Українські історико-меморіальні атласи як засіб поширення історичної правди і створення позитивного образу держави
Одним з ефективних і наочних способів передачі достовірної історичної інформації є створення історико-біографічних атласів. У статті проаналізовано досвід укладання меморіальних біографічних атласів у США, Англії, СРСР та на Кубі. Інститут досліджень діаспори в Києві розробляв глобальний атлас «Укра...
Gespeichert in:
| Datum: | 2018 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2018
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202466 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Українські історико-меморіальні атласи як засіб поширення історичної правди і створення позитивного образу держави / А. Авраменко // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 2. — С. 10-17. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202466 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2024662025-07-31T00:00:59Z Українські історико-меморіальні атласи як засіб поширення історичної правди і створення позитивного образу держави Ukrainian Historical and Memorial Atlases as a Means of Historical Truth Dissemination and Building of State’s Positive Image Авраменко, А. Студії з історії науки та етнокультури українців Одним з ефективних і наочних способів передачі достовірної історичної інформації є створення історико-біографічних атласів. У статті проаналізовано досвід укладання меморіальних біографічних атласів у США, Англії, СРСР та на Кубі. Інститут досліджень діаспори в Києві розробляв глобальний атлас «Українці в світі (в мапах, текстах, ілюстраціях)», але цей проект не вдалося завершити. Не знайшов підтримки і цікавий картографічний проект мовознавця В. Теркулова. Неабияке значення має публікація у 2014 році атласу «Шляхами Великого Кобзаря» з нагоди 200-річчя від дня народження Т. Шевченка. У статті окреслено досягнення та визначено недоліки цього атласу. Обґрунтовано пропозицію створити історико-культурний атлас енциклопедичного типу «Українці Росії». Підготовка подібних атласів – ефективний спосіб покращити імідж держави та народу у світі, сприяти збереженню національної ідентичності українців діаспори. The creation of historical and biographical atlases is one of the effective and visual ways to reproduce reliable historical information. The experience of memorial biographical atlases composed in the USA, England, the USSR, and Cuba is analyzed in the article. The Institute for Diaspora Studies in Kyiv has been developing a global atlas for Ukrainians in the World (in the Maps, Texts, Illustrations). However, this project has not been successfully completed. An interesting cartographic project by the linguist V. Terkulov has also not been supported. The publication of the atlas By the Roads of the Great Kobzar in 2014 on the occasion of the 200th anniversary of Taras Shevchenko's birthday is a work of exceptional significance. The analysis of the advantages and faults of this atlas is presented in the article. The offer to create a historical and cultural atlas of encyclopaedic-type Ukrainians of Russia is proven. The composing of such atlases is an effective way to amend the image of the state and nation in the world and favor the preservation of the national identity of the Diaspora Ukrainians. 2018 Article Українські історико-меморіальні атласи як засіб поширення історичної правди і створення позитивного образу держави / А. Авраменко // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 2. — С. 10-17. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202466 930.253(477) uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Студії з історії науки та етнокультури українців Студії з історії науки та етнокультури українців |
| spellingShingle |
Студії з історії науки та етнокультури українців Студії з історії науки та етнокультури українців Авраменко, А. Українські історико-меморіальні атласи як засіб поширення історичної правди і створення позитивного образу держави Народна творчість та етнологія |
| description |
Одним з ефективних і наочних способів передачі достовірної історичної інформації є створення історико-біографічних атласів. У статті проаналізовано досвід укладання меморіальних біографічних атласів у США, Англії, СРСР та на Кубі. Інститут досліджень діаспори в Києві розробляв глобальний атлас «Українці в світі (в мапах, текстах, ілюстраціях)», але цей проект не вдалося завершити. Не знайшов підтримки і цікавий картографічний проект мовознавця В. Теркулова. Неабияке значення має публікація у 2014 році атласу «Шляхами Великого Кобзаря» з нагоди 200-річчя від дня народження Т. Шевченка. У статті окреслено досягнення та визначено недоліки цього атласу. Обґрунтовано пропозицію створити історико-культурний атлас енциклопедичного типу «Українці Росії». Підготовка подібних атласів – ефективний спосіб покращити імідж держави та народу у світі, сприяти збереженню національної ідентичності українців діаспори. |
| format |
Article |
| author |
Авраменко, А. |
| author_facet |
Авраменко, А. |
| author_sort |
Авраменко, А. |
| title |
Українські історико-меморіальні атласи як засіб поширення історичної правди і створення позитивного образу держави |
| title_short |
Українські історико-меморіальні атласи як засіб поширення історичної правди і створення позитивного образу держави |
