Частини села: Лубенський потік (налічує
п’ять дворів), Вишній Кінець, Нижній Кінець,
Платок (частина села, що розміщена за річ-
кою), Наберег (шість дворів, розміщених на
підвищені), Лісковець (частина села, яка про-
стяглася від центральної дороги до середини
лісу, а перед лісом росте багато кущів ліщини,
яку в народі називають «ліска»).
Поля, землі: Копанини (гірський схил, на
якому росло багато чагарників, люди їх виру-
бували, спалювали, викопували вручну, від
цього й походить назва поля), Кам’яний (на
полі розкидано багато каміння), Межипотоки
(урочище між двома потоками), Ставенський
(місцевість, де були побудовані перші будинки
с. Ставне), Гірки (місцевість на великому під-
вищенні, яке простягається до підніжжя гір-
ського хребта).
Схили гір покриті лісами: грабовими, бу-
ковими, хвойними. Від назв вершин, покри-
тих лісами, походять назви урочищ, лісів:
Ріг (низька вершина гір, розміщена неподалік
села), Бескидець (гірський масив, дещо ви-
щий за Ріг), Черемха (найвища гора цієї міс-
цини – Полонина), Вішанський Верхь (дістав
назву як вододільний хребет між двома селами
Ставне і Вишка).
Навколо села переважають не полонини,
а гірські луки.
Річка: Уж (має два витоки: Уж і Ужок).
Потоки: Лісковець (назва походить від час-
тини села), Глибокий (від назви місцевості; по
обидва боки потоку піднімаються схили гор-
бів), Лубенський (бере початок у с. Лубня).
Мінеральні джерела: в урочищі Драбова
Млака тече маловідоме джерело. Ще є джере-
ла на початку і в кінці села, вони добре облад-
нані, за ними доглядають, позаяк воду з них
мешканці села використовують для пиття.
Вулиці: Центральна (проходить автомагі-
страль), Лісковець, Стара Путь.
Млини: Ленька Дмитра, Бедя Пет ра, Хити
Івана (останній працював до 1950-х років).
Поширені прізвища: Рейпаш, Моняк 11.
Село Вишка
Частини села: Циганський Прогінь (пер-
шою в цій частині села поселилася циганська
сім’я), Митрівський Прогінь (тут проживає
13 сімей, прізвище яких – Митра), Куба (час-
тина села, розміщена на невеликому горбі,
який омивають гірські потоки з трьох сторін),
Костики (тут проживають сім’ї, що мають
спільних родичів на прізвище Костик).
Урочища: Корназове (у селі призначили
людину, яка мала тримати кнура. За це вона
безкоштовно косила траву в урочищі, що й
дістало назву «Корназове»), Жоліб (урочище,
розміщене між двома гірськими хребтами),
Рішки (пологі горби, які здалеку нагадують
роги тварин), Красія, Борсучини.
Поля, землі: Щобаків Горб, Черевиків
Горб (тут проживають люди з такими прізви-
щами), Млака (на цій місцині вологі ґрунти),
Підлога (угіддя, розміщене біля підніжжя гір-
ських хребтів, які засаджені хвойними дерева-
ми. Під ними є рівна безліса ділянка), Дякове
(це угіддя люди здавна обробляли для церков-
ного дяка), Розтічки (урочище, яке розміщене
в місці, де гірський потік, що тече в кінці села,
розділяється на три частини) 12.
Село Стричава
Частини села: Вишній Кінець, Нижній
Кінець, Вершок, Гриби, Мохналі, Маркувці,
Грун, Пітков’яти, Пігощі, Царі, Церкувники,
Ціпарі.
Вулиці назв не мають.