| title_full |
Українські історико-меморіальні атласи як засіб поширення історичної правди і створення позитивного образу держави |
| title_fullStr |
Українські історико-меморіальні атласи як засіб поширення історичної правди і створення позитивного образу держави |
| title_full_unstemmed |
Українські історико-меморіальні атласи як засіб поширення історичної правди і створення позитивного образу держави |
| title_sort |
українські історико-меморіальні атласи як засіб поширення історичної правди і створення позитивного образу держави |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Студії з історії науки та етнокультури українців |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202466 |
| citation_txt |
Українські історико-меморіальні атласи як засіб поширення історичної правди і створення позитивного образу держави / А. Авраменко // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 2. — С. 10-17. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT avramenkoa ukraínsʹkíístorikomemoríalʹníatlasiâkzasíbpoširennâístoričnoípravdiístvorennâpozitivnogoobrazuderžavi AT avramenkoa ukrainianhistoricalandmemorialatlasesasameansofhistoricaltruthdisseminationandbuildingofstatespositiveimage |
| first_indexed |
2025-11-24T03:09:33Z |
| last_indexed |
2025-11-24T03:09:33Z |
| _version_ |
1849639592079130624 |
| fulltext |
10
українські історико-мЕморіальні атласи
як засіб поширЕння історичної правди
і створЕння позитивного образу дЕржави
Анатолій Авраменко
УДК 930.253(477)
Одним з ефективних і наочних способів передачі достовірної історичної інформації є створення історико-біо-
графічних атласів. У статті проаналізовано досвід укладання меморіальних біографічних атласів у США, Англії,
СРСР та на Кубі. Інститут досліджень діаспори в Києві розробляв глобальний атлас «Українці в світі (в мапах,
текстах, ілюстраціях)», але цей проект не вдалося завершити. Не знайшов підтримки і цікавий картографічний про-
ект мовознавця В. Теркулова. Неабияке значення має публікація у 2014 році атласу «Шляхами Великого Кобзаря»
з нагоди 200-річчя від дня народження Т. Шевченка. У статті окреслено досягнення та визначено недоліки цього
атласу. Обґрунтовано пропозицію створити історико-культурний атлас енциклопедичного типу «Українці Росії».
Підготовка подібних атласів – ефективний спосіб покращити імідж держави та народу у світі, сприяти збереженню
національної ідентичності українців діаспори.
Ключові слова: історико-біографічні атласи, меморіальні атласи, Тарас Шевченко, українська діаспора, історична
картографія.
The creation of historical and biographical atlases is one of the effective and visual ways to reproduce the reliable
historical information. The experience of memorial biographical atlases composing in the USA, England, the USSR and
in Cuba is analysed in the article. The Institute for Diaspora Studies in Kiev has been developing a global atlas Ukrain-
ians in the World (in the Maps, Texts, Illustrations). However, this project has not been successful to be completed. An
interesting cartographic project by the linguist V. Terkulov also has not found support. The publication of the atlas By the
Roads of the Great Kobzar in 2014 on the occasion of the 200th anniversary of Taras Shevchenko birthday is a work of an
exceptional significance. The analysis of advantages and faults of this atlas is presented in the article. The offer to create a
historical and cultural atlas of encyclopaedic type Ukrainians of Russia is proved. The composing of such atlases is an ef-
fective way to amend the image of the state and nation in the world, to favour the preservation of the national identity of the
Diaspora Ukrainians.
Keywords: historical and biographical atlases, memorial atlases, Taras Shevchenko, Ukrainian Diaspora, historical cartography.
В умовах інформаційної війни проти Укра-
їни, що провадиться російськими медіа-засо-
бами і на теренах країн Європи та Америки,
зростає роль наукових видань. Книги, у яких
об’єктивно висвітлюються історичні події, які
ознайомлюють читачів з Україною та її ви-
датними діячами, їх внеском у світову куль-
туру, науку та мистецтво, мають бути належ-
но розтиражовані, доступні в електронних
бібліотеках та перекладені іноземними мова-
ми. Одним з ефективних і наочних способів
передачі достовірної історичної інформації є
видання тематичних атласів (зокрема істори-
ко-біографічних).
У цій розвідці йтиметься саме про такі
видання, значення яких для презентації іс-
торико-культурної спадщини народу не раз
було відзначено науковцями [6]. У 1993 році
українською та англійською мовами (за спри-
яння українців Канади) було видано атлас
демографічної історії української діаспори
в Росії (з використанням даних переписів
1897–1989 рр.) [18; 26]. З одного боку, атлас
засвідчує, що українці жили на всій території
Російської імперії, а згодом – СРСР, а з дру-
гого, – карти фактично демонструють процес
зменшення питомої ваги українців у складі
населення всіх регіонів, включаючи Кубань і
Воронежчину. Крім того, в атласі не висвітлю-
ються питання внеску українців Росії у світо-
ву культуру, науку, у розвиток РФ. Невдовзі
після цього Інститут досліджень діаспори в
Києві під керівництвом Ігоря Винниченка роз-
почав створення глобального атласу «Укра-
їнці в світі (в мапах, текстах, ілюстраціях)».