Поля, землі: Вахнове, Волосиста, Вусяни-
ця, Рабини, Гондова Яма, Гайдурське, Грибиль-
ка Пасіка, Горб, Горбок, Долинка, Дубучка,
Дибря, Жолобина, Жолоб, Житнище, Жидув-
ські Землі, Земелки, за Верхом, за Потоком,
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
84
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2018
84
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2018
за Погарьом, Зацьове, Загороди, Ількове, Ко-
тилнички, Коцуве, Кривуля, Калило, Кошичат,
Кичера, Кетникове, Кіральова Лука, Кути,
Лаз, Лан, Лужанка, Лужки, Мустки, Макаро-
ві Землі, Обуч, Папороть, під Інчаковим, По-
гар, Пилипове, Пахуське, Псянка, Причаски,
Ровінь, Ровинці, Новини, Стовба, Сята Долин-
ка, Сокирове, Стовпища, Саладичова Обуч,
Суха, Тиркове, Тована Яма, Хованка, Царьова
Яма, Царьова Лука, Чертижик, Ясинувці.
Ліси (хащі): Баня, Вішка, Верхній Вуз,
Грибова Дебря, Грайкуня, Горбок, Глибока
Балка, Вущики, Джбур, Дідявці, Жолобки,
Закопища, Згарища, за Скаля, за Джборгом,
Калинське, Куртов’ят, Кибзув Жолоб, Ке-
лемецув Жолоб, Кичера, Лощина, Зимарка,
Мачув Вершок, Нижній Вуз, під Пилипове,
під Стовпища, Січі, Січка, Скалки, Сеймонув
Жолоб, Три Границі, Цибові Пасіки, Цмікове,
Шловг, Широка Путь, Ясинувці, за Яворув-
цем, Яворовець.
Ріки, озера, болота: Мочило (болото), Ко-
тилницьке Багно, Чорні Млаки, Мочарі (бо-
лото), Болотяна Яма.
Потоки: Стричавка, Верхній Потік, Ниж-
ній Потік, Вахнувський Потік, Чорний Потік.
Криниці, джерела, мінеральні води:
Оленькова Студня, Баранова Студня, Курят-
кова Криниця, Миколин Студник, Грайкуня,
Грибув Студник, Морське Око, Павлув Студ-
ник, Солена Вода (мінеральне джерело).
Гори: Стінська (Стінка), Княгиниця.
Вершини: Рожок, Гутий Вершок, Плішка,
Чоло, Марнув Вершок, Димгорбок.
Полонина: Грабові Землі.
Поширені прізвища: Мохналь, Ціпарь,
Корінь, Гриб, Голубка, Караман, Пігош, Ку-
пінка, Микитанич.
Прізвиська: Ваганиха, Гнатиха, Цариха,
Цайберка, Цибуханя, Циба, Боднар, Бубнаш,
Гнатишин, Дичко, Коцур, Корінець, Куртов-
ка, Кибза, Маря гумова, Мінджіль 13.
Село Верховина Бистра
Частини села: Нижній Кінець, Середина,
Вишній Кінець.
Вулиці: Прогінь, Броди, Потік.
Кутки: Плоскінь, Дільниці, Зворець,
Звірці, Пригорда, Широкий Горб.
Горби: Клива, Чоловічок, Сакви.
Землі: Богаїв, Верлови Передні, Верлови
Задні, Пасіки, Жолобинка, Ямще, Враниці,
Шийка, Млаковатець, Облащик, Старого Па-
сіка, Скальом, Кіснички, Стаї, Фатькова Мла-
ка, Волошинова Млака, Солянчине, Кошарище,
Горбки, Долинки, Линдів, Широкий Горб, за
Гнилов, Явірник, Дів, Щиців, під Лісом.
Поля: Скала, Полянка, Джярки Передні,
Джярки Задні, Ровінця, Ровінь, Готрова Яма,
Долини, Розпуття, Закичара, Ясинники, Ко-
фільова Долинка, Федорнакова Долинка,
Дуранчина Клива, Млачки, Завершки, Над-
горбок, Жолобинка, Клива, Ребро, Чертежик,
Молодишків Передній, Молодишків Задній,
Поляна, Лисий Потік, Жолобок, Підплішка,
Шия, Підстіг, Кути, Мельницька Сивка, Вар-
гуловича Сивка, Кісниця, Василькова Пасіка,
Межибердички, Черенина, Млаки, Хроапо-
вой, Чериня.
Річка: Бистра.