Передбачалося, що це буде «комплексне на-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
11
Студії з історії науки та етнокультури українців
уково-довідкове історико-географічне, статис-
тико-етнографічне та картографічне видан-
ня, яке достатньо повно, систематизовано й
об’єктивно відображатиме всі етапи розвитку
українського етносу – від найдавніших часів
до сьогодення, – <...> всі складові традицій-
ної характеристики діаспорних груп: їх похо-
дження, міграцію, поселення, економічне та
політичне життя, соціальну структуру та орга-
нізацію, культуру, релігію, освіту» [8]. Взяти
участь у цьому проекті зголосилися провідні
українські історики, етнографи та географи з
України, США, Канади, Франції, Німеччи-
ни, Польщі, Великобританії. У 1995 році уряд
України доручив міністерствам і відомствам
організаційно сприяти Інституту в підготов-
ці атласу до видання. Станом на 2 лютого
2001 року було виконано комп’ютерний набір
30 % тексту [8], але потім робота припинила-
ся через брак коштів. Проект, що міг сприяти
престижу української держави, вплинути на
становище східної української діаспори, так і
не був реалізований. Відсутність з боку Укра-
їни державної підтримки національно-куль-
турних об’єднань українців Росії призвела до
згортання їх науково-культурних, громадських
ініціатив.
Цікавий і перспективний проект обґрун-
тував також мовознавець В. Теркулов (на
той час – проректор з наукової роботи Гор-
лівського державного педагогічного інститу-
ту іноземних мов, доктор філологічних наук).
На початку 2012 року він слушно зауважував
про втрату «авторитету України як політико-
культурного утворення серед своїх закордон-
них співвітчизників», що прискорює швидку
асиміляцію українців, запропонував створен-
ня асоціації дослідників сучасного національ-
но-культурного стану українства діаспори (до
якої повинні увійти провідні науковці, переду-
сім України та Росії) з метою вивчення історії
формування зарубіжного українства, терито-
рії його розселення, особливостей сучасного
лінгвістичного, культурного, етнографічного
стану [17]. Першим і найголовнішим етапом
роботи В. Теркулов вважав створення карти
українських населених пунктів Росії, від чого
залежить розроблення планів історичних, ет-
нографічних, діалектологічних і фольклорних
експедицій, а також підготовка енциклопедії
«Українські поселення на карті Росії», атласу
анклавних українських говірок Росії, опис су-
часного стану цих говірок. Проте його пропо-
зиції не знайшли підтримки через байдужість
українських урядовців.
У світовій історії досить небагато людей
увічнені в персональних історичних атласах.
Імовірно, перші меморіальні біографічні атласи
були створені в США й Англії. У 1807 році
було видано атлас боїв (з 10 картами, розфар-
бованими від руки) як додаток до життєпису
Джорджа Вашингтона, автором якого був
Джон Маршалл [22]. В Англії 1820 року вий-
шов у світ атлас, присвячений видатному воєна-
чальнику герцогу Мальборо (1650–1722) [23],
як додаток до біографії полководця, написаної
Вільямом Коксом. У СРСР було надрукова-
но відповідний історико-біографічний атлас до
100-річчя від дня народження В. Леніна [5].
За радянським прикладом на Кубі створили
атлас про Хосе Марті, а пізніше – про Симо-
на Болівара [20; 21]. У 2011 році в Росії була
висловлена ідея про створення історико-мемо-
ріального атласу, присвяченого М. Ломоносо-
ву [2], з нагоди 300-річчя від дня народження
видатного вченого.
В Україні до 200-річчя від дня народження
великого поета і художника, мислителя-про-
рока Тараса Шевченка Державне науково-ви-
робниче підприємство «Картографія» видало
науково-популярний атлас «Шляхами Вели-
кого Кобзаря» [19], розрахований на широке
коло читачів. Вельми докладно про це йдеть-
ся в статті директора підприємства Р. Сосси,
який цілком справедливо зазначив, що «атлас
є своєрідним підсумком розвитку шевченко-
знавства в Україні та за її межами» [15, с. 846].
Ця стаття мала на меті презентацію книги, що
тоді виходила. Хоча це перший історико-біо-
графічний атлас, створений і опублікований в
Україні, він дійсно засвідчив високу майстер-
ність вітчизняних фахівців. Проте зараз ко-
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
12
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 2/2018
рисно звернути увагу на недоліки, щоб при пе-
ревиданні колеги покращили атлас, а фахівці,
які візьмуться до створення такого видання
вперше, мали б матеріал для роздумів.