Потоки: Мошків, Попів, Лиснів, Кам’янка,
Гировиць, Бродок, Лубнянський. Лівими при-
токами р. Бистра є потоки з-під Бескіда, За-
стіг, Куликів Кут, Лисий, Кам’янка, Гирявиць,
Звариць, з-під Чоловічка. Праві її притоки –
з-під Пожарниць, Гнила, Вапняний.
У селі є 37 викопаних криниць і 45 коло-
дязів.
Вершини: Вежа, Погарь, Розсипанець,
Клива, Плішка, Чоловічок, Бескид.
Полонини: Полянки, Чоли, Горб, Стині-
ще, Солище, Сиговка, Шоляків Жоліб, Ко-
шарка, Припний, Фидичів Жолобок, Палків
Жолобок, Клебаня, Горб, Розточини, Кушко-
ва Полянка, Халаханів Жолобок, Кошарище,
Сідлоша, Розсипанець, Бездишьові Полянки,
Бескиди.
Поширені прізвища: Чума, Шоляк, Вар-
гулич, Халахан, Кофель, Федич.
Прізвиська: Чупенки, Пудели, Міхавки,
Касуничі, Груняни, Петрочаї, Ласківчинині,
Васильцові 14.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
8585
З експедиційних досліджень
Селище Малий Березний
Частини села: Вишній Кінець, Нижній
Кінець, Лісковець, Рівня, Вулиця, Колонія.
Вулиці: Грацька, Швабська, Рівня, Цен-
тральна, Шевченка (колишні назви).
Поля, землі, орні угіддя: Хуторні, Ма-
лички, Дов гі, Заводов, Дешево, Желярські,
Пудпальцьово, Мочар, Ерташі, Пудсеред-
ни, Замчиня, Залавков, Кузьмово, Баси,
Млаки, Кривулі, Тиньово, Копанини, Гос-
тинець.
Урочища, сінокісні угіддя (луки): Круше-
на, Волошчин, Полянки, Заступ’я, Карповой,
Когутиковой, Середнянські, Синятвершок,
Березини, Гори, Облащик, Ділок, Мочарки,
Туришиной, Закутина, Пуддолинка.
Ліси (розміщені по горах): Сивчув, Кос-
матець, Колишув, Кобалюв, Сургова, Данкув
Вихрь, Кичарь, Ділок.
Річки: Уж, Ублянка.
Потоки: Келешувський Потук, Глибокий
Потук, Вострогань, Середнянський Потук,
Завосинський Потук, Іванкувський Потук,
Будзанув Потук.
Млини: у селі до 1947 року було два мли-
ни – водяний і паровий.
Поширені прізвища: Козаки, Цибіки,
Шіпоші, Торбичі, Цапуличі, Ігнатки, Ганичі,
Цьоми, Карлики.
Прізвиська: Свічкарі, Мелники, Мо ціки 15.
Село Чорноголова
Присілки, кутки: Солоний, Бачево, Горб,
Пила, Тулкув, Кошарки, Стебний, Буричка,
Грун, Колонія, Полянська, Степанув, Бочова.
Урочища: Заклин, Черешня, Вільхова,
Березники, Чорна Вода, Попелюв, Потилець.
Річка: Лютянка.
Вулиці: Центральна, Молодіжна, Соло-
ний, Стебний, Набережна.
Поля, землі: Боронський, Потелець, Че-
решня, Широкий, Шкитовці, Долинки, Луки,
Чонанський, Букорбок.
Ліси, хащі: Сільський Ліс, Букова, Дубі-
на, Ясенники, Припур, Когнява, Щербалув,
Станицький.
Потоки: Бузниковатий Потік, Солонян-
ський, Чопанський, Шингляник, Буківчанський.
Болота: Млаки.
Мінеральні води: Солона Вода, Квасна
Вода.
Гори, вершини, полонини: Явірник, Рога-
тиць, Діл, Припур.
Поширені прізвища: Ревта, Ходанич,
Ковач, Іванцик.
Прізвиська: Товкан, Пицик, Партяк,
Булер 16.
Село Мирча
Назви села в різні історичні періоди:
угорська – Мирче, чеська – Мірча, після
1947 року – Мирча.
Кутки: Нижній Кониць, Вишній Кониць,
Гондуська Вулиця, Гаврилуська Вулиця, Цен-
тральна.