Однією з найважливіших проблем, вель-
ми актуальних як для України, так і для
Росії, є дуже вільне тлумачення авторських
прав, а також їх порушення. На жаль, не
зовсім зрозуміло, хто ж з авторів зробив
найбільший внесок у створення атласу, при-
свяченого Т. Шевченку. На звороті титуль-
ного аркуша зазначено: «Упорядники атла-
су: Л. М. Веклич, Н. О. Крижова; автори
текстів – О. В. Білоконь, О. А. Бондарен-
ко, В. В. Дзима, О. В. Слободянюк; відпо-
відальний редактор атласу Н. О. Крижова;
редактори – Л. М. Веклич, І. В. Копило-
ва та Н. О. Крижова». Проте внизу тієї ж
сторінки проставлений знак охорони ав-
торських прав (копірайт) навпроти пріз-
вищ: П. Ю. Гриценко (автор передмови до
атласу), О. В. Білоконь, О. А. Бондарен-
ко, В. В. Дзима, О. В. Слободянюк (авто-
ри текстів) і О. Ю. Андрющенко (художнє
оформлення). Тобто авторських прав не ма-
ють саме упорядники атласу – Л. М. Веклич
і Н. О. Крижова, а також редактори і відпо-
відальний редактор атласу (Л. М. Веклич,
І. В. Копилова і Н. О. Крижова)! На остан-
ній сторінці видання читач з подивом дізна-
ється, що укладач карт – О. В. Чуніцька,
малюнки виконав О. Л. Ремізовський (тобто
авторських прав вони теж не мають?!), а на-
прикінці бачимо такий бібліографічний опис:
Крижова Н. О. Атлас «Шляхами Великого
Кобзаря» / Н. О. Крижова. – К.: ДНВП
«Картографія», 2014. Тут Н. О. Крижова
вказана як єдиний автор! Чому ж вірити?
Переднє слово до атласу написав дирек-
тор Інституту української мови НАН України
П. Гриценко (с. 5). Він зазначив, що під час
відвідування Переяслава (нині – Переяс-
лав-Хмельницький) у 1845 році Т. Шевченко
побачив (і залишив про це письмову згадку)
Пересопницьке Євангеліє, що належить до
перлин світового книжкового мистецтва і є
першим з відомих перекладів (1556–1561)
Четвероєвангелія староукраїнською мовою;
ця безцінна рукописна книга була подарована
кафедральному собору Переяслава гетьманом
Іваном Мазепою.
Основні розділи атласу відповідають
періодам життя Т. Шевченка: дитинство і
юнацькі роки (1814–1831), перші роки в Пе-
тербурзі (1831–1842), подорожі Україною
(1843–1844 і 1845–1847), заслання (1847–
1857), повернення із заслання (1857–1861).
Останній розділ – збереження пам’яті про
великого поета і художника: тут представлені
музеї, найменування, пов’язані з його ім’ям,
та пам’ятники митцю в різних державах світу.
Наприкінці видання подано короткий список
літератури, який слід було б трохи доповни-
ти. Якщо включено працю П. Жура «Шев-
ченківський Петербург», то чому б не дода-
ти фундаментальну енциклопедичну книгу
генерального директора Культурного центру
України в Москві В. Мельниченка «Шевчен-
ківська Москва» [7].
Атлас чудово оформлений, у кожному роз-
ділі безліч кольорових ілюстрацій, що показу-
ють атмосферу, у якій жив і творив Т. Шев-
ченко, світлини місць, де він бував, портрети
його сучасників, репродукції власних робіт
Тараса Григоровича тощо. Проте відсутній пе-
релік карт, що для атласу – обов’язковий еле-
мент. Загальне співвідношення карт, карто-
схем та ілюстрацій по розділах проаналізовано
в рецензії [1].
Загалом в атласі вміщено 23 ненумерова-
ні карти і картосхеми, хоча фактично остання
карта повинна розглядатися як врізка до по-
передньої. Їх назви не завжди точні (оскільки
карти є ілюстраціями), однак стають зрозумі-
лішими після прочитання супровідного тексту
книги. На мій погляд, в атласі, навпаки, пер-
винними повинні бути саме карти, а текст має
прив’язуватися до карт, назви яких слід фор-
мулювати максимально точно.
Текст атласу написаний досить цікаво
і майже на кожній сторінці супроводжу-
ється барвистими ілюстраціями. Загалом
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
13
Студії з історії науки та етнокультури українців
їх 179, в тому числі 128 – зменшені репро-
дукції творів Шевченка-художника. У су-
купності вони дають яскраве уявлення про
його життя і творчість. В останньому розді-
лі фотоілюстрації демонструють експозиції
та зовнішній вигляд найважливіших музеїв,
присвячених Тарасу Григоровичу, найбільш
оригінальні пам’ятники митцю в Києві, Хар-
кові, Львові, Чернігові, Полтаві, Баку, Римі,
Енкарнасьйоні (Парагвай), Буенос-Айресі,
Вашингтоні.
Не будучи шевченкознавцем, зупинюся на
змісті та оформленні карт. Уже перша з них
викликає деякі зауваження. З неї неможливо
зрозуміти, що Моринці та Кирилівка знахо-
дяться в сучасному Звенигородському районі
Черкаської області – на відміну від сусідніх
районних центрів, Звенигородка не позначена.
Погано читаються червоні літери на яскраво-
зеленому тлі: «Батьківщина Тараса Шевчен-
ка» – назва національного заповідника, де
представлено 40 пам’яток історії, культури і
природи. Назва карти, що складається з трьох
частин, загубилася внизу і набрана таким са-
мим невиразним курсивом, як і підписи до
сусідніх фотоілюстрацій. На карті бачимо су-
часний адміністративно-територіальний поділ
Черкаської області, але було б цікаво позначи-
ти також межі повітів Київської губернії, від-
повідні часу дитинства Т. Шевченка (хоча б
Звенигородського повіту).
На зазначеній карті показана сучасна до-
рожня мережа, включаючи залізничні шляхи
(що корисно для туристів), але було б цікавіше
побачити дороги того часу, коли жив Тарас Гри-
горович. На цій та наступних картах, де пред-
ставлені місця перебування Т. Шевченка (с. 8,
26, 32–33, 69), відсутність позначень доріг і
стрілок, що повинні показувати пересування
Кобзаря, надзвичайно ускладнює знайомство
з його біографією. Певно, це недоробок упо-
рядника карт, породжений у деяких випадках
відсутністю достовірної інформації про кон-
кретний маршрут. Мабуть, цим пояснюються
і очевидні прогалини: не позначений на картах,
наприклад, шлях Т. Шевченка разом з помі-
щиком Енгельгардтом у Вільно 1829 року і
звідти до Петербурга на початку 1831 року. Ця
дискретність певною мірою могла бути ком-
пенсована узагальнюючою картою «Життєвий
шлях Т. Г. Шевченка (1814–1861)», яку, на мій
погляд, слід було помістити на самому початку
атласу. Усі інші карти були б тоді деталізацією
цієї узагальнюючої карти по окремим періодам
і територіям.
На планах Петербурга, Москви і Києва
(с. 20–21, 63, 77) бачимо не історичні, а су-
часні назви вулиць, що, на мій погляд, дивно.
Судячи з цих планів, Т. Шевченко міг прогу-
люватися по набережній Лейтенанта Шмідта
(який тоді ще не народився), по вулиці Дека-
бристів, по Гоголівському бульвару в Москві
тощо. Однак інформація про місця, пов’язані
з Тарасом Григоровичем, тут наводиться до-
кладна і цікава. Утім, на цих планах не по-
значена важлива адреса: вулиця Пестеля, 9
(колишня Пантелеймонівська вулиця), де був
каземат Третього відділення Власної його ім-
ператорської величності канцелярії, у якому
тримали заарештованого Т. Шевченка. В ат-
ласі цей каземат згадується (с. 40), але без за-
значення адреси. Мабуть, цей об’єкт відсутній
на плані Петербурга тому, що в атласі текст
первинний, а карти вторинні (повинно бути
навпаки).
На картах «Місця перебування Т. Г. Шев-
ченка (травень 1843 – січень 1844 рр.)»,
«Місця перебування Т. Г. Шевченка (кві-
тень 1845 – квітень 1847 рр.)» і «Місця пе-
ребування Т. Г. Шевченка в 1859 р.» (с. 26,
32–33, 69) можна побачити місця, відвідані
Тарасом Григоровичем, але відсутність до-
ріг і стрілок, які б вказували на пересування
митця, не дозволяє встановити напрями його
подорожей. Лише на останній із цих карт, на
врізці, такий недолік відсутній: позначено
шлях з Петербурга до Курська і далі в на-
прямку Сум, але потім – суцільні загадки.
На картах, де показані губернії, слід позна-
чити також межі та центри повітів, інакше
невідомо, чи то повітове місто, чи звичайна
садиба поміщика.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
14
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 2/2018
Докладно показані маршрути Аральської
описової експедиції 1848 і 1849 років (с. 42,
44, 47), у якій брав участь Т. Шевченко, про-
те дуже бідна інформацією карта «Місця пе-
ребування Т. Г. Шевченка під час заслання
(жовтень 1850 – серпень 1857 р.)» – на ній
позначені лише деякі об’єкти на півостро-
ві Мангишлак (с. 51). Несподівані курйозні
географічні новинки бачимо на карті «Повер-
нення Т. Г. Шевченка із заслання в Санкт-
Петербург» (с. 58), на якій показано марш-
рут від Новопетровського укріплення через
Астрахань, Нижній Новгород і Москву.