Ліси, урочища: Завода Даньова, Діл,
Гожово, Синядвершок, Кутик, Камінець,
Ігнатовой, Осінка, Високий Щоб, Куртий
Щоб, Середнянське, Пудігрище, Тонюв Ліс,
Долінка, Горбки, Гора, Іваницьова Пасіка,
Бабинок, Кониковой, Сімковой, Відділок,
Сигдельчик.
Поля, землі: Завода, Пудгорби, Межи-
ріки, Мочар, Пудділ, Пужі, Волосяник, Ду-
бищево, Кривий, Зачоколавське, Заштрека,
Остроганя, Мерецький, Житіще, Нижній,
Кам’яниця, Безоднище, Гожово, Кутик, Сур-
гова, Панське Поле, Кінь, Котовой, Вудділок,
Вакулова Лука, Вулишни, Березини, Рач-
кова Долина, Урочище, Коломура, Додатки,
Реформа, Калинище, Місьовой, Янкув Кут,
Сичув Сад, Горікунці, Вершкі, Лазок, Ба-
лажурська Загорода, Глуханичова Загорода,
Мостицький.
Річка: Уж.
Потоки: Верецький, Кривий, Мостиць-
кий, Гожово, Кам’яницький.
Джерела: Даньова, Кутик.
Болота: Бездонище, під Тоньовим Лісом.
Криниці: Гаврилуська, Шомова.
Гори: Діл, Завода; вершина: Остроганя.
Млини: Нижній, Вишній.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
86
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2018
86
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2018
Поширені прізвища: Глуханич, Пекар,
Балаж, Макари, Пиди, Заєць, Гонди.
Прізвиська: Мелан, Мегела, Стефко,
Бюргер, Вайданич.
Село Ужок
Частини села: Нижній Кінець, Середина,
Верхній Кінець, на Гуснім, Вудівканя.
Поля, землі: Містки, Сорокови, Тендяви,
Скляниці, Кищаківський Горб, Ковалів Горб,
Саланище, Жолобина, Воддівок.
Вулиці назв не мають.
Ліси: Королівці, Шебильови, Залім, Дов-
гий Горб, Круглий Горб.
Річки: Уж, Гуснянка.
Потоки: Квасний, Середнянський, Цер-
ковний.
Мінеральні джерела: на Кам’янці, Коло
Червоної Пані, на Павільйоні.
Вершини: Магора, Залімський Вершок,
Рошканя.
Поширені прізвища: Яцола, Микитич 17.
Село Сіль
Частини села: Нижній Кінець, Прогун,
Вишній Кінець, Камінь, Завода, Берег.
Поля, землі: Рівень, Ровінь, Сіготина,
Потиче, Кут, Підберег, Підросул (від слова
«сіль» – соляна ропа).
Гори: у південній частині села височить
гора Явірник з вершиною Попуський Руг,
у західній частині – гори Дубова та Княгини-
ця, на півночі простяглася гора Голиці, вкрита
грабом та березою.
Річка: Уж.
Потоки: Княгинянський, Прогунсь кий,
Галичанський (впадають у р. Уж).
У селі є 53 колодязі, вимурувані з каменю, і
11 мінеральних джерел.
До 1950 року був млин.
Поширені прізвища: Бобрик, Цифра,
Брашко, Тур, Ціпар 18.
Село Розтоцька Пастіль
Частини села: Верхній Кінець (звідси виті-
кає потік), Нижній Кінець (униз за течією), До-
линка (середина села в долині), Груник (вулиця,
що повертає на берег (грун)), Загорбок (декіль-
ка хиж, розміщених за горбом, звідси й назва).
Вулиця одна (тягнеться вздовж села).
Потік «розбито» на дві частини, він тече
паралельно вулиці.
Поля, землі: Розтучний (поле розміщене від
с. Розтока Пастіль), Середній (середина між по-
лями Бегендят Пастіль, Руська Мочара і Роз-
тока Пастелі), Полянка (між гущавинами були
поляни), під Острою і за Острою (від назви гори
Остра), Ліщини (назва походить від кущів ліщи-
ни), Погарець (колись розчищали ліс під поле і
спалювали деревину), Сливчин (росло багато
сливових дерев), Голубинна (зліталося багато го-
лубів до солоної води), Лаз, Лазок, Гороховище,
Береги, Довго Дільниці, Хижки, Селище, Луки.
Назви лісів походять від назв полів: під
Полянков, за Яловим, Савчин Ліс (виняток,
поля такого немає), Круглий Ліс (має заокруг-
лену форму). Найбільші площі під лісом – під
горою Явірник.
Болота: Мочила (у них мочили коноплі),
Бездна (найглибше болото; колись у нього кину-
ли церковний дзвін, якого не змогли витягнути).
Вище середини села, при дорозі, було дже-
рело з мінеральною водою. Унаслідок рекон-
струкції дороги вода пропала.
Водяний млин був на початку села, згодом
його перенесли за течією вниз за 2 км від села.
Назви тих місць залишилися як Млин і Ста-
рий Млин.
Поширені прізвища: Гулей, Юрцега,
Джупіна, Сенчик, Попович 19.
Село Тихий
Частини села: Гробище, Церковний Горб
(у давнину тут була церква), Кибзівський
Грун, Немество, Немеський Горб, Немеський
Потік (ці землі і потік належали немешу –
дрібному угорському дворянину), Млинище
(1803 р. тут звели водяний млин), Прелука
(урочище між полонинами Остра і Рівна).
Поширені прізвища: Лущак, Гебрян, Ци-
ганин, Брензович, Деха, Федорнак, Бесага,
Рейко, Головчак, Хойдра, Валило, Куціпак 20.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
8787
З експедиційних досліджень
Висновки. Топоніми, зібрані в селах Велико-
березнянського району 21, – це історія заселення
лемківських сіл Закарпаття, яка збагачує цілісну
картину вітчизняної історії України.
У вітчизняній історичній науці утвердилися
належні традиції краєзнавчих та регіональних
студій, а відтак вивчення історії, культури краю,
його мешканців, окремих населених пунктів має
давню, принаймні двохсотлітню, історію. Народ-
на пам’ять, за вищеподаними топонімами, має
властивість зберігати інформацію навіть про від-
далені періоди.
1 Записала Є. Гайова 2006 р. в с. Домашино від
Чикут Марії Юріївни, 1939 р. н.
2 Записала Є. Гайова 12.05.2000 р. в с. За-
горб від Дяковця Василя Федоровича, 1923 р. н.,
та в смт Великий Березний від Близнеця А. В.,
1937 р. н. (краєзнавець).
3 «Гуштаки» – це сільські кутки. Кожен «гу-
штак» об’єднує 5–10 дворів. Записала Є. Гайова
2005 р. від Попадич Т. І., 1983 р. н.
4 Записала Є. Гайова 11.06.2001 р. в с. Сме-
рекове від Куртанич Юлії Іванівни, 1927 р. н.;
17.08.2004 р. – від Кирлик Федора Васильовича,
1933 р. н., та Кирлик Меланії Петрівни, 1939 р. н.
5 Записала Є. Гайова 2006 р. в с. Буківцеве від
Бондар Олени, 1920 р. н.
6 Записала Є. Гайова 2006 р. в с. Стужиця від
Бегеня Олексія Петровича, 1918 р. н., Янковської
Марії Степанівни, 1927 р. н., та Федьо Михайла
Федоровича, 1935 р. н.
7 Записала Є. Гайова 2009 р. в с. Кострино від
Мастяк Оксани Іванівни.
8 Записала Є. Гайова 2009 р. в с. Волосянка від
Цап Наталії Іванівни.
9 Записала Є. Гайова 2009 р. в с. Забрідь від
Генюти Василя Васильовича.
10 Записала Є. Гайова в с. Люта від Перебзяк
Марії Василівни, 1927 р. н.
11 Записала Є. Гайова в с. Ставне від Хити На-
талії Іванівни.
12 Записала Є. Гайова від Близнеця Августина
Васильовича, 1937 р. н. (крає знавець), із смт Ве-
ликий Березний.