Укладач карти явно поспішав і виконав ро-
боту недбало, тому Харківська губернія тут
межує з Чернігівською, незаконно захопив-
ши і анексувавши частину Курської губернії
(правильно це місце показане на с. 33 і 69).
На карті «Останній шлях Кобзаря в Украї-
ну» (с. 74) ця помилка повторюється (вико-
ристана та сама хибна основа). Є й інші грубі
спотворення адміністративних меж. Напри-
клад, район Таманського півострова за при-
мхою картографа виявився відрізаним від
Чорноморського козацького війська (с. 58).
На тій же карті зрізана частина Криму на за-
хід від Севастополя, не на своєму місці по-
значено Сімферополь. Крім того, територія
Уральського козацького війська чомусь по-
милково включена до складу Оренбурзької
губернії (адміністративним центром якої до
1865 р. була Уфа). До речі, на с. 41 частина
земель уральських козаків позначена на те-
риторії Оренбурзької губернії, а на с. 50 –
майже повністю. На с. 41 і 50 бачимо Самар-
ську губернію в 1847 та 1850 роках, якої тоді
ще не було (вона була створена на початку
1851 р.). Такі фантазії в картографії непри-
пустимі. На жаль, вони стали частим явищем
при застосуванні комп’ютерної технології при
підготовці карт.
Проте зазначені недоліки суто технічні,
їх легко можна виправити в новому виданні.
Перевидання атласу дуже бажане (наклад –
лише 500 примірників) – його придбали б
з користю для себе багато шанувальників
Тараса Шевченка в Україні та за її межами
(особливо в Росії). Вихід у світ присвячено-
го Великому Кобзареві атласу – неабияка
заслуга Державного науково-виробничого
підприємства «Картографія». Це справжній
картографічний пам’ятник Т. Шевченку –
вагомий внесок у збереження історичної
пам’яті українців і пропаганду культурної
спадщини. Звичайно, цей досвід треба про-
довжити і в майбутньому створити істори-
ко-біографічні атласи визначних постатей
нашого народу – Богдана Хмельницького,
Івана Мазепи, Михайла Грушевського, Си-
мона Петлюри...
Важливим для розповсюдження інфор-
мації про видатних українців є вихід у світ
2014 року атласу «Україна. Видатні співвіт-
чизники», розрахованого на широкий загал
читачів [16]. Цьому сприяло видання про-
тягом 1991–2014 років серії атласів областей
України «Моя мала Батьківщина», у кожно-
му з яких є мапа «Видатні земляки». Зви-
чайно, зміст мап у новому атласі був суттєво
доповнений і доопрацьований. Це видання
містить інформацію про місця народження,
роки життя та діяльність кращих представ-
ників українського народу – відомих держа-
вотворців, військових, діячів церкви, культу-
ри, науки, освіти, спорту, – і тому сприятиме
патріотичному вихованню молодих українців.
Окрема частина присвячена Т. Шевченку.
Проте, безсумнівно, атлас не буде розпо-
всюджуватися в Росії, тому потрібно зробити
його електронну версію.
Для деяких народів надзвичайно важливе
значення має підтримка культурних зв’язків
і свідомості національної єдності численної
діаспори з історичною батьківщиною (особ-
ливо для євреїв, вірмен, українців). Одним
з ефективних засобів для здійснення цього
є створення атласів, що картографічно відо-
бражають історію народу. Найширше відомі
атласи, присвячені історії євреїв. Деякі з них
можуть розглядатися як своєрідні енцикло-
педії, зокрема, виданий під редакцією Елі
Барнаві [4; 25]. В Ізраїлі добре розуміють,
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
15
Студії з історії науки та етнокультури українців
що без підтримки єврейської діаспори дер-
жава не виживе, і роблять все для того, щоб
представники діаспори не забували про міс-
це походження своїх предків, про історичне
коріння релігії та культури. Ця багатогранна
робота приносить свої плоди.
В умовах різкого загострення російсько-
українських відносин і штучного згортання у
2014 році діяльності українських громадських
організацій необхідно відтворити комплексну
картину внеску українців у розвиток росій-
ської державності, науки і культури. Значна
кількість політиків, військових і церковних
діячів, якими пишається Росія, були укра-
їнцями за походженням або мали українське
коріння. Без підтримки України зараз укра-
їнські науковці, які мешкають у Росії, не змо-
жуть здійснювати дослідження із цієї темати-
ки – у сучасній Росії вони не фінансуються
і не підтримуються. Учені, які проживають в
Україні, не мають достатнього матеріалу про
українську діаспору в Росії, особливо про її
сучасний стан. Тому необхідно організувати
творчу взаємодію, хоча, відповідно до росій-
ського законодавства, щоб вважатися іно-
земним агентом, досить отримувати будь-які
кошти з-за кордону.
Це має сприяти ліквідації прогалин у зна-
ннях, що викликані жахливою некомпетент-
ністю відповідальних за прийняття рішень
осіб, розвінчати помилкові стереотипи, допо-
могти розробити програму дій, спрямованих
на подолання конфлікту і пошук розумних
компромісів. Цей проект особливо перспек-
тивно реалізувати у вигляді історико-культур-
ного атласу енциклопедичного типу «Українці
Росії» (українською, російською та англій-
ською мовами).
В атласі мали б бути представлені короткі
біографічні довідки і портрети видатних діячів
українського походження, список рекомендо-
ваної літератури. Наочність, що досягається
як засобами картографії, так й ілюстраціями,
повинна створити позитивні зорові Óбрази і
сприяти кращому освоєнню матеріалу. Такий
атлас буде корисним як пересічному чита-
чеві, так і різним фахівцям, які причетні до
української тематики, викладачам, студентам
і школярам, усім, хто цікавиться реальною
історією українців, які живуть на теренах
Росії. Він сприятиме спростуванню міфів і
фальсифікацій, кількість яких останнім ча-
сом зростає. Проект може бути розширений
за рахунок охоплення всієї території постра-
дянського простору. У такому випадку назва
зміниться на «Українці Східної діаспори: Іс-
торико-культурний атлас».
Досвід роботи над створенням картогра-
фічних видань показує, що це ефективний спо-
сіб покращити імідж держави і народу у світі,
підвищити самооцінку представників нації,
чия історія та культура наочно і яскраво відо-
бражена у вигляді барвистих і насичених фак-
тами історичних атласів.
1. Авраменко А. Атлас, посвященный Та-
расу Шевченко // Донецький вісник Науково-
го товариства ім. Шевченка. – 2017. – Т. 44. –
С. 7–14.
2. Алексеенко Н. А., Калуцков В. Н. Об атласе
«М. В. Ломоносов» // Рябининские чтения – 2011 /
Карельский научный центр РАН. – Петрозаводск,
2011. – С. 66–68.
3. Винниченко І. І. Українці в пострадянських
державах: аспекти дослідження // Історичний ар-
хів. Наукові студії : зб. наук. праць. – Миколаїв,
2010. – Вип. 5. – С. 166–168.
4. Исторический атлас еврейского народа со
времен праотцев до наших дней / под ред. Э. Бар-
нави ; пер. с англ. В. Гопмана. – Москва : Книжни-
ки, 2014. – 375 с.
5. Ленин : историко-биографический атлас. –
Москва : ГУГК, 1970. – [4], 70 с. ; 1980. – 96 с.
6. Маркова О. Історичні атласи як джерело
для вивчення історії України // Спеціальні істо-
Джерела та література
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
16
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 2/2018
ричні дисципліни: питання теорії та методики :
зб. наук. праць. – Київ, 1997. – С. 184–194.
7. Мельниченко В. Шевченковская Москва :
авторская энциклопедия-хроноскоп. – Москва :
ОЛМА Медиа Групп, 2009. – 768 с.
8. Проект створення фундаментального на-
уково-довідникового атласу «Українці в світі
(в мапах, текстах, ілюстраціях)» [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://mihrantua.narod.
ru/xvila5.htm.
9. «Прощавай, Україно, ми були останні-
ми...»: інтерв’ю з ученим секретарем Товари-
ства української культури Кубані, професором
Віктором Кириловичем Чумаченком [Електро-
нний ресурс] // Вісник Товариства української
культури Кубані. – 2005. – № 2 (42). – 7 лис-
топ. – Режим доступу : http://kobza.com.ua/
visnyk-krasnodar/1187-proshchavaj-ukrajino-my-
buly-ostannimy.html.
10. Сергийчук В. И. Кого предал гетман Мазе-
па? – Киев, 2006. – 160 с.
11. Сергійчук В. І. Симон Петлюра. – Київ,
2004. – 446 с.
12. Сергійчук В. Що дала Україна світові. –
Київ, 2008. – 288 с.
13. Сергійчук В. Трагедія Волині. Причинки й
перебіг польсько-українського конфлікту в роки
Другої світової війни. – 2-ге вид., допов. – Київ,
2009. – 200 с.