13 Записала Є. Гайова в 2000–2006 рр. в
с. Стричава від Царя Івана Степановича, Куртяка
Михайла Михайловича, Близнець Юлії Василів-
ни, Опаленик Ганни Степанівни, Опаленика Ва-
силя Івановича, Пігош Анни Юріївни, 1931 р. н.,
та Пекаря Миколи Дмит ровича.
14 Записала Є. Гайова в с. Верховина Бистра
від Шаранича Олексія Васильовича.
15 Записала Є. Гайова в селищі Малий Берез-
ний від Цуги Василя Андрійовича.
16 Записала Є. Гайова 22.08.2007 р. в с. Чорно-
голова від Ревти Юлії Михайлівни, 1916 р. н., Бач-
кай Юлії; 25.09.2003 р. – від Ковач Анни Федорів-
ни, 1940 р. н.
17 Записала Є. Гайова від Близнеця Августина
Васильовича, 1937 р. н. (крає знавець), із смт Ве-
ликий Березний, Котляр І. С. та Попадич Олени
Федорівни із с. Мирча.
18 Записала Є. Гайова 23.07.2006 р. в с. Сіль
від Тур Марії, 1921 р. н., Тура Івана Івановича,
1905 р. н., та Палка Миколи Миколайовича.
19 Записала Є. Гайова в с. Розтоцька Пастіль
від Юрцеги Петра Васильовича, 1919 р. н.
20 Записала Є. Гайова в с. Тихий від Лукан
Анни Іванівни, 1937 р. н.
21 Значну допомогу в збиранні матеріалу нада-
ли жителі сіл, місцеві краєзнавці, учителі історії,
літератури, які народилися і проживали в цих се-
лах. Особлива подяка – завідувачу відділу освіти
Великоберезнянського району Миколі Дмитро-
вичу Пекару.
Примітки
Summary
Toponyms and ancient heraldry are considered to be a peculiar encyclopaedia of ethnology, human
memory of the people, where the history of every village settling is fixed. The systematized material, collected
in the expeditionary business trips to Lemkivschyna from the old inhabitants of the villages and regional
ethnographers in 2000–2008 is presented in the article. The information is connected with the names of
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
88
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2018
88
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2018
forests, corners (hushtaky), streams, lakes, studenychky (wells), mountains, rocks, hills, mountain valleys,
mountain passes, mountain cavities, gullies, precipices and natural boundaries. It gives an opportunity to
introduce the considerable scientific and historical information into the scientific circulation.
Ancient heraldry also complements and reveals the history of villages. The arms of rural communes are
found on the old rural seals more frequently. For example, hunting has old-established traditions in the
investigated villages. They are surrounded with the forests, where the whild animals have constantly been
found. These are deer, wild boars, roes, martens, hares, squirrels, badgers, chamoises, lynxes, wolves,
bears, foxes. The fact is confirmed on the stamps of Zahorb, Sil, Kostryno (a bear is depicted) villages.
Many natural boundaries, which names are connected with the certain features of their location, natural
signs are situated around the villages. The natural and geographic landscape, vegetable and animal world
have surrounded the person life constantly and it is remained in the names.
Old traditional archaic forms of the soil preparation for sowing, its cultivation, ancient agricultural
equipment and workings instruments are fixed in the names of corners (hushtaky), streets, mountain valleys,
forest glades, mountain cavities, gullies, precipices, which are situated in the villages and around them.
Quite a few local names of natural objects, like the mountain top, hill, rock, boggy lowlands, quagmire,
field, etc. are found among the toponyms of the investigated villages. Many of them are connected with the
names of the owners or a certain event.
The toponymy of each village of Lemkivshchyna in Velyke Berezne district, like Strychava, Kniahynia,
Zahorb, Zavosyno, Zabrid, Stuzhytsia, Domashyno, Uzhok, Volosianka, Tykhyi, Husnyi, Liuta, Sukhyi,
Smerekove, Bukivtseve, Chornoholova, Myrcha, Sil, Velykyi Bereznyi includes over three hundred and
more names of different places and natural objects. These are the language monuments and history of the
villages with present unique peculiarities.
Keywords: village, names of the corners, natural boundaries, rivers, mountains, mountain valleys,
streams, studenychky (wells), streets, the surnames, which are widespread in the village, nicknames of people.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|