14. Скибицкая И. М. Из истории одной пере-
писки, или Нужны ли украинцы Кубани Генераль-
ному консульству Украины в Ростове-на-Дону? //
Кубань – Украина: вопросы историко-культур-
ного взаимодействия. – Краснодар ; Киев, 2010. –
Вып. 4. – С. 326–335.
15. Сосса Р. Шляхами Великого Кобзаря [Елек-
тронний ресурс] // Україна дипломатична. – Київ,
2013. – Вип. 14. – Режим доступу : http://nbuv.gov.
ua/UJRN/ukrdip_2013_14_50.
16. Україна. Видатні співвітчизники. Геогра-
фічний атлас. – Київ : Мапа, 2014. – 32 с.
17. Українці в Російській Федерації: історич-
не, етнографічне та лінгвістичне дослідження
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://
kobza.com.ua/doslidzhennja/3996-ukrajinci-v-
rosijskij-federaciji-istorychne-etnografichne-ta-
lingvistychne-doslidzhennja.html.
18. Українці. Східна діаспора. Атлас. – Київ :
Мапа ЛТД, 1993. – 24 с.
19. Шляхами Великого Кобзаря. – Київ : ДНВП
«Картографія», 2014. – 88 с.
20. Atlas histórico-biográfico José Martí. – [La
Habana], 1982.
21. Atlas mínimo histórico, biográfico y militar
de Simón Bolivar / Espinosa Goitizolo R. – La
Habana : Pueblo y Educación, 1988.
22. Atlas to Marshall’s Life of Washington. –
Philadelphia : Published by J. Crissy, 1807.
23. Atlas to the Memoirs of John Duke of
Marlborough : containing armorial bearings,
facsimiles, maps, and military plans. – London :
Printed for Longman, Hurst, Rees, Orme, and Brown,
Paternoster-Row, 1820.
24. The George Washington atlas. – Washington,
DC : U. S. George Washington Bicentennial
Commission, 1932.
25. A Historical Atlas of the Jewish People. From
the time of the Patriarchs to the Present / general
editor Eli Barnavi, english edition editor Miriam
Eliav-Felldon, сartography Mishel Opatowski. –
London : Hutchinson, 1992. – XII, 299 p.
26. Ukrainians of the Eastern Diaspora : An
Atlas / translated by S. Cipko and M. Yurkevich. –
Kyiv ; Edmonton ; Toronto : Mapa Ltd. and Canadian
Institute of Ukrainian Studies Press, 1993.
Summary
The significance of scientific editions is increasing within the information war against Ukraine. The
publication of thematic atlases (historical and biographic ones in particular) is one of the effective and
visual means to reproduce the reliable historical information. The proposed article is dedicated just to
such editions. The atlas of demographic history of Ukrainian Diaspora in Russia according to the figures
of the censuses of 1897–1989 has been published in 1993 in Ukrainian and English (with the help of
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
17
Студії з історії науки та етнокультури українців
Ukrainians of Canada). Soon the Institute for Diaspora Studies in Kyiv has started the creation of the
global atlas Ukrainians in the World (in Maps, Texts, Figures), but in 2001 the work has been ceased
because of the cost shortage.
The linguist V. Terkulov has also proved an interesting and perspective project. In early 2012 he has
proposed the creation of the Explorers Association of Modern National and Cultural State of the Ukrai-
nians Abroad. V. Terkulov has considered the creation of the map of the points inhabited by Ukrainians in
Russia and also the composition of the encyclopaedia Ukrainian Settlements on Russia Map to be the main
stage of work.
The first memorial biographic atlases have been edited in the USA and England. In Ukraine the edu-
cational atlas By the Roads of the Great Kobzar has been published on the occasion of the 200th anniver-
sary of Taras Shevchenko birthday. The main parts of the atlas conform to the Kobzar life pages. The last
chapter contains information concerning the memory preservation on him. Some inexactitudes in the Atlas
are analysed in the article.
The publication of the atlas Eminent Compatriots in 2014 is important for the extension of the
information on prominent Ukrainians. It is preceded with the edition of the atlases line of the regions
of Ukraine My Birth Place in 1991–2014. Nowadays it would be urgent to create and implement
the project explaining the Ukrainians contribution into the cultural heritage of Russia. For instance, it
may be the publication of historical and cultural atlas of encyclopaedic type Ukrainians of Russia or
Ukrainians of Eastern Diaspora: Historical and Cultural Atlas (in Ukrainian, Russian and English).
The experience of work on the cartographic productions creation shows that it is an effective way to
amend the image of the state and nation in the world, to raise the self-appraisal of the people represent-
atives, whose history and culture are graphically and vividly depicted as the picturesque and saturated
in facts historical atlases.
Keywords: historical and biographical atlases, memorial atlases, Taras Shevchenko, Ukrainian
Diaspora, historical cartography.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|